ТЕРНОПІЛЬСЬкий ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ університет

імені вОЛОДИМИРА ГнАТЮка

Ковальчук ЛАрисА ОНИСИМівна

УДК 377.6:33:371.5 (477)

міжпредметні зв’язки

у вивченні хіміко-технологічних дисциплін

в економічному бізнес-коледжі

13.00.04 – теорія і методика професійної освіти

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Тернопіль – 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівському національному університеті імені Івана Франка, Міністерство освіти і науки України.

Наукові керівники: кандидат педагогічних наук, професор Клос Євген Степанович;

доктор педагогічних наук, доцент Курляк Ірина Євгенівна,

Львівський національний університет імені Івана Франка,

доцент кафедри педагогіки

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Сметанський Микола Іванович,

Вінницький державний педагогічний університет

імені Михайла Коцюбинського Міністерство освіти і науки України,

завідувач кафедри педагогіки;

кандидат педагогічних наук, доцент Бабин Іван Іванович,

Тернопільський державний педагогічний університет імені Володимира

Гнатюка, Міністерство освіти і науки України, в.о. завідувача кафедри

педагогічної майстерності та освітніх технологій.

Провідна установа: Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира

Винниченка, кафедра педагогіки, Міністерство освіти і науки України,

м. Кіровоград.

Захист відбудеться “ 22 ” лютого 2002 р. о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 58.053.01 у Тернопільському державному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка за адресою: 46027, м. Тернопіль, вул. Кривоноса, 2.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка за адресою: 46027, м. Тернопіль, вул. Кривоноса, 2.

Автореферат розіслано “ 21 ” січня 2002 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради ЧАЙКА В.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Формування національної парадигми освіти й виховання, перехід освіти Укра-їни на ступеневу систему навчання ставлять нові завдання перед професійною освітою. У зв’язку з цим економічні технікуми і коледжі, зокрема ті, що здійснюють підготовку фа-хівців професійного спряму-вання “Харчова техно-логія та інженерія”, зазнали до-корінного реформу-вання змісту освіти з метою набли-ження їх діяльності до ви-мог вищої школи. Окрім того, швидкі тем-пи розвитку нових харчових техно-логій, значне погір-шення екологічної си-туації, тривожна статистика, що засвідчує зростання кіль-кості харчових отруєнь, посилюють вимоги суспільства щодо рівня під-готовки, професійної ком-пе-тентності, соціальної відпові-даль--ності технологів харчових виробництв. Адже об’єктами їхньої профе-сійної ді-яль-ності є технологічні систе-ми харчових виробництв, контроль і управління якіс--тю продук-ції харчування, що суттєво впливає на стан здоров’я населення країни.

Досягнення високого рівня професіоналізму можливе лише за умови від-повід-ної фунда-ментальної підготовки. Зазначимо, що проблема фундамен-та-лізації змісту підготовки фахівців є особливо гострою і непрос-тою для вищих закладів освіти І-ІІ рівнів акредитації. Вона не може бути вирі-шена збільшен-ням кількості годин на засвоєння фундаменталь-них дис-циплін. Їх вивчення має бути поставлене на відповідну науково-методичну ос-нову. З огляду на це, виникає необхідність пошуку нових технологій підго-товки майбутніх фахівців. Однією з таких є педагогічна технологія, заснована на ефективній реалізації міжпредметних зв’язків у навчально-виховному процесі.

У психо-лого-педагогічній науці проблема міжпредметних зв’язків дос-лід-жу-валася в різних напрямах. Так, вивченням сутності та типо-логії міжпред-метних зв’язків займалися М.Білий, А.Єрьомкін, П.Ку-лагін, Н.Лош-----карьо-ва, В.Максимова, А.Усова, Г.Федорець та ін. Пробле-ма практич-ної реалізації міжпред-мет-них зв’язків у нав-чально-виховному процесі розроб-лялася на рівні середньої загально-освітньої школи (зокрема, у дослід-женнях Н.Буринської, І.Звєрєва, В.Ільченко, М.Шмир), професійно-техніч-них навчальних закла--дів (у працях П.Ату-това, Г.Вар-ко--вець-кої, Г.Гуто-рова, О.Дубінчук, І.Пет-ро-вої, Н.Ро-зен-берга, В.Скакуна, Н.Тала-луєвої та ін.). Питання підготовки вчителя до здійс-нення міжпред-мет-них зв’язків у навчально-виховному проце-сі дослід-жували Н.Андреєва, М.Дьякова, С.Капацина. Водночас, вивченню цієї проб-леми на рівні вищих закладів освіти І-ІІ рівнів акредитації, в яких реалізація між-предмет-них зв’язків у навчальному процесі має певну специфі-ку, при-свячена незначна кількість досліджень (праці Г.Граков-ського, Д.Еп-ш-тей-на, І.Ку---рам---ши-на, Г.Моро-зова, О.Музальова, А.Пінського, З.Ямпольсь-кої та ін.).

