ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Київський національний університет
імені Тараса Шевченка
Коцар Алла Вікторівна
УДК 159.9:616.851.133.6.5
Особливості психосексуального розвитку
хворих на невроз жінок, що знаходяться
у відносинах подружньої залежності
спеціальність 19.00.04 – медична психологія
Автореферат
дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук
Київ – 2002
Дисертацією є рукопис
Робота виконана у Харківському національному університеті імені В.Н.Каразіна
Міністерства освіти і науки України
Науковий керівник – доктор психологічних наук, доцент
Кочарян Олександр Суренович,
Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна,
професор кафедри прикладної психології
Офіційні опоненти:
доктор психологічних наук, професор
Шестопалова Людмила Федорівна,
Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України,
завідувач відділу медичної психології
доктор медичних наук, професор
Кришталь Валентин Валентинович,
Харківська медична академія післядипломної освіти,
завідувач кафедрою сексології та медичної психології
Провідна установа: Національний медичний університет імені О.О.Богомольця,
МОЗ України, м.Київ
Захист відбудеться 24 січня 2002 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.26 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м.Київ, вул.Володимирська, 64, тел.: 221-02-94.
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (м.Київ, вул.Володимирська, 58).
Автореферат розісланий 18 грудня 2001 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Кириленко Т.С.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність дослідження. Розвиток медико-психологічного знання в Україні активізував інтерес дослідників до проблеми статі (И.С. Кон, 1981, 1997). Пов’язані з нею питання психосексуального розвитку, статеворольової поведінки, структури та функції симптомокомплексу “маскулінності/фемінінності” (М/Ф-симптомокомплексу) вже розглядалися в роботах Д.Н. Исаева та В.Е. Кагана (1979), В.Е. Кагана (1991), А.С. Кочаряна (1996), А.Г. Луценко (1996) та ін. Зокрема, А.С. Кочарян (1996) у рамках медичної психології визначив статеворольові утворення особистості як стрижневі, а їхнє порушення сприяє формуванню невротичних розладів та подружньої дезадаптації. У працях вітчизняних вчених статеворольові особливості хворих на невротичні розлади (В.С. Рожков, 2001), розлади особистості (В.В. Ніколаєв, 2000; А.М. Скрипніков, 2001), алкоголізм (Е.В. Кришталь, 1997) тощо, виступали лише як фрагмент дослідження, часто не головний. Статеворольові риси особистості, пов’язані з інтимними сторонами життя, можуть визначати і вибір статевого партнера, і вдоволення шлюбом, і самооцінку, і суб’єктивне задоволення життям тощо (А.С. Кочарян,1996; W.A. Arrindell, 1998; та ін.). Тому зміни М/Ф-симптомокомплексу можуть розглядатися як чинники, що формують відносини залежності у шлюбі.
Поняття “відносини залежності” характеризує не психопатологічний синдром і не нозологію, а є певною стильовою характеристикою, яка визначає стійкі особливості подружньої взаємодії та адаптаційних процесів. Патологічні залежні відносини в шлюбі набувають різних форм, що є негативним як для подружжя в цілому, так і для кожного з шлюбних партнерів. Такі відносини є, відповідно до термінології P. Mellody (1993), “токсичними”, перетворюються у “трагедію всього життя” (Н.Г. Гаранян та А.Б. Холмогорова, 2000). Вони досліджувалися лише в нечисленних вітчизняних роботах (A.F. Bondarenko,1997; A.F. Bondarenko, A.E. Levenetz, 2000). Проблема генезису залежних подружніх відносин, які формують, супроводжують чи обтяжують протікання неврозу, є не до кінця вивченою. Вирішення цієї проблеми надасть психологічній роботі з подружніми парами, що перебувають у відносинах залежності, більшої цілеспрямованості, орієнтованості на одну з ключових патогенетичних ланок розладу.
Зв’язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Дисертацію виконано згідно з планом наукових досліджень кафедри прикладної психології, присвячених становленню статеворольової ідентичності особистості, в межах НДР “Розвиток особистості у нормі та патології: гендерний аспект, програми психотерапії” (№ держ. реєстрації 0101U002804. Шифр роботи: 19-16-01) та торкається вивчення особливостей структури й функцій статеворольової сфери особистості хворих на невротичні розлади.
Мета і задачі дослідження. Мета дослідження — на основі статеворольового підходу до вивчення причин і механізмів формування порушення подружніх відносин поглибити теоретичні уявлення про розвиток відносин невротичної залежності у подружньої пари, де жінка хвора на невротичні розлади, та розробити програму психологічної корекції однієї з частих форм таких відносин — залежної любові.
Досягнення мети дисертаційного дослідження здійснювалось послідовним вирішенням таких задач:
1) виявити особливості структури та функції М/Ф-симптомокомплексу в жінок, які страждають на невротичні розлади й перебувають у відносинах подружньої залежності;
2) дослідити особливості психосексуального розвитку жінок, які страждають на невротичні розлади та перебувають у відносинах подружньої залежності (особливості лібідо, коїтальні та сексуальні фантазії, сексуальні сновидіння, оцінка власної сексуальності);
3) визначити особливості структури подружнього зв’язку в жінок, які страждають на невротичні розлади й перебувають у відносинах подружньої залежності;
4) узагальнити особливості ранніх спогадів та ранніх травм у жінок, які страждають на невротичні розлади та перебувають у відносинах подружньої залежності;
5) класифікувати окремі синдроми залежності в жінок, які страждають на невротичні розлади та перебувають у відносинах подружньої залежності, та визначити їхню частоту;
6) виявити зв’язок характерологічних рис із формами залежних відносин у шлюбі;
7) розробити психокорекційну програму статеворольового тренінгу для подружжя, що знаходиться у відносинах залежної (“токсичної”) любові.
