МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ПОДІЛЛЯ

ЛАРІОНОВА КАТЕРИНА ЛЕОНІДІВНА

УДК 657.447:658:330.342.146 (477)

ПЛАНУВАННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ ПРОМИСЛОВИХ

ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ РИНКОВИХ МЕХАНІЗМІВ

ГОСПОДАРЮВАННЯ

Спеціальність 08.06.01 – економіка підприємства і організація виробництва

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Хмельницький – 2002

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Технологічному університеті Поділля (м.Хмельницький) Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

Орлов Олівер Олексійович,

Технологічний університет Поділля

(м.Хмельницький), завідувач кафедри

економіки

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Петрович Йосип Михайлович,

Національний університет “Львівська

політехніка”, завідувач кафедри економіки

підприємства та менеджменту

доктор економічних наук, професор

Бельтюков Євген Афанасійович,

Одеський національний політехнічний

університет, завідувач кафедри економіки

підприємства

Провідна установа: Національний Таврійський університет

ім.Вернадського Міністерства освіти і науки

України, кафедра менеджменту та маркетингу,

м. Сімферополь

Захист відбудеться 27 червня 2002 року о 10 годині на засіданні вченої ради К 70.052.01 Технологічного університету Поділля Міністерства освіти і науки України за адресою: 280016, м. Хмельницький, вул. Інститутська, 11,

3-й корпус, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Технологічного університету Поділля.

Автореферат розісланий 24.05.2002 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Н.В.Скринник

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Останні десять років в Україні проводиться економічна реформа, основною метою якої є підвищення ефективності діяльності як народного господарства в цілому, так і окремих галузей, комплексів, підприємств.

Перехід до ринкових відносин потребує радикального переосмислення змісту, методів та інструментарію планування виробництва. Це особливо стосується найважливішої ланки – планування витрат і вартісних показників плану виробництва. Йдеться про концептуально новий підхід до планування витрат виробництва з урахуванням відсутності централізовано встановлених цін, ринкової кон'юнктури, яка швидко змінюється, конкуренції серед товаровиробників.

Нинішня технологія планування собівартості продукції на більшості підприємств України не відповідає умовам ринкової економіки. Вона не забезпечує своєчасної і повної інформації для опрацювання можливих альтернативних рішень стосовно обсягів виробництва, асортименту, ціни, визнання доцільності різних видів функціональних заходів тощо.

Отже, для того, щоб планування собівартості на вітчизняних підприємствах відіграло основоположну роль в забезпеченні ефективного функціонування об'єктів господарювання, потрібно сформулювати концептуальну схему технології планування, визначити її структуру, принципи та вимоги в перехідний період до ринку з врахуванням існуючих реалій планового і соціально-економічного регулювання взаємовідносин всіх елементів організаційних структур та ієрархічних рівнів управління.

В той же час значна практична потреба у впроваджені сучасного механізму планування собівартості промислової продукції не має відповідного теоретичного підкріплення, оскільки відсутні наукові розробки, які охоплювали б весь комплекс проблем щодо планування собівартості продукції з урахуванням сучасного стану економічного середовища, в якому функціонують підприємства України. На сьогоднішній день в Україні діє тільки один нормативний документ, який регламентує планування собівартості продукції “Типове положення з планування, обліку та калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) в промисловості” від 26 квітня 1996 року №473. Але даний нормативний документ несе на собі всі атрибути із арсеналу командно-адміністративного управління виробництвом і не використовує інструментарій із арсеналу ринкової економіки.

Практична значимість та недостатня розробка у вітчизняній літературі проблем планування собівартості промислової продукції за умов ринку в комплексі визначили вибір теми дослідження та її актуальність.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Матеріали дисертації використовувались при виконанні кафедрою обліку та аудиту Технологічного університету Поділля першого етапу договору про творчу співдружність “Удосконалення методик планування, обліку та контролю на КП “Хмельницька меблева фабрика”, укладеного між Технологічним університетом Поділля та КП “Хмельницька меблева фабрика” (2000-2001 рр., реєстраційний номер 6тс-2000).

Мета та задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретичних положень і обґрунтування методологічних засад та методичного інструментарію формування і функціонування системи планування собівартості продукції промислових підприємств з урахуванням особливостей сучасного середовища бізнесу і провідного досвіду розвинених країн.

