ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Маклюк Ольга Миколаївна

УДК 94 (420) 05

ЕВОЛЮЦІЯ КОРОЛІВСЬКОЇ ВЛАДИ ТА УПРАВЛІННЯ В АНГЛІЇ ПРИ РАННІХ ТЮДОРАХ

07.00.02 – Всесвітня історія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Запоріжжя – 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі всесвітньої історії Запорізького державного університету Міністерства освіти та науки України.

Науковий керівник: – кандидат історичних наук, доцент

Нестеренко Людмила Олексіївна,

завідувач кафедри всесвітньої історії Запорізького державного університету

Офіційні опоненти: – доктор історичних наук

Подаляк Наталія Гордіївна, професор кафедри зовнішньої політики та міжнародного права Дипломатичної Академії при МЗС України (м. Київ)–

кандидат історичних наук, доцент

Моісеєнкова Людмила Сергіївна, доцент кафедри історії стародавнього світу та середніх віків Таврійського національного університету ім. В.І.Вернадського Міністерства освіти та науки України

Провідна установа: Київський національний університет ім. Тараса Шевченка.

Захист відбудеться "16" травня 2002 р. о 15.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.051.01 у Запорізькому державному університеті за адресою: 69063, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66, корпус V, ауд.327.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Запорізького державного університету за адресою: 69063, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66, корпус ІІ.

Автореферат розісланий "28" січня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Тимченко С.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. У ХХ столітті перед історичною наукою постало багато актуальних проблем, серед них відродження інтересу до політичної історії з виділенням нових напрямків та аспектів дослідження: проблем генези правової, класової, національної держави, змісту політичної влади, засобів її самопред’явлення. В цьому контексті представляють інтерес європейські монархії епохи раннього нового часу (ХVI – ХVIІ ст.). Кінець XV – початок ХVI століття – та межа в розвитку західноєвропейських країн, від якої веде відлік новий етап державотворення в Європі, що визначив форми правління, напрямки централізації, а також вніс кардинальні зміни у всю систему міждержавних європейських відносин. Основною формою правління в багатьох країнах Західної Європи стає абсолютна монархія, а загальноприйнятою політичною теорією ХVI століття – теорія суверенітету, згідно якої політична влада практично здійснює ідею єдності країни, захисту її національних інтересів.

Абсолютизм належить до тих небагатьох проблем, інтерес до яких з боку наукових кіл навіть з плином часу не лише не зменшується, але, навпаки, виявляє стійку тенденцію до зростання. Історики завжди звертали погляди у бік політичної історії Англії. Винятковий інтерес до її вивчення зумовили багатовікова еволюція державно-правових конституційних структур та спадкоємність в розвитку політичних інститутів. На особливу увагу при цьому заслуговує англійський парламент, як один з найважливіших інститутів демократичного суспільства, дослідження якого є актуальним у світлі аналізу зарубіжного та вітчизняного досвіду парламентаризму. З наукової точки зору, характеристика структури та діяльності державних установ ранньотюдорівської монархії в цілому дозволяє прослідкувати процес формування політики абсолютистської держави, поглибити розуміння ролі адміністративно-юридичних та соціально-політичних інститутів, їх взаємовідносин з монархом, на етапі становлення, форми правління, що одержала назву абсолютної монархії: дослідження цього явища безперечно має практичну значимість. Його результати, узагальнюючи історичний досвід, допомагають аналізувати й прогнозувати розвиток сучасних структур влади.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Вивчення обраної проблематики здійснювалось у рамках комплексної теми “Політична історія країн Західної Європи XVI – XVIII ст.”, що виконувалась на кафедрі всесвітньої історії Запорізького державного університету.

Об’єктом дослідження стала державна система Англії раннього нового часу: парламент, Таємна рада, урядові департаменти, суди всіх видів, церковні та фінансові установи.

Предметом дослідження є трансформація органів державного управління у зв’язку з діяльностью англійських монархів Генріха VII та Генріха VIII Тюдорів.

Мета дослідження: розкрити сутність системи правління, що формувалась в Англії в ранньотюдорівський період, на основі комплексного аналізу структури та діяльності основних інститутів публічної влади, визначити її характер та зміст еволюції, яку зумовлювало співвідношення влади: король -державні органи управління. Для досягнення мети в ході дисертаційного дослідження передбачається вирішити такі дослідницькі завдання:

1. Оцінити значення особистості монарха, зміну функцій та ролі королівського двору на етапі становлення абсолютизму в Англії кінця XV – першої половини XVI ст.

2. Розглянути взаємовідносини королівської влади й церкви на ранньотюдорівському етапі та розкрити їх значення у становленні нової системи державного правління.

3. Виявити напрямки еволюції Таємної ради – важливого інституту центрального управління, зміст та сфери її функціонування.

4. Показати динаміку й характер взаємовідносин корони й парламенту, зробити висновок щодо ролі парламенту в системі ранньотюдорівської монархії.

5. Охарактеризувати напрямки розвитку фінансової політики держави, довести залежність корони від парламенту при вирішенні фінансових питань.

