Інститут педагогіки і психології професійної освіти

Академія педагогічних наук України

Коновалова Олена Анатоліївна

УДК 159.922

ГЛИБИННОПСИХОЛОГІЧНЕ ПІЗНАННЯ

ФЕНОМЕНА ЕКСПЕКТАЦІЙ МЕТОДОМ АКТИВНОГО СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО НАВЧАННЯ

19.00.07 - педагогічна та вікова психологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ – 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Черкаському державному університеті ім. Б.Хмельницького Міністерства освіти і науки України, м.Черкаси.

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник Кміт Ярослав Михайлович, Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України (Львівський науково-практичний центр), заступник директора з наукової роботи, м. Львів.

Офіційні опоненти:

-

-

Провідна установа:

Дрогобицький державний педагогічний університет ім.І.Франка, кафедра психології, Міністерство освіти і науки України, м.Дрогобич.

Захист відбудеться 27 березня 2002 р. о 15.30 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.451.01 в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України за адресою: 04060, м.Київ, вул. М.Берлинського, 9, 5-й поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України (04060, м.Київ, вул. М.Берлинського, 9).

Автореферат розісланий 26 лютого 2002р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Цибульська Г.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та доцільність дослідження. На сучасному етапі духовного розвитку незалежної України пріоритетним напрямом є забезпечення можливостей всебічного особистiсного розвитку кожного громадянина, що передбачає піклування про високий освітній рівень громадян, створення необхідних передумов оптимального психічного розвитку особистості тощо. Cвідченням того, що психологічні проблеми конкретної людини перебувають у сфері інтересів суспільної практики є Закон України “Про освіту”. У статті 21 цього Закону зазначено, що у системі освіти діє державна психологічна служба. Психологічне забезпечення навчально-виховного процесу у закладах освіти здійснюють практичні психологи.

Проблема надання психологічної допомоги особистості є предметом дослідження ряду сучасних вітчизняних науковців, таких як О.Ф.Бондаренко, П.П.Горностай, С.В.Васьковська, З.Г.Кісарчук, С.Д.Максименко, Н.Ю.Максимова, К.Л.Мілютіна, В.Г.Панок, В.М.Пiскун, М.В.Савчин, О.Д.Сафін, А.В.Тимохiна, Н.В.Чепелєва, Т.С.Яценко та iн.

Специфіка професії психолога-практика полягає у тому, що саме його особистісний потенціал відіграє провідну роль у дієвості психологічної допомоги. Особистісне зростання майбутніх психологів-практиків пов’язане з оволодінням культурою самоаналізу, усвідомленням своїх цінностей, рефлексією власних особистісних проблем та їх передумов.

Професійна робота психолога-практика передбачає вміння прогнозувати процес розвитку стосунків з клієнтом, рефлексувати не лише очікування клієнта, але й власні очікування у ситуації спілкування. Тому під час підготовки фахівця в галузі практичної психології важливим є пізнання феномена експектацій (очікувань) як різновиду явища антиципації, адже без антиципування не може бути анi спiлкування, анi pозвитку мiжособистiсних вiдносин. Як зазначав Б.Ф.Ломов: "Вiднiмiть у людини здатнiсть антиципувати подiї, i адекватнiсть поведiнки суб'єктiв у ходi спiлкування буде поpушено… Саме спиpаючись на антиципацiю, людина пеpедбачає можливi pеакцiї iнших людей на свої дiї, pозумiє та pозгадує замисли поведiнки людей тощо".

На нашу думку, дослідження експектацій потребує виявлення звязку з такими, зокрема, феноменами, як апперцепція та антиципація. Найбільш взаємопов’язаними є поняття “експектації” та “антиципація”. У сучасній психології під антиципацією (від лат. anticipatio – вгадую наперед, передбачаю) розуміють здатність людини в тій чи іншій формі передбачати події.

Явище антиципації в процесі еволюції психологічних знань розглядалося різними школами та науковими напрямами (необіхевіоризм, глибинна психологія, неофрейдизм, “Его-психологія”, когнітивна психологія, гуманістична психологія, генетична психологія, природничо-наукова школа, практична психологія та ін.).

Феномен експектацій більшою мірою розглядається в дослiдженнях, які пов`язані з аналізом проблеми ролей, функціонування групи, ефектами міжособистісного сприймання і т.д. (Т.Шибутані, Г.М.Андрєєва, Е.Н.Лінчевський, Р.Хьюсман, Дж.Хетфілд та ін).

У нашому дослідженні основну увагу зосереджено на глибинно-психологічних аспектах функціонування експектацій та їх зв’язку з диспозиціями психологічного захисту людини, корені яких завжди пов’язані з психологічними особливостями дитячого віку.

