ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ

УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

КОЛЕСНИК Ірина Анатоліївна

УДК 332.021.8

ТРАНСФОРМАЦІЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН

В АГРАРНІЙ СФЕРІ

Спеціальність 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2002Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті аграрної економіки

Української академії аграрних наук

Науковий керівник: | доктор економічних наук, професор,

заслужений діяч науки і техніки України

Федоров Микола Миколайович,

Інститут аграрної економіки УААН,

завідувач відділу земельних відносин

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор, член-кореспондент УААН

Добряк Дмитро Семенович,

Інститут землеустрою УААН,

заступник директора з наукової роботи

кандидат економічних наук

Плетенецька Світлана Михайлівна,

Інститут економіки і права “Крок”,

доцент кафедри фінансів

Провідна установа: | Національний аграрний університет

Кабінету Міністрів України,

кафедра економіки АПК, м. Київ

Захист дисертації відбудеться ”29” жовтня 2002 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.350.01 в Інституті аграрної економіки УААН за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв оборони, 10,

конференц-зал, 3-й поверх.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту аграрної економіки УААН за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв оборони, 10, 2-й поверх, кімн. 211.

Автореферат розісланий “27” вересня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук Пулім В. А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Реформування земельних відносин є однією з важливих складових аграрної реформи. Перехід аграрного сектора до ринку потребує відповідних змін в земельних відносинах в напрямі здійснення перетворень у структурі земельної власності, наданні селянам права вільного розпорядження належною їм землею, господарського самовизначення та створенні на основі приватної власності на землю та майно агроформувань ринкового типу. Подальше реформування земельних відносин пов’язане з становленням і функціонуванням всіх складових ринку землі (оренда, іпотека, купівля-продаж, дарування, спадкування тощо).

Необхідною та обов?язковою умовою ефективного проведення земельної реформи є відповідне нормативно-правове забезпечення. З прийняттям Верховною Радою України нової редакції Земельного кодексу в Україні створено правове поле для подальшого реформування земельних відносин. Разом з тим, правова база є лише основою проведення земельної реформи. Для успішного вирішення її завдань необхідно також створити відповідний економічний механізм регулювання земельних відносин.

Актуальність обраної теми дисертаційного дослідження, його наукове та практичне значення обумовлене необхідністю вивчення процесу трансформації земельних відносин, проблем, які при цьому виникають та пошуком шляхів їх вирішення.

Стан вивчення проблеми. Теоретичні аспекти земельних відносин, а також проблеми реформування відносин власності та створення на їх основі форм господарювання ринкового типу знайшли своє відображення в наукових працях українських: Бесєдін М. О., Гайдуцький П. І., Гуцуляк Г. Д., Добряк Д. С., Лукінов І. І., Малік М. Й., Месель-Веселяк В. Я., Новаковський Л. Я., Прейгер Д. К., Саблук П. Т., Трегобчук В. М., Федоров М. М., Юрчишин В. В. та російських: Бочков М. В., Буздалов І. М., Карнаухова Є. С., Улюкаєв В. Х., Хлистун В. М. вчених економістів-аграрників.

Разом з тим, питання подальшої трансформації земельних відносин, зокрема формування і функціонування ринку землі, знаходяться на початковій стадії правового регулювання та наукових розробок і залишатимуться актуальними протягом тривалого періоду.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Дисертаційна робота виконана у відповідності з науково-дослідною роботою відділу земельних відносин Інституту аграрної економіки Української академії аграрних наук “Розробити методологічні і організаційно-економічні основи трансформування земельних відносин до ринкових умов” (державний реєстраційний номер 0102U000265).

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є обгрунтування і розробка пропозицій щодо удосконалення земельних відносин в умовах аграрної реформи.

Для досягнення мети були поставлені наступні завдання:

·

·

·

·

·

·

·

Предмет і об’єкт дослідження. Предметом дослідження є теоретичні, правові та практичні аспекти розвитку та трансформації земельних відносин в аграрному секторі економіки.

Об’єктом дослідження були обрані господарства-виробники сільськогосподарської продукції Вінницької області.

Методи дослідження. Методологічною основою проведеного дослідження є діалектичний метод пізнання, основні положення економічної теорії з розглядом проблеми в історико-економічному аспекті.

