НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО

Кохан Ганна Леонідівна

УДК 341.1.8

МІЖНАРОДНО-ПРАВОВЕ СПІВРОБІТНИЦТВО В БОРОТЬБІ

З РАБСТВОМ І РАБОТОРГІВЛЕЮ

Спеціальність 12.00.11 – міжнародне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Харків – 2002

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі міжнародного права і державного права зарубіжних країн Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник – доктор юридичних наук, професор

Буроменський Михайло Всеволодович,

Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, професор кафедри міжнародного права і державного права зарубіжних країн

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Висоцький Олександр Федорович,

Інститут держави і права імені В. М. Корецького НАН України,

провідний науковий співробітник

кандидат юридичних наук, доцент Романюк Віктор Олексійович,

Національна Академія Служби Безпеки України, начальник спецкафедри

Провідна установа – Національний університет внутрішніх справ МВС України, кафедра конституційного та міжнародного права (м. Харків)

Захист відбудеться “9” квітня 2002 р. о 16.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.03 в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого Міністерства освіти і науки України (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого Міністерства освіти і науки України (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77).

Автореферат розісланий “7” березня 2002 р.

В. о. вченого секретаря

спеціалізованої вченої ради І.В.Спасибо-Фатєєва

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. За оцінками ООН в різних формах рабської залежності знаходяться десятки мільйонів людей. Це потребує боротьби з рабством як із загальносвітовим явищем, яке на сьогодні охопило майже всі країни світу. Україна є стороною переважної більшості міжнародних договорів, якими рабство заборонено, і все активніше бере участь у міжнародному співробітництві у боротьбі з торгівлею людьми. Відбулися зміни в національному кримінальному законодавстві, за якими торгівлю людьми визнано злочином.

Актуальність цього дослідження на сучасному етапі обумовлена декількома обставинами.

По-перше, участь України в міжнародно-правовій співпраці щодо прав людини потребує спеціальних досліджень для розробки виваженої і збалансованої міжнародно-правової позиції стосовно сучасного розуміння рабства.

По-друге, у вітчизняній міжнародно-правовій доктрині відсутні фундаментальні дослідження питань міжнародно-правового співробітництва в боротьбі з рабством і работоргівлею.

По-третє, існує нагальна необхідність правового аналізу сучасних уявлень про рабство, що формуються у практиці міжнародних організацій (ООН, ОБСЄ, Ради Європи та ін.) або висловлюються у пропозиціях держав.

По-четверте, у міжнародному праві не вирішено питання про порядок притягнення до міжнародно-правової відповідальності держав і фізичних осіб за тримання у рабстві або в підневільному стані та за работоргівлю.

По-п’яте, зберігається необхідність подальшої національної імплементації в Україні міжнародно-правових норм про боротьбу з рабством.

Вищезазначені чинники визначають актуальність обраної теми дисертаційного дослідження та її важливість з точки зору як загальної доктрини міжнародного права, так і вітчизняної доктрини.

Ступінь наукової розробленості проблеми. В Україні до цього часу не проводилося спеціальних комплексних досліджень міжнародно-правових питань співробітництва в боротьбі з рабством і работоргівлею. Хоча в цілому питання сучасного рабства у вітчизняній науці вивчали з позицій соціології, демографії, міграційних процесів (В.М.Глушков, В.І.Римаренко), а в останні роки з’явилися кримінологічні (В.В.Голіна) та кримінально-правові (Н.О.Гуторова) дослідження у цій сфері. Серед вітчизняних правознавців піднімалися лише окремі питання міжнародно-правової боротьби з рабством: співробітництво у міжнародних органах щодо заборони торгівлі дітьми (Е.І.Вінгловська) та жінками (А.С. Мацко). Між іншим, ця проблематика викликає значний інтересів у іноземних міжнародно-правових дослідників (Л.Ачер, Г.Дрост, С.Девідсон, Р.Ковер, К.Літфік, Г.МакДугал, В.П.Панов, П.Фінкельман, Д.Харріс та ін.).

В дисертації проаналізовані вітчизняні загальнотеоретичні міжнародно-правові дослідження (В.Г. Буткевич, В.А. Василенко, А.С. Гавердовський, В.Н. Денисов, В.І. Євінтов, В.С. Семенов, Л.Д. Тимченко) і спеціальні роботи українських юристів, що присвячені між-народному захисту прав людини (М.В. Буроменський, В.Г. Буткевич, Л.Г. Заблоцька, С.В. Ісакович, П.О. Недбайло, І.В. Ніколайко, П.М. Рабінович), міжнародному співробітництву в боротьбі з рабством (С. Акімов, Р. Безпальча, Ю.І. Римаренко).

