НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

РАДА ПО ВИВЧЕННЮ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ

Князєв Святослав Ігорович

УДК 338.45: 664.7

ЕФЕКТИВНІСТЬ РОЗВИТКУ БОРОШНОМЕЛЬНО-КРУП`ЯНОЇ І КОМБІКОРМОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ В УКРАЇНІ

Спеціальність 08.07.01. – Економіка промисловості

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Раді по вивченню продуктивних сил України Національної Академії наук України

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор,

академік Української академії аграрних наук,

заслужений діяч науки і техніки України

Борщевський Петро Прокопович,

Рада по вивченню продуктивних сил України

Національної академії наук України,

заступник голови з наукової роботи

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор, академік УААН, заслужений діяч науки і техніки України Шпичак Олександр Михайлович, академік-секретар Відділення економіки і земельних ресурсів Української академії аграрних наук;

доктор економічних наук, старший науковий співробітник Худолій Любов Михайлівна, Європейський університет фінансів, інформаційних систем, менеджменту і бізнесу, завідуюча кафедрою Фінансів та банківської справи.

Провідна установа:

Інститут економіки Національної академії наук України, відділ економічних відносин агропромислового комплексу, м. Київ.

Захист відбудеться “9” грудня 2002 року об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.160.01 Ради по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Ради по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.

Автореферат розісланий “7” листопада 2002 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор економічних наук, професор С.І. Бандур

ЗАГАЛЬНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ РОБОТИ

Актуальність теми. Виробництво і споживання продуктів харчування, зокрема борошна різних сортів та крупів, а також комбікормів у тваринництві, є однією з головних умов суспільного розвитку. На сучасному етапі в період здійснення економічних реформ продовольча проблема займає одне з провідних місць. Формування ринкових стосунків в борошномельно-круп`яній і комбікормовій промисловості грунтується на визначенні напрямів спеціалізації виробництва в міжрегіональному поділі праці шляхом економічної оцінки місцевих природноекономічних ресурсів, можливостей участі в обміні результатами діяльності продовольчих комплексів та умов поліпшення структури і обсягів харчування населення, а також забезпечення тваринництва комбікормами.

В той же час перехід економіки країни на ринкові засади супроводжується значними трансформаційними зрушеннями, падінням обсягів виробництва та реалізації зернових культур, продукції переробки зерна, зниженням показників ефективності розвитку борошномельно-круп`яної і комбікормової промисловості, диспропорціями у співвідношенні попиту і пропозиції борошна, крупів та комбікормів. Таке становище вимагає всебічного вивчення, узагальнення та розробки науково-практичних рекомендацій щодо вирішення проблеми значного підвищення ефективності функціонування борошномельно-круп`яної та комбікормової промисловості в умовах ринкового господарювання, як в окремих регіонах, так і в країні взагалі, збалансованого та пропорційного розвитку сировинних зон та зернопереробних підприємств.

Вивчення теоретичних аспектів проблеми розвитку борошномельно-круп`яної і комбікормової промисловості як однієї з провідних галузей народногосподарського комплексу, територіальної організації борошномельно-круп`яної і комбікормової промисловості знайшло широке відображення в науковій економічній літературі, зокрема в працях В.І. Бойко, Г.В. Балабанова, П.П. Борщевського, С.І. Дорогунцова, Л.В. Дейнеко, А.О. Заїнчковського, О.М. Онищенко, Л.В. Опацького, М.М. Паламарчука, Б.Й. Пасхавера, О.М. Паламарчука, Л.Г. Чернюк та інших учених. Проблемам пропорційного, збалансованого і ефективного розвитку борошномельно-круп`яної і комбікормової промисловості, удосконалення зв`язків з суміжними галузями, раціоналізації використання сировинних ресурсів присвячені наукові праці В.Г. Вороніна, В.К. Докучаева, О.В. Крисального, М.Г. Лобаса, А.С. Лисецького, В.П. Нархова, А.К. Павлюченкова, С.Ф. Покропивного, П.П. Руснака, П.Т. Саблука, Б.П. Тарасенко, Л.М. Худолій, О.М. Шпичака, М.Г. Шелудько та інших учених-економістів.

Незважаючи на високу актуальність дослідження соціально-економічних проблем розвитку борошномельно-круп`яної і комбікормової промисловості в регіонах та країні взагалі, висвітлення питань раціонального взаємозв`язку сільськогосподарських товаровиробників з зернопереробними підприємствами в умовах формування ринкової економіки, проблема підвищення ефективності розвитку борошномельно-круп`яної і комбікормової промисловості, системного і комплексного пошуку напрямів і шляхів ефективного формування її складових на основі структурної пропорційності і збалансованості як в методологічному, так і в прикладному плані залишаються недостатньо дослідженою, що зумовило вибір теми пропонованої дисертаційної роботи.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у тісному зв`язку з тематикою науково-дослідних робіт Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України, зокрема з науково-дослідними темами 3.1.5.63 “Схема (Прогноз) розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів (областей) на тривалу перспективу” (комплексне фундаментальне дослідження) – номер державної реєстрації 0100V000657 (автором досліджено стан і перспективи розвитку борошномельно-круп`яної і комбікормової промисловості в Україні та її регіонах), 3.1.5.64 “Проблеми сталого розвитку і основні напрями структурних трансформацій в економіці України” (комплексне фундаментальне дослідження) – номер державної реєстрації 0101V007882 (автором проведене дослідження стратегічних напрямів розвитку зернопереробного комплексу України в умовах ринкових трансформацій) і 3.1.5.70 “Розробка наукових засад розвитку продовольчого комплексу України на довготривалу перспективу” – номер державної реєстрації 0101V007876 (автором проведена комплексна системна оцінка ефективності розвитку борошномельно-круп`яної і хлібопекарної промисловості України за період ринкових трансформацій).

