МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА І АРХІТЕКТУРИ

на правах рукопису

УДК 725.57+ 727.112

ЕРНСТ ТЕТЯНА КАЗЕМИРІВНА

ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ

АРХІТЕКТУРНОГО СЕРЕДОВИЩА

ДИТЯЧИХ ОСВІТНЬО-ВИХОВНИХ ЗАКЛАДІВ

18.00.01 – теорія архітектури, реставрація пам’яток архітектури

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури

Київ 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури Міністерства культури і туризму України.

Науковий керівник: – кандидат архітектури, професор Лариса Павлівна Скорик, Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури (НАОМА), м. Київ.

Офіційні опоненти: – доктор архітектури, професор Абрам Павлович Мардер, Київський національний університет будівництва і архітектури (КНУБА), м. Київ.

– кандидат архітектури Андрій Олександрович Пучков, Інститут проблем сучасного Мистецтва АМУ, м. Київ.

Провідна установа: – Український зональний науково-дослідний та проектний інститут по цивільному будівництву ВАТ “КиївЗНДІЕП” (б-р Лесі Українки, 26, м. Київ, , Україна).

Захист відбудеться 17 травня 2007 р., о 12.00, на засіданні спеціалізованої вченої ради К.26.103.01 Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури (вул. Смирнова-Ласточкіна, 20, м. Київ, 04053, Україна).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури (вул. Смирнова-Ласточкіна, 20, м. Київ, 04053, Україна).

Автореферат розісланий 16 квітня 2007 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат архітектури, професор Л. В. Прибега

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

? Актуальність теми

Дисертаційне дослідження покликане розробити комплексну систему принципів формування сучасного архітектурного середовища дитячого закладу, передусім, на основі останніх відомостей про психосоматичні особливості дитини. Ця тема має велику соціально-культурну значущість, оскільки побудова в Україні правового демократичного суспільства не можлива без ґрунтовної реорганізації системи освіти та виховання підростаючого покоління. Тому пошук нових шляхів та засобів виховання дітей можна вважати однією з найактуальніших проблем нашого часу.

В новому Законі України “Про освіту” поставлено стратегічне завдання: вивести Україну на рівень розвинутих країн світу шляхом реорганізації діючих та створення принципово нових типів освітньо-виховних закладів на засадах багатоваріантності, гнучкості освітньо-виховних технологій, удосконалення форм та методів виховання, перетворення дитячих закладів у центри культурно-виховної роботи житлових комплексів (мікрорайонів або кварталів), урахування національних традицій і світових досягнень в освітній культурі. Нові концепції освітиДержавна національна програма “Освіта”, концепції: “Національна система виховання”, “Педаго-гі-ка народознавства”, “Дошкілля”, “Сільська школа”, “Українська національна школа-родина”. в Україні визначають серцевиною виховного процесу особистість дитини: її нахили, здібності, потреби, інтереси, соціальний досвід, самосвідомість і характер.

В той же час, постійне зростання агресії та збільшення кількості порушень психіки й поведінки у дітей поступово перетворилося на соціальну проблему, яка впродовж десятиріч настійно привертає до себе увагу. І хоча тенденція збільшення психічних та фізичних захворювань і порушень у дітей має цілу низку найрізноманітніших причин, в цьому дослідженні розглянуто саме взаємозв’язок між якістю архітектурного середовища дитячих закладів та станом фізичного і психічного здоров’я дітей.

Процеси внутрішньої реформи освітньо-виховної системи є невід’ємними від перегляду основних засад формування архітектурного середовища дитячого закладу. Людина не може існувати поза матеріальним оточенням, а воно, в свою чергу, спричиняє вирішальний вплив на людину та, зокрема, дитину, передусім на підсвідомому рівні.

Навіть поверхневий погляд на сучасне будівництво дає змогу збагнути, які непомірні кошти йдуть на те, щоб за допомогою архітектури вражати людину, впливати на людську особистість, на її почуття, розум та, не востаннє, на її дії. Але матеріалізація можливостей впливу архітектури на людину є набагато важливішою при формуванні архітектурного середовища дитячого закладу, яке б сприяло гармонійному розвиткові дитини, якнайкраще впливало на свідоме та підсвідоме дитини і відповідало її фізичним та психічним потребам. Коли йде мова про середовище дитячого закладу, слід мати на увазі, що дитина проводить в ньому переважну більшість свого життя. П’ять днів на тиждень дитина живе в дитячому садочку, і тому важливість створення повноцінної “оселі для дітей” є незаперечною.

Актуальність даного дослідження обумовлена також новою містобудівною політикою України, яка відображена в Законі “Про основи містобудування” [96]. Вимоги комплексного будівництва житла та об’єктів сфери обслуговування у відповідності з регіональними особливостями, необхідність підвищення архітектурно-естетичних якостей забудови, створення в Україні власної системи стандартизації та нормування дитячих закладів — все це обумовлює потребу ґрунтовного наукового дослідження специфіки формування цих закладів, особливо у складних умовах реконструкції міст.

Дедалі актуальнішими в усьому світі стають проблеми охорони навко-лишнього природного середовища і, зокрема, екологічні проблеми великих міст. Проблемам захисту природного середовища присвячені конференції ООНКонференції ООН: Стокгольм, 1972; Ріо-де-Жанейро, 1992; Стамбул, 1996; Йоганнесбург, 2002., ХІХ сесія Генеральної Асамблеї ООНХІХ сесія Генеральної Асамблеї ООН в Нью-Йорку, 1997., міжнародні конгресиМіжнародні конгреси: Йокогама, 1990; Марсель, 1992., програма ЮНЕСКОПрограма ЮНЕСКО “Людина та біосфера”. У 2000 р. в Україні було прийнято Закон “Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі”, метою якого є підтримка екорівноваги шляхом збільшення площі природних ландшафтів. Українським державним науково-дослідним інститутом проектування міст “Діпромісто” у 2001 р. була розроблена “Генеральна схема планування території України”, одним із головних завдань якої є обґрунтування заходів щодо забезпечення умов екологічної рівноваги за рахунок раціонального використання природних ресурсів і регулювання процесів соціально-економічного розвитку. У 2003 р. затверджена “Комплексна програма реалізації на національному рівні рішень, прийнятих на Всесвітньому саміті зі сталого розвитку”, в якій відзначається необхідність науково-методичного обґрунтування принципів сталого розвитку для вирішення проблем охорони природного середовища та підтримки стану екологічної рівноваги.