У роботі використані міжнародно-правові дослідження зарубіжних юристів (Е.Х. Аречага, Д. Гом’єн, Г. Дрост, С.Девідсон, І.І. Карпець, В.А. Карташкін, Р. Ковер, В.П. Панов, Ю.М. Колосов, К.Літфік, І.І.Лукашук, Г.МакДугал, П.Маланчук, Б.Г.Манов, Р.А.Мюллерсон, М.Новак, В.П.Панов, М.Л.Ентін, М.Ейкхерст, П.Фінкельман, Д.Харріс).

Емпіричною базою дослідження є найважливіші міжнародно-правові документи, прийняті в рамках ООН, Радою Європи, Європейським Союзом, ОБСЄ, Організацією Американських Держав, зокрема: Статут ООН, Додаткова конвенція про скасування рабства, работоргівлі та інститутів і звичаїв, схожих на рабство, 1956 р., Конвенція про боротьбу з торгівлею людьми і експлуатацією проституції третіми особами, 1950 р., Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, 1966 р., Конвенція про захист прав людини та основних свобод, 1950 р., Американська конвенція з прав людини, 1969 р. В роботі проаналізовані, також інші міжнародні документи в галузі прав людини (декларації, резолюції міжнародних організацій, рішення міжнародних судових та квазі-судових органів). Проаналізовані нормативно-правові акти України, що спрямовані на боротьбу з торгівлею людьми.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідницьких робіт кафедри міжнародного права і державного права зарубіжних країн Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в рамках державної цільової комплексної програми “Проблеми історії, теорії та практики державного права іноземних країн і міжнародного права (Основне. Пріоритетне)” (державна реєстрація № 0186.0.070868).

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є комплексний аналіз міжнародно-правового регулювання співробітництва боротьби з рабством і работоргівлею, розроблення пропозицій щодо подальшої національної та міжнародно-правової імплементації міжнародно-правових норм про заборону рабства.

Відповідно до мети дослідження в дисертації зосереджена увага на виконанні таких основних завдань:–

провести аналіз еволюції міжнародно-правової боротьби з рабством і работоргівлею; –

визначити соціальну та політико-правову обумовленість процесу формування міжнародно-правової заборони рабства і работоргівлі; –

проаналізувати сукупність універсальних і регіональних міжнародних договорів про заборону рабства з тим, щоб визначити її природу і сутність; –

виявити специфічні риси понять “рабство” та “обов’язкова чи примусова праця”; –

охарактеризувати специфіку правової допомоги в міжнародному співробітництві у боротьбі з рабством; –

встановити особливості і значення міжнародних організаційних механізмів контролю в галузі співробітництва в боротьбі з рабством; –

оцінити сучасний рівень дотримання міжнародних норм про заборону рабства в законодавстві України; –

зробити висновки та сформулювати рекомендації щодо міжнародно-правової і національно-правової імплементації в українське законодавство норм про заборону рабства.

Об’єктом дослідження є міжнародно-правові відносини у боротьбі з рабством, работоргівлею, інститутами та звичаями, схожими на рабство.

Предметом дослідження є генезис та етапи становлення міжнародно-правового інституту заборони рабства, особливості міжнародного організаційно-правового співробітництва у боротьбі з рабством і работоргівлею у сучасних умовах, практика міжнародних судових та квазі-судових органів у боротьбі з рабством, національна та міжнародна імплементація міжнародно-правових норм про заборону рабства і работоргівлю, та про заборону інститутів та звичаїв, схожих на рабство.

Методи дослідження. Для досягнення наукової об’єктивності результатів дисертантом використовується весь комплекс загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, які знаходять широке застосування в сучасній науці міжнародного публічного права. У процесі дисертаційного дослідження використовувалися діалектичний системний підхід до розгляду досліджуваних проблем та визначення основних напрямів розвитку інституту міжнародно-правової заборони рабства; загальнонаукові методи: структурний, функціональний, системного аналізу, формально-логічний (аналіз та синтез) при вивченні існуючих теоретичних поглядів щодо правової характеристики рабства як родового явища та теоретичних розробок щодо міжнародно-правової відповідальності за тримання у рабстві і нормативного регулювання відповідних суспільних відносин.

Використання формально-юридичного та порівняльно-правового методів надало можливість проаналізувати юридичний зміст міжнародно-правових норм про заборону рабства і міжнародно-правових норм про заборону примусової чи обов’язкової праці, виявити спільні риси та відмінності у правовому регулюванні такої заборони.

У роботі використані теоретичні положення загальної теорії права, історії держави і права, міжнародного права, кримінального права.

Комплексний підхід до аналізу досліджуваних питань і використання зазначених методів дозволило всебічно розглянути розвиток та сучасний стан інституту міжнародно-правової заборони рабства як складової частини міжнародного права в галузі прав людини.

