КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кравчук Наталія Ярославівна

УДК 336.13.051 .9

Зовнішня заборгованість держави та її вплив на фінансову безпеку України

Спеціальність 08.04.01 – Фінанси, грошовий обіг і кредит

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі фінансів Тернопільської академії народного господарства Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: | доктор економічних наук, професор

Юрій Сергій Ілліч,

Тернопільська академія народного госпо-дар-ства, завідувач кафедри фінансів.

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор,

Степаненко Володимир Опанасович,

Інститут світової економіки і міжнародних відно-син НАН України, головний науковий співробіт-ник відділу міжнародних валют-но-фінансових від-носин

кандидат економічних наук, доцент,

Огонь Цезар Григорович,

Верховна Рада України, Голова секрета-рі-а-ту ко-мі-тету з питань бюджету.

Провідна установа: | Київський національний університет імені Та-ра-са Шевченка, кафедра фі-нан-сів, грошового обігу та кредиту, Мініс-тер-ства освіти і науки України, м. Київ.

Захист відбудеться “23” вересня 2002 р. о 16-00 годині на засі-данні спе-ці-а-лі-зо-ваної вченої ради Д 26.006.02 Київського наці-о-наль-но-го економічного університету за адресою: 03680, м. Київ, пр. Перемо-ги, 54/1, ауд. 317.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київського наці-о-наль-ного еко-номічного університету за адресою: 03680, м. Київ, прос-пект Перемоги, 54/1, ауд. 201.

Автореферат розісланий “21” серпня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради А.М.Поддєрьогін

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Актуальність теми. Зовнішня заборгованість держави як невід’ємна детер-мі-нан-та світової економіки і важливий аспект сучасної фінансової глобалізації є об’єк-тив-но зумовленим феноменом державних фінансів в умовах ринкових та демо-кра-тич-них трансформацій.

Актуальність наукової розробки обраної теми для України обумовлена як гло-баль-ними тенденціями розвитку боргових відносин, так і підсилена дією вза-є-мо-пов’язаних між собою внутрішніх факторів. По-перше, перехід до ринкової еко-но-мі-ки та подолання трансформаційної кризи (у першій половині 90-х рр.), в умовах де-фі-цитності фінансових ресурсів, зумовили необхідність залучення і використання зов-нішніх запозичень. Останні виступили фіскально-монетарним інструментом по-м’як-шення фінансових проблем. По-друге, неефективний механізм залучення позик та їх непродуктивне використання (особливо у першій половині 90-х рр.) зумовили досить стрімке накопичення боргу та концентрацію платежів щодо його обслу-го-ву-ван-ня у вузькому часовому інтервалі. Як наслідок – загострення боргової кризи лік-від-ності й загрози дефолту у кінці 90-х рр., що зумовили трансформацію зовнішньої за-бор-го-ва-ності держави із потенційної загрози фінансовій безпеці у реальну. По-третє, фінансовий стан України у кінці 90-х рр. характеризується безперервними ре-струк-ту-ризаціями, обтяжливими переговорами з кредиторами, відсутністю пер-спек-тив щодо повного та своєчасного обслуговування зовнішнього державного боргу у най-ближ-чому майбутньому. Це свідчить про те, що Україна перманентно перебуває у стані, наближеному до дефолту та ймовірного загострення фінансової кризи. По-чет-верте, на сучасному етапі від характеру врегулювання боргової проблеми у знач-ній мірі залежатиме бюджетна дієздатність держави, стабілізація її фінансового ста-ну і загальноекономічної ситуації в Україні, створення умов для виходу вітчизняної еко-номіки на траєкторію сталого економічного зростання. Тому для підвищення рів-ня фінансової безпеки і зовнішньої кредитоспроможності над-звичайно важливе зна-че-ння має розробка ефективних форм і методів зниження боргового тягаря, засто-су-ван-ня інструментів активного управління зовніш-нім дер-жав-ним боргом, активізація менеджменту зовнішнього боргу, як обов’-яз-ко-во-го атрибуту державних фінансів.

Важливу роль у теоретичному та емпіричному дослідженні проблематики зов-ніш-ньої заборгованості відіграють праці фундаторів фінансової науки: К.Дітцеля, І.Озєрова, М.Орлова; сучасних західних вчених: Р.Барро, Ш.Блан-карта, Дж.Б’ю-ке-не-на, Г.Джонсона, П.Кругмана, А.Лернера, Р.Масгрейва, Д.Мейєра, Г.Мо-ультона, М.Обстфельда, Дж.Стігліца, М.Фрід-ме-на, Дж.Хікса. Вагомий вне-сок у роз-роб-ку фундаментальних питань теорії зовнішньої заборгованості зробили Б.Бол-ди-рєв, Л.Дробозіна, Л.Красавіна, І.Осадча, Ю.Осі-пов, В.Суторміна. Різні ас-пек-ти із проб-лематики зовнішньої заборгованості розкриті у роботах сучасних віт-чиз-няних на-у-ковців В.Андрущенка, Г.Климка, В.Лісовенка, З.Луцишин, В.Но-виць-ко-го, О.Пло-т-нікова, В.Степаненка, В.Федосова, С.Юрія. Зовнішня заборгованість як не-від’-ємний елемент сучасної світової економіки і ефективний інстру-мент усіх сві-то-гос-по-дар-ських зв’язків досліджувалася у монографіях сучасних російських вчених А.Сар-кі-сянца, Л.Федякіної. В якості чинника боргової безпеки вона знайшла своє ви-світ-лен-ня в роботах О.Барановського, Є.Ведути, С.Глазьєва, Д.Лук’яненка, О.Хо-да-чука.

Однак слід зазначити, у вітчизняній фінансово-економічній літературі бракує ґрунтовних науково-практичних розробок про причини, допустимі межі та со-ці-аль-но-економічні наслідки зовнішньої заборгованості. Практично відсутні наукові розробки, що характеризують борг з позицій суверенного ризику, не відпрацьована методика ранжування альтернативних варіантів між випла-тою боргу та ого-ло-шен-ням дефолту, законодавчо не закріплені організаційно-правові передумови і, відпо-від-но, не задіяні ринкові інструменти та механізми активного управління зовнішнім бор-гом. Вагомість зазначеної проблематики, її актуальність і необхідність узгод-жен-ня боргової політики із вимогами забезпечення фі-нан-со-вої безпеки держави зу-мо-вили ви-бір теми дисертаційного дослідження та окреслили коло пи-тань, які в ньому вивчаються.

