ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КРИВОШАПКА Юрій Миколайович

УДК 332.012.324

ОРГАНІЗАЦІЯ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ ДІЯЛЬНІСТЮ АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ

спеціальність 08.06.02 – підприємництво, менеджмент

та маркетинг

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Харків 2002

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківському державному економічному університеті, Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор,

Гриньова Валентина Миколаївна,

Харківський державний економічний університет,

зав. кафедрою бізнесу та підприємництва

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,

Українська Лариса Олегівна,

Харківський державний економічний університет, професор кафедри економічної теорії

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник,

Волик Ірина Миколаївна,

Харківське відділення інституту економіки

НАН України, завідувач відділом планування та

структурної перебудови промисловості

Провідна установа: Сумський державний університет

Міністерство освіти і науки України,

кафедра економіки, м. Суми

Захист відбудеться “ 25 ”квітня 2002р. о 13-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради, шифр Д 64.055.01, у Харківському державному економічному університеті за адресою: 61001, м. Харків, пр. Леніна, 9-А

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного економічного університету за адресою: 61001, м. Харків, пр. Леніна, 9-А

Автореферат розісланий “23” березня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Дороніна М.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Процес становлення ринкових відносин в економіці України сприяв появі різних форм власності господарюючих суб'єктів, що, у свою чергу, викликало розходження в організації процесів управління діяльністю. Подальший розвиток ринку вносить зміни в характер внутрішньогосподарських зв'язків і впливає на процеси управління виробництвом, організацію фінансової діяльності і на кадрову політику промислових підприємств. Одержала розвиток і придбала пріоритетне значення для багатопрофільних промислових підприємств концепція корпоративного управління.

Актуальність теми. Характерною рисою оздоровлення економіки держави служить пожвавлення активності як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку товарів і послуг, активізація виробничої діяльності і збільшення величини внутрішнього валового продукту. Пріоритетною задачею товаровиробників у цей період є забезпечення конкурентоспроможності виробленої продукції. Дійовим заходом для вирішення даної проблеми є реструктуризація підприємства, удосконалення управління виробничим процесом, що дозволяє знижувати величину витрат при збереженні і збільшенні досягнутого рівня обсягів продукції, що випускається, забезпечувати зважене управління фінансовими потоками підприємства і здійснювати інвестування інноваційної діяльності. Процес управління господарською діяльністю представляє багатокритеріальну задачу, вирішення якої передбачає необхідність урахування факторів зовнішнього середовища, що впливають: наявність стійких міжгосподарських зв'язків, ступінь активності конкурентної боротьби, жвавість попиту тощо. Досягнення стабільних результатів можливо за рахунок маневрування по декількох напрямках виробничої діяльності. Тому перспективною ланкою сфери матеріального виробництва є акціонерні товариства, що представляють логічне об'єднання різних видів діяльності для досягнення генеральної мети підприємства – максимізації прибутку за рахунок акумуляції ресурсів і концентрації зусиль на рішенні конкретних задач.

Проблеми теорії і практики економічних відносин, що виникають у процесі управління корпорацією, докладно досліджені в роботах закордонних економістів: Ансоффа І., Брейлі Р. і Майерса С., Чі Ч. і Фіннерті Д. та багатьох інших. Однак, слід зазначити, що практика ефективного корпоративного управління в умовах розвинутої ринкової економіки за своєю специфікою значно відрізняється і є слабко адаптивною до умов ринкових відносин, які розвиваються, що обумовило дослідження даної проблеми вітчизняними авторами. Цьому питанню приділяли увагу Бланк І.О., Волик І.М., Гриньова В.М., Долішній М.І., Ільяшенко С.М., Каменіцер С.Є., Мельник Л.Г., Пономаренко В.С., Треньов М.М., Українська Л.О., Шупиро В.М. та багато інших, однак, незважаючи на проведені дослідження, слід відзначити недостатність методичних розробок, які б дозволили його практичне здійснення на підприємствах. Організація корпоративного управління господарською діяльністю є нововведенням для українських товаровиробників, що зв'язано з низьким рівнем розвитку інфраструктури ринку, трансформаційними процесами, що відбуваються у фінансовій сфері, і принциповими відмінностями вітчизняної виробничої сфери від закордонних аналогів. Перспективними з позиції теорії корпоративного управління є промислові підприємства, що поєднують у своєму складі кілька спеціалізованих виробництв і пристосовані в результаті проведеного роздержавлення до колективної форми власності. Однак процес управління діяльністю створених акціонерних товариств поєднано з необхідністю дослідження питань формування організаційно-економічного механізму їхнього подальшого розвитку, що у свою чергу, вимагає дослідження напрямків здійснення процесу їх реструктуризації. Практика контролю фінансової діяльності підприємств вимагає дослідження питання з'ясування вартості об'єкта, що здійснює успішну господарську діяльність. Актуальності набуває задача визначення вартості цінних паперів, що дають право на участь в управлінні капіталом і розподілі прибутку. Подальшого розвитку вимагає аналіз мотивації учасників здійснення господарських операцій і пошук шляхів підвищення їхньої зацікавленості в результатах діяльності підприємства колективної форми власності. Необхідність теоретичного узагальнення, розробки методичного забезпечення і практичної апробації перерахованих завдань обумовили актуальність теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до напрямків наукових досліджень Харківського державного економічного університету, здійснюваними в межах діяльності спільної науково-виробничої філії кафедри бізнесу та підприємництва на базі державного підприємства Харківський машинобудівний завод “ФЕД”, а також спільної госпдоговірної науково-практичної теми “Удосконалення методів управління підприємством” (реєстраційний номер 8/2001; номер державної реєстрації 0101U003933). Обраний напрямок досліджень збігається також з фундаментальними науковими дослідженнями в рамках теми “Теоретичне обґрунтування стратегії корпоративного управління” (номер державної реєстрації 0101U003157), що виконується згідно рішення Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку (постанова № 150 від 20.09.2000 р.).

