Iнститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України

Міщенко Наталія Iванівна

УДК 159.922.7/.8

ЕТНОПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ВИНИКНЕННЯ

ОСОБИСТІСНИХ ПРОБЛЕМ ДИТИНИ

19.00.05 – соціальна психологія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ– 2002

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Таврійському Національному університеті ім. В.І. Вернадського

Науковий керівник кандидат психологічних наук

Коростеліна Карина Валентинівна,

Таврійський Національний університет ім. В.І. Вернадського,

Міністерства освіти і науки України, доцент

кафедри психології.

Офіційні опоненти:

доктор психологічних наук, професор Орбан-Лембрик Лідія Ернестівна, Прикарпатський університет ім. Василя Стефаника, Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри соціальної психології.

кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник Горностай Павло Петрович, Інститут соціальної та політичної психології АПН України, провідний науковий співробітник лабораторії соціальної психології особистості.

Провідна установа Харківський національний університет ім. В.Н. Каразина Міністерства освіти і науки України, кафедра психології.

Захист відбудеться 24 вересня 2002 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26. 45301, в Iнституті психології ім. Г.С. Костюка АПН України, за адресою: 01033, м. Київ, вул. Паньківська, 2.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Iнституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України, м. Київ.

Автореферат розісланий 23 серпня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Балл Г.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ.

Актуальність дослідження. Величезний розмах національних рухів у всьому світі змусив науковців звернути особливу увагу на зміст таких понять, як “нація”, “етнос”, “етнічна самосвідомість” і, зокрема, на те, як впливають етнічні фактори на становлення особистості. На даний момент актуальними є такі питання: які рушійні сили формування й розвитку особистості; чи її внутрішні психічні механізми й суперечності є загальними, універсальними, чи культурно-специфічними, притаманними не всім, а лише деяким культурам; чи залежать зміст і значення окремих стадій життєвого шляху від культури і суспільства, у якому людина живе і розвивається? Ці питання, що стосуються взаємодії культури й особистості, хвилюють не тільки етнографів, антропологів, соціологів, але й психологів.

У ряді досліджень, предметом розгляду стало те, як культура детермінує становлення особистості (Ю.В. Бромлей, П.І. Гнатенко, Е. Еріксон, І.С. Кон, М. Мід, Г. Теджфел, А.В. Сухарєв). Вказані автори виходять з того, що людина як індивідуальність, як особистість перебуває в єдності з навколишнім світом. Тому особистість не може розглядатися тільки сама по собі окремо від зовнішнього оточення. Взаємодіючи зі світом, вона структурує його, зокрема й за принципами, визначеними етнокультурно. Процес входження дитини в культуру свого народу в етнопсихології називають інкультурацією.

Дана робота присвячена становленню особистості дитини старшого дошкільного віку, ролі у цьому становленні процесів соціалізації, інкультурації та виховання, а також особливостям вказаного становлення, зумовленим впливом етнічної культури. Результати досліджень, проведених у Криму К.В. Коростеліною, засвідчили значні розбіжності в цінностях, стереотипах, настановленнях представників кримськотатарського і слов'янського етносів. У зв'язку з цим наша увага зосереджена на тому, як ці розбіжності проявляються в особливостях системи виховання, а відтак - в особливостях формування особистості дитини, а також у характері проблем, що виникають у неї.

У віці 5-7 років основний вплив на становлення особистості має родина, яка розглядається нами як осередок етносу. На відміну від анатомо-фізіологічних особливостей, закладених у генах, соціально-психологічні риси є насамперед продуктом соціального розвитку. Індивід не народжується з уже готовим етнічним характером, останній формується в процесі виховання в конкретному культурному середовищі.

В основу провідних концепцій психодіагностики і надання психологічної допомоги дітям дошкільного віку покладено вивчення особливостей розвитку особистості дитини. Але ця допомога не завжди враховує етнічну належність дитини, що не дозволяє ефективно здійснювати індивідуальний підхід до неї. На жаль, на сьогодні мало фундаментальних досліджень з такої проблематики. Важливо наголосити, що робота практичного психолога, повинна синтезувати два головних напрямки його діяльності: психодіагностику дитини і надання їй психологічної допомоги, що на сьогодні зустрічається не часто.

У зв'язку з цим особливої значущості набуває діагностування особистісних проблем дитини, що виникають у процесі її соціалізації та інкультурації. Із психодіагностичних методик психологами з цією метою найчастіше використовуються проективні (для діагностики особистості дошкільника, як правило – малюнкові проективні методики). Зазначимо, що на практиці при цьому виникають певні труднощі: 1) чим молодша дитина, тим обмеженішим буде судження щодо її особистості; 2) інколи діти відмовляються малювати, пояснюючи це тим, що не вміють малювати або в них погано це виходить, інколи малюють щось інше всупереч інструкції.