Зауважимо, що у більшості наукових праць досліджувалися лише окремі аспекти навчання на міжпредметній основі. Що ж стосується вивчення пробле-ми на рівні теоретичного обґрунтування педагогічної технології реалізації міжпред-мет-них зв’яз-ків і розробки методики її застосування у навчально-виховному процесі різних закладів освіти, то такі дослідження у педагогічній науці практично не проводи-лися. Окрім того, аналіз ступеня дослідженості проблеми взаємозв’язаного вивчення хіміко-технологіч-них дис-цип-лін (підготовка технологів харчових виробництв в економічних ко-лед-жах) дозволив встановити, що у психолого-педаго-гіч-ній літературі це питання також не з’ясовувалося. Проте ще й сьогодні основною проблемою підготовки фахівців у цих навчальних закладах є значний розрив між фундаментальними і професій-но-зорієнтованими дисцип-лінами. Це зумов-лено, насамперед, тим, що недостатньо використовується теоретико-понятій-ний апарат фундамен-таль--них наук (зокрема, хімічних) для вивчення предметів спеціалі-зації. Базові знання, уміння, навич-ки не знаходять широкого застосування в практичній професій-ній діяльності. А між тим, вивчення хіміч-них дисциплін забезпечує необхідну базу знань, умінь та навичок для ефективного засвоєння предметів спеціалі-зації і тому по-вин-но бути спрямоване на формування високого рівня професіоналізму технологів харчових виробництв.

Таким чином, актуальність завдань систематизації та інтегрування знань, умінь, нави-чок сту-ден-тів на рівні міжпредметних зв’язків хімічних дисциплін і предметів спеціалізації, їх недостатнє теоретичне обґрунтування й потреби практики зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: “Міжпредметні зв’язки у вивченні хіміко-технологічних дисциплін в економічному бізнес-коледжі”. Розв’язання цієї проблеми сприятиме підвищенню рівня професійної підготовки технологів харчових виробництв.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри педагогіки Львівського національного університету імені Івана Франка при розробці теми “Сучасні проблеми освіти, навчання і виховання в середній і вищій школі” (тема затверджена науково-технічною радою Львівського державного універси-тету імені Івана Франка 24 грудня 1998 р., протокол № 8).

Об’єкт дослідження – міжпредметні зв’язки в професійній підготовці студентів вищих економічних закладів освіти І-ІІ рівнів акредитації.

Предмет дослідження – міжпредметні зв’язки як чинник підвищення рівня професійної підготовки студентів економічного бізнес-коледжу у процесі вивчення ними хіміко-технологічних дисциплін.

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати та експериментально переві-рити ефективність педагогічної технології реалізації міжпредметних зв’язків у процесі вивчення хіміко-технологічних дисциплін студентами економічного бізнес-коледжу.

Гіпотеза дослідження. Ефективність вивчення хіміко-технологічних дис-цип-лін студентами економічного бізнес-коледжу значно підвищиться, якщо застосувати педагогічну технологію реалізації міжпредметних зв’язків яка враховує категоріальну сутність, типологію, функції міжпредметних зв’яз-ків, специфіку навчання на міжпредметній основі; передбачає дотримання організаційних принципів і умов її впровадження у нав-чально-виховний процес, доцільний вибір форм, методів, засобів і прийомів навчання, інтегрування з іншими сучасними технологіями (моду-льно-рейтин-гового, проб---лем--ного, ігрового, програмованого, комп’ютерного навчання), а також ви-ко---рис---тання різних форм і методів організації самостійної роботи студен-тів.

Відповідно до предмета, мети, гіпотези визначено основні завдання дослідження:

1) проаналі-зувати стан розробки проблеми дослідження у психолого-педагогічній літературі та з’ясувати теоретико-методологічні засади використання міжпредмет-них зв’яз--ків у навчально-виховному процесі;

2) розкрити особливості реалізації міжпредметних зв’язків у вищих закладах осві-ти І-ІІ рівнів акредитації та визначи-ти роль хіміко-технологічних дисциплін у процесі підготовки фахівців в економічному бізнес-коледжі;

3) теоретично обґрунтувати педагогічну технологію реалізації міжпред-метних зв’язків, розробити модель і мето-дику її впровадження у навчально-виховний процес економічного бізнес-коледжу;

4) експеримент-ально перевірити ефективність педаго-гіч-ної технології реа-лі--зації міжпредмет-них зв’язків шляхом упровадження її в навчально-виховний процес технікумів і коледжів, які здійснюють підготовку технологів харчових ви-роб-ництв; розробити методичні рекомендації щодо застосування цієї технології у вищих економічних закладах освіти І-ІІ рівнів акреди-тації.

Методологічну основу дослідження становлять: філософські положен-ня про діалектичну єдність наук про природу та фундаментальні положення наукової теорії пізнання, синергетичний підхід до з’ясування педагогічних явищ, розуміння міжпредметних зв’язків як однієї з конкретних форм прояву загальнодидактичного принципу системності. Здійснюючи дослід-ження, ми спиралися на теорію поетапного форму-вання розумових дій (П.Гальперін, Н.Тализіна), концепцію природного розвитку знань (Е.Лузік).

Теоретичну основу дослідження складають психолого-педагогічні праці з теорії і практики реалізації міжпредметних зв’язків у навчально-виховно-му процесі різних закладів освіти, а також із проблем, дотичних до теми дослідження (впровадження інноваційних педагогічних технологій, організа-ція са-мо-стійної роботи студентів, професійна спрямованість навчаль-ного про-цесу у вивченні загальноосвітніх дисциплін, викладені у працях А.Алексюка, С.Гончаренка, Р.Гуревича, О.Євдоки-мова, І.Зязюна, Н.Нич-кало, І.Підла-сого, В.Ра-ду-ла, Л.Романишиної, М.Сметанського, І.Смолюка, О.Хомен-ко та ін.). У процесі науково-педагогічного пошуку були врахо-вані основ-ні положення дидактики вищої школи, педагогіки професійної освіти, Дер-жав--ної національної програми “Освіта” (Україна ХХІ століття), Закон України “Про освіту”, нормативні документи Міністерства освіти і науки України.

