ІНСТИТУТ СПЕЦІАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИ

Скрипник тетяна вікторівна

УДК: 372.47. 376.36.043.3

Раннє прогнозування труднощів у навчанні

дошкільників з церебральним паралічем

19.00. 08 - спеціальна психологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ -2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті спеціальної педагогіки АПН України

Науковий керівник – доктор педагогічних наук, професор

Тарасун Валентина Володимирівна,

Інститут спеціальної педагогіки АПН України,

завідувач лабораторії діагностики і психічного розвитку

Офіційні опоненти – доктор психологічних наук, професор

Вісковатова тетяна павлівна,

Одеський національний університет ім. І.І.Мечнікова,

Інститут післядипломної освіти,

заступник директора

кандидат психологічних наук

ГОНЧАРЕНКО СВІТЛАНА АНАЛОЛІЇВНА,

Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України,

завідувач лабораторії психодіагностики

Провідна установа – Національний педагогічний університет

імені М.П.Драгоманова,

Інститут корекційної педагогіки і психології, м. Київ

(кафедра корекційної психопедагогіки), Міністерство освіти і науки України

Захист відбудеться “29” листопада 2005 р. о 15.30 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.450.01 в Інституті спеціальної педагогіки АПН України за адресою: 01000, Київ, вул. Берлінського, 9.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій частині Інституту спеціальної педагогіки АПН України (01000, Київ, вул. Берлінського, 9).

Автореферат розіслано “29” жовтня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Колупаєва А.А.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. На сучасному етапі соціально-політичного та економічного розвитку України одним з важливих питань постає забезпечення та реалізація Державних програм щодо надання спеціальної корекційної допомоги дітям з особливостями психофізичного розвитку.

У теоретичних і методичних працях українських науковців, присвячених питанням діагностики і корекції психофізичного розвитку дітей з особливостями психофізичного розвитку (В.І.Бондар, Л.С.Вавіна, Т.П.Вісковатова, В.В.Засенко, А.А.Колупаєва, С.Д.Максименко, Т.В.Сак, В.М.Синьов, Є.Ф.Соботович, Н.М.Стад-ненко, В.В.Тарасун, Л.І.Фомічова, О.П.Хохліна, М.К.Шеремет, М.Д.Ярмаченко), знаходять відображення чимало аспектів цієї складної проблеми, вирішення яких дає змогу диференційно підійти до вивчення специфіки пізнавальної діяльності дітей з особливостями психофізичного розвитку, виявлення їхніх потенційних можливостей та побудови дієвих систем корекційно-розвивальної роботи.

Рання діагностика і корекція відхилень у розвитку є одним з пріоритетних напрямів спеціальної педагогіки і психології (Т.В.Ахутіна, Л.І.Вассерман, Т.О.Власова, Л.С.Виготський, І.І.Мамайчук, О.О.Стребелєва, Л.М.Шипіцина, М.Bornstein, J.R.Kirby): чим раніше починається цілеспрямована робота з дитиною з особливостями психофізичного розвитку, тим ефективнішими виявляються результати корекції відхилень у розвитку, а у деяких випадках – запобігання виникненню вторинних порушень. Необхідність програм раннього впливу на розвиток дитини обумовлена пластичністю центральної нервової системи, яка визначає великі потенційні можливості дитини та уможливлює позитивний вплив корекційної допомоги.

Аналіз та систематизація наукових джерел дозволили виокремити такі групи критеріїв прогнозування труднощів у навчанні та розвитку дітей: 1) психолого-педагогічні – научуваність як показник швидкості засвоєння знань та спроможності застосовувати способи навчальної діяльності (Д.Б.Богоявленська, Н.О.Менчинська, О.М.Цимбалюк); научуваність як стан розумового розвитку: узагальненість мислення, його гнучкість, глибина, стійкість, усвідомленість та самостійність (О.Я.Іванова, Н.М.Стадненко, А.Г.Обухівська); довільність психічної активності, просторові та часо-просторові уявлення, афективна регуляція як базові складники психічного розвитку (Н.Я.Семаго, М.М.Семаго); структура пізнавальної діяльності у відповідності до порушених базальних функцій (І.Ф.Марковська); 2) психолінгвістичні – особливості прояву парадигматики і синтагматики (О.О.Леонтьєв, Є.Ф.Соботович), механізми мовно-мовленнєвого розвитку (О.Є.Грибова); 3) нейропсихологічні – спеціфика функціонування мозкових структур (О.Л.Вассерман, С.А.Дорофеева, Я.А.Меерсон); стан сформованості нейрофізичних механізмів за активністю мозку у процесах мимовільної і довільної активізованої уваги (О.Е.Грибова, Л.І.Фільчикова); інваріантні операції вибору і комбінування, що забезпечуються симультанними і сукцесивними синтезами (Н.С.Гаврилова, В.В.Тарасун); складові когнітивної обробки інформації – планування, увага, симультанні і сукцесивні процеси (J.P.Das, J.A. Naglieri, J.R.Kirby).

Результати аналізу літератури, присвяченої ранній діагностиці і прогнозуванню труднощів у навчанні і розвитку дітей з особливостями психофізичного розвитку, дозволили дійти висновку, що переважна більшість наукових розробок (І.М.Ворон-цов, Х.Д.Егелькраут, Г.І.Келер, Я.І.Крет, М.М.Малафеєв, Т.В.Пічугіна, О.О.Стребе-лєва, Е.Л.Фрухт, Г.В.Чиркіна) в прогнозовому аспекті торкаються передусім проблем розвитку і лише опосередковано – навчальної діяльності. Методики, представлені як прогнозові для раннього віку, мають не психолого-педагогічну, а медичну спрямованість, що свідчить про недостатнє врахування специфічних освітніх потреб дітей раннього віку з особливостями психофізичного розвитку.