Дослідження проводилось за допомогою наступних методів: абстрактно-логічного, монографічного, порівняльного аналізу, графічного та інших загальноприйнятих статистичних методів.

Основними джерелами інформації послужили відповідні нормативно-правові документи, офіційні матеріали Державного комітету статистики України, Державного комітету по земельних ресурсах, дані річних звітів сільськогосподарських підприємств, вибіркових монографічних обстежень проведених автором у сільськогосподарських підприємствах Вінницької області, спеціальні літературні джерела тощо.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що на основі комплексного дослідження процесу трансформації земельних відносин обгрунтовані напрями їх розвитку та удосконалення в аграрному секторі.

Сутність наукової новизни проведеного дослідження:

·

·

·

·

·

·

·

Практичне значення одержаних результатів. Висновки та пропозиції, що містяться в дисертації, мають важливе практичне значення для удосконалення земельних відносин як однієї з складових аграрної реформи. Обгрунтовані рекомендації відносно строків укладення орендних договорів знайшли практичне застосування в роботі сільськогосподарських підприємств Могилів-Подільського району Вінницької області. Реалізація пропозицій щодо запровадження іпотечного кредитування сприятиме забезпеченню власника землі кредитними ресурсами для ефективного ведення сільськогосподарського виробництва.

Особистий внесок здобувача в досліджувану проблему. Наукові результати отримані автором особисто. Зокрема, доповнено та розширено визначення понять “земельні відносини” та “ринок землі”, вперше розроблено організаційну схему регіонального ринку землі, запропоновано механізм кредитування сільськогосподарських товаровиробників під заставу землі.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження доповідались та обговорювались на Міжрегіональній науково-практичній конференції “Реформування земельних відносин як процес відродження українського села” (м. Бучач, 2000р.), Міжнародній науковій конференції “Власнісний статус і проблеми раціонального використання земель” (м. Київ, 2000р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання” (м. Харків, 2001р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Механізми господарювання і економічна динаміка в АПК” (м. Харків, 2001р.), Всеукраїнській конференції молодих учених економістів-аграрників “Організаційно-економічні проблеми розвитку АПК” (м. Київ, 2001р.).

Публікації. Основні положення дисертації викладені у 9 одноосібних публікаціях загальним обсягом 1,7 друкованого аркуша, з них - 4 у фахових виданнях.

Обсяг і структура дисертації. Робота викладена на 167 сторінках комп’ютерного тексту, складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел, який включає 148 найменувань, додатків, ілюстрована 28 таблицями і 21 рисунком.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі – “Теоретичні основи земельних відносин” – розглядаються теоретичні аспекти та характеризуються основні історичні етапи розвитку земельних відносин, обгрунтовується необхідність їх реформування в умовах побудови ринкової економіки та висвітлюються основні методичні підходи щодо проведення земельної реформи.

З одного боку земля є унікальним продуктом природи, з іншого – засобом виробництва. Земля – продукт природи - є базисом існування всього людства і існує незалежно від його волі. Земля – засіб виробництва - має двоїстий характер, виступаючи одночасно фактором і матеріальною умовою виробництва та об'єктом соціальних суспільних відносин. В процесі використання землі між людьми встановлюються певні виробничі відносини: матеріальні (охоплюють систему володіння і користування землею) та суспільно-економічні, що виникають при використанні землі як засобу виробництва. Сукупність даних відносин утворює земельні відносини.

Економічна література не містить єдиного визначення поняття “земельні відносини”. Здебільшого його трактують як право володіння, користування та розпорядження землею, тобто як право власності на неї. Не ставлячи під сумнів той факт, що власність є основою земельних відносин, поняття останніх, на нашу думку, є значно ширшим. Вважаємо, що земельні відносини слід розуміти як сегмент суспільних відносин, що виникають з приводу власності і управління земельними ресурсами, а також при розподілі доходів, одержаних внаслідок їх використання.

Зміни, які відбуваються в суспільному способі виробництва, обов'язково супроводжуються змінами у формах власності на землю, земельних відносинах, земельному устрої. Тому в своєму історичному розвитку земельні відносини, як частина суспільних відносин, проходять ті ж самі етапи, що і виробничі сили суспільства. Прийнято виділяти первіснообщинні, рабовласницькі, феодальні, капіталістичні, а для країн Східної Європи і республік колишнього СРСР – соціалістичні і постсоціалістичні земельні відносини.

