Національна академія наук України

Інститут соціології

Кузьменко Тетяна Миколаївна

УДК 316.3+316.6+316.752

ОСОБЛИВОСТІ ЖИТТЄВИХ ОРІЄНТАЦІЙ

ЛІКВІДАТОРІВ АВАРІЇ НА ЧАЕС

22.00.03 - соціальні структури та соціальні відносини

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата соціологічних наук

Київ - 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка на кафедрі методології та методів соціологічних досліджень.

Науковий керівник: |

доктор філософських наук, професор

Волович Володимир Ілліч,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри методології та методів соціологічних досліджень

Офіційні опоненти:

доктор філософських наук, професор Оссовський Володимир Леонідович, Національний університет “Києво-Могилянська академія”, професор кафедри соціології

кандидат соціологічних наук Міщенко Михайло Дмитрович, Державний інститут проблем сім'ї та молоді, Державний комітет України у справах сім'ї та молоді, завідувач відділу політичного аналізу та прогнозування

Провідна установа

Національний університет внутрішніх справ МВС України, кафедра загальної соціології, м. Харків.

Захист відбудеться “28 ” лютого 2003 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.229.01 в Інституті соціології НАН України за адресою: 01021, вул. Шовковична, 12, м. Київ.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту соціології НАН України за адресою: 01021, вул. Шовковична, 12, м. Київ.

Автореферат розісланий “ 21 ” січня_____ 2003 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Стукало С.М.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Соціологія катастроф вивчає характер, масштабність та довготривалість посткатастрофічних соціальних наслідків. Аварія на Чорнобильській атомній електростанції (26 квітня 1986 р.) належить до великомасштабних катастроф. Тяжким і несподіваним її наслідком стало утворення “чорнобильської спільноти”, співтовариства постраждалих. Особливу спільноту утворили люди, які брали безпосередню участь у ліквідації наслідків аварії і яких прийнято називати ліквідаторами. Сотні тисяч військових, рекрутів-військовозобов'язаних, рекрутованих спеціалістів та добровольців брали участь у ліквідації аварії на атомній електростанції, що було повязано з ризиком для власного життя та втратою здоров'я. Згідно з офіційними даними станом на 1.01.2001 р. в Україні проживало 377 тис. ліквідаторів.

Соціально-психологічні наслідки Чорнобильської катастрофи визнані міжнародною спільнотою, зокрема ООН та МАГАТЕ, найбільш значущими, відчутними, масштабними й довготривалими. Йдеться про дезадаптаційні й адаптаційні процеси, про реакцію населення загалом та окремих соціальних груп на саму аварію та зміни у соціальному житті, зумовлені катастрофою. Стійке погіршення фізичного та психологічного стану, соціального самопочуття, ризики соціального виключення, дестабілізація поведінки та свідомості притаманні потерпілим, зокрема ліквідаторам. Завданням соціологічних досліджень є не лише одержання знань про життєдіяльність постраждалих, а й прогнозування тенденцій та змін, очікуваних у перспективі, пом'якшення та мінімізація негативних наслідків, аналіз соціальних умов і факторів, які визначають зміни життєвих орієнтацій. Під особливостями життєвих орієнтацій потерпілих слід розуміти такі, відображені в орієнтаціях людей наслідки Чорнобиля, які суттєво вплинули на їхню життєдіяльність та вирізняють їх в окремі соціальні групи. Так, переважна більшість працюючих ліквідаторів орієнтована на роботу в державному секторі зайнятості, який забезпечує можливість реалізації чорнобильських пільг.

Дослідження життєвих орієнтацій соціальних груп необхідні для передбачення загальних соціальних процесів. Особливої актуальності ця проблема набула для ліквідаторів. Її розв'язання передбачає: розкриття соціально-психологічних наслідків перебування у екстремальній ситуації; виявлення їх темпоральних змін з врахуванням впливу сучасних соціально-економічних реалій; окреслення впливу об'єктивних (екстремальних) умов та їх наслідків на основи життєдіяльності ліквідаторів. Утворення сталої специфічної соціальної групи ліквідаторів вимагає визначення критеріїв виокремлення їх із загального соціального оточення, зокрема особливостей життєвих орієнтацій, зумовлених “чорнобильським фактором”; це має самостійне наукове значення як методологічна проблема, а також науково-прикладне значення для соціальної політики української держави. Період соціально-економічної кризи ускладнює і до того нелегкий процес адаптації та мінімізації наслідків участі в ліквідації аварії на ЧАЕС. Тому реабілітація чорнобильців потребує окремого науково-практичного підходу з метою відновлення активних позицій життєдіяльності, подолання соціального виключення ліквідаторів.

Отже, наукова проблема полягає у необхідності: аналізу впливу екологічної катастрофи на зміни в соціальній структурі суспільства; визначення факторів, що спричинили утворення соціальної групи ліквідаторів; виокремлення особливостей життєвих орієнтацій ліквідаторів, зумовлених “чорнобильським фактором”.

