НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ

МІНІСТЕРСТВА ЕКОНОМІКИ ТА З ПИТАНЬ

ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ

ЛЯШЕНКО ОЛЬГА ФЕДОРІВНА

УДК 338.24:658.266:614.8

НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕСОМ РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ ВУГІЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

УКРАЇНИ

08.02.03 - Організація управління, планування

і регулювання економікою

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

КИЇВ – 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Науково-дослідному економічному інституті Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України

Науковий керівник -

Мельник Василь Іванович - кандидат економічних наук, Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, завідувач відділу розвитку паливно-енергетичного комплексу та енергозбереження ональних рахунків і розробки програм розвитку економіки

Офіційні опоненти –

Герасимчук Микола Семенович – доктор економічних наук, професор, член-кореспондент НАН України, заступник директора Інституту економіки НАН України, завідувач відділу ефективності інвестицій та відтворювання основних фондів;

Дубовик Віктор Степанович – кандидат економічних наук,

головний інженер Міжгалузевої Асоціації з розвитку систем

теплопостачання “Укртеплокомуненерго”.

Провідна установа – Інститут економіки промисловості НАН України, відділ

проблем ефективного використання виробничого потенціалу

(м. Донецьк). Іннститут економічного прогнозування НАН України, відділ моделювання економічного розвитку (м.Київ).

Захист відбудеться “ 30 ” квітня 2002 р. о 14 00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.801.01 по присудженню наукового ступеня доктора економічних наук при Науково-дослідному економічному інституті Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України (01601, Київ, бул. Дружби народів, 28, 5-й поверх, зал засідань).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці НДЕІ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України (01601, Київ, бул. Дружби народів, 28, перший поверх).

Автореферат розіслано “ 29 ” березня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради, д.е.н. А.В. Базилюк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Одним з основних завдань державного управління паливно-енергетичним комплексом є забезпечення енергетичної безпеки (ЕНБ) держави. Україна належить до енергодефіцитних країн, де імпорт первинного палива перевищує 50 % від загальної потреби. Брак валютних коштів для імпорту енергоносіїв в необхідних обсягах, кризові явища в галузях паливно-енергетичного комплексу (ПЕК) країни призвели до появи дефіциту палива, порушень стабільного енергопостачання і, як наслідок, до значних суспільних збитків. За таких обставин основним напрямком посилення енергетичної безпеки на сучасному етапі економічного розвитку є збільшення обсягів видобутку власних енергоносіїв, основним з яких за наявністю ресурсної і виробничої бази є вугілля.

Вугільна промисловість досі перебуває в затяжній глибокій кризі. Реструктуризація галузі, яка здійснюється з 1996 року і є однією з основних складових її реформування, не набула дієвого і ефективного характеру. В зв’язку з цим виникла необхідність у неупередженій оцінці змісту та логіки управління процесом реструктуризації, поточних результатів її проведення, а також визначенні напрямів її коригування.

Проблеми ЕНБ, державного управління розвитком та реформуванням ПЕК, в тому числі вугільної промисловості, посідають важливе місце в дослідженнях багатьох українських і зарубіжних вчених: Алимова О.М., Амоші О.І., Башмакова І.А., Булата А.Ф., Бушуєва В.В., Воропая М.І., Іванова М.І., Криворуцького Л.Д., Мастепанова А.М., Прокопенко М.Д., Решетняка О.О., Сивого В.Б., Сургая Н.С., Шафраніка Ю.К. та інших авторів. Питанням управління процесом реструктуризації вугільної промисловості присвячені праці фахівців Міністерства палива та енергетики України, дослідження наукових і проектних організацій – Інституту економіки промисловості, Інституту економіко-правових досліджень (м. Донецьк), Донецького науково-дослідного вугільного інституту (Донвугі), Донецького державного інституту проектування шахт (Дондіпрошахт) та ін.

Проте багато проблем державного управління галузями ПЕК, в т.ч. процесом їх реструктуризації залишаються невирішеними. Серед них: концепція адаптації галузей ПЕК до роботи в ринкових умовах; нормативно-правове забезпечення діяльності збиткових вуглевидобувних підприємств; розробка критеріїв оцінки ефективності управління планово-збитковою вугільною галуззю та ін. Актуальність вказаних проблем визначили вибір теми дисертаційної роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у відповідності з планом науково-дослідних робіт Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України за темами:

“Вдосконалення структури виробництва паливно-енергетичних ресурсів, підвищення ефективності їх використання та обґрунтування заходів щодо поліпшення управління комплексом” (1998р., № державної реєстрації 019U004369);

“Підвищення ефективності використання виробничого потенціалу галузей паливно-енергетичного комплексу та розроблення паливно-енергетичних балансів” (1999 р., № держреєстрації 0199U002570);

“Розробка напрямів реалізації стратегічних засад енергетичної політики та оптимальних паливно-енергетичних балансів України” (2000 р., № держреєстрації 0100U006629), яка виконувалась у відповідності з Указом Президента України від 10.03.2000р. №457/2000 “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 лютого 2000р. “Про невідкладні заходи щодо подолання кризових явищ у паливно-енергетичному комплексі України” (ст.7, п.1);

“Наукове супроводження Національної енергетичної програми України до 2010 року”, яке виконується щорічно у відповідності з постановою Верховної Ради України від 15 травня 1996 р. №191/96 та постановою Кабінету Міністрів України від 10 липня 1997 р. №731 (№ державної реєстрації НДР за 1998 р. - 0100U006629; 1999 р. – 0199U000001; 2000 р. - 0100U0066626; 2001 р. – 0101006483).

