Київський національний університет

імені Тараса Шевченка

Кочемировська Олена Олексіївна

УДК 159.9::81'37:343.226-053.6

Психологічні особливості уявлення та переживання насильства молодшими підлітками та юнаками (психосемантичний підхід)

19.00.01 – загальна психологія. Історія психології

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ – 2002

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник - доктор психологічних наук, професор

Кочарян Олександр Суренович,

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна,

професор кафедри прикладної психології

Офіційні опоненти – доктор психологічних наук, старший науковий співробітник

Швалб Юрій Михайлович,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

завідувач кафедри соціальної роботи та педагогіки

- кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник Панок Віталій Григорович,

Український науково-методичний центр практичної психології і соціальної роботи АПН України, директор

Провідна установа - Харківський державний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, кафедра практичної психології, Міністерство освіти і науки України, м. Харків

Захист відбудеться “15” жовтня 2002 р. о 14.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.001.26 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, тел.: (044) 221-02-94

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58)

Автореферат розісланий “13” вересня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради, Кириленко Т.С.

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Дослідження останніх років свідчать про значну криміналізацію поведінки підлітків і юнаків 12-18 років: згідно даних О.Кожиної (2001) за останні п'ять років чисельність неповнолітніх, що утримуються в пенітенціарних закладах України зросла вдвічі. О.Іващенко (1998) зазначає, що деструктивні форми міжособистісних стосунків переважають у взаємовідносинах просоціальних підлітків з однолітками й дорослими та говорить про формування специфічної віогентної моделі поведінки, коли підлітки використовують насильство як найбільш адекватний спосіб вирішення будь-якої проблеми. Отже, зростає потреба в профілактиці поширення насильства в підлітковому середовищі, заснованій на корекції віогентної поведінки підлітків і визначенні чинників, що призводять до її формування.

Водночас, незважаючи на наявність досить чіткого уявлення про аспекти соціалізації підлітків, які впливають на розвиток схильності до насильницької поведінки, психологі, кримінологи та педагоги (Н.Ю. Максимова, 1996; Т.Ю. Забелина, 1997; G. Ryan, 1998) зазначають, що програми, спрямовані на зниження рівня насильства в підлітковому середовищі, часто виявляються недостатньо ефективними. З одного боку, це є наслідком низької податливості інтимних механізмів сімейної соціалізації зовнішньому впливу (О.С. Кочарян, 1996), а з іншого – неврахуванням суб'єктивного образу насильства, існуючого в підлітків. Цей образ складається з автентичних для підлітків 12-17 років уявлень про рівень припустимості і форми насильницьких дій, а його структура є одним з чинників, що визначає рівень схильності підлітків та юнаків до віогентної поведінки та їхньої толерантності до проявів насильства.

Таким чином, існує необхідність у вивченні відповідних психічних феноменів у рамках суб'єктної парадигми, яка дозволяє дослідити явище підліткового насильства з позиції внутрішніх переживань особистості, особливостей її когнітивної та ціннісно-мотиваційної сфер, виявити закономірності формування віогентних уявлень та характер їх реалізації в поведінці.

Звўязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано відповідно до плану наукових досліджень Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна за темою "Розвиток особистості у нормі та патології: ґендерний аспект, програми психотерапії" (№ держ. реєстрації 0101U002804). Особистий внесок дисертантки полягає у розробці проблеми вікової динаміки та ґендерних відмінностей суб'єктивного образу насильства в молодших підлітків та юнаків як чинника формування мотиваційної готовності до актуалізації віогентної поведінки.

Мета та завдання роботи. Мета роботи – створення програми психологічної профілактики і корекції насильницької поведінки підлітків на підставі поглибленого вивчення вікових та ґендерних особливостей психосемантичної структури суб'єктивного образу насильства як передумови формування віогентної поведінки в молодших підлітків і юнаків.

Для досягнення зазначеної мети було поставлено такі завдання дослідження:

Визначити рівень відповідності суб'єктивного уявлення про насильство, яке існує в підлітковій субпопуляції, соціальним нормативам оцінювання насильницьких діянь;

Виявити вікові та ґендерні особливості категоріальної структури суб'єктивного образу насильства, що існує в молодших підлітків і юнаків;

Виявити вікову й ґендерну специфіку стильових способів реагування підлітків у конфліктних ситуаціях, що провокують актуалізацію насильницьких дій;

Визначити характер взаємозв'язку між стильовими способами реагування та уявленнями про насильство, які існують у підлітковій субпопуляції;

Розробити програму психологічної профілактики та корекції насильницької поведінки молодших підлітків та юнаків.

Об'єкт дослідження – насильство в підлітковому середовищі.