Наукова новизна дисертації характеризується тим, що дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням міжнародно-правового співробітництва в боротьбі з рабством і работоргівлею. Вперше в українській доктрині міжнародного права на теоретичному рівні досліджено систему універсальних та регіональних міжнародно-правових норм про заборону рабства, проаналізовано зміст поняття “рабство”, проведено його порівняння з “інститутами, схожими на рабство” та “звичаями, схожими на рабство”, проведено порівняльний аналіз понять “рабство” та “обов’язкова чи примусова праця”, досліджено регіональні міжнародні організаційно-правові механізми боротьби з рабством, розглянуто особливості міжнародно-правової та національно-правової імплементації норм про заборону рабства, внесені пропозиції щодо внутрішньоправової імплементації в Україні міжнародно-правових норм про злочинність рабства і работоргівлі.

Наукова новизна одержаних результатів проявляється в наступних теоретичних положеннях та висновках дисертації: –

вперше обґрунтовано, що в процесі еволюції міжнародно-правової боротьби з рабством і работоргівлею в міжнародному праві склалася система загальновизнаних норм, які містяться в універсальних і регіональних міжнародних договорах та встановлюють заборону будь-якого здійснення відносно людини атрибутів права власності;–

вперше доведено, що міжнародно-правова заборона рабства виходить за межі відносин між окремими особами і забороняє засіб виробництва, який засновано на використанні підневільної праці;–

по-новому розглядається поняття “рабство” як родове по відношенню до “інститутів та звичаїв, схожих на рабство”, “експлуатації проституції третіми особами”, “торгівлі людьми”, “підневільного стану”;–

доведено, що “рабство” не обов’язково пов’язане з експлуатацією праці та позбавленням волі, а може існувати як залежність, яка виникає в наслідок традицій, культури, релігії, віку;–

дістав подальшого розвитку висновок, що національна імплементація міжнародно-правових норм про заборону рабства повинна відбуватися на підставі міжнародно-правових зобов'язань України та з урахуванням термінології, яка в них застосовується;–

пропонується новий підхід щодо шляхів підвищення ефективності міжнародних організаційно-правових конвенційних механізмів контролю в сфері боротьби з рабством та работоргівлею; –

вперше обґрунтовано пропозицію про необхідність укладення протоколу про правову допомогу, зокрема про екстрадицію, до Додаткової конвенції про скасування рабства, работоргівлі

та інститутів та звичаїв, схожих на рабство з тим, щоб спростити міждержавне співробітництво в цій сфері;–

вперше обґрунтовано пропозицію про необхідність включення до проекту міжнародної конвенції про боротьбу з організованою злочинністю рабства і работоргівлі, як злочинів, які в переважній більшості скоюються групою.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що правовий аналіз, який містить дисертація, основні положення і висновки показують становлення та розвиток міжгалузевого міжнародно-правового інституту заборони рабства і работоргівлі, який є одним з центральних як в захисті прав людини, так і в сфері міждержавного співробітництва в боротьбі з злочинністю.

Слід вирізнити такі аспекти застосування результатів дисертації:–

науково-дослідний (в дисертації вперше в вітчизняній науці міжнародного права проведено комплексний аналіз міжнародно-правових актів та документів, що мають відношення до заборони рабства і до цього часу не були предметом спеціального наукового аналізу, а положення і висновки дисертації можуть бути використаними для подальших досліджень міжнародно-правових проблем боротьби з торгівлею людьми);–

науково-освітній (використання розроблених у дисертації наукових положень під час викладання курсу “Міжнародне право”, “Міжнародний захист прав людини”, “Міжнародне співробітництво в боротьбі з злочинністю”, “Міжнародне гуманітарне право”);

– науково-методичний (для вдосконалення навчальних програм з міжнародного публічного права при підготовці підручників і навчально-методичних посібників);–

практичний (для підготовки та перепідготовки юристів і працівників Міністерства закордонних справ України, в практиці правотворчих органів, правозахисними неурядовими організаціями).

Апробація результатів дисертації. Теоретичні висновки, сформульовані в дисертації, розглядалися й обговорювалися на засіданнях кафедри міжнародного права і державного права зарубіжних країн Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.

Положення дисертації доповідалися на таких конференціях:

Наукова конференція “Права людини і правова держава” (Харків, 1998 р., тези знаходяться у друку);

Всеукраїнська науково-практична конференція молодих учених “Актуальні проблеми формування правової держави в Україні” (27 грудня 2000 р., м. Харків; тези опубліковані).

Публікації. Основні положення дисертації знайшли відображення в трьох наукових статтях, опублікованих у наукових фахових періодичних виданнях з юридичних наук, затверджених Вищою атестаційною комісією України, а також у двох тезах доповідей та повідомлень на наукових семінарах і конференціях.

Відповідно до мети, задач, предмету та логіки дослідження обрано структуру дисертації, яка містить вступ, три розділи (сім підрозділів), висновки та список використаних джерел, який нараховує 169 позицій і займає 14 сторінок. Загальний обсяг дисертації – 176 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовуються актуальність і ступінь дослідження в науці міжнародного публічного права теми дисертації, вказується на емпіричну базу дослідження, визначаються мета, задачі, об’єкт, предмет роботи, дається характеристика методології дослідження, показується теоретичне і практичне значення роботи, її наукова новизна, ступінь апробації та характер публікацій, в яких сформульовано основні результати дослідження.

