МИКОЛАЇВСЬКА ДЕРЖАВНА АГРАРНА АКАДЕМІЯ

КУШНІР Іван Васильович

УДК 631.1:631.173.2

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ВИСОКОЕФЕКТИВНОГО РОЗВИТКУ ВІДОКРЕМЛЕНИХ ВИРОБНИЧО-ОБСЛУГОВУЮЧИХ ФОРМУВАНЬ В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ УКРАЇНИ

08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

МИКОЛАЇВ - 2002

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Миколаївській державній аграрній академії

Міністерства аграрної політики України

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

Червен Іван Іванович,

Миколаївська державна аграрна академія, завідувач

кафедри організації виробництва та агробізнесу

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Гудзинський Олексій Дмитрович,

Національний аграрний університет, професор

кафедри менеджменту і маркетингу;

кандидат економічних наук, доцент

Попович Василь Вікторович,

Одеський державний аграрний університет,

декан економічного факультету

Провідна установа – Інститут аграрної економіки УААН,

відділення організації виробництва та земельних відносин

Захист відбудеться “16” травня 2002р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 38.806.01 у Миколаївській державній аграрній академії за адресою: 54021, м. Миколаїв, вул. Паризької Комуни, 9, конференцзала.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Миколаївської державної аграрної академії за адресою: м. Миколаїв, вул. Карпенка, 73.

Автореферат розісланий “15” квітня 2002р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Клочан В.Ф.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Великі аграрні підприємства, які можуть існувати тільки у формі мереж відокремлених підрозділів, на сучасному етапі демонструють впевненість та послідовність у розвитку сільськогосподарського виробництва, маючи безсумнівні переваги перед іншими формами господарювання у зовнішьоекономічній та кредитній площинах. Питанням ефективного розвитку цих формувань присвячено дане дисертаційне дослідження.

Актуальність теми. Утворені на базі реформованих КСП товариства з обмеженою відповідальністю, акціонерні товариства, виробничі кооперативи не мають можливості інвестувати кошти в придбання необхідної кількості техніки, вони практично не мають можливості повністю розв’язати проблеми ресурсного і, особливо, технічного забезпечення галузі. Оновлення машинно-тракторного парку сільськогосподарської галузі здійснюється здебільшого за рахунок нових виробничо-обслуговуючих структур типу машинно-технологічних станцій. На сьогодні стратегічним завданням таких формувань залишається розширення орендованих земель, оскільки є логічним і об’єктивно необхідним їх перехід від надання механізованих послуг до виконання усього виробничого циклу сільськогосподарських робіт на орендованих землях. Зростання розмірів сільськогосподарського виробництва на певному етапі неодмінно призводить до зниження контролю та значного зростання транспортних витрат у собівартості продукції, тому ефективною формою існування великих аграрних підприємств може бути тільки мережа відокремлених виробничо-обслуговуючих формувань.

Проблемами ефективного використання машинно-тракторного парку, функціонування машинно-технологічних станцій займалися А. Демко, П. Гайдуцький, І. Голодний, М. Лінник, М. Лобас, Б. Малиновський, І. Масло, І. Тивоненко та інші, праці яких проаналізовано. Але, на жаль, питання організації відокремлених виробничо-сервісних формувань та їх мереж в працях дослідників ще не розглядалося.

Все це зумовило актуальність обраної теми дисертаційної роботи та визначило коло питань для вивчення.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження входить до плану науково-дослідної роботи кафедри організації виробництва та агробізнесу Миколаївської державної аграрної академії з проблеми “Реформування аграрних підприємств і удосконалення економічних відносин в АПК”, яка є складовою підпрограми “Розробити пропозиції щодо організації виробництва та земельних відносин у ринкових умовах” (реєстраційний номер 01.04.01) Програми Інституту аграрної економіки УААН на 2001-2005 роки “Трансформування організаційно-економічних відносин до соціально орієнтованих ринкових умов в АПК”. При цьому роль автора полягає в тому, що ним вперше обґрунтувано високоефективний розвиток відокремлених виробничо-обслуговуючих формувань в аграрному секторі України.

Мета і задачі дослідження. Метою роботи є розробка і обґрунтування теоретичних і практичних основ підвищення (за допомогою організаційно-економічних чинників) ефективності розвитку мережі відокремлених виробничо-обслуговуючих формувань.

Поставлена мета визначила такі основні завдання:

·

·

·

Предмет і об’єкт дослідження. Предметом дослідження є організаційно-економічне обґрунтування високоефективного розвитку відокремлених виробничо-обслуговуючих формувань, а саме аналіз організаційно-правових засад їх функціонування, стану їх економіки та напрямків підвищення ефективності функціонування.