Предмет дослідження – психосемантична структура суб'єктивного переживання насильства молодшими підлітками і юнаками.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети дослідження використовувалися дві групи методів, які лежать в межах суб'єктної парадигми та дозволяють розкрити феноменологічну структуру суб'єктивного образу насильства в молодших підлітків і юнаків як чинника, що зумовлює схильність зазначеної вікової групи до віогентної поведінки, а саме:

методи психосемантики (вільна класифікація понять за Дж. Міллером; суб'єктивне шкалювання понять по 7-ми бальною шкалою Лайкертовського типу);

проективні методи (Малюнковий апперцептивний тест, адаптований та модифікований Л.Собчик).

Крім того, для досягнення поставленої мети був застосований метод експертних оцінок.

Обробка отриманих емпіричних даних відбувалася за допомогою наступних статистичних методів: методів перевірки достовірності відмінностей незв'язаних (t-критерій Стьюдента, метод знаків), методів багатовимірної статистики (кореляційний, кластерний та факторний аналіз).

Наукова новизна отриманих результатів полягає у наступному:

вперше отримані дані про вікову динаміку і ґендерні особливості психосемантичної структури суб'єктивного образу насильства в молодших підлітків і юнаків, а також характер категоризації понять, насичених семантикою насильства для молодших підлітків та юнаків;

вперше розглянуто новий аспект формування правосвідомості в підлітків та встановлено рівень відповідності уявлень про насильство, що існують у підлітковій субпопуляції, нормативам, що існують в масовій свідомості;

дістали подальшого розвитку дані щодо вікових та ґендерних характеристик стильових способів реагування підлітків та юнаків у ситуаціях, що провокують насильство;

удосконалено підходи до вивчення насильницької поведінки підлітків шляхом визначення зв'язку між стильовими способами реагування підлітків в конфліктних ситуаціях та особливостями структури суб'єктивного образу насильства, що існує в них.

Практичне значення роботи полягає в створенні та впровадженні програми психологічної профілактики і корекції насильницької поведінки підлітків, заснованої на трансформації суб'єктивного образу насильства, що існує в підлітковій субпопуляції, з урахуванням його вікових і ґендерних характеристик.

Досліджувану вибірку склали молодші підлітки (хлопчики і дівчата 12-13 років) та юнаки (юнаки та юнки 16-17 років), які навчаються в російськомовних школах м. Харкова, живуть у формально благополучних родинах – носіях соціальних норм, не мають серйозних дорікань з боку вчителів або шкільної адміністрації, не схильні до делінквентної або асоціальної поведінки, не мають психічних обтяжень (всього 53 особи). Вибірка є рандомізованою та репрезентує генеральну сукупність.

Апробація здобутих результатів дисертації. Основний зміст роботи було викладено на:

Міжнародному українсько-американському науково-практичному семінарі “Насильство в сім'ї: загальна проблема”. - Академія правових наук України, Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого (Харків, 1999);

Молодіжній науковій психологічній конференції - Харківський національний університет ім. В.Н. Каразина, (Харків, 2001 г);

ІV Харківських міжнародних психологічних читаннях "Психологія в сучасному вимірі". - Харківський національний університет ім. В.Н. Каразина; (Харків, 2002);

засіданнях кафедри прикладної психології Харківського національного університету їм В.Н. Каразина; робочих нарадах дослідницько-аналітичної групи Харківського центру жіночих досліджень; засіданнях Лабораторії удосконалення правового становища жінок Академії правових наук України.

Результати дослідження були враховані під час розробки проекту Закону України “Про попередження насильства в сім'ї” (Закон прийнятий 15 листопада 2001 р.). Також на їх підставі було розроблено програму профілактики насильницької поведінки підлітків, яку було реалізовано в формі групових тренінгів в межах діяльності Материнського центру "Крона" (м. Харків).

Структура і обсяг роботи. Дисертація викладена на 185 стор. машинопису (основний текст) і складається зі вступу, огляду літератури, трьох розділів опису власних досліджень, висновків, списку з 249 використаних джерел (з них 113 іноземними мовами), семи додатків. Текст містить 28 таблиць та 18 малюнків.

основний зміст дисертації

У вступі надано обґрунтування актуальності, новітньості та практичної значущості дисертаційної роботи, представлені основні цілі та задачі дослідження, а також дослідницькі методи, визначено особистий внесок здобувача в отримання даних.

