КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСТЕТ ІМ. ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Марін Олександр Костянтинович

УДК 343.21

КОНКУРЕНЦІЯ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ НОРМ

Спеціальність: 12.00.08. - кримінальне право та кримінологія;

кримінально-виконавче право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ 2002

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі кримінального права

і кримінології Львівського національного університету

імені Івана Франка.

Науковий керівник – доктор юридичних наук, доцент, професор

кафедри кримінального права і кримінології Львівського

національного університету імені Івана Франка Навроцький

Вячеслав Олександрович.

Офіційні опоненти – доктор юридичних наук, професор,

член-кореспондент Академії правових наук України, професор

кафедри кримінального права Національної юридичної академії

імені Ярослава Мудрого Баулін Юрій Васильович.

кандидат юридичних наук, завідуючий відділом з питань

національної безпеки, оборони, правоохоронної діяльності

та боротьби зі злочинністю Головного науково0експертного

управління Апарату Верховної Ради України Хавронюк Микола Іванович.

Провідна установи – Інститут держави і права

імені В.М. Корецького НАН України

Захист відбудеться “13” травня 2002 року о 14.30 годині на засідання

спеціалізованої вченої ради Д 26.001.05 Київського національного

університету імені Тараса Шевченка:

01033, Київ-33,вул.Володимирська, 60.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського

національного університету імені Тараса Шевченка за адресою:

01033, Київ-33, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розісланий 9 квітня 2002 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат юридичних наук, доцент Шибіко В.П.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Курс на створення правової держави зумовлює значні законодавчі роботи, у тому числі і у галузі кримінального права, необхідність забезпечення внутрішьої єдності правових норм, їх збалансованості та узгодженості.

Поряд із узгодженістю самих правових норм, зокрема норм кримінального закону, необхідно також узгоджено здійснювати їх реалізацію. Особливу складність у реалізації кримінального закону викликають нетипові ситуації його застосування, однією з яких є конкуренція кримінально-правових норм.

Проблема конкуренції кримінально-правових норм не є новою для юридичної науки. Окремі її аспекти розглядались такими науковцями як В.Г.Бєляєв, Ф.Г.Бурчак, Н.А.Власенко, А.А.Герцензон, А.С.Горелік, Н.Д.Дурманов, Б.А.Курінов, В.П.Малков, В.П.Малихін, В.О.Навроцький, А.В.Наумов, З.А.Незнамова, А.С.Нікіфоров, В.В.Устименко, Б.В.Яцеленко. Цими авторами зроблений значний внесок в теоретичне обгрунтування конкретних видів конкуренції кримінально-правових норм, розробку наукових основ її вирішення. Детальні дослідження конкуренції кримінально-правових норм подані в роботах В.Н.Кудрявцева, М.Й.Коржанського та С.А. Тарарухіна. На особливу увагу заслуговують монографічні досліження А.С.Гореліка та Л.В.Іногамової-Хегай, дисертаційні дослідження К.С.Хахуліної та С.Ф.Сауляк.

Проте наявні теоретичні розробки конкуренції кримінально-правових норм далеко не вичерпали даної проблеми. В літературі висловлюються різні позиції стосовно видів конкуренції, неоднозначно визначається її поняття, наводяться спірні судження про правила подолання окремих видів конкуренції.

В чинному законодавстві правила кримінально-правової кваліфікації взагалі, і кваліфікації при конкуренції норм зокрема, жодним чином не регламентовані. Судова практика частково заповнює відсутність законодавчого регулювання та незакінченість теоретичних концепцій, формулюючи ті чи інші правила вирішення конкуренції, однак вони не завжди мають стабільний та одностайний характер. Роз’яснення Пленуму Верховного Суду України з цих питань фрагментарні, суперечливі, непослідовні. Це об’єктивно породжує плюралізм думок та рекомендацій, що не сприяє однаковому і точному застосуванню кримінального закону правоохоронними органами. При тому очевидно, що вибір для кваліфікації вчиненого однієї з двох або більше норм, що знаходяться в конкуренції, не може залежати від випадкових обставин, традицій, кон’юнктурних міркувань. Він повинен мати стабільний характер і грунтуватись на принципових положеннях.

Особливої актуальності вказане набуває у зв’язку з прийняттям нового кримінального законодавства, адже наявні теоретичні розробки, роз’яснення Пленуму Верховного Суду України, практика склалися щодо норм Кримінального кодексу України 1960 р. Прийняття та введення в дію нового кримінального закону України - Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року (далі КК), - потребує критичного аналізу наявних розробок в цій сфері, їх перевірки під кутом зору відповідності сучасним правовим реаліям.

Це викликає необхідність теоретичного дослідження природи та змісту конкуренції кримінально-правових норм, відмежування конкуренції від інших суміжних понять, розробки її видів, уточнення класифікації видів конкуренції та способів її подолання.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана на кафедрі кримінального права і кримінології Львівського національного університету імені Івана Франка у межах досліджень, що проводяться кафедрою з теми “Проблеми вдосконалення кримінального законодавства України та практики його застосування”.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розробка цілісної несуперечливої концепції застосування кримінального закону при конкуренції кримінально-правових норм, що містить в собі встановлення поняття конкуренції кримінально-правових норм, її видів, а також форм, способів і правил вирішення конкуренції.

