КАЛЬНІЧЕНКО Леонід Федорович

УДК 658.16

РЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВ ТА ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЇЇ ЕФЕКТИВНОСТІ

(НА МАТЕРІАЛАХ ПІДПРИЄМСТВ ТРУБНОЇ

ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ)

Спеціальність 08.06.01-

Економіка, організація і управління підприємствами

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2002

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі економіки підприємств Київського національного економічного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник - кандидат економічних наук, доцент

Мендрул Олександр Гаррійович,

Київський національний економічний університет, доцент кафедри економіки підприємств

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Шудра Валерій Федорович,

Національний технічний університет України “Київський політехнічний інститут”,

професор кафедри промислового маркетингу

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник

Мар’єнко Аліна Василівна,

Інститут економічного прогнозування НАН України, заступник завідувача відділу економічного зростання та структурних змін в економіці

Провідна установа – Інститут регіональних досліджень НАН України (м. Львів), відділ соціально-економічних і правових проблем розвитку підприємницької діяльності

Захист відбудеться “31” жовтня 2002 р. о 14 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.006.04 в Київському національному економічному університеті за адресою: 03680, Київ, пр. Перемоги, 54/1, ауд. 203.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного економічного університету за адресою: 03680, Київ, пр. Перемоги, 54/1

Автореферат розісланий 27 вересня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат економічних наук, професор О.С. Федонін

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Важливішою особливістю сучасного економічного розвитку є зміщення акцентів з макроекономічних трансформаційних змін на рівень первинних господарських ланок. Завершеність в основному процесів приватизації, конверсії організаційних галузевих структур, формування холдингових компаній і промислово-фінансових груп створює необхідні передумови для вирішення внутрішньогосподарських проблемних питань реструктуризації підприємств з метою адаптації їх діяльності до нових вимог вітчизняного та світового ринків.

Наукова та прикладна проблематика реструктуризації підприємств постійно знаходиться в центрі уваги іноземних і вітчизняних науковців, у тому числі Д. Аакера, М. Бадау, С. Біндера, С. Серто, П. Петера, А. Кінга, К. Стейла, Д. Браха, Дж. Шермерборна, Х. Вейріха, Х. Кунца, Л. Абалкіна, Є. Гайдара, А. Чубайса, Є. Ясіна, І. Мазура, В. Шапіро, О. Амоші, В Гейця, Б. Кваснюка, І. Лукінова, М. Герасимчука та інших. В той же час особливості реструктуризації промислових підприємств за умов становлення ринкового середовища та сучасних завдань економічного зростання досліджені неповно. Зокрема, недостатньо обґрунтовані перспективні моделі реструктуризації підприємств з урахуванням національного та зарубіжного досвіду господарювання, відсутні комплексні дослідження особливостей реструктуризації державних підприємств, які і надалі будуть зберігати стратегічні позиції у промисловості. Існуючі пропозиції щодо розв’язання окремих проблемних аспектів внутрішньогосподарської реструктуризації підприємств не враховують якісно нові завдання формування ефективного механізму господарювання промислових підприємств, адаптованого до сучасного ринкового розвитку. Таким чином, поточний стан наукової розробки наведених проблемних питань вимагає узагальнення та систематизації теоретичних, методичних і прикладних засад реструктуризації підприємств з метою отримання нових наукових результатів, які можна використати в постприватизаційній діяльності підприємств. Актуальність проблеми обумовила вибір теми дисертаційної роботи, визначила її мету та завдання дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно плану науково-дослідних робіт Київського національного економічного університету (тема “Сучасний розвиток і система управління підприємствами (об’єднаннями) в ринкових умовах господарювання”, реєстраційний номер 01002004558. Особисто автором розроблено підрозділ “Реструктуризація підприємств і шляхи підвищення її ефективності” як складової частини розділу “Приватизація промислових підприємств та управління ними у післяприватизаційний період”).

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у комплексному науковому та практичному розв’язанні проблеми управління реструктуризацією підприємств трубної промисловості України під час приватизації, а також у післяприватизаційний період їх діяльності.

Для досягнення визначеної мети поставлено та вирішено наступні задачі:

· обґрунтовано особливості, виокремлено етапність реструктуризації підприємств в сучасних умовах ринкового середовища;

· узагальнено методичний інструментарій щодо оцінки ефективності реструктуризації підприємств;

· досліджено рівень використання виробничого потенціалу підприємств трубної промисловості України;

· проведено оцінку економічних наслідків реструктуризації власності галузевих підприємств;

· розроблено концептуальні засади реструктуризації державних промислових підприємств;

· визначено шляхи вдосконалення внутрішньогосподарського управління реструктуризацією трубних заводів;

· обґрунтовано способи оптимізації ресурсного забезпечення моделей реструктуризації.

Об’єктом дослідження є процеси трансформації підприємств у ринковоорієнтовані структури.