В умовах зниження екологічної безпеки в урбанізованих регіонах та містах України спостерігається потреба у подальших дослідженнях в еколого-орієнтованому напрямку містобудівної науки, не останньою ланкою яких можуть бути дослідження та удосконалення в галузі будівництва та формування мережі громадських споруд та, зокрема, дитячих закладів.

? Стан вивченості питання

Домінування функціонально-економічної спрямованості досліджень та розробок в галузі архітектури дитячих закладів в часи Радянського Союзу спричинило появу значної прогалини в галузі архітектурної науки. В останні десятиріччя ця прогалина заповнюється дослідженнями художньо-образних аспектів архітектури дитячих закладів, а також виховної ролі архітектури. Однак у жодній науковій роботі не враховуються останні досягнення психологів і педагогів щодо впливу архітектурного середовища на розвиток дитини, а також відображення психосоматичних особливостей дитини на формування цього середовища.

Наприкінці ХХ ст. дослідженням особливостей формування освітньо-матеріального середовища для учнів підготовчих класів займалися архітектори В. Т. Шпаківська, В. В. Сгадова та С. Тутученко. Численні дослідження з теми проектування освітньо-виховних будівель проводив доктор арх., професор Л. М. Ковальський. Альтернативні типи шкіл розглядав у своєму дисертацій-ному дослідженні С. В. Сьомка. Проблеми формування архітектури шкільних будівель досліджували О. С. Слєпцов, В. В. Смирнов та В. И. Степанов. Історичні аспекти архітектури учбових закладів в Україні розглядав професор, доктор мистецтв. Тимофієнко В. І., а також арх. В. М. Ханко. Відображення українського стилю в архітектурі шкіл досліджував В. В. Чепелик. Роль навчальних закладів в розвитку архітектури і містобудування на Україні вивчала Н. Н. Кондель-Перминова.

Ще у 1989 р. канд. арх. Н. А. Консулова в своїй дисертації сформу-лювала основні принципи формування архітектурного середовища шкільних будівель з урахуванням його виховного впливу на дітей. Вивченню виховної функції архітектури освітніх закладів приділяли увагу Н. О. Душкіна та С. Я. Кузнецов. Але нинішній стан педагогічної системи в Україні та в Європі, а також останні доробки в галузі дитячої психології та особливостей дитячого сприйняття вимагають ґрунтовного переосмислення та практично нового дослідження цієї проблеми.

Принципи формування архітектури шкіл з нетрадиційними методами навчання (на прикладі виключно вальдорфських шкіл) ґрунтовно досліджувала канд. арх. О. М. Дячок, а також німецький арх. R.Арх. Б. М. Губов і Л. О. Філатова вивчали особливості вдосконалення матеріально-технічної бази освітньо-виховних закладів. Прогностичну концепцію формування системи освітньо-виховних будівель розробляв A. Гарнець. Канд. арх. Начева О. О. займалася вдосконаленням мережі та типів шкільних будівель в існуючій забудові. Арх. Кучменко О. О., Е. С. Агранович, P.A.G.досліджували проблеми сприйняття світла та кольору в будівлях дитячих закладів. Вдосконаленням архітектури громадських та дитячих закладів займали-ся арх. Г. А. Андріанова та Ю. В. Третяк.

Питаннями енергозбереження в архітектурі дитячих освітньо-виховних закладів займалися Наназашвілі І. Х., Проскуряков В., Бейрит А. Г., Беля-єв В. С., Хохлова Л. П., Шулдан Л. Основні принципи формування екологіч-ного дитячого архітектурного середовища розробляли Антонюк Д. І., О. Б. Платонова, R. Bachmann, K.M.В останні десятиріччя дослідженням основних напрямків модернізації архітектури шкільних будівель займалися А. Р. Анісімов, N.M.M.H.C.E.Veisari, J.A.W.W.E.M.C.R.цder, H.Питанню впливу простору дитячого закладу на дитячу психіку присвятили свої роботи німецькі професори педагогіки W.N.а також арх. Р. В. Копозалі. Дослідженням особливостей проектуван-ня дитячих майданчиків займався Г. Бельгітц, специфічність розвитку прилеглої території закладів для неповно-літніх розглядала Ахаїмова А. О. Архітектурно-художні аспекти формування дитячих дошкільних закладів стали предметом дослідження А. О. Кадуриної.

Ще з початку ХХ ст. відомі українські та зарубіжні педагоги-новатори (Ушинський, Макаренко, Сухомлинський, Фрьобель, Монтесорі та ін.) висвіт-лювали питання впливу оточуючого середовища на розвиток дитини. Цілі та задачі дитячого виховання, а також засоби їх досягнення і розв’язання за допомогою архітектури були ґрунтовно досліджені в працях засновника антропо-софського вчення Р. Штайнера. Проблемою “людини і простору” займався засновник педагогічної антропології О. Больнов. Але ідеї оновлення освітньо-виховних закладів, яким присвячені праці згаданих зарубіжних авторів, й досі не знайшли свого відображення в сучасних архітектурних програмах України. Архітектурне середовище дитячих закладів не досліджу-валося комплексно, у взаємозв’язку містобудівного, ландшафтного, матеріаль-ного, перцептивного рівнів та, передусім, з точки зору врахування психо-соматичних особливостей дитини.

