МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Крівченко Юрій Васильович

УДК 11.733:611.831.94

Макромікроскопічна анатомія і мієлоархітектоніка нервів

надпідязикових та пiдпiдязикових мязiв шиї людини

14.03.01- нормальна анатомія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків- 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському державному медичному університеті МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Лупир Віктор Михайлович, Харківський державний медичний університет, завідувач кафедри анатомії людини.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Костиленко Юрій Петрович, Українська медична стоматологічна академія, м. Полтава, завідувач кафедри анатомії людини;

доктор медичних наук, професор Волошин Микола Анатолійович, Запорізький державний медичний університет, завідувач кафедри нормальної анатомії.

Провідна установа:

Луганський державний медичний університет, кафедра нормальної анатомії, МОЗ України, м. Луганськ.

Захист відбудеться “_28__” березня_ 2002 р. об _11_ год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 64.600.03 у Харківському державному медичному університеті (61022, м. Харків, пр. Правди, 12).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного медичного університету (61022, м.Харків, пр. Леніна, 4).

Автореферат розісланий ” 25 ” лютого 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук, доцент Терещенко А.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розробка проблем іннервації скелетних м’язів з урахуванням індивідуальної мінливості нервово-м’язового апарата має важливе значення в клінічній практиці (Аржанцев Г.З., Горбуленко В. Б., 1991; Бурих М.П., Топоров Г.Н., 2000; Скрипников Н.С., 2000; Keith L. Moore, 1992; Haroldellis, 1993; Алі Маджид, Артур С. Хенджерер, 1995).

Над- і підпід’язикові м’язи утворюють дно порожнини рота і передню групу м’язів шиї. Ці м’язи беруть участь в акті ковтання, опускають нижню щелепу, відіграють велику роль в акті членороздільної мови. Деякі над-та підпід’язикові м’язи і їхні нерви використовуються при проведенні пластичних операцій. Двочеревцевий м’яз використовують при міопластиці язика (Абрамов Э. Н., Легошин А.П., 1998). При проведенні пластики лицьового нерва стовбуром під’язикового нерва, регенерація останнього здійснюється гілками шийної петлі (Рогачов И.А., Черненков В.Г., 1998).

У зв’язку з цим, дослідження індивідуальної анатомічної мінливості в будові поза-та внутрішньоорганних нервів над- і підпід’язикових м’язів набувають великої актуальності при розробці нейро- і міопластичних операцій, особливо тих, що базуються на мікрохірургічній техніці.

У літературі є ряд публікацій, які присвячені іннервації над- і підпід’язикових м’язів (Лишиш Г.Б., 1958; Кисельова Л.Н., 1963; Асланова Х.Ш., Терегулова Р.А., 1970; Балезина О.П., 1990; Зайдан Х., Семенов Г.М., 1998). Більшість авторів описують переважно позаорганні нерви. Дані про внутрішньоорганний розподіл нервів цієї групи м’язів є в поодиноких роботах (Лифшиц Г.Б., 1958; Жаксылыкова А.К., 1973). Автори описують нерви переважно в області судинно-нервових воріт (Рыбчинская Л.П., 1965). У літературі немає повних даних про характер розподілу внутрішньом’язових галузок і їхньої мінливості в кожному з досліджуваних м’язів; дані про особливості структурної організації цих нервів носять фрагментарний характер.

Вивчення макромікроскопічної анатомії нервів над- і підпід’язикової групи м’язів шиї з наступним вивченням їх мієлоархітектоніки дозволить дати топографічну і функціональну інтерпретацію їхньої структурної організації, що в свою чергу дасть змогу використовувати отримані дані при разробці нових методів діагнистики і лікування захворювань нервово-м’язового апарату ділянки голови і шиї.

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до тематичного плану наукових досліджень Харківського державного медичного університету в рамках планової науково-дослідницької теми, що розробляється кафедрою анатомії людини №01980002617 “Зовнішня будова та мієлоархітектоніка вегетативних і соматичних нервів людини на етапах онтогенезу”.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження стало визначення індивідуальної анатомічної мінливості нервів над- і підпід’язикових м’язів шиї людини з урахуванням їхньої структурної організації. Для досягнення поставленої мети дослідження необхідно було вирішити наступні задачі:

1. Вивчити й уточнити топографію позаорганних нервів надпід’язикових і підпід’язикових м’язів і визначити їх відмінності на правій і лівій сторонах шиї. Вивчити основні і додаткові джерела іннервації цих м’язів.

2. Визначити форми внутрішньом’язового розгалуження нервів з урахуванням їхньої індивідуальної мінливості.

3. Дослідити особливості структурної організації позаорганних та внутрішньоорганних нервів надпід’язикових і підпід’язикових м’язів.

4. Визначити співвідношення між кількісними показниками мієлоархітектоніки нервів, що підходять до кожного з досліджуваних м’язів, і їх об’ємом.

Об’єкт дослідження: м’язи шиї і їхні нерви.

Предмет дослідження: позаорганні та внутрішньорганні нерви надпід’язикових і підпід’язикових м’язів.

