НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ РЕГІОНАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

ОПАЦЬКА СОФІЯ ВОЛОДИМИРІВНА

УДК:378:339:658

РОЗВИТОК БІЗНЕС-ОСВІТИ В УКРАЇНІ

В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИ

Спеціальність 08.09.01 – демографія, економіка праці,

соціальна економіка і політика

АВТОРЕФЕРАТ

ДИСЕРТАЦІЇ НА ЗДОБУТТЯ НАУКОВОГО СТУПЕНЯ

КАНДИДАТА ЕКОНОМІЧНИХ НАУК

ЛЬВІВ – 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті регіональних досліджень НАН України.

Науковий керівник: Доктор економічних наук, професор

Бєлєнький Петро Юхимович,

Інститут регіональних досліджень

НАН України, завідувач відділу

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Кравченко Ірина Семенівна,

Інститут підвищення кваліфікації керівних кадрів Української академії державного управління при Президентові України, заступник директора

кандидат економічних наук,

Семів Любов Казимирівна,

Інститут регіональних досліджень

НАН України, старший науковий співробітник

Провідна установа: Інститут економіки НАН України,

відділ економіки праці і зайнятості

населення, м.Київ

Захист відбудеться 02.07. 2002 року о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.154.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук в Інституті регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

Автореферат розісланий 01.06.2002 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук В.І. Жовтанецький

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Досвід економічно розвинутих країн світу свідчить, що більша частка їхнього багатства та міць економік визначаються внеском високо освіченого, підприємливого та мобільного населення. Тому для забезпечення динаміки соціально-економічного розвитку цих країн інвестиціям у національні системи освіти приділяється належна увага. Новітня історія країн Центральної та Східної Європи підтверджує ту вирішальну роль, яку відіграє людський капітал у перехідний період. Ця роль особливо важлива в управлінні економікою та в підприємництві. Досвід цих країн також вказує на те, що освіта з підприємництва та менеджменту є одним з найважливіших факторів успішного завершення періоду трансформації до ринкової економіки. Додаючи впевненості людям у здатності творити та змінювати світ, освіта підвищує можливості населення для досягнення своїх цілей. Відтак стає важливим, щоб Україна зосередила свою увагу на освіті з менеджменту та підприємництва, оскільки вона сприяє стабільному, ефективному економічному зростанню і зміцненню конкурентоспроможності на міжнародних ринках.

Питанням розвитку бізнес-освіти в Україні та за кордоном приділяється увага як серед науковців так і серед громадськості. Зокрема, вивченню комплексу проблем пов'язаних із бізнес-освітою та її становленню в Україні активно сприяла наукова та науково-практична діяльність Б.Андрушківа, Д.Богині, Б.Будзана, С.Вовканича, Б.Гаврилишина, М.Долішнього, С.Злупка, М.Козоріз, К.Корсака, І.Кравченко, О.Кузьміна, В.Куценко, І.Лукінова, Є.Панченко, В.Пинзеника, С.Соколенка, О.Соскіна, Н.Ушакової. На міжнародному рівні вдосконаленню якості бізнес-освіти велику увагу приділяють Міжнародна асоціація бізнес-шкіл (AACSB), Європейська фундація розвитку менеджменту (efmd), які безпосередньо розробляють та впроваджують стандарти американських та європейських закладів бізнес-освіти; в Центральній та Східній Європі Асоціація розвитку менеджменту (CEEMAN). В Україні в даній сфері активно діють Рада міжнародних досліджень та обмінів (IREX) та Консорціум із вдосконалення менеджмент-освіти (СЕUME) фінансовані урядом США, Центр інновацій та розвитку.

Проте в українській науковій літературі питання розвитку бізнес-освіти відображені недостатньо. Трансформаційні процеси в сфері бізнес-освіти ще здійснюються без достатніх науково-теоретичних обґрунтувань, які б базувалися на результатах науково-практичних досліджень та світових досягнень у цій сфері. Методичні розробки розвинутих країн світу, передусім в організації та проведені навчальних програм бізнес-освіти, їх стандартизації, акредитації закладів бізнес-освіти повинні бути адаптовані до українських умов.

Спостерігається явна недостатність науково-теоретичних узагальнень цих проблем, необхідність подальшої розробки науково-методичних елементів, спрямованих на практичне вирішення завдань підвищення якості бізнес-освіти в умовах трансформації економіки. Актуальність вказаних проблем зумовила вибір теми даної дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Виконання цієї роботи здійснювалось у рамках науково-дослідницьких тем, що виконувались в Інституті регіональних досліджень НАН України, зокрема тема 3.1.9.3. Організаційно економічний механізм розвитку ринкової інфраструктури і створення конкурентного середовища в регіоні (державний реєстраційний номер 0100U002774)

Мета та завдання дослідження полягає в обґрунтуванні значення бізнес-освіти для стабілізації економіки та завершення періоду трансформації економіки до ринкової, аналізі її сучасного стану та перспектив розвитку в Україні, розробці напрямів управління цією сферою в нових умовах.

