КОНОВЕЦЬ СНІЖАНА ПАВЛІВНА

УДК 811.134.2:81373.7 (051)

КОМУНІКАТИВНО-ПРАГМАТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ АКТУАЛІЗАЦІЇ

ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ У ДИСКУРСІ СУЧАСНОЇ ПРЕСИ

(за матеріалами іспанських періодичних видань)

Спеціальність 10.02.05 романські мови

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Київ-2002

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на іспанської філології Київського національного університету імені

Тараса Шевченка

Науковий керівник:

кандидат філологічних наук, доцент

МАГУШИНЕЦЬ Іван Іванович,

доцент кафедри іспанської та італійської філології Київського

національного університету імені Тараса Шевченка

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор

ПОМІРКО Роман Семенович,

завідувач кафедри романської філології Львівського національного

університету імені Івана Франка

кандидат філологічних наук, доцент

ЗЕРНОВА Любов Георгіївна,

завідувач кафедри іспанської філології

Київського державного лінгвістичного університету

Провідна установа: Інститут мовознавства ім. О.О.Потебні Національної Академії наук

України, відділ романських, германських та балтійських мов.

Захист відбудеться “22“ лютого 2002 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої ради

Д 26.001.11 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою:

01017, м.Київ, бульвар Тараса Шевченка, 14.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Київського національного

університету імені Тараса Шевченка (м.Київ, вул. Володимирська, 58, к.10).

Автореферат розісланий “22“ січня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Смущинська І.В.

В наш час актуальне значення мають дослідження лінгвокомунікативних можливостей засобів масової інформації, зокрема періодичної преси, яка й досі залишається потужним джерелом поширення інформації і формування громадської думки. Це стосується й іспанської періодики, яка є важливим мовотворчим фактором і чинником національного спілкування. З цієї точки зору вивчення фразеології періодичної преси є одним з найактуальніших аспектів мовознавства, оскільки очевидно те, що саме в засобах масової комунікації розвиваються основні тенденції розвитку сучасної мови, основу якої складає специфічна лексика і фразеологія, доступна для широкого загалу.

Матеріалом для нашого дослідження стали найпоширеніші іспанські газети “El Paнs”, “El Mundo”, “ABC”, які мають великий тираж і є газетами загальнонаціонального типу. Дослідження мови цих видань дає достатнє уявлення про фразеологію іспанської періодичної преси. Вибір теми зумовлено насамперед значенням періодичної преси для формування і збагачення фразеологічного складу іспанської мови, а також недостатньою розробленістю цієї проблеми, відсутністю спеціальних робіт, присвячених дослідженню мови іспанської періодики на фразеологічному рівні.

Актуальність теми дослідження обумовлена необхідністю подальшого вивчення фразеологізмів у комунікативнопрагматичному аспекті, особливостей їх актуалізації у функціональних стилях мови (зокрема у газетнопубліцистичному стилі мовлення), недостатньою розробкою проблем стилістики ФО іспанської мови в періодичній пресі.

Різним аспектам вивчення фразеологічних одиниць (далі – ФО) у газеті присвятили свої роботи такі вчені, як В.Г. Костомаров, Г.Я.Солганік, Н.Н.Кохтєв, А.П.Хмелевський, Л.Ю.Шевченко, Ю.Ф.Прадід, З.А.Камбарова, О.М.Кисельов, Л.П.Жукова, Л.А.Баркова та ін. Серед робіт присвячених вивченню функціонування фразеологізмів іспанської мови у художній літературі назвемо дослідження Л.Г.Зернової, у якому аналізується контекстна реалізація фразеологізмів іспанської мови у творах Б.Переса Гальдоса, і дисертаційне дослідження Т.В.Цимбалюк, в якому подається зіставна характеристика семантико-стилістичних особливостей ФО на матеріалі роману Мігеля де Сервантеса “Дон Кіхот” у перекладі М.Лукаша. У дисертації А.І.Крилова вивчаються особливості функціонування кубинської фразеології у періодичних виданнях Куби.

Однак недостатньо досліджено фразеологізми як певні комунікативні одиниці. Важливим є також виявлення національної специфіки ФО, оскільки, на думку багатьох вчених (Ю.Ю.Аваліані, М.М.Копиленко, Р.М.Попов), подібне дослідження може дати нові відомості про системну будову мови та зв’зки між фразеологією і культурою. Подібний підхід до вивчення фразеології з точки зору її національнокультурної своєрідності дозволяє показати, що фразеологія мови є джерелом та носієм різнорідної країнознавчої інформації. Неабиякого значення у цьому контексті набуває аналіз властивостей не тільки узуальних ФО, але й ФО у процесі їх функціонування, оскільки специфіка мови відображається як в узуальних особливостях, так і в оказіональних трансформаціях усталених одиниць мови. Не менш актуальним є вивчення основних категорій стилістики фразеологічних одиниць метафоричного (образного), емоційного, оцінного, експресивного та стильового (функціональностилістичного) значень, а також виявлення інформаційнопрагматичних властивостей фразеологізмів та їх ролі у процесі комунікації. В цілому існує необхідність подальшої розробки й уточнення системи клисифікації сучасних ФО, які використовуються в періодичній пресі.

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у руслі теми, що розробляється на факультеті іноземної філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, “Європейські мови та культури в контексті глобалізації світових процесів” (код 01 БФ0147-01), затвердженої Міністерством освіти і науки України.

Метою дисертаційної роботи є вивчення особливостей актуалізації іспанських фразеологізмів у мові газетної публіцистики, виявлення їх комунікативної і національно-культурної специфіки, прагматичної спрямованності.

