ім. В.Н. КАРАЗІНА

УДК 658.589

ЛІ ЦЗІНЬБО

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ

В ЕКОНОМІЦІ ПЕРЕХІДНОГО ПЕРІОДУ

Спеціальність 08.02.03 – “Організація управління, планування

і регулювання економікою”

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Харків – 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіна, Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник кандидат економічних наук, професор

Александров Володимир Вікторович

Харківський національний університет
ім. В.Н. Каразіна, проректор з учбової роботи

Офіційні опоненти: доктор економічних наук,
Стороженко Олег Анатолійович,

Харківський національний університет

ім. В.Н. Каразіна, проф. кафедри

економіки і менеджменту

кандидат економічних наук,
Петренко Юрій Олегович,
заст. начальника відділу розвитку Харківської філії ЗАО “Альфабанк”

Провідна установа – Донецька державна академія управління, Міністерство освіти і науки України, кафедра менеджменту в невиробничій сфері.

Захист відбудеться 29.11.2002 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.05 Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України (61002, м. Харків, вул. Мироносицька, 1, 3-й поверх, ауд. __ ).

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, майдан Свободи, 4.

Автореферат розіслано 27.10.2002 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.Ф. Пуртов

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Одним з головних завдань сучасного етапу розвитку економіки України є подолання кризи, розробка та застосування сучасних методів і форм управління інноваційною діяльністю, створення умов для її активізації і підвищення ефективності.

Важливою проблемою сучасного етапу розвитку економіки України є вдосконалення управління інноваціями на підприємствах та організаціях. Тільки на цій основі можна досягти макроекономічної стабілізації і забезпечити економічний зріст. Значимість проблеми зростає з урахуванням сучасного стану економіки України, що характеризується кризовими явищами, низькою конкурентоспроможністю, недостатнім сприйняттям підприємствами нововведень. Однією з причин такого становища є недостатня увага державних органів протягом тривалого періоду часу до проблем інноваційної діяльності. На низькому рівні знаходиться використання прогресивних технологій у більшості галузей національної економіки, що призводить до науково-технічного відставання від промислово-розвинутих країн. Водночас у ринкових умовах інноваційна діяльність є основою для випуску конкурентоспроможної продукції, зміцнення конкурентних позицій підприємств, підвищення ефективності виробництва.

Різним аспектам даної проблеми присвячено роботи багатьох вітчизняних і зарубіжних вчених: Л.І. Абалкіна, В.П. Александрової, Ю.М. Бажала, В.М. Гееця, В.Г. Герасимчука, М.М. Єрмошенка, С.В. Козаченка, А.Ф. Павленка, П.Г. Перерви,  С.Ф. Покропивного, В.П. Семіноженко, М.І. Туган-Барановського, Р. Фостера, Д.М. Черваньова, А.І. Яковлєва, Й. Шумпетера та ін. Проте ряд питань цієї складної проблеми потребує подальшого теоретичного і практичного обґрунтування.

У наукових дослідженнях управління інноваційною діяльністю недостатньо розробленими є питання удосконалення маркетингових досліджень, організації інноваційної діяльності, розробки її стратегії, а також комплексної оцінки ефективності інноваційних проектів та оцінки інноваційних ризиків. Актуальність і значення цих проблем для підприємств України зумовили необхідність проведення досліджень, визначили тему, дисертації, її мету і завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у межах держбюджетної науково-дослідної роботи кафедри економіки і менеджменту Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна "Соціально-економічна стратегія формування в Україні нової моделі економічного розвитку" (2001р., номер державної реєстрації 0101U002800).

У межах цієї роботи автором досліджено теоретичні аспекти понять інноваційної діяльності підприємства, проведено аналіз основних підходів до проблеми підвищення ефективності інноваційних процесів в економіці перехідного періоду.

Мета і задачі дослідження. Метою роботи є теоретичне обґрунтування і розробка методичного інструментарію для здійснення ефективного економічного управління інноваційною діяльністю.

Для досягнення поставленої мети було вирішено такі задачі:

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

Об'єкт дослідження — інноваційна діяльність та інноваційні процеси на підприємствах.

Предмет дослідження — інновації у сфері нових видів продукції та технологій, їх ефективність.

