Львівський національний університет імені Івана Франка

Орловська

Анна Богданівна

УДК [338.33:330.35](088.87)(477)

РАЦІОНАЛІЗАЦІЯ СТРУКТУРИ ВИРОБНИЦТВА

ЯК факТОР ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ

в УМОВАХ перехОдУ України ДО РИНКУ

Спеціальність 08.01.01 – економічна теорія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Львів - 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економіки підприємства Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент Кончаківський Іван Васильович,
Львівський національний університет імені Івана Франка, доцент кафедри економіки підприємства

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Малий Іван Йосипович,

Київський національний економічний університет,

професор кафедри політичної економії обліково-економічних факультетів;

кандидат економічних наук, доцент

Рібун Любомир Володимирович,

Український державний лісотехнічний університет, завідувач кафедри економічної теорії.

Провідна установа – Національний університет “Львівська політехніка” Міністерства освіти і науки України, кафедра теоретичної економіки та економіки України.

Захист дисертації відбудеться “ 4 ” липня 2002 р. о 15.30 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.01 у Львівському національному університеті імені Івана Франка, м. Львів, пр. Свободи, , ауд. .

З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці Львівського націо-нального університету імені Івана Франка, м. Львів, вул. Драгоманова, 5.

Автореферат розісланий “ 3 ” червня 2002 р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради ____________________ Панчишин С.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Забезпечення економічного зростання є одним з найважливіших завдань усіх країн світу. Національна економіка, що зростає, спроможна повніше задовольняти потреби людей і ефективніше розв’язувати соціально-економічні проблеми. Економічні перетворення у країнах, де тривалий час централізоване директивне планування визначало макроструктуру національної економіки, у більшості випадків супроводжуються помітними змінами у цій структурі та глибоким трансформаційним спадом. Тому особливої ваги набуває дослідження суті процесу реструктуризації національної економіки, закономірностей його розвитку та інструментів регулювання як і впливу на економічне зростання.

Проблеми взаємозв’язку галузевої структури національного виробництва та економічного зростання для економічної науки не є новими. У вітчизняній та зарубіжній літературі їм присвячено чимало грунтовних праць, орієнтованих на вивчення окремих аспектів такого взаємовпливу. У світовій економічній науці існує ціла низка так званих структурних теорій економічного зростання.

Вагомий внесок у дослідження взаємозв’язку структурних змін у національній економіці та їх впливу на економічне зростання зроблено А.Смітом, Дж.С.Мілем, К.Марксом, М.Туган-Барановським, Дж.М.Кейн-сом, Й.Шумпетером та іншими.

У другій половині ХХ ст. економічна наука приділяє значну увагу механізмам впливу структурних змін та структурної політики на економічне зростання. Цим проблемам присвячені праці В.Леонтьєва, Г.Манківа, Г.Поля, С.Фішера, А.Гельба, Дж.Данінга, Р.Баро та інших економістів. Серед вітчизняних дослідників впливу структури економіки на її динаміку слід назвати І.Акімову, Ю.Бажала, В.Геєця, М.Долішнього, С.Злупка, Л.Збаразьку, І.Лукінова, В.Коломойцева та інших.

У вітчизняній літературі питання, пов’язані з проблемами впливу реструктуризації економіки на її зростання найчастіше висвітлюються і полемізуються на сторінках наукових журналів “Економіка України”, “Фінанси України”, “Економіст”, “Моніторинг інвестиційної діяльності в Україні” та у часописах “Голос України”, “Галицькі контракти”, “Урядовий кур’єр”, “Дзеркало тижня” тощо. Разом з тим не всі аспекти цієї складної і багатогранної проблеми з’ясовані та отримали належне обгрунтування. Багато положень носять суперечливий та дискусійний характер.

Сучасний етап ринкової трансформації економіки України характеризується погіршенням її галузевої структури та інвестиційним спадом, що матиме довгострокові негативні наслідки на економічне зростання. У вітчизняній економічній науці проблема впливу структури виробництва на економічне зростання розроблена, на наш погляд, недостатньо. Передовсім слабо досліджено об’єктивні передумови погіршення галузевої структури вітчизняної економіки в умовах незалежності, детально не проаналізовано вплив на цей процес заходів стабілізаційної політики. Відчувається нестача узагальнення досвіду державного впливу на процес структурної перебудови національної економіки у країнах, що розпочали економічні перетворення дещо швидше. Залишаються недостатньо вивченими окремі аспекти процесу формування нової структури вітчизняної економіки та впливу макроекономічного середовища на раціоналізацію структури виробництва та економічне зростання. Усе це зумовило вибір теми дисертаційного дослідження, обгрунтування її мети, цілей, завдань, а також логіку викладення матеріалу.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є аналіз впливу змін у структурі вітчизняної економіки на її динаміку в умовах переходу до ринку.

Для дослідження цієї мети у дисертації поставлено такі завдання:

–

–

–

–

–

–

Предметом дисертаційного дослідження є особливості та закономірності змін у структурі вітчизняної економіки та їх вплив на динаміку обсягу національного виробництва.

