Національна академія наук України

Інститут української мови

Михайленко Владислав Миколайович

УДК 811.161.2 ' 282.2

Динаміка середньонаддніпрянсько-

поліського діалектного суміжжя

у світлі ізофон

Спеціальність 10.02.01 – українська мова

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Київ – 2002

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Відділі діалектології Інституту української мови НАН України.

Науковий керівник – доктор філологічних наук,

професор Гриценко Павло Юхимович,

Інститут української мови НАН України,

завідувач відділу діалектології.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Поповський Анатолій Михайлович,

Дніпропетровська юридична академія МВС України,

професор кафедри української мови;

кандидат філологічних наук, доцент

Мойсієнко Віктор Михайлович,

Житомирський державний педагогічний

університет імені Івана Франка,

завідувач кафедри української мови.

Провідна установа – Запорізький державний університет,

кафедра української мови,

Міністерство освіти i науки України, м. Запоріжжя.

Захист відбудеться “29” травня 2002 р. о 14 00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.173.01 при Інституті української мови НАН України (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 4).

Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту мовознавства імені О.О.Потебні та Інституту української мови НАН України (м. Київ, вул. Грушевського, 4).

Автореферат розіслано “27” квітня 2002 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат філологічних наук І.А.Самойлова

Загальна характеристика дисертації

В українській діалектології є чимало положень і висновків, які суттєво впливають на осмислення лінгвістичних явищ і мовної ситуації в цілому. Одним із таких положень є висловлена ще 1923 р. думка В.М.Ганцова про те, що “північна група [діалектів. – В.М.] становить одну діялектичну цілість, об'єднану комплексом аналогічних фонетичних з'явищ, що розвилися на грунті давнього принціпу відрізнення наголошених і ненаголошених складів у цих говорах. Давніше територія цієї діялектичної групи була ширша, сягаючи далі на південь і на Лівобережжі, і на Правобережжі” (Ганцов В.М. Діялектологічна класифікація українських говорів (з картою). – К., 1923. – С. 63). Ця ідея В.М.Ганцова про звуження ареалу північного наріччя під впливом південно-західного та південно-східного наріч пізніше була сприйнята іншими мовознавцями (Ф.Т.Жилко, І.О.Варченко, І.Г.Матвіяс), однак докладній перевірці не була піддана. Рух ареалів водночас означає зміну в мовному просторі розмежувальної лінії чи смуги говірок між середньонаддніпрянським та поліськими говорами.

Хоч питання динаміки межі між північним та південно-східним наріччями української мови привернуло увагу вчених майже 80 років тому, проте й досі воно зберігає актуальність. Думка про поступове витіснення діалектних рис північного наріччя рисами південних наріч, про зміщення на північ межі між південними та поліським наріччями, про звуження зони побутування визначальних рис північного наріччя внаслідок експансії рис південного наріччя на північ міцно усталилася в діалектології, хоча й спиралася на зібрані в різний час і за різними програмами свідчення розрізнених говірок.

Вивчення полісько-середньонаддніпрянського порубіжжя, де межують не тільки два говори, але й два наріччя української мови, залишається одним з актуальних завдань української діалектології. Значення такого дослідження полягає не лише в чіткому окресленні сучасної розмежувальної умовної лінії чи перехідної зони між цими діалектами, а й у виявленні наслідків інтерференції діалектних систем двох відмінних типів. Саме це і спонукало дослідити сучасну межу між цими наріччями та перевірити наведене вище твердження В.М.Ганцова про експансію середньонаддніпрянських елементів в ареал північного наріччя.

В українській діалектології середньонаддніпрянським говіркам приділено чимало уваги, бо саме середньонаддніпрянський говір значною мірою визначив структурну індивідуальність усього південно-східного наріччя, середньонаддніпрянських говірок сягають багато південно-східних говірок пізнішої формації – степові та слобожанські. Зокрема, велику увагу вивченню середньонаддніпрянських, слобожанських та степових говірок, їхніх структурних особливостей, а також їх ролі у становленні норм літературної мови приділили у своїх працях В.С.Ващенко, О.І.Варченко, А.М.Поповський, Т.Г.Шевченко, В.А.Чабаненко, Б.А.Шарпило, З.С.Сікорська, К.Г.Глуховцева, В.В.Лєснова, Г.І.Мартинова, Л.Д.Фроляк та ін.; говірки північного наріччя як одні з архаїчних у слов'янському континуумі в останні десятиліття також залишалися об'єктом докладного вивчення в роботах Т.В.Назарової, А.М.Залеського, М.В.Никончука, М.І.Толстого, М.Г.Железняка, В.М.Мойсієнка та ін.; межу між північним і південно-східним наріччями як окремий предмет дослідження розглянуто у працях Ф.Т.Жилка, В.С.Ващенка, В.М.Брахнова, Л.П.Бови (Ковальчук), І.Г.Матвіяса, А.М.Залеського, А.О.Свашенко, Л.В.Рябець.

Зауважимо, що висновки дослідників щодо розташування основних розмежувальних ліній між північними і південними говорами не завжди збігалися. Однією з причин різного віднесення говірок до певного діалектного типу є відсутність їх ґрунтовних системних описів за різними структурними рівнями, на підставі яких можна було б визначити глибину й характер протиставлення говірок, ступінь релевантності диференціюючих ці діалекти ознак, встановити напрями та інтенсивність взаємовпливів у зоні міждіалектного контактування.