Методи дослідження. Проведені в дисертації дослідження базуються на наукових розробках вітчизняних і зарубіжних вчених з питань формування інноваційної стратегії, удосконалювання організації інноваційної діяльності, оцінки ефективності інноваційних проектів, визначення ризику інноваційних проектів підприємств, а також на законах і нормативних актах, що регламентують інноваційну діяльність в Україні, офіційних статистичних даних.

У процесі дослідження було використано такі наукові методи: логічного узагальнення і техніко-економічного аналізу — для уточнення понять інноваційної діяльності підприємства і оцінки її становища; системний підхід - для розробки інноваційної стратегії; методи експертних оцінок, степеневої регресії - для оцінки ефективності інноваційних проектів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в такому:

Вперше запропоновано:

-

-

-

дістало подальший розвиток:

-

-

-

-

-

-

-

удосконалено:

-

-

-

-

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що їх використання сприятиме підвищенню ефективності інноваційної діяльності. Так, застосування методик оцінки ефективності й ризиків інноваційних проектів дозволить обґрунтовано оцінити проект, уникнути втрат при прийнятті інноваційних рішень.

Наукові розробки викладені в дисертаційній роботі були використані Головним управлінням економіки та ринкових відносин облдержадміністрації при розробці концепції інноваційної моделі соціально-економічного розвитку Харківської області “Харківський інноваційний порт” та регіональної програми інвестиційної діяльності “Харківщина інвестиційна – 2010”. Впровадження викладених у дисертації розробок знайшло застосування у навчальному процесі при викладенні спецкурсів: “Державна промислова політика України”, “Зовнішньоекономічна діяльність підприємств (корпорацій)”, “Інноваційний менеджмент” Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України.

Особистий внесок здобувача відображений у публікаціях у співавторстві (№2 за списком робіт, який подано у авторефераті); у статті № 2 автором виявлено особливості впливу інноваційних процесів на розвиток та функціонування промислових підприємств.

Апробація результатів дисертації. Основні висновки і положення дисертації оприлюднені на: Студенческой межвузовской научной конференции “Актуальные проблемы социально-экономического развития Украины в ХХІ столетии” (в рамках Каразинских чтений, приуроченных к 200-летию со дня основания Харьковского университета) (Харьков, 20.03.02 г.); Международной научно-практической конференции “Проблемы социализации личности в период экономической нестабильности” (Березники, 15.03.99 г.); Міжнародній науковій конференції ЕЕRC “Втрати суспільства від запровадження тарифів, квот, субсидій та ліцензій” (Київ, 14-15 квітня 1999 р., НаУКМА), Первой Международной научно-практической конференции “Актуальные проблемы инновационного развития в Украине (Харьков, 12 апреля 2002 г.)

Публікації. Результати дисертації опубліковано в 6 роботах загальним обсягом 1,81 ум.-друк. арк., у тому числі в 4 наукових журналах, які визнані ВАК України фаховими з економіки; у 2 матеріалах і тезах конференцій.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків та додатків. Повний обсяг дисертації - 160 сторінок машинописного тексту, 57 таблиць, 25 рисунків, список використаної літератури 187 найменувань, 7 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету і завдання дослідження, відображено наукову новизну і практичне значення результатів дослідження. Надано стислу анотацію, висновки в дисертації та пропозиції, показано їхню практичну цінність, наведені дані про використання результатів проведених досліджень у народному господарстві.

У першому розділі – “Економіко-організаційні основи інноваційної діяльності” - розкрито сутність інноваційної діяльності та її роль у забезпеченні конкурентоспроможності підприємств у період трансформації економіки; уточнено поняття інноваційної діяльності; проаналізовано стан інноваційної діяльності в Україні в цілому та у Харківській області зокрема; вивчено й узагальнено зарубіжний досвід організації інноваційної діяльності.

Управління інноваційною діяльністю, розробка рекомендацій щодо її вдосконалення, вимагає правильного визначення понять "новизна", "інновація", "нововведення", "інноваційний процес", "інноваційна діяльність", "інноваційний проект". Зараз немає єдиного тлумачення цих понять.

Узагальнення трактувань понять інноваційної діяльності, які містяться у вітчизняній і зарубіжній літературі, свідчать, що в них немає розмежування між новизною, нововведенням та інновацією.