РОЗДІЛ 1 “Генезис міжнародно-правового інституту заборони рабства” присвячено дослідженню виникнення та становлення міжнародно-правового інституту заборони рабства наприкінці ХVІІІ – ХІХ століть.

У першому підрозділі розглянуто соціокультурні та політико-правові передумови міжнародно-правової заборони рабства. Інститут рабства має конкретно-історичний характер, його різновиди відображають специфіку суспільного життя на певних етапах людства. Зрілий завершений вигляд рабство набуває в епоху античності. Головною ознакою класичного (античного) рабства є перетворення людини на об’єкт відносин власності. На підставі аналізу наукових робіт юристів і філософів різних часів (Аристотель, Платон, М.Аврелій, Сенека, Г.Горацій, та інші) зроблено висновок, що в правовій і в філософській думці ідея особистої свободи і недоторканості з’явилася в працях стародавніх грецьких та римських філософів, а потім вона знайшла відображення у філософській спадщині середньовіччя та епохи Просвітництва. Особиста свобода і недоторканість людини знаходяться в основі її права не бути об’єктом рабства і работоргівлі. Але тривалий час філософська, політична та правова думка не піднімалася до осмислювання такої залежності.

Головними загальними передумовами процесу міжнародно-правової заборони рабства та работоргівлі, які визначалися в ХVIII – XIX століттях, були:

а) “промисловий переворот”, який означав докорінні зміни в техніко-економічному укладі суспільства, що робили рабську працю економічно невигідною;

б) соціально-політичні зміни в світі, становлення та зміцнення базових засад буржуазної демократії (рівність, свобода, тощо);

в) формування та поширення в масовій свідомості політичної та моральної філософії, що обґрунтувала ідею свободи та рівності людей як їх природного права (Руссо, Вольтер, Монтеск’є та інші);

г) трансформація позиції християнської церкви, яка ставала все більш рішучім противником рабства (заборона рабства стала першим проявом рецепції прав людини церквою).

У підрозділі присвячено увагу дослідженню впливу релігії, зокрема християнства, на становлення уявлень про необхідність правової заборони рабства, яка є наслідком визнання пріоритетності прав людини. Але відношення церкви до проблем прав людини в XVIIІ-XIX ст. визначалось неоднозначними історичними традиціями. В останній чверті XVIII ст. загальне ідеологічне обґрунтування заходів по ліквідації рабства було створено в рамках аболіціонізму. Саме чітка “аболіціоністська” позиція церкви стала одним з вирішальних чинників політико-правових процесів, що в кінцевому підсумку привели до заборони рабства не лише в законодавстві провідних західних країн, але й в міжнародно-правових актах кінця ХІХ ст.

Кінець XVIII – початок ХІХ ст. відзначений важливими змінами в суспільному житті європейських країн: отримання незалежності Сполученими Штатами, Французька Революція, послаблення монархічних режимів; поширення нових, навіяних революцією, політичних ідеалів – свободи, рівності тощо. Тому не є випадком, що саме в ці роки європейські країни проводять суттєві реформи правових засад існування рабства, з чого починається його ліквідація як юридичного інституту.

Таким чином, в ХІХ столітті склалися соціально-культурні, національно-правові та міжнародно-правові передумови для проголошення рабства і работоргівлі злочином та їхньої заборони.

У другому підрозділі досліджено етапи становлення заборони рабства та работоргівлі в міжнародному праві в ХІХ столітті.

У розвитку інституту заборони рабства та работоргівлі на протязі ХІХ ст. можна виділити три основних етапи, що мають відмінності з точки зору визначення об’єктів та засобів міжнародно-правового регулювання: а) боротьба з рабством шляхом контролю за морськими перевезеннями; б) боротьба з рабством в контексті врегулювання відносин держав при колонізації, встановленні контролю над африканськими територіями; в) боротьба з рабством як одне з завдань програми “модернізації” африканських територій.

Вперше в міжнародно-правовій практиці питання про заборону работоргівлі та контроль морських сполучень було ініційовано Англією в 1814-1822 рр. В 1815 р. Віденським конгресом було прийнято Декларацію про заборону торгівлі неграми-невільниками. На підставі її аналізу зроблено висновок, що основні підходи до заборони “негроторгівлі” зберігалися в міжнародному праві протягом ХІХ ст.

У ХІХ ст. в міжнародному договірному праві були визначені такі важливі елементи інституту заборони рабства та работоргівлі: а) визнання рабства як суспільного інституту, що має різні форми та прояви, але в конкретних умовах юридично обмежено “африканським рабством”; б) встановлення процедур міжнародно-правового співробітництва держав, які не посягають на суверенітет держави, але забезпечують можливість боротьби з работоргівлю як “екстериторіальним” явищем (“взаємний контроль перевезень”); в) визначення основних складових загальних понять “работоргівля” та “рабство” (поневолення, перевезення, транзит, ввезення, купівля, застосування рабської праці тощо); г) встановлення позитивних міжнародно-правових договірних зобов’язань держав (перш за все – криміналізація работоргівлі, зобов’язання по звільненню рабів на своїх територіях, тощо); д) створення міжнародних органів по боротьбі з работоргівлею.

