ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

НЕДУЖКО ЮРІЙ ВІКТОРОВИЧ

УДК 94 (100): 314.742 (477) “19”

ДІЯЛЬНІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ ДІАСПОРИ

ПО ВІДЗНАЧЕННЮ ТИСЯЧОЛІТТЯ ХРЕЩЕННЯ

РУСИ-УКРАЇНИ

(кін.70-х-80-ті роки ХХ ст.)

Спеціальність 07.00.02- всесвітня історія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Чернівці-2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі нової та новітньої історії зарубіжних країн Волинського державного університету імені Лесі Українки.

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор,

Колесник Віктор Пантелеймонович,

Волинський державний університет імені Лесі Українки,

завідувач кафедри нової та новітньої історії зарубіжних країн

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор Брицький Петро Павлович,

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича,

професор кафедри історії України

кандидат історичних наук, професор Лановик Богдан Дмитрович,

Тернопільська академія народного господарства,

завідувач кафедри українознавства

Провідна уставнова: Інститут української археографії та джерелознавства

імені М.С.Грушевського НАН України

Захист відбудеться 31 січня 2003 року о 10.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 76.051.03 в Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича за адресою: 58012, м.Чернівці, вул. Кафедральна, 2 (корпус 14).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (м.Чернівці, вул. Лесі Українки,23).

Автореферат розісланий “ 27” грудня 2002 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат історичних наук, доцент Ротар Н.Ю.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження визначається необхідністю всебічного і глибокого дослідження всесвітньої історії , особливо тих її аспектів, які тривалий час перебували поза увагою дослідників. До таких, серед інших, відносяться проблеми життя і діяльності української діаспори.

У новітній історії світу українська діаспора – помітне явище. Вважається, що поза кордонами України перебуває щонайменше 10 млн. осіб українського походження. Найчисельніші, найорганізованіші та найактивніші громади української діаспори зосереджені у Сполучених Штатах Америки та Канаді. Привертає увагу, передусім, висока суспільна і громадська активність зарубіжних українців. Своєю сумлінною працею, лояльністю і доброзичливістю до інших національно-етнічних груп вони завоювали заслужений авторитет у країнах проживання.

Українська діаспора в країнах Заходу змогла добре зорганізуватися і налагодити своє національно-культурне життя. Зарубіжні українці зберегли і культивують нині багато з тих культурно-духовних надбань, які назавжди втрачені в Україні. Ними створено багато громадських організацій, сотні українських наукових інституцій, засобів масової інформації, видано чимало надзвичайно цінних публікацій, документів на зразок англомовної “Енциклопедії України”, семитомної “Енциклопедії української діаспори” (спільно з київськими вченими), спогадів, досліджень тощо.

Характер зв’язків зарубіжних українців з батьківською землею залежав від багатьох об’єктивних і суб’єктивних факторів, насамперед, від суспільно-політичної ситуації в країнах поселення і в Україні, позицій різних поколінь української діаспори. Та, незважаючи на несприятливі історичні обставини, українські поселенці в західному світі завжди прагнули до зріднення з Україною. Це прагнення відбилося у рухах солідарності й допомоги українському народові, проведенні різноманітних акцій і кампаній матеріальної і моральної підтримки земляків в Україні у найскрутніші для них роки і періоди життя: воєн, голодоморів, переслідувань з боку тоталітарного режиму, Чорнобильської катастрофи та ін.

З новою силою рух солідарності проявився під час підготовки і проведення однієї з найбільших за всю попередню історію українства кампанії по відзначенню Тисячоліття хрещення Руси-України. Адже одним із її магістральних напрямків було вирішення з допомогою світової громадськості найголовніших проблем з правами людини в УРСР, а також спростування фальсифікації української історії стосовно хрещення Руси-України.

Ось чому наша держава виділяє як пріоритетний напрямок поглиблення контактів і налагодження тісних взаємовідносин з українською еміграцією. Про це, зокрема, свідчать розробка та реалізація Державної програми “Українська діаспора до 2000 року” та нової Національної програми “Закордонне українство на період до 2005 року”. В Конституцію України включена спеціальна стаття 12, яка проголошує: “Україна дбає про задоволення національно-культурних потреб українців, які проживають за межами держави” 1.

Виступаючи 18 серпня 2001 року на ІІІ Всесвітньому форумі українців, Президент України Л.Д.Кучма підкреслив: “... нам треба, нарешті, спромогтися на цілеспрямовану, довготривалу, стратегічно осмислену і повсюдну підтримку українських діаспор – як носіїв української культури, мови, духовності, як репрезентантів нашого національного імені, як доказ реальної і багатогранної присутності українства у світі… ” 2.

Відповідно велика роль в цьому належить історичній науці. Адже висвітлення минулого українського народу поза межами Батьківщини, його боротьби за національне державне і релігійне відродження в контексті всесвітньої історії буде сприяти збереженню національної ідентичності української еміграції, зближенню та консолідації українців усього світу, стане однією з форм співпраці з зарубіжними українцями. Саме на це й орієнтована дана наукова праця.

___________________________

1 Конституція України.: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. – К.: Преса України, 1997. – С. 6.

2 Урядовий кур’єр. – 2001 . – 18 серпня.

З іншого боку, відзначення у 2000-му році визначного ювілею християнства значно підвищило інтерес широких кіл українського суспільства до релігійних процесів у державі. Це викликане, зокрема, дискусіями про потребу створення єдиної Помісної Української Церкви та міжцерковним конфліктом, відлуння якого відчувається ще й досі.

