ЦЕНТРАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ

ОСВІТИ АПН УКРАЇНИ

ЛЕБІДЬ ІРИНА ВЛАДИСЛАВІВНА

УДК 37.013

НАЦІОНАЛЬНІ ЦІННОСТІ У ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ

(теоретико-методологічний аспект)

Спеціальність 13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ - 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Уманському державному педагогічному

університеті імені Павла Тичини, Міністерство освіти і науки

України.

Науковий керівник – доктор педагогічних наук, професор,

член-кореспондент АПН України

Кузь Володимир Григорович,

Уманський державний педагогічний

університет імені Павла Тичини, ректор

Офіційні опоненти: - доктор психологічних наук,

професор, член-кореспондент АПН України

Боришевський Мирослав Йосипович,

Інститут психології імені Г.С.Костюка АПН України,

лабораторія психології особистості ім. П.Р.Чамати, завідувач

- кандидат педагогічних наук, доцент

Киричок Віра Андріївна,

Інститут проблем виховання АПН України,

старший науковий співробітник лабораторії

морального та естетичного виховання

Провідна установа - Вінницький державний педагогічний університет

імені Михайла Коцюбинського,

кафедра педагогіки,

Міністерство освіти і науки України,

м. Вінниця

Захист відбудеться “30” травня 2002 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К26.455.01 у Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти АПН України за адресою:

04053, м. Київ – 53, вул. Артема, 52-А, корпус 3, ауд. 20.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України

04053, м. Київ – 53, вул. Артема, 52-А, корпус 3

Автореферат розісланий 29 квітня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Снісаренко О.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження

На етапі масштабних перетворень у всіх сферах життєдіяльності людини постала потреба збалансувати елементи суспільної системи на основі відчуття глобальності й усвідомлення нової ролі самої людини на Землі. Тільки таким чином можна подолати невідповідність між мисленням, поведінкою людини і реальним світом, який постійно змінюється. Шлях до такої гармонізації пролягає через повернення людини до глибокої духовності, що уособлює викристалізовані здобутки національного та загальнолюдського, яке, в свою чергу, зародилося на тлі національного. Сила нації виявляється не тільки в сумі знань, а й у духовності, яка обумовлює збереження, використання і трансляцію національної своєрідності та унікальності, і тільки на такій основі повинна відбутися інтеграція нації у світове співтовариство.

Актуальною педагогічною проблемою стає найефективніше використання потенціалу національних цінностей у сучасних умовах. Особливо специфічною виявляється вона для України, освітньо-виховна система якої перебуває у стадії глибинного реформування. Необхідність дослідження зазначеної проблематики обумовлюється й недостатністю її теоретико-методологічного обґрунтування у вітчизняній та зарубіжній літературі відповідно до специфіки педагогічної діяльності. Особливої уваги потребує нова для педагогічної науки галузь - педагогічна аксіологія.

З'ясування сутності феномену "національні цінності" вимагає інтердисциплінарного підходу, а саме: розгляду його під кутом зору філософії, філософії освіти, філософії виховання, педагогіки, політології, соціології, психології, культурології, етнографії, оскільки сам феномен "цінність" є поліструктурним і поліфункціональним. Вихідною у його дослідженні є галузь філософії – аксіологія (філософська теорія цінності), яка є основоположною для педагогічної аксіології.

Поняття "національні цінності" до цього часу не досліджувалося як філософсько-педагогічна категорія. Не існує спеціальних досліджень, присвячених теоретико-методологічному аналізу національних цінностей у виховному процесі загальноосвітньої школи.

Розуміння сутності категорії "національні цінності" ґрунтується на основі теорії цінності. Теорія цінності як самостійний розділ філософії виділяється в кінці ХІХ на початку ХХ століття, але кожна доба зробила свій вагомий внесок у її розробку.

Початкові ціннісні уявлення з'являються вже у філософів стародавніх цивілізацій. Постановку проблематики здійснив Сократ, його послідовниками були Арістотель, Платон та ін. У середньовіччі місце ціннісної проблематики посіла теологія. У добу Ренесансу відроджується вивчення ціннісної проблематики. У добу Просвітництва продовжують дослідження Р.Декарт, Б.Паскаль. Вагомий внесок у розвиток аксіології зробив І. Кант - він вперше вжив термін "цінність" у вузькому розумінні, заклавши основи зародження теорії цінності. Категорію "цінність" ввів вперше в обіг Р.Лотце. Подальшою розробкою категоріального апарату аксіології займалися М.Вебер, Ю.Вейденгаммер, Л.Віндельбанд, Г.Ріккерт та ін. Кінець ХІХ - початок ХХ століття характеризується розмаїттям напрямків розробки аксіологічної теорії: свій вклад здійснили В.Вундт, Дж.Дьюї, Ф.Знанецький, Ф.Ніцше, П.Тейяр де Шарден, М.Шеллер; у середині ХХ століття Тс.Макігуши, Ч.Морріс, М.Рокіч, В.Франкл.