Наукова література, присвячена проблемам дитячого церебрального параліча (ДЦП) (Л.А.Данілявічуте, Л.О.Данилова, Е.С.Калижнюк, О.В.Романенко, В.І.Козявкін, І.І.Мамайчук, О.М.Мастюкова, О.Г.Приходько, А.Л.Сиротюк, Є.Ф.Соботович, В.В.Тарасун, Е.Хейссерман), змістовно висвітлює питання психофізичного розвитку дітей з ДЦП; особливостей їхньої пізнавальної діяльності, обумовленої певним неврологічним статусом; прогнозування психічного розвитку в залежності від форми ДЦП; специфіки корекційної роботи з даною категорією дітей. Недостатньо розробленими лишаються питання динаміки інтелектуального розвитку дітей з церебральним паралічем і раннє прогнозування труднощів у їхній навчально-пізнавальній діяльності.

Актуальність проблеми, її теоретичне і практичне значення та недостатня розробленість дали підставу для обрання теми дослідження: «Раннє прогнозування труднощів у навчанні дошкільників з церебральним паралічем».

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до плану наукових досліджень Інституту спеціальної педагогіки АПН України і пов’язана з комплексною темою «Науково-педагогічні основи діагностики дітей з особливостями психофізичного розвитку дошкільного віку як умова удосконалення змісту їхньої освіти (РК 0101V000607)». Тема дисертації затверджена Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 3 від 27.03.02 р.).

Об’єктом дисертаційної роботи є дослідження передумов формування навчально-пізнавальної діяльності дошкільників з ДЦП.

Предмет дослідження – прогнозування виникнення можливих труднощів у навчанні та здійснення корекційно-превентивного впливу на формування навчально-пізнавальної діяльності дітей раннього і молодшого дошкільного віку з ДЦП.

Мета дослідження – розробити систему нейропсихологічних і психолого-педагогічних засобів раннього прогнозування труднощів у навчально-пізнавальній діяльності дітей з церебральним паралічем та обґрунтувати шляхи превентивного впливу на їхній розвиток.

Гіпотеза дослідження. У відповідності до принципу гетерохронності розвитку, різні психічні структури і функції дитини дозрівають з неоднаковою швидкістю і повної зрілості досягають на різних етапах розвитку. Ми передбачаємо, що здійснити раннє (починаючи з молодшого дошкільного віку) прогнозування виникнення найближчих і віддалених труднощів у навчанні дітей з ДЦП можливо завдяки врахуванню визначеного у них стану сформованості синтетичних (симультанних і сукцесивних) структур як універсальних дій і операцій, що є підґрунтям їхньої навчально-пізнавальної діяльності.

Для досягнення мети і перевірки гіпотези визначено такі завдання:

1.

2.

3.

4.

5.

Теоретико-методологічними засадами дослідження виступають нейропсихологічна концепція сукцесивно-симультанного забезпечення внутрішнього і зовнішнього планів діяль-ності індивіду (І.М.Сеченов, І.М.Філімонов, О.Р.Лурія, Є.Г.Симерницька, Т.В.Аху-тіна, Л.С.Цвєткова), положення концепції корекційно-превентивного навчання про роль інваріант-них операційних одиниць в навчальній діяльності (В.В.Тарасун), теорія еволюційно-ві-ко-вої періодизації (Л.С.Виготський, О.М.Леонтьєв, В.С.Мухіна та ін.), теорія діалектичного зв’язку навчання та розвитку (Л.С.Виготський, Д.Б.Ельконін, Г.С.Костюк, С.Д.Мак-си-мен-ко), системний та діяльнісний підхід до дослідження психічного розвитку дитини (Л.С.Виготський, О.В.Киричук, О.М.Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн, Г.П.Щедровицький).

Для вирішення поставлених завдань нами розроблена програма дослідження, яка базувалась на комплексі методів: теоретичних – аналіз та систематизація наукових даних з проблеми дослідження; емпіричних – включене спостереження, метод експертних оцінок, констатуючий і формуючий експерименти; статистичних – математична обробка експериментальних даних (на базі комп’ютерної програми Excel).

Експериментальні бази дослідження: спеціальний садок №591 для дітей з порушеннями опорно-рухового апарату, дошкільні навчальні заклади № 2, 61, 149, 272, 348, садок-школа «Сузір’я» у м.Києві. За час проведення дослідження, що тривало з 1999 по 2005 рік, обстежено 67 дітей з ДЦП та 155 дітей з нормальним розвитком.

Наукова новизна та теоретичне значення роботи:

1. Вперше встановлено закономірності формування синтетичних структур у дітей раннього і молодшого дошкільного віку з нормальним розвитком та особливості їхнього становлення у дітей з ДЦП.

2. Систематизовано групи найближчих і віддалених труднощів, що можуть виникнути у дошкільному навчанні дітей з ДЦП.

3. Визначено, що з’ясування стану сформованості сукцесивно-симультанних структур у дітей з ДЦП забезпечує раннє прогнозування і запобігання виникнення у них труднощів у навчально-пізнавальній діяльності.

4. Подальшого розвитку отримала система корекційно-превентивної роботи, спрямована на інтенсифікацію процесу засвоєння програмових знань та умінь молодшими дошкільниками з ДЦП.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці: 1) нейропсихологічного діагностичного комплексу завдань для дослідження стану сформованості синтетичної діяльності дітей раннього і молодшого дошкільного віку; 2) програми їхнього корекційно-превентивного навчання; 3) навчально-розвивального комплексу завдань з програмового розділу «Довкілля»; 4) схеми індивідуального прогнозування виникнення можливих труднощів у навчанні (на підставі емпіричних моделей - профілей стану розвитку сукцесивно-симультанних синтезів та системи прогнозованих труднощів у навчально-пізнавальній діяльності). Розроблені комплекси завдань і методики можуть бути використані у практичній діяльності психологів, логопедів і вихователів як спеціальних дошкільних закладів, так і дошкільних закладів загального типу.