Предметом дослідження в межах обраного об’єкту виступає реструктуризація підприємств трубної промисловості України.

Методи дослідження. Для вирішення завдань дослідження використано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів, а саме аналіз і синтез, логічний підхід, формалізація, порівняння, економіко-статистичне моделювання та інші.

Наукова новизна одержаних результатів. Дослідження процесів реструктуризації підприємств дозволило отримати наступні наукові результати:

· класифіковані сучасні особливості реструктуризації підприємств з урахуванням впливу зовнішніх і внутрішніх трансформаційних чинників;

· виокремлено організаційну та технологічну моделі реструктуризації підприємств, визначено їх сутнісні характеристики, що дозволило виділити пріоритетність реалізації моделей;

· обґрунтовано методологічні підходи до оцінки ефективності реструктуризації підприємств на основі запропонованих класифікації, критеріїв, оцінок і показників;

· визначено рівень використання виробничого потенціалу підприємств трубної промисловості, шляхи їх розвитку та забезпечення перспективних пропорцій трубного виробництва;

· вперше досліджено напрями реструктуризації національних трубних заводів в контексті світових тенденцій трансформації підприємств цієї галузі;

· проведено оцінку економічних наслідків реформування власності підприємств трубної галузі, процесів концентрації капіталу та ефективності використання різних моделей реструктуризації;

· обґрунтовано концептуальні засади реструктуризації державних промислових підприємств на базі виділення цілей, принципів здійснення, важелів і ризиків, визначено основні характеристики та складові механізму її організаційного забезпечення;

· запропоновано шляхи вдосконалення внутрішньогосподарського механізму реструктуризації на основі виділення стратегічних господарських підрозділів, центрів прибутковості і витрат, трансформації підприємства у холдингову компанію;

· обґрунтовано методи ефективного ресурсного забезпечення запропонованих моделей реструктуризації підприємств, що ґрунтуються на вирішенні багатокритеріальної оптимізаційної задачі.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використання в практиці управління державними промисловими підприємствами, а також приватизованими трубними заводами. Науково-методичні та прикладні розробки впроваджені у ВАТ “Нікопольський південнотрубний завод” (довідка №032/546 від 05.03.2002 р.), НВІГ “Інтерпайп” (довідка №18 від 27.02.2002), ВАТ “Харцизький трубний завод” (довідка №1937/02 від 25.02.2002 р.) та при підготовці наступних нормативних документів Кабінету Міністрів і Фонду державного майна України: “Комплексна програма реструктуризації державних підприємств”, “Концепція політики Кабінету Міністрів України щодо управління об’єктами державної власності”, “Концепція корпоративно-дивідендної політики держави”, “Положення про порядок реструктуризації підприємств” та інших. Результати дисертації знайшли своє відображення в курсі “Організаційний розвиток підприємства”, який викладається згідно з програмою підготовки бакалаврів за спеціальністю “Економіка підприємства” у Київському національному економічному університеті (акт від 14.03.2002 р.).

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження обговорено і схвалено на науково-практичних конференціях: "Україна в 2000 році: трансформація в ринкову економіку", м. Сімферополь , 20 жовтня 2000 р.; "Управління розвитком соціально-економічних систем", м. Донецьк, 12-14 грудня 2000 р.; “Теорія і практика управління організацією з погляду тисячоліть”, м. Київ, 24-26 травня 2001 р.

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 13 наукових праць загальним обсягом 8,3 д.а., з яких автору належить 4,7 д.а., у тому числі 9 робіт надруковано у наукових фахових виданнях загальним обсягом 3,7 д.а. (авторських 2,8 д.а.).

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків і додатків, викладена на 187 сторінках машинописного тексту, включаючи 27 таблиць на 13 сторінках, 19 рисунків на 11 сторінках, список використаних джерел з 105 найменування та 6 додатків на 21 сторінках.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження, визначено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У розділі 1 - “Теоретичні основи та особливості реструктуризації підприємств за умов становлення ринкового середовища” досліджено наукові засади реструктуризації підприємств за умов сучасного розвитку ринкового середовища, визначено особливості, обґрунтовані моделі та методологічні підходи до оцінки її ефективності, які в сукупності формують наукові та прикладні підґрунтя для підвищення ефективності реструктуризації підприємств на сучасному етапі трансформації економіки.

Реструктуризація підприємств виступає як засіб адаптації до ринкових умов господарювання, забезпечення ефективності, фінансової стійкості та конкурентоспроможності їх діяльності.

Особливостями реструктуризації підприємств виступають: масштабність проведення в наслідок приватизації; глибина здійснення, яка пов'язується з докорінною перебудовою технологічних та організаційних її складових; розукрупнення суб’єктів господарювання під час демонополізації економіки; якісно нові цілі і завдання щодо виходу й забезпечення конкурентних переваг на вітчизняному та іноземних ринках та інші.

