НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ РЕГІОНАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
КИСІЛЬ
Надія Михайлівна
УДК 332.1:338.49 (477.83)
СОЦІАЛЬНО-КУЛЬТУРНА СФЕРА: ТЕРИТОРІАЛЬНА
ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ
(на матеріалах Львівської області)
Спеціальність 08.10.01 – Розміщення продуктивних сил і
регіональна економіка
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Львів - 2002
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Українському державному лісотехнічному університеті.
Науковий керівник: доктор економічних наук, професор
Римар Микола Васильович,
Український державний лісотехнічний університет, завідувач кафедри
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
Куценко Віра Іванівна,
Рада по вивченню продуктивних сил України
НАН України,
завідувач відділу
кандидат економічних наук,
старший науковий співробітник
Садова Уляна Ярославівна,
Інститут регіональних досліджень НАН України, старший науковий співробітник
Провідна установа: Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, відділ проблем регіональної економіки, м .Київ
Захист дисертації відбудеться 28 березня 2002 р. об 11 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д З5.154.01 по захисту дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук в Інституті регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул.Козельницька,4.
Автореферат розісланий 27 лютого 2002 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
кандидат економічних наук Жовтанецький В.І.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність дослідження. Курс здійснюваних в Україні реформ передбачає чітку соціальну спрямованість економічних перетворень в усіх сферах суспільного життя. Особливу роль в його реалізації виконують галузі соціально-культурної сфери, в яких акумулюються соціальні інтереси різних верств населення і які безпосередньо націлені на задоволення людських потреб в культурно-освітньому та інтелектуальному розвитку, охороні здоров’я, відпочинку. Високоефективна соціально-культурна сфера - це гарант збереження "людського капіталу" нації. В сучасних умовах посилення до неї уваги є не просто чинником виходу України із затяжної кризи, а й шансом підвищення рейтингу нашої держави в світі, наближення ряду соціально-культурних стандартів до європейського виміру. Значні резерви оптимізації соціально-культурної сфери криє в собі й започаткована в державі адміністративна реформа. Зазначені вище обставини засвідчують актуальність вирішення проблем розвитку й територіальної організації соціально-культурної сфери, спонукали до вибору теми даної дисертаційної роботи.
Дослідження проблем розвитку соціально-культурної сфери, територіальної організації її інфраструктури не є новими. Теоретико-методологічні засади формування і розподілу суспільних благ і державних фінансів розроблялись представниками різних наукових шкіл (Дж.Б’юкенен, Л.Брю, Л.Йохансен, П.Самуельсон, А.Пікок, Дж.Гелбрейт, Р.Нордгауз, Р.Маконнел, Р.Піндайк, Д.Рубінфельд, С.Гаврилишин). Відрадно, що в значній мірі ця наукова спадщина пов"язана з іменами таких українських вчених як С.Подолинський, І.Вернадський, М.Туган-Барановський. Велику увагу проблемам розвитку й територіальної організації соціально-культурної сфери приділяє сучасна вітчизняна наука: Ю.Алєксєєв, А.Величко, Н.Вітренко, Б.Данилишин, М.Долішній, В.Єременко, С.Злупко, М.Казнов, В.Козак, О.Красій, В.Куценко, Е.Лібанова, В.Мандибура, В.Новіков, Л.Оганян, С.Писаренко, І.Прокопа, В.Рутгайзер, У.Садова, Л.Семів, Ж.-Т.Тощенко, В.Хохлов, Л.Шевчук, А.Ягодка та ін.
Водночас аналіз наукових публікацій свідчить, що проблеми територіальної організації і розвитку галузей соціально-культурної сфери потребують подальшого вивчення. Особливо важливо розробити методологічні основи та прикладні рекомендації щодо удосконалення територіальної організації і розвитку галузей соціально-культурної сфери в умовах перегляду адміністративного устрою України, запропонувати відповідні механізми здійснення реформ.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації тісно пов’язана з науково-дослідними роботами, що проводилися Радою по вивченню продуктивних сил України НАН України. Дисертант брала участь у розробці тем: 3.1.5.63 0100 U 000657 “Схема (прогноз) розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів на тривалу перспективу” – розвиток та розміщення соціальної сфери Львівської області; 3.1.5.53 0199 U 003694 “Дослідження природно-ресурсного потенціалу і перспектив економічного та соціального розвитку України (регіональний розріз)”.
Мета та завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у розробці теоретичних, методологічних і методичних підходів до вивчення проблем розвитку й територіальної організації соціально-культурної сфери регіону та формуванні рекомендацій щодо підвищення ефективності її функціонування в умовах ринкових відносин.
Досягнення поставленої мети передбачає послідовне вирішення таких завдань:
·
уточнення економічного змісту поняття "соціально-культурна сфера", виходячи з конкретизації суті суміжних понять й упорядкування її класифікаційних ознак;
·
узагальнення методичних підходів до оцінки територіальної організації та розвитку соціально-культурної сфери регіону;
·
визначення принципових залежностей між підходами до управління розвитком інфраструктури соціально-культурної сфери та заходами адміністративної реформи;
·
обгрунтування ролі соціально-культурної сфери в побудові соціальної держави;
·
проведення економічної оцінки стану розвитку й територіальної організації мережі об’єктів соціально-культурної сфери регіону;
·
обгрунтування шляхів удосконалення територіальної організації та подальшого розвитку соціально-культурної сфери регіону;
·
розробка методики оцінки вартості освітніх послуг в умовах функціонування ринкових відносин;
·
вироблення нових методичних підходів до прогнозування соціально-культурної сфери регіону.
