ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИ

Мелешко Віра Василівна

УДК 371.113

УПРАВЛІННЯ МАЛОКОМПЛЕКТНИМИ

ПОЧАТКОВИМИ ШКОЛАМИ

РІЗНОЇ СТРУКТУРИ

13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті педагогіки АПН України.

Науковий керівник | Доктор педагогічних наук, професор, дійсний член АПН України Савченко Олександра Яківна,

Академія педагогічних наук, віце-президент

Офіційні опоненти: | доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент АПН України Кузь Володимир Григорович, Уманський педагогічний університет ім.П.Тичини, ректор;

Кандидат педагогічних наук Калініна Людмила Миколаївна, Інститут педагогіки АПН України, завідувач лабораторії управління освітніми закладами

Провідна установа | Прикарпатський університет ім.В.Стефа-ника, кафедра загальної та соціальної педагогіки, Міністерство освіти і науки України, м.Івано-Франківськ

Захист дисертації відбудеться “ 12 ” вересня 2002 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.452.01 в Інституті педагогіки АПН України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема, 52д.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій частині Інституту педагогіки АПН України (04053, м. Київ, вул. Артема, 52д).

Автореферат розісланий “ 9 ” серпня 2002 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Березівська Л. Д.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Найважливішим завданням розбудови національної системи освіти є забезпечення її високої якості в усіх навчальних закладах, незалежно від форм власності та місця їх розташування.

Це зумовлено кількома обставинами. Передусім особливим статусом сільської школи в системі загальної середньої освіти. Понад 70% шкіл у нашій країні знаходяться в сільській місцевості, в яких навчаються 2,2 млн. школярів. У багатьох малонаселених пунктах ці школи виконують селоутворюючу функцію, є основним об’єктом культури, осередком виховання та розвитку підростаючого покоління, розкриття й формування інтелектуального і творчого потенціалу особистості.

Важливу роль у мережі закладів загальної середньої освіти на селі відіграють малокомплектні початкові школи. Якщо в містах початкових шкіл лише 307 (4%), то в сільській місцевості їх – 2692 (близько 20%). Переважна більшість цих шкіл малокомплектні, де найважче забезпечити високу організацію навчально-виховного процесу, тому що вчитель має виконувати одночасно кілька функцій і працювати з різновіковим нечисленним класним колективом.

Крім суто педагогічних особливостей, на якості функціонування цих шкіл негативно позначилася затяжна фінансово-економічна криза, зумовивши неспроможність господарств утримувати існуючу соціальну інфраструктуру. У більшості сільських населених пунктів відбулася зміна власників сільськогосподарських виробництв, що призвело до різкого зменшення кількості дошкільних закладів, зниження рівня фінансової підтримки функціонування малокомплектних шкіл; не поновлюється матеріальна база навчальних закладів, низьким є рівень забезпечення їх підручниками, навчальними посібниками тощо. Гострою є проблема оновлення і професійного вдосконалення педагогічних кадрів, які працюють у малокомплектних школах.

Малокомплектна школа в системі освіти діє, головним чином, у невеликих населених пунктах, де щорічно прийом учнів менший за норму, встановлену для комплектування одного класу. Це – загальноосвітній навчальний заклад, в якому через малу чисельність учнів класи об’єднуються в комплект, де навчання забезпечується одним учителем.

Стосовно наукового забезпечення діяльності сільських шкіл, у тому числі й малокомплектних, то слід визнати, що розкриттю цієї теми присвячено лише окремі праці. Зокрема, за останнє десятиріччя українськими вченими досліджено особливості організації навчально-виховного процесу в малокомплектній школі (О.Я.Савченко, Н.І.При-сяжнюк, Г.Б.Тришнєвська), науково-методичні засади діяльності навчаль-них закладів освіти нового типу “школа-дошкільний навчальний заклад” (В.Г.Кузь), організація виховного процесу в сільській школі (О.М.Ко-берник).

Упродовж 1995-2000 рр. на всеукраїнському й регіональному рівнях проведено кілька науково-практичних конференцій, присвячених аналізу стану та пошуку шляхів розвитку сільської школи (Київ, Умань, Черкаси, Полтава, Чернівці, Чернігів, Біла Церква та ін.). У збірниках, виданих за матеріалами цих конференцій, знайшли відображення проблеми діяльності малокомплектних шкіл.

У наукових дослідженнях розкрито, як правило, загальнопедагогічні та методичні аспекти організації навчально-виховного процесу: планування розкладу занять, організація уроків у дво-, трикомплектних школах, зміст і методика проведення самостійної роботи, диференціація навчання тощо. Проте питання, пов’язані з управлінням малокомплектною школою, не були об’єктом наукового дослідження, хоча управлінська діяльність керівника такої школи є досить специфічною і складною.

Особливої гостроти набула ця проблема в останнє десятиріччя, адже докорінні зміни цілей і цінностей суспільної свідомості, реформування економіки на ринкових засадах зумовили зміну об’єктів і суб’єктів управління й вимагають нової методології управлінської діяльності в усіх сферах, у тому числі й освіті.

У Національній доктрині розвитку освіти України в ХХІ столітті чітко визначено нові цілі й завдання модернізації управління освітою: “Сучасна система управління сферою освіти утверджується як державно-громадська. Вона має враховувати регіональні особливості, тенденції до зростання автономності навчальних закладів, конкурентності освітніх послуг, орієнтації освіти не на відтворення, а на розвиток”.