Для досягнення мети дослідження було зазначено такі завдання:

- виявити суттєві характеристики економічної категорії – собівартості промислової продукції, яка застосовується в процесі прийняття управлінських рішень щодо процесу планування собівартості, а також розглянути фактори, що впливають на дану економічну категорію;

- обґрунтувати основні напрямки та особливості формування собівартості продукції промислових підприємств в сучасних умовах розвитку економіки;

- провести аналіз та оцінку існуючих систем управління витратами, для аргументації вибору методу планування собівартості продукції;

- оцінити придатність традиційних методів планування і калькулювання собівартості для інформаційного забезпечення процесу прийняття управлінських рішень в сучасних умовах розвитку економіки України;

- розробити технологію планування собівартості промислової продукції для умов протизатратного господарського механізму;

- на основі застосування системи директ-костинг створити методику планування витрат від нормативної бази на початок планового року;

- підібрати математичні методи розподілу сукупних витрат виробництва на змінні та постійні за ознакою їх зв'язку з обсягом виробництва для планування собівартості продукції на наступний період;

- розробити механізм та методику планування постійних витрат як складової частини системи планування собівартості продукції.

Об'єкт та предмет дослідження. Об'єктом дослідження є процес планування собівартості продукції промислових підприємств.

Предметом дослідження є теоретичні та прикладні аспекти удосконалення методів планування собівартості продукції промислових підприємств.

Методи дослідження. Теоретичною та методичною основою дисертаційної роботи є об'єктивні закони планування, на основі яких формується система планування собівартості промислової продукції в ринкових умовах, фундаментальні дослідження та положення вітчизняної та закордонної науки з питань планування собівартості продукції, а також законодавчі акти України стосовно планування собівартості продукції, дані статистичних щорічників Міністерства статистики України, нормативна база та звітні дані промислових підприємств.

У процесі дослідження застосовувалися як загально наукові методи: порівняння, аналізу, синтезу, аналогії, абстрагування, конкретизації, системного аналізу, так і специфічні, серед яких можна виділити теоретичні – формалізації, створення теорії та емпіричні – спостереження, обстеження.

Наукова новизна отриманих результатів. Основні результати досліджень, які, на думку автора, мають наукову новизну і виносяться на захист, полягають в аргументації концептуальних змін в плануванні собівартості продукції промислових підприємств у теоретичному і методологічному аспектах в умовах переходу до ринку:

- обгрунтовані основні принципи формування собівартості продукції в сучасних умовах розвитку економіки, під впливом яких змінюються методики планування та обліку витрат на виробництво, що застосовуються для прийняття управлінських рішень;

- обгрунтовані та проаналізовані основні концептуальні підходи до формування систем управління витратами у вітчизняній та закордонній практиці для аргументації вибору методу планування собівартості продукції;

- доведено, що метод планування собівартості за техніко-економічними факторами є недостатньо точним для визначення планових реальних витрат на виробництво продукції і обгрунтована необхідність розробки альтернативного методу планування собівартості який б враховував сучасний стан вітчизняної економіки;

- вперше обгрунтована та розроблена концепція планування собівартості, яка є основою створення єдиних методичних засад формування системи планування собівартості продукції промислових підприємств в умовах переходу до ринку;

- доведена доцільність застосування калькулювання “методом величини покриття” в плануванні собівартості продукції, як методологічної бази для інформаційного забезпечення управління витратами;

- розроблено методику планування собівартості “від нормативної бази на початок планованого року” з використанням калькулювання витрат “методом величини покриття”;

- аргументовано застосування і межі використання методів розподілу витрат на постійні та змінні для розв'язання стратегічних завдань управління підприємством на основі прогнозування поведінки собівартості або окремих видів витрат в залежності від фактору обсягу виробництва продукції;

- запропоновано методичні основи планування постійних витрат за місцями їх виникнення і центрами відповідальності із застосування матричної форми послідовності формування планово-облікових даних про постійні витрати підприємства.

Практичне значення отриманих результатів. Розроблена методика планування собівартості “від нормативної бази на початок планованого періоду” на основі застосування основних елементів системи директ-костинг забезпечує менеджерів підприємства своєчасною і повною інформацією для опрацювання можливих альтернативних рішень стосовно обсягів виробництва, асортименту, цін, визначення доцільності різних видів функціональних заходів. Запропонована методика планування собівартості дає змогу визначити необхідний рівень витрат на виготовлення продукції високої якості при найбільш раціональному та ефективному використанні наявних ресурсів.

Застосування на практиці запропонованих математичних методів розподілу сукупних витрат на постійні та змінні дає можливість розв'язувати оперативні і стратегічні завдання управління підприємством на основі прогнозування поведінки виробничих витрат в залежності від зміни обсягу виробництва продукції.

Практичне значення також має розроблена методика планування постійних витрат, яка забезпечує детальною інформацією керівників суб'єкту господарювання для оперативного управління та контролю, сприяє виявленню економії або перевитрат різних видів ресурсів. Матрична побудова кошторису постійних витрат дозволяє взаємно пов'язати планування та облік за видами і місцями виникнення витрат, уникнути дублювання у формуванні показників собівартості.

Результати виконаних досліджень впроваджені у ВАТ “Термопластавтомат” (м.Хмельницький) 2001р.; у КП “Хмельницька меблева фабрика” 2001р.; у СП “Нейл ЛТД” (м. Хмельницький) 2001 р.

