набряк | - | - | - | - | 3 | 3,9 | 3 | 7,1 | - | -

Нашарування | - | - | - | - | 3 | 3,9 | 3 | 7,1 | - | -

Гортань: гіперемія | - | - | - | - | 8 | 10,5 | 2 | 4,8 | 3 | 4,0

Набряк | - | - | - | - | 8 | 10,5 | 1 | 2,4 | 1* | 1,3

Нашарування | - | - | - | - | 5 | 6,6 | 1 | 2,4 | 1 | 1,3

Примітки:

1. # – групи, що взяті з метою порівняння з роботи Печінки А.М.

2. * – вірогідність різниці (p<0,05).

При порівнянні груп ДЗ та дифтерійної інфекції (С.d.tox-) знайдені вірогідні відмінності за такими клінічними ознаками на користь першого, а саме: субфебрильна температура тіла, біль у горлі при незначній гіперемії слизової, але значному її набряку, сіруваті фібринозні нашарування на слизових, що виходили за межі мигдаликів, важко знімалися. Характер нашарувань обумовив підозру дифтерійної інфекції на догоспітальному етапі, більш ранню госпіталізацію хворих та застосування протидифтерійної сироватки (ПДС) в подальшому. При дифтерійній інфекції (C.d.tox-), у порівнянні з ДЗ, на тлі загальної слабкості спостерігались фебрильна гарячка, яскравіша гіперемія ротоглотки та значний ступінь ціанозу.

За тривалістю основних клінічних симптомів у цих групах вірогідної різниці не виявлено по жодній з ознак.

В обох групах серед ускладнень хвороби спостерігався розвиток міокардиту, вірогідно частіше при дифтерійній інфекції (C.d.tox-), ніж при ДЗ. При середньотяжкому перебігу останнього не спостерігалось ураження нервової системи, але у 2 (4,8%) хворих при дифтерійній інфекції (C.d.tox-) хвороба ускладнилась розвитком поліневриту.

Отже, за наявності схожих клінічних ознак та характеру ускладнень у порівнюваних групах дифтерійної інфекції (C.d.tox+), (C.d.tox-) і дифтероїдних запальних захворювань ВДШ можна передбачити наявність інших, крім дифтерійного екзотоксину (нейрамінідаза, гіалуронідаза, фосфоліпаза D, гемолізини тощо), факторів патогенності, спільних для роду коринебактерій, що формують патологічні зміни в організмі.

При порівнянні груп дифтерійної інфекції (C.d.tox+) (ІІІ група) та (C.d.tox+) і дифтероїд (Іа підгрупа); дифтерійної інфекції (С.d.tox-) (ІV група) та (C.d.tox-) і дифтероїд (Ів підгрупа) співставлені дані відповідали параметрам монодифтерійної інфекції (C.d.tox+) або (С.d.tox-).

У зв’язку з відсутністю вірогідних відмінностей між порівню-ваними групами отримані результати в рукописі не наводяться.

Всі хворі отримували антибактеріальну терапію. Протидифтерійна сироватка застосована у 75,0% хворих з ІІІ групи, у 57,7% з ІV групи та у 60,0% – з Іc підгрупи (з них при ДА – у 18,6% та при ДЗ – у 97,2% хворих). Вважаємо за доцільне введення ПДС, спираючись на клінічні ознаки дифтерії.

ВИСНОВКИ

1. В період епідемії дифтерії у 5,7% хворих з запальними захворюваннями верхніх дихальних шляхів були виділені дифтероїди як окремо – 54,2%, так і у сукупності з дифтерійною паличкою токсигенною – 30,7% та нетоксигенною – 15,1%. Група комбінованої інфекції (дифтероїд та дифтерійна паличка) за клінічними ознаками та характером ускладнень повністю відповідала параметрам монодифтерійної інфекції.

2. Клінічний перебіг запальних захворювань верхніх дихальних шляхів, обумовлених дифтероїдами, характеризувався двома варіантами патологічного процесу: ангіною (47,3%) та дифтерієподібним захворюванням (52,7%). Ускладнення, що виникали у хворих з дифтероїдною патологією, були такі ж, як і у хворих з дифтерійною інфекцією, але реєструвались вони рідше: при дифтерієподібному захворюванні міокардит розвинувся у 27,8%, полінейропатія – у 2,8%, токсичний нефроз – у 3,7% хворих; при ангіні – лише міокардит у 6,3% хворих.

