Актуальність проблеми Встановлена, що розвиток анемії в дітей з опік
ами зв'язано з наступними причинами: впливом високих температур безпос
ередньо на еритроцити, зниженням тривалості життя еритроцитів, утратою
крові через раневую поверхня, порушенням к
АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ГЕМАТОЛОГІЇ ТА ТРАНСФУЗІОЛОГІЇ
ОСАДЧА ОКСАНА ІВАНІВНА
УДК 616-001.17-053.2-037.07
МЕХАНІЗМИ УШКОДЖЕННЯ ЕРИТРОЦИТІВ У ДІТЕЙ З
ОПІКАМИ
14.01.31 - Гематологія та трансфузіологія
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеню кандидата біологічних наук
Київ - 2002
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Інституті гематології та трансфузіології АМН України
Науковий керівник: доктор медичних наук, професор
Козинець Георгій Павлович
Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України
професор кафедри хірургії та опікової хвороби
Офіційні опоненти:
доктор біологічних наук, професор
Федоровська Олена Олексіївна
Інститут гематології та трансфузіології АМН України
завідувач лабораторії мікробіології та проблем антиінфекційного імунітету
доктор біологічних наук
Янчій Роман Іванович
Інститут фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України
провідний науковий співробітник відділу імунології і цитотоксичних сироваток
Провідна установа: Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології
ім. Р.Є. Кавецького НАН України, м. Київ
Захист відбудеться “__29__” __травня__ 2002 р. о __14__ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.612.01 в Інституті гематології та трансфузіології АМН України
( 04060, м.Київ, вул. М.Берлинського, 12).
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту гематології та трансфузіології АМН України ( 04060, м.Київ, вул. М.Берлинського, 12).
Автореферат розісланий “__25__” __квітня________2002 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради В.Г. Комісаренко
Загальна характеристика роботи
Актуальність теми Причинами розвитку анемії у дітей з опіками є: вплив високих температур безпосередньо на еритроцити, зниження тривалості життя еритроцитів, втрата крові через ранову поверхню, порушення кісткомозкового кровотворення зі звуженням еритроїдного паростка і зниженням індексу дозрівання нейтрофільних гранулоцитів та індексу еритроцити/лейкоцити, зниження синтезу гемоглобіну (Барнат И., 1975; Алексеев И.В., Замараев И.В. и др.,1995; Игнатов С.Б., 1990; Новицкий В.Р., и др., 1999). У дітей при легких опіках анемія спостерігається у 27% випадків; у дітей з опіками середньої тяжкості - у 50%, у дітей з тяжкими і вкрай тяжкими опіками анемія розвивається у всіх випадках і протягом усього періоду хвороби постійно прогресує (Карваял Х.Ф. и др., 1990). Анемія у дітей зберігається і після відновлення втраченого шкірного покриву (Бугров С.Н., 2000).
Є одиничні повідомлення про вплив опікової інтоксикації на показники функціональної активності клітин крові у дітей з опіками. Спостерігаються зміни кількісного і якісного складу крові, функціональної активності лімфоцитів, які супроводжуються розвитком феномена аутоімунної агресії (Слесаренко С.В. и др., 2000; Куценко Е.В. и др., 2000).
Недостатньо вивченою є залежність між порушеннями функціонального стану лімфоцитів і розвитком аутоімунних реакцій у дітей з опіками різного ступеня тяжкості.
Не визначена роль аутоімунних реакцій у розвитку анемії у тяжко обпечених дітей у залежності від тяжкості травми і стадії хвороби.
Не вивчена роль різних факторів сироватки у розвитку анемії у дітей з опіками в гострому періоді опікової хвороби.
Відсутні діагностичні критерії розвитку аутоімунного ушкодження еритроцитів у дітей з опіками.
Вищевикладене дозволяє вважати, що розкриття механізмів розвитку анемії, яка пов'язана з аутоімунним ушкодженням еритроцитів у дітей з опіками, визначає актуальність даного дослідження і його мету.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами: Тема дисертації пов'язана з плановою НДР Інституту гематології та трансфузіології АМН України “Розробити систему лiкувальних заходiв, спрямованих на зменшення смертностi та iнвалiдностi обпечених дiтей дошкiльного вiку” /шифр ЦФ.537, № держреєстрації 0194U017323/.
Мета і задачі дослідження. Мета дослідження - розкрити механізми ушкодження еритроцитів у дітей з опіками.
Для досягнення вказаної мети поставлені наступні завдання:
1.
Вивчити особливості змін деяких показників клітинного складу периферичної крові у дітей у гострому періоді опікової хвороби.
2.
Визначити залежність між ступенем вираженості ушкодження еритроцитів та показниками функціональної активності Т- і В-лімфоцитів у гострому періоді опікової хвороби.
3.
Вивчити роль факторів сироватки крові у розвитку ушкодження еритроцитів в залежності від стадії і тяжкості опікової хвороби.
4.
Визначити зв’язок між вмістом імуноглобулінів основних класів у сироватці крові й антиеритроцитарними антитілами в гострому періоді опікової хвороби.
5.
Розробити систему діагностики анемії, яка пов'язана з розвитком аутоімунних ушкоджень еритроцитів у дітей з опіками.
Об'єкт дослідження - еритроцити периферичної крові, лейкоцити периферичної крові, Т- і В-лімфоцити, цільна аутологічна сироватка, фракції сироватки крові.