Перехід до ринкової економіки, а також криза, що виникла в аграрному секторі, потребували побудови якісно нових земельних відносин, що в свою чергу вимагало проведення земельної реформи.

Можна виділити три групи взаємопов'язаних між собою причин, які зумовили необхідність реформування земельних відносин: політико-правові (відсутність реального власника внаслідок відчуження селянина від землі, невідповідність чинного законодавства вимогам ринкової економіки); економічні (ігнорування вартості землі при визначенні вартості сільськогосподарської продукції, утворення цінового диспаритету, несприятлива фінансово-кредитна та податкова політика, які в кінцевому підсумку спричинили спад виробництва сільськогосподарської продукції); екологічні (виснаження земельних ресурсів, поступова деградація грунтового покриву).

Характерною ознакою сучасної земельної реформи є етапність її проведення. Відповідно до кожного етапу розробляється нормативно-правова база. На даний час земельна реформа вступила у свій вирішальний етап – створення умов для вільної реалізації власниками землі свого права власності на неї, становлення новостворених на базі приватної власності на землю і майно сільськогосподарських підприємств ринкового типу, забезпечення раціонального використання і охорони земель.

У другому розділі – “Сучасний стан земельних відносин у сільському господарстві” вивчаються процеси трансформації земельних відносин в аграрному секторі економіки Вінницької області, аналізуються структурні зміни, що відбулися у формах власності на землю за період проведення земельної реформи, висвітлюються особливості земельних відносин в різних організаційно-правових формах господарювання, визначається роль оренди при формуванні земельних масивів, необхідних для ефективного ведення виробництва, досліджується вплив змін у земельних відносинах на ефективність використання землі.

Власність на землю виступає основою земельних відносин. Пронизуючи всі економічні явища і процеси, власність обумовлює їх специфіку, визначаючи при цьому не тільки особливості поведінки економічних суб'єктів, а також їх місце і роль у суспільному виробництві.

Категорію “земельна власність” слід розглядати в економічному (відносини між людьми з приводу привласнення землі як засобу виробництва і доходу, одержаного внаслідок її використання), юридичному (наявність відповідних юридичних документів, що дають право володіння, користування і розпорядження землею), політологічному (власність на землю може виступати джерелом влади) і філософському (власність є засобом духовного розвитку людини) аспектах. Відповідно до чинного законодавства власність на землю існує у трьох основних формах: державній, комунальній і приватній.

З часу проведення земельної реформи у Вінницькій області відбулися значні зміни у структурі земельної власності. Протягом цього періоду роздержавлено землі 749 колективних сільськогосподарських підприємств, що складає 100% від загальної кількості суб'єктів колективної власності. Повністю виконано роботи по паюванню сільськогосподарських угідь, з видачею сертифікатів на право на земельну частку (пай). Власниками земельних паїв стали 466,2 тис. громадян.

На землях запасу організовано 1225 селянських (фермерських) господарств, загальною площею 34,3 тис. га (в середньому 28 га з розрахунку на одне господарство).

Відбулася поступова передача сільськогосподарських земель з державної в колективну, а потім через процес паювання – у приватну власність. На теперішній час у державній власності перебуває лише 6,5% земель сільськогосподарського призначення, у тому числі 6,3% ріллі. Частка земель у користуванні державних сільськогосподарських підприємств скоротилася з 10,2% у 1996 році до 1,9% - у 2002 році.

Перехід до ринкової економіки і відповідна докорінна зміна форм власності вимагали трансформації діючих сільськогосподарських підприємств у формування ринкового типу.

В ході реформування колективних сільськогосподарських підприємств у Вінницькій області утворений весь, передбачений чинним законодавством, спектр організаційно-правових форм господарювання (табл. 1).

Таблиця 1

Новостворені організаційно-правові форми господарювання Вінницької області

Організаційно-правові форми | На 01.04.2002р.

кількість | %

Новостворені агроформування - всього | 965 | 100,0

з них:

Приватні (приватно-орендні) підприємства | 136 | 14,1

Господарські товариства | 484 | 50,2

Сільськогосподарські кооперативи | 198 | 20,5

Фермерські господарства | 43 | 4,5

Інші субєкти господарювання | 104 | 10,7

Реформування сільськогосподарських підприємств проходило переважно у співвідношенні 1:1. З 749 господарств 77,6% реорганізувалось в одну юридичну особу, 22,4% - у дві і більше юридичні особи. Паралельно з цим в процесі реформування колективних сільськогосподарських підприємств окремі власники за рахунок належних їм земельних часток (паїв) розширюють свої особисті селянські господарства, утворюючи при цьому господарства без набуття статусу юридичної особи.