Мета і задачі дослідження. Основною метою дисертаційного дослідження є розробка і обгрунтування теоретико-методологічних та методичних засад оцінки ефективності розвитку борошномельно-круп`яної і комбікормової промисловості в державі та визначення основних напрямів і шляхів її докорінного зростання в умовах ринкових трансформацій з урахуванням специфічних природо-кліматичних, соціально-економічних, науково-технологічних та екологічних регіональних особливостей їх функціонування.

Для досягнення вказаної мети поставлено та вирішувалися наступні задачі:

- узагальнення теоретико-методологічних та методичних підходів щодо визначення сутності, складових, видів, призначення ефективності розвитку борошномельно-круп`яної і комбікормової промисловості у державі вцілому та окремих її регіонах в умовах формування ринкової економіки;

- класифікація та визначення основних чинників підвищення ефективності розвитку борошномельно-круп`яній і комбікормовій промисловості;

- розробка методичних підходів до оцінки впливу зовнішніх та внутрішніх економічних факторів на ефективність розвитку борошномельно-круп`яної і комбікормової промисловості в країні та її регіонах;

- системна оцінка сучасного стану ефективності розвитку борошномельно-круп`яної і комбікормової промисловості в Україні та її регіонах;

- обгрунтування основних напрямів та шляхів впровадження у борошномельно-круп`яній і комбікормовій промисловості інноваційної моделі науково-технологічного розвитку;

- визначення резервів та шляхів ефективного функціонування борошномельно-круп`яної і комбікормової промисловості в країні.

Об`єктом дослідження є економічна діяльність борошномельно-круп`яної і комбікормової промисловості України, основні напрями і шляхи підвищення ефективності її функціонування.

Предмет дослідження становлять питання теорії, методичні та прикладні аспекти підвищення ефективності розвитку борошномельно-круп`яної і комбікормової промисловості країни через мобілізацію і використання економічних, соціальних та екологічних факторів збільшення обсягів продукції зернопереробки при мінімальних витратах суспільної праці на їх виробництво.

Методи дослідження. Методологічною основою проведеного дисертаційного дослідження стали фундаментальні положення економічної теорії; праці видатних вітчизняних та зарубіжних вчених з економічних та організаційних проблем підвищення ефективності функціонування та розвитку борошномельно-круп`яної і комбікормової промисловості; діалектичний, абстрактно-логічний, економіко-статистичний та системно-функціональний методи пізнання економічних процесів. Діалектичний метод дозволив автору прослідкувати розвиток об`єкта дослідження протягом останніх одинадцяти років, виявити резерви та запропонувати шляхи його подальшого розвитку. Абстрактно-логічним методом відпрацьовані класифікація чинників, котрі впливають на підвищення ефективності розвитку галузі, методичні підходи формування складових понятійного апарату досліджуваної категорії та система показників. Економіко-статистичний метод застосовувався при вивченні та узагальненні тенденцій і закономірностей динаміки ефективності розвитку галузі на сучасному етапі. Системно-функціональний метод дозволив узагальнити теоретико-методологічні засади підвищення ефективності розвитку борошномельно-круп`яної і комбікормової промисловості. В дослідженні також використовувалися методи: порівняльного аналізу – для співставлення фактичних даних звітного та попередніх років; рядів динаміки – в аналізі багаторічних даних для виявлення змін в часі показників розвитку об`єкта дослідження; експертних оцінок та вартісних підходів – при визначенні основних напрямів і шляхів підвищення ефективності розвитку борошномельно-круп`яної і комбікормової промисловості країни в умовах ринкових трансформацій.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційній роботі комплексно досліджені питання ефективного функціонування борошномельно-круп`яної і комбікормової промисловості агропромислового комплексу з урахуванням соціального, екологічного та економічного аспектів. Сутність наукової новизни полягає в наступному:

- поглиблено і удосконалено методологічні та методичні підходи щодо визначення економічної, соціальної та екологічної ефективності розвитку борошномельно-круп`яної і комбікормової промисловості, які, на відміну від існуючих у економічній теорії, розкриваються в контексті розвитку ринкових відносин;

- визначено основні чинники підвищення економічної ефективності борошномельно-круп`яної і комбікормової промисловості, особливість яких у порівнянні з наявними полягає у всебічному врахуванні специфічних особливостей економіки, техніки, технології, організації і управління виробництвом у цій галузі в умовах ринкової економіки;

- розроблено методичні підходи до оцінки впливу груп зовнішніх і внутрішніх факторів на ефективність розвитку борошномельно-круп`яної і комбікормової промисловості в ринкових умовах господарювання, які дають змогу з більшою чіткістю визначити основні напрями та шляхи розвитку цієї важливої галузі агропромислового комплексу;

- розроблено основні напрями і шляхи підвищення ефективності розвитку борошномельно-круп`яної і комбікормової промисловості країни. Новизна і принципова відмінність основних положень цієї позиції порівняно з іншими економічними дослідженнями визначається комплексним поєднанням галузевих і регіональних підходів та інтересів у формуванні розвиненої сировинної бази, впровадженні обгрунтованої стратегії технічного і технологічного переоснащення матеріально-технічної бази, розв`язанні проблеми недосконалості міжгалузевих виробничих зв`язків у межах інтегрованих виробництв;

- визначено та обгрунтовано основні напрями та шляхи впровадження і використання в борошномельно-круп`яній і комбікормовій промисловості інноваційної моделі науково-технологічного розвитку, яка є визначальним фактором докорінного підвищення ефективності хлібопродуктового виробництва. Відмінність підходу автора полягає у врахуванні особливостей природо-економічного потенціалу країни та існуючого рівня розвитку борошномельно-круп`яної і комбікормової промисловості.