Виходячи з необхідності чіткого формулювання понять, пов'язаних з інноваційною діяльністю, за результатами проведених досліджень та узагальнень у дисертації уточнено ці поняття:

-

-

-

-

-

У дисертаційній роботі проаналізовано стан інноваційної діяльності в Україні в цілому та Харківській області зокрема. Аналіз показав, що в економічній політиці та практиці України інноваційній діяльності на сьогодні не приділяється належна увага. Однак, незважаючи на існуючі складності, що стримують інноваційну активність, з’явилися деякі тенденції поліпшення показників інноваційної діяльності.

Класифікація інноваційних процесів, яка передбачає їх поділ на технічні, організаційні і соціально-економічні, дозволяє виявити взаємозв’язки між ними. Вона призначена для використання на мікрорівні (підприємствах) та дає змогу забезпечити оптимальне співвідношення витрат на фінансування продуктових і технологічних інновацій з точки зору перспективного розвитку.

Інноваційні процеси умовно можна поділити на організаційні, технічні та соціально-економічні. Організаційні процеси у сфері інновацій включають у себе створення та удосконалення нових методів і форм організації виробництва, організації праці, а також нових організаційних структур управління наукою і виробництвом. Технічні інноваційні процеси дозволяють створювати нові види продукції та нові технологічні процеси. А завдяки реалізації соціально-економічних інноваційних процесів відбувається активізація людського фактору та удосконалення економічних методів управління (рис. 1).

У дисертації вивчено й узагальнено зарубіжний досвід організації інноваційної діяльності. Він свідчить про певні особливості, які властиві окремим країнам. Виявлено, що у багатьох з них поряд із безперечним науково-технічним і технологічним лідерством найбільших корпорацій значний внесок у інноваційний процес належить підприємствам малого та середнього бізнесу.

Рис. 1. Взаємозв’язки інноваційних процесів

Наукова діяльність традиційно є сферою активної державної політики. Зараз центральним органом виконавчої влади, що здійснює підтримку інноваційної діяльності, є Українська державна інноваційна компанія, створена на базі ліквідованого Державного інноваційного фонду України. В роботі проаналізовано діяльність її Харківського регіонального відділення, відзначено недоліки і запропоновано заходи щодо їх усунення.

У другому розділі – “Дослідження сучасного стану і перспектив розвитку інноваційної сфери в Україні” — обґрунтовано методи функціонування ринку інновацій, а також методичний підхід до розробки інноваційної стратегії; розкрито особливості організації інноваційної діяльності, сформульовано етапи її проведення з урахуванням розглянутих особливостей, запропоновано форми організації даного виду діяльності у ринкових умовах.

Аналіз статистичних даних за період з 1995 - 2001 рр. показав, що впровадження нових прогресивних технологічних процесів зменшилося з 2936 до 1421 одиниць. А у порівнянні з 1991 р. цей показник зменшився у 5,2 рази. Причому до 1999 року падіння відбувалося досить значними темпами, але у 2000 році вперше за досліджуваний період відбулося його зростання. Так даний показник за період з 1999 – 2001 рр. збільшився у 1,18 рази і досяг значення 1421. Ця тенденція залишається і у впровадженні маловідходних ресурсозберігаючих і безвідходних процесів. за період з 1991 по 1999 рр. цей показник зменшився у 4,3 рази, а за період з 1999 – 2001 рр. збільшився з 423 до 469 (рис. 2).

Рис. 2. Трендові моделі тенденцій прогресивних технологічних процесів та освоєння виробництва нових видів продукції в промисловості

Освоєння виробництва нових видів продукції проходило наступним чином: за період 1991 – 1996 рр. цей показник зменшився з 13790 до 9822 найменувань, а за період 1996 – 2001 рр. відбувалося зростання даного показника з 9822 до 19484 найменувань. В цілому за досліджуваний період освоєння виробництва нових видів продукції збільшилося у 1,41 рази. Освоєння виробництва нових видів продукції, найменувань товарів народного споживання також зменшувалося за період 1991 – 1996 рр. з 11482 – 7981 і зростало за період 1996 – 2001 рр. відповідно з 7981 до 14509 найменувань. В цілому даний показник збільшився за досліджуваний період на 3027 найменувань (табл. 1).

