ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Молдавська Олена Владиславівна

УДК 330.46:657.424.014.134

МОДЕЛЮВАННЯ ПРОЦЕСІВ КООРДИНАЦІЇ

В ІНВЕСТИЦІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

ВЕЛИКОМАСШТАБНИХ ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ

Спеціальність 08.03.02

економіко-математичне моделювання

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Харків-2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському державному економічному університеті, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник доктор економічних наук, професор

Клебанова Тамара Семенівна,

Харківський державний економічний університет,

завідуюча кафедрою економічної кібернетики (м. Харків)

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Гузь Микола Григорович,

Донецький національний університет,

Міністерство освіти і науки України,

професор кафедри математики та математичних

методів у економіці (м. Донецьк)

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник

Лепа Микола Миколайович,

Обчислювальний центр Інституту економіки

промисловості НАН України (м. Донецьк), директор

Провідна установа – Київський національний економічний університет,

кафедра економіко-математичних методів,

Міністерство освіти і науки України (м. Київ).

Захист відбудеться 7 лютого 2002 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради, шифр К 64.055.02 у Харківському державному економічному університеті за адресою: 61001, м. Харків, пр. Леніна, 9-а.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського державного економічного університету за адресою: 61001, м. Харків, пр. Леніна, 9-а.

Автореферат розісланий 5 січня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Красноносова О.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Перехід України до ринкової економіки і приватизація господарчих суб'єктів викликали зміну умов господарювання. Особливо важливим є те, що ринкові реформи в країні потребують зміни форм взаємодії між окремими економічними суб'єктами, а саме: необхідним є впровадження принципів децентралізації управління та збільшення ефективності функціонування. Як показує практика, в багатьох областях діяльності тільки крупні об'єднання, що концентрують зусилля великої кількості окремих суб'єктів, спроможні забезпечувати випуск продукції або надання послуг такої якості й у такому обсязі, щоб можна було вступати в конкурентні відносини на світовому ринку і забезпечити потреби всередині країни. Тому для успіху економічних реформ важливо, щоб зміна принципів взаємодії між суб'єктами ринку не призвела до розриву корисних взаємозв'язків. Це можливо при створенні великомасштабних економічних систем (ВЕС) різних видів: корпорацій, холдінгів, концернів, промислово-фінансових груп і ін. Такі системи складаються з елементів, які мають повноваження в організації своєї діяльності і власні цілі розвитку, що координуються системою в цілому. Розвиток і вдосконалення діяльності різних видів великомасштабних систем в економіці України є дуже актуальною проблемою.

Переваги ВЕС перед іншими організаційними формами пояснюються тим, що, з одного боку, централізація управління сприяє консолідації можливостей і ресурсів елементів систем; з іншого самостійні структурні підрозділи намагаються працювати максимально ефективно. Саме збалансованість між інтеграцією і децентралізацією забезпечує успіх роботи таких систем. Це можливо, коли головний орган ВЕС здійснює управління елементами з позицій координації, сприяє досягненню цілей всієї системи та окремих структурних підрозділів.

Необхідність координації особливо наочно виявляється при управлінні інвестиційними ресурсами великомасштабних економічних систем. Ефективність інвестиційної діяльності залежить від координації, яка повинна сприяти узгодженню інтересів усіх елементів системи, зниженню протиріч та досягненню синергетичного ефекту.

Базові теоретичні основи координації та широке коло питань, пов’язаних з вдосконаленням системи управління і організаційно-економічного механізму забезпечення ефективної організації, стійкого функціонування і розвитку економічних систем висвітлено в наукових працях вітчизняних та зарубіжних вчених, а саме: Ансофа І., Буркова В.Н., Гореліка В.О., Гузя М.Г., Забродського В.А., Кизима М.О., Клебанової Т.С., Месаровича М., Пономаренко В.С., Пушкаря О.І., Рудашевського В.Д., Сааті Т., Томпсона А. та інших.

У той же час питання впровадження координаційного управління ВЕС на базі комплексу економіко-математичних моделей достатньою мірою не знайшли відображення в літературі і потребують розвитку. Існуючі моделі та методи координації або стосуються окремих сфер діяльності економічних систем і тому враховують тільки деякі аспекти координації поточної діяльності у відриві від розробки загальної стратегії, або недостатньо формалізовані, або складні для практичної реалізації.

Сказане вище підтверджує актуальність обраної теми дисертації і необхідність розробки моделей координації інвестиційної діяльності ВЕС.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках досліджень, що проводилися на кафедрі економічної кібернетики Харківського державного економічного університету у 2000 2001 роках за темою “Удосконалення якості управління та функціонування систем управління різних рівнів ієрархії”.

Метою дисертаційного дослідження є розробка комплексу економіко-математичних моделей координації інвестиційної діяльності у великомасштабних економічних системах, спрямованого на підвищення ефективності функціонування системи в цілому і всіх її елементів зокрема.

