Національний гірничий університет

УДК 550.83: 553.98:551.243 (569.1)

КЕЙС ДЖОХАР

ОЦІНКА ПЕРСПЕКТИВ НАФТОГАЗОНОСНОСТІ ОСАДОЧНИХ БАСЕЙНІВ СХІДНОЇ СІРІЇ ШЛЯХОМ ВИКОРИСТАННЯ

СИСТЕМ РОЗЛОМІВ ФУНДАМЕНТУ

(за геолого-геофізичними даними)

Спеціальність:

04.00.22 – “Геофізика”

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата геологічних наук

Дніпропетровськ

2002

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі геофізичних методів розвідки

Національного гірничого університету Міністерства освіти і науки України

(м. Дніпропетровськ)

Науковий керівник – чл.-кор. НАН України, доктор геол.-мін. наук, професор, професор кафедри геофізичних методів розвідки Національного гірничого університету, Міністерства освіти і науки України (м. Дніпропетровськ) Тяпкін Костянтин Федорович

Офіційні опоненти:

доктор геол. наук, доцент, завідуюча кафедрою загальної та структурної геології Національного гірничого університету Міністерства освіти і науки України (м. Дніпропетровськ) Орлінська Ольга Вікторівна

канд. геол.-мін. наук, доцент, доцент кафедри геофізики Національного університету ім. Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України (м. Київ) Сухорада Анатолій Васильович

Провідна установа: Національний технічний університет нафти та газу Міністерства освіти і науки України, кафедра польової нафтогазової геофізики та кафедра геології і розвідки нафти і газу (м. Івано-Франківськ).

Захист відбудеться “__14__”__червня________2002 р. о __11__ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.080.05, при Національному гірничому університеті Міністерства освіти і науки України (49027, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 19, Т. (0562) 47-24-11).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного гірничого університету Міністерства освіти і науки України за адресою: 49027, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 19

Автореферат розісланий “_13___”___травня_________2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Д 08.080.05

кандидат геолого-мінералогічних наук, доцент А.Л.Лозовий

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертації визначається необхідністю розробки ефективних методів прогнозування та пошуків родовищ нафти і газу відповідно до умов геологічної будови Сірії. Вже не одне десятиріччя ці корисні копалини визначають економіку країни, на території якої відкрито та успішно експлуатується цілий ряд родовищ. На основі практичних і теоретичних напрацювань, одержаних за час геологічного вивчення нафтогазоносних площ Сірії, розроблений цілий комплекс пошукових критеріїв, що базуються на аналізі стратиграфічних, тектонічних, літологічних, палеогеографічних особливостей територій. Використання їх, як наукового обґрунтування для виділення потенційно перспективних на пошуки нафти і газу територій, потребує значних витрат часу і матеріальних коштів. Сьогодні, у зв'язку з необхідністю розширення нафтогазової сировинної бази Сірії, перед геологами країни стоїть завдання розробки ефективних методів прогнозування пошуків родовищ нафти і газу з урахуванням наявного фактичного геологічного і геофізичного матеріалу, що значною мірою дасть можливість скоротити матеріальні і фінансові витрати на геологорозвідувальні роботи.

Робота виконана згідно з державною програмою “Пошуки і розвідка родовищ нафти і газу”. Вона є складовою частиною робіт, що виконуються Національною Сірійською нафтовою компанією.

Мета і завдання досліджень. Мета досліджень полягає у встановленні ділянок, перспективних на пошуки локальних нафтогазоносних структур у межах східної частини Сірії. Досягненню цієї мети сприяло вирішення таких задач:

Всебічний аналіз геологічної будови території Сірії в цілому, та її східної частини зокрема;

Вивчення досвіду досліджень тектоніки кристалічного фундаменту осадових басейнів з метою прогнозу нафтогазоперспективності;

Аналіз із використанням ЕОМ площинних гравіметричних і магнітометричних даних, виділення лінійних елементів (індикаторів) розломних структур, складання карт систем розломів фундаменту;

Встановлення взаємозв’язку виділених систем розломів з відомими локальними структурами (структурними нафтогазоносними елементами) території досліджень;

Побудова прогнозної схеми нафтогазоносності Сірії в цілому і території досліджень зокрема.

Основна ідея роботи – утворення локальних структур в осадовому чохлі обумовлено переміщенням блоків кристалічного фундаменту вздовж зон розломів.

Об’єктом досліджень є тектоніка фундаменту східної частини Сірії, та її роль у формуванні нафтогазоносних структур у осадочному комплексі.