6. Виявити особливості розвитку судової системи, оцінити її роль у формуванні правової бази монархії та зміцненні централізації країни.

7. Представити характер функціонування адміністративної системи в Англії, зміни, що відбуваються в ній за ранніх Тюдорів.

8. Проаналізувати зарубіжні концепції: “Король в парламенті”, “Тюдорівська революція в управлінні” та оцінити розробки концепції абсолютної монархії в Англії та її особливостей.

Хронологічні рамки дисертаційного дослідження охоплюють період з 1485 по 1547 рр.

Вибір хронологічних рамок зумовлений своєрідністю політичного розвитку Англії наприкінці XV – у першій половині XVI ст. Закінчення “Війни троянд” (1455-1485) і прихід до влади Генріха VII Тюдора, засновника нової династії, започаткували зміни характеру державної влади та формування інститутів королівського правління. За Генріха VIII завершується процес реформування системи управління, при збереженні, в цілому, політичного курсу його попередника. Разом з тим потреба більш предметно висвітлити деякі питання, а саме: проаналізувати витоки зародження і формування державних установ англійської монархії, дослідити подальшу їх долю, змусила автора інколи виходити за означені хронологічні рамки.

Територіальні рамки дослідження обмежуються територією Англії ХVI ст., з приєднаним до неї Уельсом.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що на основі аналізу комплексу різноманітних за характером, формою та змістом джерел у роботі здійснена спроба комплексного вивчення структури й функцій основних державних органів на етапі формування абсолютної монархії. Дисертація вирізняється новизною бачення проблеми, реконструкцією механізму функціонування державної влади доби раннього абсолютизму на прикладі еволюції королівської влади та державних установ Англії.

Нове в робоі полягає в тому, що:–

досліджено процес формування методів управління на прикладі Англії доби раннього нового часу;–

проаналізовано трансформацію королівського двору з середньовічного органу в інситут влади з використанням прийомів архонтології;–

виявлено роль представницьких установ та взаємовідносини їх і королівської влади;–

визначена роль особистісних якостей монарха у створенні ефективної системи державного управління та контролю за її діяльністю.

Практичне значення дослідження зводиться до того, що воно дає уявлення про роль королівської влади та державних інститутів в період раннього абсолютизму й дозволяє виділити основні ознаки розвитку англійської абсолютної монархії в цілому. Матеріали роботи можуть бути використані при вивченні таких тем з історії раннього нового часу: “Особливості розвитку королівської влади та управління в Англії ХVI століття”; “Реформація в Англії”. Результати дослідження можуть стати принагідними в розробці важливих теоретичних положень щодо діяльності державних установ епохи раннього абсолютизму в Західній Європі в цілому та узагальненні досвіду організації суспільного життя за умов правління абсолютної монархії, для компаративістського аналізу. Робота буде корисна для фахівців з історії держави і права.

Достовірність результатів історичного дослідження забезпечена комплексом документів і матеріалів, а також принципами та методами дослідження , на основі яких виконано дисертацію.

Апробація результатів наукового дослідження.

Результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри всесвітньої історії Запорізького державного університету у 1998-2000 рр. Апробація результатів дослідження також здійснювалась шляхом публікації праць, виступів з доповідями на міжнародних (“Влада та культура”, Запоріжжя, квітень 1999 р.), всеукраїнських (І Всеукраїнська наукова конференція “Актуальні проблеми вітчизняної і всесвітньої історії”, Луганськ, лютий 2001 р.) та звітних наукових конференціях Запорізького державного університету 1990-1996 рр., в 3-х статтях і 4-х тезах, підготовлених та опублікованих автором, при читанні спецкурсу “Політичні системи та історичні портрети політичних і державних діячів зарубіжних країн раннього нового часу”.

Публікації. Основні положення дисертації викладено в 11 публікаціях автора: 5 статтях у наукових журналах і збірках наукових праць (з них 4 статті у фахових виданнях), матеріалах 6 конференцій. Список авторських публікацій наведено в кінці автореферату.

Структура роботи підпорядкована меті та завданням дослідження. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, чотирьох розділів, які поділяються на параграфи, висновків, приміток, списку використаної літератури й джерел (338 найменувань).

Загальний обсяг дисертаційного дослідження складає 182 сторінки машинопису.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, окреслено її хронологічні й територіальні рамки, визначено об’єкт, предмет, мету й завдання дослідження, наукову новизну та практичне значення роботи.

Перший розділ “Історіографія, джерельна база та методи дослідження” присвячений характеристиці стану наукової розробки проблеми, джерельної бази дослідження, комплексу принципів і методів, що складають його теоретичну основу.

Перші історичні дослідження з означеної теми відносяться до XVI ст. Науковий твір видатного філософа-гуманіста Ф. Бекона “Історія правління короля Генріха VII” – цінна праця з історії ранньотюдорівського періоду. У роботі використані документи, втрачені для сучасних дослідників. Автор ґрунтовно розкриває внутрішню політику монарха, в характерній для нього патетичній манері того часу ідеалізує діяльність і особистість Генріха VII.