Об’єктом дослідження обрано відокремлені виробничо-сервісні формування аграрного сектору кращих з погляду ділової активності підприємств України. Обґрунтування оптимізаційних моделей розвитку було здійснено на прикладі Спільного сільськогосподарського підприємства “Нібулон”.

Методи дослідження. Теоретичними та методологічними основами дослідження є історичні аспекти реформування аграрних підприємств та об’єктивна необхідність їх реструктуризації в ринкових умовах, викладені у працях вітчизняних та закордонних вчених, а також загальноекономічні принципи та методи аналізу. У процесі дослідження використовувалися такі методи як лінійне програмування (при оптимізації виробничої та комерційної діяльності виробничо-обслуговуючих формувань, при оптимізації комплектації їх сільськогосподарською технікою), індексний, динамічний, структурний, кореляційно-регресійний аналіз (при проведенні аналізу розвитку та ефективності функціонування об’єктів дослідження; при аналізі впливу факторів; при визначенні та дослідженні тенденцій), методи диференційного числення (при дослідженні здобутих регресійних залежностей на екстремум, на монотонність та на швидкість їх зміни на різних проміжках), монографічний метод (при визначенні передового досвіду об’єктів дослідження), математична теорія ігор (при оптимізації розміщення філій). Достовірність отриманих результатів, висновків і пропозицій підтверджується обґрунтуванням розрахунків, застосуванням значного фактичного матеріалу.

Наукова новизна одежаних результатів:

·

·

·

·

·

·

Практичне значення одержаних результатів. Основні наукові положення і пропозиції, отримані у результаті дослідження, доведені здобувачем до рівня методичних і практичних розробок. Найбільш вагоме практичне значення мають такі розробки і пропозиції дисертанта, які прийняті до впровадження в діяльність Спільного сільськогосподарського підприємства “Нібулон” (довідка № 540 від 12 лютого 2002 р.):

·

·

·

·

Акціонерне товариство страхова компанія “Інспол” при проведенні страхування сільськогосподарських культур користується оптимізаційною моделлю дисертанта із врахування впливу погодних умов на вихід доходу з 1 га сільськогосподарського підприємства-страхувальника (довідка № 495 від 15 лютого 2002 р.).

Напрацювання автора та результати дослідження впроваджені при підготовці бізнес-плану зі створення мережі машинно-технологічних станцій при ВАТ “Колосівський елеватор” (довідка № 2.3/12-2001 від 3 грудня 2001 р.).

Схвалені та використовуються у практичній роботі авторські методичні підходи з оптимізації комплектації машинно-тракторного парку виробничої одиниці в ТОВ “ЮгТехСервіс” (витяг з Протоколу Ради директорів № 49 від 5 листопада 2001 р.).

Особистий внесок здобувача. У співавторстві з доц. Мальцевим А.Т. опублікована наукова праця “Врахування погодних умов при оптимізації структури посівних площ”, у якій дисертанту належить розробка та обґрунтування оптимізаційної моделі з подальшою її апробацію.

Апробація результатів дисертації. Основні положення й висновки дисертації доповідалися і отримали позитивну оцінку на таких наукових коференціях: міжнародних “Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання” (17-18 травня 2000 року, м. Харків); “International Student’s Research Conference: 2000” (11-13 травня 2000 року, м. Миколаїв); “Реформування сільського господарства: підсумки, проблеми, перспективи” (29-30 листопада 2001 року, м. Миколаїв); всеукраїнських: “Молодь України і аграрна реформа” (11-13 жовтня 2000 року, м. Харків); “Соціально-економічні проблеми природокористування та екології” (10-12 жовтня 2001 року, м. Миколаїв); регіональних: наукові конференції МДАА (26-27 квітня 2000 року; 25-26 квітня 2001 року, м. Миколаїв); спудейська наукова конференція “Україна в новому тисячолітті очима молодих фахівців” (30 березня 2000 року, м. Миколаїв).

Основна частина одержаних результатів апробована в СП “Нібулон”.

Публікації. Наведені матеріали знаходяться в 9 працях, в т.ч. 8 одноосібних; у колективній моногафії – 1, у фахових виданнях (“Економіка АПК”, “Вісник аграрної науки Причорномор’я”, “Вісник ХДАУ”, “Бізнес Інформ”) – 7, у матеріалах конференцій – 1. Загальний обсяг публікацій автора 3,1 друк. арк., з яких одноосібно – 2,7 друк. арк.

