КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

БУДІВНИЦТВА І АРХІТЕКТУРИ

КОРНІЛОВ ЛЕОНІД ВОЛОДИМИРОВИЧ

УДК 332.2,3: 631.12

ОПТИМІЗАЦІЯ РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІЙ В УМОВАХ РЕФОРМУВАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН

(на прикладі Рівненської області)

05.24.04 – Кадастр та моніторинг земель

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата технічних наук

Київ - 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Рівненському державному технічному університеті,

Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник:

доктор технічних наук, професор Черняга Петро Гервазійович,

Рівненський державний технічний університет, завідувач кафедри

землеустрою, геодезії та геоінформатики.

Офіційні опоненти:

доктор технічних наук, професор, Могильний Сергій Георгійович,

Донецький національний технічний університет, завідувач кафедри

геоінформатики і геодезії;

кандидат фізико-математичних наук, доцент Церклевич Анатолій

Леонтієвич, Національний університет "Львівська політехніка", доцент

кафедри інженерної геодезії і кадастру.

Провідна установа:

Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу,

кафедра інженерної геодезії, Міністерство освіти і науки України,

м. Івано-Франківськ.

Захист відбудеться 05.07.2002 р. о 14 год. на

засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.056.09. в Київському

національному університеті будівництва і архітектури за адресою:

03037, Київ-37, Повітрофлотський проспект, 31, ауд.____

З дисертацією можна ознайомитись в науково-технічній бібліотеці

Київського національного університету будівництва і архітектури за

адресою: 03037, Київ-37, Повітрофлотський проспект, 31.

Автореферат розісланий 02.06.2002 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

кандидат технічних наук, доцент О. П. Ісаєв

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Реформування земельних відносин в Україні зумовлює цілий ряд проблем, які визначають першочерговість задач, що потребують наукового обгрунтування та розробки методології організації землекористувань і землеволодінь нового типу.

Внаслідок проведення земельної реформи в Україні відбуваються суттєві зміни в земельному устрої і особливо в агропромисловому комплексі. За 10 років докорінно змінились земельні відносини в порівнянні з дореформеним періодом. Монополія державної власності на землю припинила своє існування, а на її місце прийшли цивілізовані та рівноправні форми власності на землю та майно: державна, комунальна і приватна власність. Нині учасниками земельних відносин є 23,4 мільйони власників землі і землекористувачів. І кожен з них повинен мати впорядковане землекористування.

Вся законодавча база України, особливо вимоги нового Земельного Кодексу, забезпечують успішну реалізацію намічених заходів земельної реформи. Вона є основою для подальшого розвитку відносин власності на землю, удосконалення земельних відносин в сільськогосподарському виробництві та населених пунктах, а також підвищення ефективності державного управління земельними ресурсами.

В зв'язку з цим виникає необхідність теоретичного і методологічного обгрунтування розвитку напрямків формування оптимальних землеволодінь і землекористувань на різних категоріях земель. Ця методологія грунтується на об'єктивних законах природи, розвитку продуктивних сил суспільства та основах земельного законодавства і принципах землеустрою.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами та темами. Розробки дисертаційної роботи виконані у відповідності до Постанов Верховної Ради “Про земельну реформу” від 18.12.1990 р. за № 563 – XII, “Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі” від 13.03.1992 р. за № 2200 – XII, Закону України "Про основи містобудування" від 16.11.1992 р. за №2780 - ХІІ, Указів Президента України з питань реформування земельних відносин, ухвалених та затверджених національних і регіональних програм основних напрямків земельної реформи в Україні і області на 2001 – 2005 рр. В дисертації теоретично і методологічно проведено обгрунтування розвитку відносин власності на землю, шляхів удосконалення земельних відносин у сільськогосподарському виробництві, їх реформування у містах і приміських зонах.

Робота тісно пов'язана з програмою підготовки та перепідготовки землевпорядних кадрів та науковими планами роботи кафедри землеустрою, геодезії і геоінформатики Рівненського державного технічного університету.

Мета і задачі досліджень. Метою роботи є розробка методології організації оптимальних землекористувань в умовах реформування земельних відносин на прикладі Рівненської області.

Задачі досліджень:

- аналіз стану землекористувачів і використання земель в дореформений період та дослідження їх динаміки за період проведення земельної реформи;

- розробка методологічних основ формування оптимальних землекористувань на землях різних категорій;

- розробка теоретичних основ формування земельних відносин в приміських зонах великих міст;

- удосконалення методики формування землекористувань і землеволодінь в процесі реструктуризації недержавних сільськогосподарських підприємств;

- розробка математичної моделі формування оптимальних землекористувань сільськогосподарських товаровиробників.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що автором вперше:

- виконано поглиблені теоретичні дослідження динаміки стану землекористувачів за період проведення земельної реформи на прикладі Рівненської області;

- розроблено методологічні основи формування землекористувань на різних категоріях земель та оптимізації землекористувань в аграрно-промисловому комплексі;

- створено методологію організації міських агломерацій та встановлено причинні зв'язки впливу земельних відносин на формування землекористувань та землеволодінь в приміській зоні;

- представлено моделі та еталон (експертної оцінки) ознак, які впливають на формування землекористувань та землеволодінь;

- розроблено математичну модель для оцінки оптимізації землекористувань за умов нечіткої вхідної інформації.