Об’єкт і предмет дослідження. Предметом дослідження є територіальна організація галузей соціально-культурної сфери регіону та напрями її вдосконалення. Об’єктом дисертаційного дослідження є мережа закладів освіти, культури та охорони здоров’я Львівської області.
Методологія і методика дослідження. Дослідження грунтуються на фундаментальних положеннях сучасної економічної теорії, наукових працях вітчизняних та зарубіжних вчених в області розміщення продуктивних сил i регіональної економіки, економіки соціальної сфери й ринкової економіки.
Дисертація виконана з дотриманням основних принципів системності до вивчення соціально-культурної сфери та її складових, зокрема принципів регіональної цілісності, ієрархічності, соціальної пріоритетності, просторово-часової єдності. Використовувався комплекс методів регіонального та галузевого аналізу, економіко-математичного моделювання, нормативний метод, екстраполяції, статистичний, програмно-цільовий та картографічний.
Інформаційно-нормативною базою дисертаційної роботи є законодавчі та нормативно-правові акти України, матеріали Державного комітету статистики України, Міністерства фінансів України, Львівського обласного управління статистики, монографічні та періодичні видання, матеріали наукових конференцій, результати власних досліджень.
Наукова новизна одержаних результатів проведеного дослідження полягає у розв’язанні завдань, пов’язаних з удосконаленням територіальної організації соціально-культурної сфери в умовах становлення ринкових відносин, а саме:
·
обгрунтовано теоретико-методологічні засади трансформації та наповнення терміну “соціально-культурна сфера” новим змістом, котрий стосується суспільного замовлення на продукування соціально-культурних цінностей і благ й виходить з положень теорії людського капіталу, визначено місце і роль даної сфери у побудові соціальної держави, сформульовано в контексті цілей адміністративної реформи сутність поняття “територіальна організація соціально-культурної сфери регіону”;
·
проведено на засадах поєднання різних дослідницьких підходів (відтворювальний, функціональний, структурний, компонентний, галузевий, ресурсний, геопросторовий) групування класифікаційних ознак соціально-культурної сфери, з’ясовано їх призначення та висвітлено компонентну структуру;
·
визначено з розмежуванням двох позиційних площин - відтворювальної та екістико-просторової фактори впливу на територіальну організацію та розвиток соціально-культурної сфери Львівської області та проведено комплексну оцінку об’єкту дослідження;
·
здійснено за системою спеціально відібраних показників типологію районів Львівської області за рівнем соціально-культурного розвитку;
·
удосконалено з допомогою методу економіко-математичного моделювання методологічні підходи до територіальної організації закладів соціально-культурної сфери;
·
запропоновано модель відбору оптимального варіанту розміщення закладів охорони здоров’я у розрізі адміністративного району;
·
сформульовано пропозиції щодо пошуку джерел фінансування соціально-культурної сфери регіону;
·
запропоновано авторську методику розрахунку розміру мінімальної плати за навчання у вищих навчальних закладах, виходячи з рівня акредитації та престижності вузу (окремої професії), попиту за вказаною спеціальністю та рівня підготовки спеціалістів;
·
здійснено прогноз (інертний і динамічний) інфраструктурної складової соціально-культурного розвитку Львівської області в розрізі основних галузей і обгрунтована модель їх раціональної територіальної організації на перспективу.
Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність результатів дисертаційної роботи полягає в удосконаленні методичного інструментарію щодо розвитку і територіальної організації соціально-культурної сфери з урахуванням досягнень теорії і практики регіональної економіки та розміщення продуктивних сил. Запропонована типологія районів та складений прогноз розвитку можуть бути використані регіональними та галузевими органами управління при формуванні програм соціально-культурного розвитку та прийняття рішень з розміщення і розвитку закладів соціально-культурного обслуговування населення Львівщини, а також для проведення таких досліджень у інших регіонах. Концептуальні підходи дисертаційної роботи, висновки і рекомендації можуть бути використані також науково-дослідними організаціями у процесі їх практичної діяльності. Пропозиції з удосконалення фінансового забезпечення можуть бути використані органами як галузевого управління, так і окремих закладів. Ряд положень дисертації знайшли застосування у навчальному процесі при викладенні дисципліни “Розміщення продуктивних сил” в Українському державному лісотехнічному університеті.
Особистий внесок здобувача. Усі наукові дослідження, викладені в дисертації, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертаційній роботі враховано лише те, що є результатом особистих досліджень здобувача.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати досліджень обговорювалися та отримали позитивну оцінку на щорічних науково-технічних конференціях професорсько-викладацького складу, наукових співробітників, докторантів та аспірантів Українського державного лісотехнічного університету (м.Львів, 1998-2001p.); Першій всеукраїнській науково-практичній конференції “Україна наукова 2001” (м.Київ-Дніпропетровськ-Донецьк, 2001р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Бухгалтерський облік в Україні на початку XXI століття” (м.Львів, 2001 р.); Третьому міжнародному симпозіумі “Проблеми інтеграції науково-освітнього потенціалу в державотворчому процесі” (Україна, Севастополь - Тернопіль - Івано-Франківськ – Суми, 2001р.) та ін.
Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 9 наукових праць загальним обсягом 2,1 д.а., з яких 2,0 д.а. належить особисто автору, зокрема 7 з них - у фахових виданнях.
Структура роботи. Структура дисертаційної роботи визначена метою та основними завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Робота викладена на 178 сторінках, містить 14 таблиць, 15 рисунків, 22 додатки. Список використаних літературних джерел містить в собі 150 позицій.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обгрунтовується актуальність теми, визначена мета роботи, її наукова новизна та практична цінність, а також подано інформацію про апробацію роботи, публікації автора, структуру та обсяг дисертації.
Перший розділ “Теоретико-методологічні аспекти дослідження соціально-культурної сфери в умовах формування ринкових відносин” присвячено розгляду основних категорій та понять, що сприяють розкриттю економічної суті соціально-культурної сфери в нових умовах, виділенню класифікаційних ознак її структурування, конкретизації підходів до розвитку територіальної організації інфраструктури в умовах адміністративної реформи, окресленню методологічних аспектів взаємозв’язку з теорією людського капіталу й побудовою соціальної держави.
Аналіз теоретико-методологічних підходів до визначення суті "соціально-культурної сфери" дозволив виявити широке різноманіття поглядів на її економічну природу. Еволюційно розбіжності позицій і навіть суспільних ідеологій позначалися на формуванні суміжних чи наближених до досліджуваного понять. Зокрема, таких як “невиробнича сфера”, “нематеріальне виробництво”, "сфера обслуговування", “сфера послуг”, "соціальна інфраструктура". Проте в підсумку усе зводилося до особливостей характеру та форми праці, вартісної природи послуг, ролі та місця соціально-культурних видів діяльності в суспільному відтворенні та поділі праці. На нашу думку, при аналізі проблем функціонування соціально-культурної сфери слід оперувати поняттям послуг, визнавати їх товарну природу, сприймати як такі, що мають споживну вартість і вартість. З огляду на це в дисертації економічну суть соціально-культурної сфери нами трактується як комплекс відносно самостійних галузей економіки, що охоплюють широкий спектр відносин людського розвитку і котрі об’єднані спільністю суспільного замовлення на продукування соціально-культурних цінностей і благ, спорідненістю характеру діяльності, що реалізується у формі специфічного товару - послуг (споживчої вартості та вартості), вагомістю результативних ефектів, що мають здатність до накопичення у вигляді знань, інтелектуальних, фізичних і духовних сил соціуму (людського капіталу), володіють власним ресурсним потенціалом, інфраструктурою й зв’язками.
Вихідним моментом виділення соціально-культурної сфери є особисті потреби (як частини соціальних) населення. При цьому рівень розвитку соціально-культурної сфери розглядається взаємозалежно і взаємопов’язано з рівнем розвитку продуктивних сил території (країни, регіну, району), величиною її економічного потенціалу.
Рис.1 Класифікаційні ознаки об’єктів соціально-культурної сфери
Узагальнивши наукові досягнення вітчизняних та зарубіжних авторів в плані структурування соціально-культурної сфери, ми прийшли до висновку, що його теоретико-методологічне підґрунтя складають відтворювальний, функціональний, структурний, компонентний, галузевий, ресурсний, геопросторовий підходи. Безпосередніми класифікаційними ознаками структурування соціально-культурної сфери на наш погляд є: характер праці; рівень організації суспільства; виконувані функції; форми власності; галузі; приналежність; спосіб надання послуг і джерела фінансування (рис.1). Це дає можливість конкретизувати проблеми "виробництва" послуг, накреслити шляхи їх вирішення, визначитись з обгрунтуванням методів управління до розвитку інфраструктурних мереж соціально-культурного призначення.
В процесі роботи особливу увагу нами було сконцентровано на геопросторову підході до вивчення соціально-культурної сфери. Саме він, як показано в дисертації, дав відповіді на питання про природу територіальних взаємозв’язків, про принципи територіальної організації інфраструктури соціально-культурної сфери (збалансованість, пропорційність, комплексність, ієрархічність, оптимальність, відповідність), про ранговість задоволення нею людських потреб. В результаті розвитку продуктивних сил, поглиблення суспільного поділу праці, відбувається не тільки інтеграція різних видів діяльності в межах окремих галузей соціально-культурної сфери, а також їх відокремлення, розмежування, спеціалізація. Ці процеси породжують об’єднання нових самостійних груп галузей, які характеризуються близькими за функціональним призначенням видами діяльності.
Геопросторовий підхід допомагає прийти до розуміння суті інфраструктури соціально-культурної сфери, котру доцільно трактувати як просторово визначену сукупність об’єктів, функціонування яких через територіально організовані форми і взаємозв’язки сприяє: розвитку духовних, інтелектуальних (через культурно-освітнє середовище), фізичних характеристик населення; формуванню індивідів як економічно активних особистостей, що відповідає конкретним вимогам суспільства до кваліметричних (якісних) параметрів робочої сили. Первинними елементами територіальної організації інфраструктури соціально-культурної сфери є окремі об'єкти.
Соціально-культурна сфера є відкритою системою, а тому усі явища й процеси, що відбуваються в мікро- та макросередовищі, швидко позначаються на її розвитку. Водночас результати функціонування сфери є вагомим чинником обудови соціальної держави.