? Зв’язок з науковими програмами, планами, темами

Тема дисертаційного дослідження пов’язана з планами наукових робіт кафедри теорії та історії архітектури і синтезу мистецтв Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, де виконана ця робота. Тема даного дослідження відповідає також положенням Генплану м. Києва до 2020 р., в якому передбачається розширення мережі дитячих освітньо-виховних та культурних закладів, збільшення їх кількості та покращення якості, а також збереження існуючих озеленених територій, невід’ємне від збереження та модернізації територій дитячих закладів у центральній частині міста.

? Мета дослідження

Метою дисертаційного дослідження є визначення теоретичних засад формування архітектурного середовища дитячих освітньо-виховних закладів з ураху-ванням психосоматичних особливостей дитини.

? Завдання дослідження

Дослідити особливості формування середовища дитячих освітньо-виховних закладів Європи в контексті їх історичного розвитку. Провести аналіз існуючих історіографічних джерел.

Провести архітектурно-соціологічне опитування населення з метою вияв-лення суб’єктивних факторів впливу на формування архітектурного середовища цих закладів. Визначити сьогоденні фактори впливу.

Встановити основні аспекти архітектурного середовища, які слід ураховува-ти, проектуючи дитячий заклад відповідно до психосоматичних особливостей дитини.

Визначити принципи та методи формування архітектурного середовища на базі виділених аспектів та вказати шляхи і прийоми втілення цих принципів і методів у практику проектування дитячих закладів на всіх рівнях: від рівня зовнішнього простору, до рівня оболонки будівлі та її внутрішнього наповнення.

? Об’єкт, предмет та межі дослідження

Об’єктом дослідження є дитячі освітньо-виховні заклади.

Предметом дослідження є принципи формування архітектурного середо-вища дитячих освітньо-виховних закладів з урахуванням психосоматичних особливостей дитини.

Дослідження проводиться в основному на прикладі м. Києва, із залученням прикладів з інших європейських міст.

? Методи дослідження

В дослідженні застосовано порівняльно-історичний метод, який дозволяє простежити процеси виникнення і розвитку архітектурного середовища дитячих закладів та встановити основні фактори впливу на його формування. Проведено комплексне вивчення об’єкта як єдності та узгодженого функціонування частин і цілого. Використано методи порівняльного аналізу історичних даних, наукових положень, проектних рішень та реалізованих об’єктів, метод узагальнення отриманих даних, методи емпіричних досліджень: спостереження, кореспондентські натурні обстеження, опиту-вання, порівняння, статистичний метод.

? Інформаційна база дослідження

Інформаційною базою дисертаційного дослідження є бібліографічні, архівні (писемні, картографічні, іконографічні) історичні джерела, проектна документація, емпіричні дані у вигляді авторських натурних обстежень існуючих дитячих закладів в Європі та, зокрема, в Україні, статистичні та демографічні дані, а також результати архітектурно-соціологічного опитування, проведеного автором у 2005–2006 рр. в чотирьох країнах Європи (Україні, Росії, Німеччині та Великобританії).

? Результати дослідження

Проаналізовано особливості формування середовища дитячих освітньо-виховних закладів Європи в контексті їх історичного розвитку. Проведено аналіз існуючих історіографічних джерел та встановлено відсутність архітектурних досліджень формування середовища дитячих закладів з урахуванням повного комплексу психосоматичних особливостей дитини.

Проведено аналіз результатів архітектурно-соціологічного опитування, виявлено суб’єктивні та об’єктивні фактори впливу на формування архітектурного середовища дитячих закладів в контексті сьогоденних соціальних та середовищних перетворень.

Встановлено чотири аспекти, комплексне врахування яких забезпечує формування архітектурного середовища дитячого закладу у відповідності до психосоматичних особливостей дитини.

Визначено принципи та методи формування архітектурного середовища на базі встановлених аспектів та вказано шляхи і прийоми втілення цих принципів і методів у практику проектування дитячих закладів на всіх рівнях: від рівня зовнішнього простору, до рівня оболонки будівлі та її внутрішнього наповнення.

? Наукова новизна дослідження

Проблема формування архітектурного середовища дитячих закладів вперше розглядається з урахуванням усього комплексу психосоматичних особливостей дитини.

Дослідженням встановлено необхідність створення цілісної архітектурної концепції середовища дитячого закладу, яка має базуватися на одночасному врахуванні чотирьох основоположних аспектів, на основі яких, в свою чергу, визначено основні засади та запропоновано методи і прийоми формування архітектурного середовища дитячого закладу на всіх рівнях організації.

Отже, наукова новизна даного дослідження полягає в комплексній розробці змістовно обґрунтованих теоретичних принципів та методичних рекомендацій щодо формування архітектурного середовища дитячих закладів з урахуванням усієї багатогранності дитячої психосоматики.

? Практичне значення та апробація результатів дослідження

Результати дослідження знайшли своє практичне використання в публі-каціях автора у фахових та науково-популярних виданнях, а також у виступах на трьох наукових конференціях протягом 2005-2006 рр.: V Міжнародна конференція молодих вчених “Соціальні напрямки розвитку архітектури та будівництва”, 25.11.05, КиївЗНДІЕП; Науково-методичний семінар з програм розвитку початкової мистецької освіти, 29.11.05, НАОМА; V Міжнародна конференція молодих вчених “Комплексний розвиток житлового середовища”, 01.12.06, КиївЗНДІЕП.