Для підвищення результативності трансформаційних процесів доцільно виділяти моделі реструктуризації підприємств, які ідентифікуються нами як сутнісні характеристики реструктуризаційних процесів, що проявляються в найбільш істотних внутрішніх і зовнішніх зв’язках, а також якісних й кількісних параметрах; в основу їх обґрунтування покладено базові складові конкурентоспроможності підприємств і взаємозв’язок між ними. У відповідності з цим виокремлено як самостійні, але взаємопов’язані моделі технологічної та організаційної реструктуризації. Під моделлю технологічної реструктуризації розуміються зміни у технологічних процесах та інших факторах виробництва, спрямованих на формування сучасної технічної бази підприємств. Модель організаційної реструктуризації зводиться до змін в організації діяльності і реалізується відокремлено за певними напрямами функціонування підприємства або супроводжує технологічну реструктуризацію.

За критеріями тривалості проведення технологічних змін, їх вартості, складності та необхідності реалізації НДДКР, а також характеру технологічних інновацій, доцільно виокремлювати чотири типи підприємств, технології яких є: "стабільними" - їх заміна призводить до перепрофілювання діяльності; "рухомими", що базуються на багатофункціональних активах; "ринковими", які передбачають можливості подальшої модернізації; "випереджаючими", власники котрих здібні впроваджувати стрибкоподібні технологічні зміни.

Запропонована типізація підприємств дозволила визначити пріоритетність моделей їх реструктуризації - технологічної та організаційної - відповідно для підприємств із "рухомими" і "ринковими" та із "стабільними" і "випереджаючими" технологіями.

Оцінка ефективності реструктуризації підприємств має базуватися на загальній усталеній концепції оцінки ефективності діяльності. Щодо особливості визначення ефективності саме процесу реструктуризації, то вона полягає у створенні системи оцінок, що дозволяє постійно відслідковувати ефективність дій з трансформації підприємства на всіх етапах з урахуванням специфіки останніх.

Критеріями оцінок ефективності виступають - реальність, відповідність, сценарність, достатність, продуктивність, інноваційність, соціальність, екологічність та ін. Вимоги до побудови показників та організації оцінки ефективності мають полягати у простоті, конкретності, наочності, гнучкості, направленості, мотиваційності, здібності до агрегування та дезагрегування.

У розділі 2 - “Діагностика реструктуризації підприємств трубної промисловості України” проведено ретроспективний аналіз діяльності підприємств галузі, оцінено їх виробничий потенціал, визначено напрями реструктуризації національних трубних підприємств в контексті світових тенденцій, досліджено економічні наслідки реструктуризації власності підприємств галузі.

Україна має найпотужніший потенціал трубного виробництва в світі, який дозволяє випускати близько 8 млн. тон труб на рік, із них понад 1500 типорозмірів зі сталі і більш як 300 найменувань із сплавів. Однак, реальне виробництво значно менше (рис. 1).

Рис. 1 Виробництво сталевих труб в Україні (1990-2000 рр.), млн. т.

Продукція галузі є експортоорієнтованою, її основу складають шість спеціалізованих трубних заводів, виробничі потужності яких хронічно недозавантажені (табл. 1). Це пов’язане з розривом господарських зв’язків з основними споживачами, в першу чергу, російськими, падінням попиту на трубну продукцію в середині країни, зниженням використання металу при виробництві труб за рахунок заміни його полімерами, зменшення замовлень на труби особливого призначення для військової промисловості.

З 2001р. підприємства галузі, з огляду передусім на економічне зростання в Росії та Україні, а також користуючись перевагами, що надає їм участь в економічному експерименті підприємств гірничо-металургійного комплексу, почали збільшувати обсяги виробництва і продажу. Проте, прогноз розвитку галузі показує, що незважаючи на очікуване зростання виробництва сталевих труб на 8% щорічно до 2010 р., відновити обсяги випуску до рівня проектних потужностей заводів буде неможливо. Це об’єктивно зумовлює необхідність внутрішньогосподарської реструктуризації трубних заводів.

Таблиця 1

Рівень використання виробничих потужностей спеціалізованих трубних заводів

Трубні заводи | Виробнича потужність, тис.т | Рівень використання виробничої потужності, %

1997р. | 1998р. | 1999р. | 2000р.