Актуальність дисертації зумовлена як науково-пізнавальним, так і практичним чинниками. Зважаючи на відсутність фундаментальних праць з досліджуваної проблеми, а також важливість поглибленого вивчення минулого українського народу для популяризації його історичної спадщини, підвищення національної самосвідомості та виховання глибокої поваги до минулого України, спроба об’єктивно розглянути процеси, які відбувалися в середовищі української діаспори, і, відповідно, в країнах Заходу та СРСР наприкінці 70 - х – у 80 – ті рр. ХХ ст. є досить актуальною, потрібною і своєчасною.

Доцільність наукового підходу до вивчення цієї проблеми та її актуальність визначили тему дисертаційного дослідження: “Діяльність української діаспори по відзначенню Тисячоліття хрещення Руси-України (кінець 70-х – 80 – ті роки ХХ ст.)”.

Дослідження і висвітлення подій, пов’язаних з відзначенням тисячолітнього ювілею прийняття християнства в Київській Русі, відновленням діяльності Української греко-католицької церкви (УГКЦ) і Української автокефальної православної церкви (УАПЦ), релігійним відродженням в країні, викличе значну зацікавленість як професійних науковців, так і представників релігійних організацій, широкої громадськості і може становити суспільну користь для нинішніх складних умов перехідного періоду українського державотворення.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи входить до перспективної тематики досліджень кафедри нової та новітньої історії зарубіжних країн Волинського державного університету ім. Лесі Українки, а також до плану заходів Волинської обласної державної адміністрації на виконання Національної програми “Закордонне українство на період до 2005 року”.

Мета дослідження – на основі осмислення нових документів, матеріалів і спогадів учасників подій, узагальнення здобутків історіографії всебічно охарактеризувати і висвітлити діяльність української діаспори по відзначенню Тисячоліття хрещення Руси-України. Для досягнення цієї мети автор ставить такі завдання: –

з’ясувати передумови, причини та необхідність проведення широкомасштабної кампанії по відзначенню Тисячоліття хрещення Руси-України; –

розглянути взаємодію суспільно-політичних, релігійних організацій та наукових інституцій української діаспори в ході кампанії, їх вплив на процеси в середовищі еміграції;–

дослідити ставлення органів влади, громадськості, засобів масової інформації (ЗМІ),

організацій країн Заходу до вимог українців, висунутих в ході кампанії, зокрема в частині недотримання релігійної свободи в СРСР і УРСР;–

простежити вплив кампанії на процеси відродження УГКЦ і УАПЦ в УРСР; –

проаналізувати політику протидії органів влади СРСР і УРСР інформаційним заходам та акціям української діаспори, країн Заходу на захист релігійної свободи і відродження УГКЦ і УАПЦ в УРСР;–

висвітлити місце і роль тисячолітнього ювілею християнства в національному і духовному відродженні українського народу.

Об’єкт дослідження – українська діаспора в період підготовки і відзначення Тисячоліття хрещення Руси-України. Предметом є її суспільно-політичні, релігійні організації, засоби масової інформації та наукові інституції в процесі реалізації заходів ювілейної кампанії.

Хронологічні межі – кінець 70-х-80-ті рр. ХХ ст.– обумовлені тривалістю підготовки і проведення ювілейної кампанії. Нижня межа – це 1977 рік. Саме тоді рішення Української греко-православної церкви Канади започаткувало підготовку відзначення Тисячоліття хрещення Руси-України в цій країні. Верхня межа – 1989-1990 роки. Це час завершення ювілейної кампанії, реалізація основних вимог української діаспори: фактична і юридична легалізація УГКЦ і УАПЦ, проголошення Декларації про державний суверенітет України та наступне припинення діяльності організаційних комітетів по відзначенню 1000-річчя хрещення Руси-України.

Територіальні рамки дослідження охоплюють країни Північної і Південної Америки, Європи та Австралію, де проходили основні події, пов’язані із відзначенням тисячолітнього ювілею християнства.

Методи дослідження. Дисертаційне дослідження виконане на основі принципів історизму, об’єктивізму та концептуальної виваженості. Під час роботи використані загальнонаукові і конкретно-історичні методи: аналізу і синтезу ( при вивченні історичних джерел і літератури), типологізації (під час дослідження організаційної структури, основних форм та підходів до концепції проведення ювілейної кампанії ), дихронний (при створенні періодизації кампанії), синхронний (під час вивчення і порівняння процесів, які відбувалися в середовищі української діаспори, країнах Заходу, СРСР і УРСР), статистичний (для вивчення різних за характером і значенням кількісних показників), хронологічний (для викладу історичного матеріалу в хронологічній послідовності).

Наукова новизна одержаних результатів. На основі поглибленого вивчення важливої історичної проблеми вперше в українській та зарубіжній історіографії досліджено:–

внутрішньо - та зовнішньополітичні причини і мотиви проведення великомасштабної кампанії по відзначенню Тисячоліття хрещення Руси-України;–

зміст, мету та наслідки основних інформаційно-пропагандистських акцій української діаспори у ході ювілейної кампанії;–

політику протидії органів влади СРСР і УРСР поширенню ювілейних заходів, спрямованих на захист релігійної свободи, а також легалізації УГКЦ і УАПЦ на підвладних їм теренах.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використання для написання узагальнюючих праць з всесвітньої історії, історії української еміграції, під час навчального процесу у вищих і середніх навчально-освітніх закладах.

Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані органами влади та політичними силами країни з метою вироблення заходів для формування позитивного іміджу України у світі та вирішення того чи іншого українського питання на міжнародному рівні.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації та її результати були обговорені на засіданнях кафедр нової та новітньої історії зарубіжних країн і новітньої історії України Волинського державного університету ім. Лесі Українки, а також кафедри міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.

Наукові роботи, присвячені різним аспектам досліджуваної проблеми, стали переможцями конкурсів на кращу наукову роботу Національної Академії Наук України за 1996 рік та Міністерства освіти України за 1997 рік.

Про основні результати дослідження йшлося у виступах на Міжнародній конференції “Спільне коріння – спільне майбутнє” (Луцьк, 1996 р.); ІІІ-й Всеукраїнській конференції студентів та молодих вчених істориків (Дніпропетровськ, 1997 р.); Всеукраїнській науковій конференції “Україна і християнство”, присвяченій 2000-річчю християнства (Луцьк, 2000 р.); Всеукраїнській науковій конференції молодих науковців, аспірантів та студентів “Українська діаспора: історія і сучасність ” (Луцьк, 2000 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “ Сільська школа: традиції та новаторство” (Луцьк, 2000 р.) та щорічних звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу та студентів ВДУ ім. Л.Українки.

Структура дисертації побудована за проблемно-хронологічним принципом. Робота складається із вступу, чотирьох розділів, висновків (повний обсяг – 196 стор.), списку використаних джерел і літератури (300 найменувань).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено мету й завдання роботи, об’єкт і методологію дослідження, територіальні та хронологічні межі, розкрито наукову новизну та практичне значення даного дослідження.

У першому розділі – “Джерела та історіографія проблеми” розглянуто джерельну базу та стан наукової розробки теми. Відзначено, що джерельну базу дослідження складають різноманітні історичні джерела, опубліковані і неопубліковані, переважна більшість яких введена в науковий обіг вперше.

Цінні документи і матеріали із досліджуваної проблеми виявлені дисертантом в Архіві Європейського ювілейного комітету (ЄЮК) 1000-річчя хрещення Руси-України, який був переданий на Волинь Координаційним осередком українських громадських і центральних установ в Європі та Центральним представництвом української еміграції Німеччини в 1996 році. Це, зокрема, документація ЄЮК: протоколи засідань, комунікати, заклики, звернення, плани діяльності, річні звіти, фінансові надходження і витрати, кореспонденція, а також матеріали про діяльність громадсько-політичних, релігійних, наукових, культурних, жіночих і молодіжних об’єднань і установ української діаспори в ювілейній кампанії за 1977-1990 роки.

Архів ЄЮК включає в себе також ряд опублікованих документів органів влади, релігійних і наукових організацій країн Заходу, добірку матеріалів періодичних видань української діаспори та західних інформаційних агентств, присвячених даній проблемі.

Ряд документів і матеріалів були отримані автором роботи безпосередньо від колишніх Голови ЄЮК Юрія Ковальчука (Ганновер, ФРН) та референта преси ЄЮК магістра Українського вільного університету у Мюнхені Володимира Леника.

Інформацію про заходи української діаспори по відзначенню Тисячоліття хрещення Руси-України в США і Канаді, зокрема, про реалізацію Гарвардського проекту УНІГУ та діяльність Української католицької церкви, а також участь органів влади і громадськості цих країн в кампанії були надані дисертанту за допомогою Міжнародного благодійного фонду “Смолоскип” активними учасниками тих подій Володимирою Сливотською (Нью-Йорк, США), Лідією Стебельською (Йонкерс, США) та Ростиславом Жеребецьким (Монреаль, Канада). Матеріали про видавничу діяльність діаспори та деякі її видання автор отримав безпосередньо від Міжнародного благодійного фонду “Смолоскип”.

Частина інформаційних матеріалів, що стосуються заходів української діаспори по відзначенню ювілею в США, Австралії та країнах Латинської Америки, були виявлені під час опрацювання фондів Товариства зв’язків з українцями за межами України “Україна-Світ” і Інституту досліджень діаспори в м. Києві.

Ряд опублікованих матеріалів з цієї проблеми, а також періодична преса української діаспори знаходяться у відділі україністики Національної бібліотеки ім. В.Д.Вернадського, бібліотеці української діаспори ім. О.Ольжича в Києві, у фондах філіалу Інституту дослідів Волині і діаспорної літератури при Волинському державному університеті ім. Лесі Українки.

Необхідно відмітити наявність інформації про заходи української діаспори по відзначенню тисячолітнього ювілею в Державному архіві Волинської області (ДАВО, фонд – 3410 “Волинське зарубіжжя”). Зокрема, тут зберігаються документи та матеріали, надані професором Індіанського університету США Максимом Бойком, співробітником Інституту дослідів Волині, науковцем і публіцистом Пилипом Шайдою (США) та Головою товариства волинян в Сіднеї Наталією Тиравською (Австралія), а також матеріали архіву Степана Радіона (Австралія ).