Деякі аспекти цієї проблеми з різною повнотою досліджувалися філософами, істориками, соціологами, психологами, педагогами, зокрема:

·

· теоретичній розробці проблеми національних цінностей сприяли дослідження природи етносу та нації М.Бердяєва, Ю.Бромлея, Л.Гумільова, Г.Касьянова, С.Макарчука;

· основи ціннісної проблематики в середині і в кінці ХХ ст. розробляли такі філософи, як: С.Анісімов, О.Дробницький, М.Каган, М.Лапін, М.Мамардашвілі, В.Тугарінов, Н.Чавчавадзе;

· в галузі психології проблему цінностей та ціннісних орієнтацій досліджували Л.Божович, А.Здравомислов, Г.Костюк, Д.Леонтьєв, О.Леонтьєв, С.Рубінштейн, К.Хабібулін;

· проблема цінностей особистості у процесі її становлення розкривається у працях В.Анненкова, В.Бакірова, С.Карпенко, О.Корнієнка;

· проблема вибору цінностей в інформаційному суспільстві репрезентована в дослідженнях Д.Гелбрейта, О.Горкуня, В.Іноземцева, В.Саламатова, Е.Тоффлера;

· у галузі філософії освіти (Б.Гершунський, Е.Гусинський, В.Лутай, В.Розін, В.Шадриков); філософії виховання (В.Корженко, Д.Ліхачов, О.Рєбуль);

· у галузі педагогічної аксіології (М.Богуславський, Р.Габдулхаков, І.Карапетян, З.Равкін, Т.Сергєєва, Г.Чижакова);

· у низці психолого-педагогічних досліджень українських вчених: І.Беха, М.Боришевського, О.Вишневського, П.Ігнатенка, В.Киричок, В.Кузя, Б.Ступарика, О.Сухомлинської;

· в ряді досліджень розкриваються аспекти взаємодії загальнолюдських і національних цінностей (В.Абрамов, О.Корнієнко, А.Сахаров, В.Сіверс);

· в історії педагогічної думки ідея використання національного компоненту знайшла свою реалізацію у працях Гр.Ващенка, К.Гельвеція, М.Драгоманова, І.Огієнка, С.Русової, Г.Сковороди, В.Сухомлинського та ін.

Досліджуючи проблему національних цінностей у виховному процесі, ми не обмежуємося рамками й оцінками якоїсь однієї наукової школи, а намагаємося використати праці різних наукових напрямів, шукаючи те раціональне, що збагачує педагогічне знання. Філософський підхід до аналізу національних цінностей дозволяє виявити їх інтенцію, різнобічно вивчити цей феномен, використати їх конструктивний потенціал в умовах трансформації освітньо-виховної системи в Україні.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами

Дисертаційне дослідження виконано в руслі досліджень наукової лабораторії "В.О.Сухомлинський і школа ХХІ століття" Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, діяльність якої координується АПН України, і відповідно до тематичного плану наукових досліджень Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (№ держреєстрації 0197U003018) та в рамках Держбюджетної теми згідно з планом пріоритетних напрямів дослідження Міністерства освіти та науки України. Код напряму 8 – Проблеми нового змісту та методики навчання і виховання. Категорія 1. Тему дослідження затверджено вченою радою університету (протокол № 8 від 26 березня 1998 року), а також узгоджено у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології АПН України (протокол № 3 від 14 квітня 1998 року).

Мета дослідження полягає у науковій розробці та обґрунтуванні теоретико-методологічних основ застосування національних цінностей у виховному процесі.

Завдання дослідження:

1. З'ясувати сутність та зміст вихідного поняття педагогічного дослідження "цінність" у категоріальній сітці філософії, психології та педагогічної аксіології.

2. Проаналізувати специфіку національного і на цій основі виявити сутність поняття "національні цінності" та розкрити характер співвідношення національних і загальнолюдських цінностей.

3. Науково обґрунтувати теоретико-методологічний рівень функціонування національних цінностей у виховному процесі загальноосвітньої школи.

4. Визначити напрямки трансформації національних цінностей у площину актуальної домінанти сучасного суспільства.

Об'єкт дослідження – аксіологічна складова процесу виховання у загальноосвітній школі.

Предмет дослідження – національні цінності як теоретико-методологічна основа виховного процесу.

Методи дослідження

У дослідженні використовувався комплекс методів, адекватних предмету, меті та завданням дослідження, а саме: порівняльно-зіставний метод дозволив провести аналіз теоретичних джерел щодо ключових категорій досліджень: “цінність”, “національна цінність”, “виховний процес”; за допомогою типологічного методу вдалося проаналізувати специфіку явища “національні цінності у виховному процесі загальноосвітньої школи” і здійснити класифікацію національних цінностей; використання логічного способу дало змогу відтворити структуру досліджуваного об'єкта, простежити взаємозв'язки і взаємозалежності між його складниками й окремими функціями; за допомогою методів моделювання виховного процесу і педагогічного проектування побудовано виховну модель “Творення цінності”.