Для досягнення цієї мети необхідно:

·

· здійснити аналіз розвитку бізнес-освіти за кордоном;

· визначити фактори розвитку бізнес-освіти в умовах трансформації економіки;

· з'ясувати особливості сучасного стану бізнес-освіти в Україні, а також особливості навчального процесу в закладах бізнес-освіти;

· запропонувати напрямки розвитку та поліпшення управління галуззю бізнес-освіти в Україні.

Предметом дослідження є процес становлення та розвитку бізнес-освіти в Україні в умовах трансформації економіки.

Об'єктом дослідження є заклади бізнес-освіти в Україні, зокрема у Львівській області.

Методологічною основою дисертаційної роботи послужили сучасні досягнення економічних та соціологічних наук з питань реформування економіки в умовах переходу до ринку, теоретичні концепції підприємницької діяльності українських та зарубіжних економістів, концепція неперервної освіти, теорії управління та мотивації тощо. Вихідною базою дослідження є: програма "Освіта. Україна XXI століття", Закон України "Про освіту" (від 23.05.1991 р.), Положення про державний вищий заклад освіти (від 5.09.1996 р.), Постанова Верховної Ради України "Про стан, напрями реформування і фінансування освіти в Україні" (від 21.06.2001), Постанова Кабінету Міністрів України "Про ліцензування, атестацію та акредитацію навчальних закладів" (12.02.1996), Закон України "Про вищу освіту" (від 17.01.2002). Автором використані економічні, порівняльні методи, соціологічний метод досліджень. Джерелами фактичного матеріалу є результати соціологічних досліджень щодо можливостей розвитку бізнес-освіти у м. Львові та в Україні, Інтернет опитувань, що дозволило провести аналіз та зробити статистичні порівняння. Проведено інтерв'ю на 42 підприємствах м. Львова, анкетне опитування серед 540 студентів, та 135 викладачів навчальних закладів м. Львова. А також первинні статистичні матеріали закладів вищої освіти м. Львова, органів управління освітою місцевого та обласного значення, Львівської міської ради, дані статистичних збірників і органів державної статистики України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

·

· класифіковані і обґрунтовані фактори розвитку бізнес-освіти в Україні в умовах трансформації економіки, серед них: політичні, економічні, соціальні, інфраструктурні тощо;

· сформульовано завдання бізнес-освіти, яке полягає у формуванні навичок для підготовки працеактивного населення загалом, і молодого покоління ділових осіб, зокрема, до ефективної діяльності в ринкових умовах;

· визначено відмінності бізнес-освіти від економічної освіти: економічна освіта дає розуміння законів ведення господарювання, а бізнес-освіта виховує навички та прагнення щодо отримання прибутку в рамках певної економічної діяльності;

· конкретизовано визначення поняття "бізнес-освіта", яке узагальнює широке коло програм підготовки кадрів, перепідготовки і підвищення рівня кваліфікації, що пропонуються факультетами різних напрямів підготовки вищих закладів освіти (приватних та державних форм власності) в галузі бізнесу, підприємництва та менеджменту;

· конкретизовано необхідність запровадження політики оподаткування, яка б сприяла матеріально-технічному та інформаційному розвитку закладів бізнес-освіти не залежно від форми власності;

· доведено необхідність та ефективність використання додаткових методів фінансування сфери освіти, які, зокрема, передбачають створення умов для підтримки навчальних закладів з боку бізнесових кіл та меценатів;

· показано вплив на ринок освітніх послуг України дистанційної бізнес-освіти в умовах суттєвого зростання конкуренції з боку міжнародних освітніх інституцій; доведено ефективність дистанційної освіти завдяки наявності таких позитивних сторін як гнучкість навчального графіка, економія часу та фінансів, розширення доступу до навчання для необмеженої кількості бажаючих;

· узагальнено заходи, необхідні для адаптації міжнародних процедур акредитації в Україні, яка базуватиметься на самооцінці навчального закладу.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблені методологічні і теоретичні положення, практичні рекомендації розвитку сфери бізнес-освіти були застосовані в практичній роботі Обласного управління освіти та науки Львівської обласної державної адміністрації при вирішенні питань удосконалення освітньої діяльності. Результати дисертаційної роботи реалізовані у практичній діяльності Консорціуму із вдосконалення менеджмент-освіти (СЕUME) при дослідженні стану розвитку бізнес-освіти в Україні (лист від 15 березня 2002 року), у дослідженні "Бізнес-освіта: погляд бізнесу" (лист від 21 листопада 2000 р.), а також Регіонального відділення ФДМУ у Львівській області при розробці програм навчання та перепідготовки керівників приватизованих підприємств (довідка про впровадження №1/11-7472 від 29 грудня 2001р.); Практичні рекомендації дисертації використовувалися у Львівському інституті менеджменту, зокрема, при запровадженні дистанційної форми навчання, активізації роботи по організації міжнародних обмінів студентів та викладачів. Також в процесі підготовки і реалізації ряду навчальних та дослідницьких проектів, в пошуку додаткових джерел фінансування, в тому числі у міжнародних донорських організаціях (довідка про впровадження № 34 від 15 січня 2002 р.)

