Національна академія наук України

Інститут економіки промисловості

УДК: 331.45

Котов Євген Валерійович

Механізм формування та реалізації

державного управління охороною праці

Спеціальність 08.02.03 – Організація управління, планування

і регулювання економіки

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Донецьк – 2002

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Інституті економіки промисловості НАН України (м. Донецьк) у відділі економічних проблем охорони праці та соціальної політики.

Науковий керівник - |

доктор економічних наук, професор

Новікова Ольга Федорівна,

Інститут економіки промисловості НАН України (м. Донецьк), заступник завідуючого відділом економічних проблем охорони праці та соціальної політики.

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор

Кутиркін Андрій Миколайович,

Інститут економіки промисловості НАН України (м. Донецьк), провідний науковий співробітник відділу проблем регіональної економіки;

кандидат економічних наук, доцент

Шаульська Лариса Володимирівна,

Донецький національний університет Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк), доцент кафедри управління трудовими ресурсами.

Провідна установа - | Інститут економіки НАН України (м. Київ), відділ соціальної сфери, доходів та рівня життя населення.

Захист відбудеться 22 листопада 2002 р. о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.151.01 в Інституті економіки промисловості НАН України: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту економіки промисловості НАН України: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

Автореферат розісланий "18"жовтня 2002 р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради |

Л.М. Кузьменко

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Стан умов і охорони праці в Україні свідчить про наявність та зростання негативних тенденцій виробничого ризику для здоров'я та життя працюючих. Кількість працюючих у несприятливих умовах праці висока і коливається в основних галузях промисловості України від 15 до 73%, а серед регіонів - від 6 до 40%. Рівні виробничого травматизму та професійної захворюваності в Україні, розраховані на обсяги виробництва, найвищі у світі. Наслідком цього є високі показники інвалідності та смертності серед працівників працездатного віку, що свідчить про наявність суттєвих перешкод для забезпечення та розвитку трудового потенціалу України.

Фінансування в сфері охорони праці спрямовується переважно на подолання наслідків небезпечних і шкідливих умов праці, а не на їх попередження та профілактичні заходи. Підтвердженням цього є остаточна ліквідація у 2001 р. фондів охорони праці на державному, регіональному та галузевому рівнях і переорієнтація вкладання коштів до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, які досі не спрямовуються на профілактичні заходи. Одночасно рівень витрат на охорону праці у загальному обсязі валового внутрішнього продукту та промислової продукції постійно зменшується. Негативно впливає на стан охорони праці на підприємствах України відсутність оновлення основних виробничих фондів. У галузях промисловості рівень їх зносу становить 50-80%.

Незадовільний стан умов і охорони праці обумовлено низьким рівнем фінансування заходів з охорони праці, недосконалістю та неефективністю управління охороною праці; слабким впровадженням економічних методів управління охороною праці; низькою якістю планування та договірного регулювання охорони праці; недосконалим механізмом використання та адаптування до умов України міжнародного досвіду з управління охороною праці.

Теоретична і практична база вирішення проблем управління охороною праці має певний поштовх і розвиток після прийняття національного законодавства з охорони праці. Розробка теоретичних питань і впровадження науково-практичних здобутків у сфері охорони праці набули значного поширення в період 1994-1999 рр., коли відбувалося формування та використання фондів охорони праці на всіх рівнях управління (державний, регіональний, галузевий, підприємство). Але після їх поступової ліквідації почали знижуватися можливості фінансування наукових досліджень щодо проблем управління охороною праці і стала простежуватися тенденція до зменшення наукових, методичних і практичних досягнень. Усе це підтверджує актуальність дослідження проблем реформування охорони праці та необхідність удосконалення його організаційно-економічного механізму.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано в Інституті економіки промисловості НАН України згідно з планами науково-дослідних робіт за темами “Дослідження проблем соціальної безпеки України та шляхи їх вирішення”, 1998-2000 рр. (номер державної реєстрації 0198U002206) та “Регіональні аспекти національної безпеки (в економічній та соціальній сферах)”, 2001-2003 рр. (номер державної реєстрації 0101U001123), а також господарських договорів з Регіональним фондом охорони праці Донецької обласної державної адміністрації по виконанню Регіональної програми з охорони життя і здоров'я людей на виробництві та у побуті на 1996-2000 рр.: № /98 "Розробити механізм економічної зацікавленості всіх учасників трудового процесу у вирішенні проблем охорони праці"; № /98 "Підготувати методичні рекомендації з розробки комплексних заходів поліпшення безпеки, гігієни праці і виробничого середовища на підприємстві"; № /98 "Створити банк даних фахівців з охорони праці юридичного, економічного, медичного, технічного профілю"; № /99 "Підготувати інструктивні матеріали по застосуванню та впровадженню положення про систему стимулювання охорони праці на підприємствах Донецької області"; № /2000 "Розробити пропозиції щодо удосконалення законодавства з охорони праці на підставі оцінки ефективності його реалізації".