Наукове осмислення проблеми почалося в ХІХ ст. Характерною рисою цих досліджень є гіперболізація ролі держави в історії. Історики, за невеликим винятком, не визнавали поняття абсолютної влади стосовно Англії ХVI ст., традиційно використовували для епохи ХVI ст. поняття конституційної монархії. Але накопичений фактичний матеріал заклав основи для вивчення політичної історії Англії тюдорівського періоду в ХХ ст. Предметом пильної уваги зарубіжних істориків став характер влади та управління Тюдорів.

З початком XX ст. з’являються перші спеціальні праці фундаментального характеру з історії ранніх Тюдорів. В цей період провідну роль займали історики ліберального напрямку. На формування їх методологічних поглядів вплинула концепція “змішаної монархії” Дж. Фортеск’ю, мислителя рубежу XIV–XV ст. Одним із плідних істориків початку ХХ ст. був А. Поллард. Особливу цінність становить його праця “Еволюція парламенту”, яка й на сьогодні є фундаментальною з точки зору використання документального і фактологічного матеріалу. Він дотримувався думки про визначальну роль саме королівської влади у зміцненні станово-представницьких установ англійської монархії Pollard A.F. The evolution in the parliament. – L.: Green, 1938; Polland A.F.Wolsey. – L.: Collins: The Fontana library, 1965.. Частина істориків вбачала в монархії епохи Тюдорів риси деспотизму і абсолютизму. Англійські дослідницькі публікації 40-х – 80-х рр. – наступний етап у дослідженні історії державної влади в Англії ХVI ст. Характерною рисою цього періоду стала конструктивна критика ідей А. Полларда. Історики розширювали проблематику політичної історії цього часу, але перехрестям наукового аналізу стало питання про характер влади династії Тюдорів. Як результат, більшість англійських дослідників ранньотюдорівського періоду перестали застосовувати термін “абсолютизм” по відношенню до Англії цієї епохи. Особливе місце в англійській історіографії ХХ ст. займають роботи Д. Елтона Elton G.R. Policy and policy. The enforcement of the Reformation in the age of Thomas Cromwell. – Сamb.: Cambridge University Press, 1977; Elton G.R. England under the Tudors (1485-1603). – L., 1989., який вивчав систему управління в Англії першої половини XVI ст. Дослідник сформулював основи концепції, яка отримала в історичній літературі назву “Тюдорівська революція в державному управлінні”, в якій автор докладно представив систему реформування державного апарату. Дискусії навколо концепції дали свій позитивний результат, вони дозволили прослідкувати зміни в структурі державного управління, напрямки та зміст його реформування.

Узагальнюючими роботами з тюдорівського періоду стали праці С. Біндоффа, Д. Гая, Д. Маки Bindoff S.T. Tudor England. – L.: Pendguin Books, 1977; Guy S. Tudor England. – Oxford, 1989; Mackie J.D. The earlier Tudors 1485-1558. – Oxford: Clarendon press, 1966., які виявляли нахил до традиційного трактування форми влади Англії за Тюдорів як конституційної монархії.

Роботи істориків 80-х – 90-х рр. – Д. Баглі, Д. Бернарда, Г. Міллера та ін. – свідчать про зростання інтересу до політики королівської влади в Англії першої половини XVI ст. Bagley J.J. Henry VIII and his time. – L., 1962; Miller H. Henry VIII and the English nobility. – Oxford, N.Y.: Blackwell, 1986; Bernard G.W. War, taxation and rebellion in early Tudor England: Henry VIII, Wolsey a the Amicable Grant of 1533. – Brighton: Harvester press: N.Y.: St. Martin’s press, 1986.. Особисте життя монархів, проблеми фаворитизму при дворі Генріха VІІІ викликають особливий інтерес дослідників. Так, слід виділити біографічні за змістом роботи Е. Айвза, присвячені дружині Генріха VIII – Анні Болейн. Дослідник комплексно підійшов до розкриття внутрішньополітичної ситуації в країні напередодні Реформації, проаналізував розстановку сил, угрупувань при дворі. Вчені звернулись до вивчення політичних, економічних, конфесійних, психологічних та інших факторів, які впливали на розвиток влади, однак у пошуках відповіді на запитання про характер влади та управління акцент робиться на традиційний підхід – конституційний.

Дореволюційна російська історіографія представлена працями В.О. Соколова та В.Н. Александренко, які торкалися окремих аспектів історії Реформації та функціонування Таємної ради в Англії. Світове визнання отримали праці О.М. Савина з аграрної історії Англії XVI ст., питання політичної історії, в яких розкриті епізодично.

