Київський національний університет імені Тараса Шевченка

КРАВЧУК СВІТЛАНА ЛЕОНТІЇВНА

УДК 159.922

ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОЛОГІЧНИХ ДЕТЕРМІНАНТ

АГРЕСИВНИХ ПРОЯВІВ ОСОБИСТОСТІ

19.00.01 – Загальна психологія, історія психології

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ – 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Київському національному

університеті імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник:- кандидат психологічних наук, доцент

Кириленко Таїсія Сергіївна, Київський

національний університет імені Тараса

Шевченка, доцент кафедри загальної та

інженерної психології.

Офіційні опоненти:

доктор психологічних наук, професор, член-кореспондент

АПН України Носенко Елеонора Львівна, Дніпропетровський

національний університет, завідувач кафедрою педагогічної

психології та англійської мови;

кандидат психологічних наук Мілютіна Катерина Леонідівна,

Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості України,

доцент кафедри психології та соціальної роботи.

Провідна установа: Національна академія внутрішніх справ

МВС України

міста Києва, кафедра юридичної психології.

Захист відбудеться “15” жовтня 2002 р. о 14 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.001.26 при Київському національному

університеті імені Тараса Шевченка (01033, Київ, вул. Володимирська, 64).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного

університету імені Тараса Шевченка

(01033, Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розісланий 13 вересня 2002 р.

В.о. вченого секретаря спеціалізованої вченої ради,

доктор психол. наук, професор Трофімов Ю.Л.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження та ступінь наукової розробленості проблеми. Прояви агресії, зокрема вербальної, в дитячих, учбових закладах, в повсякденному житті як дітей, так і дорослих є проблемою, яка все більше хвилює теоретиків і практиків. Надто агресивні люди, дорослі чи діти, чоловіки чи жінки, мають тенденцію до різних проявів антисоціальної поведінки [Л. Берковіц, 2001]. Зниження цінності людського життя, поширення бездуховності, немотивовані вбивства, непояснювальна жорстокість – одна з характеристик нашого суспільства.

Інтерес психологів до проблеми агресії обумовлений необхідністю формування вмінь людини регулювати власні емоційні реакції, керувати ними, що важливо, як для психічного, так і для фізичного здоров’я людини в контексті проблеми попередження стресових станів, агресії як наслідку низького рівня сформованості “емоційної культури” [Е.Л. Носенко, 1981; Е.Л. Носенко, А.І. Чоботар, О.Б. Елькінбард, 2000]. За даними зарубіжних вчених, в багатьох суспільствах різні форми соціального стресу підвищують кількість пов’язаних з насиллям злочинів [Л. Берковіц, 2001].

Аналіз сутності явища агресії, особливостей агресивних проявів залежно від ситуаційних та індивідуально-особистісних детермінант дає можливість зрозуміти психологічні особливості агресивної поведінки особистості, сприяє прогнозуванню проявів агресії у конфліктних обставинах, а також розробці ефективних засобів психокорекційної роботи з метою попередження агресивності особистості.

В зарубіжній та вітчизняній психологічній літературі аналізуються особливості критичних ситуацій та емоційні переживання, спричинені впливом цих ситуацій на людину (А.Г. Амбрумова, 1985; О.Г. Антонова-Турченко, 1991; Н.М. Ануфрієва, 1997; О.І. Донцов, Т.А. Полозова, 1980; О.А. Донченко, Т.М. Титаренко, 1987; А.В. Калуєв, 1998; Т.С. Кириленко, 1998, 2000; А.Б. Коваленко, І.О. Вахоцька, 2000; Е.Л. Носенко, М.В. Нестеренко, 2000; Е.Л. Носенко, А.І. Чоботарь, О.Б. Елькінбард, 2000; Г. Сельє, 1979; В.О. Татенко, 2000; Л.М. Юр’єва, 1998; R.S. Lazarus, 1991, 1999; P.A. Resick, 2001; S. Rosencweigg, 1938 та інші). Підкреслюється, що імпульсивні (чи експресивні) прояви агресії людини часто є реакціями на певні особливості ситуації (Л. Берковіц, 2001). Результати лабораторних експериментів зарубіжних психологів свідчать про сильний вплив прямої провокації, вербальної чи фізичної, на актуалізацію агресії (Д. Майерс, 1996; Р. Берон, Д. Річардсон, 1998).

Розвиток єдиного підходу до розкриття сутності поняття “агресії” передбачає необхідність виділення та розуміння різних статусів агресії: агресії як психічного стану, агресії як властивості особистості, агресії як об’єкту потреби та агресії як поведінкового прояву. Стимулювання агресії, агресію, гнів, ворожість і агресивність необхідно розглядати як окремі, різні, хоча і взаємопов’язані феномени [Л. Берковіц, 2001]. Значна частина зарубіжних (Е. Аронсон, 1998; Р. Берон, Д. Річардсон, 1998; К. Бютнер, 1991; К.Е. Ізард, 1980, 1999; Г. Паренс, 1997; Ф.С. Перлз, 2000; Х. Хекхаузен, 1986; A. Campbell, 1993; J.T. Tedeschi, 1994 та інші) та вітчизняних (М.В. Алфімова, В.І. Трубніков, 2000; М.Л. Бутовська, 1998; І.Б. Бойко, 1993; Н.А. Дубинко, 2000; В.М. Крайнюк, 1999; М.Д. Левітов, 1972; О.К. Осницький, 1994; А.О. Реан, 1996, 1999; Ф.С. Сафуанов, 1999; О.О Смирнова, Г.Р. Хузєєва, 2002 та інші) досліджень присвячена розгляду особливостей феноменів агресії та агресивності. Причому, як у зарубіжній, так і у вітчизняній психології недостатньо досліджене питання, коли і чому той чи інший з цих феноменів значущо пов’язаний з будь-яким іншим, а також, коли і чому їх взаємозв’язок виявляється слабко вираженим.