В дисертації з’ясовано значення адміністративної реформи для вдосконалення територіального управління розвитком соціально-культурної інфраструктури, для встановлення гармонійних, адаптованих одних до одних, відмінних між собою форм, структур, відносин (у діалектично змінній і постійно вдосконалюваній системі цілого). Адже в процесі реалізації реформи увага концентрується на формуванні територіально-виробничих адміністративних систем, причому різного ієрархічного рівня. Діапазон їх коливається від міжобласних, які б відповідали новому соціально-економічному районуванню держави, до міжрайонних, які не змінюючи меж регіональних і обласних територіальних утворень, дозволять акумулювати фінансові, інтелектуальні, соціальні та виробничі ресурси на розв’язання спільних актуальних проблем соціально-економічного розвитку територій за рахунок розширення коопераційних зв’язків, міжрегіональної та міжрайонної економічної інтеграції. Дане положення тісно переплітається з принципами ієрархічності в побудові систем міжпоселенного обслуговування населення. Враховуючи, що новий адміністративний устрій – це, перш за все, децентралізація влади через посилення місцевого самоврядування, постає питання визначень соціально-культурної сфери на рівні окремих територіальних одиниць. В роботі соціально-культурну сферу регіону пропонується розглядати як багатогалузеву багаторівневу систему об’єктів, об’єднаних спорідненістю функціонального призначення (забезпечення соціально-культурних потреб населення регіону в послугах з відтворення його трудового потенціалу, формування гармонійно розвинутих особистостей, підвищення життєвого рівня жителів), територіальною близькістю відповідної інфраструктури, видами праці. Головним об’єктом соціально-культурної сфери є людина, розвиток якої детермінується впливом великої гами факторів. Застосування терміну “соціально-культурна сфера” в регіональній економіці обумовлюється необхідністю органічної ув’язки територіальної організації її закладів із територіальною організацією продуктивних сил, з економічним потенціалом, характером розселення і тенденціями руху населення. Важливо також підвищувати один із основних критеріїв ефективності соціально-культурного обслуговування та ринкових перетворень – ступінь задоволення таких потреб, дотримуючись основних регіональних цілей розвитку. Створення сприятливих умов для життя і соціально-культурного забезпечення населення та їх пріоритетність для регіонів формують основу цих цілей.
В дисертації також доведено, що важливу роль в побудові соціальної держави відіграє територіальна організація соціально-культурної сфери, яка являє собою наявність у межах певної території галузево взаємопов’язаних інфраструктурних комплексів та невиробничих видів діяльності різних форм власності та підпорядкування, діяльність яких забезпечується функціонуванням механізму ринкового господарювання та певних форм державного регулювання і спрямована на всебічний освітній та культурний розвиток особистості, формування та збереження здоров’я населення з метою створення “людського капіталу суспільства”.
Другий розділ "Аналіз стану та особливостей розвитку соціально-культурної сфери регіону (На прикладі Львівської області)" присвячено комплексному вивченню факторів впливу на функціонування соціально-культурної сфери Львівщини, з’ясуванню основних проблем перспективного розвитку й територіальної організації інфраструктури. Детальній оцінці піддано матеріально-технічний стан, кадровий потенціал, забезпеченість об’єктів освіти, охорони здоров’я, культури регіону, розкрито потенціал та резерви розвитку галузей і їх окремі якісні характеристики.
В дисертації відбір та групування факторів проводилося в різних площинах: з відтворювальної позиції динаміки розвитку вказаної сфери (демографічний, екологічний, соціально-психологічний, інформаційний та фактор культури) та з екістико-просторової позиції особливостей розміщення об’єктів (географічний, організаційно-технологічний, економічний, політичний). Виходячи із специфіки соціально-культурного обслуговування населення, в окрему групу було виділено кадровий фактор та проведено обгрунтування його впливу за рівнями кадрового забезпечення, підготовки кадрів та результативності праці (рис. 2).
Рис. 2. Фактори впливу на розміщення та розвиток соціально-культурної сфери регіону
Оцінка факторів розвитку соціально-культурної сфери регіону дозволила не тільки дати характеристику її стану як системи, зробити порівняння, а й ближче підійти до характеристики потенціалів кожної з її складових.
Так, при визначенні основних тенденцій і регіональних особливостей формування сучасної мережі закладів освіти Львівської області (дошкільні заклади, загальноосвітні школи, професійно-технічні та вищі навчальні заклади, наукові установи) встановлено, що:
·
за на протязі 1990-2000рр. потужність мережі постійних дошкільних закладів скоротилася більш як у два, а в сільській місцевості майже у 3 рази. На фоні одночасного скорочення числа дітей, що претендували на відповідні послуги (з 83,7тис. до 34,9 тис.), пов’язаних з демографічною ситуацією та нормативно-правовими змінами вікового цензу, рівень охоплення дітей дошкільними закладами склав 23 відсотки до кількості дітей відповідного віку. При цьому має місце значна територіальна диференціація показника, особливо велика різниця - в бік перенаповнення: в гірських районах –– Турківський (більш як у 2 рази), Самбірський та Старосамбірський (в 1,2-1,3 рази), а також в містах Львові, Самборі, Стрию, Трускавці (в 1,1-1,2 рази); - в бік недоукомплектованості: в північних й центральних районах – в Буському, Мостиському, Перемишлянському (також у 1,5-2 рази) та у Дрогобицькому районі (в розрахунку на 100 місць припадає лише 38 дітей, хоча мережа об’єктів за попередній період скоротилась більше як у 6 разів).