Враховуючи названі труднощі, а також експресивний характер малюнкових методик, ми визнали за необхідне створення конструктивної проективної методики, де замість малювання дитині пропонувалось би складати з готових фігур осмислене ціле, за яким надалі аналізуватиметься її особистість.

Дисертація виконувалася в рамках наукової програми “Етнопсихологічні особливості міжособистісного спілкування” кафедри психології Таврійського національного університету ім. В.І Вернадського.

Мета дослідження: виявити етнопсихологічні чинники, які визначають специфіку особистісних проблем дитини, що виникають в ході інкультурації, а також розробити корекційну програму для розв’язання цих проблем.

Об'єкт дослідження: процес інкультурації дітей старшого дошкільного віку.

Предмет дослідження: особистісні проблеми дітей різних етносів, пов’язані з інкультурацією, та етнопсихологічні чинники, що зумовлюють ці проблеми.

Основна гіпотеза дослідження: в процесі інкультурації етнопсихологічні чинникі (етнічні традиції, релігія, етнічний характер, етнічні почуття та настрій, етнічні інтереси і орієнтації, тип культури) визначають специфіку та виразність особистісних проблем дітей різних етносів.

Для досягнення мети дослідження були поставлені такі завдання:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

Теоретико-методологічну основу дослідження становили головні положення культурно-історичних концепцій у психології (Л.С. Виготський, Е. Еріксон, М. Коул, М. Мід); основні концепції соціалізації особистості і впливу етнічних факторів на її становлення (М.Я. Буянов, П.И. Гнатенко, І.С. Кон, Н.М. Лебедєва, В.П. Левкович, В.В. Москаленко, В.М.Павленко, М.І. Пірен, Г.У. Солдатова, В.А. Сухарєв, В.О. Татенко, Т.М. Титаренко, В.Т. Циба); теорії розвитку особистості дитини (Л.І. Божович, В.В. Давидов, Д.Б. Ельконін, Г.С. Костюк, С.Д. Максименко, Л.Ф. Обухова).

Вибір методів психодіагностики особистості дитини значною мірою залежить від розуміння вікових закономірностей і особливостей розвитку дітей (у нашому випадку діти старшого дошкільного віку). Аналіз вітчизняних і зарубіжних праць із проблем психодіагностики і надання психологічної допомоги (Дж. Аллан, О.Ф. Бондаренко, Л.Ф. Бурлачук, Н. Пезешкіан, В.В. Рибалка, А.В. Сухарєв, Г.Т. Хоментаускас) також постав теоретичною базою для експериментальної частини роботи. Звернення до досліджень цих авторів дозволило нам розробити програму для надання психологічної допомоги дітям 5-7 років з урахуванням їхньої етнічної належності.

Методи дослідження. Відповідно до змісту гіпотез і завдань здійснено теоретичний аналіз психологічної, соціальної, педагогічної літератури з проблеми. У кілька етапів було проведено експеримент, головним інструментом якого стала розроблена автором проективна методика діагностики особистісних проблем дітей старшого дошкільного віку, а також проективні малюнкові методики, опитувальники. Здійснено якісний і кількісний аналіз отриманих результатів з використанням методів математичної статистики. Також була проведена психологічна консультативна робота з дітьми та їхніми батьками.

Особистий внесок автора, в статтю, написану разом з К. В. Коростеліною, полягав у представленні впливу етнопсихологічних чинників, які визначають специфіку особистісних проблем дитини.

Наукова новизна дослідження

·

·

·

·

Теоретичне значення дослідження полягає:

·

·

·

Практична цінність роботи полягає в тому, що:

·

·

·

Надійність результатів дослідження забезпечувалася теоретичним аналізом проблеми, відповідністю використаних методик цілям і завданням дослідження, репрезентативністю вибірки, використанням методів математичної статистики в обробці результатів.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження доповідались на Костюківських читаннях “Психологія на перетині тисячоліть” (Київ, 1999 р.), на конференціях: “Особистість і трансформаційні процеси в суспільстві. Психолого-педагогічні проблеми сучасної освіти” (Харків, 1999р.), “Межкультурні комунікації: реалії та перспективи” (Алушта, 2002 р.), на психологічних конференціях Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського (1999 – 2002 рр.), а також на засіданнях кафедри психології ТНУ (1998 – 2002 рр.)

Зміст роботи відображений у 7 публікаціях.

Структура й обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, дванадцяти додатків (інтерпретаційна таблиця, 9 малюнків, 2 гістограм). Повний обсяг дисертації становить 159 аркушів машинописного тексту, обсяг додатків – 16 аркушів. Список використаних джерел містить 204 найменування.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об'єкт, предмет, мету, гіпотезу і завдання дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, дано стислий опис теоретичних основ і методів дослідження.

У першому розділі на основі аналізу літературних джерел систематизовано пов’язані з темою роботи соціально-психологічні дослідження, конкретизовано зміст проблеми соціалізації та інкультурації особистості в онтогенезі, розкривається специфіка впливу культури й етнопсихологічних чинників на становлення особистості дітей старшого дошкільного віку, а також специфіка особистісних проблем, що постають у ході такого становлення.

