ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ

УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

МІСЮК Микола Васильович

УДК 637.5:339.13:332.122

ФОРМУВАННЯ РЕГІОНАЛЬНОГО РИНКУ

М'ЯСНОЇ ПРОДУКЦІЇ

Спеціальність 08.07.02. - Економіка сільського господарства і АПК

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2002

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Інституті аграрної економіки Української академії аграрних наук

Науковий керівник | доктор економічних наук, професор,

заслужений економіст України

БОЙКО Віктор Іванович,

Інститут аграрної економіки УААН,

завідувач відділом продовольчих ресурсів і зовнішньоекономічних зв’язків

Офіційні опоненти | доктор економічних наук, професор,

ШКІЛЬОВ Олександр Васильович,

Національний аграрний університет,

професор кафедри соціології

праці і підприємництва

кандидат економічних наук

КРАСНОКУТСЬКА Людмила Семенівна,

Інститут аграрної економіки,

провідний науковий співробітник

Провідна установа | Тернопільська академія народного господарства Міністерства освіти і науки України, м. Тернопіль

Захист відбудеться “26” лютого 2002 р. о 14.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26.350.01 в Інституті аграрної економіки за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв оборони,10, 3-й поверх, конференц-зал.

З дисертацією можна ознайомиться у бібліотеці Інституту аграрної економіки УААН за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв оборони,10, кім. 212.

Автореферат розісланий 23 січня 2002 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор економічних наук,

професор |

МАЛІК М.Й

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В аграрному секторі економіки спостерігається тенденція зменшення обсягів виробництва сільськогосподарської сировини і продовольства в основних галузях аграрної сфери і харчосмакової промисловості. По окремих видах продукції стан організації і обсяг виробництва досяг критичної межі. Значна частина спеціалізованих виробництв і комплексів реструктиризована, але вони майже припинили свою діяльність, матеріально-технічна база сільського господарства і переробних підприємств застаріла і не відповідає сучасним вимогам. Цим поставлено під загрозу можливість достатнього забезпечення окремими продуктами харчування населення за рахунок власного виробництва їх в Україні.

Різко зменшились фонди споживання м'яса і молока, яєць і плодово-ягідної продукції, змінились попит і пропозиція на ринку продовольства, виникають проблеми міжобласного (регіонального) обміну. Причина цих явищ пояснюється як макроекономічним рівнем невирішених проблем, зокрема відсутністю чіткої концепції розвитку аграрного ринку взагалі і окремих його галузей, так і недосконалістю ринкової інфраструктури на різних рівнях її функціонування. Ринок не відіграє стимулюючої ролі у розвитку виробництва, виконуючи вузькі функції переміщення товарних ресурсів від виробника до споживача за умови порушення еквівалентності обміну та дії інших чинників недосконалого господарювання.

Якщо брати до уваги, що рівень виробництва сільськогосподарської продукції (за співставними показниками валової продукції) порівняно з 1990 р. становить лише 60%, а по окремих показниках (у фізичному виразі) обсяг її зменшився до 40-60%, то можна стверджувати, що проблеми вимагають невідкладного розв’язання.

Методи їх вирішення в нинішній ситуації докорінно відрізняються, виходячи з стану розвитку продуктивних сил. В умовах ринкових відносин і вільної конкуренції очікувані якісні зміни організації виробництва можуть більш успішно здійснюватись на регіональному рівні товарного виробництва окремих видів продукції, оскільки регіонам надається більше прав і можливостей щодо розвитку підприємництва.

Саме тут на сучасному етапі ринкових реформ виник ряд нових, недосліджених проблем, зокрема стосовно визначення моделі дальшого розвитку суспільного виробництва у тваринницьких галузях аграрного сектора. По-перше, передбачається, що соціально орієнтована економіка держави зумовлює зростання обсягів виробництва і споживання продуктів харчування. По-друге, вирішення проблем у реформованому секторі економіки передбачає новий підхід до відтворення виробництва, раціонального поєднання галузей, реструктуризації кормової бази та реалізацію інших заходів з урахуванням кон’юнктури ринку, формування його інфраструктури, тенденцій експортного й імпортного руху сировини і продукції переробки.

Сукупність вищеозначених проблем зумовила вибір теми дослідження та структуру дисертаційної роботи.

Стан вивчення проблеми. Теоретичні та практичні аспекти роз- витку сільськогосподарського виробництва, формування окремих агро- промислових підкомплексів та його галузей, продуктових ринків, підприємництва та виробничих структур тощо досліджували такі вчені-економісти, як В.Я. Амбросов, В.Г. Андрійчук, В.І. Бойко, П.С. Березівський, М.В. Зубець, В.Я. Месель-Веселяк, О.М. Онищенко, П.Т. Саблук, П.І. Гайдуцький, Л.М. Худолій, П.П. Борщевський, Л.С. Краснокутська, М.П. Коржинський, В.І. Криворучко, О.В. Крисальний, О.М. Шпичак, О.В. Шкільов, А.В. Стельмащук, П.В. Щепієнко.