При виконанні зазначених робіт автором здійснено оцінку концептуального, нормативно-правового, науково-методичного та кадрового забезпечення процесу управління охороною праці; визначено причини неефективності управління охороною праці на державному, регіональному та виробничому рівнях; розроблено систему стимулювання охорони праці на підприємстві та механізм її впровадження.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є удосконалення концептуальних, правових і методичних основ державного управління охороною праці та розробка науково-практичних рекомендацій з їх впровадження.

Для досягнення поставленої мети було визначено та вирішено такі задачі:

удосконалено теоретичну основу управління охороною праці;

узагальнено міжнародний досвід управління охороною праці та визначено напрями його використання в Україні;

здійснено аналіз і оцінку стану охорони праці та його вплив на здоров`я працюючих;

досліджено ефективність використання систем стимулювання охорони праці;

проведено оцінку законодавчого та нормативно-правового забезпечення управління охороною праці та надано пропозиції з його удосконалення;

визначено концептуальні підстави державного управління охороною праці;

розроблено методичні положення із стимулювання охорони праці на підприємстві, забезпечено їх впровадження та застосування;

розроблено пропозиції з удосконалення науково-методичного забезпечення системи управління охороною праці на галузевому та регіональному рівнях.

Об`єктом дослідження є система охорони праці в державі, регіонах, на підприємствах.

Предметом дослідження є соціально-економічні та організаційно-управлінські відносини, які визначають механізм управління охороною праці.

Методологічною основою дисертаційного дослідження є фундаментальні наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених з питань економіки, організації і управління охороною праці, законодавчі та нормативно-правові акти з охорони праці.

У процесі дослідження використано методи:

логічного та якісного аналізу і синтезу - при визначенні стану та оцінки управління охороною праці, критичному аналізі наукових праць з питань економічного стимулювання охорони праці, експертизі законодавчих і нормативно-правових актів, результатів науково-дослідних робіт;

статистичні - при обробці інформації для визначення стану охорони праці в Україні та його тенденцій;

експертних оцінок - для поглибленого дослідження причин, що обумовлюють негативний стан охорони праці, чинників, що впливають на ефективність управління охороною праці, та при обґрунтуванні основних напрямів розвитку системи державного управління охороною праці;

системного підходу – при проектуванні системи стимулювання охорони праці на підприємстві та розробці концептуальних основ державного управління охороною праці.

Інформаційне забезпечення дослідження базувалося на офіційних статистичних матеріалах, постановах та рішеннях Верховної Ради, Президента, Кабінету міністрів України, Міністерства праці та соціальної політики, Держнаглядохоронпраці, Міністерства охорони здоров'я, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Донецької обласної державної адміністрації, зарубіжних законодавчих актах у сфері охорони праці, Конвенціях і Рекомендаціях Міжнародної організації праці та результатах соціологічних досліджень.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у поглибленні та розвитку концептуальних, нормативно-правових і науково-методичних основ організаційно-економічного механізму управління охороною праці на державному, регіональному рівнях і на рівні підприємства.

Дістало подальшого розвитку:

забезпечення взаємозв'язку реформування господарського механізму з процесами реформування охорони праці;

концептуальна основа державного управління охороною праці та механізм її здійснення;

науково-методичне забезпечення стимулювання охорони праці та механізм його впровадження і використання;

конкретизація повноважень місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування щодо управління охороною праці;

законодавче визначення функцій управління охороною праці, економіч-ного стимулювання охорони праці, компетенції місцевих органів виконавчої влади, конкретизації обов'язків роботодавця в сфері охорони праці.

Удосконалено:

умови державного регулювання попередження та скасування виробничих ризиків, забезпечення збереження трудового потенціалу на виробництві;

механізм формування державної політики з охорони праці та її реалізації в національній, галузевих і регіональних програмах;

можливості підвищення економічної зацікавленості роботодавця та працівників у забезпеченні безпеки праці та притягнення до відповідальності винних у порушенні (незабезпеченні) вимог охорони праці.

Завдяки розробці концептуальних, правових і науково-методичних положень визначено реальні можливості забезпечення більш ефективного управління охороною праці на державному, регіональному та виробничому рівнях.

Наукове значення одержаних результатів полягає в поглибленні та удосконаленні концептуальних основ управління охороною праці, в узагальненні міжнародного досвіду управління охороною праці та адаптації його до умов України, в розробці наукових підстав формування державної та регіональної стратегії управління охороною праці в системі державного та договірного регулювання соціально-трудових відносин.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні та науково-методичні напрацювання, які викладені у дисертації, мають практичне значення, являють собою завершену розробку і фактично використовуються в процесі формування державної стратегії реформування охорони праці, законодавчої, нормативно-правової та науково-методичної бази з управління та стимулювання охорони праці.