Методи дослідження: антропометричні виміри нижньої щелепи і шиї, препарування макромікроскопічними методами з використанням бінокулярного мікроскопа (МБС-2), метод елективного виявлення внутрішньоорганних нервів по Синельниковому Р.Д. (1948), гістологічні методи. Методи варіаційної статистики – визначення вірогідності отриманих результатів, у тому числі, при проведенні дисперсійного, кореляційного й інформаційного аналізів.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше комплексно вивчені форми індивідуальної анатомічної мінливості нервів над- і підпід’язикових м’язів з урахуванням їхньої структурної організації. Уточнено топографію поза- та внутрішньоорганних нервів над- і підпід’язикових м’язів. Визначено додаткові джерела іннервації досліджуваної групи м’язів. Установлено місце розташування нервово-м’язових воріт, які у більшості м’язів розташовані на їхній внутрішній поверхні, у більш “захищеній” їхній частині. Уперше виявлені позам’язові зв’язки нервів, що постачають дану групу м’язів з іншими нервами. Установлені міжм’язові нервові зв’язки та перехід нервів через серединну лінію шиї, що можна розглядати як додаткові джерела іннервації цих м’язів. У кожному з вивчених м’язів визначені форми внутрішньом’язового гілкування нервів. Встановлено асиметрію в характері розподілу нервів на правій і лівій сторонах шиї. Внутрішньостовбурова будова нервів над- і підпід’язикових м’язів однотипна, крім нервів щелепно-під’язикового та груднинно-під’язикового м’язів, що мають багатопучкову будову, у той час як інші м’язи - малопучкову. Склад мієлінового компонента в нервах над- і підпід’язикових м’язів людей юнацького, зрілого і літнього віку подібний. У складі нервів переважають мієлінізовані волокна середнього і товстого діаметрів, виключення складає щелепно-під’язиковий нерв, у складі якого переважають тонкі і середні мієлінізовані волокна. Уперше встановлена залежність між об’ємом кожного вивченого м’яза і кількістю мієлінізованих волокон у нервах, що підходять до них. Уперше проведено інформаційний аналіз структурної організації нервів над - і підпід’язикових м’язів, що дозволило дати функціональну оцінку вивчених нервів, як каналів зв’язку.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані дані про топографію поза- та внутрішньоорганних нервах над- і підпід’язикових м’язів можуть мати певний інтерес для хірургів при розробці нових найбільш раціональних способів втручань в області шиї.

Результати макромікроскопічних досліджень нервів над- і підпід’язикових м’язів представлені на кафедру оторіноларингології ХДМУ та кафедру хірургічної стоматології і щелепно-лицьової хірургії ХМАПО для практичного впровадження та використання.

Теоретичні дані впроваджено в навчальний процес на кафедрах: анатомії людини, оперативної хірургії та топографічної анатомії, гістології, цитології та ембріології Харківського державного медичного університету , кафедр нормальної анатомії: Луганського державного медичного університету, Української медичної стоматологічної академії.

Особистий внесок здобувача. Автором особисто проаналізовано наукову літературу по досліджуваній темі, проведено патентно-інформаційний пошук. Виконано макромікроскопічні та гістологічні дослідження. Самостійно проведено морфометричні дослідження та статистична обробка їхніх результатів. Написано всі розділи дисертації, сформульовано висновки і практичні рекомендації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідалися й обговорювалися на: 3-му Міжнародному конгресі з інтегративної антропології, жовтень, 2000 р. (м. Бєлгород-Харків); На засіданнях Харківського товариства АГЭ (1998-2001рр.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 4 наукові роботи, з них 3- у фахових журналах, 1 - у матеріалах конференції. Самостійно опубліковано 2 роботи.

Структура та обсяг дисертації. Матеріал дисертації викладено на 159 сторінках машинописного тексту. Робота включає вступ, огляд літератури, розділ, що характеризує матеріал і методи дослідження, розділ власних досліджень, аналіз отриманих даних та їх обговорення, висновки. Дисертація ілюстрована 42 малюнками, 22 діаграмами та графіками, 11 таблицями. Список літератури містить 249 джерел, у тому числі - 56 зарубіжних.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. Матеріалом для дослідження послужили 55 трупів людей чоловічої статі юнацького (7), зрілого (40) і літнього (8) віку. На отриманому матеріалі макромікроскопічними методами було проведено дослідження поза- та внутрішньоорганних нервів над- і підпід’язикових м’язів по обидва боки шиї (всього 480 препаратів окремих м’язів). На матеріалі від 25 трупів (450 серій мікроскопічних препаратів) було проведено вивчення внутрішньостовбурової будови нервів м’язів шиї ( пучкова будова, мієлоархітектоніка).

В роботі було застосовано методи: а) макромікроскопічний (препарування, фарбування і просвітління по В.П.Воробйову, Р.Д.Синельникову); б) гістологічний (виявлення мієлінізованих волокон методами Вейгерт-Паля, Krutsay).

Перед початком препарування проводилися деякі виміри, прийняті при антропологічних дослідженнях. Об’єми виділених попередньо м’язів визначалися методом, запропонованим Бурих М.П., Лупирем В.М. (1988), з використанням приладу “Волюмінометр”.

Отримані кількісні показники оброблені варіаційно-статистичними методами і методом інформаційного аналізу.

Результати дослідження та їх аналіз.

В іннервації над- і підпід’язикових м’язів можна виділити ряд особливостей: це насамперед, множинність джерел нервопостачання, наявність зв’язків між нервами на різних рівнях, внутрішньом’язові сплетення, асиметрії в топографії поза- та внутрішньоорганних нервів цих різних в морфологічному і функціональному відношенні м’язів.