Об’єкт дослідження — вплив особливостей психосексуального розвитку жінок на якість подружніх відносин.
Психосексуальний розвиток характеризують такі показники, як статева та статеворольова ідентичності, а також особливості психосексуальних орієнтацій. На операційному рівні цей розвиток презентують такі показники, як особливості структури і функції М/Ф-симптомокомплексу, а також особливості розвитку структур лібідо та прояви сексуальності (на реальному та імагінальному рівнях).
Предмет дослідження — вплив особливостей психосексуального розвитку жінок, хворих на невротичні розлади, на формування відносин подружньої залежності.
Методи дослідження. Для реалізації програми дослідження використовувався комплекс психодіагностичних методик (ряд статеворольових шкал — ACL A.B.Heilbrun, Dur-Moll L.Szondi, 5-а шкала MMPI; опитувальники любові Стернберга, подружньої комунікації Bienvenu, сексуальності Shell і Papini, “Реакция супругов на конфликт” (1994 г.) А.С. Кочаряна, 16PF Кеттелла, методики семантичного вибору та ранніх спогадів Ryle для вивчення дитячих травм і відповідного стилю життя), мета яких — виявлення особливостей особистості та подружніх відносин — її статеворольової сфери, структури любові, якості подружніх відносин та психологічних механізмів захисту у подружжі, особливостей сексуальності, рис особистості. У психокорекційну програму ввійшли вже відомі методи клієнт-центрованої, когнітивної, спільної сімейної психотерапії тощо.
Було використано такі статистичні методи обробки одержаних емпіричних даних: методи перевірки достовірності відмінностей незв’язаних (t-критерій Стьюдента, Up — метод кутового перетворення Фішера) та зв’язаних (критерій знаків) вибірок й методи багатовимірної статистики (кореляційний та факторний аналізи).
Методологічна та теоретична основа дослідження. За основу дослідження взяті положення статеворольового підходу в медичній психології (А.С. Кочарян, 1996 та ін.), психології статі та гендерних ролей (И.С. Кон, 1981, 1989 та ін.), концепції психосексуального дизонтогенезу (В.М.Маслов та ін., 1983), психології та психотерапії сім’ї (Е.Г. Эйдемиллер, В. Юстицкис, 1998 та ін.), загальнопсихологічні дослідження залежних відносин у подружжя (A.F. Bondarenko,1997; A.F. Bondarenko, A.E. Levenetz, 2000), концепція “токсичної” любові (P. Mellody).
Наукова новизна дослідження полягає у наступному:
· вперше доведено, що статеворольова сфера особистості є важливим чинником, що визначає формування та кристалізацію синдромів залежності в родинах жінок, хворих на невротичні розлади;
· виявлено варіанти порушень статеворольової сфери, які сприяють формуванню залежних відносин;
· вперше виявлено структуру залежних відносин у шлюбі в жінок, хворих на невротичні розлади;
· систематизовано різноманітні синдроми подружньої залежності, а також частоту окремих синдромів залежності у жінок, хворих на невротичні розлади;
· вперше отримано дані про наявність зв’язку між формами (синдромами) подружньої залежності та специфічними особистісними рисами жінок, що страждають на невротичні розлади;
· дістали подальшого розвитку теоретичні уявлення про інфантильні травми, що визначають становлення життєвого укладу, в основі якого лежать відносини залежності;
· вперше обгрунтовано адаптивну (захисну) роль фантазій стосовно майбутнього в контексті пом’якшення невротичної симптоматики.
Практичне значення отриманих результатів. Дисертаційне дослідження містить програму психокорекції залежної любові, яка включає різноманітні психотерапевтичні методи. Програма орієнтована на корекцію статеворольових структур особистості жінок, хворих на невротичні розлади, і є продовженням теоретичних та методичних розробок P. Mellody, стосовно психотерапії “токсичної” любові.
Матеріали дослідження було використано при психологічному консультуванні кризових подружніх пар (м. Харків) та при підготовці психологів у Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіна (в межах двох курсів: “Основи сексології” та “Основи психотерапії”).
Особистий внесок здобувача в роботах, що виконані у співавторстві.
1. Кочарян А.С., Коцар А.В. Формы невротической зависимости супругов // Вісник Харківського університету. Серія психологія. — 2000. — № 498. — С. 66–67.
2. Кочарян А.С., Коцар А.В. Теоретичні принципи лікування токсичної любові // Вісник Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. Серія психологія. — Харків, 2001. — Вип.5. — С.81-87.
Особистий внесок здобувача полягає в постановці проблеми, збиранні емпіричного матеріалу, його інтерпретації при розробці психотерапевтичної програми, орієнтованої на вирішення статеворольових проблем. Теоретичні принципи психокорекції залежної любові та аналіз синдромів невротичної любові розглянуто у співавторстві з О.С. Кочаряном.
Апробація результатів дисертації. Результати досліджень доповідалися та обговорювалися на засіданнях кафедри прикладної психології факультету психології Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна (2000), на науковому семінарі школи клієнт-центрованої психотерапії “Нарушения полоролевой сферы и их коррекция” (Харків, 2001), на науковій конференції молодих вчених Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна (2001).
