Херсонський державний аграрний університет

КОРБИч наталія миколаївна

удк 637.623/636.085

технологічні та фізико-механічні властивості вовни овець таврійського типу асканійської тонкорунної породи племзаводу "асканія-нова"

06.02.04 – технологія виробництва продуктів тваринництва

автореферат

на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук

Херсон – 2002 Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті тваринництва степових районів ім. М.Ф. Іванова "Асканія-Нова" – Національному науковому селекційно-генетичному центрі з вівчарства УААН

Науковий керівник

кандидат сільськогосподарських наук,

Болотова Тетяна Гнатівна

Інститут тваринництва степових районів ім. М.Ф. Іванова "Асканія-Нова", завідувач лабораторією вовнознавства

Офіційні опоненти:

доктор сільськогосподарських наук, професор

Нежлукченко Тетяна Іванівна

Херсонський державний аграрний університет,

декан зооінженерного факультету

кандидат сільськогосподарських наук, доцент

Сухарльов В'ячеслав Олексійович

Харківська державна зооветеринарна академія,

завідувач кафедри дрібного тваринництва

Провідна установа

Одеський державний аграрний університет,

кафедра спеціальної зоотехнії,

Міністерство аграрної політики України, м. Одеса

Захист дисертації відбудеться 14.11.2002 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 67.830.02 в Херсонському державному аграрному університеті (73006, м. Херсон-6, вул. Р.Люксембург, 23, головний навчальний корпус, аудиторія 118).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Херсонського державного аграрного університету за адресою: 73006, м. Херсон, вул. Р. Люксембург, 23 головний навчальний корпус.

Автореферат розісланий 12.10.2002 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Карапуз В.Д.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. З метою поліпшення якості вовни овець асканійської тонкорунної породи Інститутом тваринництва степових районів ім. М.Ф. Іванова “Асканія-Нова” спільно з Національним аграрним університетом (д. с.-г. н., проф. М.В. Штомпель) та спеціалістами провідних племзаводів “Червоний чабан” Херсонської та “Атманай” Запорізької областей за період з 1979 по 1992 роки методом чистопородного розведення та схрещування вівцематок асканійської тонкорунної породи з австралійськими мериносовими баранами було створено таврійський внутріпородний тип асканійських тонкорунних овець, який затверджено наказом Мінсільгосппроду України від 31.12. 1993 року.

Тварини створеного типу мають високу вовнову продуктивність та поліпшені показники якості вовни, але недостатньо вивчено їх технологічні властивості залежно від типу руна, росту та розвитку тварин. Тому, є актуальним комплексне вивчення показників продуктивності, фізико-механічних, технологічних та хімічних властивостей вовни у овець таврійського типу асканійської тонкорунної породи з метою визначення об'єктивних критеріїв оцінки вовнового покриву для тонкорунних овець бажаного типу.

·

·

· Відповідно до мети поставлені такі завдання:

·

· провести комплексну оцінку сортового складу рун;

· вивчити характеристики фізико-механічних властивостей вовни;

· встановити фізико-хімічні константи та кількість вовнового жиру;

· визначити технологічні властивості вовни та виробленої з неї пряжі.

Об'єкт досліджень. Формування вовнового покриву з різними властивостями овець таврійського внутріпородного типу асканійської тонкорунної породи племзаводу “Асканія-Нова” різних статево-вікових груп, вовнова продуктивність.

Предмет досліджень. Продуктивність, фізико-механічні, хімічні, технологічні властивості мериносової вовни та вироблена з неї пряжа і полотно.

Методи досліджень. У роботі використано загальноприйняті методи досліджень: зоотехнічні - визначення показників вовнової продуктивності та живої маси; лабораторні - визначення фізико-механічних та технологічних властивостей вовни; статистичні - біометричної обробки результатів.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше запропоновано методичний підхід до класифікації типів рун в залежності від властивостей вовни. На поголів'ї овець таврійського типу асканійської тонкорунної породи племзаводу “Асканія-Нова” проведено комплексну оцінку показників продуктивності, фізико-механічних, технологічних та хімічних властивостей мериносової вовни залежно від властивостей вовнового покриву. Одержані результати досліджень є підставою для проведення якісної та кількісної оцінки вовнової продуктивності овець тонкорунного типу.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що використання овець з бажаним типом рун забезпечує збільшення настригу вовни в митому волокні на 0,1-0,7 кг та значно підвищує якість та технологічні властивості вовни (густоту вовни на 7,5-33%, вміст жиру – 4,6-7,4% та поту – 1,3-6,0%, відносне розривне навантаження – 0,1-0,8 сН/текс, величину розпрямлюючого навантаження – 5-85 мг, вихід пряжі – 7,8-15,9% та прядильну здатність вовни на 0,9-1,9 км/кг). Одержані результати використані при поглибленій селекційно-племінній роботі в племзаводі “Асканія-Нова” на вівцях таврійського типу асканійської тонкорунної породи.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота містить результати досліджень, які одержано здобувачем особисто при виконанні тематики науково-дослідної роботи. Самостійно проведено аналіз показників продуктивності піддослідних тварин, лабораторні дослідження фізико-механічних, технологічних властивостей вовни та її хімічного складу. Із матеріалів наукових експериментів лабораторії вовнознавства дисертант використав за узгодженням із співавторами частину спільно одержаних результатів. У загальному обсязі досліджень частка автора становить 95%.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень та основні положення дисертації викладено та обговорено на засіданнях Вченої ради інституту тваринництва “Асканія-Нова” (1997-2000), на міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених (Асканія-Нова, 1998), на науково-виробничій конференції “Нове в селекції, генетиці та біотехнології тварин” (Чубинське, 2002).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 6 наукових робіт, в тому числі в спеціалізованих наукових виданнях, включених до переліку ВАК – 5 і 1 в зарубіжному виданні, всі одноосібно.