Для реалізації сформульованої мети в роботі були поставлені та вирішені такі задачі:

виявити відмінні риси великомасштабних економічних систем, обгрунтувати необхідність координаційного управління в них і визначити основні підходи до координації;

розробити концепцію координації інвестиційної діяльності великомасштабних економічних систем;

розробити моделі аналізу фінансово-економічного стану елементів великомасштабних економічних систем, результати яких будуть використовуватися при виборі напрямків інвестиційних вкладень;

розробити моделі аналізу технологічного взаємозв'язку і номенклатури продукції виробничих систем;

побудувати моделі узгодження та взаємодії при формуванні загальносистемної інвестиційної стратегії;

розробити ігрову модель взаємодії елементів у системі.

Об'єктом дослідження стали процеси координації елементів великомасштабних економічних систем, які функціонують в сучасній трансформаційній економіці України.

Предметом дослідження є комплекс економіко-математичних моделей координації діяльності елементів великомасштабних економічних систем при розробці загальносистемної інвестиційної стратегії.

Теоретичною і методологічною основою роботи є наукові праці в області системного аналізу, теорії управління в ієрархічних системах, економіко-математичного моделювання, фінансового аналізу, аналітичного планування, теорії прийняття рішень, теорії ігор. Інформаційно-фактологічною базою дисертаційного дослідження є дані трьох різних великомасштабних економічних систем: АППБ “Аваль”, холдінгової компанії “Курязький домобудівний комбінат”, видавничого холдінгу “Теленеделя”.

Наукова новизна отриманих результатів роботи полягає в наступному:

вперше розроблено концепцію координації, яка на основі алгоритмів і моделей цільової, програмної і операційної координації дозволяє узгоджувати інтереси та дії елементів при формуванні ефективної інвестиційної політики великомасштабних економічних систем;

розвинуто підходи щодо розробки моделей аналізу фінансово-економічного стану елементів великомасштабних систем, які, використовуючи комплекс процедур кластер-аналізу, дозволяють визначити та оцінити перспективні напрямки інвестиційних вкладень для кожного елемента та системи в цілому;

вперше розроблено моделі координації технологічного взаємозв'язку і номенклатури продукції елементів систем, що базуються на методі аналізу ієрархій та дозволяють вибрати скоординовану інвестиційну стратегію системи щодо розширення номенклатури продукції;

розроблено комплекс моделей цільової координації, які, використовуючи методи аналітичного планування, спрямовані на формування найбільш пріоритетного портфеля інвестиційних проектів системи;

на базі використання теорії кооперативних ігор побудовано модель взаємодії елементів системи, яка за рахунок узгодження інтересів елементів дає можливість підвищити ефективність функціонування систем.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що запропонована концепція і комплекс економіко-математичних моделей координації інвестиційної діяльності дозволяють підвищити якість прийняття інвестиційних рішень у великомасштабних економічних системах завдяки тому, що вони спрямовані на узгодження інтересів і дій окремих елементів, що необхідно для запобігання конфліктних ситуацій. Запропоновані моделі і методи їхньої реалізації мають універсальний характер і можуть застосовуватися для великомасштабних економічних систем різних видів і напрямків діяльності.

Викладені в роботі розробки пройшли практичну апробацію і застосовуються в ХОД АППБ “Аваль”, ВАТ “Харківський завод “Оргтехніка”, що підтверджується актами про впровадження.

Особистий внесок здобувача в роботи, які виконані у співавторстві. Згідно зі списком робіт, що подані в авторефераті здобувачем у роботі [4] розроблена ігрова модель взаємодії елементів систем; у роботі [7] запропоновано алгоритм аналізу номенклатури продукції систем; у роботі [8] проведено класифікацію підходів до координації діяльності елементів систем на основі аналізу сучасної економічної літератури.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дисертаційного дослідження були подані й обговорювалися: на міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми та перспективи розвитку економіки України в умовах ринкової трансформації (м. Дніпропетровськ, 1999 р); на конференції “Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених м. Харкова” (м. Харків, 2000 р); на VI всеукраїнській науково-методичній конференції з проблем економічної кібернетики (м. Харків, 2000 р); на міжнародній науково-практичній конференції “Ризикологія в економіці та підприємництві” (м. Київ, 2001 р); на міжнародній науково-практичній конференції “Економічні реформи в Україні: проблеми та перспективи” (м. Харків, 2001 р); на семінарі “Проблеми розвитку корпоративного управління в умовах ринкового реформування економіки України” (м. Харків, 2001 р); на наукових семінарах кафедри економічної кібернетики ХДЕУ.