ВАТ “Харцизький трубний завод” | 1508,5 | 30,5 | 13,5 | 15,0 | 17,4

ВАТ “Новомосковський трубний завод” | 1004,1 | 17,7 | 11,6 | 7,9 | 15,3

ВАТ “Нижньодніпровський трубопрокатний завод” | 992,5 | 44,1 | 47,1 | 39,3 | 61,3

ВАТ “Нікопольський південнотрубний завод” | 930,3 | 25,7 | 30,7 | 23,4 | 17,4

ВАТ “Дніпропетровський трубний завод” | 583,3 | 31,6 | 26,1 | 17,0 | 40,4

ЗАТ “Луганський трубний завод” | 277,8 | 23,7 | 22,6 | 7,1 | 13,8

Дослідження загальносвітових тенденцій реструктуризації галузевих підприємств дозволило виділити її особливості, що полягають у спрямованості на скорочення виробничих потужностей, усунення дублювання управлінських функцій і скорочення витрат, орієнтації на масштабне технологічне оновлення, зосередженні виробництва на заводах середнього розміру, інтегрованих у промислово-фінансові групи (ПФГ) і територіально наближених до споживачів. На російських трубних заводах, техніко-технологічна база яких подібна національним виробництвам, реструктуризація передбачає зосередження підприємств лише на випуску трубної продукції (інші функції переймають на себе ПФГ) і здійснюється на основі зовнішніх інвестицій задля розширення та зміни структури виробничих потужностей у відповідності з вимогами зростаючого російського ринку.

Оцінка тенденцій реструктуризації закордонних трубних виробництв свідчить, що вони в повній мірі стосуються національних підприємств, які інтегруються в світовий ринок. Особливості організації і технології вітчизняних трубних заводів (відносно вузька спеціалізація, наявність значної виробничої і соціальної інфраструктури, відсутність масштабного оновлення активів в умовах економічної кризи) обумовлюють специфіку їх реструктуризації, характерними ознаками якої є масштабне виведення з господарського обігу зайвих активів і скорочення виробничих потужностей до рівня вимог ринку у продукції, що передбачає оптимізацію розмірів трубних заводів. За цих умов організаційна модель реструктуризації має бути переважаючою до часу нагромадження інвестиційних ресурсів для переходу до технологічної моделі і супроводжуватися інтеграцією трубних підприємств у металургійні промислово-фінансові групи.

Приватизація трубних заводів на цей час практично завершена - не приватизований лише ВАТ “Нікопольський південнотрубний завод”. Основним способом приватизації був “management-buy-in”, підставою якого виступила орендна форма господарювання, а єдиним підприємством, на яке під час приватизації прийшов стратегічний промисловий інвестор було ВАТ “Харцизький трубний завод”. Внаслідок післяприватизаційного перерозподілу акцій більшість галузевих підприємств опинилася у складі потужних ПФГ, що повністю відповідає світовій тенденції реструктуризації, при цьому реалізуються обидві моделі внутрішньогосподарської реструктуризації, що різняться за своєю масштабністю. Єдиної закономірності в реструктуризації не простежується, оскільки підприємства значно різняться між собою рівнем спеціалізації, диверсифікації сортаменту труб та станом активів. Результати реструктуризації власності наведені у табл. 2.

Післяприватизаційний розвиток трубних заводів свідчить про їх успішну фінансово-господарську діяльність – вони входять до складу найкращих підприємств промислового комплексу України.

У розділі 3 - “Обґрунтування перспективних шляхів реструктуризації підприємств” запропоновано концепцію реструктуризації державних промислових підприємств та її організаційне забезпечення, визначено напрями вдосконалення механізму внутрішньогосподарської реструктуризації трубних заводів, розроблено оптимізаційну модель ресурсного забезпечення реструктуризації.

Трансформаційні процеси на державних підприємствах у 1991-2001 рр. відбувалися на основі приватизації, формування організаційно-економічного механізму функціонування казенних підприємств і державних холдингових компаній, а також загальногалузевих реорганізацій; внутрішньогосподарська реструктуризація не набула широкого розповсюдження.

Реструктуризація державних підприємств має проводитися в контексті структурної перебудови промисловості і спрямовуватися на: збільшення відносної частки переробних галузей при відповідному зменшенні видобувних галузей в структурі промислового виробництва; зростання обсягів високотехнологічної та наукомісткої продукції; підвищення результативності виробництва, створення ефективного конкурентного середовища та забезпечення росту рівня якості та конкурентоспроможності продукції; розширення інвестиційної пропозиції задля досягнення сталого розвитку. Вона має сприяти трансформації державних підприємств у ринковоорієнтовані структури шляхом підвищення керованості, гнучкості, пристосованості, чутливості до змін зовнішнього середовища. Пропоновані цілі реструктуризації та основні способи їх досягнення наведені у табл. .

Реалізація визначених цілей дозволить підвищити конкурентоспроможність державних підприємств, раціоналізувати механізми досягнення суспільних інтересів у стратегічно важливих виробництвах шляхом заміни адміністративних регуляторів економічними, закласти підвалини для сталого розвитку на основі оптимізації виробничих потужностей і техніко-технологічного оновлення. Досягнення цих результатів ґрунтується на пропонованому організаційному забезпеченні, яке включає процедури прийняття рішень про реструктуризацію, створення для управління нею відповідного органу, розробки і впровадження реструктуризаційного проекту та контролінгу його виконання.