Предметом досліджень є оцінка перспектив нафтогазоносності локальних структур осадочного комплексу східної частини Сірії, обумовлених розломами фундаменту.

Методи досліджень. В основу досліджень покладений розроблений на кафедрі геофізичних методів розвідки Національного гірничого університету, під керівництвом члена-кореспондента НАН України професора К.Ф.Тяпкіна, метод виділення систем розломів фундаменту. Для обробки геофізичної інформації залучались оригінальні комп’ютерні програми, адаптовані співробітниками кафедри геофізики до методики виділення індикаторів розломів та їх систем.

В основу виконання роботи була покладена така структурно-логічна схема:

Аналіз й узагальнення відомостей про геолого-геофізичну будову Сірії в цілому, і території досліджень зокрема шляхом вивчення фондових матеріалів та опублікованої літератури;

Аналіз й узагальнення опублікованих матеріалів з проблеми локалізації родовищ нафти і газу у земній корі з метою встановлення завдань досліджень;

Збирання, аналіз та узагальнення результатів площинних геофізичних досліджень (гравіметричних і магнітометричних зйомок);

Виділення індикаторів розломів та їх систем за методикою К.Ф.Тяпкіна так званим “ручним” способом;

Виділення систем розломів шляхом застосування комп’ютерних технологій;

Встановлення взаємозв’язку виділених систем розломів з геолого-структурними особливостями району досліджень;

Оцінка перспектив нафтогазоносності Сірії і території досліджень з урахуванням встановлених систем розломів і геолого-структурних критеріїв.

Основні наукові положення, які захищаються в дисертації:

1.

2.

Наукова новизна отриманих результатів.

1.

2.

3.

4.

Практичне значення роботи полягає у тому, що застосована методика прогнозної оцінки територій на пошуки нафти і газу дозволяє на підставі геолого-геофізичних матеріалів достатньо об’єктивно визначати ділянки локалізації нафтогазоносних структур. Це дозволить зекономити час і матеріальні витрати, необхідні для визначення цих ділянок традиційними методами.

Обґрунтованість і достовірність наукових положень підтверджена фактичним матеріалом, зібраним автором у процесі роботи на виробництві та навчання в аспірантурі, та її обробки шляхом застосування оригінальних комп’ютерних програм.

Особистий внесок автора.

Автором виконаний увесь обсяг роботи щодо збирання фактичного матеріалу; узагальнення відомостей, які стосуються оцінки осадових комплексів на пошуки нафти і газу, викладених у літературних джерелах. Підготовки вихідних даних для комп’ютерної обробки. Узагальнення матеріалів та виділення по геофізичним даним систем розломів, що контролюють перспективні на пошуки нафти і газу структури. Виконання прогнозної оцінки перспектив нафтогазоносності території на підставі аналізу результатів площинних геофізичних досліджень (гравіметричних і магнітних зйомок). А також, здійсненний комп’ютерний варіант методики виділення розломних структур за фізичним полям і виділені ділянки перспективні на пошуки нафтогазоносних структур.

Апробація роботи. Основні результати роботи доповідались й обговорювались на наступних регіональних наукових конференціях Криворізького технічного університету:

Проблеми геології і мінералогії залізисто-кременистих формацій Криворізького басейну. IV, Кривий ріг, 2000 р.;

Геологія і мінералогія рудних районів. V, Кривий ріг, 2001 р.

А також на міжкафедральних наукових семінарах, які проводяться в Криворізькому технічному університеті (1999-2001 рр.).

Публікації. По темі дисертації опубліковано 4 статті в наукових фахових журналах.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із “Вступу”, п’яти розділів і “Висновків”, викладених на 172 сторінках тексту, який супроводжується 50 рисунками і списком використаної літератури, що нараховує 108 назв джерел.

Виконання даної роботи було б не реальним без постійної підтримки, порад і методичної допомоги наукового керівника чл.-кор. НАН України, доктора геол.-мін. наук, професора К.Ф.Тяпкіна, за що автор висловлює йому свою щиру подяку, а також кандидатові геологичних наук М.М.Довбничу, доцентові В.П.Солдатенку та усім співробітникам кафедри геофізики.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Розділ 1. Загальна характеристика геологічної будови Сірії.

У розділі наведені результати узагальнення фондового й опублікованого матеріалу, що стосується стратиграфії, магматизму, тектоніки, історії геологічного розвитку і корисних копалин території Сірії. Зокрема відзначено, що загальні риси геологічної будови Сірії визначені її положенням у геоструктурному ансамблі Ближнього Сходу.

