_ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ім. О.О.БОГОМОЛЬЦЯ
ЖЕЗЗІНІ АДНАН АББАС
УДК 616.716 - 001.5 + 617.52 - 001
ЕЛЕКТРОГАЛЬВАНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТКАНИН
ПОРОЖНИНИ РОТА У ХВОРИХ З ПЕРЕЛОМАМИ
НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ, ЛІКОВАНИХ КОНСЕРВАТИВНИМ
МЕТОДОМ
14.01.02 - Стоматологія
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук
Київ - 2002
Дисертаціею є рукопис
Роботу виконано на кафедрі щелепно-лицевої хірургії Київської медичної академії післядипломної освіти ім.П.Л.Шупика МОЗ України
Науковий керівник - доктор медичних наук, професор ТИМОФЄЄВ Олексій Олександрович, Київська медична академія післядипломної освіти ім.П.Л.Шупика МОЗ України, кафедра щелепно-лицевої хірургії, завідувач
Офіційні опоненти:
доктор медичних наук, професор ХАРЬКОВ Леонід Вікторович, Національний медичний університет ім.О.О.Богомольця, кафедра хірургічної стоматології дитячого віку, завідувач
доктор мединих наук, професор РУЗІН Геннадій Петрович, Харківський державний медичний університет, кафедра хірургічної стоматології, завідувач
Провідна установа:
Українська медична стоматологічна академія МОЗ України (м.Полтава)
Захист відбудеться “ 4 ” квітня 2002 р. о 1330 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.003.05 при Національному медичному університеті ім.О.О.Богомольця за адресою: 03057 м.Київ - 57, вул.Зоологічна, 1, стоматологічний корпус.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного медичного університету ім.О.О.Богомольця за адресою: 03057, м.Київ - 57, вул. Зоологічна, 1, стоматологічний корпус.
Автореферат розісланий “ 4 ” березня 2002 року.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
доктор медичних наук, професор Політун А.М.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Лікування переломів нижньої щелепи залишається однією з найактуальніших проблем щелепно-лицевої хірургії, оскільки в останні роки збільшилась кількість хворих з цією патологією, ускладнився клінічний перебіг таких пошкоджень (Гордиюк Н.М., 1993; Тимофеев А.А., 1998; Бернадский Ю.И., 1999; Робустова Т.Г., 2000 та ін.). Серед численних пошкоджень щелепно-лицевого скелета переломи нижньої щелепи посідають провідне місце. Консервативний метод імобілізації відламків щелеп є найчастіше застосовуваним і провідним в комплексному лікуванні пошкоджень нижньої щелепи (Рузин Г.П., 1991; Куцевляк В.И., 1993; Неробеев А.И., 1995; Тимофеев А.А., 1998; Бернадский Ю.И., 1999 та ін.). Незважаючи на певні успіхи та різноманітність консервативних методів фіксації фрагментів щелепи, залишається високий відсоток запальних ускладнень, не скорочуються строки лікування постраждалих (Бажанов Н.Н., 1986; Козлов В.А., 1988; Самар Э.Н., 1989; Малевич О.Е. с соавт., 1991; Гордиюк Н.М., 1993; Харьков Л.В. с соавт., 1993; Вовк Ю.В. с соавт., 1996; Готь І.М., 1997; Робустова Т.Г., 2000 та ін.).
До теперішнього часу залишається недослідженим стан електрогальванічної активності тканин ротової порожнини, котра виникає після накладання назубних металевих шин (Макеев В.Ф., 1986; Флис П.С., 1988; Тимофеев А.А., Горобец Е.В., Онищенко В.С., 1997; Горобец О.В., 2000). Наявність електрохімічних потенціалів в порожнині рота погіршує перебіг репаративної регенерації кісткових відламків щелепи і може викликати у хворих гальваноз (Никитина Т.В., Тухтабаева М.А., 1980; Онищенко В.С., 1995; Макеев В.Ф. с соавт., 1999).
Звязок роботи з науковими програмами, темами, планами.
Дисертація є фрагментом планової науково-дослідної роботи кафедри щелепно-лицевої хірургії Київської медичної академії післядипломної освіти ім.П.Л.Шупика “Клініка, діагностика, лікування переломів щелеп та їх ускладнень” (номер Державної реєстрації РК 0196 VO 10575 Р / 3763).
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є удосконалення та підвищення ефективності консервативного методу лікування хворих з переломами нижньої щелепи.
Задачі дослідження:
1.
Визначити рівень електрогальванічних потенціалів тканин ротової порожнини (слизової оболонки альвеолярного відростка і кісткової тканини нижньої щелепи) та металевих включень (назубних шин і лігатур) у хворих з переломами нижньої щелепи.
2.
Порівняти виявлений рівень електрогальванічних потенціалів тканин порожнини рота та металевих включень (шин і лігатур) у хворих з переломами нижньої щелепи, лікованих за допомогою алюмінієвих і сталевих назубних шин.
3.
Виявити залежність величини електрохімічних потенціалів, що виникають в ротовій порожнині, і частоти розвитку запальних посттравматичних ускладнень.
4.
Дати характеристику стану місцевої імунологічної резистентності тканин та загальної неспецифічної реактивності організму хворих з переломами нижньої щелепи в залежності від величини електрогальванічних потенціалів, що виникають при накладанні назубних шин, виготовлених з різних металів.
5.
Запропонувати найбільш оптимальний метод назубної імобілізації відламків нижньої щелепи, який позитивно впливає на репаративну регенерацію кістки, зменшує число посттравматичних запальних ускладнень та скорочує терміни лікування постраждалих.
