ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ

УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

Охріменко Ігор Віталійович

УДК 631.15:658.8

ВИТРАТНО-ЦІНОВИЙ АНАЛІЗ

В РОСЛИННИЦЬКИХ ГАЛУЗЯХ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

08.06.01. – Економіка підприємства і організація виробництва

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

КИЇВ-2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті аграрної економіки Української академії аграрних наук. |

Науковий керівник: | доктор економічних наук, доцент

Коваленко Юрій Сергійович

головний науковий співробітник

Інституту аграрної економіки УААН

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор

Шкільов Олександр Васильович

професор кафедри соціології праці і

підприємництва Національного аграрного університету Кабінету Міністрів України

кандидат економічних наук, доцент

Стратілат Олександр Ананійович

начальник відділу аграрної економіки і

земельних відносин Президії Української академії аграрних наук

Провідна установа: | Інститут економіки Національної академії наук України

Захист відбудеться “ 17 ” квітня 2002 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К. 26.350.02 в Інституті аграрної економіки УААН за адресою: 03680, Київ, МСП, вул. Героїв оборони, 10, 3-й поверх, конференц-зал.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту аграрної економіки УААН за адресою: 03680, Київ, вул. Героїв оборони, 10, к.212.

Автореферат розісланий “ 16 ” березня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук Пулім В.А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Витрати на одиницю сільськогосподарської продукції та ринкові ціни на неї виступають головними факторами прибуткового господарювання. Тому для ефективного функціонування сільськогосподарських підприємств в ринкових умовах використання цих економічних категорій має бути обов’язковою складовою внутрішнього економічного управління, розглядатися як невід’ємний атрибут системи заходів підвищення прибутковості. На сьогоднішній день управління витратами та цінами на рівні підприємства є незадовільним, що негативно впливає на економічний стан сільськогосподарських підприємств і породжує необхідність посилення уваги до їх використання в економічній роботі.

Проблеми використання економічних категорій витрат та цін на первинному економічному рівні вивчалися багатьма вітчизняними та зарубіжними вченими-економістами. Роль витрат та цін в механізмах внутрішньогосподарського управління знайшла своє відображення в опублікованих в пострадянський період працях Бєлякова В.О., Борисенко О.П., Вітковського М.П., Дем’яненка С.І., Карича Д.Я., Коваленка Ю.С., Ковтуна Е.О., Маліка М.Й., Нелепа В.М., Рябчика О.А., Саблука П.Т., Стратілата О.А., Шкільова О.В., Шпичака О.М. та ін. Серед зарубіжних дослідників заслуговують на увагу праці Друрі К., Каплана Р.С., Купера Р., Райана Б., Сігеля Джоеля К., Фостера Дж., Хорнгрена Ч.Т., Шіма Джея К. та ін. Проте загальним недоліком вітчизняних напрацювань можна вважати неповне врахування вимог ринкової економіки, а зарубіжні розробки недостатньо узгоджуються з особливостями вітчизняної методології та методики вимірювання витрат та результатів сільськогосподарських підприємств.

В зв’язку з цим теоретичні основи та робочий інструментарій використання витрат та цін на рівні підприємства в умовах ринку виявилися недостатньо дослідженими. Науковці Інституту аграрної економіки УААН (Саблук П.Т., Карич Д.Я., Коваленко Ю.С.) запропонували нові підходи до вирішення цієї проблеми і назвали їх витратно-ціновим аналізом (ВЦА). Проте до цього часу цими авторами опрацьована лише загальна методологія та визначено основні завдання ВЦА. Сільськогосподарські підприємства все ще на мають адекватних новим ринковим умовам досконалих методик та інструментів використання категорій витрат та цін у своїй підприємницькій діяльності, що не дозволяє їм повністю реалізувати свої можливості подальшого підвищення прибутковості. Названі обставини зумовили актуальність досліджуваної проблеми та вибір теми дисертації.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проводилося відповідно до плану науково-дослідних робіт Інституту аграрної економіки УААН в межах науково-технічної програми “Наукові основи аграрної політики трансформування економічних відносин агропромислового виробництва в ринкові умови”, передбаченою на 1996-2000 роки, реєстраційний номер 07.07.МВ/06-96 в Міністерстві України у справах науки і технологій. Підпрограма - “Розробити методологічні основи та організаційні принципи інформатизації АПК в ринкових умовах”, номер державної реєстрації 0199U002408.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є поглиблення методологічних основ та удосконалення робочих методик ведення витратно-цінового аналізу як провідного елемента системи важелів забезпечення рентабельності рослинницьких галузей сільськогосподарського підприємства в ринкових умовах.

Відповідно до мети дисертаційної роботи в ній поставлені і вирішені наступні задачі:

·

·

·

·

·

·

Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження виступає процес управління витратами та доходністю рослинницьких галузей сільськогосподарських підприємств шляхом запровадження в них витратно-цінового аналізу. Предметом дослідження є сукупність методологічних положень та інструментально-методичних прийомів застосування витратно-цінового аналізу.