Дослідження здійснювалося протягом 1997 – 2001 рр. і охоплювало три етапи: на першому (1997 – 1998 рр.) проводилась підготовча робота, вивчався стан досліджуваної проблеми на основі аналізу вітчизняної і зарубіжної наукової літератури, визначалися основні напрями дослідницької роботи, відпрацьовувався науковий апарат дослідження;

на другому (1998 – 2000 рр.) здійснювався теоретичний аналіз літератури з визначеної проблеми, розроблялася теоретична база та методологічні основи дослідження, було обґрунтовано концептуальні засади виховної моделі "Творення цінності" на основі національних цінностей;

на третьому (2000 – 2001 рр.) матеріали узагальнювалися і систематизувалися, інтерпретувалися результати теоретико-методологічного дослідження, формулювалися висновки, оформлювалася робота.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що в ньому вперше здійснено системний аналіз аксіологічних категорій у педагогічному контексті, використано аксіологічний підхід до виховного процесу в загальноосвітній школі та визначені його принципи; вивчено і науково обґрунтувано роль і місце національних цінностей у виховному процесі в сучасних умовах, запропоновано класифікацію національних цінностей; уточнено методи навчання цінностей; вперше розроблено модель виховного процесу “Творення цінності” та введені такі поняття, як “особистість національної культури з планетарним мисленням”, “культурно-ціннісна кооперація”, “година творення цінності”; визначені функції національних цінностей та культурно-ціннісної кооперації, структурні елементи та педагогічні засоби формування особистості національної культури, а також педагогічні засоби формування національної самосвідомості, рівні прийняття цінностей та відповідні виховні впливи, фази еволюції спілкування учнів зі світом національних цінностей у виховному процесі, напрямки трансформації національних цінностей у площину актуальної домінанти сучасного суспільства; подальший розвиток дістала інтерпретація загальнонаукових принципів та законів у контексті педагогічної аксіології.

Практична значущість полягає у тому, що сформульовані в результаті дослідження теоретико-методологічні положення і висновки можуть розглядатися як аксіологічний аспект у контексті філософії освіти, використовуватися як складова педагогічної аксіології, застосовуватися в навчально-виховному процесі педагогічних закладів під час читання курсів історії педагогіки, теорії виховання, різних спецкурсів та проведення спецсемінарів. Запропонована модель виховного процесу "Творення цінності" на основі національних цінностей з метою формування особистості національної культури з планетарним мисленням може бути реалізована у виховному процесі загальноосвітньої школи, у практичній діяльності педагогів, педагогічній практиці студентів, у системі фахової підготовки і перепідготовки педагогічних працівників.

Апробація результатів роботи здійснювалася на звітних наукових конференціях кафедр університету (Умань, 1998 - 2001), на засіданнях наукової лабораторії "В.О. Сухомлинський і школа ХХІ століття", що функціонує на громадських засадах при Уманському державному педагогічному університеті (Умань, 1998 - 2001), на Всеукраїнській науково-практичній конференції “В.О.Сухомлинський і сучасні проблеми особистісно зорієнтованого виховання” (Умань, 2000), на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Морально-духовний розвиток особистості в сучасних умовах” (Київ, 2000), на методологічному семінарі “Філософія освіти ХХІ століття: проблеми і перспективи” (Київ, 2000) та на Всеукраїнському конкурсі молодих освітян на кращу концепцію реформування та розвитку освіти в Україні “Освіта в Україні ХХІ століття: поступ до Людини” (Київ, 2000).

Публікації. Результати дослідження відображені у 9 одноосібних працях дисертанта; 6 – у виданнях, затверджених ВАК України як наукові видання, для висвітлення основного змісту дисертаційного дослідження; 3 – в інших виданнях.

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (273 найменування). Загальний обсяг дисертації 222 сторінки, з них 194 сторінки основної частини. Робота містить 7 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність дослідження, визначаються його предмет, об'єкт, мета, завдання, методи, розкривається наукова новизна, теоретична та практична значущість одержаних результатів, подаються відомості про апробацію.

У першому розділі ”Теоретичні передумови виникнення національних цінностей” здійснено аналіз філософської, психологічної, історичної та педагогічної літератури з проблеми, зроблено змістовий аналіз категорій: “цінності”, “національні цінності”, запропоновано класифікацію національних цінностей, проаналізовано характер співвідношення загальнолюдських і національних цінностей.

Розгляд аксіологічної проблематики від появи початкових синкретичних ціннісних світоуявлень стародавніх філософів до формування загальних понять, цілісної теорії цінності, яка відокремилась у самостійну галузь - аксіологію, дає можливість констатувати, що ціннісні імперативи, які виникали на теренах філософії, завжди мали практичне втілення в педагогічних концепціях. Як показує аналіз, педагогіка ніколи не ігнорувала аксіологічну проблематику, але актуальність виділення її у самостійну галузь – педагогічну аксіологію – виявилася лише в останнє десятиріччя. Предметом педагогічної аксіології виступають ціннісні характеристики феноменів педагогічної реальності. Освіта, виховання, навчання, педагогічна діяльність визнаються нею цінностями людського життя. Її провідною установкою є установка на формування в учнів ціннісного відношення до себе, до оточуючих людей, до навчального процесу, до професійної діяльності, до світу в цілому. У науковій літературі існує підхід (Б.Гершунський, В.Розін, П.Щедровицький), згідно з яким педагогічну аксіологію виділяють як одну з базових дисциплін, що розглядає аксіологічну проблематику з позицій філософії освіти.