Проблема соціально-психологічних наслідків Чорнобильської катастрофи розробляється досить різнобічно. Важливі орієнтири для аналізу загальної постчорнобильської ситуації, дослідження особливостей формування і динаміки самопочуття і психологічного стану, змін ціннісних орієнтації, перспективних очікувань різних категорій постраждалих дають роботи В.Воловича, Є.Головахи, О.Злобіної, В.Поповича, Ю.Привалова, В.Приліпко, А.Ручки, Ю.Саєнка, Н.Соболєвої та ін., здійснені в межах комплексної моніторингової програми “Соціальні і психологічні наслідки Чорнобильської катастрофи”, якою керує Ю.Саєнко. Вагомим є внесок в окреслення чорнобильських факторів робіт Г.Нєсвєтайлова, В.Панка, В.Поповича, В.Скребця, С.Яковенка, які розглядають Чорнобиль із точки зору соціології та психології катастроф. Зміни в суспільній свідомості, пов'язані з постчорнобильською реальністю, - предмет дослідження Е.Москаленка, В.Полікарпова, В.Приліпко, Ю.Озерова, В.Ференц та ін.

Вплив наслідків Чорнобильської катастрофи на соціально-психологічну сферу учасників ліквідаційних робіт як наукова проблема розглядався відразу ж після аварії (1986 р.). Одним із перших досліджень соціального самопочуття, динаміки психологічного стану, особливостей праці в екстремальних умовах та реакцій на власний статус стали роботи Є.Головахи, С.Макеєва, Н.Паніної та ін. Прикладом тривалого і систематичного вивчення соціального статусу ліквідаторів як соціальної групи є спеціальна програма, реалізована Центром соціологічних досліджень Київського національного університету імені Тараса Шевченка (В.Волович, В.Попович, Н.Шуневич, Б.Яковлєв та ін.). На основі матеріалів соціологічних опитувань, які проводилися у десяти областях України впродовж 1992-1999 р. за цією програмою, порівнюються економічні, соціальні чинники поведінки, самопочуття та ціннісні орієнтації ліквідаторів та їхнього соціального оточення. В 2001 р. питання соціально-економічного стану та їхнього соціально-психологічного самопочуття ліквідаторів, за єдиною анкетою для всіх груп потерпілих, досліджували науковці Інституту соціології НАН України. Результати опитувань, що становлять багатий емпіричний та теоретичний матеріал, використані дисертанткою як основна база дослідження.

Дані про специфічні аспекти життєдіяльності ліквідаторів – основа для з'ясування особливостей життєвих орієнтацій. Психотравмувальна дія участі в ліквідаційних роботах на ЧАЕС вивчалася Н.Ананьєвою, В.Бузуновим, А.Дружиніним, Є.Дружиніною, Ю.Олександровським, О.Панченко, Є.Петрухіним, Г.Румянцевою, О.Спринь, Н.Тарабріною, Л.Шестопаловою, Б.Щукіним та ін. Медичним наслідкам присвячено цілу низку досліджень (О.Безсмертна, О.Спринь, А.Нагорна, Т.Прокліна, А.Степаненко), які схиляють до висновку, що стан здоров'я ліквідаторів постійно погіршується. Окремими напрямами є з'ясування проблем біологічного віку (М.Ахаладзе, А.Полюхов, І.Кобзар, Н.Умовист), оцінка причин та динаміки втрати працездатності ліквідаторів (С.Аміразян, С.Роздільський, С.Філіппова), дослідження стану здоров'я їхніх дітей (Г.Траверсе, А.Романенко, Є.Бомко, Є.Кучер, А.Лагутин). У висвітленні документально-правових засад, які регулюють основні питання соціального захисту ліквідаторів, ми спираємося на роботи С.Брітченка, О.Вишняка, Є.Головахи, Г.Мімандусова, В.Пилипенка, О.Стегнія, М.Шульги, С.Яковенка та ін. Додаткову інформацію щодо наслідків катастрофи та їх відображення в суспільній свідомості містять документально-публіцистичні твори та газетні матеріали.

Теоретико-методологічною основою дослідження є роботи, які розкривають основні аспекти проблеми життєвих орієнтацій особистості. Аналіз поведінки через соціальні цінності та норми як регулювальні механізми пов'язаний з іменами класиків соціології: М.Вебера, Е.Дюркгейма, Ф.Знанецького, А.Маршала, В.Парето, Т.Парсонса, У.Томаса та ін. З 60-х років ХХ століття дана проблема - актуальний предмет дослідження радянських науковців. Обґрунтування орієнтаційних механізмів діяльності міститься в концепціях “особистісних смислів” О.Леонтьєва, Б.Братуся, “ставлень” Н.Мясищева, “спрямованості” Л.Божович, “настанов” Д.Узнадзе, А.Прангішвілі, Ш.Надірашвілі, “диспозиційних утворень” В.Ядова, “цілеспрямованої поведінки” Н.Наумової, “рольових позицій” І.Кона. Серед робіт, які поглиблюють теоретичні розробки проблеми регуляції поведінки, ціннісних орієнтацій, особливо слід відзначити праці К.Абульханової-Славської, Г.Андреєвої, В.Доній, Є.Головахи, О.Злобіної, А.Здравомислова, Л.Когана, І.Мартинюка, В.Матусевича, В.Моляко, Г.Несен, А.Ручки, Л.Сохань, В.Оссовського, А.Тельнова, М.Тітми, В.Тихоновича, В.Хмелька та ін. Суттєве значення для окреслення об'єктивних умов життєдіяльності та їх суб'єктивного відображення мають розвідки Д.Пантіча, Н.Дряхлової, В.Давиденко, З.Голенкової, Є.Ігітханян, І.Казарінової, дисертаційні роботи останніх років (В.Абрамова, О.Гордієнко, О.Мартинюк, Л.Морозова, О.Каревіна, А.Світличний) тощо.