Як у зарубіжній, так і у вітчизняній психології увага приділяється розгляду функціонального призначення агресивних проявів особистості (Е. Аронсон, 1998; А. Бандура, 2000; М.Д. Левітов, 1972; К. Лоренц, 1994; Н.Ю. Максимова, К.Л. Милютіна, 2000; А.О. Реан, 1999; З. Фрейд, 1989, 1990; Е. Фромм, 1994; З. Шасварі, 1995; R. Ardrey, 1966, 1976; L. Berkowitz, 1989; G. Borgia, 1980; A. Buss, 1961, 1976; J. Dollard, L. Doob, N. Miller, O. Mowrer, R. Sears, 1939; S. Feschbach, 1964, 1971; G. Rochlin, 1973; L.J. Saul, 1956 та інші). Деякі дослідники вважають, що зростаюча в суспільстві готовність застосовувати агресію пов’язана із збільшенням кількості людей, що вважають себе як таких, що мають право мстити тим, хто, на їх думку, вчинив з ними несправедливо [Л. Берковіц, 2001]. Разом з тим в психологічній літературі не достатньо досліджений зв’язок особливостей прийняття особистістю функцій власної агресії з індивідуально-психологічними характеристиками та практично відсутні відомості щодо зв’язку особливостей прийняття особистістю функцій власної агресії з особливостями реагування на провокацію особою чоловічої (жіночої) статі.

Предметом дискусій останніх років стали відмінності в проявах агресії у представників обох статей. Вказується, що відмінності в агресивній поведінці в цілому між чоловіками та жінками остаточно не з’ясовані (Р. Берон, Д. Річардсон, 1998). Статистикою показано, що жінки значно частіше стають жертвами подружнього насилля та сексуальної агресії. Важливого значення набувають дослідження обумовленості агресії статевими характеристиками об’єкта провокації. В експериментах зарубіжних психологів показано, що на збільшення ймовірності агресії чоловіків по відношенню до жінок впливають наступні фактори: страх у чоловіків виглядати “гірше інших” в очах жінки; страх у чоловіків від зневаження, що виказує жінка; однозначне сприймання загрози, що йде від жінки.

Разом з тим у вітчизняній та зарубіжній психології практично відсутні відомості про обумовленість агресивних проявів особистості подвійною детермінацією: індивідуально-особистісними (особистісними властивостями, прагненням до самоактуалізації, особливостями міжособистісних стосунків, особливостями прийняття функцій власної агресії та статтю особистості, що реагує на провокацію) та ситуаційними (статтю особи, що провокує агресію) чинниками.

Дисертаційне дослідження виконувалося відповідно з планами наукової роботи кафедри загальної та інженерної психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Об’єкт дослідження: агресивні прояви особистості.

Предмет дослідження: ситуаційні та індивідуально-особистісні детермінанти агресивних проявів особистості в ситуації провокування агресії.

Мета дослідження – вивчити особливості взаємозв’язку та структури психологічних детермінант агресивних проявів особистості з врахуванням статевих відмінностей.

Завдання дослідження. Для досягнення поставленої мети були конкретизовані завдання:

1. На основі теоретичного аналізу проблеми агресивних проявів особистості, їх функціонального призначення, аналізу підходів до розв’язання проблеми ролі психологічних чинників поведінкових проявів визначити схему та напрямок дослідження психологічних детермінант агресивних проявів особистості.

2. Розробити методичний інструментарій та підібрати систему методичних процедур, адекватних меті дослідження.

3. Розкрити залежність агресивних проявів особистості від ситуаційної детермінанти – статі особи, що провокує агресію.

4. Виявити структуру індивідуально-особистісних детермінант агресивних проявів.

5. Визначити статеві відмінності в структурі індивідуально-особистісних детермінант агресивних проявів.

Для вирішення поставлених завдань використовувався комплекс методів: емпіричні методи (тестування та опитування), статистичні методи обробки даних (кореляційний, факторний, однофакторний дисперсійний аналізи, критерій Хі-квадрат Пірсона), якісний метод обробки даних (аналіз і синтез отриманих даних, їх систематизація та порівняння з результатами інших досліджень).

Тестування здійснювалось за методиками, спрямованими на діагностику широкого спектру індивідуально-психологічних характеристик (рівня вираженості агресивних та ворожих реакцій, властивостей особистості, міжособистісних відносин, самоактуалізації особистості). Особливості прийняття функцій власної агресії та способи реагування на провокацію агресії досліджувалися за допомогою опитування та розробленої дослідницької анкети.