Господарськими об’єктами для дослідження динамічного та факторного аналізу прибутковості окремих видів продукції виступали всі сільськогосподарські підприємства України. Поглиблений аналіз стану економічної роботи проводився на матеріалах статистичної звітності та анкетного обстеження господарств Вишгородського району Київської області. Експериментальна перевірка пропозицій по результатах дослідження проводилась в окремих сільськогосподарських підприємствах Житомирської (АТЗТ “Агрофірма “Вишевичі”), Київської (СВК “Деснянський”) та Хмельницької (СТОВ “Діброва”) областей.

Методи дослідження. Методичну і теоретичну основу дослідження складають праці провідних вітчизняних економістів-аграрників, зарубіжних фахівців, практиків. Нормативно-правовою базою дисертаційної роботи виступають Закони України, прийняті Верховною Радою, Укази Президента України, постанови Верховної Ради та Кабінету Міністрів України, інші нормативно-правові акти з обраної тематики.

В процесі дослідження використовувалася значна кількість наукових методів, основними серед яких є: абстрактно-логічний (прийоми аналізу і синтезу), економіко-статистичний (середні та відносні величини), монографічний, розрахунково-конструктивний, ланцюгових підстановок, порівняння, графічний, варіантний та інші.

Наукова новизна одержаних результатів. Новизна одержаних результатів полягає у поглибленні та розвитку методологічних основ і практичних положень та підвищенні дієвості витратно-цінового аналізу, як інструментально-методичного засобу забезпечення прибутковості рослинницьких галузей сільськогосподарських підприємств. На підставі виконаних досліджень особисто автором одержані наступні основні результати, що складають наукову новизну і виносяться на захист:

·

·

·

·

·

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці пропозицій та рекомендацій, спрямованих на розширення функцій та підвищення дієвості витратно-цінового аналізу в рослинницьких галузях сільськогосподарських підприємств. Теоретичні положення і практичні результати, одержані при виконанні дослідницьких завдань, можуть бути використані при оновленні планово-економічної роботи та переведенні її на новий, більш високий якісний рівень. Застосування запропонованих методичних підходів дозволяє визначити шляхи підвищення прибутковості продукції рослинницьких галузей та покращання економічного стану підприємства в цілому.

Результати дослідження одержали практичне застосування в АТЗТ “Агрофірма “Вишевичі” Радомишльського району Житомирської області, СВК “Деснянський” Вишгородського району Київської області, СТОВ “Діброва” Красилівського району Хмельницької області, а також використовуються в роботі управління сільського господарства і продовольства Вишгородської районної державної адміністрації та Головного управління сільського господарства і продовольства Хмельницької обласної державної адміністрації, що підтверджується відповідними документами.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення, методологічні розробки і результати, одержані здобувачем у процесі досліджень, доповідалися і отримали позитивну оцінку на семінарах та науково-практичних конференціях. Зокрема, на семінарі “Прогнозування доходності продукції рослинництва” (м.Вишгород, Київська обл., управління агропромислового комплексу районної державної адміністрації, 25 травня 1999 р.), на другій Всеукраїнській науково-практичній конференції “Інформаційні ресурси та їх використання в агропромисловому комплексі” (м.Київ, Інститут аграрної економіки, 16-18 листопада 1999 р.), на першій Всеукраїнській конференції молодих вчених-аграріїв “Роль молодих вчених в реформуванні аграрного сектору економіки України” (м.Київ, Національний аграрний університет, 15-16 березня 2001 р.) на міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання” (м.Харків, Харківський державний технічний університет сільського господарства, 17-18 травня 2001 р.) та на Всеукраїнській конференції молодих учених економістів-аграрників “Організаційно-економічні проблеми розвитку АПК” (м.Київ, Інститут аграрної економіки УААН, 22-23 листопада 2001 р.).

Публікації. В публікаціях здобувача висвітлені теоретичні і методологічні основи витратно-цінового аналізу. За результатами досліджень автором опубліковано 12 наукових праць, в т.ч.: 4 статті в фахових наукових журналах, 2 брошури (в співавторстві), 5 публікацій в збірниках наукових праць та 1 в практичному посібнику. Загальний обсяг публікацій становить 8,7 друк. арк.

Обсяг та структура дисертаційної роботи. Дисертація викладена на 166 сторінках машинописного тексту і складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, який нараховує 183 найменування, та 9 додатків. В тексті дисертації розміщено 36 таблиць та 13 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

В першому розділі “Теоретичні основи витратно-цінового аналізу в сільськогосподарських підприємствах” досліджуються теоретичні питання ведення витратно-цінового аналізу (ВЦА); обгрунтовується необхідність його розробки та запровадження в сільськогосподарських підприємствах; розглядаються особливості ведення та його відмінності від тих складових економічної роботи, які використовуються на підприємстві сьогодні і були раніше; вивчаються методи та прийоми використання витрат і цін в управлінні підприємством кордоном та співставляються з вітчизняними.