Обєкт дослідження - хворі з переломами нижньої щелепи.
Предмет дослідження - електрогальванічні явища, що виникають в порожнині рота у хворих при використанні для лікування переломів щелеп назубних металевих шин, та їх вплив на стан місцевої і загальної неспецифічної резистентності організму.
Методи дослідження. Для встановлення величини електрогальванічних потенцалів, що виникають в ротовій порожнині, застосовували компенсаційний електрохімічний метод визначення біосумісності матеріалів в стоматології. Оцінку впливу електрогальванічних струмів на організм проводили за допомогою клінічних та імунологічних методів обстеження (визначення функціональної активності нейтрофілів периферичної крові та емігрувавших через слизову оболонку ротової порожнини, цитохімічне визначення в них активності катіонних білків та ін.).
Наукова новизна отриманих результатів. Вперше було проведено порівняльне клініко-лабораторне дослідження та подано електрогальванічну характеристику тканин порожнини рота (слизової оболонки та кістки на здоровій та пошкодженій стороні) у хворих з переломами нижньої щелепи, лікованих з використанням назубних шин з різних металів.
Доведено, що величина електрогальванічного потенціалу, що виникає, залежить тільки від металу, з якого виготовлено назубну металеву шину, і не залежить від виду застосованого лігатурного дроту.
Вперше виявлено, що нерівномірний розподіл в ротовій порожнині величин електрогальванічних потенціалів, які виникають при використанні алюмінієвих шин, викликає зниження факторів місцевої та загальної неспецифічної резистентності організму у хворих з переломами нижньої щелепи.
Вперше науково обгрунтовано, що наявність різних величин електрогальванічних потенціалів в порожнині рота у хворих з переломами нижньої щелепи може бути одним з факторів, які сприяють розвитку ускладнень (посттравматичний остеомієліт нижньої щелепи, нагноєння кісткової рани, плоска форма лейкоплакії та ерозивно-виразкові ураження слизової оболонки ротової порожнини).
Встановлено, що активність катіонних білків нейтрофілів може бути показником ефективності консервативного лікування, що проводилось у хворих з пошкодженнями нижньої щелепи.
Проведеними клініко-лабораторними дослідженнями показано, що найефективнішим видом назубного шинування щелеп є шини, виготовлені з неіржавіючої сталі.
Практична цінність отриманих результатів. Обєктивно обгрунтовано необхідність виключення з практичної діяльності хірурга-стоматолога та щелепно-лицевого хірурга використання назубних алюмінієвих шин, які викликають утворення в ротовій порожнині високих негативних електрогальванічних потенціалів і знижують реактивність організму хворого.
Виявлення на назубних шинах високих негативних електрогальванічних потенціалів та високих позитивних потенціалів на слизовій оболонці альвеолярного відростка чи кістці нижньої щелепи вимагає термінового усунення різниці цих потенціалів, оскільки нерівномірний їх розподіл у порожнині рота викликає розвиток запальних ускладнень в кістковій рані.
Доведено, що контакти слизової оболонки з алюмінієвими шинами або лігатурним дротом, що мають високі негативні електрогальванічні потенціали, можуть викликати у хворого утворення плоскої форми лейкоплакії та появу ерозивно-виразкових ушкоджень слизової оболонки
порожніні рота, усунення яких є патогенетичною ланкою у комплексному лікуванні цих ускладнень.
Запропоновані тести ефективності лікування, що проводиться, з визначенням електрогальванічного потенціалу тканин та активності катіонних білків нейтрофілів у хворих з переломами нижньої щелепи є прогностичними і можуть використовуватись для профілактики розвитку посттравматичних запальних ускладнень.
Отримані результати проведених наукових досліджень впроваджені в учбовий процес на кафедрах щелепно-лицевої хірургії Київської медичної академії післядипломної освіти ім.П.Л.Шупика; хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії Харківського державного медичного університету; стоматології дитячого віку, дитячої щелепно-лицевої хірургії та імплантології Харківського державного медичного університету; хірургічної стоматології Івано-Франківської державної медичної академії; хірургічної стоматології Львівського державного медичного університету; хірургічної стоматології Української медичної стоматологічної академії; пропедевтики хірургічної стоматології та пластичної хірургії Української медичної стоматологічної академії; терапевтичної та хірургічної стоматології Запорізького державного інституту удосконалення лікарів; хірургічної стоматології Дніпропетровської державної медичної академії; хірургічної стоматології Кримського державного медичного університету ім.С.І.Георгієвського; стоматології ФПО Дніпропетровської державної медичної академії.
В практичній роботі розроблений лікувально-профілактичний метод застосовується у щелепно-лицевих відділеннях Київської міської клінічної лікарні № 12, міської багатопрофільної клінічної лікарні № 4 м.Дніпропетровська, обласної лікарні м.Черкаси, Ужгородської міської клінічної лікарні, Львівської лікарні швидкої медичної допомоги.
Особистий внесок здобувача. Здобувач особисто провів глибокий інформаційний пошук, приймав участь у формулюванні мети і задач дослідження по вивченню електрогальванічних особливостей тканин порожнини рота у хворих з переломами нижньої щелепи, лікованих консервативним методом. Всі клінічні спостереження та дослдіження, систематизація та аналіз отриманих результатів, наукові висновки проведені при безпосередній участі автора.
Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації доповідались на Міжнародній конференції щелепно-лицевих хірургів та хірургів-стоматологів Вірменії (Єреван, травень, 2000 р.); Міжнародній конференції (Швейцарія, 14 травня, 2000 р., Цюрих); конференції щелепно-лицевих хірургів та стоматологів Каспійських країн ( Грузія, вересень, 2000 р., Тбілісі); Конгресі “Distraction osteogenesis of the facial skeleton” (Італія, 26-28 жовтня, 2000 р., Бологна); Конгресі Європейської асоціації черепно-щелепно-лицевих хірургів (Австрія, 17-19 листопада, 2000 р., Граз); науково-практичній конференції з міжнародною участю “Проблемные вопросы лечения детей” (Київ, КМАПО ім.П.Л.Шупика, 17-18 травня, 2001 р.); Республіканській науково-практичній конференції “Новое в стоматологии и челюстно-лицевой хирургии” (1-2 листопада, 2001 р., Харків); на спільному засіданні стоматологічних кафедр КМАПО ім.П.Л.Шупика та кафедри хірургічної стоматології щелепно-лицевої хірургії Київського медичного інституту УАНМ (листопад, 2001 р.).
Публікації. За матеріалами дисертаційної роботи опубліковано 11 наукових робіт, з них: 4 статті у наукових журналах, ліцензованих ВАК України, 4 статті в збірниках наукових праць та 3 у вигляді тез в матеріалах конференцій; одержано 2 патенти на винаходи.
Обсяг і структура дисертації. Дисертацію викладено на 151 сторінці машинописного тексту; складається з вступу, огляду літератури, матеріалу та методів дослідження, двох розділів власних досліджень, обговорення отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій та списку використаної літератури. Дисертація ілюстрована 11 таблицями та 25 малюнками. Список
використаної літератури викладений на 40 сторінках і містить 323 джерела, з них 214 вітчизняних і 109 закордонних авторів.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Матеріал та методи дослідження. Аналіз клінічного матеріалу проведено на підставі обстеження і лікування 82 хворих з переломами нижньої щелепи віком від 15 до 65 років, які знаходились на стаціонарному лікуванні у щелепно-лицевому відділенні міської клінічної лікарні № 12 м.Києва за період з 1998 по 2001 роки. Контрольну групу склали 33 практично здорові особи такого ж віку.
В залежності від застосованого консервативного методу лікування всіх обстежених хворих розподілили на дві групи: 1 група - 45 хворих, яким для скріплення відламків щелеп використовували загальноприйняті двощелепні алюмінієві шини із заціпними петлями (в якості дротяних лігатур застосовано бронзо-алюмінієвий дріт) та міжщелепною гумовою тягою (шини С.С.Тигерштедта); 2 група - 37 хворих, яким для фіксації відламків щелеп були використані стандартні сталеві шини В.С.Васильєва (лігатурний дріт - бронзово-алюмінієвий).
Хворим з переломами нижньої щелепи, за показаннями, проводили видалення зубу з щілини перелому з подальшою хірургічною обробкою післяопераційної рани. На протязі перебування хворих в стаціонарі їм проводилось загальноприйняте медикаментозне та фізіотерапевтичне лікування. Медикаментозне лікування було однотиповим в обох групах спостереження.
Всім хворим при госпіталізації та в процесі лікування проводилось загальноклінічне обстеження (зясування виду травми, характеру скарг, проводили огляд, пальпацію тканин, перкусію зубів), рентгенографію нижньої щелепи проводили в оглядовій (лобно-носова укладка) та бічних (з кожного боку) проекціях. Хворі були обстежені невропатологом. Комбіновані краніо-фаціальні пошкодження були виявлені в кожній групі спостереження. Пошкодження характеризувались легким ступенем тяжкості закритої черепно-мозкової травми (струс головного мозку). При клінічному обстеженні постраждалих обовязково враховувався ступінь санації ротової порожнини; стан зубів в лінії перелому (видаляли зуби тільки при наявності показань); наявність металевих включень в порожнині рота (коронок, штифтів, пломб та ін.). Хворих з металевими включеннями (коронки, пломби) та металевими конструкціями (протези) в ротовій порожнині до обстеження не включали. Також в обстеження не були включені хворі з хронічними шлунково-кишковими (виразки шлунку та ін.) та шкірними захворюваннями (червоний плоский лишай, псориаз, багатоформна ексудативна еритема та ін.).
При госпіталізації та в динаміці лікування хворим проводили такі спеціальні методи обстеження (Табл. 1).
Таблиця 1
Методи і строки обстеження хворих
№ п/п | Наіменування методів | Строки проведення обстеження
при госпіталізації | в динаміці лікування | при
виписці
1 | Визначення електрогальванічних потенціалів металевих включень, слизової оболонки та кісткової тканини нижньої щелепи |
+
|
+
|
+
2 | Дослідження рН ротової рідини | + | + | +
3 | Функціональна активність лейкоцитів периферичної крові |
+ |
+ |
+
4 | Функціональна активність лейкоцитів, що емігрували через слизову оболонку щоки в ротову порожнину |
+ |
+ |
+
5 | Загальноклінічні обстеження крові, сечі | + | + | +
З метою уточнення диференціально-діагностичних ознак клінічних форм непереносності сплавів металевих включень в порожнині рота нами було проведено загальноприйняте анкетування за схемою, запропонованою В.С.Онищенко (1995).
Визначення величин електрогальванічних потенціалів металевих включень в ротовій порожнині, слизової оболонки та кістки нижньої щелепи проводили за допомогою цифрового рН-метр-мілівольтметра “рН-150 М”, що має електронну шкалу вимірювань. Вимірювання виконували у відповідності з інструкціями по його експлуатації. Перед проведенням досліджень проводили контроль показань приладу за допомогою імітатора електродної системи. При вимірюванні потенціалів застосовували розроблений співробітниками кафедр щелепно-лицевої хірургії та ортопедичної стоматології КМАПО ім.П.Л.Шупика та Інституту фізіології ім.О.О.Богомольця НАН України діагностичний вольфрамовий голчастий електрод, ізольований фторопластовим накінечником від середовища порожнини рота (патент України № 17622 А від 06.05.1997 р.).