Відповідно до поставленої мети у дисертації вирішуються такі задачі:

- встановлюються та аналізуються ознаки, які притаманні конкуренції кримінально-правових норм;

- на їх підставі формулюється поняття конкуренції кримінально-правових норм та співвідношення цього правового явища із суміжними поняттями та явищами, що зустрічаються у процесі правозастосування;

- встановлюються та аналізуються критерії класифікації конкуренції кримінально-правових норм на види, на їх підставі виводяться та аналізуються види цього правового явища;

- на підставі аналізу видів конкуренції кримінально-правових норм виробляються правила кваліфікації суспільно-небезпечних посягань у ситуаціях конкуренції різних видів;

- аналізується практика застосування кримінального закону при конкуренції кримінально-правових норм, виявляються типові помилки, що зустрічаються у практичній діяльності правозастосовних органів у ситуаціях конкуренції та формулюються рекомендації щодо покращення практики правозастосування у випадках кваліфікації суспільно небезпечних посягань при конкуренції кримінально-правових норм.

Об’єктом дослідження є конкуренція кримінально-правових норм як явище, яке має місце при кримінально-правовій кваліфікації, види конкуренції кримінально-правових норм та правила подолання цієї нетипової ситуації правозастосування.

Предмет дослідження - норми кримінального законодавства України (Кримінальні кодекси 1960 та 2001 років), проекти відповідних нормативних актів, правозастосовна практика, доктринальні положення, які стосуються конкуренції кримінально-правових норм та кримінально-правової кваліфікації. Вказані нормативні, теоретичні та прикладні положення аналізуються під кутом зору наявних недоліків та питань, що потребують усунення та вирішення для оптимізації кримінально-правової кваліфікації при конкуренції кримінально-правових норм.

Науково-теоретичною базою дисертації є праці з питань кримінального права, а також загальної теорії права та держави, логіки, філософії, окремих галузей права (адміністративного, кримінально-виконавчого та кримінально-процесуального права). Конкретні проблеми аналізуються з урахуванням положень, викладених у роботах вітчизняних та зарубіжних учених-правознавців, які присвячені відповідним питанням. Це, зокрема, крім робіт названих вище вчених, праці С.С.Алєксеєва, М.І.Бажанова, М.І.Блум, Ю.Н.Бро, Б.С.Волкова, І.А.Галагана, В.Є.Жеребкіна, І.О.Зінченко, М.І.Ковальова, В.В.Лазарєва, Л.А.Луць, А.І.Марцева, А.С.Міхліна, Н.І.Пікурова, П.Д.Пузікова, Н.М.Свідлова, В.Я.Тація, А.Ф.Черданцева, польських вчених Марека Боярского та Магдалени Хольцер.

Використана також енциклопедично-довідкова література з права, філософії та логіки.

Емпіричну базу дослідження склали матеріали опублікованої судової практики, а також місцева слідчо-прокурорська та судова практика. Всього вивчено матеріали понад 500 кримінальних справ. У зв’язку з тим, що вивчені кримінальні справи розглянуті відповідно до КК України 1960 року, а робота базується на КК України, прийнятому 5 квітня 2001 року, конкретні приклади в тексті дисертації наводяться, коли правова регламентація відповідних ситуацій істотно не змінена за новим кримінальним законом України. З метою з’ясування позиції практиків стосовно питань конкуренції кримінально-правових норм, проведено анкетування працівників правоохоронних органів та суддів ряду західних областей України.

Нормативну базу дослідження складає Конституція України, КК України, прийнятий Верховною Радою України 5 квітня 2001 року, нормативно-правові акти кримінально-виконавчого, конституційного та адміністративного законодавства.

Проаналізовані також кримінальні кодекси Болгарії, Іспанії, Польщі, Російської Федерації, Франції.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні цілісним монографічним дослідженням питань конкуренції кримінально-правових норм.

На основі проведеного дослідження сформульовані нові наукові положення, що запропоновані здобувачем особисто та виносяться на захист:

Уточнене і розвинуте поняття конкуренції кримінально-правових норм на основі комплексного аналізу цього правового явища. Виявлені ознаки конкуренції кримінально-правових норм представлені у вигляді системи, що у подальшому зумовило напрям дослідження інших питань конкуренції. Наведені додаткові аргументи щодо доцільності аналізу ситуацій конкуренції кримінально-правових норм в двох аспектах: статичному - як наявність у кримінальному законодавстві декількох норм, які потенційно можуть знаходитись в конкуренції; та динамічному - безпосереднє застосування права у ситуації конкуренції кримінально-правових норм.

Вперше використовується родо-видові співвідношення для визначення місця конкуренції кримінально-правових норм в системі категорій кримінального права та визначення відповідного поняття. Це дозволило усунути ряд суперечностей, які зустрічаються в науці при визначенні поняття конкуренції кримінально-правових норм.

Наведені додаткові аргументи на користь того, що конкуренція кримінально-правових норм є самостійним правовим явищем та істотно відрізняється від колізії правових норм, сукупності злочинів, відмежування суміжних складів злочинів. Встановлене співвідношення поняття конкуренції кримінально-правових норм із конкретизацією правового регулювання, поглинанням злочинів, взаємозв’язком норми-правила та норми-винятку.