Особистий внесок здобувача. Автором у дисертаційній роботі використано лише ті ідеї, положення, розрахунки і висновки, які є результатом власного наукового внеску в публікаціях, виданих як самостійно так і у співавторстві.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися та отримали схвалення на Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми планування промислового виробництва в умовах ринкової економіки” (м. Алушта, 2000 рік), на третій Міжнародній науково-практичні конференції “Оплата праці та доходи в ринковій економіці: проблеми, досягнення та перспективи розвитку” (м. Хмельницький, 2001 рік), на другій Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми та перспективи розвитку України в умовах ринкової трансформації” (м. Дніпропетровськ, 2001 рік).

Окремі положення роботи використано при викладанні дисциплін “Управлінський облік”, “Економічний аналіз”, а також при курсовому і дипломному проектуванні на інженерно-економічному факультеті та факультеті бізнесу та права Технологічного університету Поділля.

Публікації. Основні положення дисертації опубліковані в 9 наукових працях загальним обсягом 3,3 друкованих аркуша. Серед них 8 статей опубліковано у фахових журналах.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота загальним обсягом 184 сторінок складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел (153 найменування) та 13 додатків. У роботі представлено 21 таблиця і 7 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано актуальність теми дослідження, подано короткий аналіз стану проблеми, сформульовано мету та завдання дослідження, визначено його об'єкт та предмет, окреслено наукову новизну та практичну значимість одержаних результатів.

У першому розділі “Основні напрямки та особливості формування собівартості промислової продукції” розглядається сутність економічної категорії “собівартість”, як важливого показника і нормативу виробничо-господарського регулювання діяльності підприємства; проаналізовані та систематизовані в історичному аспекті фактори, які впливають на собівартість продукції; розглянуті схеми класифікації витрат у вітчизняній та закордонній практиці; обгрунтовані основні принципи формування собівартості продукції в сучасних умовах розвитку економіки; проведений аналіз і дана оцінка існуючих систем управління витратами для вибору методу планування собівартості продукції.

У собівартості, як узагальнюючому якісному показнику, знаходять конкретне вираження результати виробничо-господарської діяльності підприємства в цілому і окремих внутрішньовиробничих підрозділів в залежності від рівня господарювання, організації виробництва та праці. В показнику собівартості різні за своїм характером і функціональній ролі ресурси за допомогою грошової форми зводяться до єдиного кількісного вираження. Це пояснюється тим, що в зниженні собівартості знаходять відображення всі складові ефективності виробництва: ріст продуктивності праці, економія сировини, матеріалів, палива та енергії, результативне використання виробничих фондів.

Собівартість продукції є важливою економічної категорією, яка характеризує рівень витрат на виробництво. Не знаючи рівень витрат, неможливо їх співставити з результатами, тобто розрахувати такі показники діяльності підприємства, як прибуток і рентабельність.

Проблема формування собівартості складається з визначення і взаємного узгодження факторів, які на неї впливають. Ступінь впливу різноманітних факторів на рівень собівартості визначається після їх систематизації, яка створює умови для якісного аналізу. Крім цього, собівартість продукції складається з витрат, які різнорідні за своїм складом, економічним призначенням, участю у виготовленні та реалізації продукції, що призводить до необхідності їх класифікації. Класифікація витрат за тією чи іншою ознакою або за кількома ознаками одночасно лежить в основі організації обліку, планування та аналізу виробничих витрат, калькулювання собівартості продукції.

Не зважаючи на те, що існує багато схем класифікації витрат на виробництво, не представляється можливим виділити якусь одну з них в якості еталонної. Схема класифікації витрат залежить від призначення інформації. Наприклад, варіант класифікації витрат для визначення собівартості продукції: вхідні та минулі; виробничі та невиробничі; накладні та основні; прямі та непрямі; за економічними елементами та статтями калькуляції. Для прийняття рішень і планування розроблений цілий комплекс додаткових видів класифікації витрат, а саме – виробничі та витрати періоду; постійні та змінні; релевантні та нерелевантні; поворотні та безповоротні; інкриментні (прирістні) та маржинальні (граничні); минулі та кошторисні (або майбутні) витрати. З метою здійснення контролю та регулювання діяльності виробничих підрозділів видатки на виробництво класифікуються за місцями їх виникнення, тобто центрами витрат або зонами відповідальності.

Формування собівартості продукції за Національними стандартами бухгалтерського обліку здійснюється на основі нового підходу до обліку собівартості, що тягне за собою зміни методик планування, аналізу, контролю та прийняття на цій основі управлінських рішень. Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку (П(С)БО) 16 “Витрати” собівартість реалізованої продукції складається з виробничої собівартості, наднормативних виробничих витрат і нерозподілених постійних загальновиробничих витрат. Адміністративні витрати, витрати на реалізацію продукції та інші операційні витрати не входять в собівартість продукції, а покриваються за рахунок доходу підприємства. Таким чином, всі витрати мають чіткий поділ на витрати, що формують собівартість реалізованої продукції та витрати, що не впливають на собівартість реалізованої продукції.