Процес соціалізації у вітчизняній психології розглядається як двобічний, що містить у собі, з одного боку, засвоєння індивідом соціального досвіду шляхом залучення до соціального середовища, системи соціальних зв'язків, а з іншого – активне відтворення індивідом цієї системи шляхом його активної діяльності, активного входження в соціальне середовище. Людина не просто засвоює соціальний досвід, але й перетворює його на власні цінності, настановлення, орієнтації.

Становлення особистості – це процес неперервний, що складається з низки послідовних стадій, якісні особливості яких залежать від конкретних умов і обставин. Підставою для однієї з класифікацій стадій соціалізації є відношення індивіда до трудової діяльності. За цією класифікацією розрізняють три головні стадії: дотрудова, трудова, післятрудова. У даній роботі нами розглядалася перша стадія, точніші, один з її етапів.

На всіх стадіях соціалізації вплив суспільства на особистість здійснюється через ту чи ту групу, але сам набір засобів впливу, згідно з Ж. Піаже, можна визначити так: це норми, цінності, знаки. По-іншому, можна сказати, що суспільство і група передають при становленні особистості деяку систему норм і цінностей за допомогою знаків. Ті конкретні групи, які виступають і через які особистість прилучається до тих чи тих норм і цінностей, одержали назву інститутів соціалізації. У віковий період, що розглядається в даній роботі, головними такими інститутами є: родина і дошкільні дитячі установи.

Але які б проблеми соціалізації не вивчалися, усі вони пов’язані з входженням дитини в культуру свого народу – з інкультурацією. Розрізнимо поняття соціалізації та інкультурації. Під першим розуміють входження індивіда у людське суспільство, придбання ним досвіду, необхідного для виконання соціальних ролей. В процесі ж інкультурації індивід освоює властиві певній культурі світорозуміння й поведінку, в результаті чого формується його когнітивна, емоційна й поведінкова подібність до представників цієї культури і відмінність від представників інших культур. Процес інкультурації, як і процес соціалізації, починається з самого народження дитини – з придбання перших навичок і освоєння мови, а закінчується зі смертю. Цей процес відбувається під керівництвом старших і на власному досвіді, тобто відбувається засвоєння здебільшого без спеціального навчання. Результат інкультурації особистості полягає в набутті компетентності людини в культурі, в мові, ритуалах, цінностях культури.

Ми виходимо з того, що родина з найдавніших часів виступала культурним, ціннісним й інформативним полем для розвитку нових поколінь. Оскільки кожна родина, як правило, належить до того чи іншого етносу, поле її виховного впливу є етнодетермінованим. Виховний простір неминучо містить у собі етнічну ознаку, завдяки чому в родині формується етнічна самосвідомість людини, засвоюється рідна мова тощо. Етновиховний простір кожної родини – це особливий соціокультурний простір, у якому реалізується найважливіша з функцій будь-якого етносу. Вона полягає у вихованні нащадків, які забезпечуватимуть збереження й розвиток етносу через відтворення й оновлення його культури й менталітету. Предметом збереження й необхідного оновлення постають і основні загальнолюдські якості, потрібні у відтворенні кожного етносу й становленні його відносин з іншими етносами. Важливо наголосити, що будь-який етнос завжди становить єдність етнічно особливого і загальнолюдського.

На думку М. Мід, дитинство не є деміургом культури, навпаки, культурні традиції, що розвиваються за власними законами, визначають зміст дитинства. У будь-якому суспільстві дитина народжується з деякими універсальними біологічними передумовами (безпорадність, залежність від дорослих, особливості статі, темпераменту тощо), але кожна культура використовує ці “ключі” по-своєму. Тому порівняльне вивчення цілей, засобів і методів соціалізації дітей не тільки проясняє специфіку кожної культури, але й дозволяє глибше зрозуміти і відповідно скоригувати власні методи соціалізації.

Отже, культурні цінності, традиції, розвиваючись за своїми законами, визначають зміст дитинства, і відповідно, багато в чому, визначають характер розвитку дитини, структуру її особистості, а також особистісні проблеми, що виникають при її соціалізації. Родина є першим інститутом соціалізації, до якого потрапляє дитина після народження, саме вона передає йому культурні традиції. Коли родина руйнується з різних причин, ця тонка нитка культурної трансмісії рветься. Тому для дитини важливе виховання в повній родині, зокрема з огляду на те, що це забезпечує повноцінну передачу форм поведінки, характерних для певної етнічної групи.