Переважна більшість власників земельних часток (паїв) (88,2%) обрала напрямом реалізації свого права власності оренду (табл. 2). З них - 79,2% уклали договір оренди з підприємством в якому було отримано земельну частку (пай).

Таблиця 2

Реалізація громадянами Вінницької області права власності на землю

Напрямки використання землі | На 01.04.2002р., %

Передача у спадщину | 7,25

Дарування | 0,7

Продаж | 0,05

Участь у створенні агроформувань | 0,5

Передано в оренду | 88,2

в тому числі:

- підприємству в якому отримано земельну частку (пай) | 79,2

- іншим субєктам господарювання | 9,0

Розширення власного особистого селянського господарства | 3,3

Нині, в умовах несформованого ринку землі, якраз оренда і забезпечує її рух, що надає можливість господарствам-правонаступникам колишніх колективних сільськогосподарських підприємств сформувати земельні масиви у розмірах, необхідних для ефективного ведення виробництва і надає юридичне право на використання земель, які раніше знаходились в їх обробітку і реєструвались як колективна власність. За рахунок оренди в середньому в 2,5 рази зросло землекористування селянських (фермерських) господарств (з 28 до 70 га). Власникам землі оренда надає право на одержання гарантованого доходу у вигляді орендної плати.

В цілому у Вінницькій області оренда, переважно, носить короткостроковий характер – 84,1% орендних договорів укладено на строк від 1 до 5 років. Дослідженнями встановлено, що розмір орендної плати в середньому по області не перевищував встановленого законодавством мінімального рівня (на момент укладення більшості орендних договорів – 1% від грошової оцінки землі) і становив 200 грн. за пай на рік. Переважна частина цієї суми - 91,7% сплачувалася у натуральній формі (сільськогосподарською продукцією), 2% - у грошовій і 6,3% - у вигляді надання різного роду послуг.

Реформування земельних відносин в кінцевому підсумку спрямоване на підвищення ефективності використання землі, яка вимірюється системою натуральних та вартісних показників. Одним з основних – є урожайність сільськогосподарських культур. У 2000 році урожайність основних сільськогосподарських культур в господарствах Вінницької області підвищилась порівняно з попереднім роком. Зокрема, урожайність зернових культур в середньому зросла на 11,3%, цукрових буряків – на 27,8%, соняшнику – на 20,3%, картоплі та овочів – на 32,8 та 21,8% відповідно.

Поступове підвищення ефективності використання землі підтверджується і збільшенням, порівняно з попереднім роком, рівня виробництва валової продукції. У 2000 році рівень виробництва валової продукції в усіх категоріях господарств Вінницької області зріс на 23%, в тому числі – на 21,5% у сільськогосподарських підприємствах і на 1,6% у господарствах населення.

Результати досліджень свідчать, що ефективніше використовується земля господарствами населення. Рівень виробництва ними рослинницької та тваринницької продукції значно перевищує аналогічні показники сільськогосподарських підприємств. На підставі проведених розрахунків нами зроблений висновок про забезпечення господарствами населення стабільних обсягів виробництва сільськогосподарської продукції, як на земельних ділянках які раніше перебували в їх користуванні, так і на площах наданих їм для розширення особистих селянських господарств за рахунок земельних часток (паїв) із земель колишніх колективних сільськогосподарських підприємств.

Підвищення загального рівня ефективності використання сільськогосподарських земель забезпечується виключно за рахунок галузей рослинництва (оскільки рівень виробництва продукції тваринництва продовжує скорочуватися). Порівняно з 1999 роком, рівень виробництва валової продукції рослинництва в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь у 2000 році зріс в господарствах всіх категорій – на 41,8%, в тому числі в сільськогосподарських підприємствах – на 37,1% і на 16,1% - в господарствах населення.