Основні завдання дослідження:

визначити основні тенденції і напрями розвитку фразеологічних досліджень;

здійснити аналіз сучасних класифікацій фразеологізмів і запропонувати власну схему класифікації ФО в іспанській публіцистиці;

вивчити образно-експресивні можливості використання ФО у періодичній пресі;

виявити інформаційнокомунікативні властивості фразеологізмів;

дослідити фразеологізми з національно-культурним компонентом у прагматиці публіцистичного тексту;

визначити основні функції ФО у текстових варіантах газет та виявити їх можливості у створенні специфічної газетної образності та експресивності, включення їх у процес аргументації та соціальної орієнтації;

описати прийоми мовленнєвого використання трансформованих ФО відповідно до їх функціональної орієнтації у газетній публіцистиці.

Обєктом дослідження є фразеологічні одиниці у мові іспанських газет “El Paнs”, ”El Mundo”, “ABC”, які вибрані методом суцільної вибірки, за останні пять років. У процесі дослідження було виявлено та проаналізовано 3984 іспанських фразеологічних одиниць.

У роботі вживаємо такі терміни: фразеологічна одиниця (ФО), фразеологізм, фразема, ідіома, ідіоматичний вираз, безеквівалентна ФО.

Під фразеологічною одиницею ми розуміємо стійкі звороти мови, наділені цілісним (часом частково цілісним значенням), що вступають у смислові та граматичні звязки з іншими мовними одиницями, мають постійний, за традицією відтворюваний у мовленні компонентний склад.

Предметом дослідження є комунікативно-прагматичні особливості актуалізації фразеологізмів в іспанській періодичній пресі.

Методи дослідження. У роботі використовується: контекстологічний метод, що дозволив виявити взаємодію фразеологізмів з іншими елементами тексту; метод фразеологічного опису зумовлено вивченням узуального й оказіонального вживання ФО. Зіставлення традиційної та оказіональної форм уживання фразеологізму проводилось за допомогою методу опозиції. У дисертації використовувався також компонентний аналіз, який дозволив здійснити проникнення у “глибинну” семантику досліджуваних фразеологічних одиниць.

Наукова новизна дослідження. Вперше здійснено цілісне дослідження комунікативно-прагматичних властивостей фразеологічних одиниць в іспанських періодичних виданнях, виявлено особливості конотативних значень ФО в масовій комунікації, встановлено їх національно-культурну специфіку, функції і типи трансформації у газетному дискурсі, запропоновано схему класифікації фразеологізмів сучасної іспанської преси.

На захист виносяться такі положення:

В основі створення фразеологічного образу лежить когнітивний процес, який втілюється у культурних кодах, що зберігаються у колективній свідомості соціуму. Образні ФО мають соціально усвідомлену конотацію, що передбачає єдність раціонально-понятійного та емоційно-експресивного, і слугують важливим засобом побудови аргументованого викладу інформації.

У процесі комунікації фразеологізм виступає джерелом двоканальної інформації (по лінії буквального та конотативного значень), яка залучує образне, асоціативне мислення учасників комунікативного акту. За допомогою образних фразеологізмів в основному реалізується культурно-семантична модель дискурсу (зокрема у статтях аналітичного характеру). У газетних матеріалах інформаційного жанру здебільшого спостерігається процес дефразеологізації.

Безеквівалентні фразеологічні одиниці є основою створення фонової національнокультурної інформації (особливий тип інформації – культурна конотація), яка є визначальною у процесі комунікації і відповідає прагматиці газетно-публіцистичного дискурсу впливати на суспільну думку, і відображає когнітивну структуру фразеологічної одиниці, а отже, культуру народуносія мови, його ментальність.

Багатоаспектність онтологічної сутності фразеологізмів є причинно-наслідковим фактором, від якого залежить багатство реалізаційних можливостей фразеологічних одиниць у газетному тексті, тобто її стилістичних функцій, які виступають як складна та різноаспектна взаємодія фразеологізмів з контекстом і характеризується цільовими установками автора. Для сучасних іспанських газет властивий широкий спектр фразеологічних засобів, різноманітність їх типів і варіантів, що виявляють їх специфіку, універсальний характер, орієнтацію на масову аудиторію з урахуванням інтересів різних соціальних і фахових груп читачів (розмаїття проблемно-тематичних напрямків й аспектів).

Використання фразеологізмів у газетних текстах залежить від більшої чи меншої установки на переконання, від рубрики та жанрів, а також від функцій їх використання (номінативно-експресивні та експресивно-номінативні фразеологізми). Прагматичне спрямування газетної рубрики регулюється використанням образної фразеології, яка характерна для передової статті та інших статей аналітичного жанру (в інформаційній рубриці, де використовуються функціональні ФО, подібна залежність не спостерігається).

Основою запропонованої класифікації фразеологічних одиниць газетно-публіцистичної мови є їхня функціонально-стилістична характеристика (умовний поділ на функціональні та образні фразеологізми відповідно до їх прагматичної функції у публіцистичному дискурсі), де виокремлено певні групи ФО: газетно-публіцистичні стандарти, міжстильові фразеологізми, ФО термінологічного походження і фразеологізми з національно-культурним компонентом.

Фразеологія є складовою частиною системи виражальних засобів газетно-публіцистичної мови взагалі, а оказіональна трансформація повинна розглядатися як особливий авторський стилістичний прийом, завдяки чому можна виявляти складні лінгвістичні процеси в іспанській періодиці. Однією із характерних рис газетно-публіцистичного стилю є оказіональна трансформація фразеологічних одиниць, яка посилює чи послаблює їх експресивність.