Публікації. Основний зміст дисертації відображено в 9 роботах загальним обсягом 2,01 ум-друк. арк., з них особисто автору належить 1,8 ум.-друк. арк.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, містить 26 таблиць (із них 3 займають повну сторінку), 14 рисунків, один з яких займає повну сторінку, три додатки (на 9 сторінках). Робота викладена на 172 сторінках. Список використаних джерел складається з 115 найменувань (займає 9 сторінок).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИCЕРТАЦІЇ

У першому розділі – “Координація в управлінні великомасштабними економічними системами” – розкрито суть об’єкта та предмета дослідження, розглянуто стан розв’язання проблеми координації у великомасштабних економічних системах, відображені завдання координації та основні підходи до їх розв’язання.

Великомасштабні економічні системи включають до себе багато елементів, які пов'язані спільною діяльністю, але мають свої власні інтереси розвитку. У зв'язку з цим управління у ВЕС повинно бути переважно координаційним. Особливо це необхідно при управлінні інвестиційною діяльністю. Саме інвестиційні вкладення частіше за все відображають інтереси економічних суб'єктів, а тому для успішного функціонування таких систем інвестиційні стратегії їх елементів повинні бути узгоджені.

У зв'язку з тим, що координація необхідна на всіх рівнях управління ВЕС, вона повинна розв’язувати велику кількість завдань. Основні з них можна поділити на дві групи: узгодження стратегічних планів системи в цілому та окремих її елементів; забезпечення взаємодії елементів. Для цих груп завдань у роботі наведені приклади практичної реалізації за даними діяльності реальних систем і доведено, що на практиці координаційні механізми використовуються недостатньо і потребують розвитку. Тому розглянуті основні існуючі в сучасній економічній науці підходи до координації: цільовий, оптимізаційний та інформаційний. Проведений аналіз цих підходів дозволяє стверджувати, що найбільш актуальним для розвитку великомасштабних економічних систем є цільовий.

У другому розділі – “Комплекс моделей аналізу і координації у великомасштабних економічних системах” розроблена концепція координації інвестиційної діяльності ВЕС, у якій залежно від рівня управління і розв'язуваних задач виділяються три види координації цільова, програмна й операційна. Цільова координація спрямована на узгодження цілей окремих елементів і системи в цілому та прийняття скоординованої інвестиційної стратегії ВЕС. Програмна координація здійснюється на рівні кожного елемента системи і, з урахуванням координаційних впливів по узгодженню цілей, спрямована на узгодження дій і рішень елементів при формуванні їх власних інвестиційних програм. Операційна координація спрямована на узгодження дій елементів при виконанні обраних інвестиційних програм та забезпечує контроль за поточними операціями. Вся концепція в цілому спрямована на підвищення ефективності функціонування великомасштабних економічних систем, тому що її використання сприяє узгодженню інвестиційних інтересів елементів і координації їхніх дій при виконанні вибраних інвестиційних програм. Агрегована блок-схема концепції представлена на рис.1.

Рис. 1. Блок-схема концепції координації інвестиційної діяльності у ВЕС

Для моделювання першого етапу цільової координації інвестиційної діяльності ВЕС розроблені моделі фінансово-економічного аналізу елементів. Алгоритмічний опис комплексу цих моделей включає три блоки.

Перший блок присвячено розробці системи показників для аналізу фінансово-економічного стану елементів ВЕС. Залежно від виду ВЕС виділені два основних підходи до вибору системи показників: перший на основі показників фінансового стану елементів (використовується для систем, елементами яких є підприємства зі статусом юридичної особи); другий на основі показників, які відображають основні напрямки діяльності елементів та ступінь виконання елементом покладених на нього функцій як частини ВЕС (використовується для систем, елементи яких є підпорядкованими структурними підрозділами з певними повноваженнями).

У другому блоці алгоритму наведено модель класифікації елементів ВЕС. Ця модель побудована на основі використання процедур кластер-аналізу і дозволяє розбити множину елементів системи H=(h1,...,hj,...,hn) (n кількість елементів) на однорідні групи, згідно з вибраною множиною показників оцінки фінансового стану С=(с1,...,сi,...,сp) (р кількість характеристик). Після розв’язання задачі кластеризації множина елементів Н розпадається на m кластерів H = (H1,...,Hk,...,Hm), і кожному елементу, крім початкового індексу , присвоюється індекс кластера, до якого він віднесений: (nk потужність кластера).

У третьому блоці алгоритму визначається комплексний показник оцінки стану кожного j-го елемента ВЕС:

, (1)

де bi вага окремого i-го показника в комплексному показнику;

– стандартизовані значення виміру часткових показників.

Задачею цього блоку є ранжування елементів у кожному кластері згідно з отриманими оцінками Yk jk (комплексний показник стану jk–го елементу,, k індекс кластеру). У кожному кластері визначаються елементи з найбільшими значеннями комплексного показника. У подальших дослідженнях оцінка фінансово-економічного стану елемента та його позиція у відповідному кластері виступають одним із критеріїв визначення напрямків інвестиційних вкладень при формуванні загальносистемної інвестиційної програми.