На особливу увагу заслуговують матеріали передач австралійської радіостанції ЄА-2 з української тематики за 1980-1989 роки, підготовлені Наталією Тиравською, в яких досить цікаво і змістовно висвітлюються численні заходи української діаспори в ювілейній кампанії.-

Маловідомі документи політичного керівництва, вищих органів державної влади і управління СРСР і УРСР, місцевих партійних, радянських, правоохоронних органів та громадських об’єднань стосовно кампанії української діаспори, підтримки її органами влади, ЗМІ і громадськістю країн Заходу, спроб відродження УГКЦ в Радянському Союзі та організації відзначення 1000-ліття введення християнства на Русі були виявлені дисертантом в Центральному державному архіві громадських об’єднань України (ЦДАГОУ, ф.1.– Центральний Комітет КП (б) України) та Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України (ЦДАВОУ, ф. 2 – Рада Міністрів УРСР).

Це, насамперед, постанови, довідки, інформації, листи, робочі плани, протоколи засідань Секретаріату та відділів ЦК Компартії України, обкомів партії, Ради Міністрів УРСР, Міністерства закордонних справ УРСР, Держтелерадіо УРСР, Держкіно УРСР, Верховного суду УРСР, Верховної Ради СРСР і УРСР, Ради у справах релігій при Раді Міністрів СРСР та УРСР, уповноважених Ради в областях.

Чимало документальних матеріалів з досліджуваної проблеми зберігається в поточному архіві Ради у справах релігій при Раді Міністрів УРСР, який знаходиться в Державному комітеті України у справах релігій. Це різнобічні інформації партійним і радянським органам уповноважених у справах релігій в областях, Міністерства закордоних справ та Постійного представництва УРСР при ЮНЕСКО й Секретаріаті ООН, документи міжнародних організацій, керівництва РПЦ, матеріали ювілейного Помісного Собору РПЦ, статистичні звіти. Окремо зберігаються документи про відзначення 1000-ліття введення християнства на Русі в СРСР і УРСР.

Важливою є група опублікованих джерел, що складається здебільшого з документів органів державної влади країн Заходу: виступи, звернення, привітання політичних діячів США, Канади, Ватикану, Великобританії, Бельгії. Це, зокрема, звіт держпартаменту США про переслідування УКЦ за № 159, резолюції Палати Представників і Сенату Конгресу США за № 235 та Сенату Канади, енцикліки, листи і звернення Глави Ватикану Іоанна Павла ІІ, виступи і привітання Президента США Рональда Рейгана, віце-президента США Джорджа Буша, Голови Британської співдружності націй, королеви Великобританії Єлизавети, заступника прем’єр-міністра Канади Дона Мазанківського, міністрів закордонних справ і фінансів Канади Джо Кларка і Мішеля Вілсона, виступи конгресменів і сенаторів США, прокламації і резолюції з нагоди ювілею губернаторів штатів США і провінцій Канади, мерів міст і міських легіслатур США.

Надзвичайно цікавою і різнобічною є група джерел, що включає в себе мемуари, листи та спогади провідних діячів української діаспори про події, пов’язані з відзначенням ювілею, а також автобіографічні відомості про визначних організаторів та учасників кампанії.

Найбільш чисельну і різнопланову групу джерел складають матеріали ЗМІ. Умовно її можна поділити на декілька підгруп.

1) Матеріали преси української діаспори, зокрема, газет “Свобода”, “Америка”, “Народна воля”, “Шлях перемоги”, “Українська думка”, “Український голос”, “Українське слово”, “Християнський голос”, журналів “Патріархат” (УКЦ), “Православне життя” (УАПЦ).

2) Інформативні матеріали передач радіостанцій “Свобода”, “Голос Америки”, “Вільна Європа”, “Радіо Ватикану”, радіо “Монте-Карло”, австралійської ЄА–2. Окремі з цих передач зберігаються в Архіві ЄЮК, ЦДАГО України, ДАВО, а також інших архівних установах.

Великий обсяг зазначеної інформації міститься в так званих “оглядах закордонної клерикальної буржуазно-націоналістичної і уніатської радіопропаганди”, які готувало Держтелерадіо УРСР протягом 1980-1990 років.

3) Матеріали провідних газет західних країн, насамперед, західнонімецькі, французькі, італійські, швейцарські, датські і американські газети.

Загалом опрацьовані матеріали та огляди публікацій з газет і журналів “The New York Tames”, “ Le Figaro”, “Le Mondе“, “Kristelight Dagblad”, “Kirchen Zeitung ”, “Kirchenzeitung Koln”, “Wochenend Journal”, “Neu Ulmer Zeitung”, “Pforzheimer Kurier”, “Die Welt”, “Welt”, “Wisseneschaft und Bildung”, “Katholisches Sonntagsblatt”, “Stern”, “Der Christliche Osten”, “Suddeutsche Zeitung”, “Rheinscher Merkur / Christ und Welt”, “L’osservatre Romano”.

4) Преса російської еміграції, зокрема, журнали і газети “Новое русское слово”, “Посев”, “Русское возрождение”.

5) Газети і журнали СРСР і УРСР, зокрема, “Правда”, “Літературна Україна”, “Людина і світ”, “Радянська Харківщина”, “Радянська Волинь”.

Окрему групу джерел формують статистичні матеріали. Це, насамперед, фінансові звіти організацій української діаспори, які містять цифрові дані витрат, пов’язаних із проведенням різноманітних заходів в ході кампанії, а також офіційна статистика Ради у справах релігій при Раді Міністрів УРСР.

Узагальнюючи, слід відзначити, що з історії досліджуваної події збереглася велика кількість архівних та опублікованих документів і матеріалів. Для написання дисертації довелося провести значну роботу, адже багато джерел знаходяться у різних архівах. Окремі з них частково стосуються даної проблеми, інші мають фрагментарний характер і потребують нового інформаційного доповнення. Рукописні документи, переважно українською, німецькою та англійською мовами вимагали перевірки і співставлення фактів, всебічного аналізу.