Вперше обгрунтоване положення про те, що конкуренція кримінально-правових норм - це явище, яке може відбуватися лише між охоронювальними правовими нормами і неможливе між нормами регулятивними. Виходячи з цього, вказується, що правомірно говорити про конкуренцію кримінально-правових норм лише при кримінально-правовій кваліфікації, а не при вирішенні інших питань застосування кримінального закону (звільненні від кримінальної відповідальності, кримінального покарання, призначенні кримінального покарання тощо). Такий підхід дозволив чітко визначити об’єм поняття конкуренції кримінально-правових норм та вирішити суперечності, які існували з цього приводу в кримінально-правовій літературі.

На відміну від раніше висловлених в літературі поглядів, запропонований єдиний критерій класифікації конкуренції кримінально-правових норм - функціональний зв’язок між конкуруючими нормами, - що дало можливість провести класифікацію конкуренції кримінально-правових норм та виділити види цього правового явища із додержанням вимог, які звичайно ставляться наукою до будь-якої класифікації. Це дозволило вибудувати логічно несуперечливу систему видів конкуренції кримінально-правових норм. Враховуючи здобутки логіки, в дисертації встановлена можливість декількох класифікацій поняття конкуренції кримінально-правових норм. Проте, вперше наголошено на тому, що практичне значення може мати лише одна класифікація конкуренції норм (так звана природна), яка проводиться за найбільш істотною ознакою досліджуваного поняття.

В дисертації підтримана така система видів конкуренції кримінально-правових норм, елементами якої є: 1) конкуренція загальної та спеціальної норм; 2) конкуренція частини і цілого; 3) конкуренція кількох спеціальних норм між собою. Вперше обгрунтована невиправданість виділення темпоральної конкуренції, територіальної конкуренції, ієрархічної конкуренції, конкуренції норм Загальної та Особливої частин кримінального закону, конкуренції норм міжнародного кримінального права та норм національного кримінального права.

З урахуванням запропонованих дисертантом оригінальних підходів до поняття конкуренції кримінально-правових норм, її місця, природи, проаналізований зміст окремих видів конкуренції кримінально-правових норм, виявлені їх специфічні ознаки та встановлені підвиди конкуренції кримінально-правових норм, які виділяються на підставі визначених критеріїв. Це дозволило одержати несуперечливу, логічно витриману систему видів та підвидів цього правового явища.

Висунуті додаткові аргументи на користь визнання самостійного існування конкуренції частини і цілого. Встановлені чіткі розмежувальні ознаки між конкуренцією загальної та спеціальної норм та кількох спеціальних норм між собою.

В дисертації вперше комплексно розглянуті загальні засади вирішення конкуренції кримінально-правових норм та встановлено, що таке вирішення може відбуватися в двох основних формах: усунення та подолання. Обгрунтовується, що у випадках, коли конкуренція кримінально-правових норм є елементом кримінально-правового регулювання, пріоритетним є застосування такої форми її вирішення як подолання.

Вперше встановлені можливі способи подолання конкуренції кримінально-правових норм: теоретичне правило, правоположення та колізійна норма; визначено їх співвідношення та прослідкований “рух” правила подолання певного виду конкуренції на шляху його об’єктивізації. Наведені додаткові аргументи на користь необхідності створення самостійної глави в кримінальному законі, яка регулювала б дії органів правозастосування при кримінально-правовій кваліфікації та містила б, зокрема, правила подолання конкуренції кримінально-правових норм певних видів.

Чітко сформульовані правила подолання конкуренції різних видів, удосконалене їх формулювання, встановлені ознаки, які дозволяють визначити вид конкуренції кримінально-правових норм та, відповідно, необхідність застосування того чи іншого правила подолання конкуренції кримінально-правових норм певного виду, вироблений алгоритм подолання конкуренції загальної та спеціальної норм.

Практичне значення одержаних результатів. Одержані в ході виконання дисертації результати мають як практично-прикладне, так і теоретичне значення. Використання наукових результатів дослідження може здійснюватися при подальшому удосконаленні кримінального закону. На практиці положення, що викладені у дисертації, можуть бути використані безпосередньо при правозастосуванні, а також Пленумом Верховного Суду України при формулюванні рекомендацій щодо застосування кримінального закону. Результати дослідження можуть використовуватися також й у навчальному процесі при викладанні курсу Особливої частини кримінального права України та спецкурсу “Проблеми кваліфікації злочинів”. Крім того, висновки, які наводяться в дисертації можуть стати основою подальших досліджень конкуренції кримінально-правових норм, а також інших ситуацій нетипового правозастосування.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження доповідалися на шостій та сьомій регіональних науково-практичних конференціях “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (відбулися в м. Львові 8-9 лютого 2000 року та 13-14 лютого 2001 року). На основі розроблених в дисертації положень підготовлений та направлений до Верховного Суду України висновок кафедри кримінального права і кримінології щодо окремих питань кваліфікації посадових злочинів, який використаний як методологічна основа відповідних роз’яснень, що містяться в узагальненні практики застосування військовими судами законодавства про військові посадові злочини, яке було підготовлене у військовій палаті Верховного Суду України в 2001 році (підтверджено актом використання даних наукового висновку з правових питань від 1 серпня 2001р.).

Матеріали дисертації вже використовуються у навчальному процесі Львівського національного університету імені Івана Франка (у курсах “Кримінальне право України. Особлива частина” та спеціальному курсі “Проблеми кваліфікації злочинів”).

Публікації автора. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковані у 4 наукових статтях, одноособово підготовлених дисертантом, які надруковані у фахових юридичних журналах та збірниках наукових праць.

Структура дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, які вміщують десять підрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатків.

