КИЇВський національний ЕКОНОМІЧНИЙ університет

МУРОМЦЕВА ЮЛІЯ ІГОРІВНА

УДК 331:213.3:331

СТАТИСТИЧНА ОЦІНКА Й ПРОГНОЗ ЗАКОНОМІРНОСТЕЙ

ФОРМУВАННЯ ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ НАСЕЛЕННЯ В

ПЕРЕХІДНИЙ ПЕРІОД

Спеціальність 08.03.01 – статистика

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі статистики та обліку в Харківському національному університеті ім. В.Н.Каразіна Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник – кандидат економічних наук, доцент

Руднєв Станіслав Анатолійович, Харківський національний університет ім. В.Н.Каразіна, доцент кафедри статистики та обліку

Офіційні опоненти: – доктор економічних наук, професор

Лібанова Елла Марленівна, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, зав. відділом дослідження проблем людського розвитку

– кандидат економічних наук, доцент

Пальян Зінаїда Оганесівна, Київський національний економічний університет, доцент кафедри статистики

Провідна установа Одеський державний економічний університет Міністерства освіти і науки України, кафедра статистики, м. Одеса

Захист відбудеться “ 20 ” вересня 2002 року о 16-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.01 у Київському національному економічному університеті , 03680, м. Київ, пр. Перемоги 54/1, ауд. 317

З дисертацією можна ознайомитися у бібіліотеці Київського національного економічного університету, 03680, м. Київ, пр. Перемоги 54/1, ауд. 201

Автореферат розісланий “ 16 ” серпня 2002 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.Д. Шарапов

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ

Перехід економіки України та її реґіонів від адміністративно-командної системи до ринкових відносин зумовлює необхідність визначення нових підходів до вирішення проблеми ефективності економіки, якості життя населення. Серед цих проблем значної ваги набувають працересурсні проблеми, тобто формування й функціонування ринку праці, керування зайнятістю, вирішення проблем безробіття.

Сучасне розшарування суспільства, поява депресованих і більш-менш благополучних районів в Україні, потребує вивчення реґіональних особливостей формування трудового потенціалу та його перспектив, що в свою чергу вимагає удосконалення статистичної інформації, методів її обробки й доведення до структур управління та широкого загалу.

При формуванні авторської концепції дослідження враховувалися існуючі підходи трактування трудового потенціалу населення як економічної категорії та методи статистичної оцінки на основі робіт таких авторів, як С. Пирожков, В. Стешенко, Е. Фільрозе, О. Хомра, В. Піскунов А. Котляр, М. Долішний та ін. Проте більшість робіт були виконані на початку перехідного періоду, отже, вдосконалення статистичної методології оцінки ТПН вимагає урахування поширення безробіття, реґіонального аспекту ТПН та адаптації прогнозних технологій й індексного методу до практичного використання в аналізі й прогнозах.

Актуальність теми дисертації зумовлена необхідністю комплексного статистичного вивчення населення як носія трудового потенціалу (ТП), особливо в умовах неповної зайнятості населення. Статистичне вивчення трудового потенціалу населення (ТПН) необхідне для удосконалення обліку ТП, виявлення резервів праці з метою ефективного управління населенням і трудовими ресурсами. Демократизація та розуміння суспільством пріоритету соціального капіталу над матеріальним вимагає оцінки ТПН не лише з точки зору "вичерпного" чи "невичерпного" ресурсу, але і як творця історії, тобто оцінки якісної сторони ТПН.

Результати від прийняття управлінських рішень, соціально-економічної політики держави (реґіону) на ринку праці в першу чергу відіб’ються на умовах і рівні життя населення. Тому прийняття ефективної стратегії розвитку в реґіоні чи країні залежить від обґрунтованої оцінки стану реґіонального ринку праці, факторів і закономірностей формування трудового потенціалу населення, виявлення його резервів і урахування втрат, прогнозних оцінок за можливими сценаріями розвитку

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проводилося у межах плану науково-дослідної роботи кафедри статистики та обліку Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна: " Трансформаційна економіка, загальні тенденції, їх прояви в Україні" (№ держреєстрації 0199U004422).

Особиста участь автора в одержані наукових результатів полягає в удосконаленні методології комплексної оцінки ТП, аналітичній оцінці й прогнозі ТП Харківського регіону, комп`ютерній обробці інформаційної бази методами статистики.

Мета i задачі дослідження полягають в удосконаленні статистичної методології характеристики закономірностей формування ТПН, розробці алгоритму для моделювання й прогнозування ТПН і факторів його формування, обгрунтуванні прогнозних моделей та побудови різноваріантних прогнозів населення і його ТП в умовах економічної нестабільності. Реалізація цієї мети зумовлює основні задачі дослідження:

- огляд основних етапів розвитку наукової думки з проблеми ТПН (трактування самого поняття ТПН різними авторами, методи дослідження проблеми та статистична оцінка ТП) і визначення невирішених питань з даної проблематики;

- розгляд і визначення основних методологічних проблем статистико-економічного дослідження відтворення трудового потенціалу населення в період транзиції;

- розробка й обґрунтування методики комплексного статистичного аналізу процесів формування і використання трудового потенціалу, перспектив його розвитку, в умовах перехідного періоду;

- характеристика сучасної демографічної ситуації, що склалася в Харківській області і в Україні, та визначення кількісних і якісних тенденцій і перспектив соціально-демографічного розвитку ТП реґіону;

- проведення комплексного статистичного дослідження формування трудового потенціалу і структурних зрушень в економічній активності і зайнятості населення;

- обґрунтування і розробка прогнозів чисельності населення, економічної активності, життєвого і трудового потенціалів населення з метою встановлення особливостей моделювання цих процесів.