Основні положення дисертації викладено в 13 публікаціях в наукових збірниках та журналах. З них 8 публікацій — в наукових фахових виданнях, акредитованих ВАК України в галузі архітектури. Деякі положення дисертаційного дослідження викладені також в чотирьох статтях (одна з них у співавторстві), опублікованих у виданнях, акредитованих ВАК України з інших галузей науки (містобудування, мистецтвознавство, історія, освіта) та одна стаття в науково-популярному журналі з архітектури.

Теоретичні результати дослідження використано при підготовці завдання на проектування для студентів 4-го курсу архітектурного факультету НАОМА на тему “Дитячий садок на 60-80 місць” /курсовий проект/, а також спеціального курсу лекцій /7 лекцій/ для студентів 4-го курсу, метою якого є надання допомогти студентам в роботі над семестровим проектом та розширення їх знань в галузі архітектурного проектування та історії архітек-тури. Основні наукові положення та результати дисертаційного дослідження було впроваджено у програмах спеціального курсу лекцій для студентів /магістрів/ НАОМА: “Багатоаспектність архітектурного проектування” та “Екологія в сучасному архітектурному проектуванні” /5 курс, архітектурний факультет/.

Подальше практичне застосування результатів дослідження передба-чається при вдосконаленні нормативної бази проектування дитячих освітньо-виховних закладів та створенні методичних рекомендацій для проектування цих закладів.

? Структура та обсяг роботи

Дослідження складається з двох томів. Том 1 — текстова частина (165 стор.: вступ, три розділи, висновки). Том 2 — додатки (215 стор.: список використаних джерел: 425 позицій; довідки про впровадження результатів дослідження; опис проведеного архітектурно-соціологічного опитування; 55 таблиці; 141 ілюстрація та ін.). Ілюстративний матеріал представлено на 9 планшетах.

ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

У першому розділі дисертації — “Формування архітектурного середо-вища дитячих закладів Європи в процесі історичного розвитку. Історіо-графія питання” — проаналізовано та систематизовано історико-бібліографічні джерела, в яких розглядалися особливості формування архітектури дитячих виховних, а також освітньо-виховних закладів, розглянуто архітектурні особливості цих закладів та визначені фактори впливу на формування їх архітектурного середовища.

Аналіз історичної ретроспективи становлення і формування дитячих закладів від античності до сьогодення показав еволюцію педагогічної свідомості людства, а разом з цим і еволюцію засобів і прийомів формування архітектурного середовища цих закладів.

В античності не було усталеного уявлення про дитину та дитинство, діти до семи років виховувалися виключно в сім’ї, а освітні заклади “гімнасії” будувалися як для юнацтва, так і для дорослих. З VІІІ ст. в Європі починають створюватися дитячі заклади (притулки) в пристосованих приміщеннях при монастирях. Період дитинства в цей час не поважається, дитина вважається просто неповноцінною (ще не-дорослою) істотою, тому із дітей намагаються якомога швидше зробити дорослих.

Епоха Відродження приносить з собою нові педагогічні ідеї. Вперше дитинство сприймається як повноцінний період життя людини. Це призводить до поширення дитячих закладів, які і далі відкриваються у пристосованих будівлях при церквах, монастирях та школах.

Потреба формування специфічного архітектурного середовища дитячого закладу виникає лише в індустріальному суспільстві ХІХ ст., коли на базі педагогічно-виховних теорій Г. Песталоцці, Р. Оуена, Ф. Фрьобеля та ін. виникають перші “школи для найменших” та “дитячі садки”.

На початку ХХ ст. приходить розуміння ролі архітектурного середовища у якості “третього вихователя”. В зв’язку з цим переосмислюється вплив функціо-нально-організаційного, образно-психологічного, масштабно-просторового, а також, частково, сенсорного та естетичного факторів.

ХХ ст. в країнах Західної Європи демонструє тенденцію врівноваження “внутрішніх” і “зовнішніх” чинників впливу на формування архітектурного середовища дитячих закладів та виникнення таких будівель, в яких відчутний благодійний вплив оточуючого матеріального середовища на фізичний, пси-хіч-ний, розумовий і духовний розвиток дитини. З появою еколого-енергетичних проблем, до вагомих факторів впливу на формування архітектурного середовища дитячих закладів, додається екологічний чинник.

У цей же час, в радянському суспільстві продовжувала домінувати тема виключно фізично-розумового здоров’я дітей та економічний фактор, що призвело до тотальної типізації, укрупнення та індустріалізації дитячих закладів. Переважна частина психосоматичних особливостей дитини залишалася поза увагою при формуванні архітектурного середовища. Провідними були лише функціонально-організаційний чинник та незмінні протягом десятиріч (актуальні на поч. ХХ ст. але застарілі сьогодні) санітарно-гігієнічні норми.

Встановлено, що оптимальне формування архітектурного середовища сучасних дитячих закладів має здійснюватися з урахуванням впливу як “зов-нішніх” факторів: ландшафтно-містобудівного, суспільно-політичного, соціально-економічного, культурно-історичного, природно-кліматичного, фактору конструктивних можливостей, так і “внутрішніх”: санітарно-фізіологічного, функціонально-організаційного, масштабно-просторового, образно-психологічного, сенсорного, естетичного, а також екологічного фактору (що є водночас і зовнішнім і внутрішнім).

Зроблено висновок, що науково-теоретичні праці, присвячені проблемам формування архітектурного середовища дитячих закладів, залишали досі поза увагою врахування повного комплексу факторів впливу.

У другому розділі дисертації — “Взаємозалежність архітектурного середовища дитячого закладу та психосоматичних особливостей дитини” — встановлюється зв’язок між визначеними в попередньому розділі факторами впливу на формування архітектурного середовища дитячого закладу та основними аспектами проектування цього середовища.