У результаті наших досліджень виявлені деякі закономірності у поза- та внутрішньоорганній іннервації м’язів і характер їхньої внутрішньостовбурової будови (пучкова будова, мієлоархітектоніка). Особлива увага була приділена вивченню співвідношень між метричними показниками даної групи м’язів і кількісними харак-теристиками мієлоархітектоніки їхніх нервів. У доступній літературі подібних даних ми не знайшли, тому зазначені матеріали є новими, оригінальними.

Нерви м’язів шиї мають ряд особливостей, що обумовлені характером закладки м’язів цієї ділянки в онтогенезі (Голуб Д.М., 1962; Жаксылыкова А.К., 1972; та ін.).

Над- і підпід’язикові м’язи одержують іннервацію: 1) від однойменних нервів; 2) від різнойменних нервів (подвійна іннервація). Розглядаючи іннервацію м’язів однойменними нервами, слід зазначити, що в залежності від форми розгалуження нерва (магістральна, розсипна, змішана) кількість джерел нервового постачання м’язів може бути різною. При магістральній формі галузки нерва в товщі м’язів проходять концентрованим пучком, зв’язків між внутрішньом’язовими галузками мало. При розсипній формі нерв в області нервово-м’язових воріт відразу поділяється на велику кількість внутрішньом’язових галузок, між якими визначаються множинні зв’язки. Подібні особливості іннервації в залежності від форми интраорганного розподілу нервів описані деякими авторами стосовно іннервації м’язів інших ділянок тіла (Боби В.В., 1966; 1972; Ольховский В.А., 1980; і ін.).

Між індивідуальними особливостями будови нижньої щелепи і формою розгалуження нерва в щелепно-під’язиковому м’язі установлено взаємозв’язок: при доліхоморфній нижній щелепі спостерігається переважно магістральна форма розгалуження, при брахіморфній – розсипна, при мезоморфній – змішана чи розсипна.

Ряд м’язів іннервується різнойменними нервами (подвійна іннервація). Так , заднє черевце двочеревцевого м’яза, крім гілки від лицьового нерва на більшості препаратів одержує іннервацію від язикогорлового нерва. Подвійна іннервація визначена й для інших м’язів шиї. Так щито-під’язиковий м’яз може отримувати не тільки нервову гілочку від під’язикового нерва, але й одержувати додаткову іннервацію від шийної петлі. Ми також спостерігали іннервацію груднинно-під’язикового, груднинно-щитовидного та лопатково-під’язикового м’язів гілками від блукаючого нерва, В той час, як іннервація цих м’язів здійснюється, здебільшого, нервовими гілками, що відходять від шийної петлі. Можна також виділити особливості топографії шийної петлі стосовно внутрішньої яремної вени. Виділено дві основні форми. При першій, що найбільш часто зустрічається, шийна петля знаходиться зовні від внутрішньої яремної вени, при другій формі - шийна петля розташована досередини від внутрішньої яремної вени.

Нерви підходять до м’язів шиї на різних рівнях і з боку різних поверхонь. Однак загальною закономірністю є те, що ворота м’язів частіше розташовуються на внутрішній, або на звернених одна до одної, більш “захищених”, поверхнях.

До деяких м’язів (щелепно-під’язиковий, шило-під’язиковий, груднинно-під’язиковий) нерви підходять з боку суміжних поверхонь м’язів. Така топографія м’язових воріт знаходить своє пояснення в даних ембріогенезу і порівняльної анатомії. У ембріогенезі переднє черевце двочеревцевого м’яза тісно зв’язано з щелепно-під’язиковим м’язом і частина м’язових пучків одного м’яза може переходити до іншого. Нерв проходить між цими м’язами і послідовно віддає гілки до них. Ми спостерігали на деяких препаратах зрілих людей тісний зв’язок нервів обох м’язів.

Становить інтерес проаналізувати особливості нервового постачання груднинно-під’язикового м’яза. На ряді препаратів ми виявили сухожильні перетинки на різних рівнях. Ця “сегментальність”, деякою мірою, зумовлює різні рівні вступу нервових гілок до цього м’яза. Наявність таких особливостей у нервовому постачанні груднинно-під’язикового м’яза, безсумнівно, слід враховувати при оперативних утручаннях на органах шиї, з метою максимального збереження нервових гілок, що іннервують цей м’яз.

У надпід’язикових м’язах (переднє черевце двочеревцевого м’яза, щелепно-під’язиковий та підборідно-під’язиковий м’яз) установлені внутрішньом’язові зв’язки між нервами правого і лівого м’язів, а також перехід нервових гілок через серединну лінію шиї (так звані трансмедіанні зв’язки). Нервові гілки цих м’язів на серединній лінії формували зв’язки, а також переходили на протилежний бік.

Перехід нервів через серединну лінію і поперечні зв’язки встановлені рядом дослідників в інших областях: між правим і лівим під’язиковими нервами в товщі язика (Голуб Д.М., 1962), між правим і лівим під очноямковими нервами (Миронова А.А., 1965), між правим і лівим діафрагмальними нервами (Калашникова С.Н., 1987). Значна кількість поперечних зв’язків визначена дослідникамми, що вивчали будову вегетативної нервової системи грудної і черевної порожнин (Голуб Д.М., 1962, Лобко П.И., 1999). Зазначені зв’язки можна розглядати як одну з загальних закономірностей, властивих периферичній нервовій системі людини і тварин. Зазначені зв’язки, безсумнівно можна розглядати як коллатеральні шляхи іннервації (Голуб Д.М., 1962.; Бобін В.В., 1967, 2000).