Реалізацію мети, перевірку гіпотези, розв’язання завдань науково-педа-го-гічного пошуку забезпечувала система методів дослідження. Методи теоре-тич-ного вивчення й піз-нан--ня (теоретичний аналіз і синтез, порівняння, систематиза-ція, кла-си-фі--кація, узагальнення, екстра-по-ляція, моделювання, конкретизація) дозво-лили з’ясувати внутрішню струк-туру об’єкту дослідження і взає-мо-зв’язки між окремими структурними елементами.

Серед емпіричних найбільше значення мали праксиметричні методи і педагогічний експеримент. Зокрема, вивчення документації вищих закладів освіти професійного спрямування “Харчова технологія та інженерія”, тривале спостере-ження, анкетування виклада-чів і студентів та бесіди з ними, тесту-вання студентів та аналіз продуктів їхньої навчальної діяльності, визна-чення рейтингу забезпечи-ли органі-зацію і прове-дення науково-педагогічного пошуку, обробку результатів експерименту за допо-мо-гою ком-п’ю-тер-ної техніки, їх якісний і кількісний аналіз із використанням мето-дів математичної статистики, графічної інтерпретації одержаних показників тощо.

Експериментальною базою, на якій виконувалася дослідно-експери-мен-тальна робота щодо організації науково-педагогічного пошуку і перевірки ефектив-ності педагогічної технології реалізації міжпредметних зв’язків у навчально-виховному процесі вищих закладів освіти І-ІІ рівнів акредитації, були Львівський економічний бізнес-коледж, Львівський кооперативний коледж економіки і права, Івано-Франківський комерцій-ний технікум та Тернопільський комерцій-ний технікум. Загалом у досліджен-ні брали участь 64 викладачі, 1158 студентів вищих закладів освіти І-ІІ рівнів акредитації та 52 студенти Львівського національного університету імені Івана Франка.

Наукова новизна та теоретичне значення одержаних результатів полягають у тому, що:

§ вперше проблему взаємозв’язаного вивчення різних дисциплін дослідже-но на рівні створення і впровадження у навчально-виховний процес педаго-гічної технології реалізації міжпредметних зв’язків (введено поняття “педаго-гічна технологія реалізації міжпредмет-них зв’язків”; на основі синергетич-ного підходу розроблено модель та обґрунтовано органі-заційні принципи, умови і методику її впровадження);

§ на основі уточнення типології міжпредметних зв’язків, урахування особливостей їх реалі-зації розширено можли-вості прогнозу-вання, фіксації та моделювання міжпредметних зв’язків у навчальному процесі вищих закладів освіти І-ІІ рівнів акредитації;

§ вперше обґрунтовано і розроблено структурно-логічну схему змісту підготовки фахівців професійного спряму-вання “Харчова технологія та інженерія” у вищих економічних закладах освіти І-ІІ рівнів акре-ди-тації і на її основі конкретизовано роль хіміко-технологічних дисциплін у формуванні фахових знань, умінь, навичок майбутніх техно-ло-гів харчових виробництв.

Практична значущість дослідження полягає в розробці науково обґрун-----то-ваної та апробованої педагогічної технології реалізації міжпредмет-них зв’яз-ків, яка може бути використана під час вивчення хімічних і техноло-гічних дисциплін у навчально-виховному процесі вищих економічних закладів освіти І-ІІ рівнів акредитації, що здійснюють підготовку технологів харчових виробництв, а також тих закладів освіти, в яких хімія є базовою дисцип-ліною для засвоєння предметів спеціалізації. Опубліковані здобувачем статті, навчально-методичні посібники, методичні вка-зів-ки, розроблені комп’ютерні навчально-контролюючі програми можуть бути використані виклада-чами, студентами вищих закладів освіти хіміко-технологічного профілю, вчителями шкіл, а також у системі підготовки і перепідготовки педагогічних кадрів.

Результати дослідження впроваджені у навчально-виховний процес Львівсь-кого економічного бізнес-коледжу (акт про впровадження № 01/128 від 06.07.2001 р.), Львівського кооперативного коледжу економіки і права (акт № 423 від 13.06.2001 р.), Івано-Франківського комерційного технікуму (акт № 01–2/327 від 03.07.2001р.), Тернопіль-сько-го комерційного технікуму (акт № 275 від 20.06.2001 р.).

Особистий внесок здобувача полягає у трактуванні сутності міжпред-метних зв’язків як синергетичної взаємодії суб’єктів навчально-виховного про---це--су; у визначенні особливостей реалізації міжпредметних зв’яз-ків у ви-щих закладах освіти І-ІІ рівнів акредитації; в обґрунтуванні та роз-роб-ці педагогічної технології реалізації міжпредметних зв’язків (введенні понят-тя “педагогічна технологія реалізації міжпредметних зв’язків”, обґрунтуванні та розробці моделі, організаційних принципів, умов і мето-дики її впровадження у навчально-ви-ховний процес); у розробці способів прогнозу-вання, фіксації та моделю-вання міжпредметних зв’язків на основі опорних тематичних і поелементних моде-лей, комп’ютерних банків даних; написанні авторських навчальних програм, посібників, методич-них вказівок до вивчення курсів органічної хімії й біохімії у вищих економічних закла-дах освіти І-ІІ рівнів акредитації, які здійснюють підготовку фахівців професій-ного спрямування “Харчова технологія та інженерія”. Ідеї та розробки співавторів, з якими опубліковані наукові праці, у дисертації не використовувалися.