Зміни в земельних відносинах також дали і певний соціальний ефект. Надана селянам можливість за рахунок належних їм земельних часток (паїв) розширювати ділянки в особистому селянському господарстві сприяє росту питомої ваги доходу від нього в структурі річного сімейного доходу. Поки що невисоким є соціальний ефект орендних земельних відносин (частка орендної плати в структурі річного сімейного доходу селян становить приблизно 7%) (рис.1).

Функціонування в аграрному секторі підприємств з різною організаційно-правовою формою господарювання породжує логічне питання, в яких з них господарська діяльність, зокрема використання землі, є найбільш ефективною.

Порівняльний аналіз показав, що в цілому по Вінницькій області найбільш ефективно використовують землю приватні (приватно-орендні) підприємства (табл. 3).

Таблиця 3

Ефективність використання землі сільськогосподарськими підприємствами Вінницької області (2000 рік)

Показники | Господарські товариства | Приватні (приватно-орендні) підприємства | Сільськогосподарські кооперативи

Кількість підприємств | 484 | 136 | 198

Урожайність з 1 га, ц

- зернових | 24,2 | 26,1 | 24,7

- цукрових буряків | 174,0 | 212,0 | 195,0

Вироблено на 100га с.-г. угідь, ц

- молока | 139,0 | 172,0 | 165,0

- приросту ВРХ | 16,5 | 22,4 | 22,7

Припадає на 100 га с.-г. угідь, тис. грн.:

- валової продукції в порівняних цінах - всього | 44,8 | 53,5 | 48,4

? рослинництва | 33,7 | 40,8 | 36,1

? тваринництва | 11,1 | 12,7 | 12,3

- грошової виручки | 63,3 | 77,1 | 65,1

- прибутку | 13,2 | 21,5 | 11,4

Однак, вважаємо, що нині передчасно робити остаточний висновок про найбільшу ефективність саме цієї організаційно-правової форми господарювання. Аналогічне дослідження, проведене в Могилів-Подільському районі області, свідчить, що найбільш висока ефективність використання землі спостерігається в товариствах з обмеженою відповідальністю. Однак, серед підприємств даної організаційно-правової форми господарювання зустрічаються і збиткові господарства.

Проведені дослідження дозволяють зробити висновок про те, що на даному етапі, ефективність ведення сільськогосподарського виробництва в цілому і ефективність використання землі зокрема, значно більшою мірою залежать від форми власності на засоби виробництва (в томі числі і на землю), здатності керівника здійснювати управління в нових умовах, а також рівня розвитку економіки господарства до його реформування, ніж від обраної підприємством організаційно-правової форми господарювання.

У третьому розділі – “Напрями удосконалення земельних відносин в умовах проведення аграрної реформи” розглядаються організаційно-економічні основи формування ринку сільськогосподарських земель, визначаються основні напрями удосконалення орендних земельних відносин, обгрунтовується необхідність запровадження заставних (іпотечних) операцій з землею.

В умовах ринкової економіки, земля, як і будь-який інший засіб виробництва, є товаром, унікальність якого обумовлена цілою низкою специфічних, притаманних лише йому, особливостей. Основні з них полягають у:

·

·

·

·

·

·

Визнання землі товаром зумовлює необхідність формування ринку землі. В країнах з розвинутою ринковою економікою частка операцій з купівлі-продажу в процесі обігу земельних ділянок не перевищує 3% їх площі. На нашу думку, некоректним є обмеження ринку землі виключно угодами купівлі-продажу.

З нашої точки зору, ринок землі являє собою перехід в рамках діючого законодавства, за допомогою відповідної ринкової інфраструктури права володіння, користування та розпорядження землею шляхом здійснення відповідних цивільно-правових угод (рис.2).

Рис.2. Складові ринку землі

Об'єктами ринкових угод можуть виступати: земельні ділянки громадян, землі несільськогосподарського призначення та сільськогосподарські землі. Останні мають особливий статус на ринку, оскільки вони є одним з головних ресурсів при виробництві сільськогосподарської продукції.

Нами розроблена організаційна схема регіонального ринку землі (рис. 3).

Рис. 3. Організаційна схема регіонального ринку землі

На сучасному етапі розвитку земельних відносин єдиним реально функціонуючим сегментом ринку сільськогосподарських земель є оренда, за рахунок якої забезпечується перерозподіл землі між землевласниками та землекористувачами.

Важливими елементами орендних земельних відносин є термін дії орендного договору та розмір орендної плати.