Особисто автором розроблено показники потреби економіки України в паливно-енергетичних ресурсах, баланси виробництва і споживання енергоресурсів, методичні підходи до визначення доцільності подальшої роботи збиткових вугільних шахт, пропозиції з коригування ходу реструктуризації вугільної промисловості.

Крім того, дослідження пов’язані з пріоритетним напрямом розвитку науки і техніки “Наукові проблеми розбудови державності в Україні”, які випливають з розпорядження Президента України від 24 січня 1997 р. № 52/97-РП “Про наукові дослідження з питань економічної та соціальної політики на замовлення Президента України”, а також з Програмою структурної перебудови економіки України.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка науково-методичних основ державного управління процесом реструктуризації вугільної промисловості, які дозволяють поєднати вимоги енергетичної безпеки та принципи ринкової економіки, враховуючи особливості енергетичного забезпечення України.

Мета роботи зумовила необхідність вирішення таких задач:

узагальнити існуючі теоретичні положення та досвід забезпечення енергетичної безпеки України та інших держав;

оцінити сучасний стан вугільної промисловості України, визначити її роль та місце в забезпеченні енергетичної безпеки держави;

дослідити зміст і тенденції розвитку процесу реструктуризації вугільної промисловості, проаналізувати хід реалізації Програми закриття неперспективних вугільних шахт і розрізів;

розробити метод визначення порогових значень показників необхідного рівня самозабезпечення енергоносіями та обсягу видобутку вугілля і на їх основі – підходи до управління процесом реструктуризації вугільної промисловості;

визначити напрями коригування ходу реструктуризації вугільної промисловості;

розробити методичні рекомендації з визначення економічних втрат від передчасного закриття збиткових вугільних шахт.

Предметом дослідження є сукупність науково-методичних аспектів формування управлінських рішень з реструктуризації вугільної промисловості, спрямованих на досягнення необхідного рівня енергетичної безпеки держави. Об’єктом дослідження є вугільна промисловість України та вуглевидобувні підприємства Донбасу в контексті раціональної структури паливно-енергетичного балансу (ПЕБ).

Наукова новизна одержаних результатів:

- розроблено метод визначення порогових значень показників-індикаторів стану енергетичної безпеки - необхідного рівня самозабезпечення енергоносіями та обсягу видобутку власного вугілля. В його основу покладено такі концептуальні положення: цільова орієнтація на пріоритет енергетичної безпеки; недопущення зростання зовнішнього державного боргу; надання вугіллю власного видобутку провідної ролі в забезпеченні енергетичної безпеки країни; приведення структури паливно-енергетичного балансу у відповідність до структури геологічних запасів палива України. Для додержання цих положень показники потреби в енергоресурсах приймаються як вхідні; обсяги імпорту енергоносіїв визначаються в межах платоспроможності країни; стаття ПЕБ України “обсяги видобутку власного вугілля” приймається за балансуючу;

- запропоновано методичні положення з визначення економічної доцільності подальшої роботи збиткових шахт, які дозволяють підвищити обгрунтованість управлінських рішень з урахуванням вимог енергетичної безпеки (забезпеченні видобутку вугілля в обсягах не нижчих порогових значень); багатоваріантності перспектив розвитку (подальшій роботі, реконструкції або дострокового закриття шахт) за критерієм найменших витрат; встановлення можливих строків закриття шахт тільки після появи реальних альтернатив задоволення потреби країни в енергоресурсах;

- вперше розроблено метод визначення граничних економічно виправданих розмірів державних дотацій збитковим вугільним шахтам, який грунтується на застосуванні діючого інструментарію оцінки результативності економіки на макроекономічному рівні. Суть методу полягає у співставленні величин збитку з доданою вартістю, створеною підприємством, та обмеженні граничного розміру дотацій часткою собівартості, що складає додану вартість. Завдяки використанню єдиного підходу до оцінки результативності виробництва на різних рівнях

(економіки, галузі, підприємства) метод дозволяє контролювати і обмежувати руйнівну дію подальшої роботи збиткових підприємств на загальні результати розвитку економіки;

- запропоновано методичні рекомендації з розрахунку економічних втрат від передчасного закриття вугільних шахт, в основу яких покладено порівняння прямих витрат на закриття і ліквідацію шахт (за проектами) та витрат на імпорт додаткової компенсуючої кількості енергоресурсів з витратами на подальшу роботу шахт з урахуванням державних дотацій;

- визначено напрями коригування ходу реструктуризації вугільної промисловості, які полягають у задіянні наявних внутрішніх резервів ефективності роботи підприємств, комплексному використанні природних ресурсів, що видобуваються супутньо з вугіллям, екологізації виробництва.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені методи, положення, рекомендації призначені для використання державними органами, науковими та проектними установами в процесі розробки прогнозних паливно-енергетичних балансів країни, удосконалення нормативно-правової бази щодо реструктуризації вугільної промисловості та інших галузей ПЕК, розробки напрямів коригування ходу реструктуризації, оцінки ефективності управління ним. Окремі результати дослідження використовуються у практичній роботі Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України (довідка від 26.03.2002 р. №43-3/420), НДЕІ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України (довідка від 18.01.2002р.), інституту “УкрНДІпроект” Міністерства палива та енергетики України (довідка від 26.03.2002 р. №216-117).

