ЦЕНТРАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

МАЙБОРОДА Олена Вікторівна

УДК 377.8:004](477)

СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК

КОМП'ЮТЕРНОЇ ОСВІТИ СТУДЕНТІВ

ПЕДАГОГІЧНИХ КОЛЕДЖІВ УКРАЇНИ

13.00.04 – теорія і методика професійної освіти

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ - 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти АПН України.

Науковий керівник - доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент АПН України ЛУГОВИЙ Володимир Іларіонович, Українська Академія державного управління при Президентові України, ректор.

Офіційні опоненти: доктор технічних наук, професор, член-кореспондент АПН України БИКОВ Валерій Юхимович, Інститут засобів навчання АПН України, ректор; кандидат педагогічних наук, доцент РУДЕНКО Віктор Дмитрович, Інститут педагогіки АПН України, старший науковий співробітник.

Провідна установа - Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, відділ теорії і практики педагогічної майстерності, м. Київ.

Захист відбудеться 1 листопада 2002 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.455.01 в Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти АПН України за адресою: 04053, м.Київ, вул. Артема, 52-а, (корпус 3), ауд. 20.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України (04053, м.Київ, вул. Артема, 52-а, (корпус 3)).

Автореферат розісланий 30 вересня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.С.Снісаренко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження значною мірою визначається, по-перше, тим, що у світовому суспільстві відбувається становлення економіки, яка базується на обміні не товарів, ресурсів, матеріалів, а ідей та наукових знань. Інформація стає таким самим стратегічним ресурсом суспільства і держави, як традиційні матеріальні й енергетичні ресурси. Інформатизація освіти є ключовою умовою успішного розвитку процесу інформатизації суспільства і висуває нові вимоги до професійних якостей та рівня підготовки педагогів, потребує суттєвої перебудови в їх роботі. По-друге, як наслідок стрімкого розвитку новітніх інформаційних технологій (НІТ), у світі виникла нова соціально економічна проблема – інформаційна нерівність (“digital divide” - цифрова нерівність). Диспропорції у сфері інформатизації створюють великі перешкоди для розвитку нової економіки. З цієї причини проблема “digital divide” всебічно розглядається сьогодні багатьма авторитетними міжнародними організаціями і форумами: ООН, ЮНЕСКО, IEA (International Association for the Evaluation of Educational Achievement) тощо. З метою вирішення цього питання у світовому просторі ведуться дослідження в галузі освіти, при чому особлива увага звертається на вивчення інформатики як базису сучасної підготовки спеціалістів. На жаль, у системі освіти України при вивченні інформатики зберігається традиційний напрям на формування лише основ комп'ютерної грамотності, в той час, коли більш актуальними стають соціально-економічні, культурологічні, екологічні аспекти глобальної інформаційної революції та можливості формування нового мислення людини інформаційного віку. По-третє, необхідністю формування у сучасної людини культури пізнання та знання інформаційних технологій. Аналіз соціокультурних наслідків інформатизації і комп'ютеризації суспільства передбачає дослідження зв'язків між формуванням інформаційної культури і сучасною комп'ютерною технологією, з урахуванням надбань світової культури, і зокрема педагогіки. Як компонент інформаційної культури формується новий вид освіти – комп'ютерна освіта, що водночас є процесом і результатом цілеспрямованого формування інформаційної культури суб'єкта. Необхідність у визначенні її змісту, ролі у формуванні світогляду, загальної культури людей останніми роками значно посилилася. Питання, що потребує якнайшвидшого розв'язання - це раціональне визначення обсягу знань, який накопичений сучасною наукою і має бути переданий у систему освіти. Проекція освітньої галузі “Інформатика” для педагогічної освіти повинна бути поставлена відповідно до її структури, проблематики, термінології з урахуванням цілей та специфіки процесів навчання в педагогічних закладах.

Спеціальних робіт, у яких би комплексно розглядались питання комп'ютерної освіти взагалі та комп'ютерної освіти як компоненту вищої педагогічної освіти студентів педагогічних коледжів та училищ, ще недостатньо. На даному етапі відбувається процес накопичення досвіду з цього питання у філософії, педагогіці, психології, кібернетиці, медицині тощо.

Аналіз вітчизняної психолого-педагогічної літератури, дисертаційних досліджень, що з'явились останнім часом, свідчить про постійну увагу до питань упровадження новітніх інформаційних технологій у навчання. Запорукою їх упровадження є здобутки вчених, які створили загальну методологію досліджень, пов'язаних із:

удосконаленням навчально-виховного процесу (А.М.Алексюк, В.П.Беспалько, С.У.Гончаренко, О.А.Дубасенюк, І.А.Зязюн, Н.В.Кузьміна, В.І.Лозова, М.І.Шкіль, П.А.Юцявічене, М.Д.Ярмаченко);

інформатизацією освіти (В.Ю.Биков, Б.С.Гершунський, А.М.Довгялло, В.Д.Долина, М.І.Жалдак, Є.Д.Маргуліс, В.М.Монахов, Н.В.Морзе, І.П.Підласий, Ю.С.Рамський, В.Д.Руденко);

психолого-педагогічними проблемами ефективного використання комп'ютерів у навчально-виховному процесі (В.З.Коган, Є.А.Кубічев, В.Е.Краснопольський, Ю.І.Машбиць, Т.В.Ящун);

питаннями підготовки вчителя до використання інформаційних технологій у професійній діяльності (Н.В.Апатов, І.Є.Булах, С.О.Гунько, А.Л.Столяревська, Г.Ю.Цибко, А.М.Ясінський).