Ґрунтовний аналіз проведеного автором архітектурно-соціологічного опитування, а також значний доробок педагогів і психологів показують, що діти віком від 6 до 10 років у своєму психічному розвиткові стоять набагато ближче до дітей від 3 до 6 років, аніж до підлітків. Тому відокремлення дітей від підлітків 12-17-річного віку (з їх проблемами перехідного періоду, що нерідко досить брутально виявляються у ставленні до молодших) сприяє зменшенню відсотка підліткової злочинності та “дідівщини” у школах. Необхідність переосмислення поділу дитячих освітньо-виховних закладів на типи відповідно до вікових психосоматичних особливостей дітей дає основу для розроблення нової типізації, за якою дитячі дошкільні та початкові шкільні заклади мають належати до одного типу. Вказано на містобудівну доцільність відокремлення початкової школи від загально-освітньої та створення єдиного освітньо-виховного комплексу — “дитячий сад-початкова школа” з блоком приміщень загального призначення, яким можуть користуватися усі діти мікрорайону або житлового комплексу.

Також доведена необхідність зменшення наповненості дитячих дошкільних закладів до оптимальної місткості у 30-60 осіб. За умов об’єднання дитячого садка і початкової школи за оптимальну місткість єдиного освітньо-виховного комплексу — “дитячий сад-початкова школа” прийнято 60-90 дітей (1-2 групи садка + 4 класи початкової школи).

Встановлено, що досі при формуванні архітектурного середовища дитячих закладів деякі фактори впливу на формування архітектурного середовища цих закладів залишалися поза увагою архітекторів. Не був врахований повний комплекс психосоматичних особливостей дитини, а саме: необхідність іденти-фікації дитини з дитячим закладом; необхідність наближення просторово-планувальної організації дитячого закладу до “домашньої” та її “прозорість”; особливості сприйняття дитиною простору і себе в ньому; потреба дитини в “інтимних” просторах та в творчому пізнанні оточення; навантаження всіх органів чуття дитини та необхідність повноцінного сприйняття дитиною природного середовища; а також створення екологічно здорового клімату в приміщенні.

Визначено, що для досягнення взаємозв’язку архітектурного середовища дитячого закладу та психосоматичних особливостей дитини слід забезпечити багатоаспектність проектування середовища дитячого закладу, а саме: для гармонійної ідентифікації дитини з закладом слід вести проектування архітектурного середовища в образному аспекті; для створення у дитини відчуття затишку, “як вдома”, є необхідним проектування середовища в просторово-планувальному аспекті; задля рівномірного та гармонійного навантаження всіх органів чуття дитини слід створювати середовище закладу в сенсорному аспекті; з метою забезпечення фізичного здоров’я дитини слід проводити проектування в екологічному аспекті.

Чотири вищезгадані аспекти архітектурного середовища визначено у відповідності до їх значення для психічного, фізичного, духовного та розумового розвитку дитини: образний аспект відповідає за психічне здоров’я; просторово-планувальний — за гармонійність як психічного, так і фізичного розвитку; сенсорний — забезпечує якість ментального розвитку; а екологічний аспект відповідає, передусім, за фізичне здоров’я дитини.

У третьому розділі дисертації — “Принципи формування архітектур-ного середовища дитячого закладу” — запропоновано шляхи формування архітектурного середовища за визначеними в попередньому розділі аспектами.

Встановлено, що всі фактори впливу на формування архітектурного середовища дитячих закладів слід свідомо об’єднати “під один дах”. Цим “дахом” має стати цілісна архітектурна концепція середовища дитячого закладу, яка повинна базуватися на одночасному врахуванні чотирьох головних аспектів, кожен з яких може вважатись основоположним (а інші — підпорядкованими), але жоден з яких не може бути вилученим.

Врахування цих аспектів спричиняє перегляд та уточнення існуючих засад формування архітектурного середовища дитячого закладу та створення нових. Потреба урахування образного аспекту зумовлює необхідність створення єдиного архітектурно-образного рішення дитячого закладу, яке має консе-квентно простежуватися на всіх рівнях організації середовища.

Матеріальне оточення дитини в дитячому закладі відіграє роль “третього” вихователя. Після власне вихователя та соціального оточення, якість матеріаль-ного оточення дитини є найважливішою умовою її повноцінного і гармонійного розвитку. Дитина живе в світі, в якому реальність і вигадка постійно переплі-таються, вона ще не відокремлює себе від свого оточення, тому забезпечення якомога повної ідентифікації дитини з закладом є головною умовою створення належного “дитячого” середовища та основним завданням архітектурно-образного рішення закладу.

Розробка архітектурної концепції середовища в просторово-планувальному аспекті вимагає перегляду функціонально-просторових принципів щодо їх відповідності психосоматичним особливостям дитини на всіх рівнях: від рівня простору групової кімнати до рівня простору присадибної ділянки.

Для забезпечення якнайкомфортнішого відчуття дитини в дитячому закладі, простір закладу має бути, передусім, наближеним до “дитячого масштабу”. Його слід диференціювати в трьох вимірах, чітко структурувати та зробити зрозумілим для дитини.

Діти пізнають світ через активну взаємодію з ним, збираючи інформацію про нього всіма органами чуття. Тільки те, що дитина сприйняла, пізнала і зрозуміла сама, можна назвати її власним досвідом, і це залишиться з нею на все життя. В індустріально-інформаційному світі існує спокуса “споживати” інформацію, яка не пройшла крізь тіло, серце і розум, що є небезпечним для здорового психічного, душевного, розумового і фізичного розвитку дитини.

Недостатня увага до сенсорного аспекту при створенні архітектурного середовища для дітей призводить до ряду негативних наслідків в розвитку підростаючого покоління, в тому числі, і до росту дитячої та підліткової злочинності. Тому вкрай актуальним є перехід до проектування дитячих закладів за принципом сенсорно-естетичної наповненості середовища.