Особистий внесок здобувача. В роботі №4 списку опублікованих праць автору належить прогнозування показників паливно-енергетичного балансу та енергоємності ВВП.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і попередні результати дослідження доповідалися, обговорювалися і були схвалені на міжнародній науково-практичній конференції “Політичні, економічні і екологічні проблеми енергетичної безпеки і транспортування енергоресурсів в Україні”, 24-26 жовтня 2000 р., м. Київ; науково-практичній конференції “Україна сьогодні і завтра: шляхи виходу з кризи”, 24 квітня 1999 р., м. Київ.; на секції науково-технічної ради Міністерства палива та енергетики України, 10 листопада 2000 р., м. Київ.

Публікації за результатами дослідження. Основні положення дисертації викладені у 6 публікаціях загальним обсягом 2.3 д.а., з них 5 робіт опубліковані у наукових фахових виданнях. яких особисто автору належить 4 роботи.

Структура роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (165 найменувань) та додатків.

Основний зміст роботи викладено на 160 аркушах. Робота містить 23 таблиці, 13 рисунків, 9 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

В першому розділі “Теоретичні засади державного управління процесом реструктуризації вугільної промисловості” проведено аналіз проблеми енергетичної безпеки України, визначено роль і місце власного вугілля в її вирішенні, наведені результати аналізу сучасного стану вугільної промисловості та існуючих підходів до реструктуризації галузі та її результатів.

Проведений аналіз існуючих теоретичних положень, вітчизняного і зарубіжного досвіду щодо забезпечення ЕНБ показав, що ця проблема в Україні поки ще недостатньо вирішена як в теоретичному, так і в практичному плані. Відзначено необхідність розробки системи показників (індикаторів) енергетичної безпеки, їх порогових значень. Обгрунтовано доцільність прийняття за основний узагальнюючий показник-індикатор рівень самозабезпечення енергоносіями, що характеризує частку власних паливно-енергетичних ресурсів в загальних обсягах їх споживання.

Уточнено поняття категорії “енергетична безпека” - як надійне, своєчасне, повне забезпечення обгрунтованої потреби всіх споживачів економічно доступними паливно-енергетичними ресурсами придатної якості в умовах сталого економічного розвитку і гарантоване забезпечення мінімально необхідної потреби в них та резервів в критичних і надзвичайних ситуаціях. В дисертації розглядаються питання ЕНБ для умов сталого економічного розвитку країни.

Розроблено класифікацію сучасних економічних загроз енергетичній безпеці України, основні з них: висока ступінь залежності від імпорту енергоносіїв; обмежені фінансові можливості для придбання енергоносіїв за імпортом; зростання зовнішнього державного боргу і витрат по його обслуговуванню; низький рівень диверсифікації імпорту енергоносіїв; неплатежі, дефіцит інвестицій, кризові явища в галузях ПЕК України та ін. Визначені можливі наслідки реалізації загроз для економіки України.

Проведений аналіз стану ресурсної і виробничої бази галузей ПЕК показав, що в Україні є передумови успішного вирішення проблеми ЕНБ. Доведено, що через обмежені фінансові можливості для придбання енергоносіїв за імпортом основний напрям її вирішення на етапі післякризового відродження економіки полягає у підвищенні рівня самозабезпечення енергоносіями і насамперед збільшенні обсягів видобутку вугілля. Проте збитковість і неконкурентоздатність більшості вуглевидобувних підприємств робить проблематичним подальше їх функціонування в ринкових умовах господарювання. В зв’язку з цим в дисертаційній роботі реструктуризація галузі розглядається насамперед як засіб підвищення ефективності її функціонування.

Реструктуризація вугільної промисловості – це новий процес для України. Тому було проведено аналіз її змісту, існуючих підходів до управління нею як в Україні, так і в інших вуглевидобувних країнах з ринковою економікою. В наукових виданнях можна відзначити наявність різноманітних визначень поняття “реструктуризація”. Трактується воно у вузькому розумінні – як зміна організаційної структури галузі, і саме таке визначення було покладено в основу існуючих підходів до реструктуризації вугільної промисловості України. Але є і інше трактування - у широкому розумінні, як безперервний процес адаптації управління діяльністю підприємства (галузі) до ринкових умов, що постійно змінюються, з метою забезпечення “виживання” і підвищення конкурентоздатності підприємства. Цей процес охоплює всі сфери діяльності (управлінської, виробничої, фінансової та ін.) та економічних відносин (в тому числі і відносин власності). В дисертаційній роботі поняття “реструктуризація” прийняте у широкому розумінні.

Проведене узагальнення діючих в економічній практиці підходів до реструктуризації вугільної промисловості в країнах з ринковою економікою показало, що їм притаманні всі загальні риси цього процесу, але вони мають і специфічні відмінності, зокрема в частині визначення доцільності подальшої роботи збиткових вуглевидобувних підприємств: збитковість і неконкурентоздатність їх ставлять питання про дострокове закриття, але вважаються другорядними, домінуючу роль відіграє фактор енергетичної безпеки.