Основна частина Сірії розташована у межах північного схилу Аравійської платформи, північно-західним і північним кордоном якої є альпійські складчасті спорудження. Південно-західна окраїна країни займає частину сучасної системи рифтових долин Східної Африки, Червоного і Мертвого морів, а південна розташовується у межах північного схилу древнього Аравійсько-Нубійського щита. Східну частину Сірії займає неогеновий Приєвфратський прогин на східному схилі, який у пліоцен-четвертинний час був закладений Месопотамський крайовий прогин.

Найбільш древніми на території Сірії є утворення докембрію, що складають так званий Басситський виступ, який займає крайню північно-західну частину країни і є частиною Аравійсько-Нубійського щита. Розріз останнього представлений асоціацією амфіболітів, різноманітних за складом гнейсів, епідот-амфіболових і біотит-амфіболових сланців, кварцитів, мармурів і метаморфізованих алевролитів.

Палеозойська ера характеризується перевагою теригенного осадконакопичення в умовах прибережно-морських та помірно глибоководних фацій. У побудові розрізу, складеного відкладами усіх систем палеозою, беруть участь конгломерати,гравеліти, піщаники, аргіліти, глинисті сланці з рідкими малопотужними прошарками вапняків і доломітів. У мезозойських розрізах панівне положення належить карбонатним і карбонатно-глинистим утворенням (вапняки, доломіти, мергель), а теригенні породи у незначних кількостях присутні тільки біля низів розрізів тріасу і крейди. Для останнього розрізу характерні також малопотужні покрови базальтів. Особливості кайнозойської ери полягають у поліфаціальності її розрізів, де поряд з потужними товщами вапняків, доломітів та глин широким розвитком користуються континентальні піщаники, конгломерати, а також хемогенні відклади (гіпси, ангідрити, кам’яна соль). Істотне місце у будові кайнозойських розрізів належить вулканогенним утворенням. Покриви базальтоїдів і пачки туфів характерні для розрізів пліоценового відділу і четвертинної системи кайнозою. Відносно магматичних проявів слід відзначити, що на території Сірії встановлені три різновікових магматичних комплекси: середньоюрський, пізньокрейдовий і неоген-четвертинний.

Основними тектонічними елементами території Сірії є: Сірійська пустеля, Пальмірська складчаста зона, Східно-Середньоземноморська склепово-брилова зона, Алеппське підняття, Приєвфратський і Месопотамський прогини, до яких належить район досліджень. Приєвфратський прогин виконаний потужними товщами морських і континентальних відкладів неогену. Західний схил прогину обмежується глибинним розломом Файдат. Закладено прогин на древньому піднятті, і характер залягання порід у його межах залежить від морфоструктурних особливостей фундаменту. Переважно породи залягають горизонтально або під невеликими кутами (3°-4°), а поховані розломи і блокова будова фундаменту обумовлюють флексуроподібні перегини, де падіння шарів збільшується до 60°-70°. Месопотамський крайовий прогин займає північно-східну частину Сірії. Сформувався він у заключну фазу альпійського тектогенезу. Він виконаний потужними товщами молас – пліоцен-четвертинного часу, а в ядрах локальних підняттів оголюються породи міоцену. У його будові чітко виділяються внутрішня і зовнішня зони, розділені Камишло-Каричокським валом.

Важливе місце у формуванні тектонічного вигляду Сірії належить розривним порушенням. Виділяються чотири групи розломів меридіонального, північно-східного, північно-західного і субширотного напрямку. Перші найбільш характерні для склепово-глибової зони східного узбережжя Середземного моря. Другі відіграли основну роль у розділенні північного схилу Аравійської платформи на рухому і стабільну зони. Субширотні розломи переважно розвинені у межах рухомої частини платформеного схилу, що зайнята Сірійською пустелею, а порушення північно-західного простягання обмежують Приєвфратський, Друзький прогини, а також розвинені у межах Месопотамського крайового прогину. Така різноманітність структур була обумовлена складним геологічним розвитком території Сірії в історії, де можна виділити такі періоди: 1) період загального і відносно спокійного заглиблювання північного схилу Аравійської платформи у палеозойський час з перевагою теригенного осадконакопичення; 2) період початку тектонічної активності і диференціації тектонічних рухів у мезозої, що супроводжується перевагою карбонатного осадконакопичення, і закладення глибинних регіональних розломів, що обмежують мобільні та стабільні ділянки нахилу платформи; 3) період підвищеної тектонічної активності мобільних ділянок і формування основних структурних елементів Сірії, що відповідає у віковому відношенні палеогену; 4) неогеновий період, що характеризується формуванням районів гороутворення і загальних опускань (період найбільш активного прояву орогенезу); 5) період становлення сучасного рельєфу.