Важливу роль в осмисленні процесу інформатизації освіти відіграє доробок зарубіжних учених, які репрезентують різноманітні школи, течії, напрями, концепції цього процесу. Аспекти проблеми аналізуються в роботах таких дослідників: Р.Вільямса, К.Макліна, Б.Хантера, М.Якобсона, М.Сміфа, М.Ріда, Д.Андерсена, Й.Ервіна, Д.Огтона, Е.Доунс, К.Кларка, Дж.Беннетта, П.Старра та інших.

Проведений системний огляд праць учених дозволяє зробити висновок, що комп'ютерна освіта як процес і результат засвоєння систематизованих знань, умінь і навичок з інформатики студентами педагогічних навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації не стала предметом спеціальних досліджень. Постановка проблеми зумовлена також існуючими соціально-педагогічними суперечностями між:

· потребами педагогічної науки в об'єктивному осмисленні досвіду становлення й розвитку комп'ютерної освіти та недостатньою розробкою цього питання на даному етапі;

· необхідністю прогнозування тенденцій розвитку системи комп'ютерної підготовки студентів педагогічних коледжів і відсутністю теоретичного підґрунтя проблеми;

· соціальними запитами суспільства щодо підготовки майбутніх вихователів до роботи в інформаційному суспільстві та реальним станом підготовки, який не відповідає цим запитам;

· постійним зростанням обсягу наукових знань в галузі інформаційних технологій і постійним відставанням процесу їх упровадження у навчальний процес.

Таким чином, зважаючи на актуальність теми і на відсутність системних вітчизняних досліджень із неї, існує об'єктивна необхідність теоретико-методологічного вивчення розвитку комп'ютерної освіти в Україні та втілення результатів дослідження у практику роботи вищих педагогічних навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалось відповідно до тематичного плану наукових досліджень кафедри теорії та методики післядипломної освіти Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України в рамках науково-дослідної роботи “Професійний розвиток педагогічних працівників в умовах реформування освіти” (№ 0199V004224).

Метою дослідження є виявлення сутнісних і функціональних особливостей становлення та розвитку комп'ютерної освіти в Україні й визначення шляхів подальшого використання набутого досвіду в закладах вищої школи І-ІІ рівня акредитації.

Завдання дослідження:

·

· конкретизувати основні періоди розвитку комп'ютерної освіти в Україні та можливості інформатики щодо вдосконалення професійної підготовки вихователів дошкільних установ;

· удосконалити принципи відбору навчального матеріалу й на їх основі розробити зміст курсу “Основи інформатики та обчислювальної техніки”, спрямованого на формування у студентів готовності до роботи вихователями дошкільних закладів в умовах інформатизації суспільства;

· уточнити суть поняття “комп'ютерна освіта”;

· визначити зміст, структуру, цілі викладання курсу “Основи інформатики та обчислювальної техніки” у вищих педагогічних навчальних закладах І-ІІ рівня акредитації;

· дослідити специфічні особливості й умови формування у випускників вищого педагогічного закладу готовності до визначеного аспекту діяльності в дошкільних закладах;

· виявити і теоретично обґрунтувати перспективні шляхи використання набутого педагогічного досвіду в сучасних умовах педучилищами та коледжами.

Предмет дослідження - теорія і практика розвитку комп'ютерної освіти студентів педагогічних коледжів України та її змістові основи.

Об'єкт дослідження - процес становлення і розвитку комп'ютерної освіти.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що комп'ютерна освіта є необхідною складовою професійної підготовки студентів педагогічних коледжів України, а застосування сучасних комп'ютерних технологій у навчальному процесі буде ефективним за умов:

·

· актуалізації та розвитку у студентів позитивної професійної мотивації внаслідок реалізації науково-обґрунтованої й розробленої модульної програми з “Основ інформатики та обчислювальної техніки”;

· всебічного аналізу навчальної роботи в дидактичному комп'ютерному середовищі;

· координації роботи всіх елементів системи управління навчальним процесом в умовах комп'ютеризації освіти та чіткого визначення управлінських функцій кожного з них;

· створення такої організації навчальної діяльності, яка відповідає індивідуальним особливостям учнів;

· оволодіння студентами практичним досвідом реалізації модульної програми.

Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань використовувався комплекс взаємодоповнювальних методів дослідження : теоретичного аналізу стану досліджуваної проблеми (вивчення літературних джерел, теоретичне моделювання, порівняльний аналіз програм і навчальних планів з інформатики); діагностичні (збір емпіричних даних із метою конкретизації та удосконалення принципів відбору навчального матеріалу; спостереження за навчальною діяльністю студентів; анкетування, інтерв'ювання, бесіди, тестування студентів, викладачів, вихователів); хронологічний, який відтворює процес становлення й розвитку комп'ютерної освіти в динаміці, змінах і часовій послідовності (вивчення й аналіз архівних матеріалів, директивних матеріалів органів народної освіти); експериментальні (констатуючий та формуючий експерименти); обробки, систематизації й узагальнення емпіричних даних (методи статистичних розрахунків, якісний та кількісний аналіз, комп'ютерні методи обробки даних), прогностичні (моделювання процесу комп'ютерної освіти у педагогічному коледжі, прогнозування подальшого розвитку комп'ютерної освіти у закладах І-ІІ рівня акредитації вищої педагогічної школи України).

Дослідно–експериментальна робота здійснювалась у Київському педагогічному коледжі ім. К.Д.Ушинського.