Наукові результати виконаного дослідження використовувались при формуванні Основних напрямів розвитку трудового потенціалу до 2010 р. (довідка Міністерства праці та соціальної політики України за № від 30.12.1998 р.), проекту Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про охорону праці" (довідка Державного департаменту з нагляду за охороною праці за № /4504 від 05.12.2000 р.), Основних напрямів соціальної політики на період до 2004 р. (довідка Міністерства праці та соціальної політики за № від 12.04.2000 р.), Генеральної угоди на 2002-2003 рр. (довідки Федерації професійних спілок України за № від 05.03.2002 р. і Міністерства праці та соціальної політики України за № /616-015-1 від 08.02.2002 р.) та застосовуються при удосконаленні законодавства України з питань охорони праці (довідка Комітету з питань соціальної політики та праці Верховної Ради України за № /12-82 від 06.03.2002 р.).

На підприємствах Донецької області результати дослідження знайшли впровадження при використанні Положення про систему стимулювання охорони праці та Методичних рекомендацій по застосуванню та впровадженню Положення про систему стимулювання охорони праці на підприємстві, при формуванні банку даних фахівців з охорони праці Донецької області (акти про виконання госпдоговірних робіт за № /98, 10/98 та 12/99 від Регіонального фонду охорони праці Донецької облдержадміністрації).

Надано для використання підприємствам вугільної галузі України Положення про систему стимулювання охорони праці на підприємстві (довідка Міністерства вугільної промисловості за № /21 від 17.02.1999 р. та № /21 від 14.05.1999 р.).

Особистий внесок здобувача в результати досліджень. Дисертаційне дослідження є особисто виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до вирішення наукового завдання щодо розв'язання проблеми удосконалення державного управління охороною праці. Внесок автора в колективні опубліковані праці конкретизовано в списку публікацій.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження доповідались і були схвалені на 7 науково-практичних конференціях різних рівнів, основні з них такі: Міжнародна науково-практична конференція "Проблемы и перспективы развития экономики Украины в условиях рыночной трансформации" (21-22 травня 1999 р., м. Дніпропетровськ), V Міжнародний конгрес українських економістів "Україна в ХХІ столітті: концепції та моделі економічного розвитку" (22-26 травня 2000 р., м. Львів), II міжнародна науково-практична конференція "Город, регион, государство: проблемы распределения полномочий" (6-7 жовтня 2000 р., м. Донецьк), Міжнародна науково-практична конференція "Управління людськими ресурсами: проблеми теорії і практики" (15-16 травня 2001 р., м. Київ), Міжнародна науково-практична конференція “Розвиток соціально-трудових відносин у сучасних економічних умовах” (25-27 жовтня 2001 р., Донецьк-Слов’яногірськ). Основні положення та висновки дисертації обговорювались на вченій раді та секціях вченої ради Інституту економіки промисловості НАН України, семінарах, які проводилися Управлінням праці та зайнятості населення Донецької облдержадміністрації.

Публікації результатів дослідження. Основні положення та висновки дослідження викладено у 20 наукових роботах, у тому числі: 3 монографії, 2 статті у наукових журналах, 6 статей у збірниках наукових праць, 7 тез доповідей, 2 методичні рекомендації, загальним обсягом 55,33 д.а., з яких особисто автору належить 8,52 д.а.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел із 165 найменувань. Повний загальний обсяг роботи містить 200 сторінок комп'ютерного тексту, 7 рисунків, 29 таблиць і 4 додатки.

Основний зміст дисертації

Розділ 1. Теоретична та правова підстава управління охороною праці. Загальний рівень охорони праці в Україні має негативні тенденції, які свідчать про неефективність державного управління охороною праці. В таких умовах особливого значення набуває розробка концептуальних підстав розвитку державного управління охороною праці.

Визначення ступеня розробки проблем управління охороною праці свідчить про невідповідність потреб практики управління охороною праці фактичним досягненням у цій сфері. Нерозробленість теоретичних основ державного управління охороною праці обумовили значні недоліки у прийнятій в Україні у жовтні 2001 р. Концепції управління охороною праці, які стосуються стратегії подолання причин неефективності управління охороною праці. Їх обґрунтування та систематизація виявили, що основними недоліками є: ізольованість принципів управління охороною праці від принципів ринкової економіки; невідповідність законодавчих норм з управління охороною праці можливостям їх застосування; фінансове незабезпечення заходів з охорони праці, відсутність пріоритетності у виділенні коштів на ці цілі; невикористання систем стимулювання охорони праці; відсутність чіткої системи відповідальності за недодержання і незабезпечення вимог охорони праці і незастосування заходів відповідальності; низький рівень трудової і виробничої дисципліни; недостатній рівень знань у сфері охорони праці робітників і компетентності керівних кадрів у питаннях забезпечення безпеки праці; низька ефективність внутрішньовідомчого контролю за охороною праці та ін.