·
у розвитку середньої освіти відмічаються зрушення, однак стан її матеріально-технічної бази залишається незадовільним. Продовжує залишатись висока змінність занять у державних навчальних закладах (особливо в містах області). У територіальному розрізі найбільша частка учнів, що навчаються у дві зміни, є в Яворівському (11%), Городоцькому (6%), Стрийському (13%), Пустомитівському (7%), Самбірському (8%) та Сколівському (5%) районах.
·
на території області розвиваються дитячі оздоровчі табори та дитячі інтернатні заклади, позашкільні заклади, які, у певній мірі, дозволяють задовольнити інтереси школярів як у плані зміцнення здоров’я, так і виконання загально-освітніх функцій;
·
гострими залишаються проблеми професійно-технічної освіти. Незважаючи на зростання потреби в підготовці та перепідготовці робітничих кадрів, мережа характеризується негативними тенденціями за всіма показниками її розвитку;
·
вищій освіті притаманні позитивні зрушення як у плані розвитку приватної ініціативи, так і покращання показників, що характеризують розвиток закладів III-IY рівнів акредитації. Зміни рівня розвитку закладів вищої освіти I-II акредитації повторюють тенденції, що склалася у розвитку професійно-технічної освіти (табл.1);
·
характерною особливістю науки є підвищення кваліфікаційного рівня наукових працівників та збільшення випуску наукової продукції. Проте, її матеріально-технічний стан залишається незадовільним.
Таблиця 1
Динаміка розвитку вищої освіти у Львівській області
Показники | І-ІІ рівень акредитації | ІII-IV рівень акредитації
1990/91 | 1998/99 | 1999/2000 | 1999/2000 до 998/99 | 1990/91 | 1998/99 | 1999/2000 | 1999/2000 до 1998/99
Кількість закладів | 40 | 42 | 40 | 95,2 | 12 | 14 | 17 | 121,4
В них студентів, тис. | 41,2 | 32,9 | 31,9 | 97,0 | 67,7 | 73,1 | 78,6 | 107,5
З розрахунку на 10000 осіб населення, студентів | 150 | 120 | 117 | 97,5 | 246 | 267 | 288 | 107,9
Прийнято, тис. | 12,6 | 10,9 | 10,2 | 93,6 | 11,8 | 16,7 | 18,1 | 108,4
Випущено, тис. | 13,5 | 10,4 | 9,3 | 89,4 | 12,1 | 15,5 | 17,0 | 109,7
Професорсько-викладацький склад, осіб | 3218 | 3497 | 3217 | 92,0 | 5725 | 6776 | 7236 | 106,8
з них штатних | 2662 | 2859 | 2587 | 90,5 | 5362 | 4919 | 5496 | 112,0
Мають ступінь
- кандидата наук | - | 247 | 253 | 102,4 | 2883* | 2710* | 2874* | 106,1
з них штатних | - | 118 | 112 | 94,9
- доктора наук | - | - | - | - | 305* | 443* | 457* | 103,2
* – дані подано лише за штатним професорсько-викладацьким складом.
Мережа об’єктів охорони здоров’я Львівської області характеризується за усередненими статистичними даними достатнім рівнем розвитку матеріально-технічної бази та кадрового забезпечення. Разом із тим, проблеми полягають у територіальних відмінностях локалізації об’єктів, котрі слабо ув’язані з захворюваністю населення за видами хвороб та не дають повноцінно використовувати прогресивні методи лікування. Це веде й до незадовільного стану забезпеченості кадрами, зокрема в Старосамбірському, Турківському, Самбірському та Пустомитівському районах. Строкатою є загальна картина забезпеченості лікарняними кадрами і у містах. Саме з цією метою в області започатковано експеримент по оптимізації територіальної організації мережі лікарняних ліжок (через обгрунтування потреби формування й розвитку медичних просторів).
Система об’єктів культури та мистецтва Львівської області характеризується не тільки територіальними відмінностями організації обслуговуючої мережі, а й найбільшими тенденціями руйнації її основних фондів. Якщо в 1990 році на 100 осіб в фондах бібліотек зберігалося 789 примірників літератури, то в 2000 лише 548. Кількість місць в установах клубного типу скоротилась з 298,5 до 265,0 тисяч. Число кіноустановок скоротилось у 5 разів. Очевидно, такий стан справ є результатом динаміки споживання послуг культури, змінами способу життя, розвитком сучасних видів техніки (телевізорів, комп’ютерів, приймачів, мережі інтернет). Проте, у ряді випадків саме приватна ініціатива сприяла збереженню і розвитку нових високоприбуткових видів діяльності в сфері дозвілля. В цілому ж, значні територіальні відмінності у культурному обслуговуванні населення стосуються міста і села.
В дисертації з допомогою методу групувань проведено типологію адміністративних районів Львівської області за рівнем досягення середньообласних значень показників розвитку мережі освіти, охорони здоров"я та культури (за 4 групами – вищий, середній, низький і дуже низький), Результати розрахунків можна використати в якості моніторингових індикаторів стану соціально-культурної сфери в процесі техніко-економічних обгрунтувань планування перспективного розвитку території (табл. 2).
Таблиця 2
Рангова оцінка розвитку інфраструктури соціально-культурної сфери
в розрізі адміністративних районів Львівщини (2000 р.)*.