Теоретичне та практичне значення. У теоретичному плані дисертація поглиблює відомості про функціональнокомунікативні властивості фразеологічних одиниць іспанської мови, їх національнокультурну специфіку в газетно-публіцистичному дискурсі, сприяє становленню комунікативної лінгвістики і лінгвокраїнознавства. Дане дослідження є певним внеском у вивчення сутності прагматики фразеології іспанської мови на рівні засобів масової комунікації, а отримані результати можуть сприяти вдосконаленню методів аналізу іспанської фразеології.

Практичне значення роботи полягає насамперед в тому, що її результати і зібраний фактичний матеріал можуть бути використані в дослідженнях, присвячених розробці загальних питань фразеології; при підготовці та розробці спецкурсів з іспанської фразеології; подальшій розробці теоретичних проблем лінгвістики тексту та фразеологічної стилістики; зясуванні функціональних особливостей ФО в газетно-публіцистичних текстах; для викладання вузівських курсів іспанської мови; підготовки відповідних посібників та підручників. Результати дослідження можуть також бути використані як при розробці загальнолінгвістичних питань, так і в розвязанні методичних проблем, зокрема при укладанні методичних рекомендацій для роботи з матеріалами іспанських газет.

Апробація роботи. Результати даного дослідження було оприлюднено дисертанткою під час її виступів на ряді науковопрактичних конференцій: міжнародна конференція “Мови, культури, переклад у контексті європейського співробітництва” (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 26-28 лютого 2000р.); “Традиції філологічних досліджень і сучасний стан романістики” конференція, присвячена 100-річчю від дня народження професора О.О. Андрієвської (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 4-5 травня 2000р.); “Наукова спадщина професора Ю.О.Жлуктенка та сучасне мовознавство” (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 21 вересня 2000р.); “Освіта в українському зарубіжжі: досвід становлення і перспективи” (Київський національний університет ім.Тараса Шевченка, 1-4 листопада 2000р.).

Обсяг та структура дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків та переліку використаної літератури. Робота складається з 174 сторінок. Обсяг основного тексту становить 150 сторінки. У дисертації подано 1 таблицю і 5 схем. Використана література налічує 290 бібліографічних позицій.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обгрунтовано актуальність теми дисертації, визначаються мета, завдання і методи дослідження, наукова новизна, теоретичне й практичне значення роботи.

У першому розділі “Історіографічні та методологічні засади дослідження фразеології” вивчаються основні етапи розвитку фразеологічних досліджень у країнах Європи та в США, визначаються найважливіші школи та напрямки досліджень.

1.1 Історія і джерела фразеологічних досліджень. Здійснено критичний аналіз робіт, починаючи від засновника фразеології як науки Ш.Баллі до праць сучасних дослідників. Значний вплив на розвиток фразеології у Західній Європі, зокрема в Іспанії та Німеччині, мали праці Е.Й.Левінтової, О.М.Вольф, Н.А.Мовшович, Н.Н.Курчаткіної та А.В.Супрун. Акцентовано увагу на розвиткові радянської фразеологічної школи, де простежується становлення та виокремлення фразеології в окрему лінгвістичну дисципліну: праці академіка В.В.Виноградова та його послідовників В.Л.Архангельского, В.П.Жукова, О.В.Куніна, А.Г.Назарян, Р.П.Попова, А.І.Смирницького, І.І.Чернишової, Н.М.Шанського та ін.

Хронологічно простежується розвиток фразеологічних досліджень в Іспанії, починаючи з XV ст., коли зявилися перші збірки приказок та прислів’їв. Найважливіші роботи в цій галузі належать Себастіану Коварубіусу (1614), Хосе Марія Сбарбі (1851), Рамону Кабальєро (1952). Велике значення для активізації наукових досліджень в іспанській фразеології відіграла монографія Хуліо Касареса “Вступ до сучасної лексикографії” (1950), в якій запропоновано першу класифікацію фразеологічних одиниць. На сучасному етапі розвитку фразеології заслуговують уваги праці таких іспанських вчених як Г.Корпас Пастор, Х.Мартінес Марін, Х.Л.Мендівіл, М.Гарсія Паге, які, враховуючи досягнення свого попередника Х.Касареса, звертаються до сучасних підходів і методів вивчення фразеології.

В роботі аналізується розвиток фразеологічних досліджень у другій половині ХХ ст., дається оцінка досягненням фразеологів В.Флейшера, Р.Гласер, Г.Г.Виша а також підкреслюється вплив робіт Г.Вот’як, Б.Вот’як та Г.Туна на розвиток іспанської фразеології. Показано найпоширеніші підходи і методи дослідження фразеологічних одиниць у другій половині ХХ століття: семантичний (А.Маккай, В.Чейф), лексикологічний (В.В.Виноградов, А.В.Куліш, У.Вайнрайх), синтаксичний (Дж.Катц, Х.Касарес та П.Постал), функціональний (А.Пітерс, Дж.Синклер, Ф.Кульмас), лексикографічний (Л.Згуста, Г.Тун).

Наприкінці 80-х років ХХ ст. зусилля дослідників спрямовуються на вивчення комунікативних аспектів усталених словосполучень, їхніх прагматичних характеристик у мовленні, особливостей реалізації ними комунікативних функцій. Зявляється нова парадигма досліджень когнітивно-інтерпретаційне моделювання процесу відбору фразеологізмів у різних висловлюваннях. Такий принципово новий підхід до лінгвістичних проблем був сформований значною мірою завдяки ідеям Н.Хомського, а також створенням трансформативної граматики. Ці ідеї сприяли усвідомленню багатьма вченими, що класифікаційно-системний підхід до вивчення фразеологічного складу мови вичерпав себе і що ізоляція фразеології від інших лінгвістичних дисциплін обмежує її теоретичний простір. З початку 80-х років ХХ століття розпочинається новий етап у розвитку фразеологічних досліджень, який характеризується новими концептуальними підходами до вивчення ФО: прагматичний, соціокультурний, психолінгвістичний, комунікативний, когнітивний, з позицій контрастивної лінгвістики, функціонування ФО у дискурсі, аспекти дослідження фразеодидактики та аналіз можливостей фразеології як механізму текстуальної побудови або як основи лінгвістичної гри.

