ПРИКАРПАТСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ПРИКАРПАТСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМ. ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА
МРИГЛОД МАРІЯ ПАВЛІВНА
УДК 811.161.2'373.21
СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК МОДЕЛЕЙ ОЙКОНІМІВ ПРАВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ З ХРИСТИЯНСЬКИМИ ІМЕНАМИ В ОСНОВАХ
10.02.01 - українська мова
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук
ІВАНО-ФРАНКІВСЬК - 2002
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі українського та загального мовознавства Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка Міністерства освіти і науки України.
Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор БУЧКО Дмитро Григорович, Тернопільський державний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, завідувач кафедри українського та загального мовознавства.
Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор ЛУЧИК Василь Вікторович, Кіровоградський державний педагогічний університет ім. Володимира Винниченка, завідувач кафедри української мови;
кандидат філологічних наук, доцент РЕДЬКВА Ярослав Петрович,
Чернівецький національний університет ім. Юрія Федьковича, доцент кафедри історії та культури української мови.
Провідна установа: Рівненський державний гуманітарний університет Міністерства освіти і науки України, кафедра української мови.
Захист відбудеться " 5 " липня 2002 р. о 10 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 20.051.02 для захисту кандидатських дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук у Прикарпатському університеті ім. Василя Стефаника (76000, м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 57).
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Прикарпатського університету ім. Василя Стефаника
Автореферат розіслано " 5 " червня 2002 р.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради,
кандидат філологічних наук,
доцент Н.Я. Тишківська
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність дослідження. Одним із важливих завдань сучасної лінгвістичної науки є вивчення становлення та розвитку географічних назв. Найменування населених пунктів - це унікальне джерело як для вивчення мови, так і для висвітлення багатьох питань історії, географії, етнографії та інших народознавчих дисциплін. Назви поселень, крім цього, дуже часто виявляють давно забуту лексику на означення багатьох історичних реалій, а також фонетичні та словотвірні явища.
Ойконіми несуть із глибини століть інформацію про належність населених об'єктів їх засновникам чи власникам; родову, племінну або етнічну ознаку перших мешканців. І серед таких топонімів особливе місце займають ті, що утворені безпосередньо чи посередньо від християнських імен.
Системне вивчення українського топонімікону загалом припадає на середину ХХ ст., що відображено у фундаментальних працях О. Білецького, Д. Бучка, І. Желєзняк, Ю. Карпенка, О. Купчинського, Л. Масенко, В. Німчука, Я. Пури, О. Стрижака, М. Худаша та ін.
Незважаючи на наявність окремих досліджень топонімії Правобережної України, вивчення ойконімів, в основах яких зафіксовані християнські імена, досі не було об'єктом спеціального монографічного опрацювання. Лише деякі назви цього типу принагідно розглядалися у роботах українських та зарубіжних ономастів, головним чином при вивченні ойконімії окремих історико-етнографічних, історико-географічних чи адміністративно-територіальних регіонів. Дослідження відантропонімних назв населених пунктів усієї Правобережної України дозволить проаналізувати становлення і розвиток топонімів такого типу на значній території.
Запропонована робота не тільки сприятиме вивченню ойконімійної системи, але й дозволить встановити закономірності появи та розвитку християнського іменника на досліджуваній території, виявити частоту вживання імен та їх словотвірних варіантів в окремих топонімних моделях, а також в усій антропонімійній системі Правобережжя України. Вивчення структури християнських імен (лексичної бази назв населених пунктів), їх словотвірної будови сприятиме визначенню способів заселення відповідних теренів, служитиме джерелом для дослідження суспільних, економічних і господарських відносин у минулі історичні періоди, допоможе відтворити антропонімікон мови тих предків, які дали назви об'єктам, що нас оточують і функціонують століттями. Християнські імена, почерпнуті з основ найменувань поселень Правобережжя України, можуть стати джерелом як фактологічної, так і наукової бази для української антропонімії. Вони допоможуть визначити шляхи становлення усього арсеналу християнських імен в системі українського іменника, з'ясувати причини значного поширення одних імен та реліктовості інших, простежити найпопулярніші форми таких імен в розмовно-побутовій сфері українців.
Відсутність усебічного й комплексного дослідження ойконімів Правобережної України з християнськими іменами в основах, що ґрунтувалося б на синхронно-діахронічному вивченні, зумовлює актуальність обраної теми. Важливість нашого дослідження зумовлена ще й тим, що його результати можуть стати цінним джерелом для опрацювання характерних словотвірних тенденцій у будові як антропонімів, так і ойконімів, що є складовими елементами лексичної системи української мови.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах теми "Дослідження української мови на лексичному, граматичному та словотвірному рівнях" кафедри українського та загального мовознавства Тернопільського державного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка. Вона безпосередньо пов'язана з тематикою Західно-українського ономастичного центру, який діє при тій же кафедрі.
Об'єктом дослідження є відпатронімні, відродові та посесивні назви населених пунктів Правобережної України, в основах яких засвідчені християнські імена, час їх першофіксацій та ареали поширення.
Мета дослідження полягає у визначенні особливостей розвитку різних моделей ойконімів, утворених безпосередньо чи посередньо від християнських імен, встановлення ролі конкретних варіантів імен у творенні цих ойконімів, а також поширення їх у часі і просторі.
Мета роботи передбачає вирішення таких завдань:
1. Виявити в історичних друкованих і рукописних джерелах та картографічних матеріалах назви поселень Правобережжя України з християнськими іменами в основах від перших фіксацій до ХХ століття включно та інвентаризувати їх.
2. Визначити кількість і репрезентацію словотвірних варіантів християнських імен в основах досліджуваних назв населених пунктів.
3. Встановити роль християнських імен у творенні певних моделей ойконімів.