Практичне значення одержаних результатів. Виконані дослідження базуються на матеріалах земельного кадастру і моніторингу земель за період проведення земельної реформи. Наукові положення роботи можуть використовуватися при розробці заходів для реалізації регіональних програм земельної реформи на 2001 – 2005 рр. в областях, адміністративних районах, містах, а також при підготовці проектів законодавчих та нормативних документів.

Отримані результати наукових досліджень знайшли практичне застосування в методології організації міських агломерацій, комплексного розвитку приміських територій, формування землекористувань в населених пунктах та управління приміськими територіями.

Запропонована структура технологічного процесу реформування сільськогосподарських підприємств може стати методологічною основою для планування виконання землевпорядних робіт.

Розроблений метод математичного моделювання може бути використаний проектними та іншими землевпорядними організаціями при складанні проектів створення оптимальних агроформувань.

Обсяг використання розробок підтверджено актами впровадження підприємств галузі. Їх результати використовуються в наукових дослідженнях кафедри землеустрою, геодезії та геоінформатики, наукової лабораторії геоінформатики Рівненського державного технічного університету.

Особистий внесок здобувача. Авторові належать наступні дослідження:–

з'ясування причин необхідності реструктуризації існуючих сільськогосподарських підприємств і організації на їх території нових землекористувань; –

вивчення динаміки земельних відносин і земельних угідь внаслідок проведення земельної реформи; –

поглиблення методологічних основ визначення розмірів новостворених сільськогосподарських підприємств, заснованих на приватній власності на землю та визначення основних напрямків використання земель реструктуризованих підприємств.

Розроблено пропозиції щодо оптимізації землекористувань сільськогосподарських товаровиробників із застосуванням математичного моделювання. Видано навчальний посібник “Землевпорядне проектування. Реформування земельних відносин в Україні”.

Результати досліджень, подані в дисертаційній роботі, отримані автором особисто. В роботах, опублікованих у співавторстві, дисертанту належать: дослідження просторового формування міської агломерації, використання земель в приміських зонах та управління їх територіями.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації про особливості формування недержавних сільськогосподарських підприємств в процесі реструктуризації доповідались автором на конференціях, присвячених професійному святу працівників геології, геодезії і картографії в 1997, 1999 рр. в м. Львові. Проблеми землеустрою в умовах реформування земельних відносин доповідались на науково-практичній конференції Львівського державного аграрного університету, присвяченій 50 – річчю землевпорядного факультету в 1997 р., та на науково-практичних конференціях Рівненського державного технічного університету в 1995 – 2000 рр.

Окремі положення проведених досліджень доповідались на науково-практичних конференціях і семінарах, організованих обласним управлінням земельних ресурсів Держкомзему України і Рівненським філіалом інституту землеустрою УААН в 1991 – 1999 рр. Вони впроваджувались у виробництво при виконанні проектних робіт.

Публікації. За темою дисертації автором опубліковано 13 наукових робіт. Серед них: 7 статей у наукових збірниках і журналах, п'ять доповідей на наукових конференціях та один навчальний посібник.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 95 найменувань та додатку. Повний обсяг дисертації становить 174 сторінки. Текстова частина ілюструється 18-ма рисунками і трьома таблицями. Додатки складають 18 сторінок, де поміщені акти впровадження результатів досліджень.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано актуальність теми дисертації, сформовано тему та задачі досліджень , визначено їх наукову новизну та практичне значення.

В першому розділі “Трансформація землекористувань внаслідок реформування земельних відносин” аналізується стан та структура землекористувань різних категорій земель на території Рівненської області за період проведення земельної реформи.

Подана характеристика розподілу земель за угіддями і землекорис-тувачами, стан їх використання, в тому числі в населених пунктах, та середні розміри підприємств в різних адміністративних районах області до початку проведення земельної реформи.

Встановлено, що структура землекористувань, яка склалася в Україні і в регіонах до початку земельної реформи, гальмувала розвиток нових форм господарювання та поліпшення їх еколого-економічного стану. Тому ця реформа зумовила виникнення, поряд із державною власністю на землю і майно, приватної та комунальної власності і на їх основі будує нові земельні відносини.