Актуальність дослідження зумовлена необхідністю вивчення сучасної міждіалектної диференціації та з'ясування того, наскільки сьогодні актуальним і довідним є положення про зміну межі між середньонаддніпрянським та поліськими говорами, твердження про експансію рис південного наріччя на говірки північного наріччя.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження пов'язане з плановою науковою темою Інституту української мови НАН України “Українська діалектна мова сьогодні: онтологічний та гносеологічний аспекти”.

Метою дослідження є окреслення сучасної межі між середньонаддніпрянським та поліськими говорами у зіставленні з виділеною цією ж межею за “Атласом української мови”; з'ясування напрямків змін фонетичних систем говірок середньонаддніпрянсько-поліського суміжжя під впливом мовних та соціально-культурних чинників.

Завдання дослідження полягає в тому, щоб:–

проаналізувати поширення фонетичних рис середньонаддніпрянського та поліських говорів української мови за свідченнями, зафіксованими в Атласі української мови, та за матеріалами, зібраними під час обстеження цієї ж території у 1998-2001 рр.;–

виявити наявність чи відсутність змін у ланках фонетичних систем досліджуваних говірок за останні 50 років ХХ ст.;–

встановити визначальні тенденції цих змін, фактори, які впливають на зміни у фонетичних системах говірок;–

перевірити обґрунтованість відомого твердження про пересунення, зміну розмежувальної лінії між середньонаддніпрянським та поліськими говорами.

Об'єктом дослідження є 137 говірок середньонаддніпрянсько-поліського діалектного суміжжя, які розташовані на території від Ніжина Чернігівської обл. до Канева Черкаської обл. та від Фастова Київської обл. до р. Сули; це говірки Київщини (70 н. пп.), Чернігівщини (44 н. пп.), Сумщини (2 н. пп.), Черкащини (8 н. пп.), Полтавщини (13 н. пп.); усі ці говірки були об'єктом обстеження у 1948-1960 рр. і повторно обстежені у 1998-2001 рр. за “Програмою для збирання матеріалів до діалектологічного атласа української мови” (друге вид., К., 1949). Результати обстеження цих говірок у 1948-1960 рр. зафіксовані в картотеці Атласу української мови (зберігається в Інституті української мови НАН України) та репрезентовані на картах Атласу української мови (далі АУМ).

Предметом дослідження є сучасний стан та зміни у фонетичній системі говірок середньонаддніпрянсько-поліського діалектного суміжжя.

Вибір предмета дослідження зумовлений тим, що саме на фонетичному рівні дослідниками були відзначені суттєві протиставлення між північними і південними українськими діалектами; до того ж саме з фонетики до сьогодні зібрано велику кількість говіркових свідчень.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації вперше в українському мовознавстві виявлено ступінь збереження / змінності говірок окремої діалектної зони, динаміки міждіалектної межі упродовж останніх 50-ти років, перевірено твердження про зміну в мовному просторі розмежувальної лінії між суміжними діалектами, окреслено тенденції і фактори змін у структурах говірок.

Практичне значення роботи полягає у розширенні бази діалектологічних досліджень – введенні до наукового обігу результатів повторного обстеження говірок, що може бути використане для лінгвогеографічних досліджень та в лінгводидактиці. Укладений “Атлас середньонаддніпрянсько-поліського діалектного суміжжя (фонетика)” розширює ареалогічну інформацію про фонетичні системи говірок цього ареалу, дає змогу розв'язувати актуальні проблеми діалектного членування української мови в окресленому ареалі та з'ясовувати напрями і фактори динаміки української діалектної мови.

Теоретичне значення роботи полягає в тому, що в ній запропоновано й перевірено методику вияву й опису динаміки говірок та лінгвістичних ареалів на фонетичному рівні, визначено засади поліхронного картографування, обґрунтовано цінність для такого опису позиційної характеристики голосних та приголосних фонем, визначено перелік рефлексів, які дають чіткі опозиції при зіставленні двох діалектних масивів (поліського та середньонаддніпрянського), а тому можуть бути покладені в основу зіставного та ареалогічного вивчення фонетики цих говірок.

У роботі використані описовий та лінгвогеографічний методи.

Джерелами дослідження послужили матеріали АУМ, записи, зроблені упродовж 1998-2001 рр. за “Програмою для збирання матеріалів до діалектологічного атласа української мови” (друге вид., К., 1949) в 137 н.п. середньонаддніпрянсько-поліського діалектного суміжжя.

Базою аналізу стали 1014 словоформ, які репрезентують континуанти праслов'янських *е, *к, *м, *о, *^, рефлекси давніх ы, и, відповідники давнього ъ у сильній позиції, -е (< -ьjе) у називному відмінку однини іменників середнього роду, рефлекси губних та зубних звуків у різних позиціях у словоформі, протетичні приголосні, вставні звуки, протиставлення приголосних за твердістю / м'якістю.

