Національна академія внутрішніх справ України

Квітка Яніна Михайлівна

УДК: 351.766.2

ПОПЕРЕДЖЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ

СЕРЕД НЕПОВНОЛІТНІХ

Спеціальність 12.00.07 – теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

КИЇВ – 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі адміністративної діяльності Національної академії внутрішніх справ України.

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент Олефір Віктор Іванович, Національна академія внутрішніх справ України, начальник кафедри адміністративної діяльності

Офіційні опоненти:  доктор юридичних наук, професор, Заслужений юрист України Голосніченко Іван Пантелійович, Київський національний університет ім. Т.Г.Шевченка, професор кафедри конституційного та адміністративного права

кандидат юридичних наук, професор Колпаков Валерій Костянтинович,

Національна академія внутрішніх справ України,

професор кафедри адміністративного права

Провідна установа:   Національний університет внутрішніх справ України (м. Харків)

Захист відбудеться 23 січня 2003 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.007.03 в Національній академії внутрішніх справ України за адресою: 03035, м. Київ, пл. Солом'янська, 1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії внутрішніх справ України за адресою: 03035, м. Київ, пл. Солом'янська, 1.

Автореферат розіслано 20 грудня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Д.26.007.03 Є.Д.Лук'янчиков

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. В умовах глибокого реформування Української державності, створення нових галузей законодавства, що регулюють відносини в різних сферах життя суспільства, змін та удосконалення структури органів державної влади і місцевого самоврядування досить актуальними постають проблеми забезпечення прав і свобод людини, особливо дитини, чіткого правового регулювання статусу неповнолітніх, підвищення ефективності заходів, спрямованих на надійне забезпечення їх правового захисту, підвищення ефективності діяльності державних органів з попередження правопорушень серед цієї категорії осіб. Можна впевнено стверджувати, що правопорушення неповнолітніх та молоді є важливою проблемою в українському суспільстві. Адже це не лише кримінологічне й деліктологічне питання, але й моральне, педагогічне, соціально-психологічне, пов'язане із формуванням життєвої позиції молодих громадян – майбутнього нашої держави.

Емпіричні дані, між тим, свідчать про несприятливі криміногенні та деліктогенні тенденції в країні, особливо – в середовищі неповнолітніх. Ситуація, яка склалася в суспільстві, серйозні труднощі, пов'язані з глибокою кризою в усіх сферах соціального життя, нагально диктують потребу активізувати попередження правопорушень серед неповнолітніх, протиправна поведінка яких щоденно якісно змінюється, стає дедалі більш зухвалою і цинічною. Правоохоронні органи дедалі частіше зустрічаються з непоодинокими фактами залучення підлітків до організованої злочинної діяльності. Мають місце випадки створення організованих злочинних угруповань з числа неповнолітніх, які спеціалізуються на вчиненні тяжких злочинів і успішно конкурують зі злочинними угрупованнями дорослих.

Особливо слід наголосити на тому, що останніми роками також систематично зростає кількість адміністративних правопорушень, які вчиняються неповнолітніми. На наш погляд, вимагає значного удосконалення правова база протидії цим протиправним явищам. З одного боку, спостерігається її очевидна нестабільність (наявність численних протиріч, прогалин, непослідовність законодавця в прийнятті рішень тощо), з іншого, – зростає правовий нігілізм на місцях, наявною є певна конкурентність між нормами законодавства та рішеннями місцевих органів влади і управління. Як наслідок – знижується ефективність протидії правопорушенням та злочинній діяльності.

Закон України “Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх”, прийнятий Верховною Радою 24 січня 1995 року, Указ Президента України № 200/98 від 18 березня 1998 р. “Про затвердження комплексних заходів щодо профілактики бездоглядності і правопорушень серед дітей і їх соціальної реабілітації у суспільстві” закріпили загальні принципи організації профілактики правопорушень серед неповнолітніх, окресливши напрями удосконалення правового забезпечення цієї діяльності. Однак, на жаль, на практиці багато з положень цих нормативних актів так і залишаються нереалізованими, до того ж відсутній механізм їх втілення у життя.

Слід звернути увагу і на те, що традиційний розгляд діяльності міліції по попередженню адміністративних правопорушень серед неповнолітніх у юридичній літературі, як правило, пов'язувався переважно з ідеологічними і політичними нашаруваннями, певним декларуванням та невизначеною лінією поведінки суб'єктів управління. Ця практика призвела до серйозного відставання діяльності органів управління від вимог життя, психологічного несприйняття нового і, зрештою, до використання застарілих форм і методів роботи.

Звичайно, актуальність, складність та багатоплановість проблем, пов'язаних із правопорушеннями серед неповнолітніх, їх профілактикою, теоретична і практична значимість цих питань визначили особливу зацікавленість до них з боку юристів, психологів та педагогів. Однак на сьогоднішній день з проблематики, пов'язаної із профілактикою правопорушень взагалі, найбільшою мірою дослідженими є питання превенції злочинності, у той час як сутність, правове й організаційне забезпечення діяльності органів внутрішніх справ по попередженню адміністративних правопорушень неповнолітніх вивчені недостатньо.