У працях цих та інших дослідників розкриваються теоретичні основи та методичні підходи до вирішення численних народногосподарських проблем. Проте, реформи в агропромисловій сфері та реструктуризація галузей тваринництва і кормовиробництва обумовили необхідність дослідити ряд важливих питань, що стосуються сучасного стану та особливостей організації виробництва м’ясо-молочної продукції й формування ринку м’яса і м’ясопродуктів.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Інституту аграрної економіки УААН по темі: “Розробити наукові основи розвитку виробництва та формування ринку продовольства” № державної реєстрації 0196V016299 і є складовою частиною досліджень з пріоритетного напряму “Наукові основи аграрної політики трансформування економічних відносин агропромислового виробництва в ринкові умови.”

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у до-слідженні основних принципів формування і розвитку регіонального ринку м’яса та м’ясопродуктів, розробці й обгрунтуванні пропозицій щодо прискорення переходу галузей тваринництва до ринкових умов, а також удосконаленні діяльності підприємницьких структур м’ясного напряму у регіоні.

Основним завданням дослідження з формування і розвитку регіонального ринку продовольства (м’ясної продукції) є:

-оцінка стану виробництва продукції;

-аналіз забезпечення потреб населення регіону в продуктах харчування тваринного походження і визначення перспективи формування та розвитку ринку м’яса;

-виявлення тенденцій удосконалення організації виробництва на основі його реструктуризації і формування нових типів підприємницьких структур;

-дослідження виробничо-економічних відносин різних груп товаровиробників в межах окремих територіально-адміністративних одиниць;

-аналіз розвитку договірних відносин і господарських зв'язків, у тому числі як форми агропромислової інтеграції й основи регулювання виробництва;

-обгрунтування пропозицій щодо можливих варіантів відродження тваринницьких комплексів.

На основі результатів вивчення стану економіки регіонального м’ясного підкомплексу і ринку м’яса за 1996-2000 рр. ставилося завдання розробити пропозиції щодо формування аграрної мікроекономічної політики на регіональному рівні та дослідити питання розвитку АПК у взаємозалежності галузей сфер виробництва, зберігання, переробки і реалізації.

Предметом дослідження є теоретичні, методичні і практичні аспекти розвитку м’ясного підкомплексу регіону з метою удосконалення виробництва й ефективного використання м’ясних ресурсів на ринку.

Об’єктом дослідження дисертаційної роботи обрані суб'єкти ринкових відносин, такі як сільськогосподарські підприємства, кооперативні об'єднання, селянські (фермерські) господарства, приватно-орендні підприємства, особисті господарства населення, підприємства системи заготівель, зберігання, переробки і реалізації в межах як окремого адміністративного району, області, так і за його межами залежно від вирішення поставлених проблем.

Методологія і методи дослідження. Теоретико-методологічною основою проведення дослідження є основні положення діалектики пізнання економічних процесів та ринкової економічної теорії, системний підхід до вивчення економічних процесів у сфері товарного виробництва аграрної продукції, праці вчених-економістів з питань формування ринку м’яса і м’ясопродуктів, його інфраструктури та механізму міжгалузевих зв'язків.

Методика дослідження включає систему статистико-економічних методів: системного аналізу, статистично-економічний, групування, метод індексів, монографічний, експертних оцінок та ін. Зокрема, на основі застосування абстрактно-логічного методу опрацьована модель формування попиту на м’ясо і м’ясну продукцію на перспективу та його міжрегіонального ринку; системно-функціонального - напрями відтворювального процесу в скотарстві і свинарстві на загальногалузевому та господарському рівнях; графічний метод застосовано для наочного зображення схем взаємозв’язків окремих процесів технологічного й економічного порядку, або відносин суб’єктів ринку м’ясної продукції; розрахунково-конструктивний та балансовий методи використано при визначенні динаміки поголів’я, обсягів виробництва м’яса, балансу кормів; монографіч-ний – при проведенні анкетування особистих господарств населення, детального описування процесу відтворення стада на тваринницьких комплексах і окремих його операцій; порівняльний аналіз – для зіставлення показників статистичної інформації та первинної звітності тощо.

Наукова новизна одержаних результатів. У процесі дослідження одержані результати, наукова новизна яких полягає в наступному:

-обгрунтовано моделі регіонального розвитку товарного виробництва основних видів м’ясної продукції на засадах відродження крупних тваринницьких комплексів і ферм, їх інтеграції з особистими господарствами населення;

-опрацьовано теоретичні аспекти визначення економічного поняття "товарне виробництво" і "товаровиробник" стосовно особистого господарства населення;

-визначено функції і роль місцевого самоврядування (селищних рад) у формуванні територіально-господарських одиниць товарного виробництва сільськогосподарської продукції;

-визначено параметри й організаційно-виробничі структури раціональних типів суб'єктів підприємницької діяльності з виробництва м'яса;

-розроблено пропозиції щодо удосконалення регіональної інфраструктури ринку продовольства і м'яса, зокрема

-розраховано на період до 2010р. основні параметри товарного вироб-ництва м'яса великої рогатої худоби, свинини та інших видів худоби і птиці у регіональному агропромисловому підкомплексі;

-розроблено систему кормовиробництва на період до 2010 року по галузях тваринництва і категоріях господарств.