Цей принцип передбачає використання гаптично інформативних будівель-них та оздоблювальних матеріалів і конструкцій. А саме: використання “живих” матеріалів, що мають здатність до “старіння”, на яких діти можуть лишати індивідуальні сліди своєї життєдіяльності, та застосування зрозумілих для дітей матеріалів, з якими вони самі можуть працювати, зводячи частини будівлі своїми руками.

Принцип сенсорно-естетичної наповненості також передбачає створення цілісної системи освітлення та колористичної організації середовища, які базуються на врахуванні фізичного та психологічного впливу кольору та освітлення на дитину і мають забезпечувати функціонально-роз’яснювальну роль кольорів та освітлення (підкреслення тектоніки будівлі, просторового планування, функції приміщень тощо). При цьому важливою є диференціація освітлення (створення яскраво освітленого — “соціального”, напівтемного— “інтимного” простору; зон “концентрації” — з точковим освітленням) та забезпечення переваги природного освітлення над штучним.

“Екологічне проектування” дитячого закладу має включати низку заходів для покращання загальної екологічної ситуації, забезпечення здоров’я дитини, а також передбачати економне використання енергоресурсів. Принцип “еколо-гічного проектування” дитячого закладу має простежуватися на всіх рівнях.

На ландшафтно-містобудівному рівні екологічне проектування полягає в “розпечатуванні” ґрунтів та створенні єдиної мережі природних біотопів міста з її виходом до приміських сільськогосподарських, лісових та паркових земель, і, як оптимальне, безпосереднє долучення територій дитячих закладів до цієї системи.

На рівні будівлі “екологічність проектування” досягається за допомогою: її оптимальної орієнтації; врахування переваг і недоліків природно-ландшафт-ного оточення; компактності форми та теплонепроникності зовнішньої оболон-ки будівлі; застосування екологічно чистих матеріалів та пасивного викорис-тання енергії сонця.

З точки зору створення здорового клімату в приміщеннях дитячого закладу необхідно використовувати лише ті опоряджувальні матеріали, котрі забезпечують підтримання комфортного для дитини клімату (тобто 50вологість повітря та постійну комфортну температуру), а також такі, які не засмічують навколишнє середовище під час свого виробництва, експлуатації, утилізації та потребують якомога менше енергії для виробництва.

Екологічна система життєзабезпечення означає використання енерге-тично вигідних та екологічно чистих опалювальних і вентиляційних систем, а саме: опалювальні системи на основі енергоносіїв, що мають здатність до відновлення (сонячні батареї та колектори, теплові насоси) із невисокою температурою енергоносія та “випромінюючими” тепло поверхнями; спе-ціальні вентиляційні системи (які забезпечують контрольованість провітрю-вання та дозволяють “повертати” назад тепло використаного повітря).

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

В даному дисертаційному дослідженні вперше була розглянута проблема формування архітектурного середовища дитячих закладів з урахуванням психосоматичних особливостей дитини.

1. Встановлено, що сьогодні на формування архітектурного середовища дитячих закладів впливають:

– сім “зовнішніх” факторів: суспільно-політичний; соціально-економічний; фактор конструктивних можливостей; природно кліматичний; ландшафтно-містобудівний; культурно-історичний; екологічний (збереження навколишнього середовища та енергоносіїв);

– та сім “внутрішніх” факторів: образно-психологічний; функціонально-організаційний; масштабно-просторовий; санітарно-фізіологічний; сенсорний; естетичний; екологічний (здоровий клімат в будівлі).

2. Визначено, що у вітчизняних науково-теоретичних працях проблема формування архітектурного середовища дитячих закладів досі не розглядалася з точки зору психосоматичних особливостей дитини. При проектуванні дитячих закладів в Україні досі не враховувалась необхідність:

– забезпечення ідентифікації дитини з дитячим закладом;

– наближення просторово-планувальної організації дитячого закладу до “домашньої”, її “прозорість” і зрозумілість;

– реакції на особливості сприйняття дитиною простору та себе у ньому;

– забезпечення потреб дитини в “інтимних” просторах та в творчому пізнанні свого оточення;

– навантаження всіх органів чуття дитини;

– пізнання дитиною природного середовища;

– створення екологічно-здорового клімату в будівлі.

В загальносвітових науково-теоретичних працях з проблем формування архітектурного середовища дитячих закладів досі не було узагальнено та структуровано всієї низки аспектів, які мають бути враховані під час проектування дитячих закладів.

3. Доведена (на основі педагогічно-психологічного доробку та результатів авторського архітектурно-соціологічного опитування) необхідність:

– переосмислення поділу дитячих освітньо-виховних закладів на типи, відповідно до вікових психосоматичних особливостей дітей;

– нової типізації, за якою дитячі дошкільні та початкові шкільні заклади мають належати до одного типу;

– зменшення наповненості дитячих закладів до оптимальної місткості 30-60 осіб. За умов об’єднання дитячого садка і початкової школи, оптимальною можна вважати місткість до 90 дітей (1-2 групи садка + 4 класи початкової школи).

4. Основоположним принципом формування архітектурного середовища дитячого закладу визнано створення його цілісної архітектурної концепції на всіх рівнях організації (від зовнішнього простору через “оболонку” будівлі до її внутрішнього “наповнення”) та на основі чотирьох головних аспектів:

– образного,

– просторово-планувального,

– сенсорного,

– екологічного.

При цьому, кожен із цих аспектів може вважатись головним, а інші — підпорядкованими, але жоден з них не може бути вилученим.

5. Перший (образний) аспект формування архітектурного середовища відображається у консеквентному застосуванні принципу єдиного архітектурно-образного вирішення на всіх рівнях:

– методом контекстного будівництва (на рівні району/кварталу);

– планування подвір’я дитячого закладу, як частини загального архітектурно-образного рішення та за допомогою засобів “перетікання” простору (на рівні присадибної ділянки);

– створення індивідуального образу будівлі на основі ідеї, дотичної до дитячого сприйняття та відображення його як в зовнішньому вигляді, так і у внутрішньому плануванні і опорядженні (на рівні будівлі).