Таблиця 2

Результати реструктуризації власності підприємств, що випускають трубну продукцію

Підприємства | Спрямованість приватизації | Рівень спеціалізації і диверсифікації номенклатурних груп продукції | Модель післяприватизаційної внутрішньогосподарської реструктуризації | Належність до промислово-фінансової групи

ВАТ “Харцизький трубний завод” | в інтересах стратегічного промислового інвестора | спеціалізоване, має широку номенклатуру | планується комплексна технологічна | входить до корпорації “Індустріальна спілка Донбасу”

ВАТ “Новомосковський трубний завод” | в інтересах менеджменту | спеціалізоване, має середню номенклатуру | здійснені обмежена організаційна та технологічна | входить до групи “Інтерпайп”

ВАТ “Нижньодніпровський трубопрокатний завод” | в інтересах менеджменту | спеціалізоване, має середню номенклатуру | здійснена обмежена технологічна | входить до групи “Інтерпайп”

ВАТ “Нікопольський південнотрубний завод” | практично не приватизоване | спеціалізоване, має широку номенклатуру | здійснена комплексна організаційна, реалізується комплексна технологічна | не входить до складу, але співпрацює з групою “Інтерпайп” | 8

ВАТ “Дніпропетровський трубний завод” | в інтересах менеджменту | спеціалізоване, має широку номенклатуру | продовжується комплексна технологічна | входить до корпорації “Індустріальна спілка Донбасу”

ЗАТ “Луганський трубний завод” | в інтересах менеджменту | спеціалізоване, має обмежену номенклатуру | дані відсутні | не належить

ВАТ “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” | в інтересах менеджменту | не спеціалізоване, має середню номенклатуру труб | реалізується технологічна, трубне виробництво не реструктурується | не належить

ВАТ “Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В.Фрунзе” | в інтересах стратегічних фінансових інвесторів | не спеціалізоване, має вузьку номенклатуру труб | реалізується технологічна, трубне виробництво не реструктурується | входить у консорціум “Металургія”

Таблиця 3

Пропоновані цілі реструктуризації державних промислових підприємств та основні способи їх досягнення

Цілі | Способи досягнення

Адаптація до ринкового середовища | · оптимізація кількості державних підприємств та їх виробничих програм;

· корпоратизація державних підприємств;

· внутрішньогосподарська реструктуризація;

· створення госпрозрахункових суб’єктів управління державними підприємствами;

· моніторинг стану підприємств задля запобігання кризам;

· координація діяльності державних підприємств з реалізації продукції.

Підвищення рівня керованості | · розмежування функцій управління;

· відновлення планових засад в управлінні діяльності підприємств;

· впровадження механізмів контролю діяльності;

· залучення кваліфікаційного менеджменту;

· підвищення професіоналізму управління;

· впровадження максимально можливої інформаційної відкритості.

Вдосконалення управління державними корпоративними правами | · знаходження і підтримання балансу інтересів акціонерів;

· оптимізація завдань представникам держави в органах управління ВАТ;

· залучення приватних інвестицій;

· проведення емісій по збільшенню державної частки у капіталі.

Ідентифікація стану і раціоналізація виробничих потужностей | · обґрунтування оптимального розміру виробничих потужностей державних підприємств;

· перегляд мобілізаційних планів;

· спрощення порядку відчуження зайвих основних засобів;

· виведення з експлуатації неконкурентноспроможних технологій;

· відокремлення непрофільних виробництв.

Вдосконалення організаційно-економічного механізму внутрішньогосподарської реструктуризації трубних заводів пов’язуються нами з новою системою управління, що орієнтує всю діяльність підприємств на задоволення потреб ринку, об’єднує в єдине ціле результати і витрати праці, підвищує мотивацію, дозволяє зменшити питомі витрати всіх видів ресурсів та отримати від реалізації продукції кошти достатні для ресурсного та інвестиційного забезпечення виробництва, а також базується на раціональному поєднанні методів оперативної та стратегічної реструктуризації.

Першочерговим завданням оперативної реструктуризації є забезпечення ліквідності, що має передбачати продаж надлишкових активів, не пов’язаних з випуском труб, стягнення дебіторської заборгованості, ліквідацію понаднормативних запасів. Поряд з ліквідністю, протягом найкоротшого періоду часу необхідно суттєво покращити результати діяльності в межах існуючої організаційно-управлінської структури, маючи пріоритетом скорочення витрат матеріальних, фінансових і трудових ресурсів.