Висока і стійка прибутковість сільськогосподарських підприємств є обов’язковою передумовою нормального їх функціонування в ринковому середовищі. Вона залежить від двох основних факторів: витрат на одиницю продукції та цін на неї. Тому глибоке всебічне вивчення цих економічних категорій та їх вплив на рівень прибутковості, як окремого виду продукції, так і господарства в цілому має бути одним із пріоритетних завдань економічної служби підприємства. Разом з тим, як показали дослідження, використання витрат та цін на рівні підприємства для підвищення його прибутковості значно ускладнюється відсутністю чіткого, дієвого інструментарію, який би в повній мірі відповідав визначеним цілям та враховував вимоги ринку. Дана ситуація зумовила розробку фахівцями Інституту аграрної економіки УААН адекватних новим умовам підходів до управління витратами та ціновою політикою сільськогосподарського підприємства, названих ними витратно-ціновим аналізом (ВЦА). Основною метою, яку ставили перед собою автори ВЦА, була допомога підприємству у побудові його витратно-цінової стратегії в конкретних умовах господарювання, її дотриманні і, таким чином, підвищенні його прибутковості.

Витратно-ціновий аналіз базується і оперує системою провідних економічних понять: витрат, собівартості, цін, прибутку, рентабельності, а також їх поведінки під дією різноманітних чинників всередині підприємства та за його межами. Щодо кожного з них, в рамках ВЦА пропонуються нові підходи, які дозволяють підвищити ефективність внутрішнього економічного управління на підприємстві.

Стосовно витрат, то таким новим підходом виступає їх класифікація, яка грунтується на поділі витрат за залежністю від обсягу виробленої продукції. Виділяють незмінні, умовно-постійні, продуктивні та сервісні витрати. Така термінологія дещо відрізняється від загальновизнаного поділу на постійні та змінні, але не суперечить йому. В її основі лежить наявність або відсутність функціонального зв’язку загальної суми витрат по кожній статті з параметрами виробничої програми. Перевагою такої класифікації є адекватне відображення реального механізму формування витрат при виробництві та реалізації певного виду продукції.

Класифікація собівартості залежно від часу розрахунку та джерел інформації в межах витратно-цінового аналізу також розширюється. Додається ще один її вид – відтворювальна (актуалізована). Потреба в її визначенні обумовлена динамізмом ринкових ситуацій, що нерідко призводить до суттєвих відмінностей між плановою чи фактичною собівартістю, та її розміром, який складеться в аналізованому періоді. Визначається вона виходячи з питомих витрат ресурсів на той чи інший параметр виробничої програми та прогнозованих цін на ці ресурси в аналізованому періоді.

Економічні показники ціни, прибутку та рентабельності при проведенні витратно-цінового аналізу визначають із позицій реальної ринкової ситуації, та їх рівня прийнятного для підприємства. Такий підхід дозволяє визначити місце підприємства на ринку та розробити стратегію господарювання із врахуванням реальних його можливостей.

Окрім перелічених, авторами витратно-цінового аналізу вводиться нове економічне поняття – функціонально-технологічна структуризація витрат, яка є методологічною основою ВЦА. Функціональний її аспект передбачає детальне вивчення механізму формування витрат в межах кожної статті з виділенням в її складі постійних та змінних частин, відповідно до запропонованої класифікації поділу витрат. Технологічний аспект дозволяє врахувати всю технологічну різноманітність виробництва продукції на підприємстві, чим значно підвищує точність визначення суми виробничих витрат.

Проте, як показали результати досліджень, можливості витратно-цінового аналізу можуть бути значно розширеними при доповненні функціонально-технологічної структуризації структуризацією поопераційною. Суть її полягає в тому, що в рослинництві практично всі технологічні витрати можна пов’язати з певними операціями, що дозволяє вирішувати такі завдання, як календарне планування витрат, налагодження оперативного контролю за їх дотриманням та зниження на цій основі собівартості, планування руху грошових коштів, прийняття рішень щодо короткострокового кредитування виробництва.

Вивчення теоретичних основ витратно-цінового аналізу також виявило, що розробники ВЦА не дають в достатній мірі задовільного його визначення, як економічного поняття. Так, у наявних визначеннях вказується лише перелік вирішуваних ним завдань, що збіднює методологічні основи та прикладні можливості ВЦА. В результаті досліджень нами запропоновано наступне визначення: витратно-ціновий аналіз – це заснований на функціонально-технологічній та поопераційній структуризації витрат інструментально-методичний апарат визначення та реалізації витратно-цінової стратегії підприємства, як провідного засобу забезпечення його прибутковості в ринкових умовах. На нашу думку, таке визначення більш повно характеризуватиме призначення, зміст та методичні основи ВЦА, а тому сприятиме глибшому розумінню його переваг.