Структура і обсяг дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, який включає 180 найменувань, 40 додатків. Основна частина роботи викладена на 189 сторінках. В роботі нараховується 30 таблиць і 7 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі “Теоретичні і методичні основи створення та функціонування мереж відокремлених виробничо-обсуговуючих формувань в аграрному секторі України” розглянуто сутність, об’єктивну необхідність створення, види, завдання та організаційно-правові засади розвитку відокремлених формувань, а також методичні підходи до оцінки ефективності та оптимізації функціонування відокремлених організаційних структур.

Сьогодні ресурсний потенціал агропромислового комплексу України є виснаженим, особливо це стосується матеріально-технічної бази і машинно-тракторного парку. Такий стан призводить до скорочення виробництва, зниження його прибутковості і рентабельності і, як наслідок, до погіршення фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств. Перебуваючи у скрутних умовах, сільськогосподарські підприємства через високі ціни не можуть придбати нову надійну і високоефективну техніку. Поновлення технічного потенціалу аграрного сектору може здійснюватись в основному за рахунок мережі ріноманітних обслуговуючих формувань.

Формування типу машинно-технологічних станцій не повинні обмежуватися наданням техніко-технологічних послуг сільськогосподарським товаровиробникам. Їм доцільно брати землю в оренду у землевласників та землекористувачів і вирощувати на ній сільськогосподарські культури. В умовах кризи, нестачі засобів виробництва (основних і обігових) та відсутності коштів сільськогосподарські підприємства усіх форм власності (у тому числі й фермери) охоче передають землю в оренду. Надання виробничих послуг (оранка, збір врожаю, підготовка ґрунту) виробничо-сервісними формуваннями, збільшення ними обсягів виробництва на орендованих землях, розширення сфери послуг, вирішення проблем забезпечення регіонів сільгосптехнікою мають велике народногосподарське значення.

Виробничо-обслуговуючі формування можуть бути самостійними юридичними особами або, зважаючи на специфіку галузі, їх відокремленими структурними підрозділами. Необхідність створення останніх зумовлена тим, що екстенсивний розвиток аграрного виробництва, його обслуговування неминуче призводить до територіальної розосередженості, що на певному етапі стає економічно неефективним (у зв’язку із зростанням транспортних затрат, витрат на переїзди та перегони, погіршенням контролю) і вимагає відокремлення структурного підрозділу з наданням йому оперативної господарської самостійності (оскільки розміри господарських структур повинні бути такими, щоб ефективно використовувалися матеріально-технічна база та робоча сила).

Відокремлені (відособлені) підрозділи не мають статусу юридичної особи, хоча є суб’єктами підприємницької діяльності. На практиці мають місце такі відокремлені підрозділи підприємств: філіали (філії), представництва, відділення. Найбільш роповсюдженими з них є філіали (філії) та представництва.

Перевага філіального варіанту організації компанії полягає в тому, що вона має можливість певного маневру коштами для подолання тих чи інших вузьких місць сезонного виробництва, надання внутрішніх короткострокових позичок; зменшується потреба господарства в залученні коштів зі сторони, що сприяє зміцненню його економічного стану. При філійному способі господарювання мінімізуються відносини виробничо-обслуговуючих формувань з контролюючими, бюджетними органами, що дозволяє підрозділу зосередити увагу на господарській діяльності, а не на втручаннях, перевірках контролюючих органів. Крім того, сама процедура реєстрації відокремлених формувань значно простіша, ніж юридичних осіб. При філійній організації дочірніх структур підприємство уникає подвійного оподаткування прибутку та має менші консолідовані витрати на управління. Відокремлені формування при вирішенні стратегічних питань мають меншу ініціативу ніж юридичні особи, але при вирішенні поточних проблем їм надається повна оперативна самостійність.

Організація дочірніх структур (як філіалів материнської компанії) не обов’язково призводить до жорсткої централізації управління. Філіал може бути зовсім самостійним підрозділом компанії, який діє на принципах внутрішньогосподарського розрахунку, а ступінь його автономності визначається керівництвом фірми, виходячи з її стратегії. Cуперечливі і протилежні завдання, з одного боку, підвищення ступеню самостійності внутрішньогосподарських підрозділів, а з другого – збереження підприємства як цілісного організму, можна розв’язати на прийнятному рівні тільки шляхом створення на базі підрозділів філіалів господарства.

У другому розділі “Аналіз розвитку та ефективності функціонування мереж відокремлених виробничо-обсуговуючих формувань в аграрному секторі України” проведено аналіз розвитку і сучасного стану виробничої, комерційної та сервісної діяльності відокремлених організаційних структур та аналіз економічної ефективності функціонування відокремлених організаційних структур.