Об'єм і структура дисертації. Дисертацію викладено на 148 сторінках машинописного тексту і складається із вступу, огляду літератури, місця, матеріалу і методики досліджень, результатів досліджень, висновків і пропозицій виробництву, списку літератури, який включає 226 посилань, з яких 25 іноземною мовою, 5 додатків. Робота містить 27 таблиць, 5 рисунків та схем.

МІСЦЕ, МАТЕРІАЛ І МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ

Дослідження проведено в державній дослідно-експериментальній агрофірмі “Асканія-Нова” та в ІТСР ім. М.Ф. Іванова “Асканія-Нова” на вівцях таврійського внутріпородного типу асканійської тонкорунної породи різних статево-вікових груп в період з 1997 по 2000 роки. Зразки вовни для досліджень відбирались з різних ділянок тулуба тварин з урахуванням типу вовнового покриву (табл. 1).

Таблиця 1 - Розподіл овець за типом вовнового покриву

Статево-вікова група Тип вовнового покриву Всього

австралійський проміжний асканійський

голів % голів % голів % голів %

Барани-плідники 15 31 23 48 10 21 48 100

Барани-річняки 18 31 25 43 15 26 58 100

Переярки 20 36 19 34 17 30 56 100

Ярки 25 40 27 43 10 17 62 100

Разом 78 35 94 42 52 23 224 100

На поголів'ї овець таврійського типу племзаводу “Асканія-Нова” було проведено оцінку якості вовни за тониною, довжиною вовни на різних ділянках тулуба, звивистістю, кількістю та якістю жиропоту, еластичністю та пружністю вовни. В результаті цього, за характером прояву даних ознак, виділено три типи вовнового покриву овець – австралійський, проміжний та асканійський.

Для вовни австралійського типу характерні білий колір жиропоту, чітка крупна звивистість, кількістю 3-4 завитки на 1 см, еластичність, шовковистість. Для вовни асканійського типу характерний в більшості світло-кремовий та кремовий колір жиропоту, нормальна та змита звивистість, кількістю 5-6 завитків на 1 см довжини штапелю. На дотик вона менш еластична. Для вовни проміжного типу характерний світло-кремовий колір жиропоту з середніми показниками звивистості (4-5 завитки на см), а також еластичність і шовковистість, яка характерна вовні австралійського типу.

Живу масу тварин визначено шляхом зважування в період бонітування, настриг вовни та сортовий склад рун - під час стриження овець. Вихід митого волокна, істинну та відносну довжину вовни, тонину та вирівняність волокон, густоту, кількість вовнового жиропоту та деякі його якісні характеристики визначено в лабораторії вовнознавства інституту тваринництва “Асканія-Нова” за загальноприйнятими методиками. Константи вовнового жиру та хімічний склад вовни визначено в лабораторії агроекології інституту відповідно до схеми досліджень (рис. 1).Тип вовнового покриву овець

австралійський проміжний асканійський

продуктивність та властивості мериносової вовни _

Рис 1. – Схема досліджень

Технологічні властивості вовни визначено в Академії легкої промисловості м. Києва і частково в лабораторії вовнознавства НДІТ “Асканія-Нова” за такими методиками:

1. Лінійна щільність волокна та пряжі методом зважування на аналітичних вагах, з точністю до 0,01 мг, за формулою:

Т =1 000 m / L (мг/м), (1)

де, m – маса вовни, мг; L - довжина, м.

2. Відносне розривне навантаження волокна (Міжнародний стандарт 2064).

3. Величина розпрямлюючого навантаження, видовження волокон при навантаженні, еластичне та пружне видовження – на угорському приладі FM-19.

4. Номер пряжі (за Я.Я. Ліпенковим, 1972 р.).

5. Розрахунковий діаметр нитки, за формулою –

d= 0.0357 х, (2)

де, Т1 – лінійна щільність пряжі, текс, yм - середня щільність нитки, мг/мм3; yм - для камвольної вовнової пряжі становить 0.731 мг/мм 3(1984 р.).

6. Вихід пряжі, за формулою

(3)

де, Р n - одержано пряжі, г; Рв –витрачено вовни, г.

7. Прядильна придатність вовни, –

Пп=(Я.Я.Ліпенков, 1972 р.) (4)

8. Товщина полотна, заміром лінійкою, мм

Проведено порівняння економічної ефективності досліджень. Одержаний матеріал оброблено методами варіаційної статистики з обчисленням , Cv, s, коефіцієнтів кореляції на ІВМ РС (Плохинський М.О., 1969).

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Показники продуктивності

Жива маса. У піддослідних тварин з австралійським та проміжним типом вовнового покриву виявлено тенденцію до зниження живої маси. Вона була меншою в порівнянні з ровесниками, яким характерний асканійський тип, по групі баранів-плідників – на 2,7 та 3,1%, баранів-річняків – на 6,6 та 2,9%, переярок - на 7,4 та 2,2% та ярок - на 1,5%. У ярок з проміжним типом відмічено тенденцію до збільшення живої маси (42,4 кг проти 41,3 кг) у порівнянні з ярками асканійського типу (табл. 2).