При дослідженні іннервації над- і підпід’язикових м’язів на правій і лівій сторонах шиї нами була встановлена асиметрія в топографії як джерел іннервації і внутрішньом’язового розподілу нервів досліджених м’язів. В зовнішній будові м’язів асиметрія проявлялася переважно в розбіжностях їх розмірів і форми (довжина, товщина, ширина). Однак, виявити закономірну перевагу розмірів м’язів на тій чи іншій стороні шиї нам не вдалося. Разом з тим, на більшості досліджених нами препаратів нерв щелепно-під’язикового м’яза на правій стороні розташовувався більш горизонтально, в порівнянні з одноіменним нервом лівої сторони. Характер розгалуження нерва в товщі щелепно-під’язикового м’яза праворуч відрізнявся від форми його гілкування ліворуч. На більшості вивчених препаратів заднє черевце двочеревцевого м’яза праворуч було більш об’ємним, і до нього підходили дві гілки від лицьового нерва, а на лівосторонніх препаратах до цього м’яза підходила лише одна нервова гілка, але більшого діаметра.

Джерелом іннервації підпід’язикових м’язів, як правило, є шийна петля під’язикового нерва. Нашими дослідженнями було встановлено, що на правій стороні іннервація м’язів постійно здійснювалася від шийної петлі, а на лівій стороні на ряді препаратів і від блукаючого нерва. Спостерігалися розбіжності й у розташуванні шийної петлі відносно до внутрішньої яремної вени праворуч і ліворуч, при цьому праворуч петля частіше знаходилася попереду від вени, а ліворуч - частіше збоку чи позаду від вени.

Груднинно-під’язиковий м’яз праворуч частіше має “сегментарну” будову (2-3 внутрішньом’язові “перетинки”), а на лівій стороні їх завжди менше. Міжм’язові сполучні гілки спостерігалися на обох сторонах, але частіше ліворуч. Між верхнім і нижнім черевцем лопатково-під’язикового м’яза на більшості препаратів знаходиться тонкий сухожилок. Ми спостерігали випадки, коли на правій стороні цей сухожилок був широким і, між черевцями мав місце перехід нервів з між верхнім та нижнім черевцями. На лівій стороні міжм’язовий сухожилок завжди був вузьким і нервовий зв’язком між черевцями не виявлявся.

Аналіз внутрішньостовбурової будові нервів вивчених м’язів дозволив визначити подібні риси в їхній будові. Разом з тим, кількісні показники внутрішньостовбурової будови нервів цих м’язів мають виражену індивідуальну мінливість. Товщина нервів, кількість і розміри пучків, що їх складають, варіюють у значних межах. Варіювання розмірів поперечників нервів залежить від ступеня розвитку сполучнотканинних оболонок, а також різними поперечними розмірами пучків і коливаннями їхньої чисельності. Зовнішній епіневрій і епіневрій внутрішній (розташований між пучками) мають різний ступінь розвитку що, при наявності значної кількості пучків у нерві, може істотно позначатися на товщині нервового стовбура. Так, на одних препаратах нервів пучки щільно прилягають один до одного (компактне розташування пучків) і внутрішній епіневрій розвинутий слабко. На інших - значно розвинутий внутрішній епіневрій створює значні проміжки між пучками (дисперсне розташування пучків). Зовнішній поперечник перших значно поступається своєю величиною в порівнянні з іншими. На поперечних зрізах м’язових нервів були визначені площі, що зайняті нервовими пучками і сполучною тканиною. Вивчення співвідношень між значеннями цих площ не виявило закономірної переваги одної з них, ні в однойменних нервах м’язів у різних людей у досліджених вікових групах, ні у вивчених м’язових гілках, що свідчить про індивідуальну мінливість у будові нервових стовбурів.

Число пучків у кожнім з вивчених нервів варіює в досить великих межах. Аналіз отриманих результатів щодо пучкової будові нервів над- і підпід’язикових м’язів показав, що внутрішньостовбурова будова цих нервів відповідає загальним закономірностям, що притаманні пучковій будові всіх нервових стовбурів. Так, багато дослідників, що вивчали внутрішньостовбурову будову нервів, виділяють крайні форми, в залежності від кількості пучків, що складають нерви – багатопучкову та малопучкову (А.Н. Максименков, 1963; В.В. Бобін, 1965, 1983; та ін.).

В ділянці м’язових воріт нерви більшості надпід’язикових м’язів є малопучковими. Чисельність пучків у них на різних препаратах коливається від 2 до 5, при цьому поперечники нервів різних м’язів складають від 320 мкм (найменший поперечник нерва шило-під’язикового м’яза) до 871 мкм (максимальний розмір нерва переднього черевця двочеревцевого м’яза). На відміну від інших, нерв щелепно-під’язикового м’яза на всіх вивчених препаратах був багатопучковим, у ньому визначалося від 4 до 14 пучків, діаметри яких складають від 49 до 156 мкм. При цьому розмір поперечника нерва коливається від 0,52 до 0,69 мм.

