УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ

Краснопьорова Світлана Вікторівна

УДК 351.83.

МЕХАНІЗМ УДОСКОНАЛЕННЯ РЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ

В СФЕРІ ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ

25.00.04 – регіональне управління

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

Харків – 2002

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківському регіональному інституті державного управління Української Академії державного управління при Президентові України

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор

КІМ МАТВІЙ МИКОЛАЙОВИЧ,

Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна,

професор кафедри економічної теорії та управління

Офіційні опоненти - доктор економічних наук, професор

ІВАНІЛОВ ОЛЕКСАНДР СЕМЕНОВИЧ,

Харківський державний технічний університет будівництва та архітектури, завідувач кафедри економіки;

кандидат економічних наук, доцент

ШИЛОВЦЕВА НАДІЯ ВАСИЛІВНА,

Харківський державний педагогічний університет ім. Г.Сковороди, доцент кафедри економічної теорії та менеджменту

Провідна установа - Донецька державна академія управління Міністерства освіти і науки України, кафедра менеджменту у невиробничій сфері, м. Донецьк.

Захист відбудеться “18” жовтня 2002 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К64.858.01 Харківського регіонального інституту державного управління Української Академії державного управління при Президентові України за адресою: 61050, м. Харків, просп. Московський, 75, зал засідань (І поверх).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського регіонального інституту державного управління Української Академії державного управління при Президентові України (61050, м. Харків-50, просп. Московський,75).

Автореферат розісланий “17” вересня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В. С. Лебець

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Право на працю справедливо вважається найактуальнішим правом людини і громадянина, що гарантується конституцією будь-якої цивілізованої держави. Відтак, реальні соціальні передумови для його реалізації та засоби упровадження в конкретних соціокультурних середовищах, або соціальних практиках постійно викликають неабиякий інтерес науковців та владних структур.

Незважаючи на позитивні тенденції в розвитку української економіки, що намітились останнім часом, та деяке пом'якшення у зв'язку з цим ситуації на державному та регіональному ринках праці, проблема працевлаштування громадян не зникає з порядку денного. Причому, йдеться не лише про задоволення звичайних потреб та інтересів громадян стосовно вибору ними видів, форм чи місця трудової діяльності, що їх здатна забезпечити сучасна розвинута країна (соціальні гарантії), а й про більш-менш прийнятні для окремого громадянина види праці (за перехідної, трансформаційної економіки – соціальна допомога).

Дослідження сфери зайнятості населення так чи інакше зачіпає як механізми державного (регіонального) управління людськими ресурсами, так і суто “людські” проблеми, а саме: особливості гармонійного розвитку людини, формування мотивації людини до праці, з'ясування етики підприємництва тощо. Від вирішення проблем зайнятості та створення необхідних засад для розвитку соціально орієнтованої економіки залежить, як відомо, стабільність суспільного життя і здатність людей дотримуватись толерантності, взаємоповаги, взаємодовіри у стосунках між собою.

Стан наукової розробки проблеми. Проблеми, що стосуються сфери зайнятості населення та формування цивілізованого ринку праці, стають об'єктом інтенсивних досліджень вітчизняних фахівців у 80-ті - першій половині 90-х років ХХ ст. Особливої актуальності вони набувають у зв'язку з системною кризою економіки, необхідністю відновлення виробництва на ринкових засадах, розподілом і перерозподілом власності (В. Амбросов, О. Кілієвич, М. Кім, О. Крайник, Є. Кушнарьов, Е. Лібанова, В. Онікієнко, В. Петюх, І. Розпутенко, Л. Шевченко, Н. Шиловцева та ін.).

При цьому, звертається увага науковців і практиків на окремі правові, соціальні та психологічні аспекти відтворення робочої сили на ринку праці (П. Виселенок, В. Полторак, В. Скуратівський, Н. Сокур, Ю. Чернецький, М. Шаленко та ін.), на з'ясування проблем формування сучасного ринку праці (О. Іванілов, Н. Іванова, Л. Котляров, Е. Лортикян, О. Нікіфорова, В. Петюх, А. Рофе, В. Фурса), на соціокультурні та ментальні чинники щодо упровадження трудових відносин (Г. Дмитренко, О. Киричук, Ф. Хміль), на усвідомлення проблем зайнятості в трансформаційному суспільстві (Д. Богиня, О. Башина, В. Вітер, О. Карнаухова, Д. Васале, Т. Кір'ян, Н. Коваленко, С. Кузьмін, К. Кязимов, М. Лукашин, В. Онікієнко, В. Онищенко, С. Пилипенко, І. Соболева, Н. Черніна, М. Шаповал та ін.), на розробку програм стратегії соціально-економічного розвитку регіонів й, відповідно, забезпечення зайнятості населення (В. Афанасьєв, І. Губенко, В. Дехтяренко, О. Кирилова), на організацію соціального партнерства на ринку праці (С. Бакуменко, В. Данюк, О. Зінченко, А. Колот, Н. Мартиненко, Ю. Маршавін та ін.).

Плідні ідеї щодо розв'язання питань державного та регіонального управління зайнятістю населення висловлюються у наукових працях О. Амосова, О. Бандурки, В. Корженка, О. Куценко, Л. Лебединської, Г. Мостового, Н. Нижник, Г. Одінцової, Т. Смоліна та ін.

Обґрунтування сутнісних особливостей ринку праці та ринкових суспільних відносин містять праці Дж. Кейнса, Т. Мальтуса, Д. Рікардо, Ф. Рузвельта, А. Сміта.