Об'єктом дослідження є відтворювальні процеси, що відбуваються у складі населення Харківської області та України, демоекономічні фактори й особливості формування трудового потенціалу населення в умовах ринкових відносин, а також методи оцінки ТПН і його перспектив.

Предметом дослідження є статистичні методи оцінки, моделювання й прогнозування населення і його трудового потенціалу.

Методами дослідження є діалектична логіка, окремі положення матеріального розуміння історії. У дисертації знайшли застосування такі загальнонаукові методи й прийоми, як системний підхід, історичний, гіпотетичний методи, порівняння, аналіз і синтез, узагальнення, моделювання і прогнозування.

Інструментом при вивченні поставлених завдань слугували економічно-статистичні методи: графічний, табличний методи аналізу інформації, дескриптивна статистика, ймовірнісні демографічні таблиці, імітаційне моделювання, моделі динаміки, засоби потенційної демографії.

Інформаційною базою дослідження є дані переписів населення, статистична звітність Держкомстату, Харківського обласного управління статистики, матеріали американської та європейської статистики, розрахунки автора.

Наукова новизна одержаних результатів:

- вперше проведено системне дослідження трудового потенціалу населення Харківської області з позицій потенційної демографії, дано соціально-економічну характеристику населенню області та структурним зрушенням в ньому за часів транзиції ( новизна об’єкта дослідження);

- обґрунтовано необхідність і можливість використання індексної методології для комплексної оцінки ТПН; на її основі вперше побудовано і застосовано в дослідженні узагальнюючий показник розвитку ТПН – індекс середньої очікуваної тривалості життя у стані зайнятості;

- дістала подальший розвиток методика визначення втрат ТПН через безробіття, вперше розраховані відповідні втрати Харківського реґіону;

- визначено тенденції і перспективи демографічного і людського розвитку в Харківській області і вплив на них соціально-економічних та інших чинників;

- уперше розроблено і застосовано методологію аналітичних прогнозів ТП з позицій потенційної демографії на основі адаптації діючих методик демографічних прогнозів і прогнозів економічної активності населення до сучасних економічних умов України;

- розроблено пропозиції щодо удосконалення інформаційної бази та методів статистичного дослідження трудового потенціалу.

Практичне значення одержаних результатів роботи полягає в розробці передумов подальшого розвитку економіко-статистичної методології вивчення процесів формування трудового потенціалу в перехідний період. Результати дисертаційної роботи можуть бути використані як теоретична база для подальших досліджень відтворювальних процесів трудового потенціалу населення інших реґіонів України і визначення головних напрямків удосконалення інформаційної бази і статистичних методів дослідження. Запропонована методологія може бути використана для управління формуванням і використанням трудового потенціалу, при вивченні тенденцій і перспектив соціально-демографічного розвитку населення, оцінці ресурсів, джерел і факторів економічної активності населення. Основні положення і висновки дисертації можуть бути використані у практичній діяльності органів державного управління, зокрема Держкомстатом, місцевими органами статистики, відділами зайнятості населення; також у навчальному процесі - у вузах та системі підвищення кваліфікації кадрів з обліку і статистики, економіки праці, соціологів.

Результати дисертаційного дослідження, зокрема статистичні методи оцінки трудового потенціалу і його втрат від безробіття, прогнозні оцінки населення і ТП, були впроваджені в практику діяльності відділів статистики праці та демографічної статистики Харківського обласного управління статистики (довідка № 10/427 від 22.10.2001 р.); у процесі викладання курсів “Статистика” і “Демографія та відтворення трудових ресурсів”, “Географія населення” у Харківському Державному педагогічному університеті ім. Г.С. Сковороди (довідка від 26.06.2001 р.).

Апробація роботи. Основні положення дисертації доповідалися на конференціях:

- " Проблеми стабілізації та економічного розвитку" (21-22 квітня 1998 року, м. Харків, Харківський державний університет).

- "Соціальне партнерство та його роль в становленні ринкової економіки в Україні" (24 травня 2000 року, м. Харків, Харківський інститут бізнесу і менеджменту).