Вірогідність і обґрунтованість отриманих результатів дисертацій-ного дос-лід-ження забезпечені застосуванням комплексу методів, адекватних меті та завданням науково-педагогічного пошуку; аналізом значної за обсягом дже---рель-ної бази; застосуванням всебічного якісного і кількісного аналізу дослід-жу-ваних даних, їх верифікацією; об’єктивністю, валідністю, надійністю вимірювань і діагностичного інструментарію статистичної обробки резуль-татів педагогічного експерименту, а також упровадженням результатів дослідження у практику навчально-виховного процесу вищих економічних закладів освіти І-ІІ рівнів акредитації.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати допо-ві-далися на засіданнях кафедри педагогіки Львівського національного універси-тету імені Івана Франка, засіданнях обласного методичного об’єд-нання викладачів хімії вищих закладів освіти І-ІІ рівнів акредитації; обгово-рю-валися на 10-ти між-на-род-них наукових конферен-ціях: Варшава-Люблін (1999); Жешов (1998); Люб-лін (1996, 1997, 1998); Львів (1997, 1999, 2000); Ніжин (1998); Полтава (2001); на 6-ти Всеук-ра-їнських наукових конференціях: Київ (1999); Кривий Ріг (2000); Львів (1996, 1998); Полтава (2000); Суми (1997); республіканському семіна-рі-нара-ді викладачів хімії технікумів систе-ми торгівлі (Черкаси, 1991); регіональ--ній науковій конференції “Львівські хімічні читання” (Львів, 1997). Апро-бація результатів науково-педагогічного пошуку здійсню-ва--ла-ся також шляхом обмі-ну досвідом під час проведення відкритих занять, виховних заходів, за-нять для викладачів хімії, біології та екології вищих закладів освіти І-ІІ рівнів акредитації Львів-сь---кої області; впровадження педагогічної техно-логії реалізації міжпред-метних зв’яз-ків у навчально-виховний процес вищих закладів освіти І-ІІ рівнів акредитації.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковані у 24 наукових працях (з них 15 без співавторів), у тому числі: 9 статей у фахових журналах (з них 6 без співавторів); 7 – у матеріалах наукових конференцій; 3 – у тезах наукових конференцій; 2 – у збірниках наукових праць; 3 – у закордонних науково-педагогічних виданнях. Окрім того, пошукувачем опубліковано 6 методич-них вказівок, 3 навчально-методичних посібника. Загальний обсяг опублікованих авторських аркушів – 32,4.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Обсяг основного тексту складає 195 сторінок (з них 19 сторінок становлять таблиці і рисунки, які пов-ністю займають площу сторінки). В основному тексті дисертації 15 таблиць, 19 рисунків. Додатки оформлено окремою книгою (24 додатки на 243 сторінках). Вони містять 112 таблиць, 17 рисунків. Повний обсяг дисертації – 472 сторінки. Список використаних джерел включає 379 найменувань, з них 23 – іноземною мовою.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження обраної проблеми; визначено об’єкт, предмет, мету; сформульовано гіпотезу, завдання дослідження, його методологічні та теоретичні основи; розкрито методи, а також наукову новизну, теоретичне і практичне значення одержаних результатів, особистий внесок здобувача; викладено дані про апробацію та впровадження результатів дослідження у практику.

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади використання міжпред-мет-них зв’язків у навчально-виховному процесі” здійснено аналіз міжпредметних зв’язків як дидактичної проблеми, а також з’ясовано особли-вості їх реалізації у навчально-виховному процесі різних закладів освіти.

Проведений нами системний аналіз бібліографічних джерел з проблеми міжпредметних зв’язків показав, що в сучасній дидактиці немає однозначного, загальноприйнятого визначення ключового понят-тя нашого дослідження. Найчасті-ше вчені звертають увагу на дидактичний аспект проб-леми між-пред--мет-них зв’язків. Так, міжпредметні зв’язки трактують як взаємну узгод-же--ність навчальних програм (С.Гончаренко, С.Ба-баджанян, М.Мо-нахов, М.Бі-лий), узгодженість між нав-чальними предметами (В.Оконь, С.Рашко-ва, М.Фіцула); як дидактич-ну умову (П.Новиков, Н.Сорокін, А.Усова, Г.Федо-рець), як дидактик-ний засіб (В.Гу-зеєв, В.Янцен), як дидактичний принцип (І.Звєрєв, Н.Лошкарьова), як дидактичний еквівалент наукових зв’язків (Н.Борисенко, П.Олейник, Н.Розенберг, В.Федорова), як конструкцію змісту нав-чального матеріалу (П.Самой-ленко, А.Сергєєв) тощо. Розглядаючи інте-гра-ційні явища у навчально-виховному процесі різних закладів освіти, Н.Берулава, І.Козлов-ська визначають міжпредметні зв’язки як рівень інтеграції, А.Шакирзя-нов – як дидактичну умову інтеграції, В.Макси-мова – як засіб, а Г.Варковецька, Е.Гожлінська, Ф.Шльосек – як одну з форм інтеграції.

Винятково важливим є й загально-педагогічний аспект проблеми, за яким міжпредметні зв’язки трактують як систему взаємо-зв’язаної діяльності різних викладачів, а також як систему роботи вчителя і учнів (П.Кулагін) або викладача і студентів (В.Сисоєв), як систему відношень (А.Єрьомкін).