Практичне значення одержаних результатів. Одержані у процесі дослідження результати щодо визначення моделі подальшого розвитку вироб-ництва м’яса і м’ясопродуктів мають забезпечити підвищення його ефектив-ності на етапі практичної реалізації земельної реформи і докорінної зміни економічних відносин на селі. Передбачається досягнення таких параметрів ви-робництва, які забезпечують необхідний критерій конкурентоспроможності і вихід на міжрегіональні ринки м’яса.

Особистий внесок здобувача у досліджувану проблему. Дослідження за темою дисертації, методика вивчення досліджуваних явищ, інформаційний аналітичний матеріал та проведений на його основі економіко-статистичний аналіз, а також всі пропозиції і висновки розроблені і сформульовані особисто автором. Здобувачем розроблено методичний підхід до визначення принципів відродження виробництва товарної продукції у збиткових галузях сільського господарства і визначено механізм соціально-економічних відносин на селі, що базується на приватній власності на землю та засоби виробництва.

Апробація результатів дисертаційної роботи. Основні результати дисертаційного дослідження розглянуті у владних і сільськогосподарських структурах (органах), доповідались на Всеукраїнській науково-практичній конфе-ренції (18-19 вересня 2001р., м.Хуст) та Всеукраїнський конференції молодих учених економістів-аграрників (22 листопада 2001р., м.Київ). Окремі пропозиції автора щодо організаційно-економічних засад розширеного відтворення стада великої рогатої худоби та реструктуризації кормовиробництва впро-ваджуються безпосередньо у сільськогосподарських підприємствах на районному рівні. Зокрема, основні результати дослідження розглянуті і прийняті до впровадження управлінням сільського господарства Кам'янець-Подільської районної держадміністрації Хмельницької області (довідка № 01-03-294 24.10.01). На підставі поданих пропозицій здійснено організацію низки селянських (фермерських) і сімейних господарств на території окремих селищних рад району.

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 5 наукових праць загальним обсягом 2,1 друкованих аркуша, з яких особисто автору належить 5 робіт обсягом 1,8 друкованих аркуша, з них 4 у фахових наукових виданнях.

Обсяг та структура дисертаційної роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків і викладена на 152 сторінках комп'ютерного тексту, містить 29 таблиць, 12 рисунків, 10 додатків та 131 джерело використаної літератури.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі - “Економічні основи товарно-грошових відносин і формування аграрного ринку “ - розглянуто теоретичні аспекти товарного виробництва, проаналізовано вітчизняні та зарубіжні джерела, що розкривають їх сутність та особливості, формування аграрного, зокрема регіонального ринку.

Сільське господарство, як і інші галузі матеріального виробництва, є складовою частиною товарного виробництва. Це обумовлює визнання того факту, що селяни, селянські (фермерські) господарства, приватні та орендні сільськогосподарські підприємства, кооперативи, акціонерні товариства є товаровиробниками, продукція яких є товаром зі всіма відповідними функціями, що надходить до споживача через купівлю-продаж на ринку.

У розділі концентрується увага на ролі особистого господарства населення як категорії товаровиробника, що бере участь у суспільному поділі праці у процесі товарного виробництва. Аналізуються основні риси цього господарства з огляду на низький рівень товарної продукції в загальному обсязі її виробництва, особливо в сільських районах, віддалених від промислових центрів, у зонах відчуження та радіаційно забруднених районах. Виробничі відносини тієї частини суспільства, яка залишилась непрацевлаштованою, знаходяться у колі вузьких споживчих інтересів і обмежуються примітивним товарним обміном. Так, частка спожитого м’яса і м’ясопродуктів, вироблених в усіх домогосподарствах Хмельницької області за 1999 р., становила 41,8%, а в сільській місцевості цей показник був у 1,5-2 рази вищий. Водночас на практично "неуречевленій", а лише живій фізичній праці в сучасних умовах створюється товарна маса продукції, попит на яку має епізодичний характер і залежить від існуючої недосконалої інфраструктури того чи іншого ринку агропромислової продукції.

Тобто, абстрагуючись від класичної формули натурального господарства можна зробити висновок, що навіть на сучасному етапі розвитку продуктивних сил господарство населення так чи інакше знаходиться на найнижчому щаблі організації виробництва та продуктообміну.

З теоретичної точки зору суспільний поділ праці і розвиток ринкових відносин мають перетворити натуральне господарство у товарне, але в тому разі, коли має місце його економічна відокремленість (юридична відособленість) виробника як власника не лише своєї робочої сили, а й інших засобів виробництва, включаючи землю. Цей процес має свої відміни, залежно від регіону, що уособлює певну територіальну одиницю, обмежену відповідними кількісними параметрами, сутність яких полягає в особливостях природно-кліматичних, демографічних або соціально-економічних умов розвитку продуктивних сил, сільськогосподарського або агропромислового виробництва.

В багатьох наукових працях регіон розглядається як адміністративно-територіальна одиниця, як складова загальнодержавної системи, що відіграє важливу структуроутворюючу функцію

Узагальнення літературних джерел стосовно ринкової теорії та сутності товарного виробництва в сільському господарстві свідчить, що воно базується виключно на економічній ефективності праці і залежить від інтересу товаровиробника до безпосереднього процесу праці, застосування засобів виробництва і пов’язане з ризиком землеробства в умовах природного середовища тощо.