Управлінню освіти та науки Львівської обласної державної адміністрації запропоновано рекомендації у доповідній записці "Інформатизація суспільства та її вплив на освітній процес. Перспективи запровадження дистанційної форми навчання в Україні" (лист №2-9.1474 від 3.12.2001). Подано доповідні записки "Визначення пріоритетів розвитку м. Львова" та "Розвиток людського капіталу як пріоритетний напрямок в м. Львові" міському голові м. Львова (лист № 6 від 04.01.2002).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною, завершеною роботою автора, в якій викладено науковий підхід до розв'язання важливої теоретико-методологічної проблеми розвитку бізнес-освіти в умовах трансформації економіки.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результат роботи доповідались на Х міжнародній науково-практичній конференції "Інноваційна політика України: інвестиційні пріоритети та інфраструктура" (Чернівці, квітень 1999р.), міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми європейської інтеграції та транскордонної співпраці" (Луцьк, вересень 2001 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції "Економічні проблеми розвитку регіонів та підприємств на початку ХХІ століття" (Полтава, листопад 2001 р.), науково-практичній конференції "Українське державотворення: уроки, проблеми, перспективи" (Львів, жовтень 2001 р.) тощо.

Публікації. За результатами досліджень опубліковані 8 наукових праць загальним обсягом 1,9 д.а., з яких всі належать особисто автору, в тому числі у п'яти фахових виданнях.

Обсяг та структура наукової роботи. Структура дисертації містить вступ, три розділи, проміжні висновки до розділів, загальні висновки, список використаних джерел. Дисертація викладена на 167 сторінках комп'ютерного тексту, включає 22 таблиці, 14 рисунків і 3 додатки. Список використаних джерел складає 136 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, мету та завдання дослідження, сформульовано наукову новизну та висновки щодо практичного значення одержаних результатів, описано форми їх апробації та використання.

В першому розділі "Теоретичні основи дослідження розвитку бізнес-освіти" розглянуто економічний зміст бізнес-освіти, зарубіжний досвід розвитку бізнес-освіти, фактори розвитку бізнес-освіти в Україні в умовах трансформації економіки.

За економічним змістом бізнес-освіта визначена як фактор розвитку ефективного підприємництва. Одним з найважливіших завдань для розвитку малого і середнього бізнесу в Україні є використання ринково орієнтованого менеджменту та забезпечення професіоналізму управління шляхом вдосконалення системи підготовки керівників середньої та вищої ланок. Важливим кроком у напрямі поліпшення кадрових ресурсів повинно бути навчання персоналу – накопичення не лише знань, але й навичок управління, а також створення умов для здійснення неперервної освіти – освіти впродовж життя у відповідності з соціально-економічними, технологічними та соціально-культурними змінами у суспільстві.

Потреба в сфері бізнес-освіти виникла на початку 90-х, коли в Україні змінилась економічна система і поступово здійснювалися корінні зміни в структурі національної економіки. Оскільки структура профілів підготовки спеціалістів певних напрямків в момент проголошення незалежності відповідала потребам командно-адміністративної економіки та розвитку ВПК, сучасний освітній рівень населення щодо ведення підприємницької діяльності є недостатнім. Враховуючи вектор трансформаційних змін, в Україні є важливою підготовка щонайбільшої частини працездатного населення до економічної діяльності в умовах ринку. Таким чином, в Україні на даному етапі існує потреба в активізації бізнес-освіти, впровадженні новітніх програм, завданням яких є формування навичок для підготовки працеактивного населення загалом, і молодого покоління ділових осіб, зокрема, до ефективної діяльності в ринкових умовах.

Результати дослідження щодо оцінки ділових якостей керівників українських підприємств, зроблені українськими та міжнародними експертами, показують недостатній професійний рівень керівників, зокрема приватизованих підприємств. За результатами дослідження післяприватизаційних проблем підприємств: 33% опитаних керівників відповідають сучасним вимогам в якості підприємців, лідерів, "реформаторів" державної власності; 25% директорів більш-менш відповідають ринковим критеріям: забезпечують поточне функціонування підприємств, здійснюють структурну перебудову повільно, з елементами консерватизму у процесах реструктуризації; 42% директорів не спроможні розв'язати проблему виходу своїх підприємств із стану кризи – для них властиво питання поточного функціонування вирішувати час від часу, фінансове становище їх підприємств є нестабільним або кризовим.

Дослідження 200 приватизованих підприємств у Львівській області показало, що за базовою освітою і здобутою раніше підготовкою нинішні керівники не цілком відповідають своїм посадам - 94% опитаних керівників отримали вищу освіту в період до 1985 року, лише незначна кількість з них протягом останніх 10 років пройшла перепідготовку, систематичне навчання не є поширеним. Базова вища освіта керівників на більшості підприємств відповідає профілю роботи підприємства або галузі, де вони працюють, але не відповідає їх теперішнім функціональним обов'язкам: здійснення стратегічного управління компанією, визначення довготривалих цілей та орієнтирів розвитку підприємства, прийняття рішень, що матимуть вирішальний вплив на діяльність підприємства в цілому. Як наслідок, на багатьох підприємствах відсутні стратегії у використанні власних і залучених зовнішніх фінансових ресурсів, незнання керівниками засад фінансового менеджменту та управлінського обліку, що ускладнює економічне становище підприємств. Низький рівень матеріального стимулювання, внаслідок невідповідності діючих на підприємствах систем компенсації вимогам сучасного ринку праці, перешкоджає залученню молодих висококваліфікованих та сумлінних спеціалістів, призводить до їх перерозподілу в інші сектори економіки. А незнання іноземних мов серед вищого керівництва (90% керівників не можуть спілкуватися жодною іноземною мовою) суттєво обмежує доступ до інформації, використання найкращого іноземного досвіду та залучення інвестицій.