Опрацювання проблеми дає підстави виокремити два напрями наукової думки, які становлять теоретико-методологічну та джерельну базу даного дослідження: суто теоретичний, пов'язаний з теорією цінностей, та практичний, часто з теоретичними узагальненнями, що ґрунтуються на чорнобильському матеріалі. Широкий спектр підходів до теоретичного обґрунтування феномена життєвих орієнтацій, відсутність ґрунтовних теоретичних узагальнень є тлом для пошуків дисертанта у виробленні власного підходу. Оцінюючи вагомість та високий науковий рівень накопиченої інформації щодо соціально-психологічних наслідків катастрофи, слід вказати на обмаль комплексних досліджень саме з проблем ліквідаторів як специфічної групи постраждалих, де б на основі систематизації та аналізу соціологічної інформації, медико-психологічних та статистичних даних визначалися групотвірні критерії та специфіка сфери життєвих орієнтацій ліквідаторів порівняно з контрольною групою, подібною за основними соціально-демографічними ознаками. Стан розробленості проблеми зумовив обґрунтування вибору даної теми дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов'язана з програмою “Соціально-психологічний моніторинг умов життя та діяльності соціальних груп потерпілих від Чорнобильської аварії: порівняльний аналіз та рекомендації” (№ держреєстрації 0199V003166), що виконується на замовлення Міністерства з питань надзвичайних ситуацій під керівництвом Інституту соціології НАН України. З 1992 по 1999 р. проблеми соціально-психологічного стану ліквідаторів досліджувалися Центром соціологічних досліджень Київського національного університету імені Тараса Шевченка. В 1997 та 1999 р. дисертантка брала участь у розробці інструментарію та проведенні опитування (Миколаїв, Кіровоград). В 2001 р. - член робочої групи Інституту соціології НАН України з підготовки програми, інструментарію, обробки та аналізу інформації та написання аналітичного звіту (розділ 1. Аналіз соціологічної інформації з питань досвіду ліквідаційних робіт на чаес).

Об'єктом дослідження є учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які проживають на території України.

Предметом дослідження виступають життєві орієнтації ліквідаторів та респондентів контрольної групи.

Мета і завдання дослідження. На основі емпіричних та теоретичних матеріалів проаналізувати й порівняти структуру життєвих орієнтацій учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, їхнього соціального оточення та контрольної вибірки; виявити тенденції змін життєвих орієнтацій ліквідаторів. Для цього необхідно:

-

-

-

-

-

-

Основна гіпотеза: між ліквідаторами та контрольною групою існують відмінності, які виступають проявом наслідків перебування ліквідаторів у екстремальній ситуації, належать до сфери життєвих орієнтацій та мають статистично значимий довготривалий характер.

Методи дослідження. В дисертації використовуються традиційні емпіричні та теоретичні методи, адаптовані до специфіки предмета дослідження. Досягнення поставленої мети зумовило необхідність застосування методів аналізу документальних джерел, анкетування, порівняння, аналізу, узагальнення первинних та вторинних даних. Для статистичної обробки первинної інформації застосовувалися методи математичної статистики: кореляційний аналіз, визначення середніх значень, формування індексів, оцінка значимості різниці процентів, коефіцієнтів кореляції, середніх значень.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що завдяки здійсненню узагальнення й аналізу накопиченого матеріалу соціологічних досліджень, медичних, психологічних, статистичних даних розкрито особливості життєвих орієнтацій ліквідаторів аварії на ЧАЕС. До основних результатів, які визначають новизну, належать такі:

-

-

- як подальший розвиток існуючих підходів автором визначені основні фактори виокремлення учасників ліквідації аварії на ЧАЕС в особливу соціальну групу, а саме: участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; соціально-психологічний вплив Чорнобильської катастрофи, що спричинив утворення соціальної спільноти з відповідною системою цінностей; наслідки перебування в екстремальній ситуації; юридично-фіксований статус та правова база щодо цієї спільноти; сформований в суспільній свідомості образ ліквідаторів як специфічної спільноти; спільні підстави ідентифікації з іншими членами групи ліквідаторів (усвідомлення та відстоювання єдності інтересів та потреб) (с.61-129);

-

Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що узагальнено накопичений матеріал емпіричного та теоретичного характеру з проблеми соціально-психологічних наслідків участі в ліквідації аварії на ЧАЕС. Висновки, здобуті у результаті дослідження, розвивають нове бачення соціальної структури суспільства: у множині елементів соціальної структури утворилася нова структурна одиниця – соціальна група ліквідаторів зі специфічними характеристиками та особливостями у сфері життєвих орієнтацій. Результати роботи можуть бути застосовані в подальшій розробці теоретико-методологічних питань соціальної структури суспільства та її змін, детермінованих впливом об’єктивних факторів, зокрема великомасштабних катастроф та їх наслідків. Можливе використання основних положень роботи у науково-освітянській сфері, у лекційних курсах з соціології (“Соціальна структура”, “Соціологія особистості” та ін.).