4. З'ясувати причини популярності чи реліктовості християнських імен у деривації конкретних ойконімних типів.
5. Проаналізувати хронологічну динаміку словотвірних моделей відантропонімних назв поселень Правобережної України.
6. Простежити просторове поширення назв населених пунктів із християнськими іменами в основах на території Правобережжя України та встановити причини їх нерівномірного розташування.
Методи аналізу. Методологічна основа дослідження полягає у єдності гносеологічного, діалектичного та історичного принципів вивчення мовних явищ на всіх структурних рівнях у їх внутрішніх взаємозалежностях та суперечностях, у зв'язках між індивідуальним і загальним.
Методика дослідження визначається його метою і завданнями. Вона ґрунтується на таких поширених у лінгвістиці методах, як описовий, історико-порівняльний, порівняльно-типологічний і стратиграфічний. Основним у роботі є описовий метод дослідження та його прийоми: інвентаризація, систематизація мовних одиниць, з'ясування особливостей їх будови і функціонування.
Використано також елементи ареального, етимологічно-реконструкційного і статистичного аналізів.
Джерела фактичного матеріалу. Джерельною базою наших студій стали історичні та сучасні матеріали. Це довідники адміністративно-територіального поділу, архівні друковані та рукописні матеріали, що знаходяться у відділі рукописів Львівської наукової бібліотеки НАН України ім. Василя Стефаника та наукової бібліотеки Львівського національного університету ім. Івана Франка, Центрального державно-історичного архіву у Львові, Тернопільського обласного державного архіву; карти, атласи, географічні, енциклопедичні та інші словники, шематизми та матеріали, зібрані експедиційним шляхом.
Найдавніші ойконіми Правобережної України з християнськими іменами в основах зафіксовано в "Полном собрании русских летописей" (Москва, 1962), у спільній праці І. Желєзняк, І. Корепанової, Л. Масенко, О. Стрижака "Етимологічний словник літописних географічних назв Південної Русі" (Київ, 1985). Найменування поселень епохи феодалізму почерпнуто з видань "Akta grodzkie і ziemskie" (Львів, 1868-1906. - Т. І-ХХІV), "Грамоты великихъ князей литовскихъ с 1390 по 1569 годъ, собранныя и изданныя под редакциею В. Антоновича и К. Козловского" (Київ, 1868). Цінними виявилися історичні пам'ятки: "Акты, относящиися к истории Южной и Западной России" (Спб., 1863-1889. - Т. І-ХІV), "Архив Юго-Западной России" (Київ, 1859-1907. - Ч. І-VIII), "Жерела до історії України-Руси" (Львів, 1895-1913. - Т. І-VIII, XXII), Zrodla dzieyowe" (Warszawa, 1876-1911. - Т. V-VI, XVIII/1,2-XXI), "Marticularum Regni Polonia Summaria" (Warszawa, 1907-1919. - Т. 1-4), "Кременецький земський суд. Описи актових книг" (Київ, 1959-1965. - Вип. 1-3), "Slownik geograficzny Kr?lewstwa Polskiego i innych kraj?w slowianskich" (Warszawa, 1880-1895. - Т. І-XV) та ін.
При встановленні відантропонімного етимона ойконімів спираємося на матеріали із досліджень антропонімії М. Бірили, С. Ілчева, Р. Керсти, М. Малець, М. Морошкіна, В. Ташицького, О. Толкачова, М. Тупікова.
На основі даних історичних джерел та сучасних довідників проаналізовано 4890 найменувань поселень, зібрано та систематизовано відповідну картотеку.
Наукова новизна дослідження. У науковий обіг уперше в українській мові введено новий ойконімний фактичний матеріал Правобережної України; здійснено структурно-семантичний аналіз ойконімів з християнськими іменами в основах; описано продуктивність імен у конкретних моделях ойконімів; висвітлено їх динаміку на різних синхронних зрізах; простежено просторове поширення назв населених пунктів із християнськими іменами в основах на території Правобережної України.
Практичне значення роботи. Багатий лексичний матеріал і результати його дослідження можуть бути використані у лінгвогеографії та лексикографії при укладанні словників ойконімів України, "Українського ономастичного атласу", "Слов'янського ономастичного атласу". Діахронічне вивчення відантропонімного ойконімікону Правобережної України може стати джерелом подальшого опрацювання для істориків, географів, етнографів, оскільки дає можливість простежити соціально-економічні та історичні процеси, що мали місце на теренах краю.
Результати дослідження можуть бути використані у навчальному процесі при вивченні історії української мови, її лексики, читання спецкурсів з ономастики у вузах, у навчально-виховній роботі в школах, а також при написанні історії населених пунктів.
Апробація дослідження. Дисертація обговорювалася на засіданнях кафедри українського та загального мовознавства Тернопільського державного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка і кафедри української мови Прикарпатського університету ім. Василя Стефаника. Результати дослідження оприлюднені на щорічному ономастичному семінарі (Київ, 2000), науково-методичній конференції (Тернопіль, 2000), ІХ Всеукраїнській ономастичній конференції "Ретроспекція і перспективи української ономастики" (Кіровоград, 2001), а також на Всеукраїнській науковій конференції "Актуальні проблеми українського словотвору" (Івано-Франківськ, 2002).
Публікації. Основні положення дисертації викладено у семи публікаціях, чотири з них надруковано у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (219 позицій використаної літератури та 106 - основних друкованих та рукописних джерел, з яких почерпнуто історичний матеріал) та додатка.
Робота містить 27 таблиць, що представлені у додатку, одну діаграму. Обсяг роботи -181 сторінка основного тексту, обсяг додатка - 17 сторінок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовується вибір теми, її актуальність, визначається мета, основні завдання, об'єкт і методи дослідження, характеризується джерельна база, розкривається наукова новизна дисертації, її теоретичне і практичне значення, зв'язок із науковими програмами, планами, темами.