Наукова новизна результатів дослідження полягає:

в подальшому теоретичному обгрунтуванні та експериментальному аналізі феноменів агресії, агресивності та ворожості;

в поглибленні систематизації функціонального призначення агресивних проявів за знаком функцій: позитивні, негативні та амбівалентні;

у вивченні з загально-психологічних позицій індивідуально-особистісних (особистісних властивостей, особливостей міжособистісних стосунків, особливостей прагнення до самоактуалізації, статевих відмінностей) та ситуаційних (стать особи, що провокує агресію) чинників, що обумовлюють надання переваги агресивним способам поведінки;

у отриманні нових наукових фактів про особливості проявів агресії залежно від подвійної детермінації: ситуаційних та індивідуально-особистісних чинників; у виявленні структури індивідуально-особистісних детермінант агресивних проявів залежно від статі особистості, що реагує на провокацію, та від статі особи, що провокує агресію;

у вивченні зв’язку особливостей прийняття особистістю функцій власної агресії з особливостями реагування на провокацію особою чоловічої (жіночої) статі та з індивідуально-психологічними характеристиками особистості;

у виявленні та вивченні індивідуально-особистісних чинників, що в більшій мірі сприяють проявам агресії залежно від статі особистості, що реагує на провокацію, та статі особи, що провокує агресію;

у розробці дослідницької анкети, спрямованої на дослідження способів реагування на провокацію агресії.

Теоретичне значення полягає у розширенні знань про особливості проявів вербальної агресії особистості залежно від ситуаційної та індивідуально-особистісних детермінант, про статеві особливості в прийнятті функцій власної агресії, що, в свою чергу, створює можливість найбільш повно відтворити уявлення про агресію як психологічне явище, зрозуміти психологічні особливості проявів вербальної агресії.

Практична цінність роботи полягає в тому, що результати дослідження можуть бути використані у процесі подальшої розробки проблем агресії.

Зміст теоретичної і практичної частин роботи може бути використаний в процесі читання лекцій та спецкурсів з психології. Отримані результати, а також розроблена дослідницька анкета можуть застосовуватись у роботі психологів, спеціалізованих органів, що займаються проведенням й розробкою психокорекційних засобів щодо попередження агресивності у критичних ситуаціях. Результати дослідження використовуються в навчальному процесі в Київському інституті соціальних та культурних зв’язків під час читання лекцій з розділу “Психологія емоцій” з курсу “Загальна психологія” студентам за фаховим спрямуванням – соціальна робота та лекцій з курсу “Психологія конфлікту” студентам за фаховим спрямуванням – психологія.

Особистий внесок здобувача. Наведені в роботі наукові дані є самостійним вкладом автора в проблему, яка розробляється. Ідеї та думки співавторів стосуються близьких аспектів роботи, але не повністю використовуються в даній роботі.

Надійність та достовірність результатів забезпечувались теоретичним аналізом проблеми, відповідністю застосованих методів меті та задачам дослідження, поєднанням якісного та кількісного аналізу одержаного емпіричного матеріалу, використанням багатомірних методів статистичного аналізу даних та відповідним добором груп, створенням адекватних умов обстеження, достатньою кількістю та віковою репрезентативністю досліджуваних.

Апробація результатів дослідження. Матеріали дисертаційного дослідження доповідались на засіданнях кафедри загальної та інженерної психології (1999, 2000, 2001, 2002); на ІІІ з’їзді Товариства психологів України до 100-річчя від дня народження академіка Г.С. Костюка (Київ, 2000); на Третій Всеукраїнській конференції молодих науковців “Проблема особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень” (Київ, 2000); на наукових конференціях студентів та аспірантів факультету соціології та психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1999, 2000, 2001, 2002).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у 8 публікаціях, серед яких 3 статті – у наукових журналах, 2 статті – у збірниках наукових праць, 2 публікації – в матеріалах конференцій та 1 публікація – в тезах конференції.

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертації становлять 265 сторінок комп’ютерного тексту. Обсяг основного тексту дисертації містить 181 сторінок.

Робота ілюстрована 50 таблицями та 22 рисунками: з них 27 таблиць та 2 рисунки займають повну площу 27 сторінок. В роботі вміщено 21 додатків, що займають 43 сторінок. Бібліографія включає 179 найменувань, із них іноземними мовами – 42.

ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обгрунтовується вибір теми дослідження, її актуальність, мета роботи, завдання дослідження, розкривається наукове, практичне, теоретичне значення роботи.

Перший розділ “Психологічні аспекти аналізу агресивного реагування особистості” складається з трьох підрозділів.

В першому підрозділі подається аналіз статусу агресії як психологічного явища та розглядаються теоретичні підходи щодо сутності агресії.

На основі теоретичного аналізу підходів вітчизняних та зарубіжних психологів щодо дефініцій агресії як психологічного явища запропоновані робочі визначення:

1) агресія – як психічний стан – на певний час обумовлює ставлення до самої людини і до інших об’єктів (живих та неживих) та характеризується пізнавальним, емоційним та вольовим компонентами;

2) агресія – як властивість особистості – по-перше, виступає як мотиваційна тенденція, внутрішнє спонукання до здійснення агресивних дій, по-друге, відображає відносно стабільну готовність до агресивних дій в самих різних ситуаціях за наявності потенційно агресивного сприймання та потенційно агресивної інтерпретації як стійкої особистісної особливості світосприйняття та світорозуміння, по-третє, характеризується наявністю деструктивних тенденцій у відносинах з іншими людьми;

3) агресія – як об’єкт потреби – виступає метою і мотивом поведінки, як самостійна цінність;

4) агресія – як поведінковий прояв – це поведінка, котра характеризується спрямованістю, по-перше, на заподіяння шкоди неживим об’єктам, по-друге, на здійснення дій, які спричиняють шкоду (фізичну, моральну чи матеріальну) живим істотам, які мають мотивацію уникнення такого ставлення.

В другому підрозділі викладені основні теоретичні засади дослідження проблеми функціонального призначення агресивних проявів особистості. Розглядаються позитивні, негативні та амбівалентні функції агресії.