У дисертації проаналізовано найважливіші міжнародні договори про боротьбу з рабством і работоргівлею, укладені в ХІХ ст. (“П’ятірний договір” (1841 р., Лондон); (Берлінський договір 1885 р.) Особливе значення для розвитку міжнародного співробітництва в боротьбі з рабством і работоргівлею мав Генеральний Акт Брюссельської міжнародної конференції про припинення торгівлі неграми в східних водах і на африканському континенті 1889-1990 рр., в якому були окреслені дії, що підлягали забороні і покаранню (транзит, перевезення негрів-рабів, домашнє рабство), розроблено розгорнуту систему заходів, у тому числі правових, по припиненню рабства та работоргівлі. Акт покладав на держави конкретні позитивні договірні зобов’язання та передбачав створення механізму міжнародного контролю.

Рішення Брюссельської конференції та подальша діяльність утворених нею органів підсумовували результати міжнародно-правового співробітництва в галузі боротьби з рабством та работоргівлею на протязі ХІХ ст. Передбачені нею юридичні засоби на початку ХХ століття стали відправними для остаточного визначення інституту заборони рабства.

РОЗДІЛ 2 “Заборона рабства і работоргівлі в міжнародному праві” присвячено аналізу універсальних і регіональних договірних міжнародно-правових норм про заборону рабства і работоргівлі.

У першому підрозділі досліджено правові питання заборони рабства і работоргівлі в загальному міжнародному праві.

Протягом ХІХ століття і ще на початку ХХ століття злочинність работоргівлі формувалася переважно як міжнародно-правовий звичай. Принаймні к 30-м рокам ХХ століття в міжнародному праві склалася звичаєва норма про заборону рабства і работоргівлі. Автором доведено, що саме в цей період було закладено правові підвалини того розуміння рабства і работоргівлі, яке було договірно закріплено в ХХ ст. Ці уявлення зберігаються в міжнародному праві до цього часу. Першим міжнародно-правовим договором про скасування рабства в широкому розумінні стала Конвенція про рабство 1926 р. Саме з нею пов’язаний початок конвенційної заборони рабства і работоргівлі незалежно від раси, статі, походження людини, яка опинилася в підневільному стані.

Імперативна заборона рабства і работоргівлі в загальному міжнародному праві знайшла закріплення в Загальній декларації прав людини, в Міжнародному Пакті про громадянські і політичні права, та ще майже у 20-ти універсальних та регіональних міжнародних договорах. Конвенційна заборона у поєднанні з звичаєвою забороною рабства і работоргівлі надають можливість стверджувати, що мова йде про загальновизнану міжнародно-правову норму. Відповідно до цієї норми заборона тримати будь кого в рабстві є абсолютною. Будь-які дії, якщо вони можуть привести до виникнення відносин рабовласництва на будь який час, є протиправними.

У дослідженні доведено, що в процесі еволюції міжнародно-правової боротьби з рабством та работоргівлею в міжнародному праві склалася система загальновизнаних норм, які містяться в універсальних і регіональних міжнародних договорах та встановлюють заборону будь-якого здійснення атрибутів права власності відносно людини. Важливе значення має те, що в практиці міжнародних судових органів тлумачення норм регіональних договорів відбувається з застосуванням норм універсальних міжнародних договорів.

На підставі аналізу міжнародних договорів про заборону рабства в дисертації доведено, що термін “рабство” набув міжнародно-правового значення з укладенням в 1926 році Конвенції про рабство і залишається найбільш ємним для характеристики цього соціального явища. У той же час, термін “рабство” є родовим по відношенню до понять “торгівля неграми-невільниками”, “торгівля людьми”, “інститути, схожі на рабство”, “звичаї, схожі на рабство”, “експлуатація проституції третіми особами”. В сучасному розумінні “рабство” не обов’язково пов’язане з експлуатацією праці та позбавленням волі, а може існувати як залежність, яка виникає в наслідок традицій, культури, релігії, віку тощо.

У другому підрозділі досліджені заборона рабства і работоргівлі на регіональному рівні. Особливістю міжнародно-правової заборони рабства є наявність, паралельно з універсальними, регіональних міжнародних договорів, якими визнано протиправним тримання у рабстві або у підневільному стані. Регіональне міжнародне співробітництво в боротьбі з рабством почалося в другій половині ХХ ст., коли міжнародне співробітництво в захисті прав людини набуло системного характеру, і заборона рабства стала невід’ємною частиною міжнародного каталогу прав людини. Саме, як складову частину каталогу прав людини, заборону рабства було включено до Конвенції про захист прав людини і основних свобод, в Американську Конвенцію з прав людини, в Африканську Декларацію прав людини. Лише значно пізніше з’явилися регіональні міжнародні правові акти, в яких торгівля людьми розглядається як самостійне і дуже небезпечне правопорушення.