Об’єктом дослідження є структура вітчизняної економіки в умовах її ринкової трансформації.

Теоретичною і методологічною основою дисертаційного дослідження виступає система економічних законів та принципів, розроблених економічною теорією щодо проблем структури національної економіки та економічного зростання. Інформаційною основою дослідження є праці вітчизняних та зарубіжних економістів, українські та зарубіжні статистичні матеріали, законодавство України та інших країн, дані міжнародних організацій, результати соціологічних обстежень тощо.

У роботі застосовано методологічний апарат економічної науки, різноманітні загальнонаукові та спеціальні методи дослідження. Серед них методи наукового абстрагування, факторний та статистичний аналіз, методи зіставлень і групувань, порівняльний аналіз, історичний метод, системний підхід тощо.

Наукова новизна одержаних результатів. До основних наукових результатів, які становлять особистий здобуток дисертанта і виносяться на захист, належать такі:

–

–

–

–

–

Теоретична значимість роботи полягає у поглибленні наукового аналізу впливу перебудови структури виробництва на економічне зростання в умовах ринкової трансформації економіки України і виявленні основних тенденцій цієї перебудови.

Практичне значення дослідження полягає у розробленні рекомендацій щодо активізації структурної перебудови вітчизняної економіки, як важливої умови її усталеного зростання. Результати дослідження можуть бути використані державними органами при проектуванні програм структурної перебудови економіки України. Наукові результати дисертаційного дослідження, а також нові методичні підходи доцільно використовувати у процесі викладання економічних дисциплін, при підготовці навчальних посібників та розробці спецкурсів з економічної теорії.

Апробація результатів. Основні положення та результати роботи доповідались на наукових та науково-практичних конференціях і отримали схвальні відзиви на щорічних наукових конференціях викладачів та аспірантів економічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка (Львів, 1998-2001 рр.), на Міжнародній науковій студентсько-аспірантській конференції “Економічна система України: європейський вибір”, (Львів, 3-5 травня 2000 р.), на Всеукраїнській науково-методичній конференції “Формування нової парадигми економічної теорії в Україні”, присвяченій 10-річчю від дня заснування кафедри економічної теорії Львівського національного університету імені Івана Франка, (Львів, 23-24 листопада, 2001 р.).

Публікації. За результатами досліджень автором опубліковано 6 статей (5 статей у фахових наукових виданнях та 1 стаття у матеріалах конференції) загальним обсягом 2,2 д.а.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури. Основний зміст роботи викладено на 179 сторінках машинописного тексту. Робота містить 36 таблиць, 10 рисунків та 7 додатків. Список використаної літератури налічує 156 найменувань.

Дисертація має таку структуру:

Вступ.

Розділ 1. Теоретико-методологічні засади дослідження структури виробництва та економічного зростання

1.1. Суть, складові та еволюція структури виробництва

1.2. Основні фактори економічного зростання та інструментарій його дослідження

1.3. Світовий досвід раціоналізації структури виробництва для прискорення економічного зростання

1.4. Висновки до 1-го розділу

Розділ 2. Проблеми та напрями раціоналізації структури вітчизняної економіки як джерела прискорення економічного зростання

2.1. Структура виробництва та економічне зростання вітчизняної економіки в командно-адміністративній системі

2.2. Макроекономічний аналіз впливу змін у структурі виробництва у 90-і роки на розвиток вітчизняної економіки

2.3. Формування сприятливого макроекономічного середовища як неодмінна умова раціоналізації структури виробництва та економічного зростання

2.4. Висновки до 2-го розділу

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі розкрито актуальність теми, з’ясовано міру розробленості поставленої тематики, сформульовано мету і завдання дослідження, визначено новизну роботи, її теоретичне та практичне значення.

У першому розділі дисертаційного дослідження – Теоретико-методологічні засади дослідження структури виробництва та економічного зростання – визначено суть структури виробництва, зіставлено тлумачення цього поняття в радянській та в сучасній економічній літературі, подано еволюцію галузевої структури виробництва в Україні, досліджено теорії економічного зростання, а також проаналізовано наявні у світовій практиці підходи до проведення структурних реформ.

У першому параграфі цього розділу основна увага зосереджена на розкритті суті структури виробництва, як співвідношення між галузями, яке виражає макроекономічні пропорції і стан суспільного поділу праці в умовах відповідної економічної системи. Структура національного виробництва відображає внутрішню його будову, що обумовлена рівнем розвитку економічних ресурсів і системою їх організації. Проведений дисертантом огляд еволюції господарства дає змогу простежити, як сформувалась сучасна структура виробництва в Україні.