Зазначено, що особливої уваги, як менш досліджені, заслуговують наступні функції агресивних проявів особистості: 1) позитивні: спосіб захисту [В.В. Лебединський, О.С. Нікольська, Е.Р. Баєнська, М.М. Ліблінг, 1990; М.Д. Левітов, 1972]; 2) негативні: спосіб здійснення впливу на іншу людину [G.R. Patterson, 1976]; демонстрація власної сили [Р. Берон, Д. Річардсон, 1998]; 3) амбівалентні: спосіб вираження гніву, зняття стресу, тобто розрядка емоційного напруження [S. Feschbach, 1964, 1971; С.С. Занюк, 1997]; засіб для досягнення певних цілей [А.А. Бандура, 2000; Р. Берон, Д. Річардсон, 1998]; помста за агресивну поведінку іншої людини [Р. Берон, Д. Річардсон, 1998; С.С. Занюк, 1997]; можливість відчути задоволення [М.Д. Левітов, 1972].

Виділені аспекти вказують на важливість аналізу обумовленості агресивної поведінки особистості особливостями прийняття нею функцій власної агресії.

Третій підрозділ присвячено аналізу теоретичних засад дослідження особливостей агресивного реагування особистості в критичній ситуації. За результатами аналізу існуючих з цих питань досліджень (А.Г. Амбрумова, 1985; Е.С. Мазур, В.Б. Гельфанд, П.В. Качалов, 1992; Г. Сельє, 1979; Л.Н. Юр’єва, 1998; S. Rosencweigg, 1938 та інші) встановлено, що одним із видів емоційного реагування у критичних ситуаціях виступають агресивні прояви, вираженість яких може відрізнятися змістовними характеристиками, що потребує вивчення їх детермінації психологічними чинниками.

Таким чином, в першому розділі, по-перше, на основі теоретичного аналізу підходів щодо визначення агресії були запропоновані робочі визначення агресії як поведінкового прояву та агресії як властивості особистості; по-друге, проаналізовані позитивні, негативні та амбівалентні функції агресії в житті людини та показана важливість дослідження особливостей прийняття функцій власної агресії як психологічного чинника агресії особистості; по-третє, з’ясовано, що агресивні прояви виступають одним з видів реагування в критичній ситуації, яка провокує агресію.

Другий розділ “Методологічні засади та програма дослідження психологічних детермінант агресивних проявів” складається з трьох підрозділів. В першому підрозділі “Постановка проблеми: ситуаційні та індивідуально-особистісні детермінанти агресивного реагування особистості” подається аналіз підходів до розв’язання проблеми ролі психологічних чинників поведінкових проявів. Виділено два підходи щодо обумовленості поведінки особистості: 1) реакції людей в значній мірі обумовлені ситуаційними факторами [Л. Росс, Р. Нісбетт, 1999]; 2) особистісні фактори відіграють важливу роль в багатьох моделях поведінки, в число яких входить і агресія [Р. Берон, Д. Річардсон, 1998].

При розкритті проблеми детермінації поведінки вчені акцентують увагу на біологічних (гормони, нервова система тощо), суспільних (спостереження сцен насилля, схвалення використання агресії тощо), зовнішніх (шум, скупченність, неприємні запахи тощо), індивідуальних (особистісні риси, гендерні відмінності в агресії, установки тощо) факторах (М.В. Алфімова, В.І. Трубніков, 2000; Р. Берон, Д. Річардсон, 1998; К.Е. Ізард, 1999; С.С. Занюк, 1997; Н.Д. Левітов, 1972 та інші). В якості сильної і стійкої детермінанти агресії виступає провокація [Р. Берон, Д. Річардсон, 1998; Д. Майерс, 1996].

Аналіз питання про детермінацію агресивної поведінки дозволив з’ясувати найменш досліджені аспекти: по-перше, особливості ситуаційної детермінанти агресивних проявів особистості, а саме: особа за статтю, що провокує агресію; по-друге, особливості індивідуально-особистісних детермінант агресивних проявів особистості в ситуації з провокацією: статеві відмінності, особистісні властивості, особливості прагнення до самоактуалізації, особливості типів міжособистісних стосунків, особливості прийняття функцій власної агресії. Тому для дослідження були вибрані саме ці психологічні детермінанти агресивних проявів особистості.

Другий підрозділ “Методичне забезпечення емпіричного дослідження психологічних детермінант агресивних проявів особистості” включає обгрунтування методів дослідження.

Для вивчення особливостей реагування особистості на ситуацію з провокацією була розроблена спеціальна дослідницька анкета, яка включає опис трьох критичних ситуацій.

При розробці ситуацій враховувались: 1) тип: ситуації організовані на основі протидії об’єктів: Особа, що провокує агресію – Особистість, що реагує на провокацію; 2) умова: в кожну ситуацію введені, по-перше, провокація у формі вербальної агресії особою, що відрізняється за статтю, та, по-друге, способи реагування на провокацію; 3) вид: в кожну ситуацію введені життєві події з різною мірою їх стресогенності за шкалою соціальної адаптації Холмса та Раге [1995]; 4) характер: всі три критичні ситуації розроблені на основі проективного психодіагностичного підходу.

Адаптація розробленої дослідницької анкети здійснювалась під час пілотажного дослідження. Виявились високі позитивні значущі зв’язки між характером рішення завдання (вибору або не вибору вербальної агресії) з сумарною оцінкою всіх пунктів анкети, пов’язаних з досліджуваним показником – проявами вербальної агресії.