Результати дослідження, які вказують на найбільш актуальні проблеми в життєдіяльності ліквідаторів і дають можливість їх прогнозувати, враховані при розробці науково-практичних рекомендацій, що має практичне значення для служб соціальної роботи, в організації допомоги ліквідаторам для полегшення їх реабілітації в соціальному середовищі.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дослідження знайшли відображення у доповідях і повідомленнях на конференціях, зокрема: “Відродження України: проблеми і перспективи” (Кіровоград, 1993); “ІІІ науково-практична конференція викладачів та студентів Інституту муніципального менеджменту та бізнесу” (Київ, 2001); “Четверта науково-теоретична конференція, присвячена десятій річниці ІММБ” (Київ, 2002).

Структура дисертації. Дисертація містить вступ, 3 розділи, висновки, список використаних джерел (312 найменувань), два додатки. Обсяг основної частини дисертації 211 с., на яких розташовано 24 таблиці, 46 рисунків. Список використаних джерел та додатки займають 47 с.

Основний зміст роботи

У вступі викладено актуальність теми дослідження, зв'язок роботи з науковими програмами, формулюється мета та завдання, викладаються наукова новизна та практична значимість отриманих результатів, наведено дані про їх апробацію та публікації.

Перший розділ “Поняття “життєві орієнтації” в концептуальних підходах” присвячений зясуванню методологічних засад визначення життєвих орієнтацій, їхньої структури, видів, обєктивних і субєктивних умов формування та змін.

Розглядаються існуючі підходи до розкриття основних внутрішніх регуляторів спрямованості соціальної діяльності особистості як: “установок” (Д.Узнадзе); “ставлення” - стійких, домінуючих мотивів діяльності (Н.Мясищев, Л.Божович); “особистісних смислів” - відносно стійкої конфігурації основних, внутрішньо ієрархізованих мотиваційних ліній (О.Леонтьєв, Б.Братусь); “диспозиційних утворень” (В.Ядов); “цілераціональної дії” (Н.Наумова); “смисложиттєвих орієнтацій” (О.Злобіна).

Умовно виділено два підходи до визначення життєвих орієнтацій. Перший базується на диспозиційній теорії В.Ядова. Вершину диспозицій займають загальна спрямованість інтересів та система ціннісних орієнтацій, які визначаються як життєві орієнтації. Другий напрям характеризується системним підходом у визначенні життєвих орієнтацій з обов'язковим включенням ціннісного компонента. В структуру орієнтацій включають: загальну задоволеність, ідентифікацію з об'єктом, ціль та “невідомий” елемент (Н.Наумова); цілі, насиченість життя та задоволеність самореалізацією (О.Злобіна, Л.Сохань); перцептивні, смисложиттєві, нормативні, цільові орієнтації (Т.Рєзнік, Ю.Рєзнік); інтегровану систему соціальної орієнтації за основними видами життєдіяльності - праця, пізнання, спілкування та світоглядна орієнтація. Узагальнено визначається, що життєві орієнтації - це вищі рівні диспозиційних утворень особистості (експериментально доведено нероздільність загальної спрямованості та ціннісних орієнтацій). Поняття життєвих орієнтацій постає як родове щодо складових вищих рівнів диспозиційних утворень, які забезпечують орієнтування у життєвому просторі як системі суспільних відносин та структур, засвоєних та включених у життєвий процес особистості. Життєві орієнтації - це сприйняття власної позиції в життєвому просторі, зокрема в “постчорнобильському”; ставлення до життя загалом та окремих його аспектів; оцінювання і приписування значень явищам і подіям, наприклад, Чорнобильській катастрофі; а також визначення спрямованості й характеру дій для досягнення особистісно значимих результатів.

Для вирішення завдань дослідження обрано таку структуру життєвих орієнтацій:

ставлення особистості до постчорнобильської життєвої ситуації: оцінки впливу аварії на різні аспекти життя, на життєві погляди та на життя в цілому; визначення першочергових аспектів впливу аварії; оцінка особистісних втрат; ступінь співвіднесення хвороб дітей з наслідками аварії; готовність взяти участь у ліквідації наслідків лиха, подібного до Чорнобиля; ставлення до атомної енергетики;

ставлення до найвагоміших сфер життєдіяльності та найзагальніших аспектів життєвої ситуації: оцінка власного життя, перспективні очікування; ставлення до: роботи, освіти, сім’ї, дітей, природного середовища, екологічної ситуації, безпеки життєдіяльності, житлових умов, стану здоров'я, побуту, добробуту;

ставлення до безпосередніх соціальних умов та проявів життєдіяльності особистості: самоідентифікація - оцінка власного місця у постчорнобильському соціальному середовищі; оцінка ставлення суспільства.