Реструктуризація має враховувати конкурентоспроможність підприємства, для чого необхідне позиціювання продукції на окремих ринках, яке дозволяє визначити відносно самостійні сфери діяльності з власними ринковими цілями, що враховують сильні та слабкі сторони бізнес-ліній підприємства, а також всі вагомі для конкуренції фактори. Оптимізація організаційних структур управління як елемент реструктуризації повинна націлюватися не лише на досягнення формальних результатів – створення нової організації виробництва і збуту, а й враховувати переваги, які надає методологія створення стратегічних господарських підрозділів, а саме: найбільш повну реалізацію принципів централізації розробки стратегії та децентралізації процесу її реалізації, забезпечення гнучкості та адаптивності управління, включення в процеси прийняття рішень широкого кола менеджерів всіх рівнів. Особливістю цього типу організаційної структури є виділення в складі підприємств самостійних ланок, орієнтованих на зовнішніх споживачів, надання окремим виробничим і функціональним підрозділам статусу центрів прибутковості, утримання центрів витрат в загальнозаводських інтересах, перехід до холдингового принципу управління. На рис. 2 наведена пропонована трансформація типової організаційно-управлінської структури трубного заводу під час реструктуризації. Вона була реалізована під час впровадження організаційної моделі реструктуризації ВАТ “Нікопольський південнотрубний завод”, завдяки чому стало можливим технічне оновлення його активів. Підприємство перетворилося на холдингову компанію, яка керує 5 спільними із стратегічними промисловими інвесторами товариствами, 9 дочірніми підприємствами і 7 новими заводами, створеними на базі виробничої інфраструктури материнської компанії. Завдяки проведеній реструктуризації вдалося повернути раніше втрачені ринки, стабілізувати фінансове положення, провести модернізацію основного виробництва, зняти соціальну напруженість у колективі.

Запропонований механізм оптимізації ресурсного забезпечення проекту реструктуризації дозволяє на основі використання економіко-статистичних методів досягти компромісу між ефективністю роботи, технічним рівнем активів і надійністю ринкової позиції та визначити розподіл наявних ресурсів.

Оптимізаційна задача у формалізованому вигляді має наступний вигляд:

відшукуються такі величини вартості ресурсів для кожного з виробництв, які б

максимізували сумарний прибуток підприємства:

(1)

де П – прибуток підприємства;

r1 … rn – рентабельність n виробництв;

R1…Rn – вартість ресурсів, які надані кожному з виробництв.

при обмеженнях:

; (2)

(3)

де R – сумарна вартість ресурсів підприємства;

– вартість майна кожного з виробництв підприємства;

- коефіцієнти, що враховують технічний рівень активів кожного з виробництв підприємства.

Ця задача була вирішена при створенні п’яти спільних підприємств на базі майна ВАТ “Нікопольський південнотрубний завод” із сукупним статутним капіталом 198,9 млн. грн.

Проведене дослідження дає підстави стверджувати, що лише при виваженому управлінні процесом реструктуризації, його плануванні та моделюванні з відповідним інвестиційним забезпеченням, можна досягти позитивних соціально-економічних результатів.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, щодо розв’язання сучасних проблемних питань формування та ефективного використання механізму реструктуризації підприємств. Основні наукові та практичні результати роботи зводяться до наступного:

1. В результаті конструктивного аналізу наукових розробок і практики господарювання виявлено, що проблематика реструктуризації підприємств потребує подальшого наукового узагальнення, розробки та обґрунтування методичних і прикладних рекомендацій щодо підвищення її ефективності.

2. Дослідження процесів реструктуризації підприємств дозволило виявити її особливості, які проявляються під час становлення ринкового середовища і пов’язані з організацією діяльності підприємств і макроекономічними трансформаціями. Обґрунтовано, що головними чинниками, які визначають характер реструктуризації підприємств, є вихідна база, глибина здійснення, масштабність та передумови проведення, переважаюча форма та рівень організації управління.

3. Виокремлено організаційну та технологічну моделі реструктуризації підприємств; визначено їх основні сутнісні характеристики за критеріями конкурентоспроможності, тривалості проведення і вартості технологічних змін, складності та необхідності НДДКР, характеру інновацій. Запропоновано типізацію підприємств, яка дозволяє обґрунтувати пріоритетність реалізації моделей реструктуризації.

4. Оцінка ефективності реструктуризації підприємств має ґрунтуватися на загальній концепції визначення результативності з урахуванням суб’єктивних та об’єктивних часткових оцінок, що відповідають певним етапам реструктуризації, а саме реальності, відповідності, сценарності, достатності, продуктивності, інноваційності, соціальності, екологічності та ін. Вимоги до формування цих показників полягають у простоті, конкретності, наочності, гнучкості, направленості, мотиваційності, здібності до агрегування та дезагрегування.

5. Аналіз рівня використання виробничого потенціалу підприємств трубної промисловості України дозволив виокремити основні чинники, що обумовили низький рівень його віддачі, а саме розрив господарських зв’язків з основними споживачами, падіння попиту на внутрішньому ринку, зниження металомісткості виробів за рахунок застосування полімерів і кераміки, зменшення замовлення на продукцію військового призначення. Оцінка галузевих перспектив свідчить про вірогідне помірне зростання обсягів виробництва та експортну орієнтацію продажу.