Дослідження тривало 12 років і проводилось у три етапи.

На першому, констатуючому етапі (1990-1995 рр.) вивчався стан розробки досліджуваної проблеми в її теоретичному й прикладному аспектах, історія становлення й розвитку комп'ютерної освіти в Україні та зарубіжних країнах. Проаналізовано науково-методичну літературу з проблем комп'ютеризації освіти, професійної підготовки майбутніх вихователів у педагогічних коледжах. Зроблено констатуючий зріз, виявлено педагогічну суперечність та обґрунтовано актуальність проблеми, визначено гіпотетичні шляхи її розв'язання. Визначено стратегію й логіку дослідження, виділено його об'єкт, предмет і мету, сформульовано гіпотезу, завдання та розроблено програму дослідження. Проаналізовано нормативно-правову базу діяльності вищих педагогічних закладів І-ІІ рівня акредитації у нових соціально-економічних умовах.

На другому, пошуковому етапі (1995-1998 рр.) розкриті сутність і структура комп'ютерної освіти, науково-методичні основи її змісту. Розроблено експериментальну модульну програму з курсу “Основ інформатики та обчислювальної техніки” для педагогічних коледжів. Розроблена методика проведення експерименту, визначені критерії, система вимірювання й оцінювання. Результати пошукового етапу покладено в основу формуючого експерименту.

На третьому, завершальному етапі (1998 - 2002 рр.), на основі аналізу результатів пошукового етапу та їх порівняння з вітчизняним і зарубіжним досвідом, урахування нових вимог до розвитку системи вищої педагогічної освіти в Україні, були розроблені й внесені корективи в методику педагогічного експерименту. З урахуванням змін був продовжений і завершений другий, основний етап формуючого експерименту. Виявлено й обґрунтовано можливості інформатики щодо вдосконалення професійної підготовки вихователів дошкільних установ. Теоретично обґрунтовано та практично перевірено розроблену програму з курсу інформатики. Створено відповідно до програми навчально-методичний комплекс дисципліни.

Наукова новизна одержаних результатів.

Уперше теоретично й експериментально обґрунтована концепція комп'ютерної освіти студентів педагогічних коледжів України; запропоновано авторське визначення змісту, структури курсу інформатики для студентів педагогічних коледжів та училищ;

удосконалено принципи відбору навчального матеріалу з урахуванням специфіки підготовки вихователів дошкільних закладів;

уточнено основні періоди розвитку комп'ютерної освіти (із середини 60-х рр. до 1985 р. – період “ранньої інформатики”; 1985-1990 рр. – вивчення обов'язкового курсу “Основи інформатики та обчислювальної техніки”; 1991-1995 рр. – прийняття державного документа про інформатизацію суспільства; 1996-2002 рр. – визнання інформатики як фундаментальної науки) та поняття “комп'ютерна освіта”;

визначено дидактичні умови застосування новітніх комп'ютерних технологій у навчальному процесі педагогічних закладів І-ІІ рівня акредитації;

дістала подальшого розвитку методика формування комп'ютерних умінь випускників педагогічних коледжів.

Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що розроблені в дисертації теоретичні положення доведені до рівня конкретних пропозицій і мають форму, придатну для запровадження в практику. Практичну цінність мають науково-обґрунтовані підходи та рекомендації щодо вдосконалення процесу комп'ютеризації освіти й механізму їх практичного застосування на сучасному етапі, а також теоретично обґрунтовані підходи до конструювання змісту комп'ютерної освіти у педагогічних закладах І-ІІ рівня акредитації.

Основні наукові розробки можуть бути використані:

·

· теоретичні та методологічні положення й рекомендації, викладені у дисертаційному дослідженні, впроваджено в навчальний процес, зокрема, Київського педагогічного коледжу ім. К.Д.Ушинського, Педагогічного коледжу при Київському університеті ім. Т.Г.Шевченка, Богуславського педагогічного коледжу ім. І.С.Нечуя-Левицького, Кременецького педагогічного коледжу ім. Т.Г.Шевченка, Українського гуманітарного інституту, Миколаївського педагогічного університету (довідка Міністерства освіти і науки України №4.3-3/1092 від 05.07.2002).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійною науковою працею і містить отримані автором нові результати у галузі педагогічної науки, що в сукупності розв'язують важливе наукове завдання виділення й подальшого розроблення теоретико-методичних засад розвитку комп'ютерної освіти.

Вірогідність і аргументованість отриманих результатів забезпечується документальною основою дослідження, використанням архівних документів, матеріалів, теоретико-методологічною обґрунтованістю умов експериментальної роботи, системою методів дослідження, які є адекватними до мети, предмета, гіпотези та завдань роботи; репрезентативністю вибірки й доведеною надійністю статистичних показників, значним обсягом отриманих емпіричних даних та їх комплексним кількісно-якісним аналізом.

Апробація результатів дисертації проводилася шляхом публікації їх у наукових виданнях, розроблення серії методичних матеріалів і програми курсу “Основи інформатики та обчислювальної техніки” для педагогічних коледжів. Результати досліджуваної проблеми висвітлені на науково-практичних конференціях і семінарах різного рівня: “Комп'ютер як засіб творчого розвитку дитини” (Вінниця, 1994 р.), “Система неперервної освіти: здобутки, пошуки, проблеми” (Чернівці, 1996 р.), “Вища освіта в Україні: реалії, тенденції, перспективи розвитку” (Київ, 1996 р.), “Реформування вищої освіти в Україні (закладів І-ІІ рівнів акредитації)” (Київ, 1998 р.), “Сучасні технології підготовки педагога до виховної діяльності” (Київ, 1999р.), “Освіта на межі тисячоліть” (Київ, 2000 р.), “Інтеграція духовних принципів та навчання” (Корея, Сеул, 2002 р.).