Розглядаються фактори формування та коригування життєвих орієнтацій. Відзначена вагома роль об'єктивних (соціально-економічний стан; рівень та якість життя; дієвість соціальних гарантій тощо) та суб'єктивних (темперамент, характер, ставлення до керованості життя, сприйняття життєвої ситуації та власного соціального статусу, система потреб) умов. Визначальна роль належить об'єктивній ситуації, яка найбільшою мірою проявляє детермінаційний вплив на реформування орієнтацій в періоди суспільних криз, катастроф, критичних ситуацій. Визначено, що життєві орієнтації формуються шляхом накладання соціальної інформації на індивідуально-психологічну основу.

Другий розділ “Соціальний статус групи “ліквідатори аварії на ЧАЕС”” присвячений висвітленню основних аспектів соціально-психологічних наслідків аварії; соціального портрету ліквідаторів; документально-правових умов їхньої життєдіяльності; ставлення до них суспільства. Обґрунтовується думка, що найбільш вагомими наслідками катастрофи є поява специфічних груп постраждалих, постчорнобильська стигматизація. Станом на 01.01.2001 р. загальна чисельність постраждалих становила 3,3 млн. осіб, серед них 1,3 млн. дітей.

Соціально-психологічний стан постраждалих характеризується як полімодальна життєва криза: накладання чорнобильських проблем на загальносуспільні створює особливо напружену ситуацію. Постраждалим притаманні соціальна дезадаптація; невдоволення заходами щодо ліквідації наслідків аварії, соціальним захистом; втрата довіри до органів влади; зростання стурбованості станом здоров'я; панування пасивної стратегії виживання; переважання ірраціонального сприйняття та реагування; визнання себе “жертвами”.

Автор розкриває основні риси соціально-психологічного портрету ліквідаторів на основі даних про соціально-статусні та психологічні характеристики, спосіб залучення, особливості реагування на екстремальну ситуацію, основні стресогенні фактори. Першими ліквідаторами стали пожежники з м. Чорнобиля та прилеглих територій, підрозділи МВС України (понад 18,5 тис. осіб), військова авіація, працівники ЧАЕС. З 1986 по 1987 р. було залучено працівників понад 40 міністерств та відомств. Загальна чисельність ліквідаторів – 600-800 тис. осіб. Станом на 1.01.2001 р. в Україні проживає 377 тис. ліквідаторів.

За соціально-професійною належністю (без урахування військовослужбовців): 38% ліквідаторів - робітники; 19% - інженерно-технічні працівники; 4% - спеціалісти невиробничої сфери; 8% - пенсіонери; 8% - службовці; 7% - підприємці; 4% - працівники сільського господарства, 8% - інші категорії. Більшість - чоловіки (85%). Близько 30% мають вищу або незакінчену вищу освіту, що на 10% вище, ніж показник по Україні. Ліквідаторами стали переважно за наказом адміністрації (понад 50%), майже 35% - як військовослужбовці, понад 13% - як добровольці.

Умови виконання ліквідаційних робіт визначаються як екстремальні. Основні стресогенні фактори: радіація, специфічність умов та виду праці, тривалість роботи; незвичність побуту; висока особистісна відповідальність та ін. Вторинні фактори: інформаційний; зміни стану здоров'я та їх очікування; підвищена тривожність щодо можливості аварій на виробництві; сімейні проблеми тощо. Залежно від професійного статусу, способу залучення, впевненості в знаннях щодо діяльності в радіоактивних умовах, орієнтацій на вид стимулювання фіксуються відмінності психоемоційного стану ліквідаторів. Відносно кращі показники у професіоналів, добровольців, осіб упевнених у власних діях, орієнтованих на моральні стимули.

Законодавчо визнається специфічність ліквідаторів як постраждалих, однак їх не наділяють особливим статусом, пов'язаним з визнанням суспільної важливості здійсненого. Більшість ліквідаторів не задоволені ставленням влади. Понад третину (33-41%, 2001 р.) вважають, що Міністерство з питань надзвичайних ситуацій, місцева адміністрація, керівництво підприємств не виконують або погано виконують свої обов'язки. Існують вагомі вади в реалізації соціального захисту ліквідаторів.

У суспільній свідомості окреслюється перехід від сприйняття ліквідаторів як героїв до співвіднесення їх з роллю “жертв”; виокремлення на основі втрат.