Апробація результатів дисертації. Положення роботи висвітлювалися на Міжнародній та Всеукраїнських конференціях: «Клиническая психология. Первая международная конференция памяти Б.В.Зейгарник» (Москва, 2001), “Сучасні технології та індивідуальні методи дослідження проблеми корекційно-компенсаторного навчання і виховання дітей з особливими потребами: методологія, досвід, практика” (Київ, 2002); звітних наукових конференціях Інституту спеціальної педагогіки АПН України “Дидактичні та соціально-психологічні аспекти розвитку дефектологічної науки та педагогічної практики на порозі ХХІ століття” (Київ, 1999), «Наукові засади стандартизації спеціальної освіти в Україні» (Київ, 2000 р.), “Спеціальна освіта в Україні: погляд у майбутнє” (Київ, 2004); засіданнях вченої ради та лабораторії діагностики і психічного розвитку Інституту спеціальної педагогіки АПН України.

Публікації. Зміст дисертації відображено у 7 одноосібних публікаціях, 2 публікаціях у співавторстві, в тому числі: 6 статей у фахових наукових журналах та збірниках наукових праць, 3 тез конференцій та у розділах колективної монографії.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загального висновку, списку використаних джерел з 254 найменувань (з них 12 іноземними мовами) та 7 додатків на 73 сторінках. Основний зміст дисертації викладено на 184 сторінках. Робота містить 26 таблиць, 7 графіків, 10 діаграм, 3 схеми, 3 моделі.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовуються актуальність та вибір теми, визначається її мета, об’єкт, предмет, методика, гіпотеза, висвітлюються методологічна основа дослідження, наукова новизна, теоретична та практична значущість роботи, відображена апробація і впровадження здобутих результатів дослідження, наводяться дані про структуру роботи.

У першому розділі «Проблема раннього прогнозування труднощів у навчанні» систематизовано наукові дані з питань методології наукового прогнозування, прогнозової спрямованості психолого-педагогічних досліджень, опрацьовано засади власного наукового підходу до проблеми раннього прогнозування труднощів у навчанні дітей раннього і молодшого віку з ДЦП.

Аналіз досліджень, спрямованих на розробку проблеми прогнозування (Бестужев-Лада І.В., Садовський В.І., Мотрошилова Н.В.), дозволив з’ясувати, що всі роботи переважно стосуються таких прикладних галузей, як промисловість, політика, економіка, синоптика, біологія, медицина. В системі освіти лишається недостатньо розробленим методологічний інструментарій прогнозової діяльності (засади, принципи, засоби); тому можна константувати, що саму проблему прогнозування у психолого-педагогічній галузі розроблено недостатньо.

Узагальнення результатів наукових досліджень з питань методології прогнозування в психолого-педагогічній теорії і практиці (Г.Мюнстерберг, Ж.Піаже, Л.С.Виготський, І.В.Бестужев-Лада) дозволило встановити, що досягнення достовірності наукового прогнозування труднощів у навчанні можливе за дотримання таких умов: 1) надійність наукових критеріїв прогнозової діяльності; 2) надійність психологічних вимірів за методом тестів (взаємоузгодження цілей і засобів, дослідження значення та сфери застосування тестів, урахуванні психолого-педагогічних умов проведення тестування). Все це забезпечує точність прогнозу на підставі процедури оцінювання. Доведено, що прогнозування за результатами висновків наукової діагностики можливе (за Л.С.Виготським) за умови здійснення переходу від симптоматичного оцінювання до діагностики психічних функцій, які визначають внутрішній перебіг самого процесу розвитку.

Підґрунтя будь-якої діяльності (у тому числі – і навчально-пізнавальної), її зовнішній і внутрішній плани становлять інваріантні операційні одиниці (О.Р.Лурія, І.М.Філімонов), серед яких ми особливого значення надаємо сукцесивним і симультанним синтетичним структурам, універсальний зміст яких визначає їхню прогнозову силу

Міждисциплінарний підхід до проблеми синтетичних структур дозволив з’ясувати їх місце і значення в парадигмі кожної з наук. Так, засобами нейропсихології (Т.В.Ахутіна, О.Р.Лурія, Е.Г.Симерницька, Є.Д.Хомська) визначено кортикальні умови для функціонування двох глобальних різновидів діяльності: передні (чоло-скронєві) відділи кори головного мозку відповідають за єдність цілеспрямованої діяльності та інтеграцію задуму; вони «укладають» ряд збуджень, що йдуть один за одним у сукцесивну схему, сприяють збереженню єдності цілеспрямованої діяльності і забезпечують її плавність. Задні ж (потилично-тім’яні) забезпечують складну роботу інтеграції пізнавального досвіду, виокремлюючи суттєві ознаки предметів та зв’язки між ними у системи узагальнень, поєднують деталі в єдине осмислене ціле.

Дослідження механізмів творення різних рівнів дій (синергії, просторового поля, предметної дії) засобами класичної психофізіології (М.О.Бернштейн) дозволило здійснити чітке розмежування сукцесивних та симультанних синтезів як чинників, що організують різні групи дій: сукцесивні синтези визначають швидкість та темп для активного реагування, ритмічну динаміку і відповідають за смислово-причинну послідовність активних дій; симультанні структури забезпечують упорядкованість і виділення суттєвого.

У контексті нейропсихології важливим є урахування принципу гетерохронності розвитку, який означає, що різні структури і функції дозрівають з різною швидкістю і досягають повної зрілості на різних етапах розвитку. Від цієї загальної динаміки розвитку відхиляються індивідуальні варіації, що виявляються у нерівномірності розвитку функцій у дитини: одні функції прискорено розвинені у порівнянні з однолітками, інші – уповільнено. Механізм функціональної нерівномірності розвитку визначається індивідуальною програмою і факторами середовища, тоді як гетерогенія залежить від видової генетичної програми.