Домінуюча на даний час короткострокова оренда ускладнює здійснення орендарями стратегічного планування та матеріально не зацікавлює їх інвестувати кошти в заходи по підвищенню родючості грунту. На нашу думку, доцільним є поступовий перехід від коротко- до середньострокової, а в перспективі - до довгострокової оренди.

Встановлення рівня орендної плати повинно відбуватися з врахуванням інтересів обох сторін: орендаря і орендодавця (власника землі). Існуючий мінімальний граничний розмір орендної плати, навіть після його підвищення з 1% до 1,5 або 2% грошової оцінки землі, не забезпечує власнику рівновеликий прибуток на рівновеликий капітал. Пропонуємо встановлювати орендну плату на рівні рентного доходу, що в грошовому обчисленні становить приблизно 3% грошової оцінки землі.

Відновлення приватної власності і формування ринку землі дають підстави для запровадження іпотечного кредитування – надання довготермінових позик під заставу землі.

Проведення заставних операцій з землею вимагає прийняття відповідної законодавчої бази, створення іпотечного ринку, а також обслуговуючої інфраструктури, зокрема, мережі державних і недержавних фінансово-кредитних установ. З метою збільшення кредитних ресурсів на ринку іпотечних кредитів, створенні та підтриманні на ньому конкуренції та зниженню відсоткових ставок, окрім банків, на нашу думку, ліцензії на здійснення іпотечних операцій слід надавати також небанківським фінансово-кредитним установам.

Перебування більшої частини земель сільськогосподарського призначення в оренді зумовлює необхідність розробки механізму застави права оренди землі, що зробить можливим використання іпотечного кредиту найбільшими орендарями землі – сільськогосподарськими підприємствами. При заставі права оренди обовязково необхідно додержуватись наступних вимог:

·

·

·

·

Необхідною умовою функціонування всіх складових ринку землі є створення комплексної системи реєстрації прав власності на землю та розташовані на ній об'єкти нерухомості, яку потрібно створити у вигляді Єдиного державного реєстру прав власності на землю, нерухоме майно та операції з ними. Останній має складатися з розділів, які доцільно розташовувати у відповідності з принципом єдиного обєкта нерухомості. Наприклад, розділ, що містить інформацію про будівлі, споруди, які знаходяться на земельній ділянці розташовуватиметься безпосередньо за розділом, який містить інформацію про земельну ділянку. В свою чергу, кожний розділ доцільно поділити на наступні підрозділи:

·

·

·

ВИСНОВКИ

1. Земельні відносини – це складова суспільних виробничих відносин, історичні етапи розвитку яких відповідають етапам розвитку продуктивних сил суспільства. Земельні відносини виникають між членами суспільства з приводу власності і управління земельними ресурсами, а також при розподілі доходів, одержаних внаслідок їх використання.

2. Криза, яка виникла в аграрному секторі економіки в кінці 80-х – на початку 90-х років, була значною мірою повязана з недосконалістю земельних відносин. Необхідність реформування земельних відносин зумовлена трьома взаємоповязаними між собою групами причин: політико-правовими, економічними та екологічними.

3. Реформування земельних відносин носить етапний характер. Кожен з етапів супроводжується розробкою відповідної нормативно-правової бази. Стримуючим фактором реформування земельних відносин на даному етапі є зволікання з прийняттям необхідних нормативно-правових документів, і відставання законотворчого процесу в галузі земельних відносин від реальних процесів в аграрному секторі економіки.

4. Власність на землю є фундаментом земельних відносин. Її потрібно розглядати через призму економіки, права, політології та філософії. Згідно з чинним законодавством, власність на землю існує у трьох формах: державній, комунальній та приватній. З початку проведення земельної реформи у Вінницькій області відбулися зміни в структурі земельної власності. Домінуючою формою стала приватна власність на землю.

5. Реформування колективних сільськогосподарських підприємств Вінницької області проходило переважно у співвідношенні 1:1, тобто на базі одного господарства-попередника утворювалось одне господарство-правонаступник. При реформуванні підприємств окремі громадяни за рахунок приєднання земельних часток (паїв) розширювали власне особисте селянське господарство без створення юридичної особи. В процесі реорганізації на базі 749 колишніх колективних сільськогосподарських підприємств було утворено 965 господарств ринкового типу. З них: 50,2% - господарські товариства, 20,5% - сільськогосподарські кооперативи, 14,1% - приватні (приватно-орендні) підприємства і 4,5% - селянські (фермерські) господарства.