У воротах усіх підпід’язикових м’язів, крім груднинно-під’язикового, нерви складаються з пучків, яких нараховується від 2 до 5. У воротах груднинно-під’язикового м’яза на всіх препаратах кількість пучків - від 15 до 18 (багатопучковий нерв). Товщина пучків у різних нервах коливається від 10 мкм до 142 мкм.

Порівняння даних про кількість пучків у кожному вивченому м’язо-вому нерві на контралатеральних сторонах одного препарату показало, що чисельність пучків в однойменних нервах протилежних сторін Асиметрична в кожному конкретному випадку. Аналіз кількісних даних показав, що перевага чисельності пучків на одній зі сторін статистично не вірогідна (P>0,1), разом з тим статистично не достовірні і розбіжності в розмірах пучків, а коливання їхніх розмірів знаходяться в межах індивідуальної мінливості.

Загальна кількість мієлінізованих волокон у нервах, що вступають у товщу м’язів, у вивчених вікових групах має значну індивідуальну мінливість. В усіх досліджених вікових групах найбільша кількість мієлінізованих волокон міститься в нерві щелепно-під’язикового м’яза (1644,9 ± 148,1 у людей зрілого віку), який, за даними нашого макромікроскопічного дослідження, має найбільш складний характер будови інтраорганних нервових сплетень. У нервах груднинно-під’язикового м’яза загальна кількість мієлінізованих волокон в осіб зрілого віку складає 1274,5 ± 75,9, у нервах переднього і заднього черевець двочеревцевого м’яза (709,1 ± 62,1 і 498,1 ± 47,4 відповідно), у складі нервів груднинно-щитовидного м’яза (752,5 ± 66,8). У нервах лопатково-під’язикового і щито-під’язикового м’язів загальна чисельність мієлінізованих волокон складає 739,9 ± 62,7 і 307,9 ± 53,5, а в нервах подборідно-під’язикового і шило-під’язикового м’язів відповідно 485,9 ± 44,1 та 145,6 ± 37,7.

Загальна кількість мієлінізованих волокон у людей зрілого віку в порівнянні з таким у юнаків практично не збільшується, а наявні відмінності не виходять за межі індивідуальної мінливості. Дані проведеного дисперсійного аналізу вказують на відсутність тенденції до зростання цього показника (Fтабл.= 4,10 при P = 0,05; а fфакт.= 2,4). Останнє дає підставу припустити, що ще до досягнення юнацького віку онтогенезу загальна чисельність мієлінізованих волокон у досліджених нервах уже сягає дефінітивних значень.

У літніх людей у всіх вивчених нервах визначається статистично достовірне зменшення загальної чисельності мієлінізованих волокон (рівень значимості P<0,05) порівняно з їхньою чисельністю в людей зрілого віку. Найбільше зменшується кількість мієлінізованих волокон у нервах переднього черевця двочеревцевого м’яза (до 20% від їхнього числа в нервах людей зрілого віку). У нервах заднього черевця двочеревцевого м’яза, подборідно-під’язикового і шило-під’язикового м’язів зменшення їхньої чисельності складає 12–16%. У нервах інфрагіоїдних м’язів кількість мієлінізованих волокон знижується на 8–11%, а в щелепно-під’язиковому нерві - на 5%.

Аналіз вмісту мієлінізованих волокон показує, що у всіх досліджених м’язових нервах присутні тонкі, середні, товсті і дуже товсті волокна. Кількість і співвідношення волокон різних розмірних груп, як у вивчених вікових періодах, так і в нервах кожного з м’язів, мають свої особливості. Вивчення структури мієлінового компонента показує, що в складі вивчених нервів у юнаків представлені мієлінізовані волокна всіх зазначених розмірних груп. В нервах супрагіоїдних м’язів найбільше середніх мієлінізованих волокон, відсоток яких у спектрі волокон складає 33% у нервах шило під’язикового і підборідно-під’язикового м’язів, а також у нервах заднього черевця двочеревцевого м’яза. У нервах переднього черевця двочеревцевого м’яза їх міститься 37%, а в нервах щелепно-під’язикового – 41%. У нервах інфрагіоїдних м’язів вміст мієлінізованих волокон цієї групи складає від 31% до 34%. Чисельність середніх мієлінізованих волокон у людей зрілого віку незначно зменшується в порівнянні з таким у юнаків (1–2%). У літніх людей кількість мієлінізованих волокон цієї розмірної групи також незначно зменшується в порівнянні з їхньою кількістю в людей зрілого віку, але відсоток їхнього вмісту збільшується і перевершує їх значення у вивчених нервах у юнаків. У людей зрілого віку в складі всіх м’язових нервів чисельність тонких мієлінізованих волокон зменшується, і їх відсоток знижується на 1-3% у порівнянні з таким у юнаків. Одночасно з цим кількість товстих волокон збільшується на 1-3%.

Для того щоб одержати дані, які дозволили б скласти кількісну оцінку іннервації м’язів досліджуваної групи і порівняти її з аналогічними даними літератури, ми провели вивчення співвідношень об’єму кожного з вивчених м’язів (у мм3) і кількості мієлінізованих волокон, що входять до складу відповідних їм нервів. Найбільший обсяг м’язової тканини на одне мієлінізоване волокно визначено для шило-під’язикового м’яза і заднього черевця двочеревцевого м’яза (9,7 і 8,8 мм3 відповідно). Найменший показник у щелепно-під’язикового м’яза (3,2 мм3 на одне волокно). У нервах інших вивчених м’язів цей показник приблизно однаковий і коливається від 5,11 до 5.98 мм3 на одно мієлінізоване волокно.

