НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кречко Олександр Анатолійович
УДК 331.5:664.1.[744]
управління розвитком ринку цукру україни
08.06.02 - підприємництво, менеджмент та маркетинг
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Київ – 2002
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Національному аграрному університеті Кабінету Міністрів України.
Науковий керівник - доктор економічних наук, професор
Гудзинський Олексій Дмитрович,
Національний аграрний університет,
професор кафедри менеджменту і маркетингу
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
Заїнчковський Анатолій Олександрович,
Національний університет харчових
технологій, завідувач кафедри економіки і права
кандидат економічних наук,
старший науковий співробітник
Скрипніченко Марія Іллівна,
Інститут економічного прогнозування
НАН України, завідувач відділу
моделювання економічного розвитку
Провідна установа - Київський національний економічний
університет Міністерства освіти і науки
України, кафедра аграрного менеджменту,
м. Київ
Захист відбудеться “ 12 ” червня 2002 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.004.01 у Національному аграрному університеті за адресою: 03041, Київ-41, вул. Героїв оборони, 15, навчальний корпус 3, аудиторія 65.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного аграрного університету за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв оборони, 13, навчальний корпус 4, к. 41.
Автореферат розісланий “ 8 ” травня 2002 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Балановська Т.І.
Загальна характеристика роботи
Актуальність теми . Цукрово-бурякова галузь – одна з найбільш значимих складових в структурі АПК України як за обсягами виробництва і задіяних ресурсів, так і за ступенем інтегрованості до економічної системи країни в цілому. Велике значення галузі для країни обумовлено необхідністю її основного продукту – цукру – для забезпечення медично- обґрунтованого рівня життєдіяльності населення та соціально-економічними характеристиками галузі. Трансформація економічної системи, що відбувається в Україні, створює нові умови діяльності всіх її галузей та їхніх суб’єктів.
Центральною проблемою щодо цукрової галузі України є зниження ефективності функціонування, що є основною причиною існування тенденції до її згортання. Наукові дослідження Л.М. Абалкіна, О.С. Багатеренко, В.І. Бойко, П.П. Борщевського, А.О. Заїнчковського, О.С.Зайця, А.Г.Зельднера, Є.В.Імаса, М.Ю. Коденської, В.Г. Логінова, І.І.Лукінова, М.Й. Маліка, М.А.Павловського, П.Т. Саблука та ряду інших авторів доводять, що найбільш ефективно господарсько-економічна система країни в умовах ринкової економіки функціонує на основі раціонального поєднання державного макроекономічного регулювання та ринкового саморегулювання на мікроекономічному рівні.
В Україні розпочато процес реформування національного цукрового ринку та одного з основних його суб’єктів - цукрово-бурякового комплексу - з метою адаптації його господарсько-економічної діяльності до ринкових умов, що зумовлює нагальну потребу в уточнені теоретико-методологічних положень цього переходу і розробці механізму його реалізації. Теоретичні засади та механізм формування регульованого ринку окремого продукту (зокрема, цукру) в Україні є недостатньо розробленими, що і визначає актуальність даного дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною науково-дослідних робіт Національного аграрного університету по виконанню комплексних тем: “Розробка наукових принципів і методології реформування системи управління АПК відповідно до концепції його розвитку” та “Розробка організаційно-економічних та технологічних аспектів наукового менеджменту і маркетингу в АПК ” за номерами державної реєстрації відповідно 0196U001975 та 0101U003739.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є узагальнення і доповнення теоретико-методологічних положень функціонування ринку цукру, розробка оптимальної схеми регулювання внутрішнього цукрового ринку України та напрямків реструктуризації національної цукрової галузі. У відповідності з визначеною метою поставлені наступні задачі:
-
узагальнити теоретичні і методологічні підходи щодо особливостей розвитку та регулювання продовольчого ринку;
-
проаналізувати кон’юнктуру ринку цукру України, тенденції, що сформувалися в його розвитку, визначити ступінь збалансованості попиту та пропозиції;
-
виявити та оцінити вплив факторів зовнішнього і внутрішнього характеру на формування та ефективність функціонування ринку цукру;
-
проаналізувати існуючий механізм управління ринком цукру;
-
уточнити стратегічні напрямки розвитку ринку цукру та цукрової галузі України в нових умовах господарювання;
-
удосконалити механізм регулювання внутрішнього ринку цукру;
-
розробити модель організаційно-економічної структури цукрової галузі України та визначити її оптимальні параметри.
Об’єктом дослідження є система взаємовідносин в процесі управління ринком цукру.
Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних та практичних питань управління розвитком ринку цукру.
Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дисертаційної роботи є система підходів до вивчення економічних процесів, діалектичний метод пізнання, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених з питань розвитку та функціонування економічного механізму ринків продуктів і послуг, законодавчі акти, офіційна статистична звітність тощо. Для обґрунтування висновків і пропозицій використовувались різні методи дослідження явищ і процесів, обробки даних: статистико-економічний, монографічний, експертних оцінок, розрахунково-конструктивний та ін.
Наукова новизна одержаних результатів:
-
знайшла подальший розвиток концепція експорто-орієнтованого спрямування цукрово-бурякової галузі;
-
запропоновано методологічний підхід до оцінки господарсько-економічної діяльності цукрово-бурякової галузі як інтегрованої системи;
-
доведено доцільність внесення змін до механізму регулювання ринку цукру України. Основним напрямком зміни пропонується перехід до застосування бюджетного субсидування виробництва у квотованому обсязі;
-
обґрунтовано необхідність проведення реструктуризації цукрово-бурякової галузі у напрямку укрупнення її суб’єктів шляхом інтеграції;
-
розроблено стратегію розвитку цукрової галузі України, зорієнтовану на збалансоване поєднання забезпечення потреб внутрішнього ринку та експортних можливостей.
Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження використовуються Департаментом фінансово-кредитної та податкової політики Міністерства аграрної політики України, Білоцерківським районним управлінням сільського господарства та в навчальному процесі на кафедрі менеджменту і маркетингу Національного аграрного університету.
Особистий внесок здобувача. Одержані наукові результати і висновки з питань теоретичних та практичних аспектів формування та регулювання ринку цукру одержані особисто автором.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися та обговорювалися на Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми економіки агропромислового комплексу та формування його кадрового потенціалу” (Харків, 2000 р.), першій Всеукраїнській конференції молодих вчених-аграріїв “Роль молодих вчених в реформуванні аграрного сектору економіки України”, секція “Проблеми соціального та економічного розвитку села” (Київ, 2001 р.) та на щорічних науково-практичних конференціях Національного аграрного університету.
Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладені в 5 статтях фахових видань загальним обсягом 1,5 друк. арк.
Обсяг і структура робити. Дисертаційна робота викладена на 208 сторінках комп’ютерного тексту, складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 221 найменування, містить 43 таблиці, 23 рисунки та 19 додатків.
Основний зміст
У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено його мету, задачі, предмет та об’єкт.
У першому розділі - “Теоретично-методологічні основи управління продуктовими ринками” - розглянуто теоретичні і методологічні основи управління продовольчими ринками в країнах з розвиненим сільськогосподарським сектором та принципову схему регулювання монопродуктового ринку на прикладі ринку цукру.
В дисертаційній роботі ринок розглядається як один із способів реалізації економічних відносин у суспільстві, що базується на співвідношенні попиту та пропозиції. Ринкові відносини є потужним засобом розвитку економіки, оскільки вони ґрунтуються на головному природному прагненні людини - задовольнити власні потреби. Проте, існує ряд особливостей ринкового перерозподілу ресурсів, що не відповідають потребам соціально-орієнтованого суспільства, розбудову якого задекларовано в Україні.
Ринок є потужним джерелом поступальної енергії для розвитку людства, але її необхідно дещо обмежувати, перерозподіляти та спрямовувати з метою забезпечення збалансованого та стабільного розвитку економіки. Це регулювання має здійснювати держава як легітимний представник населення у демократичному суспільстві. Особливого значення воно набуває в період трансформації національної економіки. За таких умов держава повинна проводити активну структурну політику щодо розвитку окремих видів економічної діяльності, оскільки ринкове саморегулювання не завжди сприяє формуванню структури економіки, оптимальної для забезпечення національних інтересів. Проте і державне регулювання також має свої недоліки, які спричинені високим рівнем вірогідності прийняття неоптимальних управлінських рішень внаслідок об’єктивної обмеженості інформаційного забезпечення, суб’єктивності з боку управлінського персоналу тощо. Тому, найбільш прийнятною для України в даному періоді розвитку є модель економіки, базована на системі ринкових відносин із застосуванням збалансованої системи методів державного регулювання в обсягах, що випливають з вимог національних інтересів.
До видів економічної діяльності, що потребують державного регулювання, відноситься і сільське господарство. Обумовлено це рядом особливостей його функціонування (зокрема, сезонністю виробництва, порівняно великим періодом оборотності капіталу тощо). Однією з найбільш вагомих складових сільського господарства України є цукробурякова галузь. Практично у всіх країнах, що мають розвинену цукрову галузь (Франція, Німеччина, Великобританія та ін.), здійснюється постійне комплексне регулювання внутрішнього ринку цукру, значну роль в якому відіграють державні інституції. Основними елементами цього регулювання є:
- встановлення індикативних цін на цукор та цукрові буряки;
-
квотування виробництва цукру та цукрових буряків;
-
ліцензування імпорту цукру зі стягненням заставних сум;
-
введення імпортного мита на цукор;
-
пільгове кредитування виробників цукрових буряків та цукру;
-
державне субсидування підприємств галузі;
-
субсидування експорту цукру.