Дослідження проводилося за допомогою розробленого академіком Т.С.Яценко методу активного соціально-психологічного навчання (АСПН). Вибір цього методу як основного пояснюється його можливостями актуалізовувати внутрішні механізми психіки суб’єкта, які ним не усвідомлюються, проте зумовлюють його поведінку і мають вплив на очікування підтвердження гідності власного “Я”. Отже, факт неусвідомлення вказує на субєктивність експектацій, що потребує виявлення у субєкта наявних особливостей та семантичних характеристик відступу від реальності.

Наше дослідження спрямоване на виявлення істотних характеристик експектацій, що детерміновані несвідомою сферою субєкта; встановлення звязку між особливостями порушення обєктивності експектацій особистісними проблемами людини, які сягають своїми коренями в дитячий вік; сприяння групової психокорекції методом АСПН розвязанню особистісних проблем та розвитку діагностичних здібностей учасника навчання в ситуації спілкування як у ставленні до себе, так і до інших людей.

Проблема пізнання експектацій потребує врахування закономірностей та характеристик несвідомої сфери субєкта. У науковій літературі проблема вивчення несвідомих передумов вияву експектацій субєкта в процесі групової психокорекції є малодослідженою. Наше дисертаційне дослідження покликане заповнити цю прогалину. Актуальність визначеної проблеми, її недостатня розробленість у теорії та практиці психологічної науки визначили тему дисертаційного дослідження: “Глибиннопсихологічне пізнання феномена експектацій методом активного соціально-психологічного навчання”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертація виконана відповідно до тематичного плану досліджень кафедри психології Черкаського державного університету ім.Б.Хмельницького та плану НДР Академії педагогічних наук України (16 напрям): “Науково-методичне забезпечення національної системи психологічних служб”. Загальна тема наукового дослідження: “Теоретико-методологічні засади групової психокорекції”.

Обєкт дослідження: процес групової психокорекції методом активного соціально-психологічного навчання.

Предмет дослідження: глибиннопсихологічні особливості феномена експектацій суб’єкта у процесі групової психокорекції.

Мета дослідження: виявлення глибиннопсихологічної детермінації експектацій суб’єкта у процесі групової психокорекції та обгрунтування необхідності врахування даного феномена у професійній підготовці психологів-практиків.

В основу концепції дослідження покладено вчення про взаємозвязок субєктивної та обєктивної реальності в психічних явищах; розуміння активного характеру несвідомої сфери, що обєктивується у поведінці субєкта; гуманістичний підхід, який реалізується у процесі активного соціально-психологічного навчання психологів-практиків; цілісні характеристики феномена психічного, які пов’язані з визначенням спрямованості експектацій.

Провідна ідея дослідження полягає у можливості пізнання глибиннопсихологічних характеристик експектацій, їх індивідуально неповторного спрямування поведінки субєкта у контексті методу активного соціально-психологічного навчання. Дослідження реалізується на основі системного аналізу вербального та невербального емпіричного матеріалу поведінки учасників активного соціально-психологічного навчання, методики психоаналізу комплексу тематичних психомалюнків.

Гіпотеза дослідження грунтується на припущенні, що в процесі спонтанної, невимушеної поведінки субєктів у групах АСПН проявляються ітеративні від лат. іterativus - повторюваний характеристики, які повязані з несвідомою сферою і визначають зміст досліджуваних експектацій.

Відповідно до мети та гіпотези дослідження були поставлені такі завдання:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

Методологічною основою дослідження є положення про цілісність психічної організації особистості та взаємну зумовленість соціально-психологічних феноменів. Дослідження ґрунтується на принципах єдності раціонального та ірраціонального, теоретичного та емпіричного, часткового і цілісного, діяльнісного та особистісного підходів.

Використання методологічних положень психологічної науки стало базою для визначення поняттєвого апарату дослідження, провідних ідей та методів їх теоретичного обгрунтування, наукового опису феноменів, виявлених в процесі наукового аналізу вербального і невербального матеріалів, як результату діяльності і поведінки суб’єктів у групах АСПН.

Теоретичну основу дисертації становлять:

·

·

·

·

·

·

Виходячи з концептуальних положень дослідження, наш науковий пошук було спрямовано на глибиннопсихологічне пізнання феномена експектацій.

Методи дослідження. Для розвязання поставлених у дисертації завдань, досягнення мети, перевірки сформульованої у роботі гіпотези використовувалися загальнонаукові методи (аналіз, синтез, порівняння, моделювання, систематизація), а також методи емпіричного дослідження:

·

·

·

Дослідження проводилося протягом 1995-2000 років у три етапи.

На першому етапі (1995-1996) було проведено спостереження за роботою учасників АСПН, вивчалися бібліографічні джерела, були сформулювані тема та гіпотеза дослідження.

На другому етапі (1996-1998) проаналізовано звязок експектацій з іншими поняттями, зокрема з такими, як апперцепція, антиципація, психологічні захисти; розроблено програму та методику дослідження глибиннопсихологічних аспектів експектацій.