Таким чином, присутність різновікових геоструктурних елементів визначила складну геологічну будову Сірії, що знайшла своє відображення в стратиграфії, магматизмі, тектоніці та історії розвитку регіону. Це і визначило спектр корисних копалин, що локалізуються у надрах Сірії, серед яких основне місце посідає нафта і газ, родовища яких приурочені до мезо-кайнозойських відкладів. У наш час, особлива увага приділяється пошукам родовищ нафти та газу, які визначають основу економіки країни. Основною нафтогазоносною областю є північно-східна частина Сірії, де відкрито та успішно експлуатується цілий ряд нафтогазових родовищ. Однак, основним питанням який стоїть на порядок денний геології Сірії є питання розширення нафтогазової сировинної бази країни, що потребує виявлення перспективних для пошуків родовищ цих корисних копалин ділянок. Такі прогнозні ділянки повинні базуватися на науково обґрунтованій основі, яка мала б забезпечити ефективність пошукових робіт з мінімальними матеріальними та фінансовими витратами.

Розділ 2. Обґрунтування постановки проблеми і завдання досліджень.

На підставі вивчення й аналізу робіт Б.М. Валяєва, Г.Х.Дікенштейна, Г.Н.Доленка, В.М.Зав’ялова, Н.А.Кудрявцева, В.Ф.Никонова, Г.Б.Острого, В.Б.Порфир’єва, Г.С.Преображенської, Л.Н.Розанова, Н.Ю.Успенської, Н.В.Шаблінської, І.І.Чебаненко та інших дослідників. Присвячених нафтогазоносності Східно-Європейської платформи, Західно-Сибірської, Туранської, Скіфської плит, Сахаліну, Гейнської, Лиманської, Суецької та інших нафтогазоносних провінцій світу, показана приуроченість родовищ нафти і газу до глибинних розломів, а також підкреслена роль останніх у формуванні нафтогазоносних структур.

Також акцентується увага на проблемі закономірностей геологічного розвитку розломів у земній корі, характеристиці планетарної системи глибинних розломів та їх внутрішньої будови. Базуючись на аналізі робіт В.С.Буртмана, Ф.Венніг-Мейнеса, Р.Зондера, Г.Клооса, Дж.Муді, А.І.Суворова, М.Хіллса, У.Хоббса, І.І.Чебаненко та інших наведена характеристика планетарних систем глибинних розломів у межах різних геологічних регіонів. Особлива увага приділена характеристиці систем глибинних розломів території України в цілому і нафтогазоносних провінцій зокрема, наведеній за результатами вивчення й аналізу результатів, одержаних українськими геологами під керівництвом К.Ф.Тяпкіна.

Таким чином, базуючись на аналізі фактів і критеріїв оцінки нафтогазоносності територій, а також враховуючи особливості геологічної будови Сірії і ступінь геолого-геофізичного вивчення її території , викладене у другому підрозділі даного розділу “Характеристика геолого-геофізичного вивчення території Сірії у світі постановки проблеми”, зроблено обґрунтований висновок про доцільність залучення до прогнозної оцінки пошуків родовищ нафти і газу у межах території досліджень (східна частина Сірії) систем розломів фундаменту.

Досягненню цієї мети сприяє рішення таких основних завдань (підрозділ 2.3 “Мета і завдання досліджень”) : 1) всебічний аналіз геологічної будови територій; 2) аналіз й узагальнення площинних геофізичних досліджень; 3) виділення індикаторів розломних структур; 4) виділення систем розломів; 5) встановлення взаємозв’язку між локальними структурами і системами розломів; 6) виділення перспективних на пошуки локальних нафтогазоносних структур ділянок.

Розділ 3. Методика досліджень.

Розділ присвячений розгляду трьох основних методичних напрямків, задіяних при проведенні досліджень, – характеристиці основних ознак прояву розломів у гравітаційному і магнітному полях (підрозділ 3.1), методиці складання карт індикаторів розломних структур (підрозділ 3.2) і методиці побудови систем розломів фундаменту (підрозділ 3.3) Окремо розглянуто методику виділення систем розломів фундаменту на прикладі території досліджень (східна частина Сірії).