При розробці проблеми дисертант керувався рядом документів ООН, Ради Європи, зокрема Конвенцією ООН про права дитини, Керівними принципами ООН з попередження злочинності серед неповнолітніх, Резолюцією Ради Європи (78)63 щодо злочинності серед неповнолітніх та соціальних перетвореннях, Рекомендацією Ради Європи R(79)17 щодо захисту дітей від жорстокого поводження та Рекомендацією Ради Європи R(85)4 щодо насильства в сім'ї тощо.

На формування основних результатів дослідження мали істотний вплив наукові розробки українських правників, управлінців, адміністративістів, психологів, кримінологів, педагогів В.І. Антіпова, О.М. Бандурки, Н.В. Барахтяна, І.П. Голосніченка, С.Т. Гончарука, О.М. Джужі, Є.В. Додіна, М.М. Дорогих, А.В. Іщенка, М.Й. Коржанського, В.П. Казміренка, Я.Ю. Кондратьєва, В.К. Колпакова, Ф.А. Лопушанського, Н.Р. Нижник, О.І. Остапенка, В.І. Олефіра, В.М. Синьова, В.Д. Сущенка, Л.П. Тузова, В.І. Шакуна та інших.

Також використовувалися наукові праці російських вчених-юристів: Г.А. Аванесова, Д.Н. Бахраха, Н.І. Вєтрова, Ю.А. Денисова, Е.С. Жигарьова, К.Е. Ігошева, І.І. Карпеця, А.П. Клюшниченка, В.М. Кудрявцева, Г.М. Міньковського.

У дисертаційному дослідженні знайшли відображення наукові погляди зарубіжних вчених: Х. Вільсон, І. Анденеса, М. Раттера.

Проте, у більшості робіт, присвячених дослідженню причин правопорушень і їх превенції, адміністративні проступки підлітків називаються в числі “інших”, або “фонових”, незважаючи на їх істотну специфіку. Зазвичай, у багатьох неповнолітніх правопорушників, з одного боку, відсутні будь-які помітні схильності до злочинної поведінки, але з іншого, порушення антиалкогольного законодавства, дрібне хуліганство і сьогодні в середовищі неповнолітніх є нормою.

Розгляд названих вище проблем у рамках цього дослідження дозволяє розширити традиційний підхід до попереджувальної діяльності, пов'язати питання попередження правопорушень не тільки з профілактикою злочинів серед неповнолітніх, але й виробити заходи, спрямовані на запобігання адміністративних правопорушень цієї категорії осіб.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України (“Пріоритетні напрямки фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України на період 2000-2004 р.”), Національної академії внутрішніх справ України (“Основні напрями наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ України на період 2000-2004 рр.”). Крім того, напрям роботи відповідає Комплексній цільовій програмі боротьби зі злочинністю на 2000-2004 роки, Указам Президента України від 18 березня 1998 р. “Про затвердження комплексних заходів щодо профілактики бездоглядності і правопорушень серед дітей і їх соціальної реабілітації у суспільстві” та “Про додаткові заходи щодо запобігання дитячої бездоглядності“ від 28 січня 2000 р., Концепції адміністративної реформи в Україні, Концепції розвитку органів внутрішніх справ в ХХІ столітті, Концепції створення програми Міністерства внутрішніх справ України “Народ і міліція – партнери”.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є комплексне вивчення детермінантів протиправної поведінки, соціальних протиріч, що впливають на формування особистості неповнолітніх правопорушників, аналіз різноманітних концептуальних підходів відносно визначення суті попередження адміністративної деліктності підлітків, а також розробка науково-обґрунтованих пропозицій з визначення та здійснення сучасних правових та організаційних основ діяльності органів внутрішніх справ з попередження адміністративних правопорушень серед неповнолітніх.

Згідно з поставленою метою здійснено спробу вирішити такі завдання:

- сформулювати ознаки, що визначають спеціальний адміністративно-правовий статус неповнолітнього;

- визначити врегульовані правом групи суспільних відносин, учасниками яких безпосередньо є неповнолітні;

- дослідити фактори, що обумовлюють деліктогенну ситуацію та визначити її поняття;

- проаналізувати та охарактеризувати діючі нормативні акти і практичну діяльність певних підрозділів органів виконавчої влади по роботі з неповнолітніми;

- розкрити поняття “попередження адміністративних правопорушень серед неповнолітніх” на підставі виявлення його сутності, відмінностей і взаємозв'язків з загальним попередженням злочинів;

- визначити завдання і компетенцію органів, що здійснюють профілактику адміністративних правопорушень підлітків, внести пропозиції з удосконалення і систематизації правових основ цієї діяльності, поліпшення інформаційного забезпечення органів внутрішніх справ;

- всебічно розглянути та проаналізувати діяльність щодо попередження правопорушень серед підлітків - суб'єктів профілактичної діяльності згідно з Законом України “Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх”;

- класифікувати основні форми і методи діяльності міліції з попередження адміністративних правопорушень серед неповнолітніх, в тому числі у взаємодії з іншими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Об'єктом дослідження є правовідносини у сфері здійснення адміністративно-правового попередження правопорушень серед неповнолітніх.

Предметом дослідження є:

- діяльність органів виконавчої влади, форми та методи їх діяльності з попередження правопорушень серед неповнолітніх;

- дослідження правових актів, які встановлюють адміністративно-правовий статус неповнолітніх, статистичні дані, що характеризують стан деліктності серед зазначеної категорії осіб.