Публікації. Із теми дисертаційного дослідження опубліковано 8 робіт (обсягом 1,85 друк. арк.), у тому числі 3 статті (1,1 друк. арк.) у фахових виданнях та 5 статей в інших виданнях, з них дві у співавторстві.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, переліку умовних скорочень, трьох розділів, висновків, додатків (42 сторінки) і списку використаних джерел (14 сторінок), який нараховує 172 найменування. Загальний обсяг дисертації - 237 сторінок; обсяг тексту дисертації - 181 сторінка. Робота містить 84 таблиці на 77 сторінках та 23 рисунки на 18 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі розкривається сутність наукової проблеми, стан її дослідженя. Обґрунтовано вибір теми, її актуальність, сформульовано основну мету та завдання роботи, визначено об’єкт та методи дослідження. Викладено рекомендації щодо практичного використання основних положень дисертації і доведена їх наукова новизна .

Розділ 1. "Статистична характеристика трудового потенціалу" присвячено теоретичним основам поняття ТПН та аналізу можливості і необхідності використання статистичних та інших загально- і конкретнонаукових методів при оцінці ТПН.

У кінці ХХ ст. у суспільних науках набуває особливої ваги проблема людського розвитку, так званий гуманістичний напрям у дослідженнях природи і суспільства. Із появою цього напрямку можна пов'язати виникнення категорії трудового потенціалу в радянській науці середини 70-х років. Дослідження ТП привернули до себе увагу багатьох

вчених, таких як М. Долішний, Р. Іванова, В. Костаков, А. Котляр, І. Маслова, С. Пирожков, В. Піскунов, М. Скаржинський, В. Стешенко та ін. Поняття "трудовий потенціал" у дисертаційних дослідженнях 80 - 90-х років ХХст. практично витіснило категорію "трудові ресурси". Крім того, категорія ТП стала об'єктом вивчення не лише економістів, а й демографів, соціологів, філософів, географів, в результаті чого визначилася багатоаспектністю трактувань.

Найбільш конструктивною, на нашу думку, у розумінні трудового потенціалу є позиція С. Пирожкова, який розглядає трудовий потенціал як сукупність демографічних, соціальних та духовних характеристик і якостей трудоактивного населення, розвинутих у певному суспільстві й реалізованих, або таких, що можуть бути реалізованими за умови досягнутого рівня розвитку продуктивних сил, НТП й системи відносин, пов’язаних з участю у процесі праці та суспільної діяльності.

З точки зору статистичної оцінки ТПН існує два напрямки: трудовий потенціал як населення працездатного віку (трудові ресурси) та трудовий потенціал як комплексний статистичний показник людино-років життя сукупності населення в стані зайнятості (економічної активності). У межах другого підходу визначення ТПН здійснюють на основі положень потенційної демографії (автор Л. Герш).

Саме другий підхід до вивчення ТПН є найменш розроблений, його було обрано для цього дослідження, оскільки він дає поєднання демографічних і економічних, кількісних і якісних характеристик населення. Українськими вченими досліджені такі аспекти ТПН: втрати демографічного потенціалу України у 30 - 40-і рр. ХХ ст. (С. Пирожков ), трудовий потенціал жінок (В. Стешенко, В. Піскунов, Л. Чуйко та ін.), динаміка життєвого і трудового потенціалу населення України у 1959 - 1989 рр. (О. Хомра), демоекономічне вивчення якості населення України (І.Курило). Таким чином, питання, які не висвітлювалися раніше є:

- ТПН конкретного реґіону України;

- вивчення втрат ТП через безробіття (більшість вищезгаданих робіт належать до кінця 80-х - початку 90-х років ХХ ст., коли це явище ще не фіксували в Україні );

- прогнозування ТПН.

При з'ясуванні поняття " трудовий потенціал" стають очевидними джерела його формування - приріст чисельності населення, що включає процеси природного і механічного руху населення, зміну статево-вікового складу населення та формування зайнятості населення. Вивчення процесів смертності, народжуваності, міґрацій, зайнятості, безробіття передбачає використання як традиційних показників демографічної статистики та статистики праці, так і ширшого спектру показників соціально-економічної статистики, загальнонаукових і конкретнонаукових методів дослідження.

Cеред цих методів відносно новим підходом до вимірювання ТПН є метод потенційної демографії. Життєвий потенціал - основне поняття і узагальнюючий показник потенційної демографії. Життєвий потенціал особи у точному віці х- є середня очікувана тривалість життя у цьому віці. Середній життєвий потенціал особи в інтервалі віку х - є середня з життєвих потенціалів усіх осіб у віці від х до х+1. Сукупний життєвий потенціал населення, таким чином, розраховується як сума життєвих потенціалів усіх, хто живе.

За умови даного підходу ТП особи являє собою – середню очікувану тривалість життя на період трудової діяльності, яку розраховують шляхом розподілу числа живих Lx за таблицями смертності на економічно активних і економічно пасивних з наступним стандартним розрахунком повікових тривалостей життя.

У цьому дослідженні середня очікувана тривалість життя розподілялися на три складові - періоди зайнятості, безробіття, економічної пасивності:

ех = (1),

де - відповідно середня очікувана тривалість життя в стані зайнятості, безробіття та економічної пасивності.

