ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИ

УДК 372.882.116.12

ЛИСЕНКО Алла Василівна

МЕТОДИКА ВИКОРИСТАННЯ ЛІТЕРАТУРНОГО КРАЄЗНАВСТВА В СИСТЕМІ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ВЧИТЕЛІВ-СЛОВЕСНИКІВ

13.00.02 – теорія і методика навчання

(українська література)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

КИЇВ – 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті педагогіки АПН України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент АПН України Волошина Ніла Йосипівна, Інститут педагогіки АПН України, завідувач лабораторії літературної освіти.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Пасічник Євген Андрійович, Національний педагогічний університет ім. М.П.Драгоманова, професор кафедри методики української мови та літератури;

кандидат педагогічних наук, професор Пультер Станіслав Олександрович, Житомирський державний педагогічний університет ім. І.Я.Франка, завідувач кафедри методики викладання мов та літератур.

Провідна установа: Криворізький державний педагогічний університет, кафедра української літератури, Міністерство освіти і науки України, м. Кривий Ріг.

Захист відбудеться “25” вересня 2002р. о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К26.452.02 в Інституті педагогіки АПН України (04053, м. Київ, вул. Артема 52-Д).

З дисертацією можна ознайомитися в науковій частині Інституту педагогіки АПН України.

Автореферат розісланий “23” серпня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Г.Т.Шелехова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Література рідного краю, попри повсякденне акцентування уваги на відродженні національної духовності, часто залишається відстороненою від навчально-виховного процесу в загальноосвітніх та вищих навчальних закладах.

Осмислення ролі літературного краєзнавства на тлі культури, пошук автентичності неможливі без живого інтересу до літературної та історичної спадщини рідного краю. В останні роки наша держава стоїть перед завданням презентації власного історико-культурного надбання перед європейською та світовою спільнотою. А це можливо не лише за умови проведення узагальнюючих інтеґративних досліджень літературного процесу України в цілому, але й за умов глибокого, системного вивчення літератури кожного окремого регіону нашої держави. Роль таких досліджень полягає насамперед в накопиченні фактографічного матеріалу, якого в наш час ще недостатньо.

Вивчення літератури рідного краю сприяє осмисленню історії рідного краю, його духовного життя, національних традицій, формуванню національної свідомості, патріотизму і є могутнім виховним засобом, що стимулює самовдосконалення і саморозвиток особистості учнів, для яких приклад вихідця з рідного краю слугує дієвою моральною школою.

Одне із завдань впровадження літературного краєзнавства в навчально-виховний процес інститутів післядипломної освіти (ІПО) – активізувати інтерес учителів до цього важливого аспекту літературної освіти, дати їм необхідні знання з літератури рідного краю, забезпечити відповідною методикою їх викладання, розробити і донести до кожного вчителя-словесника систему методів та прийомів викладання літературного краєзнавства на основі інноваційних педагогічних технологій.

З іншого боку, існує потреба в трансформації наявних наукових досліджень у галузі літературного краєзнавства для широкого загалу. І цю функцію як найкраще можуть виконати саме педагоги-практики, які можуть стати реальними співучасниками дослідження літератури рідного краю.

Вивчення літературного краєзнавства в ІПО, організоване не на репродуктивному, інформаційно-відтворювальному рівнях, а як навчально-дослідницький процес, дасть змогу збагатити наукові дослідження новими фактами і матеріалами з життя і творчості літераторів регіону, до яких педагоги мають безпосередній доступ, оскільки проживають і працюють у місцевості, пов’язаній з їхніми іменами. Розробку теоретико-методичного забезпечення літератури рідного краю в систему післядипломної освіти здійснено на прикладі Полтавської області, оскільки літературний процес на Полтавщині відзначається різномаїттям, багатомірністю виявів, дасть змогу створити модель використання літературного краєзнавства і його впровадження в структуру післядипломної освіти не лише у межах Полтавської області, але й у практиці регіональних ІПО інших областей.

Розробка методики використання літературного краєзнавства в навчально-виховному процесі ІПО викликана потребою українського суспільства у висококваліфікованих, національно свідомих фахівцях-гуманітаріях, здатних до самовдосконалення і саморозвитку в умовах відродження інтересу до духовних надбань держави і нації.

Одним із завдань післядипломної освіти є підготовка активного творчого вчителя-дослідника, здатного до самостійного вирішення педагогічних проблем, постійного творчого пошуку, розширення власних знань і фахового зростання. Саме ці завдання може успішно реалізувати введення в практику післядипломної освіти літературного краєзнавства, оскільки його зміст містить великий потенціал для дослідницько-пошукової роботи.

Усе це зумовлює надзвичайну актуальність упровадження літературного краєзнавства в навчально-виховний процес ІПО на основі чіткої, ефективної методики.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Висвітлені в дисертації проблеми методики використання літературного краєзнавства в навчально-виховний процес ІПО здійснювалися в рамках досліджень лабораторії літературної освіти Інституту педагогіки АПН України з теми “Зміст і методика вивчення української і зарубіжної літератур в 12-річній середній загальноосвітній школі” (PK № 0100V000046).