Теоретичний аналіз узагальнення наукових праць з проблем управління свідчить про недостатність розробок з питань управління охороною праці. Низька активізація наукових досліджень у цій сфері впливає на ефективність управлінських рішень з комплексного їх розв'язання. Головним чином розкриваються лише окремі елементи системи державного управління охороною праці. Відсутність науково обґрунтованих концептуальних засад державного управління охороною праці (визначення мети, принципів, напрямів, завдань та механізму впровадження) негативно впливає на якість і ефективність заходів у цій сфері. У Концепції управління охороною праці в Україні пріоритетні напрями та заходи не мають загального характеру, їх диференційовано за рівнем і структурами управління. Проте завдання та функції управління охороною праці визначено вкрай обмежено і переважно для рівня підприємства. Простежується послаблення договірного регулювання охорони праці та зниження активізації в роботі громадських об'єднань з охорони праці. Удосконалення концептуальних засад управління охороною праці за визначеними напрямами буде сприяти подальшому розвитку національного законодавства з охорони праці.

Результати проведеного у 2000 р. експертного опитування керівників і фахівців служб охорони праці підприємств Донецької області свідчать, що при реалізації Закону України "Про охорону праці" визначилось багато перешкод, які не сприяють досягненню високого рівня безпеки праці, збереженню життя і здоров'я людей на виробництві. Причини неефективності законодавства про охорону праці пов'язані, за оцінкою експертів, з недосконалістю фінансового забезпечення охорони праці (79%), слабким впровадженням економічного стимулювання охорони праці (66%), незбалансованістю прав і гарантій законодавства з умовами їх реалізації (54%), низьким рівнем відповідальності працівників за невиконання вимог охорони праці (43%) та власників за незабезпечення охорони праці (21%). Спостерігається слабка скоординованість законодавства про охорону праці з податковим, із законодавством про підприємства, про державні адміністрації, про місцеве самоврядування. Закон України “Про охорону праці” не визначає функцій управління охороною праці. Їх подано через обов’язки власника. Внаслідок цього не визначено важливі функції управління - облік, аналіз та оцінка, планування та стимулювання охорони праці. Перевагу віддано контролю та нагляду за охороною праці. Забезпечення якості управлінських рішень у сфері охорони праці на регіональному рівні потребує конкретизації та розмежування повноважень органів місцевого самоврядування та місцевих державних адміністрацій.

Порівняльний аналіз результатів експертних опитувань фахівців з охорони праці свідчить про зростання потреб в удосконаленні основних положень з управління охороною праці в чинному законодавстві з охорони праці (рис. ). Особливо гостро проблема простежується щодо фінансування та стимулювання охорони праці.

Рис. 1. Оцінка експертами у 1995 та 2000 рр. потреб удосконалення

управління охороною праці в цілому та за окремими напрямами

Проведене дослідження показало необхідність і напрями розвитку законодавчої бази з охорони праці через внесення змін та доповнень до законів України "Про охорону праці", "Про підприємства в Україні", "Про місцеві державні адміністрації", "Про місцеве самоврядування в Україні", до Кодексу законів про працю, розробку та прийняття нових нормативно-правових і методичних документів з управління охороною праці на державному, регіональному, галузевому рівнях та на рівні підприємства.

При проведенні дослідження було узагальнено міжнародний досвід з управління охороною праці та визначено можливості його використання. Вони стосуються удосконалення фінансування заходів з охорони праці, управління, планування та стимулювання охорони праці, використання економічної зацікавленості роботодавців у діяльності з охорони праці; посилення державного та громадського контролю за охороною праці на підприємстві, підвищення статусу служби охорони праці підприємства, вирішення питань охорони праці на основі соціального партнерства, підвищення рівня договірного регулювання охорони праці, наукового забезпечення вирішення питань охорони праці.

Розділ 2. Стан, тенденції та проблеми управління охороною праці. Аналіз і оцінка стану охорони праці свідчать про негативні тенденції у його розвитку. Висока кількість зайнятих у несприятливих санітарно-гігієнічних умовах праці: у галузях економіки - це кожен п'ятий, у галузях промисловості - кожен третій (у вугільній - 73%). Такий стан обумовлює високий рівень загальної та професійної захворюваності, виробничого травматизму в Україні, низькі показники стану здоров'я, високий рівень інвалідності та смертності осіб працездатного віку. Кожного дня в Україні травмується понад 120 чол., з них близько 30 стають інвалідами (84% у працездатному віці) та 3-5 чол. гинуть (майже чверть у вугільній галузі), більше 6 чол. отримують професійне захворювання. Серед країн СНД Україна має найвищі показники виробничого травматизму у співставленні з обсягами виробництва.

Серед областей України найгірші показники виробничого травматизму в Донецькій та Луганській. Кількість травмованих на підприємствах цих областей становить 56-58% загальної чисельності травмованих на виробництві в Україні і майже у 4 рази перевищує середній показник по країні.

Для узагальненого уявлення наслідків виробничого травматизму пропонується розраховувати індекс травматизму (Іт) за такою формулою:

де - коефіцієнти частоти та тяжкості виробничого травматизму за термін, що розглядається;

- коефіцієнти частоти та тяжкості виробничого травматизму за термін, з яким порівнюють.