Отже, сукупний трудовий потенціал населення , або групи осіб у віці від m до M років на все майбутнє життя (до досягнення максимального віку w) – це сума ТП осіб, що живуть, розраховується за формулою:

= ( m, M; 0, w ) = (2),

де Px – чисельність осіб у віці х років;

, відповідно середня тривалість зайнятого життя у віці х років та х+1 років.

Аналогічно формулі 2 знаходили втрати трудового потенціалу населення через безробіття, де замість підставлялися значення середньої тривалості життя в безробітному стані .

Для аналізу структури та структурних зрушень ТПН розраховували по когортах населення за статтю, міським /сільським місцем мешкання та віковими групами – 0-14 років, 15 – 60 та 60 і старші.

Рівень зайнятості в Україні визначають як відношення чисельності зайнятого населення до всього обстеженого населення, або населення відповідної вікової групи (за методологією МОП). Рівень безробіття - відношення кількості безробітних до економічно активного населення , або до працездатного населення працездатного віку. Для аналізу в дисертації були використані вищезгадані показники. У такому вигляді коефіцієнт зайнятості показує, яка частина населення, що можепрацювати, працює; а коефіцієнт безробіття - яка частина з тих, хто має потребу працювати, не може її реалізувати. Проте, вважаємо, що така методика розрахунку коефіцієнтів зайнятості та безробіття має і певні невигідні сторони. Так, якщо до економічно активного населення відносять зайнятих і безробітних, то логічим було б, щоби сума коефіцієнтів зайнятості і безробіття дорівнювала ста відсоткам, але за вищезгаданою методикою розрахунку коефіцієнтів це неможливо через різні бази порівняння. Якщо привести ці коефіцієнти до однієї бази порівняння (або економічно активного населення, або всього населення), тоді вони давали б уявлення про співвідношення між частиною населення, яка реалізувала свій ТП (зайнятою частиною), та тією, що не реалізувала свій ТП (безробітними).

Згідно з методикою розрахунку ТПН, що наводиться далі, необхідно було використовувати повікові показники зайнятості та безробіття, що мають однакову базу порівняння - чисельність всього населення відповідної вікової групи:

ZX = (3),

бX = (4),

де ZX,бX - відповідно показники зайнятості та безробіття вікової групи х;

Зх і Бх - відповідно чисельність зайнятого та безробітного населення у віці х років).

Наступним важливим методологічним прийомом у вивченні ТПН є застосування індексної методології, яка розширює рамки статистичної оцінки ТПН. Індексом, що характеризує якість ТПН є індекс людського розвитку (ІЛР), який складається з трьох субіндексів:

ІЛР = (5),

де - індекс середньої очікуваної тривалості життя при народженні;

- індекс досягнутого рівня освіти;

- індекс реального ВВП на душу населення в USD за паритетом купівельної спроможності (ПКС).

Кожен з компонентів ІЛР розраховується за формулою:

(6),

де - фактичне значення і-го показника;

хітіп ,хітах- відповідно мінімальне і максимальне значення і-го показника.

Проте ІЛР – індекс розвитку людського потенціалу, а для оцінки саме трудового потенціалу пропонуємо замість індексу середньої очікуваної тривалості життя при народженні () враховувати індекс середньої очікуваної тривалості життя в зайнятому стані. Впровадження такого індексу покаже ґендерні відмінності, можливості населення (як по країні в цілому, так і по реґіонах ) реалізувати свій ТП.

Щодо самого індексу середньої очікуваної тривалості життя в зайнятому стані, то він будується на основі формули 6, як і для будь-якого компонента ІЛР. Мінімальне значення приймалося – 0 років, оскільки теоретично можна прожити у стані економічної пасивності, чи безробіття, чи інвалідності весь працездатний період. Щодо максимальної тривалості життя, то ми враховували, по-перше, працездатний вік, офіційно прийнятий в Україні, по-друге, те, що фактичний вік зайнятих не збіається з офіційними межами працездатності; числа зайнятих включають як зайнятих допрацездатного віку, так і післяпрацездатного, та враховуючи, що більшість розвинених країн має межу пенсійного віку – 65 років для обох статей, а також право людини працювати і після працездатного віку, максимальну тривалість житя в зайнятому стані брали – 45 років для обох статей.

Можна використовувати цей індекс як окремо для аналізу ТПН, так і в складі компонентів ІЛР. В цьому дослідженні було використовано індекс очікуваної тривалості життя в стані зайнятості як окремий показник, що характеризує можливості реалізації ТП населення Харківської області по когортах.

У розділі 2 "Закономірності формування й реалізації трудового потенціалу в перехідний період" розглянуто особливості перехідного періоду та їх вплив на формування ТП населення; проаналізовано стан і динаміку ТПН Харківського реґіону, соціально-економічні й соціально-демографічні чинники його формування й реґіональні особливості.