Переведення нових цілей освіти з декларативних орієнтирів в конкретні управлінські механізми, що, крім оновлення законодавчої бази, потребує прискореного нарощування знань з теорії управління. З огляду на реальний стан процесів реформування освіти в контексті особливостей діяльності малокомплектної початкової школи очевидною є суперечність між об’єктивною потребою модернізації управління такими навчальними закладами і недостатньою розробкою цієї проблеми як на теоретичному, так і на технологічному рівнях. Саме наявність цієї проблеми й зумовила вибір теми дисертаційного дослідження – “Управління малокомплектними початко-вими школами різної структури”.

Дане дослідження є частиною науково-дослідної роботи лабораторії сільської школи Інституту педагогіки АПН України “Педагогічні основи та дидактичне забезпечення індивідуального навчання сільських школярів” (за державною реєстрацією № 0100V000043). Тему дисертації затверджено на засіданні вченої ради Інституту педагогіки (протокол № 6 від 25 травня 2000 р.) та зареєстровано Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 7 від 27 жовтня 2000 р.).

Об’єкт дослідження – процес управління малокомплектними почат-ковими школами.

Предмет дослідження – організація управління малокомплектними початковими школами різної структури.

Мета дослідження – здійснення теоретичного обгрунтування та експе-риментальної перевірки моделей організації управління малокомплектними початковими школами різної структури (одно-, дво-, трикомплектних) на державно-громадських засадах.

Відповідно до об’єкта, предмета та мети дослідження було висунуто гіпотезу.

Ефективність управління малокомплектними початковими школами можна значно підвищити, якщо в моделях організації управління враховано особливості структур цих навчальних закладів та специфіку їхньої діяльності в сільських малонаселених пунктах, визначено й методично забезпечено зміст і технологію реалізації функцій суб’єктів управління на державно-громадських засадах.

Вивченню цієї проблеми сприяла праця дисертанта у відділі управління (зав.сектором сільської школи) Науково-методичного центру середньої освіти Міністерства освіти і науки України та багаторічний досвід роботи на посаді заступника директора школи.

Мета й гіпотеза дослідження зумовили необхідність виконання таких завдань:

1) вивчити сучасний стан досліджуваної проблеми в педагогічній теорії та шкільній практиці;

2) визначити особливості функціонування сільських малокомплектних початкових шкіл різної структури, що впливають на якість внутрішньошкільного управління;

3) розробити моделі організації управління малокомплектними початковими школами різної структури, враховуючи умови, вказані в гіпотезі дослідження;

4) експериментально перевірити вплив розроблених нами моделей на ефективність управлінського процесу та можливості подальшого їх використання у практичній роботі керівників малокомплектних початкових шкіл різної структури.

Методологічною основою дослідження є структурно-функціональний підхід як спосіб пізнання соціального управління; теоретичні положення про сутність процесу управління освітою різних рівнів; наукові категорії й закони, що відображають ідею цілісності об’єктивного світу.

Дослідження проводилося з урахуванням положень Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті, нормативно-правових документів, у яких визначено вимоги до організації управління загальноосвітніми навчальними закладами, Концепції загальної середньої освіти (12-річна школа).

Теоретична основа дослідження ґрунтувалася на вивченні:

- особливостей організації навчально-виховного процесу в сільських малокомплектних школах (О.Я.Савченко, Г.Ф.Суворова, В.Г.Кузь, О.М.Ко-берник, І.Г.Осадчий та ін.);

- психолого-педагогічних основ управління навчально-виховним процесом (В.І.Бондар, Ю.В.Васильєв, Б.С.Кобзар, В.І.Маслов, В.С.Пікель-на, Р.Х.Шакуров, В.О.Якунін та ін.);

- психолого-педагогічних теорій управління освітніми системами різ-них рівнів (Л.І.Даниленко, М.М.Дарманський, Г.В.Єльнікова, Л.М.Калініна, В.І.Луговий, Н.М.Островерхова).

Організація дослідження. Застосування структурно-функціонального підходу дало можливість вивчити досліджуваний об’єкт з точки зору цілісності та диференційованості його окремих складових.

Для розв’язання поставлених завдань, отримання вірогідних результатів, перевірки гіпотези на різних етапах роботи використовувалися такі методи дослідження: теоретичні, емпіричні, статистичні.

Теоретичні: системний аналіз і синтез філософської, психолого-педагогічної, методичної літератури з проблем дослідження; метод теоретичного аналізу та синтезу на етапах визначення мети, предмета, завдань дослідження, моделювання процесу внутрішньошкільного управління; синтезування результатів, осмислення їхньої наукової новизни.

Емпіричні: педагогічні спостереження та аналіз досліджуваної проблеми; бесіди та анкетування керівників шкіл, батьків, представників місцевої влади; метод експертних оцінок та самооцінок; педагогічний експеримент у його констатуючій і формуючій частинах, кількісний та якісний аналіз результатів.

Статистичні: аналіз використання статистичних методів оброблення результатів дослідження, регіональних програм розвитку системи освіти; статистичних даних, управлінської документації сільських шкіл.

Дослідження проводилося поетапно:

І етап (1995-1996 рр.) – визначення проблем дослідження, особли-востей організації управління малокомплектними початковими школами різної структури, вивчення стану функціонування таких навчальних закладів, визначення специфіки внутрішньошкільного управління ними.

ІІ етап (1997-1998 рр.) – теоретичний аналіз суті управління загально-освітніми навчальними закладами на основі вивчення психолого-педагогічної літератури; розроблення методики констатуючого етапу педагогічного експерименту, уточнення завдань дослідження; обґрунтування моделей організації управління малокомплектними початковими школами різної структури.