Таким чином, початковий етап розвитку фразеологічних досліджень (донауковий період) можна віднести до періоду, починаючи з XV ст. до кінця XIX - початку XX ст., коли відбувалося певне накопичення знань і перші спроби систематизації та класифікації фразеологізмів. І лише з початку ХХ ст. почалося справді глибинне осягнення природи, логіки формування та функціонування фразеологічних одиниць, створення наукових шкіл та напрямків з цієї галузі. Але до 40-х років фразеологія як лінгвістична дисципліна існувала в межах лексикології та визначалася працями окремих дослідників. Саме в період 40-70-і роки ХХ ст. формуються наукові напрямки та школи, які досліджують фразеологію зі своїми підходами, методологією досліджень, власними термінологією та класифікаціями.

1.2 Проблеми класифікації фразеологічних одиниць. Проаналізовано у хронологічному порядку найважливіші для розвитку фразеологічної науки класифікації іспанських фразеологічних одиниць: Х.Касареса, Е.Касеріу, Г.Туна, А.Сулуаги, Корнеадо Море, Трісти Перес та Г.Корпас Пастор. Окреслено характерні риси і параметри цих класифікацій, показано їх значення для розуміння прагматики сучасних іспанських фразеологізмів.

Серед представлених класифікацій найбільшу увагу заслуговує, на наш погляд, класифікація Х.Касареса, яка найадекватніше відтворює фразеологічну систему іспанської мови і яка лягла в основу розробки класифікації Г.Корпас Пастор, яка вирізняє фразеологізми з позицій висловлювання та усталеності у нормі, в системі та мовленні. Враховуючи ідеї цих дослідників, автор на завершальному етапі дисертаційної роботи пропонує власну класифікацію фразеологізмів іспанської періодичної преси (див. 3.1.).

У другому розділі “Комунікативно-прагматичні особливості фразеологізмів” досліджуються інваріантні ряди ФО в газетно-публіцистичному дискурсі, виходячи насамперед з особливостей конотативного значення фразеологізмів, структури фразеологічного образу, інформаційно-комунікативних властивостей стійких словосполучень, їх національно-культурної семантики.

2.1. Конотативний аспект фразеологізмів. Розглянуто варіанти конотативного значення іспанських фразеологізмів, досліджено механізми утворення фразеологічного образу та семантичної структури ФО, їх реалізації у мовленні. Підкреслюється, що існування у газетно-публіцистичному стилі фразеологізмів ідіоматичного та неідіоматичного характеру можна пояснити самою природою газетної публіцистики, якій властиве поєднання емоційно-образних та логіко-понятійних структур. Рух від факта до образу, якщо його уявити як рух від інформаційних, аналітичних жанрів до художньо-публіцистичних, обумовлює посилення “авторської присутності”, і відповідно, суб’єктивності, збільшення кількості образної фразеології. Посилення такої суб’єктивності, як показано у дисертації, досягається завдяки конотативному значенню, що потенційно закладене у смисловій стуктурі фразеологізму, і функцією якого є переважно не номінація, а образно-емоційна оцінка предметів, ознак, дій.

Виокремлюючи ряд конотативних значень у семантиці фразеологізму, встановлено, що основна функція конотації – це функція впливу, яка безпосередньо і нерозривно повязана з прагматикою публіцистичного дискурсу. Експресивність багатьох ФО пов’язана з категорією оцінності, яка є важливим чинником формування суспільної думки. Експресивність, як і всі інші конотативні характеристики фразеологізму у газетному тексті, слугує для здійснення ефективної комунікації, реалізуючи ряд комунікативних стратегій: підтримка комунікативної взаємодії з метою досягнення консенсусу, аргументація без примусу (неагресивне нав’язування думок).

Показано, що фразеологічна образність у публіцистиці характеризується високою ступінню конкретизації, експресивної експлікації образу. Разом з тим при співставленні публіцистичного образу з індивідуальними образами художнього мовлення специфіка фразеологічної образності виявляється у її загальговідомості, певній стабільності, стереотипності. Втративши образну “свіжість”, фразеологізми набувають іншої властивості, тобто не індивідуальної, а соціально закріпленої за ними образності, соціально усвідомленої конотації.

У дисертації детально розглядається структура образних ФО в періодичній пресі, більшість з яких має метафоричну основу. Показано, що утворення метафори є результатом когнітивного процесу, за допомогою якого поглиблюються уявлення про світ і створюються нові концепти. Когнітивний процес, що призводить до створення метафори, входить до ширшого процесу, тобто еволюції свідомості, забезпечуючи пізнання, освоєння культурного контексту, в якому через взаємодію з лінгвістичним оточенням виникають метафори. Складність метафори, як пізнавального процесу, пов’язана з тим, що вона актуалізується в певному культурному контексті за допомогою втіленої свідомості (розуму). Наприклад, ФО “ser mбs papista que el papa” (“бути занадто ревносним у якійсь справі, бути більшим католиком ніж папа (Римський)” є своєрідним культурним кодом, який розкриває при заглибленні в його семантику історію і культуру народу-носія мови, декодується код християнства: розвиненість католицизму в Іспанії, роль папи Римського як духовно-релігійного лідера тощо. На базі вихідного поняття сформувалося інше, з протилежною семантикою, утворюючи іронічну конотацію у структурі фразеологічного значення. У процесі метафоричного перетворення виділено ознаку “papista”, тобто “прихильник папи, ревносний католик” на основі образу папи як символу духовності, святості, непохитної віри. Іронічний ефект створюється на алогізмі, що закладений у змісті ФО.

