Науково-дослідний економічний інститут

Міністерства економіки та з питань

європейської інтеграції України

Кириченко Ольга Миколаївна

УДК 664.003

ДЕРЖАВНе РЕГУЛЮВАННЯ експортного потенціалу

харчової промисловості

Спеціальність 08.07.01 – Економіка промисловості

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному університеті харчових технологій Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

Чепурнов Іван Aндрійович

доктор економічних наук Мостенська Тетяна Леонідівна,

Національний університет харчових технологій, доцент кафедри менеджменту та зовнішньоекономічної діяльності

Офіційні опоненти: доктор економічних наук Слюсар Василь Данилович ,

Інститут економіки Національної академії наук України,

провідний науковий співробітник відділу економічних відносин АПК

кандидат економічних наук Гетманцева Надія Данилівна,

Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, завідувач сектором відділу проблем економічної стратегії, прогнозування та регулювання економіки

Провідна організація: Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, відділ регіональних проблем розвитку і розміщення харчової та переробної промисловості, м.Київ.

Захист відбудеться “ 12 ” грудня 2002р. о 14.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.801.01 по присудженню наукового ступеня доктора економічних наук при Науково-дослідному економічному інституті Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України за адресою: 01103, м.Київ – 103, бульвар Дружби народів, 28, 5 поверх, малий зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України (м.Київ-103, бульвар Дружби народів, 28, перший поверх).

Автореферат розісланий “ 11 ” листопада 2002р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор економічних наук Рудченко О.Ю.

Загальна характеристика роботи.

Актуальність теми. Активна зовнішньоекономічна діяльність виступає одним з основних факторів ринкової трансформації економіки, підвищення її ефективності і конкурентоспроможності. Розвиток експортного потенціалу, збільшення його обсягів та формування збалансованої товарної структури відносяться до ключових пріоритетних напрямів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Проблеми експортного потенціалу не є новими. Вони виникали на різних етапах економічного розвитку багатьох країн світу. Особливо актуалізувався цей процес в країнах з перехідною економікою, де реалізація власної зовнішньоекономічної політики набула найважливішої умови економічного і політичного самовизначення держави та входження її у світову господарську систему на правах рівноправного партнерства. Останнім часом активним мотиваційним фактором розвитку експортного потенціалу висту-пають процеси глобалізації національної економіки, що охопили майже всі країни світу.

Для України розвиток експортного потенціалу, окрім указаних причин, визначається також особливостями перехідного етапу, коли в умовах тривалого спаду промислового виробництва і скорочення попиту на внутрішньому ринку експорт відіграє роль стримуючого фактору, запобігаючи кризовому розвитку подій. Традиційно вагоме місце в експорті товарів з України займали галузі АПК і, зокрема, харчової промисловості. У 2000 р. вони забезпечили відповідно 9,5 і 2,8 % товарної структури експорту, але нещодавно (1995 р.) їх частка дорівнювала 14,7 і 8,5 %, що свідчить про втрачені експортні можливості.

Необхідність пошуку внутрішніх джерел та шляхів активізації зовнішньоекономічної діяльності за рахунок збільшення експортного потенціалу галузей АПК і, перш за все, харчової промисловості вимагає проведення наукових досліджень, пов’язаних з подальшим розвитком теоретичних основ регулювання експортного потенціалу, оцінкою національних умов і факторів щодо використання експортних можливостей галузі та розробкою заходів підвищення її експортної орієнтації.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота має безпосередній зв’язок з планами наукових досліджень, які виконувалися на кафедрі менеджменту Українського державного університету харчових технологій, зокрема з темами: № 712/99, №802/00 “Розробка пропозицій щодо вдосконалення структури експорту продукції харчової промисловості України” (1999 – 2000 рр.), „Шляхи удосконалення господарського механізму підприємств харчової промисловості” (2001 – 2002 рр.). При виконанні зазначених тем здобувач був відповідальним виконавцем в частині наукового аналізу стану та перспектив розвитку харчової промисловості, розробки та обґрунтуванні важелів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності; формування господарського механізму та його практичного застосування.

Мета і задачі дослідження. В дисертаційному дослідженні за мету ставилася розробка науково-методичних основ державного регулювання експортного потенціалу харчової промисловості в системі зовнішньоекономічних зв’язків з підвищенням ефективності і експортної орієнтації галузі шляхом удосконалення нормативно-правового, економічного і технологічного забезпечення. Для розв’язання цієї проблеми в роботі були поставлені і вирішені наступні завдання:

узагальнено теоретичні положення відносно економічної сутності і факторів розвитку експортного потенціалу галузі промисловості в умовах перехідної економіки;

розкриті роль експортного потенціалу в розвитку економіки України та основні принципи вдосконалення економічного механізму регулювання зовнішньоекономічних зв’язків;

визначені економічні передумови та концептуальні принципи формування розвитку експортного потенціалу харчової промисловості;

оцінено існуючий стан, тенденції та причини, що стримують розвиток експортного потенціалу галузі;

розроблені пропозиції щодо підвищення експортної орієнтації харчової промисловості з обґрунтуванням методів розрахунку прогнозних параметрів експортного потенціалу та основних засад активізації зовнішньоекономічної діяльності галузі.