Зв’язок роботи з науковими програми, планами, темами. Дисертація вико-ну-ва-лась у від-повідності з плановими темами науково-дослідних робіт кафедри фі-нан-сів Тернопільської академії народного господарства “Удосконалення фінан-со-вих відносин в умовах становлення економіки ринкового типу” (номер державної ре-єс-трації 0101 U 002355) і кафедри міжнародних валютно-фінансових і кредитних від-но-син та маркетингу Тернопільської академії народного господарства “Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз” (номер державної реєстрації 0101 U 000259).

Особистий внесок автора полягає у дослідженні зарубіжного досвіду управ-лін-ня бюджетни-ми дефіцитами і державними боргами, розробці концептуальних по-ло-жень з обґрунтування дер-жавного боргу й пропозицій щодо оптимізації формування та управління ним в умовах становлен-ня економіки ринкового типу; а також у дос-лід-женні питання взаємовідносин України з міжнарод-ними фінансовими орга-ні-за-ці-я-ми (МВФ, ЄБРР і Світовим банком) і регіональним інтеграційним угрупуванням – Євро-пейським Союзом, щодо оптимізації й підвищення ефективності зовнішніх запозичень та іноземних кредитів, наданих ними.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертації є поглиблення наукового об-ґрун--тування економічної природи зовнішньої заборгованості держави; дос-лід-жен-ня теоретичних положень, оцінка позицій наукових шкіл й індивідуальних поглядів окре-мих вчених щодо впливу цього явища на фінансову безпеку держави; ком-плек-сний аналіз практичних аспектів, виявлення закономірностей та основних тенденцій формування зовнішньої заборгованості в Україні, прогнозування її наслідків та пер-спектив у контексті макроекономічних детермінант розвитку держави; уза-галь-не-н-ня, систематизація та розробка нових концептуальних засад борго-вої стратегії у про-цесі формування доктрини фінансової безпеки України.

Комплексний підхід до реалізації поставленої мети окреслив коло завдань, які передбачалося вирішити при підготовці дисертаційної роботи:

- дослідити методологічні аспекти та теоретичні основи зовнішньої заборгованості;

- визначити сутність поняття “фінансова безпека держави”, класифікувати загрози у фінансово-кредитній сфері України і з’ясувати вплив зовнішньої заборгованості на фінансову безпеку держави;

- виявити ендогенні й екзогенні причини розвитку та нагромадження зовнішньої заборгованості в Україні;

- з’ясувати взаємозв’язок між фінансово-економічним розвитком держави та дина-мі-кою, складом і структурою її зовнішнього боргу;

- проаналізувати основні індикатори, що характеризують вплив зовнішньої забор-го-ваності на фінансову безпеку України;

- визначити варіанти вдосконалення управління зовнішнім боргом, обґрунтувати найбільш ефективні шляхи його реструктуризації та запропонувати напрями роз-роб-ки боргової стратегії;

- розробити імітаційну економетричну модель прогнозування динаміки зовніш-ньої державної заборгованості.

Об’єктом дослідження є визнана Урядом України зовнішня державна за-бор-го-ваність за іноземними позиками, повернення яких ним гарантується.

Предметом дослідження є фінансово-економічні аспекти діалектики зовніш-ньої заборгованості, її вплив на стан фінансової безпеки держави та менед-жмент зовнішнього боргу.

Методи дослідження. Методологічною базою дисертаційного дослідження є те-оретичні напрацювання світової економічної та фінансової науки, концептуальні по-ло-ження сучасної економічної теорії, монографічна та наукова література, роботи ві-до-мих вітчизняних і зарубіжних вчених з питань зовнішньої заборгованості й проб-лем фінансової безпеки держави. Методичний апарат дослідження складають: за-галь-нонаукові методи дослідження (діалектичний метод пізнання, наукова індук-ція та дедукція, метод порівняння і синтезу (перший розділ)) та спеціальні еко-но-міч-ні ме-тоди (структурного, дисперсійного й факторного аналізу (другий розділ)), (еко-но-мі-ко-математичне моделювання, прогнозування, методи коефіцієнтів (третій роз-діл)).

Статистичною та фактологічною основою дослідження є дані Міністерства фі-нансів та Національного банку України, матеріали Державного комітету ста-тис-ти-ки, економічні звіти науково-дослідних центрів і рекомендації міжнародних експер-тів з питань фінансово-економічного розвитку країни, а також законодавчо-норма-тив-ні акти, які регулюють процес залучення, використання й погашення зовнішніх запо-зи-чень держави та механізм забезпечення фінансової безпеки в Україні.

Наукова новизна одержаних результатів. У процесі дослідження автором бу-ли одержані такі найбільш суттєві наукові результати, які розкривають його осо-бис-тий внесок у розробку проблеми, що досліджується та характеризують новизну роботи:

- розкрито семантичне значення понять “борг” і “заборгованість”; більш вичерпно на-уково-теоретично обгрунтовано, що зовнішній борг і зовнішня заборгованість це не синонімічний ряд, а економічні категорії, які мають неоднорідну природу. Вра-хо-ву-ючи вартісно-еко-но-міч-ні властивості у поєднанні з іншими позаеко-но-міч-ни-ми ознаками, аргу-мен-то-ва-но, що борг (debt) – поняття статичне, фіксований па-ра-метр, який визначається гро-шо-вою сумою, що взята в позику на строк на певних умовах і підлягає поверненню. На відміну від бор-гу, заборгованість (indebtedness), як ди-на-міч-не явище, визначає не запаси грошових коштів, а потоки, що мають схильність до постійної зміни у часі. Доведено, що власне заборгованість, а не борг є інди-ка-то-ром фінансової безпеки держави;