Встановлені в результаті інформаційного аналізу значення групової ентропії (Нгр.), яка є мірилом розмаїтості набору елементів у системі, у всіх вивчених нами нервах, близькі. У всіх досліджених вікових періодах ці значення становлять більш як 3/4 від максимально можливого значення цього показника (Нгр. = 2.0 біти можуть досягатися при однаковому відсоткові вмісту мієлінізованих волокон чотирьох розмірних груп). Ця обставина дозволяє вважати, що у вивчені періоди онтогенезу уже встановлені дефінітивні зв’язки між над- і підпід’язиковими м’язами та центральною нервовою системою. Значення групової надмірності (Ргр.), як міри надійності системи, свідчать про те, що у вивчені вікові періоди функціональні особливості даних м’язів визначають максимальне використання резервних можливостей досліджених нервів. Близькі значення показників Нгр. і Ргр. для всіх вивчених нервів у досліджені періоди онтогенезу можуть свідчити про те, що нерви, а отже і м’язи, які вони іннервують, функціонують у стійкому режимі. Останнє забезпечує адекватну участь вивчених м’язів у реалізації багатьох важливих рефлексів.

Знання особливостей структурної організації нервів, їхньої внутрішньостовбурової будови і мієлоархітектоніки у поєднанні з вивченням особливостей їх поза- і внутрішньорганного розподілу дозволяє дати функціональну інтерпретацію кондукторній ланці іннервації органів, у тому числі скелетної мускулатури і, зокрема, нервам над- і підпід’язикових м’язів.

ВИСНОВКИ

1. У дисертації викладено теоретичне обґрунтування і нове рішення морфологічної проблеми подальшого вивчення індивідуальної анатомічної мінливості зовнішньої будови і структурної організації нервів над- і підпід’язикових м’язів людини. Додатковим критерієм для обґрунтування оперативних підходів став аналіз співвідношень зовнішніх орієнтирів передньої області шиї і нижньої щелепи, з вивченням топографії поза- і внутрішньоорганних нервів даної групи м’язів.

2. Джерелами нервового постачання над- і підпід’язикових м’язів є гілки трійчастого, лицьового, під’язикового нервів і гілки шийного сплетення (шийна петля). Позаорганні нерви надпід’язикових м’язів мають зв’язки з язиковим і язикогорловим нервами, а також з навколоартеріальними симпатичними сплетеннями деяких гілок зовнішньої сонної артерії.

Виділено дві основні форми шийної петлі: дугоподібна та кутоподібна. На ряді препаратів петля була відсутня і іннервація підпід’язикових м’язів здійснювалася гілками, що формувалися від блукаючого і під’язикового нервів.

3. Позаорганні нерви вступають в над- і підпід’язикові м’язи переважно з боку внутрішніх чи звернених одна до одної поверхонь. У м’язах нерви розподіляються по магістральній, розсипній і змішаній формах, що обумовлено характером вступу нервів у м’яз і їх взаємовідносинами з м’язовими і сухожилковими пучками.

4. Установлено взаємозв’язок між індивідуальними особливостями будови нижньої щелепи і формою розгалуження нерва в щелепно-під’язиковому м’язі: при доліхоморфній нижній щелепі спостерігається переважно магістральна форма розгалуження, при брахіморфній – розсипна, при мезоморфній – змішана чи розсипна.

5. У товщі щелепно-під’язичного та подборідно-під’язикового м’язів визначені зв’язки між нервовими гілками правої і лівої сторін, а також взаємний перехід нервових гілок. Установлено форми мінливості в характері розподілу поза- і внутрішньорганними гілками в товщі заднього черевця двочеревцевого і шило-під’язикового м’язів, а також тісний взаємозв’язок нервового постачання обох м’язів.

6. Визначено форми мінливості поза-і внутрішньоорганних нервів підпід’язикових м’язів: множинна (2-4 нервові гілки) і ізольована (одна гілка). Між нервами підпід’язикових м’язів спостерігається взаємній перехід нервових гілок в поруч розташованих м’язах. Виділені також дві форми нервового постачання лопатково-під’язикового м’яза: перша – ізольована і друга – з наявністю зв’язків між нервами верхнього і нижнього черевців м’яза.

7. У внутрішньостовбуровій будові нервів над- і підпід’язикових м’язів спостерігаються загальні риси, що проявляються в однотипності пучкової будови нервових стовбурів. Нерви щелепно-під’язикового і груднинно-під’язикового м’язів мають багатопучкову будову, нерви інших вивчених м’язів – малопучкову.

8. Загальна чисельність і кількість мієлінізованих волокон різних розмірних груп характерні для нервів кожного з вивчених м’язів і мають індивідуальну та вікову мінливість.

9. Мієлоархітектоніка нервів над- і підпід’язикових м’язів характеризується наявністю мієлінізованих волокон 4 розмірних груп: тонкі, середні, товсті і дуже товсті. У складі щелепно-під’язикового нерва людей зрілого віку переважають тонкі (32%) і середні (39%) мієлінізовані волокна. У спектрі нервів інших вивчених м’язів превалюють середні (30-36%), товсті (29-35%) і дуже товсті (4-9%) мієлінізовані волокна.