6. У 2000 році намітилась тенденція поступового підвищення рівня ефективності використання землі господарствами всіх категорій. При цьому в сільськогосподарських підприємствах підвищення рівня ефективності відбувається виключно за рахунок галузей рослинництва. В той же час господарства населення забезпечили стабільне виробництво продукції рослинництва і тваринництва не лише на ділянках, які належали їм раніше, а й на площах, наданих їм для розширення особистих селянських господарств із земель колишніх колективних сільськогосподарських підприємств. Поки що невисоким є соціальний ефект (частка орендної плати в структурі річного сімейного бюджету працівників сільського господарства не перевищує 7%).

7. Результати порівняльного аналізу ефективності використання земельних ресурсів різними організаційно-правовими формами господарювання дають підстави для твердження, що на сучасному етапі, на ефективність використання землі значною мірою впливає не організаційно-правова форма господарювання, а форма власності, рівень розвитку економіки підприємства і його фінансовий стан до реформування та здатності керівника здійснювати ефективне управління в ринкових умовах.

8. В системі ринку нерухомості ринок землі займає центральне місце. Він являє собою перехід в рамках чинного законодавства за допомогою ринкової інфраструктури права володіння, користування та розпорядження землею шляхом здійснення відповідних цивільно-правових угод. Розрізняють ринок земельних ділянок громадян, ринок земель несільськогосподарського призначення та ринок земель сільськогосподарського призначення. Формування останнього потребує прийняття відповідної нормативно-правової бази та створення ринкової інфраструктури.

9. Оренда землі є однією з складових ринку сільськогосподарських земель яка забезпечує їх рух, даючи можливість реалізувати право власності на землю і отримати від цього доход у вигляді орендної плати. Особливість сучасного ринку оренди земель сільськогосподарського призначення полягає в домінуванні оренди земельних часток (паїв), не виділених в натурі, над орендою земельних ділянок. Нинішній стан ринку оренди характеризується обмеженим попитом і високою пропозицією, внаслідок чого середній рівень орендної плати не перевищує законодавчо встановленого мінімуму і не забезпечує власнику рівновеликого прибутку на рівновеликий капітал. На даному етапі підвищення рівня орендної плати відбувається виключно за рахунок адміністративних заходів. Ріст рівня орендної плати за рахунок дії економічних важелів відбуватиметься в міру функціонування інших складових ринку сільськогосподарських земель, росту конкуренції між орендарями та зміцнення їх фінансового стану.

10. Потужним джерелом кредитування сільського господарства є іпотечне кредитування під заставу землі. Запровадження останнього вимагає створення дворівневого іпотечного ринку, системи фінансово-кредитних (банківських та небанківських установ), які б здійснювали іпотечне кредитування. Участь держави в іпотечному кредитуванні через Державний земельний (іпотечний) банк надасть їй можливість не лише кредитувати сільськогосподарських товаровиробників, а й певною мірою контролювати ринок сільськогосподарських земель. Функціонування земельних (іпотечних) банків вимагає розробки системи методик оцінки землі та обєктів нерухомого майна. Враховуючи той факт, що переважна більшість підприємств-виробників сільськогосподарської продукції є лише орендарями землі та нерухомого майна, виникає необхідність в розробці механізму одержання іпотечного кредиту під заставу права оренди. Для запровадження та регулювання іпотечного кредитування під заставу землі необхідно, в першу чергу, розробити і прийняти цілий пакет відповідних нормативно-правових документів.

11. Функціонування ринку землі неможливе без ефективної і достовірної системи реєстрації прав не лише на землю, а й на розташовані на ній обєкти нерухомого майна. Це вимагає створення Єдиного державного реєстру прав власності на землю та розташовану на ній нерухомість, в який вноситимуться відомості про обєкти реєстрації, права власності (та їх обмеження) на дані обєкти, а також всі операції, які проводитимуться з ними.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

АНОТАЦІЯ

Колесник І.А. Трансформація земельних відносин в аграрній сфері. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК. – Інститут аграрної економіки УААН, Київ, 2002.

Дисертацію присв'ячено проблемам трансформації земельних відносин в умовах проведення аграрної реформи.