Апробація роботи. Дисертацію обговорено на засіданні відділу діалектології Інституту української мови НАН України. Результати дослідження викладено в доповідях на міжвузівській науково-практичній конференції “Лінгвогеографія Черкащини” (м. Умань, 2000) та Всеукраїнських діалектологічних семінарах (м. Житомир, 2000, м. Львів, 2001). Положення дисертації висвітлено у 5 публікаціях.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (190 позицій), трьох додатків, у яких подано індекс проаналізованих у тексті дисертації словоформ (1014 одиниць), список обстежених населених пунктів (137), “Атлас середньонаддніпрянсько-поліського діалектного суміжжя (фонетика)” (194 карти).

Повний обсяг дисертації налічує 415 сторінок, обсяг трьох додатків – 222 сторінки.

Основний зміст роботи

У “Вступі” обґрунтовано вибір теми дисертації, її актуальність, визначено мету, завдання, предмет і об'єкт, наукову новизну, практичне та теоретичне значення, методи і джерела дослідження.

У першому розділі “Дослідження динаміки ізоглос як проблема сучасної лінгвогеографії” розглянуто стан вивчення в українському мовознавстві окремих діалектів та діалектного членування, типів діалектних меж, характеру перехідних та мішаних говірок, змінності ізоглос, а також структурних особливостей середньонаддніпрянського та поліських говорів та меж між цими діалектами. Зазначено, що розв'язання питання про динаміку ареалів упродовж визначеного часу можливе лише на підставі лінгвістичних карт, зокрема зіставлення наслідків картографування спільних явищ на різних хронологічних зрізах, тобто, на підставі діахронного картографування. Оскільки лінгвістична карта відображає лише результати мовних процесів, що відбувалися до моменту збирання картографованого матеріалу, то викликає сумнів обґрунтованість встановлення динаміки ареалу та змін меж між діалектами за відсутності карт, на яких було б представлено результати обстеження тієї самої території за єдиною програмою на різних часових зрізах. Відзначено, що в українській діалектології ще не знайшло поширення створення поліхронічних мовних карт. Тому дотеперішні твердження про динаміку ареалів не спиралися на результати конкретних досліджень. Сьогодні можна стверджувати факт динаміки лише окремих ізоглос – фонетичних, морфологічних, синтаксичних, лексичних, а не рух, динаміку ареалів діалектів як структурних цілостей.

У зв'язку з тим, що досі не було створено методичної й теоретичної баз проведення таких досліджень, а висновки про динаміку лінгвістичних явищ спиралися на поодинокі факти різного часу й навіть належні до різного мовного простору, що не давало змоги простежити поширення явища в чітко окресленому часі, у роботі запропоновано методику вивчення динаміки ізофон на підставі лінгвістичних карт, на яких представлено результати обстеження тієї самої території за єдиною програмою на різних хронологічних зрізах. Зокрема відзначено, що для представлення динаміки фонетичних явищ на одній карті показано їх поширення у 50-60-х рр. ХХ ст. (зафарбованими фігурами) та їх сучасний стан (контурними знаками). Одночасне нанесення на карти свідчень двох хронологічних зрізів дозволило відтворити наявність / відсутність змін у вокалізмі та консонантизмі досліджуваних говірок. У дисертації збережено принципи поділу зафіксованого матеріалу за віковими групами інформантів та нумерацію населених пунктів, які прийняті в Атласі української мови.

У другому розділі “Динаміка вокалізму говірок середньонаддніпрянсько-поліського діалектного суміжжя” проаналізовано фонетичні явища, які є протиставними для середньонаддніпрянського та поліських говорів, зокрема зміни, що сталися за останні 50 років ХХ ст. у рефлексації *е, *к, *м, *о, *^, давніх ы, и, відповідниках давнього ъ у наголошеній позиції, а також у рефлексації -е (< -ьjе) у називному відмінку однини іменників середнього роду. Ці фонетичні явища описано за єдиною схемою, яка передбачає:

а) представлення рефлексів давньої фонеми за хронологічним зрізом 50-60-х рр. ХХ ст. на підставі лінгвістичних карт і некартографованих матеріалів АУМ;

б) представлення результатів діалектологічного обстеження 1998-2001 рр. у цих же населених пунктах за цією ж програмою;

в) опис виявлених змін аналізованих рефлексів із зазначенням говірок, де їх зафіксовано.

Кожне фонетичне явище в дисертаційній роботі відтворено на картах, які відображають рефлекси фонем у різних словоформах у зазначених часових зрізах. Указано зміни, які характерні для деяких словоформ в усіх досліджуваних говірках, а також ті, які виявлено лише в частині говірок.

Розглянемо словоформи з рефлексами *о та *м, *е у досліджуваних говірках.

У деяких досліджуваних поліських говірках на місці *о в матеріалах АУМ засвідчено дифтонгічні рефлекси K, I та монофтонги о, и, і.

І. Дифтонг K: \бLл'ше, \тLл'ки, с\кLл'ки (6 н.п.) [див. к. ]; вLз, рLг, лL)) (6 н.п.) [к. ; див також АУМ, I, к. 57]. Під час обстежень 1998-2001 рр. на місці дифтонга K зафіксовано монофтонги:

1) і: \б'іл'ше, \т'іл'ки, с\к'іл'ки (2 н.п.); в'із, р'іг, л'і) (1 н.п.);

2) и: \бил'ше, \тил'ки, с\кил'ки (4 н.п.);

3) о: воз, рог, ло) (5 н.п.).