Розділ 1 присвячено огляду наукових джерел, присвячених питанню витоків агресії та насильства. Насильство - це складне багаторівневе явище, що призводить до деструкції особистості, негативних соціальних наслідків і є, з одного боку, соціокультурним та соціопсихологічним феноменом, а з іншого – наслідком впливу на особистість біогенетичних чинників. Проблемі насильницької поведінки та її попередження традиційно приділялося багато уваги в кримінології, але її систематичне вивчення з позицій психології почалося лише в другій половині ХХ сторіччя, разом із зростанням в 60-ті роки інтересу до проблеми соціальної природи насильства. До тих часів насильство, переважно, ототожнювалося з агресією, хоча воно є феноменом ширшим за неї. У подальшому, межі уявлень про насильство значно розширилися, а увага дослідників зосередилася, здебільшого, на проблемі деструктивного впливу насильства на окремі соціальні групи; було розроблено типологію форм насильницької поведінки, поглибилося її вивчення в кримінальній психології. В останні роки великого поширення дістали міждисциплінарні дослідження проблеми насильства.

В розділі 2 обґрунтовано вибір досліджуваної групи, а також надано опис дослідницьких методів, до складу яких увійшли психосемантичні (вільна класифікація понять за Дж. Міллером, суб'єктивне шкалювання понять за 7-ми бальною шкалою Лайкертовського типу) та проективні (Малюнковий апперецептивний тест) методики. Також описано методи статистичної обробки отриманих емпіричних результатів дослідження.

Третій розділ повністю присвячено опису отриманих результатів дослідження психосемантичної структури суб'єктивного образу насильства в молодших підлітків та юнаків. Загалом, вивчення феномену віогентної поведінки підлітків набуває особливого значення у зв'язку зі специфічними психологічними рисами цього віку (становлення системи морально-етичних норм і цінностей, формування правосвідомості тощо). Значущим чинником, що зумовлює формування віогентної поведінки в підлітків є суб'єктивний образ насильства, який відбиває уявлення підлітків про припустимі форми поведінки й вирішення конфліктів та визначає рівень мотиваційної готовності до актуалізації насильницьких дій.

Для вивчення вікових та ґендерних особливостей суб'єктивного образу насильства в підлітків було відібрано 186 понять, насичених семантикою насильства, з числа яких підлітки 12-13 років відібрали 122 слова, юнаки та дівчата 16-17 років – 113 слів та виразів, насичених, за їхньою думкою, віогентною семантикою. Учасники дослідження виконували вільну класифікацію понять, що описують насильство, створювали оповідання за таблицями Малюнкового апперцептивного тесту, а також виконували суб'єктивне шкалювання понять за 7-ми бальною шкалою Лайкертовського типу. Отримані результати були піддані частотному, кореляційному, кластерному та факторному аналізу.

За результатами оцінювання понять можна виділити два основні аспекти суб'єктивного образу насильства: нормативно-оцінювальний (кількісний) та якісний. Важливою кількісною характеристикою суб'єктивного образу насильства є параметр нормативної відповідності (ПНВ) – показник рівня семантичної схожості суб'єктивного значення віогентних понять з їх нормативним значенням, що є індикатором рівня засвоєння соціальних нормативів оцінювання насильницьких дій. Його значення для досліджуваної вибірки демонструє, що підліткові уявлення про насильство та межи припустимої поведінки значно відрізняються від соціальних нормативів, притаманних “дорослому” середовищу. Можна зазначити наявність розриву між когнітивним та мотиваційним компонентами засвоєння “дорослих” нормативів оцінювання насильницьких дій: в період 12-17 років відбувається лише формальне засвоєння ознак насильства, яке не знаходить свого відбиття в поведінці підлітків та проявляється в неадекватності уявлень обстежуваної вікової групи про межі поведінкової норми. Загалом, найбільш важливими для засвоєння соціальних нормативів оцінювання насильства є уявлення про примушення, фізичне та економічне насильство.

Існують і ґендерні відмінності ПНВ різних форм насильства. Дівчата демонструють більшу чутливість до віогентної поведінки, зокрема до психологічного насильства, а їхні уявлення про насильство характеризуються більшою складністю та диференційованістю, ніж аналогічний показник в хлопців.

Щодо якісного аспекту суб'єктивного образу насильства, то на підставі аналізу результатів вільної класифікації понять було відтворено його категоріальну структуру. Весь масив категорій, виділених обстежуваними, може бути описаний за допомогою трьох факторів:

1). “Насильство, що виходить за межі толерантності” (цей фактор пов'язаний зі статтю: дівчата більш чутливі до проявів насильства);

2). “Нормативна поведінка” (пов'язаний з віком: юнаки та дівчата 16-17 років демонструють більшу толерантність до покарань);

3). “Насильство, що не оцінюється” (вказує на утруднення в оцінюванні та афективну девальвацію багатозначних понять, які описують як фізичне, так і психологічне насильство).

