ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. В.Н.КАРАЗІНА

КУШНІР ЛЕОНІД ЛЕОНІДОВИЧ

УДК 332.012.23.001

РЕГІОНАЛІЗАЦІЯ ЕКОНОМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ

ЯК ЗАКОНОМІРНІСТЬ РОЗВИТКУ

РИНКОВОГО ГОСПОДАРСТВА

Спеціальність 08.01.01 – Економічна теорія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Харків – 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі політичної економії Полтавського державного педагогічного університету ім. В.Г.Короленка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

Ніколенко Сергій Степанович,

Полтавський університет споживчої кооперації України,

проректор з наукової роботи і міжнародних зв`язків

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Мельник Леонід Юхимович,

Дніпропетровський державний аграрний

університет Міністерства аграрної політики

України, завідувач кафедри економічної теорії

і економіки сільського господарства

кандидат економічних наук, доцент

Шинкаренко Раїса Василівна,

Полтавський державний технічний університет

ім. Юрія Кондратюка Міністерства освіти і науки України,

доцент кафедри економічної теорії

Провідна установа: Київський національний економічний університет

Міністерства освіти і науки України,

кафедра політичної економії обліково-економічних

факультетів

Захист відбудеться “ 31 ” травня 2002 р. о 14 год. на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 64.051.01 Харківського національного

університету ім. В.Н.Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 4, ауд. V-67.

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці

Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна за адресою:

61077, м. Харків, пл. Свободи, 4, 8 поверх, ЦНБ.

Автореферат розісланий “ 25 ” квітня 2002 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Соболєв В.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Економічні процеси у ринковому господарстві звичайно розвиваються нерівномірно, що вимагає адекватного відображення зростаючої поляризації господарських процесів у положеннях економічної теорії. Фундаментальні транзитивні перетворення, яких зазнає наше суспільство на сучасному етапі розвитку, різко поглибили диференційований характер соціально-економічних зрушень в Україні, що найбільш чітко проявляється в регіональній економічній динаміці. Теоретичне бачення суперечливого змісту регіоналізації національного господарства в умовах перехідної економіки пов’язано, зокрема, з необхідністю усвідомлення об’єктивності регіоналізації як закономірності ринкового порядку та вироблення в межах такого підходу загальнонаціональної стратегії розвитку і зростання.

У зв’язку з цим, серед найважливіших задач, що мають ініціювати подолання глибокої економічної кризи в Україні і вихід її економіки на траєкторію сталого економічного зростання, особливе місце слід відвести формуванню національних полюсів зростання — структуроформуючих галузевих пріоритетів. Процес формування полюсів зростання має відбуватися у руслі загальновизнаних науково-практичних підходів, передусім на основі програмного будівництва економіки з опорою на розвиток вузлових елементів. Свого часу концепція поляризованого розвитку в економічній теорії розроблялася для пояснення нерівномірної динаміки господарства в умовах ринку. Її запровадження в Україні могло б відіграти важливу роль у становленні ринкових основ економічної системи, як це мало місце у провідних країнах світу, сприяти успішній трансформації структури господарства старопромислових регіонів національної економіки та започаткувати надійні підвалини трансформаційного реформування.

У межах такого теоретичного підходу, з використанням відповідних наукових категорій для позначення явищ і процесів транзитивної економіки, з’являється об’єктивна можливість системного аналізу становлення ринкового механізму в умовах перехідного періоду. Крім того, теоретична концепція цілеспрямованої регіоналізації передбачає можливість розробки ефективного механізму зростання в системі національної економіки.

Вивчення і теоретичне осмислення світового досвіду у галузі регіонального розвитку, розробка теорії перехідного періоду з урахуванням положень концепції поляризованого розвитку і зростання надають об’єктивну можливість не лише змоделювати і спрогнозувати закономірну регіоналізацію економічних процесів в умовах транзитивних перетворень, але й виробити механізм регулювання цих процесів з метою прискорення розвитку національної економіки.

Важливу роль у розробці теоретичних положень та емпіричному опрацюванні проблем регіоналізації соціально-економічних процесів відіграють праці зарубіжних вчених: Блекборна А., Будвіля Ж., Гелбрейта Дж., Грав’є Ж., Гувера Е., Давена Л., Дарвента Д., Денисона С., Ізарда У., Ласуена Х., Льоша А., Месаровича М., Нурксе Р., Перру Ф., Пестеля Е., Пот’є П., Хансена Н., Хегерстранда Т., Хіршмана А., Шмідта Ч. Для країн із розвиненою ринковою економікою зарубіжні економісти (Амос, Ван Дюйн, Вільямсон, Кузнець, Шумпетер) сформували теорію нерівномірного регіонального розвитку, яка є синтезом теорії полюсів зростання Перру Ф. і довгих хвиль Кондратьєва М. Особлива цінність такої теорії полягає у можливості адаптації її положень до кризових умов вітчизняної економіки перехідного періоду.