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає в узагальненні та поглибленні теоретичних положень і розробці методичних рекомендацій щодо удосконалення процесу організації діяльності акціонерних товариств на основі принципів корпоративного управління в умовах трансформаційної економіки.

Для реалізації поставленої мети в дисертаційній роботі сформульовані і вирішені такі задачі:

узагальнення теоретичних підходів та практики здійснення комплексу заходів для проведення реструктуризації виробничо-фінансової діяльності промислових підприємств колективної форми власності;

формування організаційно-економічного механізму трансформації процесів управління, що забезпечує збалансованість діяльності підприємства;

розробка методичного підходу до визначення вартості акціонерного товариства, виходячи з прогнозу сумарної величини фінансових потоків;

удосконалення системи мотивації персоналу шляхом регулювання прибутковості цінних паперів, що дають право на участь в управлінні господарською діяльністю акціонерного товариства;

розробка рекомендацій щодо удосконалення методики проведення реструктуризації акціонерного товариства;

визначення ефективності процесу реструктуризації з використанням математичного моделювання.

Предмет і об'єкт дослідження. Об'єктом дослідження є корпоративне управління промисловими підприємствами колективної форми власності, предметом - процес організації управління діяльністю акціонерних товариств.

Методи дослідження. Методологічною основою проведеного дослідження є фундаментальні роботи сучасних вітчизняних і закордонних учених-економістів з питань управління, закони і нормативні акти України в сфері економіки, філософські принципи пізнання і діалектики. У процесі дослідження використані такі методи: системний; абстрактно-логічний (теоретичне узагальнення і формулювання висновків); монографічний (вивчення методів управління діяльністю акціонерних товариств); розрахунково-конструктивний і порівняння (аналіз ефективності реструктуризації виробництва в зв'язку зі зміною форми власності суб'єкта господарської діяльності); економіко-математичний (побудова моделі оцінки ступеня мотивації учасників у залежності від фінансової стійкості об'єкта); графічний і інші загальноприйняті статистичні методи.

Інформаційною базою дослідження послужили офіційні матеріали Державного комітету з питань статистики України і Харківської області, дані річних звітів промислових підприємств м. Харкова, спеціальні літературні та інші джерела.

Наукову новизну отриманих результатів визначає подальший розвиток положень по удосконалюванню методів і форм організації управління діяльністю промислових підприємств колективної форми власності в перехідний період розвитку економіки України. Нові наукові рішення, отримані в результаті проведеного дисертаційного дослідження, складаються в наступному:

вперше розроблено

методичні рекомендації щодо визначення вартості акціонерного товариства шляхом визначення суми прогнозних очікуваних надходжень та витрат, що дає змогу корегувати його подальший розвиток;

набули подальший розвиток

принципи та функції корпоративного управління і визначено їх особливості на перехідному етапі розвитку економіки України;

зміст поняття організаційно-економічного механізму функціонування акціонерної форми господарювання;

методичний підхід до організації процесу комплексної реструктуризації акціонерного товариства шляхом побудови математичної моделі оцінки його фінансової стійкості;

методичні рекомендації щодо формування управління мотивацією праці персоналу акціонерного товариства в процесі його реструктуризації;

удосконалено

склад і зміст етапів розробки організаційно-економічного механізму як системи взаємозалежних процедур, спрямованих на досягнення несуперечливих цілей створення та функціонування акціонерних товариств;

методичні рекомендації щодо проведення реструктуризації, що забезпечує дотримання принципів комплексності та безупинності як умови підвищення ефективного функціонування акціонерного товариства.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що використання основних положень і методичних рекомендацій як результатів дослідження автора в практику акціонерних товариств дозволить їм підвищувати рівень організації управління, ефективність функціонування та подальший розвиток в майбутньому. Крім того, їх значення стає в можливості використання в процесі викладання менеджменту у вищих навчальних закладах економічного профілю.