Проаналізовано структурні зміни, які відбулися у формах власності на землю. Висвітлено особливості земельних відносин в агроформуваннях ринкового типу. Вивчено вплив змін в земельних відносинах на ефективність використання землі.

Розроблено пропозиції щодо формування ринку сільськогосподарських земель. Подано рекомендації встановлення розміру орендної плати. Обгрунтовано необхідність запровадження кредитування під заставу землі та права її оренди.

Ключові слова: земельні відносини, реформування, трансформація, ринок землі, іпотека, оренда.

АННОТАЦИЯ

Колесник И.А. Трансформация земельных отношений в аграрной сфере. – Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.02 – экономика сельского хозяйства и АПК. Институт аграрной экономики УААН, Киев, 2002.

В диссертации рассмотрены процессы трансформации земельных отношений в условиях проведения аграрной реформы.

Земельные отношения определяются как составляющая общественных отношений, которые возникают между людьми по поводу собственности и управления землей, а также при распределении доходов, полученных от её использования.

Выделено три основные группы взаимосвязанных причин, обусловивших необходимость проведения земельной реформы: политико-правовые, экономические и экологические.

За период проведения земельной реформы произошли существенные изменения в формах собственности на землю. Доминирующее положение занимает частная земельная собственность. Последнее явилось фундаментом для реформирования коллективных сельскохозяйственных предприятий в агроформирования рыночного типа, с распределением земельных паев среди их работников.

Большинство собственников предпочитают реализовывать право собственности на землю путём предоставления её в аренду. В условиях несформированного рынка земли, аренда, как единственно реально функционирующая его составляющая, является для сельскохозяйственных предприятий возможностью сформировать земельные массивы в размерах, необходимых для эффективного ведения товарного производства.

Исследованиями также установлено наличие взаимосвязи между происходящими в земельных отношениях изменениями и показателями эффективности использования земли.

В процессе исследования определены особенности формирования рынка сельскохозяйственных земель и разработана модель регионального земельного рынка. Последний рассматривается не только как совокупность сделок по купле-продаже, а как переход в рамках существующего законодательства права владения, использования и распоряжения землей посредством совершения гражданско-правовых сделок (аренды, ипотеки, купли-продажи, дарения, наследования).

Изложены направления дальнейшего развития арендных земельных отношений. Обоснована необходимость перехода от кратко- к среднесрочной, а перспективе и к долгосрочной аренде. Одним из факторов определяющих эффективность арендных отношений является размер арендной платы. Рекомендуется устанавливать арендную плату на уровне 3% денежной оценки земли. Такой подход позволит максимально учитывать интересы двух сторон: арендодателя и арендатора.

В работе изложен концептуальный подход к предоставлению долгосрочных кредитов под залог земли. Обоснована необходимость предоставления кредита под залог права аренды земли, что позволит обеспечить доступ к ипотечному кредиту сельскохозяйственным предприятиям, земельные массивы которых сформированы, как правило, исключительно за счёт аренды

Вносятся предложения по созданию комплексной системы регистрации прав собственности на землю, находящиеся на ней объекты недвижимости и проводимые с ними операции.

Ключевые слова: земельные отношения, реформирование, трансформация, рынок земли, аренда, ипотека.

SUMMARY

Kolesnik I.A. Transformation of land relations in the agrarian field. – Manuscript.

Dissertation for the scientific degree of candidate of economic sciences in speciality 08.07.02 – Economics of Agriculture and Agrarian-Industrial Complex. – Institute of Agrarian Economics of UAAS, Kiev, 2002.

The dissertation is devoted to the problems of land relations’ transformation under conditions of agrarian reform carrying out.

Structural alterations, that are the result of land ownership forms changes have been analyzed. The features of land relations in agro-formations of the market type have been made clear. Influence of the changes in land relations on effectiveness of land use has been studied.

Propositions about forming the market of agricultural lands have been developed. Recommendations of rent determination have been presented. The necessity of implantation of crediting on the security of land and its tenant right has been grounded.

Key words: land relations, reformation, transformation, market of land, rent, hypothec.

Підписано до друку 18 вересня 2002 р. Формат 60х90 1/16. Папір друк.

Обл.-вид. арк. 0,9. Ум. друк. арк. 0,9. Тираж 100 прим. Зам. № 114

ДОД Інституту аграрної економіки УААН.

03127, м. Київ, вул. Героїв оборони, 8