Основні положення дисертаційного дослідження висвітлені у 9 наукових працях, зокрема 3 статті у фахових виданнях, 2 статті у збірниках наукових праць.

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел із 243 найменувань. Загальний обсяг дисертації становить 202 сторінки, з яких 180 сторінок – основного змісту. Робота містить 14 таблиць, 22 рисунка.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження, її актуальність і значущість, сформульовано мету й завдання, гіпотезу, наукову новизну одержаних результатів, надаються відомості щодо апробації результатів дослідження, можливостей їх теоретичного і практичного використання.

У першому розділі - “Розвиток комп'ютерної освіти в Україні як соціально-педагогічна проблема” - викладено результати системного аналізу проблеми, подано огляд робіт вітчизняних і зарубіжних дослідників, стан досліджуваної проблеми, основна документальна база дослідження (архівні матеріали, словники, енциклопедії, періодичні видання, збірники нормативно-правових документів). Уточнюється зміст основних складових понять “інформаційна культура” та “комп'ютерна освіта”. Визначено зміст та роль комп'ютерної освіти у формуванні світогляду й загальної культури сучасної людини.

Виходячи з аналізу літературних джерел, виділено такі основні рівні комп'ютерної освіти:

базовий – початкова підготовка з інформатики, що дають середня школа та вищі навчальні заклади І та ІІ рівня акредитації, зокрема педагогічного напрямку;

допоміжний - підготовка в галузі інформатики та комп'ютерної техніки студентів вищих навчальних закладів спеціальностей, не пов'язаних із комп'ютерними технологіями;

спеціальний – підготовка у вищих навчальних закладах інженерних і педагогічних кадрів, спеціалістів із комп'ютерних технологій та інформатики.

На підставі аналізу становлення та впровадження комп'ютерного навчання в систему підготовки педагогічних кадрів визначені основні тенденції його розвитку та питання професійної базової підготовки в галузі інформатики. Розглядаються дві функції комп'ютера в освіті: комп'ютер як об'єкт вивчення і комп'ютер як засіб навчання.

Шляхом порівняння результатів огляду праць вітчизняних і зарубіжних авторів з різних аспектів формування інформаційної культури, серед яких найбільш суттєвими є розв'язання психолого-педагогічних проблем ефективного використання комп'ютерів у навчально-виховному процесі (В.З.Коган, Є.А.Кубічева, В.Е.Краснопольський, Ю.І.Машбиць, Т.В.Ящун), удосконалення змісту й методики вивчення основ інформатики як базової основи комп'ютерної освіти (В.Д.Долина, В.А.Каймін, Т.А.Кувалдина, А.Г.Олійник, Н.В.Пожар, Ю.С.Рамський) та основи підготовки вчителя до використання інформаційних технологій у професійній діяльності (Н.В.Апатов, В.Ю.Биков, І.Є.Булах, С.О.Гунько, М.І.Жалдак, А.Л.Столяревська, М.І.Шкіль, Г.Ю.Цибко, А.М.Ясінський), визначено поняття комп'ютерної освіти. Вона розглядається як процес і результат формування інформаційної культури людини і має за мету формування цілісної картини розвитку та впливу інформаційних технологій на людське суспільство, показ важливості світоглядного й морально-етичного значення знань сучасних комп'ютерних технологій у системі культурних цінностей людства.

Проведено історичний аналіз процесу впровадження комп'ютерних технологій у систему освіти України й розкрито суть різних підходів до визначення поняття та змістовного наповнення терміна “інформатика”.

Історико-методологічний аналіз проблеми впровадження комп'ютерних технологій у навчальний процес навчальних закладів зарубіжних країн проведено у підрозділі “Історія розвитку комп'ютерної освіти у світовому просторі”. Наведені статистичні дані, що дають можливість побачити зміни, які відбувались у процесі застосування комп'ютерної техніки у навчальному процесі

Рис. 1. Використання комп'ютерів у навчальному процесі повної середньої школи різних країн світу.

Питанням підготовки педагогічних кадрів до професійної діяльності в умовах інформатизації суспільства присвячено четвертий підрозділ. Аналіз вітчизняного й зарубіжного досвіду дає підставу визнати, що проблема інформатизації вищої педагогічної освіти є не вирішеною остаточно. Протиріччя між об'єктивною необхідністю підвищення науково-теоретичного рівня викладання інформатики в педагогічному вузі і нерозробленістю відповідного наукового й методичного забезпечення на основі НІТ породжує актуальну соціально значиму проблему.

Розгляд статистичних й аналітичних даних міжнародних організацій (ЮНЕСКО, ІЕА – International Association for the Evaluation of Educational Achievement, ISTE – International Society for Technology in Education) дозволив зробити висновки про те, що становлення комп'ютерної освіти як окремої галузі освіти мало загальні проблеми в усіх країнах світу, а саме:

·

· недосконалість технологій комп'ютерного навчання;

· непідготовленість педагогічних кадрів до роботи із сучасною інформаційною технікою;

· відсутність педагогічних, психологічних, методичних, соціологічних розробок упровадження комп'ютерних технологій у навчання.