Акцентовано увагу на понятті “публіцистичний образ” та його ролі у процесі метафоризації ФО. Специфіка публіцистичного образу полягає у тому, що він здатен органічно включатися у чисто інформативний текст. Ця особливість зумовлена принципом чередування експресії та стандарту у публіцистичному дискурсі. Публіцистичний образ відрізняється від художнього перш за все тим, що у першому відбувається стирання глибинного метафоричного образу. На сучасному етапі в газетно-публіцистичному дискурсі спостерігається тяжіння до “колективної раціональності”, що знаходить своє вираження у стандартах, які є будівельним матеріалом у побудові текстів періодичної преси. Наприклад, ФО la fuga de cerebros (“відплив мозку, інтелекту”) у контексті: “para poder incorporar en el sistema cientнfico espaсol a investigadores de calidad e intentar paliar la fuga de cerebros” (“з метою інтеграції високо професійних вчених в іспанську наукову систему та пом’якшити процес відпливу інтелекту”) El Mundo, 17/08/00, p.33.

Аналіз газетних текстів свідчить про високу інформативність, яка притаманна більшості фразеологізмів, обумовлює їх семантичну компактність та компресію образу, що робить їх широко вживаними в періодичній пресі з метою передачі всього комплексу семантико-стилістичних значень. Цінність інформації, яку передає фразеологізм у процесі комунікації, не зменшується при частому вживанні, що відповідає принципам побудови і передачі інформації у засобах масової комунікації. Засвоєння інформації (інформація відкладається як певний накопичений досвід), її вплив на масову аудиторію відбувається при частому повторюванні, коли завданням є не просто передавати повідомлення, але й вплинути певним чином на свідомість отрумувача цього повідомлення.

2.2. Інформаційно-комунікативні властивості ФО. Показано роль фразеологізмів в організації газетно-публіцистичного дискурсу, основу якого складають масово-комунікативні процеси формування суспільної свідомості. Газетно-публіцистичний стиль втілює в собі поняття тексту і дискурсу, що характеризує мовний і комунікативний рівень сприйняття тексту аудиторією. Моделювання мовного дискурсу виявили, що мовні феномени ховають за собою сферу когнітивних категорій, з одного боку, та сферу екстралінвістичного знання, з іншого. Газетний дискурс базується на двох головних моделях подачі змісту: фактична модель, де головним стає виклад факту, і модель авторська, де факт слугує лише приводом для викладу авторського погляду на подію, тобто масова комунікація подає інформацію у контексті якоїсь інтерпретації. Адресат теж активно сприймає інформацію, намагаючись сконструювати свої персональні уявлення про соціальні події.

Автор дисертації звертає увагу на те, що кожен такий дискурс базується на наборі іміджів, ідей, символів, звернень до принципів. Ці набори можуть бути зорганізовані, мати структуру. Згідно з конструктивною моделлю В.Гемсона, масова комунікація здійснюється на двох рівнях: на культурному та когнітивному. Культурний рівень це “пакування” повідомлень за допомогою метафор, фразеологізмів, крилатих виразів. Когнітивний рівень пов’язаний з суспільною думкою, на ньому відбувається пристосування отриманої інформації до життєвого досвіду, психологічних особливостей кожної людини. Взаємодія цих двох рівнів дає соціальне конструювання значення. Підкреслено важливу роль у цьому процесі фразеологізмів ідіоматичного характеру, зокрема у творенні символів, що конструюють фрейм (концептуальна структура відомостей, що втілює стереотипну ситуацію).

Підкреслюється, що характер і обсяг інформації, яку містить фразеологізм, визначається його структурною організацією. У процесі комунікації фразеологізм виступає джерелом двоканальної інформації (по лінії буквального значення та конотативного значення), яка викликає у адресата, учасника комунікації, індивідуальні асоціації.

Схема 2.1

У ході дослідження уточнено поняття “фразеологічної інформації”, під якою ми розуміємо інформацію, яка містить в собі усю сукупність притаманних фразеологізму значень (буквальне та конотативне), що актуалізуються у певній комунікативній ситуації (див.: Схема 2.1). Адресат розпізнає та ідентифікує фразеологізм, сприймаючи спочатку буквальне значення, а потім відповідне конотативне значення і приєднує його до буквального, отримуючи в сумі фразеологічне значення мовної одиниці. Цей процес відображений у ФО як одиницях комунікативного акту, в яких лексико-структурне ядро містить предметно-логічну інформацію мовної одиниці, а оцінна інформативність передається комплексом конотативних значень (образно-емоційний елемент семантичної структури фразеологізму). Таким чином, фразеологізми виступають важливими комунікативними елементами публіцистичного дискурсу, який тісно пов’язаний як з логіко-понятійним, так і з емоційно-оцінним сприйняттям тексту, і в якому актуалізується “фразеологічна інформація” на когнітивному і культурному рівнях.

2.3. Національно-культурний компонент фразеологізмів. Розкривається національна специфіка іспанських фразеологізмів та їх особливості використання у періодичній пресі. У процесі дослідження виявлено окремий пласт образної фразеології, яка має національно-культурну конотацію і здатна передавати у процесі комунікації інформацію етнокультурного характеру (фонові знання). Аналізуючи функції образної фразеології у газетних текстах, встановлено, що інформація, яку несе фразеологізм, найкраще виявляється у культурному контексті конотативний компонент значення образної ФО відображає національно-культурну (фонову) інформацію. Виявлення масиву фразеологізмів національно-культурного характеру дозволило зробити висновок, що ФО зазначеного типу є засобом побудови аргументованого повідомлення, створення культурно-семантичної моделі дискурсу (де відображається система цінностей, правила поведінки, моралі та світоглядні позиції певного соціуму).