Власне на цих основних аспектах проблеми реалізації міжпредметних зв’язків ми й зосередили свою увагу. Ідея дослідження полягала в тому, щоб, розкривши специфіку загально-педагогічної та дидактичної сутності міжпред-мет-них зв’язків, використати їх навчально-виховний та розвиваючий потен-ціал для побудови науково-обґрунтованої, ефективної системи педагогічної діяльності сучасного викладача і студентів в умовах ступеневої вищої освіти.

На нашу думку, труднощі однозначного тлумачення міжпред-метних зв’яз-ків зумовлені їх поліфункціо-нальним характером, тому ми пропо-ну-ємо розглядати їх сутність на основі синергетич-ного підходу. При цьому ми вихо-димо з того, що синергетика дозволяє роз-крити сутність процесів, які проті-кають у складних, так званих, неліній-них систе-мах (біологічних, хімічних, економіч-них, педагогіч-них тощо). Зокрема, вона пояснює нелінійність, дина-мізм і розвиток цих систем, а також пов’язані з ними процеси (координації, дисипативності, біфуркації, самопо-дібності множин, явище атракції та ін.).

Синергетичний підхід до пояснення педагогічних явищ дозволяє, на нашу думку, з’ясувати роль міжпредметних зв’язків, як чинника узгодженої спільної діяль-ності суб’єктів навчально-виховного процесу (викладачів, студентів, завіду-вачів кафедр чи циклових комісій, кураторів груп та ін.) в одному напрямку, а саме: в аспекті розвитку світогляду та здібностей студентів на основі формуван--ня сутнісних системних знань, цілісного уяв-лення про наукову картину світу, забезпечення високого рівня професійних знань, умінь і навичок, значущих якостей особистості фахівця тощо.

Поряд із теоретичним розумінням сутності міжпредметних зв’язків ви-нят-ково важливим є питання їх практичної реалізації у навчально-виховному процесі. Цей процес має певну специфіку залежно від типу, рівня і професій-ного спрямування конкретного навчального закладу. Аналізуючи стан вивче-но-сті проблеми здійснення міжпредметних зв’язків у вищих зак-ладах освіти, ми виявили, що у більшості психолого-педагогічних праць з’ясовується узгод-женість навчальних програм суміж-них дисциплін, зміст окремих занять, вико-рис-тання однакових методик. Окрім того, такі дослідження або є дотичними до цієї проблеми (Л.Дольнікова обґрун-товує структурування змісту природ-ничих дисциплін на прикладі вивчення хімії у медичних коледжах), або мають фрагментарний побіжний характер (наприклад, А.Конасов з’ясовує структуру міжпредметних зв’язків хімії з ґрунтознавством, агрохімією). Відсут-ність досліджень, присвячених проблемі здійснення міжпредметних зв’язків хіміч-них і технологічних дисциплін, актуалізувала потребу більш детального вивчення особливостей їх реалізації у вищих закладах освіти І-ІІ рівнів акредитації. З цією метою у розділі окреслено значущість міжпредметних зв’язків, розкрито специфіку їх здійснення у навчально-виховному процесі.

У другому розділі “Педагогічна технологія реалізації міжпредмет-них зв’язків у навчально-виховному процесі” теоретично обґрун-то-вано і розроблено педагогічну технологію реалізації міжпредметних зв’язків у нав-чально-виховному процесі вищих економічних закладів освіти І-ІІ рівнів акредитації та її модель (див. рис. 1 на с. 9).

Обґрунтовано і розроблено структурно-логічну схему зміс-ту підго-товки фахівців професій-ного спрямування “Харчова технологія та інже-нерія” для освіт-ньо-кваліфіка-ційних рівнів молодший спеціаліст із фаху “Тех-но-логія громад-ського харчування” та бакалавр із фаху “Технологія харчування”. Визначено роль хімічних і технологічних дисциплін, циклу практичного навчання у формуванні фахових знань, умінь і навичок майбут-ніх техно-ло-гів харчових виробництв. Показано, що вивчення хімічних дисцип-лін в економічних коледжах повинно здійснюватись у такій логічній послідовності: речовина ? будова речовини ? хімічний процес ? техноло-гічний процес.

У дисертації запропоновано дефініцію поняття “педагогічна технологія реалізації міжпред-метних зв’язків”. Об-ґрун-то--ва-но і конкре--тизовано організаційні засади (принципи, умови) впро-вадження педагогічної технології реаліза-ції міжпредметних зв’язків у нав-чально-виховний процес вищих закладів освіти І-ІІ рівнів акредитації. Пока-зано, що ефективність функціонування педагогічної технології реалізації між-пред--мет-них зв’язків (ЕПТ) можна розглядати як функцію від взаємодії суб’єк-тів (С) навчально-виховного процесу: ЕПТ = ѓ (?). Всі інші чин-ники (органі-заційні принципи, умови) визначено як такі, що впливають на ефек-тивність реалізації міжпредметних зв’язків через основний параметр функ-ції.

Розроблено методику впровадження педагогічної техноло-гії реалізації міжпредметних зв’язків, яка ґрунтується на інтеграції запропонованої техно-логії з інши-ми сучасними технологіями (модульного, проблемного, ігрового, програ-мо-ва-ного, комп’ютерного навчан-ня тощо). Показано, що ефективність запропонованої педагогіч-ної технології забезпечу-ється в умовах модульної системи навчання на основі багато-рівневого струк-турування змісту навчальних дисциплін. Наведено струк--тури авторських модульних програм з курсів органічної хімії й біохімії, окремих навчальних модулів.