У другому розділі - “Теоретичні основи визначення змісту комп'ютерної освіти й організаційно-методичні умови її розвитку” - здійснено аналіз наукових підходів до обґрунтування сутності, структури та змісту комп'ютерної освіти, визначення й обґрунтування можливих шляхів удосконалення навчального процесу вищої педагогічної школи в умовах комп'ютеризації освіти відповідно до сучасних вимог.

На підставі аналізу дидактичних джерел багатьох авторів (Л.П.Бабенко, Л.В.Верника, Р.Вільямса, О.П.Єршова, К.Макліна, Ю.І.Машбиця, В.М.Монахова, та ін.) виявлено основні компоненти процесу комп'ютерної освіти в педагогічних коледжах та училищах, за якими визначаються тенденції її розвитку: цілі, зміст, організаційні форми та методи роботи, умови, за яких відбувається нормальне функціонування системи (науково-методичне забезпечення).

Визначені такі поняття, як:

основна мета комп'ютерної освіти - сприяти формуванню інформаційної культури суб'єкта (окремої особистості, соціальної групи, людства взагалі), його діяльності, спрямованої на взаємодію із сучасними інформаційними технологіями;

зміст комп'ютерної освіти - система наукових знань про сучасні інформаційні технології, сфери та соціальні наслідки їх застосування, практичних умінь і навичок та способів діяльності, досвіду творчої діяльності, світоглядних, моральних ідей і норм відповідної професійної поведінки, якою на базовому рівні повинен оволодіти студент у процесі навчання інформатиці;

структура комп'ютерної освіти - відносно стійкі зв'язки та взаємодія складових частин загального процесу комп'ютеризації;

провідний компонент змісту комп'ютерної освіти - система знань, освоєння якої відбувається в результаті цілеспрямованого процесу передачі й засвоєння знань, умінь, навичок;

комп'ютерні уміння - володіння системою знань і навичок роботи з комп'ютерними технологіями.

У розділі викладено навчально-методичні основи змісту комп'ютерної освіти. В еволюційному розвитку інформатики, як навчальної дисципліни в Україні, уточнено й розкрито чотири основні періоди (В.М.Мадзігон, В.Д.Руденко):

перший – із середини 60-х років ХХ століття до 1985 р., період “ранньої інформатики”, коли навчання проводилось у вигляді гуртків, факультативів. Для проведення занять залучались відомі вчені в галузі кібернетики, конструктори ЕОМ, провідні інженери, відповідно рівень занять був достатньо високим;

другий період –1985-1990 рр. - є періодом директивного введення обов'язкового курсу “Основи інформатики та обчислювальної техніки” у 9-х та 10-х класах загальноосвітніх шкіл;

третій період – з 1991 р. по 1995 р. Початок цього періоду збігся з першими роками незалежності України та прийняттям низки законів щодо інформатизації суспільства;

четвертий період – з 1996 р. до 2002 р., який характеризується осмисленням того, що інформатика є фундаментальною наукою про закономірності інформаційних процесів у системах різної природи, яка робить суттєвий внесок у формування сучасного наукового уявлення про світ, розкриває роль нових інформаційних технологій у розвитку суспільства.

Проблеми впровадження ефективних технологій навчання розглядаються у третьому підрозділі “Управління навчальним процесом в умовах модульної організації змісту і процесу навчання у педагогічних коледжах із курсу “Основ інформатики та обчислювальної техніки”.

Досвід комп'ютеризації різних сфер людської діяльності показав, що застосування комп'ютера дає багаторазове збільшення ефективності. У той же час освіта не отримала так необхідного в сучасних умовах позитивного поштовху від уведення в програми навчальних закладів курсу інформатики й обчислювальної техніки. Великою мірою ця проблема пов'язана з недоліками в управлінні навчальним процесом.

У сучасних умовах комп'ютерне навчання у педагогічних коледжах має недостатньо творчий, переважно репродуктивний характер; підхід до змісту навчання можна визначити як кількісний, загальний і недиференційований. Поєднання методів комп'ютерного навчання із модульною організацією навчального процесу дає можливість кількісно та якісно збагачувати і розвивати цілі та зміст навчання. Доведення до студентів змісту модульної програми курсу на початку вивчення інформатики, усвідомлення кожним із студентів характеру своєї навчальної діяльності у поєднанні з можливостями комп'ютерних технологій (індивідуалізація навчання, доступ до великих обсягів інформації, автоматизація, унаочнення тощо) забезпечує їх активне включення у процес навчання.

У третьому розділі - “Дослідно-експериментальна перевірка ефективності модульної програми курсу “Основи інформатики та обчислювальної техніки” у педагогічному коледжі” - проаналізовано сучасний стан комп'ютерної освіти студентів педколеджу та рівень підготовленості до використання НІТ у професійній діяльності; висвітлено організацію дослідження ефективності впровадження в навчально-освітній процес педагогічного коледжу модульної програми з курсу інформатики; розглянуто динаміку змін кількісних та якісних характеристик навчання з дисципліни “Основи інформатики та обчислювальної техніки” в контрольних й експериментальних групах.

Відповідно до завдань дисертаційної роботи конкретизовано можливості інформатики у вдосконаленні професійної освіти вихователів дошкільних установ. Досліджено специфічні особливості й умови формування у випускників вищого педагогічного закладу освіти готовності до застосування комп'ютера у професійній діяльності.

Отримані в ході дослідження результати свідчать про недостатню підготовку студентів педагогічних коледжів, перш за все, до самостійного і творчого використання комп'ютера.