У розділі розкрито зміст ключового поняття “цінність” під кутом зору філософії, психології, педагогічної аксіології та з'ясована динаміка взаємовідношень з такими поняттями, як: "інтереси", "потреби", "норми", "ідеали", "істина", "користь", "оцінка", "цілі". Виділено важливе для педагогічного дослідження положення: цінності засвоюються на основі емоційного переживання. Згідно з цим положенням розглянута сфера ціннісного, яка включає в себе: ціннісні уявлення, ціннісну ситуацію, ціннісну позицію, ціннісне відношення, ціннісну свідомість, ціннісну процесуальність, ціннісне осмислення, ціннісне значення, ціннісні ідеали, ціннісну спрямованість, ціннісне самовизначення, самоусвідомлення, усвідомлення ціннісного змісту життя, ціннісну картину світу. Ціннісна сфера піддається "суспільним виховним впливам" та "локальним виховним впливам", під якими ми розуміємо дію суспільства і виховних закладів, чия дія здійснює безпосередній вплив на формування системи цінності, але для цього необхідною є і власна діяльність самого індивіда. Цінності не первинні, вони похідні від співвідношення світу і людини, вони виражають те, що є у світі і те, що створює людина у процесі історії, що є значущим для людини. Цінностями є те, що отримує статус загальної суспільної значущості, ними може бути будь-яке матеріальне чи ідеальне явище, яке має таке значення, заради якого індивід витрачає в тій чи іншій мірі свої зусилля, своє життя. Тому цінності виконують роль регулятора в діяльності людини, формують структуру особистості, оскільки є внутрішньо, емоційно засвоєними індивідом орієнтирами його діяльності, і повинні сприйматися ним як його власна духовна інтенція.

Визначено, що цінності – це багатомірне, складноцілісне утворення, яке відображає специфічну сферу відношень суб'єкта і об'єкта, осмислених з точки зору цілей, інтересів і потреб індивіда, а також відображає об'єктивний характер значущості суб'єкта для об'єкта і об'єкта для суб'єкта і передбачає креативне відтворення суб'єктом ціннісних якостей об'єкта.

Сформульоване нами визначення відображає філософський сенс явища “цінності” і не суперечить трактуванню цінностей у педагогічній аксіології, яка визначає цінності як специфічну функцію свідомості людини, що являє собою основу людської діяльності і відображає зміст цілі, ідеалу, норми, співвіднесених з конкретною історичною і соціокультурною ситуацією.

Беручи за основу філософські знання теорії цінності та педагогічної аксіології, а також дані досліджень природи етносу та націй (Дж.Армстронга, М.Бердяєва, Ю.Бромлея, Л.Гумільова, Г.Касьянова, Е.Сміта та ін.) і результати досліджень щодо асиметрії мозку і проблеми інтеграції культур (В.Аршавського, В.Ротенберга), національні цінності визначені нами як складно побудоване утворення, що виявляється у сфері суб'єктно-об'єктних відношень, що відображають позитивну значущість символів, знаків, явищ, міфів, котрі є визнаними певною спільнотою і несуть в собі духовно-енергетичний заряд, присутній у психічному світі самих культуроносіїв, який завдяки емоційному насиченню сприймається ними як їх власна духовна інтенція.

Підкреслено, що механізмом формування національних цінностей виступає національна культура та її складові: мова, традиції, звичаї, обряди, фольклор, мистецтво, етикет, побут, окремі особистості–національні символи, які виконують подвійну роль: з одного боку самі виступають національними цінностями, а з другого - є механізмом їх формування. А функціонування національних цінностей пов'язане зі світоглядом, національним самоусвідомленням та самосвідомістю, національним характером та самою духовністю народу.

На основі розглянутої національної специфіки і критичного аналізу класифікацій національних цінностей у дослідженні запропонована така класифікація:

Українська національна ідея.

Українська мова.

Національна самосвідомість.

Національна гідність.

Національний характер.

Історична пам'ять.

Патріотизм.

Конституція України.

Державні та національні символи, державний Гімн.

Національна культура: традиції, звичаї, обряди, фольклор, мистецтво, етикет, побут, окремі особистості–національні символи.

Релігія.

Здоров'я громадян української нації.

У розділі також розглядається питання кореляції національних і загальнолюдських цінностей. У філософському плані загальнолюдськими цінностями виступає все прогресивне, що виробило людство і що відповідає його інтересам в цілому. Це не якісь наднаціональні цінності, а навпаки, вони уособлюють в собі всі цінності, де б вони не створювались, всі досягнення світової цивілізації у ході історичного розвитку всіх народів. Вони передбачають збереження можливостей повноцінного існування кожної окремої особистості.

Таким чином, відзначено нерозривний, історично обумовлений зв'язок національних і загальнолюдських цінностей, підкреслено значення філософії діалогового спілкування і принципів доповнюваності та врівноваження. Магістральним принципом визначено принцип субстанціальної єдності та діалогової згоди. Ми підкреслюємо, що тільки справжні національно-патріотичні почуття здатні пробуджувати почуття поваги до іншого стилю життя, толерантне ставлення до інакомислячих, розуміння вселюдської єдності, оскільки чим ближче ми до національного, тим ближче ми до загальнолюдського.

У другому розділі ”Методологічне обґрунтування функціонування національних цінностей у виховному процесі загальноосвітньої школи (модель “Творення цінності”)” виховний процес розглянуто в аксіологічній площині з позицій провідної ролі у ньому національних цінностей, запропоновано модель виховного процесу “Творення цінності” (рис. 1) та здійснено осмислення аксіологічного проектування виховного процесу в інформаційному суспільстві.