Результати перевірки надійності-узгодженості психологічного інструмента щодо шкали – прояви вербальної агресії – показали, що кореляція кожного пункта з загальним сумарним балом висока. Крім того, значення альфа Кронбаха для шкали – прояви вербальної агресії – в цілому досить високе (відповідно 0,78). Згідно коефіцієнту кореляції Пірсона, наявний прямий значний зв’язок загального сумарного балу за шкалою розробленої анкети – прояви вербальної агресії – з показником вербальної агресії за опитувальником Басса-Дарки (r = 0,301, де P < 0,01). Під час проведення основного дослідження було з’ясовано, що, згідно коефіцієнту кореляції Спірмена, існує позитивний значний зв’язок загального сумарного балу за шкалою розробленої анкети – прояви вербальної агресії – з показником вербальної агресії за опитувальником Басса-Дарки (r = 0,439, де P < 0,01), з показником агресивності за опитувальником Басса-Дарки (r = 0,238, де P < 0,01), з показником спонтанної агресивності за Фрайбурзьким особистісним опитувальником (r = 0,420, де P < 0,01), з показником реактивної агресивності за Фрайбурзьким особистісним опитувальником (r = 0,231, де P < 0,01), з показником агресивності (прямолінійно-агресивним типом міжособистісних стосунків) за опитувальником Т. Лірі (r = 0,341, де P < 0,01).

Найменший можливий бал за шкалою розробленої анкети – прояви вербальної агресії – дорівнює нулю, а найбільший можливий бал дорівнює шости. Розподіл піддослідних (для вибірки з 177 осіб) за отриманими балами по шкалі розробленої анкети – прояви вербальної агресії – представлений на рис. 1.

Рис. 1 Розподіл піддослідних за отриманими балами по шкалі – прояви вербальної агресії

Згідно однофакторного дисперсійного аналізу, виявились значущі відмінності (P<0,001) за показником вербальної агресії за опитувальником Басса-Дарки у піддослідних, що розподілились за балами (від 0 до 6) по шкалі розробленої анкети – прояви вербальної агресії. Чим більша кількість балів у осіб по шкалі розробленої анкети – прояви вербальної агресії, тим вище у них рівень вербальної агресії за опитувальником Басса-Дарки.

Для виявлення тенденції до вибору агресивних способів поведінки у критичних ситуаціях з провокацією у кожного піддослідного підраховувалась загальна кількість виборів окремо вербальної та фізичної агресії в трьох ситуаціях залежно від статі особи, що провокує агресію.

Особливості прийняття функцій власної агресії досліджувались за допомогою опитування, в якому наведені, по-перше, питання “Чим для Вас є власні агресивні прояви?” та, по-друге, різні варіанти функцій агресії. Підраховувались відсотки прийняття запропонованих функцій.

Для дослідження індивідуально-особистісних детермінант агресивних проявів використовувались наступні методики: опитувальник Басса-Дарки для діагностики агресивності, агресії та ворожості; Фрайбурзький особистісний опитувальник для діагностики індивідуально-психологічних характеристик, які мають першорядне значення для процесів соціальної адаптації і регуляції поведінки; особистісний опитувальник – Інтерперсональний діагноз Т. Лірі для діагностики міжособистісних відносин та властивостей особистості, істотних при взаємодії з іншими людьми; опитувальник рівня самоактуалізації особистості.

Третій підрозділ присвячений опису організації та процедури проведення емпіричного дослідження. Організаційно робота виконувалась у три етапи. В дослідженні прийняли участь 284 особи (151 жінок та 133 чоловіків) – студенти Київського національного університету імені Тараса Шевченка та студенти Київського державного університету харчових технологій віком від 18 до 23 років.

На першому етапі розроблена дослідницька анкета та опитування, проведене пілотажне дослідження щодо адаптації дослідницької анкети, підібраний комплекс діагностичних методик. В пілотажному дослідженні прийняли участь 107 осіб (55 жінок та 52 чоловіків).

На другому етапі вивчались: 1) особливості агресивних проявів особистості в ситуації з провокацією; 2) особливості прийняття функцій власної агресії; 3) індивідуально-особистісні характеристики (особистісні властивості, особливості прагнення до самоактуалізації, особливості вираженості міжособистісних стосунків). Здійснювався аналіз агресивних проявів особистості залежно від її статі та статі особи, що провокує агресію. На другому етапі в дослідженні прийняли участь 177 осіб (96 жінок та 81 чоловіків).

На третьому етапі на основі кореляційного та факторного аналізів досліджувалась структура індивідуально-особистісних детермінант проявів вербальної агресії залежно від ситуаційної детермінанти. У відповідності з конкретизованими завданнями піддослідні були розподілені на групи за наступними критеріями:

1) наявність тенденції до вибору вербальної агресії залежно від статі особи, що провокує агресію; 2) відсутність тенденції до вибору вербальної агресії залежно від статі особи, що провокує агресію; 3) наявність тенденції до вибору вербальної агресії залежно від статі особи, що провокує агресію, та статі особистості, що реагує на провокацію; 4) відсутність тенденції до вибору вербальної агресії залежно від статі особи, що провокує агресію, та статі особистості, що реагує на провокацію; 5) наявність тенденції до вибору вербальної агресії незалежно від статі особи, що провокує агресію; 6) відсутність тенденції до вибору вербальної агресії незалежно від статі особи, що провокує агресію.

Наявність тенденції визначалась вибором агресивних способів поведінки в двох чи трьох ситуаціях з трьох ситуацій, запропонованих в розробленій дослідницькій анкеті.