Порівняння показників виробничого травматизму з обсягами виробництва до базового періоду свідчить про його високий рівень (рис. 2). Так, темпи падіння обсягів виробництва продукції промисловості у чотири рази менше від відповідних показників виробничого травматизму. У 2000 р. падіння обсягів продукції промисловості у порівнянні з 1990 р. становило 42%, а рівня виробничого травматизму – 10%.

Рис. 2. Співставлення тенденцій падіння обсягів промислової продукції

та рівня виробничого травматизму у порівнянні з 1990 р.

Рівень витрат на охорону праці у загальному обсязі валового внутрішнього продукту (ВВП) та промислової продукції постійно зменшується (див. таблицю), незважаючи на абсолютне зростання витрат на охорону праці (з 1996 по 2000 р. у 1,5 рази). Їх частка у гривні ВВП з 1997 р. - менше копійки. Ця тенденція простежується відносно обсягу промислової продукції.

Таблиця

Визначення рівня витрат на охорону праці та наслідки небезпечних умов праці |

1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000

Витрати на заходи з охорони праці, млн. грн. | 878,4 | 789,0 | 805,6 | 1012,0 | 1302,1

Рівень витрат на охорону праці у валовому внутрішньому продукті, коп./грн. |

1,13 |

0,92 |

0,84 |

0,80 |

0,59

Рівень витрат на охорону праці у загальному обсязі промислової продукції, коп./грн. |

1,20 |

1,05 |

0,97 |

0,94 |

0,90

Рівень витрат на пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах праці та на відшкодування шкоди потерпілим на виробництві у порівнянні з витратами на охорону праці, разів |

1,3 |

1,6 |

1,6 |

1,2— |

*

* - збір статистичної інформації не проводився.

Несприятливий стан умов і охорони праці та недостатність коштів на їх поліпшення лише частково свідчать про неефективність управління охороною праці. Більш комплексно та докладно з’ясувати проблеми та причини, що перешкоджають становленню і розвитку управління охороною праці, дозволило проведене у 2000 р. експертне опитування керівників служб охорони праці підприємств Донецької області. Узагальнення думок експертів щодо оцінки системи управління в цілому та окремих його складових визначило недоліки в цій сфері. Ними є: недостатність нормативно-правового та методичного забезпечення управління охороною праці; слабка реалізація функцій управління охороною праці; недосконалість системи обліку, аналізу та оцінки показників охорони праці; нерозвиненість системи стимулювання діяльності в сфері охорони праці та відсутність її науково-методичного забезпечення; неефективність та обмеженість економічних методів управління охороною праці; недостатність заходів планування з охорони праці та низький рівень реалізації запланованих заходів; неефективність системи контролю за охороною праці; слабке фінансове та матеріально-технічне забезпечення заходів з охорони праці; відсутність пріоритетності у виділенні коштів на охорону праці; низьке інформаційне забезпечення управління охороною праці; низький рівень трудової та виробничої дисципліни; слабка участь робітників в управлінні охороною праці.

Результати експертних опитувань показали, що керівники та фахівці з охорони праці пріоритетним напрямом підвищення ефективності управління охороною праці вважають використання на підприємстві наскрізної системи стимулювання охорони праці, яка одночасно діє на всіх рівнях державного управління. Вони вважають, що використання системи стимулювання охорони праці на підприємстві забезпечить ефективну організацію і координацію робіт з охорони праці (72%), реалізацію розділу "Охорона праці" колдоговору підприємства (47%), підвищить дієвість законодавства про охорону праці (43%), а також поліпшить роботу служби охорони праці підприємства (66%). На думку експертів, практичне використання системи стимулювання охорони праці на підприємствах має економічну доцільність, бо дозволяє поліпшувати стан охорони праці, попереджувати нещасні випадки на виробництві, а на цій підставі не нести витрат на їх покриття (високі тарифи на соціальне страхування, штрафи тощо), заощаджувати кошти, сприяти збереженню життя та здоров'я працюючих.

Період масового застосування систем стимулювання діяльності в сфері охорони праці припадає на 70-ті та початок 80-х років. За цей період було узагальнено методичну підставу та визначено позитивний досвід застосування і можливості значного поліпшення стану охорони праці при їх впровадженні. За останні десять років використання систем стимулювання діяльності в сфері охорони праці мало обмежений характер, незважаючи на їх законодавче визначення. На думку експертів, це пов'язано з нечіткою законодавчою регламентацією стимулювання охорони праці, відсутністю Типового положення зі стимулювання охорони праці для підприємства, відсутністю або обмеженістю коштів на заохочувальні заходи, низьким рівнем інформаційного та кадрового забезпечення служби охорони праці підприємства з цих питань, а також відсутністю належного контролю та пропаганди з боку державних та галузевих органів управління. Це й обумовило розробку науково-методичного забезпечення стимулювання охорони праці на підприємстві.

Розділ 3. Пропозиції та рекомендації з удосконалення механізму державного управління охороною праці. Проведене наукове дослідження дозволило визначити концептуальні основи управління охороною праці в умовах трансформації економіки України, які містять поняття, мету, принципи, пріоритетні та основні напрями управління охороною праці та механізм його здійснення. Обґрунтовано шляхи впровадження управління охороною праці як підсистеми в загальну систему управління соціально-економічними процесами в країні.