Особистий внесок здобувача. Серед наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертації використані лише положення, що є результатом особистих досліджень здобувача. Особистий внесок здобувача у співавторських роботах (номера 1,2,3,7 за списком робіт, який подано в авторефераті) включає наступне:

тези доповіді [2] торкаються проблеми функціонування та розвитку акціонерних товариств, а саме алгоритму формування механізму функціонування та розвитку акціонерного товариства, ідея якого належить особисто автору;

у статті [1] ідея та її розвиток належать особисто здобувачу;

у методичних рекомендаціях [3] - особисто автору належить розгляд питань побудови концептуальної схеми формування організаційно-економічного механізму розвитку акціонерного товариства;

у тезах доповіді [7] – особисто автору належить розгляд питань формування стратегії розвитку акціонерного товариства.

Апробація результатів дисертації. Основні результати і висновки дослідження доповідались та обговорювались на 4-й Міжнародній науково-технічній конференції (м. Харків, 2001 р.), на Міжнародній Науково – практичній конференції (м. Харків, 2001 р.), на розширеному засіданні кафедри бізнесу та підприємництва, а також на межкафедральному семінарі ХДЕУ (м. Харків, ХДЕУ, 2001 р.). Крім того результати дослідження дістали практичне впровадження в господарчій діяльності ВАТ “МОТОР СІЧ”, м. Запоріжжя, а також дали позитивні результати при використанні у ВАТ “Вовчанський агрегатний завод”, що підтверджено довідками про впровадження, які підписано керівниками названих підприємств.

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладено у 6 наукових статтях, що опубліковані у фахових виданнях та у 2 тезах доповідей. Загальний обсяг публікацій складає 2,0 друк. арк.

Структура роботи. Дисертація включає вступ, три розділи, висновки, список використаних джерел, додатки. Загальний обсяг роботи складає 198 сторінок. Обсяг основного тексту роботи складає 188 сторінок, вона містить 19 таблиць, 18 рисунків, що займають 11 повних сторінок. Список використаних літературних джерел має 102 найменувань і розміщається на 8 сторінках. Додатки надруковано на 2 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, об'єкт і предмет дослідження, сформульовано задачі дослідження, розкрито загальну методологію та методику вивчення проблеми, відображено наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі – “ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ Й ОРГАНІЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ” – розглянуто особливості і принципи корпоративного управління на сучасному етапі розвитку економіки України, уточнено ключові поняття дисертаційного дослідження, наведено аналіз можливої реалізації функцій управління в акціонерному товаристві, дано характеристику цінним паперам та з'ясовано їх роль у процесі управління діяльністю акціонерного товариства.

Приоритетною задачею розвитку національної економіки є забезпечення її конкурентоспроможності. Реалізація стратегії економічного росту свідчить про наявні позитивні зміни в економіці України. Серед позитивних факторів слід зазначити структурне реформування економіки у відносинах власності, приватизації, підприємництва, що створюють умови для стабілізації виробництва і забезпечення економічного росту. Найважливішою складовою тривалих економічних реформ в Україні є роздержавлення великих і середніх промислових підприємств. Процес приватизації дрібних підприємств, більшість яких відноситься до сфери обслуговування, вважається в основному завершеним. Низька привабливість великих і середніх українських промислових підприємств як об'єктів приватизації пояснюється високим ступенем зносу основних виробничих фондів, низькою конкурентоспроможністю товарів та кризовим становищем у енергетичній та фінансовій сферах. Досвід інших країн показує, що в багатьох випадках доцільно проводити часткову приватизацію державної власності, тобто створення підприємств зі змішаною формою власності. На мікроекономічному рівні інструментом, за допомогою якого підприємство здатне домогтися підвищення ефективності господарської діяльності, може стати реструктуризація, що припускає розмежування функцій між структурними підрозділами і наділення їх різними рівнями самостійності. Під самостійністю варто розуміти форму взаємин між підприємством і його структурним підрозділом, що дозволяє у найбільшій мірі враховувати інтереси сторін. Ця умова найбільш виконується при акціонерній організаційно-правовій формі господарювання, оскільки вона дає змогу залучати додатковий капітал через вклади до статутного фонду і створює передумову участі в господарській діяльності усіх інвесторів. Самостійність, яку одержують колишні великі державні підприємства в результаті приватизації й акціонування дає можливість використання власних коштів для розширення сфери діяльності, що в свою чергу вимагає впровадження корпоративного управління у практику господарювання.

Корпоративне управління являє собою складну організаційну структуру, яка включає ряд виборних органів і механізмів прийняття рішень стосовно технічного, технологічного, організаційного, кадрового та фінансового питань, з метою максимального задоволення інтересів акціонерів. Розглядаючи проблему здійснення функції управління в умовах корпоративної форми організації господарської діяльності в Україні, слід зазначити прагнення законодавчих органів до розширення прав працівників в порівнянні з економічно розвинутими країнами. Це обумовлено прагненням підвищити зацікавленість персоналу у результатах діяльності акціонерного товариства. Першим кроком у цьому напрямку є зміна кількісного та якісного складу персоналу, закриття збиткових підрозділів, тобто має місце реструктуризація виробництва, спрямована на досягнення генеральної мети акціонерного товариства. Досягнення стану готовності до діяльності в умовах конкурентного середовища шляхом оптимального розподілу всіх видів ресурсів неможливо без зміни стратегії підприємства. Її концепція повинна відповідати системі управління, що має місце в організації, до складу якої входить значна кількість пов'язаних між собою підрозділів, які мають розгалужену мережу контрагентів і вступають у відносини з органами державної влади. Досягнення генеральної мети неможливе без розробки та реалізації ряду взаємозалежних цілей нижчого рівня, що відповідають інтересам кожного підрозділу.