Досліджувані підприємства (табл. 1) охоплюють практично усі природно-кліматичні зони України, щоправда, найбільше репрезентовано зону Степу, найменше – зону Полісся.

Таблиця 1

Показники ділової активності досліджуваних підприємств України, власників мереж відокремлених виробничо-обслуговуючих формувань, разом за 1998-2000 роки

Досліджувані підприємства | Обсяг імпорту | Обсяг експорту | Одержано короткострокових кредитів | Одержано довгострокових кредитів

млн.грн. | % до виручки | млн.грн. | % до виручки | млн.грн. | % до власного капіталу | млн.грн. | % до власного капіталу

Агродар | 0,3 | 5,5 | 3,1 | 56,9 | 12,1 | 5,8 | 32,5 | 15,6

Агромакс | 1,2 | 9,3 | 7,1 | 54,8 | 14,2 | 6,9 | 28,6 | 13,9

Агротехноінком | 1,2 | 10 | 9,2 | 75,6 | 3,5 | 2,3 | 18,7 | 12,3

Агротон | 0,3 | 9,5 | 3,1 | 84,5 | 5,2 | 4,2 | 13 | 10,5

Адоніс | 1,7 | 9,8 | 9,1 | 52,3 | 3,2 | 3,6 | 9,1 | 10,2

Астарта | 0,4 | 3,6 | 7 | 57,6 | 4,5 | 3,8 | 11,4 | 9,6

Еліта | 0,7 | 3,9 | 8,7 | 51,9 | 1,7 | 3,6 | 5,8 | 12,3

Кортех | 1,4 | 8,5 | 9 | 53,3 | 3,9 | 4,2 | 11,4 | 12,3

Кронос | 0,7 | 4,2 | 9,4 | 58,4 | 1,5 | 2,9 | 5,5 | 10,6

Лінекс | 1,9 | 13,5 | 8,7 | 61,2 | 0,8 | 1,2 | 3,7 | 5,6

Мрія | 1,9 | 12,6 | 7,5 | 50,9 | 2,7 | 3,1 | 11,1 | 12,8

Нібулон | 0,9 | 5,6 | 14,1 | 86,8 | 9,3 | 8,2 | 26,8 | 23,6

Паномакс | 2,3 | 12,3 | 15,2 | 81,2 | 16,5 | 6,8 | 33,7 | 13,9

Стоїк | 0,8 | 4,7 | 10,4 | 61,1 | 5,9 | 5,9 | 21,5 | 21,5

Сузір'я | 4,2 | 24,1 | 11,1 | 63,2 | 11,2 | 5,4 | 31,7 | 15,3

В середньому | 1,3 | 28,9 | 8,9 | 63,8 | 6,4 | 5,7 | 17,6 | 14,9

Протягом 1998-2000 років кількість досліджуваних формувань зросла від 165 до 216. Щоправда, кількість формувань типу МТС є значно більшою, але до нашого дослідження відібрані найкращі з погляду ділової активності підприємства. Найкращі підприємства відібрано з метою описати і проаналізувати їхній досвід господарювання з тим, щоб перенести його на решту господарств та використати в них набуті на практиці прогресивні знання і навички. Це дозволить підвищити культуру землеробства та його ефективність на великих площах у межах країни, що має неперевершене народногосподарське значення.

Адже сучасній аграрній реформі для потужного розвитку бракує перш за все організаційного забезпечення, “ноу-хау” ефективного господарювання. За критерій лідерства, володіння системою сучасної організації виробництва нами обрано високі показники ділової активності, які в свою чергу більш виразно розкриваються у системі зовнішньоекономічних відносин (експортно-імпортних опреаціях) та кредитних відносин.

Відокремлені виробничо-обслуговуючі формування дослідження різняться за якісними та кількісними показниками у розрізі природно-кліматичних зон (табл. 2, 3).

Таблиця 2

Структура та середній розмір товарної продукції у виробничо-обслуговуючих формуваннях у розрізі природно-кліматичних зон України

(в середньому за 1998-2000 рр.)