Визначено методику відбору організаційних форм, мето-дів і засобів навчання на міжпредметній основі. Розроблено методику проведення занять з органічної хімії й біохімії на засадах реалізації різно-рівневих міжпредметних зв’язків: 1) лекційних (вступ-ної, проблем-ної, міжпред-метної, з елементами ігрового навчання); 2) се-мі-нарських (міжпред-метного, нау-ко-вого, з елемента-ми проблем-ного та ігрово-го навчання); 3) практичних і лабораторних занять (з елементами ігрового, проблемного і програмо-ваного навчання, з викорис-танням комп’ютер-них навчально-контролюючих програм тощо).

У розділі також показано важливе значен-ня організації поза-аудиторної самостійної роботи, зокрема в рамках міжпредмет-ного гуртка, що дозволяє активізувати науково-пошукову роботу студентів на засадах міжпред-метного навчання під час вивчення хімічних і технологічних дисциплін. З’ясовано мож-ливості проведення виховних заходів на основі міжпредметного підходу.

Рис. 1. Модель педагогічної технології реалізації міжпредметних зв’язків у

навчально-виховному процесі вищих економічних закладів освіти:

МПЗ – міжпредметні зв’язки; ПТ – педагогічна технологія;

ВЗО – вищий заклад освіти.

Зазначено важливу роль навчально-методичного забезпечення між-пред--метних зв’язків у впровадженні запропонованої педагогіч-ної технології. З цією метою розроблено тематичні та поелементні опорні моделі прогнозу-вання й фіксації міжпредметних зв’язків, які доповнюють навчальні програми дисциплін; комп’ютерні банки даних, що містять інформацію про взаємо-зв’язки між окремими курсами дисциплін під час вивчення відповід-ного нав-чального матеріалу; методичні вказівки, навчально-методичні посібники (зокрема, інтег-рований посібник “Хімія й основи технології виробництва продуктів харчування”, опорний конспект лекцій “Основи біохімії”); комп’ю-тер-ні навчальні посібники; модульні програми курсів, які передбачають використання різноманітних форм конт-ролю знань, умінь і навичок студентів на різних етапах навчального процесу (пакети тестових завдань, завдань машинного і безмашинного програмованого контролю знань, умінь і навичок, проблемно-пошукових завдань тощо).

У третьому розділі “Експериментальне дослідження ефективності впровад-ження педагогічної технології реалізації міжпредметних зв’язків у навчально-виховний процес” визначено основні структурні елементи програми, за якою проведено педагогічний експери-мент.

У розділі розроблено і обґрунтовано діагностичний інструментарій, за допомогою якого перевірялася ефективність запропонованої педагогічної технології реалізації міжпредметних зв’язків і здійснена інтерпретація одержаних результатів. З цією метою під час формуючого експерименту проводилися контрольні зрізи знань, умінь і навичок студентів у паралельних експерименталь-них і контрольних групах відповідних освітньо-кваліфіка-ційних рівнів. На початку вивчення курсу навчальної дисципліни здійснювалося визначення стартового рівня знань, умінь і навичок студентів, на проміжному етапі проводилося ще два зрізи знань, на заключному – один зріз. Це дало змогу відстежити ефективність упровадження запропонованої педагогічної технології на основі динаміки зростан-ня якості знань, умінь і навичок студентів. Окрім того, нами визначалися пара-метри якості знань студентів під час засвоєння програм модулів тих тем з курсів хімічних дисциплін, методики вивчення яких запропоновані у дисертації. Причому, як показано у дисертації, бралися до уваги не тільки результати тесто-вого контролю знань, умінь і навичок, але й засвоєння повної програми модуля.

Ефективність запропонованої педагогічної технології реалізації міжпредмет-них зв’язків визначалася за допомогою параметричних методів на основі перевірки нульової гіпотези шляхом порівняння її з альтернативною. Діагностика ефективно-с-ті розроблених методик здійснювалася шляхом вимірю-ван-ня таких показників: 1) середнього балу; 2) якості знань, умінь, навичок; 3) кількості відтворених міжпредметних понять; 4) якості відтворення міжпредмет-них понять; 5) про-дук-тивної діяльності студентів.

Порівняння одержаних результатів показало, що в експеримент-аль-них гру-пах, які навчалися за альтернативною методикою, ці показники були знач-но кращими, ніж у паралельних контрольних групах, які навчалися за тради-цій-ною методикою. Фактичне значення t – критерію Стьюдента було вищим, ніж визначене за таблицею. Це вказує на значимість одержаних результатів і підтверджує припущення, що альтернативна методика (запропонована техно-ло-гія реалізації міжпредметних зв’язків) є більш ефективною. Зокрема, ми по-рів-нювали якість відтворення міжпредметних понять, засвоєних студен-та-ми у курсах органічної хімії й біохімії, під час вивчення відповідних тем у курсі “Технологія приготування їжі”. Як видно з рис. 2, цей показник в експе-ри-ментальних групах був значно вищим, ніж у паралельних контрольних групах:

Рис. 2. Порівняння показника якості відтворення міжпредметних понять (RT),

засвоєних студентами експериментальних і контрольних груп у курсах

органічної хімії і біохімії, під час вивчення технологічних дисциплін.

Анкетування виклада-чів і студентів дозволило визначити індекс і причини задоволеності навчанням за інтегративним посібником та іншим навчально-методичним забезпеченням педагогічної технології реалізації міжпредметних зв’язків, а також з’ясувати труднощі, які виникають у викладачів під час здійснення взаємозв’язаного навчання. Зокрема, індекс задоволеності студентів навчанням за інтегративним посібником “Хімія й основи технології виробництва продуктів харчування” становив 0,815.