Об’єктом дослідження є процес упровадження літературного краєзнавства в систему післядипломної освіти учителів-словесників.

Предметом – є методичне забезпечення впровадження літературного краєзнавства в структуру навчально-виховного процесу ІПО.

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та розробці методичного забезпечення впровадження літературного краєзнавства в навчально-виховний процес ІПО.

Гіпотеза дослідження: методика використання літературного краєзнавства в системі післядипломної освіти педагогічних працівників буде ефективною, якщо:–

у процесі формування змісту літературного краєзнавства в системі післядипломної освіти виходити не стільки з критеріїв походження, перебування чи проживання письменників рідного краю у рамках географічної території, стільки з культурологічних засад, дотичності до звичаїв та традицій регіонального культурного осереддя; –

забезпечувати проблемний, варіативний, інтегративний, дослідницько-пошуковий та творчо-евристичний характер методів, прийомів, форм та засобів його використання; –

впроваджувати в систему післядипломної освіти спецкурс “Література рідного краю”;–

залучати вчителів-словесників до комплексних лінгвістичних, історико-літературних, етнографічно-культурних наукових досліджень, пов’язаних із рідним краєм.

Відповідно до поставленої мети та висунутої гіпотези визначено такі завдання:–

проаналізувати психолого-педагогічні, методичні джерела досліджуваної проблеми;–

визначити концептуально-методичні засади та критерії формування варіативного змісту літературного краєзнавства в системі післядипломної освіти;

–

–

розробити та експериментально перевірити методику і систему використання літературного краєзнавства в організації підвищення кваліфікації вчителів української мови та літератури.

Методологічну основу дослідження становлять наукові положення філософії про людську діяльність, народність у мистецтві, свідомість та художнє відображення дійсності (Р.Барт, М. Блок, Г. Гадамер, В.Гегель, Н. Гвардіні, Ж. Деріда, І. Кант, Й. Шеллінг та ін.); Концепція національної школи України; Концепція національного виховання; Концепція розвитку загальної середньої освіти; психолого-педагогічні концепції розвитку системи післядипломної освіти, праці провідних педагогів, психологів та вчених методистів (А.Алексюка, Ю.Бабанського, Т.Бугайко, Ф.Бугайка, Н.Волошиної, А.Данилова, О.Деменцева, Г.Зєвіної, Ю.Кулюткіна, О.Леонтьева, В.Маслова, В.Неділька, В.Онищука, Є.Пасічника, М.Скаткіна, Б.Степанишина, П.Худомінського та ін. про методологічно-концептуальні, теоретико-методичні та технологічні основи впровадження літературного краєзнавства в навчально-виховний процес навчальних закладів освіти.

Дослідження проводилось у три етапи протягом 1996-2001 рр.:

На першому етапі (1996-1998рр.) проаналізовано філософську, педагогічну та методичну літературу з проблеми, сформульовано тему, визначено робочу гіпотезу, завдання, розроблено понятійний апарат дослідження, а також вивчено досвід упровадження літературного краєзнавства в закладах освіти.

На другому етапі (1998-2000рр.) проводився констатуючий та формуючий експерименти, розроблялася та впроваджувалася в практику Полтавського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти ім. М.В.Остроградського експериментальна модель змісту та методичного забезпечення спецкурсу "Література рідного краю" та тематичних курсів з цієї проблеми.

На третьому етапі (2000-2001рр.) здійснено перевірку ефективності експериментальної моделі впровадження літературного краєзнавства у навчально-виховний процес ІПО.

Для реалізації поставлених завдань використовувалися загальнонаукові методи теоретичного та емпіричного дослідження:

·

·

·

Експериментальна база дисертаційного дослідження: Полтавський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти ім. М.В. Остроградського, Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, Полтавський педагогічний університет ім. В.Г.Короленка, загальноосвітні школи м. Полтави та Полтавської області, районні та міські методичні кабінети, гуртки, студії, шкільні музеї з літературного краєзнавства Полтавської області. Дослідженням було охоплено 1034 учителів Полтавської та Сумської областей.

Наукова новизна дослідження полягає у:

·

·

·

·

Теоретичне значення дисертаційного дослідження виявляється насамперед у визначенні концептуальних та теоретико-методичних засад впровадження літературного краєзнавства в навчальний процес закладів післядипломної освіти, виявленні шляхів, психолого-педагогічних та теоретичних передумов розробки теорії та методики впровадження літературного краєзнавства в навчально-виховний процес ІПО; науковому обґрунтуванні ефективних методів, прийомів, форм та засобів навчання з літературного краєзнавства в системі післядипломної освіти.

Практичне значення дослідження полягає в експериментальній перевірці запропонованої моделі, доведенні можливості її впровадження в навчально-виховну систему регіональних ІПО, можливості використання одержаних результатів під час розробки навчальних курсів з літератури рідного краю, написанні підручників та методичних посібників.