На третьому етапі (1998-2000) вивчено глибиннопсихологічні передумови та особливості експектацій у контексті психодинамічної теорії; проведено експериментальну перевірку гіпотези та розвязання визначених дослідницьких завдань; розроблено рекомендації психологам-практикам; оформлено результати дослідження.

Експериментальна база: дослідження виконувалося на базі Технологічного університету Поділля (м.Хмельницький) та Черкаського державного університету ім Б. Хмельницького). У дослідженні брали участь (упродовж усіх років дослідження) 530 студентів різних курсів психологічних факультетів та слухачів факультету перепідготовки кадрів за спеціальністю “практична психологія”.

Наукова новизна роботи:

1.

2.

3.

4. Подальшого розвитку набуло питання вивчення взаємозв’язків експектацій з “психологічними захистами”, що виражають системні характеристики психіки та логічно впорядковані аспекти передсвідомого.

Теоретичне значення роботи полягає в обґрунтуванні ефективності психодинамічного підходу до розуміння психіки як цілісного феномена в його свідомих та несвідомих виявах; результати дисертаційного дослідження розкривають додаткові можливості групової психокорекції методом активного соціально-психологічного навчання у пізнанні глибиннопсихологічних передумов формування експектацій.

Практичне значення дослідження полягає у розробці практичних рекомендацій щодо виявлення глибиннопсихологічних характеристик експектацій з використанням методу АСПН, реалізації основних концептуальних положень психодинамічної теорії, розробленої академіком Т.С. Яценко, застосуванні на практиці глибинної психокорекції методом АСПН у роботі зі студентами.

Результати дисертаційного дослідження можуть бути також використані практичними психологами шкіл та вищих закладів освіти з метою поглиблення розуміння несвідомої сфери субєкта навчального процесу та вдосконалення психодіагностичного та психокорекційного інструментаріїв з урахуванням особливостей феномена експектацій.

Впровадження результатів дослідження. Основні висновки та рекомендації дослідження впроваджено у підготовку психологів-практиків гуманітарно-педагогічного факультету, у роботу зі студентами Технологічного університету Поділля (м.Хмельницький) (довідка № 312 від 10.05.2000 р.); у професійну підготовку психологів-практиків Черкаського державного університету ім. Б. Хмельницького (довідка № 17 від 7.05.2000 р.); під час консультування студентів та викладачів Полтавського державного педагогічного університету ім.В.Г.Короленка (довідка № 487 від 21.12.1999 р.); а також під час проведення практичних занять з учнями Сахнівської середньої школи №1 (довідка № 40 від 21.12.1999 р.). Теоретичні та методичні положення дисертації знайшли практичне втілення у лекційному курсі з психокорекції та на практичних заняттях у Хмельницькому гуманітарно-педагогічному інституті; на обласних та міських семінарах психолого-педагогічних працівників різних категорій.

Особистий внесок автора:

·

·

·

Вірогідність одержаних результатів дослідження забезпечена методологічною та теоретичною обґрунтованістю вихідних позицій, застосуванням методу активного соціально-психологічного навчання, який має феноменологічну орієнтацію, та використанням одержаної таким чином емпірики відповідно до мети, гіпотези та завдань дослідження; обсягом емпіричних даних у вербальній і невербальній формах.

На захист виносяться:

·

·

·

Апробація результатів дослідження: теоретичні положення дисертації та її практичні результати були висвітлені у доповідях та повідомленнях на Третіх Костюкiвських читаннях (м.Київ, 1994), на II з’їздi Товариства психологiв України (м.Київ, 1996), на Всеукраїнськiй науково-практичнiй конференцiї “Методи пiдготовки фахiвцiв до професiйного спiлкування” (м.Черкаси, 1997), на П’ятих Костюкiвських читаннях (м.Київ, 1998), на Третіх Балеївських філософсько-психологічних читаннях (м.Львів, 1999). Крім того, результати дослідження заслуховувалися на засіданнях кафедри психології Дніпропетровського державного університету (1996-1998р.); Технологічного університету Поділля (м.Хмельницький) (1999 р.), Черкаського державного університету ім. Б.Хмельницького (1999-2000 р.).

Публікації. Результати дослiдження вiдображенi у 9 публiкацiях, з них 5 написано без співавторів, у тому числі: 4 статті у провідних наукових фахових виданнях; 2 статті у збірниках наукових праць, 1 стаття у збірнику матеріалів конференції, 2 брошури з методичними рекомендаціями.

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до них, загальних висновків, списку використаних джерел (286 найменувань, з них 25 - іноземними мовами) та 3 додатків на 63 сторінках. Загальний обсяг дисертацїі становить 204 сторінки (165 сторінок – основна частина), робота містить 3 стенограми психоаналізу комплексу тематичних психомалюнків на 38 сторінках. Додатки містять 85 малюнків на 63 сторінках.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначені обєкт, предмет, мета і завдання дослідження, його наукова новизна, теоретичне і практичне значення, вказані методи дослідження, сформульовано гіпотезу та положення, які виносяться на захист, висвітлено апробацію та впровадження здобутих результатів.