Науковому осмисленню механізмів регіонального управління в сфері зайнятості населення сприяє критична переінтерпретація думок сучасних зарубіжних фахівців (Н. Барр, Ц. Ганкова-Іванова, І. Пєтков, К. Плоккер, Д. Рудігер, Д. Сакс, П. Самюелсон, Ф. Стенлі, В. Нордгауз, Г. Холліс).

Необхідність виявлення засобів регулювання, спрямованих на проведення політики продуктивної зайнятості, та нових адекватних підходів щодо механізму удосконалення регіонального управління в сфері зайнятості населення зумовила вибір теми дослідження – “Механізм удосконалення регіонального управління в сфері зайнятості населення”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є складовою науково-дослідних робіт Харківського регіонального інституту державного управління Української Академії державного управління при Президентові України: “Удосконалення регіональних владних структур та механізмів їх функціонування шляхом використання та адаптації досвіду провідних демократичних держав світу” (державний реєстраційний номер 0100U001206 від 06.04.2000 р.) та “Удосконалення діяльності регіональних органів влади і центрів зайнятості щодо розвитку малого підприємництва і самозайнятості” (0100U001394 від 04.05.2001 р.).

Мета дослідження полягає у визначенні ефективних важелів механізму удосконалення регіонального управління в сфері зайнятості населення, з'ясуванні реальних соціальних передумов його опрацювання і функціонування цього механізму та виявленні оптимальних форм сучасних взаємовідносин суб'єктыв ринку праці.

Здійснення поставленої мети передбачає вирішення низки принципових питань, що становлять задачі дослідження:

- з'ясувати зміст поняття механізму удосконалення та визначити основні чинники щодо забезпечення регіонального управління в сфері зайнятості населення;

- дослідити наявні та можливі концептуальні підходи стосовно ринкових відносин та ринку праці;

- виявити загальні тенденції розвитку сучасного ринку праці у зв'язку з можливістю відпрацювання і функціонування механізму удосконалення регіонального управління в сфері зайнятості;

- з'ясувати й обґрунтувати характерні особливості у становленні регіонального управління сферою зайнятості в Україні;

- прослідкувати кореляцію між загальнолюдськими принципами державної політики зайнятості та демократичними засобами впливу на неї;

- обґрунтувати смислотворчі засади сучасної концепції регіонального управління людськими ресурсами в Україні та засоби її реалізації на регіональному рівні;

- визначити основні напрямки модернізації державної служби зайнятості на регіональному рівні.

Об'єкт дослідження - регіональне управління сферою зайнятості населення.

Предмет дослідження – можливість та дійсність запровадження механізму удосконалення щодо регіонального управління зайнятістю населення в трансформаційному суспільстві.

Методи дослідження, їх різновидність та вибір для застосування в дисертації залежать від складності та функціональних особливостей відповідних об'єктів пізнання. Зокрема, для виявлення сутності механізму удосконалення регіонального управління зайнятістю населення - метод комплексного структурно-функціонального аналізу; для визначення концептуальних підходів щодо відносин та ринку праці - загальнонауковий метод єдності історичного і логічного; для з'ясування загальних тенденцій розвитку сучасного ринку праці - порівняльний метод; для аналізу національного ринку праці - статистико-економічний метод та ін.

Теоретичну й методологічну основу дослідження склали фундаментальні положення класичних і сучасних теорій зайнятості та управління; наукові дослідження вітчизняних і зарубіжних вчених з проблем зайнятості, ринку праці і регіонального управління; висновки і рекомендації Міжнародної організації праці щодо продуктивної зайнятості населення та нормативного регулювання соціально-трудових відносин; чинне законодавство України, яке регламентує трудову і підприємницьку діяльність та соціальну політику.

Емпіричною базою є законодавчі та нормативні документи України, поточні матеріали органів місцевої влади Харківської області, Міністерства праці та соціальної політики України, Державного центру зайнятості населення, Харківського обласного центру зайнятості, статистичні дані Держкомстату України.

Наукова новизна одержаних результатів зумовлена цілісним, системним аналізом механізмів регіонального управління зайнятістю населення; з'ясуванням реальних і специфічних для України напрямків модернізації державного управління людськими ресурсами.

Новизна наукових результатів конкретизується у таких положеннях:

· уперше досліджено механізм удосконалення в широких межах: від повного його заблокування (розвиток регіонального управління у сфері зайнятості абсолютно нездійснений) - до реальних можливостей його утілення (наявність дійсних умов у дійсності для пошуку і запровадження адекватного змістовного навантаження дієвих чинників забезпечення державного управління людськими ресурсами: законодавчо-правового, організаційного, економічного та соціального);

· встановлено, що механізм удосконалення отримує потужні “канали впливу” на регіональне управління сферою зайнятості (регуляційний, виховний, стимулюючий та захисний впливи) за наявності розвинутого внутрішнього ринку в державі (у тому числі і ринку праці);

дістало подальшого розвитку:

· осмислення змістовних характеристик поняття механізму удосконалення і як дієвого засобу розв'язання відповідних суперечностей у сфері регіонального управління зайнятістю населення, і як невід'ємного компонента системи управління розвинутим ринком праці;

· обґрунтування того, що механізм удосконалення на сучасному ринку праці стосується піднесення трьох взаємопов'язаних соціокультурних компонентів (об'єктів удосконалення): економіки (матеріально-технічні елементи та структури, фінанси, інвестиції, податки та ін.), людини (загальна та професійна культура, творчі можливості, активність у свободі, моральні якості тощо), виробничих відносин (відносин власності, довіри, зв'язків на засадах права та моралі і т. ін.);