Опрацювання методологічних засад дослідження дозволило розробити власну систему роботи по прогнозуванню виникнення можливих труднощів у навчально- пізнавальній діяльності дітей з ДЦП (схема 1):

Схема 1

Шляхи забезпечення індивідуального прогнозування труднощів у навчально-пізнавальній діяльності дитини з ДЦП

Етапи прогнозування | Мета прогнозової діяльності

Науковий ресурс: системний підхід до вивчення психічних явищ та нейропсихологічна концепція | Забезпечити науково-методичну обґрунтованість прогнозового процесу

Передпрогнозове орієнтування:організація

дослідження (об’єкт, предмет, завдання) | Визначити спрямованість прогнозування

та його конкретні завдання

Вихідна модель: структура комплексу

завдань для діагностики і розвитку

сукцесивно-симультанних синтезів у

дітей ранннього та молодшого дошкільного віку | Застосувати нейропсихологічний комплекс і систему оцінювання для діагностики стану сформованості у дитини з ДЦП сукцесивних і симультанних синтезів як передумов навчально-пізнавальної діяльності

Емпірична модель 1: особливості

синтетичної діяльності дошкільників з ДЦП | Визначити особливості стану сформованості сукцесивно-симультанних структур у дитини з ДЦП

Емпірична модель 2:

закономірності онтогенетичного розвитку синтетичних структур

у дітей з нормальним розвитком | Встановити у дитини з ДЦП достатньо розвинені і недостатньо зрілі складові синтетичної діяльності

Проміжна ціль: розробка системи

найближчих і віддалених труднощів у навчанні дітей з ДЦП у відповідності до стану розвитку складових їх синтетичної діяльності | Спрогнозувати групи можливих найближчих і віддалених труднощів у навчально-пізнавальній діяльності дитини з ДЦП

Головна ціль: індивідуальний прогноз

можливих труднощів у навчанні | Розробити систему корекційно-превентивного впливу на навчально-пізнавальну діяльність дитини з ДЦП

Наявність емпіричних моделей разом із опрацьованою системою прогнозованих труд-нощів дозволять педагогу і психологу визначити стан індивідуальних особливостей у розвитку передумов навчально-пізнавальної діяльності кожної дитини з ДЦП та сво-є-часно і цілеспрямовано розгорнути корекційно-превентивну роботу з нею. Невід’єм-ними складовими цього процесу стають такі наукові засади, як нейропсихологічна концепція про сукцесивно–симультанні синтези в їхніх аналітичному та синтетичному аспектах. Нейропсихологічна концепція та системний підхід дозволили визначити алгоритм прогнозової діяльності: передпрогнозове орієнтування (визначення об’єкту, предмету, завдань дослідження); розробка структури нейропсихологічного комплексу та змісту діагностичних завдань для визначення стану сформованості сукцесивних і симультанних синтезів у дітей раннього і молодшого дошкільного віку (вихідна модель дослідження); створення емпіричних моделей стану розвитку сукцесивно-симультанної діяльності у дітей з нормальним розвитком і дітей з ДЦП; опрацювання груп можливих найближчих і віддалених труднощів у навчально-пізнавальній діяльності дітей з ДЦП як проміжна ціль роботи та здійснення індивідуального прогнозу можливих труднощів у навчання дитини з ДЦП – головна мета прогнозової діяльності.

Таким чином, з’ясовані у ранньому віці найближчі і віддалені труднощі у пізнавальній діяльності дитини з ДЦП зорієнтують педагога на застосування певної системи превентивних заходів (в контексті психолого-педагогічного впливу), опрацювання яких уможливить оптимізацію розвитку навчально-пізнавальної сфери конкретної дитини.

Другий розділ – «Шляхи забезпечення раннього прогнозування можливих труднощів у навчально-пізнавальній діяльності дітей з ДЦП» – присвячено представленню розробленого нами нейропсихологічного комплексу завдань, процесу його стандартизації; систематизовано отримані емпіричні дані; визначено закономірності онтогенетичного розвитку синтетичних структур у дітей 2,5-3,5 років з нормальним розвитком; охарактеризовано динаміку формування синтетичної діяльності у їхніх однолітків з ДЦП; з’ясовано групи можливих (найближчих і віддалених) труднощів у навчально-пізнавальній діяльності дітей з ДЦП у відповідності до поля недорозвитку синтетичних структур; визначено нейропсихологічні чинники цих труднощів; розроблено схему здійснення індивідуального прогнозування можливих труднощів у навчально-пізнавальній діяльності дитини з ДЦП; розроблено рекомендації щодо методів майбутнього (дошкільного і шкільного) навчання дітей з ДЦП.

Науковими дослідженнями, спрямованими на порівняльний аналіз логопедичних, психологічних і нейропсихологічних методик (Є.Ю.Балашова, Н.К.Корсакова, Ю.В.Мікадзе, Н.П.Чурсіна), встановлено перевагу нейропсихологічних методик за критеріями точності вимірів і чутливості до виявлення навіть незначних відхилень у розвитку психічних функцій.

У результаті опрацювання наукової літератури з’ясовано, що, незважаючи на достатню кількість діагностичних нейропсихологічних методик (Т.В.Ахутіна, Л.М.Вассерман, О.М.Корнєв, О.Р.Лурія, Ю.В.Мікадзе, Т.Г.Семенович, В.В.Тарасун, Є.Д.Хомська, J.P.Das, J.A.Naglieri), на сьогодні відсутніми є методики дослідження дітей раннього і молодшого дошкільного віку, тобто того періоду, коли саме відбувається первинне дозрівання передумов пізнавальної сфери (Л.С.Виготський та ін.). Визначаючи (за В.В.Тарасун) сукцесивно-симультанні структури як передумову формування навчально-пізнавальних здібностей, ми розробили діагностичний комплекс завдань, спрямований на встановлення стану сформованості двох головних видів (сукцесивного та симультанного) синтетичної діяльності у дітей раннього і молодшого дошкільного віку.