Резюмуючи вищесказане, зазначимо, що психологічні проблеми окремої людини нерозривно пов'язані з проблемами взаємин у її родині, а проблеми родини відображають проблеми суспільства в цілому, окремих соціальних груп, етносів тощо. Родина не може існувати відокремлено, як група, що рахується тільки з власними правилами. Н. Пезешкіан вказує на зв'язок культурних розбіжностей з міжособистісною комунікацією, з ландшафтом, історією, соціально-економічним розвитком. Ці розбіжності, на його думку, специфічні для різних субкультурних груп, громад, окремих родин. Так, багато сучасних проблем виховання та розвитку особистості дитини мають витоки в культурно зумовленій своєрідності людських взаємин.

Серед основних особистісних проблем, що виникають у дітей 5-7 років, можна назвати такі: тривожність, незахищеність, невпевненість у собі, агресивність до оточення тощо. Усі вони виникають як наслідок несприятливої сімейної ситуації, авторитарного чи симбіотичного виховання батьками.

Другий розділ містить огляд методик, за допомогою яких можна діагностувати особистісні риси і проблеми дітей старшого дошкільного віку, а також характеристику основних напрямків надання психологічної допомоги дітям після встановлення психологічного діагнозу.

Оптимальними методами діагностики особистості 5-7 років є проективні малюнкові тести “Будинок – Дерево – Людина”, “Неіснуюча тварина”, “Кінетичний малюнок родини” та багато інших, оскільки вони мають високу інформативність, зручні в застосуванні, а також враховують вікові особливості особистості дитини. Образний зміст і смисл графічного зображення в узагальненій формі передають і образ світу, і ставлення до нього, і особистісний досвід, і переживання суб'єкта. Методика вимагає спеціального аналізу самого малюнка, співвіднесеного з аналізом індивідуально-особистісних особливостей його автора.

Діагностика дитини має бути нерозривно пов'язана з наданням подальшої психологічної допомоги. В психологічній практиці діагностика і власне допомога дитині (у тому числі психокорекція, консультування) почасти виявилися розділеними між собою. Сьогодні існує вузька спеціалізація як у межах діагностики, так і в межах власне психотехнічної практики, що негативно позначається на стані справ у практичній психології загалом і в роботі з дошкільниками особливо.

По-перше, для дитини дуже важливий емоційний контакт, що встановлює психолог перед психологічним тестуванням, важлива людина, з якою вона спілкується, цього ж вимагають умови і психологічної допомоги. По-друге, та інформація, яку одержує психодіагност про дитину, дуже важлива, і передати її у всіх тонкощах і точності іншому психологові, що буде проводити консультування, практично неможливо. Обов'язково буде втрачатися інформація про поведінку дитини під час діагностики, про її коментарі при виконанні завдань методики, про специфіку її взаємодії з експериментатором чи з групою однолітків, якщо це групове тестування, тощо. Отже, практичний психолог може намітити ефективні методи психологічної допомоги, якщо буде спиратися на результати психологічної діагностики: чи це буде проста бесіда, чи ж розвивальна гра, чи ж спрямоване малювання, конструювання, ліплення тощо.

З огляду на труднощі, що виникають у практиці діагностики дитини за допомогою згаданих малюнкових методик, а також на те, що ці методики є експресивними, нашим завданням було створення конструктивної методики. Конструктивною називають методику, де піддослідним пропонуються оформлені деталі, з яких потрібно створити осмислене ціле, а потім за багатьма його особливостями, що враховуються дослідником, робиться висновок про особистість конструктора. Наша методика називається “Конструктивний тест родини”. За допомогою цієї методики можна діагностувати особистісні проблеми дитини старшого дошкільного віку, а також оцінити сімейну ситуацію, у якій вона перебуває. “

Конструктивний тест родини” - це проективна методика, тому в її розробці ми спиралися на загальноприйняті характеристики і вимоги до подібних тестів. Для даної методики був підібраний стимульний матеріал, що ґрунтується на теоретичних положеннях таких методик як “Будинок – дерево - людина”, “Неіснуюча тварина”, “Кінетичний малюнок родини”, “Намалюй людину”, “Психогеометричний тест”А.А. Алексеева и Л.А. Громовой.

1.

2.

а) колір одягу (всього нами було використано шість кольорів - зелений, червоний, жовтий, синій, коричневий і чорний; значення і символіка кольору – за методикою “БДЛ”);

б) форма одягу фігур (незвичайна, нестандартна; для чоловіків і хлопчиків - трикутні, квадратні, круглі комбінезони, а для дівчинок і жінок – такої ж форми сукні; форма одягу має своє символічне значення, описане у “Психогеометричному тесті”).

Проведення методики полягає в тому, що дитині пропонується вибрати з набору чоловічих фігур - тата, з набору жіночих фігур - маму і, нарешті, з набору дитячих фігур - себе, якщо є брат або сестра, то їх теж. Обрані фігури розкладаються на чистому аркуші (формат А4), після чого дитині пропонується одяг, щоб одягти кожну фігуру так, як вона вважає за потрібне. Обов'язково інструктор застерігає, що фігури розрізняються за розміром, за положенням рук і що одяг дуже незвичайний. Методика проводиться у формі гри, і це дозволяє психологу легко налагодити з дитиною емоційний контакт, що, у свою чергу, надто важливо для одержання достовірних результатів.