Відповідно до результатів дослідження, здійсненого Світовим Банком у 19 країнах світу, випускники шкіл країн колишнього Радянського Союзу демонструють вищі знання від свої ровесників із розвинутих країн у галузі точних наук. Натомість вони почувають себе набагато гірше, коли мова заходить про практичне застосування знань з підприємництва і бізнесу у невизначеному соціально-економічному середовищі.

На основі наведених результатів досліджень дисертант робить висновок про необхідність підготовки та перепідготовки різних вікових груп населення за програмами бізнес-освіти, орієнтованих на розвиток навичок прийняття управлінських рішень. Це забезпечить поширення на вже існуючі та ново створені підприємства різних форм власності способів їх організації та управління, притаманних ринковим умовам. Впровадження програм бізнес-освіти буде мати позитивний вплив як на розвиток окремих підприємств, так і на створення нової генерації управлінців, здатних вирішувати складні економічні завдання відповідно до умов трансформації економіки.

Автор розкриває потенціал позитивного впливу бізнес-освіти на розвиток підприємництва:

- підвищення якості управління українськими підприємствами, що сприятиме їх конкурентоспроможності на українському та міжнародному ринках;

- залучення працездатного населення до розвитку підприємництва та набуття нових рис підприємливості з метою збільшення числа підприємств малого і середнього бізнесу;

- формування категорії осіб, готових постійно вдосконалюватися, пропонувати творчі, не стандартні рішення проблем, що уможливить створення та доведення до споживачів нових продуктів та послуг високої якості;

- збільшення самозайнятих осіб у галузях та сферах національної економіки;

- підвищення конкурентоспроможності українського населення на міжнародних ринках праці; його впевненість в ефективній зайнятості, реалізації можливостей та побажань кожної людини, що сприятиме, в свою чергу, встановленню прогресивного громадянського суспільства;

- розвиток та реалізація лідерських рис керівників та команд управління, що є беззаперечною умовою успіху сучасних компаній світового рівня.

На основі аналізу розвитку бізнес-освіти в США, Англії, інших західно- та центральноєвропейських країнах, Росії в дисертації бізнес-освіта трактується як надання широкого кола програм підготовки кадрів, перепідготовки і підвищення рівня кваліфікації, що пропонуються факультетами різних напрямів підготовки вищих закладів освіти (приватних та державних форм власності) в галузі бізнесу, підприємництва та менеджменту.

На відміну від економічної освіти, яка дає розуміння законів ведення господарювання, бізнес-освіта виховує навички та формує прагнення отримання прибутку в рамках певної економічної діяльності. Серед основних характеристик бізнес-освіти, які якісно відрізняють її від економічної освіти, виділено такі:

·

· бізнес-освіта надає унікальні можливості розвитку лідерських здібностей, інтуїтивного відчуття ситуації, вміння знаходити рішення в будь-яких, на перший погляд, безвихідних ситуаціях;

· бізнес-освіті притаманний зв'язок із бізнес-середовищем, оскільки саме бізнес із його нагальними потребами є основним клієнтом закладів бізнес-освіти.

Ця різниця стала основою запровадження на Заході ступеня МБА (магістра бізнес-адміністрування) як стандарту і необхідного освітнього мінімуму для менеджерів і керівників підприємств. В роботі показано сильні сторони і переваги запровадження програм МБА в постсоціалістичних країнах, в тому числі і в Україні. Впровадження програми МБА дозволить:

- одержати ступінь магістра бізнес-адміністрування особам, які прагнуть стрімкого розвитку кар'єри у бізнесі і не пов'язують свою професійну діяльність із наукою;

- отримати необхідні знання та навички людям з практичним досвідом без наявності диплома про завершення бізнес-освіти на рівні бакалавра. Таким чином, в Україні можна було б забезпечити формування необхідної критичної маси людей, які бажають та, головне, вміють вести цивілізований бізнес;

- забезпечити розширення світогляду слухачів, який необхідно врахувати у навчальних програмах українських бізнес-шкіл;

·

· формувати в українських керівників, менеджерів, підприємців засад ведення національної підприємницької культури, національної трудової етики, традицій, тощо.

Фактори розвитку бізнес-освіти та напрями їх впливу на розвиток підприємництва в період трансформації економіки України представлено на рис.1. До факторів розвитку бізнес-освіти віднесено наступні: політичні, економічні, соціальні, інфраструктурні. Визначальний вплив політичних факторів на розвиток бізнес-освіти включає трансформацію політико-економічної системи в 90-х роках ХХ століття, розвиток приватної форми власності, світові процеси глобалізації. Такі економічні фактори як зменшення державних витрат на освіту та низький рівень доходів громадян, скорочення практики навчання персоналу на підприємствах сьогодні негативно позначаються на розвитку бізнес-освіти. Низький рівень розвитку соціальної інфраструктури та системи соціального захисту (базових потреб населення) зменшує доступ до бізнес-освіти, яка в ієрархії потреб займає вищі щаблі. Недостатність інфраструктурного забезпечення сповільнює розвиток бізнес-освіти: недосконалість законодавчої бази зменшує потенціал розвитку закладів освіти, низький рівень інформаційного забезпечення та доступу до Інтернет технологій перешкоджає запровадженню новітніх методик навчання, зокрема дистанційного; недостатність розвитку транспортної інфраструктури обмежує в часі і просторі доступ слухачів закладів бізнес-освіти на навчання.