6. Урахування другого (просторово-планувального) аспекту спричинило перегляд та уточнення існуючих та створення нових методів та прийомів функціонально-просторового планування відповідно до психосоматичних особливостей дитини на всіх рівнях:

– на рівні дитячої групи розроблено метод тримірної диференціації простору та забезпечення “дитячості масштабу”;

– на рівні будівлі уточнено існуючу систему зонування будівлі; розширено номенклатуру приміщень та розроблено метод забезпечення легкості орієнтації дитини в будівлі;

– на рівні присадибної ділянки запропоновано нову систему зонування території та розроблено метод диференціації простору.

7. Урахування третього (сенсорного) аспекту потребувало перегляду естетичних та гігієнічних засад проектування дитячих закладів на основі:

– використання гаптично інформативних будівельних та опоряджувальних матеріалів і зрозумілих для дітей конструкцій;

– єдиної системи освітлення на основі диференціації рівня освітленості та зонування;

– єдиної колористичної організації середовища: виявлення кольором тектоніки будівлі та її просторово-функціонального планування, врахування фізичного та психічного впливу кольору.

8. Урахування четвертого (екологічного) аспекту у проектуванні дитячих закладів спонукало до уточнення та доповнення прийомів забезпечення екологічної доцільності архітектурного рішення на всіх рівнях:

– вдосконалення екології зовнішнього простору на засадах “розпечатування” ґрунтів та створення мережі природних біотопів;

– вдосконалення екологічної доцільності розташування та планувальної структури будівлі;

– використання екологічно чистих та енергетично вигідних матеріалів;

– екологічне вирішення систем життєзабезпечення будівлі.

Наукова новизна дослідження полягає в розробці теоретичних принципів, методичних рекомендацій і прийомів формування архітектурного середовища дитячих освітньо-виховних закладів з урахуванням усієї багатогранності психосоматичних особливостей дитини.

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ АВТОРА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

? Статті у фахових наукових виданнях з архітектури:

1. Ернст Т. К. Аналіз ландшафтно-містобудівних принципів зведення дитя-чих закладів в Західній Європі // Теорія та історія архітектури і містобудування: зб. наук. праць. — К.: НДІТІАМ, 2005. — С. –226.

2. Ернст Т. К. Вплив педагогічно-антропологічних та психологічних фак-торів на проектування дитячих закладів // Вісник Придніпровської державної академії будівництва та архітектури. — Дніпропетровськ, 2005. — № 6, чер-вень. — С. –22.

3. Ернст Т. К. Екологічно та енергетично доцільна архітектура // Збірник Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури: Дослідницькі та науково-методичні праці. — Випуск 12. — К., 2005. — С. –302.

4. Ернст Т. К. Колір в архітектурі дитячих освітньо-виховних закладів // Вісник Придніпровської державної академії будівництва та архітектури. — Дніпропетровськ, 2006. — № 4, квітень — С. –26.

5. Ернст Т. К. Конструкції та оздоблювальні матеріали в архітектурі дитячих освітньо-виховних закладів за кордоном // Перспективні напрямки проектування житлових та громадських будівель: зб. наук. праць, спец. випуск: “Комплексний розвиток житлового середовища”. — К.: КиївЗНДІЕП, 2006 — С. .

6. Ернст Т. К. Організація внутрішнього простору та “дитячий” масштаб в проектуванні дитячих освітньо-виховних закладів // Региональные проблемы архитектуры и градостроительства. Випуск 7-8. — Одеса, 2005. — С. –246.

7. Ернст Т. К. Урахування екологічних та енергетичних факторів в загаль-ному концепті проектування дитячих закладів // Теорія та історія архітектури і містобудування: зб. наук. праць. — К.: НДІТІАМ, 2005. — С. –52.

8. Ернст Т. К. Художньо-образна наповненість архітектури дитячих закладів та порушення дитячої психіки // Перспективні напрямки проектування житло-вих та громадських будівель: зб. наук. праць. — К.: КиївЗНДІЕП, 2005. — С. –53.

? Статті у наукових виданнях з інших спеціальностей:

9. Ернст Т. К. Архітектура дитячих освітньо-виховних закладів в Європі: виникнення, становлення, розвиток // Праці центру пам’яткознавства. — ви-пуск . — К., 2006. — С. .

10. Ернст Т. К. Дитячі заклади у контексті існуючої забудови міста Києва // Праці центру пам’яткознавства. — випуск . — К., 2006. — С. .

11. Ернст Т. К. Педагогічно-антропологічні, психологічні та філософські засади архітектури дитячих освітніх закладів творчого спрямування // Матеріали науково-методичного семінару з проблем розвитку початкової мистецької освіти 29-30 листопада 2005 р. — С. –41.

12. Скорик Л. П., Ернст Т. К. Архітектурне проектування дитячих закладів у контексті соціальних та середовищних перетворень // Досвід та перспективи розвитку міст України. Історичні аспекти архітектурної теорії і практики: зб. наук. праць. — випуск . — К.: Діпромісто, 2006. — С. –236.

? Статті у науково-популярних виданнях:

13. Ернст Т. К. Колір в архітектурі дитячих закладів // Архітектурний вісник. — Львів: Львівська обласна організація Національної спілки архітекторів України, 2005. — № (25) — С. –22.

АНОТАЦІЯ

Ернст Т. К. Принципи формування архітектурного середовища дитячих освітньо-виховних закладів. — Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури зі спеціальності 18.00.01 — Теорія архітектури, реставрація пам’яток архітектури. — Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури, Київ, 2007.