Предмет дослідження - взаємозв'язок розвитку ушкодження еритроцитів і функціональної активності імунокомпетентних клітин із розвитком аутоімунних реакцій і впливом на них різних фракцій сироватки крові у дітей з опіками в залежності від стадії опікової хвороби.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше:
-
встановлена залежність між зниженням показників вмісту еритроцитів та гемоглобіну із збільшенням лейкоцитів і лімфоцитів у периферичній крові дітей з опіками на різних стадіях опікової хвороби;
-
визначено значення в розвитку анемії, пов'язаної з аутоімунним ушкодженням еритроцитів, змін кількості і функціональної активності Т- і В-лімфоцитів у дітей з опіками на різних стадіях хвороби;
-
визначені механізми ушкодження еритроцитів у дітей з опіками на різних стадіях опікової хвороби: в ранньому післяшоковому періоді ушкодження еритроцитів зумовлене нагромадженням у крові середньо - і низькорозмірних сполук, які знаходяться у вільному, не фіксованому з білками стані; у стадії токсемії і септикотоксемії ушкодження еритроцитів зумовлене аутологічною антитілозалежною кілерною активністю лімфоцитів;
-
розроблено систему діагностики характеру і вираженості анемії, пов'язаної з аутоімунним ушкодженням еритроцитів, яка складається з двох етапів: I - оглядовий - визначення вмісту еритроцитів, гемоглобіну, середнього вмісту гемоглобіну в еритроциті, середньої концентрації гемоглобіну в еритроциті, визначення осмотичної резистентності еритроцитів, вмісту ретикулоцитів, лейкоцитів і лімфоцитів, визначення цитолітичної дії аутологічної сироватки і її різних фракцій стосовно аутологічних еритроцитів; II - спеціальний - визначення вмісту та функціональної активності Т- і В-лімфоцитів, активності лімфоцитів в аутоімунних реакціях (аутологічне розеткоутворення і кілерна активність), визначення впливу аутологічної сироватки і її різних фракцій на активність лімфоцитів в аутоімунних реакціях, вмісту антиеритроцитарних антитіл.
Практичне значення отриманих результатів Розроблено і обґрунтовано спосіб прогнозування розвитку анемії, пов'язаної з аутоімунним ушкодженням еритроцитів у дітей з опіками на різних стадіях хвороби, що дозволить підвищити ефективність і своєчасність діагностики і лікувальних заходів. Комплекс гематологічних і імунологічних досліджень з розробленими критеріями за матеріалами дисертації використовується у повсякденній практиці в Українському опіковому центрі і ряді обласних опікових відділень. Основні наукові положення впроваджені в навчальний процес Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, для підготовки клінічних ординаторів і лікарів-інтернів на базі Українського опікового центру.
Особистий внесок здобувача. Самостійно проведено 7539 досліджень по вивченню клітин периферичної крові за допомогою тестів: вміст гемоглобіну й еритроцитів, ретикулоцитів, лейкоцитів; вивчення кількості і функціональної активності лімфоцитів; дослідження аутоімунних реакцій; дослідження впливу різних сироваткових факторів на розвиток аутоімунного ушкодження еритроцитів. Статистична обробка результатів, отриманих у ході дослідження.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були викладені на пленумі патофізіологів України “Клітинні і молекулярні механізми розвитку патології” (Львів, 1993); у матеріалах республіканського семінару головних фахівців (комбустіологів) Управління охорони здоров'я при обласних адміністраціях (Хмельницький, 1993); на конференції “Актуальні питання фізіологічних аспектів гравітаційної хірургії та детоксикаційної терапії і перитоніального діалізу в клінічній практиці” (Хмельницький, 1994); на ХI конгресі Всесвітньої опікової асоціації (Париж, 1994); на VI конгресі Європейської опікової асоціації (Верона, 1995); на IV конференції НАТО з питань патології крові (Нідерланди, 1996); на V конференції НАТО з питань патології крові (Лісабон, 1998); на II конгресі хірургів України (Донецьк, 1998); на ІІІ конгресі хірургів України (Харків, 2000); на ІІІ Національному конгресі анестезіологів України (Одеса, 2000).
Дисертація апробована на засіданні Вченої ради Інституту гематології і трансфузіології АМН України.
Публікації. За темою дисертації опубліковано 16 наукових праць, з них 5 - у наукових журналах, 4 - у тезах конгресів Світової і Європейської опікових асоціацій, 7 - у тезах конференцій.
Структура й обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається з вступу, огляду літератури (4 розділи), експериментальної частини (3 розділи), аналізу і узагальнення результатів дослідження, висновків і списку використаних джерел літератури.
Робота викладена на 125 сторінках, ілюстрована 16 таблицями(на окремих аркушах), список використаної літератури складає 176 джерел.
Основний зміст роботи
Огляд літератури. У розділі представлено характеристику стану проблем щодо механізмів розвитку анемії у дітей з опіками, впливу ендогенної інтоксикації на функціональний стан клітин імунної системи, значення аутоімунних реакцій в розвитку ушкодження еритроцитів при опіковій хворобі.
Об'єкт, матеріали і методи дослідження. Об'єктами дослідження були зразки венозної крові. Взяття крові для підрахунку еритроцитів і лейкоцитів, визначення вмісту гемоглобіну здійснювалось уніфікованим геміглобінцианідовим методом. Визначення середнього вмісту гемоглобіну еритроциті і середньої концентрації гемоглобіну в еритроциті, а також підрахунок лейкограм проводили за В.В. Меншиковим (1987). Визначення осмотичної резистентності еритроцитів проводили за Індельсоном (1970). Визначення вмісту ретикулоцитів проводили уніфікованим методом фарбування азуром II на склі за В.В. Меншиковим (1987).