ІІІ етап (1998-1999 рр.) – завершення констатуючого експерименту та організація формуючого етапу, мета проведення яких: перевірка гіпотези, оброблення отриманих даних, вивчення рівня управлінської діяльності керівників малокомплектних початкових шкіл, аналіз їхніх функціональних обов’язків, вивчення впливу громадських організацій на процес управління школою.

IV етап (1999-2001 рр.) – експериментальна перевірка моделей організації управління малокомплектними початковими школами різної структури, що здійснюється на державно-громадських засадах, визначення їхньої ефективності. Узагальнення та впровадження результатів дослідження у практику роботи малокомплектних початкових шкіл. Розв’язання визначених завдань здійснювалося на основі використання комплексу методів дослідження.

Наукова новизна результатів дослідження полягає в тому, що вперше теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено моделі організації управління малокомплектними початковими школами різної структури; виявлено специфіку управлінської діяльності керівника малокомплектної початкової школи; розроблено зміст діяльності керівника та громадських органів у процесі управлінського циклу; визначено зміст управлінських функцій керівників однокомплектної, двокомплектної і трикомплектної шкіл; уточнено форми співпраці суб’єктів громадського управління у процесі прийняття та реалізації управлінських рішень; подальшого розвитку набула технологія прийняття управлінського рішення в умовах малокомплектної початкової школи.

Практична значущість результатів дослідження полягає в розробленні та впорядкуванні функцій керівників малокомплектних початкових шкіл та громадських органів, що реалізуються у процесі управлінського циклу, технології прийняття управлінського рішення з урахуванням структури малокомплектної початкової школи; у можливості використання процедури моделювання внутрішньошкільного управління в малокомплектних початкових школах за участю громадських органів; у розробленні методичних рекомендацій щодо процедури підготовки шкільної документації в малокомплектних початкових школах; підготовці структури та змісту орієнтовної посадової інструкції керівника малокомплектної початкової школи, орієнтовного положення про раду сприяння школі.

База дослідження: малокомплектні початкові школи Коломийського району Івано-Франківської області, Недригайлівського та Красно-пільського районів Сумської області, Кагарлицького району Київської області.

Упровадження результатів дослідження проводилось у процесі експерименту в малокомплектних початкових школах Коломийського району Івано-Франківської області (Тростянецькій, Молодилівський, Кро-пивищенській, Залучанській, Бородичанській, Нарізнянській, Ганнівській, Верхньовербізькій, довідка № 01-12/156 від 25.06.2001 р.), Кагарлицького району Київської області (Гребенівській, Яблунівській, Кадомській, Сущанській, довідка № 01-19/287 від 21.06.2001 р.).

Апробація основних положень, висновків і результатів дослідження здійснювалася шляхом організації дослідно-експериментальної роботи, виступів на Всеукраїнських науково-практичних конференціях “Освітня система сільського регіону: проблеми та перспективи” (м.Біла Церква, 2000 р.), “Сільська школа: проблеми, пошуки, перспективи” (м.Черкаси, 2000 р.), “Сільська початкова школа: проблеми, пошуки, перспективи” (м.Умань, 2000 р.), на звітних наукових конференціях Інституту педагогіки АПН України “Зміст і технології шкільної освіти” (м. Київ, 2001–2002 рр.), а також на семінарах, “круглих столах”. Висвітлення результатів дослідження здійснювалося через публікації в педагогічних виданнях та у процесі надання методичної допомоги керівникам шкіл.

Вірогідність отриманих результатів та висновків дослідження забезпечувалося методологічною обґрунтованістю вихідних положень, адекватністю методів дослідження меті й завданням, достатнім масивом залучених респондентів, використанням комплексу взаємодоповнюючих методів якісного та кількісного аналізу отриманих даних, позитивними результатами впровадження експериментальної програми дослідження.

Особистий внесок автора полягає в дослідженні проблеми управління малокомплектними початковими школами в педагогічній теорії і практиці, обґрунтуванні складових моделей організації управління малокомплектними початковими школами різної структури, визначенні змісту управлінської діяльності керівника та громадських органів як суб’єктів управління; розробленні технології прийняття управлінського рішення відповідно до умов діяльності навчального закладу.

Публікації. Основні результати дослідження висвітлено в 12-ти науково-методичних працях (усі одноосібні), серед них 8 опубліковано у провідних фахових виданнях та чотирьох збірниках матеріалів науково-практичних конференцій.

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, що включає 207 найменувань, та семи додатків. Текст роботи викладено на 201-й сторінці комп’ютерного тексту, представлено 12 ілюстрацій та 16 таблиць.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано вибір теми, мету, завдання й методологію дослідження; сформульовано гіпотезу; розкрито наукову новизну; теоретичну і практичну значущість; обґрунтовано вірогідність результатів дослідження; визначено особистий внесок здобувача.

У першому розділі – “Стан проблеми дослідження в педагогічній теорії і практиці” – розглядаються основні тенденції розвитку сільських малокомплектних шкіл у системі шкільної освіти. На основі аналізу психолого-педагогічної та методичної літератури розкрито динаміку мережі малокомплектних шкіл у різні періоди їхнього функціонування в сільській місцевості. Крім того, проаналізовано наукові дослідження з питань діяльності малокомплектних початкових шкіл, вивчено умови функціонування шкіл різної структури, що визначають специфіку управління такими навчальними закладами.

Розкриттю питань розвитку сільських шкіл присвячено праці відомих педагогів-практиків: М.О.Корфа, М.А.Мельникова, В.О.Сухомлинського, І.Г.Ткаченка, О.А.Захаренка та ін.