У І розділі "Стан вивчення ойконімії України (відантропонімні утворення)" звертається увага на основні здобутки української топоніміки, зокрема у дослідженні відантропонімних ойконімів.
Вивчення топонімії України проводиться у двох напрямках - регіональному та ареальному. Перший напрям досліджень реалізується у працях українських ономастів Я. Рудницького, К. Цілуйка, К. Галаса, Ю. Карпенка, О. Стрижака, Д. Бучка, Є. Черняхівської, О. Пури, В. Лободи, М. Худаша, М. Торчинського, В. Котович, М. Габорака та польських С. Грабця, З. Штібера, Я. Ріґера, В. Макарського, Б. Чопек та ін. Сьогодні в межах нашої країни найкраще проаналізована ойконімія західної та частково південно-західної її частини. Досі залишається не дослідженим ойконімікон архаїчних земель: Волині, Житомирщини, Київщини, Сумщини, Чернігівщини, а також Вінниччини, Хмельниччини, Черкащини та ін.
Другий напрям ономастичних досліджень - це вивчення ареалів окремих моделей топонімів у діахронічному аспекті. На цей час монографічно опрацьовані тільки ойконіми України на -ичі (О. Купчинський), -івці, -инці (Д. Бучко), -ів, -ин (З. Купчинська) і завершується дослідження ойконімів на *-jь, *-jа, *-jе (Л. Радьо). До ареальних вивчень топонімії зараховуємо й монографію М. Худаша та М. Демчук "Походження українських карпатських і прикарпатських назв населених пунктів (відантропонімні утворення)".
Оскільки при творенні більшості ойконімів на перший план виходить людський фактор (поселення переважно одержували свої назви за найменуванням людей, які жили в них, або ж за іменем власників), то певна частина ойконімії генетично пов'язана з антропонімією, зокрема з її окремим видом - християнськими іменами.
Антропоніми, у тому числі християнські імена, стали джерелом для творення ойконімів з архаїчними посесивними формантами *-jь, *-j-а, *-j-е: Борислав, Галич, Дрогобич, Яремче; з власне посесивними формантами -ів(<-ов), -ин: Василів, Гостів, Добротів, Милятин; з поліфункціональними суфіксами -івк-а, -ець, -их-а, -щин-а та ін.: Вовківка, Гринівка, Ковалівка, Максимець і т.п.
Опосередковано антропоніми відображені в основах відпатронімних назв поселень на -ичі: Антоновичі, Мишковичі, Нем'ятичі; -ата/-ята: Костив'ята; -івці, -инці: Марківці, Онишківці, Шишківці, а також в основах ойконімів, утворених від родових назв: Петраші, Стаси, Терехи та ін.
Оскільки християнські імена відіграли вагому роль у творенні ойконімів, то у першому розділі дисертації розкриваються також основні здобутки української антропоніміки, зокрема у дослідженні християнських імен.
Становлення християнського іменника на території України, його словотвірна варіативність віддавна були об'єктом дослідження ономастів. Українська антропоніміка базується на працях визначних учених Л. Гумецької, Р. Керсти, В. Сімовича, М. Худаша, П. Чучки та ін. Органічним доповненням до вивчення поширення й адаптації християнських імен до слов'янської мовної системи є роботи білоруських, російських та польських антропонімістів (М. Бірило, В. Лемтюгова; О. Суперанська, А. Суслова, О. Толкачов, В. Чичагов; М. Малєць, О. Цєслікова та ін.)
Аналізуються спроби класифікацій словотвірних варіантів християнських імен як в українській, так і в зарубіжній антропоніміці.
Враховуючи різні класифікації і опираючись у першу чергу на класифікаційні схеми українських учених, у дослідженні дотримуємося такого групування імен, що ввійшли прямим чи посереднім шляхом в основи ойконімів Правобережної України:
1) повні імена (ті, що зберегли свою первісну структуру та звучання і засвідчені у "Святцях", а також ті, що пристосувалися до фонетичної та словотвірної системи української мови і є результатом колишніх усічень, а сьогодні представлені у "Словнику власних імен людей" як повні офіційні імена);
2) похідні імена:
а) усічені імена;
б) усічено-суфіксальні імена (ті, які утворені за допомогою суфіксів від таких твірних основ, що не виступають як самостійні слова);
в) суфіксальні імена (ті, що утворені за допомогою суфіксів, які могли поєднуватися з повною, скороченою (самостійною) або уже ускладненою іншим суфіксом основою імені).
У ІІ розділі "Відпатронімні та відродові назви населених пунктів Правобережної України, в основах яких зафіксовані християнські імена" в діахронічному плані розглядаються ойконіми на -ичі (-овичі/-евичі, -иничі), -івці, -инці, тобто прослідковується фіксація таких назв населених пунктів в історичних джерелах із найдавніших часів, інші ойконіми (на -ани/-яни, -ата/-ята, -и/-і) аналізуються тільки на сучасному етапі.
Досліджувані у другому розділі найменування поселень творилися від християнських імен не безпосередньо, а через означення групи людей за іменем їх родоначальника, а згодом, можливо, власника або першого поселенця: батько-родоначальник Іван > рід іваничі> назва населеного пункту Іваничі; власник Михайло > нащадки або піддані михайлівці > ойконім Михайлівці.
Основи ойконімів на -ичі (-овичі/-евичі, -иничі) відображають процес становлення християнського іменника на ранньому етапі, оскільки назви із формантом -ич-і належать до найархаїчніших моделей в топонімії України.
Розгалужена структурна варіантність імен, а також частота вживання їх у церковних календарях спричинилася до того, що окремі імена зафіксовані в основах кількох десятків ойконімів на -ичі (-овичі/-евичі, -иничі), зокрема від імені Іван та його варіантів утворено 35 патронімів (однойменних ойконімів), від імені Микола - 13, від імені Михайло - 12.