Водночас економічною основою будь-якого товарного виробництва, в тому числі і в сільському господарстві, є суспільний поділ праці, а закон вартості регулює зв’язок між окремими товаровиробниками на основі співставлення суспільно необхідних затрат праці на виробництво того чи іншого товару. Цей закон лежить в основі товарно-грошових відносин, і його регулюючий механізм полягає в коливанні ринкових цін, в їх відхиленні від суспільної вартості в умовах конкуренції. З іншого боку, зміна попиту і пропозиції впливає на перерозподіл праці і засобів виробництва між різними галузями.

Стосовно ринку продовольства, то його регіональний рівень формується залежно від потреб населення, розвитку місцевої промисловості, а також необхідності залучення в товарний обіг наявного ресурсного потенціалу, створеного і за рахунок трудової зайнятості населення в особистому господарстві.

Цілком нове, але закономірне явище (для постсоціалістичного періоду) спостерігається у процесі товарообігу. Його межі значно розширюються, і то-варна маса тієї чи іншої продукції, одержана виробниками в межах окремого регіонального ринку, виходить за межі адміністративно-територіального поділу. В іншому разі це суперечило б декларованій свободі товаровиробника і його права конкуренції на іншому "регіональному" ринку, навіть якщо цей вихід за межі забезпечується посередницькими структурами.

Узагальнюючи сутність ринкової теорії, можна зробити висновок, що в умовах перехідного періоду вибір напрямів розвитку товарного виробництва має визначати довгострокові пріоритети організації виробництва і базуватися на ефективному використанні регіональних грунтово-кліматичних умов і економічних та демографічних факторів.

У другому розділі - “Сучасний стан виробництва м’ясної продукції” - проаналізовано стан кон’юнктури м’ясної продукції на світовому, регіональному та місцевому ринках, динаміку розвитку тваринництва та ефективність виробництва м’яса худоби і птиці у сільськогосподарських підприємствах.

Поняття кон’юнктури, яке грунтується на співвідношенні попиту і пропозиції, й інші чинники інфраструктури ринку розглядаються на різних регіональних рівнях. З’ясовано, що виробництво м’яса всіх видів, в живій вазі (реалізація на забій) в усіх категоріях господарств Хмельницької області зменшилось від 237,7 тис. т у 1990 р. до 126,0 тис. т у 1999 р. і 118,7 тис. т у 2000 р. Знизились вагові кондиції худоби і птиці та якість продукції.

В дисертаційній роботі узагальнено різні складові попиту і пропозиції на ринку м’яса, формування ціни, структури товарних ресурсів та їх розподіл між споживачами, на основі чого виявлено певні відміни і закономірності формування регіонального ринку.

У Хмельницькій області кожен вид худоби та птиці, на якому б ринку вона не була реалізована, є збитковим, а виручка від реалізації не відшкодовує значної маси витрачених на її вирощування коштів (табл.1).

Таблиця 1

Показники реалізації худоби і птиці сільськогосподарськими

підприємствами Хмельницької області

Показники | Роки | Худоба і птиця -всього | У тому числі продано на м’ясо

велика рогата худоба | свині | вівці і кози | коні

Обсяг реалізації, жива вага;

тис. ц | 1998 | 523,4 | 217,9 | 14,3 | 0,2 | 2,0

1999 | 500,4 | 226,6 | 13,0 | 0,2 | 2,8

2000 | 456,2 | 234,8 | 35,3 | 0,4 | 8,7

Повна собівартість реалізованої худоби і птиці, млн. грн. | 1998 | 168,3 | 58,3 | 7,4 | 0,10 | 0,30

1999 | 191,7 | 72,9 | 8,1 | 0,16 | 0,50

2000 | 196,2 | 88,8 | 21,0 | 0,12 | 1,50

Прибуток (+),

Збиток (-), млн. грн. | 1998 | -94,5 | -28,4 | -3,7 | -0,05 | -0,16

1999 | -107,6 | -33,0 | -4,6 | -0,03 | -0,23

2000 | -83,7 | -30,4 | -8,7 | -0,05 | -0,13

Рентабельність

(збитковість), % | 1998 | -56,1 | -48,7 | -49,6 | -68,5 | -50,6

1999 | -56,1 | -45,3 | -56,6 | -57,1 | -46,0

2000 | -42,6 | -34,2 | -24,6 | -42,0 | -9,1

По-перше, звертає увагу кількісне співвідношення реалізованої худоби і птиці на м’ясо і племінні цілі та інший продаж. В цілому реалізація на м’ясо у 2000 р. становить 61,4 % , зокрема, великої рогатої худоби – 62,2 %, свиней – 57,3. Тобто по окремих видах значна частина вирощеної худоби і птиці реалізується за статтею ”на племінні цілі та інший продаж ”. По друге, найбільша частка у структурі реалізації м’яса по видах припадає на велику рогату худобу – 86,9%, свиней – 9 %, коней – 3,6 %. Крім цього проблема полягає ще й у низькій якості продукції, яка реалізується безпосередньо на м’ясо.

Тобто ефективність виробництва є найбільш суттєвим кінцевим показником підприємницької діяльності, використання засобів виробництва і живої та уречевленої праці у процесі виробничих відносин. З іншого боку, ефективність виробництва є умовою його динамічного розвитку.