Структура національного виробництва характеризується певними пропорціями, а саме відтворювальними, галузевими, територіальними, зовнішньоекономічними тощо. Основна увага в дисертації акцентується на галузевому аспекті структури виробництва. У командно-адміністративній економіці галузева структура виробництва найчастіше розглядалась як сукупність галузей лише його матеріальної сфери. На думку дисертанта, такий підхід є обмеженим. Автор акцентує увагу на тому, що поняття структури національного виробництва відображає всі макроекономічні пропорції загалом, а не лише ту їх частину, яка охоплює галузі матеріального виробництва.

Аналіз галузевої структури національної економіки дає змогу визначити рівень її прогресивності. Дисертант поділяє думку, згідно з якою критерієм прогресивності галузевої структури є таке співвідношення її складових, за якого потреби економіки у певних видах продукції задовольняються з найменшими затратами ресурсів і в найкоротший строк. Загалом прогресивність структури виробництва характеризується випереджувальним зростанням галузей, які випускають переважно кінцеву продукцію (машинобудування, хімічна промисловість тощо).

Дисертант виходить з того, що одним із показників, який характеризує ефективність економічного розвитку країни, є співвідношення між видобувною і обробною промисловістю. Висока частка в економіці галузей обробної промисловості є ознакою високого її розвитку. Що більше виробляється продукції кінцевого споживання на одиницю спожитої сировини та енергії, то раціональніше використо-вуються первинні природні ресурси, досконаліша структура національної економіки, а отже, ефективніше розвивається виробництво.

Комплексний аналіз поняття структури національної економіки дав змогу визначити критерії її раціональності. Дисертант вважає, що під раціональною структурою національної економіки слід розуміти таку структуру виробництва та його обслуговування, за якої сформовано необхідну кооперацію для виготовлення кінцевої продукції в такій кількості і якості, що вона має адекватний попит на ринках збуту, а виробництво здатне вдосконалюватись і розвиватись.

У другому параграфі реферованого розділу проведено аналіз наявних теорій економічного зростання. У параграфі зазначено, що наприкінці 50-х років М.Абрамовиц, С.Кузніц, Р.Солоу, Е.Денісон, Дж.Кендрік та інші досліджували проблеми економічного розвитку. Найважливішим їх висновком було те, що немає єдиного джерела, яке повністю визначало б економічне зростання. Вони дійшли висновку, що у ХХ ст. головним фактором економічного розвитку став науково-технічний прогрес, який передбачає застосування нової технології, використання нових методів управління та форм організації виробництва, що дають змогу ефективніше поєднувати економічні ресурси для досягнення більшого обсягу виробництва.

У дисертації зазначено, що для оцінки впливу факторів виробництва на економічне зростання, були розроблені моделі Харрода-Домара, Солоу, ендогенні моделі тощо. Проте жодна з них не враховувала впливу структурних змін на економічне зростання.

У дисертації акцентується на тому, що принципово новий напрям аналізу впливу змін у структурі виробництва на розвиток економіки розвинув В.Леонтьєв, який у 30-х роках ХХ століття побудував модель аналізу взаємозв’язків між різними галузями економіки, яку було названо моделлю “затрати-випуск”. Цей метод використовувався для дослідження структури американської економіки у 30-х роках. Значну увагу тут приділено аналізу динамічної моделі “затрати-випуск”, за допомогою якої можна прогнозувати темпи зростання галузей, необхідні для цього капітальні вкладення та економічне зростання загалом.

Однак ані статична, ані динамічна модель “затрати-випуск” не створені для виведення певних правил економічного зростання. Проте за даними матриці, яка використовується у динамічній моделі, можна простежити міжгалузеві та міжчасові зв’язки, які складають аналітичну картину економічного зростання.

Реферований параграф завершується аналізом структуралістських концепцій економічного зростання. Дисертант зазначає, що найвідоміші представники структуралістського підходу У.Ростоу, У.Льюіс, С.Кузніц, Г.Ченері, І.Свенісон та інші виходили з того, що центральним процесом структурних змін є індустріалізація. Прихильники цього напрямку обгрунтували існування безпосереднього звязку між структурою економіки і темпами економічного зростання.

У параграфі проаналізовано концепцію економічного зростання з врахуванням структурних змін, яку розвинув І.Свенісон (див. рис.1). Відповідно до його підходу основними визначниками економічного зрос-тання є зміни структури споживання та галузевої структури економіки.

Рис. 1. Пояснення економічного зростання за І.Свенісоном

І.Свенісон зазначав: якщо економічне зростання спричиняє збільшення рівня доходів, то це змінює структуру попиту, яка може модифікувати структуру виробництва, пов’язану з виникненням нових високотехнологічних галузей, наслідком чого є економічне зростання. Цю логіку, яку І.Свенісон називав “здоровим колом”, можна застосувати лише до економіки, яка перебуває у фазі піднесення.

Дисертант зазначає, що прихильники структуралістського напрямку зосереджують увагу виключно на структурних змінах і залишають осторонь аналіз впливу на економічне зростання інших факторів, зокрема науково-технічного прогресу.

У третьому параграфі реферованого розділу проаналізовано досвід раціоналізації структури виробництва у низці країн із перехідною економікою для прискорення економічного зростання. Автор підкреслює, що одним із найважливіших напрямів раціоналізації структури виробництва цих країн є їх зовнішньоекономічна стратегія.