Для прийняття рішень щодо розробки скоординованої інвестиційної стратегії, яка буде спрямована на зміну номенклатури продукції у випадку виробничих ВЕС, проведеного фінансового-економічного аналізу елементів недостатньо. В цьому випадку в рамках першого етапу цільової координації (рис. 1) необхідно провести комплексні дослідження продукції та виробничих зв’язків у системі. Для цього розроблені алгоритм і комплекс моделей координації технологічного взаємозв'язку і номенклатури продукції ВЕС. Алгоритм включає наступні кроки:

1. Визначення кінцевої продукції ВЕС, а саме множини: (i = , Т кількість кінцевих продуктів).

2. Формування набору комплектуючих для кожного кінцевого продукту з множини .

3. Визначення множини елементів (Li - потужність ), які випускають певне найменування комплектуючого для обраного з N кінцевого продукту.

4. Формування всіх можливих об'єднань елементів (де qi- кількість об'єднань по випуску i-го продукту) по випуску кожного кінцевого продукту.

5. Оцінка випуску кінцевого продукту об'єднаннями елементів ВЕС. На основі методу аналізу ієрархій визначається вектор пріоритетів випуску i-го кінцевого продукту j-им об'єднанням . Для визначення вектора пріоритетів використано набір критеріїв: витрати на виробництво; життєвий цикл технології виробництва кінцевого продукту; пріоритети співробітництва з постачальниками в об’єднанні; пріоритети співробітництва зі споживачами.

6. Оцінка ринкової привабливості продукції ВЕС. Для множини всіх кінцевих продуктів методом аналізу ієрархій знаходиться вектор пріоритетів ринкової привабливості . Набір критеріїв при цьому такий: попит на продукт; частка ринку по даному продукту, яку займає ВЕС; конкурентне середовище з визначенням переваг даного продукту; аналіз попиту на вироби (послуги), для яких використовується продукція ВЕС (повторний попит).

7. Ринкова оцінка потенційної продукції. Для множини продуктів , які визнані можливими для випуску в ВЕС, знаходиться вектор пріоритетів ринкової привабливості. Критерії при цьому такі: ринкова потреба в продукті; конкурентне середовище; потенційна ємність ринку; витрати на впровадження даного продукту у виробництво; зв'язок нового продукту з тими, що вже виробляються ВЕС; додаткові витрати на просування товару на ринок.

8. Визначення напрямків інвестиційних вкладень у розширення номенклатури продукції. На цьому кроці виявляються кінцеві продукти, для яких та . При прийнятті інвестиційних рішень саме ці продукти будуть мати пріоритет перед іншими.

Наведені моделі дозволяють визначити усі кінцеві продукти ВЕС, дати оцінку ринкового потенціалу кінцевих продуктів, виявити найбільш пріоритетні напрямки розширення номенклатури продукції й оцінити виробництво того або іншого продукту різними об'єднаннями. Спрямовані ці моделі на розробку скоординованої інвестиційної стратегії ВЕС щодо зміни номенклатури продукції.

Таким чином, у рамках першого етапу цільової координації проводиться комплексний аналіз фінансово-економічного стану елементів ВЕС і, для виробничих систем, аналіз технологічних взаємозв’язків та номенклатури продукції. В подальших дослідженнях отримані результати виступають як критерії при виборі скоординованої інвестиційної програми системи. Приведені моделі практично реалізовані за даними обраних в дисертаційному дослідженні підприємств.

У третьому розділі “Моделі узгодження і взаємодії при розробці інвестиційної стратегії” побудовані моделі, які реалізують другий етап цільової координації (див. рис. 1): узгодження цілей елементів та формування загальносистемної інвестиційної стратегії. Дані моделі дозволяють розв’язати задачу оцінки і вибору інвестиційних проектів з метою визначення такої інвестиційної програми системи, яка задовольняє інтереси усіх елементів.

Розв’язок задачі оцінки і вибору проектів у ВЕС пропонується проводити в два етапи:

Етап 1. Визначення пріоритетів інвестиційних проектів. На цьому етапі проводиться оцінка проектів із множини усіх проектів, які подані до розгляду: (vj інвестиційні проекти; m загальна кількість проектів). Для оцінки інвестиційних проектів використовуються критерії з набору .

Критерій К1 економічна ефективність проекту. Для його оцінки розраховуються показники: чистий дисконтований прибуток; період окупності; внутрішня норма прибутковості; рентабельність інвестицій. Потім проводиться згортка множини часткових показників (s кількість показників) із використанням рангового методу: проект із найкращим значенням f -го показника одержує рангову оцінку rjf = 1, проект із найгіршим значенням f-го показника оцінку rjf = m, інші проекти проміжні оцінки . Оцінка критерію К1 за проектом буде сумою рангів часткових показників. Кращим буде проект із найменшим значенням К1 та навпаки.