Розвиток сучасних сільських малокомплектних шкіл значною мірою обумовлений суспільно-соціальними змінами, що відбуваються на селі, неоднозначними тенденціями, пов’язаними з переходом на нові форми господарювання, потребою формування нового мислення та взаємостосунків, підвищення освітнього потенціалу громадськості села.

Вирішення найважливіших завдань управління загальноосвітніми навчальними закладами на внутрішньошкільному рівні в сучасних умовах неможливе без урахування соціально-економічних, територіальних, регіональних особливостей і тенденцій.

Аналіз наукової літератури дозволяє стверджувати, що вихідними положеннями обґрунтування мети та завдань управління малокомплектною школою є принципи демократизації, гуманізації, науковості, інтеграції зусиль суб’єктів управління навчальним закладом, удосконалення технології управління, відкритості до внутрішнього й зовнішнього соціокультурного середовища.

У дисертації управління малокомплектною початковою школою розглядається як складова управління соціальними системами, а школа як об’єкт, що вимагає врахування специфіки управління нею. При цьому керівництво школою здійснюється через реалізацію суб’єктами управління класичних функцій (вироблення і прийняття управлінського рішення, організація, регулювання, коригування, облік і контроль).

До особливостей, що зумовлюють специфіку управління малокомплектними початковими школами, нами віднесено: близькість до сільськогосподарського оточення й виробництва; умови життєдіяльності в малонаселеній сільській місцевості, малочисельність учнівського й педагогічного колективів, віддаленість від культурних центрів, інформаційна обмеженість педагогів, батьків, учнів, слабка матеріальна база, недостатність позабюджетного фінансування. Особливості функціонування малокомплектної школи визначають специфіку діяльності керівника і, відповідно, вимагають її врахування в організації управління навчальним закладом.

У дисертації обґрунтовано причини, що ускладнюють процес управління сільськими малокомплектними школами. Це зумовлено низькою готовністю до управлінської діяльності керівників, відсутністю необхідної психолого-педагогічної та методичної літератури з питань управління, значною перевантаженістю керівника та поліфункціональністю його діяльності через відсутність ряду посад у штатному розписі школи та ін. Управлінська діяльність керівника має циклічний характер. У процесі кожного циклу здійснюються певні функції, які послідовно змінюють одна одну: педагогічний аналіз, планування, організація, контроль і регулювання. Від того, наскільки ефективно організоване управління, залежать результати діяльності навчального закладу.

Комплексне вивчення умов функціонування таких навчальних закладів об’єктивно спонукає до пошуку нових підходів в організації управління ними. Організацію внутрішньошкільного керівництва слід розглядати як систему заходів з упорядкування процесу управління, спрямовану на досягнення поставленої мети.

У нашому дослідженні використано такі педагогічні терміни: “організація управління”, “організація внутрішньошкільного управління”, “державно-громадське управління”.

В.І.Бондар, В.І.Зверева, І.П.Раченко, О.А.Косинська, Л.І.Даниленко, Н.М.Островерхова, Т.С.Рабченок розглядають організацію й управління в тісному взаємозв’язку, здійснюючи вивчення процесів управління та організаційних структур. Поняття “організація” розуміється як функція управління: суб’єкт здійснює організаційні заходи, що потребують управління, тобто ця діяльність передбачає певну мету, підготовку програми, план дій, охоплює регулювання, коректування, виконання та інші етапи управлінського циклу.

Аналіз практики управління малокомплектними початковими школами показує, що в управлінському процесі недостатньо використовуються можливості громадськості села. На констатуючому етапі дослідження встановлено, що 79,5% опитаних керівників самостійно забезпечують управління школою на низовому рівні, розробляють і приймають рішення, організовують, навчально-виховний процес, ведуть облік і контроль. Проведене нами опитування керівників закладів освіти засвідчило також, що вони підтримують ідею участі громадськості в управлінні школою. Із 130-ти керівників навчальних закладів Івано-Франківської та Сумської областей позитивно ставляться до співучасті громадськості в управлінні 78% респондентів, до залучення громадськості у вирішенні окремих питань – 13,6%, не підтримують таку участь – 9,4%. Вивчення стану участі громадськості в управлінні малокомплектними початковими школами різної структури свідчить про те, що 17,4% керівників систематично співпрацюють з громадськістю, 84,4% – епізодично її залучають, 71,1% – приймають управлінські рішення спільно з громадськими організаціями, представниками батьківської громадськості.

Недостатність теоретичних досліджень, відсутність узагальненого передового досвіду й обмеженість методичних рекомендацій спричиняє у керівників шкіл труднощі в розробленні та прийнятті управлінських рішень, що пов’язані з недосконалістю існуючої структури та організації внутрішньошкільного управління, а також відсутністю відповідних знань, умінь та навичок. На це вказали 57,5% учителів і керівників шкіл, які брали участь в експерименті.

Аналіз отриманих даних підтверджує, що недостатня ефективність внутрішньошкільного управління переважно спричинена одноосібністю й водночас поліфункціональністю діяльності керівника малокомплектних початкових шкіл, а це зумовлює:–

обмеженість складових елементів управління або формальність їхнього функціонування;–

неузгодженість обов’язків та функцій, відповідальності між елементами структур;–

недостатній вплив громадської думки на процес управління, недооцінка управлінських можливостей представників сільської громадськості.

У дисертації висвітлено сучасний стан процесу управління малокомплектними початковими школами, що функціонують у сільських малонаселених пунктах, виявлено сукупність особливостей, які зумовлюють об’єктивну потребу організації управління на державно-громадських засадах. Якісний і кількісний аналіз стану досліджуваної проблеми дозволив визначити основні напрями експериментальної роботи щодо вдосконалення управління малокомплектними початковими школами різної структури (одно-, дво-, трикомплектними).