- встановлено, що зовнішня заборгованість держави – це кумулятивний агрегат різного роду заборгованостей, тоді як зовнішня державна заборгованість виникає як реакція на бюджетні дефі-цити. Одночасно сформульовано і обґрунтовано тезу про те, що зовнішня заборгованість держави є концентрованим відображенням макро-фі-нан-сових проблем національного економічного розвит-ку. Аналізуючи науково-теоретичні доктрини про вплив зовнішньої заборгованості на фінансово-економічне становище держави, синтезовано такі концепції сучасної теорії зовнішньої забор-го-ва-ності як фінансова, інвестиційна, концепція регулювання платіжного балансу, мар-ксист-ська (всупереч альтернативним твердженням) і геофінансова;

- досліджено різні підходи до визначення поняття “фінансова безпека держави”, на основі чого встановлено, що воно є надзвичайно ємним, не статичним і має склад--ну внутрішню структуру. Визначено та узагальнено три характерні складові фінансової безпеки держави: фінансову незалежність (financial independence); стій-кість і стабільність фінансової системи; здатність фінансової системи забезпечувати ефективність функціонування національної економіки та економічне зростання;

- відстежено та проаналізовано основні тенденції та специфіку еволюції зов-ніш-ньої заборгованості України у ході ринкових перетворень; класифіковано етапи фор-му-вання зовнішньої заборгованості у контексті основних фаз фінансової трансфор-ма-ції в Україні (фінансо-ва дестабілізація (1992р. – перша половина 1994р.)  фінан-со-ва стабілізація (друга половина 1994р. – кінець 1996р.)  відносна фінансова ста-біль-ність (початок 1997р. – перша половина 1998р.)  ймовірна фінансова криза (дру-га половина 1998р. – кінець 1999р.)  тимчасова перманентна криза ліквідності (з кінця 1999р. до теперішнього часу)). Обґрунтовано, що зовнішня заборгованість є необхідним і закономірним явищем у суверенній Україні, вектор розвитку якої спрямований на ринкову економіку, демократію і правову державу;

- системно проаналізовано вплив зовнішніх запозичень на безпеку фінансової системи України; виявлено, що короткостроковий експансійний вплив зовнішніх запозичень не виправдо-вується довгостроковими рестриктивними ефектами; аргу-мен-товано (всупереч альтернативним твердженням) висновок про реальність бор-го-во-го тягаря; систематизовано методологічні підходи щодо оцінки загальної плато-спро-можності, тимчасової ліквідності та ступеня навантаження на бюджет;

- на основі регресійного моделювання аргументовано гіпотезу про існування кореляційного взаємозв’язку та виявлено ступінь залежності між дефіцитом дер-жав-но-го бюджету й зовнішнім державним боргом; побудовано базову боргову криву і, так званий, борговий коридор дії флукту-ючих чинників; запропоновано ре-ду-ційну модель розрахунку граничнодопустимого обсягу зов-нішнього держав-но-го боргу за тих чи інших параметрів розвитку економіки.

Практичне значення одержаних результатів. Матеріали дисертаційного дос-лідження ма-ють як теоретичне так і практичне значення. Отримані результати ви-користанні для подальшого дослідження і розробки теоретико-концептуальних засад боргової стратегії у контексті фінансової безпеки держави, для розробки зако-но-дав-чої та нормативної бази з питань боргової політики дер-жави та при роз-роб-ці кон-цеп-ції забезпечення безпеки у фінансово-кредитній сфері України (довід-ка Мініс-тер-ства економіки та з питань європейської інтеграції України №14-21/143 від 25.03. 2002р.). Пропозиції та рекомендації щодо стратегії і тактики забезпечення фі-нан-со-вої безпе-ки, а також напрацьовані методи зменшення пікових виплат і пом’як-шення боргового тягаря на бюджет й золотовалютні резерви враховано при розробці Ос-нов-них засад грошово-кредитної політики держави (довідка Ради Наці-о-наль-ного бан-ку України №09-001/15 від 28.02.2002р.). За-пропонована мето-ди-ка ре-гре-сійного мо-де--лювання та розроблена редуційна модель розрахунку граничнодопустимого об-ся-гу зовнішнього державного боргу знайшли практичне застосування у роботі Де-пар-таменту державного боргу Міністерства фінансів Укра-ї-ни (довідка №073-303/4 від 21.03.2002р.). Пропозиції щодо формування нової еко-но-міч-ної структури Укра-ї-ни та її адаптації до економіки Європейського Союзу вико-рис-тано при написанні ре-ко-мен-дацій та аналітичної записки Четвертої міжнародної наукової конференції “Про-бле-ми економічної інтеграції України в Європейський Союз: інвестиційні ас-пек-ти” (Ял-та-Форос, 14-16 вересня 1999р.) (акт №124-21/674 від 07.10.1999р.). Окре-мі по-ло-жен-ня, що містяться у дисертації використовуються у навчальному про-цесі Тер-но-пільської академії народного господарства при викла-дан-ні навчальних ди-сци-плін та при розробці їх методичного забезпечення (довідка №124-06/198 від 27.02.2002р.).

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисер-та-цій-ного дос-лідження обговорювалися на засіданнях кафедри фінансів та міжкафе-драль-ному науково-теоре-тичному семінарі “Фінансова стабілізація в умовах ринко-вої трансформації” в Тернопільській ака-демії народного господарства. Основні ідеї і пропозиції доповідалися на: IV міжнародній науковій конференції “Проблеми еко-но-мічної інтеграції України у Європейський Союз: інвестиційні аспек-ти”, прове-де-ній у вересні 1999р. (Ялта-Форос) Тернопільською академією народного госпо-дар-ства спільно з Університетом ім. Й.-В.Гете (Франкфурт-на-Майні, Німеччина); VII міжнародній науко-во-теоретичній конференції “Особливості економічної по-лі-ти-ки постсоціалістичних країн в умовах глобалізації світової економіки (приклад Укра-ї-ни)” (Київ, 1999 р.) та VIII міжнародній науково-теоретичній конференції “Еко-но-міч-на безпека в стратегії ринкових реформ (приклад України)” (Київ, 2000р.), про-ве-де-них Інститутом міжнародних відносин Київського національно-го уні-вер-си-те-ту іме-ні Тараса Шевченка.

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 8 одно--осібних на-укових статей загальним обсягом 3,8 д.а. З них: 4 статті (1,9 д.а.) у про-від-них наукових фахових виданнях, 4 статті (1,9 д.а.) в інших виданнях.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 209 найменувань на 15 сторінках та 20 додатків на 27 сторінках. Основний текст дисертації викладено на 211 сторінках, що містять 20 аналітичних таблиць та 24 рисунки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визна-че-но його мету і завдання, сформульовано об’єкт, предмет і методи дос-лід-жен-ня, ви-з-начено наукову новизну та вказано на практичне значення отриманих ре-зуль-та-тів.