Об’єктом дослідження є харчова промисловість, яка, з одного боку, входить до складу обробної промисловості, а з іншого - є переробним сектором агропромислового комплексу (АПК), спираючись на сировинну базу, що створює сільське господарство.

Предметом дослідження є процеси та економічні відносини, що виникають при формуванні і реалізації експортного потенціалу галузі промисловості в системі її зовнішньоекономічної діяльності.

Методологічною основою проведеного дисертаційного дослідження стали наукові положення сучасної економічної теорії, теорії конкуренції , праці вітчизняних і зарубіжних вчених з питань зовнішньоекономічної діяльності та розвитку галузевої економіки, нормативно-правові акти, що регулюють ринкові відносини на державному і зовнішньоекономічному рівнях.

Економічні явища і процеси, що є предметом дослідження, розглядаються у їх взаємозв’язку і розвитку. Для цього використовувався системно-структурний метод, що дозволило розкрити цілісність формування експортних можливостей харчової промисловості в умовах перехідної економіки, виявити факторні зв’язки та створити на цій основі теоретичну модель регулювання експорту і запропонувати алгоритм розрахунку прогнозних параметрів експортного потенціалу харчової промисловості. У процесі дослідження використовувалися також методи аналізу та синтезу, порівняння та узагальнення, математичної статистики, графічного відображення економічних процесів та інші.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в узагальненні теоретичних засад регулювання експортного потенціалу галузі промисловості та активізації її зовнішньоекономічної діяльності в умовах перехідної економіки на етапі подолання кризових явищ і переходу до стабільного економічного розвитку.

Дисертантом сформульовані наступні положення, що є новими, становлять особистий науковий внесок і виносяться на захист:

·

·

·

·

·

Практичне значення. Результати дослідження розвивають науково-методичні основи державного і галузевого регулювання процесів розвитку експортного потенціалу на етапі становлення ринкових відносин і пропонують практичні заходи з активізації зовнішньоекономічної діяльності в конкретній галузі. Зокрема, це стосується визначених в дисертації положень щодо сутності експортного потенціалу в конкурентних ринкових умовах, факторів його формування, оцінки існуючих тенденцій і проблем розвитку та концептуальних підходів до регулювання експортних можливостей галузі, а також запропонованих в роботі моделі розрахунку прогнозних параметрів експортного потенціалу та інституціональних заходів з активізації зовнішньоекономічної діяльності, які доведені до рівня конкретних правових, адміністративних і економічних положень і можуть бути використанні в практичній роботі.

Ряд наукових положень роботи враховано Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України при розробці Державної програми економічного та соціального розвитку України на 2001 р., доповідних записок про розвиток харчової промисловості та нарощування її експортного потенціалу, які направлялися Кабінету Міністрів України (довідка № 53-52/947 від 03.07.2002 р.). Матеріали дисертаційного дослідження були використанні Державним департаментом продовольства Міністерства аграрної політики України при розробці проектів нормативно-правових актів щодо реформування внутрішнього та зовнішнього ринків продукції харчової промисловості, збалансування попиту і пропозиції обсягів продукції, регулювання експортно-імпортних поставок. Окремі положення автора враховані при розробці пропозицій щодо пріоритетних проектів конкурентоспроможності продукції у відповідності до Програми стимулювання експорту продукції на 2002 – 2006 рр. (довідка № 03-09/316 від 12.09.2002 р.). Методичні, аналітичні матеріали і пропозиції щодо розвитку зовнішньоекономічної діяльності, які напрацьовані в дисертаційному дослідженні, включені в наукові звіти і доповідні записки університету, а також використані в учбовому процесі (акт впровадження результатів науково-дослідної роботи в навчальний процес НУХТ від 26.07.2002 р.).

Апробація результатів дисертації. Основні результати досліджень доповідалися, обговорювалися на міжнародних конференціях: „Проблеми та перспективи створення і впровадження нових ресурсо- та енергоощадних технологій, обладнання в галузях харчової і переробної промисловості” (м.Київ, 2000 р.), „Актуальні проблеми харчування: технологія та обладнання, організація і економіка” (м.Слов’яногірськ, 2001 р.) та на 67-й науковій конференції студентів, аспірантів і молодих вчених Українського державного університету харчових технологій (м.Київ, 2001 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження в повному обсязі є самостійною науковою працею, яка має наукове і практичне значення. Всі її основні положення виконані і опубліковані особисто автором.

Публікації. Основні положення роботи відображено автором особисто в 6 наукових працях, що опубліковані у фахових виданнях загальним обсягом 1,9 д.а.

Структура і обсяг роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, переліку використаних джерел (157 найменувань) і 4 додатків, викладена на 165 сторінках друкованого тексту, має 29 таблиць і 7 рисунків.