Використовуючи дослідження Світового банку, дисертант показує, що тип торговельної стратегії помітно впливає на виробничу діяльність та валовий внутрішній продукт країни. Упродовж останньої чверті ХХ століття швидше розвивались країни із зовнішньоорієнтованою торговельною стратегією. Структура національного виробництва таких країн характеризується переважним розвитком тих галузей, які мають порівняльні експортні переваги. Підтримання урядом цих галузей забезпечує країні високі темпи економічного зростання.

Дисертант поділяє думку, що невдалий вибір моделі економічного розвитку (ухил у напрямі імпортозаміщувальної торговельної стратегії) спричинив тривалий період економічної та політичної нестабільності у країнах Латинської Америки. Лише у кінці 80-х – початку 90-х років ХХ ст. після проведення економічних реформ, зокрема лібералізації зовнішньої торгівлі, у більшості країн регіону відновилось економічне зростання.

У дисертації підкреслено, що на відміну від країн Латинської Америки, ряд країн Південно-Східної Азії (Південна Корея, Сінгапур, Тайвань та інші) використовують стратегію розширення експорту і завдяки їй досягли високих темпів економічного зростання. За повоєнні роки вони стали високотехнологічними конкурентоспроможними державами на світових ринках. На першому етапі індустріалізації ці країни використовували стратегію заміщення імпорту. Після досягнення промисловістю потенціалу, необхідного для світової конкуренції, здійснювалась лібералізація економіки і перехід до експортоорієнтованої стратегії. Досягнення високого рівня ВВП передовсім пояснюється раці-ональною структурою виробництва, в якій переважають експортні галузі.

На основі проведеного аналізу у дисертації зроблено висновок, що на початкових стадіях розвитку національної економіки стратегія заміщення імпорту сприяє захисту молодих та слабких галузей. Після зміцнення і утвердження цих галузей необхідним є перехід до експортної стратегії, яка сприятиме формуванню раціональної структури виробництва в країні.

У другому розділі дисертації – Проблеми та напрями раціоналізації структури вітчизняної економіки як джерела прискорення економічного зростання – проаналізовано структуру виробництва в умовах командно-адміністративної системи та її вплив на нинішній стан національної економіки, виявлено причини структурних деформацій в умовах переходу до ринку та досліджено вплив макроекономічного середовища на раціоналізацію структури виробництва та досягнення економічного зростання.

У першому параграфі другого розділу простежено галузеву структуру виробництва в Україні у командно-адміністративній системі. Дисертант виходить з того, що у складі так званого народногосподар-ського комплексу СРСР економіка України перебувала у колоніальному становищі. Упродовж десятиліть розвиток галузей, які працюють безпосередньо на задоволення потреб населення, стримувався шляхом вилучення у них великої частини нагромаджень, перерозподілу їх в інтересах військово-промислового комплексу і важкої промисловості. У результаті склалась незбалансована, деформована, позбавлена внутріш-ніх імпульсів для свого розвитку структура економіки. Про нераціональ-ність структури виробництва в СРСР свідчить той факт, що у порівнянні з розвиненими країнами частка базових галузей була фактично вищою у два рази, а машинобудування, навпаки – меншою удвічі.

Автор зазначає, що високі темпи економічного зростання в Україні у 1930-1960 рр. забезпечувалися головно примусовою виснажливою експлуатацією таких факторів, як праця, капітал, і обмеженням зростання життєвого рівня населення. При цьому перевага надавалась базовим галузям, темпи розвитку яких значно перевищували аналогічні показники галузей, що виготовляли предмети споживання. З кінця 60-х років темпи розвитку економіки СРСР значно уповільнилися, що на думку автора, пов’язане з нежиттєздатністю командної системи. У реферованому параграфі коротко проаналізовано низку чинників, що зумовили занепад економіки радянського типу. Водночас у цьому параграфі підкреслено, що радянська економіка була структурно розба-лансована, що обмежувало можливості її розвитку у тривалому періоді.

Дисертант вважає, що важливою причиною розбалансованості радянської економіки була догма про випереджувальне зростання засобів виробництва порівняно з виробництвом предметів споживання. Дедалі більше інвестицій спрямовувалось у галузі важкої промисловості, а частка інвестицій у житлове будівництво та соціальну інфраструктуру зменшувалась. У промисловості в загальному обсязі продукції провідне місце належало засобам виробництва (група “А”): у 1990 р. їхня питома вага становила майже 70проти 30групи “Б”.

У параграфі підкреслено, що причиною розбалансованості економіки УРСР була також догма про переважання великого виробництва над малим. Створювалась значна кількість великих підприємств, які згодом перетворювались на монополістів у своїх галузях. Важливою причиною розбалансованості економіки було те, що в Україні виробничий цикл здебільшого був незавершеним. За деякими оцінками, 70-80загальної кількості промислових виробництв не мали на території України замкнених технологічних циклів, особливо у машинобудуванні та хімічній промисловості. Іншою вагомою причиною деформації структури виробництва був потужний військово-промис-ловий комплекс.