Витрати основної діяльності пов'язані безпосередньо з виробництвом і реалізацією продукції, що є визначальною метою створення підприємства та одержання прибутку, тому їм повинна приділятись особлива увага. Ці витрати розрізняються за функціями – виробництво, управління, збут. Формування собівартості продукції здійснюється за витратами такої функції основної діяльності, як виробництво.

Оскільки планування собівартості продукції виступає одним з основних елементів управління витратами, то вибір методу планування на конкретному підприємстві, насамперед, залежить від прийнятої на ньому системи управління витратами. В основу класифікації систем управління витратами можна покласти дві основні ознаки: повноту включення витрат в собівартість виробництва і ступінь нормування затрат. За першою ознакою виділяють системи обліку повних і неповних затрат, а за другою – систему обліку фактичних затрат і нормативно-планову систему обліку витрат. Кожна з них може застосовуватись за потребою в різних випадках при прийнятті управлінських рішень на основі одержаної інформації про собівартість. Кожне підприємство для різних випадків (для планування і контролю діяльності виконавців, встановлення цін, прийняття оперативних рішень в певних обставинах) повинно самостійно обирати відповідну систему управління витратами, що, в свою чергу, впливатиме на вибір варіанта організації планування, обліку та калькулювання витрат.

У другому розділі “Аналітична оцінка та вдосконалення планування собівартості продукції при переході до ринкових відносин” проаналізована придатність традиційних методів планування витрат для інформаційного забезпечення процесу прийняття управлінських рішень в сучасних умовах розвитку економіки; обгрунтована та розроблена концепція планування собівартості продукції; доведена доцільність застосування калькулювання “методом величини покриття” в плануванні собівартості продукції, як основи методологічної бази для інформаційного забезпечення управління витратами.

В умовах командно-адміністративної системи управління економікою, планування вважалось центральною ланкою управління як на макрорівні, так і на рівні окремого суб'єкту господарювання. Сутність концепції, яка базувалась на принципах централізованого планування, зводилась до жорсткого цілеспрямованого впливу на всі сфери діяльності підприємства. В директивному порядку підприємству встановлювали який асортимент і номенклатуру продукції воно повинно виготовляти, кому поставляти свою продукцію, в які строки. Це становище призвело до орієнтації виробництва не на споживача, а виключно на виконання плану, який, частіше за все, не відповідав реальній дійсності.

Зміна економічних умов існування підприємств призвела до серйозного зниження якості планової роботи. Планування не використовувалось як основна функція управління, воно було майже зовсім викреслено з ринкових концепцій та моделей. В умовах відсутності централізованого планування ставлення до планової роботи стало чисто формальним. Виходячи з цього можна говорити про кризу концепції планування при командно-адміністративній системі і принципів, які закладені в цю систему.

Кардинальна зміна сучасної ситуації у вітчизняній економіці, яка пов'язана з новими умовами господарювання вимагає швидкого переходу на ринковий механізм управління діяльністю підприємства. Ринкова концепція управління заснована на тому, що управління є діяльністю самостійного господарського суб'єкту. Він сам вирішує, що і як виробляти, сам у відповідності з ринковою кон'юнктурою встановлює ціни і кількість виробленої продукції. Основою даної концепції виступає орієнтація всієї господарської діяльності на задоволення вимог споживача, на швидку реакцію на різні зміни, які відбуваються в зовнішньому середовищі, яка дозволяє підприємству виживати і досягати своїх цілей в довгостроковій перспективі.

З переходом на ринкові механізми господарювання змінюється технологія планування витрат діяльності. Процес планування витрат виробництва має бути дієвим, повинен відповідати реальним умовам економічного розвитку підприємства, тобто виникає необхідність постійного пристосування його до існуючих умов, які змінюються. Сама ж процедура планування має бути досить гнучкою і забезпечувати швидку реакцію на зміну ринкової кон'юнктури. Для цього необхідно розробляти такі методи планування, які можна було б при потребі переглядати, а інколи застосовувати і принципово нові способи та процедури прогнозування.

Сучасна технологія планування собівартості продукції не забезпечує своєчасної і повної інформації для прийняття можливих альтернативних управлінських рішень. Про це свідчить те, що на сьогоднішній день в економічній літературі та нормативному документі “Типовому положенні з планування, обліку та калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) в промисловості” пропонується застосовувати метод планування собівартості продукції за техніко-економічними факторами, який практично не відповідає вимогам, які висуваються до планування на сучасному етапі розвитку економіки.