Дисертація присвячена питанням формування архітектурного сере-довища ди-тячих закладів з урахуванням всієї багатогранності психосоматичних особливостей дитини. Дослідження ґрунтується на авторських натурних обстеженнях дитячих закладів в Європі та в Україні; на урахуванні вимог щодо формування середовища дитячих закладів, які випливають із сучасних соціально-психологічних, педагогічних, філософсь-ких, антропо-софсь-ких та екологічних досягнень; а також на аналізі результатів архітектурно-соціологічного опитування (проведеного автором у 2005–2006 рр. в 4-х євро-пей-сь-ких країнах). На основі цього фактичного матеріалу встановлено нові принципи формування архітектур-ного середо-вища дитячих закладів та визначено методи і способи втілення цих принципів у практику архітектурного проек-тування. Основні теоретичні здобутки дослідження використано при підготовці спеціального курсу лекцій для студентів 4-го курсу архітектурного факультету НАОМА.

Ключові слова: архітектура, проектування, будівництво, архітектурне середовище, цілісна архітектурна концепція середовища дитячого закладу, дитячі освітньо-виховні заклади, дошкільні заклади, початкові школи, психосоматичні особливості дитини.

АННОТАЦИЯ

Эрнст Т. К. Принципы формирования архитектурной среды детских образовательно-воспитательных заведений. — Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата архитектуры по специальности 18.00.01 — Теория архитектуры, реставрация памятников архитектуры. — Национальная академия изобразительного искусства и архитектуры, Киев, 2007.

Диссертация посвящена вопросам формирования архитектурной среды детских заведений с учётом всей многогранности психосоматических особенностей ребёнка. Исследование основывается на авторских натурных обследованиях детских заведений в Европе и в Украине; на учёте требований к формированию архитектурной среды детских заведений, которые вытекают из современных социально-психологических, педагоги-ческих, философских, антропософских и экологических достижений; а также на анализе результатов архитектурно-социологического опроса (проведённого автором в 2005–2006 гг. в 4-х европейских странах). На основе этого фактического материала определены новые принципы формирования архитектурной среды детских заведений и указаны методы и способы воплощения этих принципов в практику архитек-турного проектирования. Основные теоретические результаты исследования использовано при подготовке специального курса лекций для студентов 4-го курса архитектурного факультету НАОМА.

Ключевые слова: архитектура, проектирование, строительство, архитек-турная среда, целостная архитектурная концепция среды детского заведения, детские образовательно-воспитательные заведения, дошкольные заведения, начальные школы, психосоматические особенности ребёнка.

ABSTRACT

Ernst, Tetiana: Architectural space formation for pre-school and kindergarten facilities. Manuscript.

Doctoral thesis submitted in fulfilment of the requirements for the Ph. D. in Architecture, specialty 18.00.01 “Theory of Architecture; Restoration of Historic Buildings”, awarded by the National Academy of Fine Arts and Architecture, Kyiv, 2007.

The present thesis is concerned with architectural space formation for pre-school and kindergarten facilities. Special consideration is given to the psychosomatics of children in its full diversity. The investigations are based on case studies of pre-schools and kindergartens in Europe, and in particular in Ukraine; on an analysis of the current worldwide knowledge about socio-psychological, pedagogical, philosophical, anthro-posophical and ecological requirements for architectural space formation for pre-school and kindergarten facilities; and on the results of an architectural/sociological survey, which was conducted by the author of this thesis in 2005/06 in four European countries. Based on this factual material, new principles for architectural room formation for pre-school and kindergarten facilities have been developed, and methods and means for practising these principles in architectural design have been determined. The key results of this research have been used to prepare a special course of lectures to 4th year students of the Kyiv National Academy of Fine Arts and Architecture.

Keywords: architecture, design, building, space, formation, pre-school, kindergarten, educational facilities, children, child psychology.

ZUSAMMENFASSUNG

Ernst, Tetiana: Raumbildungsprinzipien fьr Erziehungs- und Bildungsfьr Kinder. Manuskript.

Dissertation zur Erlangung des akademischen Doktorgrades im Fachbereich Architektur, Fachrichtung 18.00.01 „Architekturtheorie; Restauration architektonischer Denkmдler“, an der Nationalakademie fьr Bildende Kunst und Architektur, Kiew, 2007.

Die Dissertation beschдftigt sich mit der Raumbildung fьr Erziehungs- und Bildungseinrichtungen fьr Kinder unter Berьcksichtigung der kindlichen Psychosomatik in ihrer ganzen Vielfalt. Die Untersuchung basiert auf Fallstudien an Kindergдrten und Schulen in Europa und insbesondere in der Ukraine, auf einer Analyse der Anforderungen, die sich nach dem weltweiten sozialpsychologischen, pдdagogischen, philosophischen, anthroposophischen und цkologischen Kenntnisstand an die Raumbildung fьr Erziehungs- und Bildungseinrichtungen fьr Kinder ableiten lassen, sowie auf der Auswertung einer architektonisch-soziologischen Umfrage, die von der Autorin in den Jahren 2005 und 2006 in 4 europдischen Lдndern durchgefьhrt wurde. Auf Grundlage dieses faktischen Materials wurden neue Prinzipien zur Raumbildung fьr Erziehungs- und Bildungseinrichtungen fьr Kinder erarbeitet und systematisiert sowie Mittel und Methoden zur Realisierung dieser Prinzipien in der architektonisch-planerischen Praxis bestimmt. Die wesentlichen theoretischen Ergebnisse der Untersuchung fanden Eingang in eine Spezialvorlesungsreihe fьr Studenten im 4. Jahr der Kiewer Nationalakademie fьr Bildende Kunst und Architektur.

Schlьsselwцrter: Architektur, Planung, Bau, Raum, Raumbildung, Kindergдrten, Schulen, Bildungseinrichtungen, Erziehungseinrichtungen, kindliche Psyche.