На думку автора, до наростання розбалансованості економіки вела непродуктивна структура розподілу інвестицій. Усі рішення про здійснення інвестицій ухвалювались державними плановими органами. Домогосподарства, купуючи цінні папери чи заощаджуючи у формі вкладень у банках, гарантували безперебійне фінансування інвестиційних проектів, але не впливали на їх відбір. Радянське планування не забезпечувало ефективного розвязання основних питань організації економіки.

У реферованому параграфі зазначено, що повільне зростання вітчизняної економіки в умовах командної системи зумовлювалось низкою слабин цієї системи. По-перше, в командній системі, незважаючи на відчайдушні зусилля, не вдалося знайти продуктивного показника, яким оцінюють успішність діяльності підприємства. По-друге, з розвитком національної економіки ускладнюються взаємозв’язки між окремими секторами, галузями, підгалузями і виробництвами. В економіці доводиться координувати більше господарських зв’язків. Традиційні методи планування уже не спрацьовують; командна економіка переростає свій плановий механізм. По-третє, основним недоліком командної системи була відсутність дійових економічних стимулів, особливо до праці і нововведень Надмірна централізація породила такі негативні явища, як корупція і хабарництво, що ще більшою мірою підривали стимули до праці.

У дисертації показано, що низка негативних тенденцій у розвитку української економіки спричинялась тотальним одержавленням власності. Державні підприємства не були зацікавлені у використанні нових досягнень науки і техніки, бо, випускаючи традиційну продукцію за усталеною технологією, вони перебували у кращому фінансовому стані. Структура виробництва та напрямки використання виробленої продукції повністю визначались державними органами. Все це вело до зниження ефективності функціонування економіки – уповільнювались темпи зростання продуктивності праці, знижувалась фондовіддача, зростали енерго- та матеріаломісткість продукції. Відсутність конкуренції усунула стимули до підвищення якості продукції й зниження витрат виробництва.

У другому параграфі реферованого розділу проаналізовано зміни у структурі вітчизняного виробництва, які відбулися в Україні за час її незалежного існування. На момент здобуття Україною незалежності керівництво країни не мало чіткого плану дій стосовно переходу до ринкової економіки. Уряд виступав за поступове реформування економіки, збереження державного регулювання процесів виробництва, обміну та розподілу, а також системи державних замовлень.

Таблиця 1

Структура промислового виробництва в Україні,  %

Галузь1990 | 1993 | 1995 | 1997 | 1999 | 2000

Електроенергетика | 3,2 | 10,1 | 11,0 | 12,6 | 16,2 | 12,1

Паливна промисловість | 5,7 | 9,3 | 13,2 | 11,1 | 11,2 | 10,1

Чорна металургія | 11,0 | 18,0 | 21,6 | 22,7 | 23,8 | 27,4

Машинобудування та металообробка | 30,5 | 19,4 | 16,0 | 15,8 | 14,1 | 13,4

Легка промисловість | 10,8 | 6,1 | 2,8 | 1,8 | 1,6 | 1,6

Харчова промисловість | 18,6 | 19,2 | 15,1 | 16,9 | 15,1 | 16,8

Інші галузі | 20,2 | 17,9 | 20,3 | 19,1 | 18,0 | 18,6

Джерело: Статистичні щорічники України за 1990-2000 рр.

Автор доходить висновку, що непідготовлена лібералізація економіки різко погіршила її структуру. Монополізовані підприємства найбільш енерго- та матеріаломістких галузей нейтралізували зменшення фізичного обсягу продукції швидким підвищенням цін. Унаслідок цього їхня частка у національному обсязі виробництва зросла. У дисертації показано, що у першій половині 90-х років структура вітчизняної економіки погіршилась: збільшилась частка галузей, що виробляють проміжну продукцію (паливно-енергетичний і металургійний комплекс), склалась сировинна структура експорту. Частка галузей, що визначають науково-технічний прогрес (машинобудування) і галузей споживчого сектора (легка промисловість) зменшилась (див. табл. ). Водночас простежувалась така негативна тенденція, як прискорене скорочення обсягу виробництва товарів споживання порівняно з загальним обсягом виробництва промислової продукції.

У дисертації зазначено, що у 90-х роках у вітчизняній економіці процеси трансформування галузевої структури та випереджувального розвитку пріоритетних галузей майже не відбувались. У деяких прогресивних галузях темпи падіння обсягів виробництва значно перевищували середні показники загального економічного спаду, наприклад у харчовій та легкій промисловості, у виробництві багатьох споживчих товарів побутового призначення (холодильників, порохотягів, радіо- та телеапаратури тощо) (див. табл. ).