У дослідженні проаналізовано діяльність керівників малокомплектних початкових шкіл, обґрунтовано умови підвищення ефективності управління такими навчальними закладами. З огляду на це виникла необхідність у розробленні науково обґрунтованих моделей організації управління малокомплектними початковими школами різної структури, що ґрунтуються на державно-громадських засадах.

У другому розділі – “Процес і результати експериментального дослідження ефективності моделей організації управління мало-комплектними початковими школами різної структури” – теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено гіпотезу дослідження.

У теоретичному обґрунтуванні моделей ми спиралися на методологічні положення про необхідність упорядкування сукупності взаємозв’язаних структурних компонентів управлінської діяльності. У процесі побудови моделей використано:–

структурно-функціональний підхід дозволяє встановити та розширити елементи організаційної структури управління, визначити сукупність функцій, що утворюють управлінський цикл;–

діалогічну взаємодію всіх суб’єктів управління, відкритість та рівноправність їхніх взаємовідносин у досягненні запланованих результатів;–

взаємодію суб’єктів управління на принципах демократизації та гуманізації, що забезпечує партнерство у спільній діяльності.

У дисертації обґрунтовано педагогічні умови підвищення ефективності управління малокомплектними початковими школами, які враховано в проектуванні моделей. Державно-громадське управління – це таке управління школою, в якому поєднується діяльність суб’єктів управління державної і громадської природи, що сприяє формуванню їхньої соціальної відповідальності за стан справ у шкільній освіті в конкретній місцевості. Поєднання державних та громадських засад в організації управління школою передбачає:

1) врахування умов функціонування та структури малокомплектної початкової школи (одно-, дво-, трикомплектної);

2) встановлення тісного взаємозв’язку між педагогічними вимогами до управління навчальними закладами, громадським самоуправлінням та практикою управління малокомплектними початковими школами;

3) організацію управління на принципах демократизації, гуманності, гнучкості та відкритості;

4) розвиток суб’єкт-суб’єктних стосунків, відповідальності, взаємо-залежності між учасниками управління;

5) підвищення ефективності управління, що характеризується досягненням запланованої мети, виконанням управлінських рішень, підвищенням рівня управлінської діяльності та раціональним використанням робочого часу керівника школи протягом навчального тижня.

У процесі дослідження нами розроблено три моделі, які враховують структуру школи (одно-, дво-, трикомплектної) та умови їх функціонування. Основними складовими моделі організації управління на державно-громадських засадах, що здійснюється на шкільному рівні, є сукупність структурних та функціональних компонентів. Структурними елементами моделей виступають керівник та громадські органи, їхня діяльність, що розглядається у процесі управлінського циклу. При цьому:–

враховано умови функціонування школи та її структури, виокрем-лено значущі функції керівника одно-, дво-, трикомплектної школи, що становлять основу поділу моделей на три різновиди;–

визначено рівень участі громадськості в управлінні школою, можли-вості формування громадських органів;–

враховано зміст діяльності керівника, впорядковано його функції, виокремлено ті, що можуть бути делеговані громадським органам;–

розроблено систему діяльності керівника школи у процесі управ-лінського циклу;–

визначено функції та основні види діяльності громадських органів та рівні їхньої участі в управлінні школою.

У межах школи | Поза школою

Рада

школи | Піклувальна рада

Керівник

Педагогічна рада

Методичне об’єднання

Батьківський комітет

Профспілковий комітет

Рада сприяння школі

Рис. 1 Модель організації управління однокомплектною початковою школою

У однокомплектній школі діяльність керівника має свої особливості, що зумовлені кількісними показниками учнівських контингентів, соціальним середовищем, одноосібністю педагогічної діяльності. Беручи до уваги особливості однокомплектної школи, нами обґрунтовано зміст діяльності керівника, впорядковано його функції та визначено його рівень професійної готовності до управління.

Складовою моделі виступають громадські органи, що функціонують в умовах сільської малокомплектної школи, як у самому закладі освіти, так і за його межами (при сільській раді та базовій школі) (рис. 1). У моделі організації управління однокомплектною школою, крім керівника, у структуру входять громадські органи – рада школи та батьківський комітет, які функціонують у межах школи. Дотримуючись вимог чинного Положення про загальноосвітній навчальний заклад, визначено управлінські функції та орієнтовний зміст діяльності громадських органів в однокомплектній школі, причому максимально враховано потенціальні можливості та здатність цих органів брати участь у реалізації управлінських функцій.

Дещо змінюються компоненти моделі організації управління у двокомплектній школі. Керівник школи розподіляє виконання управлінських функцій з педагогом, який працює в цій школі (рис. 2).

У межах школи | Поза школою

Рада

школи |

Керівник

школи

---------------------

Учитель |

Педагогічна

рада

Піклувальна

рада

Методичне об’єднання

Батьківський комітет | Профспілковий комітет

Рада сприяння школі при сільській раді

Рис. 2 Модель організації управління двокомплектною початковою

школою

В умовах двокомплектної школи кількісні показники учнівського та батьківського колективів збільшуються, тому відповідно розширюється діапазон діяльності керівника. З урахуванням цих обставин упорядковано функції керівника й визначено ті, що можуть бути делеговані громадським органам.

У моделі організації управління трикомплектною школою передбачено такі структурні компоненти: керівник школи, педагогічна рада, рада школи, батьківський комітет (рис. 3). Значне розширення учасників управління зумовлене особливостями функціонування школи, її кількісними показниками. Значно урізноманітнюється зміст діяльності керівника, виникає можливість для створення педагогічної ради, методичного об’єднання вчителів початкових класів, чисельнішими є учнівський та батьківський колективи, функціонує профспілкова організація. Саме наявність цих колегіальних органів уможливила розширення складових моделі організації управління трикомплектною початковою школою.