Суттєві наукові ідеї та результати отримані у дослідженнях вчених України та країн СНД, що присвячені проблемам теорії і практики регіонального розвитку: Алаєва Е., Артоболєвського С., Гейця В., Голікова А., Грицая О., Долішнього М., Дорогунцова С., Заставного Ф., Кістанова В., Луцишина П., Нєкрасова М., Ніколенко С., Поповкіна В., Пістуна М., Родомана Б., Стеченка Д., Трейвіша О., Хорєва Б., Чумаченка М., Шаблія О., Шедякова В., Штульберга Б. В їхніх працях з позицій системного підходу розглянуті сучасні теоретичні положення регіонального розвитку в площині розуміння його економічної організації, завдань здійснення реструктуризації економіки регіонів, налагодження ефективних внутрі- та міжрегіональних зв’язків, заохочення розвитку інвестиційної діяльності, стимулювання демографічного розвитку, створення умов сприяння розвитку малих підприємств, формування регіональних фінансово-бюджетних та кредитно-банківських систем тощо.

В цілому стан розробки даної тематики дозволяє проводити ґрунтовний теоретичний аналіз на основі багатоваріантного критичного осмислення існуючих теорій та моделей регіоналізації соціально-економічних процесів у ринковому господарстві. Проте сьогодення вимагає нових підходів до визначення сутності та закономірностей регіоналізації в країнах з різним рівнем економічного розвитку і потенціалом. Тому проблема дослідження регіоналізації соціально-економічних процесів як закономірності розвитку ринкового господарства є надзвичайно актуальною.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри політичної економії Полтавського державного педагогічного університету ім. В.Г.Короленка і відноситься до теми: “Теорія господарсько-політичного механізму соціально орієнтованої ринкової економіки як модель розбудови державності в Україні” (номер державної реєстрації 0100V000416).

Мета дослідження: удосконалити концепцію нерівномірного розвитку національної економіки, пов’язавши методологічні та прикладні аспекти регіоналізації соціально-економічних процесів з розв’язанням задач та реалізацією пріоритетів загальнонаціонального значення в розвиненій ринковій економіці, і на цій основі визначити напрями макроекономічного впливу на динаміку транзитивних економік засобами промислової та регіональної політики.

Для досягнення даної мети в дисертаційному дослідженні були поставлені такі задачі:

- проаналізувати й узагальнити існуючі теоретичні погляди на закономірності територіального розвитку та організації економічних систем;

- з’ясувати роль структурних зрушень у системі ринкового господарства та їх вплив на проблему зростання національної економіки;

- визначити базові методологічні принципи формування імпульсів економічного зростання в системі національної економіки;

- дослідити динаміку та особливості регіоналізації соціально-економічних процесів в Україні;

- проаналізувати державний досвід економічного регулювання регіонального розвитку в Україні;

- сформулювати на основі узагальнення і систематизації вітчизняного та світового досвіду у галузі регіонального розвитку принципи, форми та інструменти регіонального впливу на макродинаміку транзитивних економік.

Об’єктом дослідження є нерівномірний розвиток макроекономічних систем у період переходу до ринкових відносин.

Предметом дослідження є регіоналізація економічних процесів та трансформація відносин, що визначають диференційований характер і регіональну спрямованість еволюції макроекономічних систем. Аналізу підлягають сутнісні процеси формування імпульсів зростання у національній економіці, визначення засобів регулювання регіонального розвитку з метою забезпечення позитивної макроекономічної динаміки країн з транзитивною економікою, проблеми розробки ефективної державної промислової політики в умовах інтеграційного характеру сучасного світового господарства.

Методи дослідження. В основу дисертаційного дослідження покладено метод діалектичної єдності історичного і логічного. У роботі також використані методи системного підходу, наукової абстракції, аналізу і синтезу, математичної статистики. Методологічним підґрунтям дисертаційної роботи є синтезоване осмислення актуальних, з точки зору об’єктивної логіки економічної науки, досягнень зарубіжних і вітчизняних вчених.

Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні закономірностей регіоналізації сутнісних економічних процесів у сучасному ринковому господарстві, визначенні базисних принципів державного регулювання регіонального розвитку, що забезпечують бажаний макроекономічний вплив на зростання країн з транзитивною економікою. Предметно це знайшло втілення у наступному:

- сформульовано схему (алгоритм) диференційованого характеру та регіональної спрямованості еволюції ринкового господарства;

- поглиблено наукові уявлення стосовно впливу регіональних процесів на інтеграцію національних економік до світового господарства;

- отримало подальший розвиток положення про визначальний вплив структурних зрушень та поглиблення галузевої спеціалізації на перспективи економічного зростання національної економіки;

- вперше обґрунтовані теоретичні положення про необхідність цілеспрямованої поляризації регіонального розвитку з метою формування додатних мультиплікаційних та акселеративних ефектів у національному господарстві;

- запропоновано нові принципи теоретичного розв’язання системної проблеми макроекономічного зростання транзитивної економіки з точки зору регіонального підходу;

- удосконалена концепція регіонального розвитку національної економіки в умовах трансформаційних перетворень, визначено вплив регіональних факторів на коректування динаміки макроекономічних процесів протягом тривалого періоду.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що отримані висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані для подальшого дослідження регіональних аспектів розвитку національного і світового господарства, для розробки законодавчої та нормативної бази з питань регіональної політики держави, а також при викладанні курсів економічної теорії, політичної економії, макроекономіки, розміщення продуктивних сил, регіональної економіки, спецкурсів з питань регіонального розвитку, муніципального управління, територіально-адміністративного устрою, бюджетного федералізму, інвестиційно-інноваційної політики, при підготовці навчальних і методичних посібників.