Основний текст роботи становить _____ стор., список літератури ( ___ назва), викладений на ____ стор. Література та законодавство використані станом на 1 жовтня 2001 року.

ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обгрунтовується актуальність теми, визначається зв’язок роботи з науковими програмами, мета і завдання дослідження, теоретична база, науково-практичне значення, підкреслюється новизна одержаних результатів, а також формулюються основні положення, які виносяться на захист.

Розділ 1 “Поняття конкуренції кримінально-правових норм” складається з трьох підрозділів. У підрозділі 1.1. “Питання про конкуренцію кримінально-правових норм в юридичній літературі” аналізується стан теоретичної розробки цього питання. При цьому відзначається, що вихідним положенням, яке зумовлює розбіжності позицій авторів, є вирішення питання про співвідношення таких понять як “колізія” та “конкуренція” правових норм.

У підрозділі 1.2. “Ознаки конкуренції конкуренції кримінально-правових норм” наголошується, що поляризація позицій науковців стосовно визначення поняття конкуренції кримінально-правових норм зумовлена неналежною увагою авторів до такого важливого аспекту розгляду будь-якого поняття, як питання про його ознаки.

Автор виходив із загальноприйнятого наукою розуміння ознак, їх поділу на істотні та неістотні.

Аспектами розгляду конкуренції кримінально-правових норм з метою встановлення її ознак автор обрав: 1) походження та семантичне значення цього термінологічного звороту; 2) визначення поняття через родо-видове співвідношення; 3) генетичне визначення; 4) дескриптивне (описове) визначення; 5) розгляд конкуренції кримінально-правових норм в статичному та динамічному аспекті.

Загальним семантичним значенням “конкуренції” є суперництво в будь-якій галузі, боротьба за досягнення кращих наслідків, змагання. Згідно з цим, тим загальним, що притаманне будь-якій конкуренції як явищу, незалежно від галузевого його прояву – чи то економіка, чи біологія, чи право або будь-що інше, є динамічний характер конкуренції. Тобто, конкуренція взагалі, і конкуренція кримінально-правових норм зокрема, є процесом. Іншими словами, сутність конкуренції як явища полягає в динаміці, функціонуванні.

З’ясування родового поняття для конкуренції правових норм - нетипові ситуаціїї правозастосовного процесу, - дає змогу визначити конкуренцію норм права як нетипову ситуацію правозастосовного процесу, сутність якої полягає у наявності в законодавстві надміру правового регулювання за відсутності суперечності приписів норм права.

Встановлено також, що конкуренція кримінально-правових норм зумовлена: 1) існуванням простих та складних форм злочинної поведінки; необхідністю формулювання нових складів злочинів “комбінованого” характеру; необхідністю посилення превентивного значення певної кримінально-правової заборони; необхідністю виділити та конкретизувати ступінь суспільної небезпечності діяння; необхідністю диференціювати відповідальність; 2) різноманітними умовами розвитку кримінального законодавства; 3) об’єктивною недосконалістю системи кримінального законодавства. Згідно цього аспекту розгляду, конкуренція становить собою ситуацію так званого подвійного регулювання, яка дає змогу враховувати особливості охоронюваних суспільних відносин; можливість диференціювати кримінальну відповідальність; надає законові гнучкості, забезпечує можливість кваліфікувати вчинене в його межах та уникнути тим самим застосування закону за аналогією і нагромадження норм при правовій оцінці вчиненого злочину.

Із застосуванням дескриптивного способу визначення поняття конкуренції кримінально-правових норм дисертант зустрічається при вивчені наявної спеціальної літератури по темі дослідження. Аналіз літературних джерел дозволяє виділити певну сукупність відповідних ознак конкуренції кримінально-правових норм, які, однак, при всій їх різноманітності, не здатні показати цілісної картини досліджуваного поняття.

Аналізуючи поняття конкуренції кримінально-правових норм, автор прийшов до висновку, що сутність цього явища найбільш повно можна висвітлити, розглянувши конкуренцію в двох аспектах: статичному та динамічному. Ситуація наявності декількох кримінально-правових норм, спрямованих на врегулювання одних і тих самих суспільних відносин, є статичною характеристикою відповідної конкуренції. Наявність таких кримінально-правових норм є потенцією їх можливої конкуренції, причиною виникнення динаміки конкуренції кримінально-правових норм, їх власне конкуренції.

Конкуренція кримінально-правових норм з позиції статики є рисою чинного законодавства і тому володіє всіма ознаками цього поняття. Крім того, в межах цього аспекту конкуренції можна виділити такі її видові ознаки: 1) є дві (або більше) норми, які передбачають ознаки одного і того самого складу злочину; 2) ці норми частково співпадають як за обсягом, так і за змістом; 3) ці норми спрямовані на урегулювання одних фактичних відносин. Наведені властивості безумовно відокремлюють конкуренцію від інших явищ в законодавстві (наприклад, прогалина в нормативному регулюванні), але в той же час не дозволяють з’ясувати специфічний характер конкуренції норм, встановити її співвідношення із суміжними поняттями.

Сам процес конкуренції починається з того, що встановлено вчинення одного суспільно небезпечного посягання (на відміну від повторності, сукупності та рецидиву) і це посягання підпадає під ознаки двох (або більше) кримінально-правових норм. Те, що конкуренція кримінально-правових норм є саме процесом, випливає не тільки із лінгвістичного аналізу цього термінологічного звороту, а й з того, що родовим для поняття конкуренції кримінально-правових норм поняттям є нетипові ситуації правозастосування.