Таблиця 2 – Продуктивність піддослідних тварин

Статево-вікова група Тип руна n Жива маса, кг Настриг чистої вовни, кг Вихід митого волокна, % Коефіцієнт вовновості, г/ кг

Барани-плідники австралійський 15 86,4±2,2 5,1±0,2 63,2**** 59,0±1,7***

проміжний 23 86,0±2,5 4,8±0,1 57,6** 55,8±1,3*

асканійський 10 88,8±1,7 4,4±0,3 51,7 49,5±3,0

в середньому - 86,7±2,0 4,8±0,1 58,3 54,8±1,1

Барани-річняки австралійський 18 51,2±1,1 2,6±0,2 58,8 50,8±2,1

проміжний 25 53,2±1,5 2,5±0,1 58,2 47,0±1,1

асканійський 15 54,8±1,9 2,5±0,2 56,2 45,6±2,1

в середньому - 53,0±1,5 2,5±0,1 57,8 47,8±1,0

Переярки австралійський 20 53,9±1,1 3,7±0,1** 64,8**** 68,6±1,9****

проміжний 19 56,9±1,0 3,7±0,1*** 61,2*** 65,0±2,1***

асканійський 17 58,2±1,1 3,3±0,1 55,8 56,7±1,8

в середньому - 56,1±1,0 3,5±0,1 60,8 63,4±1,3

Ярки австралійський 25 40,7±0,8 2,4±0,1 59,3*** 59,0±2,7

проміжний 27 42,4±0,7 2,5±0,1 56,5 59,0±2,1

асканійський 10 41,3±1,6 2,2±0,2 54,4 53,3±4,1

в середньому - 41,5±1,2 2,4±0,1 57,2 57,1±1,6

Примітка: вірогідність різниці з асканійським типом рун - * - Р<0,1;

**- Р<0,05; ***- Р<0,01; ****- Р<0,001.

Настриг чистої вовни та вихід митого волокна. За настригом чистої вовни виявлено тенденцію до збільшення у овець з австралійським та проміжним типами вовнового покриву в порівнянні з вівцями, для яких характерний асканійський тип. У баранів-плідників збільшення склало 0,7 і 0,4 кг, у баранів-річняків 0,1 кг, у переярок 0,4 кг (Р <0,05-0,01) та у ярок 0,2 і 0.3 кг.

Результати лабораторних досліджень вовни показали, що у баранів-плідників з австралійським типом вовнового покриву вихід митого волокна на 11,5% більший, ніж у тварин з асканійським типом (Р<0,001). У групі баранів-річняків різниця відповідно склала 2,6%. У групі переярок та ярок одержано аналогічні результати. Тварини з австралійським типом мали вихід митого волокна відповідно 64,8 та 59,3%, а з асканійським - 55,8 та 54,4% (Р<0,05-0,001). При порівнянні виходу митого волокна у тварин з проміжним та асканійським типом різниця відповідно склала 6,1, 2,0, 5,4 та 2,1%.

По групі баранів-плідників з австралійським типом вовнового покриву коефіцієнт вовновості склав 59,0 г/кг, у баранів-річняків – 50,8 г/кг, переярок – 68,6 г/кг та у ярок – 59,0 г/кг, що перевищує показники тварин з асканійським типом на 3,1-20,8% (Р<0,1-0,001).

Сортовий склад рун. Питома вага рунної вовни у піддослідних тварин була достатньо високою і становила в середньому у баранів-плідників - 89,9%, баранів-річняків – 90,2%, переярок – 88,1% та ярок – 86,5%. Крім того, більший відсоток рунної вовни мали тварини з австралійським типом вовнового покриву – 88,1-91,5%, проти 83,8-89,2% з асканійським типом. В середньому по всіх дослідних групах нижчі сорти вовни склали 9,8-13,4%. Піддослідні тварини характеризувалися односортним та двохсортним складом рун. Доведено, що за тониною вовни тварини з австралійським та проміжним типом мали більший відсоток рун односортних. Які відповідно склали: по групі баранів-плідників – 86 та 55% з тониною основного сорту 60 якості - 24,8 мкм, по групі баранів-річняків 62 та 43% з тониною основного сорту 70 якості - 18,7 та 19,1 мкм, по групі ярок 40 та 63% з тониною основного сорту 70 якості - 19,1 та 19,6 мкм. По групі переярок 50% рун було односортних та 50% двохсортних з тониною основного сорту 60 якості - 23,4 і 24,2 мкм . За довжиною вовни руна піддослідних тварин були, в основному, двохсортними (40-86%).

Фізико-механічні властивості вовни

Тонина та вирівняність волокон. В середньому по дослідних групах залежно від типу вовнового покриву за тониною вовни вірогідної різниці не виявлено. Тонина вовни у дорослого поголів'я становила 23,2-24,8 мкм, у молодняку - 18,7-19,6 мкм (табл. 3). Коефіцієнт нерівномірності волокон за тониною у всіх дослідних групах знаходився в межах 1,8-13,0%, що значно нижче норми.

Таблиця 3 - Тонина та вирівняність волокон у піддослідних овець, мкм

Тип руна

Статево- n австралійський проміжний асканійський

вікова група Cv,% Cv,% Cv,%

Барани-плідники 48 24,8±0,6 9,5 24,8±0,4 6,9 24,3±0,9 11,1

Барани-річняки 58 18,7±0,6 13,0 19,1±0,5 11,7 18,8±0,5 11,0

Переярки 56 23,4±0,4 6,9 24,2±0,6 10,8 23,2±0,4 1,8

Ярки 62 19,1±0,4 11,3 19,6±0,3 8,1 19,4±0,4 7,2

Довжина вовни (природна, істинна, відносна). За природною довжиною вовни між дослідними групами значної різниці не встановлено. Середня довжина вовни у баранів-плідників склала 10,1 см, у баранів-річняків - 10,5 см, переярок - 9,9 та ярок - 11,4 см. Істинна довжина вовни у баранів-плідників була вище природної на 1,5 см, у баранів-річняків та переярок - на 1,9 см і у ярок - на 2,7 см (табл. 4).