Існує вікова динаміка та ґендерні особливості психосемантичної структури суб'єктивного образу насильства в молодших підлітків та юнаків.

Незважаючи на відсутність значущих вікових змін в кількісній оцінці рівня насиченості понять віогентним потенціалом (далі за текстом – віогентності), існують якісні розбіжності уявлень про насильство підлітків 12-13 років та юнаків 16-17 років. До категорії максимально віогентних, як видно з таблиці 1, підлітки віднесли лише 8,2% понять з числа тих, які вони вважають насиченими віогентною семантикою (далі за текстом НВС-понять), що описують вітальні форми фізичного насильства та викликають різко негативну оцінку соціуму. Ті ж види насильницьких дій, щодо яких негативну оцінку соціума виражено менш категорично, не вважаються підлітками за високовіогентні, що вказує на відсутність чітких уявлень про межі припустимості поведінки. Про це ж свідчить й внесення до числа найменш віогентних (27,9% НВС-понять) тих, що описують примус, фізичне та економічне насильство.

Таблиця 1

Вікові особливості суб'єктивного образу насильства

в молодших підлітків та юнаків

Примітка. Для цілей дослідження як „вітальні” визначаються ті форми фізичного насильства, які несуть в себе серйозну загрозу життю або фізичній цілісності організму.

Як видно з таблиці 1, протягом підліткового періоду список високовіогентних понять розширюється до 18,58% НВС-понять, а мінімально віогентних – скорочується до 20,34% НВС-понять. До найбільш насичених віогентним потенціалом юнаки та дівчата 16-17 років відносять опис фізичного та психологічного насильства з формальним елементом фізичного насильства. Значущими для формування суб'єктивного образу насильства, властивого юнакам та дівчатам, мають ґендерн настанови (чого не було в підлітків 12-13 років) та рівень ексквізитності оцінюваних діянь. Загалом, 16-17-річні учасники дослідження мають відносно чітке уявлення як про найбільш, так і про найменш віогентні форми поведінки, на відміну від підлітків 12-13 років, в яких нижня межа, що відділяє насильницьку поведінку від нормативної є розмитою.

Наявність ґендерної специфіки суб'єктивних уявлень про насильство дозволяє говорити про існування жіночого та чоловічого образів насильства, категоріальну структуру яких відбито в таблиці 2.

Таблиця 2

ґендерні особливості суб'єктивного образу насильства

в молодших підлітків та юнаків

Дівчата оцінюють рівень віогентності відповідних понять вище, ніж хлопці та юнаки й відносять до найбільш віогентних 24,6% НВС-понять. Щодо якісних відмінностей, то до жіночого образу високовіогентних діянь входять уявлення не лише про фізичне, а й про психологічне насильство, до якого дівчата демонструють високу чутливість. Водночас, треба зазначити дискордантність дівочих уявлень про психологічне насильство. З одного боку, дівчата тяжко переживають його прояви відносно них самих, а з іншого – поступово вилучають форми психологічного насильства з числа тих, що оцінюються як неприпустимі та демонструють тенденцію до їх актуалізації у міжособистісних стосунках. Отже, можна говорити про внутрішню неузгодженість семантичного простору конструкту „насильство”, притаманного дівчатам.

Щодо чоловічого образу насильства, то хлопці відносять до максимально віогентних лише 4,2% НВС-понять, які описують вітальні форми насильства. Водночас, до числа найменш віогентних увійшли 60,2% НВС-понять, в тому числі ті, які характеризують тяжкі форми психологічного насильства та виснажливих діянь. Це вказує на низьку чутливість хлопців та юнаків до насильства, не пов'язаного з тілесними ушкодженнями; позбавлення волі, приниження, примушення та виснажливі діяння розглядаються ними як припустимі форми поведінки.

Як свідчать результати дослідження, викривлений суб'єктивний образ насильства та низький рівень ПНВ, що існує в підлітків 12-17 років (як у хлопців, так і у дівчат), є передумовою розвитку мотиваційної готовності до проективного розв'язання конфліктних ситуацій з використанням деструктивних віогентних поведінкових моделей поряд з уникненням конструктивних форм ненасильницької поведінки. Загалом, найбільший вплив на формування суб'єктивного образу насильства в молодших підлітків та юнаків має тема влади/підкорення, яка актуалізується в проективній поведінці. Найбільш типовими для досліджуваної вікової групи виявились такі способи реагування: утиск, знехтування, загроза та прийняття, в межах яких особистість може відігравати активну або пасивну роль (наприклад, той, хто нехтує/ той, ким нехтують тощо). Найбільш поширеними способами проективної поведінки є знехтування (97,1%), утиск (79,4%) та загроза (70,6%), в той час як прийняття реалізується в 29,4% випадків, оскільки підлітки ототожнюють прийняття з віктимністю.