· концептуальний підхід щодо ринкових відносин та державного управління ринком праці на основі нового (синергетичного) усвідомлення суспільства як складної соціальної системи (обов'язковість правової держави, резонансного “збудження” соціальної системи, забезпечення соціальних гарантій, в тому числі, і на реалізацію конституційного права людини на працю тощо);

· ідея соціального партнерства у сфері зайнятості населення, що ґрунтується на демократичних принципах організації суспільства та суспільних відносин (децентралізація, політична та економічна свобода, соціальна рівноправність, плюралізм, толерантність та ін.);

· положення щодо укорінення в соціальну практику (життєдіяльність) країн з розвинутою ринковою економікою принципу людиномірності (людина – міра усіх “речей”, тобто оцінка усього, що відбувається у змінному, динамічному суспільстві, має будуватись з точки зору задоволення зростаючих потреб людини та упровадження гуманістичного світогляду);

· осмислення особливостей регіонального управління у сфері зайнятості в українському трансформаційному суспільстві та усвідомлення дієвих напрямків його модернізації (адміністративно-управлінська, фінансово-економічна та гуманітарна сфери, а також удосконалення системи державної служби).

Практичне значення отриманих результатів полягає в наступному:

- в уточненні й наповненні адекватним змістом категорійно-поняттєвого апарату науки державного управління (механізм удосконалення, управління людськими ресурсами та ін.);

- в можливості запровадження нових прогресивних підходів до процесу формування і функціонування механізму удосконалення регіонального управління в сфері зайнятості населення в Україні (дисертантом розроблено пропозиції до програми розвитку професійно-технічної освіти на 2002-2005 рр. в Харківській області - довідка ХОЦЗ-01-920 від 22.04.2002 р.);

- в налагодженні дієвих відносин соціального партнерства між органами регіонального управління та недержавними структурами (за участі дисертанта підписано угоди щодо співпраці з працевлаштування між Харківським обласним центром зайнятості та недержавними організаціями - довідка ХОЦЗ-01-920 від 22.04.2002 р.);

- в поглибленні теоретико-методологічної бази для вдосконалення програм навчальних дисциплін з державного управління, регіонального управління, економіки, соціальної політики для студентів та магістрів, а також слухачів курсів підвищення кваліфікації державних службовців (за участі дисертанта розроблено програму проведення практичних тренінгів для спеціалістів Харківського обласного та базових центрів зайнятості з метою впровадження єдиної технології обслуговування незайнятого населення і єдиної інформаційно-аналітичної системи - довідка ХОЦЗ-01-920 від 22.04.2002 р.) та ін;

Апробація результатів дисертації. Основні ідеї, положення та результати дослідження доповідались і були схвалені на міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми формування соціальної держави в умовах трансформації українського суспільства” (м. Харків, 12 травня 1999 р.); міжрегіональній науково-практичній конференції “Стратегія розвитку України до 2010 року” (м. Харків, 17   листопада 1999 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Регіональна політика в Україні” (м. Харків, 24-25 травня 2000 р.); науково-практичній конференції “Удосконалення механізму державного управління зайнятістю населення та особливості його застосування в депресивних регіонах” (м. Харків, 27 грудня 2000 р.).

Публікації. Основний зміст дослідження відображено у 8 наукових публікаціях, у тому числі у 4 фахових виданнях ВАК України (загальним обсягом 2,1 др. арк.).

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і 11 додатків. Повний обсяг дисертації – 200 сторінок. Загальна кількість ілюстрацій – 8, таблиць – 3. Список використаних джерел містить 244 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначається стан її наукової розробки, з'ясовується зв'язок з науково-дослідними роботами установи, розкривається мета, задачі, об'єкт, предмет та методи дослідження, формулюється наукова новизна і практичне значення роботи, наводяться відомості про апробацію результатів дисертації.

Перший розділ - “Теоретико-методологічні засади механізму удосконалення регіонального управління в сфері зайнятості населення” – містить аналіз основних ускладнень щодо змісту поняття механізму удосконалення регіонального управління зайнятістю населення, чинників, що забезпечують рухомість, змінність державного управління та концептуальних підходів щодо ринкових відносин на ринку праці.

В сучасній наукові літературі неможливо знайти ні тлумачення сутності механізму удосконалення взагалі, ні механізму удосконалення регіонального управління зайнятістю населення, зокрема. Складність полягає і в задіянні понятійного апарату різних наук для дослідження механізму удосконалення регіонального управління: науки державного управління, економічної науки, кібернетики, соціології, політології тощо.

Аналіз наукової літератури щодо з'ясування змісту понять “механізм”, “управління”, “державне управління”, “регіональне управління” і “зайнятість”, а також звернення до етимології зазначених слів – усе це дозволяє акцентувати на певних загальних моментах. “

Механізм удосконалення” можна вважати засобом розв'язання суперечностей управління. В реальній соціальній практиці він має бути конкретним, спрямованим на досягнення конкретних цілей; впливати на конкретні фактори (або найважливіші чинники управління та їхні зв'язки), водночас, ґрунтуючись на них.

На відміну від попереднього “механізму”, “механізм удосконалення” виступає своєрідним зовнішнім і при тому динамічним впливом, зокрема, на регіональне управління зайнятістю й може оцінюватись з позицій можливостей впливу на досягнення кінцевого очікування результату управлінської діяльності.