У межах школи | Поза школою

Рада

школи

Педагогічна

рада | Піклувальна рада

при базовій школі

Керівник

школи

Батьківський

комітет

Профспілкова організація (комітет) | Рада сприяння школі при сільській раді

Методичне об’єднання

Рис. 3 Модель організації управління трикомплектною початковою школою

Для організації експерименту за розробленими нами моделями, підготовлено діагностичні таблиці щодо процедури визначення рівня участі громадськості в управлінні школою за певними критеріями (табл. 1).

Для керівників експериментальних шкіл розроблено індивідуальні плани-програми, визначено зміст управлінських функцій громадських органів, що створювались у малокомплектних школах. Для регламентації їхньої діяльності підготовлено орієнтовне положення про раду сприяння школі, посадову інструкцію керівника малокомплектної початкової школи, підготовлено оціночні картки з визначення ефективності управлінської діяльності керівника одно-, дво-, трикомплектної школи, визначено зміст взаємодії керівника та громадських органів у процесі управлінського циклу, розроблено перспективний план роботи школи з урахуванням участі громадських організацій у процесі управління.

Процес здійснення управлінської діяльності значною мірою залежить від володіння керівником та іншими учасниками управління технологією прийняття управлінського рішення. Розроблення технології прийняття управлінського рішення, адаптованої до умов одно-, дво- та трикомплектної школи, здійснювалося поетапно. Це передбачало: 1) усвідомлення управ-лінської проблеми; 2) пошук і зіставлення інших можливих альтернативних способів її розв’язання; 3) вибір найдоцільніших серед них. Саме це й покладено в основу технології прийняття управлінського рішення.

Таблиця 1

Характеристика рівнів участі громадськості

в управлінні малокомплектними початковими школами

Рівні дер- | Критерії участі в управлінні

жавно-гро-мадського управління | Регуляр-ність участі | Обсяг делегованих функцій | Складність делегованих завдань | Взаємодія елементів управлінської структури | Якість виконання завдань | Активність учасників громадського управління

Низький | Епізодично | Самостійне вирішення проблем

керівником | Інформуван-ня керівни-ком сл. структури про стан управління | Одноосібне прийняття рі-шень керівни-ком на основі інформації | Виконання завдань в окремих випадках | Має формальний характер

Середній | Регулярно, але без системи | Залучення громадсь-кості до вирішення окремих проблем школи | Делегування дріб’язкових завдань поточного управління | Прийняття рі-шень з ураху-ванням думок учасників структури управління | Здатність виконати конкретні завдання у зазначений термін | Ефективна в окремих випадках

Високий | Регулярно

в певній системі | Залучення до вирішен-ня пробле-ми широко-го кола виконавців | Систематичне делегування функцій для вирішення актуальних проблем | Колегіальне прийняття рішень | Творче виконання завдань | Має систем-ний характер

Ефективність експериментальних моделей було перевірено на базі малокомплектних початкових шкіл Коломийського району Івано-Франківської області та Кагарлицького району Київської області.

У дисертаційному дослідженні доведено, що результативність управління малокомплектною початковою школою залежить від активної участі громадськості у вирішенні проблем діяльності школи; підвищення ефективності дій керівника, оптимального використання ним бюджету робочого часу протягом тижня.

Для визначення ефективності управлінської діяльності керівника малокомплектної початкової школи у процесі констатуючого експерименту розроблено критерії оцінювання стану реалізації ним найважливіших управлінських видів діяльності за методикою Н.М.Островерхової, Л.І.Даниленко. У процесі перевірки результатів експерименту було визначено коефіцієнт ефективності управлінської діяльності керівника малокомплектної початкової школи. Значення коефіцієнтів вказували на рівень управлінської діяльності керівника (низький – 0-0,50; середній – 0,50-0,75; високий – 0,75-1,0).

Зіставлення показників ефективності діяльності керівників однокомплектних шкіл (на початковій стадії – 0,42, у кінці експерименту – 0,51), двокомплектних шкіл (0,50–0,62), трикомплектних шкіл (0,53–0,65) засвідчило позитивний вплив запроваджуваних моделей організації управління.

Умови функціонування колегіальних органів (педагогічної ради, профспілкового комітету чи групи, методичного об’єднання вчителів початкових класів) змінюються залежно від структури школи. В трикомплектних початкових школах вони створюються в межах навчального закладу. Тому прояв їхньої діяльності був активніший порівняно з одно- чи двокомплектними школами. У цих навчальних закладах такі колегіальні органи лише опосередковано брали участь в управлінні, тому що функціонували при базових школах.

Результати підтвердили, що якісні зміни в досягненні мети суб’єктами управління характерні найбільшою мірою для трикомплектних шкіл, де відбулося зростання цього показника на 8,6%, а в контрольних школах – лише на 3%, відповідно підвищились показники в однокомплектних (на 4,9%) та двокомплектних (на 5,6%).

Узгодженість і впорядкування функцій суб’єктів управління забезпечувались можливістю розподілу сфер діяльності та повноважень між ними, визначенням зв’язків і управлінських стосунків, а також горизонтальними зв’язками на основі суб’єкт-суб’єктних відносин. Кожний учасник управління проявляв себе у різних видах діяльності, виконуючи певні функції: постійні, делеговані чи тимчасові.