У дисертації з ймовірністю 0,95 (95%) підтверджено ефективність запро-по-нованої педагогічної технології реалізації міжпредметних зв’язків у навчально-виховному процесі вищих закладів освіти І-ІІ рівнів акредитації. Результати педагогічного експерименту узагальнено у таблицях та рисунках.

На підставі узагальнення проведеного науково-педагогічного пошуку підтверджено гіпотезу дослідження, розроблено методичні рекомендації щодо впровадження педагогічної технології реалізації міжпредметних зв’язків у навчально-виховний процес, що дозволило сформулювати загальні висновки.

ВИСНОВКИ

У результаті здійсненого науково-педагогічного пошуку встановлено:

1. Генезис поняття “міжпредметні зв’язки” є складним і тривалим проце-сом. Вивчення теоретико-методологічних засад використання міжпред-мет-них зв’язків у навчально-виховному процесі різних закладів освіти на основі всебічного аналізу джерельної бази показало багатоаспектність цієї проблеми стосовно підходів до з’ясування їх сутності, функцій та типології.

Труднощі однозначного тлумачення ключового поняття нашого дослід-ження “міжпредметні зв’язки” детерміновані поліфункціональ-ним характером і складністю самої категорії. У цій категорії можна виділити два компоненти:

– теоретико-методологічний (виражає сутність цього поняття, розуміння місця, ролі та значення міжпредметних зв’язків для підвищення ефективності навчально-виховного процесу);

– діяльнісно-операційний (відображає шляхи реалізації міжпредметних зв’язків у роботі педагога).

У тлумаченні категоріальної сутності міжпредметних зв’язків мають місце різні концептуальні підходи (філософський, психологічний, дидактич-ний, загаль-но-педа-гогічний). Проте найбільшою мірою вчені звертаються до таких аспектів:

– дидактичного (міжпредметні зв’язки визначають як принципи навчання, його закономірності, засоби та умови);

– загально-педагогічного (міжпредметні зв’язки розглядають як систему взаємозв’язаної діяльності різних викладачів, а також як систему роботи викладача і студентів, учителя й учнів).

Враховуючи поліфункціональний характер міжпредметних зв’язків, багато-ас-пек-тність прояву, їх можна трактувати як систему синергетичної діяльності суб’єктів навчально-виховного процесу, що забезпечує високий рівень актуалізації, конкрети-зації, трансформації й узагальнення знань, умінь і навичок студентів з різних дисциплін, сприяє виконанню завдань загальної та професійної освіти.

Аналіз психолого-педагогічних джерел щодо стану вивчення проблеми реалізації міжпредметних зв’язків у навчально-виховному процесі різних закладів освіти показав, що:

– найбільш дослідженою ця проблема є на рівні середньої загальноосвітньої школи та профе-сійно-технічних навчальних закладів;

– проблемі здійснення міжпредметних зв’язків у вищих закладах освіти різних рівнів акредитації присвячена незначна кількість досліджень;

– проблема реалізації міжпредметних зв’язків хімічних і технологічних дис-цип-лін у вищих економічних закладах освіти І-ІІ рівнів акредитації про-фе-сійного спрямуван-ня “Харчова технологія та інженерія” не вивчалася.

Окрім того, проведений аналіз переконливо засвідчив необхідність науково-педагогічних пошуків, у яких проблема взає-мо--зв’язаного вивчення навчальних дисциплін у вищих закладах освіти І-ІІ рівнів акредитації досліджується комплексно на рівні створення педагогічної технології реалізації міжпредметних зв’язків у навчально-виховному процесі.

2. Встановлено, що реалізація міжпредметних зв’язків у вищих закладах освіти І-ІІ рівнів акредитації має певні особливості, що суттєво відрізняються від специфіки їх здійснен-ня у середній загальноосвітній школі та профе-сійно-технічних навчальних закла-дах і зумовлені потребою підготовки висококвалі-фікованого фахівця; умовами й вимогами ступеневої системи освіти; наяв-ністю циклів гуманітарних та соціально-економічних, фундаменталь-них і професійно-зорієнтованих дисцип-лін, прак-тич-но-го навчан-ня; пріоритетною роллю професійно-зорієнтованих дисциплін у системі навчальних курсів і спецкурсів; професійною спрямованістю соціально-економічних та природ-ничо-математичних дисциплін; поділом змісту професійної освіти на теоретичну і практичну підготовки; необхідністю узгодженої взаємодії суб’єктів навчально-виховного процесу тощо.

Обґрунтовано і розроблено структурно-логічну схему змісту підготовки фахів-ців профе-сій-ного спря-му-вання “Харчова технологія та інженерія” в економіч-них коледжах. Хімічні та технологічні дисципліни, цикл прак-тич-ного навчан-ня є струк-тур-ними ланками змісту підготовки фахівців. Хімічні дис-ципліни у комплексі з іншими природничими предме-тами, забезпечуючи за-галь-нонауко-ву підготовку, необхідну базу знань, умінь, навичок для засвоєння предметів спеціалізації, визначають відповід-ний рівень фун--да-менталізації змісту підготовки фахівців з вищою ос-вітою. Професіо-налізацію, на-лежний рівень фахової теоретичної та практичної підготовки забезпечують предмети спеціалізації (технологічні дисципліни, цикл практичного навчання).