За результатами аналізу іноземного та вітчизняного досвіду у розділі визначено підходи до формування та розвитку продовольчого ринку, запропоновано напрямки та базові положення реформування ринку цукру та цукрової галузі України з метою максимального забезпечення національних інтересів.
У другому розділі - “Сучасний стан та ефективність функціонування ринку цукру України” - проаналізовано стан та тенденції ринку цукру України, виявлено і систематизовано основні групи факторів впливу на функціонування та реформування національного цукробурякового комплексу (ЦБК), розглянуто чинну систему регулювання ринку цукру.
В цукробуряковій галузі України протягом останніх трьох десятиліть спостерігається відсутність прогресивного розвитку, а в останній період (1990-2001 рр.) має місце стрімке скорочення обсягів її валового виробництва (рис.1).
Також знижується рівень задіяності в галузі національного ресурсного потенціалу, що проявляється, зокрема, в зменшенні площі посівів цукрових буряків як в фізичному обсязі, так і її частки в структурі загальної посівної площі (рис. 2).
На даному етапі розвитку у вітчизняному цукробуряковому комплексі не забезпечується рівень простого відтворення ресурсів, більшість підприємств галузі є збитковими.
В процесі дослідження було виявлено та систематизовано фактори, що створюють найбільший вплив на функціонування ринку цукру України та основної його складової – національного цукробурякового комплексу – у формі схеми причинно-наслідкових зв’язків. В основу аналізу покладено співвідношення категорій “попит” та “пропозиція”, як базове в системі економіки ринкового типу (рис.3).
В умовах ринкової економіки для виробника первинне значення має рівень попиту на його продукцію. Для ЦБК це питання є особливо актуальним, оскільки рівень попиту на український цукор протягом останніх років характеризується постійним зниженням. Зокрема, спостерігається негативна для вітчизняних експортерів кон’юнктура світового ринку цукру, що обумовлено значним перевищенням пропозиції над попитом протягом останнього десятиліття. Зниження цін на світовому ринку стало основним фактором, що спричинив скорочення обсягу імпорту українського цукру країнами, які були найбільшими його споживачами на міжнародному ринку, зокрема Росією. Досить впливовим фактором при формуванні попиту на внутрішньому ринку цукру в останні роки є нарощування експансії цукру іноземного виробництва, більша частина якого має контрабандне походження. Іншим чинником, що інспірував значне звуження внутрішнього ринку вітчизняної цукрової галузі, стало суттєве зниження купівельної спроможності населення України (рис.4).
Продукція українського ЦБК характеризується низьким рівнем конкурентоспроможності як за ціновими, так і за якісними параметрами. Основною причиною її високої виробничої собівартості є низький рівень продуктивності виробництва як в сільськогосподарській, так і в промисловій підсистемах комплексу. Зокрема, основні показники, що характеризують рівень продуктивності виробництва – урожайність (рис.5), дигестія та рівень вилучення цукру з коренеплодів (рис.6) значно нижчі за рівень відповідних показників в країнах з високорозвиненою галуззю цукрового буряківництва.
Інтегрованим показником, який, на наш погляд, найбільш повно відображує рівень продуктивності цукробурякового виробництва, є “валове виробництво цукру в розрахунку на 1 га посівів цукрових буряків”. За його значенням підприємства ЦБК України значно поступаються країнам, що є провідними в галузі (табл. 1).
Таблиця 1
Продуктивність цукробурякового виробництва в країнах Європи у 2000 р.
Країна | Посівна площа,
тис.га | Валове виробництво
цукру, тис. т | Виробництво цукру
т/га | у % до середнього по країнах ЄЄ
Чехія | 56 | 402 | 7,18 | 86,9
Угорщина | 56 | 337 | 6,02 | 72,9
Польща | 340 | 1902 | 5,59 | 67,7
Данія | 63 | 530 | 8,41 | 101,8
Франція | 363 | 4565 | 12,58 | 152,3
Німеччина | 452 | 4485 | 9,92 | 120,1
Великобританія | 150 | 1522 | 10,15 | 122,9
Росія | 811 | 1500 | 1,85 | 22,4
Україна | 888 | 1640 | 1,85 | 22,4
В країнах ЄС | 2308 | 19048 | 8,26 | 100,0
Безпосередніми причинами цього є застосування вітчизняними виробниками низькопродуктивних (в світовому масштабі) технологій. Зокрема, для сільськогосподарського підкомплексу характерними ознаками є недостатній рівень механізації та хімізації виробничого процесу, використання низькопродуктивного насіннєвого матеріалу, техніки тощо, а відтак і високий рівень (до 60%) застосування ручної праці. Наслідком порушення основних вимог до проведення агротехнічних робіт є зниження рівня біопродуктивності та якості цукрових буряків. Аналогічна група проблем притаманна і переробному підкомплексу, для якого характерними є значна ресурсоємність виробництва, низький рівень вилучення цукру та його якісних характеристик тощо.