Діагностичний комплекс складається з двох частин: дослідження стану розвитку сукцесивних синтезів та з’ясування стану сформованості симультанних синтезів. Кожна частина комплексу має по три серії завдань, в основі яких лежать такі аспекти пізнавальної діяльності, як перцептивні, мнемічні і мисленнєві процеси. Особливості стану зазначених пізнавальних процесів обумовлюють рівень розвитку актив-ного пізнання та здатність дитини до навчання в цілому (О.Р.Лурія, В.В.Тарасун). То-му урахування специфіки формування перцептивних, мнемічних і мисленнєвих дій, що забезпечуються сукцесивно-симультанними синтезами, є суттєвим у прогностичному плані щодо становлення усіх видів їхньої майбутньої навчальної діяльності.

Зміст і ступінь складності завдань обрано у відповідності до провідної діяльності дітей молодшого і раннього дошкільного віку та їхніх вікових можливостей. Висновок про рівень розвитку імпресивного і експресивного мовлення у досліджуваних дітей (а отже – їхню здатність розуміти і виконувати інструкції) зроблено нами на підставі аналізу індивідуальних медичних і логопедичних карток та експертних оцінок педагогів. Основний логопедичний діагноз досліджуваних – псевдобульбарна форма дизартрії, ускладнена загальним недорозвитком мовлення (ІІ і ІІІ рівень).

Для дослідження стану сформованості сукцесивних синтезів нами застосовувались завдання, спрямовані на діагностику перцептивних дій: копіювання серії дій з предметами; утримання заданої послідовності рухів; мнемічних: відтворення серійних інструкцій; повторення речень, складів та мисленнєвих: відтворення цілісного тексту; продовження малюнкового ряду, закінчення речень. Симультанні синтези вивчались також через перцептивні дії: впізнання реалістичних і схематичних зображень; визначення зорових аналогій; розпізнання ознак цілого; мнемічні: опосередковане запам'ятовування рухів; відтворення по пам’яті назв предметів, зображених на малюнках; знаходження знайомих предметів серед інших та мисленнєві: складання цілого з частин; класифікація малюнкових зображень; знаходження аналогій; просторова орієнтація на малюнку (зміст завдань було розроблено у відповідності до загальновизнаних нейропсихологічних методик, авторами яких є Н.М.Корсакова, О.Р.Лурія, І.Ф.Марковська, Ю.В.Мікадзе, В.В.Тарасун, Є.Д.Хомська).

У зв’язку з тим, що в науковій літературі відсутні дані про стан сформованості синтетичних структур та динаміку їх розвитку, апробацію діагностичного комплексу завдань (пілотажное дослідження) проведено з дітьми з нормальним розвитком (53 особи). Віковий діапазон досліджуваних (2,5–3,5) обрано у відповідності до положення Л.С.Виготського щодо критичних періодів, які треба вивчати, визначаючи кульмінаційні точки (чи вершини) кризи і приймаючи за її початок найближче до цього строку попереднє півріччя, а за кінець – найближче півріччя наступного віку. У процесі проведення апробації методики уточнювались зміст завдань, інструкції до них, різновиди дозованої допомоги. Одержані після пілотажного дослідження характеристики комплексу (змістовна і очевидна валідність, їх внутрішня узгодженість, надійність тощо) мали високі показники, що свідчило про ефективність створеного комплексу завдань як діагностичного засобу дослідження передумов формування навчально—пізнавальної діяльності дітей раннього та молодшого дошкільного віку.

Констатуючий експеримент спрямовувався на розв’язання таких завдань: встановити закономірності розвитку передумов навчально—пізнавальної діяльності у дітей раннього і молодшого дошкільного віку з нормальним розвитком та у їхніх однолітків з ДЦП (І етап); визначити стан зрілості ланок сукцесивно-симультанної діяльності у дітей з ДЦП (ІІ етап); встановити поля можливих прогнозованих труднощів у найближчому і віддаленому навчанні дітей з ДЦП у відповідності до виявлених недостатньо зрілих ланок сукцесивно-симультанної діяльності як передумови вибору методів їх диференційного розвитку і навчання (ІІІ етап).

Перший етап дослідження включив нейропсихологічне обстеження вихованців дошкільного закладу загального типу №149 у м.Києві (усього – 102 особи) та порівняльний аналіз одержаних результатів з урахуванням онтогенетичних мікроперіодів їх розвитку: діти 2,5 років (31 особа, І група), 3 років (34 особи, ІІ група) та 3,5 років (37 осіб, ІІІ група).

Аналіз результатів І етапу констатуючого дослідження здійснювався за такими критеріями: рівні виконання завдань, середні бали та дихотомічна шкала „виконання/невиконання”. За отриманими результатами дослідження у дошкільників з нормальним розвитком встановлено такі закономірності онтогенетичного формування сукцесивних та симультанних синтезів:

1) виявлено певні особливості формування синтетичної діяльності у дітей досліджуваного віку: за наявності високого розвитку симультанних перцептивних дій, процес сприймання сукцесивного плану є найбільш недорозвиненим; стрімкий розвиток симультанних мнемічних дій з 2,5 до 3 років доповнюється бурхливим становленням сукцесивних мнемічних функцій у мікроперіод з 3 до 3,5 років; невисокі показники розвитку симультанних мисленнєвих дій врівноважуються вищими балами відповідних дій сукцесивного плану;

2) мікроперіод онтогенетичного розвитку 2,5–3 років є сприятливим для формування симультанних синтезів, а саме: перцептивних, мнемічних і мисленнєвих дій. При цьому найвищі відсотки за показником „виконання завдань”, найбільші середні бали та відсотки виконання завдань (на рівнях „високий” і „вище середнього”) досягнуто усіма віковими групами щодо перцептивних дій симультанного плану. Тому, якщо на даному віковому проміжку розвивальні заняття з дітьми враховують достатній рівень розвитку симультанних синтезів, то можна прогнозувати, що розвиток пізнавальної сфери відбуватиметься оптимальним чином: симультанні синтези стають підґрунтям для повноцінного формування у дітей мультифункціональної готовності до дошкільного і наступного шкільного навчання;

3) мікроперіод 3–3,5 років є сприятливим для розвитку сукцесивних синтезів (особливо перцептивних і мнемічних дій). Тобто у період з 3 до 3,5 років слід особливу увагу приділяти формуванню сукцесивних синтезів, що сприятиме у подальшому успішності засвоєння дітьми програмових знань, умінь та навичок.