З урахуванням участі України в Конвенції про захист прав людини та основних свобод особливу увагу приділено аналізу практики Європейського суду з прав людини по застосуванню ст.4 зазначеної Конвенції "Заборона рабства та підневільного стану“.

У дослідженні проведено порівняння рабства і обов’язкової праці. Схожість полягає в тому, що: по-перше, обидва ці стани є посяганням на особисту свободу та недоторканість особи; по-друге, обидва стани виникають незалежно від волі особи; по-третє, вимога про виконання роботи, так саме як у випадку рабства, є несправедливою, деспотичною.

Різниця між рабством і підневільним станом, з одного боку, і примусовою чи обов'язковою працею, з іншого боку, можна звести до наступного: а) тримання у рабстві й у підневільному стані абсолютно заборонені і не може бути дозволеним законодавчо ні при яких обставинах, а використання примусової чи обов'язкової праці в деяких випадках може бути легальним; б) стан рабства чи підневільний стан виключають можливість людини змінити цей стан, у той час як використання примусової чи обов'язкової праці засновано на законі і припускає законодавче закріплення підстав для звільнення особи від такої праці; в) стан рабства чи підневільний стан можуть бути зв'язаними не тільки з експлуатацією праці, але і з експлуатацією людини, а примусова чи обов'язкова праця по визначенню завжди зв'язані з використанням чужої праці; г) перебування людини в рабстві чи в підневільному стані завжди невизначено в часі, а примусова чи обов'язкова праця завжди обмежена в часі; д) перебування людини в рабстві чи в підневільному стані знаходиться в області приватних відносин, а примусова чи обов'язкова праця завжди є публічним зобов'язанням, покладеним на людину державою.

РОЗДІЛ 3. “Проблеми імплементації міжнародно-правових норм про заборону рабства і работоргівлі” присвячено аналізу міжнародних та національних засобів реалізації міжнародно-правових норм в сфері боротьби з рабством і работоргівлею.

У першому підрозділі проаналізовано можливість застосування міжнародних і національних процедур імплементації міжнародно-правових норм про заборону рабства і работоргівлі. Визначено, що існує комплекс міжнародно-правових заходів, які впливають на процедури імплементації.

У сфері боротьби з рабством і работоргівлею склалася система міжнародної і національної (внутрішньодержавної) імплементації міжнародно-правових норм. Міжнародна імплементація спирається на розгалужену систему організаційно-правових засобів контролю в галузі прав людини. Це забезпечує загальний нагляд за дотриманням в державах норм про заборону рабства і работоргівлі, але недостатньо забезпечує контроль в сфері боротьби з злочинами, пов’язаними з рабством і работоргівлею.

У дисертації досліджено проблеми ефективності роботи міжнародних організаційно-правових конвенційних механізмів контролю в сфері боротьби з рабством. Їхня неефективність закладена в тексти відповідних міжнародних договорів, тому підвищення ефективності таких органів в сучасних умовах можливе лише дипломатичними шляхами. Сучасна система міжнародно-правового контролю в цій галузі спирається на загальні міжнародні механізми в галузі прав людини. З огляду на особливість міжнародно-правової заборони рабства і работоргівлі, який здійснюється як в сфері захисту прав людини, так в сфері міжнародної співпраці в боротьбі з злочинністю доцільно укласти додаткові протоколи до Додаткової конвенції про скасування рабства, работоргівлі та інститутів і звичаїв, схожих на рабство та до Конвенції про боротьбу з торгівлею людьми і експлуатацією проституції третіми особами про створення контролюючого органу з квазі-судовими функціями. У дисертації розглянуто можливі повноваження такого органу.

У дисертації також досліджені питання кримінально-правового співробітництва держав в боротьбі з рабством та проаналізовано його недоліки. Пропонується укласти протокол про правову допомогу, зокрема про екстрадицію, до Додаткової конвенції про скасування рабства, работоргівлі і інститутів і звичаїв, які схожі на рабство з тим, щоб спростити міждержавне співробітництво в цій сфері. Альтернативою до такого протоколу може бути передбачена в законодавстві “неповна екстрадиція” – термінова видача особи (в тому числі власного громадянина) при обов’язковому її поверненні в державу, яка “видавала”, для відбування кримінального покарання.

У другому підрозділі проаналізовано питання національної імплементації в Україні міжнародно-правових норм про заборону рабства і работоргівлі. Зазначено, що це специфічний напрямок імплементації. Це проявляється в тому, що: а) боротьбу слід вести не з окремими проявами таких явищ, а з звичаями, які існують в культурі, релігіях суспільства і тому можуть сприйматися суспільством як норма; б) заборона тримати у рабстві та заборона работоргівлі знаходиться одночасно в галузі кримінально-правового регулювання і в сфері правового захисту прав людини; в) існують різноманітні прояви рабства; г) існує значна кількість міжнародно-правових договорів, які спрямовані на заборону рабства.