Основу іменника, реконструйованого з назв населених пунктів на -ичі (-овичі/-евичі, -иничі), становлять переважно імена православного календаря, адаптовані до фонетичної та словотвірної системи української мови. Оскільки главами родових общин чи власниками певних земельних ділянок найчастіше були чоловіки, то базою відповідних патронімів (згодом ойконімів) у більшості випадків ставали чоловічі християнські імена.
У розділі детально аналізуються різні структурні варіанти християнських імен, що побутували на території Правобережної України в час творення інших онімів.
Основи відпатронімних назв населених пунктів на -ичі (-овичі/-евичі, -иничі) засвідчують усю різноманітність і багатство словотвірної деривації імен.
Свідченням того, що християнські імена закріпилися в іменнику наших предків порівняно недавно, є те, що такі імена репрезентуються в основах ойконімів на -ичі переважно у повній формі (39,3 % від усієї кількості досліджуваних назв населених пунктів на -ичі).
Значно рідше, ніж повні імена, в основах ойконімів на -ичі (-овичі/-евичі, -иничі) виступають усічені варіанти християнських імен (утворені найчастіше способом апокопи, рідше - аферези): Демичі - Дем<Дементій, Демид, Дем'ян, Меленовичі - Мелен<Мелентій; Ганичі - Ган<Йоган.
Ряд варіантів імен можуть мати неоднозначну мотивацію, тобто їх можна виводити як від різних християнських імен, так і від окремих слов'янських автохтонних відкомпозитних імен, наприклад: Віт (Вітичі) - Витъ або Витославъ, Витомиръ; Мань/Маньо (Маневичі) - від Мануїл або Маниславъ та ін.
Основи багатьох найменувань поселень дозволяють реконструювати такі деривати імен, які були досить частими у використанні наших предків і не втратили своєї продуктивності тепер: усічено-суфіксальні варіанти із формантами -ш, -ць, -х, -хн-о, -н (-нь), -сь: Дешичі - Деш<Дементій, Демид, Дем'ян, Денис; Мацевичі Великі, Малі - Маць/Мацьо<Матей, Матвій; Тереховичі - Терех<Терентій; Юхновичі - Юхно<Юхим, Юрій та ін. (64 назви); суфіксальні імена із формантами -к-о, -к-а, -ик; -аш, -іш, -ош, -уш; -ат-а/-ят-а: Васильковичі - Василько, Ішковичі - Ішко/Ісько<Ісак, Микунковичі - Микунко<Микола і т.п., Оленчичі - Оленка<Олена, Корниковичі - Корник<Корній; Микушовичі - Микуш<Микола; Клим'ятичі - Клим'ята<Клим та ін. (108 назв).
В основах відпатронімних ойконімів фіксуються рідковживані варіанти імен: Гриковичі - Грик/Грико<Григорій, Гритковичі - Гритко<Григорій, Опачичі - Опак/Опака<Опанас і т.п.
Важливу роль при топонімічному дослідженні відіграє статистика і хронологія. Назви поселень на -ичі (-овичі/-евичі, -иничі) з християнськими іменами в основах фіксуються в історичних джерелах з XIV ст. Найбільше їх припадає на XVI ст., багате різними писемними пам'ятками. Ці свідчення опрацьованих історичних документів, а також словотвірна структура базових назв відпатронімних ойконімів наводить на думку, що назви на -ичі (-овичі/-евичі, -иничі) з християнськими іменами на досліджуваній території виникали задовго до того, як з'явилися порівняно вичерпні джерела, у ХІІІ-ХIV ст.
Традицію номінації поселень за іменами людей продовжують назви на -івці, -инці. Інтенсивний розвиток таких ойконімів припадає на той період, коли християнські імена уже ввійшли в антропонімікон України. Підтвердженням цього є кількість досліджуваних нами назв населених пунктів на -івці, -инці з християнськими іменами в основах - вони займають 1 місце щодо продуктивності по відношенню до всіх відпатронімних та відродових назв, що мають в основах християнські імена.
Найпопулярнішими у творенні патронімів на -івці, -инці, а значить і однойменних топонімів, виявились імена, які характеризуються високою словотвірною варіативністю: Іван (Йоган, Ян) - 76 назв; Михайло - 19, Григорій - 18, Семен - 17, Василь - 12 і т.д.
Чоловічі християнські імена найчастіше виступають в основах назв населених пунктів на -івці, а жіночі імена й імена чоловіків на -а (-я) - в основах ойконімів на -инці, що зумовлено граматикою української мови. Як чоловічі, так і жіночі імена закріплювалися в основах досліджуваних ойконімів тільки в адаптованій до фонетичної і словотвірної системи української мови формі.
Християнські імена (основи найменувань поселень на -івці, -инці) стали прикладом усіх відомих видів деривації - усічення, усічення з одночасною суфіксацією, суфіксації. Базовими при творенні патронімів на -івці, -инці (однойменних ойконімів) найчастіше ставали суфіксальні варіанти християнських імен (39,3 % від числа всіх досліджуваних нами ойконімів на -івці, -инці), менше представлені повні імена (28,9 %), усічено-суфіксальні (20,9 %) та усічені варіанти імен (10,9 %). Високий відсоток суфіксальних утворень християнських імен відповідно засвідчує і широкий діапазон формантів з елементами -к-, -ш-, -л-, -н-, -т-, -х-, -в-, -с-, -р-: Томашівці - Томаш<Тома/Хома, Маркушівці - Маркуш<Марко; Костилівці - Костило<Кость, Миклівці - Микло<Микола; Петранівці- Петран <Петро; Васютинці - Васюта<Василь та ін. Найчисельнішими є ойконіми, в основах яких виступають варіанти із суфіксальним елементом -к-: Дем'янківці - Дем'янко, Остапківці - Остапко, Харківці - Харко<Харитон, Захар, Шимківці - Шимко<Шимон/Симон, Семашківці - Семашко<Семен та ін.