Вірогідність результатів дослідження забезпечується теоретичною та методичною обґрунтованістю вихідних положень, застосуванням комплексу взаємодоповнюючих методів дослідження, адекватних його предмету, меті і завданням, якісною і кількісною обробкою результатів експерименту.

Апробація і впровадження результатів дослідження здійснювалась шляхом організації та проведення проблемно-тематичних курсів з літератури рідного краю та варіативних моделей спецкурсу “Література рідного краю”, дослідно-експериментальної роботи в міжкурсовий період, а також публікації статей, обговорення одержаних результатів на науково-практичних та науково-методичних семінарах, конференціях, а саме: міжнародних – “Педагогічна практика та філософія освіти” (Полтава, 1997р.), “Стратегія підготовки вчителя ХХІ століття”; всеукраїнських – “І.П. Котляревський – перший класик нової української літератури” (Полтава, 1998р.), “Олександр Ковінька і сучасна українська література”: до 100-річчя від дня народження (Полтава, 2000 р.), “Панас Мирний і літературний процес” (Полтава, 2000р.) “Літературне краєзнавство: проблеми, здобутки, перспективи” (Полтава, 2000р.), “Післядипломна освіта: перспективи розвитку” (Київ, 2000р.); обласних – "Вікопомний подвиг": до 55-річчя визволення Полтавщини від німецько-фашистських загарбників (Полтава, 2000р.), “Проблеми розвитку духовності, захисту моралі та формування здорового способу життя учнівської та студентської молоді” (Полтава, 2000р.); читаннях – VI Всеукраїнські Гоголівські читання “Микола Гоголь: погляд із ІІІ тисячоліття” (Полтава, 2002р.).

Основні положення дисертації висвітлено у 15 публікаціях: 2-х методичних посібниках (авт. 5,2 др.арк.); 6-х публікаціях у фахових виданнях; 7 – у збірниках наукових статей.

СТРУКТУРА ТА ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, що включає 184 найменувань, із них 3 іноземними мовами та 4 додатків.

Робота включає 2 рисунки, 8 таблиць, 8 діаграм.

Загальний обсяг роботи 220 сторінок (основна частина 165 сторінок).

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об’єкт, предмет і мету дослідження, сформульовано його гіпотезу і основні завдання, схарактеризовано методи та основні етапи експериментально-дослідницької роботи, визначені методологічні засади, окреслена наукова новизна, теоретичне і практичне значення дослідження.

У першому розділі – “Науково-теоретичні основи використання літературного краєзнавства в системі післядипломної освіти” – обґрунтовується важливість літератури рідного краю як механізму формування духовності, відродження культури, відновлення цінностей її вивчення. Літературне краєзнавство сприяє осмисленню історії рідного краю, його духовного життя, національних традицій, формуванню національної свідомості, патріотизму, активної громадянської позиції.

Незважаючи на посилену увагу до проблем літературного краєзнавства у сучасний період та низку праць учених-методистів Н. Волошиної, В. Неділька,
Є.Пасічника, Б. Степанишина про пріоритетність власного, близького, регіонального у літературі, дослідження впровадження в навчально-виховний процес ІПО літературного краєзнавства залишається проблемою досить актуальною.

Аналіз стану дослідження проблеми показав, що інтерес до літературного краєзнавства та до його викладання в навчальних закладах проявлявся з початку нашого століття на основі традиції, започаткованої М.Грушевським, Б.Грінченком, М.Драгомановим, М. Костомаровим, М.Максимовичем, І. Франком, та ін. Однак у 20-30-х роках літературне краєзнавство зазнало репресій, що негативно вплинули на його розвиток і впровадження в заклади освіти.

Ставлення до літературного краєзнавства як дисципліни допоміжної і факультативної, відірваної від єдиного і цілісного навчально-виховного процесу, яке спостерігалося в дидактиці, починаючи із 40-50-х років, теж не сприяло науковому осмисленню проблеми. Із прийняттям Декларації про суверенітет літературна освіта України набула нового значення.

Серед наявних бібліографічних, довідникових і фактографічних матеріалів з літературного краєзнавства Рівненщини, Тернопільщини, Одещини, Львівщини, Дрогобиччини, Волині, Луганщини, Буковини, Харківщини, Запоріжжя, Прикарпаття, Кіровоградщини, Житомирщини, Чернігівщини та ін. недостатня увага приділялась науковому обґрунтуванню літературного краєзнавства в навчальних закладах. Це торкається і літературного процесу на Полтавщині, який був досить інтенсивним і розмаїтим. Методичні посібники М.Костенка, А.Лисенко, О.Хало, Н.Човнової, В.Юшка ефективно використовуються вчителями. Однак цих посібників недостатньо, до того ж матеріал, викладений у них, ґрунтується переважно на практичному досвіді вчителів та методистів, а не на науковому дослідженні явища літературного краєзнавства та його використання у навчальних закладах.