№ п/п | Назви адміністративних районів | За рівнем розвитку освіти | За рівнем розвитку охорони здоров’я | За рівнем розвитку культури
1 | Бродівський | ІІІ | ІІІ | І
2 | Буський | І | ІІІ | І
3 | Городоцький | ІІІ | ІІІ | ІІ
4 | Дрогобицький | ІІ | ІУ | ІІ
5 | Жидачівський | ІІІ | ІІІ | І
6 | Жовківський | ІІ | ІІ | ІІ
7 | Золочівський | ІІ | ІІІ | І
8 | Кам’янко-Бузький | ІІ | ІІІ | ІІ
9 | Миколаївський | ІІ | І | ІІ
10 | Мостиський | І | ІІІ | І
11 | Перемишлянський | ІІ | ІІІ | ІІ
12 | Пустомитівський | ІІІ | ІУ | ІІІ
13 | Радехівський | І | ІІІ | І
14 | Самбірський | ІІ | ІУ | ІII
15 | Сколівський | ІІ | ІІІ | ІІ
16 | Сокальський | ІІ | ІІ | ІІ
17 | Старосамбірський | ІІ | ІІІ | ІY
18 | Стрийський | ІІI | І | ІI
19 | Турківський | ІІІ | ІІІ | ІY
20 | Яворівський | ІУ | ІІІ | ІІІ
* І – високий, ІІ – середній, ІІІ – низький, ІУ –дуже низький.
У третьому розділі “Шляхи удосконалення розвитку та територіальної організації соціально-культурної сфери регіону” окреслено напрями та запропоновано організаційно-економічні важелі підвищення ефективності управління розвитком соціально-культурної сфери на рівні Львівської області.
В дисертації наголошено, що в практиці виконання науково-проектних робіт, пов’язаних з удосконаленням територіальної організації інфраструктурних систем соціально-культурного призначення, вирішуються різні цілі: стратегічні й тактичні. На макротериторіальному рівні цільові розрахунки розвитку інфраструктурних мереж носять програмно-цільовий характер, відображають загальнонаціональні інтереси і найчастіше розглядаються в контексті прогнозування розвитку й розміщення продуктивних сил загалом. На мезотериторіальному рівні – це підрозділи комплексних довгострокових програм розвитку областей, на локальному – це підрозділи геоситуаційних прогнозів розвитку окремих населених пунктів. При цьому на всіх рівнях факторними ознаками є зростаючі поліструктурні потреби населення, які ставлять все нові вимоги до розвитку інфраструктурних мереж.
На даний час принципи розміщення й розвитку інфраструктури соціально-культурної сфери Львівської області конкретизовано в контексті формування Генеральної Схеми розвитку та розміщення продуктивних сил України. При цьому розвиток соціально-культурної сфери повинен бути націлений на вирішення двох блоків проблем: забезпечення потреб постійно проживаючого населення в області та забезпечення потреб тимчасового населення, яке, перебуваючи в стаціонарних круглорічних закладах відпочинку, чи, займаючись комерційною діяльністю у вільних економічних зонах, в спільних підприємствах тощо, буде протягом тривалого часу сталою величиною. В роботі з допомогою сценарного підходу, нормативного методу та методом екстраполяції зроблено довгостроковий прогноз розвитку галузей соціально-культурної сфери Львівської області на період до 2016 року. Перший сценарій - інерційний (песимістичний прогноз) грунтується на збереженні тенденцій, які діють в економіці в теперішній час при певному посиленні чинників позитивного впливу. Другий сценарій - динамічний (оптимістичний прогноз) розраховано на підставі активізації зусиль держави як власника і менеджера з мобілізації економічних ресурсів на стратегічних напрямах економічного зростання Львівської області (при домінуванні важелів місцевого самоврядування) (табл. 3 )
Таблиця 3
Прогноз розвитку соціально-культурної сфери Львівської області
Показники | 2000р.(звіт) | 2002р. | 2006р. | 2016р.
Варіанти | Варіанти | Варіанти
І | ІІ | І | ІІ | І | ІІ
Охорона здоров’я
1. Забезпеченість лікарняними ліжками на 10000 населення | 96,3 | 94,2 | 98,0 | 89,0 | 99,3 | 85,8 | 101,5
2. Кількість відвідувань на зміну АПЗ на 10000 населення | 176,1 | 180,1 | 181,6 | 185,5 | 189,6 | 190,5 | 196,0
3. Забезпеченість лікарями на 10000 населення | 51,9 | 52,4 | 52,7 | 52,0 | 52,9 | 51,2 | 53,5
4. Забезпеченість середнім медичним персоналом на 10000 населення | 113,8 | 115,2 | 116,1 | 118,5 | 125,3 | 120,5 | 129,0
Освіта
5. Кількість дітей у дошкільних закладах, тис. чол. | 34,9 | 42,5 | 43,8 | 42,3 | 44,5 | 41,2 | 46.5
6. Процент охоплення дітей дошкільними закладами в % до кількості дітей відповідного віку | 23,0 | 20,0 | 18,0 | 17,0 | 20,0 | 24,0 | 25,0
7. Чисельність учнів, що навчаються в дві зміни у % до загальної кількості учнів | 7,0 | 7,0 | 6,0 | 6,0 | 5,0 | 3,0 | 2,0
Культура
8. Кількість закладів клубного типу | 1424 | 1409 | 1420 | 1414 | 1420 | 1410 | 1420
9. Кількість масових універсальних бібліотек | 1439 | 1419 | 1453 | 1419 | 1453 | 1419 | 1453
В якості одного з варіантів просторового розвитку соціально-культурної сфери на особливу увагу заслуговує постановка задачі вибору оптимального варіанту розміщення об’єктів мережі в населених пунктах Львівської області. Ми вважаємо, що розв’язок такої задачі забезпечить реалізацію основних принципів міжпоселенного обслуговування населення на рівні адміністративного району. В роботі апробація підходу здійснена з допомогою методів економіко-математичного моделювання на прикладі об’єктів охорони здоров’я (з наданням переваги розвитку лікувально-профілактичної ланки обслуговування населення). Так, розв’язок задачі оптимального варіанту розміщення об’єктів мережі охорони здоров’я зводиться до знаходження мінімуму функції:
(1)
при обмеженнях:
, ( j = 1, 2, …, n); (2)
, ( i = 1, 2, …, m); (3)
, (i=1, 2, …, m); ; , (4)
де: j – номери населених пунктів;
i – номери населених пунтків, у яких передбачене будівництво закладів;
aij – показники транспортних затрат на подолання шляху від j-го до і-го пункту;
Yi - yi1 , yi2 , … yim – різні варіанти передбачуваної потужності медичних закладів у bi–тому пункті;
ci – потужність і-го закладу (сі Yi);
bj – чисельність населення в j-му пункті;
xi – потужність лікарняних закладів в і-му пункті, яка підлягає пошуку;
xij – чисельність населення в j-му пункті, що обслуговується в і-му пункті;
fi(xі) – затрати на надання медичної допомоги в розрахунку на одну особу і-го пункту.