У дослідженнях застосовувався тест прямого та непрямого розеткоутворення з ксеногенними еритроцитами для ідентифікації популяцій еритроцит-розеткоутворюючих лімфоцитів (Е-РУЛ) і еритроцит-активованих комплемент-розеткоутворюючих лімфоцитів (ЕАС-РУЛ) (Пастер Е.У., Ґедзь В.В., Позур В.К., 1989). Теофілінчутливі (Е-РУЛтео.чув.) і теофілінрезистентні (Е-РУЛтео.рез.) лімфоцити визначали за методом В.В. Меншикова (1987). Проліферативну активність лімфоцитів оцінювали в реакції бласттрансформації (РБТЛ) з фітогемаглютиніном (ФГА) і ліпополісахаридом Е. Coli (ЛПС) радіометричним методом за включенням 3Н-тимідинової мітки з наступним визначенням індексу стимуляції (ІС) (Фримель Г.,1987) . Для культивування лімфоцитів використовували Середовище 199. Підрахунок проводився за допомогою рідинного сцинтіляційного спектрометра SL (Франція). Дослідження проводились з використанням обладнання радіологічною лабораторією Інституту молекулярної біології та генетики НАН України.
Імуноглобуліни ізотипів А, М і G визначали методом радіальної імунодифузії в гелі за Mancini et al.
Для вивчення активності лімфоцитів в аутоімунних реакціях проводили аутологічне розеткоутворення (АРУл) (Меньшиков В.В., 1987), а також реакцію аутологічної кілерної активності (СКАл) у власній модифікації ( Повстяний М.Ю., 1993 ).Дослідження проводились з використанням обладнання радіологічною лабораторією МКЛ №9. Оцінка реакції кілерної активності проводилась радіометричним методом за кількістю звільненого Cr51 з клітин-мішеней (аутологічні еритроцити) у відсотках.
Вилучення різних фракцій з цільної аутологічної сироватки проводили методом висалювання сульфатом амонію 50% і 100% концентрації (Пастер Е.У., Ґедзь В.В., Позур В.К., 1989). Вилучення фракції, що містить середньо- і низькорозмірні сполуки проводили методом фільтрації (мембрані фільтри з діаметром пор 150-250нм) (Шейман Б.С., 2000).
Для вивчення цитотоксичної дії аутологічної сироватки (ЦА) і її різних фракцій на еритроцити використовувався метод лейколіза ( Козинець Г.П., 1991 ).
Для визначення вмісту неповних теплових аглютинінів у сироватці крові використовували метод аглютинації еритроцитів у сольовому і желатиновому середовищі (Сарницький И.П., Тищенко Л.М., 1980)
Статистична обробка результатів досліджень проводилася методом варіаційної статистики (Ашмарін І.П., Воробйов А.А.)
Характеристика обстежених хворих. Основну групу склали 95 обпечених дітей у віці від 1 до 5 років, які лікувались в дитячому опіковому відділенні Українського опікового центру з 1992 року по 2000 рік. Діти отримували загальноприйняте комплексне лікування.
Залежно від глибини та площі опіку всі обстеженні були розділені на дві групи: перша - з опіками тяжкого ступеня (55 хворих); друга - з опіками вкрай тяжкого ступеня (40 хворих). Серед обстежених дітей було 60 хлопчиків та 35 дівчаток. Джерелом опіків у 65% випадків був окріп, у 35% випадків - полум'я.
Дослідження у дітей з опіковою хворобою проводилось у ранньому післяшоковому періоді на 3-4 добу після травми (вихідні показники), стадіях токсемії - на 7-8-у добу та септикотоксемії - на 19-21-у добу після травми.
Контрольну групу склали 20 дітей, що перенесли планову герніопластику в українській спеціалізованій дитячій лікарні "Охматдит" МОЗ України.
Результати та їх обговорення. У ранньому післяшоковому періоді на 3-4 добу з моменту травми визначено зниження вмісту гемоглобіну й еритроцитів у периферичній крові пропорційно тяжкості травми: у дітей з тяжкими опіками в 1,08 рази (P<0,05) і 1,13 рази (P<0,05); у дітей із вкрай тяжкими опіками в 1,14 рази (P<0,05) і в 1,38 рази (P<0,05) відповідно до контрольних показників. При цьому, в ці терміни середній вміст і концентрація гемоглобіну залишалися в межах контрольних значень у дітей обох груп. Не виявлено змін показників осмотичної резистентності еритроцитів і вмісту ретикулоцитів у дітей обох груп.
У цей період відзначено зниження абсолютної і відносної кількості Е-РУЛ(Е-розеткоутворюючих лімфоцитів) щодо контрольних значень у дітей з тяжкими опіками в 2,46 рази (P<0,05) і дітей із вкрай тяжкими опіками в 2,23 рази (P<0,05). Разом з тим визначено зниження вмісту Е-РУЛтео.чут. і Е-РУЛтео.рез. у дітей обох груп щодо контрольних значень у 1,70 і 3,50 рази (P<0,05) і 1,52 і 3,0 рази (P<0,05) відповідно. Співвідношення Е-РУЛтео.рез. до Е-РУЛтео.чут. - хелперно-супресорний коефіцієнт (ХСК) у дітей обох груп визначалося зниженим: у дітей з тяжкими опіками воно склало 0,71, а у дітей із вкрай тяжкими опіками - 0,75 (при показнику контрольної групи 1,45).
При вивченні вмісту В-лімфоцитів у дітей з тяжкими і вкрай тяжкими опіками в ранньому післяшоковому періоді встановлено зниження ЕАС-РУЛ (ЕАС-розеткоутворюючих лімфоцитів) щодо контрольних показників у 3,23 рази (P<0,05) у дітей з тяжкими опіками і у 6,71 рази (P<0,05) у дітей із вкрай тяжкими опіками.
Вивчення показників гуморального імунітету показало зниження вмісту IgG в 1,43 рази (P<0,05) у дітей з тяжкими опіками і у 1,82 рази (P<0,05) у дітей із вкрай тяжкими опіками щодо контрольних показників.