Визначення величин електрогальванічних потенціалів металевих шин, дротяних лігатур, слизової оболонки та кістки нижньої щелепи проводили методом, запропонованим В.С.Онищенко і співавт. (патент України № 31262 А від 27.07.1998 р.). Величини електрогальванічних потенціалів кістки нижньої щелепи в лінії перелому та металевих включень ротової порожнини порівнювали на здоровій стороні у симетричних ділянках тричі.
Визначення рН ротової рідини проводили за допомогою серійного цифрового рН-метра-мілівольтметра РН-150-М, скляного вимірювального електрода та хлорсрібного електрода
порівняння ЕВЛ-1М2 у відповідності з інструкцією по експлуатації прилада. Слину брали вранці, натщесерце і реєстрували значення рН через 3 хв за інструкцією.
Для дослідження місцевої неспецифічної резистентності проводили визначення числа емігрувавших крізь слизову оболонку щоки нейтрофілів (Дишловий В.Д., 1975) та цитохімічне виявлення в них катіонних білків (КТБ) за В.Е.Пігаревським (1978). Визначення загальної неспецифічної резистентності організму проводили на основі показників, одержаних при реакції відновлення нитросинього тетразолія (НСТ) нейтрофілами периферичної крові (число активованих нестимульованих і стимульованих нейтрофілів, покажчик активності катіонних білків, резерв активації) за методом М.Е.Віксмана, А.Н.Маянського (1979).
Отримані цифрові дані обробляли варіаційно-статистичним методом за Г.Ф.Лакіним (1990) з визначенням критеріїв Стюдента. Клінічні симптоми обробляли з використанням метода Фішера (Гублер Е.В., 1978).
Результати власних досліджень та їх обговорення. В результаті обстеження хворих встановлено, що на 3-ю добу після накладення алюмінієвих шин у обстежуваних вже було виявлено перші клінічні симптоми непереносності сплавів металевих включень (металевий та кислуватий присмак в роті, підвищене слиновиділення, гіперемія та печіння слизової оболонки ротової порожнини, свербіж шкіри). Дана клінічна симптоматика на 3-ю добу обстеження відрізнялась між групами спостереження. У хворих з алюмінієвими шинами деякі клінічні симптоми непереносності сплавів металів зустрічались значно частіше, ніж у хворих із сталевими шинами (металевий та кислуватий присмак в роті - у 5,4 рази частіше, свербіж шкіри - у 3 рази частіше, гіперемія слизової оболонки порожнини рота - у 2,5 разів частіше, підвищене слиновиділення - у 2 рази частіше). В динаміці лікування (на 7-у та 14-у добу обстеження) дана клінічна симптоматика у хворих 1-ї групи спостереження зустрічалась ще частіше, а у 2-й групі - рідше. Печіння та гіперемія слизової оболонки більш ніж у 4 рази частіше зустрічались у обстежуваних 1-ї групи спостереження, металевий та кислуватий присмак в роті - у 6 разів частіше, підвищене слиновиділення - у 2 рази частіше, а свербіж шкіри - майже у 10 разів (у 9,9 рази) частіше спостерігались у хворих з алюмінієвими шинами. Дана субєктивна клінічна симптоматика вказувала на наявність в ротовій порожнині хворих з алюмінієвими шинами гальванічних мікрострумів, які і були причиною цих клінічних проявів.
Величина рН змішаної слини хворих з алюмінієвими шинами знаходилась в межах від 6,1 до 8,2. У 60 % цих хворих мала місце кисла реакція змішаної слини (рН було від 6,1 до 6,6). У обстежуваних із сталевими шинами рН слини коливався у межах від 6,8 до 7,4. В контрольній групі (здорові люди) рН змішаної слини складав 7,2 0,2.
Враховуючи субєктивізм клінічної симптоматики проявів непереносності сплавів металів було проведено обєктивне обстеження хворих - визначення електрогальванічних потенціалів слизової оболонки альвеолярного відростка та кісткової тканини нижньої щелепи на здоровій та пошкодженій стороні, а також наявних металевих включень (назубних шин та лігатурного дроту). Слід відмітити, що з обстеження були виключені особи, які мали в ротовій порожнині інши металеві включення (коронки, протези та ін.).
На 3-ю добу після накладання назубних шин електрогальванічні потенціали слизової оболонки та кістки на здоровій стороні зсувались у бік негативних значень, а на стороні пошкодження залишались у позитивних величинах. Виявлено високі електрогальванічні потенціали на алюмінєвих шинах та лгатурному дроті (рис. 1). Негативні величини
електрогальванічних потенціалів алюмінієвих шин досягали мінус 455 10 мВ, а лігатурного дроту - мінус 388 8 мВ. Таким чином, в порожнині рота спостерігався нерівномірний розподіл електрогальванічних потенціалів, що підтверджувалось появою у хворих субєктивних клінічних симптомів прояву гальванізму. В динаміці лікування (на 7-у, 14-у добу, а також при виписці) хворих з переломами нижньої щелепи, яким були застосовані алюмінієві шини, спостерігалось подальше збільшення у бік негативних величин електрогальванічних потенціалів на металевих включеннях (алюмінієвих шинах - мінус 486 9 мВ, лігатурному дроті - мінус 399 10 мВ). Нерівномірний розподіл електрогальванічних потенціалів у ротовій порожнині зберігався.