В усічено-суфіксальних варіантах християнських імен домінують деривати із суфіксами -ш, -ць, -нь, -хн-о: Гриш<Григорій (Гришівці), Дорош<Дорофій (Дорошівці); Гриць<Григорій (Грицівці), Міць<Дмитро (Міцівці); Вахно<Василь або Вахтисій, Іван (Вахнівці), Дахно<Дасій, Давид, Данило або д.слов. Богдан (Дахнівці); Гринь/Гриньо<Григорій (Гринівці), Зань/Заньо<Захар (Занівці) та ін. Рідше використовуються форманти -с, -х, -т, -ар.
При порівнянні відпатронімних назв населених пунктів на -ичі з назвами на -івці, -инці, в основах яких виступають усічено-суфіксальні та суфіксальні імена, засвідчуємо різницю у кількості ойконімів відповідних моделей - 64 назви на -ичі з усічено-суфіксальними варіантами в основах і 136 ойконімів на -івці, -инці із такими ж дериватами та 108 найменувань на -ичі із суфіксальними іменами в основах та 258 назв на -івці, -инці. У творенні як перших, так і других одинаковою мірою (за винятком лише деяких) брали участь патроніми, в основах яких лежать варіанти імен з ідентичними суфіксами (-ш, -ць, -х, -хн-о, -нь, -сь, -ч; -к-о, -к-а, -ик, -аш/-аш-а, -уш/-уш-а, -ан, -ин, -л-о та ін.).
Такі спостереження підтверджують думку вчених про спорідненість найменувань поселень із формантами -ичі та -івці, -инці за значенням, але відмінність їх за часом виникнення.
Аналіз історичних джерел, з яких почерпнуто досліджуваний ойконімний матеріал, дозволяє припускати, що час інтенсивного творення ойконімів на -івці, -инці з християнськими іменами в основах припадає десь на XIV-XV ст., коли вже християнські імена засвоїлися фонетичною і словотвірною системами української мови.
Основи сучасних найменувань поселень на -ани/-яни, -ата/-ята, -и/-і з християнськими іменами в основах також фіксують усі види словотвірних варіантів імен.
Важливим елементом у дослідженні ойконімів із християнськими іменами в основах є визначення їх територіально-просторового розміщення. Не менш вирішальним при цьому є встановлення ареалів окремих моделей, які найчастіше виділяються на основі спільності певних афіксів.
Локальне розташування відпатронімних та відродових назв із християнськими іменами в основах збігається в основних контурах з територією найдавніших центрів концентрації цих моделей, незалежно від їх лексичної бази. Такими центрами продуктивності є для ойконімів на -ичі - Північ і Захід Правобережжя України, на -івці, -инці - Центр, на -ани/-яни, -ата/-ята - Захід цієї території, на -и/-і - західні, північні і центральні області Правобережжя.
У ІІІ розділі дисертації "Посесивні назви населених пунктів Правобережної України, утворені від християнських імен" визначаються особливості творення присвійних ойконімів на *-jь (*-jа, *-jе), -ів (-ева, -еве, -ова, -ове, -ово), -ин (-ина, -ине, -ино) від християнських імен (на базі сучасного та історичного матеріалу), а також найменувань поселень на -івка, -щина/-івщина, -иха, -поль (-піль, -пілля), -град (-город) та ін. (на базі сучасного матеріалу).
Християнські імена ввійшли в основи посесивних ойконімів прямим шляхом. У час свого виникнення такі місцеві назви означали приналежність поселення особі, ім'я якої є лексичною базою топоніма.
Ойконіми на *-jь належать до найархаїчніших моделей в українській ойконімії, тому кількість таких назв, утворених від християнських імен, - невелика (6 ойконімів). Усі вони фіксують у своїх основах лише повні імена. Дещо більше назв утворено від християнських імен за допомогою суфіксів *-j-а, *-j-е (55 ойконімів). Це свідчить, що ойконіми на *-jа, *-jе виникли пізніше, ніж назви на *-jь і первісно були атрибутивними до номенклатурних членів типу дворище, городище, поле, село, давнє "вьсь" і т.д.
Шістдесят три цілих і дев'ять десятих відсотка від усієї кількості найменувань поселень на *-jь, *-jа, *-jе з християнськими іменами в основах становлять ойконіми, базовими назвами яких є структурно-словотвірні варіанти імен, серед них найбільше суфіксальних дериватів. Як в усічено-суфіксальних, так і в суфіксальних варіантах християнських імен продуктивність суфіксів невисока: Євлаше<Євлаш<Євлалія, Євлампій; Кононча<Кононко, Яремче<Яремко, Петраше<Петрах< Петро.
Назви на *-jь фіксуються уже в ХІІ ст., та найбільше їх (зокрема ойконімів із формантами *-j-а, *-j-е) припадає на XV-XVI ст.
Найменування населених пунктів на -ів, утворені від християнських імен, займають чільне місце серед досліджуваних ойконімів на Правобережній Україні. Їх налічуємо 556, що становить 11,4 % від усієї кількості опрацьованих нами топонімів.
Лексичною базою цих назв населених пунктів виступають близько 150 християнських імен, які по-різному відображені в їх основах. Найпродуктивнішими є імена, що користувалися популярністю у тогочасному іменнику українців (Іван, Микола, Михайло, Семен, Григорій, Олександр, Матвій та ін). Рідковживані та важкі для вимови імена зафіксовані лише в поодиноких найменуваннях поселень.