Фактори макроекономічного рівня впливають на формування функцій управління, структура яких залежить від комплексу ознак, визначаючих індивідуальний підхід до методів управління підприємством колективної форми власності. Серйозний вплив на результати діяльності акціонерних товариств мають фінансові ринки, оскільки власники акцій, не задоволені результатами діяльності, можуть вилучати свою частку з акціонерного капіталу шляхом продажу пакета акцій. Це обумовлює необхідність вчасно виявляти впливаючи фактори середовища, прогнозувати їх та своєчасно готувати відповідну адекватну реакцію. Досягнення генеральної мети акціонерного товариства неможливе без урахування впливу внутрішніх факторів, що потребують постійної та пильної уваги. До них слід віднести наявність персоналу потрібних спеціальностей і відповідного рівня кваліфікації, це набуває особливої важливості при виході продукції підприємства на нові ринки. Недостатня увага до соціально-культурного середовища може привести до краху перспективні інноваційні проекти, оскільки нові товари не відповідатимуть наявним потребам. Неможливо ефективно управляти персоналом без знання традицій і життєвих цінностей колективу. Важливе значення має також мотивованість членів акціонерного товариства. Визначений інтерес для акціонерів представляє розрахунок і оцінка прибутку на акцію, що залежить від структури капіталу, тому важливим фактором впливу є захист прав дрібних акціонерів, які одночасно являють собою персонал організації. Проблема узгодження інтересів власників та виконавців шляхом удосконалення процесу управління діяльністю акціонерних товариств не може бути вирішена без використання системного підходу до комплексної реструктуризації спрямованої на досягнення конкурентноздатності підприємств колективної форми власності.

У другому розділі – “МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ СТВОРЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО – ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ ДІЯЛЬНОСТІ АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ” – узагальнено поняття і зміст організаційно-економічного механізму функціонування акціонерної форми господарювання, розроблено методичні рекомендації з питань його формування в процесі розвитку акціонерного товариства, проведено дослідження стану і результатів діяльності промислових підприємств колективної форми власності Харківської області.

Суть визначення організаційно-економічного механізму управління полягає з одного боку у системі заходів розпорядницького і примусового порядку, що повинна бути спрямована на забезпечення росту ефективності виробництва, з іншого – у послідовності зв'язків, що скоординовані з метою системи і структурою процесу прийняття рішень. Узагальнення наведених понять дає змогу їх адаптації до умов економіки, що трансформується. Для досконалого розгляду всіх аспектів проблеми вибору й обґрунтування організаційно-економічного механізму управління господарською діяльністю підприємства колективної форми власності необхідно вивчення етапів його розвитку. Проведення аналізу дозволяє визначити особливості і закономірності його функціонування в залежності від умов економічного середовища і виробити рекомендації, які сприятимуть удосконаленню механізму управління.

Організаційно-економічний механізм, властивий ринковій економіці, ґрунтується на вільності підприємництва, і нерозривно зв'язаною з ним конкуренцією, що змушує суб'єкти ринку постійно оновлювати й удосконалювати продукцію, використовувати досягнення прогресивних технологій і нової техніки. Найвищої ефективності він набуває в умовах урахування зовнішнього середовища суб'єкта. Стосовно внутрішнього середовища – доцільним є використання моделі господарського механізму, яка дозволяє реалізувати систему планування на рівні господарського суб'єкта. Соціально-економічна природа господарського механізму залежить від переважних відносин власності на засоби виробництва. Необхідність співіснування різних форм власності не дозволяє виділити переваги чи недоліки певної форми, адже обидві вони існують у гармонійному поєднанні і забезпечують високу ефективність діяльності підприємства в умовах перехідної економіки.

Організаційно-економічний механізм управління можна представити у вигляді цілісної системи, що складається з технологічного, організаційного, економічного і соціального блоків та їх елементів, спрямованих на досягнення несуперечливих цілей створення й ефективного функціонування акціонерних товариств. Можливість його ефективної реалізації залежить від таких умов як здатність створювати відсутні в конкретній ситуації елементи. При цьому він повинний мати визначену функціонально-технологічну й організаційну побудову, що повинна бути адекватна цілям й умовам зовнішнього і внутрішнього середовища акціонерного товариства. Організаційне забезпечення діяльності АТ включає процес прийняття рішень з вибору і обґрунтування цілей, критеріїв, стимулів; узгодження діяльності на всіх рівнях ієрархії для реалізації функцій і задач; удосконалювання і розробку в разі потреби нових організаційних структур і особистих потреб, тобто в результаті реалізації механізму динаміка потреб повинна бути перетворена в динаміку зробленої продукції або послуги. Формування організаційно-економічного механізму повинно ґрунтуватися на використанні принципу цілісності, що припускає взаємозв'язок елементів, які стимулюють зовнішній та внутрішній вплив. Він являє собою системний синергетичний ефект, що, як відомо, не є простою сумою окремих ефектів, його складових. Іншими вимогами до формування є: інтегративність усіх елементів, ієрархічність, яка припускає, що цілісність механізму повинна бути притаманна кожному рівню ієрархії, гнучкість, що дозволяє реагувати на різноманіття ситуацій ринкового середовища. Розвиток акціонерного товариства припускає врахування безупинних змін виробничої й управлінської діяльності, тому є необхідність використання закономірностей соціально-економічної системи, що, в свою чергу, вимагає розгляду процесу формування організаційно-економічного механізму у вигляді безупинної ітераційної циклічної процедури, що дозволяє здійснити удосконалювання загальноприйнятої концептуальної схеми, рис. 1.