Проведений аналіз існуючих підходів до реструктуризації вугільної промисловості України та основних положень Програми закриття неперспективних шахт і розрізів виявив: недостатню їх орієнтацію на вимоги енергетичної безпеки, загальні принципи і наукові засади структурної перебудови економіки України та її галузей; відсутність ув’язки строків закриття збиткових шахт з завданнями державних програм, зокрема Національної енергетичної програми України до 2010 року; суперечливість визначених завдань і неможливість їх одночасного виконання; недостатню обгрунтованість основного економічного критерію визначення шахт неперспективними (фактичного рівня збитковості) та ін.

Враховуючи, що з 1997 р. намітилася тенденція покращання окремих техніко-економічних показників функціонування галузі оцінено вплив ходу реструктуризації на загальний стан вугільної промисловості. Так, збільшення обсягу видобутку вугілля у валовому обчисленні і покращання показників, розрахованих на його основі, відбулося по-перше, при підвищенні обсягів державної підтримки галузі (рис.1), по-друге, при погіршенні якості вугілля. Проведене коригування показників шляхом перерахунку їх в умовне паливо з урахуванням збільшення зольності показало, що деяке покращання відбулося, але не таке суттєве як у валовому обчисленні (табл.1). Разом з цим доведено, що реструктуризація, яка розпочалася в умовах економічної кризи, не лише не ліквідувала вплив основних чинників деградації виробничого потенціалу, але й додатково спровокувала посилення негативних тенденцій. Так, загрозливих розмірів набуло вибуття виробничих потужностей, яке більш ніж втричі перевищило їх введення, що в умовах гострого дефіциту інвестицій для будівництва нових і реконструкції діючих шахт створює загрозу подальшого зниження обсягів видобутку вугілля. Розпорошуються і відволікаються на закриття шахт вкрай обмежені кошти державного бюджету, що отримує галузь, щорічно зменшуються дотації, неприпустимо малими залишаються обсяги державної підтримки на капітальне будівництво і придбання обладнання.

Рис.1. Напрями використання коштів Державного бюджету вугільною

промисловістю

Таблиця 1

Окремі показники розвитку вугільної промисловості

Показник | Одиниці виміру | 1990 | 1995 | Період реструктуризації, роки | 2000 до 1995, %

1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000

Кількість шахт і розрізів | техн.од. | 292 | 273 | 268 | 268 | 257 | 245 | 203 | 74,4

Виробничі потужності | млн.т | 187,0 | 142,9 | 125,2 | 121,0 | 115,6 | 111,2 | 110,0 | 77,0

Кількість очисних вибоїв | вибоїв | 1410 | 914,5 | 751,7 | 664,0 | 618,0 | 576,2 | 527,4 | 57,7

Видобуток вугілля

у валовому обчисленні | млн.т | 164,8 | 83,6 | 71,7 | 76,3 | 77,0 | 81,6 | 80,9 | 96,4

в умовному обчисленні | млн.т у.п | 97,4 | 47,4 | 39,7 | 40,6 | 41,2 | 43,4 | 43,0 | 90,7

Зольність вугілля

рядового | % | 29,4 | 32,3 | 33,8 | 36,4 | 36,1 | 36,5 | 36,5 | на 4,2

відвантаженого | % | 29,7 | 22,5 | 23,7 | 24,1 | 24,4 | 25,0 | 24,3 | на 1,8

Продуктивність праці робітника з видобутку

у валовому обчисленні | т/міс | 28,0 | 16,6 | 15,9 | 18,6 | 19,8 | 21,8 | 22,9 | 137,9

в умовному обчисленні | т/міс | 16,5 | 9,4 | 8,8 | 9,9 | 10,6 | 11,6 | 12,2 | 129,4

Головний висновок проведених досліджень полягає в тому, що реструктуризація вугільної промисловості не набула ефективного і дієвого характеру. Не досягнуті основні її цілі – забезпечення зростаючих потреб країни у

вугіллі, подолання кризових явищ у галузі, підвищення ефективності виробництва, що зумовлено спільним проявом низки чинників, головним з яких є надмірне покладання на зарубіжний досвід та рекомендації іноземних експертів, недостатнє врахування економічних реалій та умов енергетичного забезпечення України. Щорічно зростаючий дефіцит енергоресурсів, послаблення енергетичної безпеки країни, масове дострокове закриття вугільних шахт зумовлюють необхідність посилення державного управління реструктуризацією вугільної промисловості,

зміни підходів до неї і коригування її ходу.

В зв’язку з цим проведено аналіз моделей державного управління, що застосовуються в різних країнах світу з ринковою економікою. Обгрунтовано, що найбільш прийнятною для державного управління процесом реструктуризації вугільної промисловості України є модель, в якій за критерій вибору рішення приймається отримання бажаного результату при найменших витратах ресурсів, але з обов’язковою адаптацію її до соціально-економічних умов в Україні. Запропоновано адаптувати модель шляхом поєднання вимог енергетичної безпеки, які реалізуються через посилення цільової орієнтації, з принципами моделі.

В другому розділі “Методологія опрацювання управлінських рішень з реструктуризації вугільної промисловості“ розглянуто проблеми формування завдань з обсягів видобутку власних енергоресурсів і на їх основі – опрацювання рішень щодо доцільності подальшої роботи збиткових вугільних шахт, визначення граничних економічно виправданих розмірів державних дотацій.