Проведений аналіз ситуації, що склалася в ЦБК, дає підстави стверджувати, що вона спричинена системою факторів переважно зовнішнього характеру відносно комплексу. Функціонування в умовах попередньої економічної системи не стимулювало підвищення продуктивності галузі, розвиток якої відбувався переважно екстенсивним шляхом. В результаті, на період початку трансформації національної економічної системи організаційне та матеріально-технічне забезпечення галузі виявилось невідповідним новим економічним умовам і не могло без істотних змін бути достатньою базою для задоволення національних інтересів України у відповідній сфері. Низькоефективна по відношенню до ЦБК державна політика в період 1990-2001 років (несистемний підхід до управління галуззю, надмірна лібералізація господарсько-економічних відносин тощо) поглибила існуючі в ньому негативні тенденції. Основними поточними проблемами комплексу є недостатній рівень забезпеченості підприємств обіговими коштами та неефективність існуючої системи управління, що обумовлено недосконалістю системи відносин власності в галузі.
В третьому розділі - “Стратегічне управління розвитком ринку цукру України” - проаналізовано та спрогнозовано тенденцію основних попитоформуючих факторів національного ринку цукру, запропоновано базові положення та напрямки реформування цукрового ринку України і національного цукробурякового комплексу.
В дисертаційному дослідженні прогнозується зростання рівня потенційного попиту на ринку українських цукровиробників. Воно відбуватиметься як на внутрішньому, так і на експортному ринках. Розширення внутрішнього ринку збуту інспіруватиметься підвищенням платоспроможності населення та розширенням експортних можливостей національних цукроспоживаючих галузей. Розширення експортного ринку вітчизняного ЦБК прогнозується на основі аналізу світових тенденцій. Зокрема, недостатній рівень самозабезпечення та зростаючий рівень платоспроможності основних груп споживачів в Росії при поступовому підвищенні ціни на основний продукт на даному ринку – тростинний цукор – створює можливості для українських виробників відновлювати свої позиції на цьому ринку. Також, потенційно перспективними для вітчизняних цукровиробників є ринки країн Східної та Середньої Азії, де спостерігається тенденція до швидкого зростання попиту на цукор.
Збільшення обсягу ринку реалізації вітчизняної цукрової галузі можливе за умови підвищення в ній рівня продуктивності виробництва. Оцінка світового та вітчизняного досвіду свідчить, що вирішення даного завдання можливе при зростанні рівня концентрації виробництва на основі інтеграції. Нами запропоновано реформувати національний цукробуряковий комплекс у напрямку створення 5-7 великих агропромислових формувань холдингового типу відповідно до рекомендованих Інститутом цукрових буряків УААН оптимальних зон бурякосіяння. Базові положення формування та функціонування регіональних цукрових компаній (РЦК) розроблені і викладені в дисертаційній роботі (рис. 7).
Правовим підґрунтям створення РЦК доцільно використовувати передачу у керування головному підприємству контрольного пакету акцій виробничих суб’єктів з пріоритетним правом подальшого викупу. Для передачі можуть бути задіяні як акції, отримані державою в рахунок оплати боргів підприємств перед бюджетом, так і акції інших власників на договірних засадах.
