Інститут аграрної економіки

Української академії аграрних наук

Литвинов Анатолій Іванович

УДК: 631.15:631.115 (477)

РОЗВИТОК ФОРМ ГОСПОДАРЮВАННЯ В ПРИМІСЬКІЙ ЗОНІ

(на прикладі приміської зони м. Харкова)

Спеціальність 08.07.02. - економіка сільського господарства і АПК

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Харків - 2002

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті аграрної економіки Української академії аграрних наук

Науковий керівник – доктор економічних наук, професор,

член-кореспондент УААН

Амбросов Володимир Якович,

завідувач Харківського відділу Інституту аграрної економіки УААН

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Бєсєдін Микола Олександрович, Харківський національний аграрний університет ім. В.В.Докучаєва, завідувач кафедрою управління в агропромисловому комплексі;

кандидат економічних наук, професор Турченко Михайло Михайлович, Харківський державний технічний університет сільського господарства, кафедра організації та менеджменту підприємств

Провідна установа Дніпропетровський державний аграрний університет, м.Дніпропетровськ

Захист відбудеться "__" __________ 2002 р. о ____ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.803.01 в Харківському національному агарному університеті ім. В.В.Докучаєва за адресою: 62483, м.Харків, п/в “Комуніст-1”, учбове містечко ХДАУ, корпус 1, ауд.213.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного аграрного університету ім.В.В.Докучаєва

Автореферат розісланий “___”____________2002р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради А.В.Македонський

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Ринкові відносини та зміна форм власності вимагають реструктуризації виробництва, формування принципово нових типів сільсько-господарських підприємств. У регіонах, де розташовані великі міста та промислові центри, значний вплив на формування виробничих типів сільсько-господарських підприємств здійснюють господарства приміської зони.

У таких господарствах сконцентровано виробництво найменш транспортабельної та найбільш важливої для населення продукції. Інші господарства регіону формують свою галузеву та виробничу структуру з урахуванням особливостей господарств приміської зони.

Тривалий час у приміських зонах великих міст розміщувалися спеціалізовані підприємства, які забезпечували населення дієтичною, малотранспортабельною та швидкопсувною продукцією, зокрема молоком, овочами, фруктами, ранньою картоплею. Найбільш розвинуті комплекси господарств такого напрямку склалися навколо таких міст, як Київ, Харків, Донецьк, Дніпропетровськ, Одеса, Львів, Кривий Ріг, Луганськ. Найпоширенішими організаційними формами господарюван-ня були радгоспи овочівницького, овоче-молочного, молочно-картопля-ного, молочного, плодово-ягідного, птахівничого напрямків. На провідні галузі таких господарств припадало 52-69% у структурі товарної продукції.

Проблемам формування й ефективного функціонування виробничих типів господарств приміської зони багато уваги приділяли своїх дослідженнях: Амбросов В.Я., Бойко В.І, Зальцман Л.М., Криворучко В.І., Жадан І.І., Кутиков С.І., Омельяненко А.О., Рижков В.Г., Скупий В.М., Гризенков В.М., Гризенкова З.І. та інші вчені. Але їх дослідження були присвячені насамперед формуванню раціональних типів господарств в умовах планової системи господарювання, державної власності на землю і на інші засоби виробництва. У сучасних умовах залишаються практично невивченими особливості формування галузевої та виробничої структур приміських господарств, системи кооперативних та інтеграційних зв’язків у процесі їх функціонування. Важливим є вивчення наслідків роздержавлення радгоспів і створення на їх базі нових форм господарювання підприємницької спрямованості, виробництва кон-курентоспроможної сільсько-господарської продукції, ефективного функціонування господарств у ринкових умовах.

Перехід від планової до ринкової економіки ставить якісно нові вимоги до господарств приміської зони. Це перш за все адаптація виробництва до ринкового середовища, забезпечення розширеного відтворення шляхом інтенсифікації виробництва, зниження собівартості продукції, задоволення плато-спроможного попиту населення. Успішне виконання цих завдань потребує реструктури-зації виробництва і створення підприємств, які б базувалися на рівноправності форм власності, на переважному використанні приватної власності на землю і на інші засоби виробництва і були б здатними успішно функціонувати в умовах конкурентного середовища.