Розроблено метод розрахунку порогових значень показників-індикаторів енергетичної безпеки - необхідного рівня самозабезпечення енергоносіями та обсягу видобутку власного вугілля, які дозволяють формувати ресурсну частину прогнозних паливно-енергетичних балансів України і визначати завдання з обсягів видобутку власних енергоносіїв, виходячи з реальних можливостей економіки та наявних розвіданих геологічних запасів палива. В основу методу покладені такі концептуальні положення: цільова орієнтація на повне і безумовне забезпечення потреби країни в енергоносіях; недопущення зростання зовнішнього державного боргу; надання вугіллю власного видобутку пріоритетної ролі в забезпеченні енергетичної безпеки; приведення структури ПЕБ держави у відповідність до структури геологічних запасів палива України. Для додержання цих положень показники потреби в енергоресурсах приймаються в розрахунках як вхідні параметри, обсяги їх імпорту визначаються в межах платоспроможного попиту країни; стаття паливно-енергетичного балансу “обсяги видобутку вугілля” приймається за балансуючу.

Процес розрахунку розбитий на 5 етапів:

1. Відповідно до темпів економічного розвитку з застосуванням нормативного або іншого методу визначається потреба країни в енергоресурсах.

2. На базі прогнозів економічного і соціального розвитку країни розраховуються обсяги імпорту енергоресурсів у вартісному вимірі за формулою:

Іерві = Ехі – Бі – Ікі, (1)

де Іерві –можливі витрати на імпорт енергоресурсів в і –му році;

Ехі – обсяг експорту в і –му році;

Бі –державні зобов’язання по зовнішньому боргу в і-му році,

Ікі – критичний імпорт товарів і послуг неенергетичного призначення.

3. Виконується диференціація імпорту енергоресурсів за видами (природного газу, нафти, нафтопродуктів, вугілля, ядерного палива) у вартісному, умовному і натуральному вимірах виходячи з потреби в них та обсягів власного виробництва з урахуванням взаємозамінності їх і зміни цін. Обсяг імпорту вугілля визначається за залишковим принципом.

4. Розраховується обсяг видобутку вугілля за формулою:

(2)

де – обсяг видобутку вугілля в умовному обчисленні в і-му році, млн.т у.п.;

- загальна потреба економіки в паливно-енергетичних ресурсах, млн.т у.п;

- сумарний імпорт всіх видів енергоресурсів, млн.т у.п.;

– обсяг власного виробництва енергоресурсів крім вугілля, млн.ту.п;

J – вид енергоресурсу.

5. Розраховується показник рівня самозабезпечення енергоносіями за формулою:

(3)

де – рівень самозабезпечення енергоносіями в і –му році, %.

Визначені за таким способом значення показників рівня самозабезпечення енергоносіями та обсягу видобутку вугілля є пороговими, тобто мінімально необхідними для забезпечення енергетичної безпеки країни і мають прийматись за основні цільові орієнтири при розробки програм розвитку і реструктуризації галузей ПЕК.

Розроблено методичні положення з визначення економічної доцільності подальшої роботи збиткових шахт. На відміну від існуючих підходів, в основу яких було покладено фактичний рівень техніко-економічних показників без врахування резервів ефективності функціонування підприємств, запропоновані методичні положення грунтуються на:

вимогах енергетичної безпеки – виконанні завдань з видобутку вугілля в обсягах, не нижчих порогових значень, які визначаються запропонованим вище методом;

показниках економічного стану вугільних шахт, скоригованих з урахуванням потенційної ефективності заходів з оперативної реструктуризації;

розгляді альтернативних рішень за варіантами подальшої роботи, реконструкції, або дострокового закриття шахти;

виборі варіанту рішення за критерієм найменших витрат.

В дисертації вперше розроблено метод визначення граничних економічно виправданих розмірів державних дотацій збитковим вугільним шахтам, який дозволяє контролювати і обмежувати руйнівний вплив подальшої роботи збиткових підприємств на загальні результати розвитку економіки. Суть методу полягає у застосуванні єдиного підходу до оцінки результативності економіки на макроекономічному рівні (за показником ВВП) і збиткового підприємства (за показником доданої вартості). Враховуючи те, що додана вартість підприємства - це внесок його у формування ВВП, можна, задаючи мінімальне граничне значення (наприклад, нульове) доданої вартості для збиткових підприємств, що виробляють необхідну для суспільства продукцію, визначити допустимий розмір збитку і відповідно граничний розмір державних дотацій на покриття витрат на виробництво. За існуючим порядком калькулювання собівартості вугільної продукції додану вартість складають такі витрати: податки на виробництво в складі матеріальних витрат (платежі до держбюджету за природокористування, за геологорозвідувальні роботи та ін.); заробітна плата і нарахування на неї; амортизаційні відрахування; виплати по регресним позовам при втраті здоров’я (входять до елементу собівартості “інші витрати”); прибуток підприємства (для збиткових шахт приймається за нульовий).

Для визначення збиткових шахт-претендентів на дострокове закриття, розробки напрямів реструктуризації їх діяльності запропоновано здійснювати групування шахт за ступенем збитковості, в основу якого покладається співідношення збитку і доданої вартості. Так, до групи шахт І ступеню збитковості відносяться шахти, збитки яких не перевищують величину доданої вартості. Подальше функціонування і дотування шахт цієї групи, на нашу думку, є доцільним і економічно виправданим, бо воно не буде зменшувати обсяг виробленого ВВП країни. Відповідно граничний розмір державних дотацій на покриття витрат на виробництво не повинен перевищувати суму елементів собівартості, що складають додану вартість.