Це означає, що різні види пізнавальної діяльності в ранньому онтогенезі розвиваються нерівномірно: симультанні синтези випереджають сукцесивні, причому особливу інтенсивність у розвитку набувають симультанні перцептивні дії. Одержані результати щодо стану сформованості синтетичних структур стали важливим орієнтиром при розробці корекційно-превентивної роботи у нашому дослідженні.

Другим етапом констатуючого експерименту було діагностування дітей раннього та молодшого дошкільного віку з церебральними паралічами (63 особи), легкого (у деяких випадках – середнього) ступеню. Біологічні слух і зір досліджуваних відповідав нормі. Слід зазначити характерні для дітей нашої вибірки обмеження щодо маніпулювання однією рукою, ускладнення у функціонуванні дрібної моторики.

Особливості розвитку пізнавальних процесів полягали у нестійкій увазі, складнощах функціонування довготривалої пам’яті, недорозвиненій зоровій пам’яті та рухо-мовленнєвих асоціацій. При цьому, за оцінкою загального розумового розвитку, підтвердженою експертами, у досліджуваних визначено достатні потенційні можливості розвитку вищих форм пізнавальної діяльності.

Узагальнення результатів, отриманих на другому етапі дослідження, дозволило розробити моделі стану сформованості синтетичної діяльності у дітей з ДЦП і дітей з нормальним типом розвитку (рис. 1):

Рис. 1 Емпіричні моделі стану розвитку сукцесивно-симультанної діяльності у дітей з ДЦП і дітей з нормальиим розвитком (за середніми балами)

- стан розвитку сукцесивно-симультанних синтезів у дітей з ДЦП

- стан розвитку сукцесивно-симультанних синтезів у дітей з нормальним розвитком

Аналіз відображеного у моделях стану сформованості синтетичних структур у порівняльному аспекті дозволив з’ясувати наступне: 1) з усіх видів пізнавальних дій найнижчі показники (за середніми балами) у дітей з ДЦП виявлено у перцептивних діях сукцесивного плану. Але, з урахуванням подібного рівня їх сформованості у дітей з нормальним розвитком, недостатня зрілість сукцесивних перцептивних дій може вважатися нормою для 2,5—3,5-річних дітей; 2) симультанні перцептивні дії розвинені у дітей з ДЦП на найвищому рівні, але саме ці пізнавальні дії мають у них значущо нижчі показники у порівнянні з вибіркою дітей з нормальним розвитком; 3) серед різновікових груп дітей з нормальним розвитком та дошкільників з ДЦП найбільші відмінності виявлено у стані сформованості сукцесивно-симультанних структур у дітей 3,5 років, особливо – у мисленнєвих діях сукцесивної і симультанної природи та сукцесивних мнемічних діях.

Спираючись на результати власного дослідження і наукові джерела (О.Р.Лурія, Є.Д.Хомська, В.В.Тарасун) нами визначено 1 поле недорозвитку – симультанні перцептивні дії на усіх вікових зрізах; 2 поле недорозвитку – сукцесивні мнемічні дії у 3,5-річних дітей; 3 поле – мисленнєві дії сукцесивного плану у 3,5-річних дітей; 4 поле – мисленнєві симультанні дії у 3,5-річних дітей (таблицю прогнозованих труднощів у залежності від поля недорозвитку сукцесивно-симультанної діяльності подано у додатку В дисертації).

Зважаючи на 1-е поле недорозвитку (симультанні перцептивні дії на усіх вікових зрізах) ми прогнозуємо:

а) групу найближчих труднощів у навчально-пізнавальній діяльності дітей з ДЦП: труднощі у впізнаванні предметів, співвіднесенні ознак предмета, добиранні фрагмента до цілого, знаходженні різниці між дзеркально розташованими фігурами, утворенні асоціацій за подібністю;

б) групу віддалених труднощів у навчанні: недорозвиток номінативної функції мови, малий запас слів, складність виявлення суттєвих властивостей предмета; недоліки функціонування зорового сприймання (формування цілісності образу, заміна його дискретними фрагментами); ускладнення перебігу конструктивного зорового праксису;

2-е поле недорозвитку (недостатньо зрілі сукцесивні мнемічні дії у 3,5-річних дітей) може викликати наступні групи труднощів у навчально-пізнавальній діяльності:

а) група можливих найближчих труднощів: проблеми запам’ятання словесних інструкцій, формування схеми фрази; низький рівень розвитку здатності до автоматизації мовленнєвих рядів;

б) група віддалених труднощів: вади серійної організації мовленнєвих висловлювань (зв’язне граматичне мовлення); труднощі у написанні слухових диктантів, формулюванні самостійного висловлювання, звукового і мовного аналізу і синтезу;

3-е поле недорозвитку (мисленнєві дії сукцесивного плану у 3,5-річних дітей):

а) група найближчих труднощів: аграматизми в усному мовленні; недоліки предметно-дієвого мислення; (встановлення лінійної закономірності за розмірами); труднощі при формулюванні нових самостійних положень, розумінні граматичних конструкцій, чинниково-наслідкових відношень;

б) група віддалених труднощів: аграматизми в писемному мовленні; складнощі засвоєння геометричних понять; труднощі при формулюванні самостійних положень, розумінні чинниково-наслідкових відношень;

4-е поле недорозвитку (мисленнєві симультанні дії у 3,5-річних дітей):

а) група найближчих труднощів: складнощі встановлення відношень між елементами за типом ціле – частини, здійснення ідентифікації предметів, встановлення родо-видових відношень між об’єктами, просторового аналізу і синтезу (наочно-образне мислення) слабке просторове орієнтування (наочно-дієве мислення);

б) група віддалених труднощів: вади конструктивного мислення: складнощі диференціації головних елементів структури, розкриття зв’язків між ними і співставлення з наявним взірцем, класифікація за принципом приналежності до одного виду та класу, словесного відтворення просторових відносин, невпізнання цифр і букв, що розрізняються просторовим відношенням та плутанина при їх написанні.