При розгляді основних ознак прояву розломів у гравітаційному і магнітному полях відзначено, що основними індикаторами, що дають змогу передбачати наявність розломних структур, є 1) лінійні гравітаційні і магнітні виступи; 2) локальні лінійні аномалії гравітаційного і магнітного полів; 3) лінійні порушення регулярної поведінки ізоаномал гравітаційного і магнітного полів чи лінійні кордони областей з різним рисунком ізоліній цих полів. Індикатори розломів відбиваються на спеціальних картах, які є базовою основою для складання карт систем розломів.

Таким чином, процес виділення систем розломів фундаменту проводиться у два основних етапи. Перший передбачає виділення індикаторів розломних структур, а другий – відновлення зон і систем розломів. При вирішенні останнього питання використовувалися критерії, розроблені К.Ф.Тяпкіним на прикладі вивчення розломів Українського щита, які зводяться до того, що: 1) інтервали між розломами 1-го рангу однієї системи повинні складати 140 ±10 км, а розломи більш високих рангів розташовуються один від одного на відстанях ?, ј ?ощо; 2) розломи першого рангу характеризуються шириною порядку 15 ± 5 км, а розломи більш високих рангів повинні мати значно меншу ширину.

Викладена вище методика була покладена в основу виділення систем розломів у межах східної частини Сірії (територія досліджень). Однак, впровадження сучасних засобів обчислювальної техніки дозволило у наш час реалізувати методику побудови систем розломів на ЄОМ. Для цього необхідно було мати в наявності цифрові моделі вихідних полів, у той час як більшість вихідного матеріалу представлена у вигляді карт ізоліній.

Основними вихідними матеріалами були карти магнітного і гравітаційного полів масштабу 1:200000.

Для одержання цифрових моделей фізичних полів використовувались програми R2V і SURFER. Попередньо карти ізоліній підлягались скануванню і редагуванню у графічному редакторі PAINT. Потім за допомогою програми R2V виконувалась векторизація та оцифрування ізоліній гравітаційного і магнітного полів, а це дало змогу одержати файли, що містять координати точок, апроксимуючих поведінку ізоліній і значення поля для кожної із точок.

Для подальших розрахунків необхідно було задіяти значення гравітаційного і магнітного полів на регулярній мережі, тобто проінтерполювати значення поля, одержані на виході програми R2V, що власне і є заключним етапом формування цифрової моделі поля. Інтерполяція значень поля на регулярну мережу здійснювалась за допомогою програми SURFER, а в ролі методу інтерполяції використовувася метод Radial basis function.

Для виділення лінеаментів, крім вихідних полів, використовувались і їх трансформанти, а саме: схеми остаточних аномалій гравітаційного і магнітного полів і схеми модуля градієнта гравітаційного і магнітного полів.

Безпосередньо виділення лінеаментів здійснювалось за допомогою вже згаданої програми SURFER. Для виділення кожної із систем формувався шаблон, який являв собою квадрат, розгорнутий на кут, що дорівнює азимуту системи розломів, що відновлюється, зі сторонами, які дорівнюють 70 км. у масштабі вихідної карти. Шляхом переміщення квадрата по карті проводилось виділення лінеаментів (рис.1), які потім об’єднувались у системи розломів. Слід відзначити, що при виконанні цієї операції відповідно до методики, розробленої К.Ф.Тяпкіним, на території досліджень виділяється шість систем розломів.

Реалізована вище методика побудови систем розломів фундаменту успішно використовується для районів з малопотужним осадочним чохлом, де мають місце високоградієнтні, контрастні аномалії, обумовлені розломами. Район досліджень відноситься до територій, перекритих потужним осадочним чохлом. У цьому випадку аномалії, обумовлені структурами фундаменту, слабкоконтрастні, “розмиті”, і процес побудови систем розломів у цьому випадку дуже суб’єктивний. У зв’язку з цим, для уточнення виділених на території досліджень систем розломів, нами була використана методика виділення розломних структур по потенціальних полях за допомогою ЄОМ, яка розробляється на кафедрі геофізичних методів розвідки Національного гірничого університету.

Методика, що використовується, включає в себе ряд етапів, основні з яких такі:

Створення цифрових моделей вихідних полів за їх картами в ізолініях ;

Розрахунок модуля та азимута градієнта вихідних полів;

Перетворення поля градієнта в поле “штрих-ліній”, математичний зміст яких такий – це відрізки, орієнтовані перпендикулярно вектору градієнта, які мають довжину, пропорційну його модулю;

Розрахунок гістограм розподілу “штрих-ліній” за напрямками;

Азимутальна фільтрація поля “штрих-ліній” за переважаючими напрямками;

Обчислення функції лінійності поля на основі відфільтрованого поля “штрих-ліній”;

Власне виділення зон розломів по полю функції лінійності.