Таблиця 1

Впровадження прогресивних технологічних процесів та освоєння виробництва нових видів продукції в промисловості

(одиниць) |

1991 | 1995 | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001

Впроваджено нових прогресивних технологічних процесів | 7303 | 2936 | 2138 | 1905 | 1348 | 1203 | 1403 | 1421

з них маловідходних ресурсозберігаючих і безвідходних | 1825 | 1044 | 688 | 600 | 467 | 423 | 430 | 469

освоєно виробництво нових видів продукції, найменувань | 13790 | 11472 | 9822 | 10379 | 10796 | 12645 | 15323 | 19484

з них товарів народного споживання | 11482 | 9398 | 7981 | 8431 | 9074 | 10140 | 12539 | 14509

Джерело: Статистичний щорічник України 2001 р. за редакцією О.Г. Осауленка

У результаті дослідження виявлено, що падіння інноваційної активності у період з 1991-1999 рр. у розрахунку на одне підприємство фактично означає майже повне припинення змін на значній кількості підприємств. Адже зміни не є самоціллю. Вони з’являються і повинні з’являтися там, де впроваджуються нові технології, нові продукти, нові організаційні форми і процеси. Кожна з відповідних інновацій, з точки зору підприємства, що її здійснює, за своєю суттю є окремий проект. Отже стає очевидною гостра необхідність розробки і впровадження різноманітних проектів на підприємствах різних форм власності і їх спрямованість не здійснення змін та інновацій (табл. 2).

Таблиця 2

Інноваційна діяльність промислових підприємств України, в розрахунку
на одне підприємство |

1991 | 1995 | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000

Впроваджено нових прогресивних технологічних процесів | 1,7 | 0,22 | 0,16 | 0,10 | 0,06 | 0,11 | 0,13

з них маловідходних ресурсозберігаючих і безвідходних | 0,4 | 0,08 | 0,05 | 0,03 | 0,02 | 0,04 | 0,04

Освоєно виробництво нових видів продукції, найменувань | 3,2 | 0,9 | 0,73 | 0,54 | 0,49 | 0,12 | 0,45

з них товарів народного споживання | 2,6 | 0,7 | 0,59 | 0,44 | 0,41 | 0,96 | 0,19

Дані приведених таблиць свідчать про недостатні темпи зростання інноваційної активності на Україні. Така ж ситуація як і в цілому по Україні складається у Харківського науково-промислового регіону (табл. 3).

Таблиця 3

Динаміка інноваційної діяльності у Харківській області

(одиниць) |

1995 | 1998 | 1999 | 2000

Освоєно виробництво нових видів продукції, найменувань | 770 | 793 | 906 | 810

Створено вперше в Україні зразків нових типів машин | 54 | 27 | 20 | 25

Із загальної кількості нових товарів народного споживання | 598 | 672 | 795 | 702

Освоєно виробництво вперше в Україні нових видів продукції | 70 | 33 | 34 | 50

У результаті дослідження виявлено, що інноваційні процеси тісно зв’язані, однак, при цьому вони не однорідні. Саме тому основним завданням управління є консолідація всіх елементів інноваційної діяльності у рамках єдиної стратегії розвитку як окремого підприємства, так і економіки України. Одночасно на процес інтенсифікації інноваційної діяльності впливають ряд факторів, основними з яких є: рівень фінансування наукових розробок; науково-технічний рівень спеціалістів; ступінь ефективності взаємодії науки та виробництва.

Подібна диференціація факторів обумовлює необхідність використання комплексного підходу до аналізу інноваційної діяльності, який передбачає поєднання великої кількості показників і дозволяє зробити висновок про ступінь розвитку інноваційних процесів на підприємствах.

На основі аналізу теоретичних джерел та практики використання інноваційних проектів у різних галузях промисловості розроблено класифікацію факторів які впливають на ціноутворення на інноваційну продукцію рис. 3.