Було виявлено один з факторів, що лежить в основі схильності підлітків до насильницької поведінки, які відбито в таблиці 3. Отримані емпіричні дані свідчать, що в суб'єктивній картині світу підлітка існує конфлікт між оцінюванням стилістики та змісту розповсюджуваних дорослими цінностей ненасильства. Підлітки, здебільшого, орієнтуються на стилістику, яка часто має директивний характер, а тому сприймають пропагування ненасильницьких моделей поводження як тиск, а через те уникають низьковіогентних форм поведінки. Наявність зазначеного конфлікту знижує чутливість підлітків до виховного впливу, зменшує ефективність тренінгових програм профілактики насильницької поведінки.

Таблиця 3

Вікові та ґендерні відмінності сталих стилів проективної поведінки підлітків

У віці 16-17 років під впливом цього конфлікту зникає тенденція до конструктивного вирішення проблемних ситуацій та закріплюється мотиваційне надання переваги деструктивним формам виходу з них. Крім того, розвивається особливий тип поведінки, коли прагнення бути прийнятим існує поряд з відсутністю готовності до прийняття інших людей. Проявом такої поведінки проявляється є надання переваги фрустрації афілятивних потреб оточення та насильницьким діянням, які суб'єктивно розглядаються як способи уникнення особистої ізоляції.

Найбільш поширеними серед підлітків 12-13 років є стилі афілятивної тривожності, утиску, прийняття та знецінення. Афілятивна тривожності зворотно корелює з рівнем суб'єктивної нормативності примусових діянь. У віці 16-17 років характер поведінкових стратегій змінюється; базовими моделями стильового реагування стають афілятивна агресії, демонстрація фізичної переваги та очікування прийняття. На схильність до реалізації моделі демонстрації фізичної переваги впливає характер уявлень юнаків та дівчат про принижуючі діяння: чим вища їх нормативність, тим нижча тенденція до реалізації фізичного насильства. Загалом, зазначені вище стратегії проективної поведінки підлітків подані в таблиці 3.

Щодо ґендерних відмінностей у моделях проективної поведінки, то хлопці та юнаки схильні до актуалізації прийняття, зневаги до оточення, афілятивної агресії, очікуваного прийняття та фізичної переваги, причому зазначені моделі поведінки не виявляють сталого зв'язку з рівнем нормативності уявлень хлопців про різні форми насильства, що відбито в таблиці 3. Щодо жіночих проективних стратегій, то в їх рамках реалізуються деструктивні моделі демонстрації влади, фізичної переваги, афілятивної агресії та відмови від актуалізації прийняття. Останній тип поведінки пов'язаний з рівнем нормативності уявлень про принижуючі діяння: чим він вище, тим нижча тенденція до актуалізації прийняття як способу проективної поведінки. Крім того, в межах схильності до демонстрації влади існує зв'язок між уявленнями про ненасильницьку поведінку та пригнічуючим типом реагування: чим чіткіші уявлення про невіогентну поведінку, тим рідше дівчата реалізують утискуючу модель проективної поведінки. Й схильність до демонстрації влади, й відмова від актуалізації прийняття прийняття відбивають непевність дівчат в оцінюванні психологічного насильства та високу тривожність щодо можливої віктимізації поведінки.

В розділі 4 подано опис створеної за результатами дослідження рограми психологічної профілактики та корекції насильницької поведінки підлітків на підставі поглибленого вивчення вікових та ґендерних особливостей психосемантичної структури суб'єктивного образу насильства. Програма передбачає трансформацію викривленого образу насильства, що існує в підлітків, та профілактики розповсюдження насильницької поведінки на підставі вироблення адаптивних поведінкових стратегій. Завданнями тренінгу є корекція притаманних підліткам та валоризація нормативних уявлень про насильство (особливо, психологічне) та віогентну поведінку; зниження ризику актуалізації насильницької поведінки та формування моделей ненасильницького вирішення конфліктів; розвиток комунікативних навичок, заснованих на операціоналізації емпатичної взаємодії; зниження риску віктимізації.

Програму розраховано на проведення як в змішаних за статево-віковою ознакою групах, так і в групах, гомогенних за віковим та статевим складом. Програма складається з 11 занять по 90 хвилин кожне, що робить її принадною для реалізації в умовах шкіл та закладів позашкільної освіти. Тренінг також може бути проведений методом інтенсиву (3 заняття по 300-330 хвилин кожне).