Після одержання цифрових моделей гравітаційного і магнітного полів для території досліджень були розраховані поля їх градієнтів, які потім були трансформовані у поля “штрих-ліній”, гістограми розподілу, які за напрямками представлені на рис.2.

Аналіз гістограм дозволив зробити висновок про те, що у гравітаційному полі найбільш чітко виявляються напрямки з азимутами, які близькі до 62°, 77°, 270° (90°) і 310° (130°), а у магнітному – близькі до 270° (90°). Отже, фільтрація виконувалася за такими напрямками: для гравітаційного поля – 270° (90°), 62°, 77° і 310° (130°); для магнітного – 270° (90°).

Таким чином, у процесі узагальнення результатів обробки геофізичної інформації шляхом застосування комп’ютерної технології у межах східної частини території Сірії найбільш чітко виявляються чотири підсистеми розломів з азимутами 270° (90°), 62°, 77° і 310° (рис.3).

Розділ 4. Геолого-геофізична характеристика району досліджень.

У розділі наведені відомості про геологічну будову території досліджень, в основі яких лежать аналіз й узагальнення результатів робіт геологічної зйомки чотирьох листів масштабу 1:200000 і матеріалів площинних геофізичних досліджень (гравітаційної і магнітної зйомок того ж масштабу), а також характеристика розломної тектоніки і нафтогазоносних

Рис.3. Схема підсистем розломів, виділених в автоматичному режимі структур району, що базуються на результатах виділення систем розломів фундаменту, викладених у підрозділі 3.4.

У результаті уточнення геологічної будови території досліджень встановлено, що у межах останньої виділяються дві частини, що відрізняються структурним планом – північна і південна. Перша характеризується широким розвитком структур вищих порядків у мезокайнозойських відкладах і приурочена до зони зчленування Месопотамського прогину зі схилом Аравійськоі платформи. Південна зона розташована у межах консолідуючої ділянки схилу платформи і характеризується перевагою негативних структур типу депресій над позитивними підняттями. У процесі досліджень також встановлено, що у північній частині переважають підсистеми розломів північно-західного і двох північно-східних напрямків з азимутами 310° (130°), 77° і 62°, а у межах південної характерні підсистеми розломів широтного і північно-західного простягання з азимутами 270° (90°) і 310° (рис.3).

Одержана у процесі досліджень схема підсистем розломів фундаменту, побудована по потенціальних полях з використанням комп’ютерної технології, була співставлена з просторовим розташуванням відомих на території досліджень локальних структур. У результаті співставлень, як видно на рисунку 4, було встановлено, що більшість відомих локальних структур потрапляють у зони виділених підсистем розломів та орієнтування, їх осьових ліній співпадають з цими розломами. Ця найпростіша закономірність використовується для прогнозування пошуків локальних структур, що можуть представляти собою пастки для вуглеводнів на території досліджень і на суміжних площах.

Попередньо було розраховане кількісне співвідношення потрапляння локальних структур у зони усіх виділених підсистем розломів і в кожну з них. Із усіх відомих у районі досліджень локальних структур 78потрапляють у зони виділених підсистем розломів. Із них 21% тяжіє до систем широтного простягання з азимутом 270°, така ж кількість потрапляє у зони розломів, що характеризуються азимутом простягання 310°, біля 23% структур лягають у зони підсистем розломів з азимутом простягання 62°, і найменше їх число (13%) потрапляє у зони розломів з азимутом простягання 77°.

Таким чином, на території досліджень встановлено взаємозв’язок між виділеними підсистемами розломів кристалічного фундаменту і локальними нафтогазоносними структурами осадового чохла, який слугує критерієм для прогнозування вуглеводневих пасток.

Розділ 5. Оцінка перспектив нафтогазоносності Сірії у цілому і території району досліджень зокрема.