Методи дослідження обрані з урахуванням специфіки об'єкта та предмета дослідження, керуючись метою дослідження, а також комплексністю проблем, що розглядаються. Основним загальнонауковим методом є системний підхід, який дозволив визначити коло досліджуваних проблем, а також виробити пропозиції щодо їх розв'язання. Системно-структурний метод та метод класифікації задіяні для здійснення аналізу чинного законодавства у сфері попередження правопорушень серед неповнолітніх. З метою визначення відповідності попередження адміністративної деліктності неповнолітніх сучасним вимогам демократичної держави застосовувався порівняльний та логіко-юридичний методи. За допомогою структурно-функціонального, системно-логічного методів з'ясовані сутність, функції і механізм правового регулювання попередження правопорушень серед неповнолітніх. Завдяки використанню логіко-семантичного методу поглиблено розуміння понятійного апарату, визначені загальні засади адміністративно-правового статусу неповнолітніх громадян України.

Використовувались загальнонаукові методи: положення матеріалістичної діалектики, системно-структурний, структурно-функціональний, історико-правовий та ін.

Аналіз значного обсягу теоретичного і емпіричного матеріалу, який стосується обраної теми, дозволив багато в чому по-новому підійти до дослідження та проаналізувати чимало проблем, що мають значне практичне значення, але до цього часу залишалися поза увагою науковців.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вона за характером, сутністю і змістом є однією з перших в Україні, в якій у теоретичній та практичній площинах комплексно досліджується проблема сутності функцій і механізму попередження органами внутрішніх справ та іншими суб'єктами профілактики адміністративних правопорушень серед неповнолітніх. Ґрунтуючись на наукових узагальненнях учених-правознавців, автор пропонує своє вирішення низки складних і дискусійних питань, що істотно розширюють і поглиблюють зміст, структуру та понятійний апарат теорії адміністративної деліктології, формулює пропозиції з удосконалення правової бази, яка регулює діяльність суб'єктів профілактичної діяльності з даного питання.

Це дало змогу автору обґрунтувати ряд положень, висновків, рекомендацій і пропозицій, які відображають новизну дослідження, зокрема:

1. Обґрунтовано положення про те, що неповнолітні, як суб'єкти опіки і піклування, володіють ознаками, які дозволяють виокремити їх в особливу соціальну групу.

2. Проаналізовані положення щодо попередження правопорушень серед неповнолітніх в міжнародних правових актах і національному законодавстві та:

- обґрунтована теза про те, що найдійовішим засобом попередження правопорушень серед цієї вікової категорії є дотримання їх прав і законних інтересів;

- сформульовано основні засади щодо молодіжної політики, сім'ї і взаємин держави та сім'ї які, на думку дисертанта, можуть позитивно вплинути на стан роботи з попередження правопорушень серед неповнолітніх і захист прав дитини.

3. Досліджено особливості формування системи елементів адміністративно-правового статусу неповнолітнього та визначено його поняття, як сукупність юридичних прав і обов'язків підлітків у суспільстві, реалізація яких забезпечується економічними, правовими й організаційними гарантіями.

4. Доведено існування адміністративної деліктності неповнолітніх як самостійного явища і як структурної частини деліктності в цілому.

5. Сформульовано поняття “адміністративна деліктність неповнолітніх” під яким розуміється сукупність діянь, які посягають на встановлений порядок управління, власність, права і свободи громадян, вчинених неповнолітніми на визначеній території за певний період, за які законодавством передбачена адміністративна відповідальність.

6. Запропонована класифікація форм і методів діяльності органів внутрішніх справ (міліції) з попередження адміністративної деліктності неповнолітніх з використанням ЕОМ.

7. Розглянуто діяльність державних органів, створених у відповідності до Закону України “Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх” та розроблені конкретні пропозиції щодо удосконалення законодавчих актів, які регламентують їх діяльність.

8. Сформульовано авторське бачення термінів: “бездоглядна дитина”, “дитина, що перебуває в соціально небезпечному становищі”, “родина, що перебуває у соціально небезпечному становищі”, “профілактика адміністративної деліктності неповнолітніх” які, на погляд дисертанта, потребують свого законодавчого закріплення.

9. На основі аналізу міжнародно-правових актів та законодавства України обґрунтовано доцільність:

·

· внесення до Кодексу України про адміністративні правопорушення розділу “Про адміністративну відповідальність за порушення прав дитини і сім'ї”;

· невідкладної розробки проекту Закону “Про ювенальні суди”;

· внесення до статті 213 розділу ІІІ Кодексу України про адміністративні правопорушення змін в частині доповнення переліку органів, які мають право розглядати справи про адміністративні правопорушення, службою у справах неповнолітніх;

· внесення до чинного законодавства, що регулює відносини у сфері профілактики серед неповнолітніх, роз'яснень щодо ознаки злісності невиконання батьками чи особами, які їх заміняють, обов'язків по вихованню і навчанню неповнолітніх дітей.

10. З метою поліпшення охорони прав дитини і вдосконалення правової бази, яка регулює діяльність суб'єктів профілактики з попередження правопорушень серед неповнолітніх запропоновано:

·

· введення державного контролю за виділенням і дотриманням квоти робочих місць для підлітків на підприємствах і в організаціях незалежно від форм власності й організаційно-правових форм, виділення в місцевому бюджеті фінансування роботодавців у зв'язку з додатковими витратами на забезпечення таких робочих місць, або введення для них пільгового оподатковування;

· забезпечення реалізації і зміцнення державних соціальних гарантій життєзабезпечення дітей, у першу чергу, на безкоштовну медичну, включаючи наркологічну, допомогу, на безкоштовне загальнодоступне навчання, охорону здоров'я, соціальну підтримку і захист.