Для аналізу результатів земельної реформи в області нами проводились дослідження земельно-кадастрових показників трьох найхарактерніших років (1991, 1996, 2000, табл.1), який показав, що в структурі землекористувань земе-льних угідь, у формах власності на землю, у характері використання земель від-булися докорінні зміни. Вони полягають в ліквідації державної монополії власності на землю та надання землі статусу товару і основного виробничого ресурсу. Дається динаміка структури всіх землекористувачів, розташованих на території області: сільськогосподарських, лісогосподарських, водогоспо-дарських підприємств, організацій та установ; підприємств промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення; окремих громадян в умовах реформування земельних відносин. Загальна тенденція змін свідчить про те, що за 10 років земельної реформи в області кількість сільськогосподарських землекористувачів збільшилась у 2,1 рази за рахунок появи нового типу землекористувачів, які засновані на оренді приватизованих земельних паїв, а площа їх земельних угідь зменшилась на 25%. Площа земель, які знаходяться у власності і користуванні громадян, за цей період збільшилась у 3,1 рази (рис.1).

Таблиця 1

Структура землекористувачів Рівненської області за період проведення земельної реформи

№ Назва власників землі і землекористувачів 1991 1996 2000

Кількість земле-кокристувачів Загальна площа Кількість земле-кокристувачів Загальна площа Кількість земле-кокристувачів Загальна площа

Тис. га. % Тис. га. % Тис. га. %

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

1. Сільськогосподарські підприємства, всього 439 1024,2 51,0 518 992,5 49,5 904 771,1 38,5

1.1 Колгоспи 283 822,2 41,0 - - - - - -

1.2 Колективні с/г підприємства - - - 343 933,5 46,6 256 218,1 10,9

1.3 С/г кооперативи 1 0,2 - 3 0,3 0,01 286 342,1 17,1

1.4 С/г товариства 8 10,6 0,5 1 0,5 0,02 10 8,5 0,4

1.5 Інші недержавні с/г підриємства - - - - - - 170 165,0 8,2

1.6 Державні с/г підприємства 147 191,2 9,5 171 58,2 2,9 182 37,4 1,9

2 Громадяни, яким на- дані землі у власність і користування: всього 6428 110,0 5,5 536304 238,0 11,9 600990 343,8 17,1

3 Підприємства, органі зації, установи проми словості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення 1230 63,5 3,2 4315 67,1 3,3 5997 65,9 3,3

4 Лісогосподарські підприємства 15 671,0 33,5 16 666,0 33,2 17 670,2 33,4

5 Водогосподарські підприємства 17 0,9 0,04 7 0,09 0,04 7 1,1 0,05

6 Організації, установи природоохоронного, оздоровчого, рекреа- ційного, історико-куль- турного призначення - - - 44 0,2 0,01 50 0,2 0,01

7 Землі запасу та землі, які не надані у влас- ність і користування 334 135,5 6,8 - 40,4 2,0 - 152,8 7,6

Всього земель в адміністративному підпорядкуванні 8461 2005,1 100 541241 2005,1 100 607965 2005,1 100

В тому числі землі населених пунктів 1036 108,9 5,4 336072 169,0 8,4 474948 190,6 9,5

У другому розділі “Сучасні методологічні основи організації землекористувань в умовах реформування земельних відносин” розглядаються дослідження методології формування землекористувань на різних категоріях земель. Зазначено, що на їх формування впливає багато чинників, які

суттєво відрізняються між собою за змістом, цільовим призначенням, функціональним використанням земель і формами власності. Єдиною спільною особливістю, що впливає на організацію землекористувань різних категорій, є земля – базис функціонування всіх процесів виробництва і розміщення на ній засобів виробництва.

Характер використання земель в регіонах України має свої особливості і залежить від природно-сільськогосподарського районування, зонування, рівня урбанізації, рівня освоєння, лісистості та іншого характеру використання.

Відповідно до нового Земельного Кодексу розроблено структурну модель землекористувачів в розрізі всіх категорій земель, а також пакет структурних моделей організації землекористувань підприємств сільськогосподарського, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського, водогосподарського призначення; підприємств промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення, а також землекористувань в населених пунктах. Ці моделі побудовані з врахуванням низки чинників просторового розміщення природного, соціально-економічного, організаційно-технологічного і правового характеру (рис.2).

Рис. 2. Блок-схема моделі формування землекористувань

Формування перелічених в блок-схемі землекористувань здійснюється за проектами землеустрою, генеральними планами будівництва об'єктів та за проектами відведення земель.

В основі сучасної методології організації землекористувань сільськогосподарських підприємств лежить взаємозв'язок між інтересами держави та її громадян, який потребує досконалої законодавчої бази, високої соціально-економічної і політичної свідомості людей та врахування існуючого стану землекористувань, який сформувався до початку земельної реформи.

Багатофакторність методології формування сільськогосподарських підприємств схематично відображена на рис. 3.