У розділі 1 – “Зовнішня заборгованість як новітній феномен державних фі-нансів” вис-вітлено сутнісно-теоретичні засади поняття “зовнішня заборго-ва-ність”, виявлено її сучасні світові тенденції та визначено місце і роль у системі фі-нан-сової безпеки держави; проаналізовано основні науково-емпіричні гіпотези щодо проб-ле-ми зовнішньої заборгованості, класифіковано і охаракте-ризовано основні кон-цепції.

Незважаючи на численні дискусії довкола теоретичних питань, пов’язаних із зовнішньою заборгованістю, до цього часу не вироблено єдиної позиції щодо клю-чо-вих дефініцій у цій сфері, а науковій доктрині властивий помітний еклектизм. Ін-те-груючи теоретичні погляди вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів, а та-кож власне бачення даної проблематики, у дисертації запропоновано альтернатив-не визначення поняття “зовнішня заборгованість”: фінансовий індикатор, що ві-до-бра-жає фінансово-економічну динаміку боржника на певному часовому інтервалі, характеризує ступінь фі-нан-сової залежності /незалежності/ усіх секторів наці-о-наль-ної економіки від зов-ніш-нього світу і формується у результаті нетто потоків позич-ко-вого капіталу як ку-му-ля-тив-на величина чистих трансфертів в іноземній валюті. Враховуючи еко-но-міч-ну суть зовнішньої заборгованості, характер її впливу на еко-но-мічні про-це-си, запро-по-но-вано та обґрунтовано у якості критерію розподілу забор-го-ваності на внут-рішню і зовнішню використовувати резидентність кредитора, а не валюту, у якій здій-сню-ють-ся запозичення.

У ході дослідження проаналізовано такі основні концепції сучасної теорії зов-ніш-ньої заборгованості: фінансова, інвестиційна, регулююча, марксист-сь-ка, геофі-нан-сова. У розробку фінансової концепції державної заборго-ва-ності значний вне-сок зробили провідні західні вчені – фахівці у галузі державних фінансів: пред-став-ники “нової філософії державного боргу” Г.Моультон, Р.Мас-грейв (висунули гі-по-тезу про оптимальний розподіл боргового тягаря між поко-лін-ня-ми за умови екві-ва-лентного нагромадження боргу і зростання інвестицій публіч-но-го сектора); пред-став-ни-ки “нової ортодоксії” А.Лернер (наголошує, що існує альтернатива вибору не між по-дат-ками і по-зи-ка-ми, а між внутрішнім і зовнішнім боргом); А.Пігу (вказуючи на обмежені ре-гу-люючі мож-ливості ринкової конкуренції, вважає за необхідне допов-ни-ти її со-ці-аль-ним егалітаризмом та державним патерналізмом. В основу “здорових фі-нан-сів” він закладає принцип співіснування податків і позик). Цілком протилежну по-зи-цію висловлюють неоліберали. Нобелівський лауреат Дж.Б’юкенен, змістивши ак-цент аналізу з макроекономічного на мікроекономічний аспект державної за-бор-го-ва-нос-ті, аргументує, що в де-мократичному суспільстві тягар державного боргу необ-хід-но розглядати у дусі індивідуалістичної концепції: вимірювати не на все сус-піль-ство, а у розрізі його індивідуального впливу на кожну особистість. Тому боргова роз-писка кредитора не викликає ні-я-ко-го тягаря, оскільки це добровільні дії; але виплата відсотків і погашення боргу, котрі ставляться в обов’язок індивіда у при-му-со-вому порядку шляхом опо-дат-ку-ван-ня, можуть породжувати додатковий тягар, а отже відбувається його пере-кла-дання на майбутні покоління.

У дисертації відзначено, що предметом дискусій у рамках фінансової кон-цеп-ції є питання, пов’язані насамперед із: пробле-мою оптимального розподілу борго-во-го тягаря між поко-лін-ня-ми, принципами співіснування по-датків і позик, а відповідно способом фінан-су-ван-ня бюджетного дефіциту (позики чи інфляційні податки), впливом дер-жав-ного бор-гу на зростання і стабільність економіки. Однак, дана кон-цеп-ція не вра-хо-вує анти-ци-па-цію валютної виручки і того тягаря, який лягає на пла-тіжні баланси у момент по-га-шення зовнішніх позик.

Ін-вес--тиційна концепція пояснює природу зовнішньої забор-го-ва-нос-ті та ви-прав-довує необхідність зовнішнього фінансуван-ня гострою нестачею у біль-шос-ті країн власних ресурсів для здійснення внутрішніх інвестицій і соціально-еко-но-мічних перетворень. Відштовхуючись від цих міркувань, іноземний капітал трак-ту-ється західними економістами (Г.Джонсоном, К.Курихарою, Д.Мейєром, М.Об-стфельдом, Дж.Хіксом) як необхідний для прискорення процесів наці-о-наль-но-го на-гро-мадження ресурс, що доповнює внутрішні можливості фінансування інвес-ти-цій. Інвестиційна концепція базується на теорії міжнародного руху капіталу, а її основу формує ідей-но-теоретичне підґрунтя міжчасової торгівлі (inter temporal trade). Основний посту-лат інвестиційної концепції  – залучення грошей сьо-годні під ре-аль-не економічне зрос-тання в майбутньому. Узагальнивши основні положення інвестиційної кон-цеп-ції, вважаємо, що між-на-родні потоки позичкового капіталу (у тому числі у формі міжнародного креди-ту) є нормою світової еко-номічної практики, оскільки при недостатньому рівні внут-ріш-ніх заощаджень зовнішні позики дозволяють подолати нестачу інвес-ти-цій-них ре-сур-сів, а соціально-економічний розвиток держави фінан-су-ється шляхом за-лу-чен-ня іно-зем-них кредитів.