11. Розроблена комплексна програма, яка передбачає скоординовану діяльність установ різної відомчої підпорядкованості та громадських формувань з попередження правопорушень неповнолітніх (на адміністративній одиниці).

Практичне значення одержаних результатів. Дослідження містить висновки, конкретні пропозиції та рекомендації, які спрямовані на вдосконалення профілактичної діяльності органів державної влади з попередження адміністративних правопорушень серед неповнолітніх та поліпшення захисту їх прав і законних інтересів. Пропозиції були використані при розробці “Концепції розвитку органів внутрішніх справ в ХХІ столітті” та Концепції створення програми Міністерства внутрішніх справ України “Народ і міліція – партнери”.

Положення і висновки дослідження можуть бути використані:

- при впровадженні в життя Концепції адміністративної реформи і Концепції реформи адміністративного права, що стосується діяльності органів виконавчої влади з питань попередження правопорушень серед неповнолітніх;

- у навчальному процесі при вивченні відповідних тем курсів “Адміністративне право” та “Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ”;

- у науково-дослідній роботі слухачів, курсантів і студентів; у просвітницькій роботі – для підвищення рівня правових знань населення;

- при доопрацюванні та прийнятті проекту нового Кодексу про адміністративні правопорушення й інших законодавчих актів;

- при розробці комплексних загальнодержавних, регіональних та локальних спеціальних програм і заходів, спрямованих на підвищення ефективності попередження правопорушень серед неповнолітніх;

- у діяльності органів внутрішніх справ, інших державних органів та громадських формувань при забезпеченні дотримання прав дитини та попередженні адміністративної деліктності серед неповнолітніх.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення, висновки і практичні рекомендації, що містяться в дисертації, обговорювалися на спільному засіданні кафедр адміністративного права, управління, економічної безпеки, адміністративної діяльності Національної академії внутрішніх справ України і дістали позитивний відгук. Окремі положення дисертації висвітлювались автором: на науково-практичній конференції “Забезпечення захисту прав людини у правоохоронній діяльності” 21-25 лютого 2000 року (м. Київ) на Другій зустрічі, організованій Радою Європи при співробітництві з Національною академією внутрішніх справ України “Нелегальна міграція та торгівля людьми” 3-4 травня 2000 року (м. Київ) на міжнародній науково-практичній конференції “Теорія та практика криміналістичного забезпечення розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах” у повідомленні 22-23 березня 2001 року (м. Київ).

Публікації за темою дисертації. Основні теоретичні положення і висновки дослідження знайшли своє відображення у 4 публікаціях у наукових фахових виданнях.

За безпосередньою участю дисертанта був розроблений посібник “Знаємо та реалізуємо свої права” для програми ООН/ЮНЕЙДС “Сприяння просвітницькій роботі “рівний-рівному” серед молоді України щодо здорового способу життя”.

Структура дисертації обумовлена метою та предметом дослідження, відповідає логіці пошуку, та вимогам ВАК України, складається зі вступу, двох розділів, які об'єднують вісім підрозділів, висновків, списку використаних та цитованих джерел (248 найменувань), додатків (обсягом 14 сторінок). Повний обсяг роботи становить 226 сторінок, з яких основного тексту – 189.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовуються актуальність і ступінь дослідженості теми дисертації, мета і завдання роботи, об'єкт, предмет і методи дослідження, визначається зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, теоретичне і практичне значення отриманих результатів, їхня наукова новизна, вказуються форми апробації результатів дисертаційної роботи.

Перший розділ “Правовий статус неповнолітніх та попередження адміністративної деліктності серед них” складається з чотирьох підрозділів.

Підрозділ 1.1. “Захист прав дитини у нормах міжнародного права та національного законодавства” присвячений вивченню та аналізу документів, які розробило міжнародне співтовариство в особі ООН для створення дітям усього світу належних умов для життя та їх всебічного повноцінного розвитку, захисту їх прав і, водночас, попередженню правопорушень серед них. Особливу увагу автором приділено аналізу статей Конвенції про права дитини та Керівних принципів ООН з попередження злочинності серед неповнолітніх, прийнятих в Ер-Рияді в 1988 році – основоположних документів з цього питання. Незважаючи на те, що у Конвенції про права дитини немає прямої згадки про профілактику правопорушень серед неповнолітніх, однак, на думку автора, дотримання цього міжнародного договору у повному обсязі є найкращим і фундаментальним розв'язуванням досліджуваної проблеми. Україна, здобувши незалежність, з урахуванням досвіду передових країн світу в реалізації власної внутрішньої політики, проголосила одним із головних напрямів своєї діяльності дотримання загальновизнаних людських цінностей та міжнародних норм.

На думку дисертанта, вкрай важливим заходом щодо поширення дій Конвенції в Україні стало прийняття у 1995 році Закону України “Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх”, у 1996 році – Національної програми “Діти України”, а у 2001 році – Закону України “Про охорону дитинства”. Важливим є те, що вони визнали охорону дитинства в Україні стратегічним загальнонаціональним пріоритетом і визначили основні засади державної політики щодо неповнолітніх: розширення соціально-правових гарантій дітей, забезпечення фізичного, інтелектуального, культурного розвитку молодого покоління тощо.