Державне управління охороною праці – це діяльність органів законодавчої, виконавчої влади та місцевого самоврядування по забезпеченню безпеки праці, збереженню життя, здоров‘я та працездатності людей на виробництві через формування та впровадження правових, соціально-економічних, організаційно-технічних та медико-профілактичних заходів, методів і засобів. Воно є підсистемою в системі державного соціально-економічного управління і передбачає розвиток чинної системи управління в державі, регіонах, галузях, на виробництві, забезпечує їх взаємодію та сприяє сполученню та поєднанню їх інтересів у сфері охорони праці на підставі розширення повноважень і підвищення відповідальності за вирішення поточних та перспективних проблем охорони праці. Принципами державного управління охороною праці є: попереджувальний характер управлінської діяльності щодо виникнення виробничих ризиків у трудовому процесі; орієнтація на можливий і реально досяжний рівень охорони праці; забезпечення реалізації законодавчо закріплених прав і гарантій у сфері охорони праці; комплексний соціальний захист працюючих; економічна зацікавленість діяльності (поведінки) щодо забезпечення охорони праці; гласність та інформаційна відкритість у сфері охорони праці; чіткий розподіл відповідальності за незабезпечення (недодержання) вимог охорони праці між роботодавцем і працівником, невідворотність покарання; наукове забезпечення управління охороною праці.

Значні фінансові обмеження, які пов'язані з економічною кризою та неприбутковістю заходів з охорони праці, потребують чіткого визначення пріоритетних і основних напрямів управління охороною праці та заходів щодо їх реалізації. Ними є: забезпечення реформування господарського механізму в контексті попередження та скасування виробничих ризиків; розвиток і раціональне поєднання державного та договірного регулювання; забезпечення дієвості правової бази охорони праці; забезпечення реалізації прав власника та працюючих у сфері охорони праці; впровадження моніторингу потреб в удосконаленні управління охороною праці; формування державної політики охорони праці та її реалізація; забезпечення реалізації права на відшкодування шкоди робітникам, що постраждали на виробництві; розвиток системи страхування в сфері охорони праці; ефективне використання наукового потенціалу країни для потреб охорони праці.

Механізм реалізації Концепції управління охороною праці пропонується здійснювати через нормативно-правове, організаційно-управлінське, організаційно-технічне, фінансово-економічне, інформаційне, кадрове та наукове забезпечення охорони праці. Фінансові заходи передбачають: фінансове забезпечення Національної програми комплексних заходів з поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого середовища; оцінку економічної ефективності використання коштів на заходи з охорони праці; проведення економічного аналізу витрат, пов'язаних із порушенням законодавства про охорону працi; визначення механізму залучення та цільового використання бюджетних коштів, коштів регіональних фондів державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та коштів підприємств на фінансування заходів з охорони праці; розробку державної системи стимулювання охорони працi; створення економічних умов зацікавленості в профілактичній діяльності з охорони праці; удосконалення системи нормування оплати праці з урахуванням вимог охорони праці; сприяння відтворенню та формуванню фондів охорони праці підприємств.

Розробка концептуальної основи управління охороною праці, узагальнення проведених експертних опитувань з цих питань, а також врахування наукових здобутків вітчизняних фахівців та міжнародного досвіду дозволили визначити пріоритетні напрями правового забезпечення управління охороною праці. Вони потребують віддавати пріоритет профілактичному характеру діяльності; запобіганню виникнення виробничих ризиків; додержанню балансу законодавчої регламентації прав, обов‘язків та їх ресурсного забезпечення. Удосконалення економічного механізму стимулювання охорони праці обумовлює започаткування системи пільгового оподаткування, кредитування та їх законодавчого визначення. Необхідно забезпечити узгодженість та координацію змісту законодавства з охорони праці з законодавствами про охорону здоров‘я, про місцеве самоврядування, про страхування, про підприємства, а також з податковим законодавством, Адміністративним, Цивільним, Кримінальним, Бюджетним кодексами. Загальною вимогою є всебічне вивчення потреб з удосконалення дієвості законодавства про охорону праці. Обґрунтовано напрями упорядкування системи накладення штрафів посадовим особам за адміністративні порушення; розмежування компетенції та повноважень місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування в сфері охорони праці.

В Законі України "Про підприємства в Україні" пропонується розширити положення щодо забезпечення охорони праці, виписавши окремою статтею "Діяльність підприємства з охорони праці". Вона повинна містити основні напрями діяльності із забезпечення реалізації прав і гарантій робітників у сфері охорони праці; розробку і функціонування на підприємстві системи управління охороною праці; розробку і реалізацію за участю громадських об‘єднань програм і заходів із поліпшення умов і безпеки праці, охорони життя і здоров’я людей на виробництві; створення і функціонування фонду та кабінету охорони праці на підприємстві; підвищення кваліфікації, навчання і перевірку знань робітників з охорони праці; визначення умов контрактів з питань охорони праці та контроль за їх дотриманням; забезпечення соціального захисту працівників, що зайняті на роботах з важкими, шкідливими та небезпечними умовами праці; проведення атестації робочих місць на відповідність вимогам з охорони праці; забезпечення формування та реалізації розділу з охорони праці та здоров'я колективного договору; підготовку пропозицій з удосконалення законодавства про охорону праці до національної, галузевої, регіональної програм з охорони праці та Генеральної угоди.