Основними факторами ризику неточної оцінки собівартості і ціни виробів на етапах НДДКР, на нашу думку є: 1) прямі недоробки і помилки в конструкції і технології виготовлення виробів (збільшують витрати розробку, виготовлення, в т.ч. і за рахунок рекламацій в експлуатації); 2) нераціональний рівень уніфікації технологічних процесів (збільшує витрати на розробку і виготовлення); 3) нераціональний рівень уніфікації конструкції виробів (збільшує витрати на розробку і виготовлення); 4) нераціональна величина показників призначення (завищує витрати на виготовлення і експлуатацію); 5) нераціональна величина показників надійності і нераціональний об’єм вибірки випробувань (можу призвести до збільшення витрат у виробництві та експлуатації); 6) нераціональний обсяг економічного обґрунтування проекту (призводить до надмірних витрат у виробництві та експлуатації).

Рис. 3. Фактори, які впливають на ціну інноваційної продукції

В результаті аналізу чутливості проекту визначаються фактори, які найбільше впливають на чистий дисконтований прибуток. При аналізі стійкості розглядається можливий інтервал зміни результатів проекту. Методи аналізу чутливості та стійкості дозволяють виділити фактори, зміна яких найбільш істотно відбивається на результатах, а також дозволяє розробляти заходи щодо запобігання несприятливим змінам.

З цією метою в дисертації було проаналізовано вплив на чистий дисконтований прибуток зміни розміру капітальних витрат, обсягів продажу, поточних витрат і макроекономічних факторів: банківської ставки, рівня інфляції та премії за ризик.

Значення чутливості проектів до зміни капітальних витрат, обсягу продажу та поточних витрат підтверджуються методом степеневої регресії. Значення чутливості проекту до зміни банківської ставки, премії за ризик, рівня інфляції пропонується розраховувати методом лінійної ітерації, а не методом степеневої регресії, що значно спростить трудомісткість розрахунку.

В умовах структурної трансформації національної економіки існує об’єктивна необхідність формування нових пріоритетів розвитку, які дозволили б Україні перейти від інерційно-індустріального до інноваційного-випереджаючого типу розвитку. Одним із можливих інструментів такого переходу є стратегічне та тактичне планування, супровід і контроль процесів інноваційної діяльності в сферах науки, техніки і виробництва.

Центральною проблемою управління інноваціями є розробка і реалізація інноваційної стратегії підприємства. У роботі обґрунтовано методичний підхід до розробки та реалізації інноваційної стратегії.

Формування ефективної інноваційної стратегії є складною творчою роботою, яка вимагає знань та специфічних підходів, розуміння її особливостей і методів.

У результаті дослідження виявлено, що на розробку інноваційної стратегії впливають такі фактори: ставлення керівництва до НДДКР; система управління НДДКР; система фундаментальних і прикладних розробок; інноваційний потенціал фірми (відкриття, патенти, інвестиції).

За своїм призначенням інноваційна стратегія є функціональною, вона визначає, а також координує заходи, спрямовані на створення нового товару, технології виробництва, що є одним з найважливіших компонентів конкурентної боротьби. В інноваційній стратегії можна виділити такі складові: технологічне прогнозування і планування; визначення структури НДДКР; управління НДДКР.

Серед головних особливостей інноваційної стратегії можна відзначити: оновлення та вдосконалення техніки і технології; комплексний характер стратегії; удосконалювання форм і методів організації виробництва; докладний аналіз факторів ризику й оцінка ступеня їх впливу.

Врахування зазначених особливостей інноваційної стратегії підприємства дозволить підвищити ефективність їх розробки.

На думку автора, при вирішенні конкретної задачі організації інновацій доцільно використати такі форми організації: інкубатори, технополіси, технологічні парки, венчурні підприємства, а також змішані організаційні форми.

У третьому розділі — “Удосконалення методу оцінки ефективності інноваційного проекту” – обґрунтовано наукові підходи до оцінки ефективності інноваційних проектів; узагальнено методики розрахунку розміру дисконту; проаналізовано особливості існуючих методів оцінки ризиків; розроблено перелік критеріїв для оцінки ефективності інноваційного проекту; обґрунтовано методику оцінки ефективності інноваційних проектів; розроблено методику оцінки інноваційних ризиків.