Визначено тенденцію до зниження вмісту IgА у дітей обох груп щодо контрольних значень.
У цьому періоді встановлено підвищення концентрації ЦІК (циркулюючі імунні комплекси) у дітей обох груп щодо контрольних значень в 1,14 рази і 1,42 рази (P<0,05) .
У ранньому післяшоковому періоді у дітей з тяжкими і вкрай тяжкими опіками встановлено зниження індексу стимуляції (ІС) у реакції бласттрансформації (РБТЛ) у відповідь на внесення ФГА і ЛПС у 2,1рази (P<0,05) і в 3,75 рази (P<0,05) у дітей з тяжкими опіками, у дітей із вкрай тяжкими опіками ці показники були знижені відповідно у 2,52 рази (P<0,05) і в 4,41 рази (P<0,05). Зниження показників проліферативної активності лімфоцитів у відповідь на стимуляцію ФГА і ЛПС були пов'язані з високими показниками спонтанної проліферативної активності лімфоцитів у дітей обох груп. Попередня інкубація лімфоцитів з дексаметазоном та индометацином визначала підвищення їх проліферативної активності стосовно показників спонтанної реакції.
На 3-4 добу з моменту травми в ранньому післяшоковому періоді у дітей з тяжкими і вкрай тяжкими опіками встановлено тенденцію до підвищення показників аутологічного розеткоутворення лімфоцитів (АРУл). 3-х кратне відмивання аутологічних еритроцитів сприяло зниженню показників АРУл у дітей з тяжкими опіками в 5,8 рази (P<0,05), а у дітей із вкрай тяжкими опіками в 4,6 рази (P<0,05).
У ці терміни визначено підвищення природної кілерної активності лімфоцитів (СКАл) стосовно аутологічних еритроцитів, мічених Cr51. Встановлено, що 3-х кратне відмивання аутологічних еритроцитів сприяє зниженню активності лімфоцитів у дітей з тяжкими опіками в 2,4 рази (P<0,05) і у дітей із вкрай тяжкими опіками в 2,06 рази (P<0,05).
При вивченні впливу аутологічної сироватки і її різних фракцій на показники активності лімфоцитів стосовно аутологічних еритроцитів в АРУл і кілерній реакції (СКАл) у дітей з тяжкими і вкрай тяжкими опіками в ранньому післяшоковому періоді встановлено, що основною стимулюючою дією володіє фракція сироватки крові, що містить середньо- і низькорозмірні сполуки. Внесення даної фракції в інкубаційне середовище сприяло підвищенню активності лімфоцитів стосовно показників контролю і спонтанної реакції у дітей з тяжкими опіками відповідно в 3,52 і 1,47 рази (P<0,05), а у дітей із вкрай тяжкими опіками відповідно в 1,72 рази (P<0,05) і 1,49 рази (P<0,05).
У ці терміни визначені високі показники цитолітичної активності (ЦА) аутологічної сироватки стосовно аутологічних еритроцитів як у дітей з тяжкими опіками (P<0,05), так і у дітей із вкрай тяжкими опіками (P<0,05). Визначено, що провідну роль у ЦА в ці терміни відіграє фракція сполук середніх і низьких розмірів.
У стадії токсемії на 8-10 добу з моменту травми у дітей з тяжкими і вкрай тяжкими опіками виявлено найбільш значне зниження вмісту гемоглобіну й еритроцитів в периферичній крові стосовно контрольних і вихідних показників. Вміст гемоглобіну у дітей з тяжкими опіками був зниженим щодо контрольних значень у 1,24 рази (P<0,05) і щодо вихідних значень у 1,21 рази (P<0,05). Вміст еритроцитів у дітей цієї групи був в 1,54 рази (P<0,05) зниженим щодо контрольних значень і в 1,27 рази (P<0,05) щодо вихідних показників. У дітей із вкрай тяжкими опіками виявлено зниження вмісту гемоглобіну й еритроцитів стосовно контрольних показників у 1,51 рази (P<0,05) і 1,85 рази (P<0,05) і щодо показників раннього післяшокового періоду в 1,32 рази (P<0,05) і 1,26 рази (P<0,05) відповідно. Середній вміст гемоглобіну в еритроциті у дітей обох груп зберігався в межах контрольних значень. Не виявлено змін показників середньої концентрації гемоглобіну в еритроциті і осмотичної резистентності щодо контрольних показників. Вміст ретикулоцитів у дітей з тяжкими опіками та вкрай тяжкими опіками не перевищував значення контрольної групи. Визначено збільшення кількості лейкоцитів і лімфоцитів у дітей обох груп. Найбільш високі дані визначаються у дітей із вкрай тяжкими опіками - в 1,96 рази (P<0,05) і в 1,90 рази(P<0,05) стосовно контрольних показників і стосовно вихідних показників у 1,37 рази (P<0,05) і 1,50 рази (P<0,05) відповідно.
У стадії токсемії виявлено зниження вмісту Е-РУЛ щодо контрольних значень у дітей з тяжкими опіками на 1,43 рази (P<0,05) і у дітей із вкрай тяжкими опіками на 1,40 рази (P<0,05). Виявлено зниження відносного й абсолютного вмісту Е-РУЛтео.чут. і Е-РУЛтео.рез. лімфоцитів при підвищенні ХСК у дітей обох груп.