Проблеми політичної історії Англії XVI ст. розглядалися у вітчизняній історіографії в рамках комплексної теми – розвитку абсолютизму в Західній Європі. Поштовх для обговорення проблем абсолютизму у вітчизняній історіографії дали роботи С.Д. Сказкіна Сказкин С.Д. Из истории социально-политической жизни Западной Европы в средние века. – М., 1981.. Радянські дослідницькі роботи кінця 50-х – 80-х рр. сприяли накопиченню матеріалу з історії Англії доби середньовіччя та раннього нового часу. В цей період виходить ряд робіт: М.А. Барга, Є.О. Космінського, Є.В. Гутнової Барг М.А. Исследования по истории английского феодализма в XI–XIII в. – М.: АН СССР, 1962; Гутнова Е.В. Возникновение английского парламента (Из истории английского общества и государства XIII в.). – М.: МГУ, 1960; Косминский Е.А. Проблемы английского феодализма в историографии средних веков: Сб. статей. – М.: АН СССР, 1963.. Питання суспільно-політичної боротьби в Англії XV ст. та її наслідки знайшли висвітлення в роботах С.А. Сливко, Є.В. Кузнєцова. Слід відзначити внесок у розвиток медієвістики праць В.В. Штокмар Сливко С.А. Социальная борьба в Англии в конце XV века и формирование английского абсолютизма: Автореф. канд. ист. наук: 07.00.02 / Моск. гос. пед. ин-т им. В.И.Ленина. – М., 1965; Кузнецов Е.В. Общестенно-политическая борьба в Англии второй половины XV века (К проблеме возникновения английского абсолютизма): Автореф. канд. ист. наук: 07.00.02 / Горьковский пед. ин-т. – Горький, 1958; Штокмар В.В. Очерки по истории Англии в XVI веке. – Л., 1957.. Однією з тем її досліджень стала церковна політика англійської абсолютної монархії та пуританізм. Окремі аспекти цієї теми ввійшли в коло наших наукових інтересів, зокрема реформа в області церковного управління.

У 80-і роки відбуваються зміни в дослідженнях істориків-медієвістів, як наслідок розширення діалогу з зарубіжними вченими, звільнення від ідеологічного диктату в цілому. Серед іншого, увагу вчених привертають проблеми вивчення конкретних політичних форм та інститутів держави, це відповідно вплинуло й на звернення до історії англійської державності.

Питання формування абсолютистської ідеології в Англії було вивчено істориком О.Д. Каменецьким. Багато робіт присвячено англійській Реформації. Цією темою займалися такі історики як: Ю.М. Саприкін, Ю.Є. Івонін, А.В. Ісаєнко Ивонин Ю.Е. Реформация Генриха VIII и внешняя политика Англии: Автореф. канд. ист. наук: 07.00.02 / Ленинградский гос. ун-т. – Л., 1974; Исаенко А.В. Английская королевская реформация. – Орджоникидзе, 1982.. Фінансові аспекти політики королівської влади кінця XV – першої половини XVI ст. розглянуті М.В. Мухою.

В українській історіографії не існує традиції вивчення політичної історії Англії раннього нового часу. Сучасна українська історична наука стоїть перед складною проблемою відтворення власної наукової школи істориків-медієвістів, розвитку різних напрямків наукових досліджень. Певне надбання у вивченні історії Англії вже є. Серед українських вчених, які займались історією Англії тюдорівського періоду слід відмітити дослідників: І.В. Зав’ялову, О.Б. Дьоміна. Їх роботи спрямовані на вивчення розвитку англійської зовнішньої політики XVI ст.

Таким чином, як свідчить аналіз історіографії питання про умови та шляхи формування механізму королівської влади в епоху ранніх Тюдорів монархії вивчені недостатньо. Дискусійними залишаються проблема про зміст цієї влади як абсолютної, існуюча гіпотеза про те, що абсолютний монарх був цілком незалежний у проведенні державної політики, питання форм реалізації принципу суверенітету на практиці та її особливості в Англії.

Джерельну базу дослідження становить коло документів і матеріалів епохи ранніх Тюдорів. Комплекс джерел з теми значний та різноманітний за характером і змістом. Весь комплекс джерел дисертаційного дослідження згідно з сучасними підходами до теоретичного джерелознавства можна розділити на дві групи. Перша група складає велику кількість документів та матеріалів, які містять інформацію, що безпосередньо розкриває суть політичного та державного розвитку Англії кінця XV – першої половини XVI ст. Друга група – подає історичну інформацію опосередковано, ці матеріали мають наративний характер.

За походженням весь комплекс документів можна розподілити: на матеріали центральних органів влади – королівські накази, парламентські статути, накази Таємної ради; документацію судів; документи місцевої адміністрації.

Умовно, згідно видової належності, джерела з історії державних установ ранньотюдорівської монархії можна поділити на законодавчі акти, діловодну документацію, листи та спогади як документи особистого походження, календарі, політичні твори, літературні пам’ятки.