У дисертації розглянуто метод оцінки ефективності який при певних умовах базується на аналізі динаміки надходжень та платежів зв’язаних з інноваційним проектом. Цей підхід заснований на аналізі “потоку готівки”, широко використовується у західній теорії та практиці інвестиційних розрахунків. Показники оцінки ефективності інноваційних проектів можна розділити за наступними видами: показники комерційної (фінансової) ефективності, які враховують фінансові наслідки реалізації проекту для його безпосередніх учасників; показники бюджетної ефективності які відображають фінансові наслідки реалізації проекту для державного, регіонального та місцевого бюджетів; показники економічної ефективності, що враховують затрати та результати, які пов’язані з реалізацією інноваційного проекту і виходять за межі прямих фінансових інтересів учасників проекту і допускають вартісне вимірювання.

В управлінні інноваціями важлива роль належить оцінці інноваційних проектів. У роботі виділено особливості, характерні для інноваційних проектів. Унаслідок узагальнення показників оцінки ефективності інноваційних проектів та аналізу переваг і недоліків кожного з них було зроблено висновок про те, що жоден з показників не дає найповнішу і найточнішу інформацію про ефективність проекту. Проведена оцінка окремих інноваційних проектів також показала, що за одним показником неможливо зробити правильні висновки про доцільність вибору інноваційного проекту.

У роботі розроблено перелік критеріїв, який дозволить оцінити переваги і недоліки проекту некількісними методами розрахунку.

Суть методу добору інноваційних проектів за допомогою переліку критеріїв полягає у наступному: розглядається відповідність проекту у кожному з встановлених критеріїв і за кожним критерієм виводиться оцінка проекту.

У результаті проведених розрахунків, виконаних за допомогою показників і критеріїв оцінки проекту, обґрунтовано методику оцінки ефективності інноваційних проектів, що передбачає використання формальних методів розрахунку кількісних показників і неформальних (експертних) методів.

Однією з найістотніших особливостей інноваційного проекту є те, що виконання проекту здійснюється в умовах ризику. На підставі аналізу методів оцінки ризику, що застосовуються, автором запропонована методика оцінки ризику, яка базується на комплексному застосуванні методів оцінки чутливості та стійкості проекту.

Як видно з рис. 4, формування інноваційної стратегії включає: формулювання цілей, аналіз зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства, вироблення стратегії (розробка, аналіз та оцінка альтернатив, вибір стратегії).

Рис. 4. Концептуальний механізм формування стратегії інноваційної діяльності

Найвідповідальнішим етапом розробки інноваційної стратегії є формулювання цілей. Вони повинні охоплювати такі напрямки розвитку підприємства: вдосконалення продуктів, що випускаються, а також технологій, які застосовуються; створення та освоєння нових видів продуктів і технологічних процесів; підвищення рівня техніко-технологічної, науково-дослідної та дослідно-конструкторської бази; зростання ефективності використання трудових ресурсів, підготовку і перепідготовку кадрів; забезпечення екологічної безпеки інновацій.

Головним у виборі інноваційної стратегії є аналіз та оцінка альтернатив. Залежно від галузі, комплексу зовнішніх і внутрішніх факторів підприємствам можна рекомендувати обрати одну з таких стратегічних альтернатив інноваційної діяльності:

-

-

-

-

Стратегія інноваційної діяльності набуває сенсу тоді, коли вона реалізується. Для того, щоб контролювати процес реалізації стратегії і бути впевненим у досягненні цілей, необхідно розробляти стратегічні й оперативні плани, проекти і програми.

Зважаючи на збільшення кількості та ускладнення інновацій, а також на підвищення вимог споживачів до їх широкого впровадження в усі сфери життя, гострішою стає необхідність удосконалювання інноваційної діяльності на підприємствах та в організаціях.

Це, у свою чергу, неможливо без урахування особливостей організації інноваційної діяльності, які розкриті у роботі. Головною особливістю організації інновацій є наявність і переважання в них невизначеності та ризику в досягненні цілей і кінцевих результатів, велика частка імовірнісних процесів. Упровадження кожного нововведення має ознаки унікальності. Багато проблем нововведень пов'язано з існуванням розриву між початковими та фінішними їх стадіями. Ефективність нововведення може проявитися тільки при їх широкому розповсюдженні. Проте часто спостерігається відрив піонерського впровадження від масового.