Необхідність витратно-цінового аналізу в сільськогосподарських підприємствах опосередковано підтверджується зарубіжними публікаціями. Вони свідчать, що окремі його функції покладаються на управлінський облік, зокрема такий його елемент, як CVP-аналіз. Проте, при схожості завдань, вітчизняний витратно-ціновий аналіз зовсім не копіює іноземні зразки, а навпаки є оригінальною розробкою, яка в своїх методологічних основах перевершує зарубіжні напрацювання.

У другому розділі “Аналіз доходності продукції рослинництва та стану планово-економічної роботи в сільськогосподарських підприємствах” проводиться дослідження показників доходності, їх формування під дією різноманітних факторів, стану планово-економічної роботи в підприємствах. Під показниками доходності в дисертаційній роботі розуміються насамперед прибуток та рентабельність, проте до них можуть бути також віднесені, пропоновані окремими авторами, прибутковість та показник питомих сукупних затрат.

Як показали дослідження, протягом 1996-2000 рр. доходність продукції рослинництва мала дві чітко окреслені тенденції: до зниження в 1996-1998 та до зростання в 1998-2000 рр. Це підтверджується даними таблиці 1, яка містить інформацію про рівень та базисні індекси динаміки повної собівартості реалізованої продукції, виручки від реалізації та прибутку в розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь протягом 1996-2000 рр. З них видно, що до 1999 року включно витрати зростали більшими темпами ніж виручка, що негативно відобразилося на величині прибутку. В 2000 р. відбувся різкий ріст виручки, викликаний підвищенням цін на продукцію рослинництва, який і призвів до суттєвого зростання доходності. Така ж ситуація спостерігається і в розрізі окремих видів продукції. Зокрема по зерну та цукрових буряках, частка яких в загальній структурі грошових надходжень по рослинництву у 2000 р. становила 72,31 %, ціни у 2000 р. порівняно з 1999 р. зросли на 124 та 53 %, тоді як витрати лише на 46 та 17 % відповідно. По соняшнику злам негативних тенденцій відбувся в 1999 р., коли в порівнянні з попереднім роком ціна на нього зросла на 60 %, в той час як витрати – на 27 %.

Таблиця 1

Повна собівартість, виручка та прибуток від реалізації продукції

рослинництва в розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь

за 1996-2000 рр.

Роки | Значення, грн/га | Базисні індекси (1996 – 1,00)

Повна собіварт. | Виручка від реал. | Прибуток | Повної собіварт. | Виручки від реал. | Прибутку

1996 | 105,33 | 135,68 | 30,34 | 1,00 | 1,00 | 1,00

1997 | 141,29 | 160,32 | 19,03 | 1,34 | 1,18 | 0,63

1998 | 142,04 | 136,03 | -6,00 | 1,35 | 1,00 | х

1999 | 158,07 | 169,03 | 10,96 | 1,50 | 1,25 | 0,36

2000 | 219,34 | 314,71 | 95,37 | 2,08 | 2,32 | 3,14

Проте, слід зазначити, що в цілому зростання цін у 1996-2000 рр. відбувалося не за рахунок підвищення доходів та платоспроможного попиту населення, а, головним чином, під тиском зростаючих витрат. Так, в Україні в 2000 р. порівняно з 1996-м грошові доходи населення зросли на 116 %, а середньомісячна заробітна плата – на 83 %. Але через високий ріст індексу споживчих цін – 98 %, споживання продуктів харчування на душу населення майже не змінилося. Таким чином, зростання цін можна розглядати і як пасивне копіювання собівартості, що підкреслює ключову роль витрат в економічних процесах.

З метою вивчення впливу на собівартість витрат на 1 га та урожайності, було проведено факторний аналіз по основних видах продукції рослинництва у 1998 р. порівняно з 1996 та у 2000 р. порівняно з 1998 – таблиця 2. Аналіз також підтвердив домінуючу роль витрат.

Таблиця 2

Факторний аналіз зміни собівартості 1 т основних видів продукції рослинництва у 1998 р. порівняно з 1996 р.

та у 2000 р. порівняно з 1998 р.