Комплекс законодавчих документів складає найціннішу групу джерел та включає в себе парламентські статути, королівські накази, а з правлінням Генріха VІII силу законодавчих актів набувають і накази Таємної ради. Найбільш змістовними для розкриття теми даного дослідження виявилися матеріали парламенту, які знайшли відображення в актах Таємної ради (Acts of Рrivy Counsil ), в статутах (Statues of the Rеаlm), в листах і паперах Генріха VIII, що являють собою багатотомне видання архівних матеріалів із зібрання Public Record Office Letters and Papers, Foreign and Domestic, of the Reign of Henry VIII / Ed. by J.S.Brewer, J.Gardner and R.H.Brodie. – L., 1862-1932.. До них відносяться документи палати общин і лордів.

Велика кількість та неоднорідність матеріалів дозволили автору запропонувати таку класифікацію цієї групи джерел.

До першої групи можна віднести законодавчі документи, пов’язані з церквою. Окремі документи з історії англійської Реформації були перекладені російською мовою та видані в Москві, за редакцією Ю.М. Саприкіна. Але більшість з документів надані уривками, тому дисертантом використані інші матеріали з історії церкви, які знаходяться в “Статутах королівства” і в документах тюдорівського періоду за редакцією Д. Елтона та Д. Танера The Tudor constitution documents and commentary / Еd. by G.R.Elton. – Camb: Cambridge University Press, 1960; Tudor constitution documents A.D. 1485-1603 / Ed. by J.R.Tanner. – Camb: Cambridge University Press, 1922..

Другу групу законодавчих документів складають закони, які стосуються судово-адміністративної сфери. Це, по-перше, матеріали про створення нових органів управління або реорганізацію старих структур, по-друге, документи, які регулювали управління на місцях. Заслуговують також на увагу парламентські статути 1536-40-х рр., які складають третю групу джерел, і дозволяють дати оцінку новим фінансовим формуванням та вивчити ступінь королівського впливу на фінансову політику держави.

Парламентські статути про зради, становлять четверту групу джерел. В ході дослідження автор звертається до справ: Т. Мора, Т. Кромвеля. Д. Фішера, А. Болєйн, К. Говард та інших.

Діловодна документація є основним джерелом для вивчення правової історії Англії XVI ст. До неї належать протоколи королівського суду, суду Зоряної палати, суду прохань, суду канцлера, церковних судів тощо. Систематизація матеріалів суду Прохань та Зоряної палати проводилась в кінці XIX ст. істориками так званого “Сельдовського суспільства”, головною метою якого було видання пам’яток історії англійського права. В результаті під редакцією дослідника І.Лідма були видані справи Зоряної палати, які охоплюють період правління Генріха VII, та палати Прохань з 1497-1569 рр. Повноваження фінансових структур у 1485-1547 рр. дозволило виявити вивчення багатотомного видання Тюдорівських економічних документів Tudor economic documents being select documents illustrating the economic and social history of Tudor England / Ed. by R.H.Tawney in 3 vol. –L.:Longmans, Green and Co, 1924.

12 Merriman R.B. The life and letters of Thomas Cromwell. – Oxford,1902.. Документи цієї групи надають багатий фактологічний матеріал з усіх розділів теми, що вивчається. Цікавим і важливим джерелом дослідження є спогади та листи. Серед яких особливої уваги заслуговують листи особистої та офіційної переписки Т.Кромвеля.12 Документи цієї групи через суб’єктивне трактування окремих фактів і процесів потребують особливого критичного підходу, але дають уявлення про мотивацію діяльності окремих державних діячів.

Неабияку цінність для істориків складають календарі (“іспанські” та “венеціанські”), які містять в собі дипломатичні, актові та інші джерела. Вони торкаються не тільки зовнішніх, але й деяких внутрішніх справ Англійської держави.

Наративні джерела представлені роботами Т.Мора. Науково-публіцистичні матеріали пов’язані з започаткуванням в період правління Генріха VII написання державної історії, в тому числі правлячої династії. Одним із зразків такого твору є “Історія Ричарда ІІІ” видатного гуманіста і мислителя Томаса Мора, який показує механізм формування суспільної думки щодо нової династії та сутності її влади.

З літературних пам’яток, автор використав історичні хроніки В. Шекспіра, які трактують реальні події історії Англії. Хроніки “Ричард ІІІ” і “Генріх VIII” становлять інтерес для теми, що вивчається, оскільки вони побудовані на подіях того часу, але відбивають бачення їх В. Шекспіром, як сучасником, дають уявлення про вплив тюдорівської історіографії на суспільну думку того часу.

У цілому вищезгадані джерела наповнені багатим фактичним матеріалом, проте потребують критичного ставлення до себе, перевірки достовірності шляхом порівняння з іншими джерелами. Критичне й комплексне використання джерел дозволило зібрати достовірний фактичний матеріал, який надав можливість реалізувати поставлені дослідницькі завдання.

Методи дослідження. Основою написання роботи стали загальнонаукові принципи пізнання історичної дійсності: принцип історизму, який вимагає висвітлення минулих подій в їх історичному контексті; принцип всебічності, спрямований на аналіз об’єкта дослідження в контексті його внутрішніх і зовнішніх взаємозв’язків; принцип багатофакторності, який передбачає дослідження всіх факторів, що впливали на процес державотворення в Англії першої половини XVI ст.