Структурні співвідношення реалізації худоби і птиці простежуються на прикладі господарств району (табл.2).

Таблиця 2

Показники реалізації худоби і птиці сільськогосподарськими підприємствами Кам’янець-Подільського району

Показники | Роки

1997 | 1998 | 1999 | 2000

1. Худоба і птиця живою вагою

-продано всього, ц | 34119 | 27129 | 27012 | 23875

З них: велика рогата худоба

продано на м’ясо, племінні цілі та ін., ц | 30339 | 23801 | 23265 | 20145

собівартість реалізованої

продукції, тис.грн. | 7510 | 8497 | 9983 | 8757

виручено від реалізації, тис.грн. | 2424 | 2842 | 3487 | 4108

прибуток (+), збиток (-), тис.грн. | -5086 | -5655 | -6496 | -4649

рентабельність (збитковість), % | -67,7 | -65,5 | -65,0 | -53,1

Свині

продано на м’ясо, племінні цілі та ін., ц | 2906 | 2785 | 2743 | 2765

собівартість реалізованої продукції, тис.грн. | 1421 | 1855 | 1953 | 2301

виручено від реалізації, тис.грн. | 516 | 807 | 719 | 903

прибуток (+), збиток (-), тис.грн. | -905 | -1048 | -1234 | -1398

рентабельність (збитковість), % | -63,7 | -56,5 | -63,2 | 60,7

Вівці, кози

Продано на м’ясо, племінні цілі, та ін. ц | 377 | 46 | 104 | 47

- собівартість реалізованої продукції, тис.грн. | 50 | 17 | 37 | 33

-виручено від реалізації, тис.грн. | 26 | 5 | 12 | 12

-прибуток (+), збиток (-), тис.грн. | -24 | -12 | -25 | -21

рентабельність (збитковість), % | -48,0 | -70,5 | -67,5 | -63,6

Продаж на племінні цілі та інший продаж безумовно відволікають значну частину продукції з безпосередніх “товарних” ресурсів. Але вони опосередковуються на м’ясному ринку через господарства населення, де частина великої рогатої худоби, свиней, отримана в рахунок оплати праці, відгодовується і реалізується, що підтверджується рухом поголів’я, який фіксується статистичними органами.

Отже, поки-що збитки в основних галузях тваринництва від каналів реалізації майже не залежать. Для повноти викладу слід звернути увагу на одну обставину, яка стосується скотарства і пов’язана з тим, що в цій галузі виробляється два види продукції: яловичина (телятина) і молоко. По суті, галузь утримується за рахунок виробленої молочної продукції (за умови її прибутковості). В дослідженні розглянуто основні економічні показники виробництва молока, виключно з огляду на його зв’язок із загальним станом галузі скотарства. По-перше, з’ясувалося, що коефіцієнт кореляції, одержаний на підставі рівняння прямолінійної регресії, становить 0,787. Значення його свідчить, що між кількістю корів у сільськогосподарських підприємствах за показниками 2000 р. та їх продуктивністю існує досить висока залежність, а одержане рівняння має такий вигляд: Yx=1568,5+1,3x. По-друге, групування сільськогосподарських підприємств області за показником продуктивності корів, з іншого боку, під-твердило суттєвий вплив її (навіть за низького загального рівня надою) на собівартість 1 ц молока і трудозатрати. По-третє, за показниками цього ж групування виявлено ще одну закономірність, яка вже стосується виробництва м’яса, а саме: чим більше поголів’я корів у господарстві – тим більше в ньому стадо великої рогатої худоби і поголів’я інших груп тварин. Зокрема, якщо у сільськогосподарських підприємствах з поголів’ям корів до 50 гол. (група І) в середньому утримувалось всього 148 гол. великої рогатої худоби і 113 гол. свиней, то у групі підприємств з поголів’ям корів понад 400 гол. (група VIII) утримувалося (в середньому) по 1933 гол. великої рогатої худоби і 1009 гол. свиней. Тобто м’ясний потенціал зростав відповідно з збільшенням маточного поголів’я.

Проведені дослідження ще раз підтверджують, що підвищення ефективності тваринництва слід шукати на шляху нарощування поголів’я, бо чим більша його кількість, тим вищі показники продуктивності праці, собівартості і, врешті, виходу м’ясної і молочної продукції.

Підсумовуючи викладене, і повертаючись до першопричини занепаду тваринництва, зазначимо, що чисельність поголів’я худоби в Україні завжди була визначальною у вирішенні проблеми збільшення обсягів виробництва молока і м’яса.

Крім цього розвиток тваринництва, рівень його продуктивності, ефективність виробництва продукції худоби і птиці в першу чергу залежать від стану годівлі та утримання худоби. Спроба пошуку шляху удосконалення й нарощування обсягів виробництва тваринницької продукції без докорінного поліпшення кормової бази приречена на невдачу.

Очевидно, що на сучасному етапі реформування економіки та розвитку суспільно-виробничих відносин сільське господарство та його структури ще не готові до переходу на ринковий тип кормозабезпечення, але така ситуація не може довго перебувати у стані невизначеності.