6. Діагностика процесів реструктуризації дала змогу узагальнити світові тенденції трансформації трубних виробництв, що полягають у зменшенні до оптимального розміру виробничих потужностей, усуненні дублювання управлінських функцій, скороченні витрат, оптимізації трубного сортаменту, інтеграції у промислово-фінансові групи, зміні маркетингової політики. Доведено, що реструктуризація національних трубних заводів відповідає світовим тенденціям, але має специфіку, яка обумовлена передусім відносно вузькою спеціалізацією, наявністю надлишкової виробничої та соціальної інфраструктури, відсутністю масштабного оновлення технологічних процесів.

7. Дослідження стану реструктуризації власності підприємств трубної промисловості показало, що приватизація практично завершена; її результатами стали перехід підприємств під контроль стратегічних промислових інвесторів і входження у промислово-фінансові групи. У післяприватизаційний період на галузевих підприємствах реалізуються як організаційна, так і технологічна моделі реструктуризації, при цьому, з огляду на різні рівні спеціалізації трубного виробництва, диверсифікації сортаменту труб та стан активів підприємств, закономірності в глибині і масштабності процесів реструктуризації не простежуються. Фінансові результати післяприватизаційного розвитку трубних заводів дозволяють займати їм перші місця в національному рейтингу промислових підприємств.

8. Обґрунтовано, що реструктуризація державних промислових підприємств має відповідати загальному напрямку економічної трансформації та проводитися у контексті структурної перебудови промисловості й всього народного господарства з урахуванням необхідності адаптації до ринкових умов, зрівняння у правах із недержавними підприємствами, підвищення керованості, вдосконалення управління державними корпоративними правами, раціоналізації виробничих потужностей. Доведено, що принципи реструктуризації державних підприємств полягають у зміні методів управління, наближенні системи управління до ринкових параметрів, забезпеченні професійного менеджменту, і мають реалізовуватися з використанням специфічних економічних важелів при урахуванні виділених ризиків.

9. Визначено ефективні параметри результативності реструктуризації державних підприємств – висока конкурентоспроможність, пріоритет економічних важелів управління, техніко-технологічне оновлення, що забезпечують підвалини сталого економічного розвитку. При цьому очікуваних результатів можливо досягнути за наявності дієвого організаційного забезпечення, яке складається з процедур прийняття рішення про реструктуризацію, створення відповідних робочих органів, розробки та впровадження реструктуризаційного проекту, контролю за ходом його виконання, та базується на визначених моделях реструктуризації з урахуванням особливостей конкретного підприємства.

10. Доведено, що внутрішньогосподарська реструктуризація трубних заводів має орієнтувати діяльність підприємств на задоволення ринкових потреб, узгоджувати витрати і результати праці, приводити до зменшення витрат всіх видів ресурсів, здійснювати поточне та інвестиційне відтворення виробництва і поєднувати в собі риси оперативного й стратегічного характеру. Обґрунтовано необхідність використання методології формування стратегічних господарських підрозділів, центрів прибутковості та витрат, перетворення підприємств у холдингові компанії, реалізації реструктуризації еволюційним переходом з організаційної моделі в технологічну, відповідності умовам здійснення та врахування ключових проблем, перешкоджаючих трансформації.

11. Визначено, що ефективність реструктуризації підприємств досягається за допомогою механізму оптимізації її ресурсного забезпечення, що дозволяє на основі використання економіко-статистичних методів досягти компромісу між результативністю діяльності, технічним рівнем активів і надійністю ринкової позиції.

ПУБЛІКАЦІЇ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1)

2)

3)

4)

5)

6)

7)

8)

9)

В інших виданнях:

10)

11)

12)

13)

АНОТАЦІЯ

Кальніченко Л.Ф. Реструктуризація підприємств та шляхи підвищення її ефективності (на матеріалах підприємств трубної промисловості України) – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – “Економіка, організація і управління підприємствами”. – Київський національний економічний університет. Міністерство освіти і науки України. Київ, 2002.

Дисертація присвячена дослідженню проблем реструктуризації підприємств та шляхів підвищення її ефективності. Досліджено особливості реструктуризації підприємств за умови сучасного розвитку ринкового середовища, обґрунтовано моделі реструктуризації та методологічні підходи до оцінки її ефективності. Проведено ретроспективний аналіз діяльності підприємств трубної галузі, визначено напрями реструктуризації національних трубних заводів в контексті світових тенденцій, досліджено економічні наслідки реструктуризації власності підприємств галузі. Запропоновано концепцію реструктуризації державних промислових підприємств та її організаційне забезпечення, визначено напрями вдосконалення механізму внутрішньогосподарської реструктуризації трубних заводів, розроблено оптимізаційну модель ресурсного забезпечення реструктуризації.