Критерій К2 оцінка об'єкта інвестування здійснюється шляхом експертного оцінювання. Більш високий пріоритет одержать проекти, спрямовані на об'єкти інвестування, які мають більше загальносистемне значення, кращі фінансові показники і перспективи розвитку. Якщо об'єктом інвестування є діючі елементи, то для порівняння проектів за цим критерієм використовується комплексна оцінка фінансово-економічного стану та позиція елемента у відповідному кластері (отримані в розділі 2).

Критерій K3 - рівень ризику проекту. Оцінка ризику проекту проводиться за формулою:

, (2)

де r кількість часткових факторів ризику; g кількість експертів, що беруть участь в дослідженні; оцінка i-м експертом j-го фактору ризику.

Як часткові, виділені такі фактори ризику: технічний, маркетинговий, фінансовий, комерційний, організаційний і інші. Більш пріоритетними по K3 будуть проекти з мінімальними значеннями оцінки ризику.

Критерій K4 вплив на інші елементи ВЕС. Порівняння проектів за цим критерієм здійснюється експертним шляхом. Більш пріоритетними будуть проекти, які позитивно впливають на найбільшу кількість елементів ВЕС.

Якщо розглядається виробнича ВЕС, то додатково до критеріїв К1 - К4 використовуються ще два:

Критерій К5 продукт, на який спрямовані інвестиції. Більший пріоритет одержать проекти, спрямовані на розширення виробництва продуктів, що мають більш високі значення оцінок або (отримані в розділі 2).

Критерій К6 об'єднання підприємств з виробництва кінцевих продуктів, на зміну якому спрямовані інвестиційні проекти. Більш високий пріоритет одержать проекти, спрямовані на удосконалення роботи об'єднань з більшою оцінкою (отримана в розділі 2).

Після визначення набору критеріїв кожний інвестиційний проект оцінюється, за кожним критерієм і методом аналізу ієрархій визначається вектор глобальних пріоритетів: , який і є комплексною оцінкою проектів за сукупністю показників.

Етап 2. Вибір інвестиційного проекту на основі отриманих пріоритетів і оцінка ефективності розподілу ресурсів за проектами. В процесі формування інвестиційної програми системи на базі проведеного аналізу визначаються проекти, які будуть прийняті до виконання, а саме: згідно з запропонованою моделлю оцінки інвестиційних проектів, головними претендентами на реалізацію будуть визнані ті, які отримають максимальні значення глобальних пріоритетів .

Після розподілу ресурсів за вибраними проектами потрібно оцінити ефективність даного розподілу. Для цього розв’язується задача:

(3)

де мінімально необхідна кількість ресурсів на проекти;

фактичний розподіл ресурсів за проектами.

Критерієм вибору розподілу ресурсів за проектами є максимізація сумарного глобального пріоритету портфеля проектів.

У процесі формування інвестиційної програми кожний елемент ВЕС відстоює власні інтереси. Оскільки інвестиційні ресурси обмежені, не всі заявки елементів можуть бути прийняті до виконання. Тоді одним із засобів відстоювання інтересів для якогось елемента ВЕС буде створення коаліцій з елементами, інвестиційні проекти яких спрямовані на часткове досягнення його цілей. У роботі для розв’язання задачі координації вибору інвестиційного проекту на базі теорії кооперативних ігор розроблена ігрова модель взаємодії елементів. Великомасштабна економічна система може бути представлена як гра n осіб (n кількість елементів системи з множини H). Окремі гравці елементи ВЕС подають свої інвестиційні заявки. Для виконання окремих проектів можуть утворюватися об'єднання (коаліції). При формуванні своїх інвестиційних програм окремі елементи системи можуть брати участь у процесі створення коаліцій з виконання проектів. У результаті в грі створюється деяка коаліційна структура: , де Tk коаліції, l кількість коаліцій. Окремі коаліції претендують на виконання вибраних інвестиційних проектів з усього портфеля проектів. Відповідно до концепції координації, розподіл ресурсів між проектами й елементами повинен бути таким, щоб відповідати інтересам усієї ВЕС і якомога більшого числа елементів.

У процесі вибору стійкої ігрової ситуації передбачається, що в грі склалася коаліційна структура, при якій кожна з Тk отримує інвестиційний ресурс v(Tk). Розподіл ресурсу v(Tk) між членами коаліції призводить до створення конфігурації: , де Т коаліційна структура, х поділ.

Для створення коаліції по виконанню інвестиційного проекту необхідно, щоб її підкоаліції мали позитивний ефект від участі. Звідси випливає вимога коаліційної раціональності: , яка означає, що коаліція Tk не може бути створеною, якщо хоча б одна з її підкоаліцій S може одержати інвестиційний ресурс v(S) поза коаліцією більший, ніж дає їй поділ х.