ІІ. Дифтонг I: \бJл'ше, \тJл'ки , с\кJл'ки (5 н.п.); вJз, рJг, лJ) (13 н.п.).

На місці дифтонга I під час обстежень 1998-2001 рр. виявлено монофтонги:

1) і: \б'іл'ше, \т'іл'ки, с\к'іл'ки (2 н.п.); в'із, р'іг, л'і) (4 н.п.);

2) и: \бил'ше, \тил'ки, с\кил'ки (3 н.п.); виз, риг, ли) (9 н.п.).

В АУМ у більшості досліджуваних поліських та середньонаддніпрянських говірок зафіксовано монофтонги: 1) і: \б'іл'ше, \т'іл'ки, с\к'іл'ки (97 н.п.); в'із, р'іг, л'і) (72 н.п.);

2) и: \бил'ше, \тил'ки, с\кил'ки (27 н.п.), виз, риг, ли) (57 н.п.). За сучасними обстеженнями, на місці давніше фіксованого монофтонга и відзначено монофтонг і: \б'іл'ше, \т'іл'ки, с\к'іл'ки (23 н.п.); в'із, р'іг, л'і) (32 н.п.);

3) у: \бул'ше, \тул'ки, с\кул'ки (4 н.п.); вуз, руг, лу) (3 н.п.);

4) о: воз, рог, ло) (6 н.п.).

Обстеження 1998-2001 рр. показали, що кількість говірок, у яких функціонує монофтонг и, у зазначених словоформах, зменшилася: \бил'ше, \тил'ки, с\кил'ки (13 н.п.), виз, риг, ли) (33 н.п.); при цьому збільшилася кількість тих говірок, у яких поширений монофтонг і: \б'іл'ше, \т'іл'ки, с\к'іл'ки (126 н.п.) [к. ]; в'із, р'іг, л'і) (105 н.п.)к. ]; стабільною виявилася кількість говірок, у яких зафіксовано в новозакритому складі о: воз, рог, ло) (6 н.п.).

Під час експлорації 1998-2001 рр. у мовленні середнього й молодшого поколінь в аналізованих словоформах не виявлено монофтонга у, що дає підстави припускати звуження ареалу функціонування цього монофтонга в зазначених словоформах в поліських говірках; на місці монофтонга у зафіксовано: 1) і: \б'іл'ше, \т'іл'ки, с\к'іл'ки (2 н.п.); в'із, р'іг, л'і) (1 н.п.); 2) и: \бил'ше, \тил'ки, с\кил'ки (2 н.п.); 3) в трьох н.п. (272, 273, 277) зафіксовано рефлекс о в новоутвореному закритому складі: воз, рог, ло), що можна вважати виявом аналогійного вирівнювання до інших словозмінних форм цих лексем з о у відкритому складі.

Матеріали АУМ фіксують співіснування в одній говірці словоформ з різними рефлексами *о, а саме:

1) і // и: 1) в'із, р'іг, л'і) // виз, риг, ли) (4 н.п.);

2) и // о: 1) виз, риг, ли) // воз, рог, ло) (2 н.п.);

3) K // о: 1) вLз, рLг, лL) // воз, рог, ло) (3 н.п.);

4) I // и: 1) вJз, рJг, лJ) // виз, риг, ли) (5 н.п.);

5) і // и // уи: 1) в'із, р'іг, л'і) // виз, риг, ли) // вJз, рJг, лJ) (1 н.п.);

6) о // и // уи: 1) воз, рог, ло) // виз, риг, ли) // вJз, рJг, лJ) (1 н.п.);

7) и // у // уи: 1) виз, риг, ли) // вуз, руг, лу) // вJз, рJг, лJ) (1 н.п.).

Таке паралельне співіснування рефлексів свідчить про те, що вже в 50-х рр. для досліджуваних говірок характерними були відмінності в мові різних вікових груп, що було передумовою динаміки фонетичних систем не лише окремих говірок, а й усього діалектного суміжжя.

Значний науковий інтерес щодо поширення в досліджуваних говірках становить рефлексація *м у наголошеній позиції, оскільки в тій самій говірці різні словоформи з *м мають неоднаковий вияв.

У наголошеній позиції на місці *м спостережено дифтонг A та монофтонги и, е, о. Як засвідчують матеріали АУМ, у 50-х роках ХХ ст. дифтонг A фіксувався північніше умовної лінії: Іванків – Феневичі Іванківського р-ну – Ясногородка – Сувид Вишгородського р-ну Київської обл. – Лемеші – Кіпті Козелецького р-ну Чернігівської обл.

У “Лінгвістичному атласі Нижньої Прип’яті” Т.В.Назарової, який відзначається докладним відтворенням фонетичних нюансів і детальної картини поширення різних рефлексів м, крім дифтонга x зафіксовано його різновиди з посиленням артикуляції одного зі складових компонентів, що вже на той час свідчило про тенденцію до трансформації дифтонгів у монофтонги.