Ці аспекти конкуренції нерозривно пов’язані між собою, оскільки наявність у кримінальному закононодавстві двох норм, спрямованих на одні відносини, ще не є їх конкуренцією, і, з другого боку, - конкуренція норм неможлива без подвійного регулювання одних суспільних відносин.

Враховуючи результати проведеного дослідження, в дисертації запропонована система ознак конкуренції кримінально-правових норм: 1) існують принаймні дві кримінально-правові норми, які спрямовані на врегулювання одного і того ж питання; 2) вчинено один злочин, який підпадає під ознаки двох (або більше) кримінально-правових норм; 3) конкуруючі норми одночасно претендують на застосування при вирішенні даного конкретного випадку; 4) наявний функціональний зв’язок між конкуруючими нормами.

У відповідності з цим наведене таке визначення досліджуваного поняття: конкуренція кримінально-правових норм – це зумовлена наявністю у кримінальному законодавстві принаймні двох кримінально-правових норм, спрямованих на врегулювання одного питання, нетипова ситуація в правозастосуванні, коли при кримінально-правовій оцінці одного суспільно-небезпечного діяння на застосування претендують дві (або більше) функціонально пов’язані чинні кримінально-правові норми.

У підрозділі 1.3. “Відмінність конкуренції кримінально-правових норм від суміжних понять” встановлюється співвідношення конкуренції кримінально-правових норм з іншими кримінально-правовими поняттями та явищами, які визнаються наукою суміжними з нею.

Аналіз літератури показує, що найбільше питань виникає зі співвідношення конкуренції кримінально-правових норм та їх колізії. Встановлено, що конкуренція кримінально-правових норм не є їх колізією, не є видом колізії, а колізія кримінально-правових норм не є видом їх конкуренції - колізія та конкуренція кримінально-правових норм є самостійними, хоча й подібними, однопорядковими явищами. В дисертації також аналізуються питання про співвідношення конкуренції кримінально-правових норм з ідеальною сукупністю злочинів, розмежуванням суміжних складів злочинів, поглинанням складів злочинів.

В результаті з’ясування поняття конкуренції кримінально-правових норм в дисертації робиться висновок, що конкуренція кримінально-правових норм є самостійним правовим явищем, що передбачає самостійність закономірностей його існування у правовому просторі і як наслідок - самостійність правил вирішення проблемних питань, які виникають у зв’язку із її існуванням.

Розділ 2 “Види конкуренції кримінально-правових норм” складається з трьох підрозділів, присвячених класифікації конкуренції кримінально-правових норм.

У підрозділі 2.1. “Питання про види конкуренції кримінально-правових норм в юридичній літературі” аналізуються наявні в науці кримінального права підходи до визначення видів цього правового явища. Робиться висновок, що виділення видів конкуренції кримінально-правових норм безпосередньо залежить від визначення тим чи іншим автором поняття конкуренції.

При аналізі можливості існування конкуренції кримінально-правових норм поза вирішенням питань кримінально-правової кваліфікації в дисертації робиться висновок, що характер взаємозв’язку між нормами є тією класифікаційною підставою, яка дозволяє виділити різновиди надмірного регулювання в праві: колізію, конкретизацію, виняток та конкуренцію. На цій підставі обгрунтовується, що конкуренція кримінально-правових норм - це явище, яке зустрічається лише при вирішенні питань, що пов’язані з кримінально-правовою кваліфікацією.

При визначенні об’єму поняття конкуренції кримінально-правових норм автор вважає, що говорити про існування таких видів конкуренції кримінально-правових норм, як територіальна конкуренція, темпоральна конкуренція та ієрархічна конкуренція, немає підстав. Зв’язок між кримінально-правовими нормами в таких ситуаціях має інший, ніж при конкуренції характер. В більшості розглядуваних в спеціальній літературі як конкуренція випадків, насправді має місце їх колізія або інше співвідношення кримінально-правових норм.

Разом з тим, визнано, що є всі підстави говорити про міжгалузеву конкуренцію, але за одного істотного зауваження - конкурувати можуть лише охоронювальні правові норми, якщо при цьому між ними наявний необхідний для будь-якої конкуренції взаємозв’зок.

Зроблений висновок, що навіть в межах розгляду конкуренції кримінально-правових норм лише при кримінально-правовій кваліфікації в науці не вироблено єдиного підходу до її класифікації. Така ситуація обумовлена, на думку автора, невизначенням критеріїв поділу конкуренції кримінально-правових норм на види.

У підрозділі 2.2. “Критерії поділу конкуренції кримінально-правових норм на види” встановлено, що основою будь-якої класифікації є встановлення найбільш важливої істотної ознаки досліджуваного явища та проведення класифікації на її підставі. Побудувавши сукупність ознак конкуренції кримінально-правових норм у вигляді певної системи, неважко виділити основну ознаку, яка зумовлює своїм існуванням функціонування механізму конкуренції кримінально-правових норм. Це наявний функціональний зв’язок між конкуруючими нормами. У даному випадку повинен бути врахований характер такого взаємозв’язку.