Експеримент проходив у два етапи з проміжною корекцією. На першому етапі була розроблена та сформована модульна програма з курсу інформатики для педагогічних коледжів.

Теорія

Рис. 2. Загальна змістова структура модульної програми курсу “Основи інформатики та обчислювальної техніки”

Навчальні модулі програми були об'єднані навколо трьох ідей: формування у студентів цілісної картини розвитку та впливу інформаційних технологій на людське суспільство, показ важливості світоглядного і морально-етичного значення знань сучасних комп'ютерних технологій у системі культурних цінностей людства; формування систематизованих знань, умінь та навичок користувача сучасної комп'ютерної техніки; організації методичної підготовки майбутнього вчителя початкових класів та вихователя дошкільного закладу до використання нових інформаційних технологій у навчанні та вихованні дітей.

Під час проведення експериментальної частини дослідження в контрольних та експериментальних групах використовувався рейтинговий контроль для аналізу результатів навчання. З цією метою були розроблені спеціальні завдання, які відповідали трьом рівням складності. Перший рівень – це рівень репродукції знань, тобто відтворення теоретичних знань, набутих під час лекційних, семінарських і практичних занять. Другий – пошуково–творчий, характеризується здатністю використовувати набуті знання у практиці, нестандартних ситуаціях та професійній діяльності. Третій рівень – дослідницько–творчий - передбачає самостійну творчу діяльність, аналітичний підхід до набутих знань, умінь і навичок.

В експерименті брали участь 1070 студентів дошкільного та музично-педагогічного відділень. Аналіз змін, що відбувалися протягом років експерименту, демонструє рисунок 1, де визначена середня геометрична величина (СГy=nvy1*y2*y3…*yn...) коефіцієнтів зростання (зменшення, якщо k<1) кількості студентів, які досягли пошуково-творчого й дослідницько-творчого рівня у контрольних та експериментальних групах відповідно до років.

Рис. 3. Коефіцієнти зростання кількості студентів, які досягли 2 та 3 рівня засвоєння знань з інформатики

Формуючий експеримент дав об'єктивну картину рівнів сформованості комп'ютерних умінь у студентів педагогічного коледжу в умовах розробленої та апробованої нами методики модульного навчання та рейтингового контролю, а зіставлення одержаних даних із показниками констатуючого експерименту дало змогу зробити висновки про їх ефективність.

У системі вищої педагогічної освіти склалася парадоксальна ситуація: більшість студентів володіють навичками роботи на комп'ютері краще ніж викладачі. Для порівняльного аналізу готовності студентів і викладачів працювати (вчитися) із застосуванням сучасних комп'ютерних технологій у педагогічному коледжі протягом трьох навчальних років (1986-1987, 1991-1992, 1996-1997) були проведені анкетування, в яких узяли участь 176 викладачів і студенти І-ІІІ курсів денної та заочної форми навчання (див. додаток В). Результати анкетування, що наведені в таблиці 1, свідчать про збільшення з часом розриву між готовністю студентів і викладачів до застосування комп'ютерних технологій у навчальному процесі.

Таблиця 1

Порівняльна характеристика готовності студентів та викладачів до використання комп'ютерів у навчальному процесі

№ Запитання Кількість у % респондентів, що дали позитивну відповідь

1986-1987 1991-1992 1996-1997

викл. студ. викл. студ. викл. студ.

1 Чи знаєте Ви основні елементи апаратної частини комп'ютера? 3 7 5 12 10 55

2 Чи маєте ви досвід практичної роботи з комп'ютером більше 10 годин? 2 5 4 27 11 67

3 Чи вмієте Ви працювати з операційними системами? 2 4 4 17 8 39

4 Чи оперуєте хоча б однією з мов програмування? 2 3 2 14 3 23

5 Чи вмієте Ви працювати з текстовими редакторами? 1 6 3 23 9 65

6 Чи знаєте Ви прикладні програми для роботи з базами даних? 1 2 2 9 7 34

7 Чи працювали Ви з мультимедійними програмами? _ _ 4 18 15 71

8 Чи працювали Ви в мережі Internet? _ _ 0 2 3 27

9 Чи вмієте Ви користуватись електронною поштою? _ _ 0 1 3 19

Як свідчать дані таблиці, різниця між рівнем комп'ютерної грамотності студентів і викладачів протягом десяти років набула суттєвих змін у бік відчутного погіршення ситуації. Так, відповіді на 1, 2 та 3 запитання, які характеризують лише початковий рівень комп'ютерної грамотності, показують, що різниця між позитивними відповідями студентів і викладачів становила: на перше питання у 1986-87 навчальному році - 4%, а вже у 1996-97н.р. – 45%, на друге – 3%, а через десять років – 56%, на третє відповідно 2% і 31%. Запитання, які стосувались роботи з мережею Internet та електронною поштою, не включалися в опитування 80-х років, але результати опитування в 90-ті роки показали, що ситуація залишилася не менш складною. Показники вміння працювати з комп'ютерними мережами, показують тенденцію постійного відставання викладачів у набутті знань від студентів.

Таким чином, постійно існує потреба перепідготовки та підвищення кваліфікації викладачів, для формування у них умінь і навичок застосування інформаційних технологій особливо як засобів організації своєї професійної діяльності, автоматизації інформаційно-методичного забезпечення навчально-виховного процесу й управління процесом освіти.