Концепція регулювання платіжного балансу, в якості однієї з причин зов-ніш-ньої заборго-ваності вбачає хронічну нерівновагу платіжних балансів і обґрун-то-вує, з одного боку, проблему зовнішньої заборгованості з позицій необхідності за-лу-чен-ня позичкового капіталу для вирівню-вання негативного сальдо балансу та під-трим-ки відносної стабільності валютного курсу; а з іншо-го – вивчає наслідки для пла-тіж-но-го балансу у момент погашення заборгованості. Притік іноземно-го капі-та-лу чинить двоякий вплив на платіжний баланс країни-імпортера: спочатку збіль-шу-ють-ся над-ход-ження, але з настанням строків платежів країни-боржники змушені сплатити су-му боргу, а також відсотки і дивіденди. В рамках даної концепції, почи-на-ючи ще з 80-х років ХХ ст., досить активно розвивається теоретичний напрям, присвячений проблемі “боргового навісу” (debt over-hang).

Вітчизняна фінансова та економічна наука, у недалекому минулому, довший час базувалася на марксистській теорії, основні положення якої лягли в основу марк-систської концепції міжна-родного кредиту та заборгованості. У той самий час, як по-казало проведене дослідження, сучасні вітчизняні вчені взагалі уникають даного вчення. На думку автора, така позиція є необґрунтова-ною і навіть помил-ко-вою.

На Заході, упродовж останніх років активного розвитку набула сучасна геофі-нансова концепція, що досліджує, за якими законами позичкові ресурси роз-по-ді-ля-ють-ся і перерозподіля-ються у світовій економіці за інтенсивністю і напрямами; які можливі соціально-економічні та валютно-фінансові наслідки зовнішньої забор-го-ва-нос-ті; які загрози і небезпеки можуть постати перед державою, що відкриває свою економіку для міжнародних потоків капіталу. Дана концепція базується на теоріях втечі капіталу (М.Дулі, Д.Кадінгхтона, Ч.П.Кіндлебергера, В.Клайна, І.Уолтера), те-о-рії “альтернативності ресурсів” (сучасний універсальний економічний напрям, який вивчає проблеми вибору за умов обмеженості ресурсів, започаткований А.Мар-ша-ллом, В.Паретто, П.Самуельсоном) та теорії моделювання валютно-фі-нан-со-вих криз (П.Кругман, М.Монтес, Р.Фернандес).

Аналіз основних теоретичних напрямів економічної та фінансової науки щодо проблеми зовнішньої заборгованості, дозволив узагальнити і сформулювати кон-цеп-ту-альні положення щодо її впливовості на фінансово-економічне становище дер-жа-ви. Проте теоретичні розробки західних вчених не можуть беззастережно ви-ко-рис-то-вуватися для аналізу ситуації в Україні. Адже вони ґрунтуються на засадах, що не відповідають умовам перехідної економіки. Окрім цього жодна із концепцій не дає ці-лісної картини багатостороннього впливу зовнішньої забор-го-ва-ності. Відтак оче-вид-ною стає необхідність комплексного дослідження стимулюючих та руйнівних нас-лідків зовнішніх запозичень за умов перехідної економіки. При обґрунтуванні нас-лі-д-ків зовнішньої за-боргованості автором застосовано різні критерії для оцінки ре-аль-но-го та потенційного впливу на фінансову безпеку дер-жа-ви. У результаті доведено, що зовнішні державні позики і дефіцитно-бор-гова полі-ти-ка об’єктивно включені у сис-тему фінансової безпеки держави; обґрунтовано, що наяв-ність зовнішнього бор-гу, його розміри, методи розміщення і погашення прямо чи опосередковано впливають не лише на всі процеси економічного життя держави, але й мають політичні нас-лі-д-ки; синтезовано філософський дуалізм впливу зовніш-ньої заборгованості на фінан-со-вий стан держави та обґрунтовано, що вона, за певних обставин, може виступати у якості засобу забезпечення безпеки, або, навпаки, фактору посилення загроз і ри-зи-ків.

У розділі 2 – “Зовнішні запозичення в системі чинників фінансової ста-біль-ності та безпеки України” проведено системне багатовекторне дослід-жен-ня зовнішньої заборгованості України у контексті фінансової безпеки держави, вияв-лено основні тенденції формування та зако-номірності розвитку зовнішньої за-бор-гованості суверенної України і зроблено такі основні уза-гальнення.

Україна, в силу певних соціально-економічних і суспільно-політичних обста-вин, виступає нетто-боржником на зовнішньому кредитному ринку, а левову частку її зовнішньої заборгованості становить державна (Рис. 1.).

Рис. 1. Структура зовнішнього боргу України Дані Національного банку України за станом на 01.01.2002р.

Основними чинниками, що активізували зовнішні запо-зи-чен-ня в Україні є: незба-лансованість дер-жав-них фінансів з початку незалежності і хронічний де-фі-цит поточного рахунку платіж-но-го балансу у період 1992 – рр.; неста-біль-ність гро-шо-вої одиниці; від-сут-ність ефек-тив-ної енерго-зберігаючої полі-тики і над-мір-на ім-портна енергетична залежність; суттєва потреба в інвестиціях на фоні тота-ль-ного зни-ження інвес-ти-цій-ної актив-нос-ті; неможливість залучення коштів насе-ле-н-ня у бан-ківський сектор; значний відтік капіталу за межі України і відповідно брак кош-тів для реалізації соціально-еко-но-міч-них перетворень. Таким чином функці-о-наль-не при-з-начення зов-ніш--нього боргу в трансформаційній економіці України по-ля-гає у макро-фінансовій стабілізації, прис-коренні економічних реформ та підвищенні рівня фі-нан-сової безпеки. Однак, проведений моніторинг державного зовнішнього боргу у розрізі ди-на-мі-ки та струк-тури дав можливість зробити висновки про низький рівень боргової без-пеки української держави та констатувати незаперечний факт, що зов-ніш-ня за-бор--гованість стає визначальною детермінантою безпеки фінансової сис-те-ми Укра-ї-ни в умовах наростаючої фінансової глобалізації:

- хоча абсолютний розмір зовнішнього боргу України у порівнянні з боргами най-більших країн-боржників є незначним (він менший у 15 разів від зовнішнього бор-гу Бразилії, у 12,5 разів від Мексики та Росії, майже в 11 разів від Китаю, в 58 разів від США), однак Україна відноситься до рангу тих країн, які галопуючими темпами нарощують свій зовнішній борг (боргова історія України налічує всього 10 років; усього за 8 років (1992-1999) зовнішній борг збільшився більше як у 30 разів і сягнув на початок 2000 року 12,4 млрд. дол. США. При чому його щорічний приріст в середньому становив 54%);