Для виділення психодіагностичних критеріїв оцінки особистісних проблем дітей було проведено психодіагностичне дослідження. Нами були використані такі проективні рисункові методики: “Будинок – Дерево – Людина”, “Неіснуюча тварина”, “Кінетичний малюнок родини”. Кількість випробуваних – 150 дітей старшого дошкільного віку. З батьками цих дітей було проведено тест-опитувальник “Батьківського ставлення” А.Я. Варгі, В.В. Століна, щоб оцінити ставлення батьків до дитини. За допомогою цих методик було виявлено значення 23 параметрів, які охоплюють як особистісні проблеми дитини, так і особливості її сімейної ситуації. Потім піддослідним дітям була запропонована методика “Конструктивний тест родини”, в якій було виявлено значення 40 параметрів.

В результаті проведеного нами кореляційного аналізу з'ясувалися зв'язки між параметрами методики “Конструктивний тест родини” та інших застосованих методик. Так було отримано 14 показників оцінки особистісних проблем дитини дошкільного віку, а також її сімейної ситуації: 1) тривожність; 2) незахищеність; 3) впевненість у собі; 4) агресивність; 5) труднощі у спілкуванні; 6) депресивність; 7) недовіра до себе; 8) конфліктність у сімейній ситуації; 9) почуття меншовартості в сімейній ситуації; 10) ворожість у родині; 11) сприятлива сімейна ситуації; 12) знехтування батьками дитини; 13) симбіотичні відносини батьків з дитиною; 14) ставлення батьків до дитини як до маленького невдахи.

Система інтерпретації методики подана в переліку симптомокомлексів, що ґрунтуються на тих гіпотезах, які підтвердилися в результаті кореляційного аналізу.

Заключною частиною даного етапу була перевірка “Конструктивного тесту родини” на ретестову надійність, конструктну і критеріальну валідність. Перевірка на ретестову надійність виявила її достатність (для проективних методик). Так, наприклад, коефіцієнт кореляції за четвертою шкалою (труднощі в спілкуванні) дорівнює r=0,49; за сьомою шкалою (впевненість у собі) r=0,50; за восьмою шкалою (сприятлива сімейна ситуація) r=0,53; за одинадцятою шкалою (ворожість у сімейній ситуації) r=0,50; за чотирнадцятою шкалою (ставлення до дитини як до маленького невдахи) r=0,65. Критеріальна валідність визначалася шляхом зіставлення експертних оцінок, що стосуються особистісних проблем дітей (тривожність, незахищеність, агресивність, труднощі в спілкуванні, недовіра, депресивність), і оцінок цих проблем, виявлених за допомогою методики “Конструктивний тест родини”. Так, наприклад, коефіцієнт кореляції за третьою шкалою (агресивність) дорівнює 0,51; за п'ятою шкалою (недовіра) r=0,50. Для перевірки конструктної валідности був проведений кореляційний аналіз, щоб виявити зв'язки між параметрами нашої методики і параметрами таких методик як “Неіснуюча тварина”, “Кінетичний малюнок родини”, “Будинок – Дерево – Людина”. Вибірка охоплювала дітей старшого дошкільного і молодшого шкільного віку в кількості 150 осіб. В результаті для кожного параметра нашої методики було виявлено низку параметрів малюнкових методик, з якими вищевказані параметри мають значущу кореляцію.

Отже, нами доведено, що методика “Конструктивний тест родини” є досить надійною і валідною, тому її можна застосовувати для діагностики особистісних проблем дитини старшого дошкільного і молодшого шкільного віку, а також для оцінки тієї сімейної ситуації, у якій існує дитина.

У третьому розділі представлено одержані нами дані стосовно етнічної специфіки особистісних проблем, які виникають у дітей старшого дошкільного віку, подано результати дослідження настановлень щодо сімейного виховання представників слов'янського і кримськотатарського етносів.

Спочатку нами був проведений порівняльний аналіз особистісних проблем у дітей. Дослідження було здійснене за допомогою розробленої нами методики і вищезгаданих малюнкових методик. Вибірку складали діти (150 осіб), які поділялися на дві групи: у першу групу входили діти слов'янського етносу (90), у другу – кримськотатарського(60).

У таблиці 1 наведені середні показники виразності особистісних проблем дітей кримськотатарського і слов’янського етносів. Кількісні показники особистісних проблем дитини приписувались згідно з правилами підрахунку кількісних балів за кожною вищезгаданою методикою. Представлений у таблиці середній показник за і-ою проблемою

обраховувався за формулою:

де, – показник j-ї дитини за і-ою проблемою, n – кількість досліджених дітей.

Таблиця 1.

Виразність особистісних проблем дітей кримськотатарського і слов’янського етносів.