Практичне значення отриманих результатів. Теоретичні дослідження, які виконані в рамках дисертації, складають основу наукових положень і висновків стосовно підвищення ефективності розвитку та функціонування борошномельно-круп`яної і комбікормової промисловості в Україні. Практична цінність отриманих результатів полягає в тому, що вони є підгрунтям для прийняття рішень при виборі важелів, що впливають на підвищення ефективності промисловості в країні. Результати досліджень були використані: при виконанні фундаментальних науково-дослідних тем Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України (довідка №25/416-4-6 від 05.08.2002р.); при розробці та укладанні договорів на переробку зернових за давальницькою схемою на дочірніх підприємствах Державної акціонерної компанії “Хліб України” (довідка №7-2-03-4/244 від 03.09.2002р.)

Матеріали і результати дослідження використовуються у навчальному процесі при викладанні дисциплін “Економіка підприємств переробних галузей АПК”, “Сучасні економічні проблеми розвитку переробних галузей АПК” та “Розміщення продуктивних сил” на кафедрі Економіки підприємства Одеської державної академії харчових технологій (довідка №457/02 від 27.09.2002р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота виконана здобувачем особисто. Наукові результати дисертаційної роботи належать особисто автору і є його теоретичним і практичним внеском у розвиток економічної науки, зокрема в таку її галузь, як економіка промисловості.

Із опублікованих наукових праць у співавторстві автором використані у дисертації тільки його власні ідеї та розробки. Це стосується наукових праць, які відображені у списку опублікованих праць за темою дисертації (пп. 1, 5, 6, 9, 11), внесок автора в яких зазначено у дужках.

Апробація результатів дисертації. Результати проведених досліджень та основні положення дисертаційної роботи доповідались і обговорювались на п`ятьох науково-практичних конференціях, серед них: міжнародна науково-практична конференція “Підприємництво в Україні: проблеми і шляхи розвитку” (м. Львів, 23-26 березня 2000 р.), міжнародна науково-практична конференція “Регіональні проблеми розвитку агропромислового комплексу України: стан і перспективи вирішення” (м. Київ, 21-22 березня 2000 р.), науково-практична конференція молодих вчених РВПС України НАН України (м. Київ, 14 грудня 2000 р.), міжнародна науково-практична конференція “Регіональні проблеми розвитку агропромислового комплексу України: сучасний стан і перспективи вирішення” (м. Київ, 18-19 березня 2002 р.), науково-практична конференція “Технології і маркетинг в галузі хлібопродуктів” (м. Київ, 14-15 травня 2002 р.).

Публікації. Основні результати досліджень викладені в 11 опублікованих працях загальним обсягом 6,2 др. арк., з них 4 опубліковані одноосібно у наукових фахових виданнях, одна наукова стаття обсягом 0,3 др. арк. опублікована за кордоном (Росія).

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків.

Повний обсяг дисертації становить 212 сторінок комп`ютерного тексту, який включає 11 додатків на 11 сторінках та список використаних джерел зі 142 найменувань на 13 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади розвитку борошномельно-круп`яної і комбікормової промисловості в країні з перехідною економікою” обгрунтовано наукові засади забезпечення ефективного розвитку борошномельно-круп`яної і комбікормової промисловості – поглиблено і удосконалено методологічні та методичні підходи щодо визначення економічної, соціальної та екологічної ефективності розвитку борошномельно-круп`яної і комбікормової промисловості, визначено основні чинники підвищення економічної ефективності борошномельно-круп`яної і комбікормової промисловості, розроблено методичні підходи до оцінки впливу груп зовнішніх і внутрішніх факторів на ефективність розвитку борошномельно-круп`яної і комбікормової промисловості в ринкових умовах господарювання.

Досліджена економічна ситуація в галузі та напрями і перспективи її розвитку в умовах ринкової економіки. Кінцевими узагальнюючими показниками ефективного розвитку борошномельно-круп`яної і комбікормової промисловості є показники динаміки обсягів виробництва основних видів продукції, їх собівартість і рентабельність та задоволення потреб внутрішнього і зовнішнього ринків у них. Порівняльна динаміка цих показників по Україні свідчить про те, що більшість з них в аналізованому часовому просторі характеризуються від`ємними значеннями (табл.1). Особливу увагу привертає ступінь зносу промислово-виробничих фондів промисловості, якщо у 1995 р. він склав 34,2%, то у 1999 р. вже 43,3%. Тільки 42% борошномельних підприємств відповідає сучасному технічному рівню, 25% підлягають списанню, а 33% потребують технічного переоснащення та реконструкції, відповідно круп`яних – 13% , 17% і 70%.

Таблиця 1

Динаміка основних показників ефективності розвитку борошномельно-круп`яної і комбікормової промисловості в Україні

Показник | Роки | 2000 р. у % до

1990 | 1995 | 2000 | 1990 р. | 1995 р.