Ключові слова: реструктуризація підприємств, ефективність реструктуризації, підприємства трубної промисловості, управління, виробничий потенціал.

АННОТАЦИЯ

Кальниченко Л. Ф. Реструктуризация предприятий и пути повышения ее эффективности (на материалах предприятий трубной промышленности Украины) – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.06. 01 – “Экономика, организация и управление предприятиями”. – Киевский национальный экономический университет. Министерство образования и науки Украины. Киев, 2002.

Диссертация посвящена исследованию проблем реструктуризации предприятий и путей повышения ее эффективности. Исследованы особенности реструктуризации предприятий в условиях современного развития рыночной среды, обоснованы модели реструктуризации и методологические подходы к оценке ее эффективности. Проведен ретроспективный анализ деятельности предприятий трубной отрасли, определены направления реструктуризации национальных трубных заводов в контексте мировых тенденций, исследованы экономические последствия реструктуризации собственности предприятий отрасли. Предложена концепция реструктуризации государственных промышленных предприятий и ее организационное обеспечение, определены направления усовершенствования механизма внутрихозяйственной реструктуризации трубных заводов, разработана оптимизационная модель ресурсного обеспечения реструктуризации.

Ключевые слова: реструктуризация предприятий, эффективность реструктуризации, предприятия трубной промышленности, управление, производственный потенциал.

SUMMARY

Kalnichenko L. F. Restructuring of the enterprises and way of increase of its efficiency (on materials of the enterprises of an pipe industry of Ukraine) - Manuscript.

The dissertation on competition of a scientific degree of the candidate of economic sciences on a specialty 08.06. 01 - " Economy, organization and management of the enterprises ". - Kiev national economic university. Ministry of education and sciences of Ukraine. Kiev, 2002.

The dissertation is devoted to research of problems of restructuring of the enterprises and ways of increase of its efficiency. The features of restructuring of the enterprises in conditions of modern development of market environment are investigated, the models of restructuring and methodological approaches to an estimation of its efficiency are reasonable.

For increase of productivity of researches of transformational processes it is expedient to allocate models of restructuring of the enterprises, which are identified by us as characteristic of process of restructuring, which are shown in the most essential internal and external connections, and also qualitative and quantitative parameters, and in a basis of their substantiation the components of competitiveness of the enterprises and interrelation between them are fixed. According to it the models of technological and organizational restructuring are allocated. Model of technological restructuring is understood as changes in technological processes and actives, connected to them directed on purchase to competitiveness by the enterprise for the sake of achievement of object in views. The model of organizational restructuring is reduced to changes in organization of activity and is realized according to the certain directions of functioning of the enterprise or accompanies with technological restructuring.

The features of restructuring of the enterprises in conditions rise of market environment are allocated, the models of restructuring are reasonable, is offered types of the industrial enterprises, the classification of estimations of efficiency, criterion of their construction, requirement concerning creation of system of parameters and organization of procedure of an estimation is developed which enable is scientific to prove a theoretical basis of restructuring of the enterprises at the present stage transformations of economy.

Is carried out retrospective analysis of activity of the enterprises of pipe branch, the directions of restructuring national pipe factories in a context of the global tendencies are determined, the economic consequences of restructuring of the property of the branch enterprises are investigated.

The analysis of the global tendencies of restructuring of the branch enterprises has allowed to allocate its features, which the orientations to scale technological updating consist in an orientation on reduction of capacities, elimination of duplication of administrative functions and reductions of expenses, concentration of manufacture at factories of the average size integrated in industrial-financial groups (IFG) and is territorial approached to the consumers. On Russian pipe factories, which technical and technological base is similar to national manufactures, the restructuring provides a concentration of the enterprises only on release of pipe (other functions take up IFG) and is carried out on the basis of the external investments for the sake of expansion and changing of structure of capacities according to the requirements of the growing Russian market.

After-privatizational development of pipe factories testifies to their successful finance and economical activity - they enter into structure of the best enterprises of the Ukrainian industry.

The concept of restructuring of the state industrial enterprises and its organizational maintenance is offered, the directions of improvement of the mechanism of internal restructuring of pipe factories are determined, is developed the optimizational model of resource maintenance of restructuring.

Improvements of the organizational and economic mechanism of internal restructuring of pipe factories coordinate us with new control system, which focuses all activity of the enterprises on satisfaction of needs of the market, unites in a single unit results and expenses of work, raises motivation, allows to reduce specific expenses of all kinds of resources and to receive from realization of production of a means, sufficient for resource and investment maintenance of manufacture, and also is based on a rational combination of methods of operative and strategic restructuring.

The restructuring should take into account competitiveness of the enterprise, for what necessary positioning of production in the separate markets, which allows to define rather independent spheres of activity with the own market purposes, which take into account the strong