3. Клінічний перебіг стафілококових та стрептококових ангін характеризувався значними ознаками токсикозу та болю в ротоглотці. Ангіни, обумовлені дифтероїдами, клінічно суттєво не відрізнялися від таких, що спричинені стафілококами та стрептококами, проте ми спостерігали у 6,3% хворих розвиток міокардитів, в той час як у хворих зі стафілококовою та стрептококовою ангіною такого ускладнення не було в жодному випадку.

4. Дифтерієподібне захворювання верхніх дихальних шляхів, зумовлене дифтероїдами, мало такі ж клінічні ознаки, як і дифтерійна інфекція, обумовлена C.d., відповідно до ступеня тяжкості, а саме: при легкому перебігу – локалізовані ураження (100,0%), при середньотяж-кому – розповсюджені (50,0%) та комбіновані (14,5%) з типовими нашаруваннями, що обумовило ранню госпіталізацію таких хворих. Серед ускладнень при найбільш типовому середньотяжкому перебігу дифтерієподібного захворювання переважав міокардит (19,0%), проте він виникав рідше та мав більш легкий перебіг, ніж при дифтерійній інфекції, обумовленій C.d.

5. Дифтерієподібне захворювання з тяжким перебігом (16,7%), спричинене дифтероїдами, як і дифтерійна інфекція, перебігало з розповсюдженим (55,6%) чи комбінованим (44,4%) ураженням верхніх дихальних шляхів і клінічно не відрізнялося від останньої, для нього були характерні ті ж ускладнення, що й для дифтерійної інфекції, проте виникали вони рідше і мали легший перебіг.

6. Комплексне бактеріологічне дослідження при підозрі на дифтерію доцільно доповнити обстеженням на наявність дифтероїдів, що дозволить диференційовано розробляти протиепідемічні заходи в осередку та лікування хворих. Реконвалесценти, що мали ускладнення після перенесеного дифтероїдного захворювання верхніх дихальних шляхів, потребують диспансерного спостерігання в такій же мірі, як і реконвалесценти, що перенесли дифтерійну інфекцію.

Практичні рекомендації

1. Виявлення у хворих з типовими клінічними ознаками дифтерії дифтероїдів не може бути приводом для зняття діагнозу дифтерії.

2. При бактеріологічному дослідженні матеріалу від хворих з підозрою на дифтерію доцільно продовжити дослідження на наявність дифтероїдів як у період епідемії дифтерії, так і в міжепідемічний період.

3. Об’єм обстеження та принципи лікування хворих при виділенні дифтероїдів відповідають таким при дифтерійній інфекції.

4. Виписка зі стаціонару хворих з дифтерієподібним захворюван-ням, зумовленим дифтероїдом, повинна проводитись згідно правил для дифтерійної інфекції.

5. Реконвалесцентів, що мали ускладнення після дифтероїдних захворювань верхніх дихальних шляхів, доцільно після виписки спостерігати за необхідності кардіологом, невропатологом.

6. В період епідемічного підвищення захворюваності на дифтерію у вогнищах дифтерієподібних захворювань, обумовлених дифтероїдами, потрібно проводити ті ж протиепідемічні заходи, що і у вогнищах дифтерійної інфекції.

ПЕРЕЛІК ОПУБЛІКОВАНИХ праць
ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Возіанова Ж.І., Грутман М.І., Пархоменко Л.В., Печінка А.М., Царьова О.М., Опенько Л.В., Горбенко І.М., Митус Н.В. Етіологічна роль Corynebacterium ulcerans і Corynebacterium pseudotuberculosis у виникненні захворювань, що перебігають з клінікою дифтерії, та особливості перебігу такої інфекції. - Інфекційні хвороби. - 1998. - №3.
- С. 16-19 (автором здійснено аналіз літератури, клінічні спостереження, статистичну обробку, оформлення).

2. Митус Н.В., Рогальський Ю.М. Дифтероїди як один з етіологічних факторів при запаленнях ротоглотки. - Сучасні інфекції.
- 2000. - №1. - С. 21-23 (автором здійснено аналіз літератури, клінічні спостереження, узагальнення отриманих результатів, оформлення).