Шахти, які перевищили вищевказану межу збитковості, умовно відносяться до ІІ ступеню збитковості. Для цієї групи шахт мають оцінюватись повні витрати за декількома альтернативними варіантами: подальша робота шахт (визначаються витрати на

виробництво з урахуванням державної підтримки); дострокове закриття

(оцінюються повні витрати на закриття і ліквідацію шахт з обов'язковим урахуванням витрат на імпорт додаткової компенсуючої кількості енергоресурсів замість обсягів видобутку вугілля, що втрачаються); реконструкція (з можливим приростом виробничих потужностей або без нього). Вибір найкращої альтернативи здійснюється за критерієм найменших витрат.

Шахти, для яких повні витрати на подальшу роботу перевищують витрати на закриття, а реконструкція їх за техніко-економічним обгрунтуванням недоцільна, відносяться до ІІІ ступеню збитковості. Для цієї групи шахт обгрунтування економічної доцільності подальшої їх роботи доповнюються розрахунками суспільних економічних збитків ( втрат ВВП, надходжень до державного бюджету та ін.) через зростання дефіциту енергоресурсів внаслідок закриття шахт.

Після оцінки ступеня збитковості шахт за фактичним станом виконується аналіз факторів, що впливають на рівень збитковості, оцінюються резерви ефективності, розробляються заходи з реструктуризації діяльності шахт і вдруге вже за їх потенційним економічним станом визначається ступінь збитковості і на його основі приймаються рішення щодо економічної доцільності подальшої їх роботи.

В дисертації виконано аналіз і групування факторів об’єктивного і суб’єктивного характеру, що впливали і надалі впливатимуть на собівартість вугілля, рівень збитковості шахт. Методом кореляційного аналізу встановлена пряма залежність між собівартістю вугільної продукції та глибиною шахти – одного з основних показників складності гірничо-геологічних умов, але зв’язок між ними виявився незначним (коефіцієнт кореляції r = 0,27). Також були встановлені зворотня залежність і досить тісний зв’язок між собівартістю вугільної продукції і рівнем використання виробничих потужностей (r = - 0,60). Виявлена значна міра впливу факторів суб’єктивного характеру, що зумовлює наявність суттєвих резервів підвищення ефективності роботи шахт.

В третьому розділі “Напрями підвищення ефективності управління процесом реструктуризації вугільної промисловості“ розроблено пропозиції з коригування ходу реструктуризації галузі, спрямовані на використання наявних внутрішніх резервів ефективності роботи підприємств, комплексне використання природних ресурсів, що видобуваються супутньо з вугіллям. На прикладі окремих шахт або галузі визначено економічну ефективність окремих першочергових заходів з реструктуризації (табл.2), розроблено методичні рекомендації з розрахунку економічних втрат від передчасного закриття вугільних шахт.

Крім зазначених заходів, для окремих шахт ефективними можуть бути такі додаткові організаційно - економічні заходи з реструктуризації: заміна керівництва підприємства; часткова або повна приватизація; часткове закриття або тимчасова консервація збиткових шахт; підвищення ефективності маркетингової діяльності; продаж (або надання в оренду) частини основних фондів підприємства; економія

витрат в адміністративно-управлінській сфері на базі раціональної організації апарату управління підприємствами, об’єднаннями підприємств, галузі та ін.

Таблиця 2

Ефективність першочергових заходів з реструктуризації вугільної промисловості*

Заходи | Результати

Збільшення обсягів видобутку вугілля за рахунок підвищення середньогалузевого рівня використання виробничих потужностей від 73,5 % фактичного до 95 % нормативного. | Приріст обсягів видобутку вугілля на 23,6 млн.т; зменшення імпорту енергоресурсів на 750 млн. дол.США; зниження собівартості 1т вугільної продукції в середньому по галузі зі 115,0 до 94,3 грн. (на 13,4 %).

Покращання якості вугільної продукції | Шахта “Петровська” – зменшення збитку з 13,0 до 0,6 млн.грн.; шахта “Новодзержинська” – ліквідація збитку 3,7 млн.грн. і отримання прибутку 1,7 млн.грн.

Залучення до господарської діяльності природних ресурсів, які видобуваються супутньо з вугіллям і вважаються відходами виробництва – шахтних порід, шахтного метану, шахтних вод. | Зниження собівартості видобутку вугілля щонайменше на 20 %

Зменшення до повного викорінення тіньових та бартерних операцій. | Зниження витрат на виробництво на 6-26 %

* Розрахунки виконані за фактичними показниками 2000 року

Розроблено методичні рекомендації з оцінки суспільних економічних втрат від передчасного закриття збиткових вугільних шахт з невідпрацьованими запасами. В основу їх покладено співставлення прямих витрат на закриття і ліквідацію шахт (за проектами) та витрат на імпорт додаткового компенсуючого обсягу енергоносіїв з повними витратами на подальшу роботу шахт з урахуванням необхідної державної підтримки. З метою апробації запропонованих в дисертації методичних рекомендацій на прикладі п’яти вже закритих шахт ВО “Стахановвугілля” з використанням фактичних техніко-економічних показників і проектів їх закриття здійснено розрахунки з визначення економічних втрат від передчасної ліквідації (табл.3). Отримані результати переконливо доводять економічну доцільність подальшої роботи (навіть з таким низьким рівнем показників як в 1994 році) чотирьох шахт з п’яти.