Стан проблеми в галузі вивчення літератури рідного краю не можна вважати достатнім, незважаючи на кілька дисертаційних досліджень, що розглядають певні аспекти літературного краєзнавства різних етнічних регіонів. Основною проблематикою цих досліджень є загальні проблеми використання краєзнавства на уроках літератури (А.Абдуллаєва, Є.Пасічник, О.Фесенко), морального виховання дітей на основі літературного краєзнавства (Г.Веденєєва, М.Горда), формування пізнавальних інтересів (В.Липник, Ю.Широковський), розвитку учнів (Л.Скепнер), формування духовних потреб школярів (В.Шульженко), естетичного виховання учнів (Ю.Верольський), а також окремі статті, монографії, методичні посібники серед яких виділяються праці Л.Куценка, Г.Нагорної, Г.Немченка та І.Немченка, С.Пультера, В.Струманського, В.Оліфіренка, Н.Ткачової та С.Ткачова.

З’являлися спроби розв’язання найрізноманітніших наукових проблем: впровадженням літературного краєзнавства в навчально-виховний процес (Е.Беккер, І.Бєляєва, Ю.Верольський, А.Дорошенко, В.Дорошенко, Є.Пасічник, В.Смирнов, В.Струманський), формування пізнавальних інтересів школярів (Л.Никанорова), зв’язку літератури з життям на основі краєзнавства, реалізації краєзнавчих засад у навчанні та вихованні (Г.Нагорна, Л.Куценко), національного виховання (Н.Кравченко).

Упровадження в навчально-виховний процес ІПО літературного краєзнавства потребує визначення критеріїв формування змісту літературного краєзнавства, пріоритетних напрямів, шляхів та концептуально-методичних засад розробки чіткої системи інноваційних форм, методів, прийомів та засобів навчання.

Виходячи з розуміння літературного краєзнавства як специфічної галузі науки про літературу, предметом якої є комплексне вивчення літературних творів, персоналій письменників, літературних образів, традицій, фольклору та інших художніх елементів та специфічних особливостей прямо чи опосередковано пов’язаних з рідним краєм, можна зробити висновок про недостатню розробленість проблеми використання літературного краєзнавства в системі підвищення кваліфікації вчителів-словесників та необхідність її ґрунтовного вивчення. Під час визначення критеріїв відбору змісту літературного краєзнавства ми спиралися, з одного боку, на визначені у працях провідних науковців принципи науковості, системності, безперервності, комплексності, оптимізації, наступності і перспективності, цілеспрямованості, диференційованості, систематичності, доступності та ін., а з іншого, специфіка предмета дослідження зумовила доповнення їх критеріями: ментальної спорідненості, культуровідповідності, варіативності, моделювання буттєвого простору письменника чи літературної традиції, єдності духовної та життєвої біографії, національної вкоріненості літератури, єдності формальних елементів з ідейним змістом, постійного оновлення матеріалів.

На основі цих критеріїв визначено зміст літературного краєзнавства в структурі післядипломної педагогічної освіти як систему з інваріантною та варіативною частинами, що відповідає сучасним позитивним тенденціям в освіті та напрямам реформування системи післядипломної освіти педагогічних працівників.

На нашу думку, в межах інваріантної складової має вивчатись творчість Марусі Чурай, С.Величка, І.Величковського, Г.Сковороди, І. Котляревського, Є.Гребінки, Л.Боровиковського, А.Метлинського, М.Гоголя, Л.Глібова, В.Самійленка, А.Тесленка, Остапа Вишні, М.Зерова, О.Гончара., Григора та Григорія Тютюнників, В.Симоненка, Б.Олійника, П.Загребельного, О.Ковіньки, а також сучасних письменників Полтавщини В.Малика, Ф.Рогового, Л.Бразова, В.Мирного, В.Тарасенка. У варіативній частині змісту спецкурсу доцільним є вивчення фактів дотичності до полтавського краю Т. Шевченка, І.Нечуя-Левицького, О. Довженка, Лесі Українки, М.Коцюбинського, М.Хвильового, Д.Гурамішвілі, В. Короленка, А.Чехова, Шолом-Алейхема, І.Буніна, О.Пушкіна, Р.-М.Рільке, Максима Горького, Мате Залки, М. Зощенка, М.Бикова та ін. Варіативний компонент може здійснюватись через конференції з обміну досвідом та семінари ознайомлення вчителів-словесників з усною народною творчістю регіону, самостійне збирання вчителями разом з учнями місцевих переказів, легенд, прислів’їв та приказок, народних пісень обрядового циклу, дум та балад, ліричних пісень, народних драм та епосу, а також вивчення творчості місцевих письменників. Вивчення шляхів формування професійної компетентності зумовлює завдання розробки моделі професійної компетентності вчителя-словесника.

Під час розгляду складових елементів професійної компетентності вчителя української мови та літератури в дослідженні застосовувався підхід до професійної компетентності як до категорії, що проявляється через реальну професійну діяльність педагога відповідно до нормативних документів. На основі діяльнісно-технологічного підходу було визначено складові елементи професійної компетентності вчителя-словесника — це уміння, змога, наявність відповідних здібностей та досвіду викладання української мови та літератури на основі глибокого знання цих навчальних предметів, основ педагогіки, психології та методики їх викладання, володіння необхідними комунікативними й операційними вміннями, які він розвиває шляхом безперервної освіти та практики, та наявність активної і адекватної сучасності професійної позиції.