Так, дифтонг A в АУМ засвідчено у словоформі хр'Aн (6 н. пп.) [к. ; АУМ, 1, к. 8]. Під час обстежень досліджуваних говірок у 1998-2001 рр. дифтонга A у зазначеній словоформі не спостережено. У більшій кількості говірок на місці *м в наголошеній позиції матеріалами АУМ зафіксовано монофтонги – і: хр'ін (122 н.п.); и: хрин (11 н.п.); е: хр'ен (4 н.п.); о: хрон (5 н.п.).

Обстеження 1998-2001 рр. показали, що в цих говірках сталися певні зміни. Так, на місці и зафіксовано і: хр'ін (7 н.п.); на місці е – і: хр'ін (3 н.п.); на місці о – і: хр'ін (5 н.п.).

Відзначено збереження монофтонгів, які фіксував АУМ у тих самих говірках: и: хрин (4 н.п.); е: хр'ен (1 н.п.). А отже, відносно стійким до змін виявився монофтонг и.

Матеріали АУМ засвідчують співіснування словоформ з різними рефлексами наголошеного *м, а саме:

1) е // і: хр'ен // хр'ін (1 н.п.);

2) и // і: хрин // хр'ін (1 н.п.);

3) о // і: хрон // хр'ін (1 н.п.);

4) о // и: хрон // хрин (1 н.п.);

5) е // и // о: хр'ен // хрин // хрон (1 н.п.);

6) A // е: хр'Aн // хр'ен (1 н. пп.);

7) A // и: хр'Aн // хрин (1 н. пп.);

8) A // і // о: хр'Aн // хр'ін // хрон (1 н. пп.);

Подібну складну картину диференціації рефлексів *м спостерігаємо і в словоформах з ненаголошеним *м, зокрема в позиції після зубних та після [л].

У словоформах д'і\док, д'і\ла, д'і\те), л'і\сами, л'і\си, с'іно\к'іс, т'і\ла, у гн'із'\д'і, у хл'і\в'і, хл'і\би, матеріали АУМ засвідчують на місці *м в ненаголошеній позиції монофтонги і, е, и:

1) і: д'і\док, д'і\ла, д'і\те), л'і\сами, л'і\си, с'іно\к'іс, т'і\ла, у гн'із'\д'і, у хл'і\в'і, хл'і\би (133 н.п.) [к. ; АУМ, I, к. 57];

2) е: д'е\док, д'е\ла, д'е\те), л'е\сами, л'е\си, с'ено\к'іс, т'е\ла, у гн'ез'\д'і, у хл'е\в'і, хл'е\би (33 н.п.); під час обстеження в 1998-2001 рр. зафіксовано зменшення кількості говірок, у яких на місці *м в зазначених словоформах у 50-х рр. ХХ ст. вживався монофтонг е (5 н.п.).

3) и: ди\док, ди\ла, ди\те), ли\сами, ли\си, сино\к'іс, ти\ла, у гниз'\д'і, у хли\в'і, хли\би (5 н.п.), причому, локалізація монофтонгів е, и мала виразну тенденцію поширення лише в поліських говорах; обстеженням 1998-2001 рр. монофтонга и в зазначених словоформах не зафіксовано в жодному населеному пункті.

Матеріали АУМ засвідчують співіснування словоформ з різними рефлексами *м, а саме:

1) і // е: д'і\док, д'і\ла, д'і\те), л'і\сами, л'і\си, с'іно\к'іс, т'і\ла, у гн'із'\д'і, у хл'і\в'і, хл'і\би // д'е\док, д'е\ла, д'е\те), л'е\сами, л'е\си, с'ено\к'іс, т'е\ла, у гн'ез'\д'і, у хл'е\в'і, хл'е\би (25 н.п.);

2) е // и: д'е\док, д'е\ла, д'е\те), л'е\сами, л'е\си, с'ено\к'іс, т'е\ла, у гн'ез'\д'і, у хл'е\в'і, хл'е\би // ди\док, ди\ла, ди\те), ли\сами, ли\си, сино\к'іс, ти\ла, у гниз'\д'і, у хли\в'і, хли\би (1 н.п.);

3) і // е // и: д'і\док, д'і\ла, д'і\те), л'і\сами, л'і\си, с'іно\к'іс, т'і\ла, у гн'із'\д'і, у хл'і\в'і, хл'і\би // д'е\док, д'е\ла, д'е\те), л'е\сами, л'е\си, с'ено\к'іс, т'е\ла, у гн'ез'\д'і, у хл'е\в'і, хл'е\би // ди\док, ди\ла, ди\те), ли\сами, ли\си, сино\к'іс, ти\ла, у гниз'\д'і, у хли\в'і, хли\би (4 н.п.).

Складну картину динаміки рефлексів *е в наголошеній позиції демонструє лексема \ж'інка, у якій у поліських говірках поширеними були дифтонги, а в перехідних говірках – монофтонги е, и, о, у [к. 5; АУМ, I, к. 30].

В АУМ засвідчені дифтонги I (\жJнка – 11 н.п.) та K (\жKнка – 4 н.п.) повторними обстеженнями 1998-2001 рр. не зафіксовані; в усіх випадках дифтонги заступлено монофтонгами і (\ж'інка – 2 н. пп.), и (\жинка – 9 н. пп); у двох н.п. спостережено монофтонг і: \ж'інка там, де АУМ фіксує дифтонг K та у двох н.п. – монофтонг и \жинка. Порівняно із записами до АУМ и-рефлекс на місці наголошеного *е за обстеженнями 1998-2001 рр. зафіксовано в меншій кількості говірок: \жинка – 51 н.п. за АУМ і 26 н.п. – за останніми записами.