Дана модель може бути вдосконалена шляхом включення додаткової групи факторів, що впливають на розміщення медичних закладів. На наш погляд задача може знайти застосування для пошуку варіантів територіального розвитку й інших інфраструктурних систем соціально-культурного призначення.
Проведені автором дослідження дозволили встановити, що на територіальну організацію закладів соціально-культурної сфери має значний вплив їх відомча розрізненість. Проаналізувавши негативні наслідки реформування соціально-культурної сфери в попередні роки, в дисертації пропонується:
·
максимально зберігати систему відомчих об’єктів соціально-культурної сфери (розширити дольову участь фінансування їх розвитку як за рахунок власних джерел підприємств, так і за рахунок муніципальних коштів);
·
практикувати з огляду на посилення ролі місцевого самоврядування, часткове фінансування об’єктів соціально-культурної сфери за рахунок тимчасового введення (у межах 1-2% обсягу реалізованої продукції у залежності від чисельності працюючих на вказаному підприємстві) податків для тих підприємств, які передали вказані об’єкти у муніципальну власність;
·
ввести систему відрахувань понижуючого характеру від існуючого комунального податку для тих підприємств, які мають на балансі об’єкти соціально-культурної сфери.
У зв’язку з гостротою проблем фінансового забезпечення функціонування й розвитку соціально-культурної сфери Львівської області в дисертації пропонується розширити пошук альтернативних джерел покриття витрат. Так, в системі освіти все більшого поширення набуває платне навчання студентів. З огляду на це, нами запропоновано методику розрахунку мінімальної величини плати за навчання, яка враховує ряд критеріїв: якість і ефективність навчально-виховного процесу в конкретному навчальному закладі, попит за кожною спеціальністю та успішність навчання студента. У формалізованому вигляді це можна записати наступним чином:
Ом = (k З/пmin ) + Sв, (5)
де Ом – мінімальна оплата за навчання за місяць;
k – показник рівня освітнього закладу;
З/пmin – мінімальна заробітна плата, встановлена законодавством України;
Sв – середньогалузеві витрати на обслуговування навчальної площі за нормативом на 1 студента.
Показник рівня освітнього закладу повинен диференціюватися залежно від надання освітньої послуги: типу вузу; рівня акредитації; престижності вузу (професії), тобто враховувати якість і ефективність організації навчально-виховного процесу в конкретному закладі; успішності навчання студента в ньому; попиту за кожною спеціальністю.
Критеріями для визначення рівня освітнього закладу нами взяті: тип вузу (?), рівень акредитації (?), конкурс на вступних випробуваннях (?), успішність студента () і пропонується визначати таким чином:
= б в г (6)
де - показник освітнього рівня закладу;
б = 0,4 – 1 (?ля національних вузів – 1,0; для державних – 0,7; для недержавних – 0,4);
в = 0,3 – 1,0 (?ля закладів I рівня акредитації – 0,3; II рівня акредитації – 0,5; III рівня акредитації – 0,7; IY рівня акредитації – 1,0);
г - ?ількість осіб на місце на вступних випробуваннях за спеціальностями ;
з - успішність студента.
На основі вказаних розрахунків встановлюється річна плата за навчання як добуток Ом і 10 місяців навчання. Ця величина вважається базовою оплатою. Вже починаючи з III семестру, цю плату варто диференціювати у залежності від успішності студента (множити на коефіцієнт ?). Цей коефіцієнт пропонуємо визначати за підсумками кожного року навчання в плані визначеного середнього балу. Так, ? = 1 - якщо середній бал за всіма предметами за підсумками останньої сесії відповідає оцінці 4,0- 4,2; 0,9 – при оцінці 4,3 – 4,6; 0,8 – при оцінці 4,7 – 5,0.
Хоча бюджетне фінансування соціально-культурної сфери визначається основним, удосконалення фінансування має здійснюватися завдяки комплексному використанню всіх джерел та оптимізації їх структури у сучасних умовах кожної галузі зокрема.