Для забезпечення ефективності функціонування РЦК необхідно створити стимулююче макроекономічне середовище, основою якого є регульований ринок цукру. В Україні започаткована практика регулювання внутрішнього цукрового ринку, але його механізм недостатньо відпрацьований і не є оптимальним для реалій сьогодення. Чинна система регулювання ринку цукру аналогічна базовим принципам цукрової політики, що проводиться в країнах Європейської Спільноти і ґрунтується на застосуванні гарантованої мінімальної оптової ціни цукру та цукрових буряків, квотуванні виробництва, жорсткому обмеженні імпорту і субсидуванні експорту цукру тощо. Однак, в Україні має місце використання фрагментарної копії схеми регулювання ринку в країнах ЄС. Вітчизняна схема регулювання виробництва та реалізації цукру і цукрових буряків має ряд суттєвих недоліків, спричинених накладанням недосконалості схеми регулювання, що використовуються в ЄС, та особливостей її застосування в Україні. Проведений порівняльний аналіз схем регулювання ринку цукру ЄС та України дає підставу зробити наступні висновки:
-
мінімальні гарантовані оптові ціни цукру та цукрових буряків (далі - мінімальні ціни), які є базовим елементом схеми регулювання ринку цукру в ЄС, використовуються державою з метою забезпечення продовольчої безпеки країни та прийнятного рівня ефективності функціонування виробників цукру за рахунок прямого перерозподілу коштів між споживачами та виробниками. Основною передумовою їх застосування має бути високий рівень купівельної спроможності споживачів. На нашу думку, дана умова не забезпечується по відношенню до населення України. Значна диспропорція між собівартістю виробництва цукру (на основі якої розраховується мінімальна гарантована ціна) та рівнем платоспроможності населення, як основного його споживача в Україні, суттєво знижує можливість ефективного застосування такої схеми;
-
використання мінімальних цін підтримується дією механізму гарантованої закупівлі державою цукру та цукрових буряків за інтервенційною ціною, яка відповідає рівню мінімальної гарантованої ціни. У вітчизняній схемі регулювання не передбачено гарантій збуту, а лише адміністративний контроль державними органами за дотриманням цінового режиму закупівлі цукрових буряків та реалізації цукру на внутрішньому ринку;
-
застосування в ЄС системи обмежень виробництва шляхом квотування реалізації цукру на внутрішньому ринку компенсується можливістю реалізації його на зовнішньому ринку з використанням експортних субсидій. В Україні аналогічного механізму не передбачено;
-
метою впровадження системи квотування виробництва є недопущення дестабілізації ринку внаслідок перевиробництва. Механізм квотування забезпечує стабільне функціонування ринку та його суб’єктів, що має як позитивні, так і негативні наслідки. Зокрема, його дія призводить до значного зниження інтенсивності розвитку виробництва як за продуктивними, так і за географічними параметрами, що інспірує застійні явища в структурі виробництва. Такий ефект квотування виробництва є небажаним для ЦБК України на даному етапі розвитку. Тому, для використання даного механізму в умовах України Міністерству аграрної політики необхідно провести детальні розрахунки з метою виявлення оптимальних його параметрів;
-
застосування мінімальної ціни на цукор має на меті забезпечення достатнього рівня відтворення ресурсного потенціалу виробника. В Україні ця мета, як правило, не досягається в зв’язку з недосконалістю існуючої в галузі системи відносин власності на основні засоби виробництва та продукцію, що призводить до неефективного використання отриманих прибутків;
-
однією з основних причин, що зумовлюють неефективність застосування в Україні схеми регулювання ринку цукру, подібної до тієї, що використовується в країнах ЄС, є те, що вона містить багато стимулів для тіньової та кримінальної діяльності. Для України, де регулювання здійснюється переважно адміністративними методами, ця проблема є особливо актуальною.
Про недоцільність впровадження регулювання ринку цукру України на основі мінімальної ціни свідчить і те, що такий механізм вже був впроваджений в 1997 році (постанова КМУ №490 від 24.05.1997) і виявився недієвим. На той час ця схема не спрацювала через відсутність у цукрових заводів коштів для розрахунків за цукрові буряки та незабезпечення державою дії механізму мінімальних закупівельних цін. Аналогічна ситуація спостерігається і в теперішній період. Видимість дієвості чинної системи регулювання ринку цукру пояснюється лише більшим ступенем відповідності мінімальної ціни, встановленої КМУ, реальній ринковій ціні в теперішній ситуації (в 2001 р. 2370 грн., близько 447 дол. США), ніж тоді (1190 грн., близько 625 дол. США в 1997 р.). Низький рівень впливу держави на функціонування ринку цукру підтверджується існуючим рівнем ціни на цьому ринку, яка значно нижча встановленої мінімальної (рис.8 ).