Загалом, названі вище джерела, доповнюючи одне одного, складають єдиний комплекс і дають можливість об’єктивно висвітлити досліджувані питання.

В історичній літературі (вітчизняній і зарубіжній) дана проблема практично не досліджена. Поки що не створено комплексної праці, яка б у повному обсязі відтворювала багатогранний процес підготовки і проведення Тисячолітнього ювілею прийняття християнства та показала вплив цієї події на життя і діяльність української діаспори, релігійну ситуацію в СРСР і УРСР. Хоча окремі аспекти даної проблеми знайшли висвітлення в працях зарубіжних, радянських, українських (після 1991 р.) дослідників.

Так, діаспорні вчені, зокрема, В.Косик, І.Шевченко, Я.Пеленський, Б.Корчмарик, М.Ортинський в своїх працях зробили досить вдалу спробу розглянути сучасні проблеми християнства в контексті його тисячолітньої історії і на цій основі спростувати ряд тверджень тогочасних фальсифікаторів української історії, передусім, російських 1.

Українські науковці І.Хват, Б.Боцюрків, Ф.Сисин, а також кардинал М. Любачівський підготували і видали наукові роботи з історії переслідування і ліквідації українських церков в СРСР, а також “катакомбної діяльності” УКЦ та УАПЦ 2.

Вагомим доробком діаспорних вчених є підготовка енциклопедії “Тисяча років християнства в Україні”, виданої за сприяння ККТ США видавництвом “Смолоскип” 3. Багато ілюстрована енциклопедія в хронологічній формі висвітлює історію українських церков: православної, католицької і протестантської.

_________________________

1 Косик Володимир. Тисячоліття християнства в Україні (988-1988).– Брюссель – Лондон, 1987.– 64 с.; Ihor Sevcenko. Byzantine Roots of

Ukrainian Christianity. – Cambridge, Massachusetts, 1988. – 25 p.; Пеленський Я. Ідеологічна боротьба за Київську спадщину: початки і ранні наслідки // Збірник праць Ювілейного Конгресу у 1000-ліття хрищення Руси-України. – Мюнхен, 1992.– 1002 с.; Bohdan R. Kortschmaryk . It wаs Ruse – Ukraine and not Russia which was christianised in 988.– Baltimore, Maryland, 1988. –16 р.; Johannes Ortynskyj. Das Millenium des Christentums in der Ukraine 988-1988. – Munchen – Rom – Freiburg, 1988. – 70 s.

2 Hvat Ivan. The Catacomb Ukrainian Catholic Church and Pope John Paul ІІ. Ukrainian Studies Fund Harvard University, Cambridge, Massachusets

1984.– 45p.; Bohdan R. Bociurkiw Historische Perspektive Der Sowjetischen religionspolitik in der Ukraine.–Bern – Zurich, 1986.– 43 р.; Sysyn E. Frank.

The Ukrainian Ortodox question in the USSR. Ukrainian Studies Fund Harvard University, Cambridge, Massachusets, 1987.– 36 р.; His Beatitude Myroslav

Ivan Cardinal Lubachivsky. Was it really Russia that was christianised in 988 ? – London – Rome, 1985.–36 р.

3 A Thousand Years of Christianity in Ukraine. An Encyclopediс Chronology.– Compiled and Edited by Osyp Zinkewich and Andrew Sorokowski.–

Smoloskyp Publishers and the National Committee to Commemorate the Millenium of Cristianity in Ukraine.– New York.– Baltimore – Toronto, 1988. –

312 р.

Українські вчені В.Маркусь, Б.Боровик зупинилися в свої працях на ряді аспектів проведення відзначень 1000-ліття хрещення Руси-України в Австралії і Канаді 1. Вони, зокрема, вважали за необхідне висвітлити ювілейні заходи української діаспори в Канберрі, Мельбурні, Сіднеї, Оттаві і Торонто.

Науковці діаспори А.Жуковський, І.Музичка, В.Янів, докладно проаналізували і висвітлили наукові заходи,

зокрема, Науковий конгрес з нагоди 1000-ліття хрещення Руси-України та міжнародний науковий конгрес в Равенні 2.

Проведення ювілейної кампанії викликала велику зацікавленість і серед зарубіжних науковців.

Проблеми взаємовідносин Ватикану та Радянського Союзу досліджував нідерландський історик Вім Роод. У праці

“Рим і Москва. Відносини між Святим Престолом та Росією / Радянським Союзом в період від Жовтневої революції 1917 р. до 1 грудня 1989 року”, використавши архіви Ватикану, він докладно зупинився на характеристиці

політики Святого престолу щодо легалізації УКЦ (УГКЦ) в СРСР3. Автором були проаналізовані виступи Іоанна Павла ІІ і заходи Ватикану, спрямовані на досягнення консенсусу з органами влади СРСР та РПЦ, ділові зустрічі представників римського понтифіка й радянського керівництва з обговоренням проблем релігійного становища в СРСР та можливостей легалізації УГКЦ, нормалізації дипломатичних відносин між двома країнами. Автор акцентує увагу на тому, що така підтримка з боку керівництва Ватикану ювілейних заходів УКЦ привертала увагу міжнародного співтовариства до проблем релігійної свободи в СРСР, прискорювала їх вирішення.