У стадії токсемії виявлено також прогресивне зниження показників відносного вмісту ЕАС-РУЛ щодо контрольних показників і вихідних значень у дітей з тяжкими опіками у 3,68 рази (P<0,05) і в 1,55 рази (P<0,05); у дітей із вкрай тяжкими опіками у 9,71 рази (P<0,05) і в 1,71 рази (P<0,05) при зниженні абсолютного вмісту ЕАС-РУЛ щодо контрольних значень у дітей обох груп у 2,93 рази (P<0,05) і 9,7 разів (P<0,05). Відзначено подальше зниження вмісту IgG, IgA щодо контрольних показників у дітей з тяжкими опіками в 1,88 рази (P<0,05) і 1,40 рази (P<0,05). У дітей із вкрай тяжкими опіками ці показники були нижче контрольних значень у 1,82 рази (P<0,05) і в 2,18 рази (P<0,05) відповідно при незначних змінах показників вмісту IgМ. Визначено підвищення вмісту ЦІК у дітей обох груп щодо контрольних показників у 1,41 рази (P<0,05) і в 1,69 рази (P<0,05).
Встановлено тенденцію до підвищення показників проліферативної активності лімфоцитів на ФГА щодо вихідних показників у дітей з тяжкими опіками при незмінних показниках у дітей із вкрай тяжкими опіками. Застосування індометацину і дексаметазону визначало тенденцію до підвищення проліферативної активності лімфоцитів у РБТл. Найбільш виражена дія даних препаратів виявлялася в дітей з тяжкими опіками, де ІС лімфоцитів у присутності дексаметазону в 2,40 рази (P<0,05) і індометацину в 2,42 рази (P<0,05) перевищував показники спонтанної реакції. У дітей обох груп визначено подальше зниження показників проліферативної активності лімфоцитів при стимуляції ЛПС по відношенню до контрольних показників у 6,81 рази (P<0,05) і в 9,0 рази (P<0,05) і вихідних значень у 1,81 рази (P<0,05) і в 2,04 рази (P<0,05). Застосування дексаметазону приводило до підвищення ІС в 1,30 рази (P<0,05) у дітей з тяжкими опіками і в 1,32 рази(P<0,05) у дітей із вкрай тяжкими опіками стосовно показників спонтанної реакції.
Стадія токсемії характеризувалася підвищенням показників АРУл (аутологічного розеткоутворення лимфоцитів) стосовно контрольних значень у дітей з тяжкими опіками в 1,17 рази (P<0,05) і у дітей із вкрай тяжкими опіками в 1,60 рази (P<0,05). Відмивання еритроцитів сприяло зниженню показників АРУл стосовно спонтанної реакції у дітей з тяжкими опіками в 1,6 рази (P<0,05), у дітей із вкрай тяжкими опіками в 1,9 рази (P<0,05). При цьому ці показники перевищували вихідні значення і показники контрольних осіб у дітей з тяжкими опіками в 3,2 рази (P<0,05) і в 4,7 рази (P<0,05), а у дітей із вкрай тяжкими опіками – в 5,6 рази (P<0,05) і 4,1 рази (P<0,05) відповідно. При вивченні впливу аутологічної сироватки на показники АРУл встановлено, що внесення її в інкубаційне середовище визначало різке підвищення показників АРУл стосовно контрольних показників у дітей з тяжкими опіками в 2,5 рази (P<0,05) і в 3,2 рази (P<0,05) у дітей із вкрай тяжкими опіками. При вивченні впливу різних фракцій сироватки визначено, що значимою стимулюючою дією володіє глобулінова фракція сироватки, внесення якої в інкубаційне середовище сприяло підвищенню значень АРУл стосовно контрольних показників у дітей з тяжкими опіками в 2,1 рази (P<0,05) і у дітей із вкрай тяжкими опіками в 3,3 рази (P<0,05).
У стадії токсемії визначено найбільш значне підвищення показників активності СКАл стосовно вихідних показників у дітей з тяжкими опіками в 1,90 рази (P<,0,05) і у дітей із вкрай тяжкими опіками в 2,54 рази (P<0,05). Відмивання еритроцитів сприяло зниженню показників СКАл, однак, ці значення перевищували вихідні показники і контрольні значення у дітей з тяжкими опіками в 4,16 рази (P<0,05) і в 5,64 рази (P<0,05). У дітей із вкрай тяжкими опіками відмивання еритроцитів сприяло зниженню показників СКАл у 1,10 рази (P<0,05). При цьому ці показники перевищували вихідні значення в 2,54 рази (P<0,05) і контрольні показники в 7,19 рази (P<0,05). Виявлено стимулюючий вплив цільної аутологічної сироватки на показники СКАл обох груп стосовно вихідних значень в 1,82 рази (P<0,05) і в 2,03 рази (P<0,05). При вивченні впливу різних фракцій сироватки найбільш виражену стимулюючу дію мала глобулінова фракція. Внесення даної фракції сироватки сприяло підвищенню показників СКАл стосовно спонтанної реакції у дітей з тяжкими опіками в 2,02 рази (P<0,05), у дітей із вкрай тяжкими опіками в 1,55 рази (P<0,05).
На 8-10 добу з моменту травми в стадії токсемії у дітей обох груп визначено підвищення показників вмісту неповних теплових аглютинінів стосовно вихідних показників у 25,5 рази (P<0,05) і в 29,6 рази (P<0,05) і стосовно контрольних значень у 28,1 рази (P<0,05) і в 29,6 рази (P<0,05) відповідно.
Виявлено високі показники ЦА аутологічної сироватки на аутологічні еритроцити у дітей з тяжкими і вкрай тяжкими опіками (P<0,05). При цьому встановлено, що ведуча роль в ушкодженні еритроцитів належить глобуліновій фракції сироватки крові (P<0,05).