- спостерігається значна залежність України від іноземних зв’язаних кредитів в умовах обмеженого доступу до міжнародного капіталу, який можна залучати і використовувати на свій розсуд;

- сучасна структура зовнішньої заборгованості України свідчить про посилення фінансової та економічно-політичної залежності держави від міжнародних фінан-со-вих організацій (44,7%) і Росії (19,3%). У той са-мий час жодна індустріально роз-ви-ну-та країна чи впливовий транснаціональний банк не мають розвинутих двох-сто-рон-ніх програм у сфері прямого кредитування Укра-їни (Рис. 2.);

_____________________________________

* Світовий банк, Європейське Співтовариство, Європейський банк реконструкції та розвитку

** Туркменістан, Японія, Німеччина, США, Франція, Італія, Іспанія, Швейцарія, Чехія

Рис. 2. Структура зовнішньої заборгованості України Розраховано автором на основі даних Міністерства фінансів України за станом на 01.01.2002р.

- структура зовнішнього державного боргу за ознакою використання залучених ре-сурсів свідчить, що зовнішні позики переважно використовуються на поточні по-тре-би держави (майже 94%), і зокрема: забезпечення стабільного функціонування грошово-кредитної системи (приблизно 27,1%); фінансування дефіциту державного бюджету (25,4%); здійснення так званого “критичного імпорту” (переважно енер-го-ре-сурсів) (14,2%). На інвестиційні проекти – 5,8%. При цьому ми не від-ки-да-ємо гі-по-те-зу про те, що зовнішні запозичення виступають одним із інструментів пом’-як-ше-ння фі-нан-сових проблем та пожвавлення економічної кон’юнктури на етапі тран-сфор-мації, але наголошуємо, що надмірне та неефективне використання зов-ніш-ньо-го боргово-го чинника зумовлює трансформацію інфляційно-податкового тягаря у влас-не борго-вий.

Таблиця 1

Структура зовнішнього державного боргу України відповідно до призначення кредитних ресурсів та їх виду

Вид боргу | Питома вага

І. Фінансування поточних витрат та збиткових капіталовкладень підприємств | 41,7

у тому числі:

- міждержавні кредитні лінії | 27,5

- постачання газу з Росії та Туркменістану | 14,2

ІІ. Фінансування споживчих видатків бюджету | 25,4

у тому числі:

- кредитами Світового банку | 16,6

- кредити Європейського Союзу | 3,1

- кредити Японії | 1,6

- частково фідуціарні позики | 4,1

ІІІ. Інтервенції на валютному ринку | 27,1

- кредити МВФ | 20,0

- частково фідуціарні позики | 7,1

ІV. Фінансування інвестиційних проектів | 5,8

- кредити Європейського банку реконструкції та розвитку | 1,2

- кредити Світового банку (гарантовані урядом) | 3,4

- інші кредити (під гарантію уряду) | 1,2

Ключовою проблемою фінансової безпеки сьогодні і в найближчі роки є пікові навантаження платежів щодо обслуговування та погашення зовнішньої забор-го-ва-нос-ті в окремих періодах. Доведено, що такого роду проблеми є наслідком від-сут-нос-ті виваженої політики у сфері зовнішніх запозичень, і зокрема:

- неефективне використання зовнішніх позик, про що свідчить ефект витіснення приватного інвестування та різнонаправлена динаміка реального ВВП України і її зовнішнього боргу (у період 1993-1999 рр.);

- короткостроковість зовнішніх ринкових запозичень уряду (особливо фідуціарних позик та єврооблігацій 1997–1998 рр.), що призвело до концентрації платежів з обслуговування боргу у вузькому часовому інтервалі;

- економічно не виважене залучення наддорогих позик у стагнуючу економіку України (при середній ставці на Євроринку 7,675% і граничній 9,1% Україна здій-сни-ла у 1997 році дебютні за-позичення на ринку єврооблігацій за 17%, тоді як рі-вень рентабельності у промисловості становив 7%);

- трансформація гарантованого державою боргу підприємств, а також боргів українських споживачів газу російським постачальникам у прямий зовнішній дер-жав-ний борг.

Динаміка боргових процесів України перейшла у стадію погашення зовніш-ньої заборгова-ності, що призводить до відтоку необхідних для економічного роз-вит-ку фінансових ресурсів. На основі критичного аналізу потенційних дже-рел, якими мож-на ско-рис-та-тися для виконання боргових зобов’язань, обґрунтовано і доведено, що їх резерв для України обмежений, а тому без радикальних структурних реформ та за відсутності продуманої боргової стратегії Україну у найближчому майбут-ньо-му може очікувати фінансове банкрутство.

У розділі 3 – “Боргова стратегія України у контексті національних інте-ре-сів” дослід-жується питання стратегії і тактики боргової політики України (зокрема у сфері зовнішніх запози-чень); пропонуються та обґрунтовуються основні напрями і механізми мінімізації зовнішньої дер-жавної заборгованості.

На думку автора, взаємовідносини України з іноземними кредиторами та між-на-родними фінансовими організаціями, її участь у міжнародних фінансово-кре-дит-них потоках мають відпові-дати критерію гармонійного поєднання процесів гло-ба-лі-за-ції з одночасним дотриманням наці-ональних відокремлених інтересів та стра-те-гіч-них орієнтирів. Зміцнення боргового суверенітету України, підвищення її кре-дит-но-го рейтингу і міжнародної репутації можна досягнути шляхом ак-тивізації ме-нед-жмен-ту боргового процесу, як обов’язкового атрибуту державних фінансів, покли--каного забезпечити: розробку довгострокової боргової стратегії, постійний мо-ні-то-ринг кон’юн-ктури на ринках капіталів, оцінку боргових та ринкових ризиків, ре-тель-ний облік усіх пасивів держави, створення відповідних інформаційних баз даних.