Очевидно, під впливом середньонаддніпрянського говору та за підтримки літературної мови в 32 н.п. відбулося у цій словоформі заступлення и > і, \жинка > \ж'інка (32 н.п.) та заступлення у двох н.п. о > і: \жонка > \ж'інка [к. 5; АУМ, I, к. 30].

Монофтонг у: \жунка (5 н.п.) виявився субституйованим монофтонгами і (\ж'інка – 4 н.п.) та и (\жинка – 1 н.п.) [к. ; АУМ, I, к. ]. Обстеження говірок у 1998-2001 рр. показало, що сьогодні и-рефлекс на місці *е в лексемі \жинка доходить на Правобережжі до р. Ірпінь, а на Лівобережжі поширений північніше Броварів, хоча АУМ фіксує його південніше Василькова (н.пп. 267, 302), північніше Канева (н.п. 549) та східніше Прилук (н.пп. 353 – 354).

Матеріалами АУМ зафіксовано також одночасне співіснування в одній говірці дублетних форм:

1) і // и: \ж'інка // \жинка (9 н.п.); і // у: \ж'інка // \жунка (1 н.п.); і // I: \ж'інка // \жJнка (1 н.п.); и // I: \жинка // \жJнка (3 н.п.); и // K: \жинка // \жKнка (1 н.п.); у // I: \жунка // \жJнка (1 н.п.); зрідка виявлено співіснування більше двох паралельних словоформ: і // и // у: \ж'інка // \жинка // \жунка (1 н.п.); і // и // у // I: \ж'інка // \жинка // \жунка // \жJнка (1 н.п.) [к. ; АУМ, I, к. 30].

Паралельне побутування форм з різними рефлексами *е свідчить про незавершеність цих змін у наголошеному закритому складі в досліджуваних говірках.

Картографування рефлексів давніх голосних фонем у досліджуваних говірках на двох хронологічних зрізах показало, що:

1) в рефлексації голосних фонем у багатьох говірках зафіксовано ряд змін;

2) рефлекси, які збігаються з поширеними в середньонаддніпрянських говірках та літературній мові, розширили ареал свого вияву в північних говірках, заступивши рефлекси, відмінні від літературної мови;

3) в окремих випадках рефлекси, відзначені в АУМ, були заступлені іншими рефлексами, відмінними від літературної норми та рефлексів, які поширені у середньонаддніпрянських говірках, що свідчить про вияв різноманітних, зокрема внутрішньоговіркових чинників динаміки рефлексів.

У третьому розділі “Динаміка консонантизму говірок середньонаддніпрянсько-поліського діалектного суміжжя” проаналізовано зміни губних і зубних приголосних у різних фонологічних позиціях, протетичних та вставних приголосних, протиставлення приголосних за твердістю / м'якістю, чергування приголосних; окреслено основні напрямки та причини фонетичних змін у підсистемі консонантизму.

Аналіз фонетичних змін приголосних фонем у досліджуваних говірках проведено на таких же засадах, що й аналіз змін у вокалізмі.

Так, у 50-х рр. ХХ ст. губно-зубний ф АУМ фіксує в словоформі: фунт (19 н.п.), а за матеріалами обстеження 1998-2001 рр. ця фонема засвідчена у 103 говірках [к. 6; АУМ, I, к. 98]. Найбільш поширеним відповідником ф у досліджуваних говірках у 50-х рр. у словоформі фунт був звук х: (116 н.п.), у 1998-2001 рр. така словоформа зафіксована лише у 27 говірках [к. 6; АУМ, I, к. 98].

Як відповідник звука ф в АУМ зафіксовано звукосполучення хв: хвунт (11 н.п.); під час повторних обстежень це звукосполучення зафіксовано лише у 7 говірках [к. 6; АУМ, I, к. 98].

Звук ф засвідчено в тих же словоформах, у яких в АУМ зафіксовано х: фунт (83 н.п.); відзначено також заступлення хв на х: (5 н.п.) [к. 6]. Таку ж зміну спостережено ще у 50-х роках ХХ ст.: в АУМ часто зафіксовано паралельні словоформи із губно-зубним ф і ця ж словоформа з іншим рефлексом, зокрема: ф // хв: фунт // хвунт (6 н.п.); ф // х : фунт // хунт (10 н.п.); ф // хв // х: фунт // хвунт // хунт (3 н.п.) [к. 6; АУМ, I, к. 98]. Отже, за останні 50 років у досліджуваних говірках значно розширилося вживання словоформи з ф; це особливо помітно в мовленні діалектоносіїв молодшого та середнього поколінь.

Подібна ситуація склалася і з палаталізованим р'. Так, у словоформі зо\р'а в АУМ зафіксовано р' (121 н.п.), а р – у 16 н.п. [к. 7; АУМ, I, к. 128]; у 10 н.п. у 50-х рр. спостережено паралельне вживання словоформ із р і р': зо\ра // зо\р'а [к. 7; АУМ, I, к. 128]. Обстеженнями 1998-2001 рр. в усіх говірках у зазначеній словоформі у мовленні молодшого та середнього поколінь зафіксовано лише р': зо\р'а, що можна розцінювати як вплив літературного мовлення.