Таблиця 4 – Довжина вовни у піддослідних овець

Статево- вікова група Тип руна n Довжина вовни

природна, см істинна, см відносна, мм/мкм

Барани-плідники австралійський 15 10,7±0,4 11,7±0,6 4,2±0,1**

проміжний 23 9,7±0,8 11,3±1,0 3,9±0,01***

асканійський 10 10,3±0,5 12,6±0,8 4,1±0,1

в середньому - 10,1±0,4 11,7±0,4 4,0±0,1

Барани-річняки австралійський 18 10,7±0,6 12,5±0,4 6,8±0,3***

проміжний 25 10,7±0,4 12,2±0,1 6,2±0,3

асканійський 15 9,7±0,9 11,9±0,9 5,6±0,4

в середньому - 10,5±0,4 12,3±0,3 6,2±0,2

Переярки австралійський 20 10,3±0,2** 12,2±0,3 4,2±0,1

проміжний 19 10,4±0,5* 11,8±0,5 4,0±0,1

асканійський 17 9,1±0,5 11,3±0,5 4,1±0,2

в середньому - 9,9±0,3 11,8±0,3 4,1±0,1

Ярки австралійський 25 10,9±0,7 13,6±0,6 5,7±0,2

проміжний 27 11,8±0,6 13,9±0,3 5,6±0,2

асканійський 10 11,0±0,5 14,4±0,3 5,1±0,4

в середньому - 11,4±0,4 13,9±0,3 5,6±0,1

При порівнянні істинної довжини вовни у тварин з різним типом вовнового покриву певної закономірності не виявлено. У групі баранів-плідників з австралійським типом істинна довжина становила 11,7 см, що на 0,9 см або 7,1% менше, ніж у тварин з асканійським. Аналогічні результати одержані у групі ярок, де різниця склала 0,8 см або 5,5%. У групі баранів-річняків та переярок більшою істинною довжиною вовни характеризувалися тварини з австралійським типом вовнового покриву і вона відповідно становила 12,5 та 12,2 см, що на 0,6 та 0,9 см або 5,0 та 8,0% більше, ніж у тварин з асканійським типом.

За відносною довжиною вовни встановлено перевагу тварин з австралійським типом вовнового покриву, яка склала 2,4-21,4% порівняно з тваринами, для яких характерний асканійський тип (Р<0,05-0,01). Це підтверджує можливість виготовлення пряжі вищих номерів з вовни австралійського типу.

Густота та звивистість волокон. За густотою вовни встановлено перевагу тварин з австралійським типом вовнового покриву по групі баранів-плідників, баранів-річняків та переярок . Їх густота вовни коливалася в межах 5,3-7,7 тис. волокон на 1 кв. см шкіри, що на 8-50% більше, ніж у тварин з асканійським типом. По групі ярок найвищі показники відмічено у овець з проміжним типом – 6 тис. волокон, що на 13,6% більше, ніж у тварин з австралійським та на 28,1%, ніж з асканійським типом (табл.. 5).

Таблиця 5 – Фізико-механічні властивості вовни у піддослідних овець

Статево-вікова група Тип руна Густота вовни, штук/ см2 (n=60) Звивистість вовни, штук/см (n=224)

Барани- плідники австралійський 5402±682 3,8±0,1****

проміжний 4137±1130 4,1±0,1***

асканійський 4775±930 4,9±0,2

в середньому 4779±552 4,2±0,1

Барани- річняки австралійський 7744±496*** 4,3±0,1***

проміжний 5935±497 4,8±0,2

асканійський 5170±683 5,2±0,3

в середньому 6411±469 4,7±0,1

Переярки австралійський 5357±620 3,7±0,1****

проміжний 4682±515 4,3±0,1

асканійський 4956±210 4,7±0,2

в середньому 4977±259 4,4±0,1

Ярки австралійський 5300±890 3,9±0,1****

проміжний 6023±634 4,6±0,3

асканійський 4702±1724 5,1±0,3

в середньому 5469±503 4,2±0,1

Вівці з австралійським типом вовнового покриву характеризуються крупною, чітко вираженою звивистістю, тому у них на 1 см довжини штапелю припадає менша кількість завитків, ніж у овець з асканійським типом, яка в середньому по дослідних групах становила 3,7-4,3 штук , проти 4,7-5,2 у тварин з асканійським типом, для яких характерна не чітко виражена, дрібна звивистість (Р<0,01-0,001).

Характеристика вовнового жиру та поту

Якісні, кількісні та захисні властивості жиропоту. В дослідженнях всі піддослідні тварини характеризувалися бажаним кольором жиропоту: білим, світло-кремовим та кремовим. В середньому по всіх дослідних групах руна з білим кольором жиропоту склали 39,5-56,8%, з світло-кремовим – 37,5-52,1% та кремовим –2,2-10,3%.

Встановлено, що вміст жиру у вовні тварин з австралійським типом вовнового покриву по всіх дослідних групах був меншим на 4,6-7,4 абсолютних відсотка, ніж у тварин з асканійським типом (Р<0,05-0,001,табл. 6).