Тренінг профілактики та корекції насильницької поведінки пройшов апробацію; його учасниками стали 45 школярів 12-17 років (3 групи по 15 осіб). Тренінг показав свою ефективність, виявлену на підставі визначення змін в оцінці виогентного потенціалу понять, насичених відповідною семантикою, молодшими підлітками та юнаками. Крім того, вивчались експертні оцінки змін у поведінці учасників тренінгу (в якості експертів виступили батьки та вчителі учасників тренінгу). За результатами тренінгу було відзначено позитивну динаміку: учасники продемонстрували як нормативізацію індивідуальних суб'єктивних образів насильства так і зниження віогентності поведінки. Значущість змін було визначено з використанням методу знаків. Отже, тренінг може бути рекомендований для впровадження в школах, закладах позашкільної освіти, а також державних структурах і громадських організаціях, що працюють із підлітками та молоддю.

висновки

В роботі подано теоретичне узагальнення і нове вирішення проблеми особливостей уявлення і суб'єктивного переживання насильства молодшими підлітками та юнаками, як чинника, що зумовлює формування мотиваційної готовності до актуалізації насильницької поведінки. Проблему вирішено в рамках суб'єктної парадигми на підставі використання проективних та психосемантичних методів. Отримані результати надали змоги розробити тренінгову програму психологічної профілактики та корекції насильницької поведінки підлітків з урахуванням вікової динаміки та ґендерних особливостей віогентних уявлень підлітків і юнаків.

1. Одним із чинників, з числа тих, що зумовлюють схильність підлітків 12-17 років до віогентної поведінки, є суб'єктивний образ насильства, який відбиває уявлення підлітків про межі прийнятності і різноманітні форми насильства (фізичного, психологічного тощо). Суб'єктивний образ насильства має змістовні (якісні) та нормативно-оцінювальні (кількісні) характеристики. Змістовний аспект суб'єктивного образу насильства представлений психосемантичною структурою, утвореною конструктами, насиченими віогентною семантикою. Нормативно-оцінювальний аспект відображає рівень відповідності підліткових уявлень про насильства тим нормативам оцінювання різноманітних форм насильства, що існують в масовій свідомості.

2. Нормативно-оцінювальні характеристики уявлень підлітків 12-17 років про насильство значно відрізняється від соціальних нормативів оцінювання насильницьких дій, що відбиває невідповідність власних уявлень підлітків про насильство соціальним нормативам, відображає мотиваційну готовність підлітків до віогентної поведінки. Мотиваційна готовність до актуалізації насильницьких дій Найбільш проявляється не в реальній або диспозиційній, а в проективній поведінці, коли нівелюються різноманітні стримуючі фактори (соціальна бажаність, обмежувальний вплив ситуації тощо).

3. Найтиповішими способами проективного реагування є: приниження, відкидання, погроза та прийняття, кожний із який підрозділяється на активний і пасивний типи поводження особи в конфліктній ситуації. В межах зазначених способів віогентної поведінки особистість може відігравати такі ролі: той, хто принижує / той, кого принижують; той, хто відкидає / той, кого відкидають; той, хто погрожує / той кому погрожують; той, хто приймає / той, кого приймають.

Підлітки 12-17 років віддають перевагу наступним ролям: “той, хто відкидає”; “той, хто принижує” та “той, хто погрожує” через те, що успішне розв'язання конфлікту асоціюється в них із застосуванням фізичної сили і демонстрацією власної переваги шляхом знецінювання позиції опонента, зневагу ним як особистістю. У процесі соціалізації мотиваційна перевага деструктивних моделей проективної поведінки закріплюється, а конструктивний (“той, хто приймає”) тип розв'язання конфліктів ототожнюється підлітками (особливо, дівчатами) з віктимною поведінкою і цілком вилучається з числа суб'єктивно прийнятних поведінкових стратегій по досягненні ними 16-17 років.

Загалом, високий рівень мотиваційної готовності до актуалізації насильницьких дій зумовлений тим, що на протязі періоду 12-17 років зберігається розрив між когнітивною та ціннісно-мотиваційною складовими нормативів регулювання поведінки. Розширення психосемантичної структури суб'єктивного образу насильства на протязі підлітництва не призводить до відмови від деструктивних форм вирішення конфліктних ситуацій та надання переваги конструктивним моделям поведінки.

4. Щодо категоріальної структури суб'єктивного образу насильства, то 12-13-річні підлітки вважають за неприпустимі виключно вітальні форми фізичного насильства; юнаки та дівчата 16-17 років – як фізичне насильство, так і деякі форми психологічного насильства, пов'язані з приниженням, знецінювання особистості. Разом з тим, до найбільш віогентних форм психологічного насильства відносяться ті, що мають в собі семантичний елемент фізичного насильства. Підлітки 12-13 років, загалом, вважають тяжкі форми фізичного та психологічного насильства за припустимі види поведінки, що є наслідком недооцінювання серйозності наслідків таких діянь та відбиває розмитість їхніх уявлень про межі соціально припустимої поведінки та критеріїв небезпеки.