10. Інформаційний аналіз мієлоархітектоніки нервів над- і підпід’язикових м’язів показав, що при значній індивідуальній мінливості чисельності мієлінізованих волокон у вивчених нервах їхні інтегральні характеристики істотно не відрізняються, а отже кондукторна ланка іннервації даної групи м’язів, як канал зв’язку, функціонує однотипно.

11. Між об’ємом вивчених м’язів, кількістю нервових гілок, що вступають у м’яз, і кількістю мієлінізованих волокон у складі м’язових нервів спостерігається позитивний корелятивний зв’язок.

12. На всіх вивчених препаратах нервів над- і підпід’язикових м’язів спостерігалася асиметрія в кількості і топографії нервів і їхній пучковій будові на контралатеральних сторонах шиї. Асиметрія, що спостерігається в мієлоархітектоніці нервів, у кількісних показниках не виходить за межі індивідуальної мінливості.

При оперативних доступах до утворень дна порожнини рота, а також передньої області шиї необхідно, по можливості, щадити місця вступу нервів у товщу м’язів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Кривченко Ю.В. Макромикроскопическая анатомия нервов надподъязычных и подподъязычных мышц шеи человека. // Вісник морфології.-2000-№2.-С.186-187.

2. Лупир В.М., Бобін В.В., Куліш А.С., Крівченко Ю.В. Макромікроскопічна анатомія і мієлоархітектоніка нервів мязів підпідязикової групи людини. // Буковинський медичний вісник.-2001.-N1-2.-С.106-107.

3. Лупырь В.М., Кулиш А.С., Кривченко Ю.В. Внешнее и внутри-ствольное строение нервов надподъязычных мышц человека. // Український медичний альманах.-2000.-Т.3, №6.-С.129-131.

4. Кривченко Ю.В. Внешнее строение нервов над- и подподъязычных мышц шеи человека. // Научные ведомости.-2000.-№2.-С.83-84.

АНОТАЦІЯ

Крівченко Ю.В. Макромікроскопічна анатомія і мієлоархітектоніка нервів надпід’язикових та підпід’язикових м’язів шиї людини. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.01 - нормальна анатомія. - Харківський державний медичний університет МОЗ України, Харків, 2002.

Дисертація присвячена вивченню структурної організації поза- та внутрішньоорганних нервів надпід’язикових та підпід’язикових м’язів шиї людини. Макромікроскопічними, гістологічними та морфометричними методами було досліджено матеріал від 55 трупів людей юнацького, зрілого та літнього віку. Встановлено, що розміри та об’єм м’язів залежать від форми нижньої щелепи та шиї. В іннервації вивчених м’язів спостерігається індивідуальна мінливість у топографії та в кількості нервових гілок, що підходять до м’язів. Установлені постійні та визначені додаткові джерела їх іннервації. Між нервами м’язів правого та лівого боку виявлені міжм’язові нервові зв’язки. Для кожного з нервів виявлено особливості розгалуження внутрішньом’язових нервів та зони їх найбільшої концентрації. Визначено, що внутрішньостовбурова будова нервів над- і підпід’язикових м’язів однотипна. Відрізняється будова нервів щелепно-під’язикового та груднинно-під’язикового м’язів, які є багатопучковими, на відміну від нервів інших м’язів, що мають малопучкову будову. Статистичний аналіз мієлоархітектоніки показав кількісні розбіжності в складі мієлінового компонента кожного з вивчених нервів, а інформаційний – однотипність їх будови, як каналів зв’язку.

Ключові слова: макромікроскопія, мієлоархітектоніка, нерви надпід’язикових та підпід’язикових м’язів.

АННОТАЦИЯ

Кривченко Ю.В. Макромикроскопическая анатомия и миелоархитектоника нервов надподъязычных и подподъязычных мышц шеи человека. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.03.01. - нормальная анатомия. - Харьковский государственный медицинский университет МОЗ Украины, Харьков, 2002.

Диссертация посвящена изучению структурной организации вне- и внутриорганных нервов надподъязычных и подподъязычных мышц шеи человека. Макромикроскопическими и морфометрическими методами изучена топография и источники внеорганных нервов над- и подподъязычных мышц обеих сторон шеи на материале от 55 трупов людей юношеского (7), зрелого (40) и пожилого возрастов (8). На материале, полученном от 30 трупов людей зрелого возраста, исследованы размеры мышц, их объемы и особенности распределения внутриорганных разветвлений нервов мышц (всего 480 препаратов изолированных мышц). Объемы мышц определялись методом, разработанным М.П. Бурых и В.М. Лупырем (1988), с использованием прибора “Волюминометр”. Материалом для исследования внутриствольного строения послужили внеорганные нервы над- и подподъязычных мышц на уровне их ворот (450 серий микроскопических препаратов от 25 трупов). Установлено, что размеры и объем мышц зависит от формы нижней челюсти и шеи.

Иннервация надподъязычных и подподъязычных мышц подвержена индивидуальной изменчивости в топографии и количестве нервных ветвей. Источниками иннервации изученных мышц являются ветви тройничного, лицевого, подъязычного нервов и ветви шейного сплетения (шейная петля). Внеорганные нервы надподъязычных мышц образуют связи с язычным и языкоглоточным нервами, а также с периартериальными симпатическими сплетениями близлежащих ветвей наружной сонной артерии. На исследованном материале выделены две основные формы шейной петли: дугообразная и углообразная. На ряде препаратов шейная петля отсутствовала, и иннервация подподъязычных мышц осуществлялась ветвями, формирующимися от блуждающего и подъязычного нервов.