Теоретичний матеріал дисертації використаний для викладання дисциплін “Основи економічної теорії”, “Основи маркетингу” на кафедрі політичної економії Полтавського державного педагогічного університету ім. В.Г.Короленка та дисциплін “Розміщення продуктивних сил України”, “Основи економічної теорії” Полтавського інституту статистики, обліку та аудиту.

Окремі положення дисертаційної роботи також можуть бути використані у практичній діяльності регіональних органів влади, розробці регіональних програм розвитку господарства, міністерств, відомств, підприємств та організацій, які займаються розробкою регіональних, державних і комерційних проектів.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та найважливіші результати дисертаційної роботи доповідалися і обговорювалися на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Економіка України: стратегія відродження і трансформаційні перетворення” (м. Київ, Академія муніципального управління, травень 2000 р.); регіональній науково-теоретичній конференції “Конституція України й актуальні проблеми сьогодення” (Полтавський державний педагогічний університет, червень 2000 р.); IV Міжнародній науково-практичній конференції “Наука і освіта 2001” (м. Дніпропетровськ, січень 2001 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України“ (м.Київ, Рада з вивчення продуктивних сил України НАН України, травень 2001 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Економічні проблеми розвитку регіонів та підприємств на початку ХХІ століття” (м. Полтава, Полтавський державний технічний університет, листопад 2001 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 8 наукових праць (у тому числі 5 у фахових виданнях) загальним обсягом 2,7 друк. арк., з них особисто автору належить 1,8 друк. арк.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається із вступу, двох розділів (шести параграфів), висновків, списку використаної літератури та додатків. Робота викладена на 178 сторінках машинописного тексту, ілюстрована 9 таблицями та 10 додатками. Список літератури нараховує 213 джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі дисертації “Теоретичні і методологічні проблеми дослідження процесів регіоналізації економічних систем” узагальнено і поглиблено методологію теоретико-концептуальних досліджень у галузі територіального розвитку та організації економічних систем; обґрунтовано принципові положення щодо регіоналізації соціально-економічних процесів як закономірності розвитку ринкового господарства; мотивовано необхідність розвитку полюсів зростання в структурі національної економіки через програмні заходи галузевої орієнтації та міської політики; запропоновано концепцію поляризованого зростання регіонів у якості теоретичної бази для обґрунтування розвитку транзитивної економіки.

Провідною конструктивною основою дослідження було обрано концепцію регіональної економіки в умовах розвиненого ринкового господарства. Виходячи із задач формування методологічної бази дослідження і систематизації понятійно-термінологічного апарату сучасної економічної теорії дисертант розвивав такі базові положення: еволюція економічних форм суспільної організації господарства, активізація процесів просторової концентрації капіталу та консолідації господарських об’єктів і функцій призводить до існування у сучасному світі цілісних господарських регіонів, різних типів і соціально-економічних моделей господарських систем; регіон являє собою відкриту підсистему національного господарства й відіграє системоутворюючу роль через активну участь у виробництві, розподілі, обміні, споживанні матеріальних благ та послуг; структурні параметри господарства значною мірою визначають якість відтворювальних процесів у регіоні; існує чітка залежність між темпами запровадження ринкових нововведень і функціонуванням національної економіки на регіональному рівні, відтворенням продуктивних сил і формуванням імпульсів економічного зростання в регіонах; розвиток високоефективних регіональних систем відтворення базується на виробничій спеціалізації певних секторів господарства, а тому зростання в системі регіональної економіки не може бути збалансованим, зрівноваженим.

Як показало дослідження, у сучасних умовах концепція регіонального розвитку і зростання має багато різноманітних інтерпретацій. Одним з найбільш дискусійних питань даної теорії є проблема вибору перспективних полюсів зростання — структуроформуючих галузевих пріоритетів. У роботі доводиться, що такі полюси зростання в структурі національної економіки можуть бути сформовані і піддаються ефективному регулюванню лише в окремих спектрах реального сектора економіки.

У дисертації докладно проаналізовано зарубіжний досвід управління процесами регіоналізації. Це дало змогу дійти висновку, що далеко не кожний національний чи регіональний центр може стати полюсом зростання, а лише той, у якому представлені новітні галузі, який здатний до самостійного розвитку протягом тривалого часу, контролює своє оточення і надає йому імпульси розвитку.

З цієї точки зору центри розвитку і галузеві полюси зростання виконують в економічному просторі наступні функції:—

збирають, переробляють, розподіляють речовину, енергію, інформацію;—

притягують, утримують, примушують коливатися навколо себе капітал, трудові ресурси та інші чинники виробництва;—

генерують і поширюють відцентрові хвилі нововведень, що повільно зсуваються у вигляді концентричних зон.

У дисертації показано, що основу формування концентричної картини господарського розвитку становлять економічні фактори об’єктивного характеру — тенденції до концентрації елементів продуктивних сил і мінімальності сукупних транспортних витрат на їх переміщення. Дисертант відстоює положення про вибірковість у розвитку соціально-економічних явищ, яка відбувається за рахунок більш або менш вузької групи визначальних елементів, з наступним дорозвитком усіх інших.