У даному контексті проблема безпечності зовнішнього боргу для фінансової системи трансформується у практичну площину ефективного управління ним. Вста-нов-лено, що таке управління варто розглядати як цілісний циклічний і ба-гато-ста-дій-ний процес. Запропоновано виз-начати ефективність зовнішніх запо-зи-чень на кожній із стадій циклу управління і обґрунтовано основні механізми під-ви-щен-ня ефек-тив-нос-ті залучення (через управління портфелем боргових зобов’язань /foreign debt composition management/), ефективності використання (через акти-ві-за-цію системи “на-ціонального ромба”, класифікацію зовнішніх позик та іноземних кре-дитів на: по-зи--тивні /корисні/, нейтральні /нульові/, негативні /небезпечні/) та ефек-тивності пога-шен-ня зовніш-ньої заборгованості (через ранжування та вибір оптимального ва-рі-анту між погашенням боргу і оголошенням дефолту) (Рис. 3.).

На дум-ку автора, ринкові схеми реструктуризації, такі як сек’юритизація і різного роду сво-пи, мають перевагу пе-ред реальним списанням боргу. Списання бор-гових зо-бов’-я-зань вкрай негативно відобразиться на репутації України як по-зи-чаль-ника, про-во-ку-ю-чи: моментальне зниження кредитного рейтингу, тимчасове об-ме-ження доступу до фінансових ринків приватного капіталу, різке зростання вар-тості залученого ка-пі-та-лу (не нижче 18% – 20%), втечу приватних інвесторів через над-мір-ний ризик пря-мо-го кре-дитування. При використанні ринкових механізмів завжди залишається мож-ли-вість управління державним боргом і оптимізацією струк-тури боргових виплат.

Для оцінки різноманітних варіантів стратегічного управління зовнішнім бор-гом, а також для прийняття аргументованих рішень щодо динаміки, структури та об-ся-гів зовнішньої заборго-ваності у перспективі, запропоновано й апробовано відпо-від-ний модельний інструментарій. На основі регресійного моделювання (поліно-мі-аль-на модель) аргументовано тісний коре-ляційний взаємозв’язок між дефіцитом бюд-жету й зовнішнім державним боргом, а також зроблено такі узагальнення:

- варіація зовнішнього боргу на 86,7% зумовлена варіацією дефіциту бюджету, а на 13,24% – флуктуючими чинниками та зовнішніми екстерналіями;

- чим менша дія флуктуючих чинників, тим більший зв’язок зовнішнього боргу з дефіцитом бюджету і навпаки;

- граничнодопустиму межу зовнішнього боргу зафіксовано на рівні – 43,5% ВВП при дефіциті бюджету – 1,9% ВВП. Відповідно, дефіцит бюджету 1,9% ВВП є ціною додаткового боргового тягаря.

Для прогнозування боргової динаміки у розрізі зовнішньої державної забор-го-ваності запропоновано реду-цій-ну модель, яка дозволяє розраховувати прогнозні траєкторії загальної маси зовніш-ньо-го боргу та витрат на його обслу-го-ву-ван-ня, враховуючи, при цьому, вплив кож-но-го із флуктуючих чинників зокрема.

Індикатор загальної плато-спро-мож-ності:

,

де – середня відсоткова ставка за позиками у періоді t; – темп приросту реального “ефек-тив-но-го” курсу долара у році t; – частка первинного бюджетного дефіциту у ВВП у році t; – частка сукупного бюджетного дефіциту у ВВП у році t; – коефіцієнт роз-щеплення сукупного річного боргового фінансування дефі-ци-ту бюджету за ра-хунок внутрішнього і зовнішнього боргу; – реальний темп приросту ВВП у році t; – темп приросту споживчих цін (інфляції) у році t; – питома частка зов-ніш-ньо-го боргу у ВВП у році t; – частка сукупного бюджетного дефі-ци-ту, яка фінан-су-єть-ся за рахунок кре-ди-тів центрального банку у році t.

Індикатор тимчасової ліквідності:

де ext – частка валютних надходжень від експорту у ВВП у році t; 1/= – частка погашення основної суми боргу у році t; – середній термін запозичення у році t.

Індикатор навантаження боргових платежів на бюджет:

,

де nt -– частка доходів бюджету у ВВП у році t (фактично середня ставка оподат-ку-ван-ня) .

З метою перевірки практичної придатності запропонованої моделі у роботі про-ведено аналітичні розрахунки. Враховуючи боргові, фіскальні, монетарні ас-пек-ти ймовірної макроекономічної стра-тегії держави запропоновано три сценарії ево-лю-ції боргової стратегії України, а саме, інерційний, мобілізаційний, реанімаційний.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення концептуальних підходів, наукових гіпотез та сучасних теорій зовнішньої заборгованості у контексті світової фінансової думки, проведено комплексний емпіричний аналіз основних тенденцій формування та особливостей розвитку зовнішньої заборго-ваності в Україні, що послужило вихідною теоретико-аналітичною базою нового вирішення важ-ливої та актуальної науково-практичної задачі, яка полягає у необхідності розробки боргової стратегії України, яка б відповідала національним інтересам і сприяла б фінансовій безпеці держа-ви. Головні науково-теоретичні та практичні результати дисертації полягають у наступному:

- в умовах національної економіки, яка динамічно розвивається і вирізняється по-лі-тич-ною, економічною та фінансовою стабільністю, ефективними міжнародними зв’язками зовнішню забор-гованість (звичайно, у розумних межах) можна розглядати як ефективний інструмент її світогос-подарських зв’язків. При цьому кількість не повинна переходити у негативну якість. Під час еко-номічних спадів залучення зов-ніш-ніх державних позик перешкоджає різкому падінню сукупного попиту, що має ста-білізувати національну економіку; а також забезпечує надходження додаткових ресурсів, що можуть дати поштовх економічному зростанню;

- надмірна зовнішня заборгованість має негативний вплив на соціально-еко-но-мічний роз-виток держави та її фінансове становище, оскільки призводить до пере-да-чі частини національного доходу за межі країни, загострює проблеми з пла-тіж-ним ба-лансом, сприяє розгортанню валютно-фінансових криз, зумовлює суттєву фі-нан-со-ву (а часто політичну) залежність від країн-рантьє та міжнародних фі-нан-со-вих організацій, негативно впливаючи на національну економічну безпеку та приз-во--дячи до загострення критичної боргової залежності.