Християнські імена, від яких утворені ойконіми на -ів, виступають переважно уже адаптованими до української мови, в усіх відомих структурних варіантах - повні, усічені, усічено-суфіксальні та суфіксальні.
Понад 210 назв населених пунктів на -ів утворено від повних християнських імен. Основна частина цих імен (основ ойконімів на -ів) канонізована православною церквою і лише деякі з них є іменами католицького календаря.
Усічення християнських імен, від яких творилися назви поселень із формантом -ів, відбувалося за рахунок скорочення початку, середини та кінця імені, а також початкової і кінцевої частин одночасно: Матів< Мать/Матьо<Матвій, Матій; Сенів<Сень/Сеньо<Семен; Ванів< Вань/ Ваньо<Іван; Лесів<Лесь/Лесьо<Олександр.
Продуктивнішими у творенні ойконімів були усічено-суфіксальні християнські імена (101 назва), зокрема варіанти із суфіксами -ш, -ць, -ч, -сь, -х, -хн-о, першість серед яких належить дериватам із формантом -ш (46 % від числа ойконімів на -ів з усічено-суфіксальними іменами в основах).
Біля тридцяти суфіксів, кожен з яких міг поєднуватися з повною, скороченою або уже ускладненою іншим формантом основою, вживалося при творенні суфіксальних варіантів християнських імен, зафіксованих в основах ойконімів на -ів. Найпродуктивнішими серед суфіксальних імен в основах назв населених пунктів на -ів (як і в інших моделях) є варіанти із суфіксами, що містять приголосний -к-: Васильків<Василько, Зіньків<Зінько<Зіновій, Дмитрашків< Дмитрашко<Дмитро; Лавриків<Лаврик<Лавр, Петриків<Петрак< Петро, Хомаків<Хомак<Хома; Петруків<Петрук<Петро та ін. Ойконіми, лексична база яких містить такі форманти, становлять 64,2 % від числа назв поселень із суфіксальними іменами в основах.
Кількісна характеристика та хронологія ойконімів на -ів, мотивованих християнськими іменами, показує, що фіксація цих найменувань поселень починається з ХІІІ ст. (окрім двох ойконімів, що засвідчені у Х та ХІ ст.). З ХІІ по XVI ст. кількість назв поселень на -ів зростає, що пояснюється збільшенням числа джерельного матеріалу. На цей період припадає і найбільше число першозафіксованих та зниклих топонімів.
Двісті сімдесят вісім назв населених пунктів, мотивованих християнськими іменами, оформлені родовими варіантами форманта -ів - -ева, -еве, -ова, -ове, -ово, що становить 5,7 % від усієї кількості опрацьованих назв населених пунктів Правобережжя України.
Християнські імена, що є лексичною базою ойконімів на -ева, -еве, -ова, -ове, -ово, представлені в їх основах неоднаково. Найбільше топонімів утворено від імені Іван, дещо менше - від імен Бенедикт, Григорій, Дмитро, Осій і т.д. Імена Адам, Акилин, Амвросій, Ардаліон і т.п. зафіксовані в основах одиничних найменувань поселень.
Повні християнські імена відображені в основах 126 назв населених пунктів Правобережної України на -ева, -еве, -ова, -ове, -ово: Данилова Балка<Данило, Іванова Нива<Іван, Остапове<Остап і т.д.
Кількісно-незначними прикладами відобразилося в основах найменувань поселень на -ева, -еве, -ова, -ове, -ово усічення імен (12,4 %) та усічення з одночасною суфіксацією (11,6 %): Бенева<Бень/ Беньо<Бенедикт; Сасове<Сас<Сасоній; Пашева<Паш/Паша<Павло; Прошова<Прош/Проша<Прохор; Вацеве<Ваць/Вацьо<Іван, Василь або Вацлав; Стецева<Стець/Стецьо<Степан; Гринева<Гринь/Гриньо< Григорій та ін.
Найчисельнішими в основах ойконімів на -ева, -еве, -ова, -ове, -ово є суфіксальні варіанти імен. Назви населених пунктів, утворені від таких імен, становлять 30,9 % від числа вказаних топонімів.
Діапазон формантів, використаних у суфіксальних дериватах імен, значний і різноманітний: -к-о, -енк-о, -ик, -чик, -юк, -чук, -ак; -ин, -ан/-ян, -ен, -нь-о; -ович/-евич, -ч-о; -ус, -ос, -ис; -аш; -ель, -ил-о, -ол; -ар; -юх; -ць-о. Найпопулярнішими у тогочасному іменнику українців були християнські імена із суфіксом -к-о, який міг сполучатися з повною, скороченою (самостійною) чи ускладненою іншим формантом основою, про що свідчить кількість ойконімів не тільки на -ева, -еве, -ова, -ове, -ово (біля 70 %), а й на -ів (79,2 %).
Статистичні дані, а також хронологічна розверстка найменувань поселень із формантами -ев-а, -ев-е, -ов-а, -ов-е, -ов-о показали, що фіксації таких ойконімів починаються з ХІІІ ст. Найбільше їх припадає на ХХ ст. Кількісну характеристику ойконімів на -ева, -еве, -ова, -ове, -ово доповнюємо припущеннями, пов'язаними з географічним розміщенням вказаних топонімів, за якими фіксації ХІІІ-XIV ст. - це архаїчні утворення, що збереглися на давнозаселених землях (Закарпаття), а назви поселень, що засвідчені у джерелах ХІХ-ХХ ст. - відносно нові утворення, що локалізуються головним чином на території пізнішої колонізації.
Кількість назв населених пунктів на -ин (-ина, -ине, -ино), мотивованих християнськими іменами - 181 найменування. Такому числу аналізованих топонімів посприяло творення назв вказаної моделі від жіночих імен, а також від чоловічих на -а.