3. Митус Н.В. Паличка Гофмана – сапрофіт чи патогенний мікроб? - Сучасні інфекції. - 2000. - №4. - С. 35-38.

4. Митус Н.В. Про ефективність роботи провізорних відділень в умовах епідемії дифтерії. - Інфекційні хвороби. - 2000. - №3. - С. 61-63.

5. Мохорт Г.А., Балашевич Є.В., Митус Н.В. Клініко-епідеміоло-гічний аналіз виявлення коринеформної мікрофлори у хворих на патологію ЛОР-органів. - Сучасні інфекції. - 2000. - №4. - С. 26-31 (автором здійснено клінічні спостереження, узагальнення результатів, статистичну обробку, оформлення).

6. Возианова Ж.И., Митус Н.В. Дифтероиды и дифтериеподобный синдром. - Современные аспекты военной медицины: Сб. научн. трудов.
- Киев, 1998. - С. 146-147 (автором здійснено клінічні спостереження, узагальнення результатів, оформлення).

7. Митус Н.В. Характеристика дифтероїдних запалень ротоглотки. - Актуальні питання клінічної інфектології: Матеріали V з’їзду інфекціо-ністів України. - Тернопіль, 1998. - С. 255-256.

8. Возіанова Ж.І., Митус Н.В. Діагностика недифтерійних захворювань ротоглотки (інформаційний лист) – поданий до друку.

АНОТАЦІЯ

Митус Н.В. Особливості перебігу запальних захворювань верхніх дихальних шляхів, зумовлених дифтероїдами. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.13 – інфекційні хвороби. – Інститут епіде-міології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського. – Київ, 2002.

Дисертація присвячена вивченню особливостей клінічного перебігу запальних захворювань верхніх дихальних шляхів, що спричи-нені дифтероїдами. Було проаналізовано 660 історій хвороб (власні спостереження – 413) хворих зі стафілококовими та стрептококовими ангінами, дифтерійною інфекцією (C.d.tox+) і (C.d.tox-) та запальними захворюваннями верхніх дихальних шляхів, спричиненими дифтерої-дами. Доведено, що дифтерієподібний синдром може бути обумовлений не тільки типовими дифтерійними паличками, а й дифтероїдами.

Враховуючи незначні клінічні відмінності між ними та можливості формування характерних для дифтерійної інфекції ускладнень, що виникають рідше та мають легший перебіг при дифтероїдних запальних захворюваннях ВДШ, доцільно запровадити реєстрацію дифтероїдів як у період епідемії, так і в міжепідемічний період. Диспансерне спостерігання за реконвалесцентами, котрі мали ускладнення після спричиненого дифтероїдами запального захворювання верхніх дихальних шляхів, необхідно проводити як після перенесеної дифтерійної інфекції.

Ключові слова: дифтерія, Сorynebacterium ulcerans, Corynebacte-rium pseudotuberculosis, Corynebacterium pseudodiphtheriticum, Corynebacterium xerosis.

АННОТАЦИЯ

Митус Н.В. Особенности течения воспалительных заболеваний верхних дыхательных путей, обусловленных дифтероидами. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.13 – инфекционные болезни. – Институт эпидемиологии и инфекционных болезней им. Л.В. Громашевского.
– Киев, 2002.

Работа посвящена изучению особенностей течения воспалитель-ных заболеваний верхних дыхательных путей, обусловленных дифтеро-идами, их осложнений и исходов.

Было проведено обследование 660 больных (собственные наблюдения – 413 больных): группа стафилококковых и стрептококковых ангин, дифтерийной инфекции (C.d.tox+) и (C.d.tox-), взятая с целью сравнения из работы Печенки А.М (1996), и группа, где выделены дифтероиды. Причем последняя разбита на подгруппы, в которых совместно с дифтероидом выделялась токсигенная или нетоксигенная дифтерийная палочка или же дифтероид был выделен самостоятельно. Причем в последней подгруппе, в связи с клиническими проявлениями заболевания, характерными как для ангины, так и для дифтерийной инфекции, возникла необходимость ее разделения на соответствующие подгруппы, после чего было проведено сравнение между выше-указанными группами больных.