Відсутність тенденції до вибору вербальної агресії визначалась відсутністю вибору вербальної агресії в двох чи трьох ситуаціях з трьох ситуацій, запропонованих в розробленій дослідницькій анкеті. З 33,3 відсотків осіб, що характеризувались відсутністю тенденції до вибору вербальної агресії на провокацію чоловіка, жодна особа не мала тенденції до вибору фізичної агресії. З 48,0 відсотків осіб, що характеризувались відсутністю тенденції до вибору вербальної агресії на провокацію жінки, жодна особа не мала тенденції до вибору фізичної агресії.

У осіб з тенденцією та у осіб з відсутністю тенденції до вибору вербальної агресії на провокацію у формі вербальної агресії особою чоловічої статі наявні значущі відмінності (відповідно: F-критерій = 42,79, P < 0,001) в рівнях вербальної агресії за опитувальником Басса-Дарки.

У осіб з тенденцією та у осіб з відсутністю тенденції до вибору вербальної агресії на провокацію у формі вербальної агресії особою жіночої статі наявні значущі відмінності (відповідно: F-критерій = 16,64, P < 0,001) в рівнях вербальної агресії за опитувальником Басса-Дарки.

Третій розділ “Аналіз результатів емпіричного дослідження особливостей психологічних детермінант агресивних проявів особистості” складається з чотирьох підрозділів.

Перший підрозділ присвячений дослідженню особливостей агресивних проявів особистості залежно від ситуаційної детермінанти – статі особи, що провокує агресію.

Було з’ясовано, що за умови провокації у формі вербальної агресії особою жіночої статі кількість осіб, що мали тенденцію до вибору вербальної агресії, зменшилась у порівнянні з умовою провокації особою чоловічої статі (відповідно: 92 особи (52,0 відсотків) та 118 осіб (66,7 відсотків)).

Виявилось, що у осіб з тенденцію до вибору агресії, по-перше, більш виразно представлена вербальна агресія порівняно з фізичною; по-друге, простежується загальна тенденція реагування відповідно статі особи, яка провокує агресію: помітне переважання вербальної та фізичної агресії, коли особою, що провокує агресію, є чоловік, а не жінка.

В другому підрозділі розкриваються особливості структури індивідуально-особистісних детермінант проявів вербальної агресії в співвідношенні з ситуаційною детермінантою.

Для розкриття взаємозв’язку індивідуально-особистісних детермінант та їх ієрархії в детермінації проявів вербальної агресії застосовувався кореляційний, факторний та однофакторний дисперсійний аналізи.

Для осіб з тенденцією до вибору вербальної агресії на провокацію у формі вербальної агресії особою чоловічої статі характерний профіль: 1) маскулінність та агресивно-вороже ставлення з використанням фізичної сили за низької вираженості характеристик: схильності до сором’язливості, співробітництва та альтруїзму; 2) депресивність, емоційна нестійкість за наявності невротичності, дратівливості та за низької вираженості товариськості; 3) вербальна агресія з схильністю до опозиції, невротичності за низької вираженості характеристик: прагнення до самоактуалізації з схильністю до альтруїзму, врівноваженості та співробітництва; 4) агресивне прагнення до лідерства.

Для осіб з тенденцією до вибору вербальної агресії на провокацію у формі вербальної агресії особою жіночої статі характерний профіль: 1) вербальна агресія з схильністю до опозиції, невротичності за низької вираженості характеристик: прагнення до самоактуалізації з схильністю до альтруїзму, врівноваженості та співробітництва; 2) агресивне прагнення до лідерства; 3) маскулінність та агресивно-вороже ставлення з використанням фізичної сили за низької вираженості характеристик: схильності до сором’язливості, співробітництва та альтруїзму; 4) схильність до сором’язливості, співробітництва, альтруїзму за низької вираженості характеристик: маскулінності та агресивно-ворожого ставлення з використанням фізичної сили; 5) депресивність, емоційна нестійкість за наявності невротичності, дратівливості та за низької вираженості товариськості; 6) товариськість за низької вираженості характеристик: депресивності, емоційної нестійкості за наявності невротичності, дратівливості.

У осіб з наявністю та у осіб з відсутністю тенденції до вибору вербальної агресії залежно від статі особи, що провокує агресію, виявлені відмінності в прийнятті функцій власної агресії.

Особам з тенденцією до вибору вербальної агресії на провокацію у формі вербальної агресії особою чоловічої статі більш властиве прийняття функцій власної агресії як способу здійснення впливу на іншу людину (P < 0,001), помсти за агресивну поведінку іншої людини (P < 0,002), способу захисту (P < 0,02), засобу для досягнення певних цілей (P < 0,04), порівняно з особами, що характеризуються відсутністю такої тенденції.

Особам з тенденцією до вибору вербальної агресії на провокацію у формі вербальної агресії особою жіночої статі більш властиве прийняття функцій власної агресії як способу здійснення впливу на іншу людину (P < 0,004), демонстрації власної сили (P < 0,04), у порівнянні з особами, що характеризуються відсутністю такої тенденції.

Третій підрозділ був присвячений дослідженню ролі статевих особливостей в аналізі проявів вербальної агресії особистості.

Визначені статеві відмінності у виборі агресивних способів поведінки залежно від статі особи, що провокує агресію: по-перше, як чоловіки, так і жінки мали тенденцію до вибору вербальної агресії на провокацію у формі вербальної агресії особою чоловічої статі (критерій Хі-квадрат Пірсона = 0,92); по-друге, у чоловіків менш виражена тенденція обирати вербальну агресію на провокацію у формі вербальної агресії особою жіночої статі (Р < 0,02) та більш виражена тенденція надавати перевагу фізичній агресії на провокацію особою чоловічої статі (Р < 0,001).