У дослідженні використані такі загальнонаукові принципи, як: методологічний, теоретичний, понятійний, об'єктний. Виявлено, що у контексті даного дослідження пріоритетним виступає аксіологічний підхід, який дозволяє розглянути виховний процес у загальноосвітній школі з ціннісних позицій. Це передбачає використання специфічно аксіологічних принципів:

- єдності та рівноправності всіх ціннісних систем;

·

·

· зміни ціннісної домінанти, трансформації цінностей;

· інтеграції в цінностях традиційного та інноваційного.

Обґрунтовано важливість синергетичного підходу, в рамках якого виховний процес в загальноосвітній школі має ґрунтуватися на основі діалогової діяльності. Це дозволило визначити ті принципи, на яких акцентує

увагу діалогова парадигма, а саме: системності мислення, комплементарності (додатковості), інтегративності, фундаменталізації знань, емпатії, рефлексивності, креативної мобільності.

У процесі дослідження ми переконались у можливості здійснення низки теоретико-методологічних підходів: особистісного, культурологічного, діалогічного, спадкоємності, диференціації.

Визначено три стадії прийняття та засвоєння цінностей (предметно-образна, абстрактно-логічна, оперування цінностями) та чотири рівня прийняття та засвоєння цінностей і відповідні їм виховні впливи.

Виявлено три фази еволюції спілкування учнів зі світом національних цінностей та функції національних цінностей (світоглядну, гносеологічну, регулятивно-поведінкову, оціночно-дійову, інтегративну та комунікативну).

Доведено, що головним методом засвоєння цінностей є спосіб сумісної діяльності вихователя і вихованців. Активізуюча роль у цій діяльності відводиться методам: пояснення цінностей і керованої дискусії, ціннісної дії, ціннісного аналізу, шкільного практикуму, тренінгу, ігрового моделювання.

В основу розробки моделі “Творення цінності” покладено міждисциплінарну методологію, що дозволило використати загальнонаукові принципи (історизму, системності, єдності якості та кількості, діалектичного заперечення, розвитку, каузальності, об'єктивності, науковості, всебічного вивчення явищ і процесів, взаємозв'язку та співзалежності явищ) та закони (переходу кількості в якість, єдності та боротьби протилежностей, заперечення заперечення), інтерпретовані нами у контексті педагогічної аксіології.

Для побудови моделі “Творення цінності” ми насамперед звертаємося до такого суспільного явища як культура. Це пояснюється тим, що зміст виховання являє собою привласнення вихованцями форм людської культури,

котрі послідовно змінюють одна одну. До того ж ціннісна свідомість формується лише на основі самовизначення особистості в культурі, а відтак національна свідомість формується на основі самовизначення в національній культурі. Ось чому практичне здійснення виховання має відбуватися у полі кожної національної культури. І це тому, що педагогічний потенціал національної культури визначається тим, що вона являє собою ідеальну модель механізму адаптації особистості до навколишнього соціокультурного середовища. В національній культурі закодована своєрідна, специфічна для даної культури модель соціалізації особистості. Національна культура вміщує коди життєдіяльності особистості, способи адаптації, котрі вимагають свого розшифрування і реалізації через освітню систему.

У ході побудови моделі розроблено дві міні-моделі: “Особистість національної культури”, яка включає такі базові блоки:

·

· культурні потреби та інтереси нації,

· національні ідеали,

· національні цінності,

· соціальні якості представника нації,

· потребу в діяльності у полі національної культури,

· досвід самореалізації у полі національної культури;

та "Національно-культурне середовище", яка складається з:

·

· мови,

· особливостей національного типу спілкування,

· національних символів,

· національних звичаїв,

· обрядів та традицій,

· релігії,

· історії,

· національної літератури та фольклору,

· національного мистецтва,

· національного побуту,

· національного етикету,

· діяльності у полі національної культури.

Діяльність індивіда у полі національної культури визначено як культурно-ціннісну кооперацію, яка виконує такі функції: культурно-просвітницьку; регулятивно-поведінкову; саморепрезентації; творчо-розвиваючу; емоційного збагачення.

У дослідженні вводиться таке поняття, як ''особистість національної культури з планетарним мисленням'', під яким розуміється особистість, у котрої через ціннісне відношення до всього національного сформовано ціннісне відношення до світу. Особистість національної культури з планетарним мисленням - це, насамперед, патріот, який крізь призму національних цінностей усвідомлює нерозривну цілісну єдність світобудови. Виділено структурні елементи та педагогічні засоби формування особистості національної культури з планетарним мисленням.

Доведено, що вихідним у формуванні особистості національної культури з планетарним мисленням виступає національна самосвідомість, тому визначаються її принципи: принцип цілісного гармонійного сприймання національної культури, принцип активного національного мовного середовища, принцип національної самоідентифікації, принцип емоційно-ціннісного відношення особистості до своєї нації та її культури, принцип взаємозв'язку національної культури зі світовою культурою, принцип творчої спрямованості особистості.

В основу побудови моделі виховного процесу ”Творення цінності” покладено ідею творення людської цінності як консолідуючої сили, яка виголошує метою людського життя досягнення щастя. Визначається, що національне щастя рівнозначне індивідуальному щастю, шлях до якого пролягає крізь творення цінності добра. А сенс людського існування полягає у творенні добра на шляху до особистого щастя, яке в сукупності становить національне щастя, а не в пошуках індивідуальних цінностей. Таким чином, підкреслюється, що функція освіти полягає у творенні, у здійсненні, у примноженні добра. І саме практична реалізація цієї функції була б глобальною за своїми позитивними наслідками, тому що здійснене добро удосконалює людину. Чим більше таких "удосконалених" людей існуватиме в спільноті, до якої вони належать, тим досконаліше буде їх нація, а чим більше "удосконалених" націй існуватиме, тим більше буде удосконалюватися світ, тим більше ми будемо наближатися до світової гармонії.