Рис. 1. Показники електрогальванічних потенціалів (у мВ) металевих шин у хворих з переломами нижньої щелепи в динаміці лікування
У хворих, яким для лікування нижньої щелепи були застосовані назубні шини, виготовлені з неіржавіючої сталі, електрогальванічні потенціали в порожнині рота вірогідно змінювались, проте їх величини не виходили за межі припустимих в нормі величин. Аналогічні зміни спостерігались як на здоровій, так і на пошкодженій стороні. Всі зміни електрогальванічних потенціалів у 2-й групі хворих відхилялись у бік позитивних величин (на слизовій оболонці, кістці нижньої щелепи, а також металевих включеннях). В динаміці лікування дані показники знижувались і наближались до норми, весь час знаходячись в межах можливих коливань у здорових осіб (рис. 1). Рівномірний розподіл позитивного електрогальванічного потенціалу невисоких величин в ротовій порожнині не викликав субєктивної клнічної симптоматики “гальванічного синдрому”.
Таким чином встановлено, що якщо бронзово-алюмінієвий лігатурний дріт фіксує алюмінієву назубну шину, то величина електрогальванічного потенціалу лігатур підвищується до рівня електропотенціалу даної шини. При фіксації сталевої назубної шини таким же бронзово-алюмінієвим лігатурним дротом величини електрогальванічних потенціалів останнього не перевищують таких, притаманних цим шинам. Отже, нами встановлено, що величина електрогальванічного потенціалу лігатурного дроту визначається металом, з якого виготовлено назубну шину, і знаходиться у прямій залежності від останньої.
У 15,6 % випадків, при застосуванні для лікування переломів щелеп алюмінієвих шин, на слизовій оболонці ротової порожнини виявили плоску форму лейкоплакії. Патологічне вогнище завжди було розташоване у місці контакту слизової оболонки з алюмінієвою шиною або лігатурним дротом, що мав високий негативний електричний потенціал. Найтиповішими місцями розташування вогнищ плоскої лейкоплакії були ретромолярна та щічна області, слизова оболонка нижньої та верхньої губ, а також ділянка кута рота. Первинним елементом плоскої лейкоплакії були обмежені ділянки (від одного до трьох) сірого або сірувато-білого кольору у вигляді тонкої, ніби напорошеної, плівки. Форма первинного вогнища лейкоплакії округла або неправильна. Навколо лейкоплакії відмічалось набрякання та гіперемія слизової оболонки на невеликій ділянці. Вогнища лейкоплакії виявлялись нами не раніше, ніж через 2-3 тижні після накладення алюмінієвих шин. Лікування плоскої лейкоплакії починали після зняття алюмінієвої шини і проводили відповідно рекомендаціям А.І.Рибакова, Г.В.Банченко (1978), Н.Ф.Данилевського (1999), Є.В.Боровського та А.Л.Машкіллейсона (2001). Спостереження показало, що первинний елемент лейкоплакії на слизовій оболонці зберігався тривалий час (близько шести місяців) після зняття алюмінієвих шин. Переходу плоскої форми лейкоплакії в інші форми (ерозивно-виразкову або веррукозну) ми не спостерігали.
У 17,8 % випадків, при застосуванні для лікування переломв нижньої щелепи алюмінієвих шин, на слизовій оболонці губ ми виявили ерозивно-виразкові ураження, які знаходились не тільки в місці контакту гачка шини зі слизовою оболонкою, але і розповсюджувались за ходом алюмінієвої шини. Розмір ерозивно-виразкових уражень перевищував розмір контактуючої ділянки шини. Зявлялось вогнище на слизовій оболонці на 7 - 14 добу після накладення алюмінієвих шин, а повна його епітелізація відбувалась через 7 - 10 днів після їх зняття.
Дослідження місцевої неспецифічної резистентності організму хворих з переломами нижньої щелепи показало, що в обох групах спостерігалось вірогідне збільшення числа нейтрофілів, емігрувавших через слизову оболонку в ротову порожнину. В динаміці лікування у хворих з алюмінієвими шинами даний показник вірогідно підвищувався порівняно з попереднім днем обстеження у 1,5 та більше рази (на 3-ю добу - 36,5 1,6; на 7-у добу - 39,6 1,8; на 14-у добу - 40,0 1,3; при виписці - 36,2 1,6 у порівнянні зі здоровими особами - 18,9 1,9). У групі хворих, яким для лікування застосовувались сталеві шини, цей показник вірогідно не збільшувався на 3-ю, 7-у та 14-у добу лікування (порівняно з днем госпіталзації), а при виписці хворих цієї групи із стаціонару даний показник вірогідно не відрізнявся від норми. Відмічено, що найбільш вираженими відхилення від норми цього показника були у хворих з алюмінієвими шинами, тобто при наявності високих негативних величин електрогальванічних потенціалів в порожнині рота.
Активність катіонних білків в нейтрофілах, емігрувавших через слизову оболонку щоки в обох групах змінювалась однотипово, тобто мало місце її достовірне збільшення. Виявлено, що якщо на 14-у добу лікування хворих з переломами нижньої щелепи цей показник не нормалізувався або не було тенденції до його зниження (порівняно з попереднім днем обстеження), то це вказувало на розвиток у них посттравматичних запальних ускладнень - посттравматичного остеомієліту нижньої щелепи. При наявності запальних ускладнень нормалізація активності катіонних білків в нейтрофілах, емігрувавших через слизову оболонку щоки, відбувалась лише після проведення операції секвестректомії. При сприятливому перебігу репаративної регенерації нижньої щелепи в динаміці лікування хворих після госпіталізації
спостерігалось поступове зниження та нормалізація активності катіонних білків в нейтрофілах, емігрувавших через слизову оболонку щоки.