Цей розділ присвячений комплексному і всебічному аналізу території Сірії з позиції її тектонічної будови, складу розрізів, історії геологічного розвитку і ряду інших критеріїв, що використовуються при науковому обґрунтуванні прогнозування нафтогазоносних площ і зон нафтогазонакопичення. При цьому основне значення належало палеотектонічним, структурним, палеогеографічним і літолого-фаціальним критеріям. Одержані при цьому результати зводяться до того, що 1) виходячи з геоструктурних особливостей території Сірії, найбільш перспективними на пошуки нафти і газу є область Пальмірид, Приєвфратський і Месопотамський прогини; 2) історико-геологічні особливості формування геологічного вигляду Сірії свідчать, що найбільш сприятливі умови стосовно нафтогазоутворення простежуються з юрського періоду, коли практично вся територія являла собою область опускання, при цьому палеотектонічний аналіз дозволяє припускати, що найбільш перспективними на пошуки родовищ нафти і газу є Приєвфратський, Месопотамський, Афринський і Нахр-Єль-Кебірський прогини. А западини Єд-Дау, Дамаскську і Хомську, Пальмірську складчасту область і Друзький прогин можна віднести до менш газоносних; 3) у літолого-стратиграфічному і фаціональному аспектах найбільш перспективними на пошуки нафти і газу є розрізи кайнозою Приєвфратського, Месопотамського прогинів, а також мезо-кайнозойські відклади Пальмірид і Друзького прогину.

Серед відзначених вище районів до найбільш перспективних на виявлення родовищ нафти і газу належать Приєвфратський і Месопотамський прогини, що займають північно-східну і східну частини Сірії, які є об’єктом детальних досліджень. На користь цього висновку свідчить наявність у північній та північно-східній частинах цієї території ряду родовищ нафти і газу, встановлених раніше. Практично всі родовища приурочені до підсистем розломів, виділені у процесі проведення справжніх досліджень.

За кількісним потраплянням локальних структур у зони виділених підсистем розломів (розділ 4) найбільш перспективними на пошуки локальних структур є під-системи розломів з азимутами: 62°, 270° (90°) і 310° (130°).

Аналогічні підсистеми розломів мають місце також у межах центральної і південної частин території, що досліджується. Це до них приурочені локальні структури, складені мезо-кайнозойськими теригенно-карбонатними комплексами порід, які на півночі є нафтогазоносними. Цей висновок дозволяє конкретизувати виділення на пошуки нафти і газу ділянок, обмежуючи їх шириною зон підсистем розломів, і пошукові роботи необхідно зосередити саме у межах цих підсистем.

Таким чином, встановлений у процесі проведення досліджень зв’язок між виділеними підсистемами розломів фундаменту та відомими локальними структурами дозволяє провести детальні сейсморозвідувальні роботи, спрямовані на виявлення локальних структур, перспективних на пошуки родовищ нафти і газу з подальшим бурінням. Ці прогнозні ділянки добре видно на рисунку 4.

Беручи до уваги той факт, що в основі виділення систем розломів лежить викладена у розділі 3 методика, виділення розломних структур за допомогою ЄОМ дозволить проводити оцінку перспектив нафтогазоносності територій на фактичній основі. Це істотно підвищує об’єктивність прогнозування і відповідно результативність пошукових робіт з мінімальними матеріальними і фінансовими витратами.

ВИСНОВКИ

Дисертація – закінчена науково-дослідницька робота, у якій розглянуто зв’язок локальних нафтогазоносних структур осадочного чохла з підсистемами розломів кристалічного фундаменту східної Сірії.

Основними результатами проведених досліджень є:

Згідно з методикою, запропонованою К.Ф.Тяпкіним, проінтерпретовані дані гравірозвідки і магніторазвідки для східної частини Сірії з метою виділення систем розломів фундаменту. За цією методикою побудовано шість систем розломів з азимутами: 270°, 17° і 287°, 35° і 305°, 45° і 315°, 62° і 332°, 77° і 347°;

На прикладі геофізичних матеріалів для східної частини Сірії використана комп’ютерна технологія виділення розломних структур за потенціальними полями, розроблена на кафедрі геофізичних методів розвідки Національного гірничого університету, де найбільш чітко виявляються чотири підсистеми розломів з азимутами: 270°, 310°, 62° і 77°;

Виконано співставлення схем: підсистем розломів (побудована за допомогою ЄОМ) і відомих локальних структур. У результаті співставлень встановлений зв’язок між підсистемами розломів фундаменту і локальними структурами. Він виражається в тому, що більшість локальних структур потрапляють у зони розломів і їх осьові лінії співпадають з цими розломами. Цей найпростіший зв’язок служить основним критерієм прогнозування нафтогазоносності території. Із усіх відомих у районі досліджень локальних структур 78% потрапляє у межі встановлених підсистем розломів. А також встановлено, що на території досліджень найбільш перспективними на пошуки локальних структур є підсистеми розломів з азимутами: 270°, 310° і 62° ;

·

·

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗДОБУВАЧЕМ ПО ТЕМІ ДИСЕРТАЦІЇ:

1.

2.

3.

4.