З огляду на все це, ми вважаємо, що національними цінностями, які функціонують у виховному процесі загальноосвітньої школи, як рефлексивної мікромоделі суспільства, ми визначаємо не тільки перелік цінностей, а в першу чергу, національні цінності на сучасному етапі мають уособлювати в собі все те добро, що твориться на благо Батьківщини, задля своєї нації. Ми підкреслюємо, що саме це положення є дуже важливим на сучасному етапі для розуміння місця і ролі національних цінностей у виховному процесі загальноосвітньої школи.

Творення добра на шляху до щастя не може відбутися без атмосфери радості і любові. Людина, яка радіє життю не здатна скоїти злочин, тому радість у виховному процесі має спрямовуватися на відчуття радості життя. Значить учень, який відчуває радість є більш слухняним, захопленим навчанням, веселим та бадьорим, відкритим найсвітлішому і найкращому почуттю – почуттю любові: і любові до природи, до людей, до рідної Батьківщини.

Отже, творити добро можна лише в атмосфері радості, любові та взаємоповаги. Практикою для творення добра є моральність. Добро є терміном, даним еволюції індивідуальної поведінки з соціальної точки зору для заснування щастя індивідів та суспільства. Ті, котрі не мають сталого погляду на добро, не здатні зрозуміти моральність. Внутрішня моральність може бути визначена як код кожної індивідуальної поведінки в сім'ї для щастя цілої сім'ї. За аналогією національна моральність може бути визначена як код національних особливостей усередині нації для щастя цілої нації.

В рамках моделі “Творення цінності” виховний процес інтерпретується як процес творення цінності, концептуальним положенням якого ми виділили досягнення щастя кожним індивідом, що є можливим за умови творення добра в атмосфері радості і любові. Таке творення добра передбачає творення національної цінності, тому що творення добра для власної нації і Батьківщини є шляхом до щастя нації, до втілення національної ідеї.

Запропоновано введення посади педагога-виховника для кожного класу, який би займався суто вихованням учнів з 1 по 12 клас. Визначено критерії до такого педагога та його функції.

Зазначено необхідність проведення ''годин творення цінності'' замість виховних годин. "Години творення цінності" являють собою розробку циклу лекцій для школярів протягом всього їхнього навчання у школі. Цей цикл лекцій не повинен дублювати зміст шкільних дисциплін і не бути жорстко тематично детермінованим, хоча повинен дотримуватися тематичного спрямування. На нашу думку, тематичним спрямуванням ''годин творення цінності'' має бути:

1) національно-патріотичне спрямування;

2) світова скарбниця надбань людства;

3) молодіжна культура;

4) пізнання людини;

5) виховання майбутньої матері, майбутнього батька, майбутньої сім'ї;

6) виховання сексуальної культури;

7) сучасні глобальні проблеми.

''Години творення цінності'' організуються педагогом-виховником, але до їх проведення повинні залучатися вчителі-предметники, батьки, старшокласники, професіонали з різних галузей.

Підкреслено роль “творення цінності” у виховному процесі як важливого засобу не тільки для створення виховного простору, а й для створення і трансляції національного стилю життя.

Виділено головні умови функціонування моделі "Творення цінності":

- бездоганний вигляд школи;

- навчання лише в першу зміну;

- розвантаження учнів від великої кількості навчальних предметів;

- введення посади педагога-виховника;

- проведення "годин творення цінності" замість класних і виховних годин;

- відродження україномовного самодіяльного театру в школі;

- створення шкільних мистецьких галерей;

- поновлення функціонування мережі різноманітних гуртків, секцій, клубів;

- створення пришкільних баз відпочинку;

- відкриття наукових центрів навчання і виховання на рівні потреб кожного міста та району.

У дослідженні здійснено аксіологічне проектування, яке полягає в тому, що мислить виховний процес як процес творення цінності, який у сучасних умовах спрямований на установлення гармонії між національними цінностями і безперервно змінюваною дійсністю. Наше проектування моделі виховного процесу "Творення цінності" відображає і планує лише те, що реально можливе і доступне безпосереднім виховним впливам. За змістом воно виступає як перетворення існуючого в нову форму, таким чином відбувається трансформація національних цінностей у площину відчуття глобальності і усвідомлення нової пріоритетної ролі людини.

Доведено, що збереження національно специфічного, тобто національних цінностей, є не тільки результатом дії закону боротьби і єдності протилежностей, що виражається у захисній реакції організму нації на національне знеособлення, а є і засобом збереження цілісності світової культури. Отже, виховання, яке базується на національних цінностях, сприяє збереженню цієї планетарної єдності, збереженню одиночного в єдності і різноманітності. Тому і становлення нової моделі особистості повинно відбуватися через сучасні форми міжособистісних, внутрішньо групових та міжнародних зв'язків. Ось чому сучасне виховання повинно характеризуватися формуванням планетарного мислення, яке є необхідним для існування в ноосферній цивілізації.