У першому розділі - “Теоретичні та методологічні передумови феномена експектацій” - розкривається характер взаємозв’язків експектацій з іншими категоріями психології; представлено загальнопсихологічний та соціально-психологічний аспекти феномена експектацій; обгрунтовані можливості методу активного соціально-психологічного навчання у пізнанні експектацій, а також висвітлені глибиннопсихологічні передумови феномена експектацій.

Аналіз теоретичних передумов явища експектацій дозволив констатувати їх звязок із такими важливими категоріями психології, як апперцепція та антиципація.

З давніх часів психологи звертають увагу на те, що процес відображення обєктивної реальності повязаний із впливом на акт перцепції попереднього досвіду. Поняття “апперцепція” означає вплив загального змісту психічної діяльності, всього попереднього досвіду людини на сприймання нею навколишньої дійсності. Г.Лейбніц позначав цією категорією свідомість загалом, В.Вундт вважав її базовою і стверджував, що всі сфери психічного життя залежать від апперцепції. Він ввів у психологію також поняття “антиципація”. В.Вундт надавав великого значення явищу антиципації і позначав ним або очікування людиною певної ситуації, або ж уявлення результатів дії ще до її здійснення в реальності. У сучасній психології під антиципацією розуміють здатність випереджаючого відображення, передбачення поведінки індивіда тощо.

Дослідження експектацій можливе через встановлення звязків з такими феноменами, як апперцепція та антиципація. Найбільш взаємопов’язаними є поняття “експектації” та “антиципація”.

У першому розділі дисертації проаналізовано різні теоретичні підходи до розуміння антиципації. Явище антиципації у процесі еволюції психологічних знань розглядалося різними школами, науковими напрямами, теоріями тощо, серед яких: необіхевіоризм (Е.Толмен, К.Прібрам, Д.Міллер, Ю.Галантер та ін.), глибинна психологія (З.Фрейд, К.Юнг, А.Адлер), неофрейдизм (К.Хорні, Г.Саллівен, Е.Фромм та ін.), гуманістична психологія (К.Роджерс, А.Маслоу, Е.Фромм та ін.), когнітивна психологія (У.Найссер, Р.Аткінсон, Г.Бауер, П.Ліндсей та ін.), генетична психологія (А.Біне, А.Валлон, Г.С.Костюк, Ж.Піаже та ін.), теорія діяльності (Л.С.Виготський, О.М.Леонтьєв, О.Р.Лурія, П.Я.Гальперін) та інші.

Серед наукових теорій, які розкривають фізіологічні передумови здатності психіки до передбачення, найбільш вагомими є: теорія “фізіологічних корелятів психічних явищ” (І.П.Павлов); теорія функціональних систем (П.К.Анохін); вчення про фізіологію активності (М.О.Бернштейн); інформаційна теорія емоцій (П.В.Симонов) та ін.

З метою розкриття загальнопсихологічного аспекту експектацій у першому розділі розглянуто антиципацiю як багатоpiвневий пpоцес, що включає такі iєpаpхiчнi piвнi: субсенсоpний, сенсомотоpний, пеpцептивний, уявний, мовномисленнєвий (Б.Ф.Ломов та Є.Н.Суpков). До експектацій ми зараховуємо ті рівні антиципування, які дають можливість суб’єкта спілкування адекватно розуміти та прогнозувати як поведінку партнера, так і свою власну, виходячи за межі соціально-перцептивного матеріалу конкретної ситуації. Експектації в нашому розумінні не просто входять у структуру соціальної перцепції, а надбудовуються над нею, виходячи за її межі. Таким чином, вивчення феномена експектацій сприяє:

-

-

Поняття “експектації” пов’язано також із пізнавальними процесами (сприймання, пам’ять, мислення, уява, фантазії та ін.), що засвідчує синтетичний характер даного феномена.

У розділі розкрито зміст експектацій також у контексті проблеми соціальної психології, зокрема пpоблеми pолей, функцiонування гpупи, мiжособистiсного спpийняття та iнших. У цьому pозумiннi пpоблема експектацiй пpонизує всю пpоблематику соцiальної психологiї. Разом з тим, спецiальному дослiдженню феномена експектацiй пpидiлялося дуже мало уваги. Серед робіт, в яких ця пpоблема посідає центpальне місце, слід назвати наукові праці Т.Шибутані, Г.М.Андрєєвої, роботи Е.Лінчевського, Р.Хьюсмана, Дж.Хетфілда та ін.

Глибиннопсихологічний аспект проблеми пізнання експектацій не може розвязуватися без урахування закономірностей та характеристик несвідомої сфери субєкта. Проте, проблема вивчення несвідомих передумов прояву експектацій особистості у процесі групової психокорекції в науковій літературі взагалі не ставилася.