Вивчивши і проаналізувавши вищезгадані документи, автором сформульовано основні засади щодо молодіжної політики, сім'ї і взаємин держави та сім'ї, які, на думку дисертанта, можуть позитивно вплинути на стан роботи по попередженню правопорушень серед неповнолітніх і захист прав дитини та обумовлено необхідність введення в Україні посади Уповноваженого з прав дитини.

У підрозділі дається аналіз понять і термінів, визначених в нормах міжнародного права та національного законодавства: “дитина”, “неповнолітній”, “правопорушення”, “неповнолітній правопорушник”.

Також запропоновано визначення термінів, які, на погляд дисертанта, бажано було б закріпити у законодавчому порядку: “бездоглядна дитина” – особа у віці до 18 років, контроль за поведінкою якої відсутній внаслідок невиконання чи неналежного виконання обов'язків по його вихованню, навчанню, утриманню з боку батьків, законних представників або посадових осіб; “дитина, що перебуває в соціально небезпечному становищі” – особа у віці до вісімнадцяти років, яка внаслідок бездоглядності чи безпритульності перебуває в обстановці, що являє небезпеку для її життя або здоров'я, не відповідає вимогам його виховання, утримання, або вчинює правопорушення чи антигромадські дії, та “родина, що перебуває у соціально небезпечному становищі” – родина, що має дітей, які перебувають у соціально небезпечному становищі, а також родина, де батьки чи законні представники неповнолітніх не виконують своїх обов'язків по вихованню дітей, навчанню чи утриманню, негативно впливають на їхню поведінку або жорстоко поводяться з ними.

У підрозділі 1.2. “Загальна характеристика правового статусу неповнолітніх як суб'єктів права” автором виділені загальні риси правового статусу неповнолітніх як особливих індивідуальних суб'єктів правових відносин і здійснено аналіз його становища в адміністративно-правовій і цивільно-правовій сферах.

На погляд дисертанта, неповнолітні, як суб'єкти опіки і піклування, мають ознаки, які дозволяють виділити їх в категорію громадян з особливим адміністративним статусом. Неповна правосуб'єктність неповнолітніх породжує особливий характер взаємодії цієї категорії із системою виконавчої влади, у зв'язку з чим, на нашу думку, необхідний особливий порядок правового регулювання та реалізації ними своїх прав і обов'язків.

Автором визначене місце, яке займають неповнолітні серед інших суб'єктів адміністративного права, окреслені найбільш значимі для неповнолітніх суспільні відносини та доведено потребу гарантованого захисту дітей у процесі їх реалізації.

На основі аналізу правосуб'єктності неповнолітніх дисертантом сформульовано узагальнююче поняття правового статусу неповнолітнього.

Для більш чіткого регулювання правового статусу неповнолітніх у дисертаційному дослідженні запропоновані загальносоціальні, а також законодавчі заходи, які знаходяться в тісному взаємозв'язку з правоохоронною та правозастосовчою діяльністю органів виконавчої влади по попередженню адміністративних правопорушень неповнолітніх.

У підрозділі 1.3. “Адміністративна деліктність неповнолітніх як соціально-правова категорія” проаналізовано стан злочинності та правопорушень серед неповнолітніх в Україні за період з 1996 по 2000 роки і виявлені найбільш тривожні тенденції в цьому напрямі. У цьому підрозділі дисертаційного дослідження доводиться, що адміністративні проступки – найбільш розповсюджені акти протиправних дій неповнолітніх, які до того ж перетворилися на одне із найтиповіших антисоціальних явищ. Звертається увага на те, що зростаючий рівень теоретичних досліджень проблем адміністративної відповідальності створив умови для переходу до нового етапу вивчення їх основних ознак, закономірностей і зв'язків. Цьому також сприяла розробка узагальнених уявлень про природу, динаміку, структуру антигромадських явищ, які, щоправда, вивчені ще недостатньо, особливо проблеми адміністративної деліктології.

На наш погляд, окремий адміністративний проступок є елементарною часткою масового соціального явища – адміністративної делікатності. Делікт часто проявляється зовнішньо як індивідуальна суперечність між домінуючими (панівними) відносинами і правовою формою їх регулювання. Адміністративна деліктність є не проста суперечність проступків, вона представляє собою соціальне явище, що має притаманні їй особливості. В той же час адміністративна деліктність, як соціальне явище, являє собою складову характеристики суспільства, яка відображає стан соціального організму.

Дисертант вважає, що адміністративній деліктності властиві, як і злочинності у цілому, ряд вагомих ознак, серед яких можна виділити: соціальність, історичну мінливість, масовість, правовий характер, статичну сукупність окремих проступків.

Проаналізувавши праці численних науковців, автор підтримує точку зору тих, котрі вважають, що профілактику адміністративної деліктності треба розуміти як цілком самостійний вид діяльності. При цьому, на наш погляд, визначальним є те, що обидва ці види діяльності – профілактика адміністративних деліктів і профілактика злочинів – як рівноправні частини входять (як частини в ціле) у таке поняття як “профілактика правопорушень”. Саме при такому підході дослідники зможуть, на нашу думку, не відмовляючись від своєї самостійності, користуватися розробленим понятійним апаратом і дослідницьким інструментарієм теорії профілактики правопорушень.