При цьому слід враховувати, що існуюча в господарствах приміської зони матеріально-технічна база вимагає значних витрат на підтримання її в дієздатному стані але при раціональному використанні вона здатна на адекватну віддачу. Це молочні та птахівничі комплекси, споруди для овочівництва закритого ґрунту, іригаційні споруди, меліоровані землі, парк сільськогосподарської техніки. Розвиток інтенсивного виробництва у приміській зоні повинен здійснюватись із забезпеченням наступності наявної матеріально-технічної бази.

Процеси приватизації та реформування аграрного сектора сприяли появі принципово нових форм господарювання. В приміській зоні з'явилися, набули розвитку і працюють приватні господарства, акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, фермерські господарства та інші господарські форми підприємницької спрямованості. Ці підприємства більш самостійні у виборі галузевої структури виробництва і спрямовані на ефективне використання виробничого потенціалу.

І все ж, для найбільш повного задоволення попиту і потреб населення на порядку денному залишаються вимоги щодо формування у приміській зоні великих промислових центрів повноцінного продовольчого ринку і розгалуженої мережі ефективно працюючих сільськогосподарських підприємств різних форм господарювання, здатних вирішити це завдання, що і визначило актуальність теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота здійснювалася згідно з програмою науково-дослідних робіт інституту аграрної економіки УААН на 1996-2000рр. “Наукові основи аграрної політики трансформування економічних відносин агропромислового виробництва в ринкові умови”, науковою темою “Розробити пропозиції по організації і розвитку інтегрованих господарських формувань, фермерських і підсобних господарств населення” (державний реєстраційний №U196V016301) та науковою темою: “Розробити наукові основи розвитку форм господарювання регіональних АПК”.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розробка пропозицій щодо формування перспективних типів господарств приміської зони в умовах ринкових відносин на основі детального вивчення процесів їх становлення, розвитку і конкретних умов функціонування, а також обґрунтування напрямків кооперації та інтеграції нових форм виробництва.

Для досягнення цієї мети слід було виконати такі завдання:

–

–

–

–

–

–

–

Предметом дослідження є теоретичні, методичні та прикладні аспекти раціональної побудови перспективних типів господарств з різними формами власності та підприємницької діяльності в межах приміської зони великого промислового центру.

Об’єктом дослідження були господарства об`єднань і асоціацій “Харків-плодовоч”, “Садвинпром”, “Птахопром” та інші реформовані господарства.

Методи дослідження. Теоретичну основу дослідження становлять праці вітчизняних та зарубіжних економістів з проблем реформування власності та обґрунтування раціональних форм господарювання, кооперації та інтеграції виробництва в ринкових умовах. Відповідно встановленій меті і завданням при вирішенні конкретних питань використовуються наступні методи дослідження: індукції та дедукції, абстрактно-логічний і конструктивний, метод причинно-наслідкового зв’язку, економіко-математичного моделювання, монографічний та статистичні методи.

Дослідження проведено на основі первісних і масових даних із широким застосуванням сучасної обчислювальної техніки і з використанням сучасних підходів до обробки й аналізу даних.

Інформаційну базу складали статистичні дані, надані Харківським обласним статистичним управлінням, головним управлінням сільського господарства і продовольства Харківської облдержадміністрації, Харківським обласним управлінням земельних ресурсів, Харківським філіалом інституту землевпорядкування УААН, річні звіти по колективних, державних господарствах та міжгосподарських об’єднаннях, дані районних управлінь сільського господарства і продовольства райдержадміністрацій, звіти окремих реформованих господарств.

При написанні дисертації були використані закони України, Постанови Верховної Ради і Кабінету Міністрів, Укази Президента й інші нормативні та методичні документи з проблем реформування агропромислового комплексу, нормативні документи з питань роздержавлення та реформування державних сільсько-господарських підприємств, рекомендації науково-дослідних установ.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в комплексному дослідженні таких чинників, як економічні та правові аспекти майнових і земельних відносин, їх впливу на розвиток форм господарювання в сільськогосподарському підкомплексі приміської зони м.Харкова. Розроблено методичні засади реалізації системного підходу до створення господарських структур підприємницького типу в приміській зоні та забезпечення їх ефективного функціонування, а саме:

-

-

-

-

-

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення роботи полягає в тому, що обґрунтовано шлях розвитку реформованих господарств у постреформений період на основі виробничих структур підприємницького типу. Розроблено положення, що спроможні забезпечити значне підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва з урахуванням інтересів товаровиробників власників.

Застосування на практиці основних положень дисертації сприятиме підвищенню економічної ефективності галузі через удосконалення механізмів управління виробництвом та їх адаптацію до конкурентного середовища, що в кінцевому рахунку дозволить покращити задоволення потреб населення міст у сільсько-господарській продукції.