Механізм удосконалення, що стосується регіонального управління у сфері зайнятості, повинен мати “доступ” до базових чинників та передумов регіонального (державного) управління – законодавчо-правового, економічного, організаційного та соціального.

По-перше, цілі, завдання, принципи функціонування регіонального управління зайнятістю визначаються правовими нормами. Тільки правовим полем в цивілізованому суспільстві регламентуються відносини а життєдіяльності громадян.

По-друге, лише існування ринкових товарно-грошових відносин зумовлює наявність економічних важелів, здатних забезпечити реальну можливість запровадження “механізму удосконалення”, надання якісних послуг населенню з працевлаштування, освіти, охорони здоров'я тощо.

По-третє, забезпечення ефективного вирішення завдань політики зайнятості, здійснення реальної керованості суспільними процесами на регіональному ринку праці неможливе без системи відповідних органів (у нашому випадку – органів регіонального управління, центрів зайнятості у їх співпраці з недержавними організаціями).

По-четверте, регіональне управління зайнятістю населення зумовлено, насамперед, людським фактором (задоволення потреб громадянина, всебічним розвитком особистості), тобто стосується соціального аспекту ринкових відносин.

Таким чином, механізм удосконалення регіонального управління у сфері зайнятості населення є засобом розв'язання суперечностей законодавчо-правового, економічного, організаційного і соціального характеру в їхніх взаємозалежностях та засобом “збудження” органі державної влади з їх єдності з громадськістю для реалізації активної політики зайнятості.

Найбільш конкретними і визнаними серед фахівців вважаються три теорії зайнятості, що ґрунтуються на світовій економічній думці: класична, марксистська та кейнсіанська. Кожна із них має як свої позитивні пріоритеті, так і вади. Зокрема, класична теорія зайнятості торкається не лише економічної проблематики, а включає й питання соціального та гуманістичного спрямування, обґрунтовує певне уявлення про людську природу, наголошуючи на схильностях людини до егоїзму (індивідуалізму). Марксизм же позбавляє людей матеріальних залежностей, мотивації до праці, надає громадянам “рівні можливості” у бідності, “знімає” проблему зайнятості (за виключенням “насильницького” переміщення людей в інші, перспективні для індустріального розвитку, регіони та хронічної нестачі кваліфікованої робочої сили на державних підприємствах).

Головним пунктом кейнсіанської теорії зайнятості є визнання фіскальної та монетарної політики як стимуляторів розширення ефективного сукупного попиту. Кейнс, по суті, виходить із економічної моделі людини з усіма можливими позитивними та негативними наслідками.

Управління суспільством і проблеми, пов'язані з цим, поступово актуалізуються в дослідженнях фахівців упродовж ХХ ст. Особливу зацікавленість науковців викликають питання наукового управління в класичній адміністративній школі, людських стосунків та науки поведінки, кількісний, системний та ситуативний підходи у менеджменті та ін.

Значний вплив на розвиток методології сучасної науки управління справила синергетика. Її об'єктом дослідження стають механізми самоорганізації та саморуйнування (“порядку” і “хаосу”) упорядкованих нелінійних, відкритих, дисипативних структур, що можуть зводитись до єдиного “малюнку подій” і навіть описуватись засобами математичного формалізму. Нове світобачення ґрунтується на принципі “порядку через флуктуації” (порядку через випадковості), звертаючись при цьому до “конструктивності” хаосу, який організовує структуру, позбавляючи її всього зайвого в структурній організації (дисипація).

У другому розділі - “Сучасний механізм удосконалення регіонального управління в сфері зайнятості та реалії українського суспільства” - визначаються основні тенденції розвитку сучасного ринку праці, характерні риси у становленні регіонального управління сферою зайнятості в Україні (на прикладі Харківської області), а також досліджуються принципи державної політики зайнятості та можливості впливу на неї демократичними засобами.

Історичні умови розвитку виробництва та соціокультурні особливості окремих держав зумовлюють застосування певної множини форм і методів управління, завдяки чому на ринку праці визначаються різні його моделі. З огляду на відсутність у науці єдиної думки щодо визначення моделей ринку праці, в дисертації пропонується розрізняти три основні його моделі: європейську, американську та східну. Це дозволяє здійснити порівняльний аналіз і з'ясувати загальні характеристики сфери зайнятості окремих країн-лідерів з урахуванням тенденцій розвитку світової цивілізації. До загального можна віднести: проведення активної політики держави на ринку праці (обмеження фіскальних заходів, запровадження “політики солідарності” в зарплаті і ін.); запровадження економічних методів управління на основі існування різних форм власності (стимулювання підприємців до створення нових робочих місць, податкові пільги, державна підтримка розвитку окремих галузей виробництва тощо); підвищення конкурентноздатності робочої сили на ринку праці (докорінна зміна характеру праці у зв'язку з новітніми технологіями, інформаційні технології та ін.); підвищення життєвого рівня населення та дієвість упровадження соціальних гарантій.

Не менш важливо визначитись і з основними тенденціями розвитку сучасного ринку праці. Серед них найважливішими є: глобалізація; прискорення темпів суспільного розподілу праці; визнання людини головним соціальним ресурсом; зміна характеру праці (поява значної кількості так званих нетипових робіт); посилення міграційних процесів; зростання ролі міжнародного трудового права і демократизації суспільно-трудових відносин.