У підрозділі 1.4. “Сутність і значення попередження адміністративних правопорушень неповнолітніх” акцентується увага на те, що рішуча боротьба з правопорушеннями взагалі і серед неповнолітніх зокрема є необхідною та об'єктивною потребою суспільства, яке будує соціальну правову державу.

Враховуючи недостатню розробленість проблеми попередження адміністративних правопорушень неповнолітніх, автором приділена особлива увага розгляду методологічних підходів, пов'язаних із визначенням змісту поняття “профілактика адміністративної деліктності”.

Для того, щоб розкрити зміст поняття “попередження адміністративних правопорушень неповнолітніх”, його сутності та особливостей, автором розглянуті теоретичні аспекти понять: “попередження (чи профілактика) правопорушень”, “попередження адміністративних правопорушень” і його відмінність від поняття “попередження злочинів”, розкрита сутність та специфіка саме попередження адміністративних правопорушень неповнолітніх. Крім того, дисертантом запропоновано визначення поняття “профілактики адміністративної деліктності неповнолітніх”.

У дослідженні визначені також загально-соціальні заходи попередження правопорушень неповнолітніх та сформульовані основні завдання і принципи діяльності органів внутрішніх справ з профілактики адміністративних правопорушень серед підлітків.

Розділ 2. “Попередження адміністративних правопорушень неповнолітніх в адміністративній діяльності міліції, перспективи та шляхи її удосконалення” складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. “Повноваження суб'єктів профілактики правопорушень серед неповнолітніх” розглянуто обсяг повноважень, компетенцію та недоліки в діяльності державних органів, створених у відповідності до Закону України “Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх”, а саме: служб у справах неповнолітніх, шкіл соціальної реабілітації та професійних училищ соціальної реабілітації органів освіти, центрів медико-соціальної реабілітації неповнолітніх закладів охорони здоров'я, притулків для неповнолітніх служб у справах неповнолітніх, судів, кримінальної міліції у справах неповнолітніх та приймальників-розподільників для неповнолітніх органів внутрішніх справ.

В дисертації підкреслюється, що цей закон скасував систему органів по роботі з дітьми і підлітками, яка існувала в період СРСР та практично розпалася, і створив нову, яка повинна захищати права і законні інтереси неповнолітніх, а також змінив підхід до організації профілактичної робота з неповнолітніми, здійснивши перехід від заходів адміністративно-правового впливу, до надання комплексної соціально-педагогічної допомоги, яка повинна здійснюватися державою, всіма її виховно-профілактичними інститутами. Зрештою була відкинута репресивна традиція опіки, що існувала раніше, а допомога неповнолітнім перетворилася у превентивну систему послуг, яка повинна уберегти їх від хибних вчинків.

На основі здійсненого аналізу дисертантом розроблено конкретні пропозиції по удосконаленню законодавчої бази, яка регламентує діяльність перерахованих органів і служб.

У підрозділі 2.2. “Удосконалення застосування методів адміністративної діяльності міліції з профілактики адміністративних правопорушень серед неповнолітніх” проаналізовано розходження та взаємозв'язок між змістом і структурою форм і методів діяльності міліції з попередження адміністративних правопорушень серед неповнолітніх.

Водночас дисертантом визначені умови і обставини, що сприяють вчиненню підлітками правопорушень, етапи діяльності та пріоритетні напрями роботи міліції з профілактики правопорушень серед них.

На підставі аналізу емпіричного матеріалу у дослідженні виведені вікові особливості неповнолітніх, що має велике значення при здійсненні профілактичної роботи. Пропонується розподіл деліктогенних ситуацій за наступними ознаками: обсягом впливу, часовими рамками, ступенем локалізації на визначеній території та об'єктивним і суб'єктивним змістом.

Дисертант дійшов до висновку, що однією з найважливіших умов при розробці рекомендацій з оптимального вибору тих чи інших форм попередження адміністративних правопорушень неповнолітніх є попереднє дослідження суті методів, зовнішнім вираженням яких і є форми діяльності.

Автором запропоновано класифікацію форм діяльності міліції з попередження правопорушень серед підлітків з використанням комп'ютерних програм, при застосуванні яких співробітник отримає не лише аналітичні дані, а й, після їх обробки за допомогою комп'ютерних програм, може визначити варіанти способів і форм діяльності підрозділів міліції.

У підрозділі 2.3. “Правове забезпечення діяльності міліції у попередженні адміністративних правопорушень неповнолітніх” аналізується методологія тлумачення та субординація понять і термінів, що характеризують досліджувану проблему: “правосуб'єктність (правоздатність, дієздатність та деліктоздатність)”, “правосуб'єктність індивідуальних суб'єктів”, “правосуб'єктність колективних суб'єктів”, “суб'єкт управління”, “компетенція державних органів”, “правове регулювання” і “правопорядок”.

Зазначається, що практично всі служби й підрозділи органів внутрішніх справ (міліції) у тому чи іншому обсязі беруть безпосередню участь у боротьбі з правопорушеннями неповнолітніх, причому здійснюють це як у процесі повсякденної роботи, так і в період проведень спеціальних заходів. Найбільш зайнятими у цьому процесі, крім кримінальної міліції у справах неповнолітніх, є служба дільничних інспекторів міліції, чергові частини міліції, державна автомобільна інспекція та патрульно-постова служба міліції, обсяг повноважень яких докладно розглянуто у дисертації.