З урахуванням розглянутих особливостей у роботі сформульовано етапи здійснення організації інноваційної діяльності.

Проведені розрахунки з оцінки ризику показали, що при зміні обсягу продажу, капітальних витрат, поточних витрат, банківської ставки, премії за ризик та рівня інфляції на 5% проекти можна вважати стійкими.

Аналіз ризику на основі бальних оцінок експертів використовується для некількісного вираження ризику, пов'язаного із проектом.

Для поліпшення державної підтримки інноваційної діяльності підприємств необхідно вдосконалити нормативно-правову базу щодо її регулювання, а саме: ввести диференційовані податкові пільги, які встановлені на базі класифікації підприємств залежно від їх участі в інноваційному процесі та запровадити прогресивну шкалу оподаткування для венчурних підприємств, що базується на врахуванні часу їх формування і функціонування.

Результати проведеного аналізу тенденцій розвитку світової економіки і основних його моделей показали, що для активізації інноваційної діяльності має велике значення розвиненість мережі венчурних підприємств. Виваженим і найдоцільнішим методом впровадження інновацій є створення при великих підприємствах внутрішніх венчурів, що дає змогу значно зменшити ризик великих підприємств, оскільки вони будуть впроваджувати лише перевірені венчурними підприємствами високоефективні інноваційні проекти.

Для належного інформаційного забезпечення інноваційної діяльності рекомендується налагодити роботу регіональних інформаційних центрів, що дасть можливість використати внутрішні та зовнішні резерви активізації інноваційної діяльності. Активізація інноваційної діяльності вітчизняних підприємств потребує здійснювати широкий комплекс заходів, важливе місце серед яких займає виявлення внутрішніх резервів її організації. Одним із них є забезпечення швидкого та якісного виконання кожної зі стадій та етапів інноваційного процесу, які відображають трансферт нововведень у матеріальне виробництво від зародження і проведення фундаментальних досліджень, проектно-конструкторських розробок, створення дослідних зразків, їх випробування в лабораторіях до організації серійного чи масового виробництва новинок та їх реалізації і обслуговування. При цьому є надзвичайно важливою проблемою є не лише прискорення якісного виконання етапів, але й недопущення більших, ніж конкуренти витрат часу на стиках між стадіями інноваційного процесу.

У результати дослідження виявлено, що при переході до ринку посилюється роль фінансового забезпечення інноваційної діяльності. Вирішальним джерелом фінансування є власні джерела підприємств, організацій. Аналіз діяльності промислових підприємств показав, що на сьогодні більше половини промислових підприємств в Україні збиткові. Це затрудняє також використання коштів замовників, амортизаційних відрахувань, які не спроможні забезпечити відновлення засобів виробництва у необхідному обсязі. Виявлено, що при застосуванні прискореної амортизації при збитковості значної частини підприємств призводить до подальшого збільшення витрат та цін на продукцію. Однією з важливих форм фінансового забезпечення інноваційних процесів є використання кредиту, який у порівнянні з іншими джерелами такого роду у найбільшій мірі відповідає ринковим умовам, підвищує відповідальність створювачів нововведень, оскільки поворотність кредиту потребує відбору для фінансування дійсно ефективних проектів.

ВИСНОВКИ

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.

2.

3.

4.

5.

6.

АНОТАЦІЯ

Лі Цзіньбо. Державне регулювання інноваційних процесів в економіці перехідного періоду. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 – організація управління, планування та регулювання економікою, Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна. Харків, 2002.

Дисертацію присвячено розробці науково-практичних рекомендацій щодо вдосконалення регулювання інноваційними процесами в організаціях економіки перехідного періоду, підвищенню їх ефективності. Уточнено поняття інноваційної діяльності: “новизна”, “інновація” (“нововведення”). “інноваційна діяльність”, “інноваційний процес”, “інноваційний проект”. Обґрунтовано методичний підхід до формування стратегії інноваційної діяльності. Розроблено перелік критеріїв для оцінки ефективності інноваційного проекту некількісними методами розрахунку. Обґрунтовано методику оцінки ефективності інноваційних проектів, яка передбачає комплексне використання формальних методів розрахунку кількісних показників і неформальних (експертних) методів. Розроблено методику оцінки інноваційних ризиків.