Види

продукції | Відхилення по собівартості, грн/т

Загальне | в тому числі за рахунок:

затрат на га | урожайності

1998 проти 1996

Зерно | 50,25 | 61,45 | -11,20

Цукрові буряки | 23,00 | 24,27 | -1,26

Соняшник | 89,59 | 78,06 | 11,53

Картопля | 80,46 | 42,29 | 38,17

Овочі | 9,27 | 93,36 | -84,09

2000 проти 1998

Зерно | 123,23 | 103,24 | 19,99

Цукрові буряки | 31,51 | 32,32 | -0,80

Соняшник | 85,24 | 145,22 | -59,98

Картопля | 114,69 | 146,47 | -31,78

Овочі | 28,45 | 34,71 | -6,26

Дослідження виявили також одну з найважливіших причин зниження доходності рослинницької продукції - погіршення внутрішнього економічного управління (планово-економічної роботи) в сільськогосподарських підприємствах. Порівняльний аналіз якості планово-економічної роботи провели на прикладі сільськогосподарських підприємств Вишгородського району Київської області за періоди 1987-1989 і 1997-1999 рр. Критерієм якості виступала відповідність фактичних показників плановим, тобто наскільки фактичні показники були наближеними до планових, а відсоток виконання близький до 100.

Спочатку аналізували виконання плану із собівартості одиниці продукції. Аналіз виявив зниження якості планування цього показника. В цілому по господарствах району у 1997-1999 рр. порівняно з 1987-1989 рр. середній відсоток виконання плану по собівартості змістився на 31 відсотковий пункт від 112 % в першому триріччі до 143 % в другому. Якщо у 1987-1989 рр. частка показників по собівартості, що виконувалися на 90-110 % становила 23-36 %, то за 1997-1999 рр. їх виявилося лише 7-19 %. До інтервалу виконання плану на 65-135 % в 1987-1989 рр. потрапляло 67-85 % показників, а в 1997-1999 рр. – 32-57 %.

Аналогічні тенденції виявлені і стосовно решти планових показників. Рисунок 1 показує розподіл виконання планових показників за інтервалами в 1987-1989 та 1997-1999 рр. У першому триріччі основна частина показників виконання плану (біля 75 %) була зосереджена в інтервалі 70-130 %, а в межі 50-150 % потрапляло 90 %. В 1997-1999 рр. у проміжку 70-130 % перебувало 46 %, а в інтервалі 50-150 % - 63 %.

Рис. 1 Розподіл показників виконання плану в сільськогосподарських підприємствах Вишгородського району Київської області у 1987-1989 та 1997-1999 рр. за рівнями виконання.

Як показали дослідження, до причин послаблення планово-економічної роботи на підприємстві слід також віднести недостатню увагу до неї в нормативно-правовій сфері. Питанням планово-економічної роботи в сільськогосподарських підприємствах приділяється мало уваги, а нерідко вони взагалі ігноруються. Законодавчо ведення такої роботи не є обов’язковим і покладається на розсуд самого підприємства. Таке відношення до неї призвело до того, що на сьогоднішній день планово-економічна робота в сільськогосподарських підприємствах знаходиться в дуже незадовільному стані, а методи і прийоми її ведення застарілі, містять у собі багато суперечностей і не відповідають вимогам ринкової економіки. Виходячи з цього можна зробити висновок про гостру необхідність відновлення централізованої методологічної підтримки планування, прогнозування, аналізу та контролю в сільськогосподарських підприємствах.

В третьому розділі “Підвищення дієвості витратно-цінового аналізу в рослинницьких галузях сільськогосподарських підприємств” розкриваються шляхи удосконалення ВЦА, вказується зміст завдань витратно-цінового аналізу в рослинницьких галузях, обгрунтовуються шляхи удосконалення організації його впровадження та необхідність централізованої методологічної підтримки.

Експериментальне впровадження витратно-цінового аналізу в конкретних сільськогосподарських підприємствах показало, що виконання завдань ВЦА, визначених його розробниками, не вичерпує ні всіх потреб внутрішнього економічного управління на підприємстві, ні всіх можливостей витратно-цінового аналізу.

З допомогою методології та інструментів витратно-цінового аналізу можна успішно вирішувати ще цілий ряд завдань: багатоваріантне прогнозування собівартості одиниці продукції, обгрунтування рівня доплат до тарифу в механізмі матеріального стимулювання, бюджетування виробничої та збутової діяльності підрозділу (підприємства), розробка інструментів реалізації цінової стратегії підприємства, обгрунтування напрямів зниження собівартості одиниці продукції, оперативне управління витратами, визначення календарної потреби підрозділу (підприємства) в ресурсах на плановий період (рис.2).

Однією з передумов досягнення підприємством високої прибутковості продукції є якомога нижча її собівартість. Тому підприємство повинно знати її рівень за тих чи інших змін на ринку. В основі багатоваріантного прогнозування собівартості одиниці продукції лежить застосування 3 складових:

1) функціонально-технологічної структуризації витрат як інструментально-методичного засобу виконання розрахунків в оперативному режимі;

2) натуральних нормативів витрат ресурсів, що будуть використані в процесі виробництва;

3)прогнозованих цін на ресурси.