У роботі доведено, що метод планування собівартості за факторами обумовлює велику погрішність в результатах розрахунку. Проведений аналіз різних методів розрахунку впливу факторів на зниження собівартості продукції показав, що розрахунок одних і тих самих факторів, які впливають на зміну собівартості, за різними методиками дає різні результати, тобто в кінцевому підсумку вони приводять до різних значень планової собівартості.

Необхідно також відмітити, що за базу відліку в даному методі планування приймається величина витрат на гривню товарної продукції за попередній рік. Однак, оскільки в цьому показнику порівняно з планом можуть відбуватися зміни в асортименті та номенклатурі продукції, а також й інші фактори можуть змінитися в тому чи іншому напрямку, то пряме зниження цих витрат не дозволить розрахувати достовірну планову собівартість. Тому “розрахунок зниження собівартості продукції за факторами”, головною метою якого є визначення у плані відсотку зниження витрат в порівнянні з попереднім періодом, втратив своє значення. Сьогодні важливо не зниження витрат “від досягнутого рівня”, а планування реальних витрат на виробництво продукції. Виходячи з цього, в сучасних умовах такою базою має бути “нормативна собівартість продукції за планованою номенклатурою, асортиментом та нормативам за станом на початок планованого періоду” з використанням калькулювання витрат “методом величини покриття”.

В загальному вигляді технологія планування витрат виробництва “від нормативної бази на початок планованого періоду” (рис. 1) складається з п'яти етапів: 1) розрахунок нормативної собівартості продукції за нормативами на початок року; 2) розрахунок витрат та інших вартісних показників на планований рік відповідно до цілей та завдань на цей період; 3) планування витрат виробництва та вартісних показників на І квартал; 4) аналіз виконання плану за І квартал; 5) планування витрат та вартісних показників на ІІ квартал. При складанні планів на наступні квартали використовується технологія третього та четвертого етапів.

Відмітною особливістю всіх етапів є те, що калькуляції складаються “методом величини покриття”. При калькулюванні собівартості продукції даним методом постійні витрати не розподіляються між носіями. При цьому варіанті виходять з того, що тільки змінні витрати залежать від завантаженості потужностей або від обсягу продукції, а тому тільки вони можуть бути віднесені на об'єкт витрат. Таким чином, в собівартість носія витрат не включаються постійні витрати. Вони зазвичай покриваються маржинальним прибутком, отриманим від продажу продукції. Якщо постійні витрати перевищують маржинальний прибуток, то підприємство несе збитки. Саме цією залежністю “обгрунтовується” застосування такого терміну, як “калькуляція за методом величини покриття”.

Застосовуючи даний метод калькулювання собівартості підприємство має можливість постійно адаптувати власне виробництво до умов ринку, які швидко змінюються, і своєчасно вживати заходи щодо зниження своїх індивідуальних витрат, підвищення якості продукції, зміни обсягу виробництва та асортименту, номенклатури тощо. Основним принципом критерію точності розрахунку собівартості виробу даним методом калькулювання, є не повнота включення витрат в собівартість, а спосіб їх віднесення на той чи інший виріб. Тобто найбільш точна калькуляція виробу це не та, яка після багаторазових розрахунків та розподілів включає в себе всі види витрат підприємства, а та, до якої включені лише затрати, безпосередньо пов'язані з випуском даної продукції.

У третьому розділі “Обгрунтування та розробка методичних засад планування собівартості промислової продукції” розроблено методику планування собівартості “від нормативної бази на початок планованого року” з використанням калькулювання витрат “методом величини покриття”; аргументовано застосування і межі використання методів розподілу витрат на постійні та змінні для розв'язання стратегічних завдань управління підприємством на основі прогнозування поведінки собівартості або окремих видів витрат в залежності від фактору обсягу виробництва продукції; запропоновано методичні основи планування постійних витрат за місцями їх виникнення і центрами відповідальності із застосування матричної форми послідовності формування планово-облікових даних про постійні витрати підприємства.

Розроблена методика планування собівартості “від нормативної бази на початок планованого періоду” на основі застосування калькулювання собівартості “методом величини покриття” забезпечує менеджерів підприємства своєчасною і повною інформацією для опрацювання можливих альтернативних рішень стосовно обсягів виробництва, асортименту, цін, визначення доцільності різних видів функціональних заходів. Процедури планування собівартості забезпечують безпосередній зв'язок показників плану із впровадженнями нової техніки, технології, поліпшенням організації виробництва та праці. Запропонована методика планування собівартості дає змогу визначити необхідний рівень витрат на виготовлення продукції високої якості при найбільш раціональному та ефективному використанні наявних ресурсів.