За роки незалежності Україною було взято курс на демократизацію суспільства та ринкову економіку. Отже, і формування ТПН зазнало певних кризових змін, які коріняться у непередбачуваності періоду транзиції. Для аналізу закономірностей формування ТПН треба порівняти соціальні, економічні, демографічні процеси на самому початку періоду транзиції, коли вони ще носять на собі відбиток минулої епохи, з цими ж процесами у період більш-менш сталого розвитку транзиції (коли різке падіння економіки припинилося і робляться перші кроки до видужування економіки). Тому, розглядаючи ТПН в динаміці, було прийнято 1989 рік за початок періоду транзиції і 2000 рік було обрано як рік початку етапу оздоровлення економіки. Цей же рік для зіставності прийнято базовим для прогнозування ТПН на 2010 рік.

Оскільки ТПН має поліструктурний характер і складається з демографічного, економічного та соціально- культурного компонентів, то в цьому розділі вони були розглянуті окремо стосовно їх складу, обсягу і динаміки. Вивчення демографічного компонента ТПН Харківського реґіону здійснювалося на основі аналізу традиційних показників статистики населення, методів потенційної демографії, загальнонаукових методів за наступним алгоритмом:

- аналіз історичних і економіко-географічних особливостей населення Харківської області;

- аналіз динаміки чисельності населення реґіону як результат природного і механічного руху населення;

- аналіз демографічної структури населення і структурних зрушень за перехідний період;

- аналіз життєвого потенціалу населення Харківської області.

У дослідженні економічного складника ТПН запропоновано й реалізовано наступний алгоритм аналізу:

- узагальнююча характеристика людського розвитку реґіону;

- аналіз економічної активності населення, зайнятості й безробіття;

- аналіз трудового потенціалу населення і втрат у житттєвому

потенціалі через безробіття.

Аналізуючи фактори формування трудового потенціалу населення -демографічні показники, зокрема, повікову смертність населення, смертність за причинами смерті, кількість абортів та інші, авторка приходить до висновку про низьку оцінку життя в українському суспільстві, яка ще досі існує з пострадянських часів. Для статистичного вимірювання цього явища і всебічної оцінки ТПН пропонується застосування такого показника як життєємність. Він являє собою або узагальнюючий показник передчасних смертей за рік, або відношення числа смертних випадків за рік при виробітку 1 млрд. кВт-год. електроенергії (1 т вугілля, 1т-км роботи транспорту та ін.).

Окрім аналізу показників зайнятості, безробіття, доходів населення, середньої очікуваної тривалості життя в стані зайнятості, безробіття, економічної пасивності, був застосований індекс людського розвитку (ІЛР). ІЛР охоплює і характеризує одразу три складники ТПН. Також були проведені прогнозні оцінки ІЛР на 2010 рік. Основна мета цих оцінок – простежити, за рахунок яких саме факторів може відбуватися зростання ІЛР. Прогнозні гіпотези в цілому мали оптимістичний характер. Але, щоб виділити, за рахунок яких компонентів ІЛР буде зростати швидше, взято наступні два варіанти розвитку подій. У першому варіанті приймалося, що очікувана тривалість життя при народженні та сукупна частка учнів не зміняться і залишаться на рівні 2000 року весь прогнозований період, щодо ВВП, то приймалася гіпотеза про його щорічний темп зростання на рівні Східноєвропейських країн транзиції. За другим варінтом прогнозу приймався незмінним рівень ВВП, а середня очікувана тривалість життя при народженні та сукупна частка учнів протягом прогнозного періоду зростатимуть.

Розділ 3 -"Прогноз трудового потенціалу населення".

Одним з ефективних методів аналізу соціально-економічних явищ, виявлення закономірностей і тенденцій є прогноз. Тому в дисертаційному дослідженні, окрім виявлених змін і закономірностей, що відбуваються у ТПН з початку перехідного періоду, необхідно було дослідити закономірності формування ТПН на найближчу перспективу і проаналізувати майбутні тенденції розвитку ТПН Харківської області. Поставлену мету розділу вирішено на основі:

- аналізу методологічних прийомів прогнозування демографічних і економічних процесів і вибору з них оптимального методу прогнозування для проведення власних розрахунків;

- висування і обґрунтування прогнозних гіпотез щодо майбутнього розвитку населення і його соціально-економічних характеристик;

- здійснення прогнозу населення і його ТП та аналіз одержаних даних.

Теоретичним підґрунтям визначеної методики були дослідження авторів: А. Акімова, Е. Араб-Огли, І. Венецького, А.Вишневського, А. Романюка, А. Боярського, Л. Рибаковського, А. Волкова та інших, посібники з методів прогнозу економічної активності населення Департаменту ООН з економічних і соціальних питань.

Для розробки й обґрунтування конкретної методики прогнозу ТПН були проаналізовані основні методологічні прийоми прогнозування та такі складники прогнозу, як мета, строк, тип прогнозу (метод обрахун-ку), висування гіпотез (варіанти прогнозу), адекватність прогнозу.