Рис. 3. Схема-модель формування землекористувачів сільськогосподарських підприємств

В процесі формування сільськогосподарських підприємств був складний перехід від старої колгоспно-радгоспної системи господарювання, яка базувалася на монополії державної власності на землю, до господарств, заснованих на приватній власності.

На перехідному етапі формування проведено роздержавлення і приватизацію всіх колективних сільськогосподарських підприємств. Частину земель КСП залишено у державній власності для створення резервного, водного, лісового фондів; земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, а другу частину передано у колективну власність з видачею землекористувачам державних актів на право постійного користування і колективної власності на землю.

Площу Рк земель колективної власності запропоновано визначати за формулою:

Рк=Рз.з-(Рр+Рл+Рв+Рп+Ро+Ррк+Рі) , (1)

де Рз.з – загальна площа землекористування, що роздержавлюється;

Рр,Рл,,Рв,Рп,Ро,Ррк,Рі – відповідно площі земель резервного, лісового, водного фондів; земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

В свою чергу землі колективної власності розділяються на землі, що підлягають поділу на земельні частки (паї), до яких відносяться сільськогосподарські угіддя Рс.г., і землі загального користування Рз.к (дороги, господарські двори, канали тощо), тобто:

Рк= Рс.г..+ Рз.к . (2)

Розмір земельної частки (паю) для кожного члена КСП визначається за формулою:

, (3)

де Сч – розмір середньої земельної частки в господарстві, га;

Бг – середній бал бонітету ґрунтів в господарстві;

Гз – оцінка бонітету ґрунтів конкретної земельної ділянки, бал.

Він залежить від місця розташування земельної ділянки та якості ґрунтів.

Відповідно до Указу Президента України від 03.12.1999 р. “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки”, стає можливим перехід від колективної форми господарювання і власності на землю до приватної, що відображено в реструктуризації КСП. Суть цього переходу полягає в наступному. Члени колишніх КСП на добровільних засадах вибирають організаційно-правові форми господарювання, передають приватизовані земельні частки (паї) в оренду фізичним і юридичним особам або створюють нові агроформування. Важливою особливістю таких формувань є те, що спочатку визначаються розмір і місце розташування приватизованих земельних паїв засновників створених сільськогосподарських підприємств, а згодом їм надають в оренду приватизовані земельні паї громадян та землі державної власності.

Формування розмірів площ новостворених сільськогосподарських підприємств можна відобразити за формулою:

PН.О.=(РЗП-1+РЗП-2+...+РЗП-n)+РЗ+РЗК+РРФ+РЛФ+РВФ+РПР+РО+РР+Рі , (4)

де PН.О. – площа новоствореного сільськогосподарського підприємства;

(РЗП-1, РЗП-2,..., РЗП-n) – площа окремих земельних часток (паїв) колишніх членів КСП, що передаються в оренду новоствореному сільськогосподарському підприємству;

РЗ – сума площ приватизованих земельних часток (паїв) засновників новоствореного сільськогосподарського підприємства;

РЗК – площа земель загального користування і зарезервованих земель новоствореного сільськогосподарського підприємства;

РРФ, РЛФ, РВФ, РПР, РО, РР, Рі - відповідно площі, що передаються новоствореному сільськогосподарському підприємству в оренду, а саме: площі земель резервного, лісового, водного фондів; природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Методологічною основою визначення розмірів сільськогосподарських підприємств є цілісність просторового розміщення земель. Землекористування повинно формуватися в єдиному компактному масиві, правильної форми з однорідними ґрунтами та рельєфом.

Розроблено методологічні основи організації землекористувань на землях підприємств промисловості. В основу визначення їх розмірів покладено потребу необхідної площі за розрахунковими нормами і з урахуванням розвитку виробничої інфраструктури, а також наявності вільних земельних ділянок, непридатних або малопридатних для сільського господарства. Ефективність вибраних земельних ділянок залежить від величини втрат сільськогосподарського або лісогосподарського виробництва, які визначаються в порядку, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1998 р., №1279, за формулами (5) і (6):

РВсг=Пд Нв КІНТ , , (5)

де РВсг. – розмір втрат сільськогосподарського виробництва, тис. грн;

Пд – площа сільськогосподарських угідь, що вилучаються, га; Нв – норматив втрат сільськогосподарського виробництва, тис. грн; – бал бонітету ділянки сільськогосподарських угідь, що вилучаються; - бал бонітету ділянки сільськогосподарських угідь в області; КІНТ – коефіцієнт інтенсивності використання сільськогосподарських угідь

і Рв л.г.=Пд Нв Кі , (6)

де Рв.л.г. – розмір втрат лісогосподарського виробництва, тис. грн; Пд – площа ділянки, га; Нв – норматив втрат лісогосподарського виробництва, тис. грн; Кі – коефіцієнт продуктивності лісових угідь за типами лісорослинних умов.