Основний зміст дисертаційного дослідження.

У вступі розкрито актуальність теми дисертації, ступінь дослідженості проблеми; сформульовано мету та задачі дослідження, охарактеризовано методологію та методику дослідження, обґрунтовано наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У розділі 1 “Теоретичні основи регулювання експортного потенціалу промисловості” проблема регулювання експортного потенціалу розглядається в контексті зовнішньоекономічної інтеграції як найважливіша умова економічного і політичного самовизначення держави і входження її у світову господарську систему. Такий підхід в роботі отримав суттєве аналітичне підтвердження. За 1995 - 2000 рр. обсяг експорту промислової продукції України зріс на 41,6 %, було розширено спектр зовнішньоекономічних зв’язків України. Експорт почав відігравати суттєву роль у формуванні валютно-фінансових ресурсів України. Проте обсяг і товарна структура експорту не відповідає можливостям національної економіки. Особливо це стосується агропромислової складової українського експорту. Україна, маючи 0,91 % світового обсягу земельних ресурсів, придатних для ведення сільського господарства, займає лише 0,2 % світового експорту, а продукції сільського господарства і харчової промисловості – менше ніж 0,05 %.

Таким чином, регулювання розвитку експортного потенціалу має стати провідною ланкою економічної стратегії держави. Окрім суто практичних завдань цей процес потребує ґрунтовного науково-методичного забезпечення.

Категорія “експортний потенціал” має двоєдину природу, бо ґрунтується як на національному (галузевому) підході щодо ви-значення можливостей виробництва, так і на оцінці конкурентних умов світового ринку щодо реалізації. Наявність земельних ресурсів, придатних для сільськогосподарського використання, сприятливі природні умови, традиційна продуктова спеціалізація сільського господарства створюють необхідну сировинну базу для розвитку потужної харчової промисловості з широким асортиментом продуктів експорту. Проте регулювання експортного потенціалу вимагає ґрунтовного обстеження і врахування факторів зовнішнього середовища. На рис.1 наведена узагальнююча схема взаємодії внутрішніх і зовнішніх чинників формування експортного потенціалу галузі.

В н у т р і ш н і ч и н н и к и

Природно- Технологічні Виробничі Галузеве Державне

ресурсні управління регулювання

Експортний

потенціал

галузі

Ємність Наявність Міжнародні Торгово-

ринку системи збуту інститути політичний стан

співробітництва

і н ф р а с т р у к т у р а р и н к у

умови конкуренції

к о н к у р е н т н і с и л и

Поява нових Поява товарів- Вимоги Вимоги Суперництво між

конкурентів замінників постачальників покупців існуючими

конкурентами

З о в н і ш н і ч и н н и к и

Рис.1. Схема внутрішніх і зовнішніх чинників формування експортного потенціалу галузі.

Запропонований методологічний підхід щодо внутрішніх і зовнішніх чинників формування експортного потенціалу дозволяє реально оцінити можливості галузі щодо виходу на зовнішній ринок, визначити раціональні обсяги та товарну структуру експорту, обрати оптимальну стратегію експортної орієнтації.

Експортний потенціал галузі містить в собі сукупність ознак системи, яка дозволяє розглядати його як об’єкт регулювання. За соціально-економічним змістом категорія “експортний потенціал” багатша ніж такі поняття, як “експорт”, “конкурентні переваги”, “конкурентний статус”, що використовують окремі автори при розгляді експортних можливостей галузі. Виходячи з логічної несуперечності розглянутих залежностей, в дисертаційній роботі доведено, що експортний потенціал, як соціально-економічна категорія найповніше відповідає такому визначенню – це потенційна можливість галузі зберігати або збільшувати обсяг експорту в довгостроковій перспективі, використовуючи сукупність національних і зовнішніх чинників, які дають можливість ефективно конкурувати на світовому ринку.

Методологічною основою регулювання експортного потенціалу в роботі слугують положення кейнсіанської теорії про те, що ефективність ринкової системи значно зростає за умови, коли механізм вільного ринку врівноважується і доповнюється державним регулюванням. Розглядаючи широке коло заходів державного регулювання в залежності від напрямів їх дії (протекціонізму і лібералізації) та принципів (адміністративних та економічних), дисертант не протиставить їх, а доводить необхідність зваженого використання в залежності від умов ринку, даючи можливість власному виробникові адаптуватися в конкурентному середовищі. Головний вплив держави при цьому має бути зосереджено на трьох основних напрямах:

посилення участі держави в різних інтеграційних утвореннях, що сприятиме активному використанню світового економічного і юридичного досвіду конкуренції;

забезпечення захисту економічних інтересів держави і суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності через упорядкування та підвищення контролю за їх діяльністю;

стимулювання розвитку національної економіки і експортного потенціалу, зокрема шляхом стимулювання притоку іноземних інвестицій, структурної трансформації економіки та підвищення конкурентоспроможності виробництва.