Таблиця 2

Динаміка обсягу промислового виробництва за галузями |

Роки

Галузі | 1991 | 1992 | 1993 | 1994 | 1995 | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000

Електроенергетика | -4,0 | -7,1 | -3,6 | -12,5 | -6,0 | -6,9 | -2,6 | -0,3 | 6,6 | -2,9

Паливна промисловість | -11,0 | -14,0 | -23,0 | -17,2 | -9,7 | -6,7 | 4,5 | -0,7 | -1,3 | -4,1

Чорна металургія | -12,0 | -10,0 | -21,4 | -28,8 | -4,6 | 11,9 | 7,7 | -6,8 | 6,2 | 20,7

Кольорова металургія– | 83,1 | 89,5 | -24,7 | -3,5 | 8,0 | 2,7 | 12,4 | 8,9 | 18,8

Хімічна та нафтохі-мічна промисловість | -7 | -13,1 | -23,7 | -26,4 | -9,1 | -3,4 | -0,6 | 0,9 | -1,1 | 5,0

Машинобудування та металообробка | 4 | -5,8 | -4,3 | -41,2 | -23,9 | -26,1 | -3,6 | -4,5 | -0,8 | 16,8

Легка промисловість | -3 | 3,1 | -15,2 | -47,4 | -32,6 | -24,6 | -5,2 | 1,5 | 5,7 | 39,0

Харчова промисловість | -13 | -16,8 | -11,5 | -19,7 | -12,6 | -7,2 | -14,6 | -0,5 | 7,8 | 26,1

Джерело: Статистичні щорічники України за 1991-2000 рр.

Дисертант доходить висновку, що трансформаційний спад був таким глибоким унаслідок того, що в країні повільно запускались основні ринкові механізми, зокрема конкуренція, яка могла б стати ефективним стимулом для підприємств до ефективнішої роботи задля виживання. Уряд не створював умов для розвитку здорової конкуренції. З початку ринкових перетворень економіки внаслідок мяких бюджетних обмежень багато підприємств працювали, не реагуючи на зміни попиту та умови збуту.

У реферованому параграфі зазначено, що структура виробництва не поліпшувалась унаслідок недостатнього використання потенціалу науково-технологічного комплексу. Сьогодні, як відомо, перспективи економічного поступу закладаються не в базових галузях (електроенергетика, паливна промисловість, металургія, металообробка), а у сфері високих технологій, які здатні створювати нові матеріали і продукти із значно вищими показниками ефективності та корисності. Якщо переорієнтація у напрямку високих технологій не відбудеться, то країні доведеться збільшувати рівень використання своїх природних ресурсів, зменшуючи їх запаси та підриватимуться можливості забезпечення сталого розвитку.

З 1999 року в Україні простежується зростання промислового виробництва. Проте надалі збільшується питома вага продукції енерго- і матеріаломістких, а також екологічно небезпечних галузей у валовому внутрішньому продукті (див. табл. ). Наприклад, у 1999 р. частка паливно-енергетичної, металургійної та хімічної галузей досягла 58,8(проти 26,5у 1990 р.), у 2000 р. – 57,9Продовжує скорочуватись питома вага галузей, що виробляють продукцію інвестиційного комплексу (машинобудування та будівельні матеріали). У 1990_х роках погіршувалась і галузева структура капіталовкладень. У 1999 р., як і в 1991 р., основною сферою інвестування залишалась вугільна промисловість, частка капіталовкладень в яку зменшилась незначно – з 19,5 до 18,2Більш ніж удвічі зросла частка капіталовкладень у електроенергетику, в 4 рази – у газову промисловість, у 1,5 рази – у чорну металургію. У цьому ж десятилітті зменшилась частка машинобудування, хімічної та нафтохімічної галузей, а також галузей, які виготовляють споживчі блага.

У дисертації підкреслено, що відновлення економічного зростання грунтувалось на позитивних зрушеннях у функціонуванні металургійного комплексу, машинобудування та металообробки, харчової галузі, а також агропромислового комплексу.

Автор зазначає, що структурні перетворення в промисловості повинні забезпечити розвиток експортних, наукомістких, високотехнологічних і екологічно чистих виробництв, раціональне співвідношення добувних і переробних виробництв і підвищення випуску конкурентоспроможної продукції. Дуже важливим є наповнення ринку вітчизняними споживчими товарами та продуктами харчування.

Найбільш перспективними галузями в Україні є електроніка, машинобудування, чорна металургія, суднобудування, трубопровідний транспорт, аерокосмічна галузь, сільське господарство, харчова і текстильна промисловість. Автор вважає, що саме ці галузі повинні входити до переліку пріоритетних, які підтримує держава.

В останньому параграфі другого розділу дисертант аналізує вплив макроекономічного середовища на формування раціональної структури виробництва та забезпечення економічного зростання. Впливаючи на сукупний попит, макросередовище автоматично впливає і на величину ВВП. Застосовуючи фіскальні і монетарні інструменти, уряд може скеровувати національну економіку у напрямку зростання обсягу виробництва, підвищення рівня зайнятості, стабільності цін та досягнення зовнішньої рівноваги.