Отже, чинна схема регулювання ринку цукру в Україні є низькоефективною і потребує перегляду та зміни. Удосконалення механізму регулювання, на нашу думку, доцільно базувати на наступних положеннях:
-
основним напрямом зміни пропонується заміна системи підтримки галузі з використанням мінімальної ціни на систему цільового субсидування виробництва. Субсидування потрібно здійснювати за рахунок державного бюджету, оскільки для його формування в більшій мірі використовуються кошти частини населення з вищим рівнем грошових доходів, тому така схема перерозподілу є більш доцільною з соціальної точки зору;
-
субсидування рекомендовано здійснювати відповідно до квот, розподілених між РЦК пропорційно коефіцієнту ефективності та впливу, який розраховується за формулою:
Кі = Ві*Кі / Вг*Кг
де Кі – коефіцієнт ефективності та впливу і-ої компанії;
Ві – валове виробництво цукру підприємствами і-ої компанії за попередній період ;
Кі – коефіцієнт використання потужності підприємствами і-ої компанії;
Вг - валове виробництво цукру підприємствами галузі за попередній період;
Кг - коефіцієнт використання потужності підприємствами галузі;
-
розмір квоти слід визначати у обсязі прогнозованого внутрішнього споживання і періодично переглядати з метою коригування уповноваженими органами регулювання. У цьому випадку механізм квотування використовуватиметься не як обмежуючий, а як стимулюючий, що є позитивним для української цукрової галузі;
-
обов’язковою умовою надання квоти доцільно впровадити здійснення інвестування в оновлення матеріально-технічної бази частини прибутку, отриманого від реалізованої в межах квоти продукції (оптимальні розміри відрахувань потребують детального розрахунку). Розмір субсидії пропонуємо визначати за формулою:
С = (Сс+Пн) – Цр
де С – розмір субсидії в розрахунку на 1 т цукру;
Цр – середня ціна 1 т цукру на внутрішньому ринку за попередній маркетинговий рік;
Сс- середня по базових цукрових заводах виробнича собівартість 1т цукру за попередній маркетинговий рік;
Пн – нормативний прибуток від реалізації 1 т цукру;
-
для здійснення координації функціонування РЦК та регулювання внутрішнього ринку цукру пропонуємо створити Погоджувальну Раду (ПР), до складу якої входитимуть представники всіх вітчизняних РЦК та Міністерства аграрної політики. Фінансування ПР рекомендовано проводити зі спеціального фонду ПР, який формуватиметься з відрахувань від прибутку РЦК. Також з цього фонду доцільно здійснювати субсидування експортних операцій компаній. Субсидувати слід обмежений (відповідно до розміру фонду) обсяг цукру, що передбачено експортувати, на основі поданих на визначену дату заяв компаній. Заява має містити інформацію про попередню експортну угоду. Субсидувати доцільно реалізацію угод, що передбачають найбільшу різницю між ціною контракту та собівартістю цукру;
-
держава здійснюватиме закупівлю цукру для власних потреб (резервний фонд, державні установи та організації тощо) на загальних умовах через систему оптової торгівлі. Держава може здійснювати вплив на ринок цукру як активний його суб’єкт, використовуючи товарні та грошові інтервенції;
-
виробництво цукру з тростинного сирцю в Україні доцільно проводити з умовою реалізації отриманої продукції на зовнішньому ринку (крім обсягу, потреба в якому обумовлена технологічною необхідністю виробництва у вітчизняних кондитерській, пивобезалкогольній промисловостях тощо). Субсидування експорту тростинного цукру вважаємо недоцільним.
На нашу думку, ці зміни матимуть наступні наслідки:
-
зниження соціальної напруги ;
-
раціоналізація структури цукробурякового виробництва;
-
скорочення обсягів імпорту цукру до України;
-
стимулювання вітчизняного експорту;
-
розширення ринку збуту, збільшення обсягів виробництва.
В загальному, ці зміни стимулюватимуть інтенсифікацію розвитку цукробурякової галузі України, що відповідає національним інтересам в широкому їх спектрі.
Висновки
На основі проведених досліджень та узагальнення їх результатів зроблено наступні висновки:
1.
На даному етапі розвитку в Україні відбувається стрімке скорочення обсягу виробництва в цукробуряковій галузі, не забезпечується рівень простого відтворення в більшості її підприємств. Для галузі характерним є низький рівень показників продуктивності виробництва як в сільськогосподарському, так і в промисловому підкомплексах, безпосередніми причинами якого є низький рівень продуктивності виробництва, що обумовлено застосуванням низькоефективних (в світовому масштабі) технологій. Вихід з ситуації, що склалась, вбачаємо у розвитку регульованого внутрішнього ринку цукру, який є характерним для більшості економічно-розвинутих країн світу.
2.
Основними причинами кризового стану цукробурякової галузі вважаємо недоліки економічної політики на макро- та мезорівнях, які полягають в передчасній і неефективно проведеній лібералізації господарсько-економічних відносин в галузі, відсутності науково-обґрунтованої, розробленої на основі системного підходу програми реформування галузі, низькоефективності зовнішньоекономічної політики держави тощо. Вважаємо за доцільне продовжувати розбудову економічної системи, базованої на раціональному поєднанні державного макроекономічного регулювання та ринкового саморегулювання на мікроекономічному рівні.
3.