Визначаючи соціальну групу як об'єднання людей за певною, соціально значимою ознакою, доходимо висновку, що аварія на ЧАЕС створила специфічну, зовнішньо утворену, соціальну групу ліквідаторів. Основні критерії її виділення:

- виникнення на основі специфічного виду діяльності з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС;

- структурна однорідність, з виокремленням представницьких органів, які претендують на відстоювання спільних інтересів;

- чітко окреслений, законодавчо фіксований принцип належності, що зумовлює визначення якісного та кількісного складу групи з вираженою однорідністю її представників (тобто наявністю ознаки, притаманної усім членам групи) та водночас різнорідністю (ліквідатори не лише розпорошені територіально, вони належать до різних соціальних груп;

- відносна ситуативність, нетривалість існування, невідтворюваність;

- наявність та усвідомлення спільних інтересів, зумовлених належністю до групи;

- належність як структурного компонента до більш широкої групи постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;

- усвідомлення єднальної ознаки (належності до групи ліквідаторів), яка визначає діяльність групи, спосіб сприйняття, оцінки навколишньої дійсності, формування почуття “Ми” і “Вони”;

- виокремлення ліквідаторів соціальним оточенням, зокрема, науковцями.

Третій розділ “Життєві орієнтації ліквідаторів та непричетних до ліквідації аварії: порівняльний аналіз” базується на емпіричних матеріалах Центру соціологічних досліджень Київського національного університету імені Тараса Шевченка та Інституту соціології НАН України (1993-2001 р.). Для порівняння на основі даних 1993 та 1995 р. шляхом ремонту вибірки створено контрольну групу респондентів, подібну за статтю, віком, освітою. Аналізуються особливості сприйняття Чорнобильської аварії та її наслідків ліквідаторами порівняно з населенням, непричетним до ліквідаційних робіт: респондентами контрольної вибірки та вибірки, репрезентативної для дорослого населення України. Переважна більшість респондентів усіх категорій ідентифікують “чорнобильський” вплив на життя та життєві погляди. Попри це для ліквідаторів аварія - більш вагомий фактор (помітний вплив аварії визнають 64% ліквідаторів та 36%** Різниця із значеннями у вибірці ліквідаторів значима на рівні 1%. осіб контрольної групи (1995 р.)). При визначенні першочергових наслідків ліквідатори вказують на здоров'я (74%), контрольна група - на ставлення до екологічних проблем (47%*) (1995 р.).

За рівнем відчутих втрат у ліквідаторів вибудовується така послідовність: стан здоров'я; ставлення до влади; до екологічних проблем; побут, звички; користування природою; ставлення до атомної енергетики; матеріальний стан. У контрольної групи: ставлення до екологічних проблем; стан здоров'я; ставлення до влади; до атомної енергетики; користування природою; побут; звички; матеріальний стан. Загалом оцінки втрат досить близькі, однак, окрім більшої вразливості у визнанні втрат у здоров'ї для ліквідаторів менш відчутні зміни у ставленні до екологічних проблем (30% проти 47%* та 40%* у контрольної групи та вибірці, репрезентативної для дорослого населення).

В оцінках зв'язку хвороб власних дітей з наслідками катастрофи ліквідатори критичніші (51% проти 23%* у контрольній групі). Ретроспективні орієнтації подібні: висока актуальність Чорнобильських подій; переважно негативні асоціації, нервове напруження. Однак ліквідатори частіше згадують безпосередні події; контрольна група – спричинені аварією обмеження.

Оцінки різних аспектів життя (окрім здоров'я) схожі; негативно вирізняє ліквідаторів узагальнена оцінка задоволеності тим, як склалося життя (на 23%* більше незадоволених, 1993 р.). Порівнюючи вагомість життєвих проблем, доходимо висновку про подібність оцінок: актуалізація первинних, базових потреб, які витісняють нематеріальні потреби. Визначальною відмінністю постає відносно нижча актуальність для ліквідаторів проблем здоров'я близьких (64% проти 78%*); більша стурбованість власним здоров'ям (73% проти 48%*).

Особливістю устремлінь ліквідаторів є орієнтованість у розв'язанні власних проблем на підтримку держави (27% проти 6%*); менший розрахунок на власні сили (38% проти 52%*). Погіршення стану здоровя орієнтує їх на зовнішню допомогу, першочергово державну, а контрольну групу – на власні сили. Щодо бажаної спадщини для власних дітей та онуків: батьки з контрольної групи прагматичніші, для них вагоміше дати гарну освіту; залишити дім, землю; навчити виживати в складних умовах; матеріально забезпечити. Ліквідаторів більше хвилює, щоб діти виросли добрими, чесними, звичними до праці, допомагати їм (різниці значимі на рівні 1%).

У ставленні до проблем ЧАЕС ліквідатори категоричніші щодо безумовного закриття станції (на 11%*), менше зважають на допомогу Заходу (на 13%*) (1995 р.); вони демонструють вищу готовність знову стати учасниками ліквідаційних робіт.

Самоідентифікація ліквідаторів зумовлює відмінності в актуальності життєвих цінностей. Окреслюється позиція ліквідатора - “потерпілого”: акцентування на матеріальних проблемах, питаннях здоров'я, вища орієнтованість на державну допомогу, апатія, нижча готовність стати ліквідаторами. Відносно кращі адаптаційні ресурси у ліквідаторів - “звичайних громадян”. Вони переважно інтернальні, менш акцентовані на проблемах здоров'я, на визнанні впливу аварії, більше зорієнтовані на надання допомоги іншим.