Вступаючи в переговори й укладаючи угоди про взаємодію з іншими учасниками процесу, кожний елемент ВЕС відстоює власні інтереси. В результаті повинна бути визначена така інвестиційна програма, при якій інтереси елементів задоволені і система знаходиться в стійкому стані.

У коаліційно раціональній конфігурації (х;Т), де К і L - непорожні підмножини деякої коаліції Tk із Т, що не перетинаються, можливе виникнення погрози К проти L, яка буде новою конфігурацією (у;U), що задовольняє умовам:

Інакше кажучи, погроза означає, що члени К претендують на те, що одержать більший інвестиційний ресурс при переході до нової конфігурації.

На відповідь погрозі К проти L в конфігурації (х; Т) можливе створення контрпогрози L проти К, а саме, конфігурації (z, V), яка задовольняє умовам:

Контрпогроза означає, що L висувають якусь третю конфігурацію, в якій гравці одержать частку інвестиційних ресурсів, не меншу від початкової.

Коаліційно раціональна конфігурація (х; Т) вважається стійкою, якщо для кожної погрози К проти L коаліція L може висунути контрпогрозу. Множина всіх стійких коаліційно раціональних конфігурацій створює -стійку множину. Знаходження такої множини означає розподіл інвестиційних ресурсів, при якому інтереси елементів ВЕС узгоджені і жодна коаліція не може змінити стан системи. При переговорах про кінцевий розподіл ресурсів відбувається коригування цілей головного органу та окремих елементів. У результаті досягається стійкий стан системи.

Розроблені моделі цільової координації реалізовані за даними про інвестиційну діяльність досліджуваної в роботі системи Харківської дирекції АППБ “Аваль”, яка включає в себе керуючий орган (дирекцію) та підпорядковані: філію і 19 відділень. Інвестиційні ресурси має дирекція (елемент 1) та філія (елемент 2). Відділення можуть брати учать у інвестиційному процесі тільки шляхом висування заявок на розподіл загальносистемних ресурсів. Після збору заявок від усіх елементів (з урахуванням основних орієнтирів розвитку системи) сформульована сукупність інвестиційних проектів. Проект 1: інвестиційні вкладення в розвиток відділення № 5 (загальна вартість 178 тис. грн). Проект 2: вкладення в розвиток відділення № 2 (118 тис. грн). Проект 3: вкладення у відкриття нового відділення в м. Валки (120 тис. грн). Проект 4: вкладення у відкриття відділення для підпорядкованої філії (140 тис. грн). Проект 5: вкладення в створення служби інкасації (100,3 тис. грн).

Проекти оцінені за критеріями К1, К2, К3, К4, і в результаті отримано вектор глобальних пріоритетів Р = (0,265; 0,128; 0,139; 0,099; 0,369). На основі отриманих пріоритетів проектів здійснено оцінку розподілу інвестиційних ресурсів за проектами, тобто розв’язана задача (3). Вхідні дані такі:

ресурсна потреба проектів (тис. грн.): R = (178; 118; 120; 140; 100,3);

інвестиційні бюджети елемента 1 і елемента 2 відповідно: А1 = 358 тис. грн. і А2 = 52 тис. грн. Консолідований фонд А0 = 410 тис. грн.

Векторів А можливого розподілу ресурсів фонду А0 існує декілька. Деякі найбільш показові варіанти і розрахунки цільової функції задачі (3) приведені в табл. 1.

Таблиця 1

Розв’язок задачі оцінки розподілу ресурсів за проектами |

Вектор Р | Вектор

А, тис. грн. | х | Вектор

А, тис. грн. | х | Вектор

А, тис. грн. | х | Вектор

А, тис. грн. | х | Вектор

А, тис. грн. | х

варіант 1 | варіант 2 | варіант 3 | варіант 4 | варіант 5

Проект 1 | 0.265 | 178 | 1 | 178 | 1 | 178 | 1 | 178 | 1 | 51,7 | 0

Проект 2 | 0.128 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 118 | 1 | 118 | 1

Проект 3 | 0.139 | 79,7 | 0 | 120 | 1 | 120 | 1 | 0 | 0 | 0 | 0

Проект 4 | 0.099 | 52 | 0 | 52 | 0 | 117 | 0 | 13,7 | 0 | 140 | 1

Проект 5 | 0.369 | 100,3 | 1 | 60 | 0 | 100,3 | 1 | 100,3 | 1 | 100,3 | 1

Фонд А0, тис. грн. | 410 | 410 | 410 | 410 | 410

Цільова функція, f | 0.63 | 0.40 | 0.77 | 0.76 | 0.60.59

У варіантах 1 і 2: елементи системи вкладають інвестиційні ресурси у власні проекти. В результаті можуть бути виконані тільки два проекти, і інвестиційні ресурси, що залишаються, не дозволяють профінансувати інші проекти. Елемент 1 та елемент 2 намагаються реалізувати тільки власні інтереси, цільова координація не здійснюється.