В Україні не завершено національну імплементацію міжнародно-правових норм про заборону рабства і работоргівлі. Це знаходить прояв як у відсутності конституційного закріплення заборони рабства, так і в недостатності галузевого правового регулювання заходів, спрямованих проти коренів, які породжують рабство. Для подальшої імплементації необхідно проведення ретельних досліджень культурних, економічних та інших передумов, які можуть сприяти збереженню підневільної залежності людей.

У третьому підрозділі досліджено проблеми національної імплементації в Україні міжнародно-правових норм про заборону інститутів та звичаїв, схожих на рабство. В дослідженні звернуто увагу, що національна імплементація міжнародно-правових норм про заборону рабства і работоргівлі повинна відбуватися на підставі міжнародно-правових зобов’язань України та з урахуванням термінології, яка в них застосовується.

Законодавче закріплення в Україні всіх форм підневільної залежності має суттєве значення для розвитку ефективного міжнародного співробітництва в боротьбі з інститутами та звичаями, схожими на рабство. Перш за все це стосується кримінального законодавства. У випадку, коли окрема форма підневільної залежності не є злочином в Україні – не існує законних підстав для видання іноземного громадянина, який скоїв такий злочин за межами України, але на законних підставах постійно проживає в Україні.

Критично проаналізована з огляду на міжнародне право криміналізація в Україні проституції, так як не існує міжнародно-правової заборони проституції.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється в наступному:

1. В правовій і в філософській думці ідея особистої свободи і недоторканості з’явилася ще в працях стародавніх грецьких та римсь-ких філософів і знаходиться в основі права особи не бути об’єктом рабства і рабо-торгівлі. Але тривалий час філософська, політична та правова думка не піднімалася до осмислювання такої залежності.

2.

3. В міжнародному праві склалася система загальновизнаних норм, які містяться в універсальних і регіональних міжнародних договорах та встановлюють заборону будь-якого здійснення атрибутів права власності відносно людини.

4. Міжнародно-правова заборона рабства виходить за рамки простої заборони деякої форми відносин, які можуть виникати в людському суспільстві. Проголошення протиправності тримання в рабстві та работоргівлі забороняє, тим самим, будь який засіб виробництва, заснований на використанні підневільної праці або зв’язаний з нею.

5. Термін “рабство” залишається найбільш ємним для характеристики цього соціального явища, і тому він є родовим відносно понять “торгівля людьми”, “торгівля неграми-невільниками”, “інститути, схожі на рабство”, “звичаї, схожі на рабство”, “експлуатація проституції третіми особами”. В сучасному розумінні “рабство” не обов’язково пов’язане з експлуатацією праці та позбавленням волі, а може існувати як залежність, що виникає в наслідок традицій, культури, релігії, тощо.

6. Аналіз практики застосування міжнародними судовими органами норм про заборону рабства та норм про заборону примусової або обов’язкової праці доводить, що примусова або обов’язкова праця не може бути ототожнена з рабством або з підневільним станом.

7. В Україні не завершено національну імплементацію міжнародно-правових норм про заборону рабства і работоргівлі. Національна імплементація міжнародно-правових норм про заборону рабства і работоргівлі повинна відбуватися на підставі міжнародно-правових зобов’язань України та з урахуванням термінології, яка в них застосовується.

8. Національна імплементація норм про заборону інститутів та звичаїв, схожих на рабство має специфіку: а) небезпеку представляють не з окремі випадки, а звичаї, які існують в культурі, релігіях і можуть сприйматися суспільством як норма; б) заборона тримати у рабстві та заборона работоргівлі знаходяться одночасно як в галузі кримінально-правового регулювання, так і в сфері правового захисту прав людини; в) різноманітність проявів рабства; г) існування значної кількості міжнародно-правових договорів, які спрямовані на заборону рабства.

9. Неефективність міжнародних організаційно-правових конвенційних механізмів контролю в сфері боротьби з рабством закладено в тексти відповідних міжнародних договорів. Пропонується укласти до Додаткової конвенції про скасування рабства, работоргівлі і інститутів і звичаїв, схожих на рабство та до Конвенції про боротьбу з торгівлею людьми і експлуатацією проституції третіми особами додаткові протоколи про створення контролюючого органу з квазі-судовими функціями.

10. З урахуванням відсутності універсальної міжнародно-правової норми про єкстрадицію в сфері боротьби з рабством пропонується укласти протокол про правову допомогу, зокрема про екстрадицію, до Додаткової конвенції про скасування рабства, работоргівлі та інститутів і звичаїв, схожих на рабство з тим, щоб спростити міждержавне співробітництво в цій сфері. Альтернативою до такого протоколу може бути передбачена в законодавстві “неповна екстрадиція”. Також пропонується включити работоргівлю до проекту міжнародної конвенції ООН про боротьбу з організованою злочинністю як такого злочину, який в переважній більшості скоюється групою.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ

НАУКОВИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Кохан Г.Л. Міжнародно-правове регулювання в галузі боротьби з перевезенням рабів по морю і актами работоргівлі //Вісник Львівського університету. – 2000. – Вип.2. – С.401-405.