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг роботи — 194 сторінки друкованого тексту з використанням 197 джерел літератури, з яких 112 іноземною мовою. Текст містить 27 таблиць, 3 малюнки та 6 додатків.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
На підставі проведеного дослідження та особистих розробок автора в дисертації захищаються теоретичні та практичні положення стосовно формування відносин невротичної залежності в шлюбі.
У вступі обгрунтовано актуальність дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету і завдання дослідження, висвітлено наукову новизну та практичне значення роботи.
У першому розділі “Роль психосексуального розвитку людини у забезпеченні здорових подружніх відносин” розглянуті питання впливу статеворольового М/Ф-симптомокомплексу на подружні стосунки, зокрема на формування різних форм (синдромів) залежних подружніх відносин. Одним з важливих аспектів психосексуального розвитку є статеворольовий розвиток, порушення якого можуть стати серйозним патогенним чинником, що впливає на формування особистості й становлення міжособистісних відносин. У розділі 1 наведені фактичні, подекуди суперечливі дані щодо ролі утворень “маскулінності й фемінінності” у забезпеченні подружньої адаптації. Показано, що статеворольовий фактор є вирішальним при забезпеченні подружнього щастя, а його порушення сприяють виникненню патології у шлюбі.
Однією з форм патологічних відносин у подружжі є відносини залежності, які можна розглядати і як окремі синдроми, і як стильові характеристики особистості. У розділі описані наступні синдроми залежності: 1) залежна любов, 2) суперництво, 3) інфантилізм, 4) агресивність, 5) сексуальні синдроми залежності. Такі відносини можуть суттєво впливати як на психічно здорових осіб, так і бути чинником, який ускладнює або, навіть, змінює протікання неврозу, робить його більш резистентним до психотерапії. Статеворольові механізми формування синдромів подружньої залежності не піддавалися належному дослідженню через недостатність концептуальної розробки різних форм залежних відносин. Нами було використано термін “синдром залежності”, який є операційним аналогом поняття “форма”.
У другому розділі “Матеріали і методи дослідження” подано розгорнуту характеристику досліджуваних і обгрунтовано методи дослідження.
У дослідженні брали участь 130 жінок, тобто 3 групи. У першій було 50 жінок, хворих на невротичні розлади, які не перебувають у відносинах подружньої залежності зі шлюбним партнером; у другій — 50 жінок, хворих на невротичні розлади, які знаходяться у відносинах подружньої залежності; у третій — 30 психічно й соматично здорових жінок, які знаходяться у гармонійному шлюбі. Всі три групи порівняні за віком і шлюбним стажем. Вік жінок, хворих на невроз, коливався від 25 до 35 років. Шлюбний стаж складав від 3-х до 14 років. Тривалість захворювання жінок варіювалася від року до п’яти. Хворі на підставі МКБ-10 належали до таких клінічних груп: тривожно-фобічні розлади (F40), змішані тривожно-депресивні розлади (F41.2), обсесивно-компульсивні розлади (F42), неврастенія (F48.0), соматоформні розлади (F45).
Клінічні діагнози в жінок 1-ї та 2-ї груп визначалися на основі комплексного динамічного клініко-психопатологічного та психологічного обстеження пацієнтів. До обстеження ввійшли пацієнти, клініко-діагностична кваліфікація яких не викликала сумнівів.
Наявність спільних рис залежності (згідно критеріїв S.Peele, A.Brodsky) дозволила на підставі анамнестичного інтерв’ю сформувати групу 2, дотримуючись таких діагностично-диференційних критеріїв: 1) амбівалентність відносин, їхня неоднорідність, поєднання несумісних тенденцій: чоловік та жінка і прагнуть один одного, і одночасно тікають одне від одного; 2) у кожній подружній парі є партнер, що себе не любить, не цінує. Якщо мова йдеться про синдром залежного кохання, то в парі лише один такий партнер, а другий — сильний, “герой”, об’єкт невиправданих сподівань слабкого партнера; 3) відносини подружжя мають фальшивий, дисфункціональний характер; 4) негативний вплив таких відносин на особистості подружніх партнерів призводить до негативних емоцій, проблем в сімейній, сексуальній та професійній сферах; 5) втрата подруг, повна заглибленість у відносини з чоловіком; 6) наявність сильних ревнощів.
Вищезазначені психодіагностичні методики були використані як такі, що відповідають задачам дослідження та добре зарекомендували себе у наукових дослідженнях з медичної психології та сексології (А.А. Ткаченко; Г.Е. Введенский; А.С. Кочарян). За А.С. Кочаряном (1996, 2000), статеворольові шкали орієнтовані на діагностику різних рівнів організації М/Ф-симптомокомплексу. Так, статеворольова ACL- шкала A.B. Heilbrun діагностує рівень статеворольової ідентичності, або статеворольової “Я” — концепції особистості; 5-та шкала MMPI — рівень статеворольової поведінки; шкала Dur-Moll L. Szondi — біогенний рівень.
У розділі 3 “Характеристика психосексуальної сфери хворих на невротичні розлади жінок, що знаходяться у відносинах подружньої залежності” розглянуто роль психосексуальних та статеворольових факторів у виникненні відносин подружньої залежності.
Виявлено кількісні особливості значень маскулінності та фемінінності в різних групах обстежених. У таблиці 1 наведені середні значення (Х) маскулінності, фемінінності та дисперсії.