При госпіталізації хворих показники числа активованих нестимульованих нейтрофілів периферичної крові (ЧАН) в обох групах спостереження практично не відрізнялись між собою. В динаміці лікування цей показник нормалізувався на 14-у добу тільки у хворих зі сталевими шинами; у інших обстежуваних (з алюмінієвими шинами) він залишався вірогідно підвищеним (порівняно з нормою) на всіх етапах лікування, що проведено. Число активованих стимульованих нейтрофілів периферичної крові (ЧАН - стимульований) при госпіталізації було вірогідно збільшеним в обох групах спостереження. Середній цитохімічний показник активності катіонних білків лейкоцитів периферичної крові був вірогідно підвищеним при госпіталізації в обох групах спостереження. В процесі проведення лікування цей показник поступово нормалізувався до виписки хворих з стаціонару. Встановлено, що якщо в динаміці лікування цей показник не знижувався у порівнянні з попереднім днем обстеження, а підвищувався, то це вказувало на розвиток у таких хворих посттравматичних запальних ускладнень - посттравматичного остеомієліту нижньої щелепи.
Показники резерву активації лейкоцитів периферичної крові у хворих з переломами нижньої щелепи (в обох групах) при госпіталізації були вірогідно знижені (рис. 2) порівняно зі здоровими людьми. Це вказувало на зниження загальної неспецифічної резистентності організму у всіх обстежуваних при госпіталізації. В динаміці лікування, що проводилось, нормалізація цього показника відбувалась тільки у хворих 2-ї групи (зі сталевими шинами). У хворих, яким для репозиції та фіксації відламків щелеп було застосовано алюмінієві шини, показники резерва активаціії нейтрофілів в динаміці лікування залишались на зниженому рівні. Це вказувало на зниження резервних можливостей загальної неспецифічної резистентності організму у хворих, котрим для лікування застосовували алюмінієві шини.
Рис.2. Показники резерву активації лейкоцитів крові у хворих з переломами нижньої щелепи в динаміці лікування (в умовн. од.)
Даний факт ми повязуємо з впливом високих негативних електричних потенціалів, що виникали у ротовій порожнині у хворих, яким для репозиції відламків нижньої щелепи були використані алюмінієві шини. У 9 хворих (20 %) із застосуванням алюмінієвих шин розвились посттравматичні запальні ускладнення. Встановлено, що ці ускладнення виникали тільки у хворих з високими негативними електрогальванічними потенціалами в порожнині рота.
В И С Н О В К И
В роботі вирішена актуальна медична задача по підвищенню ефективності консервативного лікування хворих з переломами нижньої щелепи - аргументована доцільність використання для репозиції та фіксації відламків щелепи шин із неіржавіючої сталі, які не утворюють гальванічні струми в порожнині рота, тобто не спричиняють виникнення дистрофічних та запальних процесів під час їх використання.
1.Застосування при переломах нижньої щелепи для репозиції та фіксації відламків назубних металевих шин може викликати появу в порожнині рота електрогальванічних струмів, які проявляються відповідною клінічною симптоматикою і справляють негативний вплив на стан місцевої та загальної неспецифічної резистентності організму хворого, а також можуть бути однією з причин розвитку посттравматичних запальних ускладнень.
2.Порівняльне дослідження результатів використання назубних металевих шин показало, що при застосуванні для репозиції відламків щелеп алюмінієвих шин в ротовій порожнині хворих зявляються високі негативні електрогальванічні потенціали, більші ніж мінус 450 мВ, а при сталевих шинах - показники позитивних електрогальванічних потенціалів не виходять за межі коливань даних величин у здорових людей.
3.Електрогальванічні потенціали, що утворюються в порожнині рота, залежать від металу, з якого виготовлено назубну шину, і не залежать від виду застосованого лігатурного дроту. Підкручування останнього, в динаміці лікування хворих з переломами нижньої щелепи, не викликає змін електрогальванічних потенціалів, що є в ротовій порожнині, і не може впливати на перебіг репаративної регенерації у пошкодженій ділянці нижньої щелепи.
4.Нерівномірний розподіл в порожнині рота негативних та позитивних величин електрогальванічних потенціалів, які виникають при застосуванні алюмінієвих шин, викликає появу електричних струмів, що характеризується відповідною клінічною симптоматикою і знижує місцеву та загальну неспецифічну резистентність організму хворих з переломами нижньої щелепи.
5.Електрогальванічні потенціали металевих включень (алюмінієвих шин), які зсуваються у негативний бік, та нерівномірний їх розподіл в ротовій порожнині призводять до розвитку посттравматичних запальних ускладнень і сприяють появі на слизовій оболонці, що контактують з даними металевими включеннями, плоскої форми лейкоплакії та ерозивно-виразкових уражень.
6.Показник активності катіонних білків нейтрофілів периферичної крові та емігрувавших через слизову оболонку щоки є прогностичним тестом ефективності консервативного лікування, що проводиться у хворих з переломами нижньої щелепи. Якщо в динаміці лікування хворих даний показник збільшується, то це вказує на розвиток посттравматичних запальних ускладнень (нагноєння кісткової рани, посттравматичний остеомієліт). Нормалізація активності катіонних білків в динаміці лікування хворих з переломами нижньої щелепи вказує на сприятливий перебіг репаративної регенерації нижньої щелепи.