Важливим показником ефективності управління в умовах малокомплектних початкових шкіл є дані щодо прийняття управлінських рішень, що позитивно позначається на вирішенні фінансово-господарських питань, організації та проведенні спортивно-оздоровчих та культурно-масових заходів, розв’язанні окремих проблем зміцнення навчально-матеріальної бази навчальних закладів. Про результативність участі громадських органів у прийнятті та реалізації управлінських рішень свідчать кількісні показники (коефіцієнт ступеня реалізації управлінських рішень суб’єктами управління, що в ідеальному варіанті дорівнює одиниці).

Дані експерименту засвідчують, що найвищі показники ступеня реалізації управлінських рішень досягнуто учасниками управління в трикомплектних школах. Це виражено значенням коефіцієнтів: батьківського комітету – 0,64, ради школи – 0,54, координаційної ради сприяння школі – 0,41, піклувальної ради – 0,48. Позитивні зміни відбулися і в однокомплектних та двокомплектних школах.

Про ефективність управління малокомплектними початковими школами за експериментальними моделями свідчать результати використання та розподілу бюджету робочого часу керівником школи за основними видами діяльності протягом навчального тижня (табл. 2).

Таблиця 2

Показники розподілу бюджету робочого часу керівником школи

протягом тижня (у %)

Основні напрями діяльності

керівника | 1-компл.

школа | 2-компл.

школа | 3-компл.

школа | Контроль-ні школи

ПЕ | КЕ | ПЕ | КЕ | ПЕ | КЕ | ПЕ | КЕ

Організація та управління навчально-виховним процесом | 12,5 | 14,9 | 12,5 | 18,5 | 15,5 | 20,8 | 11,5 | 11,6

Організація позакласної та позашкільної виховної роботи | 7 | 5,5 | 5,8 | 4,3 | 5,8 | 4,6 | 5,5 | 5,6

Викладацька робота | 45,0 | 57,2 | 47,8 | 58,3 | 46,1 | 58,0 | 45,7 | 45,6

Зв’язки з зовнішнім середовищем | 5,0 | 4,9 | 4,9 | 3,2 | 5,1 | 3,0 | 4,8 | 4,8

Господарська діяльність | 20,8 | 10,2 | 21,1 | 9,2 | 20,4 | 9,0 | 22,6 | 22,7

Громадська робота | 8,5 | 6,2 | 6,5 | 5,0 | 6,1 | 3,5 | 8,1 | 8,0

Інші види діяльності | 1,2 | 1,1 | 1,4 | 1,5 | 1,0 | 1,1 | 1,8 | 1,7

ПЕ – початок експерименту; КЕ – кінець експерименту

Дані показують, що в усіх експериментальних школах скоротився бюджет робочого часу керівника на виконання окремих видів діяльності, а також, порівняно з початком експерименту, відбувся його перерозподіл. Зокрема, в однокомплектних школах відбулося збільшення часу на 14,6% для організації та управління навчально-виховним процесом, а також викладацької роботи; на 10,6% скоротився час для виконання господарської діяльності.

Помітні зміни сталися в дво- та трикомплектних експериментальних школах, передусім відбулося скорочення робочого часу керівника для здійснення господарської діяльності, відповідно на 11,9% і 11,4% та збільшення для проведення навчально-виховної роботи – на 16,5% та 17,2%.

Отже, основними показниками ефективності моделей організації управління є досягнення запланованої мети, скорочення і перерозподіл бюджету робочого часу керівника, підвищення рівня участі громадськості в управлінській діяльності, що конкретизується в різних видах співпраці.

У висновках дисертаційного дослідження узагальнено та систематизовано результати проведеної нами експериментальної роботи.

1. Здійснене нами дослідження дає підстави стверджувати, що проблема, пов’язана з організацією управління малокомплектними початковими школами на державно-громадських засадах у сучасних політичних і соціально-економічних умовах розвитку України є надзвичайно актуальною. Вона є складовою шляхів реалізації нової парадигми управління загальноосвітніми навчальними закладами.

На основі вивчення педагогічної теорії та врахування шкільної практики визначено особливості функціонування малокомплектних початкових шкіл, що розташовані в сільських малонаселених пунктах, до яких відносяться: малочисельність учнівського, батьківського, педагогічного колективів, організація навчально-виховного процесу, специфіка діяльності керівника.

2. Вивчення стану управління малокомплектними початковими школами дає підстави для висновку, що їхні керівники не повною мірою забезпечують якісне виконання управлінських функцій, недостатньо володіють технологією управління школою. Причини низького рівня ефективності управлінської діяльності значною мірою зумовлені відсутністю науково обґрунтованих методичних рекомендацій із зазначеної проблеми.

3. На основі розгляду діалектичних взаємозв’язків школи з зовнішнім середовищем, соціальною, виробничою, духовною сферами, доведено, що ефективність створення сприятливих умов для функціонування та розвитку малокомплектних початкових шкіл значною мірою залежить від рівня управлінської діяльності керівника, його компетентності та участі громадськості у процесі управління школою.

У ході дослідження встановлено, що зміст управлінської діяльності керівника урізноманітнюється відповідно до структури школи й визначається сукупністю функцій, що реалізуються у процесі управлінського циклу.

4. Вирішенню проблем підвищення ефективності управління малокомплектними початковими школами та їх розвитку відповідно до стратегічних завдань освіти сприяє впровадження у практику роботи керівників шкіл моделей організації управління, що ґрунтуються на державно-громадських засадах, які забезпечують системність та узгодженість спільної діяльності всіх учасників управлінського процесу.