В основах ойконімів на -ин (-ина, -ине, -ино) закріпилися найчастіше вживані імена: Марія, Анна, Галина; Микола, Сава і т.п. та варіанти імен Михайло, Мирон.
В основах аналізованих назв населених пунктів засвідчені усічені, усічено-суфіксальні та суфіксальні варіанти імен.
Повні імена православного календаря стали базою для 60 назв поселень, а в двох ойконімах відобразилися католицькі християнські імена.
Серед усічень імен найпопулярнішою виявилась апокопа: Васине< Васа/Вася<Василь, Кутин<Кута<Кутоній, Матин<Мата<Матвій, Матій або Матильда.
Усічено-суфіксальні варіанти християнських імен реконструйовані з основ лише 14 ойконімів на -ин (-ина, -ине, -ино) Правобережжя України, але навіть у цій кількості назв фіксується багато різних формантів: Вашин<Ваша<Василь, Вафусій, Вахтисій або Іван, Паранине<Параня< Парасковія, Дусина<Дуся<Євдокія, Докія (Явдоха, Вівдя) або Євдоксія та ін.
Найчастіше базовими назвами топонімів на -ин (-ина, -ине, -ино) виступали суфіксальні варіанти християнських імен. Близько двадцяти суфіксів творили деривати імен, поєднуючись із повним іменем, його усіченою (самостійною) чи вже ускладненою іншим формантом основою: Ємільчине<Ємілька<Емілія; Микуличин<Микулика<Микола, Петричин<Петрика<Петро; Маначин< Манака<Мануїл; Анютине<Анюта<Анна/ Ганна і т.п.
Серед інших посесивних моделей ойконімів Правобережної України, утворених від християнських імен, виділяємо такі суфікси: -івк-а, -щин-а/-івщин-а, -их-а, -ськ, -ськ-а, -цьк-а, -ськ-е, -ськ-ий, -цьк-ий, -иц-я, -ець (-инець, -овець). Сюди ж зараховуємо назви поселень із присвійним значенням, виражені у формі родового відмінка, а також складні ойконіми із другим компонентом -поль (-піль, -пілля), -град (-город).
Найпродуктивнішими серед географічних назв вказаних типів виявилися топоніми на -івка - 79,8 %. Християнські імена засвідчені в основах ойконімів на -івка у повній формі (81 %), а також у різних структурно-словотвірних варіантах.
Повні, усічені, усічено-суфіксальні та суфіксальні варіанти християнських імен закріпилися в основах інших назв населених пунктів, які кількісно різняться від найменувань поселень на -івка, - це назви на -щина, -иха, -ськ, -ська, -цька, -ське, -ський, -цький, -иця, -ець (-инець, -овець), а також складні ойконіми на -поль (-піль, -пілля), -град (-город) і в основах топонімів, що мають форму родового відмінка однини.
Враховуючи те, що найменування поселень із присвійним значенням різняться часом своєї появи і неоднаковим перебігом розвитку, неоднаковим є їх територія розповсюдження. Старожитні землі Правобережжя України - Північ і Захід - концентрують назви давніх топонімних типів - *-jь, *-jа, *-jе; -ів, -ин; -щина/-івщина; -иха; -ськ; -иця; -ець (-инець, -овець) (хоча наявні вкраплення новіших чи навіть сучасних моделей антропонімів на -ська, -цька), а території Півдня і Центру - назви поселень на -ева, -еве, -ова, -ове, -ово; -ина, -ине, -ино; -івка; -ське, -ський, -цький; складні найменування з компонентами -поль (-піль, -пілля), -град (-город), а також ойконіми у формі родового відмінка однини, що теж є утвореннями новішого походження.
Проведений аналіз дозволяє зробити такі висновки:
1. Близько 4900 ойконімів Правобережної України містять християнські імена, що становить 20,43 % від усіх назв населених пунктів цієї території.
2. Християнські імена увійшли в основи українських ойконімів двома шляхами - посередньо та безпосередньо. Назви поселень, що посередньо утворені від християнських імен, спочатку були груповими назвами людей, а лише згодом закріпилися як найменування населених пунктів. Це моделі ойконімів на -ичі (-овичі/-евичі, -иничі), -івці, -инці, -ани/-яни, -ата/-ята та плюральні назви, лексичну основу яких становлять найменування, що називають нащадків за іменем засновника роду. А ойконіми, які безпосередньо утворені від християнських імен, виражають приналежність поселень їх фундаторам або власникам, імена яких відображені в основах назв населених пунктів. Посесивність в українській ойконімії виражалася формантами *-jь (*-j-а, *-j-е), -ів (-ев-а, -ев-е, -ов-а, -ов-е, -ов-о), -ин (-ин-а, -ин-е, -ин-о), -івк-а та ін.
3. Розподіл християнських імен у різних аналізованих нами моделях відпатронімних, відродових та посесивних ойконімів продемонструє таблиця 1.
Таблиця 1
Християнські імена в основах ойконімів
Правобережної України
Моделі ойконімів
Кількість ойконімів Правобережної України
Кількість ойконімів із християнськими іменами в основах
%
до числа ойконімів відповідної моделі
-ичі
455
125
27,47
-івці, -инці
1032
421
40,79
-ани/-яни
265
13
4,91
-ата/-ята
32
2
6,25
-и/-і
3018
373
12,36
*-jь (*-jа, *-jе)
376
61
16,22
-ів
1368
556
40,64
-ева, -еве, -ова, -ове, -ово
1031
278
27,16
-ин (-ина, -ине, -ино)
922
181
19,63
-івка
4794
2050
42,76
-щина/-івщина
138
29
21,01
-иха
67
13
19,40
-поль (-піль, -пілля), -град (-город)
179
60
33,52
-ськ
94
12
12,77
-ська, -цька
243
31
12,76
-ське
217
90
41,77
-ський, -цький
429
62
14,45
-иця
549
12
2,19
-ець (-инець, -овець)
366
14
3,83
Підрахунки проводилися за найповнішими джерелами ХХ ст. - довідниками адміністративно-територіального поділу та інверсійним словником. Вони відтворюють реальну картину співвідношень ойконімів, в основах яких зафіксовані християнські імена, й ойконімів, основи яких відображають інші антропонімні чи апелятивні лексеми на окремому синхронному зрізі.