Цукрово-бурякова галузь має високий ступінь інтеграції у національну економіку, забезпечуючи значний ринок збуту для однієї групи її галузей та постачання технологічної сировини для іншої. Дана обставина є однією з основних переваг цукробурякової галузі при порівняльному аналізі з іншими галузями національної економічної системи, що використовують аналогічну групу основних факторів виробництва. Проведене в дисертаційній роботі дослідження свідчить, що вітчизняний ЦБК має значні природно-технічні резерви до підвищення продуктивності виробництва і є потенційно конкурентоспроможним на міжнародному ринку. Нами прогнозується тенденція до розширення ринку збуту продукції вітчизняних цукровиробників на перспективу. Потенційний обсяг цього ринку станом на 2010 рік ми оцінюємо в 5,7 млн.т. Тому, вважаємо за доцільне розглядати цукробурякову галузь як експорто-орієнтовану і стратегічну.
4.
Одним з головних напрямків реформування національної цукрової галузі вважаємо концентрацію цукрового виробництва, що є невідворотною і об’єктивно обумовленою. Запобігання потужному впливу основних суб’єктів світового ринку можливе за рахунок підвищення економічного потенціалу вітчизняних виробників і впровадження адекватних методів захисту національного ринку цукру на основі застосування комплексу доступних політичних та економічних заходів. Для адаптації цукрово-бурякової галузі України до існуючих світових реалій та з метою створення передумов для підвищення конкурентоспроможності на міжнародному ринку необхідним є проведення її реструктуризації. Доцільним, на нашу думку, є створення в Україні 5-7 великих регіональних агропромислових формувань холдингового типу, базові положення формування та функціонування яких запропоновано в дисертаційній роботі.
5.
Визначальним для рівня ефективності функціонування регіональних цукрових компаній (створення яких запропоноване в дисертаційній роботі) є формування стимулюючого макроекономічного середовища, базованого на функціонуванні регульованого внутрішнього ринок цукру. Проведене в роботі дослідження дає підставу стверджувати, що схема регулювання ринку цукру в Україні є низькоефективною і потребує перегляду та зміни. Основним напрямом зміни, на нашу думку, має стати перехід від моделі, яка базована на застосуванні гарантованої мінімальної оптової ціни цукру, до системи цільового субсидування виробників в межах квотованого виробництва.
список опублікованих праць
1.
Кречко О.А. Передумови формування ринку цукру в Україні // Науковий вісник НАУ. - 2000. – Вип.23.- С.90-94.
2.
Кречко О.А. Диверсифікація як один з реальних шляхів виходу цукробурякової галузі України з кризового стану// Науковий вісник НАУ. - 2001. – Вип.37.- С.246-249.
3.
Кречко О.А. Причини кризового стану цукробурякового комплексу України//Проблеми економіки агропромислового комплексу і формування його кадрового потенціалу: колективна монографія у 2-х т.-Т.2.- К.: ІАЕ.-2000.-С.601-604.
4.
Кречко О.А. Роль власності на засоби виробництва в підвищенні ефективності функціонування цукробурякової галузі України //Зб. наук. пр. Подільської державної аграрно-технічної академії. Вип.9.- Кам’янець-Подільський, 2001.- С.365-368.
5.
Кречко О.А. Концепція розвитку ринку цукру України//Збірник наукових праць Луганського національного аграрного університету. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції – в 3-х томах. -Т.1.-Луганськ: Вид-во “Элтон-2”, 2002.-№14(26).-С.471-474.
Кречко О.А. Управління розвитком ринку цукру України. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.02 – підприємництво, менеджмент та маркетинг.- Національний аграрний університет, Київ, 2002.
В дисертаційній роботі викладено основні результати дослідження теоретичних та практичних аспектів формування і регулювання продовольчого ринку.
Проведено аналіз стану ринку цукру України та одного з основних його суб’єктів – національного цукробурякового комплексу. В основу аналізу покладено співвідношення в системі “попит-пропозиція” як базове для функціонування суб’єктів економіки ринкового типу. Визначено та систематизовано у вигляді схеми причинно-наслідкових зв’язків основні групи факторів, що здійснюють найбільший вплив на функціонування цукробурякового комплексу України.
Підтверджено необхідність реструктуризації вітчизняної цукробурякової галузі. Основним її напрямом запропоновано створення на основі інтеграції 5-7 великих регіональних цукрових компаній холдингового типу.
Проведено порівняльний аналіз базових положень механізму регулювання ринку цукру в Україні і країнах ЄС, передумов його впровадження та практики застосування. Запропоновано основні напрямки змін та доповнень до чинного механізму регулювання ринку цукру України, що полягають в переході від практики застосування мінімальних оптових цін до цільового субсидування квотованого обсягу виробництва.