З метою обґрунтованого визначення напрямків розвитку акціонерного товариства доцільне використання закономірностей потенційної ефективності. Першочергово визначається момент, коли задається початковий імпульс механізму самоорганізації, проводиться зміна стану відповідно до обставин, використовуються адекватні критерії досягнення поставлених цілей. Моделювання виробляється на основі розрахунку функції здійснюваності. У процесі реалізації організаційно-економічного механізму відповідно до принципу самоорганізації він прагне функціонувати щонайкраще і дозволяє досягти цілей при відповідному розподілі фінансових ресурсів шляхом встановлення відповідності всіх етапів аналогічно відкритій системі, що розвивається. Моделювання здійснюється за допомогою розповсюджених методів: аналітичних, статистичних, логічних, експертних оцінок, колективної генерації ідей, морфологічних та дерева цілей. Серед показників, за допомогою яких оцінюється ефективністю напрямків розвитку акціонерного товариства, можуть бути використані строк окупності, норма прибутковості та індекс рентабельності. Існує пряма залежність між господарською стійкістю підприємства й ефективності роботи його організаційно-економічного механізму. Стійкість обумовлена рівнем стабільності реалізації продукції. Основними ознаками організаційно-економічного механізму ефективного функціонування акціонерного товариства є організаційна та економічна ознаки, перша встановлює склад і послідовність дій по формуванню механізму. Економічна ознака - встановлює цілі і методи їх досягнення на основі дослідження інформаційних взаємозв'язків. Припускається формулювання задач розвитку товариства та розробка шляхів їх вирішення і реалізації.

Рис. 1 Схема формування організаційно-економічного механізму управління діяльністю акціонерного товариства

Формулювання задач ґрунтується на результатах факторного аналізу середовища і орієнтоване на запити і потреби підприємства. Оцінка ефективності функціонування підприємства включає оцінку конкурентоспроможності продукції, інвестиційне й інформаційне забезпечення та корпоративний аналіз можливостей акціонерного товариства.

Динамізм і невизначеність середовища обумовлює необхідність використання імітаційного моделювання при виборі й обґрунтуванні ефективної альтернатива розвитку акціонерного товариства в автоматизованому режимі, що дає можливість підвищення якості обробки інформації, генерування гнучких функціональних зв'язків, одержання актуальної інформації з мінімізацією витрат і підтримкою необхідного робочого стану. Такий підхід до формування організаційно-економічного механізму дозволяє підтримувати обрану стратегію і може бути використаний як інструмент ефективного функціонування і розвитку підприємства, що відрізняється комплексністю, послідовністю і логічною побудовою, забезпечуючи адаптацію до умов трансформації економіки, тобто саморозвиток. Найбільш важливим елементом у структурі механізму є маркетинг, оскільки він торкається усіх областей діяльності і робить зусилля по збуту продукції непотрібними.

Слід відзначити необхідність створення єдиної організаційної структури акціонерного товариства, що складатиметься з підрозділів і окремих працівників, які займатимуться питаннями маркетингової політики та інноваційною діяльністю підприємства. Структура повинна забезпечувати ефективну взаємодію складових служб, уникаючи проміжних, виконуючих контрольні функції ієрархічних сходинок, вона має бути націлена на досягнення стратегічних цілей підприємства. Невід'ємною складовою організаційно-економічного механізму управління акціонерним товариством є фінансовий менеджмент, що пояснюється безупинним рухом коштів в ході здійснення господарчої діяльності.

Ядром організаційно-економічного механізму має бути система стимулів, що формує мотиви що спонукають до підвищення ефективності функціонування. Системний підхід дозволяє визначити сутність складових механізму та закономірності їх взаємодії. Головною метою передбачається максимізація ефективності функціонування, а методом досягнення – використання економічного стимулювання з додержанням принципу цілісності, інтегративності, ієрархічності і гнучкість. Вибір ефективної альтернативи розвитку акціонерного товариства здійснюється на основі використання ситуаційного підходу й альтернативних сценаріїв.