Складові товарної продукції

та її середній розмір | Структура товарної продукції, %

Степ | Лісостеп | Полісся | Разом

Зернові культури (без кукурудзи) | 35,8 | 33,7 | 14,7 | 34,2

Кукурудза | 17,6 | 19,7 | 37,2 | 19,0

Соняшник | 12,6 | 11,4 | 2,1 | 11,8

Цукровий буряк | 0,2 | 5,6 | 19,0 | 2,6

Кормові культури | 3,3 | 4,1 | 6,7 | 3,7

Інші культури по рослинництву | 1,2 | 1,7 | 1,2 | 1,4

Разом по рослинництву | 70,7 | 76,2 | 80,8 | 72,8

Разом по тваринництву | 1,9 | 1,6 | 0,0 | 1,7

Всього сільськогосподарське виробництво | 72,6 | 77,8 | 80,8 | 74,5

Механізовані послуги | 8,0 | 7,0 | 4,9 | 7,6

Промислове виробництво | 19,4 | 15,2 | 14,3 | 17,9

По підприємству – всього | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100

Середній розмір товарної продукції у розрахунку на один підрозділ, тис. грн. | 6764,48 | 4942,78 | 2226,22 | 5686,62

У зонах Степу та Лісостепу напрямком спеціалізації відокремлених виробничо-обслуговуючих формувань є зерновиробництво з розвинутим виробництвом соняшнику (рівень спеціалізації середній: у Степу - 0,334, у Лісостепові – 0,289). У зоні Полісся досліджувані формування спеціалізуються на зерновиробництві з розвинутим виробництвом цукрового буряку, рівень їх спеціалізації також середній (0,322).

Головною причиною різного обсягу виторгу за зонами є різний розмір землекористування (див. табл. 3).

Таблиця 3

Динаміка середніх розмірів землекористування у виробничо-обслуговуючих формуваннях різних природно-кліматичних зон України

Показники | Природно-кліматичні зони | 1 998р. | 1 999р. | 2 000р. | В середньому за 1998-2000 рр. | 2000 р. у % до 1998 р.

Середній розмір площі у виробничому циклі у розрахунку на один підрозділ | Степ | 3164 | 3624 | 3894 | 3590 | 123,1

Лісостеп | 2290 | 2489 | 2648 | 2499 | 115,6

Полісся | 1177 | 1056 | 1195 | 1142 | 101,5

Разом | 2648 | 2967 | 3187 | 2958 | 120,4

Середній розмір площі обслуговування у розрахунку на один підрозділ | Степ | 4881 | 4620 | 4410 | 4637 | 90,4

Лісостеп | 3857 | 3501 | 3602 | 3653 | 93,4

Полісся | 2139 | 2014 | 1984 | 2046 | 92,7

Разом | 4226 | 3964 | 3886 | 4026 | 92,0

Відділ цінних паперів | Відділ маркетингу та ЗЕЗ | Бізнес-відділ | Відділ якості | Відділ транспортної логістики | Фінансовий відділ | Юридичний відділ | Бухгалтерія | Відділ економічного аналізу і планування | Інженерно-сервісна служба | Виробничий відділ | Відділ автоматизованих систем управління | Господарська служба

Баштанський філіал (МЗ) | Врадіївський філіал (МЗ) | Снігурівський філіал (МЗ) | Прибужанівський філіал (МЗ) | Дослідний підрозділ "Лідіївське" (2МЗ, ТК) | Хмільникський філіал (МЗ) | Біловодський філіал (МЗ) | Новопсковський філіал (МЗ) | Сватовський філіал (МЗ) | Старобільський філіал (МЗ) | Троїцький філіал (МЗ) | Куп'янський філіал (МЗ)

Рис. 1 . Організаційно-управлінська структура Cпільного сільськогосподарського підприємства “Нібулон” в 2001р.

Протягом останніх років відзначається посилення виробничої функції об’єктів дослідження та послаблення обслуговуючої. Існує кілька пояснень цьому логічному збігові тенденцій: це і остаточний перерозподіл земель між потужними орендарями (внаслідок чого зникає потреба до залучення сторонніх мехзагонів на окремі роботи), це і збільшення орендованих земель (що зумовлює більш повне і навантажене використання технічного парку на свою користь, не залишаючи технологічних вікон для підробітку на стороні).

Організаційно-управлінська структура об’єктів дослідження, як правило, має лінійно-штабну структуру, за допомогою чого економляться загальновиробничі витрати. За приклад наводиться організаційно-управлінська структура СП “Нібулон”, як типового материнського підприємства дослідження (рис.1).

На підставі статистичних матеріалів СП “Нібулон” побудовано кореляційно-регресійні аналітичні залежності виходу валової продукції з одиниці площі ріллі від розміру площі ріллі філії та виходу виручки від наданих послуг з 1га наданих послуг від розміру площі, на якій надані послуги філією. Здобуті регресійні залежності досліджено на екстремум за допомогою методів диференційного числення, таким чином визначено оптимальні розміри площі у виробничому циклі (3049 га) та площі обслуговування (2817 га) для філій СП “Нібулон”, за яких вихід валової продукції та виручки від наданих послуг є максимальним з одиниці площі. Оскільки кількісні показники кореляційного аналізу обчислені за вибірковими даними, то за допомогою t-критерію визначено їх відповідність показникам зв’язку у генеральній сукупності.