Основною перевагою планування “від нормативної бази на початок планованого періоду” є те, що в нормативах на початок планованого періоду вже враховано “перехідну економію” і “перехідне збільшення затрат”, а також вплив зрушень у номенклатурі та асортименті. Таким чином, ця “вихідна база” є чистою від впливу заходів минулого року, вона характеризує рівень витрат і прибутку, вже досягнутий на початок планованого періоду. І тепер завдання зводиться до того, щоб утримати цей рівень і поліпшити його за рахунок заходів щодо підвищення ефективності виробництва в даному періоді.

Впровадження методу планування “від нормативної бази на початок планованого періоду” потребує від підприємства приділити особливу увагу якості та достовірності норм.

В умовах ринкової кон'юнктури підприємства повинні на перспективний період і навіть на рік складати не плани, а розробляти прогнозні розрахунки. Проте для того, щоб виявити можливості підприємства виробити продукцію в відповідності з договорами і прогнозом збуту, розрахувати реальну величину витрат, необхідну кількість працівників та матеріальних ресурсів, розрахунки слід проводити в квартальному розрізі. Тільки в цьому випадку планові розрахунки будуть відповідати реальним умовам.

Особливістю всіх етапів є те, що калькуляції складаються “методом величини покриття”. Але необхідно відмітити, що в усіх наукових роботах, де розглядається даний метод калькулювання витрат, значна увага приділяється плануванню, обліку та аналізу змінних витрат, але не в достатньо повній мірі досліджуються постійні витрати. Дана ситуація недопустима, особливо в сучасних умовах розвитку економіки України, яка характеризується різким погіршенням економічного стану переважної більшості існуючих підприємств, багато з яких знизили обсяг виробництва до мінімуму, що, природно, потягнуло за собою зміни структури витрат, тобто зниження питомої ваги змінних та зростання постійних витрат в загальній сумі собівартості. В цих умовах дуже важливо на достатньо високому рівні організувати, перш за все, ретельне планування, облік і контроль постійних витрат, активний пошук заходів і шляхів їх зниження. Враховуючи особливості "методу величини покриття", при використанні якого постійні витрати не розподіляються між носіями витрат, а плануються і враховуються в цілому по підприємству, доцільно організувати планування постійних витрат за місцями їх виникнення та центрами відповідальності.

В роботі розроблена технологія планування постійних витрат за місцями їх виникнення (рис.2) яка є складовою технології планування собівартості продукції “від нормативної бази на початок планованого року” з використанням калькулювання витрат “методом величини покриття”. Дана технологія постійних витрат складається з чотирьох етапів: планування величини постійних витрат станом на початок І кварталу; розрахунок постійних витрат на планований квартал відповідно до заходів по їх зниженню; аналіз виконання плану за перший квартал; планування постійних витрат на другий квартал

Послідовність формування планово-облікових даних про постійні витрати підприємства в дисертації представлена в матричній формі. Матрична побудова кошторису постійних витрат дозволяє взаємно пов'язати планування та облік за видами і місцями виникнення витрат, уникнути дублювання у формуванні показників собівартості.

Цінність матричного подання даних про витрати окремих підрозділів підприємства полягає у можливості економіко-математичного моделювання системи планування та обліку постійних витрат, тому що матриці – це будівельні блоки математичних моделей. Апарат матриць дозволяє простіше представити різні математичні та фізичні операції за допомогою числових операцій над елементами матриці. Якщо взяти до уваги, що вказані моделі можуть бути реалізовані за допомогою електронно-обчислювальних машин, необхідність економіко-математичного моделювання систем планування та обліку постійних витрат і калькулювання їх за місцями виникнення стає очевидною та виправданою.

Дані такого планування можуть використовуватися для контролю за економічністю витрачання постійних витрат, для підвищення точності калькулювання даних витрат, а також в розрахунках фактичної ефективності нової техніки та технології тощо.

Для визначення форм залежності витрат від зміни обсягу виробництва або завантаження виробничих потужностей, прогнозування поведінки собівартості або окремих видів витрат в дисертації встановлені області застосування методів кореляційного та регресійного аналізу, математичної статистики. Це дасть можливість вирішити актуальне для практики питання про необхідність розподілу витрат на постійні та змінні.

ВИСНОВКИ

1. Планування витрат виробництва є важливою складовою системи управління процесом формування собівартості продукції. Важливість та недостатня розробка проблем, пов'язаних з плануванням собівартості продукції на сучасному етапі розвитку економіки вимагає сформулювати концептуальну схему технології планування з використанням нових методичних прийомів, визначити її структуру, основні принципи та вимоги з врахуванням існуючих реалій планового і соціально-економічного регулювання взаємовідносин всіх елементів організаційних структур. Вирішенню даної проблеми присвячена дисертація.

2. Аналіз основних концептуальних підходів до формування систем управління витратами, що існують у вітчизняній та закордонній практиці, дозволив визначити позитивні та негативні сторони кожної системи і на основі отриманих результатів аргументувати вибір методу планування собівартості продукції. Виходячи з переваг системи “директ-костинг” доведена доцільність застосування калькулювання собівартості “методом величини покриття” в плануванні собівартості продукції, як методологічної бази для інформаційного забезпечення управління витратами.