Прогнозні оцінки чисельності населення та його різних контингентів є необхідною складовою частиною управління реґіонами та державою в цілому. Тому, з одного боку, оцінка ТПН повинна бути ймовірною, а з іншого боку, аналіз перспективної чисельності та складу населення, які можуть бути за умови того чи іншого перебігу подій (сценарію розвитку), також має наукову та практичну цінність. Отже, метою прогнозних розрахунків ТПН може бути як встановленння ймовірних обсягів явища, так і аналіз можливих наслідків від певного перебігу подій. Із подвійної мети прогнозу ТПН випливає необхідність створення декількох прогнозних варіантів, один з яких дасть ймовірні дані про чисельність та склад населення, трудовий і життєвий потенціали населення, а інші варіанти – ті ж дані за умови, наприклад, подальшого загострення соціально-економічної кризи в країні, або виходу з неї.

Також залежно від мети прогнозу взято припущення про строк прогнозу і технічний метод обрахунку (тип прогнозу) й оцінки адекватності.

На практиці застосовують дві технології прогнозування –статистичні й експертні оцінки. Проте, якщо дослідник бачить майбутнє, що значною мірою залежить від минулого, то ефективними будуть статистичні технології. А чим більш очікуване майбутнє відрізнятиметься від минулого сценарію розвитку, тим більше треба залучати експертні оцінки.

На основі перерахованих вище засад прогнозування було розроблено наступний алгоритм прогнозу ТПН:

- прогноз чисельності та складу населення області;

- прогноз економічної активності населення;

- розрахунок життєвого та трудового потенціалів населення.

Методологія розрахунку чисельності та складу населення, виходячи з наведених теоретичних положень, була прийнята такою: прогноз населення когортно-компонентним методом. Вхідною інформацією для прогнозу прийнято розподіл постійного населення за сільським/міським місцем мешкання, статтю і 5-ти річними віковими групами станом на 01.01.2000 року. Варіанти прогнозу базуються на вивченні попередньої динаміки процесів природного руху населення та врахуванні оцінок експертів щодо розвитку відповідних процесів в Україні. Таким чином застосовувалися як статистичні технології прогнозування (аналітичне вирівнювання рядів динаміки), так і оціночні, експертні.

У першому (песимістичному) варіанті прогнозу бралася гіпотеза, що неґативні тенденції збережуться і надалі як в динаміці середньої очікуваної тривалості життя, так і в повіковій фертильності, тобто статистичні методи прогнозування, а саме аналітичне вирівнювання ряду динаміки, для цього варіанту прогнозу має бути ефективним Крім того, з урахуванням довгостроковості прогнозу, необхідно було підібрати функцію, яка б не лише була адекватна реальному процесу, а й давала прогнозні результати, наближені до реальних. Тому в цій роботі для екстраполяції тенденцій сумарного коефіцієнту народжуваності й середньої тривалості життя були використані логістичні та експоненційні криві.

Додбір функцій та їх параметрів виконано за допомогою програмного забезпечення Datafit v4.1 та Statistica v5.5а. За знайденими параметрами кривих було зроблено графічну обробку даних і розрахунок прогнозних значень 2001 – 2010 років у таблицях Exel. Оскільки були знайдені лише рівні сумарного коефіцієнта народжуваності та середньої очікуваної тривалості життя, то для обчислення прогнозної чисельності й складу населення на 2010 рік необхідно було дібрати відповідні моделі сумарного коефіцієнту народжуваності та середньої очікуваної тривалості життя. Для цього використовувалася програма Mortpak (процедура Bestfit), яка будує модель найближчу до емпіричних даних. Для знаходження прогнозних повікових коефіцієнтів фертильності емпіричні повікові коефіцієнти пропорційно зменшували по всіх вікових групах.

Після запуску обрахунку прогнозу за допомогою програми Mortpak, процедура Projct (прогноз населення когортно-компонентним методом), були одержані результати – чисельність населення за статтю і віковими групами (1-річні й 5-річні інтервали) на 01.01.2010 року в абсолютних і відносних величинах; коефіцієнти народжуваності, смертності,природного приросту. Аналогічно проводилися обрахунки для сільського населення. У середньому варіанті прогнозу, в якому всі показники залишаються на базисному рівні 2000 року одразу заносилися в програму Mortpak, процедура Projct. Так само прогноз виконувався окремо для міського та для сільського населення.

Для оптимістичного варіанта, в якому виходили з гіпотези про покращення соціально-економічної ситуації, тобто коли залежність рівнів ряду динаміки від попередніх даних повинна бути незначною, застосовувалися нестатистичні методи прогнозних оцінок – експертні оцінки (Державний НДІ інформатизації та моделювання економіки Національного агентства з питань інформатизації при Президенті України; Національний інститут стратегічних досліджень; Інститут економіки НАН України) та оцінки автора, що ґрунтуються на аналізі перехідного періоду, тенденцій народжуваності, смертності, висвітлених у 2-му розділі дисертації, порівнянь із середньоукраїнськими та закордонними рівнями відповідних явищ. Прогнозні обрахунки знов було виконано когортно-компонентним методом за допомогою програми Mortpak.

Після прогнозних розрахунків чисельності та складу населення робилася поправка на міграцію у песимістичному та оптимістичному варіантах.