1. Виробництво продукції, тис. т:

а) борошна

б) круп

в) комбікормів

г) білково-вітамінних добавок |

7671,0

962,4

16500

827,0 |

5319,0

532,1

6400

2,2 |

3068,0

293,8

1100

10,1 |

40,0

30,5

6,7

1,2 |

57,7

55,2

17,2

459,1

2. Рентабельність продукції, % | 11,3 | 9,0 | 0,8 | 7,1 | 8,9

3. Споживання хлібопродуктів на одну особу (у перерахунку на борошно), кг |

141,0 |

128,4 |

124,1 |

88,0 |

96,6

4. Рівень задоволення потреб населення у хлібопродуктах за фізіологічними нормами, % |

128,2 |

116,7 |

112,8 |

88,0 |

96,6

Вихідною методологічною основою у визначенні і дослідженні даної категорії є узагальнення трактування сутності категорії “ефективність суспільного виробництва“, видів та форм її виявлення в класичній та сучасній зарубіжній і вітчизняній науці. Незважаючи на велику кількість теоретичних розробок з даного питання, в сучасній економічній теорії не існує однозначного тлумачення сутності і змісту даної категорії, а тим більше єдиних критеріїв, за якими можливе кількісне її визначення. Найбільш загальним підходом до визначення сутності ефективності розвитку суспільного виробництва є залежність між витратами факторів виробництва і величиною випуску продукції, тобто співставлення витрат і результатів. Причому проблема підвищення ефективності висвітлюється з точки зору визначення основних проблем розвитку економіки і суспільства – обмеженості ресурсів і безмежності потреб. Іншим важливим напрямом визначення ефективності є трактування даної категорії через вірогідність досягнення намічених цілей. З цієї точки зору ефективність розглядається як властивість, притаманна цілеспрямованим системам, що виявляється в процесі їх функціонування по досягненню конкретної мети.

На наш погляд, ефективність суспільного виробництва представляє собою найважливішу узагальнюючу характеристику результативності суспільного виробництва, яка відображає взаємообумовленість затрат суспільної праці і отриманого суспільством кінцевого результату у вигляді матеріальних благ та послуг на основі раціонального використання всіх ресурсів з урахуванням відповідності виробленої продукції структурі суспільних потреб. З огляду на визначення ефективності як економічної категорії слід вирізнити декілька її видів як форм проявлення сутності, кожний з яких має певне практичне значення при вирішенні питання підвищення ефективності. Характеристика галузевої ефективності логічно базується на визначенні ефективності суспільного виробництва і представляє собою специфічну галузеву форму виявлення господарських відношень з приводу раціонального використання наявних ресурсів в окремих галузях народного господарства, тобто відображає якість господарювання в галузі. Ефективність розвитку галузі має різноманітні види визначення. Найбільш вагомими і актуальними на сучасному етапі є економічна, соціальна та екологічна складові ефективності, що класифікуються в залежності від отриманого результату процесу виробництва.

Результатом діяльності галузі є досягнення певного бажаного економічного ефекту, але сам кінцевий продукт діяльності не відображає витрат галузі, “ціну” досягнення даного результату. Тому і застосовуються показники ефективності:

Ее = Q / І ,

де Ее – економічна ефективність; Q – обсяги виробленої продукції, грн.; І – витрати не виробництво продукції, грн.

Категорія “соціальна ефективність” відображає соціально-економічні відносини між суспільством і підприємством, суспільством і окремою галуззю промисловості (як сукупністю підприємств), які відбиваються в наданні роботи населенню, засобів існування у формі заробітної плати, в задоволенні потреб суспільства виготовленою продукцією і в формі податків і т.д. Кількісна сторона цієї категорії являє собою зовнішню її визначеність, що виступає у вигляді кількісного співставлення результатів досягнутих і бажаних, але результатом є не тільки продукт, а й рівень задоволення соціальних потреб взагалі. Отже, єдиним соціальним критерієм на всіх рівнях народного господарства є рівень задоволення потреб у забезпеченні життєвого стандарту населення:

Рз = Сф Х100 / Сн,

де Рз – рівень задоволення фізіологічних потреб, %; Сф – фактичний рівень споживання, кг; Сн – нормативний рівень споживання, кг.

Незаперечною перевагою даного показника є універсальний характер, що дозволяє застосовувати його на різних рівнях господарювання.

Кількісне вираження екологічної ефективності представляє собою відношення сумарного екологічного ефекту від природоохоронних заходів до сукупності витрат і збитків у сфері природокористування:

Еп = Е / ( В + З ),

де Е – екологічний ефект, грн.; В – витрати на здійснення природоохоронних заходів, грн.; З – збитки, що завдаються населенню і господарству в результаті невиконання природоохоронних заходів, грн.

Соціальний, економічний та екологічний аспекти ефективності характеризують певну логічну площину розглядаємої категорії: вплив результатів діяльності на життя і здоров`я людей, задоволення їх матеріальних і духовних потреб; раціональність використання всіх виробничих факторів; вплив процесу виробництва на природокористування і природовідтворення. Змістовне тлумачення ефективності розвитку галузі полягає у необхідності досягнення кінцевої мети функціонування з найменшими витратами суспільної праці з урахуванням соціального і екологічного аспекту. Це дає можливість визначити основні складові кожного виду ефективності, напрями, резерви і головні чинники підвищення ефективності, обгрунтувати критерії та системи відповідних показників в рамках кожного видового аспекту, що в комплексі дозволяє вирішити специфічні проблеми узгодження шляхів підвищення рівня ефективності розвитку переробних галузей АПК.