АНОТАЦІЯ

Кейс Джохар. Оцінка перспектив нафтогазоносності осадочних басейнів східної Сірії шляхом використання систем розломів фундаменту (за геолого-геофізичними матеріалами). – Рукопис

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата геологічних наук за спеціальністю 04.00.22 – “Геофізика”. Національний гірничий університет. Дніпропетровськ, 2002.

Дисертація присвячена виділенню у межах східної частини території Сірії перспективних на пошуки локальних нафтогазоносних структур ділянок шляхом використання систем розломів фундаменту. Вперше для території Сірії, покритої мезо-кайнозойськими карбонатно-теригенними комплексами, виконано виділення систем розломів фундаменту за методикою К.Ф.Тяпкіна, в основі якої лежить концепція ротаційного режиму землі. Виділено на території досліджень шість систем розломів з азимутами: 270°, 17° і 287°, 35° і 305°, 45° і 315°, 62° і 332°, 77° і 347°. А також виконано виділення підсистем розломів фундаменту за потенціальними полями шляхом застосування комп’ютерної технології. Встановлено, що у межах території досліджень найбільш чітко виявляються чотири підсистеми розломів з азимутами: 270° (90°), 310° (130°), 62° і 77°, в межах яких локалізується 78% відомих локальних структур. Встановлений на території досліджень зв’язок між виділеними підсистемами розломів фундаменту і відомими локальними структурами дозволяє зробити висновок, що зони розломів фундаменту є критеріями при пошуках локальних нафтогазоносних структур.

Ключові слова: системи розломів, підсистеми розломів, зони розломів, локальні структури, прогнозування, потенціальне поле.

АННОТАЦИЯ

Кейс Джохар. оценка перспектив нефтегазоносности осадочных бассейнов восточной Сирии путем использования систем разломов фундамента (по геолого-геофизическим материалам). – Рукопись

Диссертация на соискание ученой степени кандидата геологических наук по специальности 04.00.22 – “Геофизика”. Национальный горный университет. Днепропетровск, 2002.

Диссертация посвящена выделению в пределах восточной части территории Сирии перспективных на поиски локальных нефтегазоносных структур участков путем использования систем разломов фундамента. Впервые для территории Сирии, покрытой мезо-кайнозойскими карбонатно-терригенными комплексами, выполнено выделение систем разломов фундамента по методике К.Ф.Тяпкина, в основе которой лежит концепция ротационного режима земли. Выделено на территории исследований шесть системы разломов с азимутами: 270°, 17° и 287°, 35° и 305°, 45° и 315°, 62° и 332°, 77° и 347°. А также выполнено выделение подсистем разломов фундамента по потенциальным полям путем применения компьютерной технологий. Установлено что в пределах территории исследований наиболее четко проявляются четыре подсистемы разломов с азимутами: 270° (90°), 310° (130°), 62° и 77° в пределах, которых локализуется 78% известных локальных структур. Установленная на территории исследований связь между выделенными подсистемами разломов фундамента и известными локальными структурами позволяет сделать вывод, что зоны разломов фундамента являются критериями при поисках локальных нефтегазоносных структур.

Ключевые слова: системы разломов, подсистемы разломов, зоны разломов, локальные структуры, прогнозирование, потенциальное поле.

SUMMARY

Keis Johar. An assessment of perspective oil and gas of sedimentary of basins of east Syria by using the systems of faults in the basement (on gео-geophysical materials). – Manuscript.

The dissertation for competition of a scientific degree ''Candidate of Geological Sciences'' on a speciality 04.00.22 – "Geophysics". National Mining University. Dnepropetrovsk, 2002.

The dissertation is devoted to allocation within the limits of east part of territory of Syria perspective on searches local oil and gas structures of sites by using the systems of faults in the basement. For the first time for territory of Syria covered by Meso-Cainozoic carbonate-terrigen complexes, the allocation of systems of faults in the basement on a technique K.F.Тyapkin is executed, in the basis of a rotational mode of ground lays concept. Six systems of faults with azimuths are allocated in territory of researches: 270°, 17° and 287°, 35° and 305°, 45° and 315°, 62° and 332°, 77° and 347°. And also the allocation of subsystems of faults in the basement on potential fields is executed by application of computer technologies. It established that within the limits of territory of researches four subsystems of faults with azimuths most precisely are shown: 270°, 310°, 62° and 77° in limits, which 78 % of known local structures are located. Established on territory of researches the connection between the allocated systems of faults in the basement and known local structures allows to make a conclusion, that the zones of faults in the basement are criteria by searches local oil and gas of structures.

Key words: systems of faults, subsystems of faults, zone of faults, local structures, forecasting, potential field.