Таблиця 1
Середні значення маскулінності (М), фемінінності (Ф)
та дисперсії (s) цих показників у групах жінок
Групи жінок | ACL-шкала | 5-я шкала MMPI | Шкала Dur-Moll
М | Ф
Група 1
X
? |
77,2
14,4 |
91,3
14,7 |
47,7
10,7 |
67,3
12,1
Група 2
X
? |
83,5
18,9 |
84,6
16,7 |
45,3
11,4 |
82,4
15,9
Група 3
X
? |
76,1
12,3 |
98,1
13,5 |
55,7
8,4 |
43,0
3,9
У жінок, хворих на невротичні розлади, які знаходяться у відносинах подружньої залежності, виявляються специфічні характеристики організації М/Ф- симптомокомплексу. Ці характеристики полягають у наступному: 1) на рівні “Я”-концепції такі жінки є більш маскулінними і менш фемінінними, ніж психічно здорові жінки та жінки, які хворі на невротичні розлади, але не знаходяться у залежних відносинах зі шлюбним партнером; 2) на поведінковому рівні: прояви маскулінності у жінок з невротичними розладами (групи 1 і 2) не різняться, в той час, як маскулінність психічно здорових жінок виявляється вищою. Загалом, можна констатувати, що в жінок, що страждають на невротичні розлади та знаходяться у відносинах невротичної залежності зі шлюбним партнером, існує, з одного боку, серйозна статеворольова проблема прийняття своєї жіночої сутності на рівні “Я”-концепції, а з іншого — проблема реалізації своєї маскулінної “Я”-концепції у поведінці; 3) на біогенному рівні: хворі на невротичні розлади жінки, що перебувають у залежному шлюбі, є більш маскулінними, ніж ті, які не мають зазначених подружніх відносин. Це стосується і контрольної групи.
Виявлено якісні відмінності структурної організації М/Ф-симптомокомплексу в різних групах обстежених. У жінок, що страждають на невротичні розлади та знаходяться у відносинах залежності, статеворольові девіації більш виражені, ніж у жінок, хворих на невроз, які не мають таких відносин. Ознакою цього є альтернативно-континуальна модель організації статеворольової сфери особистості жінок групи 2, яка характеризує підлітків чоловічої статі. Тому така структура є не тільки інфантильною (регресивною), але й девіантною, або трансформованою структурою. Психічно та соматично здорових жінок характеризує андрогінна модель, у рамках якої структури маскулінності і фемінінності є незалежними.
У жінок групи 2 (хворих на невроз з відносинами залежності) виявлено значущий негативний зв’язок між біогенною маскулінністю та соціогенною фемінінністю. Таке “затиснення” фемінінної “Я”-концепції у лещата біогенної маскулінності свідчить, що жінки, хворі на невротичні розлади і знаходяться у відносинах подружньої залежності, мають проблеми асиміляції жіночих архетипів та прийняття гендерно-специфічних ролей. Крім того, у структурі цього симптомокомплексу виникає протиріччя між внутрішньою маскулінністю (на рівні “Я”-концепції та на біогенному рівні) та її зовнішньою поведінковою реалізацією, яке й обумовлює внутрішній статеворольовий конфлікт, пов’язаний з неможливістю “вписати” власну маскулінність у гендерний соціальний контекст. У психічно здорових жінок за рахунок відносної незалежності окремих сфер М/Ф-симптомокомплексу та формування механізмів компенсації одного рівня іншим забезпечується статеворольове “вписування” у соціальний контекст, адаптивність, рольова гнучкість. Таку відносну незалежність різних рівнів М/Ф-симптомокомплексу в жінок контрольної групи, та, навпаки, залежність цих рівнів один від одного, у жінок групи 2 (невротичні розлади та залежні подружні відносини) можна побачити в таблиці 2, де наведено відповідну кореляційну матрицю.
Таблиця 2
Зв’язок показників маскулінності та фемінінності в жінок
(коефіцієнт кореляції Кендела)
Пари показників | Група 1 | Група 2 | Kонтрольна група
М (ACL)-F(ACL) | -0,17 | -0,21* | -0,24
M(ACL)–M (MMPI) | 0,15 | 0,12 | 0,12
M(ACL)-M (Sz) | 0,11 | 0,23* | 0,21
F(ACL)-M (MMPI) | -0,23* | -0,26** | 0,17
F(ACL)-M (Sz) | -0,20* | -0,23* | 0,04
M (Sz) )-M (MMPI) | 0,22* | 0,23* | 0,13
Примітка: М (ACL) — маскулінність за шкалою ACL; F(ACL) — фемінінність за шкалою ACL; M (MMPI) — маскулінність за V-ю шкалою MMPI; M (Sz) — маскулінність за шкалою Dur-Moll методики L. Szondi; * — p<0,05; ** — p<0,01.
Одним з показників психосексуального розвитку є якісні та кількісні характеристики лібідо. Рівень саме еротичного, а не сексуального лібідо визначає психосексуальний розвиток жінок (Г.С. Васильченко та ін.). Жінки, хворі на невротичні розлади, з обтяженими відносинами подружньої залежності (група 2), мають структуру лібідо, яка відрізняє їх від групи жінок, що страждають на невротичні розлади, але не знаходяться у відносинах залежності зі шлюбним партнером (група ). Відмінність полягає у вищих рівневих показниках еротичного лібідо в жінок групи 2. Зниження еротичного лібідо в групі 1 можна пояснити наявністю астенічних та депресивних синдромів, частота кожного з них 36%. Жінок групи 2 характеризують високі показники еротичного лібідо, що зумовлене важливою роллю сексуальності в структурі залежних подружніх відносин. Указані психопатологічні синдроми зустрічаються відповідно в 32% та 40% обстежених цієї групи. Отже, зниження еротичного лібідо не може розглядатися як енергодефіцит у межах астенічного та/або депресивного синдромів. Воно пояснюється в термінах смислів та цінностей (дезактуалізація еротичних відносин), а також як психологічний захист, що дозволяє зберегти шлюб. Зазначені психопатологічні синдроми не визначають різницю рівневих показників еротичного лібідо двох груп жінок, що страждають на невротичні розлади.