В дисертаційній роботі ставилась мета подати об’єкт дослідження у просторовому вимірі, що визначає особливості сільськогосподарського виробництва регіону, з одного боку, а з іншого - показує, що економічні процеси, які відбуваються в ньому, мають не локальний, а загальний характер.

Аналіз показав, що трансформація соціально-економічної бази досліджуваного регіону, як і багатьох інших, полягає в зміні демографічної ситуації, відносин власності на землю, майно та інших факторів і чинників, пов’язаних з економічними реформами. З іншого боку, як і в інших регіонах, тут відбулися суттєві зміни у формах господарювання, організації виробництва. Це стосується і господарчих функцій адміністративно-територіальних одиниць (селищних рад) як стійких структурних елементів регіональних комплексів. Загальна інтерпретація цих функцій зводиться до забезпечення розвитку інтеграційних зв’язків, суспільно-виробничих відносин та інфраструктури життєзабезпечення і соціального захисту населення даної місцевості.

У третьому розділі – “Удосконалення територіально-організаційної структури виробництва і економічного механізму формування ринку м’ясної продукції" - обгрунтовано організаційно-економічні засади розвитку скотарства і свинарства на перспективу в системі регіонального м'ясного підкомплексу, накреслені основні напрями реструктуризації кормовиробництва та підвищення його ефективності.

Для конкретного регіону важливо визначити вектор, тобто напрям відродження галузей тваринництва, виходячи з кон’юнктури ринку. Наприклад, в умовах конкуренції на внутрішньому ринку виграшну позицію матимуть ті регіони, які швидше позбудуться шокового стану, займуть не очікувальну, а активну позицію в забезпеченні нарощування виробництва продукції тваринництва. Завдання полягає в тому, щоб не тільки досягти показників виробництва продукції, які б задовольнили внутрішні потреби в цій продукції, але й вийти на міжрегіональний м’ясний ринок.

Виходячи з того, що в кінцевому підсумку мотивація загальної поведінки товаровиробника в умовах сучасної ситуації зводиться до того, щоб одержати прибуток від реалізації виробленої продукції для підприємств і господарств області, настав момент скористатися з вигідної кон’юнктури на ринку м’яса і наростити потенціал м’ясної продукції по всіх видах худоби і птиці незалежно від категорій господарств.

Розрахунки обороту стада з використанням нормативів виходу приплоду і падежу, середньодобового приросту на вирощуванні і відгодівлі, а також з урахуванням інших факторів дали можливість вийти на такий оптимальний варіант показників щодо розширеного виробництва м’ясних ресурсів (табл. 3).

Таблиця 3

Обсяги виробництва (вирощування) худоби і птиці (у живій вазі)

господарствами Хмельницької області, тис. т.

Роки | Худоба і птиця -

всього | у тому числі

Велика рогата худоба | свині | вівці і кози | птиця | Інші види

I. Усі категорії господарств

1998-2000 | 107.1 | 61.6 | 40.5 | 0.3 | 2.4 | 2.3

2001 | 90.0 | 48.7 | 36.0 | 0.4 | 2.5 | 2.4

2003 | 105.1 | 57.5 | 40.0 | 0.7 | 4.1 | 2.8

2005 | 121.4 | 67.6 | 44.0 | 1.0 | 5.8 | 3.0

2007 | 150.1 | 88.3 | 49.0 | 1.1 | 8.5 | 3.2

2009 | 187.7 | 116.4 | 56.0 | 1.2 | 10.8 | 3.3

2010 | 220.0 | 134.6 | 68.0 | 1.4 | 12.3 | 3.7

II. Сільськогосподарські підприємства

1998-2000 | 36,8 | 29.5 | 6.6 | 0.1 | 0.2 | 0.4

2001 | 27.0 | 21.7 | 4.0 | 0.2 | 0.5 | 0.6

2003 | 35.5 | 27.2 | 6.0 | 0.5 | 1.0 | 0.8

2005 | 43.3 | 32.0 | 8.0 | 0.7 | 1.6 | 1.0

2007 | 63.8 | 47.5 | 12.0 | 0.8 | 2.3 | 1.2

2009 | 93.7 | 70.9 | 18.0 | 0.9 | 2.5 | 1.4

2010 | 120.0 | 86.2 | 28.0 | 1.0 | 3.0 | 1.8

Результати дослідження свідчать, що практична можливість наростити за десятирічний період виробництво м’яса більше ніж удвічі проти 2000 р. є цілком реальною за деяких умов.

По-перше, основний тягар лягає на виробничі структури нового типу, тобто суспільний сектор, де певна кількість реструктуризованих сільськогосподарських підприємств ще визначається з характером майбутньої діяльності і саме тут загальний обсяг продукції на кінець періоду повинен зрости в 4 рази. При цьому по всіх видах худоби і птиці він може становити лише 80% до рівня 1990 року, а по великій рогатій худобі – 76,6 і свинях – 80,9%.

Згідно з прийнятою концепцією розвитку галузей тваринництва і формування м’ясного ринку на перспективу передбачається, що суспільний сектор посідатиме пріоритетні позиції з виробництва яловичини і телятини. Їх частка у 2010 р. зросте до 64% проти 41,6% у 2000 р. За особистими підсобними господарствами було і залишається чільне місце з виробництва свинини - 58,8% і м’яса птиці – 75,6%.