Також проаналізовано правову базу, яка регулює діяльність органів внутрішніх справ: закони України, підзаконні нормативно-правові акти органів влади, в тому числі відомчі нормативні акти (накази, положення, розпорядження, інструкції).

На погляд дисертанта, правове регулювання забезпечує розподіл повноважень, управлінських функцій щодо профілактики правопорушень між різними органами і службами, посадовими особами і громадянами та координує їх діяльність. Звертається увага на те, що правове регулювання управлінських процесів не може бути сталим, консервативним. Воно повинно відповідати вимогам практики, встановлювати оптимальні межі втручання апарату управління в діяльність об'єктів профілактики.

Автором розроблені конкретні пропозиції правового регулювання діяльності органів внутрішніх справ з проблеми попередження адміністративних правопорушень неповнолітніх.

У підрозділі 2.4. “Удосконалення форм сприяння громадськості органам внутрішніх справ у профілактиці адміністративних правопорушень, вчинених неповнолітніми” визначається, що охорона правопорядку і боротьба з правопорушеннями серед неповнолітніх – завдання не лише органів внутрішніх справ. Взаємодія державних правоохоронних органів з громадськістю – важлива частина процесу демократизації суспільства, розбудови в Україні правової соціальної держави, забезпечення законності, поліпшення охорони прав дитини.

Дисертант розглядає адміністративно-правовий статус громадських формувань, їх відмінність від державних структур а також – найбільш ефективні форми участі громадськості у попередженні правопорушень серед неповнолітніх.

На даному підґрунті автором здійснено комплексний аналіз чинного законодавства, яке регулює діяльність громадських організацій з профілактики правопорушень серед підлітків, та сформульовані пропозиції щодо його вдосконалення.

Залучення ж населення до правоохоронної діяльності розглядається як важливий канал розширення участі громадян в управлінні справами суспільства і держави, один з основних факторів зміцнення конституційного режиму, посилення механізму підтримки правопорядку на підставі розвитку народовладдя.

У висновках узагальнюються результати дослідження, формулюються основні наукові положення, що становлять зміст дисертації, і робляться наступні концептуальні висновки:

1. В Україні спостерігаються тенденції до загострення соціально-економічних, психолого-педагогічних та медико-біологічних факторів, які детермінують деструктивну поведінку неповнолітніх.

Значна кількість адміністративних деліктів, вчинених неповнолітніми, і подальша тенденція до їх зростання вимагають, на наш погляд, розробки власного понятійного визначення профілактики адміністративної деліктності та системи заходів щодо боротьби з нею.

Під “профілактикою адміністративної деліктності неповнолітніх” – дисертант розуміє діяльність суб'єктів профілактики по виявленню та усуненню причин і умов, які сприяють здійсненню адміністративних проступків підлітками, попередження і припинення вчинених ними деліктів, застосуванню до осіб, які їх вчинили заходів виховного впливу або адміністративного примусу.

Сукупність обставин, які складають ситуацію, що сприяє вчиненню підлітком адміністративних правопорушень можна, на наш погляд, визначити як деліктогенну ситуацію.

2. Ґрунтуючись на загальноприйнятих положеннях адміністративного права про наявність у суспільстві окремих груп громадян з особливим правовим статусом, обумовленим необхідністю захисту їх законних прав і інтересів, неповнолітніх можна віднести до суб'єктів адміністративної опіки, що зумовлює особливості профілактичної роботи серед них.

3. Дослідивши особливості використання методів державного управління в адміністративній діяльності міліції по попередженню правопорушень неповнолітніх, дисертант зробив висновок про те, що основна відмінність профілактики злочинів від попередження адміністративних правопорушень полягає в тому, що в першому випадку попереджувальна робота починається після вчинення підлітком правопорушення і вважається ранньою профілактикою, а попередження адміністративних правопорушень підлітків завжди повинно починатися з виявлення умов і обставин, що сприяють їх здійсненню.

4. Заходи ранньої профілактики правопорушень серед підлітків повинні бути спрямовані на попередження формування антигромадської спрямованості особистості, ресоціалізацію тих підлітків, у яких ця спрямованість виявлена. У цьому зв'язку зростає значення діяльності органів виконавчої влади і місцевого самоврядування з попередження адміністративної деліктності неповнолітніх.

5. Форми діяльності міліції по попередженню адміністративних правопорушень неповнолітніх надзвичайно різноманітні. Вибір же будь-якої конкретної форми чи знаходження раціонального сполучення між формами і методами профілактичної діяльності детерміновані такими факторами, як види і напрями профілактики, обставини вчинення правопорушень, особливості об'єктів і суб'єктів профілактики тощо.

6. З огляду на вищевикладене, можна виділити наступні етапи діяльності міліції по попередженню адміністративних правопорушень неповнолітніх:

·

· безпосередня профілактична робота з неповнолітніми;

· виявлення й усунення деліктогенних ситуацій.