Психосексуальний розвиток характеризується також частотою та змістом мастурбаторних та коїтальних фантазій, а також сексуальних сновидінь. У групі жінок, хворих на невротичні розлади, не обтяжених залежними відносинами в шлюбі (група 1), частота як мастурбаторних, так і коїтальних фантазій значно нижча, ніж у нормі. Це пов’язано з дезактуалізацією сексуальності, що обумовлено тяжким переживаннями невротичних розладів жінками. Група 2 є проміжною між вищезгаданими групами. Фантазії виконують функцію сексуальної стимуляції. Важливість сексуальної сфери в групі жінок, хворих на невротичні розлади, що знаходяться у відносинах невротичної залежності у шлюбі, зумовлює достатню частоту мастурбаторних та коїтальних фантазій, хоча й дещо знижену порівняно з контролем. У таблиці 3 наведено частоту різних сексуальних фантазій жінок.
Таблиця 3
Частота (в %) різних сексуальних фантазій у групах жінок
Фабула фантазії | Група 1 | Група 2 | Kонтроль
1. Експериментування | 30 | 26 | 32
2. Покора | 34 | 50 | 22
3. Заміна партнера | 52 | 74 | 60
4. Груповий секс | 22 | 24 | 20
5. Спостереження | 26 | 24 | 30
6. Зґвалтування | 12 | 14 | 6,7
7. Ідилічна зустріч | 32 | 36 | 23,2
8. Садомазохізм | 18 | 24 | 10
9. Гомосексуальний контакт | 34 | 42 | 23,3
Між групами жінок, хворих на невроз, і контрольною групою, спостерігаються значні відмінності за показниками частоти наступних сексуальних фантазій: покора, заміна партнера, садомазохізм та гомосексуальний контакт. Для жінок, які страждають на невротичні розлади, специфічними є гомосексуальні та садомазохістичні фантазії, що можна пояснити вираженими статеворольовими девіаціями в структурі особистості цих жінок.
Були виявлені частоти статеворольових сексуальних сновидінь. Під сексуальними сновидіннями, пов’язаними зі статеворольовими девіаціями, ми розуміємо ті, в яких суб’єкт-сновидець ухиляється від гендерно-специфічних способів реалізації сексуальності та нормативного об’єкту лібідо. Це такі види сновидінь: 1) садомазохістичні; 2) гомосексуальні; 3) педофільні; 4) сновидіння зі статевою інверсією.
Висока частота статеворольових сексуальних сновидінь у жінок, які страждають на невротичні розлади та перебувають у відносинах залежності, зумовлена значними статеворольовими девіаціями в структурі особистості цих хворих. Разом з цим, хворі не бажають втілювати такі фантазії та сновидіння в реальність, залишаючи за ними функцію сексуальної стимуляції.
На підставі факторного аналізу (ротація за методом Varimax) було побудовано факторну структуру подружнього зв’язку в трьох групах жінок. У групі 2 (жінки, хворі на невроз з обтяженням відносинами подружньої залежності) визначився один фактор подружнього залежного зв’язку. Цього досягнуто об’єднанням в один фактор таких змінних: 1) надійність партнера, 2) його симпатичність, 3) егалітарність шлюбних відносин. Спрощення факторної структури свідчить, що всі вказані параметри пов’язані між собою та утворюють недиференційоване поле оцінки подружніх відносин. Виділений фактор є біполярним: один полюс складають “надійність партнера”, “безпечність стосунків з ним”, “симпатія до партнера”, “довіра до партнера”, а другий “демократизм стосунків з партнером”, “гнучкість сімейної структури”, “егалітарність відносин”. Така біполярна організація фактора залежного подружнього зв’язку свідчить про те, що симпатія таких жінок до партнера та його надійність негативно пов’язані з егалітарністю, демократизмом у стосунках. Тобто, надійний та симпатичний партнер — це такий партнер, якому треба підкорятися або яким необхідно командувати. Це свідчить, що жінки, які страждають на невротичні розлади та перебувають у відносинах залежності в шлюбі, схильні встановлювати незрілі стосунки з партнером.
Проведений кореляційний аналіз показав, що статеворольові фактори особистості жінок сприйнятливі до складників подружніх відносин лише в групах жінок, хворих на невротичні розлади. Відповідні дані наведено у таблиці 4.
Таблиця 4
Зв’язок статеворольових факторів зі складовими подружніх відносин
Статево-рольові показники | Надійність партнера | Симпатія і безпека | Егалітаризм відносин
Гр.1 | Гр.2 | К | Гр.1 | Гр.2 | К | Гр.1 | Гр.2 | К
M (ACL) | -.15 | -.21* | .13 | -.20* | -.22* | .12 | .24* | .26** | .11
Ф (ACL) | .15 | .23* | .17 | .19* | .23* | .15 | .26* | -.21* | .13
5-я шк. MMPI | -.12 | -.19* | .18 | -.12 | -.19* | .11 | .12 | .19* | .05
M (Dur-Moll) | -.21* | -.24* | .10 | -.21* | -.20* | .09 | .23* | .21* | .11
Примітка. * р<0,05; **p<0,01; К — контрольна група.