У розділі визначаються темпоральні зміни оцінок життєвої ситуації, перспектив, суспільного ставлення, орієнтацій щодо шляхів розв'язання проблем, самооцінки впливу участі в ліквідаційних роботах. Відзначається погіршення матеріального та фізичного самопочуття ліквідаторів; наростання негативізму: більше третини оцінили свої життєві умови, порівняно з іншими людьми, як гірші (1999 р.); зростають критичні оцінки ставлення суспільства. Зберігаються песимістичні перспективні очікування. Найбільшу актуальність мають фінансові проблеми, стан власного здоров’я. Вони значимо перевищують стурбованість здоров’ям рідних. Більшість ліквідаторів залишаються орієнтованими на державні підприємства, однак недостатність доходів змушує шукати додаткові заробітки. Окреслюється тенденція переходу від екстернальних до інтернальних орієнтацій, що спричинено послабленням захисної ролі держави.

Відзначено, що особливою детермінантою реформування життєвих орієнтацій ліквідаторів є погіршення стану здоров'я, яке посилює “чорнобильський” вплив, зміщуючи акценти на особисті проблеми.

У висновках сформульовані основні підсумки дослідження.

Проведений науковий пошук дає змогу відобразити проблемний спектр досліджень життєвих орієнтацій особистості, визначити основні чинники їх формування та реформування. Доведено думку про існування негативного впливу аварії на життєвий устрій та свідомість ліквідаторів та їхнього соціального оточення, а також про його специфічний прояв у ліквідаторів. Наслідком участі в ліквідації наслідків катастрофи, особливістю життєвих орієнтацій ліквідаторів стала негативна настанова на сприйняття сучасного стану речей, актуалізація питання власного стану здоров'я. Особливо це характерно для осіб, які ідентифікують себе з “жертвами”, а такі сьогодні становлять більшість. З огляду на самоідентифікацію умовно виокремлюються три позиції: ліквідатори, які визнають себе: “потерпілим”, “людиною, що відзначилася в екстремальній ситуації” та “звичайним громадянином”. При цьому найкращі адаптаційні ресурси спостерігаються у ліквідаторів “звичайних громадян”. Окреслюється подібність структури ціннісних орієнтацій ліквідаторів та контрольної групи, їх відповідність кризовим суспільствам. Особливістю ціннісних спрямувань ліквідаторів є підвищена тривога за власне здоров'я.

Зафіксовано тенденцію відносного погіршення соціально-економічного та соціально-психологічного самопочуття ліквідаторів. Наслідком цього є низькі конкурентні можливості, проблеми в працевлаштуванні, матеріальному забезпеченні.

Наголошується, що реабілітація ліквідаторів потребує диференційованого підходу з урахуванням усіх аспектів їхнього самопочуття та регіональних особливостей; орієнтації на соціальні гарантії, що сприяють відновленню життєвої активності ліквідаторів.

Підтверджена основна гіпотеза дослідження: між ліквідаторами та контрольною групою існують відмінності, які виступають проявом наслідків перебування ліквідаторів у екстремальній ситуації, належать до сфери життєвих орієнтацій та мають статистично значимий довготривалий характер.

Основні положення дисертації викладені у 5 статтях у фахових виданнях, 2 статтях та 3 тезах:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

Кузьменко Т.М. Особливості життєвих орієнтацій ліквідаторів аварії на ЧАЕС. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за спеціальністю 22.00.03 - соціальні структури та соціальні відносини. - Інститут соціології НАН України, Київ, 2002.

Дисертація присвячена дослідженню специфіки життєвих орієнтацій соціальної групи ліквідаторів аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Аналізуються методологічні засади визначення життєвих орієнтацій, їх види, об'єктивні та суб'єктивні фактори формування, деформації. Розглядаються характеристики соціального портрету ліквідаторів; правові регулятори їхньої життєдіяльності, ставлення суспільства. Розкриті особливості життєвих орієнтацій ліквідаторів. Описані тенденції змін оцінок життєвої ситуації та життєвих орієнтацій.

Ключові слова: ліквідатори, соціальна група, життєві орієнтації, цінності, екстремальні умови, аварія на Чорнобильській атомній електростанції, катастрофа.

Кузьменко Т.Н. Особенности жизненных ориентаций ликвидаторов аварии на ЧАЭС. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата социологических наук по специальности 22.00.03 - социальные структуры и социальные отношения. - Институт социологии НАН Украины, Киев, 2002.

Диссертация посвящена исследованию специфики жизненных ориентаций участников ликвидации аварии на Чернобыльской атомной электростанции (1986 г.), которых принято называть ликвидаторами. В работе анализируются методологические основания определения жизненных ориентаций, их структура, виды, факторы формирования, деформации под влиянием экстремальных ситуаций. Обобщая, автор определяет жизненные ориентации как высший уровень диспозиционной системы, который одновременно включает направленность интересов и ценностные ориентации; фиксированную жизненным опытом систему готовности к восприятию, оценке и действию в определенных жизненных условиях. Предложено в структуру жизненных ориентаций включить: самоидентификацию личности – определение своей социальной позиции в социальном пространстве и отношение к ней; самооценку различных аспектов жизнедеятельности и жизни в целом; выбор жизненных целей и средств их достижения.