У стадії септикотоксемії на 19-21 добу після травми встановлено зниження вмісту гемоглобіну щодо вихідних значень у дітей з тяжкими опіками в 1,20 рази (P<0,05) і у дітей із вкрай тяжкими опіками в 1,28 рази (P<0,05). При цьому середній вміст гемоглобіну і середня концентрація гемоглобіну в еритроциті залишалися в межах контрольних показників. Показники осмотичної резистентності еритроцитів і вміст ретикулоцитів знаходилися в межах значень контрольної групи. Встановлено тенденцію до підвищення вмісту лейкоцитів і лімфоцитів щодо контрольних значень у дітей з тяжкими опіками. У дітей із вкрай тяжкими опіками ці показники в 1,21 і 1,29 рази (P<0,05) перевищували вихідні дані і у 1,44 рази (P<0,05) і 1,15 - контрольні значення.
У стадії септикотоксемії у дітей обох груп встановлено зниження Е-РУЛ щодо контрольних значень у 1,72 рази (P<0,05) і в 1,62 рази (P<0,05) відповідно. Разом з тим визначена тенденція до підвищення цих показників щодо вихідних значень у дітей обох груп. Визначено зниження вмісту Е-РУЛтео.чут. лімфоцитів щодо вихідних значень у дітей з тяжкими опіками в 1,68 рази (P<0,05) і у дітей із вкрай тяжкими опіками в 1,41 рази (P<0,05). Виявлено збільшення показників вмісту Е-РУЛтео.рез. лімфоцитів стосовно вихідних значень у дітей з тяжкими опіками в 2,58 рази (P<0,05) і у дітей із вкрай тяжкими опіками в 2,42 рази (P<0,05). Визначено підвищення ХСК у дітей обох груп: до 2,70 у дітей з тяжкими опіками і до 2,29 у дітей із вкрай тяжкими опіками при контрольному показнику 1,45.
Стадія септикотоксемії характеризувалася подальшим зниженням стосовно вихідних показників вмісту ЕАС-РУЛ у дітей обох груп пропорційно тяжкості травми. Визначено зниження вмісту ЕАС-РУЛ щодо контрольних значень у дітей з тяжкими опіками в 3,73 рази (P<0,05) і у дітей із вкрай тяжкими опіками в 8,81 рази (P<0,05). Відзначено подальше зниження вмісту IgG у дітей обох груп щодо вихідних значень у 1,45 рази (P<0,05) і 1,47 рази (P<0,05) відповідно. Вміст IgА мав тенденцію до підвищення. У дітей з тяжкими опіками цей показник наближався до контрольних значень. Рівень ЦІК визначався підвищеним щодо контрольних значень у дітей обох груп відповідно в 1, 26 і 1,69 рази (P<0,05).
У стадії септикотоксемії визначено тенденцію до підвищення індексу стимуляції(ІС) лімфоцитів на ФГА щодо вихідних показників. У дітей із вкрай тяжкими опіками показники проліферативної активності лімфоцитів на ФГА були знижені щодо контрольних значень у 1,65 рази (P<0,05), у дітей з тяжкими опіками цей показник досягав контрольних значень. Застосування індометацину і дексаметазону визначало тенденцію до підвищення показників проліферативної активності лімфоцитів щодо вихідних даних у дітей обох груп.
Встановлено зниження показників проліферативної активності лімфоцитів на ЛПС у дітей з тяжкими опіками щодо вихідних показників в 1,82 рази (P<0,05) і у дітей з вкрай тяжкими опіками в 1,81 рази (P<0,05). Застосування дексаметазону приводило до підвищення показників ІС лімфоцитів на ЛПС щодо спонтанної реакції у дітей з тяжкими опіками в 1,72 рази (P<0,05), у дітей із вкрай тяжкими опіками - 1,42 рази (P<0,05).
При вивченні активності лімфоцитів у реакціях проти аутологічних еритроцитів встановлено, що в стадії септикотоксемії у дітей з тяжкими опіками визначено підвищення показників спонтанної АРУл щодо контрольних показників на 13,2%. Відмивання аутологічних еритроцитів сприяло зниженню АРУл щодо спонтанної реакції в 1,80 рази (P<0,05), однак ці показники в 3,4 рази перевищували вихідні показники (P<0,05). У дітей із вкрай тяжкими опіками визначено підвищення значень спонтанної АРУл щодо вихідних показників у 1,2 рази (P<0,05), відмивання аутологічних еритроцитів сприяло зниженню показників АРУл щодо спонтанної реакції в 1,40 рази (P<0,05), разом із тим ці значення перевищували вихідні показники у 4.40 рази (P<0,05).
У стадії септикотоксемії цільна аутологічна сироватка характеризувалась стимулюючою дією на активності лімфоцитів в АРУл стосовно вихідних показників у дітей з тяжкими опіками в 1,63 рази (P<0,05) і у дітей із вкрай тяжкими опіками в 1,71 рази (P<0,05). При вивченні впливу різних фракцій сироватки на показники АРУл встановлено, що головну стимулюючу дію мала глобулінова фракція сироватки крові. Внесення цієї фракції в інкубаційне середовище сприяло підвищенню АРУл стосовно вихідних показників у дітей з тяжкими опіками в 2,01 рази (P<0,05) і у дітей із вкрай тяжкими опіками в 2,23 рази (P<0,05) при тенденції до зниження цих показників щодо стадії токсемії.