В другому розділі "Аналіз розвитку бізнес-освіти в період трансформації економіки України" визначено особливості сучасного стану бізнес-освіти в Україні, з'ясовано характерні риси навчального процесу в закладах бізнес-освіти, викладено результати дослідження щодо бізнес-освіти в контексті розвитку підприємництва, наведена оцінка студентами бізнес-освіти через призму майбутньої їх діяльності та погляд викладачів на розвиток бізнес-освіти в Україні.

Серед особливостей сучасного стану бізнес-освіти в Україні визначено:

- суттєву диференціацію ВЗО ІІІ-IV рівнів акредитації за спеціальностями щодо надання бізнес-освіти на основі інформаційної бази даних Міністерства освіти та науки України. На території України 150 вищих навчальних закладів, що є підпорядковані Міністерству освіти і науки України, пропонують освіту за спеціальністю "Менеджмент організацій". Дана спеціальність є найбільш поширеною спеціальністю з-поміж 547 зазначених. За кількістю вищих закладів освіти у розрізі спеціальностей, "Фінанси" – третя найбільш поширена спеціальність і пропонується в 101 навчальному закладі, "Економіка підприємства" - четверта найбільш поширена спеціальність і пропонується в 86 навчальних закладах, "Маркетинг" – сьома відповідно, пропонується в 50

Фактори розвитку бізнес-освіти

Розвиток бізнес-освіти

Напрями впливу бізнес-освіти на розвиток підприємництва

в період трансформації економіки України

Рис.1.7. Фактори розвитку бізнес-освіти та напрями впливу бізнес-освіти

на розвиток підприємництва в період трансформації економіки України.

·

·

·

· ступінь МБА не є визнаним в Україні. На практиці основи бізнес-освіти викладаються в межах обсягу програм перепідготовки спеціалістів за напрямком "Менеджмент організацій" або "Менеджмент зовнішньо економічної діяльності". Тому необхідно спрямувати зусилля фахівців Міністерства освіти і науки України на визнання міжнародної програми МБА в Україні;

· інтенсивні навчальні програми перекваліфікації (від кількох днів до 1 місяця) через їх швидку віддачу та фінансову доступність для переважної більшості населення є ефективнішими в короткотерміновому плані аніж дво - три річні програми перепідготовки;

· при збільшенні конкуренції серед навчальних закладів, які пропонують програми бізнес-освіти, зменшення цін на послуги бізнес-освіти не відбувається;

· на даному етапі бізнес-освіта в Україні характеризується низьким рівнем інфраструктурного забезпечення, що є перешкодою переходу до забезпечення якісних параметрів її розвитку.

До характерних рис здійснення навчального процесу в закладах бізнес-освіти дисертантом віднесено:

·

· необхідність налагодження тісних зв'язків професорсько-викладацького складу і адміністративного персоналу із бізнес-середовищем;

· потреба використання інтерактивних методів викладання, ділових ігор, комп'ютерних симуляцій та сучасного програмного забезпечення в навчальному процесі.

На думку дисертанта для забезпечення ефективної роботи закладів бізнес-освіти необхідно подолати:

·

· невідповідність системи акредитації закладів бізнес-освіти сучасним вимогам та міжнародним стандартам.

В дисертації наголошено, що заклади бізнес-освіти, щоб бути успішними і конкурентноздатними на ринку освітніх послуг, повинні задовольняти потреби зацікавлених сторін: підприємців, студентів, викладачів, що є основою успішного розвитку цієї сфери освіти в Україні. За результатами дослідження, яке проводилось за участю дисертанта на замовлення Консорціуму із вдосконалення менеджмент освіти в Україні (CEUME), було з'ясовано сучасний погляд, потреби і побажання підприємців, студентів, а також викладачів навчальних закладів м. Львова щодо розвитку бізнес – освіти в Україні.

До ключових висновків щодо бізнес-освіти в контексті розвитку підприємництва віднесено:

1. Сучасні керівники підприємств надають практичному досвіду більшу вагу, ніж наявності диплому про завершення бізнес-освіти. Ті з них, хто вже зараз віддають перевагу диплому про бізнес-освіту (45% опитаних), розраховують на наявність у майбутніх працівників глибшого усвідомлення економічних процесів і розуміння бізнес-моделей та очікують побачити професійно зрілу й самодисципліновану особу з притаманним їй прагненням до розвитку.

2. Серед пріоритетних напрямків підвищення якості бізнес-освіти визначено урізноманітнення методик викладання, вдосконалення якості посібників, навчальних матеріалів, наявність практичного досвіду діяльності у бізнесі у викладачів і в студентів, що можливо забезпечити через активний зв'язок закладів бізнес-освіти із бізнес-середовищем. Третина опитаних керівників назвала взаємодію з бізнесом серед "найменш розвинутих і водночас найбільш необхідних для розвитку" рис української бізнес-освіти. Всупереч розповсюдженому уявленню про те, що бізнес занадто зайнятий своїм виживанням, він насправді готовий інвестувати в бізнес-освіту своїх працівників при умові гарантії її високої якості та віддачі.