Економічне зростання ринкового типу в умовах транзитивної економіки здійснюється під вирішальним впливом як загальних трансформаційних процесів, так і необхідності інтеграції у світову економічну систему. Аргументи на користь трансформаційно-інтеграційного характеру розвитку і зростання ґрунтуються на постулатах теорії центральних місць Кристалєра В., полюсів зростання Перру Ф., теорії великих циклів кон’юнктури Кондратьєва М., ресурсних циклів Комара І., теорії територіально-виробничих комплексів (ТВК) і економічного районування Колосовського М., концепції дифузії нововведень Хегерстранда Т., загальних положень теорії конвергенції та інтеграції.

Оперуючи теоретичними положеннями і фактами, автор дослідження показує, що сьогодні активізацію економічного простору країни та її окремих регіонів можливо забезпечити лише за принципом внутрірайонної концентрації зусиль і засобів у найперспективніших полюсах зростання. Дисертант вважає, що в умовах вітчизняної економіки перехідного періоду у якості полюсів зростання бажано в межах промислової і регіональної політики обрати найбільш ефективні та перспективні види територіальних комплексів — промислові вузли і локальні центри розвитку, державна підтримка яких має носити адресний характер.

Наріжним принципом, за допомогою якого пошукувач пояснює нерівномірність зростання економічної системи у регіональному розрізі, виступає принцип кумулятивного розвитку. На відміну від неокласичної теорії, яка передбачає, що відповідні сили незмінно повертають економічну систему до стану рівноваги, принцип кумулятивного розвитку висуває на передній план такі процеси, які одного разу розпочавшись, створюють умови для подальшого розвитку початкової переваги. За Мюрдалем Г.К. такими процесами є процеси концентрації зростаючих галузей у деяких регіонах.

За кейнсіанською традицією (моделі Домара-Харрода, Калдора, Дж. Робінсон) економічне зростання носить незрівноважений (незбалансований) характер, що також може розглядатися як одна з причин закономірної регіоналізації.

Зазначена теоретична схема формування імпульсів економічного зростання в умовах регіоналізації ринкового типу є, на думку дисертанта, прийнятною для транзитивної економіки. Теоретично вона дозволяє маневрувати різноманітними ресурсами регіону з метою пом’якшення кризових явищ і розв’язання проблеми зростання.

Розглядати можливість кумулятивного формування імпульсів економічного зростання у транзитивній економіці в межах неокласичної теорії є недоцільним, оскільки її регіональний варіант базується на використанні концепції рівноваги і передбачає тенденцію до вирівнювання міжрайонних відмінностей.

У дисертації доводиться, що подібне трактування процесів макроекономічного зростання перечить об’єктивним процесам регіоналізації національної економіки в транзитивному періоді. Натомість сам факт поглиблення регіоналізації господарських процесів у перехідній економіці вказує на неможливість вирівнювання міжрайонних відмінностей. Отже, концептуально в умовах транзитивної економіки постановка проблеми збалансованого зростання є некоректною.

На думку автора, розуміння процесів економічного розвитку в багаторайонній системі має тлумачитись з позицій кейнсіанської теорії зростання. Стосовно регіонального підходу, ця концепція акцентує роль накопичення капіталу як головного фактора економічного зростання, обґрунтовує не конвергенцію, а розходження темпів зростання по районах різного ступеня розвитку. Отже, відхилення багаторегіональної економічної системи від зрівноваженого стану слід розглядати як типову для ринкового господарства ситуацію, що обумовлює явище регіоналізації.

Дотримуючись обраної методології, дисертант дійшов висновку, що суспільно значимою особливістю розвитку ринкового господарства є його закономірна регіоналізація. Регіоналізація в системі ринкового господарства виступає як діалектична закономірність, у результаті циклічного розвитку якої формуються і згасають імпульси економічного зростання.

У другому розділі “Проблеми та особливості регіонального розвитку України в процесі розбудови ефективної ринкової економіки” проаналізовані найвагоміші інституційні зрушення в системі вітчизняної регіональної економіки в період переходу до розвинених ринкових відносин; виділено головні структурні, соціально-економічні, фінансово-економічні пріоритети регіоналізації та мотивовано конкретні заходи щодо їх реалізації; розглянуто шляхи активізації інвестиційно-інноваційної діяльності і поліпшення інвестиційного клімату в регіонах з орієнтацією на внутрішні джерела зростання в довготерміновому періоді; запропоновано напрями регулювання організаційно-економічних відносин та вдосконалення управління регіональним соціально-економічним розвитком в умовах транзитивних перетворень.

Проведений у роботі аналіз ринкових факторів і результатів регіонального розвитку в Україні дозволив виявити найбільш характерні тенденції регіоналізації вітчизняної економіки в транзитивному періоді.

У 90-х роках розрив між регіонами України за показником загального рівня економічного розвитку не тільки не зменшився, а й почав зростати. Внаслідок цього процеси становлення регіональних соціально-економічних систем відтворення в Україні почали набувати закономірного ринкового характеру.

Установлено, що регіональні відмінності чітко спостерігаються, зокрема, у значному зростанні кількості суб’єктів, що діють у формі юридичних осіб, у кількості і галузевій структурі підприємств, що змінили форму власності, у числі новоутворених спільних і малих промислових підприємств та фермерських господарств, у розвиненості фінансово-кредитної сфери і банківської системи, формуванні фондового ринку, масштабах експортно-імпортних операцій по регіонах, у рівнях доходів обласних бюджетів тощо [табл.1, 2].