Встановлено, що характер взаємозв’язку між конкуруючими нормами може прявлятись у таких формах: 1) підпорядкування за об’ємом; 2) підпорядкування за змістом; 3) відсутність підпорядкування між конкуруючими спеціальними нормами, але наявність такого підпорядкування між кожною з них із єдиною загальною нормою. Відповідно до цього, підтверджено, що існують такі види конкуренції кримінально-правових норм: 1) конкуренція загальної та спеціальної норм; 2) конкуренція частини і цілого; 3) конкуренція кількох спеціальних норм між собою.

Разом з тим, відзначено, що види конкуренції кримінально-правових норм можна виділити і за іншими ознаками, однак такі класифікації набувають допоміжного статусу і не можуть підміняти класифікацію основну, природну.

У підрозділі 2.3. “Зміст та значення виду конкуренції кримінально-правових норм для кваліфікації злочину” розглядається зміст кожного з виділених видів конкуренції кримінально-правових норм.

Встановлено, що у конкуренції загальної та спеціальної норм приймають участь, принаймні, дві норми, одна з яких носить загальний характер, а інша - спеціальний, а взаємозв’язок між ними має характер підпорядкування за об’ємом. У випадках конкуренції загальної та спеціальної норм чітко проявляється закон зворотнього співвідношення об’єму та змісту. В дисертаційному дослідженні зроблений висновок про те, що конкуренцію загальної та спеціальної норм можна класифікувати за елементами складу злочину: як конкуренцію за об’єктом посягання, за об’єктивною стороною, за суб’єктом та суб’єктивною стороною.

Робиться висновок про реальність та підставність виділення конкуренції частини і цілого. Поняттям конкуренції частини і цілого охоплюється співвідношення норм, які містять прості та складені склади злочинів; норми про незакінчену злочинну діяльність та норми про закінчений злочин; норми про співучасть у конкретному злочині та норми про самостійний злочин, в якому полягають дії співучасника.

Вказано, що при визначенні співвідношення конкуруючих спеціальних норм, важливим є виділення чітких критеріїв, на підставі яких здійснюється віднесення тих чи інших ситуації до конкуренції саме цього виду. Спеціально наголошується на таких моментах: а) конкуренція спеціальних норм, як вид конкуренції кримінально-правових норм, володіє всіма родовими ознаками цього правового явища; б) вчинене діяння охоплене щонайменше трьома кримінально-правовими нормами - загальною та двома спеціальними; в) основною специфічною (видовою) ознакою цього виду конкуренції є те, що спеціальні норми, виділені з однієї загальної, не знаходяться у відношенні підпорядкування ні за об’ємом, ні за змістом; г) разом з тим, вказані кримінально- правові норми мають спільні ознаки, які становлять їх зміст, які відповідають ознакам, що наявні (містяться) у вчиненому суспільно небезпечному посяганні.

Розділ 3 “Кваліфікація злочинів при конкуренції кримінально-правових норм” складається з чотирьох підрозділів та присвячений вирішенню питань застосування попередніх висновків дисертаційного дослідженя на практиці, при кваліфікації сусупільно-небезпечних посягань.

У підрозділі 3.1. “Загальні засади вирішення (усунення та подолання) конкуренції кримінально-правових норм” з’ясовються природа правил вирішення конкуренції кримінально-правових норм, способи її вирішення та форми їх об’єктивізації у правовій системі держави. Найбільш доцільною формою вирішення конкуренції кримінально-правових норм визнано її подолання. Засоби подолання конкуренцї кримінально-правових норм визначено як юридичні інструменти, за допомогою яких вирішується питання про вибір однієї норми з кількох, що поширюються на даний випадок і претендують на застосування до нього. Конкуренція кримінально-правових норм долається за допомогою таких засобів: 1) колізійна (конкурентна) норма - формально визначене та нормативно закріплене в кримінальному законі правило кваліфікації злочинів при конкуренції кримінально-правових норм; 2) правоположення - сприйняте практикою та об’єктивоване в актах правозастосування правило подолання конкуренції кримінально-правових норм певного виду; 3) теоретичне правило - вироблена теорією кримінального права та науково обгрунтована рекомендація спеціалістів в галузі кримінально-правової кваліфікації по вибору кримінально-правової норми у випадку конкуренції певного виду. У розрізі піднятої проблеми розглядається питання співвідношення вказаних засобів, в якій послідовності до них потрібно звертатися, як вони взаємообумовлені. Підкреслено, що у випадках суперечності між правилом, закріпленим у правоположенні, та теоретичним правилом керуватися при кваліфікації слід все ж таки правоположенням.

Визнаючи можливим існування трьох основних засобів подолання конкуренції кримінально-правових норм, наголошується на тому, що найбільш доцільною формою об’єктивізації є закріплення зазначених правил у кримінальному законі - у відповідній главі (відповідному розділі), присвяченій кримінально-правовій кваліфікації.

У підрозділі 3.2. “Кваліфікація злочинів при конкуренції загальної та спеціальної норм” конкуренцію загальної та спецільної норм визначено як зумовлену наявністю в кримінальному законодавстві двох норм, одна з яких є загальною (визначає певне коло діянь як злочини), інша - спеціальною (виділяє з цього кола певні діяння як самостійні злочини, спеціалізує кримінально-правове регулювання) нетипову ситуацію у правозастосуванні, коли при кримінально-правовій оцінці одного суспільно-небезпечного діяння на застосування претендують обидві ці норми. Встановлено, що при кваліфікації злочинів при конкуренції загальної та спеціальної кримінально-правових норм слід користуватися тільки й виключно сутнісним критерієм - подоланням цього виду конкуренції із використанням розробленого правовою наукою правила незалежно від розмірів санкцій, наявної практики правозастосування, якщо вона суперечить теоретично обгрунтованим положенням.