Дослідження показують, що підвищення дієвості економічного механізму регулювання експортного потенціалу потребує, насамперед, вдосконалення механізмів державного рівня – діючої системи законів і нормативних матеріалів, інформаційного забезпечення, бухгалтерського обліку, статистичної звітності, вітчизняного та міжнародного судочинства, режимів переміщення товарів через кордон та порядку обкладання їх митом і зборами, системи ліцензування та квотування операцій тощо.

У другому розділі “Аналіз економічного стану та експортних можливостей харчової промисловості” доведено, що національні умови України створюють надзвичайно продуктивне сере-довище для розвитку сільського господарства і харчової промисловості. Особливе зна-чення для експортних можливостей галузі має ресурсна база, яка базується на широкій асортиментній структурі вирощування і виробництва основних видів сільськогосподарсь-кої продукції. За обсягами виробництва найважливіших видів сільськогосподарської про-дукції в розрахунку на душу населення серед країн СНД Україна займає переважно прові-дні місця: 2-е місце по картоплі і молоку, 3-е – по зерну і яйцях, 4-е – по м’ясу і лише по овочах, плодах і ягодах - відповідно 6-е і 8-е місця. Середній інтегрований показник по розглянутих видах сільськогосподарської продукції виводить Україну на 2-е місце після Білорусі. Тобто, Україна, порівняно з іншими країнами СНД, потенційно має надлишок основних видів сільськогосподарської продукції, що створює економічні передумови для підтримання і розвитку експорту продукції харчової промисловості до цих країн.

Дослідження показують, що поряд з традиційним вектором українського експорту відповідний простір для експорту продуктів харчування існує і в інших сегментах світового ринку. За даними ООН лише 1/3 людства забезпечена харчуванням, що має достатню калорійність і раціональну структуру. Якщо в економічно розвинених країнах світу середня калорійність харчування становить 3381 Ккал, то в країнах, що розвиваються його значення дорівнює 2324 Ккал, тобто майже на 1/3 менше. Але навіть ці показники калорійності харчування підтримуються в значній мірі за рахунок переважного споживання продуктів, які вміщують у великій кількості вуглеводи. Так, споживання хліба і хлібопродуктів в країнах, що розвиваються сягає 171 кг на душу населення, що більш як вдвічі перевищує рівень розвинених країн світу. Таким чином, для 2/3 населення планети не витримується раціональна структура харчування через недостатнє споживання продуктів багатих на білки тваринного походження.

Харчова промисловість виступає активним суб’єктом зовнішньо-економічних зв’язків. Проте тенденції останніх років, які формувалися під впливом як внутрішніх, так і зовнішніх чинників були не на її користь. З одного боку, відбувалося істотне скорочення ресурсної бази харчової промисловості через зменшення виробництва продукції сільського господарства (табл.1), а з другого, – відбулися істотні зміни в кон’юнктурі зовнішнього ринку, який почав віддавати перевагу закупівлі сільськогосподарської продукції як сировини замість придбання готової продукції харчової промисловості.

Таблиця 1

Динаміка виробництва продукції сільського господарства

в розрахунку на одиницю основних виробничих факторів

П о к а з н и к и | 1990 | 1995 | 1997 | 1999 | 2000 | 2000 у % до

1995 | 1990

Виробництво сільськогосподарської продукції в цінах 1996р., грн.

- на душу населення | 938 | 611 | 557 | 475 | 523 | 85,6 | 55,8

- на 1 га ріллі | 1446 | 949 | 847 | 722 | 792 | 83,6 | 54,8

- на 1грн. основних виробничих фондів | 0,406 | 0,252 | 0,230 | 0,201 | 0,225 | 89,3 | 55,4

В загальному експорті продукції АПК частка продукції тваринництва, рослинництва, жирів та олії зросла з 42,4 % у 1995 р. до 70,7 % у 2000 р., тоді як харчова промисловість зменшила свою частку з 57,6 % до 29,3 %, тобто майже вдвічі. Створилася парадоксальна ситуація: замість збільшення експорту продукції поглибленої переробки, яка ефективніша, оскільки створює додатковий ВВП, зростає експорт продукції первинної переробки, а також сільськогосподарської сировини.

Деформація експортних відносин негативно позначилася на експортній орієнтації галузей АПК. Якщо в цілому АПК зберіг рівень експортної орієнтації, що у 1995 р. становив 8,6 %, то сільське господарство стало більш експортно орієнтованим на відміну від харчової промисловості, яка суттєво втратила експортну орієнтацію, скоротивши її з 20,4 до 7,7 %.