У сукупності всі вищезгадані ринкові аспекти розвитку ЕС України в транзитивному періоді дозволяють говорити про поглиблення в ній регіоналізації соціально-економічних процесів і посилення у цьому контексті відмінностей у найважливіших показниках ринкових зрушень.

Передусім, про різний ступінь чутливості вітчизняних регіонів до сприйняття соціально-економічних нововведень, задач і методів транзитивних перетворень може свідчити різка поляризація значень найважливіших кількісних показників їх ринкового розвитку. Так, наприклад, різниця між екстремальними значеннями за обсягом інвестицій в основний капітал, яка 1990 р. становила 9,14%, у 1999 р. зросла до 19,28%, за валовою доданою вартістю сягнула 13,13%, за кількістю об’єктів, що змінили форму власності становить 9,42%, за кількістю малих промислових підприємств — 15,27%, за кількістю фермерських господарств — 11,74%, за обсягом експортно-імпортних операцій — 22,58%, за обсягом інвестицій — різко зросла до 39,63%.

Узагальнення результатів дослідження дає підстави стверджувати, що більш високу чутливість до впровадження ринкових елементів соціально-економічних відносин виявляють найбільш розвинені в господарському відношенні Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Київська, Луганська, Львівська, Полтавська і Харківська області. Решта областей значно відстають від регіонів-лідерів за темпами ринкових реформ.

У дисертації концептуально обґрунтована важливість галузевого аспекту у проблемі економічного зростання. Виходячи з існуючої галузевої структури вітчизняної ЕС, а також у зв’язку із обнадійливими позитивними зрушеннями до зростання, що намітилися останнім часом у розрізі галузей, пошукувачем пропонується ранжувати інвестиційно-структурні пріоритети за ступенем їх впливу на процеси пожвавлення економіки і розглядати як окремі класи перспективних полюсів зростання.

До першого, найвищого класу інвестиційно-структурних пріоритетів можна віднести ті галузі вітчизняної економіки, що мають реальні конкурентні переваги на світовому ринку, наприклад, авіаційну, ракетно-космічну, чорну і кольорову металургію, танкобудування, а також такі напрямки у міжнародному поділі праці, як електрозварювання, порошкова металургія, виробництво програмних продуктів на експорт тощо. Їх доцільно розглядати, як загальнонаціональні полюси зростання, інвестиції в які могли б надійно демонструвати динамічний мультиплікатор у довготерміновому періоді. Регулювання розвитку цих пріоритетів має бути повністю у компетенції центрального уряду і реалізовуватись через інвестиційно-промислову політику.

До другого класу інвестиційно-структурних пріоритетів можна зарахувати автомобілебудування, суднобудування, енергетичне і сільськогосподарське машинобудування, тобто ті агреговані групи галузей, які за умови інвестування в них могли б виявити міжгалузевий мультиплікативний ефект зростання у середньотерміновому періоді. На сучасному етапі реформування національної економіки їх раціонально розглядати у складі спільних пріоритетів економічного розвитку макро- і мезорівня.

До третього класу полюсів зростання слід віднести ті галузі вітчизняної економіки, що традиційно характеризуються швидким оборотом капіталу, здатні швидко формувати ефект зростання продуктивності праці, суттєво впливати на сукупний попит (харчова, легка, деревообробна промисловість). Згідно концепції даного дослідження, їх доцільно розглядати, як регіональні полюси зростання. Зміст задач і заходів розвитку таких регіональних полюсів зростання має повністю визначатися умовами формування повноцінного внутрішнього ринку.

У роботі виконано аналіз проблем міжбюджетних відносин в Україні і податкової політики у світлі задач економічного зростання. Дисертант доводить необхідність розробки нових теоретичних моделей та механізмів формування доходів регіональних і місцевих бюджетів з використанням принципу бюджетної еквівалентності.

Основним засобом формування полюсів зростання національної економіки в ринкових умовах є створення і запровадження регіональних програм розвитку. У дослідженні показано, що в центрі уваги таких програм мають бути високорозвинені і високоурбанізовані індустріальні території, а також міста, насамперед великі. Передусім, такі регіональні програми повинні включати проблеми подальшого розвитку і територіальної організації провідних галузей Столичного, Донецького, Придніпровського та інших стратегічно важливих районів і міст України, вільних економічних зон, технопарків тощо. В їх межах має втілюватися інтеграція регіональних заходів, міських систем, об“єктів інфраструктури.

У роботі показано, що сьогодні брак цілісних галузевих програм приватизації в Україні призводить до повільного в цілому просування процесів приватизації у промисловості, до формування нераціональних пропорцій у структурі і формах власності в різних галузях економіки, перевищення питомої ваги роздержавлених підприємств порівняно з часткою їх продукції тощо.