Дисертант зазначає, що державна підтримка нежиттєздатних підприємств створює низку проблем у вітчизняній економіці. Такі підприємства покривають свої збитки неплатежами до бюджету, одночасно отримуючи певні субсидії у виді прямих виплат із бюджету, що створює подвійний тиск на державний бюджет. Ефективні підприємства знаходяться у нерівних умовах конкуренції порівняно із підприємствами, які отримують прямі та непрямі субсидії. Дисертант виходить з того, що для створення конкурентоспроможних підприємств необхідно запровадити жорсткі бюджетні обмеження.

Одночасно проведення реструктуризації підприємств та встанов-лення жорстких бюджетних обмежень не означає відмови від допомоги вітчизняним підприємствам. Оскільки на стан макросередовища країни впливає економічна політика країн з великою відкритою економікою та різні зовнішні збурення, важливими є питання захисту вітчизняного виробника шляхом проведення протекціоністської політики.

У дисертації підкреслено, що важливе значення у раціоналізації структури виробництва має питання обсягів та розподілу інвестицій. На думку автора, потрібно спрямовувати інвестиції у сфери, які оперативно реагують на потреби ринку із одночасним зменшенням інвестицій у низькопродуктивні галузі. Основним методом реалізації такого завдання є використання заходів фіскальної та монетарної політики.

На думку автора, для формування раціональної структури національної економіки необхідно узгоджувати структурну та податкову політику. Несприятливим чинником розвитку вітчизняної економіки є слабини податкової політики, яка характеризується завищеними ставками податків, фіскальним характером податкової системи, подвійним оподаткуванням, надмірною кількістю необгрунтованих податків, податкових пільг, невідповідністю у часі впровадження законів та їх застосування у податковій політиці.

Дисертант пояснює, що стабільність, простота та справедливість податкової системи сприятимуть раціоналізації структури виробництва. Для впорядкування податкової системи слід зменшити кількість податків та знизити ставки оподаткування, встановити мораторій на внесення змін до податкового законодавства, скасувати пільги, які негативно впливають на формування вартісних показників у економіці та на доходи бюджету.

Для активізації інвестиційного процесу, що сприятиме раціоналізації структури національної економіки і її зростанню, потрібна раціональна амортизаційна політика. На думку дисертанта, застосування методу прискореного відшкодування витрат на основний капітал у авангардних галузях вітчизняної економіки дало б змогу значно підвищити ефективність її функціонування, зокрема зросли б можливості для уникнення морального зношення та впливу інфляції.

Дисертант зазначає, що важливим джерелом формування раціональної структури виробництва та забезпечення економічного зростання є продумана монетарна політика, проте її знаряддя поки що слабо використовувались для перерозподілу інвестиційних ресурсів на користь конкурентоспроможних наукомістких виробництв у вітчизняній економіці.

На думку автора, використання механізму раціональних процентних ставок дає змогу заохочувати довгострокові кредити, стимулювати національні заощадження та їх залучення до виробничого нагромадження.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми – раціоналізація структури виробництва як фактор економічного зростання в умовах переходу України до ринку, що виявляється у розробленні теоретичних засад дослідження впливу змін у структурі виробництва задля раціоналізації та забезпечення зростання національної економіки.

Проведене дослідження дало змогу зробити такі висновки:

1. Структура виробництва є однією з основних складових макроструктури національної економіки. Формування раціональної структури виробництва означає досягнення такого співвідношення галузей, за якого сформовано необхідну кооперацію для виготовлення кінцевої продукції в такій кількості і якості, що вона має адекватний попит на товарних ринках, а виробництво здатне вдосконалюватись і розвиватись. Підтримуючи розвиток певних пріоритетних галузей, можна вплинути на ефективність функціонування національної економіки та забезпечити економічне зростання.

2. В останні десятиліття у світовій економіці відбуваються зміни в структурі виробництва та у темпах економічного зростання. Причиною цього є глобалізація економічних звязків та швидкий розвиток науки і техніки. У групу розвинених країн входять нові країни, успіхи яких визначаються правильною стратегічною економічною політикою та використанням досягнень науки і техніки. Тип торговельної стратегії справляє помітний вплив на національну економіку, експорт промислових товарів, рівень капіталомісткості та структуру валового внутрішнього продукту. Упродовж останньої чверті століття вищі темпи економічного зростання демонстрували країни із зовнішньоорієнтованою торговельною стратегією. Структура виробництва цих країн характери-зується переважним розвитком тих галузей, які мають порівняльні експортні переваги. Підтримка урядом такої структури національної економіки забезпечувала країні високі темпи поступального економічного розвитку.

3. За час перебування України у складі Радянського Союзу склались глибокі диспропорції у структурі виробництва, що передовсім виявляється у значному переважанні частки галузей, які виробляють капітальні блага. Це наслідок непродуманої економічної політики, основними постулатами якої була орієнтація на підтримання галузей важкої промисловості та військово-промислового комплексу. Саме у ці галузі скеровувалась основна частка інвестиційних ресурсів, що спричиняло відставання інших галузей. Тотальне одержавлення власності та цілковита підлеглість підприємств вели до зниження мотивації до підвищення ефективності виробництва та впровадження нових досягнень науки і техніки. Це зумовлювало зростання витрат та появу значної кількості збиткових підприємств, що негативно позначалось на динаміці обсягу виробництва.