Удосконалено схему технологічного процесу виконання проектних робіт з реформування сільськогосподарських підприємств і використання земель.

В третьому розділі “Організація землекористувань в приміській зоні” розглядається розвиток міської агломерації на прикладі міста Рівне.

В сучасних умовах великому місту неможливо розвиватися виключно у власних адміністративних межах. Тому до складу агломерації запропоновано включати всю навколишню систему розселення населених пунктів, виробничі комплекси, об'єкти інженерної інфраструктури і територію для розвитку міста на довготривалу перспективу. Розмір приміської території залежить від величини міста – центру. Згідно з ДБН – 360 92 * визначені орієнтовні межі агломерації (табл. 2).

Таблиця 2

Визначення орієнтовних меж агломерацій міст центрів

Населення міст-центрів агломера- цій, тис.чол Сумарні витрати часу на переїзди від місця проживання до місця прикладання праці В тому числі

Час доступ- ності від місця проживан-ня до міста-центру, хв. Час пересування містом, хв. Рекомендований орієнтовний радіус агломерацій від існуючих меж міста-центру, км З них

Радіус в 1 – му приміському поясі Радіус в 2 – му приміському поясі Радіус в 3 – му приміському поясі

Більше 1000 1 год. 30 хв. 45 45 40-50 і більше 10-15 15-30 40-50

500-1000 1 год. 20 хв. 40 40 30-40 8-10 10-20 30-40

250-500 1 год. 10 хв. 35 35 25-35 6-10 25-35 -

Менше 250 1 год. 30 30 20-30 5-10 20-30 -

Нами розроблена методологія розвитку території агломерації на прикладі приміської зони м. Рівне. Орієнтовною межею агломерації міста прийнята зона тридцятихвилинної доступності до міста – центру з розрахунку забезпечення сумарних затрат часу на переміщення від проживання до місця прикладання праці не більше однієї години.

На території приміської зони в межах півгодинної доступності до міста за основу прийнято транспортний фактор. Виділено два пояси приміського розселення на площі 111818 га. Територія першого поясу площею 44036 га формується вздовж основних залізничних і автомобільних шляхів та біля промислових об'єктів в головних напрямках: Рівне – Здолбунів; Рівне – Клевань; Рівне – Олександрія.

В першому поясі населені пункти функціонують в одному режимі з містом, мають спільні місця прикладання праці та обслуговування відпочинку. Населення користується внутрішнім міським транспортом. Перший пояс приміської зони формується за рахунок м. Рівне, м. Здолбунів, смт. Квасилів та сільських населених пунктів, розташованих навколо них. В ньому найвища щільність населення на один кв.км, високий рівень урбанізації, сконцентрована найбільша кількість населених пунктів і населення, власників землі та землекористувачів. В середньому на 1 га площі тут розташовується 1,23 землевласників та землекористувачів. За техніко-економічним обґрунтуванням генерального плану м. Рівне площа міста на перспективу зросте в 1,4 рази. Містобудівна система першого поясу складається з чотирьох архітектурно-планувальних зон, в яких буде проживати 375 тис. жителів. Розрахунок виконано за формулою:

, (7)

де – фактична чисельність населення; – середньорічний приріст населення; – середньорічний показник організованого і неорганізованого переміщення населення ("+"–приселення,"–"– відселення); – розрахунковий період (15 – 20 років).

Система сформована як єдиний господарський та планувальний комплекс. Напрямки цих зон вибрано в залежності від сприятливого розвитку транспортних зв'язків, виробничих комплексів і обмеженого розташування особливо цінних земель, придатних тільки для сільськогосподарського виробництва, що дасть можливість розширювати територію міста.

Другий пояс формується як периферійна частина приміської зони на площі 67782 га для локального містобудівного освоєння, в якому розташовуються окремі вузли груп сільських населених пунктів. Тут населені пункти знаходяться в зоні півгодинної доступності до центру м. Рівне і в меншій мірі, ніж населені пункти першого поясу, залежні від розвитку центра агломерації. Тут щільність землекористувачів на 1 га території у 2,56 рази менша, ніж в першому поясі. Територія другого поясу буде мати багатофункціональну містобудівельну структуру з великими резервами для розширення населених пунктів, розміщення нових виробничих комплексів, інтенсивного розвитку транспортних зв'язків, збільшення енергетичних, екологічних, ландшафтних і природоохоронних навантажень.

Визначено проблеми, пов'язані з екологічним станом приміських територій, та намічено організаційно-господарські і правові заходи їх вирішення. Розроблено комплексні заходи розвитку і управління територіями агломерації як єдиної містоутворюючої системи. Головним важелем гармонійного розвитку такої системи та управління її територіями може стати розробка комплексної генеральної схеми земельно-господарського устрою міста та приміської зони.

В четвертому розділі "Дослідження та рекомендації щодо впровадження новітніх напрямків оптимізації землекористувань" розглядаються методи оптимізації землекористувань сільськогосподарських підприємств.