При вивченні СКАл у стадії септикотоксемії встановлено підвищення показників щодо вихідних значень у дітей з тяжкими опіками в 1,68 рази (P<0,05) і у дітей із вкрай тяжкими опіками в 2,11 рази (P<0,05). Попереднє відмивання аутологічних еритроцитів сприяло зниженню показників СКАл щодо спонтанної реакції у дітей з тяжкими опіками в 1,14 рази (P<0,05), а у дітей із вкрай тяжкими опіками - в 1,11 рази (P<0,05). Разом із тим, ці показники перевищували вихідні показники у дітей першої групи в 4,16 рази (P<0,05), у дітей другої групи в 3,9 рази (P<0,05). Внесення цільної аутологічної сироватки сприяло підвищенню в 1,51 рази (P<0,05) показників СКАл щодо вихідних значень у дітей з тяжкими опіками, у дітей із вкрай тяжкими опіками збільшення показників СКАл було у 1,70 рази (P<0,05). При вивченні впливу різних фракцій сироватки на показники СКАл встановлено, що у дітей з тяжкими і вкрай тяжкими опіками в стадії септикотоксемії значиму стимулюючу дію мала глобулінова фракція сироватки. Внесення її в інкубаційне середовище сприяло підвищенню показників СКАл у дітей з тяжкими опіками в 1,65 рази (P<0,05) і у дітей із вкрай тяжкими опіками в 1,48 рази (P<0,05) щодо вихідних показників. При цьому визначалася тенденція до зниження даних показників щодо стадії токсемії.
У стадії септикотоксемії визначено підвищення вмісту неповних теплових аглютинінів у дітей з тяжкими опіками в 25,3 рази (P<0,05) і у дітей із вкрай тяжкими опіками в 29,4 рази (P<0,05) щодо вихідних значень.
У стадії септикотоксемії встановлено зниження ЦА аутологічної сироватки стосовно аутологічних еритроцитів у 1,43 рази щодо попереднього терміну дослідження (P<0,05) і щодо вихідних показників в 1,34 рази (P<0,05). Однак ці показники перевищували контрольні значення у дітей обох груп (P<0,05).
В цілому, представлені результати характеризують особливості розвитку анемії у дітей з тяжкими і вкрай тяжкими опіками, що полягають у зміні вмісту гемоглобіну й еритроцитів пропорційно тяжкості травми; виявленні найбільш небезпечного в плані розвитку анемії періоду з 3 по 10 добу після травми; нагромадженні в крові токсинів середніх і низьких розмірів, визначальних в розвитку ушкодження еритроцитів у ранньому післяшоковому періоді; зниженні кількості Т-лімфоцитів, особливо вмісту в крові Т-супресорів, що призводить до порушення процесів контролю і регуляції системи імунологічного нагляду, втрати толерантності В-лімфоцитів до аутоантигенів з гіперпродукцією аутоантитіл, у тому числі і проти антигенів аутологічних еритроцитів та призводить до розвитку аутоімунного ушкодження еритроцитів у дітей з тяжкими і вкрай тяжкими опіками. Аналіз отриманих результатів з метою вивчення розвитку анемії, пов'язаної з аутоімунним пошкодженням еритроцитів, дозволяє рекомендувати застосування в ранньому післяшоковому періоді методів, спрямованих на видалення сполук середніх і низьких розмірів. У стадіях токсемії і септикотоксемії є можливим застосування методів, спрямованих на видалення глобулінової фракції сироватки крові й аутосенсибілізованих лімфоцитів.
Таким чином, у процесі комплексного дослідження механізмів розвитку анемії, пов'язаної з аутоімунним ушкодженням еритроцитів , аналізу отриманих результатів цілком вирішені основні завдання, що дозволяє вважати поставлену мету досягнутою і сформулювати нижченаведені висновки.
Висновки.
1.
Опікова травма у дітей супроводжується розвитком анемії пропорційно тяжкості травми. Однією з причин розвитку анемії є аутоімунне ушкодження еритроцитів, механізми якого найменш вивчені.
2.
Розкриті механізми ушкодження еритроцитів в гострому періоді опікової хвороби у дітей.
3.
Опікова анемія у дітей в гострому періоді хвороби розвивається як нормохромна та супроводжується збільшенням кількості лейкоцитів і лімфоцитів. При цьому вміст ретикулоцитів, показники середнього вмісту і середньої концентрації гемоглобіну в еритроциті та осмотичної резистентності еритроцитів зберігаються в межах значень контрольної групи.
4.
У дітей з опіками виявлені зміни імунологічної реактивності, що полягають в зниженні вмісту Е-розеткоутворюючих кліток, Т-лімфоцитів-супресорів, збільшенні Т-лімфоцитів-хелперів та хелперно-супресорного коефіцієнту, пригніченні функціональної активності Т-лімфоцитів у реакції бласттрансформації.
5.
У дітей з опіками виявлено підвищення спонтанної бласттрансформації В-лімфоцитів при зниженні у відповідь на мітогенну стимуляцію, що свідчить про декомпенсацію функції В-лімфоцитів у більшому ступені в стадії токсемії: у дітей з тяжкими опіками (0,330,07) у.о. та у дітей з вкрай тяжкими опіками (0,250,02) у.о.
6.
У дітей з тяжкими і вкрай тяжкими опіками в стадії токсемії встановлено максимальний рівень неповних теплових аглютинінів: (2,550,15) у.о. та (2,670,19) у.о. відповідно при зниженні загального рівня IgА (0,67±0,08) г/л , IgG (5.021,01) г/л - у дітей з тяжкими опіками та IgA (0,490,05) г/л, IgG (3,520,41) г/л у дітей з вкрай тяжкими опіками при мало змінених показниках Ig М відносно контрольних показників.
7.
Ушкодження еритроцитів у дітей з опіками визначається двома типами реакцій у залежності від стадії опікової хвороби: у ранньому післяшоковому періоді анемія зумовлена пошкоджуючою дією середньо- і низькорозмірних сполук, що знаходяться в незв'язаному з білками крові стані; у стадії гострої опікової токсемії і септикотоксемії - антитілозалежною кілерною активністю лімфоцитів стосовно аутологічних еритроцитів.
8.