В групі жінок, хворих на невротичні розлади, що знаходяться у відносинах подружньої залежності, статеворольове визначення подружнього зв’язку є вищим: складові подружніх відносин мають зв’язки із значним числом статеворольових змінних. У жінок групи контролю вплив статеворольових факторів дещо послаблюється за рахунок процесів соціальної (подружньої) адаптації. Психічно здорові жінки адаптивно пристосовуються до соціального контексту, привласнюючи та виконуючи ті гендерні ролі, яких вимагає соціальне оточення. Жінки, які страждають на невротичні розлади, мають проблеми прийняття адаптивних в даному соціальному контексті гендерних ролей, що зумовлене занадто великим впливом на їхнє життя статеворольових девіацій.
Ранні спогади відбивають життєвий уклад та ключові травматичні ситуації дитинства (А. Адлер), які вплинули на формування статеворольових девіацій та відносин подружньої залежності. Такі фабули ранніх спогадів, як “я слабка та безпорадна”; “мене не люблять”; “я погана”; “я нічого з себе не являю”; “мою свободу обмежують”; “я недостойна кохання”, специфічні для жінок, які хворі на невротичні розлади та перебувають у відносинах подружньої залежності. Цікавим є те, що негативні ранні спогади у цієї групи хворих пов’язані з позитивними фантазіями стосовно майбутнього. Отже, залежний зв’язок не лише “токсичний” та руйнівний — він дає надії (часто безпідставні) жінкам на “щасливий кінець”, причому партнеру приписується значна роль в його досягненні. Іншими словами, партнер і мучить, і дає надію. Таке поєднання негативних ранніх спогадів з позитивними фантазіями стосовно майбутнього є захисним механізмом і знижує тягар невротичної симптоматики, але й одночасно робить її більш резистентною до терапії. Про це свідчать дані про тривалу психотерапію хворих на невротичні розлади з залежними відносинами в шлюбі, ніж тих, що не перебувають у них. (P. Mellody, 1993).
Отже можна виділити чотири синдроми залежних стосунків: агресивність, суперництво, любов та інфантилізм. Завдання полягало в тому, щоб виявити відносну частоту кожного типу залежності. У таблиці 5 наведено частоти кожного синдрому залежності.
Таблиця 5
Частота різних синдромів подружньої залежності
Група | Форми залежності
Агресивність | Суперництво | Любов | Інфантилізм
Група 2 | 26% | 24% | 66% | 58%
Синдроми залежності співіснують, тому підсумок частот більше, ніж 100%. У чистому вигляді існують лише синдроми залежної любові (16%) та суперництва (10%). Інші синдроми організовані у діади: любов-інфантилізм (34%), любов-агресивність (16%), суперництво-інфантилізм (14%), агресивність-інфантилізм (10%).
У зв’язку з тим, що синдром любові є найбільш поширеною формою залежності, він і був підданий аналізу. Теоретичною базою була тріангулярна концепція любові Стернберга, згідно з якою любов містить три компоненти: близькість, пристрасть та відданість. Була виявлена специфічна структура залежної любові. У групі 1 у структурі любові жінок превалює відданість. У їхніх чоловіків переважає близькість та відданість, що, згідно з теорією Стернберга, дозволяє трактувати їхню любов як любов — дружбу. Відзначається розбіжність трикутників любові у подружніх пар цієї групи.
У жінок, хворих на невроз, що перебувають у відносинах токсичної любові в шлюбі (група 2), більше розвинуті пристрасть та відданість водночас із зменшенням компоненту близькості. Це дозволяє трактувати любов цих жінок як безглузду. В їхніх чоловіків добре розвинений компонент “близькість”; менше — “пристрасть” та “відданість”. Любов чоловіків обстежених групи 2 може трактуватися як любов — відданість. Це дозволяє говорити про розбіжність структур любові у шлюбних парах другої групи жінок.
Виявлені особистісні риси, які сприяють формуванню певних синдромів залежності в шлюбі. У таблиці 6 наведені найчастіші особистісні риси (за методикою 16 PF Кеттелла), які зустрічаються при різних синдромах залежності та їх сполученнях.
Таблиця 6
Специфічні особистісні риси при різних синдромах залежності
та їхніх сполученнях.
Група | Л-І | Л-А | І-С | А-І | Л | С
Група 2 | Q2(-);
G(-) | Q2(-);
C(-) | E(+);
G(-) | C(-);
G(-) | Q2(-) | E(+);
I(-)
Примітка: Л-І — любов-інфантилізм; Л-А — любов-агресивність; І-С — інфантилізм-суперництво; А-І — агресивність-інфантилізм; Л — любов; С — суперництво.
Для жінок, що перебувають у стосунках токсичної любові, специфічною є соціабельність Q2(-); у стосунках суперництва — виявляються риси домінантності Е(+) та жорстокості І(-); при сполученні синдромів любові та інфантилізму — “слабкість “Над-Я” G(-) та “соціабельність” Q2(-); при сполученні синдромів любові та агресивності — “слабкість “Я” С(-) та “соціабельність” Q2(-); при сполученні синдромів інфантилізму та суперництва — сполучення домінантності Е(+) та “слабкість “Над-Я” G(-); при сполученні синдромів агресивності та інфантилізму — сполучення факторів — “слабкість “Я” С(-) та “слабкість “Над-Я” G(-). Слід зазначити, що фактори Q2, Е, І входять до М/Ф-симптомокомплексу і можуть трактуватися як статеворольові.