По-друге, слід враховувати, що у 1990 р. населення області виробляло 101 тис. тонн худоби і птиці і тому реально збільшити його обсяги до досягнутого раніше рівня з урахуванням тієї обставини, що подальша політика уряду сприятиме розвитку особистих підсобних господарств.

Розглядаючи шляхи розвитку скотарства як основної галузі в системі відтворювального процесу м’ясних ресурсів, виходили з концепції, що в госпо-дарствах населення поголів’я великої рогатої худоби планується стабілізувати на рівні 249,3 тис. гол. у тому числі 184,5 тис. корів. Це відповідно на 7 і 5 тис.голів більше, ніж на початок 2001 р. У зв’язку з цим лише на 16 тис. голів збільшується забійний контингент, а приріст живої ваги буде одержано ви-ключно за рахунок підвищення продуктивності і збільшення вагових кондицій худоби.

Дослідження показали, що відособленість особистого господарства у тваринництві від сільськогосподарських підприємств, які функціонують в межах певної територіально-адміністративної одиниці та її інфраструктури, можна вважати досить умовною, а по суті між ними залишаються тісні соціально-економічні відносини і зв’язки.

В дисертаційній роботі запропонована модель, в якій опосередковується технологічний підхід до розвитку виробничих зв’язків у процесі вирощування худоби (рисунок 1).

Основна (економічна) суть процесу полягає у застосуванні ринкових підходів до продуктообміну, встановленні стійких довгострокових товарно-грошових відносин у формі міжгосподарських зв’язків. Спрощена їх схема (без механізму еквівалентності обміну) полягає у передачі молодняка з господарств населення на сільськогосподарські підприємства, що дає можливість останнім створити великі різновікові і різностатеві групи на дорощуванні і відгодівлі, а першим отримати в обмін нетелі, корми, кошти чи іншу продукцію.

Проблеми підвищення ефективності виробництва свинини розглянуті на прикладі як сільськогосподарських підприємств, так і господарств населення. Дослідження в цій галузі показали, що її розвиток залежить від інтенсивності ведення, стабільної повноцінної кормової бази, умов утримання поголів’я тощо. В області за досліджуваний період втрачено значний потенціал свинарства: відбувся спад поголів’я свиней у господарствах суспільного сектора, виробництво свинини у 2000 р. становило 17,7% до рівня 1990 р. При визначенні шляхів розвитку, а по суті - відродження галузі, слід брати до уваги, що в державі не створено умов для підтримки цієї галузі на внутрішньому ринку м’яса і м’ясопродукції.

В процесі дослідження розроблено проектне рішення і визначено модель конкретного комплексу потужністю 10 тис. ц виробництва свинини на рік, який створюється шляхом реконструкції окремих об’єктів, модернізації устаткування та об’єднання відповідних виробничих структур в єдиний технологічний ланцюг.

Розміри товарних ферм сільськогосподарських підприємств з виробництва свинини мають бути не менш 500 голів інтенсивної відгодівлі на рік, а для господарств населення пропонується групове утримання свиней у кількості від 4-х і більше голів.

Кормовиробництво розглядається як галузь, через яку опосередковується конверсія більшої частини продукції рослинництва у тваринний білок.

Суттєва структурна різниця у видах худоби різних господарюючих суб’єктів обумовлює характер організації кормової бази на перспективу (табл. 4).

Таблиця 4

Потреба в кормах на виробництво продукції скотарства

в усіх категоріях господарств Хмельницькій області

Види кормів | Роки

2003 | 2005 | 2007 | 2009 | 2010

І. Сільськогосподарські підприємства

Всього кормів, тис. т к..од | 811 | 980 | 1346 | 1729 | 2100

з них концентровані, тис. т к.од | 186 | 225 | 309 | 397 | 482

тис.т | 166 | 201 | 276 | 354 | 430

зелені-всього, тис. т к.од | 240 | 290 | 396 | 505 | 613

тис.т | 1331 | 1608 | 2201 | 2804 | 3405

Всього протеїну, тис.т | 85 | 103 | 141 | 182 | 221

ІІ. Господарства населення

Всього кормів тис. т к.од | 795 | 842 | 885 | 922 | 959

з них концентровані,тис. т к.од | 92 | 100 | 108 | 114 | 120

тис.т | 82 | 89 | 96 | 102 | 107

зелені-всього, тис. т к.од | 433 | 458 | 481 | 501 | 521

тис.т | 2403 | 2544 | 2672 | 2785 | 2895

Всього протеїну, тис.т | 83 | 88 | 93 | 97 | 100

ІІІ. Усі категорії господарств

Всього кормів тис. т корм.од | 1607 | 1822 | 2230 | 2651 | 3059

з них концентровані, тис. т к.од | 278 | 325 | 416 | 511 | 602

тис.т | 249 | 290 | 372 | 456 | 537

Грубі – всього, тис.т к.од. | 311 | 350 | 427 | 511 | 589

Соковиті – всього, тис.т к.од. | 345 | 400 | 510 | 623 | 735

Зелені-всього, тис. т корм.од | 672 | 747 | 877 | 1006 | 1134

тис.т | 3734 | 4153 | 4873 | 5589 | 6300

Всього протеїну, тис.т | 168 | 191 | 234 | 279 | 321

Модель кормовиробництва має балансовий характер і передбачає його реструктуризацію відповідно до показників нарощування поголів’я і виробництва м’яса в період з 2001 р. по 2010 р. Проблема забезпечення скотарства полягає в тому, що за цей період сільськогосподарські підприємства мають наростити виробництво кормів з 811 тис. т корм. од. до 2100 тис. т корм. од., у тому числі концентрованих кормів - з 186 тис. до 482 тис. т, або у 2,6 раза. В осо-бистих господарствах населення потреба у кормах усіх видів зросте відповідно на 164 тис. т корм. од., або на 20,6%.