Приблизно у такому ж ключі оцінює діяльність Іоанна Павла ІІ та римської курії з приводу відзначення

тисячолітнього ювілею християнства швейцарський науковець – єзуїт Роберт Гоц. Він докладно аналізує енцикліки римського понтифіка з цього приводу, а також позицію УКЦ та української діаспори у взаємовідносинах з Ватиканом4.

Викликає жвавий інтерес серія статей німецького дослідника Зігфріда Ротора під загальною назвою “Тисяча років релігії в Київській Русі”5. Автор зазначає на початку своєї першої публікації, що в 988 р. був охрещений Київ – столиця України, після чого християнство поширилося на інші землі Давньої Русі. З.Ротор детально змальовує історичний шлях християнства на теренах України і Росії, докладно аналізує релігійне становище в СРСР.

Питанням взаємодії української діаспори, зарубіжної УКЦ, Ватикану та прихильників “катакомбної ” УКЦ в УРСР в ході ювілейної кампанії, а також подіям у зв’язку з “Грушівським чудом” присвячена праця хорватського дослідника Мароє Міховіловіча. Він приходить до передбачливого висновку про те, що організація ювілейних заходів та поява Богородиці в селі Грушево будуть мати далекосяжні наслідки для активізації УКЦ в діаспорі і Україні 6.

Підхід радянських науковців до проблеми, піднятої в дисертації, визначався, перш за все, політичним становищем в країні і відсутністю свободи слова. Праці радянських науковців, зокрема, А. Минайленка, М. Котляра, Я. Гульки, З. Суханової, М. Варварцева, І. Хміля, К. Гломозди активно “викривали буржуазно-націоналістичні фальсифікації” історії, характеризували кампанію української діаспори по відзначенню Тисячоліття хрещення Руси-України як ідеологічну диверсію проти СРСР, сплановану “підривними центрами країн Заходу”. Багато уваги приділялося викриттю так званого “злочинного минулого” та засудженню дій активних учасників і

1 Енциклопедія української діаспори. Т.4 – Австралія – Азія – Африка – під ред. В.Маркуся, – Київ – Нью-Йорк – Чикаго – Мельбурн, 1995.–

250 с.; Боровик Михайло. Століття українського поселення в Канаді (1891-1991). – Українська Могилянсько-Мазепинська Академія Наук

(УММАН), – Монреаль –Оттава – Канада, 1991. – 485 с.

2Жуковський Аркадій. Підсумки відзначення тисячолітнього ювілею хрещення Руси-України // УІЖ. – 1993 – №1.– С. 41-52.; Архів ЄЮК.

Музичка Іван. Українські наукові інституції в підготовці до ювілею 1000-ліття.; Янів Володимир. Нарис співдії НТШ та УВУ в екзилі // Матеріали

Міжнародної наукової конференції “Від Наукового товариства ім. Т.Шевченка до Українського Вільного Університету” (Пряшів-Свидник, 12-15

червня 1991 р.).– С. 179-199.

3 Роод Вим. Рим и Москва. Отношения между Святым Престолом и Россией /Советским Союзом в период от Октябрьской революции 1917 г.

до 1 декабря 1989 года // Перевод с немецкого Юрия Авакумова. – Львів: Видавничий відділ “Свічадо”, 1995. – 279 с.

4 Гоц Роберт. Роздуми про папське послання до католиків-українців // Патріярхат.– 1988.– Ч.11.– С. 3-7.; Von Robert Hotz. Die “Taufe

Russlands” // Wochenend Journal. – 1988. – Nr. 13.– S. 3- 5.; Von Robert Hotz. Christentum in der Sowjetunion // Wochenend Journal. – 1988. – Nr. 13.–S.6

5 Von Siegfried Rother. Tausend Jahre Faufe der Kiewer Rus // Katholisches Sohntagsblatt. – 1988. – Nr. 39-46.

6 Міховіловіч Мароє. Поява української Богородиці // Патріярхат . – 1988.– Ч.2.– С. 29-32.

організаторів кампанії української діаспори1. Серед праць, в яких знаходимо деяку інформацію про ювілейну кампанію, необхідно відмітити роботи В.Трощинського, А.Шевченка, І.Бойко, О.Уткіна, М.Лендвел, Ю.Покальчука, В. Рички, Є.Камінського, В.Чернової2.

Незважаючи на високий науковий рівень робіт, їх негативним моментом є фрагментарний характер висвітлення подій, що стосуються даної проблеми. Проте всі названі дослідники сходяться на думці, що відзначення 1000-ліття хрещення значно вплинуло на життя і діяльність української діаспори, зблизило позиції релігійних організацій і стало подією національного об’єднавчого значення в житті українців США, Канади, Західної Європи та Австралії.

Таким чином, що стосується наукових праць, то в них, як ми вже відзначали, в основному відтворено перебіг основних подій в ході підготовки і відзначення ювілею. Поза увагою дослідників залишилося ряд важливих проблем сприйняття цієї події тогочасними політичними силами, ідеологічними установами, зокрема, протидія кампанії української діаспори з боку органів влади СРСР і УРСР. Практично не отримали свого висвітлення ювілейні заходи національно-демократичних сил та релігійних організацій в УРСР. У вітчизняній історичній літературі майже не висвітлена боротьба зарубіжних українців за легалізацію УГКЦ і УАПЦ в Радянському Союзі, а також позиція органів влади УРСР щодо питань, пов’язаних з відновленням їх діяльності в країні. Саме відсутність комплексного підходу до вивчення важливої історичної події й зумовили дане авторське дослідження.