Зосереджено увага на експектаціях, що стосуються відношення до самого себе, та підкреслюється такий вагомий їх різновид, як самоекспектації, що має велике значення для глибиннопсихологічного розуміння феномена експектацій. Експектації у ставленні до самого себе, або самоекспектації, більшою мірою визначаються шляхом аналізу очікувань особистості до зворотнього звязку від інших людей. За нашим переконанням, самоекспектації можуть бути усвідомлені лише за умови розвитку саморефлексії, аутопсиходіагностики та глибинної психокорекції, тобто за умови розвитку в субєкта соціально-перцептивного інтелекту та рефлексивних знань.

Проаналізовано зв’язок між суб’єктивною та об’єктивною реальністю в контексті проблеми експектацій та можливості психологічного пізнання в процесі групової психокорекції.

Розглянуто індуктивно-дедуктивні засади методу активного соціально-психологічного навчання, виділені об’єктивні та суб’єктивні фактори, що зумовлюють механізми групової психокорекції.

Застосування методу АСПН дозволило встановити, що в процесі психокорекції експектацій учасників навчання ми можемо користуватися лише опосередкованими їх (експектацій) показниками. Такими можуть бути зміни в: очікуваннях результатів навчання; ставленні до себе та інших людей; характері емоційних переживань; нівелюванні ідеалізованих очікувань підтвердження значущості власного “Я” з боку інших людей; ослабленні очікувань негативних реакцій з їх боку; зменшенні випадків очікування невдачі у процесі діяльності; зниженні інфантильних установок, які пов’язані з очікуванням допомоги від інших (батьків) та ін. На рівні спілкування зміни виявляються у доброзичливості, відкритості щодо нової інформації незалежно від модальності почуттів, зниженні тенденцій самокритики, критики та дискредитації гідності інших людей.

Експектації тих, хто пройшов АСПН, набувають у стосунках з людьми таких властивостей, як довіра, відсутність “чорно-білих” категорій у їх оцінюванні, зменшення ролі соціально-критичних суджень. У суб’єкта не лише знижується страх очікування негативних реакцій з боку інших людей, але й відбувається послаблення готовності до прояву таких реакцій.

Розкриття глибиннопсихологічних передумов виникнення експектацій пов’язане, як вже зазначалося, з проблемою несвідомого. Психоаналітичний підхід та психодинамічна теорія, яка розвивається у межах методу АСПН, дозволяють виділити вагомі аспекти психіки, що відіграють важливу роль у формуванні експектацій. Це, перш за все, внесок раннього дитинства у виникнення незмінних якостей психіки, що не залежать від варіативності конкретних ситуацій спілкування. До таких якостей психіки є всі підстави зарахувати й експектації на підтвердження ідеалізованого “Я” суб’єкта, які пов’язані з системою його “психологічних захистів”.

Розглядаючи деструктивний вплив “психологічних захистів” на формування експектацій здійснено аналіз стенограми психоаналітичної інтерпретації комплексу тематичних психомалюнків, виконаних слухачкою факультету післядипломної освіти, спеціальність “Практична психологія” - О., 35 років. Експектації суб’єкта у контексті системи “психологічних захистів” вибудовуються у двох напрямах, які не виключають один одного: “досягнення успіху” й “уникнення поразки”. Гальмуючим моментом в психічному розвитку є виражене домінування тенденцій до “уникнення поразки”, яка набуває вираження у деяких особистостей. За таких умов тенденція “до успіху” відступає у тінь. Можна спостерігати ситуацію, коли умовні цінності виступають метою, і, навпаки, мета, яку ставить людина, є його умовною цінністю поза її реалізацією. “Психологічні захисти”, які зумовлюють відповідні експектації, що з ними пов’язані, є генераторами таких характеристик, що дезадаптують суб’єкта та гальмують його розвиток.

Через обтяження психіки суб’єкта “психологічними захистами” створюється феномен “хибного кола” (З.Фрейд). Очікування невдачі призводять до невдачі, невдача зумовлює потребу відступу від реальності, відступ від реальності веде до невдачі і т.д. У межах феномена “хибного кола” експектації вимушено стабілізуються, і, з часом, самі впливають на реальність – “очікуване стає реальним” (Т.С.Яценко).

За результатами дослідження проблеми експектацій можна стверджувати, що почуття меншовартості знаходить вираження у відповідних очікуваннях поразки, критики з боку інших людей, неприйняття власного “Я” та ін. Це може виражатися в парадоксальних формах поведінки: недовіри до похвали, тенденціях перепровіряти позитивне ставлення людей до себе, в очікуванні “підстави” і т.п.