У варіантах 3, 4, 5: бюджети елементів перерозподіляються між проектами. У цих випадках цільова координація присутня. З розрахунків (табл. 1) очевидно, що цільова функція задачі оцінки розподілу ресурсів за проектами (3) досягає максимального значення при варіанті 3. При цьому фінансуються найбільш пріоритетні локальні проекти 1, 3 і загальносистемний проект 5. При цьому варіанті можна вважати, що стійкий стан у системі досягнуто, тому що на погрозу елемента 2, тобто на відмову фінансувати будь-який інший проект, крім проекту 4, існує контрпогроза з боку елемента 1, яка полягає у відмові дофінансувати проект 4 (власних коштів елемента 2 для цього не вистачає). У цих умовах для елемента 2 найкращим є направлення своїх інвестиційних ресурсів на фінансування загальносистемного проекту 5.

Таким чином, розглянуті моделі цільової координації інвестиційної діяльності ВЕС дозволяють сформувати найбільш пріоритетний портфель інвестиційних проектів системи і прийняти загальну інвестиційну програму, яка буде сприяти реалізації інтересів усіх структурних підрозділів. Це необхідно для підвищення ефективності функціонування систем.

ВИСНОВКИ

У дисертації сформульовано концепцію та розроблено комплекс економіко-математичних моделей і алгоритмів координації інвестиційної діяльності великомасштабних економічних систем, спрямований на підвищення ефективної діяльності систем за рахунок координації взаємодії елементів при формуванні загальної інвестиційної стратегії. Дисертаційні дослідження дозволили зробити такі висновки:

1. Аналіз існуючих моделей управління і досвід практичної роботи великомасштабних економічних систем показує, що для ефективного функціонування ВЕС необхідна координація інвестиційної діяльності.

2. З усіх основних підходів до моделювання процесів координації цільового, оптимізаційного та інформаційного найбільш суттєвим для ВЕС є цільовий підхід, спрямований на узгодження цілей елементів і моделювання їхньої взаємодії при розробці загальносистемної стратегії.

3. Сформульовано теоретичні основи концепції координації інвестиційної діяльності ВЕС, у якій, в залежності від рівня управління і розв’язуваних задач, пропонується виділяти три види координації - цільову, програмну та операційну. Визначено основні завдання кожного виду координації.

4. Для реалізації першого етапу цільової координації розроблено моделі аналізу і кластерізації елементів ВЕС за основними показниками їх фінансово-економічного стану та ступеня виконання покладених на них функцій. Отримана в результаті аналізу оцінка фінансово-економічного стану елементів і розбивка на однорідні кластери надалі виступають одним із критеріїв при визначенні загальносистемної інвестиційної програми.

5. Для виробничих ВЕС розроблено моделі координації технологічного взаємозв'язку і номенклатури продукції всіх елементів, що сприяють прийняттю інвестиційних рішень щодо зміни номенклатури продукції.

6. Побудовано моделі узгодження і взаємодії при формуванні загальносистемної інвестиційної програми. Ці моделі дозволяють визначити пріоритети запропонованих інвестиційних проектів за комплексом критеріїв і оцінити розподіл ресурсів за проектами. Умовою вибору проекту до виконання є максимізація глобального пріоритету. А критерієм оцінки розподілу ресурсів є максимізація сумарного пріоритету вибраного портфеля проектів. Тому для вибору варіанта розподілу ресурсів за проектами поставлена і розв’язана задача максимізації глобального пріоритету портфеля інвестиційних проектів при заданих обмеженнях на інвестиційні ресурси і ресурсної потреби проектів.

7. Розроблено ігрову модель взаємодії елементів, спрямовану на досягнення такого стану системи, коли прийнята інвестиційна програма відповідає інтересам окремих елементів і всієї системи в цілому, та жодна коаліція елементів не може змінити сформовану інвестиційну програму.

8. Розроблені моделі цільової координації використовуються в діяльності ХОД АППБ “Аваль”, про що свідчить акт про впровадження, вони дозволили поліпшити якість прийняття управлінських рішень щодо організації взаємодії елементів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ РОБІТ

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

АНОТАЦІЯ

Молдавська О.В. Моделювання процесів координації в інвестиційній діяльності великомасштабних економічних систем. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.03.02 – економіко-математичне моделювання. Харківський державний економічний університет. Харків, 2002.