В дисертації прослідковується еволюція механізмів регулювання (управління) зайнятістю в Україні у відповідності із запропонованою періодизацією. Зокрема, сучасний стан (90-ті роки ХХ ст.) характеризуються загальною затяжною кризою та радикальними соціально-економічними реформами, генезисом ринкових відносин, в тому числі, становленням ринку праці.

Наголошується на тому, що регіональне управління зайнятістю в недалекому минулому базувалося на “пануванні” бюрократичної системи управління, за якої завжди “губилась” особистість. Окрім того, в його упровадженні не враховувався економіко-географічний та інфраструктурний фактори.

Аналіз змісту та основних параметрів зазначених факторів розгортається на прикладі Харківської області, як значимого регіону України з характерними для інших регіонів соціально-економічними проблемами: серйозні суперечності між попитом та пропозицією, галузева й територіальна диспропорція в розміщенні людських ресурсів, невідповідність механізмів регулювання потребам збалансованого розвитку ринку праці, що спричиняє зростання напруженості в українському суспільстві.

Щодо інфраструктурного фактора, мається на увазі дієва та ефективна інфраструктура сфери надання послуг із зайнятості, тобто забезпечення соціального партнерства як форми співпраці різних суб'єктів ринку праці з метою опрацювання загального підходу державних та громадських організацій і структур до розробки єдиної стратегії розв'язання питань зайнятості населення.

Для запровадження механізму удосконалення, тобто для реальної можливості змін або розвитку регіонального управління, зокрема, сферою зайнятості населення, необхідним і достатнім є упровадження у суспільстві демократичних принципів суспільних відносин. Лише у такий спосіб механізм удосконалення отримує дієві “канали впливу” на регіональне управління сферою зайнятості.

Третій розділ - “Перспективи запровадження в Україні механізму удосконалення регіонального управління в сфері зайнятості населення” – присвячено обґрунтуванню ідеї людиномірності регіонального управління людськими ресурсами, поглибленню концептуальних засад щодо регіонального управління зайнятістю та з'ясування змісту модернізації Державної служби зайнятості України з акцентом на регіональний компонент.

В європейській ідеї та європейській традиції нової історії джерелом суспільного прогресу не випадково вважається і є людина. Саме з появою справжнього громадянина у громадянському суспільстві, виникають передумови реалізації його звичайних (природних) прав, свобод та відповідальності перед суспільством за свої дії.

В свою чергу, і від суспільства (зокрема, від органів державної влади) вимагається a priori повага та довіра до кожної окремої людини (джерела суспільного поступу). Йдеться про реалізацію в суспільному житті, в тому числі, і в регіональному управлінні сферою зайнятості населення, принципу людиномірності.

Проведений в дисертації аналіз дозволяє сформулювати основні положення та напрямки концепції механізму удосконалення регіонального управління зайнятістю, яка включає: адміністративну реформу державних і самоврядних органів щодо сфери зайнятості (упорядкування функціональних обов'язків, забезпечення освітнього рівня фахівців, упровадження політики соціального партнерства, розширення сфери надання послуг населенню і т. ін.), реформування фінансово-економічної сфери з метою підвищення конкурентоспроможності робочої сили (політика “регіоналізації” бюджетів, стимулювання підприємств, що вирішують проблеми зайнятості; фінансова підтримка малого та середнього підприємництва; створення сприятливого інвестиційного клімату та ін.), трансформацію гуманітарної сфери в напрямку максимальної мобілізації творчих можливостей людини (формування позитивної думки громадян стосовно практики самозайнятості, інститути та засоби адаптації населення до ринкових умов, пріоритетність активної молодіжної політики та політики, спрямованої на розвиток сім'ї тощо), модернізацію Державної служби зайнятості України з посиленням регіонального компоненту (правове забезпечення партнерських стосунків в управлінні персоналом, упровадження “культу” професіоналізму та професійної культури, внесення “духу патріотизму” та якісних управлінських послуг громадянам та ін.).

Таким чином, регіональне управління зайнятістю є одним з головних важелів досягнення повної, продуктивної та вільно обраної праці в Україні. Проте, зазначене може стати реальністю із запровадженням низки першочергових заходів:

- чіткого розподілу повноважень і компетенцій між органами регіонального управління для розв'язання фінансово-бюджетних завдань у сфері зайнятості;

- реформування та удосконалення місцевих податків і зборів;

- створення багатоканальної системи формування бюджету сфери зайнятості, згідно з якою кожен рівень бюджетної системи (місцевий бюджет, бюджет центру зайнятості тощо) повинен мати власні закріплені доходи (обсяг цих доходів має бути достатнім для виконання покладених на ці органи повноважень);

- розробки органами регіонального управління механізму “вирівнювання” соціально-економічного розвитку територій регіону;

- формування збалансованості місцевих бюджетів щодо мобільності робочої сили на регіональному ринку праці (ринок житла, відповідна соціальна інфраструктура тощо);

- створення умов для зацікавленості органів місцевого самоврядування в розвитку й підтримці підприємництва, особливо, серед безробітного та незайнятого населення.

ВИСНОВКИ

Результати дослідження узагальнено в таких положеннях:

1. Механізм удосконалення регіонального управління у сфері зайнятості населення є, з одного боку, дієвим засобом розв'язання суперечностей в управлінні людськими ресурсами за ринкових умов, з іншого, – невід'ємним компонентом системи управління ринком праці, завдяки реальному впливу на законодавчо-правовий, організаційний, економічний та соціальний чинники державного управління (законодавче врегулювання ринкових відносин і правовий захист працівників, правовий захист вразливих груп населення, забезпечення відповідних умов для стабільного доходу громадян, правове та соціокультурне урегулювання соціального партнерства і соціальної комунікації, окремих відносин взагалі, запровадження “активних” і “пасивних” програм зайнятості тощо).