З використанням запропонованого в дисертації методу розраховані граничні економічно виправдані розміри державних дотацій вугільній промисловості. За

показниками 2000р. дотація галузі могла б скласти 2,6 млрд.грн. (6,0 дол. США на 1 т вугілля), фактично вона становила 0,68 млрд.грн. (1,6 дол. на 1т). Обгрунтовано економічну доцільність надання державної дотації вугільній промисловості: за проведеними розрахунками в 2000 р. 1 грн., вкладена у виробництво вугільної продукції, створила 6,07 грн. ВВП і 1,65 грн. надходжень до держбюджету,

Таблиця 3

Прямі збитки від передчасного закриття збиткових шахт

млн.дол.США

Шахта | Повні витрати за варіантами на: | Прямі збитки

ліквідацію шахт | подальшу роботу

ім. Ілліча | 112,38 | 77.08 | 35,3

Брянківська | 118,6 | 55.89 | 62,7

Центральна Ірміно | 85,0 | 97.38 | -

Замківська | 51,14 | 21.79 | 29,4

Луганська | 81,36 | 34.12 | 37,2

Всього |

448,48 |

286.26 |

174,6

забезпечила зайнятість населення у соціально найбільш проблемних регіонах України.

Здійснено розрахунки суспільних збитків від порушень стабільного енергопостачання в Україні, однією з причин яких став дефіцит палива: при дефіциті 10 млн.т у.п. (5,2 % від загального споживання ПЕР) в 2000 р. втрати ВВП становили 9,5 млрд.грн., недонадходження до держбюджету – 2,5 млрд.грн. Ліквідувати цей дефіцит може вугільна промисловість при збільшенні обсягів видобутку вугілля на 18,0 млн.т на рік, що цілком реально за умови підвищення ефективності державного управління галуззю, насамперед процесом її реструктуризації, збільшення обсягів державної підтримки і посилення контролю за їх використанням.

ВИСНОВКИ

1. Теоретична і практична невирішеність проблеми енергетичної безпеки України зумовлює необхідність розробки системи показників-індикаторів стану енергетичної безпеки та їх порогових значень, а також удосконалення практики формування показників ресурсної частини прогнозних паливно-енергетичних балансів України. Враховуючи обмеженість валютних ресурсів для імпорту енергоносіїв, наявність великих геологічних запасів власного вугілля і відповідної виробничої бази для його видобутку, доцільно прийняти за основні показники-індикатори енергетичної безпеки рівень самозабезпечення країни енергоносіями та обсяг видобутку власного вугілля.

2. Проведене дослідження процесу реструктуризації вугільної промисловості України показало, що він потребує посилення державного управління, зміни існуючих підходів. Для цього запропоновано методичні розробки для відпрацювання управлінських рішень державного і галузевого рівнів, що грунтуються на поєднанні вимог енергетичної безпеки, які реалізуються через посилення цільової орієнтації, з принципами ринкової економіки.

3. Виходячи з необхідності досягнення відповідності між цільовими орієнтирами розвитку і реструктуризації вугільної промисловості та вимогами енергетичної безпеки, доцільним є формування показників ресурсної частини прогнозних паливно-енергетичних балансів України з урахуванням порогових значень рівня самозабезпечення енергоносіями та обсягу видобутку вугілля. З цієї метою запропоновано метод розрахунку порогових значень вказаних показників.

4. Для підвищення обгрунтованості управлінських рішень щодо економічної доцільності подальшої роботи збиткових вугільних шахт з невідпрацьованими запасами запропоновано методичні положення, які полягають у: збереженні пріоритетності завдань з видобутку вугілля в обсягах, не нижчих порогових значень; прийнятті за вхідні показники економічного стану кожної шахти, скориговані з урахуванням потенційної ефективності заходів з реструктуризації; розгляді альтернативних рішень за варіантами подальшої роботи, реконструкції, або дострокового закриття шахти; виборі варіанту рішення за критерієм найменших витрат.

5. З метою контролю та обмеження руйнівного впливу подальшої роботи збиткових підприємств на економіку в цілому необхідно впровадити в практику управління збитковими галузями (підприємствами), які виробляють необхідну для суспільства продукцію, запропонований метод визначення граничних економічно виправданих розмірів державних дотацій. Метод передбачає застосування єдиного підходу до оцінки результативності економіки на макроекономічному рівні та збиткового підприємства.

6. Виходячи з об’єктивної необхідності посилення державного впливу на розвиток вугільної промисловості і вдосконалення процесу реструктуризації, насамперед як засобу підвищення ефективності функціонування галузі, а не простого закриття і ліквідації найбільш збиткових підприємств, доцільним є скоригувати його у напрямах використання наявних внутрішніх резервів ефективності роботи вугільних шахт, зокрема збільшення обсягів видобутку вугілля за рахунок підвищення рівня використання виробничих потужностей; покращання якості вугільної продукції; зменшення до повного викорінення тіньових і бартерних операцій; залучення до господарської діяльності природних ресурсів, які видобуваються супутньо з вугіллям та ін.