Зазначені принципи реалізуються за допомогою використання системного методу, який відкриває можливості для структурно-функціонального аналізу структури публічної влади в Англії епохи ранніх Тюдорів як цілісного механізму, визначити основні риси його складових частин. Метод періодизації (діахронний) дав можливість визначити основні етапи в розвитку тієї чи іншої державної установи, поєднавши їх з визначенням періодів та їх змісту в розвитку англійської монархії. Порівняльно-історичний метод дає можливість зіставлення процесів розвитку державної влади в Англії та її моделі державного управління з аналогічними в інших країнах, що необхідно для виявлення специфічних рис, конкретних нюансів, які визначали особливості розвитку політичних структур саме цієї країни. Застосування ретроспективного методу дозволив на основі виділених елементів, складових частин інститутів державного управління, здійснити реконструкцію процесу формування цих органів. У цілому сукупне застосування методів сучасної науки відкриває можливість відтворити більш повніше процес розвитку англійської державної влади, визначити її особливості та спільні риси з загальноєвропейськими процесами.

У другому розділі – “Королівська влада доби ранніх Тюдорів”, який складається з двох параграфів, зроблено акцент на дослідженні королівського двору, та створеної зусиллям монархів системи фаворитизму, а також розглянуто питання взаємовідносин королівської влади та церкви наприкінці XV – на початку XVI ст.

Процес зосередження влади в руках короля та ліквідація сеньйоральної влади представників великих феодальних родів були прискорені в Англії значною мірою подіями війни Білої та Червоної троянд. В результаті зростає політична роль короля та його оточення, формується на основі старих служб при дворі, особливий інститут влади – королівський двір. Це було загальноєвропейським явищем, яке мало і схожі і відмінні риси в різних країнах. Різнилося воно і темпами формування, на що впливала відповідна історична традиція. Вже в політиці Генріха VII чітко проглядаються прагнення перетворити королівський двір в соціально-політичний інститут Англії. Цей інститут був досить складним, він формувався як на основі середньовічних традицій, так і нових структур, які включаються до нього.

Королівська влада в Англії в ранньотюдорівський період стає в центрі всієї системи державного управління, а центром політичного та культурного життя стає королівський двір. Фаворити та королівська сім’я складали ядро королівського двору. При дворі формувалися придворні “партії”, які очолювали представники найбільш відомих та впливових родин. Саме під їх керівництвом точилася таємна боротьба за вплив на особу монарха та наближення до нього. В ранньотюдорівських період найбільш впливовими фаміліями були Норфолки, Саффолки та Сомерсети. На посади королівського двору призначав здебільшого король. Саме в цей період титули та посади отримують не тільки представники дворянства, а й недворянських станів. Система фаворитизму створюється в Англії в першій половині XVI ст., та уособлює в собі верхівку бюрократичного апарату. Характерною рисою доби раннього абсолютизму стало наближення до короля талановитих адміністраторів, які могли бездоганно виконувати завдання, поставлені монархом.

Найбільш значними державними діячами з королівського оточення, які досягли найвищого службового становища та зробили найбільш вагомий внесок у реформування управління були Т. Вулсі та Т. Кромвель. Саме з їх діяльністю пов’язані нові, чітко визначені напрямки розвитку внутрішньої та зовнішньої політики держави. Дослідження останніх років підтверджують думку, що саме від особистості монарха багато в чому залежали хід та спрямування перетворень в період раннього абсолютизму. Генріх VII та Генріхбули безумовно непересічними особистостями, мали різні риси характеру, і кожен з них лишив свою мітку на етапі правління. Водночас за всієї несхожості, а подекуди і протилежності характерів можна прослідкувати наступність, спадкоємність політичного курсу засновників нової династії. Якщо Генріхуісторики і його сучасники приписують жадібність, скупість, аскетизм, то про Генріхаговорять як про “транжиру”, який любив розкіш, розваги і мав деспотичні риси характеру. Не давлячись на цю різницю, внутрішня політика Генріха VIII була обумовлена політичним курсом його попередника.

До середини XVI ст. майже всі законодавчі, судові та адміністративні повноваження були у короля, державні установи здійснювали свої функції в силу наказів монарха. Лише в церковній сфері король не мав таких повноважень, що призводило до зіткнення з Римською католицькою церквою. Особливості проведення англійської Реформації стали ще одним свідченням сили королівської влади в Англії. Ієрархічна організація англіканської церкви на чолі з монархом тепер стала відповідати організації державного управління в країні в цілому. В ході Реформації було теологічно обґрунтовано право монарха на верховенство, а реформаційні заходи Генріха VIII мали не стільки доктринерський, скільки політичний контекст.

Реформи Т. Кромвеля у церковному управлінні позбавили попередньої самостійності духівництво: поставили в залежність від королівської влади церковні конвекції; призначення на нові церковні посади, отримання єпархій, приходів тощо стає прерогативою королівської влади; король, як голова всієї церкви Англії, направляє частину своїх церковних повноважень генеральному вікарію короля у справах церкви, а Висока церковна комісія стає головним органом, який вирішує адміністративні справи церкви. В результаті церковна організація набуває бюрократичної форми і перетворюється в апарат урядовців, цілком підпорядкований королівській владі.