З метою формування високоефективних економічних програм розвитку автор пропонує:—

законодавчо здійснити розподіл повноважень між органами управління загальнодержавного і регіонального рівня щодо розробки, втілення та фінансового забезпечення державних програм економічного розвитку територій;—

роздержавлення власності в Україні проводити на основі чітких галузевих програм приватизації, що дозволить прискорити формування точок росту, внутрігалузевої конкуренції і стимулювати регіональні системи відтворення до зростання;—

зробити першочерговим програмний розвиток індустріальних і високоурбанізованих регіонів;—

для втілення ефективних програм розвитку індустріальних регіонів передусім підтримувати фінансово ті з них, які є інструментом реалізації загальнонаціональної стратегії соціально-економічного розвитку. Такі регіональні програми повинні включати федеральне фінансування розвитку виробничої інфраструктури — окремих секторів будівельної індустрії, транспорту, зв“язку тощо. Решта програм мають надати регіональним проектам суто комерційного спрямування.

Практична реалізація заходів регіональної та промислової політики в розглянутих тут напрямках дасть змогу значно підвищити ефективність розвитку економічної системи нашої держави в цілому, сприятиме нарощуванню організаційних основ ринкових відносин і стимулюванню ринкових джерел зростання.

ВИСНОВКИ

Проведені теоретико-методологічні дослідження регіоналізації соціально-економічних процесів у системі сучасних ринкових відносин дають змогу сформулювати низку принципових висновків.

1. Соціально-економічні процеси як економічна категорія, що служить для відображення взаємопов’язаної динаміки факторів і результатів виробництва в умовах ринкового господарства об’єктивно розвиваються нерівномірно, породжуючи систему економічних відносин певного рівня зрілості.

2. Сукупність змін економічного, соціального та адміністративно-управлінського характеру має здатність ієрархічно поляризувати економічний простір, організовуючи процеси виробництва, обміну, розподілу та споживання довкола певних центральних місць та провідних галузей господарства. Розвиток сучасних техніко-економічних та соціально-економічних відносин, процеси зростання і спаду мають у системі поляризованого простору циклічний характер, поширюючись в економічному полі світового господарства у напрямку від більш розвинених ринкових систем – до менш розвинених та транзитивних економік, у системі національних і регіональних економік: від центрів – до периферій. Виникнення і розвиток економічних систем (структур) різних рівнів ієрархії відображає впорядковане пристосування їх територіальної організації до найбільш вигідних умов продуціювання капіталу. Для сучасного поділу праці є характерним формування високоефективних регіональних систем відтворення (регіоналізація).

3. Із розвитком суспільства ступінь регіоналізації економічних процесів закономірно зростає. При цьому організаційні зрушення відбуваються шляхом подрібнення національних економік на ряд самостійних ЕС та децентралізації управління. В умовах транзитивної економіки ці процеси активізуються з розвитком ринкових соціально-економічних відносин власності, коли більшість вертикальних ієрархічних структур, притаманних командно-адміністративній ЕС, поступово трансформуються, окремі їх складові змінюють організаційно-правову форму підприємництва, перетворюються на самостійні суб’єкти ринкової діяльності і поповнюють склад горизонтальних економічних структур регіонального типу.

4. Розвиток економічних відносин може активізувати або гальмувати ринкові соціально-економічні процеси. Для генерування імпульсів економічного зростання в ринковій економіці необхідно цілеспрямовано поляризувати ЕС щодо більшості визначальних факторів, тобто направлено ускладнювати, урізноманітнювати та узгоджувати всі елементи суспільних форм розвитку конкурентно-ринкового середовища. У першу чергу поляризації підлягають базові соціально-економічні відносини власності.

5. Сутність поляризації соціально-економічних відносин у транзитивній ЕС полягає у цілеспрямованому пошуку таких структурних співвідношень у соціальному складі держателів фондових нагромаджень, які могли б спрацювати як своєрідний мультиплікатор у примноженні форм конкурентно-ринкових відносин і стимулюванні ділової активності. Згідно з ієрархічним характером поширення соціально-економічних новацій, в умовах транзитивної економіки процеси економічного зростання слід стимулювати у першу чергу на регіональному рівні; для цього необхідно активізувати формування фондового ринку, раціонально здійснюючи роздержавлення власності, акціонування та приватизацію передусім основних виробничих фондів.

6. Найважливішим елементом, що визначає можливості ЕС до зростання виступає структура суспільного виробництва. У сучасному світі державне регулювання структурних зрушень найчастіше набуває концентрованого виразу у різних формах промислової політики. Політику підтримки інвестиційно-структурних пріоритетів найбільш раціонально проводити по відношенню до конкретних галузей реального сектора національної економіки. На основі селективного розвитку галузей доцільно здійснювати дорозвиток усієї системи економічних відносин.

В умовах жорсткого обмеження фінансових ресурсів основною формою розвитку галузевих пріоритетів виступають економічно вмотивовані та законодавчо закріплені зміни у соціальному складі власників фондових нагромаджень, тобто формування ефективного власника через програми приватизації державного майна. Державна економічна політика зміни форм власності повинна мати єдину економічну мету — підпорядкування соціально-економічних відносин задачам інвестиційно-структурних зрушень і зростанню. Способом досягнення цієї мети виступає сукупність програмних задач, методів та заходів адміністративно-управлінського та ринкового характеру.

7. Загальнонаціональними пріоритетами виступають лише ті галузі та сектори економіки, які мають умови для отримання конкурентних переваг на світовому ринку. В умовах транзитивної економіки головною метою інвестиційно-структурних перетворень у регіонах має бути збереження, модернізація та підвищення ефективності і конкурентоспроможності тих галузей, які здатні перейти на цій основі на стадію сталого зростання. Державне регулювання розвитку інших галузей і секторів економіки має визначатися умовами формування повноцінного внутрішнього ринку.