У третьому розділі – “РЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ ЯК УМОВА ВПРОВАДЖЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ ЇХ РОЗВИТКУ” – доведено необхідність реструктуризації сучасних українських підприємств, розроблено методичні рекомендації з визначення вартості акціонерного товариства в процесі його реструктуризації та методику проведення етапів реструктуризації .

Проведення необхідних заходів по реструктуризації дає можливість підприємствам мати доступ до міжнародних ринків і полегшує введення міжнародних стандартів в області якості продукції, нововведень, маркетингових стратегій та рівня витрат на виробництво конкурентоспроможної продукції. Потенційні можливості реструктуризації промислових підприємств, її дієвість як засобу реформування економіки і забезпечення підйому виробництва полягає в зміні структури активів, пасивів, видів продукції, що випускається, зниженні витрат на виробництво та оберт, проведенні технологічних перетворень та трансформації системи управління. Послідовне здійснення реструктуризації на основі обґрунтованої програми доцільне для суб'єктів господарчої діяльності усіх форм власності. Першочерговим кроком у цьому напрямку є структурна перебудова виробництва, яка приводе до зміни кількісного та якісного складу персоналу, відмови від збиткових виробництв й об'єктів невиробничого призначення.

Існують різні форми реструктуризації, які передбачають різні цілі, але слід відзначити притаманні їм загальні закономірності, а саме, в разі проведення у встановлений термін і на достатньо кваліфікованому рівні дозволяє підприємству одержати значні конкурентні переваги за рахунок прямих інвестицій у зв'язку зі зростанням інвестиційної привабливості. Реструктуризація вимагає глибокого знання механізму господарювання, створення сильного правового поля, гнучкого фінансового середовища, різноманіття форм власності і розвитку підприємницької діяльності. Критеріями ефективності проведення реструктуризації є прибутковість, наявність позитивних фінансових потоків, підвищення продуктивності праці, ефективне використання усіх видів ресурсів, збільшення обсягів експорту. До основних видів реструктуризації належать: санаційна, що необхідна при загрозі банкрутства, оперативна, що дозволяє реалізацію заходів у короткостроковий період та стратегічна, розрахована на довгостроковий період, усі вони мають бути реалізовані при виконанні умови досягнення точки беззбитковості виробництва в оптимальний термін.

Реформування фінансово-кредитних відносин у ході здійснення економічних реформ впливають на програми реструктуризації, адже останні потребують редагування системи податків, платежів, відрахувань, кредитів та субсидій промислових підприємств. Програми реструктуризації тісно зв'язані з загальним курсом проведення економічних реформ і обумовлені ними, отже варто говорити про програми економічного реформування. Виходячи з практичного досвіду універсальної моделі реструктуризації не існує, але в загальному вигляді її можна поділити на етапи.

Визначення вартості акціонерного товариства є важливою складовою його реструктуризації. Обґрунтоване встановлення вартості акціонерного товариства забезпечує можливість його подальшого розвитку, оскільки генеральною метою діяльності суб'єкта господарювання є підвищення його вартості. Першочерговим є визначення поточної ринкової вартості акціонерного товариства за допомогою визначення ринкового курсу акцій. Рівень розвитку фондового ринку в Україні варто визнати недостатнім для використання його як інструмента при визначенні вартості підприємств, тому слід спиратися на результати внутрішнього аналізу. Багатокрітеріальність визначення впливу окремих заходів на ефективність процесу реструктуризації дозволяє говорити, що зміст процесу структурних перетворень є перманентним, потребуючим різних методичних підходів і напрямків в залежності від історичного періоду існування акціонерного товариства і умов його зовнішнього середовища, що постійно змінюються.

В практиці існують такі методи розрахунку вартості акціонерного товариства, як балансова вартість, ліквідаційна вартість, капіталізація, сума прогнозних очікувань надходжень, розмір дисконтної ставки, максимальної ціни при поглинанні акціонерного товариства. Перші три методи є найбільш спрощеними, а останні – проблемними, потребуючими дослідження.

Сума прогнозних очікувань надходжень застосовується в разі придбання одного акціонерного товариства іншим. При цьому відсоткові виплати слід включати в суму прогнозних надходжень, отже зростаюче акціонерне товариство відповідає за борги підприємства, що поглинається. Реалізація оцінки акціонерного товариства включає аналіз фінансових показників, комплексне вивчення аудиторських звітів, обсягу продажів до дебіторської заборгованості і ліквідним запасам, прибутку до балансової вартості. Запропоновано схему проведення робіт з реструктуризації, (рис.2), вона являє складову частину методичних рекомендацій по проведенню реструктуризації акціонерного товариства.

Отже реструктуризація являє складний процес, що повинен супроводжуватися розвитком виробництва в умовах відсутності державної допомоги. Існує багато підходів до вирішення проблеми, що охоплює значну кількість аспектів. Доцільно робити наголос на використанні внутрішніх резервів виробництва і мінімізації термінів реалізацій всього комплексу заходів організаційного перетворення акціонерного товариства.