Для кожного можливого варіанта імовірних цін розраховується варіант собівартості. На основі отриманих результатів розрахунків приймається рішення про доцільність виробництва даного виду продукції за тих чи інших умов. Приклад такого прогнозування наведено в таблиці 3, де показано прогнозну собівартість 1 т зерна озимої пшениці за різних цін на пальне та технологічні матеріали при кількох рівнях оплати праці. |

Завдання витратно-цінового аналізу

Визначені розробниками витратно-цінового аналізу | Запропоновані автором в

результаті дослідження

Методологічна основа:

Визначення відтворювальної (актуалізованої) собівартості одиниці продукції | Функціонально-технологічна

структуризація витрат | Багатоваріантне

прогнозування собівартості одиниці продукції

Визначення рентабельності збуту товарної продукції на внутрішньому та

зовнішньому ринках | Обгрунтування рівня

доплат до тарифу в

механізмі матеріального стимулювання

Розрахунок цінових

пропозицій | Бюджетування виробничої та збутової діяльності підрозділу (підприємства)

Визначення межі

беззбитковості

Розробка інструментів

реалізації цінової стратегії підприємства

Обгрунтування напрямів зниження собівартості одиниці продукції

Поопераційна

структуризація витрат

Оперативне управління формуванням витрат

Визначення календарної потреби підрозділу

(підприємства) в ресурсах на плановий період

Рис. 2. Традиційні та нові завдання витратно-цінового аналізу в рослинницьких галузях сільськогосподарських підприємств

Функціонально-технологічна структуризація витрат дозволяє оперативно і достовірно обгрунтувати можливі розміри доплат підрозділам рослинництва за річні підсумки роботи в механізмі матеріального стимулювання. З цією метою аналізується рівень собівартості та сума прибутку на 1 га культури при різних розмірах доплат до заробітку протягом року. При цьому збільшення розміру доплат можна обумовити підвищенням урожайності відповідно враховуючи додаткові витрати на добрива, збирання і транспортування додаткової продукції і т.д. Оперативність і достовірність розрахунків досягається завдяки виділенню поняття продуктивних витрат. Результати розрахунків на прикладі озимої пшениці наведені в таблиці 4. Базовою врожайністю взято 24 ц/га.

Таблиця 3

Прогноз рівня та структури собівартості 1 т зерна озимої пшениці в залежності від рівня оплати праці та цін на пальне і технологічні матеріали (на прикладі СВК “Деснянський”)

Світова ціна нафти,

$/бар.,

(компл. ціна ДП, грн/кг) | Показники | Рівні оплати праці, (грн/місяць ($/год.))

в сіль-ському господ.

(160,85) | в народн. господ. (296,26) | на рівні прож. мінім. (334,05) | в про-мислов. (383,96) | на світов.рівні ($6)

25

(1,6) | собівартість, грн/т | 265,25 | 269,86 | 271,18 | 272,88 | 468,16

оплата праці, % | 2,07 | 3,74 | 4,21 | 4,81 | 44,51

ПММ і технологічні матеріали,% | 58,14 | 57,14 | 56,87 | 56,51 | 32,94

30

(1,92) | собівартість, грн/т | 281,44 | 286,05 | 287,37 | 289,07 | 484,35

оплата праці, % | 1,95 | 3,53 | 3,97 | 4,54 | 43,03

ПММ і технологічні матеріали,% | 60,55 | 59,57 | 59,30 | 58,95 | 35,18

35

(2,24) | собівартість, грн/т | 297,63 | 302,24 | 303,56 | 305,26 | 500,54

оплата праці, % | 1,84 | 3,34 | 3,76 | 4,30 | 41,64

ПММ і технологічні матеріали,% | 62,69 | 61,74 | 61,47 | 61,12 | 37,28

40

(2,56) | собівартість, грн/т | 313,81 | 318,42 | 319,74 | 321,44 | 516,72

оплата праці, % | 1,75 | 3,17 | 3,57 | 4,08 | 40,33

ПММ і технологічні матеріали,% | 64,62 | 63,68 | 63,42 | 63,08 | 39,24

При врожайності 36 ц/га та доплатах до поточних виплат за обсяги робіт 50 % собівартість проти базового варіанту (24 ц/га без доплат) не лише не зросте, а навіть знизиться. Крім того, за рахунок більшої кількості товарної продукції прибуток на 1 га зросте на 635,98 грн. З розрахунків також випливає, що підприємство може встановити 50 % доплат навіть при урожайності 28 ц/га, маючи і в цьому випадку зростання розміру прибутку з 1 га. Таким чином, керівники господарства одержують в оперативному режимі вичерпну і достовірну інформацію про можливі розміри стимулюючих доплат як потужного інструмента мотивації високопродуктивної праці і можуть своєчасно прийняти відповідне господарське рішення.