Проте в останні роки ситуація в харчовій промисловості почала мінятися на краще. Річний індекс виробництва галузі склав: в 1999 р. – 107,1 %, в 2000 р. – 123,4 %, а в 2001 р. – 118,2 %. Головними факторами, що обумовили зростання були: додаткове залучення сільськогосподарської сировини на промислову переробку; пожвавлення споживчого попиту на продукти харчування, завдяки скороченню заборгованості по заробітній платі, пенсіях і соціальних виплатах; підвищення споживчої привабливості та конкурентоспроможності вітчизняних товарів; надання підприємствам пільгових кредитів під сезонну закупівлю сировини; поліпшення умов для експорту продукції харчової промисловості. Все це створює умови для збільшення експортного потенціалу галузі. Крім того, активізація реклами вітчизняних товарів та поліпшення їх конкурентоспроможності дозволили збільшити загальний обсяг експорту продукції харчової промисловості у 2000 р. до 403,1 млн.дол.США, а у 2001 р. – до 450,6 млн.дол.США проти 307,9 млн.дол.США у 1999 р.

В Україні в основному створена юридична основа реформування економіки АПК та її експортної ланки, що спирається на економічну незалежність виробника як суб’єкта господарювання. Проте деякі із запропонованих заходів виявилися недієздатними, бо не були доведені до логічного завершення. Так, встановлення експортних бар’єрів та фіксація цін на продукти харчування призвели до зниження цін порівняно із цінами світового ринку. Заходи субсидіювання АПК, прийняті умови списання боргів минулих років (при умові сплати податків з початку 2000р.), також не дали позитивних результатів і не забезпечили функціонування підприємств АПК відповідно до ринкових умов.

Серйозні помилки були зроблені під час приватизації та реструктуризації об’єктів постачання, зберігання та реалізації продукції (зернові елеватори, транспортні підприємства, об’єкти харчової промисловості), які не забезпечили в нових умовах підвищення ефективності та не визначили конкуренцію на ринку. Крім того, стримують розвиток експортного потенціалу і такі причини, як: відсутність оборотних коштів, високі податки; нестача сировини і матеріалів; висока їх собівартість; недостатність маркетингового забезпечення; нестача високих технологій та належних спеціалістів; скорочення інвестицій.

За роки незалежності в Україні сформовано нормативно-правове середовище зовнішньоекономічної діяльності, що забезпечує адекватність становлення ринкової моделі господарювання та інтеграцію держави в торгово-економічну систему світового господарства. Галузевий аспект багатьох законів, постанов, указів забезпечує харчовій промисловості широкий простір для формування і реалізації експортної стратегії.

У третьому розділі “Перспективи зростання експортного потенціалу харчової промисловості” проведене дослідження дає підстави стверджувати, що Україна має можливості для суттєвого нарощування експорту харчових продуктів. Оскільки реалізація експортних можливостей галузі пов’язана з матеріальним забезпеченням і суттєвими інституціональними заходами експортну стратегію харчової промисловості доцільно будувати, принаймні, в два етапи. Перший (до 2005 року) - повинен забезпечити прискорений розвиток насамперед тієї продукції, яка має конкурентні переваги і користується попитом на світовому ринку (тобто, в цей період доцільною є селективна стратегія формування експортного потенціалу галузі), а другий (до 2010 року) - активну мотивацію до збільшення масштабів і видів експортної продукції. Підсумком останнього повинна стати стабільна присутність галузі на світовому ринку, освоєння тих сегментів ринку, де Україна може мати найвищий зиск із світового розподілу праці.

Враховуючи якісно нові тенденції останніх років щодо позитивної динаміки відтворювальних процесів, концептуальними принципами розвитку експортного потенціалу мають стати: підвищення ефективності використання земельних ресурсів; поглиблення промислово-технологічної переробки сільськогосподарської сировини з використанням інноваційних можливостей; всебічний розвиток інтеграційних процесів; підвищення ролі держави в регулюванні експортних можливостей галузі; прискорення інституціональних перетворень.

Експортні можливості харчової промисловості залежать від багатьох факторів. Але провідну роль у формуванні експортного потенціалу галузі відіграють природно-ресурсні фактори. До найважливіших серед них слід віднести наявність земель сільськогосподарського призначення, зокрема площу ріллі. Наявність і ефективність її використання безпосередньо впливає на обсяг і асортиментну структуру сільськогосподарського виробництва – розвиток рослинництва, кормовиробництва і тваринницької підгалузі. Саме тому цей фактор покладено в основу методологічного підходу до розрахунків прогнозних параметрів експортного потенціалу харчової промисловості. Основний резерв потенційних можливостей сировинної бази полягає в зростанні продуктивності сільського виробництва, зокрема в підвищенні ефективності використання площі ріллі.

В дисертації запропоновано наступну модель розрахунку експортного потенціалу на перспективний період:

де - експортний потенціал харчової промисловості в t-му періоді, млн.дол.США; - площа ріллі в базовому періоді, млн.га; - індекс зміни площі ріллі, частка одиниці; - ефективність використанні ріллі в базовому періоді, грн./га; - індекс ефективності використання ріллі, частка одиниці; - частка продукції сільського господарства, яка була спрямована на переробку в базовому періоді, частка одиниці; - індекс зміни частки продукції, що спрямовується на переробку, частка одиниці; R - рівень рентабельності продукції харчової промисловості, частка одиниці; d - питома вага сировини в собівартості продукції харчової промисловості, частка одиниці; S - курс національної валюти по відношенню до дол. США, дол.США/грн.; - коефіцієнт експортної орієнтації галузі в базовому періоді, частка одиниці; - індекс зміни експортної орієнтації галузі, частка одиниці.