Основні положення, висновки, пропозиції дисертаційної роботи використані в практичній роботі в ході реформування, паювання та врегулювання майнових відносин ряду сільсько-господарських підприємств Харківської області, в тому числі з районів, що входять до складу приміської зони, Валківського району (довідка №27 від 12.12.2000р., довідка №20 від 14.06.1999р.). Розробки автора стосовно розвитку форм господарювання у агропромисловому комплексі приміської зони м.Харкова використовувались у процесі розробки Комплексної програми розвитку сільського господарства Харківської області у 2001-2005рр. та на період до 2010 року (довідка №05-2-3-11 від 14.03.2002р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є результатом наукового дослідження комплексу практичних і теоретичних питань, пов’язаних із трансформуванням сільськогосподарського підкомплексу приміських зон в економічно ефективну виробничу систему. Автором особисто розроблено положення, пропозиції та висновки, що містяться у роботі. Проведено аналіз системи відносин, характерних для колективного сільськогосподарського підприємства та господарюючих структур підприємницького типу. Розроблено пропозиції щодо вдосконалення методики оцінки сільськогосподарських земель із врахуванням особливостей приміських зон і вимог земельного ринку. Досліджено розвиток форм господарювання в приміських зонах та зроблено висновки щодо доцільності сприяння трансформуванню сільсько-господарських підприємств у господарські структури підприємницького типу. Обґрунтовано питання вибору раціональних схем оподаткування сільськогосподарських підприємницьких структур.

Розроблено практичні рекомендації щодо вибору та забезпечення ефективного функціонування відповідної організаційно-правової форми створюваного сільськогосподарського підприємства або об’єднання.

Особистий внесок здобувача в роботі (номер 9 за списком, який подано в авторефераті) включає формалізацію та обґрунтування моделі.

Апробація результатів дисертації. Основні результати досліджень викладено на міжнародній науково-практичній конференції: “Проблеми економіки агропромислового комплексу і формування його кадрового потенціалу” (Харків, ХДТУСГ, 2000р.), на міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених та спеціалістів у смт. Чабани (Київ, 1996р.).

Публікації. Основні ідеї, положення та результати досліджень викладені у дев’яти наукових працях загальним обсягом 2,8 друк. арк., з яких сім опубліковані у фахових виданнях. Автору належать 2,4 друк. арк.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 174 сторінках комп'ютерного тексту, включає 31 таблицю, 13 рисунків, список використаної літератури з 186 найменувань, 3 додатки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі “ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ТРАНСФОРМАЦІЇ ВІДНОСИН ВЛАСНОСТІ ТА ФОРМ ГОСПОДАРЮВАННЯ У ПРИМІСЬКІЙ ЗОНІ” зазначається, що передумовою формування сектора економіки, здатного конкурувати та постійно підвищувати ефективність виробництва, є трансформація власності. Основним напрямком реформування відносин власності в господарствах приміських зон був перехід значної частини державної власності у приватну шляхом роздержавлення радгоспів і передачі їх майна та землі у створювані на базі цих радгоспів колективні сільськогосподарські підприємства та акціонерні товариства із наступним паюванням (акціонуванням) переданого майна.

Але, як показав аналіз, у приміській зоні м.Харкова за роки реформування не відбулося динамічного розвитку сільського господарства. Більшість виробничо-економічних показників погіршилися. Найголовніше, що в цей період різко зменшилася роль великих спеціалізованих господарств, якими були радгоспи, у забезпеченні міського населення мало-транспор-табельною продукцією. При цьому процес трансформації відносин власності в господарствах приміської зони, які мали переважно державну форму власності, відбувався значно повільніше, ніж в інших зонах регіону. Тим більше що державна власність не мала безпосереднього впливу на інтереси працівника щодо майна та землі, але мала специфіку у порівнянні із колективними господарствами. Приміські господарства характеризуються високою насиченістю основними виробничими засобами, створеними переважно за рахунок бюджетних коштів. Тут розміщено великі тваринницькі та птахівничі комплекси, споруди захищеного ґрунту, меліоровані системи. Розпаювання таких об’єктів вимагало і вимагає, потребувало і потребує вирішення проблеми цілісності майнових комплексів, у діяльності яких зацікавлене і сільське і міське населення.