Засадним принципом вирішення суперечностей між людиною і природою, свободою і необхідністю, громадянином і суспільством, між окремими людьми має бути принцип людиномірності.

2. Механізм удосконалення регіонального управління у сфері зайнятості населення, як і регіональне управління в цілому, по-перше, залежить безпосередньо, від змістовних особливостей мультикультурного середовища (великі соціальні групи населення, окремі держави і навіть, певні групи держав), по-друге, обумовлюється європейською ідеєю щодо запровадження цивілізованих суспільних відносин: людина як самоцінність, довіра до людини і громадянина, визнання її права на свободу та вільне володіння власною працею (своєрідний вид власності).

3. Сучасна парадигма зайнятості населення значно відрізняється від відомих світовій практиці: класичної, марксистської та кейнсіанської (хоч і включає їхні вагомі здобутки). Вона ґрунтується на вирішенні складної суперечності “порядку” та “хаосу” (синергетика) і здатна реалізувати гуманістичний контекст у суспільних змінах, дозволяючи знаходити оптимальні для людини “сценарії” соціальних трансформацій, шляхи розгортання подій як на рівні окремих культурних, економічних та політичних середовищ, так і на рівні глобальних світових змін. Основними її положеннями можна вважати:

а) державне управління на місцевому рівні (регіональне управління) набуває стійкості (не опікається “хворобливою” проблемою самозбереження), коли соціальна система (держава) виходить на “власний шлях розвитку” (атрактор) і головною функцією місцевої влади стає надання послуг громадянам з метою забезпечення їх соціальних гарантій (в тому числі, і в реалізації конституційного права на працю);

б) суспільство, засноване на цивілізованих ринкових відносинах, є змінним, динамічним, рухливим (складна соціальна система). Його рівновага відносно швидко порушується й воно вимагає “вчасних” управлінських рішень і “прозорих” (гласність) дій по їх упровадженню;

в) ринок праці вимагає укорінення ринкового середовища в соціальній системі (держава) в цілому, тобто потужного розвитку внутрішнього ринку;

г) будь-яке управлінське рішення викликає “збудження” соціальної системи, відтак, має бути максимально резонансним (відповідати очікуванням громадян, культурно-етичним особливостям соціального середовища, бути зрозумілім для більшості, вагомим для соціальних змін);

д) обов'язковою для розвитку соціальної системи (держава) є свобода людини (правова держава), що забезпечує реальну можливість для здійснення різноманітності інтересів, потреб, вольових прагнень і дій окремих особистостей і соціальних груп.

4. Порівняльний аналіз специфічних особливостей щодо сфер зайнятості окремих країн-лідерів дозволяє виділити наступні моделі ринку праці: східну (трудові відносини на засадах “довічного найму”, пріоритетність технологічних інновацій, до яких залучається кожний працівник і т. ін.), європейську (найможливіша мінімальна диференціація населення за матеріальним станом, високий рівень задоволення соціальних потреб та забезпечення соціальних гарантій, потужна державна політика регіонального розвитку, в тому числі, і у вирішенні проблем зайнятості, розвиток місцевого самоврядування на основі співпраці інституцій громадянського суспільства), американську (мобільність ринку праці, його соціальна орієнтація, реальні умови для самореалізації та самозабезпечення громадян, соціальне партнерство між органами державної влади, профспілками, політичними партіями, громадськими організаціями та ін.).

5. Упровадження механізму удосконалення вимагає створення реальних передумов для змін або розвитку регіонального управління, зокрема, сферою зайнятості населення, тобто необхідним і достатнім фактором механізму удосконалення є реалізація у суспільстві демократичних принципів суспільних відносин: принципу забезпечення особистої свободи та самовизначення у здійсненні громадянських прав у сфері зайнятості; принципу децентралізації системи управління ринком праці та процесами зайнятості; принципу соціальної рівноправності й партнерства; принципу плюралізму та толерантності; принципу виваженості, обгрунтованості й переконливості управлінських рішень.

Тільки таким чином механізм удосконалення отримує потужні “канали впливу” на регіональне управління сферою зайнятості, а саме:

· регуляційний вплив (можливість здійснення організаційних та інформаційно-консультаційних заходів);

· виховний вплив (можливість запровадження адаптаційних заходів щодо укорінення цивілізованих ринкових відносин у суспільстві);

· стимулюючий вплив (можливість для сприяння реалізації продуктивної праці, творчих людських здібностей на основі права, толерантних правових стосунків між працівниками, роботодавцями та управлінцями);

· захисний вплив (безперешкодна можливість запровадження будь-якого виду контролю за дотриманням законодавчо-правової бази сфери зайнятості та реалізації права людини на безпечні для здоров'я і зручні умови праці).

6. Механізм удосконалення регіонального управління людськими ресурсами потребує запровадження у стосунках “держава-роботодавець-працівник” принципу людиномірності, змістом якого є переорієнтація кожної людини до активного пошуку (чи створення власними силами) робочого місця або виду зайнятості, збільшення для працюючого вільного часу з метою створення можливостей для його духовного і культурного самовдосконалення, створення у досталі пропозицій високооплачуваної й престижної роботи тощо.