Нервы внедряются в над- и подподъязычные мышцы преимущественно со стороны внутренних или обращенных друг к другу поверхностей. Внутримышечные разветвления нервов распределяются по магистральной, рассыпной и смешанной формам, что обусловлено характером внедрения нервов в мышцу и их взаимоотношениями с мышечными и сухожильными пучками.

Установлена зависимость формы ветвления нерва челюстно-подъязычной мышцы от индивидуальных особенностей строения нижней челюсти: при долихоморфной нижней челюсти наблюдается преимущественно магистральная форма ветвления, при брахиморфной – рассыпная, при мезоморфной – смешанная или рассыпная. В толще челюстно-подъязычной и подбородочно-подъязычной мышц определена связь между внутримышечными разветвлениями нервов правой и левой сторон в виде взаимного перехода нервных стволиков через срединную линию. Установлены формы изменчивости в характере распределения внутриорганных нервов в толще шило-подъязычной мышцы и заднего брюшка двубрюшной, а также прослежена тесная взаимосвязь нервного снабжения обеих мышц.

Между нервами подподъязычных мышц наблюдается взаимный переход нервных ветвей рядом расположенных мышц. Установлены два варианта нервного снабжения лопаточно-подъязычной мышцы в зависимости от формы сухожилия, соединяющего верхнее и нижнее брюшка этой мышцы: первая – изолированная (при узком сухожилии) и вторая – с наличием связей между нервами верхнего и нижнего брюшек мышцы (при широком сухожилии). Для каждой из изученных мышц определены зоны наибольшей концентрации внутримышечных разветвлений нервов и характер их распределения.

Микроскопическое исследование нервов над- и подподъязычных мышц показало общие черты в их внутриствольном строении, проявляющиеся в однотипности пучкового строения. Нервы челюстно-подъязычной и грудино-подъязычной мышц являются многопучковыми в отличие от малопучковых нервов других мышц. Общая численность и количество миелинизированных волокон различных размерных групп изучены в нервах каждой мышцы. Их показатели подвержены индивидуальной и возрастной изменчивости. Миелиновый компонент нервов над- и подподъязычных мышц представлен миелинизированными нервными волокнами 4 размерных групп: тонкие, средние, толстые и очень толстые. В составе челюстно-подъязычного нерва людей зрелого возраста преобладают тонкие (32%) и средние (39%) миелинизированные волокна. В спектре нервов остальных изученных мышц превалируют средние (от 30 до 36%), толстые (29 - 35%) и очень толстые (4 - 9%) миелинизированные волокна.

Проведенный вариационно-статистический анализ миелоархитектоники показал количественные отличия в составе миелинового компонента каждого из изученных нервов, а информационный анализ - что их интегральные характеристики существенно не отличаются друг от друга. Следовательно, кондукторное звено иннервации данной группы мышц, как канал связи, функционирует однотипно.

Установлено, что между объемом изученных мышц, количеством нервных стволиков, вступающих в мышцу, и количеством миелинизированных волокон в составе мышечных нервов имеется положительная коррелятивная связь.

На всех изученных препаратах нервов над- и подподъязычных мышц наблюдалась асимметрия в количестве и топографии нервов и их пучковом строении на контралатеральных сторонах шеи. Наблюдаемая асимметрия в миелоархитектонике нервов в количественных выражениях не выходит за пределы индивидуальной изменчивости

Ключевые слова: макромикроскопия, миелоархитектоника, надподъязычные и подподъязычные мышцы.

ANNOTATION

Krivchenko Yu.V. Macromicroscopic anatomy and myeloarchitectopics of nerves of suprahyoid and subhyoid cervical muscles in human.- Manuscript.

The dissertation competing for a scientific degree of Candidate of Medical Science in speciality 14.03.01 – Human Anatomy. – Kharkov State Medical University under Ministry of Health of Ukraine, Kharkov, 2002.

The thesis is dedicated to the study of the structural organization of extraorganic and intraorganic nerves in the suprahyoid and subhyoid muscles of the human neck. The material of 55 corpses of people at the juvenile, mature and old age was studied by macromicroscopic, histological and morphometric methods. It is revealed that the size and volume of the muscles depend upon the form of the mandible and neck. Innervation of the studied muscles revealed individual variability in the topography and number of the nerve branches supplying the muscles. Constant sources for innervation of the muscles were revealed and additional ones were determined. Intermuscular relations of the nerves were found out between the nerves of the muscles on the right and left sides. Peculiarities in the distribution of intramuscular branchings of the nerves and the area of their largest concentration were revealed for each nerve. Intratruncal structure of the nerves in the supra- and subhyoid muscles was found to be uniform. The nerves of the mylohyoid and sternohyoid muscles have many bundles, unlike nerves of other muscles having few bundles. The statistical analysis of the myeloarchitectonics showed quantitative differences in the composition of the myelin component of each nerve studied, while the information analysis revealed uniformity in their structure as communication channels.

Key words: macromicroscopy, myeloarchitectonics, nerves of suprahyoid and subhyoid muscles.