Таким чином, психосексуальні та статеворольові чинники є важливими при формуванні залежних подружніх відносин. Вони пом’якшують протікання невротичного розладу і роблять його більш толерантним до психотерапії.
У розділі 4 “Програма психотерапії синдрому “токсичної” любові в жінок, хворих на невроз” розглянуто теоретичні аспекти психотерапії “токсичної” любові, а також запропоновано програму такої психотерапії. Вона базується на теоретичних та методичних розробках P. Mellody (1993) і є модифікацією корекційного підходу до психотерапії залежної любові, який запропонований зазначеним вище автором.
Психокорекція “токсичної” любові містить такі фази: 1) визнання своєї залежності від партнера; 2) аналіз шкідливих наслідків залежності; 3) переривання циклу залежності; 4) звільнення від залежності. В процесі корекції пацієнт має відмовитися від бажання поновити залежні стосунки, що може проявлятися різноманітними маніпулятивними техніками: “бомба гніву”, “бомба безпорадності”, “бомба сексуальності”. Для досягнення терапевтичного ефекту необхідне призупинення відносин залежності, які супроводжуються абстиненцією, яка супроводжується посиленням вторинних залежностей (алкогольної, тютюнової, нарко-, лікової і т.п.), а також пошуком нового натомість партнера/партнерів, гіперсексуалізацією відносин, утечею у сурогатне спілкування, або бажанням повернутися до попередніх залежних стосунків з подружнім партнером. Пацієнт повинен усвідомити негативні, “токсичні” наслідки залежної любові (напруженість, виражені ревнощі партнера, готовність жити з людиною, яка робить жертвою свого насильства власних дітей та батьків, гіпопротективність щодо дітей тощо).
Загальна схема психотерапії токсичної любові така: 1) припинення відносин; 2) аналіз форм залежності, усвідомлення різних форм залежних думок та вчинків; 3) аналіз негативних наслідків “токсичних” відносин; 4) аналіз ранніх спогадів, виявлення життєвого укладу та ключових травматичних переживань дитинства, викорінення ранніх травм; 5) моделювання думок і поведінки, які чинять цьому опір; 6) аналіз та опрацювання неадекватних очікувань від партнера; 7) спільна подружня терапія.
У процесі корекції залежної любові використано елементи різних психотерапевтичних підходів та методів: клієнт-центрована психотерапія, психодрама, когнітивна терапія, техніки “емоційного наводнювання”, спільна сімейна терапія у варіанті В. Сатір.
Психотерапія залежної любові займає від одного до трьох років залежно від складності симптоматики.
Програму пройшло 25 подружніх пар, в яких жінки страждають на різні невротичні розлади. Дев’ятнадцять пар розірвали “порочне коло” стосунків залежності, звільнилися від первинних та вторинних симптомів “токсичної” любові, що за статистичним критерієм знаків (КЗ = 6; p = 0,01) свідчить про ефективність проведеної психокорекції. Показником поліпшення стану подружніх відносин стала наявність позитивних зрушень по вищенаведеним критеріям залежної любові S.Peele і A.Brodsky.
Таким чином, запропонована програма психокорекції залежної любові виявилась терапевтично ефективною.
ВИСНОВКИ
У дисертації наведене теоретичне узагальнення та нове вирішення проблеми формування відносин подружньої залежності в жінок, хворих на невротичні розлади. Залежні відносини значно обтяжують протікання неврозу та підвищують його толерантність до терапії. Проблему вирішено з точки зору статеворольового підходу, що дозволило виявити значення різноманітних психосексуальних чинників у формуванні синдромів залежності та розробити програму психологічної корекції стосунків залежної любові в родинах жінок, хворих на невротичний розлад.
1. Стосунки подружньої залежності представлені синдромами залежної любові, суперництва, агресивності та інфантилізму, які не є ізольованими, а реально співіснують, утворюючи складну мозаїку відносин залежного типу. У чистому вигляді спостерігаються лише синдроми любові та суперництва, інші — організовані в діади: любов-інфантилізм, любов-агресивність, суперництво-інфантилізм, агресивність-інфантилізм.
2. Статеворольову сферу особистості жінок, хворих на невротичні розлади, які знаходяться у відносинах подружньої залежності, характеризують:
а) інфантильна структура М/Ф-симптомокомплексу;
б) девіантна, або трансформована структура М/Ф-симптомокомплексу, яка описується за континуально-альтернативною моделлю;
в) високі показники соціогенної та біогенної маскулінності та низькі показники маскулінності поведінкового рівня;
г) зв’язок між соціогенним та біогенним рівнями М/Ф-симптомо-комплексу, що призводить до “затиснення” фемінінної “Я”-концепції жінок, які страждають на невротичні розлади, в лещатах біогенної маскулінності і призводить до проблем при прийнятті гендерних ролей;
д) суперечністі між внутрішньою маскулінністю (на рівні “Я”-концепції та на біогенному рівні) та її зовнішньою поведінковою реалізацією, яке зумовлює внутрішній статеворольовий конфлікт, пов’язаний з неможливістю “вписати” власну маскулінність у соціальний контекст.