Стосовно статевих відмінностей в структурі агресивності (спонтанної, реактивної) та агресії (вербальної, фізичної, непрямої) то, як в групі чоловіків, так і в групі жінок в структурі першого основного фактору із значущою позитивною вагою наявні показники: реактивна агресивність, маскулінність, фізична агресія, ворожість, спонтанна агресивність та дратівливість. В групі осіб чоловічої статі, у порівнянні з групою жінок, додаються із значущою позитивною вагою показники: негативізм, вербальна агресія, непряма агресія.

У чоловіків за умови провокації у формі вербальної агресії особою чоловічої статі:

По-перше, існує прямий високий значущий зв’язок наявності тенденції до вибору вербальної агресії з непрямою, фізичною, вербальною агресією; дратівливістю; агресивністю; реактивною, спонтанною агресивністю; відвертістю; екстраверсією; маскулінністю; негативізмом; авторитарним, незалежно-домінуючим, агресивним типами міжособистісних стосунків (показники коефіцієнтів кореляції Пірсона більші за 0,30 по абсолютній величині, де Р < 0,01).

По-друге, існує зворотній високий значущий зв’язок наявності тенденції до вибору вербальної агресії з почуттям провини; альтруїстичним, співробітницьким, залежним типами міжособистісних стосунків; прагненням до самоактуалізації; врівноваженістю, сором’язливістю (показники коефіцієнтів кореляції Пірсона більші за 0,30 по абсолютній величині, де Р < 0,01).

По-третє, для чоловіків, що мають тенденцію до вибору вербальної агресії, характерний профіль: 1) маскулінність та агресивно-ворожі прояви з схильністю до опозиції за низької вираженості врівноваженості; 2) агресивне прагнення до лідерства за наявності невротичності, маскулінності; 3) депресивність, емоційна нестійкість за наявності невротичності, ворожості та за низької вираженості товариськості; 4) товариськість за низької вираженості депресивності, емоційної нестійкості, невротичності та ворожості; 5) агресивність, дратівливість за низької вираженості характеристик: схильності до співробітництва, сором’язливості та альтруїзму.

По-четверте, вибору вербальної агресії сприяє прийняття функцій власної агресії як способу здійснення впливу на іншу людину (P < 0,001), засобу для досягнення певних цілей (P < 0,001), помсти за агресивну поведінку іншої людини (P < 0,005), способу захисту (P < 0,05).

У чоловіків за умови провокації у формі вербальної агресії особою жіночої статі:

По-перше, існує прямий високий значущий зв’язок наявності тенденції до вибору вербальної агресії з реактивною, спонтанною агресивністю; агресивністю; непрямою, фізичною, вербальною агресією; невротичністю; маскулінністю; авторитарним, незалежно-домінуючим, агресивним, недовірливо-скептичним типами міжособистісних стосунків (показники коефіцієнтів кореляції Пірсона більші за 0,30 по абсолютній величині, де Р < 0,01).

По-друге, прояви вербальної агресії гальмуються наступними характеристиками: врівноваженістю; альтруїстичним, залежним типами міжособистісних стосунків; прагненням до самоактуалізації; сором’язливістю (показники коефіцієнтів кореляції Пірсона більші за 0,30 по абсолютній величині, де Р < 0,01).

По-третє, проявам вербальної агресії сприяють наступні характеристики: агресивне прагнення до лідерства за наявності невротичності, маскулінності.

По-четверте, вибору вербальної агресії сприяє прийняття функцій власної агресії як засобу для досягнення певних цілей (P < 0,001), способу здійснення впливу на іншу людину (P < 0,001), демонстрації власної сили (P < 0,004), засобу виразу гніву, зняття стресу, тобто розрядки емоційного напруження (P < 0,02).

У жінок за умови провокації у формі вербальної агресії особою чоловічої статі:

По-перше, існує прямий високий значущий зв’язок наявності тенденції до вибору вербальної агресії з невротичністю; депресивністю; дратівливістю; реактивною, спонтанною агресивністю; агресивністю; емоційною лабільністю; агресивним типом міжособистісних стосунків; фізичною, вербальною агресією; ворожістю (показники коефіцієнтів кореляції Пірсона більші за 0,30 по абсолютній величині, де Р < 0,01).

По-друге, існує зворотній високий значущий зв’язок наявності тенденції до вибору вербальної агресії з почуттям провини; співробітницьким типом міжособистісних стосунків; врівноваженістю (показники коефіцієнтів кореляції Пірсона більші за 0,30 по абсолютній величині, де Р < 0,01).

По-третє, для жінок з тенденцією до вибору вербальної агресії характерний профіль: 1) маскулінність та агресивно-вороже ставлення з використанням фізичної сили за низької вираженості характеристик: схильності до сором’язливості, співробітництва, залежності, альтруїзму та почуття провини; 2) депресивність, емоційна нестійкість з схильністю до невротичності, дратівливості, спонтанної агресивності за низької вираженості товариськості, врівноваженості; 3) вербальна агресія за наявності невротичності та за низької вираженості характеристик: прагнення до самоактуалізації з схильністю до альтруїзму, врівноваженості та співробітництва; 4) прагнення до лідерства з агресивними проявами за низької вираженості врівноваженості, залежності.

По-четверте, вибору вербальної агресії сприяє прийняття функцій власної агресії як способу здійснення впливу на іншу людину (Р < 0,001), помсти за агресивну поведінку іншої людини (Р < 0,05), засобу виразу гніву, зняття стресу, тобто розрядки емоційного напруження (P < 0,05).