За допомогою кореляційно-регресійного аналізу знайдено виробничі функції СП “Нібулон”, на основі яких проведено оптимізацію в третьому розділі.

У третьому розділі “Обґрунтування шляхів високоефективного розвитку мереж відокремлених виробничо-обсуговуючих організаційних структур в аграрному секторі України” проведено оптимізацію розташування формувань та розмірів і структури їх виробничої та комерційної діяльностей, розглянуто шляхи поліпшення складу технічних засобів та використання прогресивних технологій в цих формуваннях, а також удосконалення фінансово-економічного механізму їх функціонування.

Оптимізація територіального розміщення дозволяє, перш за все, провести мінімізацію втрат від неврожаю в тому чи іншому регіоні, тобто за допомогою перерозподілу ризику між регіонами відбувається ефект валового страхування урожаю. За допомогою математичної теорії ігор побудовано модель та проведено оптимізацію розміщення підрозділів материнської компанії з урахуванням типових виробничих технологій компанії з метою визначення розташування її нових філій. Одержано результат оптимального розміщення - частину стратегічного плану СП “Нібулон” щодо його експансивного розвитку в Україні. Застосовуючи його, господарство (мережа) стовідсотково, гарантовано отримає прибуток з 1 га у розмірі 437,62 грн./га. А при дещо кращих погодних умовах – ще більший, оскільки отримане під час оптимізації рішення відображує найнижчий результат, який буде одержано з урахуванням найгірших років, за умови збереження технологій виробництва незмінними. Прикметно, що жоден регіон в оптимальному рішенні не має нульової позначки. Це свідчить про те, що технологія СП “Нібулон” з виробництва основних товарних культур придатна до будь-якого регіону України, і в будь-якому регіоні вона може бути доцільною. Оскільки підприємство не зможе розпочати господарювання одразу в усіх областях одночасно, зрозуміло, що доцільно розпочинати з тих, у яких частка площі з оптимального плану виявилася найбільшою.

У вигляді задач лінійного програмування розроблено систему моделей оптимізації виробничої та комерційної діяльності мереж відокремлених виробничо-обслуговуючих формувань, які враховують різні особливості економічної дійсності (табл. 4).

Таблиця 4

Основні результати оптимізації виробничої діяльності СП “Нібулон”

Модель і її короткий опис |

Прибуток від реалізації, тис. грн. | Рівень рентабель –ності, % | Індекс зміни структури виробництва

Вихідні дані | 2706,4 | 8,4 | 1,000

Ринкова і виробнича орієнтація, обмеження філій за площею | 3579,2 | 9,84 | 1,263

Виробнича орієнтація, обмеження філій за площею | 4096,1 | 11,39 | 1,471

Ринкова орієнтація, обмеження філій за площею | 4486,1 | 12,29 | 1,580

Обмеження філій за площею | 4593,4 | 12,58 | 1,600

Обмеження компанії за площею | 10495,1 | 16,14 | 1,919

Обмеження компанії коштами, обмеження філій за площею | 3048,1 | 8,98 | 1,149

Обмеження компанії коштами, обмеження компанії за площею | 4578,7 | 13,14 | 1,561

Обмеження філій коштами | 4259,2 | 12,58 | 1,619

Обмеження компанії коштами | 6765,7 | 20,56 | 1,698

За критерій оптимальності обрано максимум прибутку від реалізації продукції в цілому по компанії, який інтегрує виробничу (мінімум витрат) та комерційну (максимум виручки) стратегії. Загальними групами обмежень є структурні вимоги сівозміни, забезпечення потреб у нетоварних запасах та вимоги по невід’ємності показників. Решта обмежень (див. табл. 4) застосовується в залежності від орієнтації оптимізації. Під виробничою орієнтацією розуміється у результаті оптимізації збереження обсягу виробництва валової продукції незмінним; ця орієнтація не передбачає ні розширення (для якого потрібне залучення додаткових матеріально-технічних ресурсів, а також ущільнення мережевих графіків технологічних процесів), ні скорочення виробництва (яке обумовлює необхідність звільнення працівників), а лише зміну його структури. Ринкова орієнтація розглядає можливий варіант оптимізації із збереженням загальносистемного рівня реалізації товарної продукції.