На основі аналізу деяких наявних тенденцій до інформаційного суспільства, зокрема: тенденції до префігурації в культурі, до мультикультуралізації, до всеохоплюючої суспільної інтеграції, раціоналізації та інформатизації, до демократизації всієї системи цінностей, до переважання віртуальності в культурі постмодернізму, дозволив визначити такі пріоритетні напрямки трансформації національних цінностей у площину актуальних домінант сучасного суспільства:

- Пріоритет високоосвіченості, що має стати складовою української національної ідеї. Високоосвіченість, яка має ґрунтуватися на основі високої культури, глибокої духовності, безперечної вихованості. І саме для української нації, на даному етапі її розвитку, високоосвіченість повинна стати необхідною складовою національної ідеї. І навіть забезпечення і трансляція наших національних цінностей прямопропорційно залежить від загального освітнього рівня нашої нації. І дійсно, освіта включає в себе національний компонент, тобто національну культуру, традиції народу, норми поведінки і духовні цінності.

Звідси виховання, яке культивує національні цінності, яке виводить в ранг пріоритету знання та освіченість як найбільше багатство, що визначає долю самої нації та її держави, є національним. І тільки в лоні справжнього національного виховання можливе дійсне становлення особистості – громадянина Всесвіту.

- Пріоритет розуміння своєї особистісної відповідальності перед самим собою, своєю нацією, всім людством за наслідки своїх дій, на основі прийняття унікальності інших націй, виходячи з унікальності своєї нації.

Таким чином, цінність виховання такої тотальної відповідальності полягає в тому, що за її допомогою пов'язується національне із загальнолюдським, а головне, на її основі відбуватиметься реалізація принципу субстанціальної єдності та діалогової згоди.

- Пріоритет розумної виваженості і спрямованості на творчу працю в ім'я планетарної єдності.

На основі проведеного нами теретико-методологічного дослідження сформульовано такі висновки:

1. З'ясовано особливості сутності поняття “цінності” в категоріальній сітці філософії, психології і педагогічної аксіології та визначено, що:

- на основі інтеріоризованих суб'єктом цінностей відбувається регуляція поведінки, соціальна адаптація та базується вся людська діяльність;

- виховний процес у загальноосвітній школі має бути спрямованим на формування ціннісної сфери індивіда шляхом використання позитивного потенціалу цінностей, які набули даного статусу в процесі еволюції людства і, насамперед, національних цінностей.

2 Аналіз специфічних особливостей формування української нації, національної ідеї та ментальності дозволив:

·

· здійснити класифікацію національних цінностей;

·

3. Науково обґрунтовано теоретико-методологічний рівень застосування системи національних цінностей як основи виховного процесу загальноосвітньої школи. Це дозволило визначити:

·

- чотири рівні прийняття та засвоєння цінностей і відповідні їм виховні впливи;

- що головним методом засвоєння цінностей є спосіб сумісної діяльності вихователя і вихованців, пріоритетна роль у цій діяльності відводиться методам пояснення цінностей і керованої дискусії, ціннісної дії, ціннісного аналізу;

·

·

·

· розробити модель виховного процесу “Творення цінності”, спрямовану на формування такої особистості школяра, як “особистість національної культури з планетарним мисленням”. В основу цієї моделі покладено:

а) аксіологічні принципи;

б) загальнонаукові методологічні принципи та закони, інтерпретовані в контексті педагогічної аксіології;

в) національні цінності, найбільшим потенціалом серед яких володіє національна культура;

г) дві міні-моделі “Особистість національної культури” та “Національно-культурне середовище”;

- структурні елементи формування особистості національної культури, розкрито педагогічні засоби формування особистості національної культури та принципи формування національної самосвідомості;

- діяльність індивіда у полі національної культури як культурно-ціннісну кооперацію та сформулювати її функції;

- роль “творення цінності” у виховному процесі як важливого засобу не тільки для створення виховного простору, а й для створення і трансляції національного стилю життя;

- головні умови функціонування моделі "Творення цінності".

4. Визначено пріоритетні напрямки трансформації національних цінностей у площину актуальної домінанти сучасного суспільства:

·

·

·

Наше дослідження не претендує на вичерпний аналіз проблеми національних цінностей у виховному процесі на теоретико-методологічному рівні. Її складність, міждисциплінарність, багатогранність і надзвичайна актуальність вимагають подальших наукових пошуків, які ми вбачаємо у подальшій розробці теоретико-методологічних основ функціонування національних цінностей (і цінностей взагалі) у виховному процесі в контексті педагогічної аксіології, що має бути пов'язано з розвитком і становленням самої педагогічної аксіології, а також у дослідженні ролі і особливостей використання потенціалу національних цінностей в інформаційному суспільстві, збалансованості освіти і виховання в інформаційному суспільстві; у подальшому уточненні та обґрунтуванні змісту та умов функціонування спроектованої моделі виховного процесу "Творення цінності"; у вивченні феномену "особистість національної культури з планетарним мисленням"; у практичному втіленні результатів спроектованої моделі "Творення цінності". З вивченням цих проблем ми пов'язуємо подальше вдосконалення виховного процесу загальноосвітньої школи в рамках загального реформування освітньої системи.