ВИСНОВКИ

1. В області відбувається активна адаптація господарюючих суб’єктів до ринкової економіки. Господарства населення за обсягом виробництва валової продукції сільського господарства займають домінуюче положення, у тому числі з виробництва продукції тваринництва (72,4%). В області, порівняно з іншими регіонами, спостерігаються кращі показники щодо виробництва цієї продукції в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь та на душу населення. Водночас, як і в інших регіонах, відбулося значне скорочення натуральних обсягів виробництва, зокрема м’яса, молока, вовни.

2. Основними причинами кризової ситуації у тваринництві стали в першу чергу економічні чинники через недостатність державного впливу на ціноутворення, відсутність правових і соціальних передумов, необхідних для ефективного функціонування економічного механізму на ринку м’яса.

Дослідження показують, що регіональний ресурсний потенціал м’ясного підкомплексу як в аграрній сфері, так і в переробній промисловості в ближчі роки буде спрямований на стабілізацію поголів’я худоби і птиці, підвищення конкурентоспроможності продукції шляхом інтенсифікації виробництва.

3. В останні роки суттєво змінилися економічні структуроутворюючі чинники, а отже, і функції та чинність адміністративно-територіальних одиниць в межах місцевого самоврядування селищних рад. Формується певний тип соціуму та інтегрованих виробничих систем на основі утворення різних підприємницьких структур, ринкової інфраструктури, зокрема з надання послуг по закупівлі продукції, зооветеринарному обслуговуванню, використанню матеріально-технічних ресурсів тощо.

В результаті реформування земельних та майнових відносин основним виробником і постачальником продукції на ринку м’яса і молока у наступні 5-7 років все ще залишатимуться особисті господарства населення, де обсяг її виробництва стабілізується.

4. Прогнозований рівень виробництва м’яса в області на період до 2010 р. передбачено в обсязі 220 тис. т, з них яловичини і телятини – 134,6 тис. т, або 61,2%. Ресурси міжрегіонального обміну становитимуть близько 30% виробленої продукції.

Основний приріст виробництва м’ясної продукції в господарствах регіону на період до 2010 року очікується у сільськогосподарських підприємствах, де він зросте у 4 рази, і має забезпечуватися шляхом підвищення ефективності використання традиційних ресурсів (спеціалізація, раціональне розміщення і концентрація виробництва, нові форми організації та оплати праці, удосконалення господарювання тощо).

5. З метою поступового нарощування продукції в галузі скотарства пропонується модель розширеного відтворення м’ясного потенціалу за рахунок оптимізації структури і кількості поголів’я. Схема передбачає зворотний зв’язок між сільськогосподарськими підприємствами і господарствами населення у процесі розвитку між ними товарно-грошових відносин, в першу чергу шляхом обміну маточного поголів’я на молодняк худоби для дорощування і відгодівлі у великих різновікових групах тварин, з метою одержання високого середньодобового приросту та вгодованості худоби, що реалізується на м’ясо.

6. Відтворення свинарства пропонується здійснювати шляхом створення (відродження) в кожному регіоні виробничих комплексів з інтенсивного вирощування і відгодівлі свиней, шляхом залучення зовнішніх (вітчизняних) інвестицій. Окупність комплексу за умови реконструкції існуючих приміщень потужністю 10 тис. ц виробництва свинини в рік становитиме близько 4 років.

7. Вирішення проблеми реструктуризації кормовиробництва не може бути ні адміністративною, ні разовою акцією, оскільки на це немає відповідних ресурсів і це суперечило б ринковій орієнтації економіки аграрного сектора. Як у часі, так і просторі вона буде вирішуватись залежно від активності господарюючих підприємницьких структур, базового стану та вихідних позицій, на яких знаходяться ті чи інші галузі тваринництва і кормовиробництво зокрема. Проблема створення ринку кормів, без формування якого неможлива інтенсифікація тваринництва і структурна перебудова рослинництва, потребує невідкладного вирішення.

8. Дослідження і розрахунки показують, що, по-перше, у перспективі істотно зміниться кількість і співвідношення потрібних кормів на виробництво тієї чи іншої продукції. По-друге, окремі категорії господарств матимуть різну структуру потреби кормів по галузях, що в кінцевому підсумку визначатиме відповідні відміни по видах фізичних кормів, а отже, і структуру посівів тощо. Так, основна частка приросту потреби в кормах припадає на виробництво м’яса великої рогатої худоби. Загальна потреба по всіх категоріях господарств збільшується на 120 тис.тонн корм. од., або у 2,71 раза, а в сільськогосподарських підприємствах