Запропоновані положення з розширення видів дисциплінарного та адміністративного покарання за невиконання (незабезпечення) вимог охорони праці та надання можливості звільнення з підприємства порушників правил безпеки, якщо їх дії призвели до загибелі людей, доцільно використати при формуванні Трудового кодексу України.

Положення з управління охороною праці законів України "Про місцеві державні адміністрації" та "Про місцеве самоврядування в Україні" потребують розширення, конкретизації компетенції та повноважень місцевих державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування. Ними є: забезпечення реалізації прав і гарантій законодавства з охорони праці; ініціювання застосування заходів покарання до винних у порушенні законодавства про охорону праці; реалізація державної та регіональної політики в сфері охорони праці; сприяння об'єднанню зусиль і підвищенню результативності роботи посадових осіб і фахівців підприємств у сфері безпеки праці; надання підприємствам, організаціям, посадовим особам і громадянам науково-методичної, юридичної допомоги та консультації з питань охорони праці; сприяння комплектуванню служб охорони праці на підприємствах та працевлаштуванню фахівців з охорони праці; здійснення інформаційного забезпечення та пропаганди охорони праці та інші.

Результати наукових досліджень стали підставою для Методичних рекомендацій зі стимулювання охорони праці на підприємстві. Вони містять механізм розробки, впровадження та застосування системи стимулювання охорони праці, яка відповідає вимогам органічної вбудованості в системи управління охороною праці та стимулювання праці на підприємстві. Її метою є посилення зацікавленості всіх суб'єктів виробництва у створенні та підтримці здорових і безпечних умов праці.

Стимулювання охорони праці поєднує форми матеріального і морального заохочення з комплексом заходів дисциплінарного й адміністративного покарання за порушення (незабезпечення) вимог безпеки і охорони праці. Матеріальне заохочення працівників підприємства з охорони праці здійснюється на підставі інтегрального показника. Методи його розрахунку диференційовано по групах працівників у залежності від їхньої ролі в забезпеченні охорони праці.

1. При оцінці керівників виробничих підрозділів, функціональних виробничих служб, керівників та спеціалістів служби охорони праці, керівних працівників підприємства застосовується відносний узагальнюючий показник стану охорони праці (Ку1), який визначається як відношення його фактичного значення (Куф) до планового (Куп). Плановий узагальнюючий показник стану охорони праці встановлюється виходячи з фактичних значень локальних коефіцієнтів (Кг, Кт, Кі, Кб, Кз, Кч, Ке, Кв) за станом на початок року з урахуванням запланованих заходів щодо поліпшення охорони праці. Фактичний узагальнюючий показник стану охорони праці розраховується щомісяця на підставі фактичних значень локальних коефіцієнтів за даними обліку та звітності:

По виробничому підрозділу
(комплексу) (L = 6) | По підприємству в цілому
(L = 8)

де Кг - коефіцієнт гігієнічної оцінки умов праці; Кт - коефіцієнт технічної безпеки устаткування; Кі - коефіцієнт забезпечення засобами індивідуального захисту; Кб - коефіцієнт дотримання правил безпеки; Кз - коефіцієнт виконання заходів щодо охорони праці; Кч - коефіцієнт використання робочого часу з урахуванням стану охорони праці; Ке - коефіцієнт економічної ефективності охорони праці; Кв - коефіцієнт витрат на охорону праці.

2. Оцінка діяльності керівників та спеціалістів виробничих підрозділів, на яких покладається відповідальність за охорону праці по змінах або видах робіт, виробничих процесах, визначається на основі інтегрального показника забезпечення вимог охорони праці (Ку2) шляхом використання розробленого класифікатора за формулою:

де Ні - норматив по і-му показнику класифікатора.

3. Для оцінки роботи в сфері охорони праці працівників підприємства пропонується використовувати узагальнюючий показник дотримання вимог охорони праці (Кур) із залученням розробленого класифікатора при здійсненні регулярного контролю за дотриманням вимог охорони праці кожним робочим (із фіксацією і накопиченням даних про порушників) із боку майстра або іншого безпосереднього керівника

де Hi - норматив по і-му показнику класифікатора; ni - число випадків документально зафіксованих проявів і-го показника; m - число відпрацьованих працівником змін; H11 - норматив по показнику "Впровадження рацпропозицій"; n11 - кількість впроваджених рацпропозицій з поліпшення стану охорони праці.