Основний зміст дисертації відображений у таких роботах автора:

1. Опублікованих у наукових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України:

1.1. Українська національна ідея як основа національного виховання // Придніпровський науковий вісник. – 1998. - №65. – С. 6-11

1.2. Роздуми щодо національного виховання // Збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини / за ред. В.Г.Кузя. – К.: Знання, 1999. – С.94-98

1.3. Роль особистісно-орієнтованого виховання і системи цінностей особистості в сучасному суспільстві // Наука і сучасність. Збірник наукових праць Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. – К., Логос, 2000. – Випуск 1. Ч.1. – С.47-53

1.4. Функціонування моральних цінностей в аспекті особистісно зорієнтованого виховання // Морально-духовний розвиток особистості в сучасних умовах (Теоретико-методологічні проблеми виховання дітей та учнівської молоді). Збірник наукових праць. – Київ: Пед. Думка, 2000. – Кн.ІІ – С.109-114

1.5. Національні цінності і сучасна філософія освіти // Філософія освіти ХХІ століття: проблеми і перспективи: Методол. семінар, 22 листоп. Зб. наук. праць. Вип. 3 / За заг. ред. В. Андрущенка. – К.: Знання, 2000. - С. 184 – 188

1.6. Національні цінності у виховному процесі загальноосвітньої школи // Рідна школа. – 2001. – №11. – С. 15-16

2. В інших виданнях:

2.1. Аксіологічні аспекти виховання у спадщині В.О.Сухомлинського // Вісник наукової лабораторії “Василь Сухомлинський і школа ХХІ століття” / За ред. В.Г.Кузя. – Умань, 2000. – Випуск ІІ. – С.45-51

2.2. Погляд на творчість В.Сухомлинського у площині особистісно зорієнтованого виховання // В.О.Сухомлинський і сучасні проблеми особистісно зорієнтованого виховання: Матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конф., 26 травня, 2000р. / Уманський держ. педагог. ун-т імені Павла Тичини; Відп. ред. В.Г.Кузь. – К.: Наук. Світ, 2000. – С.87-89

2.3. Цінність принципу природовідповідності // Вісник наукової лабораторії “Василь Сухомлинський і школа ХХІ століття” / За ред. В.Г.Кузя. – Умань, 2000. – Випуск ІІІ. – С.21-23

АНОТАЦІЯ

Лебідь І.В. Національні цінності у виховному процесі загальноосвітньої школи (теоретико - методологічний аспект). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки. Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти АПН України, м. Київ, 2002.

У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення й запропоновано нове розкриття наукової проблеми “Національні цінності у виховному процесі загальноосвітньої школи (теоретико–методологічний аспект)”, репрезентоване у вигляді цілісного аксіологічного аналізу, спрямованого на осмислення виховного процесу як аксіологічної категорії, а національних цінностей як його основи. У двох розділах дисертації розглянуто змістове навантаження та сутнісні характеристики категорій “цінності”, “національні цінності” у педагогічному контексті, подано їх методологічний аналіз. Прослідковано генезу проблеми “цінності”, “національної цінності” у філософських та педагогічних системах, розкрито різні підходи до класифікації цінностей, зроблено спробу визначити поняття “національні цінності”, здійснити їх класифікацію. Розкрито місце і роль національних цінностей у виховному процесі загальноосвітньої школи в сучасних умовах. На основі визначення теоретико-методологічних основ застосування національних цінностей у виховному процесі розроблено модель виховного процесу “Творення цінності”, спрямовану на формування особистості національної культури з планетарним мисленням. Визначено пріоритетні напрямки трансформації національних цінностей у площину актуальної домінанти сучасного суспільства.

Ключові слова: цінності, національні цінності, виховний процес, творення цінності, особистість національної культури з планетарним мисленням.

АННОТАЦИЯ

Лебедь И.В. Национальные ценности в воспитательном процессе общеобразовательной школы (теоретико-методологический аспект). –Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01 – общая педагогика и история педагогики. Центральный институт последипломного образования АПН Украины, г. Киев, 2002.

Диссертационная работа посвящена раскрытию сущности феномена ''национальные ценности'' на основе анализа философских, психологических, педагогических знаний о ''ценности'' и раскрытию сенса применения национальных ценностей в воспитательном процессе общеобразовательной школы на современном этапе.

Рассматривается состояние проблемы в истории философской и педагогической мысли, анализируется накопленный теоретический опыт в этой области, вычленяются и характеризуются педагогические задачи, связанные с аксиологической проблематикой.

Показывается актуальность использования потенциала национальных ценностей в воспитательном процессе общеобразовательной школы.

В работе осуществлен категориальный и методологический анализ феноменов ''ценности'', ''национальные ценности'', разработана классификация национальных ценностей. Подчеркнуто, что механизмом формирования национальных ценностей является национальная культура. Рассматривается вопрос корреляции общечеловеческих и национальных ценностей, основой которой является принцип субстанциального единства и диалогического соглашения.

Обосновывается правомерность рассмотрения воспитательного процесса в аксиологической плоскости, как ценностного воспитания, как процесса творения ценности, который основывается на национальных ценностях. Это предполагает использование специфически аксиологических принципов: единства и равноправия всех ценностных систем, взаимообогащения и взаимодополнения общечеловеческих и национальных ценностей; зависимости ценностей от социального развития; изменения ценностных доминант, трансформации ценностей; интеграции в ценностях традиционного и инновационного.

Выделяется три стадии принятия и усвоения ценностей (предметно-образная, абстрактно-логическая, оперирования ценностями), а также четыре уровня принятия и усвоения ценностей, соответствующие