У експериментальних моделях організації управління мало-комплектними початковими школами органічно поєднано функції суб’єктів управління: керівника школи та громадських органів, які представляють інтереси батьків, громадськості (батьківський комітет, рада школи, рада сприяння школі, піклувальна рада та ін.). Така співпраця вимагає перебудови процесу управління, що ґрунтується на суб’єкт-суб’єктних, діалогічних стосунках, і є можливою за наявності в керівників професійної компетентності, ініціативи, співдружності з громадськістю, що сприяє успішній організації управління на державно-громадських засадах.

5. У процесі дослідження доведено, що організація управління за експериментальними моделями вимагає використання:–

структурно-функціонального підходу, що дозволяє встановити взаємозалежність між елементами організаційної структури управління;–

діалогічної взаємодії суб’єктів управління, їх особистої відповідальності за результати діяльності;–

демократизації та гуманізації відносин у процесі діяльності, що забезпечує партнерські стосунки керівника з громадськими органами.

6. У моделях організації управління одно-, дво-, трикомплектними початковими школами враховано такі основні чинники:–

умови функціонування та структуру навчального закладу;–

зміст управлінських функцій керівника одно-, дво-, трикомплектної школи;–

функції та основні види діяльності органів громадського самоврядування;–

рівень участі громадськості в управлінні школою.

7. Результати експерименту показали, що впровадження у практику моделей організації управління малокомплектними початковими школами сприяє підвищенню ефективності управління такими навчальними закладами, активізації громадськості у вирішенні освітніх проблем.

На основі розробленої та реалізованої методики експертної оцінки апробовано моделі організації управління малокомплектними початковими школами різної структури. Основним методом експертизи була безпосередня оцінка використання моделей за такими критеріями: рівень ефективності управлінської діяльності керівника, ступінь реалізації управлінських рішень, досягнення мети управління. У ході опитування та узагальнення експертних оцінок застосовувався метод Дельфі. Експертну оцінку одержували шляхом обчислення середньостатистичного значення.

Підвищенню ефективності управління школою сприяло впровадження в практику суб’єктів управління технології прийняття та виконання управлінського рішення. Розроблена нами технологія містить алгоритм дій суб’єктів управління у процесі виконання цієї важливої управлінської функції та передбачає врахування умов функціонування конкретної школи.

Наслідком позитивних змін є значне скорочення бюджету робочого часу керівника та його перерозподіл, передусім для успішного виконання ним педагогічних функцій.

Наше дослідження не вичерпує всіх проблем удосконалення управління малокомплектними початковими школами, що функціонують у сільських малонаселених пунктах. Потребують спеціального вивчення проблеми управлінської діяльності керівника малокомплектної початкової школи, зокрема особливості системи внутрішньошкільного управління такими навчальними закладами, технології запровадження державно-громадського управління, форм взаємодії колегіальних та громадських органів в управлінні навчально-виховним процесом. Вирішення цих та інших проблем сприятиме підвищенню результативності функціонування сільських малокомплектних початкових шкіл.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях:

1. Мелешко В.В. Перспективи розвитку сільської школи // Почат. школа. – 1999. – № 12. – С. 1–3.

2. Мелешко В.В. Проблеми сільської малокомплектної школи // Почат. школа. – 1999. – № 2. – С. 1–2.

3. Мелешко В.В. Організація методичної роботи в сільських малокомплектних початкових школах // Почат. школа. – 2000. – № 5. –
С. 41–43.

4. Мелешко В.В. Шкільне діловодство у малокомплектній початковій школі // Почат. школа. – 2001. – № 2. – С. 52–54.

5. Мелешко В.В. Інформаційний банк керівника сільської малокомплектної початкової школи // Рідн. школа. – 2001. – № 5. – С. 28–29.

6. Мелешко В.В. Організація управління малокомплектними початковими школами // Почат. школа. – 2002. – № 1. – С.50–54.

7. Мелешко В.В. Шестилітки під увагою керівника: малокомплектна школа // Почат. школа. – 2002. – № 4. – С.63–67.

8. Мелешко В.В. Особливості функціонування загальноосвітніх навчальних закладів у сільській місцевості України (1990 – 2000 рр.) // Світло. – 2002. – № 1. – С.5–9.

9. Мелешко В.В. Моделі управління сільською малокомплектною початковою школою // Освітня система сільського регіону: проблеми та перспективи розвитку. Зб. наук. праць. – К.: Педагогіка, 2000. – С.37-40.

10. Мелешко В.В. Деякі аспекти управління сільською малокомплектною початковою школою // Сільська початкова школа: Матер. Всеукр. наук.-практ. конф. / Гол. ред. Кузь. – К.: Науковий світ, 2000. – С.7–12.

11. Мелешко В.В. Модель управління сільською малокомплектною початковою школою // Сільська школа: проблеми, пошуки, перспективи. Матер. Всеукр. наук.-практ. конф. – Черкаси: ОІПОПП, 2000. – С.35–38.

12. Мелешко В.В. Організація індивідуального навчання в сільських загальноосвітніх навчальних закладах // Зміст і технології шкільної освіти: Матер. звітн. наук. конференції Інституту педагогіки АПН України 6 березня 2001 року. – К.: Пед. думка, 2001. – С.30.

Анотації

Мелешко В.В. Управління малокомплектними початковими школами різної структури. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки. – Інститут педагогіки АПН України, Київ, 2002.

Дисертаційну роботу присвячено розкриттю проблеми управління малокомплектними початковими школами різної структури, що функціонують у сільській місцевості. Виявлено особливості таких навчальних закладів, специфіку діяльності керівника. Обґрунтовано організацію управління на державно-громадських засадах, визначено сукупність функцій керівника та громадських органів,