3. Одним з вирішальних напрямків удосконалення процесу планування собівартості продукції є використання достовірної економічної інформації, яка містить відомості, необхідні для підрахунку реальної планової собівартості продукції. Аналіз традиційного методу планування собівартості за техніко-економічними факторами дозволив зробити висновок про недоліки в даному методі, які викликають неточність в розрахунках кінцевого результату – планової собівартості, що призводить до необхідності розробки і впровадження сучасного механізму планування собівартості.

4. В дисертації запропонована нова концепція планування собівартості продукції промислових підприємств в умовах переходу до ринку, яка дозволить створити принципово нову процедуру планування, що забезпечить гнучкість і швидку реакцію на зміни ринкової кон'юнктури. Система планування, створена на її основі, дасть можливість швидко вносити корективи в плани, мінімізувати строки їх виконання, вирішувати проблеми зі змінами асортименту, ціни, витрат, а також враховувати високу ступінь невизначеності, що притаманна ринковим відносинам.

5. На основі узагальнення та вивчення як вітчизняного, так і закордонного досвіду розроблена методика планування собівартості “від нормативної бази на початок планованого періоду” на основі застосування калькулювання “методом величини покриття”, яка забезпечує менеджерів підприємства своєчасною і повною інформацією для опрацювання можливих альтернативних рішень стосовно обсягів виробництва, номенклатури та асортименту, цін, що дає можливість ефективно розв'язувати широкий спектр тактичних та стратегічних управлінських завдань. Запропонована методика планування собівартості дає змогу визначити необхідний рівень витрат на виготовлення продукції високої якості при найбільш ефективному використанні наявних ресурсів.

6. Різке погіршення економічного стану переважної більшості існуючих підприємств, багато з яких знизили обсяг виробництва до мінімуму, потягло за собою зміни структури витрат, тобто зниження питомої ваги змінних та зростання постійних витрат в загальній сумі собівартості. В цих умовах дуже важливо на достатньо високому рівні організувати ретельне планування, облік і контроль постійних витрат. Для ефективного проведення такого планування запропоновано методику планування постійних витрат за місцями їх виникнення і центрами відповідальності, яка забезпечує детальною інформацією керівників підприємств для оперативного управління і контролю за постійними витратами, сприяє виявленню економії або перевитрат різних видів ресурсів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Орлов О.О., Рясних Є.Г. Ларіонова К.Л. Методи калькулювання та економічні розрахунки в умовах ринкових відносин // Вісник Технологічного університету Поділля – Хмельницький, Редакційно-видавничий центр ТУП,1999. -№2. - С.74-77.

Особистий внесок автора: обгрунтована доцільність застосування калькулювання собівартості продукції “методом величини покриття”.

2. Ларіонова К.Л. Проблеми планування постійних витрат в умовах калькулювання собівартості “методом величини покриття” // Вісник Технологічного університету Поділля – Хмельницький, Редакційно-видавничий центр ТУП, 1999. -№4. - С.97-102.

3. Орлов О.О., Рясних Є.Г. Ларіонова К.Л. Планування собівартості продукції // Економіка України. – Київ, 1999. -№12. - С.39-48.

Особистий внесок автора: обгрунтована доцільність застосування планування собівартості продукції “від нормативної бази на початок планового року” з використанням калькулювання собівартості продукції “методом величини покриття”.

4. Ларіонова К.Л. Проблеми планування постійних витрат за місцями їх виникнення та сферами відповідальності // Вісник Технологічного університету Поділля – Хмельницький, Редакційно-видавничий центр ТУП, 2000. -№2. -С.138-142.

5. Ларіонова К.Л. Зміни в організації планування та обліку витрат, пов'язані з прийняттям Положень (стандартів) бухгалтерського обліку// Вісник Технологічного університету Поділля–Хмельницький, Редакційно-видавничий центр ТУП, 2000. -№3. - С.27-30.

6. Ларіонова К.Л. Нові підходи до концепції формування собівартості продукції в сучасних умовах розвитку економіки // Вісник Української академії банківської справи. - Суми, Редакційно-видавничий комплекс Української академії банківської справи 2000. -№2(9), - С.38-40.

7. Ларіонова К.Л. Проблеми класифікації витрат на змінні та постійні // Вісник Технологічного університету Поділля - Хмельницький, Редакційно-видавничий центр ТУП, 2000. -№4. - Ч.1. - С.58-63.

8. Ларіонова К.Л. Аналіз та оцінка існуючих систем управління витратами // Вісник Технологічного університету Поділля- Хмельницький Редакційно-видавничий центр ТУП, 2001. -№2. - Ч.3. - С.137-144.