7.Найбільш оптимальним способом репозиції та фіксації відламків щелеп при переломах є застосування шин, виготовлених з неіржавіючої сталі, котрі не викликають утворення гальванічних струмів в порожнині рота, появу дистрофічних та ерозивно-виразкових уражень слизової оболонки, а також не знижують рівня місцевої і загальної неспецифічної резистентності організму хворого, що сприяє скороченню строків лікування.
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
1.
Для проведення репозиції та фіксації відламків щелеп не рекомендується застосовувати назубні алюмінієві шини, оскільки вони викликають утворення в порожнині рота високих негативних електрогальванічних потенціалів, які можуть бути причиною розвитку ускладнень і негативно впливають на організм хворого.
2.
Тривале (на протязі 2 - 3 тижнів) знаходження в ротовій порожнині назубних алюмінієвих шин викликає зниження загальної та місцевої неспецифічної резистентності організму у хворих з переломами нижньої щелепи.
3.
Слід уникати контакту алюмінієвих шин, що мають високі негативні електричні потенціали, з слизовою оболонкою порожнини рота, оскільки це може викликати появу на останній плоскої форми лейкоплакії чи ерозивно-виразкових уражень.
4.
Виявлення в ротовій порожнині високих негативних електрогальванічних потенціалів на шинах або лігатурному дроті з одночасною наявністю високих позитивних електричних потенціалів на слизовій оболонці чи кістці вимагає термінової ліквідації різниці потенціалів, що є профілактикою розвитку посттравматичних запальних ускладнень.
5.
Клінічним проявом наявності в порожнині рота у хворих з переломами нижньої щелепи електрогальванічних струмів може бути така симптоматика: металевий та кислуватий присмак в роті, гіперемія та печіння слизової оболонки, свербіж шкіри.
6.
Визначення показників електрогальванічних потенціалів металевих включень і тканин порожнини рота, а також активності катіонних білків нейтрофілів є обєктивним тестом ефективності лікування, що проводилось у хворих з переломами нижньої щелепи.
7.
При проведенні репозиції та фіксації відламків щелеп у хворих з переломами нижньої щелепи слід користуватись назубними сталевими шинами, які не чинять негативного впливу на організм і не викликають місцевих ускладнень.
ОПУБЛІКОВАНІ ПРАЦІ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1.
Тимофеев А.А., Горобец Е.В., Жеззини Аднан Аббас. Состояние местной неспецифической резистентности больных с переломами нижней челюсти в динамике лечения // Современная стоматология. - 2000. - № 4. - С. 32 - 35. Здобувачу належать клініко-лабораторні дослідження, обгрунтування методик дослідження, аналіз отриманих результатів.
2.
Тимофеев А.А., Горобец Е.В., Жеззини Аднан Аббас. Состояние слизистой оболочки полости рта при изменении активности электрохимических потенциалов // Вісник стоматології. - 2000. - № 5. - С. 183 - 184. Здобувачу належить обгрунтування методик дослідження, проведення клінічних досліджень, аналіз отриманих результатів.
3.
Тимофеев А.А., Горобец Е.В., Жеззини Аднан Аббас, Максимча С.В. Изучение местного иммунитета у больных с переломами нижней челюсти // Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім.П.Л.Шупика. - Вип. 10, кн. 1. - Київ. - 2001. - С. 535 - 542. Здобувачу належить обгрунтування методик дослідження, проведення клініко-лабораторних досліджень, аналіз отриманих результатів.
4.
Тимофєєв О.О., Горобець О.В., Розова К.В., Середенко М.М., Портніченко В.І., Жеззіні Аднан Аббас. Зміни місцевої неспецифічної резистентності у посттравматичному вогнищі в динаміці лікування // Фізіологічний журнал. - 2001. - т. 47, № 4. - С. 25 - 29. Підготовлена з рівною часткою науково-практичної участі кожного.
5.
Деклараційний патент на винахід № 36483 А Україна. 6А61К6/04, А61С8/00. Спосіб прогнозування перебігу процесу репаративної регенерації нижньощелепної кістки при її ушкодженнях / Тимофєєв О.О., Горобець О.В., Жеззіні Аднан Аббас. - № 99127057; Заявлено 24.12.1999, опубл. 16.04.2001, Бюл. № 3. Участь в розробці методу прогнозування, лікування хворих, літературне оформлення.
6.
Деклараційний патент на винахід № 36484 А Україна. 6А61К6/04, А61С8/00. Спосіб оптимізації електрохімічної активності тканин порожнини рота при консервативному методі лікування переломів нижньої щелепи / Тимофєєв О.О., Горобець О.В., Жеззіні Аднан Аббас. - № 99127058; Заявлено 24.12.1999, опубл. 16.04.2001, Бюл. № 3. Рівна участь в розробці способу, лікування хворих, літературне оформлення.
7.
Тимофєєв О.О., Горобець О.В., Жеззіні Аднан Аббас. Клініка та лікування переломів нижньої щелепи // Сучасні аспекти військової стоматології. - Київ, 1999. - С. 73 - 76. Підготовлена з рівною часткою науково-практичної участі кожного.
8.
Горобець О.В., Жеззіні Аднан Аббас. Зміни електрохімічних показників в ротовій порожнині при різних методах консервативного лікування хворих з переломами нижньої щелепи // Сучасні аспекти військової стоматології. - Київ, 1999. - С. 76 - 77. Підготовлена з рівною часткою науково-практичної участі кожного.
9.