В ринкових умовах господарювання основними вимогами до критерію та показників вимірювання видів ефективності розвитку галузі є: можливість застосування на всіх рівнях управління, відображення ефективності використання всіх видів застосовуваних та споживаних ресурсів (як специфічних форм прояву загальної ефективності діяльності), використання з метою визначення наступних приорітетних напрямків розвитку на перспективу (мотивації та реального механізму впливу), порівняння рівнів ефективності господарювання даного суб`єкта та його конкурентів на ринку аналогічної продукції. Тому доцільним є використання принципово нових узагальнюючих показників, що більш повно відображають ефективність функціонування підприємств, виробництв, галузей.

Ефективний розвиток галузі в певному регіоні передбачає науково обгрунтоване поєднання галузевих і територіальних інтересів з метою раціонального використання наявних природних ресурсів і участі у територіальному поділі праці. Для цього необхідне вивчення і узагальнення передумов і особливостей розвитку переробних галузей агропромислового комплексу в регіоні, які в умовах ринкової економіки виступають одними з головних чинників продуктивного функціонування галузі. З цією метою необхідно розглянути слідуючи передумови розвитку переробної промисловості в регіоні: природні умови, наявні природні ресурси, наближення до паливно-енергетичних ресурсів, наявність розвиненої транспортної мережі, умови транспортування і зберігання сировини і готової продукції, забезпеченість трудовими ресурсами, наближення до районів споживання готової продукції та сировинних зон підприємств, техніко-технологічний рівень виробництва переробних галузей, велику соціальну значущість продукції та платоспроможний попит на неї.

У другому розділі “Тенденції і закономірності розвитку борошномельно-круп`яної і комбікормової промисловості України на сучасному етапі” оцінено, узагальнено та висвітлено функціонування борошномельно-круп`яної і комбікормової промисловості в ринкових умовах, яке безпосередньо пов`язане з узагальненням та вирішенням проблем вивчення кон`юнктури попиту і пропозиції на продукти зернопереробки, обгрунтуванням обсягу виробництва продукції певного асортименту відповідно до потреб ринку, забезпечення його необхідними матеріально-технічними ресурсами, формування оптимальної сировинної бази галузі та інвестиційної політики на ближчі роки. Вивченню сучасного рівня розвитку борошномельно-круп`яної і комбікормової промисловості має передувати аналіз тенденцій та закономірностей споживання хлібопродуктів (табл. 2). За 1990-2000 рр. споживання хлібних продуктів на душу населення скоротилося на 16,9 кг, або на 22%. Хоча навіть при таких умовах кількісно споживання хлібопродуктів і перевищує рекомендовані медиками та дієтологами нори, однак якісний асортимент продукції, що споживається, значно знизився. Населення надає перевагу продукції, котра вироблена з нижчих сортів борошна, однак більш доступна за ціною, це в свою чергу вплинуло на обсяги виробництва продукції із борошна вищих сортів. У 2000 р. виробництво макаронів склало 52% від рівня 1995р., виробництво кондитерських виробів – 43,1% від рівня 1990 р.

Пропозиція продукції борошномельно-круп`яної і комбікормової промисловості характеризується скороченням обсягу виробництва борошна, крупів,

Таблиця 2

Баланс попиту і пропозицій борошна в Україні (тис. т) |

Роки

1997 | 1998 | 1999 | 2000

Загальна пропозиція | 4600 | 4159 | 3614 | 3283

Виробництво борошна | 4311 | 3880 | 3354 | 3068

Імпорт | 31 | 27 | 6 | 113

Залишок на початок року | 258 | 252 | 254 | 102

Загальне використання | 4348 | 3905 | 3512 | 3134

Внутрішнє споживання | 4128 | 3829 | 3472 | 3132

Продовольче використання | 4126 | 3826 | 3470 | 3129

у тому числі: для виробництва хліба та хлібобулочних виробів промисловістю |

2296 |

2004 |

1860 |

1677

для випікання хліба у домашніх умовах | 737 | 717 | 650 | 586

для макаронних виробів | 90 | 100 | 80 | 73

для кондитерської, харчоконцентратної промисловості, дитячого та громадського харчування |

603 |

605 |

580 |

523

для приготування у домашньому господарстві | 400 | 400 | 300 | 270

Втрати | 2 | 3 | 2 | 3

Експорт | 220 | 76 | 40 | 2

Залишок на кінець року | 252 | 254 | 102 | 149

Відношення кінцевих залишків до використання, % | 5,80 | 6,50 | 2,90 | 4,75

комбікормів та білково-вітамінних добавок: виробництво борошна в 2001 р. становило лише 29,4% від обсягу 1990 р., крупів – 20,3%, комбікормів – 4,3%, білково-вітамінних добавок – 1,1%. В 1990-2000 рр. просліджується чітка тенденція до росту індексу цін на продукцію борошномельно-круп`яної і комбікормової промисловості (табл. 3).