Отже, експектації у контексті функціонування “психологічних захистів” виявляють залежність суб’єкта від інфантильного досвіду, а тому можуть відігравати каталізуючу роль у викривленні реальності. Дослідження дозволило констатувати своєрідні особливості експектацій, а саме зв’язок експектацій з “ідеалізованим Я” суб’єкта, “умовними цінностями” та “захисною системою”, яка зумовлює викривлення соціально-перцептивної реальності, відступи від неї з метою задоволення особистістю бажаних очікувань.

У другому розділі - “Активне соціально-психологічне навчання в контексті дослідження феномена експектацій” - обґрунтовано практичне значення наукового дослідження експектацій та необхідність урахування зазначеного феномена у професійній діяльності психологами-практиками.

Професійні уміння та навички психолога-практика не можуть існувати без розвинутих умінь прогнозування, висування гіпотез, розуміння експектацій тощо, особливо у випадку глибиннопсихологічної психокорекції, в якій переважає процесуальна психодіагностика з притаманною їй порційністю та багаторівневістю процесу.

З метою ілюстрації положень щодо формування навичок психолога-практика з урахуванням експектацій у професійній діяльності здійснено аналіз двох комплексів малюнків, виконаних учасниками груп активного соціально-психологічного навчання. Наведений у розділі емпіричний матеріал розкриває важливість розвитку відчуття реальності у процесі становлення особистості психолога-практика, що дозволяє нівелювати його ідеалізовані експектації. Наявність відступу від реальності фактично засвідчує професійну непридатність психолога до практичної роботи, яка передбачає адекватне сприйняття плинного моменту в ситуації “тут і зараз”, а також ставить під сумнів реалістичність прогнозування психокорекційного процесу та досягнення його успішності.

Аналіз емпіричного матеріалу переконує, що експектації є тим феноменом, який не лежить на поверхні психічних виявів суб’єкта та його малюнкової продукції. Проте він дозволяє стверджувати, що оптимізація експектацій у психолога-практика залежить від проходження ним курсу психокорекції, який у змозі: виявити рівень соціально-перцептивного інтелекту; сприяти розвиткові рефлексивних знань та здібностей; здійснити глибиннопсихологічне пізнання, що виявляє особливості внутрішніх суперечностей психіки суб’єкта. Знання експектацій, вміння їх рефлексувати та прочитувати в інших людей є вкрай важливим. Останнє необхідне для виявлення несвідомих передумов, що беруть початок у дитинстві, пройшли процеси витіснення, проте зберегли енергетичну імперативність впливу на поведінку особистості.

Розкривається можливість вивчення особливостей експектацій, які пов’язані з “ідеалізованим Я” лише за умови включення психологів-практиків у процес спонтанного та невимушеного спілкування учасників активного соціально-психологічного навчання.

Експектації суб’єкта у процесі його взаємодії з іншими людьми пов’язані з “умовними цінностями”. Наприклад, один з учасників АСПН, слухач факультету післядипломної освіти, майбутній психолог-практик, оголошує себе людиною, яка намагається постійно чинити добро. За таких умов створюється ситуація ускладненого емоційного реагування цього ж учасника на зворотній зв’язок інших членів групи, який доводить протилежне. Останнє особливо випукло можна спостерігати в атмосфері спонтанності та невимушеності спілкування, створенної в групі АСПН. Відсутність запрограмованості дій дозволяє вивчати їх внутрішні, нерідко неусвідомлювані програми, які включають і експектації. З огляду на те, що в групі АСПН спілкування не передбачає будь-яких інших інтересів, окрім психологічного пізнання себе та іншої людини, експектації, що об’єктивуються за таких умов, набувають індивідуально-особистісного характеру.

Експектації, які породжуються “ідеалізованим Я”, ускладнюють процес відкритості для нової інформації, більше того, вони мають інфантильні витоки. Саме це пояснює велику потребу в отриманні специфічного зворотнього зв’язку та закритість для будь-якого іншого. У випадку непідтвердження тих чи інших інфантильних очікувань суб’єкт не має змоги (без психокорекційного втручання) переглянути власні вчинки, тому видає реакцію образи. Звідси висновок - образа нерідко є надійним сигналом розходження внутрішніх експектацій суб’єкта на підтвердження “ідеалізованого Я” і відсутністю бажаного підкріплення з боку оточуючих (Т.С.Яценко).

Отже, є підстави говорити про ідеалізований характер експектацій через встановлення зв’язку їх з “психологічними захистами” та, як наслідок цього - привнесення суперечностей у процес спілкування.

У розділі викладено результати дослідження особливостей експектацій і в ділових переговорах. Як показав аналіз літератури, експектації в ділових переговорах мають багаторiвневий характер і можуть стосуватися як перспектив укладання угоди, її найближчих i вiддалених наслiдкiв, перебiгу переговорного процесу в цiлому, так і поведiнки партнера на різних етапах переговорів. Ми вбачаємо в експектацiях центральний момент і найбільшу проблематичність для парламентарів під час ведення дiлових пеpеговоpiв.