Тип особистісних проблем | Середні показники особистісних проблем дітей

Кримські татари | слов’яни

Тривожність | 1,49 | 1,36

Незахищеність | 2,19 | 1,33

Труднощі в спілкуванні | 1,07 | 2,03

Конфліктність | 0,60 | 0,84

Ворожість | 1,03 | 0,84

Почуття меншовартості | 1,86 | 0,71

Недовіра до себе | 0,53 | 0,66

Агресивність | 1,69 | 0,64

Депресивність | 1,23 | 0,32

Таким чином, отримані результати показали, що існують розбіжності в рівні вираження особистісних проблем у дітей слов'янського та кримськотатарського етносу. У слов’ян найбільш вираженими є труднощі в спілкуванні, тривожність, незахищеність, трохи менші виражені конфліктність, ворожість; найменш виражені - агресивність і депресивність. У кримських татар більш вираженими є незахищеність, почуття меншовартості, тривожність, агресивність, незначно виразні - ворожість, недовіра до себе, конфліктність

У таблиці 2 відображено частоти специфічних сімейних ситуацій у представників кримськотатарського і слов’янського етносів. Підкреслимо, що такий параметр, як сприятлива сімейна ситуація, оцінювався дітьми, решта – батьками цих дітей.

Таблиця 2.

Частота типів сімейної ситуації у представників кримськотатарського

і слов’янського етносів.

Тип сімейної ситуації | Відсоток представників

Кримські татари | слов’яни

Соціально бажаний | 0,21 | 0,30

Знехтування батьками дитини | 0,20 | 0,20

Авторитарна гіперсоціалізація | 0,19 | 0,18

Сприятлива сім. ситуація | 0,17 | 0,11

Симбіотичні відношення | 0,16 | 0,09

“Маленький невдаха” | 0,06 | 0,06

Як видно з таблиці, у слов’ян найчастіше зустрічається соціально бажаний образ батьківських відносин, де батьки зацікавлені у справах та планах дитини, дбають про неї, співчувають їй; також часто зустрічається такий тип, як знехтування батьками дитини, що відображає їх негативне емоційне ставлення до неї. Сприятлива сімейна ситуація зустрічається не дуже часто, лише в 11 % наших респондентів, цей факт може вказувати на зв’язок з високими показниками особистісних проблем дитини. У кримських татар найчастіше зустрічаються: соціально бажаний образ батьківських відносин; знехтування батьками дитини; авторитарна гіперсоціалізація (відображає авторитарний стиль виховання). Порівняно зі слов’янами частіше має місце симбіотичний тип виховання (що вказує на міжособистісну дистанцію в спілкуванні з дитиною). Частіше сімейна ситуація як сприятлива оцінюється дітьми кримськотатарського етносу. Значущість виявлених розбіжностей між етносами оцінювалась непараметричним критерієм 2 Пірсона (комп'ютерна версія). Виявились значущими розбіжності в частоті оцінювання дітьми сімейної ситуації як сприятливої, у частоті соціально бажаного, симбіотичного типів відносин, а також у виразності таких особистісних проблем як незахищеність, труднощі в спілкуванні, ворожість, почуття меншовартості, агресивність, депресивність.

Другий етап роботи полягав у виявленні етнічної специфіки проблем, що виникають у дитини, за допомогою факторного аналізу (комп'ютерна версія).

Було виявлено по 5 факторів етнічної специфіки особистісних проблем дітей словянського та кримськотатарського етносів. Так, у специфіці особистісних проблем дітей слов'ян віком 5-7 років виділено такі фактори: сприятливої сімейної ситуації, захисної агресії, несприятливої сімейної ситуації, конфліктності в сімейній ситуації, впевненості дитини у собі.

Результати факторного аналізу дозволили виділити у представників слов’янського етносу такі тенденції: 1) високий показник захисної агресії, яка, можливо, виникає внаслідок несприятливої сімейної ситуації, знехтування батьками дитини, ставлення до неї як до маленького невдахи, заборони прояву ініціативності в поведінці; 2) високий зв’язок почуття меншовартості з тривожністю, труднощами в спілкуванні, а також з конфліктністю й іншими характеристиками несприятливої сімейної ситуації; 3) прояви недовіри до себе й незахищеності в дітей віком 5-7 років пов'язані з тривожністю, конфліктністю в сімейній ситуації і почуттям меншовартості дитини в ній.

У специфіці особистісних проблем дітей кримськотатарського етносу були виділені такі фактори: брак ініціативності дитини, соціально бажаний тип виховання, недовіра дитини до навколишніх її людей, незахищеність дитини, сприятлива сімейна ситуація.

Отримані результати вказують, щодо представників цього етносу, на такі тенденції: 1) брак ініціативності в будь-якій діяльності дитини, можливо, зумовлений симбіотичними відносинами батьків з дитиною, а також несприятливою сімейною ситуацією; 2) спрямованість відповідей на соціальну бажаність, швидше за все, пов'язана з авторитарним стилем виховання і знехтуванням дитини батьками, а також зі ставленням до неї як до невдахи; 3) прояви незахищеності дитини пов’язані з її тривожністю, ворожістю – це, мабуть, також є результатом несприятливої сімейної ситуації (ці проблеми були пов’язані в один фактор).