7. Державне управління людськими ресурсами в сучасному суспільстві набуває дійсної ефективності завдяки загальній для розвинутих країн світу політиці регіоналізації, спрямованої на соціальне та економічне “вирівнювання” регіонів, максимально можливу (враховуючи особливості мультикультурних суспільств) децентралізацію та деконцентрацію влади, залучення громадянського суспільства для вирішення місцевих соціальних проблем, забезпечення динамічності влади щодо реагування на виникаючу час від часу дисгармонію в ринкових суспільних відносинах тощо.

Зокрема, формування регіонального ринку праці передбачає:

· створення правового підґрунтя для соціального партнерства між різними щодо інтересів і потреб суб'єктами ринку праці (працівник – роботодавець);

· запровадження реальної співпраці органів державного управління, місцевого самоврядування, громадських та підприємницьких організацій і структур до розробки і здійснення єдиної стратегії у сфері зайнятості населення;

· створення необхідних умов для інституалізації сфери зайнятості населення, а саме: створення агентства регіонального розвитку зайнятості населення (посилення управлінської та фінансової координації місцевих ініціатив, створення нових робочих місць, підготовка та перепідготовка кадрів, розвиток малого бізнесу та самозайнятості і т. ін.);

· створення адекватних механізмів для відбору та відповідної фахової підготовки кадрового корпусу державних службовців служби зайнятості, здатного забезпечити докорінні соціальні трансформації, запровадити систему адекватного залучення людських ресурсів.

8 Формування й функціонування механізму удосконалення регіонального управління у сфері зайнятості в Україні (на прикладі Харківської області) має свої особливості, пов'язані як з трансформаційним станом українського суспільства, так і соціокультурною специфікою соціального середовища регіону. Вони полягають у наступному:

· неусвідомленість суспільством ідеї органічного поєднання “плану” та ринку” засобами менеджменту та маркетингу (як наслідок, - упровадження “дикого ринку”, безсистемне, хаотичне управління сферою зайнятості на основі “механічного пристосування” зарубіжного досвіду);

· регіональне управління сферою зайнятості є складною, багатогранною, полісуб'єктною системою, яка ще не набула динамічності, змінності, залежності від суспільних зрушень (слабко реагує на певні перетворення від “державного” промислового виробництва та “колективного” сільського господарства до ринкових відносин; виявляє майже безплідні “силкування”, ледь відчутні імпульси щодо розвитку малого та середнього підприємництва; фактично не впливає на запобігання погіршенню ситуації стосовно невідповідності потенціалу робочої сили кількості і якості робочих місць) тощо.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Краснопьорова С.В. Деякі нові погляди щодо механізмів вдосконалення зайнятості населення в Україні // Актуальні проблеми державного управління. Наук. зб. - Харків: УАДУ (ХФ), 1999. - №1(3). - С. - 135.

2. Краснопьорова С.В. Врегулювання зайнятості населення - важливий напрямок державної політики // Актуальні проблеми державного управління. Наук. зб. - Харків: УАДУ (ХФ), 1999. - №2(4). - С. - 58.

3. Краснопьорова С.В. Державне управління зайнятістю: орієнтація на людину // Актуальні проблеми державного управління. Наук. зб. - Харків: УАДУ (ХФ), 2000. - №1(6). - С. - 197.

4. Кім М.М., Краснопьорова С.В. Удосконалення структури механізму управління зайнятістю // Актуальні проблеми державного управління. Наук. зб. - Харків: УАДУ (ХФ), 2000. - №3(8). - С. - 136.

5. Краснопьорова С.В. Економіко-регіональні аспекти стану ринку праці в Україні // Новые решения в современных технологиях. Вестник Харьк. гос. политехн. ун-та. - Харьков, 1999. – Выпуск №46. - С. - 8.

6. Краснопьорова С.В. Про механізм підтримки розвитку малого підприємництва та самозайнятості населення // Регіональна політика в Україні: матеріали міжнародної науково-практичної конференції, 24 - 25 травня 2000 р. - Харків: УАДУ (ХФ), 2000. - С. - 77.

7. Краснопьорова С.В. Моделювання механізму державного регулювання ринку праці // Удосконалення державного управління зайнятістю населення та особливості його застосування в депресивних регіонах: матеріали науково-практичної конференції, 27 грудня 2000 р.: Наук. зб. - Харків: УАДУ (ХФ), 2000. - С. - 105.

8. Краснопьорова С.В. Вдосконалення регіонального управління трудовими ресурсами // Стратегія розвитку України до 2010 року. Тези міжрегіональної науково-практичної конференції. Секція №1: “Механізми управлінського впливу на соціально-економічний розвиток регіону”. - Харків: УАДУ (ХФ), 1999. - С. - 78.

АНОТАЦІЯ

Краснопьорова С.В. Механізм удосконалення регіонального управління в сфері зайнятості населення. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.04 - регіональне управління. - Харківський регіональний інститут державного управління Української Академії державного управління при Президентові України. - Харків, 2002 р.

В дисертації досліджено механізм удосконалення регіонального управління в сфері зайнятості населення в контексті формування ринкових відносин в суспільстві (держава). З'ясовано зміст поняття “механізм удосконалення”, сутність основних чинників, що забезпечують державне управління, в тому числі, і людськими ресурсами (законодавчо-правовий, організаційний, економічний та соціальний). Визначено специфічні особливості основних “каналів впливу” механізму удосконалення на регіональне управління зайнятістю (регуляційний, виховний, стимулюючий та захисний).