Третій розділ – “Владні структури та їх розвиток в раннетюдорівський період” – присвячений дослідженню ролі та місця в системі державного управління Англії першої половини XVI ст. Таємної ради та парламенту.

Характерною особливістю англійської історії стало спадкоємність в розвитку центральних державних інститутів. Опора на Таємну раду та парламент допомогли монархам ранньотюдорівського періоду у значній мірі зміцнити трон.

Наприкінці XV – на початку XVI ст. Таємна рада була дорадчим органом, який не мав права приймати самостійні рішення. Її акти не мали законодавчої сили. Таємна рада складалася з осіб, потрібних монарху, до її складу входили люди, думки яких король враховував, приймаючи важливі державні рішення. До сфери діяльності ради входили як питання зовнішньої, так і внутрішньої політики. Не існувало будь-якої періодичності засідань, король збирав раду у тому випадку, коли йому потрібно було знати колективну думку її членів. У результаті адміністративних реформ Т. Кромвеля відбуваються такі зміни: чітко формується структура Таємної ради, змінюється статус голови ради, її акти одержують законодавчу силу. Згідно з традиційною абсолютистською концепцією монарх здійснює функції управління саме через раду, яка акумулює у собі колективний досвід її членів.

В Англії не було необхідності скасування органу станового представництва, навпаки, через нього Генріх VII Тюдор легітимізував свої сумнівні права на престол. Крім того, збереженню парламенту як державної установи сприяли наступні умови: історично склалося, що однією з основних функцій парламенту була фінансова, і хоча обійти фінансові прерогативи парламенту було не важко, все ж Тюдорам було вигідно прикривати непомірно великі витрати корони “позапарламентських” джерел фінансування законними постановами парламенту. Якщо Генріх VII частіше використовував парламент для вирішення фінансових питань, а в цілому старався його не скликати, то Генріх VIII пропонував для обговорення парламентові всі важливі питання державного життя. Стратегія взаємовідносин із парламентом була відпрацьована королівською адміністрацією. Щоб ліквідувати середньовічну традицію протистояння представницького органу й монархії у часи Генріхавдосконалюється система виборчих округів, головним завданням королівської адміністрації стає жорсткий контроль за виборами, безпосередньо канцлери, фаворити монарха займалися формуванням депутатського корпусу палати общин. Концепція англійських істориків “Король в парламенті” визначає правління Тюдорів як конституційну монархію. Англійські історики, спираючись на концепцію, намагаються довести відсутність в Англії абсолютизму. Вміло маніпулюючи парламентом королі Тюдорівської династії почали процес зміцнення влади. Парламент не тільки не обмежував владу короля, а навпаки, сприяв її зростанню, став одним із засобів оформлення королівського абсолютизму в Англії.

У четвертому розділі – “Зміни в системі управління Англії наприкінці XV – у першій половині XVI століття” – дається характеристика специфіки адміністративного устрою, місцевого самоврядування та системи судочинства в Англії ранньотюдорівського періоду. Розглядаються принципи організації державних фінансів.

Для держави доби середньовіччя характерні такі риси, як відсутність логічності, ієрархічність в побудові органів влади. Аналіз фінансової та судової системи ранньотюдорівського періоду дозволяє говорити, що саме в цей період в державі починається процес розподілу влади, а також чіткого структурування бюрократичних установ. Поряд з існуючими органами управління, які наповнюються новим змістом, створюються нові.

Особливістю становлення та розвитку англійського абсолютизму є збереження органів місцевого самоврядування. І хоча перші Тюдори намагалися реорганізувати органи місцевої влади, в цілому сильний і розвинутий бюрократичний апарат на місцях був відсутній. Характерною особливістю організації державної влади в Англії XV – XVI ст. стала делегація більшості функцій внутрішнього управління органам місцевого управління. Саме інститути самоуправління, а не центральні органи влади втілювали в життя політичний курс на місцях. Найбільш віддаленими від центру в Англії XVI ст. були Уельс, Корнуолл та північні графства. Ще за часів правління Генріха VII в цих регіонах мали місце прояви опозиційності. У результаті реформ Генріха VIII в цих регіонах були створені комітети, підпорядковані Таємній раді: Уельська рада та Північна рада. Нові установи управління повинні були проводити політику короля у віддалених регіонах. Крім того, зважаючи на географічне положення Тюдори не потребували постійної армії, а спиралися на ополчення, і тому державним органам не треба було займатися управлінням армії. Ці дві риси поряд із наявністю органа станового представництва – парламенту стали характерними особливостями англійського абсолютизму на відміну від інших західноєвропейських абсолютних монархій.