У цьому розділі представлено також психологічний аналіз стенографічного матеріалу, що відображає фрагмент роботи групи АСПН (у яку були запрошені майбутні шкільні психологи) – “Службова ситуація”.

Психоаналіз поведінки членів групи в будь-якій ситуації є складною справою через індивідуальну неповторність матеріалу, що не вписується у формалізовані схеми аналізу; обємність психологічного змісту навіть поодиноких висловлювань членів групи; присутність глибиннопсихологічних підтекстів; звязок висловлювань із особистісними характеристиками комуніканта; проблематичність виявлення його психологічної захищеності тощо. З огляду на це, в групі активного соціально-психологічного навчання приділяється дуже багато уваги психологічному аналізові поведінки учасників навчання загалом і в службовій ситуації зокрема. У дисертації презентується один із робочих фрагментів групи АСПН, який обєктивує особливості взаємодії психолога з членами психокорекційної групи у плані навчання їх здійснювати аналіз висловлювань в умовах конфліктної ситуації.

У загальних висновках підведені підсумки теоретичного й емпіричного дослідження, окреслено перспективи подальшої роботи.

ВИСНОВКИ

1. Дослідження проблеми глибиннопсихологічного пізнання феномена експектацій зумовлене необхідністю підвищення професіоналізму психологів-практиків з метою надання ними дієвої психологічної допомоги суб’єктові у процесі групової та індивідуально-особистісної психокорекції.

2. Аналіз наукової літератури з проблеми глибиннопсихологічного пізнання феномена експектацій дозволив встановити:

·

·

·

3. Розкрито спроможність методу АСПН щодо розкриття зв’язків між субєктивною та обєктивною реальністю у процесі пізнання феномена експектацій. Це явище виражає зв’язок між обєктивною та субєктивною реальністю в психіці суб’єкта. Розв’язання цієї проблеми представлене через зв’язок експектацій з феноменом “психологічних захистів”. Пізнання глибиннопсихологічних передумов суперечливих тенденцій експектацій зумовило використання методу психокорекції АСПН, у якому реалізується цілісний підхід до дослідження внутрішньоособистісних характеристик з орієнтацією на глибиннорефлексивне розуміння психіки.

4. Встановлено, що в процесі психокорекції експектацій учасників АСПН важливо використовувати опосередковані їх (експектацій) показники, а саме: очікування результатів навчання; ставлення до себе та інших людей; характер емоційних переживань; нівелювання ідеалізованих очікувань на підтвердження значимості власного “Я”; послаблення очікувань негативних реакцій з боку інших людей; зменшення випадків очікування невдачі у процесі діяльності та ін. На рівні спілкування зміни в експектаціях проявляються у: доброзичливому ставленні до інших; відкритості щодо нової інформації, незалежно від модальності почуттів; зниженні тенденцій самокритики, критики та дискредитації гідності інших людей.

5. Виявлено взаємозв’язок експектацій з феноменом “психологічних захистів”, що опосередковано доводить значущість врахування закономірностей, які відповідають глибиннопсихологічним аспектам категорії “суб’єктивна інтегрованість” психіки та показникам її об’єктивної дезінтегрованості. Експектації суб’єкта в контексті системи “психологічних захистів” вибудовуються у двох напрямах: “досягнення успіху” і “уникнення поразки”. Гальмуючим моментом в психічному розвитку особистості є виражене домінування у деяких людей тенденції до “уникнення поразки”. За таких умов витісняється тенденція “до успіху”. “Психологічні захисти”, які зумовлюють відповідні експектації, є генераторами тих характеристик психіки суб’єкта, що дезадаптують та гальмують його розвиток.

6. Експектацiї в ділових пеpеговоpах є уявною та мовномисленнєвою фоpмою антиципацiї. Досліджуване явище належить до внутрішнього, не завжди усвідомлюваного, особистісного компонента переговорів і суттєво впливає на стиль ведення переговорного процесу та його успішність.

7. Обєктивування феномена експектацій сприяє поглибленню особистісної психокорекції майбутніх психологів-практиків та засвоєнню ними методичних основ психокорекційної роботи. Дослідження доводить необхідність глибиннопсихологічної психокорекції практичних психологів в напрямі гуманізації їх експектацій шляхом розв’язання внутрішньої проблематики. Це свідчить про необхідність врахування зазначеного феномена у підготовці психологів-практиків до професійної діяльності.

На основі здійсненого дослідження запропоновано ряд практичних рекомендацій: у вищих закладах освіти, що готують психологів-практиків доцільно вводити метод групової психокорекції - метод активного соціально-психологічного навчання та методику психоаналізу комплексу тематичних психомалюнків, яка може ефективно використовуватись психологами-практиками для вирішення завдань становлення психологічної служби в Україні.