5. Існують ґендерні розбіжності в оцінюванні соціальної прийнятності тих чи інших форм віогентної поведінки – жіночий та чоловічий образи насильства. Дівчата менш терпимо ставляться до віогентних діянь (особливо, до психологічного насильства), їхні уявлення про насильство відрізняються більшою когнітивною складністю та вищою відповідністю соціальним нормативам порівняно до аналогічного показника, що характеризує хлопчиків і юнаків. Структура жіночого образу насильства відбиває утруднення в оцінюванні психологічного насильства та характеризується внутрішньою суперечливістю. З одного боку, дівчата дуже чутливі до його проявів, а з іншого – на протязі періоду 12-17 років демонструють тенденцію до вилучення тяжких форм психологічного насильства з числа найбільш віогентних, оскільки в ході соціалізації дівчата мають засвоїти еталони чоловічої субкультури, яка недооцінює вплив психологічного насильства.

Чоловічий образ насильства визначається явною недооцінкою рівня віогентності тяжких форм фізичного та, особливо, психологічного насильства. Для хлопців-підлітків важливим є високий статус в групі, якого вони досягають шляхом використання сили. Для хлопців характерною є змістовна близькість конструктів “влада”, “лідерство” та “насильство”, що робить останній соціально бажаним. Потреба в самоствердженні поряд із суб'єктивною бажаністю насильства стають підвалинами мотиваційної готовності хлопців до віогентної поведінки.

6. Створено тренінгову програму психологічної профілактики та корекції насильницької поведінки підлітків, спрямовану на трансформацію існуючого в них викривленого суб'єктивного образу насильства, зниження рівня мотиваційної готовності до актуалізації насильницьких дій і зміну сталих деструктивних стилів проективної поведінки в конфліктних ситуаціях та розроблену з урахуванням вікових та ґендерних особливостей цільової групи. Програма містить у собі наступні модулі: 1) формування комунікативних навичок (у тому числі, тренінг асертивності); 2) засвоєння й валоризація соціальних нормативів насильницької поведінки та прийняття відповідальності за свою поведінку; 3) розвиток емпатійних переживань та розуміння жертви насильства; 4) розвиток навичок ненасильницької соціальної взаємодії та корекція дисфункціональних поведінкових стратегій на основі трансформації суб'єктивного образу насильства.

Програму впроваджено в практику громадських організацій м. Харкова, що працюють з молоддю, та може бути рекомендована для використання в школах, закладах позашкільної освіти, державних структурах, чия діяльність спрямована на підлітків та молодь.

список опублікованих праць за темою дисертації

1. Кочемировська О.О. Деякі особливості психосемантичної структури переживання насильства польськими підлітками та юнаками // Вісник Харківського університету. – Сер. Психологія. - Харків, ХДУ. – 1999. - № 432. - С.168-172.

2. Кочемировська О.О. Особливості психосемантичної структури переживання насильства українськими підлітками та юнаками у період трансформації суспільства // Особистість і трансформаційні процеси у суспільстві. Психолого-педагогічні проблеми сучасної освіти. Частина 2. Збірник наукових праць. Вісник Харківського університету. - Сер. Психологія. Політологія – Харків, ХДУ. - 1999. - №439. – С.234-237.

3. Кочемировська О.О. Деякі психологічні аспекти переживання насильства молодшими підлітками та юнаками (за матеріалами психологічного дослідження) // Проблеми насильства у сім'ї: правові та соціальні аспекти/ Упорядник О.Руднєва; наук. ред. А.Гетьман. – Х.: Право, 1999. - С.76-82.

4. Кочемировська О.О. Сучасний стан вивчення проблеми насильства: огляд традиційних концепцій та результати психосемантичного дослідження // Вісник Харківського університету. – Сер. Психологія. - Харків: ХДУ. - 2000. - № 460. - С.68-71.

5. Кочемировська О.О. Особливості суб'єктивного оцінювання насильницьких дій молодшими підлітками та юнаками // Вісник Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. - Серія Психологія. - Харків, 2001. - Вип. 5 - С. 77-81.

анотація

Кочемировська Олена Олексіївна. Психологічні особливості уявлення та переживання насильства молодшими підлітками та юнаками (психосемантичний підхід). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.01 – Загальна психологія. Історія психології. Харків, 2001.