Висновки

Проведене дослідження й узагальнення його результатів на історичному, методично-практичному рівнях підтверджують гіпотезу й дають підстави зробити такі висновки:

1. Формування комп'ютерної освіти як однієї зі складових освіти відбувалось у процесі розвитку комп'ютерних технологій у міру того, як поширювались знання про інформаційні технології, про їх вплив на суспільство, про можливості їх застосування у навчанні та відбувались зміни парку ЕОМ. Аналіз літературних джерел та наукових досліджень показав, що практика світової та вітчизняної системи комп'ютерної освіти відбиває активний пошук шляхів інтеграції сучасних інформаційних технологій у процес навчання. Можна прогнозувати, що в майбутньому завдання й функції впровадження структурних елементів комп'ютерної освіти будуть складовими діяльності будь-якого педагога різних рівнів навчальних закладів освіти.

2. Основним засобом формування інформаційної культури студента педагогічного коледжу на сучасному етапі є курс “Основи інформатики та комп'ютерної техніки”, наслідком вивчення якого має стати наявність систематизованих знань, умінь і навичок з інформатики.

3. Засвоєння загальних методів інформатики сприяє підвищенню рівня професійної підготовки студентів педколеджів, розширенню спектру:

· аналітичних умінь за рахунок оволодіння системно-інформаційним підходом до аналізу навколишньої дійсності (зокрема педагогічних явищ і процесів) та основними принципами управління;

· гностичних умінь, пов'язаних перш за все з оволодінням основного методу інформатики – моделювання. Освоєння цього методу, безумовно, буде корисним для студентів як у загальнопедагогічному плані, так і в плані вдосконалення навчального процесу за рахунок ефективного використання моделей як інструменту пізнання на предметних уроках. Більш того, освоєння потенційних можливостей комп'ютера як унікального інструменту моделювання приведе на якісно новий ступінь підготовки кваліфікованих педагогічних кадрів;

· проективних умінь за рахунок формування алгоритмічного й операційного стилю мислення, спрямованого на вибір оптимальних рішень;

· орієнтаційних умінь, пов'язаних зі світоглядною значимістю курсу інформатики;

· рефлексивних умінь, які перш за все визначаються специфікою роботи за комп'ютером, що потребує аналізу результатів своєї діяльності;

· інформаційних умінь, що визначаються не тільки комунікативними навичками, але й можливостями використання комп'ютера як джерела інформації.

4. Один з ефективних способів уведення нових інформаційних технологій у систему вищої освіти полягає в тому, щоб поєднати цей процес з удосконаленням змісту, методів та організаційних форм навчання.

5. Виявлено, що головними дидактичними умовами застосування новітніх інформаційних технологій у навчальному процесі є:

·

· можливість організації роботи в інтерактивному режимі;

· швидкий зворотний зв'язок між користувачем та окремими засобами НІТ;

· візуалізація закономірностей, які вивчаються, й процесів, що реально відбуваються;

· керування зображенням на екрані монітора різних об'єктів, явищ;

· реєстрація, збір, накопичення й обробка інформації про процеси, об'єкти та явища, що вивчаються;

· архівування достатньо великих обсягів інформації з можливостями легкого доступу, передачі та спілкування користувача з центральним інформаційним банком даних;

· оволодіння студентами навичками роботи з комп'ютерною технікою та наявність у них стійкої мотивації щодо систематичної роботи з програмами різного дидактичного призначення на етапах засвоєння, оновлення, відпрацювання навчального матеріалу та під час проведення контрольних заходів.

6. Експериментальне дослідження дало змогу виявити позитивні якості обґрунтованої нами дидактичної системи. Доведено, що навчальний модуль виконує інтегративні функції, зокрема, функцію управління навчанням.

7. Експериментальне дослідження педагогічної ефективності розробленої нами модульної програми курсу інформатики підтвердило, що її застосування інтенсифікує пізнавальну діяльність студентів, надає навчальному процесові гнучкості, дозволяє оперативно реагувати на різноманітні ситуації.

Отримані висновки про становлення й розвиток комп'ютерної освіти у педагогічних коледжах у світовому просторі та в Україні дають підстави для висловлення наступних рекомендацій щодо наукового та практичного використання здобутих результатів в організації застосування НІТ у процесі професійно-педагогічної підготовки майбутніх вихователів:

1. Зміни, що відбуваються у суспільстві, вимагають від працівників вищої ланки освіти та науковців:

·

· формування змісту комп'ютерної освіти;

· сприяння оновленню програм і навчальних планів з інформатики з урахуванням їх модульного структурування;

· врахування принципів навчання: безперервності, систематичності, міжпредметності, інтеграції та диференціації знань;

· активного впровадження інноваційних технологій навчання при вивченні курсу інформатики;

· забезпечення навчально-виховного процесу сучасними підручниками та посібниками;

· розробки програмного забезпечення курсу.

2. Необхідним і вкрай важливим є розв'язання проблеми створення системи підвищення кваліфікації викладачів курсу інформатики.

3. Організація поступового переходу до відкритої навчальної архітектури.

4. Отримання позитивного ефекту від процесу впровадження НІТ у навчальний процес можливе за умови належної фінансової підтримки програм комп'ютеризації.