7. Визначені основні теоретичні положення, що характеризують сутність і специфічні особливості попередження адміністративних правопорушень неповнолітніх у діяльності органів внутрішніх справ (міліції):

·

· неможливість розглядати попередження правопорушень неповнолітніх ізольовано від сім'ї, близького оточення, під впливом яких формуються антигромадські установки;

· включення в предмет профілактичної діяльності проступків, які мають ознаки адміністративних, що вчинили підлітки, які не досягли віку адміністративної відповідальності;

· здійснення у процесі профілактичної роботи з неповнолітніми захисту їхніх прав і законних інтересів шляхом реалізації додаткових для цієї категорії громадян юридичних гарантій;

· використання у правозастосовчій практиці по відношенню до неповнолітніх додаткових можливостей диференціації й індивідуалізації адміністративної відповідальності і форм її реалізації;

· поєднання роботи по корекції особистості неповнолітніх і припиненню джерел негативного впливу на них, з усуненням ситуацій, які сприяють деліктній поведінці;

· наявність великої кількості органів, установ і організацій, що беруть участь у профілактичній роботі, як у структурі виконавчої влади, місцевого самоврядування, так і приватних, благодійних, громадських організацій, фондів тощо, обумовлює необхідність створення координуючого органу попередження правопорушень;

· необхідність у спеціальній підготовці співробітників міліції, які працюють з неповнолітніми.

8. Правовий статус міліції в частині попередження адміністративної деліктності неповнолітніх на сучасному етапі повинен розвиватися в наступних напрямах:

·

· посилення вимог дотримання законності, забезпечення прав і законних інтересів неповнолітніх громадян;

· послідовне утвердження в діяльності ОВС принципу високого професіоналізму;

· врахування оптимального поєднання видів профілактики правопорушень неповнолітніх: соціальної, спеціальної, загальної, групової та індивідуальної, ранньої, безпосередньої тощо;

· розвиток інформаційно-аналітичної основи діяльності ОВС, використання методів прогнозування, планування, програмування тощо.

На основі теоретичного узагальнення ряду наукових праць і аналізу законодавства України та практики його реалізації автором сформульовані рекомендації, спрямовані на удосконалення правового регулювання та практичної діяльності органів внутрішніх справ щодо профілактики правопорушень серед неповнолітніх, які, зокрема, викладені у висновках першого і другого розділів.

Список опублікованих автором праць

за темою дисертації

1. Квітка Я.М. Проблема правого захисту дітей в Україні // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. - 2000. - № 3. – с. 107-113.

2. Квітка Я.М. Актуальні проблеми профілактики сексуальних зловживань щодо неповнолітніх // Науковий вісник НАВСУ. - 2001. - № 3. – с. 254-260.

3. Квітка Я.М. Актуальні проблеми вдосконалення роботи органів внутрішніх справ з профілактики правопорушень серед неповнолітніх // Науковий вісник НАВСУ. - 2002. - № 1. – с. 247-251.

4. Квітка Я.М. Захист прав неповнолітніх в період попереднього слідства // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. Київ. 2001. – с. 168-171.

5. Посилення відповідальності батьків за виховання дітей як превентивний засіб профілактики правопорушень серед неповнолітніх // Науково-практичний збірник Актуальні проблеми юридичних наук у дослідженнях учених. - 2002. - №12. (Додаток до журналу “Міліція України”) - с. 15-20.

6. Знаємо та реалізуємо свої права./ Денисова О., Квітка Я.М., Ковганіч Г.Г., Константінов С.Ф. – К.: Міленіум. 2002. – 164 с.

Анотації

Квітка Я.М. Попередження адміністративних правопорушень серед неповнолітніх. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07. – теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право. – Національна академія внутрішніх справ України. Київ, 2002.

У роботі досліджуються проблеми захисту прав дитини у контексті попередження правопорушень серед неповнолітніх в нормах міжнародного права та в національному законодавстві.

Здійснюється комплексне дослідження сучасних правових і організаційних основ діяльності органів влади та місцевого самоврядування з попередження адміністративних правопорушень серед неповнолітніх, а також, шляхів його удосконалення з позиції теорії управління та, передусім, адміністративно-правової науки.

Дослідження містить висновки, конкретні пропозиції та рекомендації, спрямовані на значне поліпшення профілактичної роботи органів державної влади, підвищення її ефективності в захисті прав і законних інтересів неповнолітніх громадян. Пропозиції стосовно удосконалення законодавчих актів, які регламентують цю діяльність детально обґрунтовуються.

Ключові слова: неповнолітній, адміністративно-правовий статус неповнолітнього, попередження правопорушень, адміністративна деліктність неповнолітніх, деліктогенна ситуація, суб'єкти профілактичної діяльності, адміністративний делікт.

Квитка Я.М. Предупреждение административных правонарушений среди несовершеннолетних. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07. – теория управления; административное право и процесс; финансовое право. – Национальная академия внутренних дел Украины. Киев, 2002.

Диссертация посвящена проблеме комплексного исследования современных правовых и организационных основ деятельности органов власти и местного самоуправления по профилактике административных правонарушений среди несовершеннолетних, а также, путей ее усовершенствования.

Для достижения цели исследования автором реализованы следующие основные задачи: сформулированы признаки, которые определяют специальный административно-правовой статус несовершеннолетнего; сформулированы урегулированные правом группы общественных отношений, участниками которых непосредственно являются подростки; проанализированы действующие нормативные акты и практическая деятельность некоторых подразделений органов исполнительной власти по работе с несовершеннолетними; раскрыты понятие “предупреждения административных правонарушений среди несовершеннолетних” на основе выявления его отличий от предупреждения преступлений и взаимосвязей с ними; проанализированы задачи и компетенция органов внутренних дел (милиции) по предупреждению административных правонарушений подростков, внесены предложения по систематизации и усовершенствованию