В ході дослідження виявлено окремий ряд фразеологізмів, за якими закріплений етноспецифічний комплекс інформації. Фразеологізм з національно-культурним компонентом передає культурно-історичні знання, тобто фонові знання. Фонові знання, що вбирають в себе систему світоглядних позицій, естетичних оцінок, норми мовленнєвого та позамовленнєвого поводження, мають важливе значення для процесу комунікації. Прикладом актуалізації ФО є одиниця, стрижнем якої є неповторна образна основа: “Ahora hay que buscar sustituto, y el que mбs suena es Viktor Jristenko, que ya fue viceprimer ministro en el gobierno de Serguei Kiriyenko, a quien Yeltsin convirtiу en cabeza de turco de la crisis financiera de agosto de 1998” (“Тепер необхідно знайти заміну і такою заміною найвірогідніше стане Віктор Христенко, віце-прем’єр міністр в уряді Сергія Кириєнка, якого Єльцин зробив козлом відпущення під час фінансової кризи в серпні 1998 року”) El Paнs, 7/03/99, p.3. Фразеологізм cabeza de turco букв.”голова турка” має український відповідник “козел відпущення” (людина, на яку звалюють чужу провину, відповідальність за чиїсь негативні вчинки, дії), образна основа яких окреслює неповторну для іспанської та української мов манеру номінувати дійсність. Фразеологізми, що відображають типові уявлення (прототипи), можуть виконувати роль еталонів, стереотипів національно-культурного світобачення або вказувати на символічний характер і в цій якості виступати як мовні експоненти культурних знаків. Саме ця стереотипність, символічність або еталонізованість образного сприйняття фразеологізмів обумовлює їх національно-культурну специфіку.

Як свідчить аналіз мови іспанських газет, національно-культурні елементи семантики ФО можуть виявлятися на різних планах змісту: у сукупному ідіоматичному значенні словесного комплексу (через переосмислення, метафоризацію), напр.: pez gordo у значенні “важлива впливова посадова особа”; у значенні окремих лексичних компонентів ФО (це можуть бути “унікальні компоненти”: архаїзми, безеквівалентна лексика, культурно-етнічні реалії, топоніми, власні назви тощо), напр.: sin parar mientes en una cosa у значенні “не замислюватись над чимось, де наявний архаїчний елемент mientes; у прямому значенні сукупного словесного комплексу, що потім зазнає переосмислення, адже саме тут “закодовані” численні народні звичаї, обряди, традиції тощо, напр.: ser como la caldera del andaluz , букв.”бути як андалузький бульйон” (порів. з укр. “передати куті меду”, що означає щось дуже перебільшувати). Значна частина таких ФО обумовлена екстралінгвістичними факторами, знання яких необхідне для адекватного сприйняття цих одиниць носієм іншої культури.

Виділено окремі групи фразеологізмів, що функціонують у досліджених періодичних виданнях, і які відображають національні особливості іспанської культури:

ФО, у яких відображені неповторні, типово-національні звичаї, традиції, особливості найменування дійсності. Наприклад: encontrarse en mantillas (означає “бути відсталим, відстивати ві інших”), де наявний національно-культурний компонент mantillas;

Характерні для іспанської спільноти усталені порівняння, що відображають систему образів-еталонів. Наприклад: estar como un toro (бути розлюченим як бик, або бути сильним як бик), a bombo y platillo (з великим галасом);

ФО, що репрезентують певну історичну добу: criarse caballero y encontrarse peуn (означає “втратити усі гроші, колишнє становище), a mбs moros mas ganancia (“чим більше труднощів, тим більшою є винагорода”);

ФО, що зберегли в собі старовинні міри ваги / довжини. Наприклад: meterse en la camisa de once varas (означає лізти не у свою справу, де varas старовинний вимір довжини);

ФО, у яких відображається своєрідність рослинного світу. Наприклад: no valer una cosa un higo (не мати ніякої вартості, нікуди не годитися, букв.: не коштувати смоківниці);

ФО, що несуть у своєму складі традиційні власні імена та загальні назви. Наприклад: tener mбs orgullo que don Rodrigo en la horca (букв.: бути зухвалішим ніж дон Родріго на шибениці);

ФО, які інформують нас про традиційні страви, продукти харчування. Наприклад: estar a la olla de otro (бути на утриманні у когось), де olla традиційна іспанська страва та ін.

У процесі аналізу були виявлено ряд інтернаціональних фразеологізмів: caza de brujas, la quinta columna; термінологічні ФО: batir record, dar carta blanca, pagar la factura; газетно-публіцистичні стандарти: la libertad de la imprenta, la batalla poselectoral; фразеологізми, що походять з античної літератури та Біблії: lavarse las manos, el hijo prуdigo etc. Інтернаціональні фразеологізми полегшують розуміння комунікативного акту та сприяють процесам міжкультурної комунікації.

Мовна значимість фразеологізмів як носіїв національно-культурного змісту тексту визначається ступінню їх ідіоматичності, місцем у предметно-понятійній системі відповідної національної культури. У процесі міжкультурної комунікації ФО з національно-культурним компонентом виступають джерелом фонової інформації, яка утруднює процеси інтеркомунікації, оскільки притаманна цим одиницям імпліцитна фонова інформація є недоступною для представників іншої культури. Водночас розширення сфери міжнародної комунікації сприяє інтерналізації ФО, а отже, зближенню культур.