Дисертаційне дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми глибиннопсихологічного пізнання експектацій. Перспективи розвитку положень дисертації можуть стосуватися продовження дослідження взаємозв’язків експектацій з “психологічними захистами”, що виражають системні характеристики психіки та логічно впорядковані аспекти передсвідомого.

Основний зміст дисертації викладено у таких публікаціях:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

Коновалова О.А. Глибиннопсихологічне пізнання феномена експектацій методом активного соціально-психологічного навчання. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальностю 19.00.07 - педагогічна та вікова психологія. - Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, Київ, 2002.

У роботі висвітлено глибиннопсихологічні передумови та функціональні особливості феномена експектацій. Дослідження глибиннопсихологічних особливостей експектацій грунтується на розробленому Т.С.Яценко методі активного соціально-психологічного навчання, що належить до групових форм психокорекційної роботи. В методі АСПН реалізується цілісний підхід до дослідження внутрішньоособистісних характеристик з орієнтацією на глибиннорефлексивне розуміння психіки.

Глибиннопсихологічне пізнання експектацій повязане із розумінням обєктивної та субєктивної інтегрованості психіки. Виявлено взаємозв’язок експектацій з феноменом “психологічних захистів”, що опосередковано доводить значимість врахування закономірностей, які відповідають глибиннопсихологічним аспектам категорії “суб’єктивна інтегрованість” психіки та показникам її об’єктивної дезінтегрованості. Саме останні закономірності слугують поясненням відступів від реальності, які деструктують як експектації, так і самоекспектації суб’єкта, що особливо доказово проілюстровано на моделі психоаналізу комплексу тематичних психомалюнків.

У дослідженні констатовано своєрідні особливості експектацій, а саме їх зв’язок з “ідеалізованим Я” суб’єкта, “умовними цінностями” та “захисною системою”, яка зумовлює викривлення соціально-перцептивної реальності, відступи від неї з метою задоволення особистістю бажаних очікувань.

Підтверджено діагностико-корекційну спроможність методу активного соціально-психологічного навчання щодо забезпечення цілісного вивчення тенденцій поведінки суб’єкта з врахуванням її онтогенетичних передумов, а також обгрунтована необхідність врахування зазначеного феномена у професійній підготовці психологів-практиків.

Ключові слова: апперцепція, антиципація, експектації, суб’єктивна та об’єктивна реальність, несвідоме, психологічний захист, комплекс тематичних психомалюнків, внутрішня суперечність, едіпова залежність, АСПН.

Коновалова Е.А. Глубиннопсихологическое познание феномена экспектаций методом активного социально-психологического обучения. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07 - педагогическая и возрастная психология. - Институт педагогики и психологии профессионального образования АПН Украины, Киев, 2002.

В данном диссертационном исследовании отражен глубинно-психологический аспект функционирования экспектаций и их связь с диспозициями психологической защиты человека, корни которых связаны с его детством.

Исследование проводилось с помощью метода активного социально-психологического обучения (АСПО), разработанного академиком АПН Украины Т.С.Яценко.

Выбор данного метода в качестве основного объясняется его возможностями актуализировать внутренние механизмы психики, детерминирующие поведение субъекта, которые им не осознаются, но влияют на ожидания подтверждения достоинств собственного “Я”.

Анализ pабот по пpоблеме экспектаций в психологии показал, что это явление играет важную pоль в межличностных отношениях и общении. Проанализирована взаимосвязь экспектаций с успешностью делового общения. Последнее не может быть достигнуто, если субъекты взаимодействия не ощущают объективной реальности, в том числе социально-перцептивной .

Особое внимание уделено деструктивному влиянию системы “психологической защиты” на функциональные особенности экспектаций, которые выражаются в ожиданиях подтверждения достоинств собственного “Я” и тенденциях искажения социально-перцептивной реальности.

Использование метода АСПО позволило установить, что в процессе психокоррекции экспектаций учасников обучения возможно использование только опосредованных их (экспектаций) показателей. Такими могут буть изменения в: ожидании результатов обучения; восприятии себя и других людей; характере эмоциональных переживаний; нивелировании идеализованных экспектаций подтверждения значимости своего “Я” со стороны других людей; ослаблении ожиданий негативных реакций с их стороны; уменьшении случаев ожидания неудачи в процессе деятельности; снижении инфантильных установок, связаных с ожиданием помощи от других (родителей) и т.д. На уровне общения изменения проявляются в доброжелательности, открытости к новой информации независимо от модальности чувств, снижении тенденций самокритики, критики и дискредитации достоинств других людей.

Экспектации тех, кто прошел АСПО, в отношениях с людьми приобретают такие свойства, как доверие, отсутствие “черно-белых” категорий в их оценивании, уменьшении роли социально-критических суждений. У субъекта ослабляются ожидания как на подтверждение “идеализированого Я”, так и на реакции “угрозы Я”; взаимоотношения с людьми приобретают оттенок непосредственности, открытости для нового опыта, искренности.