Таблиця 6 Вміст жиру та поту у вовні піддослідних овець

Статево-вікова група Тип руна n Кількість жиру в % від митої вовни + жир Кількість поту в % від митої вовни + жир +піт Співвідношення жир: піт

±s ±s

Барани-плідники австралійський 15 18,7±0,6** 2,4 11,0±0,9**** 3,6 1:0,6

проміжний 23 22,4±1,0 4,8 13,0±0,7*** 3,2 1:0,6

асканійський 10 25,8±2,6 8,7 17,0±1,2 3,9 1:0,7

в середньому - 21,9±0,8 5,8 13,2±0,6 4,0 1:0,6

Барани-річняки австралійський 18 16,1±0,5*** 2,2 15,1±0,5 2,4 1:0,9

проміжний 25 20,5±0,9 4,4 16,5±0,5 2,6 1:0,8

асканійський 15 23,5±1,3 5,1 16,4±0,6 2,4 1:0,7

в середньому - 19,9±0,6 4,9 16,1±0,3 2,5 1:0,8

Переярки австралійський 20 12,8±1,0**** 4,4 12,6±0,7**** 3,1 1:1

проміжний 19 17,0±1,1* 4,7 15,2±0,6*** 2,5 1:0,9

асканійський 17 19,8±1,1 4,4 18,6±1,0 3,7 1:0,9

в середньому - 16,2±0,7 4,6 15,2±0,5 2,9 1:0,9

Ярки австралійський 25 17,3±0,8** 3,9 14,0±0,5**** 2,5 1:0,8

проміжний 27 18,7±1,0* 5,0 16,3±0,5 2,4 1:0,9

асканійський 10 21,9±1,6 5,0 17,1±0,5 1,5 1:0,8

в середньому - 18,6±0,6 4,5 15,5±0,3 2,6 1:0,8

У тварин з проміжним типом кількість жиру у вовні була на 1,4-4,4% більшою, ніж у тварин з австралійським, але за цим показником вони поступалися тваринам з асканійським типом у середньому на 2,8-3,4% (Р<0,1). Кількість солей поту також була меншою у тварин з австралійським типом По всіх дослідних групах середні показники знаходилися в межах 13,2-16,1% (Р<0,01-0,001). Відомо, що чим світліший колір жиропоту і більше жиру приходиться на одиницю поту, тим вищі його захисні властивості. У дослідних групах тварин на 1 частину жиру припадало 0,6-1 частина поту, що підтверджує високі захисні його властивості.

Якість жиропоту значно обумовлена температурою його плавлення та величиною йодного, кислотного, ефірного чисел та числа омилення. Вищі показники температури плавлення вовнового жиру були у тварин з білим кольором жиропоту і знаходилися в межах 37,2-37,5 0С, що на 0,5-1,2 0С вище, ніж у тварин з світло-кремовим кольором жиропоту та на 1,0-1,8 0С, порівняно з тваринами із кремовим кольором жиропоту.

Показник йодного числа, який був вищим у групі тварин з кремовим кольором жиропоту склав 16,9-19,9 одиниць, що на 6,7-15,0% більше, ніж у тварин з білим та на 6,6-15,0%, ніж з світло-кремовим кольором жиропоту. Кислотне число у тварин з білим кольором жиропоту у групі баранів-плідників становило 11,0, у баранів-річняків – 13,5, у переярок – 17,0 та ярок – 13,4, що на 1,4-15% менше, ніж у тварин з світло-кремовим та на 14-26%, ніж з кремовим кольором жиропоту. За ефірним числом різниця по групі баранів-плідників між тваринами з кремовим та білим кольором жиропоту склала 43,9%, по групі переярок - 9,9% та по групі ярок – 5,9%.

У піддослідних овець число омилення досить низьке (в середньому 74,6-128,1), а у окремих випадках навіть нижче, що підтверджує високий вміст у вовновому жирі неомилених речовин. Велика кількість останніх пояснює тугоплавкість жиропоту, яка більш характерна тваринам з білим його кольором.

Встановлено, що більш лужна реакція водної витяжки поту була у тварин з асканійським типом вовнового покриву і становила у баранів-плідників – 8,1, у баранів-річняків – 8,4, переярок – 8,5 та ярок 8,9, що на 3,4-7,1% більше, ніж у тварин з австралійським та на 3,4-6,2%, ніж у тварин з проміжним типом. Ступінь забарвлення розчину водної витяжки поту оцінюється показником екстинкції. В групі баранів-плідників, баранів-річняків та переярок світліше забарвлення розчину водної витяжки було у тварин з австралійським типом і відповідно становило 0,3, 0,4 та 0,1, проти відповідних даних по групі тварин з асканійським типом – 0,4, 0,5 та 0,2. По групі ярок темніше забарвлення розчину водної витяжки поту було відмічено у тварин з проміжним типом (0,3), а світліше - з австралійським (0,1), що підтверджує вищу якість жиропоту мериносової вовни австралійського типу.

Хімічний склад вовни

У вовні молодняку виявлено менший вміст сірки (2,0-2,2 мг/кг постійно-сухої речовини), ніж у групі дорослого поголів'я (2,4-2,8 мг/кг), але суттєвої різниці за цим показником між тваринами з різним типом вовнового покриву не встановлено (австралійський – 2,2-2,4 мг/кг та асканійський – 2,2-2,8 мг/кг).Більша кількість загального азоту міститься у вовні тварин з австралійським типом: 17,4 мг/кг у дорослого поголів'я та 16,3 мг/кг у молодняку, що на 4,8-9,2% більше, ніж у тварин з асканійським типом. За вмістом кальцію значно відзначалась група дорослого поголів'я з проміжним типом (2725 мг/кг), що певно пов'язано з підвищеним обміном речовин в організмі. В інших групах суттєвої різниці не встановлено, вміст кальцію знаходився в межах від 3575 до 3950 мг/кг. За вмістом інших мінеральних речовин (Zn, Fe, K, Cu) значної різниці в дослідних групах не встановлено, але спостерігається тенденція до збільшення показників у тварин з австралійським типом. Винятком був лише елемент натрій. Його кількість у вовні дорослого поголів'я з австралійським типом становила 235,0 мг/кг, у вовні молодняку – 220,0 мг/кг, що на 80 та 107 мг/кг, або 25,4 та 32,7% менше, ніж у вовні тварин з асканійським типом вовнового покриву, що сприяє поліпшенню якості вовни та її технологічних властивостей.