Виявити максимальний реальний резерв мережі відокремлених підрозділів допомагає остання дев’ята модель оптимізації, у якої обмеження філіалів за матеріально-грошовими ресурсами заміннюється на обмеження в цілому по компанії. Результатом цієї моделі є додаткове вивільнення прибутку у розмірі 4059,3 тис. грн. та підвищення рівня рентабельності системи від 8,4 до 20,6% за рахунок оптимізаційних структурних зрушень. Дана модель розкриває саме особливість мережі МТС у порівнянні з простою сукупністю незалежних виробничих формувань. Йдеться про оптимальний перерозподіл ресурсів не тільки між культурами, а і між самими відокремленими формуваннями при незмінності загальних ресурсів компанії. Це зроблено для того, щоб на загальносистемному рівні зберегти приблизно сталий розмір виробництва шляхом переміщення матеріально-технічних ресурсів від зменшених у результаті оптимізації філій до збільшених.

Дана модель (№9) має на меті розкрити потенціал компанії в цілому, при цьому інтереси окремих філій (особливо збиткових) відносяться на другий план на користь передових підрозділів підприємства. Застосування результатів цієї моделі на практиці є дещо жорстким для низькоефективних чи збиткових філій, це породжує соціальну напругу, адже доводиться звільняти чимало працівників, а якщо філію рекомендовано закрити (наприклад, при площі ріллі у результаті оптимізації меншої за 100 га), то, навіть, цілі колективи, не зважаючи на те, що в іншому регіоні України така сама чисельність працівників отримає роботу. Але з погляду максимізації прибутку такий перерозподіл є необхідним. Результати оптимізації можна трактувати і по-іншому, що пов’язано з тим, що замість закриття збиткового підрозділу не варто відкидати можливість перенесення на його терени технологій кращих формувань. Тому результати оптимізації можна розуміти, як буквально: розширювати виробництво прибуткових філій за рахунок коштів, ресурсів збиткових, так і в дещо іншій інтерпритації: поширювати технології виробництва найліпших підрозділів за рахунок матеріально-технічних ресурсів технологій гірших відокремлених підрозділів. Але відмінність природно-кліматичних умов у різних регіонах господарювання робить дещо проблемним, умовним застосування другого варіанту трактування оптимального плану. Ця модель є недоступною для просто самостійних виробничих формувань, для їх сукупностей, чи то адміністративно-територіальних, чи то галузевих. Ці сукупності не мають такого потужного резерву додаткового ефекту від поліпшення своєї структури, їм недоступний якісно новий рівень оптимізації організації виробництва, яка тісно пов’язана з оптимізацією розміщення. Отже, мережі є завжди на голову вище сукупностей, маючи в своєму арсеналі конкурентної боротьби дієву зброю оптимізації структури у розрізі підрозділів, а також у комплексному застосуванні: у розрізі підрозділів та культур, у розрізі підрозділів та механізованих робіт.

За допомогою економіко-математичного моделювання проведено оптимізацію складу машинно-тракторного парку виробничих одиниць на прикладі філій СП “Нібулон”. Основними обмеженнями є умови виконання запланованих робіт протягом п’яти агротехнічних періодів. Результатом оптимізації є щорічна економія приведених витрат на утримання машинно-тракторного парку компанії (як критерію оптимальності) у розмірі 2970,7 тис. грн. за незмінності структури господарювання, і 3798,7 тис. грн. економії при застосуванні оптимальної виробничої структури з моделі №9, за допомогою якої вивільнення додаткового прибутку становить 4059,3 тис. грн.

Встановлено, що економія приведених витрат більша від оптимізації спільного машинно-тракторного парку двох близькорозташованих філій, ніж від оптимізації їх окремих машинно-тракторних парків.

Придатними для впровадження у виробництво є результати оптимізації, які являють собою для кожної філії склад машинно-тракторного парку для п'яти сільськогосподарських виробничих періодів і в цілому, як у розрізі агрегатів, так і у розрізі техніки.

Розвиток розгалуженої мережі філій зробив впровадження внутрішньофірмового ринкового розрахунку однією з необхідних умов ефективного функціонування компанії.

ВИСНОВКИ

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

АНОТАЦІЯ

Кушнір І.В. Організаційно-економічне обґрунтування високоефективного розвитку відокремлених виробничо-обслуговуючих формувань в аграрному секторі України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК. – Миколаївська державна аграрна академія, Миколаїв, 2002.