Для вивчення сучасного стану проблеми був проведений констатуючий зріз. Метою констатуючого експерименту була постановка цілей і планування процесу впровадження літературного краєзнавства в навчально-виховний процес ІПО. Здійснений аналіз генезису і сучасного стану проблеми, а також тенденцій розвитку сучасної української школи дає змогу стверджувати, що метою впровадження літературного краєзнавства в навчально-виховний процес ІПО є підвищення професійної компетентності вчителя-словесника, формування його творчих здібностей, умінь і навичок дослідницької роботи.

Основними формами виявлення рівня професійної компетентності було обрано тестування, анкетування, спостереження, бесіду та роботу творчих груп, відвідування уроків та виховних заходів із літературного краєзнавства, дослідження творчих робіт педагогів, вивчення статистичних даних, пов’язаних із використанням матеріалів із літератури рідного краю в обласних конкурсах “Учитель року”, ярмарку педагогічних технологій “Творчі сходинки освітян Полтавщини” та роботах Малої Академії наук.

Під час проведення констатуючого зрізу було охоплено 1034 учителів-словесників міських та сільських шкіл, гімназій, ліцеїв, авторських шкіл тощо. В експерименті брали участь педагоги різних кваліфікацій, категорій та досвіду, що створювало однорідність вибірки.

На основі аналізу наукової психолого-педагогічної літератури визначено критерії, за якими визначалися рівні сформованості підготовленості вчителів до викладання літератури рідного краю.

Низький – учитель не володіє достатніми для успішного проведення уроків з літератури рідного краю знаннями дидактичних основ викладання літературного краєзнавства, не знайомий із творчістю письменників-земляків, що не включені до шкільної програми, не володіє методами, прийомами і формами проведення уроків з літературного краєзнавства, у пошуковій роботі з літературного краєзнавства. не проявляє ініціативи і аналогічно впливає на учнів.

Середній – учитель володіє в основному достатніми для роботи знаннями психолого-педагогічних основ літературного краєзнавства, організаторськими вміннями, проте виявляє певну непослідовність у визначенні критеріїв належності того чи іншого письменника до літературної традиції певного регіону. Відносини в системі “учитель-учень” є діловими, партнерськими, з’являються елементи співтворчості. На уроках літератури рідного краю застосовуються діалогічні методи: ділові ігри, моделювання, але не завжди урізноманітнює методи, прийоми та форми з літературного краєзнавства.

Високий – учитель має глибокі знання з психолого-педагогічних основ викладання літературного краєзнавства, володіє досконалою педагогічною технікою, організаторськими вміннями. Відносини в системі “учитель-учень” є співтворчими, учитель і учні пов’язані спільним творчим пошуком, широко застосовуються проблемно-пошукові та креативні методи, інноваційні форми уроків з літератури рідного краю.

За кожну правильну відповідь тесту вчитель одержував 1 бал. Рівні професійної компетентності відповідали таким результатам (див. таблицю 1).

Таблиця 1

Рівні професійної компетентності

Кількість набраних балів | Рівень готовності до проведення навчально-виховного процесу з літературного краєзнавства

0-35 | Низький

36-75 | Середній

75-97 | Високий

Відсоток правильних відповідей по кожному з показників професійної компетентності підраховувався за формулою:

, де:

n – кількість набраних учителем балів на тестуванні з окремого показника професійної компетентності;

М – кількість питань у тесті з окремого показника професійної компетентності.

Для повноти аналізу підраховувався середній відсоток правильних відповідей у групі по кожному з показників професійної компетентності. Для цього була використана формула:

, де:

ni – кількість балів, набраних під час тестування з окремого показника професійної компетентності кожного вчителя;

N – кількість учителів у досліджуваній групі.

Результати тестувань показали, що рівень професійної компетентності в групах виявився приблизно однаковим – 53,1 % правильних відповідей у контрольній групі; 56,6 % правильних відповідей у експериментальній групі
№ 1; 56,2 % – у експериментальній групі № 2. Тобто всі три групи показали середній рівень професійної компетентності.

У другому розділі – “Методичне забезпечення та дослідно-експериментальна модель використання літературного краєзнавства в післядипломній освіті вчителів-словесників” – викладені результати формуючого експерименту, визначені ефективні шляхи методичного забезпечення використання літературного краєзнавства в роботі вчителя-словесника, наведено зразки експериментальних уроків, виступів на семінарах, конференціях, тем творчих робіт.

Результати вивчення наукових джерел з проблеми впровадження літературного краєзнавства в систему післядипломної освіти показали, що в науково-методичній літературі одностайно визнається необхідність упровадження літературного краєзнавства в навчально-виховний процес загальноосвітньої середньої школи та структуру післядипломної освіти, хоча в більшості досліджень не визначені форми, методи та прийоми викладання літературного краєзнавства в системі післядипломної освіти. Констатуючий етап експерименту засвідчив наявність зацікавлення вчителів-словесників до проблем, пов’язаних із літературним краєзнавством.