З метою удосконалення регіонального управління, запропоновано нові підходи щодо побудови децентралізованої системи управління сферою зайнятості через створення агентства регіонального розвитку зайнятості, а також розвитку підприємництва і самозайнятості серед безробітних. Дістала подальшого розвитку ідея соціального партнерства у сфері зайнятості. Розроблено обґрунтовані рекомендації щодо удосконалення діяльності Державної служби зайнятості України на регіональному рівні.

Ключові слова: механізм удосконалення, регіональне управління, зайнятість, ринок праці, “канали впливу”, принцип людиномірності, сучасна парадигма зайнятості, державна політика зайнятості.

АННОТАЦИЯ

Краснопёрова С.В. Механизм совершенствования регионального управления в сфере занятости населения. Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук по государственному управлению по специальности 25.00.04 - региональное управление. - Харьковский региональный институт государственного управления Украинской Академии государственного управления при Президенте Украины. - Харьков, 2002 г.

В диссертации исследовано механизм совершенствования регионального управления в сфере занятости населения в контексте формирования рыночных отношений в обществе (государство). Выяснено содержание понятия “механизм совершенствования”, сущность основных факторов, обеспечивающих государственное управление, в том числе, и человеческими ресурсами: законодательно-правовой, организационный, экономический и социальный (законодательное урегулирование рыночных отношений и правовая защита работников, правовая защита уязвимых групп населения, обеспечение соответствующих условий для стабильного дохода граждан, правовое и социокультурное урегулирование социального партнерства и социальной коммуникации, внедрение “активных” и “пассивных” программ занятости и т.п.). Определено специфические особенности “каналов влияния” механизма совершенствования на региональное управление занятостью: регулирующее влияние (возможность осуществления организационных и информационно-консультационных мероприятий), воспитательное влияние (возможность реализации адаптационных мероприятий по укоренению цивилизованных рыночных отношений в обществе), стимулирующее влияние (возможность для содействия в реализации продуктивного труда, творческих человеческих способностей на основе права, толерантных правовых отношений между работниками, работодателями и управленцами), защитное влияние (реальная возможность для осуществления контроля любого вида за соблюдением законодательно-правовой базы сферы занятости, гарантированное права на обеспечение безопасных для здоровья и удобных условий труда).

На основе анализа специфических особенностей рынка труда предложено 3 его модели: восточная (трудовые отношения на основе “пожизненного найма”, приоритетность технологических инноваций, к которым привлекается каждый работник и т. д.), европейская (наиболее возможная минимальная дифференциация населения по материальному положению, высокий уровень удовлетворения социальных потребностей и обеспечение социальных гарантий, мощная государственная политика регионального развития, в том числе, и в решении проблем занятости, развитие местного самоуправления на основе сотрудничества институтов гражданского общества), американская (мобильность рынка труда, его социальная ориентация, условия для самореализации и самообеспечения граждан, социальное партнерство между органами государственной власти, профсоюзами, политическими партиями, общественными организациями и др.).

Выявлены основные тенденции развития мирового ринка труда, которые связаны с глобализациею, ускорением темпов общественного разделения труда, определение человека главным социальным ресурсом, изменение характера труда (появление значительной численности так званых нетипичных работ); усиление миграционных процессов, расширение масштабов привлечения к этому процессу международного трудового права и демократизация общественно-трудовых отношений.

Проанализировано специфические черты формирования и функционирования механизма совершенствования регионального управления в сфере занятости в Украине. Региональное управление занятостью в недалеком прошлом основывалось на “господстве” бюрократической системы управления, при которой всегда “терялась” личность. Кроме того, при его внедрении не учитывался экономико-географический и инфраструктурный факторы. Анализ содержания и основных параметров указанных факторов разворачиваться на примере Харьковской области, как важного региона Украины с характерными для других регионов социально-экономическими проблемами: серьёзные противоречия между спросом и предложением, отраслевая и территориальная диспропорция в размещении трудовых ресурсов, несоответствие регулирующих механизмов запросам сбалансированного развития рынка труда, что обуславливает рост напряженности в украинском обществе.

Сформулированы новые подходы к построению децентрализованной системы управления сферой занятости путём создания агентства регионального развития занятости, а также предпринимательства и самозанятости среди безработных. Обоснована идея социального партнёрства в сфере занятости, даются рекомендации по модернизации Государственной службы занятости Украины на региональном уровне.

Ключевые слова: механизм совершенствования, занятость, рынок труда, региональное управление, “каналы влияния”, принцип человекомерности, современная парадигма занятости, политика занятости.

SUMMARY

A Mechanism of Improving Regional Administration in the Sphere of Employment by S. Krasnopyorova. - Manusript

The Ph.D thesis in Public Administration under 25.00.04 Specialty (Regional Administration). Kharkiv Regional Institute of Public Administration of Ukrainian Academy of Public Administration attached to the Office of the President of Ukraine

A mechanism of improving regional administration in the sphere of employment has been investigated in the context of forming market relations in the society (in the state). The content of the notion “mechanism of improving” is elucidated; essential conceptions (legislative and legal, organizational, economic and social) maintaining public administration including human resource management have been substantiated. Specific peculiarities (regulating, educating, stimulating and protecting) of the basic “channels of influence” of the mechanism of improvement to the regional employment administration are defined.

For the purpose of improving regional administration, there has been put forward a new decentralized system of administration in the sphere of employment through creation of an agency aimed at developing regional employment, combined with forms and methods of regional administration that contribute to development of entrepreneurship and self-employment for the unemployed. A further impetus has been given to the