3. На думку 35% опитаних менеджерів, навчальні програми багатьох українських закладів бізнес-освіти не відповідають потребам бізнесу за такими ознаками: можливість спеціалізації та вивчення окремих дисциплін на вибір, невідповідність набору дисциплін найновішим тенденціям розвитку бізнесу в світі, обмежена кількість дисциплін, спрямованих на розвиток особистих навичок. Пріоритетні фактори успішності програм бізнес-освіти, на думку респондентів, зображені на рис.2.

4. Більшість закладів бізнес-освіти не має чіткої політики щодо ефективного взаємозв'язку із українськими і міжнародними компаніями та організаціями, що принесло б користь як їм, так і підприємствам, для яких здійснюється підготовка. Мова йде про: надання місць проходження виробничих практик, стажування за кордоном, участь в академічних обмінах, подальшого працевлаштування тощо.

Рис.2. Пріоритетні фактори успішності програм бізнес-освіти в Україні

Оцінка студентами економічних спеціальностей бізнес-освіти через призму майбутньої діяльності показала, що 91% з них зробили свідомий вибір на користь майбутньої професії і бажають в подальшому працювати за спеціальністю, що свідчить про високий рівень мотивації до навчання та обраного фаху. Однак, лише п'ята частина з них вважають, що повністю отримують у процесі навчання знання та навички, необхідні для успішної професійної діяльності. Нижче задовільного оцінили студенти рівень забезпечення їх навчальною літературою (в середньому 2,9 бали за п'ятибальною шкалою). Отримані результати вказують на необхідність покращання змісту та якості навчання, на потребу адаптації освітніх програм до вимог ринку праці. Найважливішим, на думку респондентів, є отримання у процесі навчання практичних навичок та реального практичного досвіду в додаток до глибоких знань економічних дисциплін. Дисертант пропонує збільшити час на виконання індивідуальних та командних проектів, стажування та практик в працюючих фірмах, більше застосовувати інтерактивні методи навчання, ділові ігри, частіше розглядати реальні ситуації та організовувати зустрічі зі спеціалістами - для набуття сучасних знань і вироблення практичних професійних навичок.

Розкриваючи погляди викладачів на розвиток бізнес-освіти в Україні, дисертант відзначає наступну пріоритетність їх стимулів до праці: можливості професійного розвитку, матеріально технічне забезпечення викладацької діяльності, професійне оточення, заробітна плата, участь в міжнародних проектах, можливість вільно розпоряджатись часом. Опитування показало суттєві недоліки в існуючій системі розвитку професійної майстерності викладачів. В дисертації наголошується на необхідності налагодження системи підтримки професійного розвитку викладачів, на доступності інформації про можливості підвищення їх кваліфікації, створенні умов для повноцінної наукової діяльності, забезпеченні необмеженого їх доступу до мережі Інтернет.

В третьому розділі "Основні напрямки розвитку бізнес-освіти" розглянуто: концепцію розвитку бізнес-освіти в Україні в світлі сучасних програмних документів, напрями вдосконалення управління бізнес-освітою, шляхи активізації інтеграційних процесів у європейський освітній простір.

В роботі зазначено, що існуюча модель економічного розвитку країни визначає можливі напрямки розвитку бізнес-освіти та її зміст. Відповідно до вибору Україною засад соціально-орієнтованої ринкової економіки, європейської інтеграції, реалізації положень програм "Україна 2010", "Реформи заради добробуту", подолання бідності, концепції сталого розвитку, здійснення низки указів Президента щодо реформ, спрямованих на соціально–економічний розвиток країни, визначено роль бізнес-освіти в трансформаційних процесах, наголошено на формуванні української ментальності сучасного підприємництва, показано напрями впровадження європейських стандартів та процедур акредитації закладів бізнес-освіти в Україні.

В умовах тих змін, що відбулися в середовищі функціонування освіти в Україні за останні 10 років (перехід від повного державного забезпечення до існування комерційних відносин зі своїми особливостями і характерними рисами), дисертант пропонує здійснити ряд заходів як на рівні держави, так і на рівні самих навчальних закладів, які будуть сприяти розвиткові бізнес-освіти. До них віднесено:

- забезпечити сприятливі умови для ведення економічної діяльності приватними та державними закладами освіти, для чого доцільно віднести витрати на розвиток матеріально-технічної бази та інформаційного забезпечення до валових витрат;

·

· використовувати потенціал меценатства та спонсорства для розвитку закладів бізнес-освіти, запровадивши механізм зниження податку з прибутку на ту його частину, яка рівна вкладу мецената або спонсора в освіту (на відміну від діючої системи оподаткування, коли їх допомога приватним закладам освіти оподатковується);

· розширити можливості працевлаштування талановитих студентів з сімей з низьким рівнем матеріального забезпечення, запровадивши пільгові умови оподаткування студентів при працевлаштуванні, під час їх навчання, а також підприємств, які надають місця праці;