Разом з тим, встановлено, що у дітей з ДЦП достатньо розвиненим є аналітичний аспект сукцесивно-симультанної діяльності, про що свідчить сформованість у них: здатності за однією деталлю відтворювати окремі ланки завдань на узгодження зорово-рухового аналізаторів, окремих епізодів словесних ланцюгів, деталей зорових образів (але не їх сукупності); спроможності порівнювати окремі параметри об’єктів між собою; здатності виокремлювати складові предметів, встановлювати відношення між ознаками і властивостями предметів, класифікувати їх.

На противагу цьому, можна констатувати недостатню сформованість у них синтетичної складової (в порівняльнні з аналітичною) сукцесивно-симультанної діяльності, що виявляється, насамперед, у складнощах перебігу цілеспрямованої діяльності; відсутності завершеності у «синтагматичних ланцюгах» і «кінетичних мелодіях»; порушеннях у відтворенні порядку елементів; у складнощах досягнення цілісності у зоровій модальності, неточному відображенні довкілля, що негативно впливає на процес формування зорових і тактильних образів.

Відставання у розвитку мнемічних і мисленнєвих дій сукцесивного плану та симультанних перцептивних і мисленнєвих дій у дітей з ДЦП 3,5-річного віку свідчить про те, що виявлений на попередніх вікових стадіях нижчий за норму рівень сформованості перцептивних дій (їх синтетичний компонент) симультанної природи може обумовлювати у подальшому ускладнення в їхньому навчальному процесі. Водночас, як нами встановлено, аналітична складова сукцесивно-симультанної діяльності виявилася достатньо розвиненою у дітей з ДЦП і була тією сильною стороною їх пізнавальних процесів, на яку ми спиралися у корекційно-превентивній роботі з цією категорією дітей.

У третьому розділі – «Шляхи забезпечення раннього запобігання труднощам у навчанні дітей з ДЦП» представлено зміст і організацію навчального експерименту, опрацювання якого базувалось на загальних принципах програм психолого-педагогічного впливу, серед яких: системність корекційних, профілактичних і навчально-розвивальних завдань; принцип максимального урахування рівня актуального розвитку дитини для адекватного проектування на його основі зони найближчого розвитку; урахування особливостей розумової працездатності дитини з ОПФР для випереджання її втомлення; організація міжаналізаторної взаємодії; принцип корекційно-превентивної діяльності з опорою на зрілі функції пізнавального процесу тощо; розроблено і здійснено навчальний експеримент корекційно-превентивного напряму.

Розробка корекційно-превентивної програми базувалась на результатах констатуючого експерименту: визначене відставання у дітей 3,5-річного віку з ДЦП (у порівнянні з їхніми однолітками з нормальним розвитком) щодо мнемічних і мисленнєвих дій сукцесивного плану та симультанних перцептивних і мисленнєвих дій нами кваліфікувалося як результат недостатньої зрілості перцептивних дій симультанної і сукцесивної природи, а саме їх синтетичного компоненту. Тому для навчального експерименту відібрано дві експериментальні групи: І експериментальна група - діти 3-річного віку з ДЦП з недорозвиненою синтетичною складовою сукцесивної діяльності і 2 експериментальна група – діти 3-річного віку з ДЦП з недорозвиненою синтетичною складовою симультанної діяльності (вихованці спецсадка №591). Контрольні групи склали діти молодшого дошкільного віку з ДЦП (вихованці спецсадка №591), які мали ідентичні показники стану сформованості сукцесивних та симультанних синтезів (1 і 2 контрольні групи). З дітьми контрольних груп робота за спеціальною програмою навчального експерименту не проводилася.

В експериментальному навчанні ми припустили, що запобігання виникненню можливих найближчих і віддалених труднощів у засвоєнні програмового матеріалу дітьми молодшого дошкільного віку з ДЦП відбуватиметься ефективно за умови організації і проведення корекційно-превентивної програми, що базується, у першу чергу, на достатньо сформованих складових сукцесивно-симультанної діяльності (якими виявилися аналітичні дії) та системі корекційно-розвивальних засобів, спрямованих на розвиток комплексних асоціацій (тобто, максимальному задіюванні довільних рухових реакцій у комплексі із роботою слухового, зорового, тактильного аналізаторів), опрацювання операційного рівня (оволодіння способами дії), становлення осмисленого ставлення дитини до власної діяльності (інтелектуалізації усіх основних функцій, за Л.С.Виготським).

Навчальний експеримент складався з трьох етапів: підготовчого – інтенсифікація розвитку достатньо сформованого аналітичного аспекту сукцесивно-симультанної діяльності молодших дошкільників з ДЦП та формування у них недостатньо зрілих складових синтетичної діяльності, основного –засвоєння конкретного програмового матеріалу (програма „Довкілля”) та оціночного – оцінювання результатів психолого-педагогічного впливу на процес становлення передумов навчально-пізнавальної діяльності у дітей з ДЦП (через визначення рівнів засвоєння програмового матеріалу та наявність/відсутність прогнозованих труднощів у найближчому навчанні ).

Для підготовчого етапу нами спеціально розроблено комплекс навчально-розвивальних завдань, методичний зміст яких опрацьовано у відповідності до головного принципу корекційно-превентивного навчання – опора на достатньо зрілі (у нашому дослідженні – аналітичні дії) процеси і функції дитини (І напрям). Другим напрямом підготовчого етапу стало формування недорозвинених структур – синтетичних дій, які забезпечуються сукцесивними і симультанними синтезами.