3. На підставі системного аналізу навчальних планів, програм, підруч-ни-ків, посібників з хімічних та технологічних дисциплін теоретично обґрунто-вано і розроблено модель педагогічної технології реалізації міжпред-метних зв’яз-ків, визначено органі-за-ційні засади, запропоновано методику її впро-вадження у вищих закладах освіти І-ІІ рівнів акредитації.

Педагогічна технологія реалізації міжпредметних зв’язків – це така організація взаємо-зв’яза-ного навчання, яка поєднує диферен-ціаційні та інтеграцій-ні про-це-си під час вивчення окремих дисциплін і забезпечує формування цілісної системи знань, умінь, навичок, значущих якостей особис-тості, необхідних фахівцю для виконання функціональних обов’язків у його профе-сій-ній діяльності. Ефективність її впро-вадження у практику вищих закладів освіти І-ІІ рівнів акредитації забезпечують:

– організаційні прин-ци-пи (визначення напрямків взаємо-зв’язків між дис-циплінами; відобра-ження між-пред-метних зв’язків у анотаціях до навчаль-них планів, у змісті робочих програм, тематичне та хронологічне узгод-ження навчаль-них програм з різних дисциплін; відобра-ження міжпредмет-них зв’язків у навчальній літературі; створення відпо-відного методичного забезпечення міжпред-метних зв’язків; прогнозування, фіксація та моде-лювання міжпредмет-них зв’язків; коор-динація взаємодії суб’єктів навчально-виховного процесу);

– умови (дотри-мання пев-них вимог щодо встановлен-ня міжпредметних зв’яз-ків; реалізація принципу професійної спрямо-ва-ності навчального процесу під час вивчення хімічних дисциплін; фор--мування міжпредметних знань, умінь, навичок; ви-зна-чення шляхів і методів реалізації міжпредметних зв’язків).

Визначальна роль у впровадженні запропонованої педагогічної технології належить суб’єктам навчально-виховного процесу. Їх дії щодо реалізації міжпредметних зв’язків під час вивчення різних дисцип-лін мають координуватися, кооперуватися на всіх рівнях. Розкрито можли-вості такої синергетичної взаємодії суб’єктів навчально-виховного процесу.

Впровадження педагогічної технології реалізації міжпредметних зв’язків у навчально-виховному процесі будується на основі:

– мо-дуль-ної системи навчання, багаторівневого структурування змісту навчального ма-те--ріалу;

– методичних концепцій лекційно-семінарського курсу, ла-бо-раторно-прак-тич-них занять, розроблених з урахуванням широкого спектру різнорівне-вих міжпредмет-них зв’язків хімічних та технологічних дисциплін і циклу практичного навчання, принципу професійної спрямованості у вивченні хімічних дисциплін;

– інтегру-ван-ня з іншими сучасними технологіями (ігрового, програмо-ва---ного, проблемного навчан-ня, комп’ютеризації навчального процесу);

– ви-ко---рис---тання різних форм і методів організації самостійної роботи студен-тів (зокрема, науково-пошукової роботи в рамках міжпредметного гуртка);

– розробки відповідного навчально-методичного забезпечення (методичних вказівок, опорних конспектів лекцій, фондових лекцій, навчально-методич-них посібників, комп’ютерних навчально-контролюючих програм, пакетів тестового контролю знань, комплексних контрольних завдань тощо).

4. Ефективність педаго-гіч-ної технології реалізації міжпредметних зв’язків перевірено експеримент-ально на прикладі вивчення органічної хімії й біохімії шляхом упровадження у нав-чально-виховний процес економічних тех-ні--ку-мів і коледжів, які здійснюють підготовку технологів харчових виробництв. Дослідження ефектив-ності запропонованої технології здійснено методом вибіркового спостереження за допомогою парамет-ричних методів перевірки статистичних гіпотез із використан-ням комп’ютер-ної техніки.

На основі педагогічного експерименту підтверджено гіпотезу дослідження, розроблено методичні рекомендації щодо впровадження педагогічної технології реалізації міжпредметних зв’язків у практику вищих економічних закладів освіти І-ІІ рівнів акредитації.

Проведене дисертаційне дослідження проблеми міжпредметних зв’язків показало, що найважливіші труднощі, які виникали під час упровадження запропонованої техно-логії навчання у вищих економічних закладах освіти І-ІІ рівнів акредитації, зумовлені:

– непідготовленістю педагогів та майстрів виробничого навчання до організації взаємозв’язаного навчання на міжпредметній основі;

– недостатньою реалізацією принципу професійної спрямованості під час вив-чення хімічних дисциплін;

– неузгодженістю роботи відповідних кафедр (чи циклових комісій) щодо прогно-зування, фіксації та моделю-ван-ня міжпредметних зв’язків під час вивчення дисциплін, що належать до різних циклів;

– недостатністю методичного забезпечення для реалізації міжпредметних зв’язків під час вивчення хіміко-технологічних дисциплін;

– непідготовленістю студентів до взаємозв’язаного вивчення різних навчальних дисциплін тощо.

Їх аналіз дозволяє запропонувати напрями розвитку і аспекти подальших досліджень цієї проблеми:

– зміст і методика психолого-педагогічної підготовки викладачів, майстрів виробничого навчання до реалізації міжпредметних зв’язків у навчально-виховному процесі у вищих закладах педагогічної освіти;

– професійна спрямованість міжпредметних зв’язків під час вивчення хіміч-них дисциплін у вищих економічних закладах освіти І-ІІ рівнів акредитації.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

11.

12.

13.

14.

15.

16.

17.

18.

19.

20.

21.

22.

23.