В сільськогосподарських підприємствах приміської зони зосереджено понад 13% загальної вартості пайового фонду сільськогосподарських підприємств області, що становить понад 148 млн.грн. Приміськими господарствами вже видано свідоцтва про право власності на майнові паї 91% пайовиків, в тому числі – понад 98% по Харківському і Печенізькому районах (на відміну від 77% в середньому по області).

Найбільш поширеним способом залучення майна до господарського обігу підприємства залишаються орендні відносини. Слід зазначити, що в господарствах приміської зони вони набувають більш активного розвитку, аніж в цілому по області. Про це свідчить наше спостереження, що загальна вартість майна, залученого приміськими господарствами на умовах оренди становить понад 68% від сукупної вартості їх пайового фонду, в той час коли в середньому по області величина цього показника складає 64%. Трансформацію відносин власності при реформуванні організаційно-правових структур у приміській зоні представлено на схемі (рис.1).

Рис. 1. Майнові відносини реформованого сільськогосподарського підприємства в Харківській області

Основними виробничими структурами в приміській зоні повинні стати підприємства, які базуються на спільному використанні приватної власності на землю та на інші засоби виробництва. Така необхідність спричиняється тим, що у колишніх працівників радгоспів концентруються основні засоби, обігові кошти, активи та пасиви підприємств, земля. Це ті складові виробничого процесу, від яких залежать робочі місця, матеріальний добробут людей, формування продовольчого ринку для населення міста. Розривати на окремі шматки цей комплекс виробничих сил не в інтересах ні власників ні суспільства. Разом із тим при трансформації відносин власності в господарствах приміської зони засоби виробництва, включаючи землю, зосереджуватимуться у найбільш активних товаровиробників через оренду або викуп. Стримуючим фактором залишається відсутність земельного ринку.

У другому розділі “ЕКОНОМІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ГАЛУЗЕВОЇ СТРУКТУРИ ВИРОБНИЦТВА В ПЕРСПЕКТИВНИХ ТИПАХ ГОСПОДАРСТВ” досліджуються стан і тенденції розвитку процесу спеціалізації в залежності від поширеності організаційно-правових форм сільськогосподарських підприємств. Вказуються основні чинники, які найближчим часом матимуть вплив на структурні зміни у виробничій побудові сільськогосподарських підприємств. Досліджується виробнича структура сільськогосподарських підприємств в залежності від розмірів, наявності та можливостей залучення виробничих ресурсів, ринкової ситуації та організаційно-правової форми господарювання. Зокрема зазначається, що у сучасних умовах найбільш доцільними організаційно-правовими формами сільсько-господарських підприємств у приміських зонах можуть бути приватно-орендні підприємства, товариства з обмеженою відповідаль-ніс-тю, відкриті акціонерні товариства з частковою участю держави або створені самостійно товаровиробниками і, в окремих випадках, сільськогосподарські кооперативи.

До початку реформування в приміській зоні були зосереджені господарства з високою питомою вагою таких видів продукції, як молоко, овочі, картопля, продукція птахівництва та садівництва. Перед господарствами, розташованими у приміській зоні, стояло завдання забезпечувати населення міст малотранспортабельною та швидкопсувною продукцією, зокрема овочами, фруктами, м’ясом, молоком, та молочними продуктами. Так поступово сформувалася галузева структура виробництва, спеціалізація усіх його ланцюгів.

Як свідчать дослідження, при проведенні економічних реформ і переході до ринкових механізмів господарювання розширюються і структурні дисбаланси насамперед у виробничій структурі сільсько-господарських підприємств. У новостворюваних підприємствах, розташованих у приміській зоні, падає рівень спеціалізації, відбувається їх трансформація в багатогалузеві виробництва. Основними виробничими напрямками для господарств приміської зони стають зерновий, молочний, м'ясний та їх поєднання. Зростають обсяги виробництва соняшнику, цукрових буряків, що не відповідає вимогам продовольчого ринку приміської зони. Одночасно спостерігається збільшення обсягів виробництва овочевої та плодової продукції, в менший мірі – молока і м'яса у господарствах приватного сектора (рис.2, табл.1). Але цього недостатньо для компенсації падіння виробництва цих видів продукції в агроформуваннях, які функціонують на спільному використанні земельних і майнових паїв.

Рис.2 Динаміка обсягів виробництва овочів у господарствах приватного та суспільного сектора Харківської області за 1975-2001рр.