У висновках до розділу зазначено, що за останні 50 років ХХ ст. у консонантизмі досліджуваних говірок виявлено стирання тих виразних особливостей поліських та середньонаддніпрянських говірок, які є відмінними від норм літературної мови.

У “Висновках” узагальнено результати проведеного дослідження. Зокрема зазначено:

1. Досліджувані говірки виявили різний ступінь збереження упродовж останніх 50-и років багатьох фонетичних рис, якими були протиставлені середньонаддніпрянський і поліські говори.

2. Вивчення наслідків рефлексації давніх фонем розкриває чинники, які зумовлюють напрями й характер змін у говірках середньонаддніпрянсько-поліського діалектного суміжжя.

Найважливішими причинами змін у досліджуваних говірках можна вважати внутрішньодіалектні закономірності розвитку фонетичної системи говірок, переймання словоформ із суміжних діалектних систем і споріднених мов (переважно з російської), вплив літературної мови, сучасної термінологічної, сленгової лексики на мовлення представників середнього та молодшого поколінь, які є носіями досліджуваних говірок. Зміни у фонетичних системах часто спричинюються поєднанням кількох названих факторів.

3. Глибина змін, які засвідчує мовлення молодшого й середнього поколінь, пояснюється дією різноманітних позамовних чинників: рівнем освіти мовців, інтенсифікацією міграційних процесів у суспільстві, що зумовлюють посилення варіативності словоформ у говірках.

4. Під впливом літературної мови в досліджуваних говірках відбувається нівеляція давніх мовних рис і наближення їх до літературної мови. Наслідком цього є те, що спорадичні явища, які є типовими для північноукраїнських діалектів і які можна розглядати як елементи давнішої фонетичної системи говірок, поступово зникають, що особливо помітне упродовж останніх десятиліть.

5. Під дією названих вище чинників не всі говіркові фонетичні риси і не в усіх говірках однаковою мірою нівелюються, змінюються з однаковою швидкістю й послідовністю; ряд рис виявляє значну стійкість, наприклад, и < *о в наголошеному закритому складі.

6. Поширення фонетичних явищ, які властиві для середньонаддніпрянських говірок, стає інтенсивнішим, якщо в говірках і раніше відзначалися хитання й паралельні форми, були умови для заступлення одних фонетичних рис іншими.

7. У досліджуваних говірках відзначено поступову нівеляцію північнодіалектних фонетичних особливостей; про вплив середньонаддніпрянського говору та норм літературної мови на поліські говори свідчить той факт, що багато середньонаддніпрянських фонетичних рис та рис літературної мови за матеріалами останніх експедиційних обстежень виявляються і в поліських говірках.

8. Якщо в 50-х рр. ХХ ст. найгустіше пасмо ізофон, що розмежовували середньонаддніпрянський та поліські говори, проходило орієнтовно по лінії Копилів Макарівського р-ну – Бровари – Згурівка Яготинського р-ну Київської обл. – Прилуки – Дмитрівка Бахмацького р-ну Чернігівської обл., то за свідченнями обстежень 1998-2001 рр. ця умовна лінія змістилася дещо північніше і проходить через Феневичі Іванківського р-ну – Заворичі Броварського р-ну Київської обл. – Шатура Ніжинського р-ну – Івангород Ічнянського р-ну Чернігівської обл. Це підтверджує думку багатьох дослідників про незворотну експансію фонетичних рис середньонаддніпрянського говору на поліські говірки і про поступове відсунення на північ ізофон, що розмежовують ці діалектні масиви.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Розмежування північного і південно-східного наріч за даними фонетичного розділу “Атласу української мови” // Волинь-Житомирщина. – Житомир. – 2001. – № . – С. 371-380.

2. Діалектне членування української мовної території як об'єкт лінгвогеографії // Ономастика й апелятиви. – Д. – 2001. – № . – С. 68-78.

3. Динаміка рефлексації м на території середньонаддніпрянсько-поліського діалектного суміжжя за 50-т років ХХ ст. // Волинь-Житомирщина. – Житомир. – 2001. – № . – С. 12-20.

4. Динаміка рефлексації *о в наголошеному складі на території середньонаддніпрянсько-поліського діалектного суміжжя // Вісник Луганського держпедуніверситету імені Тараса Шевченка. – Луганськ. – 2001. – № 12. – С. .

5. Перехідна середньонаддніпрянсько-поліська зона як об'єкт лінгвогеографії // Лінгвогеографія Черкащини. – Умань, 2000. – С. .

АНОТАЦІЯ

Михайленко В.М. Динаміка середньонаддніпрянсько-поліського діалектного суміжжя у світлі ізофон. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 – українська мова. – Інститут української мови НАН України, Київ, 2002.

Дисертація присвячена дослідженню динаміки ізофон у зоні середньонаддніпрянсько-поліського діалектного суміжжя. Проаналізовано фонетичні риси говірок досліджуваної території за матеріалами картотеки й карт Атласу української мови та матеріалами, зібраними у процесі повторного обстеження їх у 1998-2001 рр. Виявлено протиставні для цих двох діалектних континуумів фонетичні явища. Запропоновано й перевірено методику дослідження динаміки ізоглос на основі аналізу лінгвістичних карт, на яких представлені результати обстеження тієї ж території за єдиною програмою на різних хронологічних зрізах. Визначено фактори, які впливають на динаміку фонетичних явищ у зоні міждіалектного суміжжя.