Таблиця 3

Індекси цін виробників в харчовій та борошномельно-круп`яній і комбікормовій промисловості (до попереднього року, %) |

Роки

1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000

Харчова промисловість | 104,0 | 111,0 | 114,8 | 117,8 | 130,3

Борошномельно-круп`яна і комбікормова промисловість |

162,1 |

97,9 |

95,7 |

134,9 |

157,2

Борошномельно-круп`яна промисловість | 152,2 | 99,7 | 93,7 | 129,9 | 168,3

Комбікормова промисловість | 188,3 | 101,9 | 101,6 | 146,4 | 131,3

Однією з широко представлених форм постачання сировини на зернопереробні підприємства в Україні є давальницькі угоди. Вочевидь, що давальницькі контракти служать специфічною формою вертикальної організації промисловості, коли переробне підприємство, яке займає проміжкове положення у технологічному ланцюгу, по суті, не виходить на ринок сировини і матеріалів і в меншій мірі (у зрівнянні з моделлю переробки купленої сировини і її наступної самостійної реалізації) представлено на ринку кінцевої продукції. На теперішній час Україна займає перше місце серед країн СНД по обсягах переробки давальницької сировини. Об`єми давальницької сировини, яка переробляється на підприємствах борошномельно-круп`яної і комбікормової промисловості України сягають 65,3% від загальної її кількості. Практично кожне підприємство галузі вдається до застосування давальницької схеми в своїй роботі у більших чи менших обсягах. Частка давальців у загальному виробництві борошна на протязі 1997-2000 рр. зросла більш ніж у 1,5 рази. Разом з тим частка власної продукції підприємств значно скоротилася, особливо у 1999-2000 рр., котрі, як відомо, були найгіршими для України з погляду на кількість та якість отриманого врожаю зернових.

Практика використання давальницьких контрактів показує, що українські підприємці чітко розуміють їх роль, по-перше, як джерела виникнення неформальних прав власності і, по-друге, як джерела погрози “експроприації ренти” для власників формальних прав. Інтерпритація давальницьких контрактів як шляху придбання реальних прав власності і поширення фактичних границь фірми знімає багато проблем пояснення поведінки підприємств, які пропонують та приймають умови цих договорів. Стає безглуздою сама постановка питання про ті втрати, котрі використання давальницьких контрактів приносить переробним підприємствам. Те, що на перший погляд виглядає як результат нераціонального вибору і викликає припущення про зловживання постачальниками-давальцями своїми можливостями в рамках технологічного ланцюга, може бути у дійсності реалізацією спланованої бізнес-стратегії у рамках фірми. Переробні підприємства в рамках цих фірм виконують функцію “осередку витрат”, в той час коли “осередком прибутку” виступають інші одиниці. При наявності єдиного центру контролю і прийняття рішень така ситуація є нормальною. Інша справа, що вона затрудняє ідентифікацію контролю всередині бізнес-груп і оцінку ефективності функціонування підприємств. Непросте питання постає у зв`язку з оцінкою ролі давальництва як форми перерозподілу прав власності. З одного боку, як сам процес, так і форми, котрі він приймає, об`єктивно притаманні українській економіці. У існуючих інституціональних умовах до теперішніх пір “неформальні” методи встановлення контролю над активами є практично безперечним фактором реалізації формально закріплених прав власності. Більш того, протягом відносно тривалого проміжку часу реальні права власності можуть реалізовуватися, не будучи формально закріпленими. Одним з способів цього служать стійкі давальницькі контракти.

Ефективність такої моделі реалізації прав власності – використання реальних прав без їх формального закріплення – оцінити важко. Проблеми виникають як з досягненням виробничої ефективності, так і з інструментами захисту реальних прав власності. Практично немає сумнівів у тому, що навіть не маючи формально закріплених прав власності, можливо досить успішно контролювати фінансові потоки підприємств.

Впровадження реальних прав власності з використанням неформальних інструментів контролю передбачає одночасне виконання складного комплексу умов у взаємовідносинах “реальних” власників з господарями акцій, керівництвом підприємств, трудовим колективом, органами виконавчої влади, крупними постачальниками та покупцями, кримінальними угрупованнями і т.д. У подібній ситуації можливість збереження реальних прав власності в майбутньому далеко не завжди безперечна, тим більш такі права власності досить важко, якщо взагалі можливо, захищати легальним шляхом. Відповідно до цього, очікувані переваги від можливих інвестицій досить невеликі, невеликі відповідно і стимули до інвестицій. Мотивація економічних агентів зміщується у бік короткотермінових цілей, що не може у кінцевому випадку не вплинути негативно на ефективність використання активів які контролюються.

Особливістю регіонального розвитку борошномельно-круп`яної і комбікормової промисловості полягає у наступному: головним принципом розташування борошномельної промисловості є наближеність підприємств до споживача, тобто крупних населених пунктів; принциповим при розміщенні круп`яних заводів є орієнтація на райони товарного виробництва круп`яних культур; головним принципом розвитку і розміщення комбікормового виробництва є орієнтація на потреби тваринництва.

Дослідження динаміки розвитку сировинної і матеріально-технічної бази борошномельно-круп`яної і комбікормової промисловості дозволило виявити причини значного спаду обсягів виробництва хлібопродуктів, стан та причини незадовільного рівня завантаження виробничих потужностей, основні резерви підвищення ефективності розвитку галузі.