Третій етап роботи, метою якого було з'ясування причин виявленої специфіки особистісних проблем у дітей передбачав виявлення й аналіз настановлень щодо сімейного виховання у представників слов'янського і кримськотатарського етносів. Настановлення були виявлені нами за допомогою опитувальника, розробленого за принципом проективної методики “Незакінчених речень”. Опитувальник складається з 23 незакінчених речень, об'єднаних в такі шкали: 1) цінності родини; 2) роль матері в сімейному вихованні; 3) роль батька в сімейному вихованні; 4) батьківсько-дитячі відносини; 5) взаємини між подружжям. У дослідженні брало участь сто осіб: 50 – представників кримськотатарського етносу, 50 – представників слов'янського етносу. Виявлялось, що для представників обох етносів основними цінностями є родина й діти; водночас слов'яни більше, ніж кримські татари приділяють уваги роботі й кар'єрі (як чоловіка, так і жінки). Мабуть, зайнятість батьків, а також досить часте знехтування дитини батьками та несприятливість сімейної ситуації загалом спричинюють високу тривожність, труднощі у спілкуванні дітей слов'янського етносу. У батьківсько-дитячих взаєминах представники кримськотатарського етносу воліють дотримуватися строгості й релігійних правил, вважають за потрібне виховувати в дітях покірність, що, можливо, у свою чергу, призводить до незахищеності, ворожості, браку ініціативності в будь-якій діяльності.

Отже, культура детермінує розбіжності в настановленнях щодо сімейного виховання. У кожного етносу переважають певні уявлення про те, якою повинна бути родина, про роль у ній чоловіка і жінки, місце дитини в ній, а також про основні правила передавання життєвого досвіду дітям.

У четвертому розділі наведено приклади надання психологічної допомоги дітям з різними особистісними проблемами, а також приклади роботи з батьками. У цьому розділі також пропонується корекційна програма надання психологічної допомоги дітям з особистісними проблемами, з урахуванням етнопсихологічних чинників.

Апробована нами форма роботи з дітьми передбачала інтеграцію двох основних сфер діяльності практичного психолога: психодіагностики і психологічної допомоги. Аналізувались результати використаних нами проективних методик (зокрема малюнка родини, малюнка неіснуючої тварини, “конструктивного тесту родини”). Після інтерпретації проективного матеріалу наступним кроком було залучення отриманого дослідницького результату безпосередньо в практику організації розвитку особистості дитини.

На базі проведеного дослідження нами була розроблена програма надання психологічної допомоги дітям старшого дошкільного віку з урахуванням етнопсихологічних чинників виникнення їхніх особистісних проблем. У поданих рекомендаціях були враховані такі параметри, як специфіка особистісних проблем дитини, їхня виразність, а також специфіка сімейної ситуації, характерна для певного етносу. Корекційна робота з дітьми на основі розробленої нами методики включає консультування, рольові ігри, інсценівки, малюнки, ліплення, складання казок, театр ляльок. Програма передбачає також роботу з батьками, що полягає у консультуванні, основною метою якого є оптимізація взаємин з дитиною, а також у корекції настановлень щодо сімейного виховання, які спричинили виникнення особистісних проблем дитини.

Висновки

Наше дослідження дало змогу дійти таких висновків:

1. Етнопсихологічні й етнокультурні чинники: етнічні традиції, релігія, етнічний характер, етнічні почуття та настрій, етнічні інтереси і орієнтації, тип культури (колективізм, індивідуалізм), а також етновиховний простір сім’ї – здійснюють вельми істотний вплив на становлення особистості дитини.

2. Розбіжності в цінностях, стереотипах, соціальних настановленнях між представниками кримськотатарського і слов'янського етносів знаходять відображення в особливостях системи виховання і, отже, в особливостях становлення особистості дитини та у характері проблем, що виникають в неї. Так, зайнятість кар’єрою батьків слов’ян, а також досить часте знехтування дитини та несприятливість сімейної ситуації загалом, спричинюють у дитини особистісні проблеми. У батьківсько-дитячих взаєминах представники кримськотатарського етносу воліють дотримуватися строгості й релігійних правил, вважають за потрібне виховувати в дітях покірність, що, можливо, у свою чергу, призводить до незахищеності, ворожості, браку ініціативності в будь-якій діяльності.