Щодо рівнів економічної активності, зайнятості і безробіття взято гіпотезу про їх незмінність до 2010 року. Дане припущення має аналітичні цілі. Прийнявши рівні економічної активності незмінними, можна елімінувати компонент економічної активності з трудового потенціалу і проаналізувати зміни у життєвому і трудовому потенціалах лише за рахунок компонента чисельності та статево-вікового складу населення.

Подальший розрахунок життєвого і трудового потенціалів населення, втрат від безробіття базується на засадах, що описані у перших двох розділах.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі статистичної оцінки формування трудового потенціалу населення, що виявляється в розширені існуючих методів дослідження, застосуванні прогнозних технологій, встановленні закономірностей і тенденцій ТПН в умовах перехідного періоду.

На основі проведеного дослідження дійшли наступних висновків:

1. Поняття "трудовий потенціал" характерне своєю багатоаспектністю. На нинішньому етапі розвитку питання закріпилися такі напрямки трактування й статистичного вимірювання:

- трудовий потенціал як можлива кількість та якість праці, що нею володіє суспільство; у статистичному вимірі відповідає чисельності трудових ресурсів;

- трудовий потенціал як зведена економіко-демографічна характеристика трудової активності населення; у статистичному вимірі характеризується як комплексний показник людино-років життя сукупності населення, що проживуть у зайнятому (економічно активному ) стані.

Застосування другого підходу до обліку дозволяє одержати таку інтегральну оцінку, яка враховує вплив чисельності, структури населення, а також таку якісну ознаку населення, як час життя (трудового, безробітного тощо).

2. ТПН має поліструктурний характер, в ньому виділяють демографічний, економічний, соціально-культурний компоненти. Розподіл ТПН, зокрема на демографічний та економічний складники, дає змогу виявити в ньому втрати і резерви – через смертність (за рахунок демографічного складника) та безробіття (за рахунок економічного складника). У цьому дослідженні вперше обраховано втрати ТПН через безробіття як показник потенціалу безробіття – кількість людино-років життя населення, прожитих у безробітному стані. Такий показник розширює аналітичні можливості вивчення самого явища безробіття.

3.

4.

5. Обчислення сукупного ТП реґіону за окремими складниками, як у цьому дослідженні –міські та сільські мешканці з розподілом за статтю і п’ятирічними віковими групами – дозволяє вивчити структуру ТПН, прослідкувати наслідки соціально-економічних перетворень за досліджуваний період часу, виявити резерви і втрати ТП реґіону.

На базі запропонованої методології аналіз показав, що формування трудового потенціалу населення перебуває в кризовому стані через демографічну кризу і зростання рівня безробіття. Так, ТП особи у Харківській області скоротився з 32,2 років життя у стані зайнятості у 1989 році до 27 років у 2000 році, втрати від безробіття у 2000 році склали 4,2 роки; в цілому за відповідний період ТПН області скоротився на 18,2 мільйонів людино-років, або на 40,9%.

7. На основі узагальнення теоретико-методологічних засад прогнозування економіко-демографічних процесів був розроблений алгоритм прогнозування ТПН. Прогноз ТПН поєднує в собі демографічний і економічний прогнози для якого потрібно визначити майбутню чисельність населення та рівні економічної активності. При обґрунтуванні прогнозних гіпотез, термінів прогнозу та обранні методу прогнозу, необхідний попередній кількісний та якісний аналіз явищ та факторів, що визначають виучуваний процес. Такий аналіз вимагає як застосування статистичної методології, так і загальнонаукових методів, знань із суміжних наук .

8. Оскільки прогноз ТПН складається з двох кроків – прогнозу чисельності і складу населення та прогнозу економічної активності населення, то для здійснення першого кроку ефективною й широковживаною є методика прогнозних розрахунків когортно-компонентним методом.

Щодо другого кроку – прогнозування повікової економічної активності населення, то в умовах транзиції та на довгу перспективу (10 років), ефективним є аналогове моделювання та прийняття незмінними існуючих рівнів економічної активності на перспективу. Прийняття гіпотези про незмінні показники економічної активності дає змогу усунути вплив фактора економічного складника ТПН та прослідкувати зміни, що відбудуться лише за рахунок одного - демографічного складника ТПН. Такий прийом дає змогу подовжити термін прогнозування.

9. Залежно від мети прогнозу та з урахуванням перехідного періоду, тобто великого ступеня невизначеності, необхідно проводити прогнозування у декількох варіантах, причому застосовуючи різні методологічні підходи. Так, при прийнятті гіпотез про великий ступінь залежності майбутнього перебігу подій від минулого, ефективними є екстраполяції трендів. При прийнятті гіпотез про вплив на досліджуване явище (процес) нових чинників, зміни закономірностей розвитку (наприклад, припинення кризових явищ, їх уповільнення, чи початок виходу з кризи) ефективними є експертні оцінки та імітаційне моделювання. Поєднання двох прогнозних технологій дає можливість одержати ймовірні результати розвитку подій.