Велике значення має формування системи управління мотивацією праці, як спрямування дій фахівців на досягнення конкретних господарських результатів. Правильна оцінка праці персоналу дозволяє поліпшувати результати діяльності підприємства і досягти ефективної реалізації організаційно-економічного механізму розвитку акціонерного товариства. Система управління мотиваційним впливом забезпечує взаємозв'язок фінансової бази з результатами мотивації через забезпечуючи підсистеми: моделювання, моніторинг, чекання та санацію.

Рис. 2 Схема проведення робіт з реструктуризації акціонерного товариства

Проблема забезпечення раціонального використання трудового потенціалу вимагає побудови механізму, що відбиватиме співвідношення між використанням і відтворенням трудових ресурсів. Він враховує резерви робочої сили, що породжуються умовами господарювання та підвищує ефективність управління акціонерним товариством у цілому.

ВИСНОВКИ

1. Умовою ефективного функціонування і розвитку акціонерних товариств в період трансформації економіки є їх реструктуризація, що дозволяє досягти стану виробничої готовності в умовах конкуренції за рахунок оптимального розподілу усіх видів ресурсів для забезпечення стабільної ринкової переваги.

2. Фінансові ресурси акціонерного товариства формуються шляхом випуску і реалізації цінних паперів на фондовому ринку. Визначний інтерес являє розрахунок і оцінка прибутку на акцію, що залежить від структури капіталу. Важливим фактором додаткового його залучення є захист прав акціонерів, насамперед, найбільш уразливої їх частини – дрібних акціонерів.

3. Проблема вибору й обґрунтування організаційно-економічного механізму управління господарською діяльністю підприємства здійснюється на основі аналізу етапів його розвитку. До основних елементів механізму відносять планування, фінансування, постачання, ціноутворення, управління, мотивацію діяльності працівників, самостійність у прийнятті рішень та маркетинг. Організація функціонування цих елементів обумовлена формою власності підприємства.

4. Організаційно-економічний механізм являє собою систему взаємозалежних процедур, спрямованих на досягнення несуперечливих цілей створення, ефективного функціонування і розвитку акціонерного товариства. Його ядром має бути система стимулів, що формує мотиви спонукаючи до підвищення ефективності функціонування акціонерного товариства.

5. Реструктуризація сприяє підвищенню ефективності діяльності акціонерного товариства в разі позитивного впливу таких факторів, як формулювання чіткої і реально досяжної мети, своєчасна об'єктивна діагностики поточного й майбутнього стану акціонерного товариства, координація дій всіх учасників процесу і можливість внутрішнього та зовнішнього фінансування.

6. Важливою складовою процесу реструктуризації є визначення вартості акціонерного товариства, що забезпечує можливість його подальшого розвитку. Схема визначення вартості акціонерного товариства по методу суми прогнозних очікуваних надходжень припускає урахування розміру чистого грошового потоку.

7. Запропонована в роботі методика заснована на використанні принципів системного підходу до математичного моделювання оцінки фінансової стійкості об'єкту та при формуванні системи управління мотивацією праці, що дозволяє здійснити обґрунтоване прийняття рішень з означених питань.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Гриньова В.М., Кривошапка Ю.М. Управління мотивацією праці в процесі реструктуризації акціонерного товариства. // Вісник ХДЕУ. — № 4(20). — 2001. С. 39-41.

2. Гринева В.Н., Кривошапка Ю.Н. Реструктуризация акционерных обществ: проблемы и пути решения. //Вісник ХДЕУ. — № 2(18). — 2001. С. 61-64.

3. Гринева В.Н., Кривошапка Ю.Н. Методические рекомендации по формированию организационно-экономического механизма развития акционерного общества. // Зб.наук.праць “Економіка: проблеми теорії та практики” – Дніпропетровськ: ДНУ - випуск 67. – 2001. С. 62-70.

4. Кривошапка Ю.М. Обґрунтування організаційної структури управління АТ при проведенні реструктуризації. // Зб. наук. праць “Економіка: проблеми теорії та практики” – Дніпропетровськ: ДНУ - випуск 93 – 2001. С. 96-99.

5. Кривошапка Ю.Н. Содержание организационно-экономического механизма функционирования акционерных обществ. // Зб.наук.праць “Економіка: проблеми теорії та практики” – Дніпропетровськ: ДНУ - випуск 68 – 2001. С. 74-78.

6. Кривошапка Ю.Н. Функции корпоративного управления.// Вісник інженерної академії України. – Харків - № 3. - 2001. - С. 596-599.

7. Кривошапка Ю.Н., Кривошапка Л.Д. Формирование стратегии развития акционерного общества с учетом факторов внешней среды. // Труды

4-й Международной научно-технической конференции (23-24 октября 2001 г.). - Харків: тип. з-да “ФЭД”. – 2001 - С. 468-471.

8. Кривошапка Ю.Н. Экономический анализ уровня технологической подготовки производства. // Труды Одесского политехнического университета. – вып. 5 – Харьков: 2001 – С. 265-267.

АНОТАЦІЇ

Кривошапка Ю.М. Організація корпоративного управління діяльністю акціонерних товариств. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.02 – підприємництво, менеджмент та маркетинг. – Харківський державний економічний університет, Харків, 2002.