Виходячи з цільових настанов прогнозу в якості нормативів мають задаватися такі показники як . Всі інші показники визначаються за звітними даними або розраховуються. Методологічні аспекти формування нормативних показників передбачають, що площа ріллі в перспективі буде мати тенденцію до скорочення. За нашою оцінкою її індекс () по відношенню до 2000р. становитиме в 2005 р. 0,979, а в 2010 р. – 0,963. Ефективність використання ріллі в умовах інтенсивного ведення сільського господарства зросте, її індекс () в 2005 р. становитиме 1,255, а в 2010 р. – 1,985. Частка продукції сільського господарства, що йде на промислову переробку, буде зростати, в 2005 р. () передбачається на рівні 1,197, а в 2010 р. – 1,595. Коефіцієнт експортної орієнтації харчової промисловості за цільовою настановою прогнозу має зрости до 2005 р. в 2,195, а до 2010 р. – в 2,61 рази.

Прогнозні розрахунки експортного потенціалу харчової промисловості, виконані на підставі запропонованої моделі та цільових настанов, прийнятих автором в якості робочої гіпотези, показують, що експортні можливості галузі в 2005 р. можуть становити 1,1 млрд.дол.США, а в 2010 р. – 2,4 млрд.дол.США, що більше ніж у 2000 р. відповідно в 2,7 і 6,0 рази.

Виконані дослідження показують, що напрями інтенсифікації зовнішньоекономічної діяльності та важелі регулювання експортного потенціалу харчової промисловості в умовах становлення ринкової моделі господарювання знаходяться в тісній єдності з розвитком сільського господарства як сировинної бази. Інтеграція підприємств харчової промисловості із сільським господарством дозволяє ефективніше здійснювати аграрну політику, збільшувати виробництво і реалізацію продовольчих товарів, активізувати як внутрішній, так і зовнішній ринок продуктів харчування. Спираючись на цей принцип, пропонується реалізувати такі заходи:

здійснити подальше врегулювання відносин власності на землю, завершити процес юридичного та технічного оформлення землеволодінь і землекористувань усіх типів; провести сертифікацію земель для визначення напрямів раціонального землекористування; запровадити економічні важелі впливу держави на власника землі з метою підвищення ефективності використання земельних ресурсів;

забезпечити поглиблення зональної спеціалізації сільськогосподарських та переробних підприємств, розвивати інтеграцію сільськогосподарських підприємств з переробними комплексами, агросервісними структурами, комерційними банками, підприємствами торгівлі з метою підвищення конкурентоспроможності продуктів харчування; сприяти пріоритетному розвитку агропромислових підкомплексів, що відповідають національним інтересам з позицій кон’юнктури світового ринку та продовольчої безпеки держави;

сприяти розвитку ефективних організаційних форм господарювання, забезпечити державну підтримку особистих фермерських господарств і підприємців переробної галузі; посилити процес формування інтегрованих структур корпоративного типу у сферах виробництва, зберігання, переробки та збуту продукції; організувати структури для забезпечення доступу підприємств харчової промисловості на зовнішні ринки; поліпшити інформаційне забезпечення товаровиробників особливо щодо кон’юнктури світового ринку;

удосконалити фінансово-кредитне та інвестиційне забезпечення сільськогосподарських та переробних підприємств. Активно використовувати механізми здешевлення кредитів комерційних банків; розвивати систему заставної закупівлі сільськогосподарської продукції; сприяти розвитку альтернативних кредитних спілок, кооперативних банків, розвивати систему іпотечного кредитування; забезпечити пільговий режим оподаткування інноваційно-інвестиційній діяльності;

розробити та здійснити програму підвищення конкурентоспроможності вітчизняного агропромислового комплексу на внутрішньому і зовнішньому ринках шляхом забезпечення широкого впровадження нових енергоощадних технологій, максимального використання місцевих ресурсів, збільшення обсягів і підвищення ступеню промислової переробки сільськогосподарської сировини; модернізації виробництва та розширення асортименту продовольчих товарів; створення мережі організаційних структур інноваційного типу з наданням консультаційно-інформаційних послуг, пропаганди та освоєння досягнень науково-технічного прогресу і передового досвіду.

Оскільки інтеграція у світову економіку призводить до значно вищих темпів економічного зростання, то регулювання експортного потенціалу і активізація зовнішньоекономічної діяльності харчової промисловості має стати стратегічною метою економічної політики держави.

Висновки

Дисертаційна робота спрямована на розв’язання важливої економічної проблеми стосовно наукового обґрунтування теоретичних основ, економічних передумов і прогнозних параметрів розвитку експортного потенціалу харчової промисловості. Вона узагальнює і розвиває теорію експортного потенціалу, створює науково-методичну основу державного регулювання експортних можливостей галузі і пропонує практичні заходи з оцінки перспективних параметрів експортного потенціалу та активізації зовнішньоекономічної діяльності галузі.