В сучасних умовах реформування земельних відносин організація приватних сільськогосподарських підприємств базується на оренді приватизованих земельних паїв. При цьому враховується багатогранність просторових, природних і організаційно-господарських ознак, що впливають на їх розташування, межі, розміри, склад земельних угідь та використання земель.

Нами виділено сім основних ознак, які мають найвагоміший вплив на формування землекористувань. До них відносяться: грунти, рельєф території, конфігурація, кількість відокремлених ділянок, з яких формується одне землекористування, меліоративний стан, існуюча шляхова мережа, віддаленість землекористувань від господарського центру (населеного пункту, місця проживання, тваринницьких ферм). Кожна із ознак має свої оціночні показники. Прийнято, що сума експертних оцінок ознак не перевищує 1,0.

Таким чином, при формуванні землекористувань сільськогосподарських товаровиробників із багатьох неоднозначних факторів знаходять прийнятні і узагальнюючі, за допомогою яких можна оптимізувати землекористування. Критерієм його оптимізації може бути рівень продуктивності на одиницю сукупного енергетичного продукту, який впливає на виробничий процес. Оптимальність визначається за ступенем відхилення показників продуктивності на одиницю ресурсу кожної ознаки найкращих (оптимальних) її значень.

Найбільш прийнятним методом визначення оптимальності організації землекористувань, на наш погляд, є математичне моделювання за умов нечіткої вхідної інформації.

Спираючись на теоретичні основи математичного моделювання розв'язання задачі на оптимізацію землекористувань, які досліджені М. Сявавко, нами використано спосіб прийняття рішень у випадку нечіткого відношення переваги на множині альтернатив. При прийнятті рішень необхідно обов'язково консультуватись з експертами. Суть моделювання полягає в тому, що множина чинників впливає на вибір ділянок для сільськогосподарського товаровиробника. Вектор відносних ваг цих чинників складається так, щоб виконувалась вимога:

. (8)

Шляхом попарного порівняння чинників за їх вагами складена для них квадратна матриця :

...

...

...

... ... ... ... ...

...

За умов нечіткої вхідної інформації вектор ваг є невідомим, але він може бути заданий експертною оцінкою і тоді елементи матриці будуть виступати не як відношення ваг, а як відношення чинників, заданих експертами.

Для знаходження вектора за матрицею відносних ваг розв'язують рівняння:

, (9)

де І – одинична матриця.

Оскільки елементи матриці – не точні значення відношення ваг чинників, а оцінені експертами, то для розв'язання задачі необхідно використовувати більш загальні рівняння:

(10)

де – максимальне власне число матриці .

Якщо суттєво відрізняється від , то це говорить про неузгодженість експертних оцінок, а коли близьке до , то нормований вектор є розв'язком системи (10), який можна вважати як остаточну оцінку ваг розглянутих чинників.

В роботі наведено приклад розв'язання поставленої задачі з нечіткою вхідною інформацією із семи чинників, які суттєво впливають на організацію землекористування сільськогосподарського товаровиробника. Поміж трьох варіантів можливого розміщення ділянок одного товаровиробника вибрано найоптимальнішу.

Розроблено структуру розвитку територій населених пунктів відповідно до вимог Закону України "Про основи містобудування", нового Земельного Кодексу і визначено основні фактори, які впливають на формування землеволодінь і землекористувань. Удосконалено систему управління земельними ресурсами населених пунктів.

Запропоновано формулу для визначення економічної ефективності використання земель оптимально сформованих землекористувань:

= , (11)

де – величина капіталовкладень на здійснення заходів використання і охорони земель від негативних природних і техногенних явищ, грн.;

– додатковий чистий прибуток, грн.;

– коефіцієнт оптимізації землекористувань.

Ефективність організації оптимальних землекористувань залежить від комплексного вирішення екологічних, соціально-правових, економічних чинників та використання земельних ресурсів.

ВИСНОВКИ

В дисертації теоретично узагальнено стан існуючих землекористувачів і запропоновано нове вирішення наукової та народногосподарської задачі щодо формування нових землекористувачів і власників землі в умовах реформування земельних відносин.

Основні наукові і практичні результати роботи зводяться до наступного:

1. Науково обгрунтовано трансформацію землекористувань, зміни їх структури і складу земельних угідь за десятирічний період проведення земельної реформи на основі аналізу господарських, соціально-політичних та юридичних можливостей використання їх в державі.

2. Вперше розроблена методологія формування землекористувань різних категорій земель, які є основою функціонування різних форм власності на землю та майно, що відповідає вимогам чинного земельного законодавства, нормативних документів, економічних законів розвитку підприємств, наукових розробок вчених, практичного досвіду, якості земель та інших факторів.