У третьому розділі “Функціонування фразеологізмів у мові періодичної преси” здійснена класифікація фразеологічних одиниць мови газети, визначено основні функції ФО, типи їх трансформацій в періодичній пресі.

3.1. Класифікація фразеологізмів за їхніми функціонально-стилістичними характеристиками. На підставі проведеного аналізу фразеологізмів іспанських газет “El Paнs, “El Mundo”, “ABC” ?иокремлено такі їх групи: функціональні фразеологізми, до яких зараховуємо ФО неідіоматичного характеру (газетно-публіцистичні стандарти, міжстильові ФО, фразеологізми термінологічного походження) та образні фразеологізми ідіоматичного характеру, яким притаманна висова експресивність та оцінність (ФО з національно-культурним компонентом, ідіоматичні ФО термінологічного характеру та усі інші усталені вирази, які містять у своїй семантичній структурі образ та відзначаються високою ступінню ідіоматичності).

Класифікація здійснювалась з урахуванням типів інформації публіцистичних текстів, що різняться за прагматичним призначенням. Інформацію, яка міститься у газетах, умовно розділено на змістовно-фактуальну та змістовно-концептуальну. Змістовно-фактуальна інформація становить основу інформаційних жанрів газети (повідомлення, замітка, кореспонденція, репортаж, передова стаття), ій характерні мовні засоби неідіоматичного характеру (стандарти, міжстильові усталені вирази тощо). Змістовно-концептуальна інформація передається засобами образної фразеології. Така інформація має на меті повідомити читачу індивідуально-авторське розуміння відношень між явищами, оцінку цих явищ, має інше прагматичне спрямування: впливати і переконувати читача. Змістовно-концептуальна інформація втілюється у таких жанрах газети, як проблемна стаття, узагальнююча стаття, рецензія, огляд, епістолярний жанр, коментар, нарис).

До газетно-публіцистичних стандартів зараховано такі усталені вирази, які властиві переважно публіцистичному стилю. До газетно-публіцистичних стандартів відносимо усталені вирази неідіоматичного характеру, які автоматизують процес комунікації, широко використовуються у різних рубриках та часто мають термінологічний характер. У ході дисертаційного дослідження показано, що газетні стандарти виконують важливу роль у функціонуванні стандартизованих семантичних контекстів і визначаються проблематикою газетних матеріалів: la fuga de cerebros, esgrimir razones (argumentos), hacer pъblico, entar en polйmica, poner иnfasis, hacer hincapiи, la bofetada polнtica, la libertad de la imprenta, la batalla poselectoral etc.

В роботі аналізуються міжстильові фразеологізми стійкі словосполучення, які характерні для вживання в усіх стилях мови. Показано, що їм притаманна “знижена” стилістична характеристика, оскільки вони мають здатність бути простими назвами явищ, якостей, дій тощо. Міжстильові ФО виконують семантико-інформативну функцію у повідомленні: echar de menos, poner deficultades, hacer caso, tomar nota, tomar decisiуn, tener razуn etc. Як свідчить аналіз, контекст, в якому функціонують міжстильові фразеологізми, не впливає істотно на виявлення семантико-стилістичних потенцій подібних мовних одиниць, адже вони мають обмежений функціонально-прагматичний потенціал і відзначаються низьким ступенем комунікативності. Міжстильові ФО можна віднести до переферійної зони фразеології (відносно ядра), оскільки основна їх функція номінативна.

Національно-культурні фразеологізми. В результаті проведеного нами аналізу виявилося, що серед фразеологізмів, що виступають джерелом національно-культурної інформації у текстах іспанських газет найбільше зустрічаються ФО, що перейшли з мови коріди до фразеологічного фонду: pinchar el hueso (зіткнутися з перепоною), cortarse la coleta (букв. відрізати косичку тореро, у значенні “закинути якусь справу), cambiar el tercio (у мові кориди “почати нову частину або третину, з якої складається корида”, а у загальному фразеологічному фонді “змінити тему розмови”), coger el toro por los cuernos (букв. “взяти бика за роги” у значенні “сміливо, рішуче протистояти проблемі, взятись за справу”) та ін. ФО з національно-культурним компонентом використовуються журналістами для передачі змістовно-концептуальної інформації, побудови публіцистичної аргументації.

Фразеологізми термінологічного походження. Показано, що одним з джерел формування газетної лексики є спеціальна лексика і фразеологія, вжиті у переносному значенні. Вживання спеціальної термінології у переносному значенні відображає глибинні процеси, що відбуваються у суспільному житті мовної спільноти і які знаходять своє відбиття у газетно-публіцистичному стилі. Розрізняємо два аспекти зазначеного процесу: детермінологізація ФО-терміна та процес фразеологізації термінологічного словосполучення і переходу з професійних мов до загальнолітературного фонду мови. У мові іспанських газет широко представлені фразеологізми, які утворилися шляхом фразеологізації термінів з мови економіки, юриспуденції, спорту, медицини, військова термінологія: hacer fuego, tomar ofensiva, perder coyuntura, dar crйdito, forsar la causa, tener fuerza de derecho, llevarse la palma, lanzar cortinas de humo, tratar (algo) con paсos calientes etc. Проаналізовано механізм метафоризації термінів та перехід їх до загальнолітературного фонду мови, а також процес їх газетно-публіцистичної спеціалізації.