Розроблено систему діагностики аутоімунної анемії у дітей з опіками, яка складається з двох рівнів: I - загальний - визначення вмісту еритроцитів, гемоглобіну, середнього вмісту гемоглобіну в еритроциті, середньої концентрації гемоглобіну в еритроциті, визначення осмотичної резистентності еритроцитів, вмісту ретикулоцитів, вмісту лейкоцитів і лімфоцитів, визначення цитолітичної дії аутологічної сироватки і її різних фракцій стосовно аутологічних еритроцитів; II - спеціальний - визначення вмісту та функціональної активності Т- і В-лімфоцитів, активності лімфоцитів в аутоімунних реакціях (аутологічне розеткоутворення і кілерна активність), визначення впливу аутологічної сироватки і її різних фракцій на активність лімфоцитів в аутоімунних реакціях, визначення вмісту антиеритроцитарних антитіл.
Список праць, опублікованих за темою дисертації
1.Козинец Г.П., Цыганков В.П., Настенко Е.П., Лосицкая В.М., Осадчая О.И., Боярская А.М. Влияние сорбционной детоксикации при тяжелых ожогах на развитие клеточно-опосредованных реакций в сосудистой и внесосудистой фазах воспаления//Клин.хирургия,1992.-№3.-С14-16
Дисертантом проведені дослідження по вивченню клітинного складу периферичної крові у хворих з тяжкими опіками. Вивчено динаміку змін цих показників.
2.Мащенко В.А., Осадчая О.И., Боярская А.М. Изменения иммунологической реактивности организма при применении энтеросорбента в комплексном лечении детей с тяжелыми ожогами//Клин.хирургия,1994.-№4.-С8-10
Дисертантом вивчено зміни імунологічної реактивності та рівнів аутоімунних реакцій у дітей з тяжкими опіками та вплив ентеросорбентів на ці показники в комплексному лікуванні обпечених.
3.Шейман Б.С., Осадча О.І., Козинець К.Г. Диференціально-діагностичні ознаки визначення схеми детоксикаційної терапії у хворих з різною патологією// Лаб.диагностика.-1999.-№4(10).-С 11-13.
Дисертантом запропоновано методику розділення сироватки крові на складові та визначення впливу фракцій сироватки крові на показники цитолітичної активності та рівні вираженості аутоімунних реакцій у хворих з різними патологіями, в тому числі – з опікової хворобою.
4.Боярська Г.М., Козинець Г.П., Осадча О.І., Александрова О.І., Демідов С.В. Рiвень змiн функцiональної активностi лейкоцитiв кровi пiд впливом стресу, шоку та iнтоксикацiйного синдрому// Вiсник Киiвського Університету iм. Т.Г. Шевченко.-1999.-№29.-С 60-62.
Дисертантом вивчено зміни функціональної активності лімфоцитів в імунологічних реакціях залежно від стадії опікової хвороби.
5.Боярська Г.М., Осадча О.І, Козинець Г.П., Дослідження імунологічної реактивності організму при опіковій травмі //Фізіологічний журнал.- 2000, Т.46,- №6.- С.68-74.
Дисертантом вивчено залежність між ступенем прояву аутоімунних реакцій та ступенем зрушень функціональної активності Т- і В-лімфоцитів.
6.Козинець Г.П., Повстяний М.Ю., Мащенко В.А., Осадча О.І., Боярська Г.М. Клітинні механізми формування аутоімунних анемій у дітей з тяжкими опіками //Труди пленуму науково-медичного товариства патофізіологів України "Клітинні та молекулярні механізми розвитку патологічних процесів". - Львів: Львівський мед. інститут. - 1993.- С.31
Дисертантом визначена роль аутоімунних реакцій в розвитку ушкодження еритроцитів у дітей з тяжкими опіками в гострому періоді хвороби.
7.Kozinets G., Osadcha O., Boyarska A. Possibilities of early diagnosis and correction of burn anemia in children // 6th Congress of the EBA. - Verona (Italy). - 1995. - P.159
Дисертантом запропоновані діагностичні критерії оцінки виразності аутоімунного ушкодження еритроцитів у дітей з опіками.
8.Осадчая О.И., Жуков Г. М. Оценка иммунологической реактивности у детей с ожогами для прогноза возникновения осложнений // II Конгрес хірургів України: Зб. наук. робіт.-Київ; Донецьк: Клін.хірургія,1998.- С.474
Дисертантом вивчено зміни показників імунологічної реактивності у дітей з опіковою травмою та їх взаємозв’язок з розвитком аутоімунного ушкодження еритроцитів.
9.Осадча О.І., Козинець Г.П. Механізми розвитку анемії у дітей з тяжкими і вкрай тяжкими опіками // Міжвідомчий збірник "Гематологія і переливання крові".- Київ; "Нора-прінт",2001.-С.112
Дисертантом дослідженні механізми ушкодження еритроцитів у дітей при тяжких та вкрай тяжких опіках у гострому періоді опікової хвороби.
АНОТАЦІЇ
Осадча О.І. Механізми ушкодження еритроцитів у дітей з опіками. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 14.01.31 - гематологія та трансфузіологія.- Інститут гематології та трансфузіології АМН України, Київ, 2002
Дисертація присвячена актуальній проблемі гематології та трансфузіології - вивченню ушкодження еритроцитів у гострому періоді опікової хвороби - як однієї з основних причин розвитку анемії у дітей з тяжкими та вкрай тяжкими опіками. Найбільш виражене зниження вмісту еритроцитів і гемоглобіну спостерігається на 7-8 добу з моменту травми, в стадії опікової токсемії. Дані зміни корелюють зі значним підвищенням вмісту лейкоцитів і лімфоцитів.
Встановлено, що ушкодження еритроцитів у дітей з тяжкими та вкрай тяжкими опіками зумовлене двома механізмами в залежності від стадії опікової хвороби: у ранньому післяшоковому