У роботі розкрито результати теоретичних і практичних досліджень розвитку відокремлених виробничо-обслуговуючих формувань кращих з погляду ділової активності підприємств в аграрному секторі України. На основі використання наукових методів досліджень здійснено комплексний аналіз економічної ефективності функціонування цих структур. Обґрунтовано напрямки поліпшення їх господарювання, зміцнення їх матеріально-технічної бази, удосконалення їх структури виробництва та економічних відносин. Розроблено базові моделі оптимізації виробничої діяльності, оптимальної комплектації машинно-тракторного парку, оптимізації розташування нових філій для окремої мережі виробничо-обслуговуючих формувань типу машинно-технологічних станцій.

Ключові слова: оптимізація, відокремлені виробничо-обслуговуючі формування, ділова активність, структура виробництва, госпрозрахункові відносини.

АННОТАЦИЯ

Кушнир И.В. Организационно-экономическое обоснование высокоэффективного развития отделенных производственно-обслуживающих формирований в аграрном секторе Украины. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.02 – экономика сельского хозяйства и АПК. – Николаевская государственная аграрная академия, Николаев, 2002.

В работе раскрыты результаты теоретических и практических исследований развития отделенных производственно-обслуживающих формирований лучших с точки зрения деловой активности предприятий в аграрном секторе Украины. На основании использования научных методов исследования проведен комплексный анализ экономической эффективности функционирования данных структур. Обоснованы направления улучшения их хозяйственной деятельности, укрепления их материально-технической базы и экономических отношений. Разработаны базовые модели оптимизации производственной деятельности, оптимальной комплектации машинно-тракторного парка, оптимизации расположения новых филиалов для конкретной сети производственно-обслуживающих формирований типа машинно-технологических станций.

При оптимизации производственной и коммерческой деятельности выявить максимальный резерв сети отделенных подразделений можно при помощи модели, в которой ограничения филиалов материально-денежными ресурсами заменяется на ограничение этими ресурсами в целом по компании. Результатом этой модели является дополнительное высвобождение прибыли в 4059,3 тыс. грн. и повышение уровня рентабельности системы с 8,4 до 20,6% за счет оптимизационных структурных сдвигов. Данная модель раскрывает именно особенность сети отделенных производственно-обслуживающих формирований в сравнении с простой совокупностью независимых производственных формирований. Оптимальное перераспределение ресурсов происходит не только между культурами, но и между самими отделенными формированиями при неизменности общего лимита ресурсов компании. Это необходимо для сохранения на общесистемном уровне приблизительно постоянного размера производства посредством перелива материально-технических ресурсов из уменьшенных в результате оптимизации филиалов в увеличенные.

При помощи данной модели раскрывается потенциал компании в целом, при этом интересы отдельных филиалов (особенно убыточных) относятся на второй план в пользу передовых подразделений компании. Полное внедрение этой модели в практику является несколько жестким для низкоэффективных или убыточных филиалов, потому что это вызывает социальное напряжение, связанное с увольнением некоторых работников или целых коллективов, даже не смотря на то, что в другом регионе Украины такая же численность работников получит работу. Другая трактовка результатов оптимизации состоит в том, что вместо закрытия убыточного подразделения рассматривается возможность переноса на его площади технологий лучших филиалов. Но различия природно-климатических условий в разных регионах хозяйствования делает несколько пробленым, условным применение другой трактовки оптимального плана. Данная модель является недоступной для самостоятельных производственных формирований, для их совокупностей как административно-территориальных, так и отраслевых. Эти совокупности не имеют такого мощного резерва дополнительного эффекта от улучшения своей структуры, им недоступен качественно новый уровень оптимизации организации производства, которая тесно связана с оптимизацией размещения. Сети всегда имеют преимущества перед совокупностями, имея среди способов конкурентной борьбы возможность оптимизации структуры в разрезе подразделений, а также в комплексном применении: в разрезе подразделений и культур, в разрезе подразделений и механизированных работ.

Ключевые слова: оптимизация, отделенные производственно-обслуживающие формирования, деловая активность, структура производства, хозрасчетные отношения.

SUMMARY

Kushnir I.V. An organizational and economic substantiation of highly effective development of the separated industrial-serving formations in agrarian sector of Ukraine. - Manuscript.

Thesis for a candidate of economic sciences in a speciality 08.07.02 – Economics of Agriculture and Agroindustrial Complex. Mykolayiv State Agrarian Academy, Mykolayiv, 2002.

In job the results of theoretical and practical researches of development of the separated industrial and serving formations best are opened from the point of view of business activity of the enterprises in agrarian sector of Ukraine. On the basis of use of scientific methods of research the complex analysis of an economic efficiency of functioning of the given structures is carried out. Is proved directions of improvement of their economic activity, strengthening of their material base and economic relations. The base models of optimization of produce activity, optimum complete set of machine and tractor park, optimization of an arrangement