В аналітичному плані проведений комплексний аналіз основних тенденцій фор-му-вання та особливостей розвитку зовнішньої заборгованості в Україні дав мож-ли-вість зробити такі узагаль-нення:

- політика формування і нагромадження зовнішнього боргу загалом зводиться до “ко-роткострокової тактики латання дір фі-нан-сово-бюджетної системи”, а найбільш глибинна причина загрозливого стану зовнішньої заборгованості полягає у нама-ган-нях уряду поєднати дефіцитне фінансування бюджету із жорсткою мо-не-тар-ною по-лі-тикою держави, спрямованою на подолання інфляційних тенденцій. У результаті зовнішні запозичення виступають індикатором фіскально-монетарних, а не народно-гос-подарських цілей фінансової політики;

- нагромаджений зовнішній борг – переважно державний, вирізняється нера-ці-о-наль-ною і неринковою структурою. Це ускладнює управління ним, а мало-ефек-тив-на сис-тема зовнішніх запозичень веде до перекладання тягаря з обслуговування і по-га-шен-ня зовнішнього боргу на податкоплатників майбутніх поколінь.

У площині нормативно-адміністративного регулювання доцільно:

- розробити і прийняти Закон України “Про зовнішній борг України” в якому: чітко визначити понятійний апарат зовнішнього боргу держави; вказати механізми за-лу-чен-ня кре-дит-них ресурсів та обслуговування і погашення зовнішнього боргу; реко-мен-дувати ін-стру--ментарій управління зовнішнім боргом;

- законодавчо заборонити надання державних гарантій по іноземних кредитах, ос-кільки, зазвичай, такого роду кредити не повертаються, а платежі, щодо їх обслу-го-ву-вання, лягають додатковим тягарем на Державний бюджет;

- реформувати інституції, відповідальні за управління зовнішнім боргом у напрямі концентрації контролюючих функцій, запровадити функціональну структуру з управ-ління зовнішнім боргом.

У практичному плані, для забезпечення фінансової безпеки держави, не достат-ньо лише боргового адміністрування. Необхідно запровадити ефективний менед-жмент боргового процесу, розробити і реалізувати на практиці науково обґрун-то-ва-ну боргову стратегію, яка б відповідала стратегічним національним інтересам, а основ-ні напрями якої повинні бути спрямовані:

- у короткостроковому періоді – на недопущення фінансової дестабілізації шляхом зменшення пікових виплат і пом’якшення боргового тягаря на бюджет і золото-ва-лют-ні резерви та створення оптимальної схеми обслуговування зовнішнього боргу на певному часовому інтервалі;

- у довгостроковому періоді – на уникнення одновекторної фінансової залежності від окремих кредиторів та забезпечення сталого економічного зростання через мі-ні-мі-зацію існуючої державної заборгованості та активізацію й оптимізацію ва-лютно-фінансових потоків неборгового характеру.

Вважаємо, що для врегулювання проблеми зов-нішньої заборгованості важливо скористатися ринковими методами та задіяти механізми активного управління зов-ніш-нім боргом; створити організаційно-правові передумови засто-су-ван-ня інстру-мен-тів активного управління; започаткувати обмін (своп) борго-вих зо-бов’-язань дер-жа-ви на акції підприємств, що перебувають у державній власності; іні-ці-ювати по-га-шен-ня боргів товарними поставками. У програму конкретних за-хо-дів, щодо мі-ні-мі-за-ції зов-нішньої державної заборгованості, варто включити такі як:

- залучення в країну іноземного приватного капіталу, що дозволить оптимізувати структуру зовнішньої заборгованості; ак-ти-візувати інвестиційні процеси; скоротити бюджетні витрати на фінансування капіталовкладень; розши-рити базу для вироб-ниц-тва товарів і по-слуг; збільшити над-ход-ження до бюджету; покращити стан пла-тіж-ного балансу;

- створення необхідних економічних і законодавчих умов призупинення “втечі” капіталу з України. Це забезпечить, з одного боку, реалізацію прямої кореляційної залеж-ності між обсягом внутрішніх та іноземних інвестицій, а саме: призупиниться втеча капіталу – збільшаться внутрішні заощадження – відновиться довіра кре-ди-то-рів – активізується іноземне інвестування. А з іншого боку, вирішиться проблема обслуговування зовнішнього боргу за максимальних розрахунків на найближчі 20 ро-ків, а мінімально – на 5 років;

- підвищення кредитного рейтингу, що сприятиме: мінімізації ризиковості борго-вих зобов’язань, а відтак здешевленню їх вартості; інвестиційній привабливості, а значить і активізації валютно-фінансових і кредитних потоків;

- залучення близько 5 – 8 млрд. дол. США і з внутрішніх джерел для фінансування економіки України шляхом випуску внутрішніх позик /казначейських зобов’язань/, деномінованих в інозем-ній твердій валюті. Такий механізм дозволить активізувати внутрішнє запозичення, підвищити кредитний рейтинг держави, а отже збільшити довіру іноземних інвесторів і знизити процентні ставки при здійсненні зовнішніх запозичень.

Враховуючи боргові, фіскальні, монетарні аспекти макроекономічної стратегії держави, розроблено і запропоновано стратегічну редуційну модель прогнозування боргової динаміки у розрізі зовнішньої державної заборгованості. Основний її зміст полягає у прогнозуванні й розрахунку граничнодопустимого сукупного зовніш-ньо-го державного боргу, витрат на його обслуговування і погашення, з урахуванням макро-економічних параметрів розвитку економіки.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1. Кравчук Н.Я. Інтегрований фінансовий потік та роль іноземного кредиту у ре-с-трук-туризації економіки України // Фінанси України. – 1998. – №1. – с.43-47 (0,2 д.а);

2. Кравчук Н.Я. Міжнародні фінансові ресурси та проблема втечі ка-піталу // Фі-нан-си України. – 2000. – №4. – с.80-86 (0,5 д.а);

3. Кравчук Н.Я. Фінансова безпека держави: реаль-ність і доціль-ність в умовах глобалізації // Віс-ник Тернопільської Академії народного господарства. – 2000. – №9. – с.121-126 (0,5 д.а);

4. Кравчук Н.Я. Проблеми реструктуризації зовнішнього боргу: світова