Спостерігається, що термінологічні вирази із професійних мов вживаються як у прямому, так і переносному значеннях. Стилістична функція термінологічних ФО, що використовуються у номінативному значенні, полягає в інформативності, створенні відчуття вірогідності, документальності зображуваного явища або процесу. Загальний та інтенсивний характер вживання фразеологізмів, що мають у своєму складі переосмислені терміни, пов’язаний насамперед з принципом соціальної оцінності газетно-публіцистичного мовлення. Газетно-публіцистична спеціалізація термінологічної фразеології полягає у розширенні, узагальненні значення слова, у набутті терміном експресії та оцінності.

3.2. Функції фразеологізмів у жанрових варіантах газетної публіцистики. Досліджено функціональні особливості фразеологізмів іспанської періодики, специфіку актуалізації ФО в різних типах газетних текстів.

Показано, що функціонування фразеологічних одиниць у публіцистичному дискурсі обумовлюється конструктивним принципом публіцистичного стилю поєднанням експресії та стандарту. В основі реалізації цього принципу лежить явище “актуалізації” використання в певних стилістичних цілях мовних засобів, які сприймаються на фоні контексту як такі, що привертають увагу. При цьому важливу роль відіграють ФО, що мають інгерентну та адгерентну експресію (таке оцінне значення, якого фразеологічні одиниці набувають в результаті емоційного переосмислення та різноманітних трансформацій). Найважливіша функція ФО створення емоційної, експресивної виразності, що посилює аргументацію, переконання. Чим вищий рівень експресивності й емоційності фразеологізму, тим сильнішим є вплив на адресата комунікативного акту. Наприклад, за допомогою фразеологізмів можна створити іронічність або сатиричне забарвлення повідомлення: “El Consejo, que bendijo las fraudulentas elecciones legislativas de mayo pasado, es una especie de antesala de la Uniуn Europea que reparte con manga muy ancha (Croacia, Albania) credenciales democrбticas en Europa Oriental” (“Рада, що благасловила нечесні законодавчі вибори минулого травня, є щось на зразок передпокою Європейського Союзу, що щирою рукою роздає (Хорватія, Албанія) демократичні грамоти у Східній Європі” El Paнs, 9/05/97, p.26.

Виявлено, що побудова аргументованого викладення інформації відбувається через відтворення системи цінностей адресата (посилання на мораль, норми поведінки, систему оцінок). В газетному дискурсі процесу аргументації підпорядковані усі семантико-функціональні характеристики фразеологізмів. Важливим критерієм прагматики ФО в газеті є здатність фразеологічного виразу переконувати читача (у перевагах тих чи інших пріоритетів через оцінку моральних, етичних, загальнолюдських цінностей тощо). Кількість фразеологізмів у текстах, як правило, зростає в міру установки на переконання: фразеологічні одиниці виконують функцію логіко-експресивного узагальнення, викладених припущень, положень, теорій або авторських думок; коли на межі “переконання” співбесідника спрацьовує прагматична установка на те, щоб викликати в нього співчуття та прихильність.

3.3 Типи трансформацій фразеологічних одиниць. Аналізуються способи індивідуально-авторського вживання фразеологізмів, показано комунікативно-прагматичний ефект, який створюється за умов актуалізації трансформованих ФО у контексті.

У дисертації виявлено факт існування двох типів функціонування ФО в мові газетної публіцистики: без зміни їх елементів та структури (узуальне вживання); зі зміною (опрацюванням, трансформацією) складових елементів та структури (оказіональне вживання). Перший тип функціонування ФО реалізує абсолютні виразні якості цих одиниць, а другий тип реалізує їх потенційні виразні якості.

Найпоширеніші типи трансформацій ФО “вклинювання” (одного або декількох слів у структуру ФО), антитеза, ампліфікація (через заміну компонентів ФО на синонімічний варіант), граматична зміна ФО (наприклад, субстантивація дієслівного фразеологізму), фразеологічна контамінація (злиття двох фразеологізмів, що творчо модифікуються), прийом нанизування фразеологізмів та ін. Творчі модифікації спрямовані на те, щоб переконати, розважити, що досягається грою з двома семантичними площинами, оновлюючи первісний образ або композиційне значення якогось елемента фразеологізму. Наприклад, при фразеологічній контамінації відбувається заміна на семантичному рівні: ФО arrimar (uno) el ascua a su sardina (використовувати ситуацію у своїх корисних цілях) та фразеологізму el perro del hortelano (собака на сіні) зі зміною граматичного роду останнього: “A don Felipe Gonzбlez se le ha occurrido, Ўquй ideal!, traer el ascua endecasнlaba, hortelana y volcбnica del poeta Miguel Hernбndez a su sardina socialista, que ya navega hacia las puertas del cementerio marino (“Яка чудова ідея прийшла в голову Пилипу Гонсалесу!, він як та “собака на сіні” перетягує ковдру поета Мігеля Ернандеса на свою соціалістичну сторону, від якої тхне кладовищем”) El Paнs, 2/07/95, p.19.

Таким чином, реалізація функцій модифікованих фразеологізмів спрямована на творення різноманітних стилістичних ефектів, зокрема стимулювання інтересу до повідомлення, підтримку засобів аргументації, переконання. Прагматичний вплив контекстуально-трансформованих ФО у мові газет зумовлений тим, що в свідомості читача вони сприймаються на фоні загальноприйнятної структури та семантики.

У висновках узагальнено результати проведеного дослідження і констатується:

В ході вивчення світових тенденцій розвитку фразеології виявлено ряд напрямів і традицій, кожна з яких є певним відображенням концептуальної орієнтації різних фразеологічних шкіл. Показано, що з початку 80-х років формується нова парадигма досліджень ФО, для якої характерні когнітивно-інтерпретаційні моделювання процесу відбору фразеологізмів у різних висловлюваннях, комунікативно-прагматичний підхід до аналізу фразеологізмів у медіа-дискурсі, вивчення етнокультурних