· здійснити перехід від централізованої структури розподілу бюджету вищої освіти до децентралізованої; передача відповідальності за значну частину витрат на освіту регіональним органам управління дозволить точніше враховувати потреби в спеціалістах на регіональних ринках праці;

· заклади бізнес-освіти повинні зосередитись на активній взаємодії із підприємцями, та бізнес-середовищем через розробку нових програм підвищення кваліфікації для підприємців та виконання консультаційних та дослідницьких проектів. Проведення таких програм та проектів сприятиме вдосконаленню викладацького складу;

· в навчальних закладах необхідно створювати Центри планування кар'єри та працевлаштування, які стануть посередниками між підприємцями та студентами в питаннях пошуку ефективних місць практик та працевлаштування та потенційних працівників;

· заклади бізнес-освіти повинні розробляти стратегії міжнародного співробітництва, запроваджувати ефективні системи фінансового менеджменту, кадрову політику із перспективою розвитку для педагогічного та адміністративного персоналу. Це дозволить навчальним закладам мотивувати своїх працівників до високоефективної діяльності, забезпечить високу якість освітніх послуг та популяризацію бізнес-освіти.

Серед шляхів інтеграції закладів бізнес-освіти у європейський освітній простір наголошується на важливості впровадження європейських стандартів та процедур акредитації освіти, які базуються на самооцінці навчального закладу (наголос робиться на питаннях стратегічного розвитку освітньої інституції як повноцінної організації-системи, а не окремих її сторонах діяльності). Базуючись на засадах європейської моделі акредитації закладів бізнес-освіти, розробленої Європейською фундацією з розвитку менеджменту (efmd), дисертант доводить, що творче застосування її принципів і функцій дозволить підвищити якість української бізнес-освіти. Акредитація повинна сприяти конкуренції між вищими навчальними закладами, забезпечити ринок інформацією про якість освітніх послуг. Розвиток бізнес-освіти в Україні в напрямку європейської інтеграції вимагає: поширення інформації про європейські стандарти бізнес-освіти серед навчальних закладів; визначення необхідності запровадження системи акредитації, що базується на самооцінці навчального закладу, із залученням до вирішення цього питання Міністерства освіти та науки; створення в найближчій перспективі асоціації бізнес-шкіл як впливової організації, що визначає та контролює стандарти бізнес-освіти.

На основі методу порівняльних переваг в дисертації оцінені можливості міжнародної співпраці українських закладів бізнес-освіти, які можуть реалізовуватись через проведення короткотермінових заходів, наприклад, обміни викладачів та студентів, а також через довготермінові заходи, зокрема, спільні дослідження, розробка та реалізація окремих частин навчальних програм. На думку автора, для здійснення ефективної політики інтеграції у сфері бізнес-освіти необхідно проводити спеціальну підготовку кадрів для налагодження міжнародних контактів.

Показано переваги співпраці у розробці та впровадженні програм дистанційної освіти в Україні в сфері бізнес-освіти, до яких належать: можливість доступу до навчання більшої кількості людей; менші затрати часу та фінансів; можливості економного залучення експертів та утворення міжнародної аудиторії для спілкування. Враховуючи сучасний розвиток Інтернет технологій, сталу, хоч і повільну, тенденцію зростання доступу до них в Україні, а також вплив даної форми навчання на ринок освітніх послуг, дисертант наголошує, що розвиток дистанційних методів навчання суттєво збільшить конкуренцію на ринку освітніх послуг. Оскільки з впровадженням дистанційного навчання фактор географічної віддаленості стає несуттєвим, зросте конкуренція з боку міжнародних закладів освіти у наданні освітніх послуг. Тому, українським закладам бізнес-освіти необхідно активно ініціювати та практично впроваджувати дистанційні програми навчання високої якості.

ВИСНОВКИ

1. В умовах трансформації економіки України в напрямку соціально-орієнтованої ринкової економіки існує потреба в програмах бізнес-освіти, завдання яких полягає у формуванні навичок для підготовки працеактивного населення загалом, і молодого покоління ділових осіб, зокрема, до ефективної діяльності в ринкових умовах. Сучасні керівники та менеджери потребують знань та навичок здійснення стратегічного управління компанією, визначення довготривалих цілей та орієнтирів розвитку підприємства, управління творчими висококваліфікованими працівниками, прийняття рішень фінансового та виробничого менеджменту, що матимуть вирішальний вплив на діяльність підприємства в цілому.

2. Розвиток бізнес-освіти визначено як фактор розвитку ефективного підприємництва, важливий напрямок розвитку національної економіки, який необхідно поглиблювати. Потенціал позитивного впливу бізнес-освіти на розвиток підприємництва полягає в підвищенні якості управління українськими підприємствами, що сприятиме їх конкурентоспроможності на українському та міжнародному ринках; збільшенні самозайнятих осіб у галузях та сферах національної економіки, зростанні числа підприємств малого і середнього бізнесу; формуванні категорії осіб, готових постійно вдосконалюватися, пропонувати творчі, не стандартні рішення проблем, що уможливить створення та доведення до споживачів нових продуктів та послуг високої якості тощо.