4. В основах назв поселень засвідчено понад 350 християнських імен, з яких біля 300 - чоловічі та 53 - жіночі. Це в основному адаптовані до української мовної системи християнські імена православного календаря і тільки близько 5 % аналізованих ойконімів (переважно на теренах західних областей) мотивовані іменами католицького календаря.
5. До найчастіше вживаних імен, що фіксуються в основах як відпатронімних і відродових ойконімів, так і посесивних належать імена Григорій, Іван, Микола, Михайло, Олександр, Павло, Петро. Вони сьогодні відносяться до групи найпопулярніших в Україні та вирізняються високим коефіцієнтом словотвірної варіативності. У досліджених нами ойконімах використано 45 варіантів імені Іван, які відображені в основах 310 назв населених пунктів, по 24 варіанти від імен Микола і Михайло, що зафіксовані, відповідно, в 130 і 183 ойконімах.
Лише в основах поодиноких назв засвідчені імена Абрам, Варфоломій, Кикилія, Курополит, Омелян, Платон, Сасоній та деякі інші.
6. Аналіз лексичної бази відіменних ойконімів показав, що в основах цих найменувань лежать християнські імена різної словотвірної будови - повні, усічені, усічено-суфіксальні і суфіксальні. Доля таких варіантів імен серед відіменних ойконімів не однакова. Розподіл різних словотвірних варіантів християнських імен в основах відпатронімних, відродових та посесивних назв населених пунктів подано у таблицях 2 і 3.
Таблиця 2
Розподіл різних словотвірних варіантів християнських імен в основах відпатронімних і відродових ойконімів Правобережної України (в %)
Форма
імені
Модель
Повне
Усічене
Усічено-суфіксальне
Суфіксальне
-ичі
39,3
13,1
17,5
30,1
-івці, -инці
28,9
10,9
20,9
39,3
-ани/-яни
30,8
7,7
23,1
38,4
-ата/-ята
50,0
-
-
50,0
-и/-і
14,5
5,1
22,0
58,4
Таблиця 3
Розподіл різних словотвірних варіантів християнських імен в основах посесивних ойконімів Правобережної України (в %)
Форма імені
Модель
Повне
Усічене
Усічено-суфіксальне
Суфіксальне
*-jь, *-jа, *-jе
36,1
8,2
8,2
47,5
-ів
38,3
10,4
18,2
33,1
-ева, -еве, -ова, -ове, -ово
45,1
12,4
11,6
30,9
-ин (-ина, -ине, -ино)
36,5
15,5
7,7
40,3
-івка
81,0
7,7
3,0
8,3
-щина/ -івщина
39,8
25,1
5,5
29,6
-иха
53,9
7,6
15,4
23,1
-поль (-піль, -пілля), -град (-город)
43,3
18,3
6,7
31,7
Інші
33,3
9,8
12,4
44,5
Дані таблиць свідчать про те, що в основах ойконімів усіх моделей найчастіше фіксуються повні та суфіксальні варіанти імен. Найбільшим відсотком повних імен характеризуються основи ойконімів на -івка. Це назви порівняно новішого походження, і високе число повних імен, якими ці ойконіми мотивовані, зумовлений, очевидно, тим, що на час інтенсивного розвитку топонімів на -івка (XVII-XVIII ст.) повні варіанти імен усвідомлювалися українцями як офіційні імена.
7. Усічення кінцевої частини імені було поширеним явищем деривації християнських імен, що виражено в основах як відпатронімних і відродових (71,3 % від усіх назв, що мають в основі усічене ім'я), так і посесивних ойконімів (88 %).
Традиційним в антропонімній деривації є усічення з одночасною суфіксацією. В основах досліджених нами ойконімів (як відпатронімних, так і посесивних) найповніше засвідчені усічено-суфіксальні варіанти імен із формантом -ш- (відповідно, 53 % і 45,7 % ойконімів, що мотивовані усічено-суфіксальними іменами). Рідше на Правобережній Україні використовувались усічено-суфіксальні імена з формантами -д-, -к-, -р-, -с-, -т-, -ч-.
Найпоширенішим видом словотвірної варіативності християнських імен була суфіксація. У суфіксальній системі імен, твірних основ відпатронімних та посесивних ойконімів, виділяємо ряд підсистем, об'єднаних у групи із суфіксальними приголосними: в, j, к, л, н, р, с, т, х, ц, ч, ш (усіх дванадцять). Найбільшими є підсистеми к (дев'ять суфіксів), ш (вісім), л (сім), т (шість), найменшими - підсистеми р (три), в (один), ц (один).
Найчастіше вживаними виявилися варіанти імен із суфіксом -к-о, оскільки саме цей формант був типовим для української як дохристиянської, так і християнської антропонімії.
8. Досліджені ойконіми (як відпатронімні та відродові, так і посесивні) допомогли відтворити цілий ряд варіантів імен, які уже не відомі сучасній антропонімії, а дійшли до нас лише в основах топонімів.
У деяких випадках визначення походження імені з дохристиянського чи християнського іменника не є абсолютно однозначним, що спричинено омонімічністю їх мотивуючих лексем.
9. Структурно-словотвірний аналіз відіменних ойконімів Правобережної України доповнюється їх хронологічною характеристикою.
Найперші фіксації відпатронімних ойконімів, зокрема назв на -ичі, належать