Виконане дослідження дозволяє зробити наступні висновки.

1. Важливість і складність проблем розвитку експортного потенціалу харчової промисловості, а також необхідність його державного регулювання визначається особливостями сучасного етапу трансформаційних процесів в Україні, пов’язаних з переходом до ринкової системи господарювання і інтеграцією у світову економічну спільноту. Це потребує підвищення наукової обґрунтованості як поточних рішень відповідно до збільшення експортних можливостей галузі, так і при формуванні довгострокової зовнішньоекономічної політики держави.

2. Експортний потенціал галузі містить в собі сукупність ознак системи, яка дозволяє розглядати його як об’єкт державного регулювання. Оцінка стану та проблем розвитку експортного потенціалу галузі показали, що харчова промисловість виступає активним суб’єктом зовнішньоекономічних зв’язків, але тенденції останніх років були не на користь економіки України.

3. Ефективність управлінських рішень, виходячи з економічної природи поняття „експортний потенціал” має спиратися на відповідне методологічне забезпечення у вигляді факторного інструментарію, який дозволив би виділити найсуттєвіші зв’язки експортних можливостей з економічними умовами, що склалися як в середині країни, так і з конкретними вимогами світової економіки.

4. Серед внутрішніх чинників, окрім природно-ресурсних (земля, мінеральна сировина, паливно-енергетичні і трудові ресурси), що відіграють визначальну роль у формуванні експортного потенціалу харчової промисловості, суттєвий вплив на експортні можливості галузі мають технологічні чинники (інфраструктура країни, науковий потенціал, рівень освіти населення) та виробничі чинники (економічний і технічний стан виробництва, структура і рівень витрат виробництва, продуктивність праці, асортимент і якість товарів, інвестиційні та інноваційні можливості галузі).

5. Серед зовнішніх чинників, що надають експортному потенціалу кількісного і якісного прояву, є умови конкуренції, а саме: кількість конкурентів, що діють на галузевому ринку; їх ринкові частки; висота бар’єру входження до галузевого ринку або його сегменту, тобто цінові обмеження; ефект масштабу виробництва; рівень прибутку та можлива поява товарозамінників. Для визначення експортних можливостей галузі слід враховувати також загальний стан ринку – його ємність, обсяг та структуру попиту, наявність зовнішньої системи збуту, міжнародних інститутів співробітництва, а також торгово-політичний стан зовнішнього середовища.

6. Проведений аналіз дозволяє віднести до основних проблем розвитку експортного потенціалу галузі такі: скорочення ресурсної бази харчової промисловості; деформація товарної структури експорту продукції АПК; низький рівень використання виробничих потужностей підприємств харчової промисловості; нестача оборотних коштів та інвестиційних ресурсів; недостатня державна підтримка підприємств сільського господарства та харчової промисловості. Серйозні помилки були зроблені під час приватизації та реструктуризації об’єктів постачання та реалізації продукції (зернових елеваторів, транспортних підприємств, об’єктів харчової промисловості), через що українська система реалізації належить до найбільш неефективних у Європі.

7. Практичний зміст роботи становить оцінка економічних передумов експортної стратегії галузі, стан експортної орієнтації та проблеми регулювання ефективності зовнішньоекономічних зв’язків харчової промисловості. Пропонуються концептуальні принципи формування експортного потенціалу галузі, алгоритм розрахунку і прогнозні параметри, а також основні засади активізації зовнішньоекономічної діяльності галузі.

8. Основні положення дисертаційної роботи можуть бути використані в практичній роботі: органів державного управління економікою при розробці поточних і перспективних програм соціально-економічного розвитку; підприємницькими структурами - при складанні бізнес-планів господарської діяльності та розробці експортної стратегії галузі; вітчизняними та закордонними інвесторами, установами банків, інвестиційними фондами - при оцінці і виборі перспективних проектів розвитку харчової промисловості та її зовнішньоекономічних зв’язків, а також в наукових дослідженнях, присвячених розвитку експортної орієнтації галузей промисловості та при вивченні дисциплін з менеджменту зовнішньоекономічної діяльності.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Кириченко О.М. Проблеми експортної орієнтації харчової промисловості, напрями реалізації // Формування ринкових відносин в Україні. – К.: НДЕІ Мінекономіки України. – 2002. - в.17. – С.12-15.

2. Кириченко О.М. Напрями та ефективність регулювання експортно-імпортних зв’язків (на прикладі харчової промисловості) // Вісник ДонДУЕТ ім.М.Туган-Барановського. Серія – економічні науки. – Донецьк – 2001. - №4 (12). – С.270 – 278.

3. Кириченко О. До проблем розвитку харчової промисловості// Економіка України. – 2000. - №10. - С.82-84.