3. На даному етапі стан розвитку бізнес-освіти в Україні можна охарактеризувати як такий, що переходить від етапу становлення до етапу підвищення якості своїх послуг. Сповільнюють процес розвитку бізнес-освіти економічні фактори: низький рівень доходів громадян та державних витрат на освіту, спадна тенденція скерування персоналу підприємств на навчання. Робота із підвищення якості бізнес-освіти ускладнюється низьким рівнем її інституціонального забезпечення в Україні, недосконалою законодавчою базою, низьким рівнем забезпечення населення соціальною та транспортною інфраструктурою, незначним доступом до інформаційних технологій. Необхідно на державному рівні визначити бізнес-освіту як окремий напрямок підготовки фахівців, відділити її від економічної освіти, підвищити якість змісту академічних програм та вивести їх на рівень розвинутих країн; Міністерству освіти та науки України визнати ступінь МБА та видавати ліцензію навчальним закладам, які відповідають вимогам на проведення програми перепідготовки з присвоєнням ступеня МБА.

4. Соціологічне дослідження в рамках Консорціуму із удосконалення менеджмент освіти в Україні показує шляхи подолання найбільш гострих проблем в сфері бізнес-освіти, а саме: для підвищення якості програм бізнес-освіти налагодження зв'язків із бізнес-середовищем; підвищення рівня матеріально-технічного та інформаційного забезпечення закладів бізнес-освіти; зростання вимог до викладачів та адміністративного персоналу повинно супроводжуватися відповідним стимулюванням праці.

5. Заклади бізнес-освіти повинні зосередитись на активній взаємодії із підприємцями, та бізнес-середовищем. Кожен заклад бізнес-освіти повинен працювати над розробкою нових програм підвищення кваліфікації для підприємців та виконання консультаційних та дослідницьких проектів. Проведення таких програм та проектів сприятиме вдосконаленню викладацького складу. В навчальних закладах необхідно створювати Центри планування кар'єри та працевлаштування, які стануть посередниками між підприємцями та студентами в питаннях ефективних місць практик і працевлаштування та пошуку потенційних працівників.

6. З боку держави необхідно забезпечити сприятливі умови для ведення економічної діяльності приватними та державними закладами освіти, для чого доцільно віднести витрати на розвиток матеріально-технічної бази та інформаційного забезпечення до валових витрат. Необхідно збільшувати бюджетне фінансування освіти, одночасно розширюючи можливості доступу до навчання працівників за рахунок підприємств. Для цього збільшити відсоток від фонду оплати праці на цільове навчання до 7%, який не підлягає оподаткуванню. Не включати в річний дохід працівників сум рівних вартості їхнього навчання, оскільки це демотивує осіб до навчання. Використовувати потенціал меценатства та спонсорства для розвитку закладів бізнес-освіти запровадивши механізм зниження податку з прибутку на ту його частину, яка рівна вкладу мецената або спонсора в освіту (на відміну від діючої системи оподаткування, коли їх допомога приватним закладам освіти оподатковується). Розширювати можливості працевлаштування талановитих студентів з сімей з низьким рівнем матеріального забезпечення, запровадивши пільгові умови оподаткування студентів при працевлаштуванні, під час їх навчання, а також підприємств, які надають місця праці.

7. На даному етапі розвиток бізнес-освіти повинен відбуватися відповідно до проголошених напрямів розвитку України, один з яких інтеграція в європейський освітній простір. Важливим є запровадження європейських стандартів бізнес-освіти та процедур акредитації, що базуються на самооцінці навчального закладу. Розвиток бізнес-освіти в Україні в напрямку європейської інтеграції вимагає: поширення інформації про європейські стандарти бізнес-освіти серед навчальних закладів; визначення необхідності запровадження системи акредитації, що базується на самооцінці навчального закладу, із залученням до вирішення цього питання Міністерства освіти та науки; створення в найближчій перспективі асоціації закладів бізнес-освіти як впливової організації, яка сприятиме підвищенню конкурентоспроможності українських закладів бізнес-освіти, визначатиме та контролюватиме стандарти бізнес-освіти.

8. Оптимальними шляхами реалізації закладами бізнес-освіти стратегії міжнародної співпраці є проведення обмінів викладачів та студентів, спільні дослідження, розробка та реалізація окремих частин навчальних програм, зокрема програм перепідготовки. Особливо перспективною для міжнародної співпраці та необхідною для підтримки конкурентноздатності українських закладів бізнес-освіти є сфера дистанційного навчання, яка суттєво зменшує затрати часу та фінансів та збільшує можливості залучення до навчання. Для проведення ефективнішої політики інтеграції у сфері бізнес-освіти необхідно проводити спеціальну підготовку кадрів для здійснення міжнародних контактів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Опацька С.В. Освіта та культура в розрізі європейської інтеграції // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Проблеми європейської інтеграції і транскордонного співробітництва: щорічник наукових праць. Випуск ХХІХ. Т.2./ НАН України. Інститут регіональних досліджень. - Львів-Луцьк. - 2001. – С.339-342.

2. Опацька С.В. Освіченість працівників – умова розвитку на мікро та макрорівнях // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Економічні проблеми розвитку виробництва регіону: щорічник наукових праць. Випуск ХХХІ/ НАН України. Інститут регіональних досліджень. – Львів. – 2001. - С.582-586.

3. Опацька С.В. Нова економіка і фактор людського капіталу // Регіональна економіка.