Беручи до уваги викладене, можна виділити три основні фактори, що впливають на процес розвитку і рівень ефективності борошномельно-круп`яної і комбікормової промисловості на сучасному етапі: кон`юнктура потреб населення і галузей промисловості, що споживають продукцію борошномельно-круп`яної і комбікормової промисловості; обсяги виробництва та якість сільськогосподарської сировини; низький техніко-технологічний рівень матеріально-технічної бази борошномельно-круп`яної і комбікормової промисловості. Виявлені загальні закономірності – це основа для опрацювання заходів щодо підвищення ефективності функціонування борошномельно-круп`яної і комбікормової промисловості із залученням наявних резервів. Резерви підвищення ефективності розвитку борошномельно-круп`яної і комбікормової промисловості – невикористані в даний проміжок часу можливості збільшення обсягів виробництва продукції в розрахунку на одиницю сукупних затрат живої та уречевленої праці з метою раціонального використання наявного потенціалу задля отримання більшої кількості високоякісної продукції.

Виходячи із специфічних особливостей борошномельно-круп`яної і комбікормової промисловості та ресурсів, що використовуються у виробництві, можна виділити таки основні групи резервів підвищення її ефективності: зростання ефективності виробництва сільськогосподарської сировини, зниження її собівартості та підвищення якості; підвищення ефективності використання зернової сировини та матеріальних ресурсів; підвищення рівня використання вторинних сировинних ресурсів; підвищення рівня використання виробничих потужностей на основі виробничих фондів; підвищення ефективності використання трудових ресурсів; підвищення якості продуктів зернопереробки.

Аналітичні системні розрахунки підтверджують наявність значних резервів підвищення урожайності та якості зернової сировини; резервів вилучення корисних компонентів із сировини та її комплексної переробки; зростання віддачі всіх видів виробничих ресурсів (живої праці, виробничих потужностей і основних фондів, фінансових кошті, якості готової продукції).

У третьому розділі “Шляхи підвищення ефективності розвитку борошномельно-круп`яної і комбікормової промисловості в Україні” визначені основні напрями і шляхи впровадження в борошномельно-круп`яній і комбікормовій промисловості інноваційної моделі науково-технологічного розвитку, яка є визначальним фактором докорінного підвищення ефективності; запропоновано економічний механізм удосконалення діяльності зернопереробних підприємств на основі науково обгрунтованого використання таких його складових, як довгострокове і середньострокове прогнозування, планування, програмування, оптимальної організаційної структури, матеріального і морального стимулювання, менеджменту та маркетингу; запропоновані шляхи формування і впровадження дієвого соціального та екологічного механізмів управління в борошномельно-круп`яній і комбікормовій промисловості.

Підвищення ефективності виробництва є економічним наслідком процесу безперервного удосконалення факторів виробництва, джерелом якого можуть бути як інтенсивні, так і екстенсивні фактори процесу відтворення. Виходячи з того, що поєднання і взаємозв`язок основних складових, резервів, напрямів та чинників підвищення ефективності розвитку борошномельно-круп`яної і комбікормової промисловості можна вважати шляхами її зростання, відмітимо, що приріст кінцевих результатів виробництва має досягатися за рахунок збільшення основних його факторів та підвищення їх віддачі. Отже, підвищення ефективності функціонування борошномельно-круп`яної і комбікормової промисловості на сучасному етапі має відбуватися шляхом:

- формування високорозвиненої сировинної бази борошномельно-круп`яної і комбікормової промисловості;

- забезпечення ефективного використання сировинних і матеріальних ресурсів в оптимальні строки з найменшими витратами на основі прискорення впровадження досягнень науково-технічного прогресу, створення сучасної високорозвиненої матеріально-технічної бази борошномельно-круп`яної і комбікормової промисловості, ефективного використання основних виробничих фондів та капітальних вкладень;

- підвищення якості продукції;

- пошук нових організаційно-економічних форм взаємодії борошномельно-круп`яної і комбікормової промисловості з іншими галузями агропромислового комплексу.

Слід відмітити, що сучасний стан науково-технічного прогресу в борошномельно-круп`яній і комбікормовій промисловості України характеризується досить низькими показниками, що зумовлено дією факторів, серед яких важливе значення мають недостатні обсяги капітальних вкладень у розвиток науки, техніки й технології виробництва. Економічне та соціальне значення науково-технологічного прогресу в борошномельно-круп`яній і комбікормовій промисловості полягає у тому, що: науково-технічний прогрес є важливим фактором зростання продуктивності суспільної праці; науково-технічний прогрес створює умови для більш ефективного використання сировинних та матеріальних ресурсів, основних фондів і капітальних вкладень; сприяє удосконаленню організації виробництва, його концентрації та спеціалізації.

При оцінці сучасного стану науково-технологічного й інноваційного розвитку борошномельно-круп`яної і комбікормової промисловості привертає увагу його низький рівень внаслідок обмеженості капітальних вкладень. У 2000р. капітальні вкладення у борошномельно-круп`яну і комбікормову промисловість склали 34,3% від рівня 1990р. і 60,3% від рівня 1995р. Однак, забезпечення зростання їх віддачі є значним резервом підвищення ефективності розвитку промисловості. Як показує аналіз, використання цього чинника резервів може забезпечити зростання віддачі капітальних вкладень у 1,5-2 рази.

Подолання дефіциту інвестицій в борошномельно-круп`яну і комбікормову промисловість можливе лише за умови мобілізації як внутрішніх, так і зовнішніх джерел фінансування. На наш погляд, необхідне раціональне поєднання прямих іноземних інвестицій та внутрішніх кредитів. Кредити дозволяють вирішити проблему поповнення обігових коштів на закупівлю сировини та матеріалів, інших матеріально-технічних ресурсів, оплату лізингу технологічного обладнання. Прямі інвестиції мають вирішити стратегічні проблеми галузі – реконструкцію та модернізацію виробництва на основі впровадження мало- та безвідходних ресурсозберігаючих технологій. Приведені дані (табл. 4) свідчать, що обсяги іноземних інвестицій у борошномельно-круп`яну і комбікормову промисловість України зростають, однак просліджується чітка тенденція до зниження їх питомої ваги у загальному обсягу інвестицій у промисловість.