Основою економічного зростання в сільсько-господарському секторі економіки приміських зон найближчим часом повинні стати господарства, сформовані на базі колишніх радгоспів їх працівниками – власниками землі та майна. Економічна доцільність цього пов’язана насамперед із раціональним використанням створеного виробничого потенціалу. Це тепличне господарство, тваринницькі і птахівничі комплекси із системами водо- та електропостачання, видалення гною, опалення. На ці ланки, які визначають цілісність господарства припадає істотна частка вартості.

На протязі десятиріч в господарствах приміської зони формувалися спеціальні сівозміни, пов’язані з особливостями ґрунтів, території, зрошувальних систем. За результатами наших розробок, у структурі товарної продукції спеціалізованих агроформувань відповідна продукція повинна займати: молоко – 50-55%, овочі – 65-70, продукція птахівництва – 65-70, садівництва – 48-50, свинарства – 60-70. Приватні господарства населення з малими та середніми розмірами землекористування також повинні мати чітку спеціалізацію, переважно на виробництві овочів і молока. Питома вага цієї продукції в структурі грошових надходжень має бути значно вищою і становити 80-90%.

Таблиця 1

Динаміка обсягів виробництва молока у господарствах приватного та суспільного сектора за 1975-2001рр. |

Всього | Суспільний сектор | Приватний сектор

Рік | тис.т | %

до рівня 1975 р. | тис.т | % у загальному обсязі | тис.т | % у загальному обсязі

1975 | 1121,8 | - | 938,9 | 83,7% | 182,9 | 16,3%

1976 | 1127,3 | 100,5% | 954,8 | 84,7% | 172,5 | 15,3%

1977 | 1133,2 | 101,0% | 967,8 | 85,4% | 165,4 | 14,6%

1978 | 1069,8 | 95,4% | 914,7 | 85,5% | 155,1 | 14,5%

1979 | 1070,8 | 95,5% | 902,7 | 84,3% | 168,1 | 15,7%

1980 | 1064,9 | 94,9% | 902,0 | 84,7% | 162,9 | 15,3%

1981 | 1085,2 | 96,7% | 909,4 | 83,8% | 175,8 | 16,2%

1982 | 1033,3 | 92,1% | 869,0 | 84,1% | 164,3 | 15,9%

1983 | 1114,6 | 99,4% | 948,5 | 85,1% | 166,1 | 14,9%

1984 | 1121,2 | 99,9% | 953,0 | 85,0% | 168,2 | 15,0%

1985 | 1164,9 | 103,8% | 997,2 | 85,6% | 167,7 | 14,4%

1986 | 1191,2 | 106,2% | 1039,9 | 87,3% | 151,3 | 12,7%

1987 | 1220,5 | 108,8% | 1069,2 | 87,6% | 151,3 | 12,4%

1988 | 1206,2 | 107,5% | 1062,7 | 88,1% | 143,5 | 11,9%

1989 | 1230,7 | 109,7% | 1089,2 | 88,5% | 141,5 | 11,5%

1990 | 1270,6 | 113,3% | 1133,4 | 89,2% | 137,2 | 10,8%

1991 | 1135,8 | 101,2% | 996,1 | 87,7% | 139,7 | 12,3%

1992 | 956,8 | 85,3% | 807,5 | 84,4% | 149,3 | 15,6%

1993 | 908,6 | 81,0% | 735,1 | 80,9% | 173,5 | 19,1%

1994 | 887,5 | 79,1% | 685,2 | 77,2% | 202,4 | 22,8%

1995 | 812,4 | 72,4% | 579,2 | 71,3% | 233,2 | 28,7%

1996 | 753,9 | 67,2% | 496,8 | 65,9% | 257,1 | 34,1%

1997 | 603,3 | 53,8% | 348,1 | 57,7% | 255,2 | 42,3%

1998 | 607,3 | 54,1% | 349,7 | 57,6% | 257,6 | 42,4%

1999 | 591,6 | 52,7% | 333,6 | 56,4% | 258,0 | 43,6%

2000 | 539,5 | 48,1% | 279,3 | 51,8% | 260,2 | 48,2%

2001 | 589,1 | 52,5% | 299,5 | 50,8% | 289,6 | 49,2%

Поглиблення спеціалізації виробництва дозволить забезпечити більш високий рівень конкурентоспроможності та прибутків. Оскільки таке поглиблення пов’язане із підприємницькими ризиками, має істотно підвищитися роль інформаційного та консультаційного обслуговування сільськогосподарських підприємств, поглибитися між-господарська кооперація, у першу чергу в питаннях матеріально-технічного постачання виробництва та збуту продукції.