7. Враховуючи негативні економічні і соціальні наслідки реалізації вжитих заходів з реструктуризації вугільної промисловості розроблено методичні рекомендації з оцінки суспільних економічних втрат від передчасного закриття збиткових вугільних шахт, в основу яких покладено співставлення прямих витрат на закриття і ліквідацію шахт (за проектами) та витрат на імпорт додаткового компенсуючого обсягу енергоносіїв з повними витратами на подальшу роботу шахт з урахуванням необхідної державної підтримки.

8. Розроблені методи, положення, рекомендації використані в процесі наукового супроводження Національної енергетичної програми України до 2010 року, розробки прогнозних паливно-енергетичних балансів України, визначення напрямів коригування реструктуризації вугільної промисловості.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Ляшенко О.Ф. Реформування вугільної промисловості та комплексне використання природних ресурсів // Формування ринкових відносин в Україні: Зб. статей молодих учених. Вип.7 / Наук.ред. І.К. Бондар.-К.- 1999.-264с. (с.203-213).- 0,51 д. а.

2. Ляшенко О.Ф. Структурна перебудова вугільної промисловості: концептуальні підходи, практична реалізація, напрями коригування // Формування ринкових відносин в Україні: Зб. статей молодих учених. Вип.8 / Наук.ред. І.К. Бондар.-К.- 1999.-296с. (с.218-229). - 0,57 д. а.

3. Ляшенко О.Ф. Критерії визначення подальшої недоцільності роботи збиткових вугільних шахт з невідпрацьованими запасами // Формування ринкових відносин в Україні: Зб. наук. пр.. Вип.9 / Наук.ред. І.К. Бондар.-К.- 2000.-152с. (с.97-100). - 0,34 д. а.

4. Мельник В.І., Ляшенко О.Ф. Напрями підвищення енергетичної безпеки України // Формування ринкових відносин в Україні: Зб. Наук. пр. Вип.11 / Наук.ред. І.К. Бондар.-К.- 2000.-278с. (с.40-45). - 0,22 д. а. (автором підготовлено - 0,16 д. а.)

5. Ляшенко О.Ф. Критерії визначення подальшої доцільності роботи збиткових вугільних шахт з невідпрацьованими запасами // Зб. наук. пр. міжнар. наук.-практ. конф. “Політичні, економічні та екологічні проблеми енергетичної безпеки і транспортування енергоресурсів в Україні”.-К.:Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України.-2001.-269с. (с.197-200). - 0,28 д. а.

6. Ляшенко О.Ф. Економічні втрати від дострокового закриття вугільних шахт// Уголь Украини, №5.-2001.-с.22-24. - 0,22 д. а.

АНОТАЦІЇ

Ляшенко О.Ф. Науково-методичні основи державного управління процесом реструктуризації вугільної промисловості України.- Рукопис.

Дисертація на здобуття ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 – організація управління, планування і регулювання економікою. Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України. Київ, 2002.

Дисертацію присвячено питанням прогнозування показників паливно-енергетичного балансу України, розробки методів опрацювання та оцінки результатів організаційно-управлінських рішень з реструктуризації вугільної

промисловості. Узагальнено теоретичні положення і досвід вирішення проблеми енергетичної безпеки, визначено роль власного вугілля в її забезпеченні. Проведено аналіз сучасного стану вугільної промисловості, причин збитковості шахт, існуючих підходів до реструктуризації галузі та її ходу. Розроблено метод розрахунку порогових значень показників рівня самозабезпечення енергоносіями та обсягу видобутку вугілля, методичні положення з визначення економічної доцільності подальшої роботи збиткових вугільних шахт. Визначено напрями коригування ходу реструктуризації галузі і оцінено ефективність першочергових заходів. Розроблено методичні рекомендації з оцінки суспільних економічних втрат від передчасного закриття збиткових шахт.

Ключові слова: енергетична безпека, паливно-енергетичний баланс, реструктуризація, вугільна промисловість, ефективність.

Ляшенко О.Ф. Научно-методические основы государственного управления процессом реструктуризации угольной промышленности Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание степени кандидата экономических наук по специальности 08.02.03 - Организация управления, планирования и регулирования экономики. - Научно-исследовательский экономический институт Министерства экономики и по вопросам европейской интеграции Украины. - Киев, 2002.

Диссертация посвящена вопросам прогнозирования показателей ресурсной части топливно-энергетического баланса Украины и на их основе - разработке методов обоснования и оценки результатов организационно-управленческих решений по реструктуризации угольной промышленности.

Обобщены теоретические положения и опыт обеспечения энергетической безопасности, обоснованы основные показатели-индикаторы ее состояния, определена роль собственного угля в ее обеспечении. Проведен анализ современного состояния угольной промышленности, причин убыточности шахт, существующих подходов к реструктуризации отрасли и результатов ее осуществления.

Разработан метод расчета пороговых значений показателей уровня самообеспечения энергоносителями и объема добычи угля. Метод основывается на таких концептуальных положениях: целевая ориентация на приоритет энергетической безопасности; недопущение роста внешнего государственного долга; предоставление углю собственной добычи ведущей роли в обеспечении энергетической безопасности; приведение структуры топливно-энергетического баланса в соответствие со структурой геологических запасов топлива. Для реализации указанных положений в расчетах показатели потребности принимаются как исходные; объемы импорта энергоносителей определяются в пределах платежеспособности страны; статья