Автором рассматриваются социально-психологические последствия аварии на Чернобыльской АЭС. Анализируются основные характеристики социального портрета ликвидаторов; документально-правовые регуляторы их жизнедеятельности; отношение к ним в обществе. Определяя социальную группу как объединение людей на основании определенной особенности, социально значимого критерия, диссертантка делает вывод, что Чернобыльская катастрофа детерминировала образование общности пострадавших, среди которых выделяется социальная группа ликвидаторов. Определены основные критерии выделения ликвидаторов в социальную группу: возникновение на основании конкретного вида деятельности - ликвидации последствий аварии на ЧАЭС; относительная ситуативность существования; четко определенный, законодательно фиксированный принцип вхождения; однородный состав - наличие признака, присущего всем членам группы; структурная однородность, с наличием представительных органов, выражающих общие интересы; совместное отстаивание общих интересов; вхождение в качестве структурного компонента в более широкую социальную группу потерпевших от Чернобыльской катастрофы; осознание объединяющего признака, который и определяет деятельность группы, восприятие и оценку действительности, формирование чувств “Мы” и “Они”; разнородность и межгрупповая природа - представители различных социальных групп, не объединенных территориально; выделение ликвидаторов в особенную социальную группу социальным окружением, научными кругами.

На основании сравнительного анализа жизненных ориентаций ликвидаторов и лиц не причастных к ликвидации аварии, определены особенности жизненных ценностей ликвидаторов. Описаны тенденции изменения оценок жизненной ситуации и жизненных ориентаций ликвидаторов. Основной эмпирической базой сравнения стали материалы мониторинга, поведенного Центром социологических исследований Киевского национального университета имени Тараса Шевченко и Института социологии НАН Украины (1993-2001 г.). Посредством ремонта выборки на основе данных (1993 и 1995 г.), образована контрольная группа, подобная по таким социально-демографическим характеристикам, как: пол, возраст, образование, что дает основания для сравнения и корректности выводов.

В ходе исследования автор приходит к выводу о существовании особенностей жизненных ориентаций ликвидаторов, а именно: восприятие и оценка Чернобыльской катастрофы как события сравнительно более высокой субъективной значимости; акцентирование внимания на влиянии последствий катастрофы на жизненные взгляды, в целом на жизнь; личностные изменения; относительная индифферентность восприятия влияния катастрофы на изменение отношения к экологическим проблемам, вопросам, связанным с деятельностью АЭС; своеобразие ретроспективных ориентаций относительно катастрофы; преобладание идентификации с потерпевшими в постчернобыльском пространстве; повышенная критичность в оценках различных аспектов жизненной ситуации и жизни в целом; концентрация на проблемах личного здоровья за счет снижения внимания к состоянию здоровья близких людей; гипертрофированный патернализм, сниженные индивидуалистические ориентации. Как общая тенденция фиксируется относительное ухудшение социально-экономического и социально-психологического самочувствия ликвидаторов, пессимизм, преломление системы ценностей через проблемы состояния здоровья.

Результаты исследования развивают новое видение социальной структуры общества: во множестве элементов социальной структуры образовалась новая структурная единица – социальная группа ликвидаторов со специфическими характеристиками и особенностями в сфере жизненных ориентаций.

Ключевые слова: ликвидаторы, социальная группа, жизненные ориентации, ценности, экстремальные условия, авария на Чернобыльской атомной электростанции, катастрофа.

Kuzmenko T.M. Peculiarities of life orientations of liquidators of catastrophe at Chernobyl Nuclear Power Station. – Manuscript.

Dissertation on obtaining the scientific degree of candidate of social sciences on specialty 22.00.03 - social structures and social relations. - Institute of Sociology, National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2002.

The theme of the dissertation is devoted to a research of specific features of life orientations of social group of liquidators of catastrophe at Chernobyl Nuclear Power Station. In this scientific research there is an analysis of such sociological aspects as: the main methodic grounds of determining life orientations, types, objective and subjective factors, deformations. Also there is an analysis of the main features of social portrait of liquidators; legal regulators of their activities; an attitude of society towards them. There were revealed some peculiarities of life values of liquidators. There are also described tendencies of changes of life situations and life orientations.

Key words: liquidators, social group, life orientations, values, extreme situations, catastrophe at Chernobyl Nuclear Power Station, catastrophe.

Підп. до друку19.11.2002 р. Формат 60х90/16. Папір офс. №1. Офс. друк.

Гарнітура “Times New Roman”. Ум.-друк. арк. 1,25. Ум. фарбо-від. 1,25.

Обл.-вид. арк. 1,12. Наклад 100 прим. Зам. № 29 . Безкоштовно.

Видруковано: Інституту муніципального менеджменту та бізнесу

03115 м. Київ, вул. Верховинна 14.