2. Кохан Г.Л. Становлення міжнародно-правового співробітництва в боротьбі з рабством і работоргівлею // Проблеми законності. – 2001. Вип.47. – С. 212-217.

3. Кохан Г.Л. Міжнародне співробітництво у боротьбі з торгівлею жінками в Європі // Актуальні проблеми міжнародних відносин. – 2001. – № 24.

4. Кохан Г.Л. Деякі питання тлумачення Європейським Судом з прав людини статті 4 Конвенції про захист прав людини і основних свобод // Актуальні проблеми формування правової держави в Україні. – 2000. – С.193-195.

АНОТАЦІЇ

Кохан Г.Л. Міжнародно-правове співробітництво в боротьбі з рабством і работоргівлею. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.11 – міжнародне право. –Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. – Харків. – 2002.

Дисертація присвячена дослідженню становлення в міжнародному праві заборони рабства та работоргівлі, а також інститутів, що схожі на рабство. Досліджується історія інституту заборони рабства, етапи його становлення. Окрема увага приділена аналізу тлумачення терміну “рабство” та його співвідношення з поняттям підневільного стану. В роботі вивчена практика міжнародних регіональних органів щодо заборони рабства, перш за все рішення Європейського суду з прав людини. У дисертації розглянуто міжнародно-правові та національно-правові засоби імплементації міжнародно-правових норм про заборону рабства і работоргівлі, а також особливості такої імплементації.

Ключові слова: права людини, рабство, работоргівля, інститути, що схожі на рабство, імплементація, торгівля людьми.

Кохан А.Л. Международно-правовое сотрудничество в бороьбе с рабством и работорговлей. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.11 – международное право. – Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого. – Харьков. – 2002.

Диссертация посвящена исследованию становления в международном праве запрета рабства, работорговли и институтов и обычаев, сходных с рабством и работорговлей. Значительное внимание уделено в диссертации исследованию генезиса идеи международно-правового запрета рабства. Исследуется история международно-правового института запрета рабства и работорговли, этапы его становления. В частности, рассмотрено становление международной обычно-правовой нормы о запрете рабства и работорговли, исследованы наиболее важные международные договоры по борьбе с негроторговлей, заключенные в ХІХ ст.

Особое внимание уделено анализу универсальных международно-правовых актов, запрещающих рабовладение, а также объявляющих противоправными институты и обычаи, сходные с рабством. В частности, значительное внимание уделено правовому толкованию термина “рабство”, его соотношению с понятием “подневольное” состояние. В работе исследована практика международных универсальных и региональных органов в отношении запрета рабства и работорговли, прежде всего Комитета по правам человека и Европейского суда по правам человека.

В диссертации рассмотрены международно-правовые и национально-правовые средства имплементации международно-правовых норм о запрете рабства и работорговли, о запрете институтов и обычаев, сходных с рабством, а также особенности такой имплементации. Внесены предложения, направленные на повышение эффективности международного сотрудничества по борьбе с рабством, в том числе в работе международных конвенционных организационно-правовых механизмов по правам человека.

Ключевые слова: права человека, рабство, работорговля, институты, схожие с рабством, имплементация, торговля людьми.

Anna L. Kokhan. International legal cooperation in strugle with slavery and slave-trading. – Manuscript.

The dissertation (manuscript) for candidate Law degree. The speciality 12.00.11 – International Law. – The Yaroslav Mudry National Law Academy of Ukraine. – Kharkiv. – 2002.

Thesis is devoted to research in the field of formation slavery’s prohibition, slave-trading, institutions and customs similar to slavery and slave-trading in the international law.

The history of slavery prohibition institution and phases of its formation have been investigated.

Special attention have been given to the analysis of interpretation of the term “slavery” and its relation to the term “bondage”.

In this work the practice of International regional services in relation to the prohibition of slavery and slave-trading have been investigated.

First of all the practice of European Court by human rights have been investigated.

The international legal and national legal assets of implementation of international legal regulations in the field of slavery and slave-trading and qualities have been examined.

Key words: human rights, slavery, slave-trading, institutions, similar to slavery, implementation, human trading.

Відповідальний за випуск

кандидат юридичних наук, доцент В.О. Ріяка

Підписано до друку 27.02.2002 р. Формат 60х90/16.

Папір офсетний. Віддруковано на ризографі.

Умовн. друк. арк. 0,7. Облік. вид. арк. 0,9.

Тираж 100 прим. Зам. № 1245.

Друкарня Національної юридичної академії України

імені Ярослава Мудрого

61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77