Таблиця 4

Прямі іноземні інвестиції в економіку України за окремими галузями промисловості |

Роки

1998 | 1999 | 2000

млн. дол. США | питома вага, % | млн. дол. США | питома вага, % | млн. дол. США | питома вага, %

Всього | 2810,7 | 100,0 | 3281,8 | 100,0 | 3865,5 | 100,0

у тому числі :

харчова промисловість |

584,8 |

20,8 |

659,0 |

20,1 |

775,5 |

20,1

борошномельно-круп`яна і комбікормова |

20,7 |

0,74 |

21,6 |

0,65 |

24,4 |

0,63

В умовах скорочення обсягів і здорожання сировини та матеріальних ресурсів на сучасному етапі розвитку борошномельно-круп`яної і комбікормової промисловості забезпечення споживачів достатнім асортиментом хлібопродуктів можливе лише за умови оновлення матеріально-технічної бази галузі на основі широкого впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу. Існуючі технології переробки зернової продукції мають бути удосконалені з метою поліпшення органолептичних та поживних властивостей хлібопродуктів, кращого використання вторинних сировинних ресурсів, зниження втрат при здійсненні виробничого процесу, енерго- та матеріалозбереження, підвищення продуктивності праці. Перспективні напрями розвитку виробничої бази борошномельних, круп`яних і комбікормових підприємств мають бути обгрунтованими, оцінка варіантів технічної політики повинна враховувати як динаміку розвитку підприємства, так і промисловість вцілому.

Вагомим резервом підвищення ефективності розвитку борошномельно-круп`яної і комбікормової промисловості є підвищення ефективності використання живої праці, тобто підвищення продуктивності живої праці зайнятої у ній частини економічно активного населення країни та її регіонів. Враховуючи те, що в цій галузі у 2000 р. середньорічна кількість промислово-виробничого персоналу становила близько 35 тис. чоловік, або 1,0% його загального числа у промисловості, вагомість цього чинника резервів підвищення ефективності розвитку харчової промисловості є значною. У 2000 р. індекс продуктивності праці борошномельно-круп`яної і комбікормової промисловості, порівняно з 1990 р. та 1995 р., становив відповідно – 26,2% і 45,8%. Аналітичні розрахунки стверджують, що мобілізація і використання наявних можливостей покращення використання живої праці дає змогу підвищити продуктивність зайнятого промислово-виробничого персоналу в галузі у 2,5-3 рази.

Важливим чинником у розвитку зернопереробної галузі є підтримка її на рівні уряду країни, а також місцевої влади. Необхідно коригувати наявність існуючих та нових потужностей, які вводяться в дію. Насамперед необхідно провести інвентаризацію існуючих потужностей для виявлення застарілих та нерентабельних виробництв, стан і рівень оснащення яких не відповідає сучасним світовим та державним стандартам. Це необхідно, аби виключити можливість неефективної переробки дорогої сировини та уникнути зайвих втрат. Наступним кроком повинно стати ліцензування зернопереробних виробництв. Воно повинно проходити на рівні адміністративно-територіальних регіонів нашої держави та контролюватися з боку Міністерства аграрної політики. Ліцензування, на наш погляд, може відбуватися за формулою, яка наведена нижче.

n

HХС Nі +Nнов. ,

і=1

де Н – оптимальна норма споживання людиною борошна (враховується борошно, яке входить до продуктів харчування, як складова), тонн; Nі – мінімальний обсяг виробництва борошна, які забезпечують беззбиткову роботу вже існуючого підприємства, тис. т; Nнов. – мінімальний обсяг виробництва борошна, який забезпечить беззбиткову роботу нового підприємства, яке планується ввести в експлуатацію, тис. т; С – чисельність населення у регіоні, тис. чол.; n – кількість вже існуючих підприємств у регіоні.

Приведена формула дає можливість запобігання створенню надлишкових потужностей у регіонах, однак залишається можливість для “здорової” конкуренції між виробниками, так як в ній враховуються мінімальні можливості виробництв, а в разі запропонування більш вигідних умов, ніж у конкурентів, підприємство зможе підвищувати об`єми виробництва відповідно до максимуму своїх потужностей. Також в разі необхідності та сприятливих умов на ринку, регіони зможуть вивозити продукцію за свої межи, користуючись резервами потужностей своїх підприємств. Однак у разі, якщо нерівність наведена у формулі не виконується слід досконало проаналізувати, чи необхідно вводити нові потужності, чи можна обійтись наявними. В такому випадку необхідно враховувати сучасний стан новітніх технологій і необхідність реконструкції та переобладнання діючих зернопереробних підприємств. Використання наявних резервів поліпшення експлуатації виробничих потужностей харчової промисловості при досягненні оптимального рівня сприяє суттєвому зростанню обсягів виробництва продукції, зниженню сукупних витрат суспільної живої та уречевленої праці на їх виробництво, що є одним з важливих чинників посилення її конкурентоспроможності, що в кінцевому результаті призводить до докорінного підвищення ефективності розвитку і функціонування цієї