Зважаючи на позитивні зрушення щодо зростання обсягів промислової продукції, які намітилися останнім часом у розрізі галузей вітчизняної економіки, є доцільним забезпечувати у довготерміновому періоді випереджуючі темпи розвитку наукоємних галузей, для яких характерний високий рівень технологій, наприклад, сучасного машинобудування. Основою регіональної політики зростання в короткотерміновому періоді мають виступати харчова, легка, деревообробна промисловість та ін. галузі з традиційно швидким оборотом капіталу.

8. Найважливішими закономірностями функціонування ЕС України у транзитивному періоді можна назвати регіоналізацію відтворювальних процесів та якісно нові структурні зрушення у соціальному складі власників фондових нагромаджень. Враховуючи ці закономірності економічного розвитку, необхідно законодавчо закріпити основні засади регіональної політики і позитивні тенденції регіоналізації економіки, а також переорієнтувати інвестиційно-інноваційну діяльність, податкову, бюджетну і структурну політику в регіональну площину.

Розроблений у дисертації регіональний підхід до проблеми економічного зростання доводить, що на сучасному етапі розвитку реформ в Україні практично найбільш мотивованою є стратегія поляризованого зростання національної економіки.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ З ТЕМИ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Кушнір Л.Л. Стратегія і тактика регіонального розвитку в Україні // Економіка: проблеми теорії та практики. Міжвузівський збірник наукових праць. Вип. . — Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2000. — С.88-95.

2. Кушнір Л.Л. Проблема полюсів зростання в структурі національної економіки // Теорії мікро- макроекономіки. Збірник наукових праць професорсько-викладацького складу і аспірантів. Вип. . — К.: АМУ, 2000. — С.214-218.

3. Кушнір Л.Л. Центри розвитку як свідомо формований феномен регіональної політики зростання // Економіка: проблеми теорії та практики. Міжвузівський збірник наукових праць. Вип. . — Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2000. — С.23-29.

4. Ніколенко С.С., Кушнір Л.М., Кушнір Л.Л. Концепція поляризованого розвитку економіки в умовах транзитивних перетворень (методологічний аспект) // Теорії мікро- макроекономіки. Збірник наукових праць професорсько-викладацького складу і аспірантів. — К.: АМУ, 1999. — С.3-7. (Внесок автора — обґрунтування методологічної бази поляризованого розвитку економіки в умовах транзиції).

5. Ніколенко С.С., Кушнір Л.Л. До проблеми територіального розвитку та регулювання економічних регіонів // Регіональні перспективи. - 2001. - №5-6. - С.25-27. (Внесок автора - обгрунтовано необхідність цілеспрямованої регіоналізації національної економіки як стійкої умови суспільного відтворення).

Статті в інших наукових виданнях:

6. Стеченко Д., Кушнір Л.Л., Кушнір Л.М. Зарубіжний досвід і проблеми економічного регулювання регіонального розвитку в Україні // Регион: проблемы и перспективы. – 1998. – №1. – С.65-68. (Внесок автора – охарактеризовано особливості стратегій регіонального розвитку нових індустріальних країн).

Тези доповідей:

7. Кушнір Л.Л., Кушнір Л.М. До питання про задачі і напрями регіональних досліджень в Україні // Наука і освіта 2001: Матеріали ІV Міжнар. наук.-практичної конференції. Том 3. Економічні науки.– Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2001. – С.45-46. (Внесок автора – сформульовано перспективні напрями регіональної науки в Україні).

8. Кушнір Л.М., Кушнір Л.Л. Регіоналізація соціально-економічних процесів: закономірності і принципи регулювання // Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України. Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції. – Київ: Ніка-Центр, 2001. – С.192-193. (Внесок автора – обґрунтовано положення щодо стратегії регіонального розвитку національної економіки в умовах транзиції).

АНОТАЦІЯ

Кушнір Л.Л. Регіоналізація економічних процесів як закономірність розвитку ринкового господарства. — Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01 – економічна теорія. — Харківський державний університет, Харків, 2002.

У дисертаційній роботі досліджені теоретичні і практичні аспекти регіоналізації соціально-економічних процесів у сучасному ринковому господарстві. Розглядається концепція поляризованого зростання регіонів, розширені її теоретичні і практичні аспекти, проаналізовано її значення для розвитку вітчизняного господарства і вибору варіанта його регулювання. Запропоновано методологію цілеспрямованої поляризації регіонального розвитку з метою формування додатних мультиплікаційних та акселеративних ефектів у національному господарстві. Виявлено закономірності і протиріччя регіоналізації вітчизняної економіки, оцінено сучасні структурно-динамічні зрушення у промисловому комплексі та аграрному секторі господарства України. Розроблено напрями вдосконалення механізму регулювання регіонального соціально-економічного розвитку.

Ключові слова: регіоналізація, поляризований розвиток, імпульс економічного зростання, транзитивна економіка, трансформація соціально-економічних відносин.

АННОТАЦИЯ

Кушнир Л.Л. Регионализация экономических процессов как закономерность развития рыночного хозяйства. — Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.01.01 – экономическая теория. — Харьковский государственный университет, Харьков, 2002.