Ключові слова: регулювання, управління інноваціями, інноваційна діяльність, інноваційна стратегія, формальні методи, оцінка ризиків, ефективність інноваційного проекту, перелік критеріїв.

Аннотация

Ли Цзиньбо. Государственное регулирование инновационных процессов в экономике переходного периода. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.02.03 – организация управления, планирования и регулирования экономикой. – Харьковский национальный университет им. В.Н. Каразина, Харьков, 2002.

Диссертация посвящена разработке научно-практических рекомендаций по совершенствованию управления инновациями в организациях, повышению их эффективности. Обобщены теоретические подходы к обоснованию понятий инновационной деятельности предприятия и уточнены следующие ее понятия: “новшество”, “инновация” (“нововведение”), “инновационная деятельность”, “инновационный процесс”, “инновационный проект”. Обобщен зарубежный опыт организации инновационной деятельности.

В диссертации обоснован методический подход к формированию стратегии инновационной деятельности, который предусматривает разработку альтернатив и выбор стратегии с учетом факторов внешней и внутренней среды.

В работе раскрыты особенности организации инновационной деятельности, сформулированы этапы ее проведения с учетом рассмотренных особенностей. При решении конкретных задач организации инноваций предлагается использование следующих форм организаций: технополисы, инкубаторы бизнеса, технопарки, венчурные фирмы и смешанные формы.

В диссертации выделены особенности, характерные для инновационных проектов, обобщены показатели оценки эффективности инновационных проектов. В результате обобщения показателей, анализа достоинств и недостатков каждого из них был сделан вывод о том, что ни один из показателей в отдельности не дает наиболее полную и точную информацию об эффективности проекта. Поэтому для оценки экономической привлекательности проектов предлагается комплексное использование всех приведенных показателей: чистого дисконтированного дохода, внутренней нормы рентабельности, индекса доходности, срока окупаемости, модифицированной ставки рентабельности.

Решение о целесообразности выбора проекта должно приниматься с учетом других оценок и критериев, которые в каждом конкретном случае формируются исходя из целей, стоящих перед участниками проекта, и связанных с ним рисками. Поэтому в работе предложен перечень критериев, который позволит оценить проект неколичественными методами расчета.

Отбор инновационных проектов с помощью предложенного перечня критериев позволит увидеть все достоинства и недостатки проекта.

В результате расчетов, выполненных с помощью показателей и критериев оценки проекта, обоснована методика оценки эффективности инновационных проектов, которая предусматривает использование формальных методов расчета количественных показателей и неформальных (экспертных) методов.

Предложенная методика оценки проектов позволит всесторонне проанализировать инновационный проект, что будет способствовать снижению риска для инвесторов при вложении средств в этот проект.

В результате анализа методов оценки риска разработана методика оценки инновационных рисков, которая основана на комплексном применении балльного метода, методов оценки чувствительности и устойчивости проекта.

С целью совершенствования анализа чувствительности и устойчивости проекта был рассчитан диапазон изменения следующих показателей: капитальных затрат, объема продаж, текущих затрат от 1% до 12%. В результате выполненных расчетов было сделано следующее заключение: проект устойчив при изменении капитальных затрат, объема продаж, текущих затрат до 6% от исходных значений, а от 6% до 12% - относительно устойчив.

Предложенная методика оценки риска позволит обоснованно определить величину риска, что даст возможность принимать эффективные управленческие решения при выборе проектов.

Ключевые слова: управление инновациями, инновационная деятельность, инновационная стратегия, формальные методы, оценка рисков, эффективность инновационного проекта, перечень критериев.

THE SUMMARY

Li Jinbo. State regulation of innovation processes in the economy of transition period.- Manuscript.

Thesis for academic degree of a candidate of economic science in speciality 08.02.03 – a management, planning and regulation organization of the economy. – V.N. Karazin Kharkov National University, Kharkov, 2002.

The main idea of the thesis concerns a scientific and practical recommendation development of innovation control perfection in companies and increase of its effectiveness. There are generalized theoretical approaches to grounds of the innovation activity concept of a company and specified the following notions: “novelty”, “innovation”, “innovation activity”, “innovation process” and “innovation project”. Foreign experience of