9. Ларіонова К.Л. Аналіз факторів впливу на собівартість продукції та побудова функції витрат // Економічний вісник Національної гірничої академії України. Том I. Матеріали 2-ої міжнародної науково-практичної конференції “Проблеми та перспективи розвитку економіки України в умовах ринкової трансформації”. - Дніпропетровськ: Редакційно-видавничий комплекс НГА України -2001. -№2. –Т.1.- С.78-80.

АНОТАЦІЯ

Ларіонова К.Л. Планування собівартості продукції промислових підприємств в умовах ринкових механізмів господарювання. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – Економіка підприємства і організація виробництва. Технологічний університет Поділля, Хмельницький, 2002.

В дисертації обгрунтована необхідність концептуальних змін в плануванні собівартості продукції промислових підприємств у методологічних і теоретичних аспектах в умовах переходу до ринку. Розроблена методика планування собівартості “від нормативної бази на початок планованого року” з використанням калькулювання витрат “методом величини покриття”. Запропоновані методичні основи планування постійних витрат за місцями їх виникнення і центрами відповідальності із застосування матричної форми послідовності формування планово-облікових даних про постійні витрати підприємства. Основні результати дослідження знайшли застосування на підприємствах м. Хмельницького.

Ключові слова: витрати, собівартість продукції, планування, калькулювання собівартості, методика планування витрат.

SUMMARY

Larionova K.L. Production costs planning of industrial enterprises under conditions of market mechanism of management. – Manuscript.

The dissertation for competition for scientific degree of candidate of sciences by specialty 08.06.01 – economics of enterprises and organizations of production, Technological University Podoliya, 2002.

The necessity of conceptual changes in production costs planning of industrial enterprises in methodological and theoretical aspects during the transition period towards market economy is substantiated in this dissertation. The technique of production costs planning from normative base for the beginning of planned year has been developed using expenses calculation by “the method of value covering”. The technical basics of constant expenses planning according to the places of their origin and responsibility centers on applying the consistency matrix form of planning and calculation data formation on constant expenses of enterprise are proposed.

Key words: expenses, production costs, planning, production costs calculation, the technique of production costs planning.

АННОТАЦИЯ

Ларионова Е.Л. Планирование себестоимости продукции промышленных предприятий в условиях рыночных механизмов хозяйствования. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01 – экономика предприятия и организация производства. – Технологический университет Подолья, Хмельницкий, 2001.

Диссертация содержит результаты исследования по проблеме планирования себестоимости продукции промышленных предприятий. При этом проанализированы традиционные системы планирования себестоимости продукции и предложен концептуально новый подход к технологии планирования, определению ее структуры, принципов и требований в период перехода к рынку.

В первом разделе проанализированы и сравнены подходы отечественных и зарубежных ученых-экономистов к определению сущности и роли экономической категории – себестоимости промышленной продукции, которая применяется в процессе принятия управленческих решений, касающихся процесса планирования себестоимости, а также в историческом аспекте рассмотрены факторы, которые влияют на данную экономическую категорию. Определены основные принципы формирования себестоимости продукции в современных условиях развития экономики, под влиянием которых изменяются методики планирования и учета затрат на производство. Проведен анализ и оценка существующих систем управления затратами для аргументации выбора метода планирования себестоимости продукции.

Во втором разделе разработана концепция планирования себестоимости продукции промышленных предприятий в условиях перехода к рынку, которая позволит создать принципиально новую процедуру планирования и обеспечит быструю реакцию на изменения рыночной конъюнктуры. Доказано, что метод планирования себестоимости по технико-экономическим факторам является недостаточно точным для определения достоверной и реальной плановой себестоимости. Поэтому разработана новая технология планирования затрат, которая обеспечивает менеджеров предприятия своевременной и полной информацией для обработки возможных альтернативных решений касающихся объема производства, ассортимента, цен, определения необходимости применения разных видов функциональных мероприятий.

В третьем разделе разработана методика планирования себестоимости “от нормативной базы на начало планируемого года” с использованием калькулирования затрат “методом величины покрытия”. Предложенная методика дает возможность определить необходимый уровень затрат на изготовление продукции высокого качества при наиболее рациональном и эффективном использовании имеющихся ресурсов. Аргументировано применение использования методов распределения затрат на постоянные и переменные для решения оперативных и стратегических задач управления предприятием на основе прогнозирования поведения себестоимости в зависимости от влияния фактора объема производимой продукции. Разработана методика планирования постоянных затрат по местам их возникновения и центрам ответственности с применением матричной формы последовательности формирования планово-учетных данных про постоянные затраты предприятия. Основные результаты работы нашли применение в практике работы предприятий г. Хмельницкого.

Ключевые слова: затраты, себестоимость, планирование, калькулирование себестоимости, методика планирования себестоимости, технология планирования затрат.