В період раннього нового часу в Англії був розпочатий процес створення уніфікованої системи, яка включала в себе як нові, так і старі елементи судочинства. Процес уніфікації йшов двома напрямками. По-перше, це розширення сфери впливу загального права, яке усунуло інші правові системи в Англії. По-друге, йшло оформлення єдиної системи судових органів. Особливістю цієї системи було збереження заходів судового дізнання та відсутність чіткого розмежування функцій. Отже вже за правління ранніх Тюдорів принципи загального права стають основними принципами всього судочинства, затвердившись як національні, вони відіграли значну політичну роль у зміцненні королівської влади, у формуванні централізованої національної держави.

Досить складною і суперечливою була фінансова політика ранніх Тюдорів. Витрати англійських монархів на ведення війн, утримання двору були дуже важкими. Прибутки короля з королівських земель та феодальних манорів, позики, податки і т.п. не могли затулити дірки в державному бюджеті. Тому перші Тюдори використовували такі методи, як примусові позики, секуляризація церковних земель, псування грошей. Все це свідчить про необмежену владу Тюдорів, яка значно зміцнилася за часів ГенріхаПри перших Тюдорах були проведені реформи в фінансових відомствах. В значній мірі це була модернізація старої системи для нових потреб монархії. Розпочата Генріхомі продовжена Т. Кромвелем реорганізація фінансових структур вела до розмежування ресурсів держави та його глави. Державна скарбниця – головний фінансовий орган держави, потроху відокремлюється від власності монарха. В цілому реформи вели до зміцнення і централізації фінансового апарату.

ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ І ВИСНОВКИ

НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Таким чином, у процесі дослідження вдалося встановити, що з часів правління династії Тюдорів правомірно виокремити динамічний період, за якого постійно відбувалися певні зміни – період ранніх Тюдорів (1485-1547). Саме за монархів ранньотюдорівського періоду визначилися основні тенденції трансформації політичної системи Англії.

Процеси державотворення на етапі раннього абсолютизму супроводжувалися змінами, що включали в себе, з одного боку еволюцію середньовічних органів влади в центрі та на місцях, з іншого – створення нових установ, породжених діяльністю абсолютних монархій.

Аналіз розвитку державних установ в Англії кінця XV – першої половини XVI ст. дає підставу виокремити в межах ранньотюдорівського періоду два етапи розвитку державної системи. Перший етап охоплює період від початку правління Генріха VII до кінця 20-х років XVІ ст., другий – 30-40 рр. XVІ ст. Для першого етапу характерне поступове перетворення королівського двору та центральних органів влади за рахунок формування їх нового складу, коли представників старих родів замінюють особи, що отримали посади безпосередньо від монарха. Другий етап – це період адміністративного реформування всіх структур влади.

Встановлено, що на етапі раннього абсолютизму особливого значення і сили набуває особливість самого монарха: вміння оцінити історичну необхідність та скористатися з особистих якостей для створення нової системи влади. Представлено зміну місця і ролі королівської влади та її персоніфікацію на етапі становлення абсолютизму.

Реформування королівської влади в Англії мало за мету зосередження державного управління в одних руках – монарха, а його двір мав стати центром політичного та культурного життя.

У ранньотюдорівський період відбувається трансформація державних інститутів, вони набувають більш складної і розгалуженої структури. Формується бюрократичний апарат, підпорядкований безпосередньо королю. Особливістю Англії був той факт, що середньовічні правові і конституційні структури не були зламані. Вони еволюціонували і пристосувалися до вимог нової влади.

В процесі дослідження центральних установ англійської монархії виявлено, що Таємна Рада втрачає свій аристократичний характер, та трансформується з консультативного органу в постійно діючу установу виконавчої влади. Парламент стає для Тюдорів гарантом легітимності всіх перетворень, які відбувалися в державі, в очах всіх прошарків англійського суспільства. Необхідність зміцнення політики королівської влади стала стимулом до встановлення королівського контролю над парламентом.

Аналіз фінансової та судової системи ранньотюдорівського періоду дозволяє говорити, що саме в цей період в державі починається процес розподілу влади, а також чіткого структурування бюрократичних установ. З’ясовано, що в період раннього нового часу в Англії почався процес створення уніфікованої судової системи та реформування фінансової сфери.

На відміну від монархій континентальних держав англійська монархія не потребувала великої армії. Сухопутні війська формувалися через систему місцевого управління. У цілому формування бюрократичного апарату на місцях представили конвергенцію волі короля, який вводив посади державних службовців та зберігав інститути самоуправління.

Набуває бюрократичної форми і церковна організація, яка в ранньотюдорівський період в процесі Реформації була підпорядкована королівській владі та включена в структуру державних органів.

Зміни в системі державного управління виокремлюють в історії Англії ранньотюдорівську епоху, їх ефективність була очевидною, вони відповідали потребам часу. Отже, за правління Генріха VII та Генріха VIII Англія починає свій рух від станової держави середньовіччя до абсолютизму, а потім і до правової держави нового часу.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ НАУКОВИХ ПРАЦЬ ДИСЕРТАНТА З ДОСЛІДЖУВАНОЇ