4. З 1999 року в Україні простежується зростання промислового виробництва. Проте у структурі вітчизняної економіки надалі зростає частка енерго- і матеріаломістких, а також екологічно небезпечних галузей. Одним із важливих завдань структурної політики, на думку дисертанта, є розвиток власної науково-технічної бази. Для входження у світовий економічний простір необхідно забезпечувати експорт висококонкурентної наукомісткої продукції. Водночас не треба ставити за мету експортувати весь асортимент продукції. Основну увагу слід приділяти продукції тих галузей і виробництв, де можна досягти конкурентних переваг. Структурні перетворення в національній економіці повинні забезпечити розвиток експортних, наукомістких, високотехнологічних і екологічно чистих виробництв, раціональне співвідношення добувних і переробних виробництв і підвищення випуску конкурентоспроможної продукції.

5. Для формування раціональної структури національної економіки необхідно виявляти наявні деформації у галузевій структурі та визначати методи їх усунення. При визначенні пріоритетів економічного розвитку, на нашу думку, важливо оцінити галузі за низкою критеріїв:–

величина її експортного потенціалу та можливості його нарощування;–

вплив розвитку даної галузі на розвиток інших галузей;–

можливість заміни імпорту з використанням власних ресурсів;–

рівень задоволення галуззю потреб резидентів у певних товарах і послугах.

В Україні необхідно сформувати ефективний промисловий комплекс, діяльність якого грунтуватиметься на внутрішньому та зовнішньому попиті, і який використовуватиме власні мінерально-сировинні та паливно-енергетичні ресурси, а також науково-технічну базу вітчизняного виробничого потенціалу.

6. На обсяг виробленого національного продукту вагомо впливає макросередовище, яке формується під впливом економічної політики.

Основними кроками для забезпечення сприятливого стану макроекономічного середовища, на нашу думку, є такі заходи:–

проведення радикальної податкової реформи, яка повинна послабити податковий тиск на субєктів економічної діяльності і стимулювати нагромадження капіталу;–

здійснення ефективної амортизаційної політики;–

забезпечення максимально сприятливих умов для розвитку малого та середнього підприємництва;–

зміцнення банківської системи, істотне зниження ціни банківського кредиту.

7. Для формування раціональної структури національної економіки необхідно узгоджувати заходи структурної та податкової політики. Для цього, на нашу думку, потрібно:–

зменшити кількість податків та знизити ставки оподаткування;–

встановити мораторій на внесення змін до податкового законодавства;–

скасувати необгрунтовані податкові пільги, які негативно впливають на формування вартісних показників у економіці та доходи бюджету.

ОСНОВНІ ПУБЛІКАЦІЇ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.

2.

3.

4.

5.

6.

АНОТАЦІЯ

Орловська А.Б. Раціоналізація структури виробництва як фактор економічного зростання в умовах переходу України до ринку. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01 – економічна теорія. – Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2002.

У дисертації досліджується структура виробництва вітчизняної економіки та її вплив на економічне зростання в умовах переходу до ринку. Коло розглянутих питань охоплює теоретико-методологічні засади дослідження структури виробництва та економічного зростання, аналіз світового досвіду проведення структурних змін, шляхи формування сприятливого макроекономічного середовища як неодмінну умову раціоналізації структури виробництва та економічного зростання. Основну увагу зосереджено на дослідженні структури виробництва вітчизняної економіки у 90-ті роки та виявленні причин її недосконалості. Аналізуються заходи економічної політики, які помітно впливають на становлення сприятливого макроекономічного середовища.

Обгрунтовано низку критеріїв оцінки важливості галузі, що дає змогу визначати пріоритетні галузі та формувати раціональну структуру національної економіки.

Ключові слова: структура виробництва, економічне зростання, макроекономічне середовище, бюджетна політика, податкова політика, амортизаційна політика.

АННОТАЦИЯ

Орловская А.Б. Рационализация структуры производства как фактор экономического роста в условиях перехода Украины к рынку. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.01.01 – экономическая теория. – Львовский национальный университет имени Ивана Франко, Львов, 2002.

В исследовании рассматривается структура производства отечественной экономики и её влияние на экономический рост в условиях перехода к рынку. Круг рассматриваемых вопросов охватывает теоретико-методологические основы исследования структуры производства и экономического роста, анализ мирового опыта проведения структурных изменений, пути формирования благоприятной макроэкономической среды как неотъемлемого условия рационализации структуры производства и экономического роста.

В исследовании раскрыто сущность структуры производства. Отмечено, что понятие “структуры производства” отображает все макроэкономические пропорции в целом, а не только ту их часть, которая охватывает