Проведена робота не вичерпує всіх аспектів проблеми розвитку комп'ютерної освіти в педагогічних коледжах. Подальшого дослідження та наукового обґрунтування потребують психолого-педагогічні та валеологічні аспекти взаємодії комп'ютера й людини, питання управління навчальним процесом в умовах дидактичного комп'ютерного середовища, розробка і наукове обґрунтування методики впровадження НІТ у процес викладання загальноосвітніх та професійно спрямованих дисциплін.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ

В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ:

1. Майборода О.В. Деякі аспекти розвитку комп'ютерної освіти у світовому просторі (1960-1992 рр.) // Вісн. УАДУ. - 2000. - №1. - С. 256-261

2. Майборода О.В. Підготовка педагогічних кадрів для роботи з інформаційними технологіями (історичний огляд) // Вісн. УАДУ. - 2000.-№3. - С. 336-341.

3. Майборода О.В. Аналіз навчально–методичних основ змісту комп'ютерної освіти у вищих педагогічних закладах ІІ рівня акредитації. Наук. вісник Чернівецького ун-ту: Зб. наук. пр. Вип. 127. Педагогіка та психологія. – Чернівці: Рута, 2001. – С. 99-103.

4. Майборода О.В., Майборода С.В. Питання дошкільного виховання в творчості Я.А.Коменського // Педагогічна спадщина Я.А.Коменського: перспективи розвитку народної освіти / Матеріали міжвузівської науково-теоретичної конференції: В 2 ч. – Ч. 2. Переяслав-Хмельницький, 1992. – С. 55-56.

5. Майборода О.В. Комп'ютер як засіб творчого розвитку дитини // Трудове і професійне навчання: проблеми, пошуки, перспективи / Матеріали міжнародної науково-практичної конференції: В 3 ч. – Ч. 3 - Вінниця: АПН України, 1994. - С. 46-48.

6. Майборода О.В. Проблеми інформатизації дошкільного виховання // Система неперервної освіти: здобутки, пошуки, проблеми / Матеріали міжнародної науково-практичної конференції: В 6-ти книгах. – Кн. 3. –Чернівці: Митець, 1996. - С. 42-43.

7. Майборода О.В. Основні напрямки курсу ОІОТ у педагогічних коледжах та училищах // Вища освіта в Україні: реалії, тенденції, перспективи розвитку / Матеріали міжнародної науково-практичної конференції: В 4-х книгах. – Кн. 3. - Київ,1996. - С. 136-137.

8. Майборода О.В. Нові інформаційні технології - основа розвитку сучасної освіти // Наука і освіта: Зб. наукових праць. - К.: Хрещатик, 1997. - С. 304-305.

9. Майборода О.В. Інформатизація освіти як складова частина процесу реформування освіти // Реформування вищої освіти в Україні (закладів І-ІІ рівнів акредитації) / Матеріали науково-практичної конференції. – Київ, 1998. - С. 38-40.

АНОТАЦІЇ

Майборода О. В. Становлення і розвиток комп'ютерної освіти студентів педагогічних коледжів України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 – теорія і методика професійної освіти. – Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти АПН України. – Київ, 2002.

Дисертаційна робота присвячена дослідженню проблеми становлення і розвитку комп'ютерної освіти студентів педагогічних коледжів України. Проведено аналіз процесу розвитку комп'ютерної освіти в Україні та у світовому просторі, що дозволило зробити висновки про загальні проблеми та закономірності цього процесу у країнах з різним рівнем економічного розвитку.

Визначено поняття комп'ютерної освіти та її роль і місце у системі підготовки педагогічних кадрів для дошкільних установ. Проаналізовано можливості інтенсифікації навчального процесу в умовах інформатизації суспільства. Розкрито основні періоди розвитку комп'ютерної освіти в Україні та можливості інформатики щодо вдосконалення професійної підготовки вихователів дошкільних установ.

Розроблена, обґрунтована й експериментально апробована методика формування комп'ютерних умінь студентів, проведений аналіз отриманих результатів.

Ключові слова: комп'ютерна освіта, інформатика, комп'ютерні уміння, модульно-рейтингова технологія, комп'ютерне дидактичне середовище.

Майборода Е.В. Становление и развитие компьютерного образования студентов педагогических колледжей Украины. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 – теория и методика профессионального образования. – Центральный институт последипломного педагогического образования АПН Украины. – Киев, 2002.

Диссертационная работа посвящена исследованию проблемы становления и развития компьютерного образования студентов педагогических колледжей Украины. Проведен анализ процесса развития компьютерного образования в Украине и в мировом пространстве, что позволило сделать выводы о существовании общих проблем ( недостаточное количество компьютерной техники в учебных заведениях, отсутствие мотивации использования компьютеров в учебном процессе, несовершенство технологий компьютерного обучения, неподготовленность педагогических кадров к работе с современными информационными технологиями, отсутствие педагогических, психологических, методических и социологических разработок по внедрению компьютерных технологий в обучении) и закономерностей в этом процессе для стран с разным уровнем экономического развития. Усовершенствованы подходы в определении периодизации и этапов развития компьютерного образования в Украине.

Уточнены основные периоды развития компьютерного образования, а именно: с середины 60-х гг.до 1985 г.- период “ранней информатики”;1985-1990 гг.- директивное введение курса информатики в учебные планы учебных заведений, 1991-1995 – принятие государственной программы информатизации общества и образования, 1996-2002 – признание информатики фундаментальной наукой.

На основании исследования внедрения компьютерного обучения в систему подготовки педагогических кадров определены тенденции его развития и вопросы профессиональной базовой подготовки в области информатики. Рассмотрены две функции компьютера в образовании: как объекта изучения и средства обучения. Определены главные дидактические условия использования новейших информационных технологий в учебном процессе.

Раскрыты сущность, структура и учебно-методические основы содержания компьютерного образования. В работе