У дисертації розглядається актуальна проблема розробки економіко-математичних моделей координації інвестиційної діяльності великомасштабних економічних систем. Для реалізації чисельних переваг таких систем необхідна координація взаємодії між окремими елементами. Запропоновані в роботі концепція та моделі координації інвестиційної діяльності спрямовані на збільшення ефективності функціонування великомасштабних економічних систем, тому що їх використання сприяє узгодженню інвестиційних інтересів елементів систем та координації при виконанні обраних інвестиційних програм.

У дисертації розроблені моделі аналізу та класифікації елементів великомасштабних економічних систем; координації технологічного взаємозв’язку та номенклатури продукції для виробничих систем; цільової координації інвестиційної стратегії системи та вибору найбільш пріоритетного портфеля проектів; взаємодії елементів для забезпечення стійкого стану в системі.

Ключові слова: економіко-математична модель, великомасштабна економічна система, координація, інвестиційна діяльність, ціль.

АННОТАЦИЯ

Молдавская Е.В. Моделирование процессов координации в инвестиционной деятельности крупномасштабных экономических систем. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.03.02 – экономико-математическое моделирование. Харьковский государственный экономический университет. Харьков, 2002.

В диссертации рассматривается актуальная проблема разработки экономико-математических моделей координации инвестиционной деятельности крупномасштабных экономических систем. Для реализации преимуществ таких систем необходима координация взаимодействия между отдельными элементами. Предлагаемые в работе модели координации инвестиционной деятельности направлены на повышение эффективности функционирования крупномасштабных систем, так как их использование способствует согласованию инвестиционных интересов отдельных элементов и координации при исполнении выбранных инвестиционных программ.

В работе сформулированы теоретические основы концепции координации инвестиционной деятельности элементов крупномасштабных экономических систем, в которой, в зависимости от уровня управления и решаемых задач, выделены три вида координации – целевая, программная и операционная.

Для реализации целевой координации в диссертации разработаны модели:

анализа финансово-экономического состояния и кластеризации однородных элементов систем по основным показателям их текущего развития и степени выполнения возложенных на них функций, которые позволяют получить комплексную оценку состояния элемента, в дальнейшем выступающую одним из критериев при распределении инвестиционных ресурсов;

координации технологической взаимосвязи и номенклатуры выпускаемой продукции всех элементов системы, позволяющие выделить наиболее эффективные объединения предприятий системы по выпуску конечной продукции и наиболее приоритетные направления расширения номенклатуры продукции;

комплексной оценки приоритетности всех инвестиционных проектов, сгенерированных в системе, на основании следующих критериев: экономическая эффективность, объект инвестирования, уровень риска, влияние на другие элементы системы;

оценки эффективности распределения инвестиционных ресурсов по отдельным проектам на основании критерия максимизации глобального приоритета портфеля инвестиционных проектов при заданных ограничениях на инвестиционные ресурсы и ресурсной потребности проектов;

игровая модель взаимодействия элементов при разработке и реализации инвестиционной стратегии, направленная на достижение такого состояния системы, при котором сложившееся распределение ресурсов по проектам соответствует интересам отдельных элементов и ни одна коалиция элементов не может изменить сложившуюся инвестиционную программу.

Ключевые слова: экономико-математическая модель, крупномасштабная экономическая система, координация, инвестиционная деятельность, цель.

SUMMARY

Moldavska Helen. Modeling coordination process in investment activity of large scale economical systems. Manuscript.

Dissertation for the scientific candidate degree of economic sciences on a specialty 08.03.02. economical mathematical modeling. Kharkov State University of Economy, Kharkov, 2002.

This dissertation deals with an actual problem of coordination process in investment activity of large scale economical systems modeling.

In order to realize numerous advantages of large scale systems we need coordination of separate elements interaction. The concept and models of investment activity coordination are inclined to increase effective functioning of large scale economic systems as their usage stimulates co functioning of investment system elements and coordination of investment programs accomplishment.

The models worked out in the dissertation are:

model of analysis and classification of large scale system elements;

model of coordination of technological link and nomenclature of output for production large scale system elements;

model of principal strategy of investment system coordination and choosing an appropriate file of projects;

model of elements interaction to provide stable functioning of the system.

Key words: economical mathematical model, large scale economical system, coordination, investment activity, principle.

Молдавська Олена Владиславівна

Моделювання процесів координації в інвестиційній

діяльності великомасштабних економічних систем

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Відповідальний за випуск Полякова О.Ю.

Підп. до друку 29.12.2001 . Формат 60х841/16. Папір друк.

Умов. друк. арк. 1,1. Облік. вид. арк. 1,0. Тираж 100 прим.

Зам. № 2-1508 Безкоштовно.

__________________________________________________________________

ХНУРЕ. 61166 Харків, просп. Леніна, 14

__________________________________________________________________

Надруковано в учбово-виробничому

видавничо-поліграфічному центрі ХНУРЕ.

61166 Харків, просп. Леніна, 14