Опрацьовані у процесі дослідження різноманітні джерела дозволили автору скласти докладне уявлення про зміст, характер та ідеологічну зумовленість даного явища. Підсумки його вивчення викладені у трьох наступних розділах дисертації.

У другому розділі – “Участь української діаспори в підготовці відзначення Тисячоліття хрещення Руси-України” – досліджуються внутрішньо-та зовнішньополітичні причини і мотиви, вироблення концепції та створення розгалуженої організаційної структури для проведення ювілейної кампанії. Визнано, що наприкінці 70-х – на початку 80-х рр. ХХ ст. українська діаспора в країнах Заходу розгорнула великомасштабну кампанію по відзначенню Тисячоліття хрещення Руси-України.

Її метою була консолідація українців за кордоном, підвищення рівня національної самосвідомості, особливо серед молоді, боротьба за свободу совісті та легалізацію в УРСР Української автокефальної православної церкви (УАПЦ) та Української католицької церкви (УКЦ), а також спростування фальсифікації української історії стосовно хрещення Руси-України з боку представників Руської православної церкви Московського патріархату, наукових та ідеологічних установ Радянського Союзу.

Важлива роль в ході кампанії відводилась пропаганді і поширенню серед громадян і офіційних осіб країн Заходу інформації про Україну, її історію та культуру, прагнення українського народу до волі і незалежності, з акцентом на проблеми з правами людини в УРСР та її колоніальний статус в СРСР.

________________________________

1 Критерії істини // Упорядник Андрій Минайленко.– Л.: Каменяр, 1986.– 300 с.; Хміль І.С. Гломозда К.Ю. Проти буржуазної фальсифікації

історії. Критика буржуазно-націоналістичних тлумачень запровадження християнства у Київській Русі // Український історичний журнал.– 1984.–

№ 12.– С. 29-38.; Котляр М. Чому розгнівався кардинал // Людина і світ.– 1987.– № 4.– С. 52-57.; Гломозда К. Київська Русь та її уніатські

“хрестителі” // Людина і світ.–1988.– № 6. – С. 47-50.; Котляр М. Правда і вигадки про запровадження християнства на Русі // Під прапором

ленінізму. – 1982.– № 20. – С. 29-38.; Варварцев М.М. Зарубіжна історіографія “християнської України”: антинаукові схеми, реакційні цілі //

Антикомуністична сутність уніатсько-націоналістичної фальсифікації історії українського народу. – К., 1984. – 320 с.

2 Трощинський В.П. Шевченко А.А. Українці в світі. – К., Видавничий дім “Альтернативи”, 1999.– 352 с.; Бойко Інна Семенівна .Українська

діаспора Австралії як суб’єкт політики. Дис. канд. політ. наук. 23.00.04 / Одес. нац. юрид. академ.– О.: 2000 – 205 с.; Камінський Євген Євгенович.

Політика США в українському питанні (1917-1990): Автореф. дис. д-р іст. наук: 07.00.03 // Київ, ун-т ім. Т.Шевченка. – К., 1993.– 36 с.; Уткин

Александр Иванович. Информационная деятельность политических, общественных и религиозных обьединений украинской диаспоры в странах

Запада (1945–1991 гг.): Дис. д-р ист. наук: 07.00.01 / Киев. ун-т им. Т.Шевченко – К., 1993 – 405с.; Лендвел Мирослава Олександрівна. Політична

взаємодія української етнічної групи та державної влади США в 1945-1991 рр.: Автореф. дис. канд. іст. наук: 00.07.02 // Ужгород. держ. Ун-т.–

Ужгород, 1988. – 18 с.; Ричка В.М. Огляд матеріалів конгресу // Український історичний журнал. – 1991.– № 12. – С. 71-72.; Покальчук Юрій.

Українці у Великій Британії. – Львів; Кальвалія, 1999 – 140 с.; Чернова Катерина Олексіївна. Співробітництво України з діаспорою США і Канади:

витоки, еволюція і перспективи. Дис. канд. іст. наук. 07.00.03 / Київ. ун-т ім. Тараса Шевченка – К.: 1994. – 188 с.

Активну участь в кампанії взяли громадсько-політичні, релігійні, наукові, професійні, жіночі і молодіжні

організації української діаспори. Зокрема, Світовий конгрес вільних українців (СКВУ), Український конгресовий комітет Америки (УККА), Комітет українців Канади, Координаційний осередок українських громадських і центральних у-станов в Європі (КОУГЦУ), Союз українських організацій Австралії, УАПЦ в єдності трьох митрополій, УКЦ, Українське євангельське об’єднання в Північній Америці, Українській вільний університет у Мюнхені, Український науковий інститут Гарвардського університету, Український католицький університет, Українська вільна академія наук, СФУЖО, СУМ, Пласт та інші.

Для проведення кампанії під егідою СКВУ була створена розгалужена організаційна мережа громадських,

релігійних і наукових комітетів 1000-ліття хрещення Руси-України, кожен з яких розробив і здійснював власні програми ювілейних заходів.

Організація кампанії по відзначенню Тисячоліття хрещення Руси-України носила історично закономірний характер, зважаючи на виключну важливість цього ідеологічного явища в усій попередній багатовіковій історії українського народу, а також на сучасні обставини внутріполітичного та міжнародного становища і, зокрема, на загострення протистояння між двома військово-політичними блоками в ході “холодної війни” та поглиблення кризи у середовищі української діаспори країн Заходу в 70-80 – ті рр. ХХ століття.