У завданнях на аналітичні дії симультанної природи (перший напрям підготовчого етапу) передбачено інтенсифікацію здатності дітей аналізувати структуру, форму, розміри та властивості предмету, зв'язки між предметами, просторову орієнтацію рухового акту. Операційний рівень завдань – інваріантна операція вибирання, перцептивні дії та операції, мисленнєва операція аналізу у межах зорової і тактильної модальностей. У завданнях на аналітичні дії сукцесивного плану – розвиток вміння аналізувати функціональне призначення предметів, рухи, серійну послідовність дій, мовленнєву діяльність. Операційний рівень – інваріантна операція комбінування, мисленнєва операція аналізу щодо рухового і мовленнєвого аналізаторів.

При формування у дітей з ДЦП недостатньо розвинених синтетичних дій (другий напрям підготовчого етапу) головна увага приділялася становленню інваріантної операції комбінування (лінійної закономірності за розмірами; оперування предикатами (призначення об’єкту та дієвих проявів суб’єкту); відтворення алгоритму дій, чинниково-наслідкових відношень; узгодженість зорово-моторної маніпуляції, контекстне завершення речень (правильність динамічних схем зв’язного мовлення, узгодження частин речення). Відпрацювання зазначених дій сприяло формуванню операції синтезу як складової сукцесивної діяльності.

Синтетичний аспект симультанної діяльності відпрацьовувався через становлення інваріантної операції вибирання (цілісність сприймання; орієнтування у зв’язках між предметами, родових відносинах між об’єктами; узгодженість у функціонуванні зорово-просторової сфери; пригадуванні назв об’єктів за певними характеристиками; порівняльній характеристиці за ознакою подібності; поясненні власних уподобань.

Заняття підготовчого циклу проводились психологом з кожною дитиною експериментальної групи індивідуально протягом чотирьох місяців, двічі на тиждень, по півгодини.

Основний етап формуючого експерименту тривав вісім місяців. Змістом роботи на цьому етапі стали теми з програми «Довкілля» для дітей молодшої групи, серед яких – “Літній відпочинок”, “Овочі”, “Фрукти”, “Осінь”, “Відліт птахів”, „Іграшки”, ”Свійські тварини”, “Меблі”, ”Зимові забави” тощо. Показниками оволодіння дитиною програмою “Життя навколо нас” (“Довкілля”), розробленою спеціалістами садка № 591 (м.Київ) за існуючими програмами “Дитина” і “Малятко”, є засвоєння знань про довкілля у контексті формування у неї цілісного образу світу, способів орієнтування у його часо-просторових вимірах та зорово-просторовій організації.

Для основного етапу формуючого експерименту розроблено комплекс завдань, який ґрунтується на таких науково-методичних засадах, як: а) принцип порівневої оцінки досягнень досліджуваних (В.П.Беспалько, В.В.Тарасун) – рівні засвоєння знань, обумовлених певним типом розумової діяльності (пасивно-репродуктивна, репродуктивна, репродуктивно-продуктивна, продуктивна) та б) спрямованість на розвиток у дитини двох базових способів сприймання та переробки інформації – послідовного і одночасного – сукцесивного і симультанного (М.О.Бернштейн, О.Р.Лурія, В.В.Тарасун, S.Baron-Gohen, B.F.Pennington, M.Dennis). Відповідно до стану сформованості сукцесивно-симультанних синтезів у представників експериментальних груп програмовий матеріал подавався диференційно: для 1-ї експериментальної групи опорою при засвоєнні програмового матеріалу були достатньо зрілі симультанні синтези, а для 2-ї експериментальної групи – достатньо сформовані сукцесивні синтези. В процесі роботи над кожною темою програми вихователями і логопедами проводилася робота у напрямі формування здатності у дітей виконувати завдання, представлених на різних рівнях у комплексі завдань. Особлива увага спрямовувалась на опрацювання вищих рівнів – третього та четвертого, показниками оволодіння яких були у молодших дошкільників розвинена спроможність застосовувати засвоєний матеріал у змінених навчальних ситуаціях, самостійно перетворювати способи виконання навчальних завдань і переносити їх на інші види діяльності.

Після проведення основного етапу навчання здійснювався оціночний етап, який полягав у перевірці ефективності проведеного педагогами і психологом корекційно-превентивного навчання. Матеріалом для перевірки слугували завдання за темами з програми “Довкілля” („Дикі тварини півдня і півночі”, „Транспорт” і „Пори року”). Критеріями засвоєння знань за програмою “Життя навколо нас” (“Довкілля”) є сформована здатність до цілеспрямованого спостереження за явищами природи; розуміння простих залежностей у природі і поведінці людей; вміння з інтересом розповідати про цікаві особливості явищ природи, зовнішнього вигляду, поведінки і способу життя добре відомих їм тварин; встановлювати прості причинні залежності між живою і неживою природою, розуміти її значення для життя людей. Водночас, одержані нами результати констатуючого експерименту дали підстави передбачити, що при перевірці успішності засвоєння програмового матеріалу діти з ДЦП контрольних груп матимуть певні складнощі у перебізі тих процесів, які забезпечуються сукцесивними синтезами (а саме: аграматизми в усному мовленні; труднощі запам’ятання словесних інструкцій; формулювання нових самостійних положень; встановлення чинниково-наслідкових відношень) та складнощі тих дій, за які відповідальними є симультанні синтези (встановлення родо-видових відношень між об’єктами; співвіднесення ознак предмета; добирання фрагмента до цілого; здійснення просторового аналізу і синтезу; знаходження різниці між дзеркально розташованими фігурами тощо).

При оцінюванні навчальних досягнень молодших дошкільників експериментальних і контрольних груп ми орієнтувались на їхні кількісні (рівні засвоєння знань на кожному з видів сукцесивно-симультанної діяльності) та якісні (способи виконання операцій і дій) показники.

Результати оцінювання засвоєння програмового матеріалу дітьми 1-ї