Використосувати при цьому можна такий алгоритм: По-перше, визначити, чи у даній ситуації є конкуренція загальної та спеціальної норми. Для цього необхідно: 1) встановити, що за наявне суспільно небезпечне посягання кримінальна відповідальність передбачена ще принаймні однією кримінально-правовою нормою; 2) встановити характер співвідношення таких наявних двох кримінально-правових норм, визначити яка з них є загальною, а яка - спеціальною (для цього необхідно використовувати загальні правила визначення співвідношення загального та особливого); 3) перевірити, чи відповідають ознаки вчиненого діяння ознакам складу злочину, передбаченого у спеціальній нормі. По-друге, 1) встановивши, що правозастососування відбувається при конкуренції загальної та спеціальної норм, використавши відповідне правило подолання конкуренції цього виду, кваліфікувати вчинене за спеціальною нормою; 2) у випадках встановлення відсутності такої конкуренції, це може полягати у невиявленні в ознаках діяння ознак спеціальної норми, - провести кваліфікацію за загальною нормою; 3) при встановленні реальної сукупності злочинів, передбачених потенційно конкуруючими нормами, встановити відсутність конкуренції та кваліфікувати діяння за сукупністю кримінально-правових норм.

У підрозділі 3.3. “Кваліфікація злочинів при конкуренції кількох спеціальних норм” конкуренція кількох спеціальних норм між собою визначається як вид конкуренції кримінально-правових норм, при якому вчинене одне діяння підпадає під ознаки двох (виділених з однієї загальної норми) спеціальних норм, які не знаходяться у підпорядкуванні ні за об’ємом, ні за змістом, але мають спільні ознаки, які можуть одночасно міститися у вчиненому. Відзначається, що підставою для обрання з-поміж двох конкуруючих спеціальних кримінально-правових норм однієї для кваліфікації одного вчиненого суспільно небезпечного діяння, повинна бути система принципів кримінально-правової кваліфікації.

У підрозділі 3.4. “Кваліфікація злочинів при конкуренції частини і цілого” відзначено, що конкуренції частини і цілого притаманні всі загальні ознаки конкуренції кримінально-правових норм й відповідні специфічні ознаки. В таких випадках, за наявності однієї фактичної підстави кримінально-правової кваліфікації, наявні, принаймні, дві юридичні підстави такої кваліфікації, з яких обрати необхідно лише одну.

При конкуренції частини і цілого, кримінально-правові норми, які є підставами кримінальної відповідальності особи, перебувають у підпорядкуванні за змістом, а саме: одна з них - ціле - охоплює все вчинене в цілому, при цьому провідну роль тут відіграє об’єкт кримінально-правової охорони. Правило подолання цього виду конкуренції формулюється таким чином, що завжди повинна застосовуватись та норма, яка охоплює з найбільшою повнотою всі фактичні ознаки вчиненого діяння. Вона має перевагу перед нормою, яка передбачає лише частину того, що вчинив злочинець.

Разом з тим, в дисертації відзначається, що конкуренція частини і цілого наявна лише у випадках, коли норма про ціле враховує як конститутивну або кваліфікуючу ознаку однозначно злочинний прояв поведінки особи. У випадках, коли в складі злочину позначається форма поведінки, що може діставати як злочинний, так і не злочинний і спосіб вчинення злочину отримав саме злочинний вияв, кваліфікувати все скоєне слід за сукупністю. Говорити про конкуренцію кримінально-правових норм в цих випадках немає підстав, оскільки таке явище не наділене загальними ознаками конкуренції. Правила подолання конкуренції частини і цілого в таких випадках не застосовуються.

У Висновках сформульовані основні підсумки проведеного дослідження, вказане практичне значення розробленої проблеми, подані конкретні пропозиції.

У Додатку до дисертації наведений зміст анкети, яка використовувалась автором для з’ясування позиції практиків щодо питань конкуренції кримінально-правових норм.

Основні положення дисертації викладені

у таких публікаціях автора:

1.Марін О. Спірні питання кваліфікації при конкуренції норм про деякі посадові злочини і заподіяння тяжкого тілесного ушкодження. // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. - Львів, 2000. - №2. - С. 190-195.

2.Марін О. Вирішення питань конкуренції кримінально-правових норм про злочини у сфері господарської діяльності. // Підприємництво, господарство і право. - 2001. - №9 - С. 79-81.

3.Марін О. Причини виникнення та існування конкуренції кримінально-правових норм. // Вісник Львівського університету. Серія юридична. Випуск 36. - Львів: Львівський національний університет ім. Івана Фрака, 2001. - С.454-460

4.Марін О. Конкуренції кримінально-правових норм та способи її вирішення: результати соціологічного дослідження. // Підприємництво, господарство і право. - 2001. - №10 - С.67-70/

Анотація

Марін О.К. Конкуренція кримінально-правових норм. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 - кримінальне право і кримінологія; кримінально-виконавче право. Київський національний університет імені Тараса Шевченка.