Технологічні властивості вовни

Характеристика технологічних властивостей вовни. Технологічні властивості вовни визначалися на основі фізико-механічних властивостей та технологічних характеристик волокон і пряжі.

Значної різниці за лінійною щільністю волокон у піддослідних тварин не встановлено і вона склала 0,4-0,7 текс.(табл. 7).

Вищі показники відносного розривного навантаження волокна зафіксовано у тварин з австралійським та проміжним типом вовнового покриву, які коливалися в межах від 7,8 до 8,2 сН/текс, що на 1,3-11,2% більше, ніж з асканійським типом.

Встановлено, що у тварин з австралійським типом вовнового покриву величина розпрямлюючого навантаження була більшою на 9,0-19,0%, ніж у тварин з проміжним та на 4,0-35,3% - з асканійським типом.

Характеристика пряжі з мериносової вовни. Вага 1 метра пряжі в середньому в дослідних групах знаходилась в межах 23,2-25,6 текс. Різниця між вовною австралійського та проміжного типу у групі баранів-плідників склала 4,4%, баранів-річняків – 7,5%, переярок – 3,2% та ярок 3,1%, а між вовною австралійського та асканійського типу відповідно 13,8, 17,6, 9,2 та 4,2% (див. табл. 7).

Вищий метричний номер пряжі по всіх дослідних групах одержано з вовни австралійського типу ( 40,0-47,6 одиниць), що на 1,8-2,1 номера більше ніж з вовни проміжного та на 1,5-7,6 номера, ніж з вовни асканійського типу. Розрахунковий діаметр нитки по всіх дослідних групах становив 0,19-0,23 мм.

Порівнюючи вовну різного типу, встановлено, що найкращі показники прядильної придатності як в групі дорослого поголів'я, так і молодняку були з вовни проміжного типу - 18,1 та 22,5 км/кг, що відповідно на 3,1 км/кг, або 16,9% та 3,8 км/кг, або 17,2 % більше, ніж з вовни асканійського типу.

Вищий вихід пряжі одержано з вовни проміжного типу в групі дорослого поголів'я – 95,1%, в групі молодняку – 94,2%, що перевищує показники виходу пряжі з вовни австралійського типу відповідно на 4,5 та 12,8%, а з асканійського на 15,9 та 7,8%.

Відмічено тенденцію до зниження товщини полотна з вовни австралійського типу. В групі дорослого поголів'я вона становила 1,8 мм, проти 1,85 мм з вовни проміжного та 2 мм з асканійського типу, в групі молодняку відповідно – 1,1, 1,2 та 1,3 мм.

Таблиця 7 – Технологічні властивості волокон та пряжі з вовни піддослідних овець

Статево-вікова група Тип руна n Лінійна щільність волокна, текс Відносне розривне навантаження волокна, сН/текс Величина розпрямлюючого навантаження, мг Лінійна щільність пряжі, текс Номер пряжі Розрахунковий діаметр нитки, мм

Барани-плідники австралійський 15 0,7±0,1 8,1±0,2 241,0±15,8**** 23,8±2,0 43,5 0,21±0,01

проміжний 23 0,7±0,1 7,8±0,2 195,0±11,0*** 24,9±4,3 41,7 0,22±0,01

асканійський 10 0,7±0,01 8,0±0,1 156,0±6,3 27,6±1,2 37,0 0,23±0,02

в середньому - 0,7±0,05 7,9±0,1 197,3±11,7 25,4±1,4 - -

Барани-річняки австралійський 18 0,4±0,03 8,2±0,3 144,5±5,4*** 21,1±0,1 47,6 0,19±0,005

проміжний 25 0,5±0,04 7,9±0,1 146,0±9,0** 22,8±1,1 45,5 0,19±0,01

асканійський 15 0,5±0,1 7,7±0,1 122,0±6,0 25,6±3,6 40,0 0,19±0,02

в середньому - 0,5±0,02 8,0±0,1 137,7±4,7 23,2±1,3 - -

Переярки австралійський 20 0,5±0,04*** 8,1±0,1**** 153,8±8,2 23,8±2,0 43,5 0,20±0,01

проміжний 19 0,6±0,04* 7,9±0,2** 151,0±6,8 24,6±3,8 41,7 0,21±0,05

асканійський 17 0,7±0,04 7,2±0,2 148,0±9,6 26,2±1,0 38,5 0,22±0,01

в середньому - 0,6±0,02 7,8±0,1 147,6±3,9 25,4±1,7 - -

Ярки австралійський 25 0,5±0,1 7,9±0,2 137,0±6,8* 25,0±4,2 40,0 0,19±0,01

проміжний 27 0,4±0,03 7,8±0,2 132,0±6,0 25,8±3,0 40,0 0,20±0,01

асканійський 10 0,5±0,1 7,5±0,2 122,0±3,3 26,1±1,3 38,5 0,210,01

в середньому - 0,5±0,03 7,8±0,1 130,7±2,7 25,6±1,4 - -

Економічна ефективність проведених досліджень визначалася шляхом порівняльного аналізу вовнової продуктивності піддослідних овець та прибутку від реалізації митої вовни та пряжі (табл. 8).

Таблиця 8 - Порівняння економічної ефективності вовнової

продуктивності піддослідних овець (в розрахунку на 1 голову)

Показник Тип вовнового покриву

австралійський проміжний асканійський

Настриг чистої вовни, кг 3,5 3,3 3,1

Реалізаційна ціна 1 кг чистої вовни, грн. 20,35 20,35 20,35

Вихід пряжі, % 86,0 95,0 83,0

Одержано пряжі, кг 3,0 3,1 2,6

Реалізаційна ціна 1 кг пряжі, грн. 30,0 30,0 30,0

Вартість: чистої вовни, грн.. пряжі, грн.. 71,22 90,00 67,10 93,00 63,10 78,00

Додатковий прибуток від реалізації пряжі, грн.. 18,78 25,90 14,90

Встановлено, що вартість чистої вовни одержаної від однієї піддослідної вівці з австралійським типом вовнового покриву склала 71 гривню 22 копійки, що на 4 гривні 12 копійок, або 5,8% більше, ніж вартість чистої вовни, одержаної від овець з проміжним, та на 8 гривень 12 копійок, або 11,4%, ніж з асканійським типом.