Підготовка ювілейної кампанії передбачала два напрямки діяльності: внутрішній, спрямований на консолідацію і відродження української громади, припинення негативних тенденцій в її середовищі, і зовнішній, що передбачав, з одного боку, зміцнення позицій української громади в країнах проживання, а з іншого – підтримку і легалізацію в СРСР “катакомбної” УКЦ та УАПЦ, нормалізацію становища з правами людини в Радянському Союзі та створення у перспективі незалежної Української держави

Релігійними, громадсько-політичними і науковими діячами української діаспори була вироблена чітка

історико-ідеологічна концепція відзначення Тисячоліття, яка передбачала спільні дії та консолідацію української громади, перетворення ювілею на подію об’єднавчого загальнонаціонального значення в житті українців всього світу.

З метою залучення фінансових коштів на проведення кампанії було організовано ряд фондів, оголошено збіркові акції серед української громади, здійснені заходи для отримання фінансування з боку владних структур країн Заходу.

У третьому розділі – “Проведення ювілейної кампанії зарубіжними українцями” аналізується зміст, мета та наслідки основних інформаційно-пропагандистських акцій української діаспори в ході ювілейної кампанії, характеризуються основні періоди її проведення.

Ознайомлення з основними заходами і подіями в ході підготовки і відзначення українською діаспорою тисячолітнього ювілею хрещення Руси-України, дозволяє виділити такі основні періоди цього процесу:

Перший – 1977-1983 рр. Релігійні і наукові організації української діаспори, в першу чергу, УКЦ, УАПЦ, УГПЦ Канади, УПЦ США, УВУ, УКЦ і УНІГУ створюють організаційні комітети для відзначення ювілею, наголошуючи на важливості спільного екуменічного відзначення Тисячоліття хрещення Руси-України.

Другий – 1983-1986 рр. До участі в кампанії активно залучаються центральні й крайові громадсько-політичні, наукові, професійні, жіночі й молодіжні організації. Створюються громадські та наукові комітети для відзначення важливої історичної події. При цьому, велика увага звертається на політичний бік справи: дотримання прав людини і релігійної свободи, легалізацію УАПЦ та УКЦ в СРСР; увага зарубіжної громадськості акцентується на колоніальному статусі України в СРСР та прагненні її народу до волі й незалежності.

Третій – 1987-1988 рр. Найактивніша стадія кампанії. У ній беруть участь майже всі організації української діаспори в країнах Північної та Південної Америки, Західної Європи та Австралії. Велика увага приділяється залученню до участі в кампанії офіційних осіб та зарубіжної громадськості. В столицях і багатьох містах країн Заходу проводяться різноманітні урочисті заходи. Спільне світове понадконфесійне відзначення тисячолітнього ювілею проходить в листопаді 1988 р. на V Конгресі СКВУ в Торонто. Кампанія поширюється на країни Східної та Центральної Європи: Польщу, Югославію та УРСР, де в Києві, Харкові, Червонограді відбуваються неофіційні відзначення Тисячоліття хрещення Руси-України.

Четвертий – 1989-1990 рр. Завершальні заходи ювілейної кампанії. 1 грудня 1989 р. Президент СРСР Михайло Горбачов та Глава Ватикану і Римо-Католицької церкви Іоанн Павло ІІ домовляються про відновлення дипломатичних стосунків між обома країнами та легалізацію УГКЦ зі вступом в дію нового радянського Закону про релігію. 2 грудня 1989 р. президенти СРСР та США М. Горбачов та Д. Буш оголошують про припинення “холодної війни”. У 1989 р. була легалізована УГКЦ, а в 1990 р. – УАПЦ. 16 липня 1990 р. Верховна Рада України прийнала Декларацію про державний суверенітет України. В 1989-1990 рр. припиняють існування комітети по відзначенню Тисячоліття хрещення Руси-України.

До участі в кампанії та підтримці вимог українців організаціям української діаспори вдалося залучити Президента США Рональда Рейгана, віце-президента Джорджа Буша, генерал-губернатора Канади Жан Совей, заступника прем’єр-міністра Канади Дона Мазанківського, Главу Ватикану і Римо-Католицької церкви Іоанна Павла ІІ, Константинопольського патріарха Димитріоса І, Конгрес США і Сенат Канади, губернаторів штатів і провінцій, мерів міст, представників місцевої влади, науковців, релігійних і громадських діячів США, Канади, Західної Європи, країн Латинської Америки та Австралії.

Українська діаспора в рамках проведення ювілейної кампанії передбачила, виробила й здійснила комплексну систему заходів, розрахованих на охоплення практично всіх сфер суспільного життя і діяльності, в першу чергу, громадсько-політичної, релігійної, наукової, культурно-освітньої і виховної. Кампанія носила глобальний характер, охоплюючи територію майже 30-ти країн, розташованих на 4-х континентах. Крім того, великий часовий термін проведення – понад 10 років, зумовили її масштабність і велике громадсько-політичне значення.

В ході проведення ювілейної кампанії активно здійснювалася популяризація української історії, культури, традицій і звичаїв в багатьох країнах світу. Потрібно підкреслити також велике пропагандистське значення в цьому випуску й поширення святкової атрибутики, а також організацію ювілейних концертів, виставок мистецтва тощо.

Важлива роль у цьому належить засобам масової інформації української еміграції, діяльність яких у цей період була спрямована на пробудження національної самосвідомості й консолідацію зарубіжних