3. Емпіричне дослідження підтвердило гіпотезу, згідно з якою особистісні проблеми дитини, які виникають у ході її соціалізації, та їхнє вираження мають етнічну специфіку:

А) Існують розбіжності в симптомокомплексах особистісних проблем дітей кримськотатарського і слов'янського етносів. Так, у дітей кримських татар фактор “брак ініціативності в діяльності дитини” високо корелює з такими показниками як: агресивність, труднощі в спілкуванні, почуття меншовартості. У кримськотатарських дітей найбільш виражений симптомокомплекс “недовіри”, який містить у собі тривожність, незахищеність, ворожість, а в слов'янських дітей – симптомокомплекс “меншовартості”, який містить у собі тривожність, конфліктність, труднощі в спілкуванні.

Б) Між дітьми досліджених етносів існують розбіжності в рівні вираження особистісних проблем у дітей. У кримськотатарських дітей більш вираженими є незахищеність, почуття меншовартості, тривожність, агресивність; незначно виражені - ворожість, недовіра до себе, конфліктність. У слов’ян найбільш вираженими є труднощі в спілкуванні, тривожність, незахищеність; трохи менші виражені конфліктність, ворожість; найменш виражені - агресивність і депресивність.

В) Існують розбіжності у частоті типів сімейної ситуації у представників кримськотатарського і слов’янського етносів. Значущими є розбіжності в частоті оцінювання дітьми сімейної ситуації як сприятливої, вона вище оцінюється дітьми кримських татар; частіше у кримських татар, ніж у слов’ян, зустрічається авторитарний та симбіотичний типи відносин батьків до дітей.

4. Показано, що розроблена нами методика “Конструктивний тест родини” є надійною і валідною для діагностики особистісних проблем дитини і специфіки її сімейної ситуації. Одержувані при діагностиці результати можуть бути підставою для надання подальшої психологічної допомоги дітям, з урахуванням етнопсихологічних чинників виникнення їхніх особистісних проблем. Це дозволить практичному психологові синтезувати два види діяльності: психодіагностику і психологічну допомогу.

5. Створено корекційну програму для розв?язування особистісних проблем дитини з урахуванням етнопсихологічних чинників. Вона дозволяє реалізувати диференційований підхід до дітей.

Основний зміст роботи викладений у таких публікаціях:

1. Коростелина К.В., Мищенко Н.И. Проблемы изучения особенностей формирования личности дошкольника // Психологія на перетині тисячоліть: Збірник наукових праць учасників пятих костюківських читань. – К.: Гнозис, 1998. – Т. 2. – С. 161-167.

2. Міщенко Н.І. Дослідження настанов сімейного виховання в різних етнічних групах // Проблеми загальної та педагогичної психології. – К., 2000. – Т. 2., ч.5. – С. 119-125.

3. Мищенко Н.И. Личностные проблемы ребенка и их этническая специфика // Наука і освіта. – Одеса, 2000. - № 5. – С. 37-39.

4. Мищенко Н.И. Диагностика личностных проблем ребенка и их этническая специфика // Ученые записки Таврического экологического института. – Симферополь: ТЭИ, 2000. – Т. 3. - С. 67-77.

5. Мищенко Н.И. Психологическая помощь детям с учетом их этнической принадлежности // Наука i освiта. – Одеса, 2001. - № . 1. – С. 75-79.

6. Міщенко Н.І. Специфіка сімейного виховання в різних етнічних групах // Психологія. Збірник наукових праць НПУ імені М.П. Драгоманова. Випуск 13. – К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2001. – С. 135-140.

7. Міщенко Н.І. Особливості процесів соціалізації та інкультурації дітей 5-7 років у різних етнічних групах // Актуальні проблеми психології. Том. 1.: соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія. – К.: Інститут психології ім.. Г.С. Костюка АПН України, 2002, частина 4. – С. 45-50.

Анотація

Міщенко Н.І. Етнопсихологічні чинники виникнення особистісних проблем дитини – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.05 – соціальна психологія. Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України, Київ, 2002.

У поданому дисертаційному дослідженні розглядаються особистісні проблеми дитини старшого дошкільного віку. Дослідження було спрямовано на виявлення етнічної специфіки особистісних проблем дитини, що виникають під час її соціалізації та інкультурації, та на розробку проективної конструктивної методики їхньої діагностики і надання подальшої психологічної допомоги. Дістала підтвердження гіпотеза про значущість етнічної специфіки особистісних проблем дитини, пов'язаних із соціалізацією. Існують розбіжності в симптомокомплексах особистісних проблем і в рівні їхнього вираження між дітьми слов'янського і кримськотатарського етносів. Створено і перевірено на надійність і валідність проективну методику “Конструктивний тест родини” для виявлення особистісних проблем дитини, а також тієї сімейної ситуації, у якій вона перебуває. Розроблена і реалізована програма для надання психологічної допомоги дітям з урахуванням їхньої етнічної належності.

Ключові слова: соціалізація, інкультурація, особистісні проблеми, етнічна специфіка, етнічні настановлення, етнос, симптомокомплекс, проективний метод, психологічна допомога.

Аннотация

Мищенко Н.И. Этнопсихологические факторы возникновения личностных проблем ребенка – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по