У третьому розділі РОЗВИТОК СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА У ПРИМІСЬКИХ ЗОНАХ НА ЗАСАДАХ НОВИХ ФОРМ ГОСПОДАРЮВАННЯ ТА КООПЕРУВАННЯ ВИРОБНИЦТВА” обґрунтовуються напрямки розвитку підприємницької діяльності в сільськогосподарському підкомплексі приміської зони, дається оцінка підприємницького середовища, зокрема такої його складової, як правове оточення.

Також зазначається, що приміська зона має певні переваги для розміщення в ній інтенсивного сільськогосподарського виробництва. Тут є в наявності більш розвинена виробнича і соціальна інфраструктури, вигідне розташування у відношенні ринків збуту та центрів матеріально-технічного постачання, можливість швидкого залучення додаткових трудових ресурсів у разі виробничої потреби та привабливі умови використання кредитів.

Всі перелічені фактори діють, головним чином, за рахунок використання потенціалу великих міст. А тому – забезпечення потреб міського населення і надалі залишатиметься основною метою функціонування приміських господарств.

Описується розроблена нами модель визначення рівня сукупного оподаткування (рівняння 1) в залежності від структури фінансових потоків підприємства (рівняння 2) і аналізуються за її допомогою різні організаційно-правові форми.

(1)

(k – критичний рівень окупності витрат;

, , - величини відповідних податкам (на прибуток, з обороту, на спожиті ресурси) коефіцієнтів втрат виробничої системи).

Pt = Pt + (1 - ) Pt , (2)

Rt = Rt + (1 - ) Rt ,

Et = Et + (1- ) Et ,

Pt = Rt – Et ,

Et+1 Pt ,

0 1 ,

0 1 ,

0 1

(t – поточний крок виробничої системи,

P – величина прибутку;

R – величина надходжень від реалізації (виручка),

E – величина витрат).

Проводиться порівняльний аналіз організаційно-правових форм сільськогосподарських підприємств, визначаються перспективні напрямки розвитку сільськогосподарської кооперації.

Для організації підприємницької діяльності в сільськогосподарських підприємствах малих і середніх розмірів доцільним є створення на їх базі приватних підприємств і товариств з обмеженою відповідальністю, для середніх і великих сільськогосподарських підприємств - товариств з обмеженою відповідальністю та кооперативів.

При цьому майно колишніх членів КСП (особливо цілісних майнових комплексів) рекомендується використовувати на умовах оренди з викупом або викупу. Розвиток підприємницьких процесів на селі повинен стати основою економічно ефективної системи виробництва сільськогосподарської продукції. Це підтверджується збільшенням обсягів виробництва в особистих підсобних господарствах громадян, де підприємництво здійснюється зараз більш активно, ніж в інших формах господарювання.

В ході опитувань керівників районної ланки, керівників та спеціалістів господарств суспільного сектору та підприємств, створених на базі цих господарств було з’ясовано що зараз найбільш поширеними є два підходу до організації та ведення сільськогосподарського виробництва. Їх можна визначити так: “виробнича” концепція, та “підприємницька” концепція.

Суть “виробничої” концепції у відношенні до суспільства можна визначити так: “дайте нам ресурси і ми виробимо продукції у достатній кількості”. Суть підприємницької концепції дещо інша – “не заважайте нам працювати і ми виробимо продукції скільки зможемо продати”.

Перша концепція була основним правилом роботи колгоспів та радгоспів. На останній засновувались особисті підсобні господарства громадян, трохи пізніше – фермерські господарства, а потому – частина сільськогосподарських підприємств, заснованих на приватній власності.

Особливої актуальності в цьому зв’язку набуває проблема відсутності адекватних моделей організаційної та виробничої реструктуризації колективних сільсько-господарських підприємств у сільськогосподарські виробничі системи підприємницького типу. Сільськогосподарський підкомплекс приміської зони має свою специфіку. З одного боку, тут зосереджена значна кількість господарств, які свого часу мали високий рівень спеціалізації виробництва і забезпеченості основними фондами; з іншого, значні обсяги сільсько-господарської продукції виробляються селянами в особистих підсобних господарствах.

Тому потрібні дві моделі розвитку підприємницьких процесів у сільськогосподарському підкомплексі приміської зони. Перша повинна бути спрямована на активізацію підприємницьких процесів на основі структур, створюваних на базі існуючих сільськогосподарських підприємств суспільного сектору в ході їх трансформації, друга – сприяти максимальному звільненню потенціалу особистих підсобних господарств та інших сільськогосподарських виробників приватного сектора.