ВИСНОВКИ
Тривале домінування в економіці нашої держави принципу пріоритетності матеріального виробництва привело до занепаду важливої ланки - соціальної сфери, галузі якої створюють основу повноцінного розвитку людини. У дисертації узагальнені і розроблені заходи по вирішенню питань розвитку й удосконалення територіальної організації соціально-культурної сфери на перспективу, а саме:
1. З’ясовано економічну сутність соціально-культурної сфери як складової економіки, визначено підходи до її вивчення (відтворювальний, функціональний, структурний, компонентний, галузевий, ресурсний, геопросторовий), класифікаційні ознаки (характер праці; рівень організації суспільства; виконувані функції; форми власності; галузі; приналежність; спосіб надання послуг і джерела фінансування), подано компонентну структуру, а також охарактеризовано одну із її складових - соціально-культурної сфери регіону.
2. Виділення соціально-культурної сфери як сегменту економіки України пояснюється не тільки метою даного дослідження, а в першу чергу, визначенням її місця у формуванні людського капіталу нації.
3. Геопросторовий аспект посилює увагу до вивчення інфраструктури соціально-культурної сфери та удосконалення територіальної організації її мережі. Під інфраструктурою соціально-культурної сфери розуміється просторово визначена сукупність об’єктів, функціонування яких через територіально організовані форми і взаємозв’язки сприяє оптимізації розвитку духовних, інтелектуальних (через культурно-освітнє середовище) та в значній мірі фізичних характеристик населення, формуванню індивідів як економічно активних особистостей, що відповідає конкретним вимогам суспільства до кваліметричних (якісних) параметрів робочої сили.
Під територіальною організацією соціально-культурної сфери розуміється наявність в межах певної території взаємоповязаних інфраструктурних комплексів та невиробничих видів діяльності, різних форм власності та підпорядкування, розвиток яких забезпечується функціонуванням механізму ринкового господарювання та форм державного регулювання, і спрямована на всебічний розвиток особистості, формування та збереження здоровя населення, покращення освітнього та культурного рівня кожного жителя регіону з метою створення “людського капіталу” суспільства.
4. Здійснена оцінка територіальної організації та розвитку галузей освіти, культури та охорони здоровя дала уявлення про їх розвиток в динаміці у розрізі адміністративних районів Львівській області і дозволила не тільки охарактеризувати існуючий стан, а й виявити потенціал кожної складової та напрямки удосконалення їх територіальної організації.
5. Значну увагу приділено вивченню впливу відомчої розрізненості об’єктів соціально-культурної сфери на якість обслуговування населення, виявленню особливостей проведення в цьому напрямку реформ. В результаті запропоновано:
·
зберігати у ряді випадків обєкти соціально-культурної сфери відомчого підпорядкування або проводити спільне фінансування як за рахунок власних джерел підприємств, так і за рахунок муніципальних коштів;
·
з огляду на посилення ролі місцевого самоврядування, здійснювати часткове фінансування обєктів соціальної сфери Львівської області за рахунок тимчасового введення (у межах 1-2% обсягу реалізації продукції у залежності від чисельності працюючих на вказаному підприємстві) податків для тих підприємств, які передали вказані обєкти у муніципальну власність;
·
для вирішення проблеми фінансового забезпечення установ соціально-культурної сфери, що перебувають на балансі господарських організацій, варто проводити певні відрахування на їх розвиток від існуючого на сьогодні комунального податку для тих підприємств, які мають на балансі такі обєкти.
6. Удосконалено методологічні підходи до територіальної організації закладів соціально-культурної сфери, зокрема
·
визначено етапи, які передують обгрунтуванню перспектив територіальної організації та розвитку галузей соціально-культурної сфери;
·
для вибору оптимального варіанту розміщення закладів охорони здоровя у розрізі адміністративного району розроблено економіко-математичну модель, яка враховує наявні потужності, транспортну доступність, демографічну ситуацію в регіоні, затрати на надання медичної допомоги і виходить із потреби у вказаних послугах;
·
виділено напрямки з удосконалення територіальної організації освіти, що виходять з необхідності найповнішого задоволення потреб економіки країни і окремих регіонів у спеціалістах відповідної кваліфікації та профілю.
7. Ефективність територіальної організації соціально-культурної сфери визначається рівнем фінансового забезпечення кожної її галузі. Визначення бюджетного фінансування основним джерелом підтримки освіти, культури та охорони здоровя потребує теоретичного переосмислення і практичного удосконалення, оскільки система фінансового забезпечення соціально-культурної сфери загалом нині характеризується урізноманітненням варіантів покриття витрат її розвитку.
8. У плані удосконалення методики розрахунку за надані послуги соціально-культурними галузями, запропоновано методику розрахунку мінімальної величини плати за навчання у вищих навчальних закладах, яка враховує якість і ефективність навчально-виховного процесу в конкретному навчальному закладі, попит за кожною спеціальністю та успішність навчання студентів.
9. Вдосконаленню методики оцінки територіальної організації галузей соціально-культурної сфери та прогнозу їх розвитку на перспективу передував відбір показників, які враховують структуру населення адміністративних районів області і найкраще характеризують рівень територіальної організації закладів соціально-культурної сфери за трьома блоками - освіта, культура, охорона здоровя. На основі відібраних показників проведено