Поєднання в рамках витратно-цінового аналізу функціонально-технологічної та поопераційної структуризації витрат дозволяє забезпечити бюджетування виробничої діяльності підрозділів рослинництва – складання календарних та продуктових бюджетів. Перший містить календарний план витрачання ресурсів та надходження виробленої продукції у вартісному виразі. Окремо в ньому виділяють ту частину витрат, що вимагає прямого витрачання готівки, а також амортизаційні відрахування, оскільки вони являють собою внутрішні витрати і залишаються на підприємстві. До продуктового бюджету входять витрати на виробництво з розподілом їх за функціональною ознакою. В його складі також вказується виробнича програма та кількість продукції, що передбачається на реалізацію, визначається беззбитковий обсяг виробництва та урожайність, при якій цей обсяг буде досягнуто, внутрігосподарська та ринкова ціна за одиницю продукції, собівартість реалізованої продукції, виручка, прибуток та рентабельність. Продуктовий бюджет є річною програмою діяльності підрозділу.

Таблиця 4

Собівартість 1 т зерна озимої пшениці та прибуток на 1 га при різних рівнях урожайності та стимулюючих доплат за річні підсумки в СВК “Деснянський” Вишгородського р-ну Київської обл.

Доплати, % |

Показники | Урожайність, ц/га

24 | 28 | 32 | 36

0 | Собівартість, грн/т | 283,94 | 259,68 | 241,50 | 227,35

Прибуток, грн/га | 878,54 | 1092,90 | 1307,20 | 1521,54

5 | Собівартість, грн/т | 284,19 | 259,91 | 241,71 | 227,54

Прибуток, грн/га | 877,94 | 1092,25 | 1306,53 | 1520,86

10 | Собівартість, грн/т | 284,44 | 260,14 | 241,92 | 227,74

Прибуток, грн/га | 877,34 | 1091,61 | 1305,86 | 1520,14

15 | Собівартість, грн/т | 284,69 | 260,36 | 242,13 | 227,93

Прибуток, грн/га | 876,74 | 1090,99 | 1305,18 | 1519,45

20 | Собівартість, грн/т | 284,94 | 260,59 | 242,34 | 228,13

Прибуток, грн/га | 876,14 | 1090,35 | 1304,51 | 1518,73

30 | Собівартість, грн/т | 285,44 | 261,04 | 242,76 | 228,52

Прибуток, грн/га | 874,94 | 1089,09 | 1303,17 | 1517,33

40 | Собівартість, грн/т | 285,94 | 261,49 | 243,18 | 228,91

Прибуток, грн/га | 873,74 | 1087,83 | 1301,82 | 1515,92

50 | Собівартість, грн/т | 286,44 | 261,94 | 243,59 | 229,30

Прибуток, грн/га | 872,54 | 1086,57 | 1300,51 | 1514,52

Оперативне управління формуванням витрат виробничого підрозділу протягом року здійснюється за допомогою поопераційних технологій по кожній культурі. На їх основі визначаються поопераційні нормативи витрачання ресурсів на одиницю роботи. В міру виконання агротехнічних операцій, виходячи із їх обсягів, нормативів на одиницю та фактичних витрат на проведення, які отримують з первинних облікових документів, визначають економію або перевитрати. Виявлені відхилення оперативно і ретельно аналізуються.

Визначення потреби підрозділу в ресурсах на плановий період здійснюється за допомогою календарного планування витрат. Воно є можливим також за допомогою згадуваних нормативів. Поопераційний підхід дозволяє скласти календарний план технологічних операцій і відповідну помісячну потребу ресурсів в натуральному та вартісному виразах, визначити періоди більшої та меншої потреби, що дозволить прийняти рішення щодо короткострокового кредитування сільськогосподарського виробництва, своєчасно придбати необхідні засоби та енергоносії і т.п.

Окрім перелічених були запропоновані такі нові завдання витратно-цінового аналізу як обгрунтування напрямів зниження собівартості одиниці продукції та розробка інструментів реалізації цінової стратегії підприємства. Перше стає можливим завдяки функціонально-технологічній структуризації витрат. Вирішення другого відбувається на основі орієнтації підприємства на певні економічні пріоритети, якими можуть бути: максимізація поточного прибутку, завоювання більшої частини ринку, ослаблення конкурентів, отримання цільового прибутку, забезпечення беззбитковості, виживання, вихід на ринок з новим товаром і т.д.

Вивчення стану внутрішнього економічного управління в сільськогосподарських підприємствах України показує, що широке впровадження в них витратно-цінового аналізу дозволить підвищити їхню прибутковість за рахунок глибшого економічного обгрунтування управлінських рішень стосовно витратно-цінової політики. Для цього потрібна централізована методологічна та методична підтримка системи відповідних заходів на державному, регіональному та інших територіально-галузевих рівнях.

ВИСНОВКИ

1. Підвищення прибутковості сільськогосподарських підприємств в ринкових умовах залежить від рівня витрат та цін на сільськогосподарську продукцію. Це вимагає посиленої уваги до процесу їх формування та поведінки під дією різноманітних внутрішніх та зовнішніх факторів. На сьогоднішній день сільськогосподарські підприємства України не мають достатньо ефективного та дієвого інструменту, який би визначав їх витратно-цінову стратегію та сприяв її дотриманню. Причинами виступають слабка централізована нормативно-правова підтримка, відсутність досконалих рекомендацій щодо змісту, методів та прийомів такої роботи, застарілість існуючих методик та їх невідповідність вимогам ринкової економіки.