Тимофеев А.А., Горобец Е.В., Жеззини Аднан Аббас. Влияние электрохимической активности тканей полости рта на состояние неспецифической резистентности организма // Вопросы экспериментальной и клинической стоматологии. - Харьков, 2001, вып. 4. - С. 174 - 175. Підготовлена з рівною часткою науково-практичної участі кожного.
10.
Тимофеев А.А., Горобец Е.В., Жеззини Аднан Аббас, Мельничук Д.В. Иммунологическая резистентность организма у больных с переломами нижней челюсти // Вопросы экспериментальной и клинической стоматологии. - Харьков, 2001, вып. 4. - С. 175 - 176. Підготовлена з рівною часткою науково-практичної участі кожного.
11.
Тимофеев А.А., Горобец Е.В., Жеззини А.А. Консервативный метод лечения переломов нижней челюсти: Тез. International conference of Maxillofacial Surgeons and Surgeons Stomatologists Armenia. - Verevan: 2000. - С. 14. Підготовлена з рівною часткою науково-практичної участі кожного.
12.
Тимофеев А.А., Горобец Е.В., Жеззини Аднан Аббас. Электрохимические изменения в полости рта при использовании алюминиевых назубных проволочных шин: Тез. Maxillofacial Surgery and Stomatology Conference of Caspian Countries. - Tbilisi: 2000. - С. 35. Підготовлена з рівною часткою науково-практичної участі кожного.
13.
Tymofeev A.A., Gorobets O., Jezzini A.A. Particularities in the treatment of maxillofacial deformities // Journal of Cranio - Maxillofacial Surgery, Volume 28, Supplement 1, 2000, p. 75. Підготовлена з рівною часткою науково-практичної участі кожного.
А Н О Т А Ц І Я
Жеззіні Аднан Аббас. Електрогальванічна характеристика тканин порожнини рота у хворих з переломами нижньої щелепи, лікованих консервативним методом. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.22 - стоматологія. - Київська медична академія післядипломної освіти ім.П.Л.Шупика, Київ, 2002.
Дисертація присвячена дослідженню особливостей консервативного методу лікування хворих з переломами нижньої щелепи. Доведено, що динаміка зміни показника електрогальванічного потенціалу порожнини рота залежить від металу, з якого виготовлено назубну шину, і не залежить від виду застосованого лігатурного дроту. Високі негативні електрогальванічні потенціали алюмінієвих назубних шин та нерівномірний їх розподіл в порожнині рота викликає появу електричних струмів, характеризується відповідною клінічною симптоматикою і знижує місцеву та загальну неспецифічну резистентність організму хворих з переломами нижньої щелепи. Електрогальванічні зміни призводять до розвитку посттравматичних запальних ускладнень і сприяють появі на слизовій оболонці плоскої форми лейкоплакії та ерозивно-виразкових ушкоджень. Найбільш оптимальним способом репозиції та фіксації відламків щелеп при переломах є застосування шин, виготовлених з неіржавіючої сталі.
Ключові слова: переломи нижньої щелепи, електрогальванічний потенціал щелепи, назубні шини, гальваноз, лейкоплакія, ерозивно-виразкові ушкодження.
А Н Н О Т А Ц И Я
Жеззини Аднан Аббас. Электрогальваническая характеристика тканей полости рта у больных с переломами нижней челюсти, леченных консервативным методом. - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.22 - стоматология. - Киевская медицинская академия последипломного образования им.П.Л.Шупика, Киев, 2002.
Диссертация посвящена проблеме изучения особенностей консервативного метода лечения больных с переломами нижней челюсти. Установлено, что использование для лечения больных с переломами нижней челюсти назубных алюминиевых шин вызывает образование в полости рта высоких отрицательных электрогальванических потенциалов и приводит к развитию у пострадавших гальваноза. Неравномерное распределение электрогальванических потенциалов в полости рта подтверждалось появлением у больных субъективных клинических симптомов гальваноза и вызывает развитие воспалительных осложнений в костной ране. В динамике лечения больных с алюминиевыми шинами выявлено и доказано, что контакты слизистой оболочки с шинами или лигатурной проволокой, которые имеют высокие отрицательные электрогальванические потенциалы, могут вызывать у больного образование плоской формы лейкоплакии и появление эрозивно-язвенных поражений слизистой оболочки. У больных, леченных с использованием стальных назубных шин, все изменения электрогальванических потенциалов при госпитализации и в динамике лечения приближались к показателям здоровых лиц. Равномерное распределение положительного электрогальванического потенциала невысоких величин в полости рта не вызывало субъективной клинической симптоматики “гальванического синдрома”. Величина возникающего электрогальванического потенциала зависит только от металла, из которого изготавливается назубная металлическая шина и не зависит от вида применяемой лигатурной проволоки.
Выявлено, что при использовании алюминиевых шин у больных с переломами нижней челюсти снижаются резервные возможности общей и местной неспецифической резистентности организма. Установлено, что показатели резерва активации нейтрофильных лейкоцитов периферической крови в динамике лечения больных с алюминиевыми назубными шинами оставались на сниженном уровне в течение нескольких месяцев после снятия этих шин. Прогностическим показателем эффективности проводимого консервативного лечения больных с переломами нижней челюсти является активность катионных белков нейтрофилов периферической крови и эмигрировавших через слизистую оболочку щеки. Отсутствие тенденции к снижению этого показателя указывает на развитие у больных посттравматических воспалительных осложнений. В группе больных со стальными шинами в динамике лечения наблюдалось постепенное снижение и нормализация активности катионных белков нейтрофильных лейкоцитов, эмигрировавших через слизистую оболочку щеки,