В рамках суб'єктної парадигми на підставі вивчення категоріальної структури семантичного простору поняття “насильство” та особливостей проективної поведінки в конфліктних ситуаціях в 53 підлітків 12-17 років визначено чинники, що лежать в основі мотиваційної готовності до актуалізації віогентних діянь молодшими підлітками і юнаками та призводять до поширення насильницької поведінки в підлітковому середовищі. Визначену вікову динаміку та ґендерну специфіку нормативно-оцінювальних та змістовних характеристик суб'єктивного образу насильства, який існує в молодших підлітків та юнаків. Створено програму психологічної профілактики та корекції насильницької поведінки підлітків та юнаків.

Ключові слова: суб'єктивний образ насильства, параметр нормативної відповідності, рівень мотиваційної готовності, вікова динаміка, ґендерна специфіка.

Аннотация

Кочемировская Елена Алексеевна. Психологические особенности понимания и переживания насилия младшими подростками и юношами (психосемантический подход). – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.01 – Общая психология. История психологии. Харьков, 2001

Исследования последних лет свидетельствуют о значительной криминализации поведения подростков и юношей 12-18 лет; в частности, деструктивные формы межличностных отношений преобладают во взаимоотношениях подростков со сверстниками и взрослыми. Формируется особая виогентная модель поведения, когда подростки прибегают к насилию как наиболее адекватному, по их мнению, способу разрешения конфликтных ситуаций. Таким образом, возрастает необходимость профилактики распространения насилия в подростковой среде.

Существующие на сегодняшний день методы коррекции виогентного поведения подростков зачастую оказываются недостаточно эффективными. Это объясняется как сложностью влияния на интимные механизмы семейной социализации, так и невниманием к субъективному образу насилия, существующему в подростковой субкультуре, который является аутентичным для подростков (хотя и не соответствует „взрослой” социальной норме). Субъективный образ насилия становится одним из значимых факторов склонности подростков к виогентному поведению. Таким образом, возникает необходимость в изучении соответствующих психических феноменов в рамках субъектной парадигмы, позволяющей рассмотреть насилие с позиции внутренних переживаний личности, особенностей её когнитивной и ценностно-мотивационной сфер, выявить закономерности формирования виогентных представлений и их реализации в поведении.

Цель работы – разработка программы психологической профилактики и психологической коррекции насильственного поведения подростков на основе изучения возрастных и гендерных особенностей психосемантической структуры субъективного образа насилия как предпосылки к развитию насильственного поведения у младших подростков и юношей. Объект исследования - подростковое насилие. Предмет исследования – психосемантическая структура субъективного переживания насилия младшими подростками и юношами. Методы исследования: свободная классификация понятий Дж. Миллера; субъективное шкалирование понятий по 7-ми балльной шкале Лайкертовского типа; Рисованный апперцептивный тест, адаптированный и модифицированный Л. Собчик. Выборка составила 53 человека: 27 подростков 12-13 лет (13 мальчиков; 14 девочек) и 26 юношей 16-17 лет (13 юношей; 13 девушек); все участники исследования являются учащимися школ г. Харькова и характеризуются просоциальным поведением. Полученные результаты подверглись статистической обработке с использованием частотного, корреляционного, кластерного и факторного анализа; значимость полученных различий проверялась с помощью T-критерия Стьюдента.

В рамках субъектной парадигмы на основе изучения категориальной структуры семантического пространства понятия „насилие” и особенностей проективного поведения подростков в конфликтной ситуации определены факторы, которые лежат в основе мотивационной готовности к актуализации виогентных действий младшими подростками и юношами и приводят к распространению насильственного поведения в подростковой среде. Определена возрастная динамика и гендерная специфика формальных и содержательных характеристик субъективного образа насилия, существующего у младших подростков и юношей. На основе полученных результатов разработана и внедрена программа психологической профилактики и коррекции насильственного поведения подростков, направленная на трансформацию субъективного образа насилия, существующего в подростковой субпопуляции, с учётом его возрастных и гендерных характеристик.

summary

Kochemyrovska O. A. Psychological features of violent behavior comprehension and experiencing in young adolescents and young people (psychosemantic approach).

Thesis is to obtain the candidate of sciences degree on specialty 19.00.01 – General Psychology. History of Psychology.

The key factors lay the groundwork for the motivational predisposition for violent behavior actualization in adolescents and young people are derived. 53 adolescents and young people both girls and boys were examined. The research was carried out according to subject paradigm and based on both examination of “violence” connotation categorical structure and adolescents' projective behavior in situations induce violent course of action. The lifetime dynamics and gender differences in formal and content attributes of inner image of violence were investigated in adolescents and young people. The training course of prevention and correction of violent behavior in adolescents and young people is implemented.

Key words: inner image of violence; parameter of social relevance; the level of motivational predisposition; lifetime dynamics; gender differences.