3. Удосконалено методичний підхід до формування сільськогосподарських підприємств методом проектування і створення планово-картографічної бази та інформаційної системи за принципом "від загального до окремого", де загальним є розробка програм формування всіх землекористувань на території області або району. Окремою є розробка проекту створення нового землекористування і організація використання земель кожної ділянки. Такий підхід в практичній діяльності ліквідує стихійність вирішення поставленої задачі і забезпечить прогнозованість розвитку і управління територіями.

4. Запропоновано новий диференційований підхід формування оптимальних землекористувань і землеволодінь та комплексне використання земельних ресурсів в приміській зоні. Впровадження такої розробки у виробництво дозволить: –

сформувати оптимальні розміри ділянок землекористувачів і власників землі;–

найвигідніше розвивати і формувати території населених пунктів;–

рівномірно і взаємозв'язано розмістити між собою об'єкти культурно-освітнього, оздоровчого, фізкультурно-спортивного, торгівельного, комунально-побутового комплексів, рекреаційних територій;–

оптимально розвивати транспортні сполучення міст-центрів агломерації з кожним населеним пунктом;–

розмістити промислово-виробничі комплекси і розширити території міст за рахунок земель, непридатних або малопридатних для сільськогосподарського виробництва;–

найкраще сформувати структуру земельних угідь і впровадити комплексну систему заходів захисту земель від водної, вітрової ерозії та техногенного забруднення грунтів;–

ефективно використовувати трудові ресурси;–

оптимізувати територію агроландшафтів;–

цілеспрямовано і ефективно управляти земельними ресурсами.

5. Удосконалено структуру функціонального зонування міської агломерації, формування території міста, землеволодінь і землекористувань в населених пунктах на основі нового земельного законодавства та нових державних будівельних норм і правил.

6. Виконано порівняльну експертну оцінку за важливістю ознак, які впливають на формування оптимальних землекористувань.

7. Розроблено математичну модель варіантного вирішення формування сільськогосподарських товаровиробників за такими ознаками: грунтами, рельєфом, конфігурацією, кількістю ділянок, меліоративним станом, шляховою мережею та віддаленістю ділянок відносно господарського центру.

8. Результати виконаних досліджень знайшли впровадження у практику і можуть використовуватися при плануванні, проектуванні та управлінні територіями і земельними ресурсами на господарському, локальному, регіональному і національному рівнях, а також в навчальних програмах при підготовці фахівців за спеціальністю "Землевпорядкування та кадастр", "Геоінформаційні системи і технології", "Міське будівництво та господарство" тощо.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Корнілов Л. В. Землевпорядне проектування в умовах реформування земельних відносин: сучасний стан, проблеми і вдосконалення // Вісник геодезії і картографії. – Київ. – 1996. – №2 – С. 94 - 100.

2. Корнілов Л. В. Заходи по боротьбі з водною і вітровою ерозією грунтів та інших видів деградації земель в умовах Рівненської області // Сучасні досягнення геодезичної науки і виробництва в Україні. – Львів. – 1997. – С. 190 - 194.

3. Корнілов Л. В. Особливості формування недержавних сільськогосподарських підприємств в процесі реструктуризації // Сучасні досягнення геодезії, геодинаміки та геодезичного виробництва. Збірник наукових праць науково-технічної конференції, присвяченої професійному святу працівників геології, геодезії та картографії. – Львів. – 1999. – С. 147 - 149.

4. Корнілов Л. В. Формування землеволодінь і землекористувань в умовах реформування земельних відносин // Інженерна геодезія. – Випуск 42, – Київ, КНУБА. – 2000. – С.86 - 93.

5. Корнілов Л. В. Методологічні основи формування землекористувань на землях сільськогосподарського призначення //Вісник Рівненського державного технічного університету. – Випуск 1(14),– Рівне, РДТУ. – 2002. – С. 190 - 201.

6. Корнілов Л. В., Черняга П. Г. Особливості формування земельних відносин в приміській зоні // Інженерна геодезія. – Випуск 45, - Київ, КНУБА. – 2001. – С. 99 - 110.

7. Корнілов Л., Черняга П.,Тібілова Л., Бачишин Б., Грицюк П. Особливості оптимізації землекористувань в сільськогосподарському виробництві // Сучасні досягнення геодезичної науки та виробництва. Збірник наукових праць Західного Геодезичного Товариства. – Львів, Ліга-Прес, 2002. – С. 298 - 302.

8. Корнілов Л. В. Землевпорядне проектування. Реформування земельних відносин в Україні. Навчальний посібник.– Рівне, РДТУ, 2000.– 124 с.

9. Корнілов Л. В. Проблеми землеустрою в умовах реформування земельних відносин // Вісник Львівського державного аграрного університету. – Львів. – 1997. - №1. – С. 145 - 148.