В подгруппе дифтероидных ангин преобладающей при всех степенях тяжести была лакунарная форма, а при дифтериеподобном заболевании при условии легкого течения наблюдались только локализованные формы поражения (согласно классификации дифтерии), при среднетяжелом – они составили только треть, а при тяжелом – вовсе не встречались.

При сравнении группы стафилококковых, стрептококковых ангин и таковых, вызванных дифтероидами, не выявлено существенных различий между ними как по симптомам общего токсикоза, так и по клиническим характеристикам изменений на слизистых оболочках. У 6,3% больных отмечено развитие осложнений в виде миокардита при дифтеро-идных ангинах, что является их особенностью, но не встречалось при ангинах стафилококковых и стрептококковых.

При сравнении клинических проявлений заболеваний, вызванных нетоксигенной дифтерийной палочкой (С.d.tox-) и дифтероидом, отмечены незначительные различия как по клиническим показателям, так и по характеру и частоте развития осложнений (миокардиты, полиневриты и нефрозы, особенно при тяжелом течении), среди которых достоверно чаще наблюдались осложнения со стороны сердца при дифтерийной инфекции (C.d.tox-).

Подобная закономерность чаще прослеживается при сравнении групп дифтерийной инфекции, обусловленной токсигенной дифтерийной палочкой (C.d.tox+) и дифтероидом, где также доминировали осложнения со стороны сердечно-сосудистой системы, но встречались и такие, которых не было при дифтероидных воспалительных заболеваниях верхних дыхательных путей.

Не найдено существенных различий между группами дифтерийной инфекции, обусловленной токсигенной дифтерийной палочкой (C.d.toх+) и комбинированной микрофлорой (С.d.tox+ совместно с дифтероидом), а также группами, где заболевание обусловлено нетоксигенной дифтерийной палочкой (C.d.tox-) и комбинированной микрофлорой (C.d.tox- совместно с дифтероидом). Клинические признаки заболеваний вызванных комбинированной микрофлорой, характер развивающихся при этом осложнений отвечали параметрам монодифтерийной инфекции, в связи с чем их сравнительная характеристика в работе не приведена.

Летальных случаев среди больных с дифтеродными воспали-тельными заболеваниями верхних дыхательных путей не было.

Таким образом, выявленные клинические особенности течения, а также характер и частота формирования осложнений при дифтероидных заболеваниях верхних дыхательных путей требуют введения их обязательной регистрации как при обследовании больных с подозрением на дифтерию. Это повлияет на организацию противоэпидемических мер в очаге и выбор тактики лечения. Реконвалесцентов, которые перенесли обусловленные дифтероидами воспалительные заболевания верхних дыхательных путей и имели при этом осложнения, необходимо наблюдать как и реконвалесцентов, перенесших дифтерию.

Ключевые слова: дифтерия, Сorynebacterium ulcerans, Corynebacterium pseudotuberculosis, Corynebacterium pseudodiphtheriticum, Corynebacterium xerosis.

ANNOTATION

Mitus N.V. The special feature course of inflammation diseases of the upper respiratory ducts caused by diphtheroids. – Manuscript.

The thesis for scientific degree of candidate of medical sciences on a speciality 14.01.13 – infectious diseases. – L.V. Gromashevsky Epidemiology and Infectious Diseases Institute AMS of Ukraine, Kiev, 2002.

Master's thesis is dedicated to study of the special feature clinical course of inflammation of the upper respiratory ducts which bring about nondiphtheria corynebacteriа. It was analyzed 660 cases history (own observation 413) with tonsillitis, diphtheria infection caused by (C.d.tox+) and (C.d.tox-) and diphtheroid's pathology of the upper respiratory ducts and demonstrated, that diphtheria-like syndrome may be caused not only by typical C.d., but also nondiphtheriae corynebacteria and taking these into consideration, insignificant clinical difference and possibility of forming the typical for diphtheria but with more easier course of complications demand an obligatory written registration of diphtheroids and regular medical check-up for reconvalescents as for reconvalescents from diphtheria.

Key words: Diphtheria, Сorynebacterium ulcerans, Corynebacterium pseudotuberculosis, Corynebacterium pseudodiphtheriticum, Corynebacterium xerosis.

Підписано до друку 24.04.2002 р. Формат 6084/16. Обсяг 1,25 друк. арк. Зам. 256. Наклад 100.

Друкарня НМУ, Київ – 57, проспект Перемоги, 34