При поглибленій переробці вовни додатковий прибуток від реалізації пряжі з вовни австралійського типу склав 18 гривень 78 копійок, з вовни проміжного типу - 25 гривень 90 копійок, що на 3 гривні 88 копійок (20,7%) та 11 гривень (42,3%) більше, ніж від реалізації пряжі з вовни асканійського типу.

Висновки

1. У овець таврійського типу асканійської тонкорунної породи з урахуванням властивостей вовнового покриву виділено три типи тварин (австралійський, проміжний та асканійський). Вівці з австралійським та проміжним типом вовнового покриву, як за показниками вовнової продуктивності, так і за деякими фізико-механічними та технологічними властивостями вовни переважають тварин асканійського типу.

2. За живою масою у овець з австралійським та проміжним типом вовнового покриву виявлено тенденцію до зниження на 2,2-7,4% порівняно з тваринами, для яких характерний асканійський тип. В групі переярок тенденція до збільшення живої маси спостерігалася у тварин з проміжним типом – 42,4 кг, проти 41,3 у тварин з асканійським та 40,7 кг з австралійським типом.

3. Настриг чистої вовни у тварин з австралійським та проміжним типом рун був вищим і склав у групі баранів-плідників 5,1 та 4,8 кг, баранів-річняків 2,6 та 2,5 кг, переярок 3,7 кг та ярок 2,4 та 2,5 кг, що на 0,1 і 0,7 кг або 3,8 і 13,7% більше, ніж у тварин з асканійським типом (Р<0,05), при виході митого волокна відповідно 59,3 і 64,8, 56,5 і 61,2 та 51,7 і 54,4% (Р<0,05-0,001).

4. Вівці з різним типом вовнового покриву характеризувалися односортним та двохсортним складом рун. Доведено, що за тониною вовни тварини з австралійським та проміжним типом мали більший відсоток односортних рун. Вони відповідно склали: в групі баранів-плідників – 86 та 55% з тониною основного сорту 24,8 мкм, в групі баранів-річняків 62 та 43% з тониною основного сорту 18,7 та 19,1 мкм, в групі ярок 40 та 63% з тониною основного сорту 19,1 та 19,6 мкм. За довжиною вовни руна піддослідних тварин були, в основному, двохсортними (40-86%).

5. Природна довжина вовни на різних топографічних ділянках руна характеризувалася високою вирівняністю – різниця між боком та спиною не перевищувала 1,0 см. Виявлено нижчі показники істинної довжини вовни у тварин з австралійським та проміжним типом вовнового покриву , які відповідно знаходилися в межах 11,7-13,6 та 11,3-13,9 см, проти 11,3-14,4 см у тварин з асканійським типом, що обумовлено розміром завитків та вираженістю звивистості вовни (Р< 0,01).

6. Густота вовни у тварин з австралійським типом вовнового покриву мала більші показники на 13-23%, ніж з проміжним та на 7,5-33% - з асканійським типом.

7. Вівці з австралійським типом вовнового покриву за вмістом вовнового жиру (12,8-18,7%) та поту (на 11,0-14,0%) дещо поступалися тваринам з проміжним (1,4-4,4 і 1,4-2,6%) та асканійським (4,6-7,4 і 1,3-6,0%) типом, при співвідношенні жир: піт 1:0,6-1 (Р<0,1-0,001). За забрудненістю та вимитістю штапелів вовни з боку та спини різниці між групами не виявлено.

8. Основна маса рун дорослих тварин з австралійським типом вовнового покриву мала білий колір жиропоту, які відповідно склали у баранів-плідників та переярок 65-66,7%, проти 30,5-52,6% у овець з проміжним та 40-52,9% з асканійським типом. Вищі якісні показники відмічено для рун з білим кольором жиропоту за температурою плавлення (37,2-37,5 оС) та йодним числом (13,7-17,3 одиниць), що на 0,5-1,2 оС та 0,1-2,1 од. більше, ніж з світло-кремовим і на 1,0-1,8 оС та 1,0-3,5 од. з кремовим кольором жиропоту.

9. За вмістом сірки у вовні піддослідних тварин залежно від типу вовнового покриву не виявлено суттєвої різниці, який у вовні молодняку знаходився в межах 2,0-2,2 мг/кг ПСР, у дорослого поголів'я – 2,4-2,8 мг/кг. За вмістом загального азоту у вовні перевагу мали тварини з австралійським типом – 16,3-17,4 мг/кг, що на 5,0-10,0% більше, ніж у тварин з асканійським типом. За вмістом кальцію, цинку, заліза, калію та міді спостерігається тенденція до їх збільшення у овець з австралійським типом вовнового покриву, що сприяє поліпшенню якості вовни та її технологічих властивостей.

10. За технологічними властивостями вовни вищі показники одержано у тварин з австралійським та проміжним типом вовнового покриву. Відносне розривне навантаження та величина розпрямлюючого навантаження коливалися в межах 7,8-8,2 сН/текс та 132-241 мг, що на 0,1-0,8 сН/текс та 5-85 мг більше, ніж у тварин з асканійським типом. Пряжа, яка виготовлена з вовни проміжного типу, мала дещо вищі технологічні характеристики. Вихід пряжі та прядильна здатність вовни, одержаної від дорослого поголів'я, становили відповідно 85,1% та 18,1 км/кг, з вовни молодняку – 94,2% та 22,5 км/кг, що більше на 4,5-12,8 % та 2,9-3,8 км/кг, ніж з вовни австралійського та на 7,8-15,9% та 0,9-1,9 км/кг з вовни асканійського типу (Р<0,1-0,01).