Найважливішою складовою тривалих економічних реформ в Україні є роздержавлення великих і середніх промислових підприємств. Корпоративне управління являє собою складну організаційну структуру, яка включає ряд виборних органів і механізмів прийняття рішень стосовно технічного, технологічного, організаційного, кадрового та фінансового питань, з метою максимального задоволення інтересів акціонерів. Ядром організаційно-економічного механізму має бути система стимулів, що формує мотиви спонукаючи до підвищення ефективності функціонування. Системний підхід дозволяє визначити сутність складових механізму та закономірності їх взаємодії. Головною метою передбачається максимизація ефективності функціонування, а методом досягнення – використання економічного стимулювання з додержанням принципу цілісності, інтегративності, ієрархічності і гнучкості. Правильна оцінка праці персоналу дозволяє досягти ефективної реалізації організаційно-економічного механізму розвитку акціонерного товариства.

Ключові слова: акціонерне товариство, організаційно – економічний механізм, корпорація корпоративне управління, акція, персонал організації, мотивація персоналу.

Кривошапка Ю.Н. Организация корпоративного управления деятельностью акционерных обществ. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.02 – предпринимательство, менеджмент и маркетинг – Харьковский государственный экономический университет, Харьков, 2002.

Важнейшей составной частью экономических реформ в Украине является разгосударствление больших и средних промышленных предприятий. Самостоятельность, приобретаемая государственными предприятиями в результате приватизации и акционирования дает возможность использования собственных средств для расширения сферы деятельности, что в свою очередь требует внедрения корпоративного управления в практику хозяйствования. Корпоративное управление представляет собой сложную организационную структуру, включающую ряд выборных органов и механизмов принятия решений относительно технических, технологических, организационно-кадровых и финансовых вопросов, с целью максимального удовлетворения интересов акционеров. Для рассмотрения всех аспектов проблемы выбора и обоснования организационно-экономического механизма управления хозяйственной деятельностью предприятий коллективной формы собственности необходимо изучение этапов их развития. Проведение анализа позволяет определить особенности и закономерности функционирования акционерных обществ в зависимости от условий экономической среды. По результатам анализа разрабатываются рекомендации, позволяющие внести усовершенствования в механизм управления.

Ядром организационно-экономического механизма служит система стимулов, формирующая мотивы, побуждающие к повышению эффективности результатов хозяйственной деятельности. Системный подход позволяет определить сущность составных частей механизма и закономерности их взаимодействия. Главной целью предполагается максимизация эффективности результатов функционирования акционерных обществ, а методом достижения – использование экономического стимулирования с соблюдением принципов целостности, интегративности, иерархичности и гибкости. Многокритериальность процесса определения влияния отдельных мероприятий на эффективность процесса реструктуризации позволяет говорить, что содержание процесса структурных преобразований является перманентным, требующим разных методических подходов и направлений процессом зависящим от исторического периода существования акционерного общества и условий внешней экономической среды, которые, в свою очередь, постоянно изменяются. Большое значение имеет формирование системы управления мотивацией работ, как специфическое направление, регулирующее участие специалистов в достижении конкретных хозяйственных результатов. Правильная оценка работы персонала разрешает достичь эффективной реализации организационно-экономического механизма развития акционерного общества.

Ключевые слова: акционерное общество, организационно – экономический механизм, корпорация, корпоративное управление, акция, персонал организации, мотивация персонала.

Krivoshapka U.M. Organization of corporate management of activity of the joint-stock companies. - Manuscript.

The dissertation on reception of a scientific degree of the candidate of economic sciences behind the speciality 08.06.02 - business, management and marketing. - Kharkiv state economic university, Kharkiv, 2002.

Major compound long economic reforms in Ukraine is privatization of the large and average industrial enterprises. Independence, which is received by the former large state enterprises as a result of a privatization and uses of own means for expansion of sphere of activity. The corporate management represents a complex organizational structure, which includes a number of elective bodies and mechanisms of acceptance of the decisions concerning technical, technological, organizational, personnel and financial questions. Much criteria of the definition of influence of separate measures on efficiency of process of re-structuring permits to speak, that the contents of process of structural transformations is permanent and constantly change. The correct assessment of works of the personnel permits to achieve the effective realization of the economic mechanism of development of joint-stock company.

Key words: joint–stock company, economic mechanism, corporation, corporate management, share, personnel of organization, motivation of the personnel.

КРИВОШАПКА Юрій Миколайович

ОРГАНІЗАЦІЯ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ ДІЯЛЬНІСТЮ АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ

cпеціальність 08.06.02 – підприємництво, менеджмент та маркетинг

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Відповідальний за випуск О.М. Красноносова

Підп. до друку 20.03.2002 Умов. др. арк. 1,0 Формат 60ґ84/16

Зам № 936 Тираж прим. 100

ТОВ “Фактор-Друк”, 61037, Харків, вул. Гомоненка, 10

Свідоцтво про внесення суб'єкта видавничої справи до державного реєстру видавництв, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції.

Серія ХК № 25