2. Вивчення теоретичних основ витратно-цінового аналізу показало, що в них відсутнє достатньо задовільне його визначення як економічного поняття. Пропозиції розробників ВЦА відображають лише перелік вирішуваних ним завдань, чим збіднюються його методологічні основи та прикладні можливості. Як більш глибоке визначення пропонується наступне: “Витратно-ціновий аналіз – це заснований на функціонально-технологічній та поопераційній структуризації витрат інструментально-методичний апарат визначення та реалізації витратно-цінової стратегії підприємства як провідного засобу забезпечення його прибутковості в ринкових умовах”. Таке визначення містить характеристику призначення, змісту, методичних основ витратно-цінового аналізу і сприятиме повнішому розумінню його переваг.

3. В ролі методологічної основи витратно-цінового аналізу в рослинницьких галузях сільськогосподарських підприємств, його розробники пропонують функціонально-технологічну структуризацію витрат. Результати наших досліджень показали, що функції ВЦА можуть бути значно розширені при доповненні його методологічних основ структуризацією поопераційною. Суть її в тому, що у рослинництві практично всі технологічні витрати можна пов’язати з певними операціями. Поопераційна структуризація відкриває нові можливості для вирішення ряду надзвичайно важливих для підприємства завдань.

4. На протязі 1996-2000 рр. доходність продукції рослинництва мала дві чітко окреслені взаємопротилежні тенденції – до зниження в 1996-1998 рр. та до зростання в 1998-2000 рр. Аналіз показав, що покращання ситуації в 1998-2000 рр. викликане, головним чином, тим, що ціни на продукцію в цей період зростали вищими темпами ніж витрати на її виробництво. Проте в цілому зростання цін в 1996-2000 рр. відбулося не за рахунок підвищення доходів та платоспроможного попиту населення, а під тиском зростаючих витрат. Тому глибоке всебічне дослідження формування та поведінки витрат і цін має стати обов’язковим завданням для досягнення стратегічних цілей ринкової економіки.

5. Однією з причин зниження доходності є незадовільний стан внутрішнього економічного управління (планово-економічної роботи) в сільськогосподарських підприємствах. Подібна ситуація позбавляє керівництво підприємства чіткого уявлення про майбутні результати господарської діяльності і ускладнює здійснення стратегії господарювання.

6. Дослідження показали, що завдання ВЦА, визначені його розробниками не вичерпують ні всіх потреб внутрішнього економічного управління в рослинницьких галузях сільськогосподарських підприємств, ні всіх можливостей витратно-цінового аналізу. Поєднання функціонально-технологічної та поопераційної структуризації витрат дозволяє значно розширити функції ВЦА, включивши до їх складу наступні: багатоваріантне прогнозування собівартості одиниці продукції рослинництва, обгрунтування інструментів реалізації цінової стратегії підприємства, обгрунтування розмірів стимулюючих доплат в механізмі матеріального стимулювання рослинницьких підрозділів за річні підсумки, бюджетування виробничої діяльності підрозділів рослинництва, оперативне управління формуванням витрат рослинницького підрозділу, визначення календарної потреби підрозділу в ресурсах на плановий період, обгрунтування напрямів зниження собівартості одиниці продукції рослинництва.

7. Широке запровадження витратно-цінового аналізу в сільськогосподарських підприємствах є достатньо дієвим засобом для підвищення їх ефективності, але воно потребує чітких скоординованих дій державних органів господарського управління, науково-дослідних закладів та інших установ і організацій відповідної направленості. Підприємства необхідно забезпечити методичною, інформаційною, кадровою та іншими видами підтримки ведення ВЦА. За відсутності в сільськогосподарських підприємствах достатнього кадрового та технічного потенціалу організація впровадження витратно-цінового аналізу може відбуватися на сервісних засадах. Результативність такого його ведення гарантуватиметься кваліфікаційним рівнем працівників інформаційно-консультаційних (дорадчих) служб та необхідним технічним їх забезпеченням.

8. Важливим організаційним елементом впровадження витратно-цінового аналізу є використання електронно-обчислювальної техніки, зокрема з’ясування порівняльних переваг спеціалізованих та стандартних пакетів прикладних програм. Співставлення їхніх можливостей показало, що найбільш придатними для ведення витратно-цінового аналізу є спеціалізовані пакети прикладних програм. Основними їх перевагами перед стандартним та ручним обробітком є швидкість проведення розрахунків, швидкість внесення оперативних правок та проведення розрахунків для нестандартних ситуацій, зовнішній вигляд вихідної інформації, надійність зроблених розрахунків.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

11.