Досліджується конкуренція кримінально-правових норм як явище, що зустрічається у процесі застосування кримінального закону. Дисертант дає поняття конкуренції кримінально-правових норм, відмежовує це поняття від суміжних, зокрема, від колізії правових норм, від співвідношення норм із суміжними складами злочинів, співвідношення норми правила та норми винятку. Визначені ознаки конкуренції кримінально-правових норм. На підставі основної ознаки - характеру функціонального зв’язку між конкуруючими нормами - виділені такі види конкуренції кримінально-правових норм: 1) конкуренція загальної та спеціальної норм; 2) конкуренція частини і цілго; 3) конкуренція кількох спеціальних норм між собою. Проаналізований зміст цих видів конкуренції. Встановлена можливість існування двох способів вирішення конкуренції кримінально-правових норм: усуснення та подолання. У зв’яку із об’єктивністю конкуренції перевага надається її подоланню. Засобами подолання конкуренції визнано колізійну (конкурентну) норму, правоположення та теоретичне правило. Найбільш доцільною формою об’єктивізації правил подолання конкуренції визнано їх закріплення у спеціальному розділі Кримінального кодексу, що присвячений кримінально-правовій кваліфікації. Вироблені чіткі критерії віднесення тієї чи іншої ситуації правозастосування до конкуренції певного виду, чітко сформульовані правила подолання конкуренції кожного виду.

Ключові слова: конкуренція норм, кримінально-правова норма, кримінально-правова кваліфікація, правило подолання, правозастосування.

Аннотация

Марин А.К. Конкуренция уголовно-правовых норм. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 - уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко.

Исследуется конкуренция уголовно-правовых норм как правовое явление, которое встречается при правоприменении. Путем всестороннего анализа исследуемого явления диссертант выводит систему признаков конкуренции уголовно-правовых норм и дает ее понятие. Эти же признаки дают возможность отграничить конкуренцию уголовно-правовых норм от смежных понятий: коллизии уголовно-правовых норм, соотношения норм, которые содержат смежные составы преступления, соотношения нормы-правила и нормы-исключения. В работе предлагается следующее определение конкуренции уголовно-правовых норм - это обусловленная наличием в уголовном законодательстве как минимум двух уголовно-правовых норм, направленых на урегулирование одного вопроса, нетипичная ситуация в правоприменении, при которой в процессе уголовно-правовой оценки одного общественно опасного деяния на применение претендуют две (или более) функционально взаимосвязанные действующие уголовно-правовые нормы.

На основании наиболее важного признака конкуренции уголовно-правовых норм - характера взаимосвязи конкурирующих норм - произведена так называемая естественная классификация конкуренции уголовно-правовых норм. Определено, что характер взаимосвязи конкурирующих норм может проявлятсья в 1) подчинении по объему; 2) подчиении по содержанию; 3) отсутствии подчинения. На основании этого диссертант выделяет такие виды исследуемого явления: 1) конкуренция общей и специальной норм; 2) конкуренция части и целого; 3) конкуренция нескольких специальных норм между собой.

В диссертации исследуется содержание каждого из выделеных видов конкуренции уголовно-правовых норм.

Диссертант определяет конкуренцию общей и специальной норм как обусловленную наличием в уголовном законодательстве двух норм, одна из которых является общей (признает определенную сферу деяних преступными), другая - специальной (выделяет из этой сферы некоторые деяния как самостоятельные преступления, специализирует уголовно-правовое регулирование) нетипичную ситуацию в правоприменении, когда в прецессе уголовно-правовой оценки одного общественно опасного деяния на применение претендуют обе эти нормы. Автор считает целесообразным классифицировать конкуренцию общей и специальной норм по элементам и признакам состава преступления. В тоже время, определяется, что такой критерий не может быть употреблен для выделения видов конкуренции части и целого.

Конкуренция части и целого определена в диссертации как вид конкуренции уголовно-правовых норм, при котором совершенное преступление подпадает под действие двух (или более) уголовно-правовых норм, одна из которых - целое, охватывает совершенное в целом и вместе, а другая (другие) - нормы - части, определяют как самостоятельные преступления лиш части совершенного общественно опасного посягательства. Конкуренция части и целого, по мнению диссертанта, может выступать в таких основных видах: 1) конкуренция норм о простом и едином составном составах преступлений; 2) конкуренция норм о неоконченной преступной деятельность и оконченное преступление; 3) конкуренция норм о соучастие в преступлении и “самостоятельное” преступление.

Конкуренция нескольких специальных норм между собой определена как вид конкуренции уголовно-правовых норм, при котором совешенное деяние подпадает под признаки двух выделенных из одной общей специальных норм, которые не находятся в подчинении ни по объему, ни по содержанию (вместе с тем, функционально взаемосвязаны с третьей нормой, которая является общей для них). При освещении конкуренции нескольких специальных норм между собой может сужествовать в следующих разновидностях: 1) норм о квалифицированном и особенно квалифицированном составах преступлений; 2) норм о привилегированном и особенно привелегированном составах преступлений; 3) норм о квалифицированном и привелегированном составах преступлений.

Конкуренция уголовно-правовых норм определяется как явление в целом объективное, обусловленное потребностями правового регулирования. В связи с этим, из двух возможных средств разрешения конкуренции - устранения и преодоления - целесообразным признается выбор преодоления.

Основными способами преодоления конкуренции уголовно-правовых норм признаются: 1) коллизионная (конкурентная) норма; 2) правоположение; 3) теоретическое правило. Диссертантом определяется соотношение приведенных способов как в отношении объективизации определенного правила преодоления конкуренции, так и в отношении иерархии таких способов.