Для категорій працівників підприємства, визначених у пп. 2 і 3, розроблено класифікатори, що містять покладені на них посадовими інструкціями вимоги з охорони праці і техніки безпеки, а також особистий внесок у поліпшення стану охорони праці. Норматив по кожному показнику має абсолютне позитивне або негативне значення, яке менше одиниці.

У залежності від розміру узагальнюючого показника, ролі та місця працівника в системі охорони праці розроблено зразкові шкали, на підставі яких здійснюється збільшення (зменшення) основної премії по виробничо-економічних показниках.

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової задачі щодо формування та розвитку організаційно-економічного механізму управління охороною праці на підставі удосконалення концептуального, нормативно-правового та науково-методичного забезпечення.

У процесі дослідження цієї проблеми сформульовано такі висновки теоретичного та науково-практичного спрямування:

1. Недосконалість концептуальних засад державного управління охороною праці, невизначеність його сутності, принципів, пріоритетів, основних напрямів та механізму забезпечення стали значною перешкодою для ефективного збереження трудового потенціалу, обумовили втрату здоров'я та життя працюючих на виробництві, зорієнтували зусилля на компенсацію наслідків несприятливих умов праці, а не на профілактичну діяльність щодо їх попередження. Поєднання на державному рівні органів управління та контролю скасували можливість затребування відповідальності за неефективність політики в сфері охорони праці, погіршення стану охорони праці, невмонтованість управління охороною праці в процес реформування господарського механізму.

Виходячи з цього обґрунтовано зміст, мету, принципи державного управління охороною праці, які зорієнтовані на забезпечення дієвості правової бази, попереджувальний характер управлінської діяльності, економічну зацікавленість діяльності щодо забезпечення охорони праці, чіткий розподіл відповідальності за незабезпечення охорони праці.

2. Вагомий внесок у розвиток вітчизняного законодавства надасть адаптування до сучасних умов та використання позитивного міжнародного досвіду з управління охороною праці. Було досліджено досягнення розвинених країн з вирішення проблем управління охороною праці, фінансового забезпечення заходів з охорони праці, економічного стимулювання роботодавців у цій сфері та наукового забезпечення охорони праці.

3. Основні пріоритети та напрями управління охороною праці визначають поєднання реформування господарського механізму з відповідними процесами в охороні праці; гарантованість реалізації прав і гарантій власника і працівника в сфері охорони праці; моніторинг потреб удосконалення управління охороною праці; формування державної політики охорони праці та її реалізацію; розвиток системи страхування від виробничих ризиків. Системність визначених пропозицій обумовлено розробленою низкою заходів щодо впровадження визначених напрямів управління охороною праці.

4. Значні досягнення у законодавчому забезпеченні охорони праці в Україні на початку 90-х років поволі почали скасовуватись. Ліквідовано цільове фінансове забезпечення заходів з охорони праці через закриття фондів охорони праці на галузевому, регіональному та виробничому рівнях. Суми, витрачені на ліквідацію наслідків несприятливих умов праці, значно перевищують витрати на поліпшення стану охорони праці. Економічне стимулювання охорони праці не знайшло необхідного розвитку. Скасовано систему наскрізного планування з охорони праці.

За результатами оцінки чинного законодавства з охорони праці виявлено його недостатню ефективність та дієвість. У зв'язку з цим надано пропозиції з удосконалення змісту чинного законодавства про охорону праці та про підприємства. Вони обумовлюють пільгове оподаткування та кредитування коштів підприємств, які спрямовані на поліпшення стану охорони праці, впровадження систем стимулювання охорони праці на виробничому рівні; підвищення відповідальності роботодавців за стан охорони праці, включення до умов контрактів керівників підприємств показників, що визначають ефективність управління охороною праці.

5. Зміни та доповнення до законів України "Про місцеві державні адміністрації" та "Про місцеве самоврядування в Україні" містять притаманні цим органам та структурам напрями діяльності щодо забезпечення реалізації прав і гарантій законодавства з охорони праці, державної та регіональної політики в сфері охорони праці; сприяння підготовці у вузах фахівців з охорони праці та їх працевлаштування; надання медичної, юридичної допомоги та консультацій з охорони праці, забезпечення демократизації процесів у договірному регулюванні охорони праці.

6. Оцінка науково-методичного забезпечення управління охороною праці визначила значні прогалини у цьому процесі. Комплексні системи управління охороною праці та дуже популярні в 70-80-х роках системи стимулювання охорони праці на підприємстві були проігноровані та забуті при прийнятті вітчизняного законодавства з охорони праці, а типові положення з цих питань зі стану проектів так і не виходять. Залишається незадовільною потреба практики управління охороною праці у використанні положень з науково-методичного забезпечення стимулювання охорони праці.

7. Задовольняючи цю потребу, на підставі аналізу вітчизняного досвіду застосування систем стимулювання охорони праці на підприємстві та визначення їх недоліків, було розроблено відповідні методичні рекомендації, які спрямовані на підвищення зацікавленості всіх категорій працівників у діяльності в сфері охорони праці. Перевагами системи стимулювання охорони праці є її органічна вбудованість у систему стимулювання праці та управління охороною