Також зазначається на перешкоди економічному розвитку агропромислового комплексу приміської зони через значну обмеженість земельного ринку, недоліки методик земельної оцінки, що зараз використовуються. Так, наприклад, при організації орендних відносин використовується нормативна вартість земельної ділянки (грошова оцінка). Ця оцінка не враховує ринкових вимог до земель, розташованих неподалік від міст збуту сільськогосподарської продукції. Але оцінна вартість землі залежить як від напрямку її подальшого використання, так і від прийнятих методик її оцінювання. Проведений нами аналіз показав, що існує понад 20 способів оцінювання землі, які враховують особливості ринку. Але всі вони як об’єктивну основу передбачають наявність земельного ринку.

В сучасний період, коли ринок землі лише формується, підвищується роль держави у регулюванні цим процесом. Але необхідною умовою для існування земельного ринку є, насамперед, його визнання державою. Визнання ринку землі передусім дасть змогу удосконалити форми господарювання, методологію і методику ціноутворення та економічного механізму регулювання розвитку агропромислового сектору приміських зон і народногосподарського комплексу країни в цілому.

ВИСНОВКИ

1.

2.

3.

4.

Дослідження процесів реформування господарств приміської зони в організаційно-правові форми ринкової спрямованості дозволяє вважати, що товариства з обмеженою відповідальністю найбільш повно відповідають потребам господарств ринкової спрямованості. Меншу перевагу мають підприємства у формі акціонерних товариств та приватні. В окремих випадках доцільним може бути створення виробничих та обслуговуючих сільськогосподарських кооперативів, але особливості цієї організаційної форми – загальні принципи управління підприємством та розподілу прибутку сьогодні фактором, що стримує поширення підприємств цієї організаційної форми.

5.

Але такі форми господарювання через об’єктивні причини є обмеженими в нарощуванні обсягів виробництва цієї продукції, особливо тваринницької. Тому в процесі реструктуризації виробництва не слід допускати подальшу трансформацію крупнотоварних господарств приміської зони у багатогалузеві підприємства. За нашими розробками, в господарствах, які спеціалізуються на виробництві овочів, питома вага провідної галузі може складати 65-70%, молока – 50-55, продукції птахівництва – 65-70, садівництва – 48-50, свинарства – 60-70%. Рівень рентабельності головних галузей за інших рівних умов може становити 25-30%. З підвищенням інтенсивності виробництва та якості продукції рентабельність буде підвищуватись.

6.

Підприємництво повинно стати основою агробізнесу з включенням до нього сфер, які забезпечують посилене просування продукції до споживача, її конкурентоспроможність та стійке фінансове зростання товаровиробників-власників всіх форм господарювання у приміських зонах.

7.

8.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

АНОТАЦІЯ

Литвинов А.І. Розвиток форм господарювання в приміській зоні (на прикладі приміської зони м. Харкова).- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК.- Інститут аграрної економіки УААН, Харківський відділ, м. Харків, 2002.

Дисертацію присвячено питанням наукового обґрунтування напрямків подальшого розвитку АПК приміської зони м. Харкова. Встановлено, що приватний сектор функціонує ефективніше за суспільний, але недосконалість ринку землі заважає реструктуризації виробництва. Розроблено пропозиції щодо вдосконалення методики оцінки земель для умов приміської зони. Запропоновано модель оцінки сукупного рівня оподаткування, яка може бути використана для бізнес-планування та економічного аналізу. Викладено результати порівняльного аналізу організаційно-правових форм існуючих підприємств, та розроблено рекомендації по створенню виробничих одиниць ринкового типу в ході реформування сільськогосподарських підприємств, що існують та новостворюваних.

Результати досліджень позитивно оцінені фахівцями Головного управління сільського господарства і продовольства Харківської обласної державної адміністрації.

Ключові слова: агропромисловий комплекс, економіка, приміська зона, організаційно-правові форми, моделювання, оцінка, сукупне оподаткування, ринок, економічна ефективність, управління.

Литвинов А.И. Развитие форм хозяйствования в пригородной зоне (на примере пригородной зоны г. Харькова).- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.02 – экономика сельского хозяйства и АПК.- Институт аграрной экономики УААН, Харьковский отдел, г. Харьков, 2002.