4. Кириченко О.М. Напрями удосконалення механізму регулювання торговельних зв’язків харчової промисловості // Формування ринкових відносин в Україні. – К.: НДЕІ Мінекономіки України. – 2000. - в.10. – С.102-105.

5. Кириченко О. М. Експортний потенціал харчової промисловості України // Наукові праці Українського державного університету харчових технологій. – К.: УДУХТ – 1999. - №5. - С.66-69.

6. Кириченко О.М. Стан економіки та ефективність зовнішньоекономічної діяльності харчової промисловості // Формування ринкових відносин в Україні. – К.: НДЕІ Мінекономіки України. – 1999. - в.8. - С.271-280.

АНОТАЦІЇ

Кириченко О.М. Державне регулювання експортного потенціалу харчової промисловості. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.01 “Економіка промисловості”. – Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України. – Київ, 2002.

В дисертації на основі аналізу економіки та потенціальних можливостей розвитку виробничо-ресурсного потенціалу АПК виявлено вузлові проблеми і напрями інтенсифікації виробничої та зовнішньоекономічної діяльності харчової промисловості.

Найбільш важливими науковими результатами дослідження є поглиблення теоретичного уявлення про сутність експортного потенціалу як соціально-економічної категорії ринкової економіки, удосконалення системи факторів формування та розвитку експортного потенціалу; наукове обґрунтування системи економічних передумов формування експортної стратегії харчової промисловості; запропонована модель та виконані прогнозні розрахунки обсягів експортного потенціалу харчової промисловості.

Реалізація наукових положень в практичній діяльності сприятиме розвитку економіки АПК, зовнішньоекономічних зв’язків, поліпшенню платіжного балансу держави, становища господарюючих суб’єктів, підвищення добробуту населення.

Ключові слова: експорт, експортний потенціал, чинники впливу, зовнішньоекономічна діяльність, державне регулювання, моделювання, ефективність.

Кириченко О.Н. Государственное регулирование экспортного потенциала пищевой промышленности. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.01 “Экономика промышленности”. - Научно-исследовательский экономический институт Министерства экономики и по вопросам европейской интеграции Украины. - Киев, 2002.

Диссертация посвящена вопросам государственного регулирования экспортного потенциала пищевой промышленности. В народнохозяйственном комплексе Украины, исходя из обеспечения рационального использования её природного, производственного, научно-технического, интеллектуального потенциалов и выгодного геополитического расположения, пищевая промышленность играет существенную структурно-формирующую роль и является одной из ведущих отраслей, которая должна не только обеспечивать нужды населения страны в продовольствии, но и быть важным источником формирования её экспортного потенциала. Развитие экспортного потенциала определяется особенностями переходного периода, когда в условиях длительного спада промышленного производства и сокращения спроса на внутреннем рынке экспорт играет роль стимулирующего фактора, предотвращающего кризисное развитие событий.

Регулирование развития экспортного потенциала и товарной структуры экспорта должно стать ведущим звеном экономической стратегии государства. Для этого необходимо кроме практических заданий разработать соответствующее научно-методическое обеспечение.

Объектом диссертационного исследования является пищевая промышленность, которая, с одной стороны, входит в состав перерабатывающей промышленности, а с другой – перерабатывающим сектором АПК, сырьевую базу которой составляет сельское хозяйство. Поэтому государственное регулирование экспортного потенциала пищевой промышленности рассматривается в комплексе с развитием её сырьевой базы – сельским хозяйством.

Предложенный методологический подход использования внутренних и внешних факторов формирования экспортного потенциала позволяет реально оценить возможности отрасли для выхода на внешний рынок, определить рациональные объемы, товарную структуру экспорта, выбрать оптимальную стратегию экспортной ориентации.

Исследование экспортно-импортных операций по отдельным группам продукции первичной и углубленной переработки показало, что основной тенденцией последних лет стал экспорт сельскохозяйственного сырья и продукции первичной переработки и наоборот увеличение импорта продукции углубленной переработки.

В диссертации на основе анализа экономики и потенциальных возможностей развития производственно-ресурсного потенциала АПК выявлены узловые проблемы и направления интенсификации производственной и внешнеэкономической деятельности пищевой промышленности на базе реформирования хозяйственного механизма, использования системы рычагов рыночной модели экономики. Определены основные причины, которые сдерживают развитие экспортного потенциала.

Проведенное исследование даёт основание утверждать, что Украина имеет возможности для наращивания экспорта продукции пищевой промышленности. Поскольку реализация экспортных возможностей отрасли связана с материальным обеспечением и существенными институциональными преобразованиями, экспортную стратегию пищевой промышленности целесообразно осуществлять в два этапа: первый – должен обеспечить ускоренное развитие той продукции, которая имеет конкурентные преимущества и пользуется спросом на мировом рынке; второй – активную мотивацию к увеличению объёмов и видов экспортной продукции.

Активизация внешнеэкономической деятельности пищевой промышленности и увеличение её экспортных возможностей должны осуществляться на