10. Корнілов Л. В. Реєстрація земельних ділянок і прав на них // Збірник наукових доповідей четвертого науково-технічного симпозіуму. Геоінформаційний моніторинг навколишнього середовища. – Львів. – 1999. – С. 45 - 47.

11.Корнілов Л.В. Роздержавлення і приватизація земель сільськогосподарських підприємств // Матеріали науково технічної конференції професорсько-викладацького складу та студентів, присвяченої 50-річчю перемоги у Великій Вітчизняній війні. – Рівне. – 1996. – С. 6 - 12.

12. Корнілов Л. В. Використання земель і організація території селянських (фермерських) господарств // Матеріали науково-технічної конференції професорсько-викладацького складу та студентів, присвяченої 50-річчю Перемоги у Великій Вітчизняній війні. – Рівне.– 1996. – С. 15 - 20.

13. Корнілов Л. В. Вихід працівників з колективних сільськогосподарських підприємств // Матеріали науково-технічної конференції професорсько-викладацького складу та студентів, присвяченої 50-річчю Перемоги у Великій Вітчизняній війні.– Рівне. – 1996. – С. 13 - 14.

Анотація

Корнілов Л.В. Оптимізація розвитку територій в умовах реформу-вання земельних відносин (на прикладі Рівненської області). –Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук за спеціальністю 05.24.04 – Кадастр та моніторинг земель. – Рівненський державний технічний університет, Рівне, 2002.

Виконано поглиблені теоретичні дослідження динаміки стану землекористувань за період проведення земельної реформи на території Рівненської області. Автором розроблено методологічні основи формування землекористувань, розміщених на різних категоріях земель, оптимізації землекористувань в агропромисловому комплексі.

Створено методологію організації міських агломерацій та встановлено причинні зв'язки впливу земельних відносин на формування землекористувань та землеволодінь в приміській зоні.

Визначено концепції управління приміськими територіями та земельними ресурсами населених пунктів. Представлено моделі та еталон (експертної оцінки) ознак, які впливають на формування землекористувань та землеволодінь. Розроблено математичну модель для оцінки оптимізації землекористувань за умов невизначеності.

Ключові слова: реформування земельних відносин, земельна реформа, динаміка стану землекористувань, методологічні основи, оптимізація, управління територіями, міська агломерація, математична модель, еколого-економічна ефективність.

Summary

Kornilov L. V. Optimization of territories development under conditions of land relations reforming (exemplified by Rivne region) – Manuscript.

Thesis for academic degree of candidate of technical sciences in specialty 05.24.04 – Cadastre and lands monitoring. – Rivne state technical university, Rivne, 2002.

Theoretical research has been done into the dynamics of the state of land use during the period of implementing the land reform on the territory of Rivne region. The author has worked out the methodological principles of organizing land use on different land categories, of optimizing land use in the agroindustrial complex.

The methodology has been set up for organizing town agglomerations and causal ties have been established of the influence of land relations on the formation of land use and land ownership in the suburban zone.

Concepts have been determined for managing suburban areas and land resources of localities. Models and the pattern (of expert assessment) have been presented of beaters influencing the formation of land use and land ownership. A mathematical model has been elaborated for assessing the optimization of land use under conditions of indeterminacy.

Key words: land relations reforming, land reform, dynamics of land use state, methodological principles, optimization, management of territories, town agglomeration, mathematical model, ecological economic efficiency.

Аннотация

Корнилов Л. В. Оптимизация развития территорий в условиях реформирования земельных отношений (на примере Ривненской области).–Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата технических наук по специальности 05.24.04 – Кадастр и мониторинг земель. Ривненский государственный технический университет, Ривнэ, 2002.

Выполнены глубокие теоретические исследования динамики состояния землепользования за период проведения земельной реформы на территории Ривненской области. Особое место занимает анализ изменений структуры землепользований и землевладений сельскохозяйственных, лесохозяйственных, водохозяйственных, промышленных предприятий и граждан.

Разработаны методологические основы формирования землепользований, расположенных на разных категориях земель, и оптимизации их в агропромышленном комплексе. Усовершенствовано технологический процесс организации землепользований сельскохозяйственных предприятий в условиях реформирования существующих хозяйств с использованием земельно-информационных систем.

Создано методологию организации городских агломераций и установлены причинные связи влияния земельных отношений и землевладений в пригородной зоне.

На основании экологического состояния территорий пригородной зоны определено концепцию управления этими территориями и земельными ресурсами населенных пунктов. Представлены модели и эталон (экспертной оценки) факторов, которые влияют на формирование землепользования.

Разработано математическую модель оценки оптимизации землепользования в условиях нечетко определенной исходной информации. Усовершенствовано методику определения эколого-экономической эффективности созданных землепользований.

Ключевые слова: реформирование земельных отношений, земельная реформа, динамика состояния землепользования, методологические основы, оптимизация, управление территориями, городская агломерация, математическая модель.