11. Одержані результати дають підставу пропонувати овець з австралійським та проміжним типом рун для формування бажаного вовнового покриву при створенні високопродуктивних стад таврійського типу асканійської тонкорунної породи племзаводу “Асканія-Нова”, що забезпечить одержання додаткового прибутку на одну голову від реалізації 1 кг чистої вовни – 8 грн 12 коп., та реалізації 1 кг пряжі – 11 грн.

Список основних публікацій за темою дисертації

1. Корбич Н.М. Фізико-механічні та деякі технологічні властивості тонкої вовни овець асканійської тонкорунної породи з різним типом руна //Таврійський науковий вісник. – Херсон, 2000. – Випуск 13. – C. 120-123.

2. Корбич Н.М. Характеристика жиропоту вовни овець таврійського внутріпородного типу асканійської тонкорунної породи //Аграрний вісник Причорномор'я. – Одеса, 2000. – Випуск 4 (9). – C. 83-88.

3. Корбич Н.М. Якість жиропоту та хімічний склад вовни овець таврійського типу асканійської тонкорунної породи //Вісник Полтавського сільськогосподарського інституту. – 2000. - №2. – С. 92-94.

4. Корбич Н.М. Сортовий склад рун овець таврійського внутріпородного типу асканійської тонкорунної породи з різним характером вовнового покриву //Таврійський науковий вісник. – Херсон, 2000. –Випуск 14. – С. 87-90.

5. Корбич Н.Н. Таврический внутрипородный тип асканийской тонкорунной породы–характеристика свойств шерсти//Овцы, козы, шерстяное дело–2001.№1.–С. 56-61.

6. Корбич Н.М. Показники вовнової продуктивності овець таврійського типу асканійської тонкорунної породи //Розведення і генетика тварин: Міжвід. темат. наук. зб. Мат. наук.-вироб. конф. “Нове в селекції, генетиці та біотехнології тварин”. – К.: Наук. світ, 2002. - Випуск 36. – С. 89-90.

Корбич Н.М. Технологічні та фізико-механічні властивості вовни овець таврійського типу асканійської тонкорунної породи племзаводу “Асканія-Нова”. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.02.04 – технологія виробництва продуктів тваринництва, Херсонський державний аграрний університет, Херсон, 2002.

Дисертацію присвячено вивченню оцінки властивостей мериносової вовни у овець таврійського внутріпородного типу асканійської тонкорунної породи з різним типом вовнового покриву (австралійський, проміжний, асканійський).

У тварин з австралійським та проміжним типом вовнового покриву відмічено тенденцію до збільшення настригу чистої вовни, природної довжини та густоти вовни, а за такими показниками, як вихід митого волокна, звивистість вовни, кількість вовнового жиру та поту, рН-поту та екстинкція відмічено вірогідну різницю в порівнянні з тваринами для яких характерний асканійський тип вовнового покриву.

Проведено виготовлення виробів з вовни різного типу та виявлено перевагу за технологічними властивостями вовни (видовженням волокон при навантаженні, відносним розривним навантаженням) у овець з австралійським та проміжним типом вовнового покриву.

Ключові слова: вовна, фізико-механічні властивості, довжина, тонина, жиропіт, лінійна щільність волокна та пряжі, розривне навантаження волокна, прядильна придатність.

Корбич Н.Н. Технологические и физико-механические свойства шерсти овец таврического типа асканийской тонкорунной породы племзавода “Аскания-Нова” Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата сельскохозяйственных наук по специальности 06.02.04. – технология производства продуктов животноводства. – Херсонский государственный аграрный университет, Херсон, 2002.

Диссертация посвящена изучению оценки свойств мериносовой шерсти у овец таврического внутрипородного типа асканийской тонкорунной породы с разным типом шерстного покрова (австралийский, промежуточный, асканийский), следующих половозрастных групп: бараны-производители, бараны-годовики, переярки и ярки.

В результате проведенных исследований установлено преимущество овец с австралийским и промежуточным типом шерстного покрова, как за настригом чистой шерсти, выходом мытого волокна, так и за ее качественными свойствами. Так, у баранов-производителей настриг чистой шерсти составил 5,1 и 4,8 кг, баранов годовиков 2,6 и 2,5 кг, переярок 3,7 и ярок 2,4 и 2,5 кг, что на 0,1-0,7 кг или 8,0-13,0 % выше, чем у животных с асканийским типом. Выход мытого волокна у животных с австралийским типом шерстного покрова составил 59,3-64,8, с асканийским 51,7-54,4 % и 56,5-61,2 % промежуточным типом шерстного покрова.

Опытные животные с разным типом шерстного покрова имели односортные и двухсортные руна. Установлено, что за тониной шерсти животные с австралийским и промежуточным типом имели больший процент рун односортных, которые составили по группе баранов-производителей - 86 и 55 % с тониной основного сорта 24,8 мкм, баранов-годовиков - 62 и 43 % с тониной основного сорта 18,7 и 19,1 мкм и у ярок 40 и 63% с тониной основного сорта 19,1 и 19,6 мкм. По длине шерсти руна исследуемых животных были в основном двухсортные (40-86 %). Показатели естественной длины шерсти равнялись 9,1и 11,0 см.

В обезжиренной шерсти овец с австралийским типом шерстного покрова содержание шерстного жира и пота было меньшим и составляло соответственно