У додатку подано “Атлас середньонаддніпрянсько-поліського діалектного суміжжя (фонетика)” (193 карти).

Ключові слова: вокалізм, консонантизм, динаміка, діалектне суміжжя, звук, ізоглоса, ізофона, перехідна зона.

АННОТАЦИЯ

Михайленко В.Н. Динамика среднеподнепровско-полесского диалектного порубежья в свете изофон. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 – украинский язык. – Институт украинского языка НАН Украины, Киев, 2002.

Диссертация посвящена исследованию динамики изофон в зоне среднеподнепровско-полесского диалектного порубежья. Осуществлен анализ фонетических черт говоров исследуемой территории по данным картотеки и карт Атласа украинского языка и материалам, собранным в процессе повторного обследования говоров тех же населенных пунктов в 1998-2001 гг. Выявлены противопоставленные для этих двух диалектных континуумов фонетические явления. Предложена и проверена методика исследования динамики изоглосс на основе анализа лингвистических карт, на которых представлены результаты обследования той же территории по единой программе на различных хронологических срезах.

Проверено положение об изменении границы между среднеподнепровским и полесскими говорами, об экспансии южного наречия на территорию северного на основе сопоставления данных, относящихся к различным временным срезам и собранных по той же программе в тех же населенных пунктах.

Установлены факторы, влияющие на динамику фонетических явлений в зоне междиалектного порубежья. Важнейшими причинами изменений в фонетической системе исследуемых говоров можно считать: внутренние закономерности развития фонетической системы говоров, заимствование словоформ со смежных говоров и языков (преимущественно из русского и белорусского), влияние норм литературного языка, современной терминологической, сленговой лексики на язык представителей младшей и средней возрастных групп, проживающих в обследуемых населенных пунктах. Причиной изменений в фонетической системе изучаемых говоров являются одновременное действие названных выше факторов.

Среди общественных факторов, влияющих на динамику фонетических систем говоров, выделены: уровень образования информаторов, значительное увеличение интенсивности миграционных процессов в обществе, которые приводят к усилению диффузных процессов в языке на уровне частных диалектных систем.

Под влиянием литературного языка в исследуемых говорах происходит частичное отмирание давних языковых черт и приближение их к современным нормам литературного языка. Последствием этого является то, что явления, которые напоминают некоторые полесские черты, и которые можно рассматривать как элементы более древней фонетической системы говоров, постепенно стираются, что особенно заметно в течение последних десятилетий.

Под действием названных выше факторов не все фонетические черты частных диалектных систем и не во всех говорах одинаково расшатываются или нивелируются с одинаковой скоростью и последовательностью. Некоторые из них проявляют значительную устойчивость. К таким стойким элементам можно отнести, например, и-рефлекс на месте *о в закрытом слоге под ударением.

Постепенное распространение фонетических явлений, характерных для среднеподнепровского говора, переходит в интенсивное при условии, что в частных диалектных системах уже наблюдались определенные параллели, а, следовательно, сложились условия для наложения одних фонетических черт на другие. Как правило, в таких говорах некоторое время две нормы – старая и новая – действуют параллельно.

Отмечено, что фонетические особенности среднеподнепровского говора всё явственнее прослеживаются в полесских говорах, происходят процессы стирания севернодиалектных фонетических особенностей и передвижения изоглосс в северном направлении. О вышесказанном свидетельствует тот факт, что многие среднеподнепровские фонетические черты фиксировались и все чаще фиксируются в смежных полесских говорах.

В дополнении представлен “Атлас среднеподнепровско-полесского диалектного порубежья (фонетика)” (193 карты).

Ключевые слова: вокализм, консонантизм, динамика, диалектное порубежье, звук, изоглосса, изофона, переходная зона.

ANNOTATION

Mikhailenko V.M. The dynamics of Middle Dnieper and Polissya dialect of contiguous in the light of isofones. – Manuscript.

Dissertation for obtaining scientific degree of a candidate of philological science in the speciality 10.02.01 - Ukrainian language. - Institute of the Ukrainian Language of National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2002.

The dissertation is devoted to research of isofones dynamics in the Middle Dnieper zone and Polissya dialect of contiguous. In the dissertation the analysis of phonetic traits of the dialects of researched territory on materials of the card index and maps of the Atlas of the Ukrainian language and materials collected during repeated investigation them in 1998-2001 is carried out. The phonetic phenomenon which is opposed for these two dialect zone is revealed.

The methods of research of isoglosses dynamics is offered and checked up on the basis of analysis of linguistic maps, on which the results of investigation of the same territory on the common program on various chronological periods are submitted.

The factors which influence the dynamics of the phonetic phenomenon in the zone of interdialect contiguous are determined. The “Atlas of Middle Dnieper and Polissya dialect of contiguous (phonetics)” (193 maps) is submitted as the addition.

Key words: vocalism, konsonantism, dynamics, dialect of contiguous, sound, isoglosses, isofones, transitive zone.