Ключові слова: регулювання монопродуктового ринку, державне регулювання ринку, мінімальна оптова ціна, цукробуряковий комплекс, субсидування, квотування виробництва.
Кречко А.А. Управление развитием рынка сахара Украины. - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.02- предпринимательство, менеджмент и маркетинг. - Национальный аграрный университет, Киев, 2002.
В диссертационной работе изложены основные результаты исследования теоретических и практических аспектов формирования и регулирования продовольственного рынка.
На основании изучения и анализа литературных источников по проблеме государственного регулирования экономики в целом и сельского хозяйства в частности обоснованы методологические подходы к реформированию и регулированию внутреннего рынка сахара.
Проведён анализ состояния рынка сахара и одного из основных его субъектов – национального свеклосахарного комплекса. В основу анализа положена взаимосвязь в системе “спрос-предложение” как определяющая для функционирования субъектов экономики рыночного типа. В процессе исследования сделан вывод о необходимости рассмотрения свеклосахарной отрасли в качестве глубоко интегрированной комплексной системы. В результате анализа определены и систематизированы в виде причинно-следственной связи основные группы факторов, оказывающих наибольшее влияние на функционирование свеклосахарного комплекса Украины. Доказано определяющее влияние макроэкономической политики государства на результативность функционирования комплекса.
В диссертационной работе проведено исследование тенденций основных спрософормирующих факторов рынка отечественных сахаропроизводителей, на основании которого сделан прогноз потенциального спроса на данном рынке. Согласно проведенных расчётов, прогнозируется увеличение потенциального спроса на сахар украинского производства (состоянием на 2010 год прогнозируется спрос на уровне 5,7 млн.т в год).
Национальная сахарная отрасль характеризуется высокой степенью интеграции в экономическую систему Украины. Результаты анализа ситуации в свеклосахарном комплексе свидетельствуют о высоком уровне его потенциальных возможностей. Поэтому, исходя из прогнозированного роста спроса на рынке отечественных сахаропроизводителей считаем необходимым рассматривать национальную сахарную отрасль как стратегическую и экспорто-ориентированную.
Одним из основных средств повышения производительности и эффективности отечественных сахаропроизводителей считаем реструктуризацию отрасли. В диссертационной работе предложены основные положения и направления реструктуризации сахарной отрасли Украины, к которым относится концентрация производства путём интеграции в направлении создания региональных агропромышленных формирований холдингового типа. Интеграционный процесс целесообразно проводить с использованием передачи в управление основному предприятию контрольного пакета акций производственных субъектов с приоритетным правом их последующего приобретения. Для передачи могут быть использованы пакеты акций, полученные государством в счёт оплаты долгов предприятий перед государственным бюджетом и акции других владельцев на основании контрактных отношений.
Проведен сравнительный анализ базовых положений механизма регулирования рынка сахара в Украине и странах ЕС, их предпосылок и практики применения. На основании анализа сделан вывод о недостаточном уровне эффективности используемого в Украине механизма, что вызвано наложением несовершенства схемы регулирования рынка сахара в ЕС и особенностей её использования в Украине. Предложены основные направления изменений и дополнений к действующему механизму регулирования рынка сахара в Украине, ключевым моментом которых есть переход от практики применения минимальных оптовых цен к целевому субсидированию квотированного объема производства.
Ключевые слова: регулирование монопродуктового рынка, государственное регулирование рынка, минимальная оптовая цена, свеклосахарный комплекс, субсидирование, квотирование производства.
Krechko O.A. Ukrainian sugar market developed management.-Manuscript.
Thesis for scientific degree of the candidate of economic sciences, specialty 08.06.02 – Entrepreneurship, Management and Marketing.- National Agrarian University, Kiev, 2002.
In the dissertation the main results of research of theoretical and practical aspects of formation and regulation of food market are presented.
The analysis of Ukrainian sugar market condition and one of its main essentials – sugar beet complex is conducted. The interrelation the system of “demand-supply” as the basis for functionality of market participators has formed the basis of analysis. The main groups of factors, which have strongest influence on the functioning of sugar beet complex of Ukraine have been defined and systematically presented.
The importance of restructuring of sugar-beet industry has been confirmed. As the restructuring proposed establishment, on the basis of integration, of 5-7 big regional sugar companies under holding structure.
The comparative analysis of basic features of mechanism for sugar market regulation in Ukraine and EV countries was conducted, along with essential requirements for administrative process and practical issues. The main directions of changes and improvements of ongoing mechanism of sugar market regulation were suggested on the basis of substitution of existing minimum wholesale prices into target subsidies for quota production.
Key words: regulation of monogrocery market, state market administration, minimum wholesale price, sugar-beet complex, subsidies, quota production.