3. Жінки, хворі на невротичні розлади, які перебувають у відносинах подружньої залежності, мають певні особливості психосексуального розвитку, які проявляються в характеристиках лібідо, мастурбаторних та коїтальних фантазіях і сексуальних сновидіннях:—
вони виявляють достатньо високі рівні платонічного, еротичного та сексуального лібідо на відміну від жінок, хворих на невротичні розлади, які не перебувають у відносинах подружньої залежності. Зниження лібідо в жінок, які хворі на невротичні розлади та не перебувають у відносинах подружньої залежності, не може розглядатися лише як енергетичний дефіцит в межах астенічного та/або депресивного синдромів. Зниження еротичного лібідо може трактуватися у термінах смислів (сенсів) та цінностей (дезактуалізація еротичних стосунків), а також психологічних захистів. Жінки, що перебувають у відносинах подружньої залежності, мають високі показники лібідо у зв’язку з особливою роллю сексуальності в структурі залежних подружніх відносин;—
вони мають більш високу частоту мастурбаторних та коїтальних фантазій, ніж жінки, хворі на невротичні розлади, які не перебувають у відносинах подружньої залежності. Фантазії виконують функцію сексуальної стимуляції, а їхня висока частота зумовлена важливістю сексуальної сфери. У жінок, хворих на невроз, значно частіше, ніж у нормі, зустрічаються такі різновиди фантазій, як покора, заміна партнера, садомазохізм та гомосексуальний контакт. При цьому у жінок, хворих на невроз, які перебувають у відносинах подружньої залежності, значно частіше зустрічаються гомосексуальні та садомазохістські фантазії, що пояснюється вираженими статеворольовими девіаціями у структурі особистості цих хворих. У них відмічається також значно більша частота статеворольових сексуальних сновидінь, де жінка ухиляється від гендерно-специфічних способів реалізації сексуальності та нормативного об’єкта лібідо: 1) садомазохістичні; 2) гомосексуальні; 3) педофільні; 4) сновидіння зі статевою інверсією.
4. Структура залежного подружнього зв’язку у жінок, хворих на невротичні розлади, що перебувають у відносинах подружньої залежності, редукована до одного фактора, що поєднує надійність партнера, його симпатичність та егалітарність шлюбних відносин. Таке спрощення факторної структури свідчить про те, що всі вищезазначені параметри пов’язані між собою, утворюючи недиференційоване поле оцінки подружньої взаємодії. Причому, виділений фактор є біполярним: один полюс складають “надійність партнера”, “безпека відносин з ним”, “симпатія до партнера”, “довіра до партнера”, а інший — “демократизм відносин з партнером”, “гнучкість сімейної структури”, “егалітарність відносин”. Це говорить про те, що симпатія до партнера та його надійність негативно пов’язані з егалітарністю, демократизмом відносин з ним. Надійний і симпатичний партнер — це такий, якому необхідно безумовно підкорятися або слід керувати.
5. Статеворольові фактори виявляють чутливість до складових подружнього щастя лише в групах жінок, хворих на невротичні розлади. Причому, в групі жінок, хворих на невротичні розлади з обтяженням відносинами подружньої залежності, статеворольова регуляція подружнього зв’язку вища. В нормі вплив статеворольових факторів дещо послаблюється за рахунок відносної незалежності різних рівнів М/Ф-симптомокомплексу, яка сприяє процесам подружньої адаптації, присвоєнню гендерно-специфічних ролей. Жінки, хворі на невротичні розлади, особливо ті, що знаходяться у відносинах подружньої залежності, мають проблеми з прийняттям таких ролей. Це зумовлене надто великим впливом статеворольових девіацій на їхнє життя.
6. Жінок, хворих на невротичні розлади і які перебувають у відносинах подружньої залежності, характеризують такі фабули ранніх спогадів: “я слабка та безпорадна”; “мене не люблять”; “я погана”, “я собою нічого не являю”; “мою свободу обмежують”; “я недостойна кохання”. Ці ранні спогади відбивають життєвий уклад цих хворих та ключові травми дитинства. Негативні ранні спогади вказаної групи хворих часто поєднуються з позитивними фантазіями стосовно майбутнього. Це дозволяє думати, що залежний зв’язок є не лише “токсичним” та руйнівним. Він дає жінкам надії на “щасливий кінець”. Сполучення негативних ранніх спогадів з позитивними фантазіями стосовно майбутнього є захисним і знижує тягар невротичної симптоматики.
7. У жінок, хворих на невротичні розлади, що перебувають у відносинах залежної любові в шлюбі, найрозвиненіші в структурі любові — “пристрасть” та “відданість”, а компонент близькості є редукований. Це дозволяє трактувати любов цих жінок як безглузду. Структури любові вказаної групи хворих на невроз жінок та їхніх чоловіків не співпадають.
8. Існують певні особистісні риси, що сприяють формуванню того чи іншого синдрому залежності. Для синдрому любові специфічним є фактор “соціабельність” Q2(-); для синдрому інфантилізму — “слабкість “Над-Я” G(-); для синдрому агресивності — “слабкість “Я” С(-); для синдрому суперництва — “домінантність” Е(+), “жорсткість” І(-). Певна кількість з цих особистісних факторів (Q2, E, I) є статеворольовими.
9. Запропонована програма психотерапії токсичної любові є терапевтично ефективною і може бути рекомендована до застосування. Загальна схема психотерапії токсичної любові містить: 1) призупинення відносин; 2) аналіз форм залежності, усвідомлення різних форм залежних думок та вчинків; 3) аналіз негативних наслідків токсичних відносин; 4) аналіз ранніх спогадів, виявлення життєвого укладу та ключового травматичного переживання дитинства, викорінення ранніх травм; 5) моделювання думок і поведінки, які протистоять