Диссертация посвящена вопросам научного обоснования направлений развития АПК пригородной зоны г. Харькова. Процессы приватизации и реформирования вызвали появление принципиально новых форм хозяйствования. В пригородной зоне появились, получили свое развитие и продолжают работать частные хозяйства, акционерные общества, общества с ограниченной ответственностью, фермерские хозяйства, а также иные формы хозяйствования предпринимательской направленности.

В ходе исследований установлено, что за годы реформирования сельско-хозяйственное производство в общественном секторе пригородной зоны стало экономически неэффективным. Уровень специализации сельско-хозяйственных предприятий снизился, объемы производства продукции упали, система производственной кооперации и интеграции разрушена. Значительная часть сельско-хозяйствен-ных предприятий остается убыточной.

В то же время в частном секторе отмечается значительный экономический рост. Начиная с 1995г., в частном секторе производится более половины производимых в области продуктов овощеводства и садоводства, яиц, мяса, более 99% картофеля (с 1975 года не ниже 80%). Наблюдается также устойчивый рост объемов производства молока. Тем не менее, наращивание частным сектором объемов производства сельско-хозяйственной продукции пока не позволяет в полной мере компенсировать падение объемов производства в общественном секторе.

Проведенные исследования свидетельствуют о значительном потенциале хозяйств пригородной зоны для интенсивного производства плодоовощной, молочной и птицеводческой продукции. В сочетании с наличием емкого потребительского рынка, баз хранения, торговой сети, быстрым формированием оптового рынка становится возможной финансовая стабильность сельскохозяйственных предприятий – товаропроизводителей. Интенсивное развитие пригородных хозяйств, восстановление их специализации в соответствии с требованиями потребительского спроса должно производится на основе предприятий рыночной ориентации, основывающихся на частной собственности на землю и средства производства. Частная собственность должна стать определяющей как для приватных, так и для обобществленных производственных структур.

Несовершенство рынка земли в значительной степени сдерживает дальнейшую реструктуризацию сельскохозяйственного производства и его перемещение в более эффективный частный сектор не только в пригородной зоне, но и в целом по области. Разработаны предложения по совершенствованию методики оценки земли с учетом особенностей пригородной зоны.

Проведен системный анализ макроэкономических факторов, влияющих на экономическую эффективность хозяйствования. Разработана модель оценки совокупного уровня налогообложения в зависимости от организационно-правовой формы предприятия и структуры его финансовых потоков. Модель рекомендуется использовать для оценки выживаемости предприятия в процессе экономического анализа и бизнес-планирования.

В последние годы практически остановили свое развитие процессы кооперации и интеграции. Тем не менее, они имеют важнейшее значение для успешного развития в аграрном секторе пригородной зоны пред-при-ни-ма-тель-ских структур. Отношения кооперации и интеграции могут быть реализованы на основе следующих организационных форм: корпораций, хозяйственных обществ (в том числе акционерных), ассоциаций, союзов, частно-арендных структур, и являются в одинаковой степени необходимыми как для производственной, так и для обслуживающей сферы.

Проведен сравнительный анализ организационно-правовых форм сельскохозяйственных предприятий и разработаны рекомендации по формированию производственных структур рыночного типа как в ходе реформирования существующих сельскохозяйственных предприятий, так и в процессе создания новых. Исследованиями установлено, что для пригородной зоны наиболее рациональной формой являются общества с ограниченной ответственностью (47% созданных предприятий), акционерные общества (19%), частные предприятия (15%).

Полученные нами результаты положительно оценены специалистами главного управления сельского хозяйства и продовольствия Харьковской областной государственной администрации.

Ключевые слова: агропромышленный комплекс, экономика, пригородная зона, организационно-правовые формы, моделирование, оценка, совокупное налогообложение, рынок, экономическая эффективность, управление.

Litvinov A.I. Development of different forms of agricultural enterprises in suburban zones (on the case of Kharkov).- Manuscript.

Thesis for a candidate’s degree by specialty 08.07.02 – economics of agriculture and agrarian industrial complex, Institute of Agrarian Economics of Ukrainian Academy of Agrarian Sciences, Kharkov branch, Kharkov, 2002.

The thesis is dedicated to the problem of scientific substantiation of the development of agricultural enterprises of different forms that are located in the suburban area of Kharkov. It has been established that private sector operates more efficiently than the public one. But the lack of the land market hinders restructuring of agricultural production to the private sector. Proposals for land appraisal techniques improving have been developed. The model of the taxation level estimation is proposed. The model can be utilized for developing financial projections and business planning. The results of the comparative analysis of legal forms of agricultural enterprises are