10. Прогнозування ТПН повинно відповідати, з одного боку, статистичним критеріям адекватності, а з іншого – вимогам менеджменту – довгостроковістю (наприклад, для розробки реґіональних програм розвитку на 10 –15 років). Оптимальним горизонтом прогнозу ТПН визначено термін 10 років, оскільки, виходячи з дуалізму ТПН демографічні тенденції на період 10 років відзначаються стабільністю показників, а отже, забезпечать високу надійність прогнозу, а для тенденцій економічної активності населення, які відрізняються значною мобільністю, - 10 років максимально можливий горизонт прогнозування.

11. При розробці варіантів прогнозів постає необхідність прийняття гіпотез про рівні й тенденції повікових показників фертильності та смертності. Для цього в дослідженні запропонована й реалізована наступна методика: екстраполяція показників сумарної народжуваності та середньої очікуваної тривалості життя при народженні з наступною побудовою моделей повікової смертності та повікової фертильності.

Для моделювання динаміки ефективним засобом виявилися логістичні криві. S-подібна форма таких кривих відповідає гіпотезі про розвиток вищезгаданих тенденцій з уповільненням темпів падіння, тобто поступовим припиненням кризових явищ, які мають місце у перехідний період. Ці криві є адекватними реальним процесам та відповідають прийнятим вимогам про довгостроковість прогнозу (10 років).

12. Проведені на основі визначеного алгоритму прогнозні оцінки чисельності і структури населення на 2010 рік у трьох варіантах показують, що в найближчі роки відбуватиметься подальше зменшення чисельності населення (на 9%) і трудового потенціалу (на 17%) порівняно з 2000 роком. Ці зменшення обсягів пов'язані з трансформацією вікової структури населення, оскільки рівні економічної активності та показники природного руху приймалися незмінними. Зіставлення демографічних процесів, що відбуваються у Харківській області, динаміки трудового і життєвого потенціалу, прогнозних оцінок з аналогічними показниками по Україні, вказує на паралельність цих процесів, їх динаміка має спільний напрямок. Проте у Харківській області демографічні характеристики мають відхилення у "гірший " бік.

13. У вивченні трудового потенціалу населення можна виділити й інформаційну проблему, яка полягає в недостатній кількості соціально-економічних характеристик населення, що враховуються на даний момент. З метою підвищення ефективності управління в працересурсній сфері, більшої точності оцінок ресурсів праці пропонується розширити інформаційне забезпечення за рахунок спостереження зайнятого, безробітного й економічно неактивного населення за ознаками регіону, статі, місцем мешкання за однорічними віковими інтервалами.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

· у наукових фахових виданнях :

1) Муромцева Ю.І. Аналіз динаміки демографічних процесів Харківської області // Збірник наукових праць ХДПУ. Вип 1.Серія "економіка і право".-Х.: Прапор, 1998.- С.24 – 29.- 0,3 друк. арк.

2) Муромцева Ю.І Трудовий потенціал Харківщини // Демографічні дослідження.- Вип. 22.-К., 2000.- С.96 –105.-Інститут економіки НАН України.- 0,5 друк. арк. .

3) Муромцева Ю.І. Перспективи формування трудового потенціалу населення Харківської області на 2010 рік і особливості в перехідний період // Вісник Харківського національного університету. Серія економічна .-№ 530.-Х., 2001.- С.296 – 299.- 0,3 друк. арк.

· в інших виданнях:

1) Муромцева Ю.І Проблеми відтворення трудового потенціалу Харківщини // Збірник наукових праць. Вісник Харківського державного університету № 404'98. Проблеми стабілізації та економічного розвитку . ч.2.-Х., 1998.- С.338 – 340.- 0,1 друк. арк.

2) Руднєв С.А, Глушач Ю. С., Муромцева Ю.І Про деякі тенденції демографічної ситуації у Харківській області // Збірник наукових праць. Вісник Харківського державного університету № 404'98. Проблеми стабілізації та економічного розвитку .ч.3.- Х., 1998.- С.47 – 49.- 0,1 друк. арк.

(Особисто здовувачу належить підбір, систематизація і аналіз даних, текст –0,035 друк. арк.)

3) Муромцева Ю.І., Глушач Ю.С. Економіко-географічне вивчення населення Харківської області // Збірник наукових праць ХДПУ ім. Г.С. Сковороди. Вип. 2. Серія " історія та географія".-Х.: Основа, 1998.-С.200-204.- 0,2 друк. арк.

(Особисто здобувачу належить - підбір і аналіз демоекономічної інформації, висновки, текст –0,12 друк. арк.)

4) Муромцева Ю.І. Навчальний курс з трудового потенціалу населення у фахівців-педагогів з економіки // Педагогіка та психологія. Збірник наукових праць ХДПУ.-2000.- Вип.14.- С.47 – 50.- 0,3 друк. арк.

5) Муромцева Ю.І Соціальне партнерство як інструмент формування трудового потенціалу населення// Соціальне партнерство та його роль в становленні ринкової економіки в Україні. Збірник наукових праць.-