У жінок за умови провокації у формі вербальної агресії особою жіночої статі проявам вербальної агресії сприяють наступні характеристики: 1) депресивність, емоційна нестійкість з схильністю до невротичності, дратівливості, спонтанної агресивності за низької вираженості товариськості, врівноваженості; 2) вербальна агресія за наявності невротичності та за низької вираженості характеристик: прагнення до самоактуалізації з схильністю до альтруїзму, врівноваженості та співробітництва.

Четвертий підрозділ присвячений дослідженню особливостей зв’язку ситуаційної та індивідуально-особистісних детермінант агресивних проявів.

Встановлено, що за умови провокації у формі вербальної агресії особою чоловічої статі проявам вербальної агресії найбільш сприяють: маскулінність та агресивно-вороже ставлення з використанням фізичної сили за низької вираженості характеристик: схильності до сором’язливості, співробітництва та альтруїзму (P < 0,001); вербальна агресія з схильністю до опозиції, невротичності за низької вираженості характеристик: прагнення до самоактуалізації з схильністю до альтруїзму, врівноваженості та співробітництва (P < 0,001).

За умови провокації у формі вербальної агресії особою жіночої статі проявам вербальної агресії найбільш сприяють: вербальна агресія з схильністю до опозиції, невротичності за низької вираженості характеристик: прагнення до самоактуалізації з схильністю до альтруїзму, врівноваженості та співробітництва (P < 0,001).

У чоловіків за умови провокації у формі вербальної агресії особою чоловічої статі проявам вербальної агресії найбільш сприяють: агресивність, дратівливість за низької вираженості схильності до співробітництва, сором’язливості та альтруїзму (P < 0,001).

У чоловіків за умови провокації у формі вербальної агресії особою жіночої статі проявам вербальної агресії найбільш сприяють: агресивне прагнення до лідерства за наявності невротичності, маскулінності (P < 0,001).

У жінок за умови провокації у формі вербальної агресії особою чоловічої статі проявам вербальної агресії найбільш сприяють: прагнення до лідерства з агресивними проявами за низької вираженості врівноваженості, залежності (P < 0,004); депресивність, емоційна нестійкість з схильністю до невротичності, дратівливості, спонтанної агресивності за низької вираженості товариськості, врівноваженості (P < 0,006); маскулінність та агресивно-вороже ставлення з використанням фізичної сили за низької вираженості характеристик: схильності до сором’язливості, співробітництва, залежності, альтруїзму та почуття провини (P < 0,008).

У жінок за умови провокації у формі вербальної агресії особою жіночої статі проявам вербальної агресії найбільш сприяють: вербальна агресія за наявності невротичності та за низької вираженості характеристик: прагнення до самоактуалізації з схильністю до альтруїзму, врівноваженості та співробітництва (P < 0,006).

Встановлені відмінності в індивідуально-особистісних характеристиках залежно від особливостей прийняття функцій власної агресії.

Було з’ясовано, що у чоловіків, порівняно з жінками, проявам вербальної агресії незалежно від ситуаційної детермінанти в більшій мірі сприяють прийняття функцій власної агресії як засобу для досягнення певних цілей (P < 0,001), способу здійснення впливу на іншу людину (P < 0,04), демонстрації власної сили (P < 0,002).

Висновки:

1. У дисертації представлений теоретичний та експериментальний аналіз проблеми психологічної детермінації проявів вербальної агресії особистості. Показана обумовленість особливостей проявів вербальної агресії подвійною детермінацією: ситуаційними та індивідуально-особистісними чинниками. Проаналізована структура індивідуально-особистісних детермінант агресивних проявів в зв’язку з ситуаційною детермінантою. Поглиблена систематизація функціонального призначення агресивних проявів за знаком функцій: позитивні, негативні та амбівалентні. Визначені найменш досліджені аспекти стосовно прийняття функцій власної агресії, що обумовлюють агресивні прояви особистості в ситуації з провокацією. З’ясована необхідність вивчення ролі психологічних детермінант: ситуаційних (стать особи, що провокує агресію) та індивідуально-особистісних (статеві відмінності, особистісні властивості, особливості міжособистісних стосунків, особливості прагнення до самоактуалізації, особливості прийняття функцій власної агресії), що дозволяє працювати в дослідженні проблеми обумовленості проявів агресії за схемою “ситуація – особистість – реакція”.

2. Розроблена спеціальна дослідницька анкета для вивчення особливостей реагування особистості на ситуацію з провокацією та підібрана система методичних процедур з метою дослідження психологічних детермінант агресивних проявів особистості.

3. Встановлені статеві особливості агресивних проявів особистості, що реагує на провокацію, залежно від ситуаційної детермінанти – провокації у формі вербальної агресії особою чоловічої (жіночої) статі. Простежується загальна тенденція реагування відповідно статі особи, що провокує агресію: помітне переважання вербальної та фізичної агресії на провокацію у формі вербальної агресії чоловіком. Виявлено, що більш виразно представлена вербальна агресія порівняно з фізичною. Як чоловіки, так і жінки мали тенденцію до вибору вербальної агресії на провокацію у формі вербальної агресії особою чоловічої статі. У чоловіків менш виражена тенденція, у порівнянні з жінками, обирати вербальну агресію на провокацію у формі вербальної агресії особою жіночої статі. У чоловіків більш виражена тенденція, у порівнянні з жінками, надавати перевагу фізичній агресії на провокацію у формі вербальної агресії особою чоловічої статі.

4. Виявлена структура індивідуально-особистісних детермінант агресивних проявів.

Проведений