Тому, з одного боку, вчителі-словесники потребують науково-теоретичної та методичної допомоги, яку насамперед повинен надавати заклад післядипломної освіти, а з іншого — викладачі та методисти інститутів післядипломної освіти відчувають недостатність методичного забезпечення навчально-виховного процесу для роботи з учителями-словесниками у галузі літературного краєзнавства. Відсутня система ефективних форм, методів та прийомів проведення лекцій, семінарських та практичних занять, науково-дослідницької роботи, ознайомлення з передовим педагогічним досвідом та інноваційними педагогічними технологіями. Розробка такої методики має спиратися на складові професійної компетентності вчителя-словесника, обґрунтовані у працях Т.Бугайко, Ф.Бугайка, Б.Степанишина, Є. Пасічника, Н.Волошиної. Зміст професійної підготовки вчителя-словесника передбачає оволодіння:

·

·

·

·

Ці компоненти реалізовуються через впровадження в систему післядипломної освіти тематичних курсів з літературного краєзнавства, представленого чотирма блоками-модулями:

1. Науково-теоретичні аспекти літературного краєзнавства, в загальноосвітній середній школі.

2. Актуальні проблеми змісту літературного краєзнавства в сучасній школі.

3. Психологічні особливості викладання літературного краєзнавства.

4. Методичне забезпечення викладання літературного краєзнавства.

З метою варіативності змісту і методів навчально-виховного процесу в ІПО, яка враховує технологічну диференціацію та диференціацію змісту навчання, були створені спецкурси з літератури рідного краю:

1.

2.

3.

Основними формами роботи у міжкурсовий період у рамках експериментальної перевірки методичного забезпечення були:

·

·

·

Впровадження літературного краєзнавства в навчально-виховний процес ІПО під час тематичних курсів з літературного краєзнавства та спецкурсів потребувало визначення оптимальних методів, прийомів і форми роботи залежно від складу групи, підготовленості слухачів та характеру матеріалу, що вивчається. При цьому передбачалося, що ефективним є поєднання форм і методів фронтальної, групової та індивідуальної роботи, а також комплексне застосування інформаційних, евристичних та дослідницьких форм і методів.

Методичне забезпечення літературного краєзнавства в системі післядипломної освіти педагогічних працівників становить вибір оптимальних методів, прийомів, форм та засобів навчання на курсах підвищення кваліфікації.

Вимога варіативності змісту, форм та методів навчання з літературного краєзнавства, обґрунтована в дисертації, обумовила використання у поєднанні індивідуальних, групових та фронтальних методів навчання, а також комплектування мікрогруп за інтересами, рівнем кваліфікації тощо.

На основі аналізу праць А.Алексюка, Ю.Бабанського, В.Бондара, І.Лернера, М.Махмутова, В.Оконя, В.Онищука, В.Паламарчука, М.Скаткіна, М.Ярмаченка; Н.Волошиної, Є.Пасічника, Б.Степанишина та ін. визначені провідні форми роботи з літературного краєзнавства: групові, фронтальні, фронтально-групові, краєзнавча лекція, краєзнавча бесіда, краєзнавча конференція, аналіз джерел з літературного краєзнавства, краєзнавча розповідь, дискусія навколо персоналії письменника, компаративний семінар, краєзнавча доповідь, заочна та очна екскурсії до літературних та краєзнавчих музеїв.

Ефективними методами впровадження літературного краєзнавства в систему післядипломної освіти є: група діалогічних методів, обговорення, індукція, дедукція, аналіз, синтез, група компаративних методів, дослідницькі методи (індукції, дедукції, аналізу, синтезу, абстрагування, конкретизації, аналогій, моделювання, узагальнення, група спеціальних методів, пов’язаних з аналізом художнього тексту, тобто композиційний, пообразний, порівняльний та узагальнюючий аналіз тексту, аналіз біографії на основі принципів цілісності, єдності автора і тексту, аналізу антиномій, обговорення, встановлення наслідкових зв’язків у літературній традиції регіону тощо.

Важливими засобами навчання є: стенди, експозиції, структурно-логічні схеми блок-схеми, що ілюструють нормативні освітні документи, літературні карти регіонів, музейні експонати.

Експериментальна перевірка результатів дисертаційного дослідження базувалася на основі застосування групи формуючих методів, моделювання, лабораторного та відкритого експерименту, опитування, анкетування, спостереження (пасивного та активного), бесід, тестування, роботи експертних груп, вивчення творів учителів-словесників. На завершальних етапах дослідження обробка та узагальнення результатів проводилась математичними методами. Експериментальна перевірка результатів проводилась у три етапи і включала:

·

·

·

Розроблення та апробування на базі інституту післядипломної освіти методики використання літературного краєзнавства у навчально-виховному процесі вчителів-словесників стали змістом формуючого експерименту дослідження, який включав три етапи:

1.

2.

3.