В диссертационной работе исследованы теоретические и практические аспекты регионализации социально-экономических процессов в современном мировом хозяйстве. Показана несостоятельность положений неокласической теории равновесного роста региональной экономики в условиях транзитивных преобразований. Доказывается объективный характер несбалансированного развития экономической системы на региональном уровне. Обосновывается необходимость создания особого механизма целенаправленной поляризации регионального развития с целью формирования позитивных мультипликационных и акселеративных эффектов в национальном хозяйстве. Предлагается концептуальный вариант стратегии экономического роста с упором на узловые элементы — высокотехнологичные и высокоприбыльные отрасли промышленности.

Под этим углом зрения обоснованы особенности, факторы, закономерности регионализации и методы регулирования региональной экономической динамики; выявлено определяющее влияние развития ведущих отраслей хозяйства регионов на характер и перспективы регионального экономического роста.

Предложенные и реализованные в диссертации методологические и методические подходы к исследованию пространственной динамики национальной экономики позволили выявить и мотивировать высокую амплитуду в показателях рыночных социально-экономических преобразований по регионам Украины, определить особенности и противоречия их развития на пути строительства рыночных отношений.

Обобщены научные представления о влиянии региональных процессов на интеграцию национальных экономик в мировое хозяйство; обоснована необходимость активизации межгосударственных интеграционных процессов на базе дальнейшего углубления производственной специализации отечественных регионов.

Рассмотрены тенденции, преобладающие в развитии промышленности и сельского хозяйства регионов страны, выделены преимущества приоритетного развития крупнейших городов, агломераций, приграничных регионов, технопарковых структур и других зон высокого динамизма. Определены региональные особенности формирования национального рынка труда.

В диссертации обосновываются концептуальные ориентиры и система отраслевых приоритетов развития промышленности республики. Предложена классификация отраслей по степени влияния их на процессы экономического роста, намечены критерии для определения очерёдности предоставления им государственной финансовой помощи или преференциального режима развития.

Автором диссертации выявлена тенденция к регионализации инвестиционно-инновационных процессов в промышленном секторе национальной экономики; мотивированы пути активизации инвестиционной деятельности и улучшения инвестиционного обеспечения высокотехнологичных и высокоприбыльных отраслей промышленного комплекса регионов с ориентацией на самостоятельное накопление резервов экономического роста.

Соискателем сформулированы главные направления дальнейшего совершенствования механизма управления процессами регионализации с соответствующими предложениями в сфере структурной, инвестиционно-инновационной, бюджетной, налоговой, кредитной политики. Предлагается: повышение эффективности использования целевых бюджетных ассигнований на основе новых принципов их перераспределения с учетом задач структурной политики и активизации социально-экономических отношений как фактора роста; создание полновесных рыночных условий для привлечения негосударственных средств в инновационные сектора экономики; обоснование возможных путей реализации государственной региональной политики экономического роста.

Разработанный в диссертации региональный подход к проблеме роста показывает, что на современном этапе развития реформ в Украине наиболее мотивированной является стратегия поляризованного роста национальной экономики. Заложенные в исследовании методологические и методические основы стратегии создают предпосылки для разработки социально-экономических прогнозов, коммерческих проектов и долгосрочных программ по формированию импульсов экономического роста в многорайонной системе.

Ключевые слова: регионализация, поляризованное развитие, импульс экономического роста, транзитивная экономика, трансформация социально-экономических отношений.

ANNOTATION

Kushnir L.L. Movement to regionalization of economic processes as law of development of a market economy. — Manuscript.

Dissertation for getting the scientific degree of Candidate of economical science in speciality 08.01.01 – Economic Theory. — Kharkov State University, Kharkov, 2002.

In dissertation work the theoretical and practical aspects of regionalization of socio economic processes in a modern world economy are investigated. The inconsistency of rules of neoclassic theory of equilibrium growth of regional economy in conditions of transitive transformations is shown. The objective character of unbalanced development of economic system at a regional level is proved. The necessity of creation of the special mechanism of purposeful polarization of regional development is proved with the purpose of formation positive animated and acceleration effects in national economy. The conceptual variant of strategy of economic growth with a stress on central elements — high technological and high rentable industry are offered.

The tendencies prevailing in development of an industrial and agricultural regions of the country are considered the advantages of priority development of the largest cities, agglomerations, frontier regions, high technological structures and other zones of high dynamism are allocated.

Key words: regionalization, polarized development, pulse of economic growth, transitive economy, transformation of the socio economic relations.

КУШНІР ЛЕОНІД ЛЕОНІДОВИЧ

РЕГІОНАЛІЗАЦІЯ ЕКОНОМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ

ЯК ЗАКОНОМІРНІСТЬ РОЗВИТКУ

РИНКОВОГО ГОСПОДАРСТВА

Спеціальність 08.01.01 – Економічна теорія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Відповідальний за випуск С.С.Ніколенко

________________________________________________________

Підписано до друку 03.04.2002 р.

Формат 60х84/16. Папір офсетний. Гарнітура Times New Roman.

Умовн. друк. арк. 1,0. Наклад 100. Замовлення №44/1

Інформаційний відділ

Медичного центру "Співдружність"

36003, м. Полтава, майдан Незалежності, 24