Експериментальна перевірка ефективності розробленого методичного забезпечення відбувалося на основі:

1. Визначення мети експерименту на основі проведеного аналізу сучасного стану методичної науки з даної проблеми і педагогічної практики.

2. Планування і організація реального навчально-виховного процесу з літературного краєзнавства на основі запропонованої методики.

3. Здійснення експерименту на основі викладання спецкурсу з літератури рідного краю, проведення тематичних курсів, роботи у міжкурсовий період та ін.

4. Аналізу і корекції результатів експерименту.

Важливою ланкою експериментальної роботи стало вивчення новаторського передового педагогічного досвіду, а також відвідування уроків з літератури рідного краю. Під час експерименту було відвідано і проаналізовано понад 100 уроків та виховних заходів з літератури рідного краю.

Важливою частиною експериментальної перевірки ефективності методичного забезпечення використання літературного краєзнавства в навчально-виховному процесі ІПО став контрольний експеримент, який передбачав:

1.

2.

3.

У рамках контрольного експерименту було проведено тестування, аналогічне констатуючому зрізу. Якісний і кількісний склад груп не змінювався.

Експериментальна вибірка складалась із 3-х груп учителів: 2-х експериментальних і 1-ї контрольної. Репрезентативність вибірки забезпечувалася близьким за кількістю та рівнем кваліфікації складом груп.

Середній процент правильних відповідей у групі по кожному з показників професійної компетентності зріс з 53,1% до 62,1% у контрольній групі; з 56,7% до 74,1% у експериментальній групі № 1; з 56,3% до 74,9%. – у експериментальній групі № 2.

Експеримент засвідчив, що в експериментальних групах № 1 і № 2 виявилася більша кількість учителів, які досягли вищого рівня кваліфікації (див. таблицю 2).

Таблиця 2

Просування рівнів професійної компетентності вчителів-словесників

Групи | Рівні зростання професійної компетентності

з низького на середній | з середнього на високий | з низького на високий

% | % | %

К | 8,6 | 5,7 | 0

Е1 | 6,3 | 25 | 0

Е2 | 10,3 | 31 | 0

Умовні позначення:

К – контрольна група;

Е1 – експериментальна група № 1;

Е2 – експериментальна група № 2.

Результати експерименту засвідчують, що використання літературного краєзнавства в системі післядипломної освіти педагогічних працівників на основі пропонованої методики позитивно впливає на професійний рівень педагогів і має більшу ефективність, ніж навчання за усталеною програмою.

Вчителі, які мали курсову підготовку з літературного краєзнавства, демонструють вищий рівень професійної компетентності, більшу зацікавленість і наполегливість у набутті професійних умінь.

У заключній частині дисертації зроблені такі висновки:

1. Дослідження у цілому підтвердило гіпотезу.

2. Результати вивчення стану досліджуваної проблеми засвідчили, що в науково-методичній літературі одностайно визнається необхідність упровадження літературного краєзнавства в навчально-виховний процес ІПО.

3. Упровадження в навчально-виховний процес ІПО літературного краєзнавства потребує визначення критеріїв формування змісту літературного краєзнавства, якими є дотримання загально-педагогічних принципів науковості, системності, безперервності, комплексності, оптимізації, наступності і перспективності, цілеспрямованості, диференційованості, систематичності, доступності та ін., та специфічних для предмету дослідження критеріїв: ментальної спорідненості, культуровідповідності, варіативності, моделювання буттєвого простору письменника чи літературної традиції, єдності духовної та життєвої біографії, національної вкоріненості літератури, єдності формальних елементів з ідейним змістом, постійного оновлення матеріалів.

4. На підставі визначених критеріїв дослідженням доведено, що зміст літературного краєзнавства в структурі післядипломної педагогічної освіти складає систему з інваріантним та варіативним компонентами.

5. Вивчено, що важливим шляхом формування професійної компетенції для вчителя-словесника на основі діяльнісно-технологічного підходу є:

· володіння спеціальними (фаховими) знаннями;

· психолого-педагогічними знаннями;

· методичними знаннями.

6. На основі аналізу професійних знань педагогів та взаємодії учителя з учнем, тобто характеру його роботи обґрунтовано три рівні професійної компетентності педагогів:

·

·

·

7. Впровадження літературного краєзнавства у систему післядипломної освіти забезпечується сукупністю раціональних методів, прийомів, форм та засобів проведення навчально-виховних занять.

8. У процесі дослідження доведено, що літературне краєзнавство ефективно впливає на якість післядипломної освіти, якщо воно базується на варіативній моделі методичного забезпечення, що включає поєднання репродуктивних, творчих, словесних, наочних та практичних методів, прийомів та форм навчально-виховної діяльності.

9. Педагоги експериментальних груп продемонстрували вищий рівень професійної компетентності, більшу зацікавленість і наполегливість в набутті професійних умінь.

Висвітлені у дисертації результати не вичерпують усіх питань проблеми, актуальність якої вимагає подальших досліджень її у таких напрямках: аналіз особливостей проведення уроків літературного краєзнавства; вивчення літератури рідного краю на засадах інтеграції; виховання патріотизму, активної громадянської позиції засобами літературного краєзнавства.

Матеріал дисертаційного дослідження може бути використаний для розробки програм із літературного краєзнавства для педагогічних вузів, інститутів післядипломної педагогічної освіти, написанні посібників.

Основні положення дисертації відображено в таких публікаціях автора:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

11.

12.

13.

14.

15.

АНОТАЦІЯ

Лисенко А.В. Методика використання літературного краєзнавства в системі підвищення кваліфікації вчителів-словесників. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02. – теорія і методика навчання (українська література). – Інститут педагогіки АПН України, Київ, 2002.

У дисертації теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено методичне забезпечення використання літературного краєзнавства в системі післядипломної освіти вчителів-словесників. Визначені концептуальні основи та критерії формування змісту літературного краєзнавства, запропонована система методів та прийомів викладання літературного краєзнавства на основі інноваційних педагогічних технологій.

Встановлено, що використання літературного краєзнавства в організації підвищення кваліфікації ефективно впливає на рівень професійної компетентності вчителя.

Дослідження сприяє вивченню актуальної проблеми національної ідентифікації та формування національно свідомої особистості через апробовану методику для самовдосконалення і саморозвитку в умовах відродження інтересу до духовних надбань держави і нації.

Матеріали дисертаційного дослідження слугують теоретико-методичною основою для подальшого вдосконалення методики використання літературного краєзнавства в системі підвищення кваліфікації вчителів-словесників.

Ключові слова: літературне краєзнавство, система післядипломної освіти, вчителі-словесники, професійна компетентність, структура навчально-виховного процесу, методичне забезпечення.

АННОТАЦИЯ

Лысенко А.В. Методика использования литературного краеведения в системе повышения квалификации учителей-словесников. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.02. – теория и методика обучения (украинская литература). – Институт педагогики АПН Украины, Киев, 2002.

Защищаются результаты теоретико-экспериментального исследования методики использования литературного краеведения в системе повышения квалификации учителей-словесников.

Разработка методики использования литературного краеведения в учебно-воспитательном процессе ИПО вызвана потребностью украинского общества в высококвалифицированных, национально сознательных специалистах-гуманитариях, способных донести будущему поколению духовные ценности родного края, воспитывать достойного гражданина Украины.

Изучение литературы родного края способствует формированию духовности, национального сознания, патриотизма, возрождению культуры, истории родного края, обновлению гуманистических ценностей.

В диссертации обоснован тезис о том, что формирование профессиональной компетентности – цель системы последипломного образования учителей. Одно из заданий последипломного образования — подготовка активного творческого учителя-исследователя, способного к самостоятельным решениям педагогических проблем. Эти задания могут успешно реализовать введение в практику последипломного образования литературного краеведения, поскольку его содержание заключает в себе большой потенциал для исследовательской работы.

В диссертации обобщены данные психолого-педагогической, методической литературы по исследованной проблеме; определены концептуально-методические основы и критерии отбора содержания литературного краеведения в системе последипломного образования; теоретически обоснованы базовые элементы знаний и умений учителя-словесника в структуре профессиональной компетентности; разработана и экспериментально проверена методика и система использования литературного краеведения в организации повышения квалификации учителей-словесников. Установлено, что использование литературного краеведения в системе повышения квалификации учителей-словесников эффективно влияет на уровень их профессиональной компетентности. Исследование содействует изучению актуальной проблемы национальной идентификации и раскрывает пути формирования национально сознательной личности через апробированную методику, направленную на самоусовершенствование и саморазвитие в условиях возрождения интереса к духовным достояниям государства и науки.

Материалы диссертации служат теоретико-методической основой для дальнейшего исследования проблемы использования литературного краеведения в учебно-воспитательном процессе ИПО в таких направлениях: анализ особенностей проведения уроков литературного краеведения; изучение литературы родного края на принципах интеграции: воспитание патриотизма, активной гражданской позиции средствами литературного краеведения.

Ключевые слова: литературное краеведение, система последипломного образования, учителя-словесники, профессиональная компетентность, структура учебно-воспитательного процесса, методическое обеспечение.

SUMMARY

A.V.Lysenko. The Methodology of the local literature Study Usage in the Qualification Improvement of the Teachers. – Manuscript.

The dissertation for the candidate degree of pedagogical sciences in speciality 13.00.02 – theory and methods of teaching Ukrainian literature. – Institute of Pedagogics of Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, Kyiv, 2002.

In the thesis the local literature study methodological provision usage in the system of post diploma.

Education of the teachers is theoretically grounded and experimentally tested.

The local literature study content formation conceptual principles and criteria are determined, the local literature study teaching methods and techniques system on the innovative pedagogical technologies is worked out.

It is established that the local literature study usage in the qualification improvement effectively influences on the level of the teachers’ professional competency.

The investigation develops the actual problem of the national identification and national cognitive personality through the approved methodology for self-improvement and selfdevelopment in the conditions of the interests to the spiritual values of